Зміст

Четверта Книга Мойсея: Числа (Numerі)

Головна думка: Спокута. 1. Врятовані, щоб служити. 2. Мусимо остерігатися безвірʼя.

Перепис ізраїльського народу. Бог виховує, судить і очищає Свій народ, як пшеницю, від плевел; Його вірність стала і милосердя безмежне.
Ця книга дістала свою назву від двох переписів ізраїльського народу, про які оповідають розділи 1 і 26. Перший перепис учинений, за повелінням Божим, Мойсеєм та Аароном в пустині Сінайській, другого року по виході їх із Єгипту; другий - наприкінці сорокалітнього мандрування - вчинений Мойсеєм та Елеазаром уже біля Йордану, на оковиді землі Обіцяної. На той час не залишилося вже жодної людини із тих, кому під час першого перепису було понад 20 літ: всі, що спокушали Бога, померли за своє безвірʼя. Дивовижним чином врятовані з єгипетського рабства, свідки великих діянь Божих, вони, на рубежі Ханаану, засумнівалися щодо достовірности Його обітниць.
Пустеля була необхідною для упокорення врятованого народу, щоб з хаотичної юрби рабів утворити організоване військо Єгови; сорокалітня тривалість мандрування було вже покаранням за безвірʼя.
У 1-му посланні до Корінтян 10:1-12 Господь через Ап. Павла Духом Святим повідує, що всі злочини ізраїльтян супроти заповіту з Богом змальовані в священній книзі як образи, для настанови нам, віруючим, щоб ми не були жадливі на лихе, як були пожадливі на лихе ті, що загинули в пустелі:

Ізраїль у пустелі є застереженням для віруючих.
1. Не хочу я, браття, щоб ви не знали, що батьки ваші усі були під хмарою, і всі пройшли через море;
2. І всі хрестилися в Мойсея у хмарі і в морі.
3. І всі їли одну і ту ж духовну їжу;
4. І всі пили одне й те ж духовне питво, бо пили з духовної Скелі що йшла за ними, а Скеля була Христос.
5. Але не для багатьох із них була добра воля Бога; бо вони уражені були в пустелі.
6. А це були приклади для нас, щоб ми не були жадливими на лихе, як вони були жадливі.
7. Не будьте також ідолопоклонниками, як деякі з них, про котрих написано:
Народ сів їсти і пити, і підвівся грати.
8. Не будемо блудодіяти, як деякі з них блудодіяли, і впродовж одного дня загинуло їх двадцять три тисячі.
9. Не будемо спокушати Христа, як деякі з них спокушали, і загинули від гадюк.
10. Не ремствуйте, як деякі з них ремствували, і загинули від винищувача.
11. Усе, що відбувалося з ними, як приклади, а описане для застереження нам,
котрі сягнули останніх віків.

12. А тому, хто гадає, що він стоїть, бережися, щоб не впасти.

Розділи

Веління Мойсея про народний перепис. 1
Розподіл колін у стані. 2
Про священиків, коліно Левія і про родини у ньому. 3
Приписи про левитів; перепис їх. 4
Усунення всього нечистого; приношення ревниць. 5
Про назореїв. 6
Приношення князів Ізраїля. Освячення скинії. 7
Про світильники і лампади. 8
Приписи про Пасху. 9
Про срібні сурми. 10
Вогонь Господній біля Тавʼера. 11
Докори Маріями і Аарона. 12
Біля Кадеш-Барнеа; місія вивідувачів 13
Безвірʼя Ізраїля. 14
Роки мандрувань. Покарання за порушення суботи. 15
Обурення Кораха. 16
Жезл Ааронів розцвів. 17
За Аароном і левитами визнані їхні переваги та обовʼязки. 18
Повеління про рудяву телицю. 19
Смерть Маріями. 20
Мідний змій. Перемога над Сигоном. 21
Валаам. 22
Валаам. Прокляття його обернулося на благословення. 23
Валаам знову пророкує гаразди Ізраїлеві. 24
Ізраїль покараний за безчестя. 25
Перепис молодого покоління. 26
Закони про спадщину. 27
Розпорядження про пожертви. 28
Пожертви свят сьомого місяця. 29
Закони про обітниці 30
Суд над мідіянами. 31
Розподіл землі у Зайорданні. 32
Повторення оповіді про мандрування од Єгипту до Йордану. 33
Приготування до вступу на землю заселену. 34
Про міста сховку. 35
Про спадщину. 36

1

Числа 1

Веління Мойсея про народний перепис.

1. І сказав Господь Мойсеєві в пустелі Сінайській, у скинії зібрання, першого дня другого місяця, на другому році по виході їхньому із землі єгипетської, говорячи:
2. Зробіть перепис усієї громади синів Ізраїля за родами їхніми, за родинами їхніми, за числом імен, усіх чоловічої статі – кожну особу.
3. Від двадцяти літ і вище, усіх придатних для війни в Ізраїля, за військовими відділами їхніми вчиніть перепис їм – ти і Аарон.
4. З вами повинні бути з кожного коліна по одному чоловікові, котрий в роді своєму є головний.
5. І ось ймення мужів, котрі будуть з вами: від Рувима Еліцур, син Шедеура;
6. Від Симеона Шелуміїл, син Цурішаддая;
7. Від Юди Нахшон, син Аммінадава
8. Від Іссахара Натанаїл, син Цуара.
9. Від Завулона Елів, син Хелона;
10. Від синів Йосипа: від Ефраїма - Елішама, син Аммігуда; від Манасії – Гамалиїл, син Педацура;
11. Від Беньяміна Авідан, син Ґідоніїв;
12. Від Дана Ахіезер, син Аммішаддая,
13. Від Асира Паґʼіїл, син Охранів;
14. Від Ґада Елʼясаф, син Деуїлів,
15. Від Нефталима Ахіра, син Енана.
16. Це – вибрані мужі громади, чільники колін батьків своїх, старшини тисяч Ізраїля.
17. І взяв Мойсей і Аарон мужів цих, котрі названі поіменно,
18. І зібрали вони всю громаду першого дня другого місяця. І оголосили родоводи їхні, за родами їхніми, за числом імен, від двадцяти літ і вище, кожну особу,
19. Як звелів Господь Мойсеєві. І вчинив він перепис у пустелі Сінайській.
20. І було синів Рувима, первістка Ізраїля, за родами їхніми, за племенами їхніми, за родинами їхніми, за числом імен їхніх, усіх осіб, усіх чоловічої статі, від двадцяти літ і вище, усіх придатних для війни,
21. Переписано в коліні Рувимовому сорок шість тисяч пʼятсот.
22. Синів Симеона за родами їхніми, за племенами їхніми, за родинами їхніми, за числом імен, кожну особу, усіх чоловічої статі, від двадцяти літ і вище, усіх придатних для війни,
23. Переписано в коліні Симеоновому пʼятдесят девʼять тисяч триста.
24. Синів Ґада за родами їхніми, за племенами їхніми, за родинами їхніми, за числом імен, від двадцяти літ і вище, усіх придатних для війни,
25. Переписано в коліні Ґадовому сорок пʼять тисяч шістсот пʼятдесят.
26. Синів Юди за родами їхніми, за племенами їхніми, за родинами їхніми, за числом імен, від двадцяти літ і вище, усіх придатних для війни,
27. Переписано в коліні Юдиному сімдесят чотири тисячі шістсот.
28. Синів Іcсахара за родами їхніми, за племенами їхніми, за родинами їхніми, за числом імен їхніх, від двадцяти літ і вище, усіх придатних для війни,
29. Переписано в коліні Іссахаровому пʼятдесят чотири тисячі чотириста.
30. Синів Завулона за родами їхніми, за племенами їхніми, за родинами їхніми, за числом імен їхніх, від двадцяти і вище, усіх придатних для війни,
31. Переписано в коліні Завулоновому пʼятдесят сім тисяч чотириста.
32. Синів Йосипа, синів Ефраїма за родами їхніми, за племенами їхніми, за родинами їхніми, за числом імен, від двадцяти літ і вище, усіх придатних для війни,
33. Переписано в коліні Ефраїмовому сорок тисяч пʼятсот.
34. Синів Манасії за родами їхніми, за племенами їхніми, за родинами їхніми, за числом імен їхніх, від двадцяти літ і вище, усіх придатних для війни,
35. Переписано в коліні Манасіїному тридцять дві тисячі двісті.
36. Синів Беньяміна за родами їхніми, за племенами їхніми, за родинами їхніми, за числом імен їхніх, від двадцяти літ і вище, усіх придатних для війни,
37. Переписано в коліні Беньяміновому тридцять пʼять тисяч чотириста.
38. Синів Дана за родами їхніми, за племенами їхніми, за родинами їхніми, за числом імен їхніх, від двадцяти літ і вище, усіх придатних для війни,
39. Переписано в коліні Дановому шістдесят дві тисячі сімсот.
40. Синів Асира за родами їхніми, за племенами їхніми, за родинами їхніми, за числом імен їхніх, від двадцяти літ і вище, усіх придатних для війни,
41. Переписано в коліні Асировому сорок одна тисяча пʼятсот.
42. Синів Нефталима за родами їхніми, за племенами їхніми, за родинами їхніми, за числом імен їхніх, від двадцяти літ і вище, усіх придатних для війни,
43. Переписано в коліні Нефталимовому пʼятдесят три тисячі чотириста.
44. Ось ті, хто увійшов до перепису, котрий учинив Мойсей та Аарон і князі Ізраїля – дванадцять чоловіків – по одному чоловікові від кожного коліна.
45. І було всіх, котрі увійшли до перепису, за родинами їхніми, від двадцяти літ і вище, усіх придатних для війни,
46. І було всіх, котрі увійшли до перепису, – шістсот три тисячі пʼятсот пʼятдесят.
47. А левити за поколіннями батьків їхніх не були переписані поміж ними.
48. І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:
49. Тільки коліна Левіївого не занось до перепису, і не переписуй їх разом із синами Ізраїля.
50. Але доручи левитам скинію Одкровення і всі посудини її, і всі речі, що при ній; нехай вони носять скинію і всі посудини її, і служать при ній, і довкола скинії нехай ставлять шатра свої.
51. І коли треба переносити скинію, нехай підіймають її левити; і коли треба зупинитися скинії, нехай ставлять її левити, а якщо підступить хтось сторонній, скараний буде на смерть.
52. Сини Ізраїля мусять ставати кожний у стані своїм і кожний при своєму прапорі, за військовими відділами своїми.
53. А левити мусять ставити шатра довкола скинії Одкровення, щоб не було гніву на громаду синів Ізраїля; і будуть левити стояти на сторожі біля скинії Одкровення.
54. І вчинили сини Ізраїля, як звелів Господь Мойсеєві, так вони і вчинили.

2

Числа 2

Розподіл колін у стані.

1. І сказав Господь Мойсеєві і Ааронові, говорячи:
2. Сини Ізраїля мусять кожний ставити шатра свої при прапорі своєму, за ознаками родин своїх; перед скинією зібрання довкола повинні ставити шатра свої.
3. З переднього боку на схід ставлять шатра: прапор стану Юдиного з військовими відділами їхніми, і старшиною синів Юди буде Нахшон, син Аммінадава,
4. І військо його, яке увійшло до перепису, сімдесят чотири тисячі шістсот.
5. Після нього ставить шатра коліно Іссахарове, і старшиною синів Іссахара буде Натанаїл, син Цуара,
6. І військо його, яке увійшло до перепису його, пʼятдесят чотири тисячі чотириста.
7. Далі ставить шатра коліно Завулонове, і старшиною синів Завулона буде Еліяв, син Хелона,
8. І військо його, яке увійшло до перепису, пʼятдесят сім тисяч чотириста.
9. Усіх, які увійшли до перепису у стані Юди, сто вісімдесят шість тисяч чотириста, за полками їхніми, першими вони мають рушати.
10. Прапор стану Рувимового на південь, за військовими відділами їхніми, і старшиною синів Рувимових буде Еліцур, син Шедеура.
11. І військо його, яке увійшло до перепису його, сорок шість тисяч пʼятсот.
12. Біля нього має поставити шатра коліно Симеонове, і старшиною синів Симеона буде Шелуміїл, син Цурішаддая,
13. І військо його, яке увійшло до перепису його, пʼятдесят девʼять тисяч триста.
14. Потім коліно Ґада, і старшиною синів Ґада буде Елʼясаф, син Реуїла,
15. І військо його, яке увійшло до перепису його, сорок пʼять тисяч шістсот пʼятдесят.
16. Усіх, що увійшли до перепису зі стану Рувима сто пʼятдесят одна тисяча чотириста пʼятдесят, за полками їхніми; другими повинні вони вирушати.
17. Коли піде скинія зібрання, стан левитів буде в середині табору. Як стоять, так мають і йти, кожний на своєму місці при прапорах своїх.
18. Прапор стану Ефраїмового за військовими відділами їхніми на захід, і старшиною синів Ефраїма буде Елішама, син Аммігуда,
19. І військо його, яке увійшло до перепису його, сорок тисяч пʼятсот.
20. Біля нього коліно Манасіїне, і старшиною синів Манасії буде Гамаліїл, син Педацура,
21. І військо його, яке увійшло до перепису його, тридцять дві тисячі двісті.
22. Потім коліно Беньяміна, і старшиною синів Беньяміна буде Авідан, син Ґідонія.
23. І військо його, яке увійшло до перепису його, тридцять пʼять тисяч чотириста.
24. Усіх, які увійшли до перепису зі стану Ефраїма сто вісім тисяч сто, за військовими відділами їхніми; третіми вони мають вирушати.
25. Прапор стану Данового на півночі, за ополченнями їхніми, і старшиною синів Дана буде Ахіезер, син Аммішаддая.
26. І військо його, яке увійшло до перепису його, шістдесят дві тисячі сімсот.
27. Біля нього ставить шатра коліно Асирове, і старшиною синів Асира буде Паґʼіїл, син Охранів,
28. І військо його, яке увійшло до перепису його, – сорок одна тисяча пʼятсот.
29. Далі коліно Нефталима, і старшиною синів Нефталима буде Ахіра, син Енана,
30. І військо його, яке увійшло до перепису його, – пʼятдесят три тисячі чотириста.
31. Усіх, які увійшли до перепису зі стану Дана, – сто пʼятдесят сім тисяч шістсот: вони мають рушати останніми при прапорах своїх.
32. Ось ті, що увійшли до перепису, сини Ізраїля за родинами їхніми. Усіх, які увійшли до перепису в станах, за полками їхніми, шістсот три тисячі пʼятсот пʼятдесят.
33. А левити не увійшли до перепису разом із синами Ізраїля, як звелів Господь Мойсеєві.
34. І вчинили сини Ізраїля так, як заповідав Господь Мойсеєві: ставали станами при прапорах своїх, і отак рухалися кожний за племʼям своїм, за родинами їхніми.

3

Числа 3

Про священиків, коліно Левія і про родини у ньому.

1. Ось родовід Аарона і Мойсея, коли говорив Господь Мойсеєві на горі Сінай;
2. І ось ймення синів Аарона: первісток Надав, Авігу, Елеазар, і Ітамар.
3. Це ймення синів Аарона, священиків, помазаних, котрих він освятив, щоб священнодіяли.
4. Але Надав та Авігу померли перед лицем Господа, коли вони принесли чужий вогонь перед лицем Господа в пустелі Сінайській, а дітей у них не було; і були священиками Елеазар та Ітамар при Аароні, батькові своєму.
5. І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:
6. Приведи коліно Левіїве, і постав його перед Аароном священиком, щоб вони служили йому.
7. І нехай вони будуть на сторожі за нього, і на сторожі за всю громаду при скинії зібрання, аби провадити служіння при скинії.
8. І нехай зберігають усі речі скинії зібрання, і будуть на сторожі за синів Ізраїля, аби провадити служіння при скинії.
9. Віддай левитів Ааронові і синам його у розпорядження; нехай будуть вони віддані йому із синів Ізраїля.
10. І Ааронові, і синам його доручи, щоб вони берегли священицьку посаду свою, а якщо приступить хтось сторонній, то скараний буде на смерть.
11. І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:
12. Ось, Я узяв левитів із синів Ізраїля замість усіх первістків, народжуваних із синів Ізраїля. Левити мусять бути Моїми.
13. Бо всі первістки – Мої; того дня, коли уразив Я всіх первістків на землі єгипетській, освятив Я Собі усіх первістків Ізраїля від чоловіка до скотини, вони мають бути Моїми. Я Господь.
14. І сказав Господь Мойсеєві в пустелі Сінайській, говорячи:
15. Перелічи синів Левіївих за родинами їхніми, за родами їхніми, усіх чоловічої статі від одного місяця і вище перелічи.
16. І підрахував їх Мойсей за словом Господнім, як велено.
17. І ось, сини Левіїві за йменнями їхніми: Ґершон, Кегат, Мерарі,
18. І ось ймення синів Ґершона за родами їхніми: Лівні і Шімʼї.
19. І сини Кегата за родами їхніми: Амрам і Їцгар, Хеврон і Уззіїл.
20. І сини Мерарі за родами їхніми: Махлі і Муші. Ось роди Левіїві за родинами їхніми.
21. Від Ґершона рід Лівні і рід Шімʼї: це роди Ґершонові.
22. Порахованих було всіх чоловічої статі, – від одного місяця і вище, сім тисяч пʼятсот.
23. Роди Ґершонові мають ставати станом позаду скинії на захід.
24. Старшиною покоління синів Ґершонових буде Елʼясаф син Лаїлів.
25. Охороні синів Ґершонових у скинії зібрання доручається скинія і її покриття, і запона входу до скинії зібрання.
26. І запони двору і запони входу до двору, котрий довкола скинії та жертовника, і мотузки її, з усіма їхніми знаряддями.
27. Від Кегата, рід Амрама та рід Їцгара, і рід Хеврона, і рід Уззіїла: це – роди Кегата.
28. За підрахунками, число чоловічої статі, від одного місяця і вище, вісім тисяч шістсот, котрі охороняли святиню.
29. Роди синів Кегатових мусять ставити стан свій на південному боці скинії.
30. А старшиною покоління родів Кегатових буде Еліцафан, син Уззіїла.
31. Під охороною у них Ковчег, стіл, світильник, жертовники, священний посуд, котрий використовується при служінні, і запона з усіма знаряддями її.
32. Старшим над старшинами левитів буде Елеазар, син Аарона священика; під його наглядом ті, котрим довірили охорону святині.
33. Від Мерарі рід Махлі і рід Муші: це роди Мерарієві.
34. За підрахунками число чоловічої статі, від одного місяця і вище – шість тисяч двісті.
35. Старшиною покоління родів Мерарі був Цуріїл, син Авіхаїла; вони мусять ставити шатра свої на північному боці скинії.
36. Охороні синів Мерарі доручаються бруси скинії та жердини, і стовпи її, і підніжжя її, і всі речі її, з усім начинням її.
37. І стовпи подвірʼя зусібіч, і підніжжя їхні, і паколи їхні, і мотузки їхні.
38. А попереду скинії, на схід перед скинією зібрання, повинні ставити шатра Мойсей та Аарон і сини його, котрим доручено охорону святині за синів Ізраїля; а якщо підступить хтось сторонній, то скараний буде на смерть.
39. Усіх порахованих левитів, котрих порахував Мойсей та Аарон за велінням Господнім, за родами їхніми, усіх чоловічої статі, від одного місяця і вище, двадцять дві тисячі.
40. І сказав Господь Мойсеєві: полічи всіх первістків чоловічої статі із синів Ізраїля, від одного місяця і вище, і перелічи їх кожного на імʼя.
41. І візьми левитів для Мене, Я Господь, – замість усіх первістків із синів Ізраїля, а скотину левитів замість усієї першовродженої скотини синів Ізраїля.
42. І порахував Мойсей, як звелів йому Господь, усіх первістків із синів Ізраїля.
43. І було всіх первістків чоловічої статі, за числом імен, від одного місяця і вище, двадцять дві тисячі двісті сімдесят три.
44. І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:
45. Візьми левитів замість усіх первістків із синів Ізраїля, і скотину левитів замість скотини їхньої, нехай левити будуть Моїми. Я Господь.
46. А у викуп двохсот сімдесяти трьох, котрі зайві супроти числа левитів, із первістків Ізраїльських
47. Візьми по пʼять шеклів за чоловіка, за шеклем священним візьми, двадцять гер у шеклі,
48. І віддай срібло це Ааронові і синам його, на викуп за зайвих щодо числа їхнього.
49. І узяв Мойсей срібло викупу за зайвих щодо числа замінених левитами.
50. Від первістків Ізраїля узяв срібла тисячу триста шістдесят пʼять шеклів, за шеклем священним.
51. І віддав Мойсей срібло викупу Ааронові і синам його за словом Господнім, як заповідав Господь Мойсеєві.

4

Числа 4

Приписи про левитів; перепис їх.

1. І сказав Господь Мойсеєві та Ааронові, говорячи:
2. Перелічи синів Кегатових із синів Левія за родами їхніми, за родинами їхніми,
3. Від тридцяти літ і вище до пʼятдесяти літ, усіх придатних до служіння, щоб провадити роботу у скинії зібрання.
4. Ось служіння синів Кегатових у скинії зібрання: носити Святе Святих.
5. Коли станові необхідно рушати в дорогу, Аарон і сини його увійдуть і знімуть запону, котра запинає, і покриють нею Ковчег Одкровення.
6. І покладуть на неї покриття із шкіри тахашів, і згори накинуть покривало з голубої вовни, і вкладуть жердини його.
7. І стіл показних хлібів покриють блакитною шатою з вовни, і поставлять там тарілі, миски, чаші і кухлі поливні, і хліб його повсякчасний має бути на ньому.
8. І покладуть на них шати багряні, і покриють їх покривалом із шкіри тахашів, і вкладуть жердини його.
9. І візьмуть шати з голубої вовни, і покриють світильника і лампади його, і щипці його, і лопатки його, і всю посудину для єлею, котрі використовуються при ньому,
10. І покриють його і все знаряддя його покривалом із шкіри тахашів, і покладуть на ноші.
11. І на золотий жертовник покладуть шати із голубої вовни, і покриють його покривалом із шкіри тахашів, і вкладуть жердини його.
12. І візьмуть усі речі службові, котрі використовують для служіння у святині, і покладуть у шати з голубої вовни, і покриють їх покривалом із шкіри тахашів, і покладуть на ноші.
13. І очистять жертовника від попелу, і накриють його шатами пурпуровими.
14. І покладуть на нього всі посудини його, котрі користають для служіння при ньому, – вугільниці, виделки, лопатки і чаші, усі посудини жертовника, і покриють його покривалом із шкіри тахашів, і вкладуть жердини його.
15. Коли вирушатимуть зі стану, Аарон і сини його покриють всю святиню і всі речі святині, тоді сини Кегата підійдуть, щоб нести: але не повинні вони торкатися святині, щоб не вмерти. Оці частини скинії зібрання мусять носити сини Кегатові.
16. Елеазарові, синові Аарона священика, доручається єлей для світильника і духмяне кадіння, і повсякчасне хлібне приношення, і єлей помазання, – доручається вся скинія і все, що в ній, святиня і знаряддя її.
17. І сказав Господь Мойсеєві та Ааронові, говорячи:
18. Не вигубіть коліна племен Кегатових із середовища Левитів.
19. Але ось, що зробите їм, щоб вони були живі і не вмерли, коли приступають до Святого Святих: Аарон і сини його нехай прийдуть і поставлять їх кожного в служінні його і біля ноші його.
20. Але самі вони не повинні підходити, оглядати святиню, коли покривають її, щоб не вмерти.
21. І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:
22. Перелічи і синів Ґершона за родинами їхніми, за родами їхніми.
23. Від тридцяти літ і вище до пʼятдесяти літ, перелічи їх усіх, придатних до служби, щоб служити в скинії зібрання.
24. Ось робота родин Ґершонових, при їхньому служінні і перенесенні важкого.
25. Вони мусять носити покривала скинії і скинію зібрання, і покривало її, і покривало із шкіри тахашів, котре на ній згори, і запону входу до скинії зібрання.
26. І запони подвірʼя, і запону входу на подвірʼя, що довкола скинії та жертовника, і мотузки їхні, і всі речі, які належать до них; і все, що буде зроблене при них, – вони мають робити.
27. На наказ Аарона і синів його мають здійснюватися всі служіння (роботи) синів Ґершонових при всілякому ношенні вантажів і всілякій роботі їхній, і доручіть їхньому зберіганню все, що вони носять.
28. Ось служба родів синів Ґершонових у скинії зібрання, і ось що доручається їхньому зберіганню під наглядом Ітамара, сина Аарона – священика.
29. Синів Мерарієвих за родами їхніми, за родинами їхніми перелічи.
30. Від тридцяти літ і вище до пʼятдесяти літ, перелічи всіх придатних для служби, аби провадили вони служіння при скинії зібрання.
31. Ось що мусять вони носити на службі їхній при скинії зібрання: бруси скинії і жердини її, і стовпи її, і підніжжя її.
32. І стовпи подвірʼя з усіх боків і підніжжя їхні, і паколи їхні, і мотузки їхні, і всі речі при них, і всі знаряддя їхні, і перелічіть кожну річ зокрема, котрі вони мусять носити.
33. Ось роботи родів синів Мерарієвих, по службі їхній при скинії зібрання, під наглядом Ітамара, сина Аарона, священика.
34. І порахували Мойсей та Аарон і князі громади синів Кегатових за родами їхніми, і за родинами їхніми.
35. Від тридцяти літ і вище до пʼятдесяти літ, усіх придатних для служби, для робіт у скинії зібрання.
36. І було пораховано, за родами їхніми, дві тисячі сімсот пʼятдесят.
37. Це – пораховані з родів Кегатових, усі, що служили при скинії зібрання, котрих порахував Мойсей та Аарон на веління Господнє, дане через Мойсея.
38. І пораховані сини Ґершона за родами їхніми і за родинами їхніми,
39. Від тридцяти літ і вище до пʼятдесяти літ, усі, придатні для служби, для робіт у скинії зібрання.
40. І було нараховано за родами їхніми, за родинами їхніми, дві тисячі шістсот тридцять.
41. Це пораховані із родів синів Ґершона, всі, хто служив при скинії зібрання, котрих порахували Мойсей та Аарон, на веління Господнє.
42. І пораховані роди синів Мерарієвих за родами їхніми, за родинами їхніми.
43. Від тридцяти літ і вище до пʼятдесяти літ, усі придатні для служби, для робіт при скинії зібрання.
44. І було пораховано за родами їхніми, три тисячі двісті.
45. Це – пораховані із родів синів Мерарієвих, котрих порахував Мойсей та Аарон на веління Господнє, дане через Мойсея.
46. І пораховані усі левити, котрих порахував Мойсей та Аарон і князі Ізраїля за родами їхніми і за родинами їхніми,
47. Від тридцяти літ і вище до пʼятдесяти літ, усі придатні для служби, для робіт і ношення в скинії зібрання.
48. І було нараховано їх вісім тисяч пʼятсот вісімдесят.
49. На веління Господнє через Мойсея призначені вони кожний до своєї роботи і ношення, і пораховані, як звелів Господь Мойсеєві.

5

Числа 5

Усунення всього нечистого; приношення ревниць.

1. І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:
2. Накажи синам Ізраїля вислати зі стану усіх прокажених, і всіх, що мають течу, і всіх, хто опоганився від мертвого.
3. І чоловіків і жінок повисилайте, за стан спровадьте їх, щоб не опоганювали вони шатрів своїх, серед котрих Я живу.
4. І вчинили так сини Ізраїля, і вивели їх геть зі стану; як говорив Господь Мойсеєві, так і вчинили сини Ізраїля.
5. І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:
6. Скажи синам Ізраїля: Якщо чоловік чи жінка вчинить якийсь гріх супроти людини, і через це вчинить злочин супроти Господа, і завинить душа та,
7. То нехай визнають свій гріх, котрий вони учинили, і повернуть уповні те, в чому завинили, і додадуть до того пʼяту частину, і віддадуть тому, супроти кого згрішили.
8. Якщо ж у нього немає спадкоємця, котрому належало б повернути за провину, то присвятіть це Господові, нехай це буде священикові, понад барана очищення, котрим він очистить його.
9. І всіляке підношення із усіх святинь синів Ізраїля, котре вони приносять до священика, йому належить.
10. І присвячене кимось йому належить. Усе, що дасть хтось священикові, йому належить.
11. І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:
12. Оголоси синам Ізраїля і скажи їм: Якщо зрадить когось дружина і порушить вірність йому,
13. І зляжеться хтось із нею і викине сімʼя, і це буде приховане від очей чоловіка її, і вона опоганиться таємно, і не буде на неї свідка, і не буде викрита,
14. І захопить його дух ревниць, і буде ревнувати дружину свою, коли вона опоганена, або захопить його дух ревниць, і він буде ревнувати дружину свою, коли вона не опоганена;
15. Нехай приведе чоловік дружину свою до священика, і принесе за неї пожертву десяту частину ефи ячного борошна; але не виллє на нього єлею, і не покладе ладану, тому що це приношення ревниць, приношення спогаду, яке нагадує про беззаконня.
16. А священик нехай приведе і поставить її перед Господом,
17. І візьме священик святої води в глиняну посудину, і візьме священик землі з долівки скинії і покладе у воду;
18. І поставить священик дружину перед Господом, і відкриє голову жінки, і дасть їй до рук приношення спогаду, – це приношення ревниць; а в руці священика буде гірка вода, яка наводить прокляття.
19. І закляне її священик, і скаже дружині: Якщо ніхто не переспав з тобою, і ти не опоганилася і не зрадила свого чоловіка, то неушкоджена будеш від цієї гіркої води, що наводить прокляття.
20. Та коли ти зрадила чоловікові твоєму і опоганилася, і якщо переспав хтось із тобою, окрім чоловіка твого;
21. Тоді священик нехай закляне дружину клятьбою прокляття, і скаже священик дружині: нехай же віддасть тебе Господь прокляттю і прокляттю в народі твоєму, і нехай зробить Господь лоно твоє опущеним і черево твоє напухлим.
22. І нехай пройде вода оця, що наводить прокляття, у нутрощі твої, щоб спух живіт твій і опустилося лоно твоє. І скаже дружина: Амінь, амінь.
23. І напише священик ті прокляття на сувої, і змиє їх у гірку воду.
24. І дасть дружині випити гірку воду, що наводить прокляття, і увійде в неї вода, що наводить прокляття, на шкоду їй.
25. І візьме священик із рук дружини хлібне приношення ревниць, і піднесе це приношення перед Господом, і віднесе його до жертовника.
26. І візьме священик жменю із хлібного приношення частину на памʼять, і спалить на жертовнику, а потім дасть дружині випити води.
27. І коли напоїть її водою, тоді, якщо вона нечиста і вчинила злочин супроти чоловіка свого, гірка вода, що наводить прокляття, увійде в неї, на шкоду їй, і спухне черево її, і опуститься лоно її, і буде ця дружина проклятою в народі своєму.
28. А якщо дружина не опоганилася і була чистою, то залишиться неушкодженою і буде здатна народжувати дітей.
29. Ось закон про ревнощі. Коли дружина зрадить чоловікові своєму і опоганиться,
30. Або, коли чоловіка захопить дух ревниць і він буде ревнувати дружину свою: тоді нехай він поставить дружину перед Господом, і вчинить з нею священик усе за цим законом.
31. І буде чоловік чистий від гріха, а дружина понесе на собі гріх свій.

6

Числа 6

Про назореїв.

1. І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:
2. Оголоси синам Ізраїля і скажи їм: Якщо чоловік або жінка дадуть обітницю назорея, аби посвятити себе в назореї Господові,
3. То він має утриматися від вина і міцного напою, і не повинен уживати оцту з вина, ні оцту з напою, і нічого, приготовленого з винограду не повинен пити, не повинен їсти ні стиглих, ні сушених виноградних ягід.
4. У всі дні назорейства свого не повинен він їсти нічого, що робиться з винограду, від зерен до лушпиння.
5. У всі дні обітниці назорейства його бритва не має торкатися голови його. До закінчення днів, на котрі він посвятив себе в назореї Господові, він святий. Він мусить вирощувати волосся на голові своїй.
6. У всі дні, на котрі він присвятив себе в назореї Господові, не повинен він підходити до мертвого тіла.
7. Доторком до батька свого, і до матері своєї, і до брата свого, і до сестри своєї не повинен він опоганюватися, коли вони помруть; тому що посвята Богові його на голові його.
8. У всі дні назорейства свого святий він для Господа.
9. А якщо помре хтось при ньому раптово, і він опоганить тим голову назорейства свого, то він мусить обстригти голову свою в день очищення його, – сьомого дня мусить обстригти її.
10. І восьмого дня мусить принести двох горлиць чи двох молодих голубів, до священика, до входу в скинію зібрання.
11. Священик одну із птахів принесе у пожертву за гріх, а другу для приношення всеспалення, і очистить його від опоганення мертвим тілом, і освятить його голову того ж дня.
12. І повинен він знову почати посвячені Господові дні назорейства свого і принести однорічне ягня для пожертви за провину; а попередні дні його даремні, тому що назорейство його опоганене.
13. І ось закон про назорея, коли виповнюються дні назорейства його: треба привести його до входу у скинію зібрання.
14. І він принесе на пожертву Господові одне однолітнє ягня без вади для приношення всеспалення, і одну однолітню вівцю без вади на пожертву за гріх, і одного барана без вади для пожертви мирної.
15. І корзину опрісноків з пшеничного борошна, хлібів, спечених з єлеєм, і прісних коржів, помазаних єлеєм, і при них хлібне приношення і поливне приношення.
16. І принесе священик його перед Господом, і принесе пожертву його за гріх і всеспалення його.
17. Барана принесе для пожертви мирної Господові з корзиною опрісноків, також звершить священик хлібне приношення його і поливне приношення його.
18. І обстриже назорей біля входу до скинії зібрання голову назорейства свого, і візьме волосся голови назорейства свого, і покладе на вогонь, котрий під мирною пожертвою.
19. І візьме священик зварену лопатку барана і одного прісного пирога із корзини і одного прісного коржа, і покладе на руки назорею, після того, як обстриже він голову назорейства свого.
20. І піднесе це священик, коливаючи перед Господом: це – святиня для священика, понад грудинку коливну й понад лопатку підношення. Після цього назорей може пити вино.
21. Ось закон про назорея, котрий дав обітницю, і пожертва його Господові за назорейство своє, окрім того, що дозволить йому достаток його; за обітницею своєю, яку він дасть, так і мусить він зробити, понад узаконення про назорейство його.
22. І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:
23. Скажи Ааронові і синам його: так благословляйте синів Ізраїля, кажучи їм:

Благословіння Ааронове

24. Нехай благословить тебе Господь і збереже тебе!
25. Нехай засяє на тебе Господь лицем Своїм і помилує тебе!
26. Нехай наверне Господь обличчя Своє на тебе і дасть тобі мир!
27. Отак будуть кликати ймення Моє на синів Ізраїля, і Я благословлю їх.

7

Числа 7

Приношення князів Ізраїля. Освячення скинії.

1. Коли Мойсей повністю спорудив скинію, і помазав її та освятив її та всі знаряддя її, і жертовника і всі знаряддя його, і помазав їх та освятив їх:
2. Тоді прийшли князі ізраїльські, голови родин їхніх, які були князями колін, що відали переписом.
3. І принесли приношення свої перед Господом, шість критих возів і дванадцять биків, по одному возі від двох князів, і по одному бикові од кожного, і поставили все це перед скинією.
4. І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:
5. Візьми від них; це буде для виконання роботи при скинії зібрання; і віддай це левитам, кожному, згідно з його служінням.
6. І взяв Мойсей вози і биків, і віддав їх левитам.
7. Два вози і чотирьох биків віддав синам Ґершоновим, згідно зі службою їхньою.
8. І чотири вози і вісім биків віддав синам Мерарієвим, згідно зі службою їхньою, під наглядом Ітамара, сина Ааронового, священика.
9. А синам Кегатовим не дав, тому що служба їхня в святині була – носити її на плечах своїх.
10. І принесли князі пожертви освячення жертовника в день, коли він помазаний, і поставили князі приношення своє перед жертовником.
11. І сказав Господь Мойсеєві: по одному князеві на день нехай приносять приношення своє для освячення жертовника.
12. Першого дня приніс приношення своє Нахшон, син Аммінадавів, від коліна Юдиного.
13. Приношення його було: одна срібна таріль, вагою сто тридцять шеклів, одна срібна чаша на сімдесят шеклів, за шеклем священним, обидві наповнені пшеничним борошном, змішаним з єлеєм, для приношення хлібного.
14. Одна золота кадильниця на десять шеклів, повна ладану.
15. Одне теля, одного барана, одне однорічне ягня для приношення усеспалення.
16. Одного козла для приношення за гріх,
17. І для пожертви мирних приношень двох биків, пʼять баранів, пʼять козлів, пʼять ягнят однорічних – оце приношення Нахшона, сина Аммінадавого.
18. Другого дня приніс Натанаїл, син Цуарів, князь коліна Іссахарового.
19. Він приніс від себе приношення: одну срібну таріль, вагою сто тридцять шеклів, одну срібну чашу на сімдесят шеклів, за шеклем священним, обидві повні пшеничного борошна, змішаного з єлеєм, для приношення хлібного.
20. Одну золоту кадильницю на десять шеклів, повну кадіння.
21. Одне теля, одного барана, одне однорічне ягня, для приношення всеспалення.
22. Одного козла для приношення за гріх.
23. І для пожертви мирних приношень двох биків, пʼять баранів, пʼять козлів, пʼять однорічних ягнят – ось приношення Натанаїла, сина Цуарового.
24. Третього дня – князь синів Завулонових Еліяв, син Хелонів.
25. Приношення його: одна срібна таріль, вагою сто тридцять шеклів, одна срібна чаша на сімдесят шеклів, за шеклем священним, обидві повні пшеничного борошна, змішаного з єлеєм, для приношення хлібного.
26. Одна золота кадильниця на десять шеклів, повна кадіння.
27. Одне теля, одного барана, одне однорічне ягня, – для приношення всеспалення;
28. Одного козла для приношення за гріх;
29. І для пожертви мирних приношень двох биків, пʼять баранів, пʼять козлів, пʼять однорічних ягнят. Ось приношення Еліява, сина Хелонового.
30. Четвертого дня – князь синів Рувимових Еліцур, син Шедеурів.
31. Приношення його: одна срібна таріль, вагою сто тридцять шеклів, одна срібна чаша на сімдесят шеклів, за шеклем священним, обидві повні пшеничного борошна, змішаного з єлеєм, для приношення хлібного.
32. Одна золота кадильниця, повна ладану;
33. Одне теля, одного барана, одне однорічне ягня, для приношення всеспалення.
34. Одного козла для приношення за гріх.
35. І для пожертви мирних приношень двох биків, пʼять баранів, пʼять козлів і пʼять однорічних ягнят. Ось приношення Еліцура, сина Шедеурового.
36. Пʼятого дня – князь синів Симеонових Шелуміїл, син Цурішаддаїв.
37. Приношення його: одна срібна таріль, вагою сто тридцять шеклів, одна срібна чаша на сімдесят шеклів, по шеклю священному, обидві повні пшеничного борошна, змішаного з єлеєм, для приношення хлібного;
38. Одна золота кадильниця, на десять шеклів; повна кадінням;
39. Одне теля, одного барана, одне однорічне ягня, для приношення всеспалення.
40. Одного козла для приношення за гріх.
41. І для пожертви мирних приношень двох биків, пʼять баранів, пʼять козлів і пʼять однорічних ягнят. Ось приношення Шелуміїла, сина Цурішаддаєвого.
42. Шостого дня – князь синів Ґадових, Елʼясаф, син Деуїлів.
43. Приношення його: одна срібна таріль, вагою сто тридцять шеклів, одна срібна чаша на сімдесят шеклів, за шеклем священним, обидві повні пшеничного борошна, змішаного з єлеєм, для приношення хлібного;
44. Одна золота кадильниця, на десять шеклів, повна кадінням;
45. Одне теля, одного барана, одне однорічне ягня, для приношення всеспалення.
46. Одного козла для приношення за гріх.
47. І для пожертви мирних приношень двох биків, пʼять баранів, пʼять козлів і пʼять однорічних ягнят. Ось приношення Елʼясафа, сина Деуїлового.
48. Сьомого дня – князь синів Ефраїмових, Елішама, син Аммігуда.
49. Приношення його: одна срібна таріль, вагою сто тридцять шеклів, одна срібна чаша на сімдесят шеклів, за шеклем священним, обидві повні пшеничного борошна, змішаного з єлеєм, для приношення хлібного;
50. Одна золота кадильниця, на десять шеклів, повна кадінням;
51. Одне теля, одного барана, одне однорічне ягня, для приношення всеспалення.
52. Одного козла для приношення за гріх.
53. І для пожертви мирних приношень двох биків, пʼять баранів, пʼять козлів і пʼять однорічних ягнят. Ось приношення Елішама, сина Аммігудового.
54. Восьмого дня – князь синів Манасіїних Гамалиїл, син Педацурів.
55. Приношення його: одна срібна таріль, вагою сто тридцять шеклів, одна срібна чаша на сімдесят шеклів, за шеклем священним, обидві повні пшеничного борошна, змішаного з єлеєм, для приношення хлібного;
56. Одна золота кадильниця, на десять шеклів, повна кадінням;
57. Одне теля, одного барана, одне однорічне ягня, для приношення всеспалення.
58. Одного козла для приношення за гріх.
59. І для пожертви мирних приношень двох биків, пʼять баранів, пʼять козлів і пʼять однорічних ягнят. Ось приношення, Гамаліїла сина Педацурового.
60. Девʼятого дня – князь синів Беньямінових Авідан, син Ґідоніїв.
61. Приношення його: одна срібна таріль, вагою сто тридцять шеклів, одна срібна чаша на сімдесят шеклів, за шеклем священним, обидві повні пшеничного борошна, змішаного з єлеєм, для приношення хлібного;
62. Одна золота кадильниця, на десять шеклів, повна кадінням;
63. Одне теля, одного барана, одне однорічне ягня, для приношення всеспалення.
64. Одного козла для приношення за гріх.
65. І для пожертви мирних приношень двох биків, пʼять баранів, пʼять козлів і пʼять однорічних ягнят. Ось приношення Авідана, сина Ґідонієвого.
66. Десятого дня – князь синів Данових Ахіезер, син Аммішаддаїв.
67. Приношення його: одна срібна таріль, вагою сто тридцять шеклів, одна срібна чаша на сімдесят шеклів, за шеклем священним, обидві повні пшеничного борошна, змішаного з єлеєм, для приношення хлібного;
68. Одна золота кадильниця, на десять шеклів, повна кадінням;
69. Одне теля, одного барана, одне однорічне ягня, для приношення всеспалення.
70. Одного козла для приношення за гріх.
71. І для пожертви мирних приношень двох биків, пʼять баранів, пʼять козлів і пʼять однорічних ягнят. Ось приношення Ахіезера сина Аммішаддаєвого.
72. Одинадцятого дня – князь синів Асирових Паґʼіїл, син Охранів.
73. Приношення його: одна срібна таріль, вагою сто тридцять шеклів, одна срібна чаша на сімдесят шеклів, за шеклем священним, обидві повні пшеничного борошна, змішаного з єлеєм, для приношення хлібного;
74. Одна золота кадильниця, на десять шеклів, повна кадінням;
75. Одне теля, одного барана, одне однорічне ягня, для приношення всеспалення.
76. Одного козла для приношення за гріх.
77. І для пожертви мирних приношень двох биків, пʼять баранів, пʼять козлів і пʼять однорічних ягнят. Ось приношення Паґʼіїла, сина Охранового.
78. Дванадцятого дня – князь синів Нефталимових Ахіра, син Енана.
79. Приношення його: одна срібна таріль, вагою сто тридцять шеклів, одна срібна чаша на сімдесят шеклів, за шеклем священним, обидві повні пшеничного борошна, змішаного з єлеєм, для приношення хлібного;
80. Одна золота кадильниця, на десять шеклів, повна кадінням;
81. Одне теля, одного барана, одне однорічне ягня, для приношення всеспалення.
82. Одного козла для приношення за гріх.
83. І для пожертви мирних приношень двох биків, пʼять баранів, пʼять козлів і пʼять однорічних ягнят. Ось приношення Ахіри сина Енанового.
84. Ось приношення від князів ізраїльських, при освяченні жертовника в день помазання його; дванадцять срібних тарілей, дванадцять срібних чаш, дванадцять золотих кадильниць.
85. По сто тридцять шеклів срібла в кожній тарелі, і по сімдесят у кожній чаші: отож, усього срібла в цих посудинах дві тисячі чотириста шеклів, за шеклем священним.
86. Золотих кадильниць, повних кадінням, дванадцять, у кожній кадильниці по десять шеклів, за шеклем священним: всього золота в кадильницях сто двадцять шеклів.
87. Для усеспалення всього дванадцять телят із худоби великої, дванадцять баранів, дванадцять однорічних ягнят і при них хлібне приношення, і для приношення за гріх дванадцять козлів.
88. І для пожертви мирних приношень всього із великої худоби двадцять чотири теляти, шістдесят баранів, шістдесят козлів, шістдесят однорічних ягнят. Ось приношення при освяченні жертовника після помазання його.
89. Коли Мойсей заходив до скинії зібрання, щоб розмовляти з Господом, чув голос, який говорив йому з віка, котре над Ковчегом між двома херувимами, і він говорив йому.

8

Числа 8

Про світильники і лампади.

1. І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:
2. Оголоси Ааронові і скажи йому: Коли ти будеш запалювати лампади, то на передньому боці світильника мають горіти сім лампад.
3. Аарон так і вчинив: на передньому боці світильника запалив лампаду його, як звелів Господь Мойсеєві.
4. Аж ось опорядження світильника: карбований він із золота, від стеблини його і до квітів карбований, за образом, котрого показав Господь Мойсеєві, він виготовив світильника.
5. І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:
6. Візьми левитів з-поміж синів Ізраїля, і очисти їх,
7. А щоб очистити їх, вчини з ними так: покропи на них водою, яка очищає, і нехай вони поголять бритвою все тіло своє і виперуть одежу свою, і будуть чисті.
8. І нехай візьмуть теля і хлібне приношення до нього, пшеничного борошна, змішаного з єлеєм, і друге теля візьми для приношення за гріх.
9. І приведи левитів перед скинію зібрання, і збери всю громаду синів Ізраїля.
10. І приведи левитів їхніх перед Господа, і нехай покладуть сини Ізраїля руки свої на левитів.
11. І нехай Аарон звершить над левитами посвячення їх перед Господом від синів Ізраїля, щоб провадили вони служіння Господові.
12. А левити нехай покладуть руки свої на голови телят, і принеси одного на пожертву за гріх, а другого для приношення усеспалення Господові, для очищення левитів.
13. І постав левитів перед Аароном і перед синами його, і зверши над ними посвячення їх Господові.
14. І в такий спосіб відділи левитів од синів Ізраїля, щоб левити були Моїми.
15. Після цього увійдуть левити служити в скинії зібрання, коли ти очистиш їх і звершиш над ними посвячення їх. Тому що вони віддані Мені із синів Ізраїльських.
16. Замість усіх первістків із синів Ізраїля, що відкривають лоно кожне, узяв Я їх Собі.
17. Тому що всі Мої первістки у синів Ізраїля, від чоловіка до скотини. Того дня, коли Я уразив усіх первістків на землі єгипетській, Я освятив їх Собі.
18. І взяв левитів замість усіх первістків у синів Ізраїля.
19. І віддав левитів Ааронові і синам його з-поміж синів Ізраїля, щоб вони провадили служіння за синів Ізраїля при скинії зібрання і служили охороною для синів Ізраїля, щоб не спостигла синів Ізраїля поразка, якби сини Ізраїля приступили до святині.
20. І вчинили отак Мойсей і Аарон, і вся громада синів Ізраїля з левитами: як звелів Господь Мойсеєві про левитів, так і вчинили з ними сини Ізраїля.
21. І очистилися левити і випрали одежу свою, і звершив над ними Аарон посвячення їх перед Господом, і очистив їх Аарон, щоб зробити їх чистими.
22. Після цього увійшли левити провадити служіння своє у скинії зібрання перед Аароном і перед синами його. Як звелів Господь Мойсеєві про левитів, так і вчинили вони з ними.
23. І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:
24. Ось закон про левитів: від двадцяти пʼяти років і вище мусять поступати вони на службу для робіт при скинії зібрання.
25. А в пʼятдесят літ повинні припиняти провадження робіт і вже не працювати.
26. Тоді нехай допомагають вони братам своїм утримувати сторожу при скинії зібрання; працювати – нехай не працюють. Так чини з левитами стосовно служіння їхнього.

9

Числа 9

Приписи про Пасху.

1. І сказав Господь Мойсеєві в пустелі Сінайській, другого року по виході їх з єгипетської землі, першого місяця, кажучи:
2. Нехай сини Ізраїля звершать Пасху в призначений для неї час.
3. Чотирнадцятого дня цього місяця увечері звершіть її у призначений для неї час, за всіма настановами і за всіма обрядами її звершіть її.
4. І сказав Мойсей синам Ізраїля, щоб звершили Пасху.
5. І звершили вони Пасху першого місяця, чотирнадцятого дня місяця увечері, в пустелі Сінайській: у всьому, як звелів Господь Мойсеєві, так і вчинили сини Ізраїля.
6. Були люди, котрі були нечисті від доторку до мертвих тіл людських, і не могли звершити Пасхи того дня; і прийшли вони до Мойсея і Аарона того дня,
7. І сказали йому ті люди: Ми нечисті від доторку до мертвих тіл людських; для чого нас позбавляти того, щоб ми принесли приношення Господові у призначений час серед синів Ізраїля?
8. І сказав їм Мойсей: Заждіть, я послухаю, що звелить про вас Господь.
9. І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:
10. Скажи синам Ізраїля: Якщо хтось із вас чи з потомків ваших буде нечистий від доторку до мертвого тіла, чи буде в тривалій мандрівці, то він також має звершити Пасху Господню.
11. Чотирнадцятого дня другого місяця увечері нехай такі (люди) звершать її, і з опрісноками, і з гіркими травами нехай їдять її.
12. І нехай не залишають від неї до ранку, і кісток її не ламають; нехай звершать її за всіма настановами про Пасху.
13. А хто чистий і не перебував у дорозі, і не звершить Пасхи: винищиться душа та з народу свого; бо він не приніс приношення Господові у свій час; понесе на собі гріх чоловік той.
14. Якщо буде жити у вас захожий, то він також має звершити Пасху Господню: за настановою про Пасху, і за обрядом її він має звершити її. Одна настанова нехай буде у вас і для захожого, і для тубільця.
15. Того дня, як поставлена була скинія, хмарина покрила скинію зібрання, і з вечора над скинією наче вогонь було видно до самого ранку.
16. Так було завше: хмарина покривала її вдень, і видиво вогню вночі.
17. І коли хмарина підносилася від скинії, тоді сини Ізраїля рушали в путь, і на місці, де зупинялася хмарина, там зупинялися станом сини Ізраїля.
18. За повелінням Господнім рушали сини Ізраїля в путь, і за повелінням Господнім зупинялися: увесь той час, як хмарина стояла над скинією, і вони стояли.
19. І якщо хмарина тривалий час була над скинією, то й сини Ізраїля дотримувалися цього повеління Господнього, і не рушали.
20. А іноді хмарина не довго була над скинією: вони за велінням Господнім зупинялися і за велінням Господнім рушали в путь.
21. Іноді хмарина стояла тільки од вечора до ранку, і вранці підносилася хмарина, тоді й вони рушали; або ж день і ніч стояла хмарина, і коли підносилася, то й вони тоді рушали
22. Або, якщо два дні, або місяць, або ж декілька днів стояла хмарина над скинією, то й сини Ізраїля стояли і не рушали в путь; а коли вона підносилася, тоді рушали.
23. За повелінням Господнім зупинялися, і за повелінням Господнім рушали в путь: дотримувалися настанови Господньої за велінням Господнім, даним через Мойсея.

10

Числа 10

Про срібні сурми.

1. І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:
2. Зроби собі дві срібні сурми, карбованими зроби їх, щоб вони служили тобі для скликання громади і для звістки про зняття станів.
3. Коли засурмлять ними, збереться до тебе вся громада до входу скинії зібрання.
4. Коли однією сурмою засурмлять, зберуться до тебе князі і тисяцькі, старшини Ізраїлеві.
5. Коли засурмлять на сполох, піднімуться стани, що отаборилися на сході;
6. Коли ж удруге засурмлять на сполох, піднімуться стани, що отаборилися на півдні, на сполох нехай сурмлять, рушаючи в путь.
7. А коли треба оголосити зібрання, сурміть, але не на сполох.
8. Сини Ааронові, священики, мусять сурмити сурмами: це буде їм настановою вічною в роди ваші.
9. І коли підете на війну на землі вашій супроти ворога, що наступатиме на вас, сурміть на сполох сурмами; і будете згадані перед Господом, Богом вашим, і порятовані будете від ворогів ваших.
10. І в день радости вашої, і на свята ваші, і в новомісяччя ваші сурміть сурмами вашими при всеспаленнях ваших і при мирних пожертвах ваших; і це буде на спомин про вас перед Богом вашим. Я Господь, Бог ваш.
11. Другого року, другого місяця, двадцятого дня місяця, піднеслася хмарина від скинії одкровення.
12. І рушили сини Ізраїля станами своїми з пустелі Сінайської, і зупинилася хмарина в пустелі Паран.
13. І піднялися вони вперше, за велінням Господнім, даним через Мойсея.
14. І найперше рушив прапор стану синів Юдиних за своїми військовими відділами, а над військом їхнім – Нахшон, син Аммінадавів.
15. А над військом коліна синів Іссахара – Нафанаїл, син Цуарів.
16. А над військом коліна синів Завулонових Еліяв, син Хелонів.
17. І була розібрана скинія, і рушили сини Ґершонові і сини Мерарієві, які носили скинію.
18. І піднесений був прапор стану Рувимового за військовими відділами їхніми. А над військом його – Еліцур, син Шедеурів.
19. А над військом коліна синів Симеонових – Шелуміїл, син Цурішаддаїв.
20. І над військом коліна синів Ґадових Елʼясаф, син Деуїлів.
21. Відтак пішли сини Кегатові, які несли святиню; і поставили було скинію ще до приходу їхнього стану.
22. І піднесений був прапор синів Ефраїмових за військовими відділами їхніми. І над військом їхнім Елішама, син Аммігуда.
23. А над військом коліна синів Манасіїних Гамаліїл, син Педацура.
24. І над військом коліна синів Беньямінових – Авідан, син Ґідоніїв.
25. І піднятий був прапор стану синів Данових, який був позаду всіх їхніх військових загонів. І над військом їхнім Ахіезер, син Аммішаддаїв.
26. І над військом коліна синів Асирових Паґʼіїл, син Охранів.
27. І над військом коліна синів Нефталимових Ахіра, син Енана.
28. Ось порядок рушення синів Ізраїля за полками їхніми. І рушили вони.
29. І сказав Мойсей Ховаві, синові Реуїловому, мідіянину, родичеві Мойсеєвому: Ми простуємо в те місце, про яке Господь сказав: Вам віддам його. Йди з нами, ми зробимо тобі добро, бо Господь добре вирік про Ізраїля.
30. Але він сказав йому: Не піду; я піду на свою землю і на свою батьківщину.
31. А Мойсей сказав: Не залишай нас, тому що ти знаєш, як розташовуємося ми станом у пустелі, і ти можеш бути замість очей наших.
32. Якщо підеш із нами, то добро, котре Господь учинить нам, ми вчинимо тобі.
33. І рушили вони від гори Господньої на три дні шляху, і Ковчег заповіту Господнього йшов перед ними три дні шляху, щоб знайти їм місце, де зупинитися.
34. І хмарина Господня осявала їх удень, коли вони рушали зі стану.
35. Коли піднімався Ковчег у дорогу, Мойсей казав: Повстань, Господе, і нехай розсіються вороги Твої, і побіжать від Тебе ті, що ненавидять Тебе!
36. А коли зупинявся Ковчег, він казав: Повернися, Господе, до багатьох тисяч Ізраїля!

11

Числа 11

Вогонь Господній біля Тавʼера.

1. Народ почав голосно нарікати на Господа; і Господь почув, і розпалився гнів Його, і спалахнув у них вогонь Господній, і розпочав нищити край стану.
2. І заволав народ до Мойсея; і помолився Мойсей Господові, і затих вогонь.
3. І назвали місце те: Тавʼера,Горіння тому що загорівся у них вогонь Господній.
4. Захожі поміж ними почали вередувати, а з ними й сини Ізраїля сиділи і плакали: Хто нагодує нас мʼясом?
5. Ми памʼятаємо рибу, котру в Єгипті ми їли даремно, огірки і дині, і зелену, і ріпчасту цибулю й часник.
6. А нині душа наша знемагає; нічого нема, тільки оця манна в очах наших.
7. А манна була схожа на коріяндрове насіння, на вигляд, мов перли.
8. Народ ходив і визбирував її, і молов на жорнах чи товк у ступах, і варив у казані, і робив з неї коржі; на смак вона нагадувала коржі з єлеєм.
9. І коли роса спадала на табір вночі, тоді спадала на нього й манна.
10. Мойсей слухав, що народ плаче по родинах своїх, кожне біля входу в шатро своє, і вельми спалахнув гнів Господній, і сумно було Мойсеєві.
11. І сказав Мойсей Господові: Для чого Ти завдаєш болю слузі Твоєму? І чому я не знайшов милости в очах Твоїх, що Ти наклав на мене тягара всього народу цього?
12. Хіба я носив у череві увесь народ оцей, хіба я породив його, що Ти говориш мені: Неси його на лоні своєму (на руках), як нянька несе дитя, на землю, якою Ти присягався батькам його?
13. Звідки мені взяти мʼяса, щоб дати всьому народові цьому? Бо вони плачуть переді мною і кажуть: Дай нам мʼяса, щоб ми могли їсти.
14. Я один не можу нести народу цього, тому що він заважкий для мене.
15. Коли Ти отак чиниш зі мною, то краще умертви мене, я благаю Тебе, якщо я знайшов милість перед очима Твоїми, щоб мені не бачити нещастя мого.
16. І сказав Господь Мойсеєві: Збери Мені сімдесят мужів із старшин Ізраїля, котрих ти знаєш, що вони старшини, і наглядачів, і візьми їх до скинії зібрання, щоб вони були там з тобою.
17. Я зійду, і буду говорити там з тобою, візьму від Духа, який на тобі, і покладу його на них, щоб вони несли з тобою тягар народу, а не один ти носив.
18. А народові скажи: Очистіться до завтрашнього дня, і будете їсти мʼясо. Оскільки ви плакали вголос перед Господом і казали: Хто дасть нам мʼясо їсти? Добре нам було в Єгипті, – то й дасть вам Господь мʼясо, і будете їсти.
19. Не один день будете їсти, не два дні, не пʼять, не десять днів і не двадцять днів.
20. Але цілісінький місяць, аж доки не вийде воно з ніздрів і не стане для вас огидним, за те, що ви зневажили Господа, Котрий серед вас, і плакали перед Ним, говорячи: Нащо нам було виходити з Єгипту?
21. І сказав Мойсей: Шістсот тисяч піших в народі цьому, що я серед нього; а Ти говориш: Я дам їм мʼясо, і будуть їсти цілий місяць.
22. Чи заколоти всіх овець і волів, щоб їм стало? Чи вся риба морська збереться, щоб задовольнити їх?
23. І сказав Господь Мойсеєві: Хіба рука Господня закоротка? Нині ти побачиш, чи справдиться слово Моє до тебе, чи ні.
24. Мойсей вийшов, переказав народові слова Господні, і зібрав сімдесят мужів із старшин народу, і поставив їх біля скинії.
25. І зійшов Господь у хмарині, і говорив з ним, і, взявши від Духа, котрий на ньому, дав на сімдесят мужів старшин. І коли спочив на них Дух, вони почали пророкувати, не припиняючи.
26. Двоє з мужів залишилися у стані; одному імʼя Елдад, а другому імʼя Медад; і на них спочив Дух, і вони пророкували у стані.
27. І прибіг хлопчак, і повідав Мойсеєві, і сказав: Елдад і Медад пророкують у стані.
28. У відповідь на це Ісус, син Навинів, служитель Мойсея, один із вибраних його, сказав: Пане мій Мойсею! Заборони їм.
29. Але Мойсей сказав йому: Чи ти не ревніший за мене? О, якби всі у народі Господньому були пророками, коли б Господь послав Духа Свого на них!
30. І повернувся Мойсей до стану, він і старшини Ізраїлеві.
31. І знявся вітер од Господа, і приніс від моря перепілок, і накидав їх біля стану, на один день шляху по один бік, і на день шляху по другий бік біля стану, майже на два лікті од поверхні землі.
32. І підвівся народ, і цілий той день, і всю ніч, і увесь наступний день збирали перепілок; і хто мало збирав, той зібрав десять хомерів; і порозкладали їх для себе довкола табору.
33. Те мʼясо було ще між їхніми зубами, його ще не зʼїли, а гнів Господній спалахнув на народ, і вразив Господь народ вельми значною виразкою.
34. І назвали імʼя місцю тому: Ківрот-Гаттаава,Гроби примхи. тому що там поховали примхливий народ.
35. Від Ківрот-Гаттаави рушив народ до Гацероту, і залишився в Гацероті.

12

Числа 12

Докори Маріями і Аарона.

1. І дорікали Маріям і Аарон Мойсеєві за дружину єфіопку, котру він узяв; бо він узяв за себе єфіопку;
2. І сказали: Чи через одного Мойсея говорив Господь? Чи не казав Він і нам? І почув це Господь.
3. А тоді Мойсей був чоловіком найсумирнішим із усіх людей на лиці землі.
4. І сказав Господь несподівано Мойсеєві та Ааронові і Маріям: Вийдіть ви троє до скинії зібрання. І вийшли всі троє.
5. І зійшов Господь у стовпі хмари, і зупинився біля входу скинії, і покликав Аарона і Маріям, і вийшли вони обидвоє.
6. І Він сказав (Господь): Слухайте зараз слова Мої: Якщо є серед вас пророк Господній, то Я відкриюся йому у видінні, уві сні мовитиму йому.
7. Але не так із служником Моїм Мойсеєм; він-бо вірний у всьому домові Моєму.
8. Устами до уст говорю Я з ним, і явно, а не у видіннях, і образ Господа він бачить; як же ви не побоялися дорікати служникові Моєму, Мойсеєві?
9. І запалав гнів Господній на них, і Він відійшов.
10. І хмарина відійшла од скинії, і ось, Маріям покрилася проказою, мов снігом. Аарон глянув на Маріям, і ось, вона в проказі.
11. І сказав Аарон Мойсеєві: Пане мій! Не поклади нам за гріх, що ми вчинили легковажно і згрішили.
12. Не допусти, щоб вона була, як мертва дитина, коли вона виходить із лона матері, зітліла вже на половину тіла.
13. І заволав Мойсей до Господа, говорячи: Боже, уздоров її зараз!
14. І сказав Господь Мойсеєві: Якби батько її плюнув їй в обличчя, то чи не мусила б вона соромитися сім днів? Отож, нехай буде вона замкнена сім днів поза станом, а відтак знову нехай приймуть її.
15. І пробула Маріям в увʼязнені поза станом сім днів, і народ не рушав у дорогу, аж доки не повернулася Маріям.

13

Числа 13

Біля Кадеш-Барнеа; місія вивідувачів

1. Після цього народ рушив із Гацероту і зупинився в пустелі Паран.
2. І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:
3. Пошли від себе людей, щоб вони оглянули землю ханаанську, котру Я даю синам Ізраїля; по одному чоловікові од коліна батьків їхніх пошліть, головних із них.
4. І послав їх Мойсей з пустелі Паран, з веління Господнього, і всі вони мужі старшини у синів Ізраїля.
5. Ось імена їхні: з коліна Рувимового Шаммуа, син Заккурів;
6. Із коліна Симеонового Шафат, син Хоріїв;
7. Із коліна Юдиного Калев, син Єфунни;
8. Із коліна Іссахарового – Їґал, син Йосипів.
9. Із коліна Ефраїмового Осія, син Навинів;
10. Із коліна Беньямінового Палті, син Рафуїв;
11. Із коліна Завулонового Ґаддіїл, син Содіїв;
12. Із коліна Йосипового від Манасії Ґаддіїл, син Сусіїв;
13. Із коліна Данового Амміїл, син Ґемалліїв;
14. Із коліна Асирового Сетур, син Михаїлів.
15. Із коліна Нефталимового Нахбі, син Вофсіїв.
16. Із коліна Ґадового Ґеуїл, син Махіїв.
17. Ось ймення мужів, котрих послав Мойсей оглянути землю. І назвав Мойсей Осію, сина Навина, Ісусом.
18. І послав їх Мойсей дослідити землю ханаанську, і сказав їм: Рушайте в ту південну країну і підніміться на гору.
19. І огляньте землю, яка вона, і народ, що живе на ній, чи сильний він чи слабкий, чи малий він, чи чисельний?
20. І яка та земля, де він живе, добра вона чи ні? І які міста, в котрих він живе, у шатрах він живе чи в укріпленнях?
21. І яка земля, родюча вона чи пісна? Чи є на ній дерева, чи нема? Будьте сміливі, і візьміть од плодів землі. А була це пора дозрівання винограду.
22. Вони пішли і видивилися землю від пустелі Цін навіть до Рехова, і прийшли до Хамату.
23. І пішли на південь, і дійшли до Хеврону, де жили Ахіман, Шешай і Талмай, діти Енакові: Хеврон, до речі, був споруджений сімома роками передніше Цоану, міста єгипетського.
24. І прийшли до потоку Ешкол, і зрізали там виноградну гілку з одним гроном, і понесли її на жердині удвох: взяли також гранатових яблук і плодів смоковниці.
25. Те місце назвали долиною ЕшколВиноградне гроно., з причини виноградного грона, котре зрізали там сини Ізраїля.
26. І, вивідавши землю, повернулися вони через сорок днів.
27. І рушили, і прийшли до Мойсея та Аарона, і до всієї громади синів Ізраїля в пустелі Паран, у Кадеш, і принесли їм і всій громаді відповідь, і показали їм плоди землі.
28. І розповіли йому і говорили: Ми ходили на землю, до котрої ти посилав нас; на ній справді тече молоко і мед, і ось плоди її.
29. Але народ, який живе на землі тій, сильний, і міста укріплені, вельми великі; і синів Енакових ми бачили там.
30. Амалик живе на південній частині землі, хеттеї, євусеї і амореї живуть у горах, ханаанеї живуть біля моря і на березі Йордану.
31. Але Калев заспокоював народ перед Мойсеєм, говорячи: Ходімо і оволодіймо нею, тому що ми можемо здолати її.
32. А ті, що ходили з ним, говорили: Не можемо ми йти супроти народу цього, бо він могутніший від нас.
33. І розповсюджували лихі перекази про землю, котру вони оглядали, поміж синами Ізраїля, говорячи: Земля, котрою проходили ми для огляду, є земля, яка пожирає тих, хто живе на ній, і увесь народ, котрого бачили ми посеред неї, люди – великого зросту.
34. Там бачили ми також велетнів, синів Енакових, від роду велетнів; і ми були в очах наших перед ними, як сарана, такими ж були ми і в очах їхніх.

14

Числа 14

Безвірʼя Ізраїля.

1. І здійняла вся громада ґвалт, і плакав народ цілісіньку ту ніч.
2. І ремствували на Мойсея та Аарона всі сини Ізраїля, і вся громада сказала їм: О, якби ми померли на землі єгипетській, або згинули в пустелі цій!
3. І навіщо Господь веде нас на цю землю, щоб ми впали від меча? Дружини наші і діти наші дістануться як здобич ворогам. Чи не краще нам повернутися до Єгипту?
4. І сказали одне одному: оберемо собі князя і повернемося до Єгипту.
5. І впали Мойсей та Аарон на лиця свої перед усім зібранням громади синів Ізраїля.
6. Й Ісус, син Навинів, і Калев, син Єфуннеїв, що також оглядали землю, розірвали одежу свою,
7. І сказали всій громаді синів Ізраїля: Земля, котрою ми проходили для огляду, вельми й вельми гарна.
8. Якщо Господь милостивий до нас, то введе нас на цю землю, і дасть нам її, – цю землю, по котрій тече молоко і мед.
9. Лише супроти Господа не повставайте, і не бійтеся народу землі тієї; бо він дістанеться нам для спожитку, захисту в нього не стало; а з нами Господь, не бійтеся їх.
10. І сказала вся громада: Забити їх камінням! Але слава Господня зʼявилася у скинії зібрання всім синам Ізраїля.
11. І сказав Господь Мойсеєві: Доки буде дратувати Мене народ цей? І доки буде він не вірити Мені при всіх знаменнях, котрі учиняв Я серед нього?
12. Уражу його виразкою і винищу його, а від тебе витворю народ численніший і сильніший від нього.
13. Але Мойсей сказав Господові: Почують єгиптяни, з-поміж яких Ти силою Своєю вивів цей народ,
14. І скажуть мешканцям землі цієї, котрі чули, що Ти, Господе, знаходишся серед народу цього, і що Ти, Господе, даєш їм бачити Себе лицем до лиця, і хмарина Твоя стоїть над ними, і Ти йдеш перед ними вдень у хмаровому стовпі, а вночі у стовпі вогняному.
15. І якщо Ти винищиш народ цей, як одного чоловіка, то народи, котрі чули славу Твою, скажуть:
16. Господь не зміг ввести народ сей на землю, котру Він із клятвою обіцяв йому, а тому й вигубив його в пустелі.
17. Отож, нехай же звеличиться сила Господня, як Ти сказав, говорячи:
18. Господь довготерпеливий і багатомилостивий, Який прощає беззаконня і злочини, і не залишає без покари, але карає беззаконня батьків у дітях до третього і четвертого покоління.
19. Прости гріха народові цьому з великої милости Твоєї, як Ти прощав народові цьому від Єгипту аж сюди.
20. І сказав Господь Мойсеєві: Прощаю за словом твоїм.
21. Та живий Я, і славою Господньою виповнена уся земля.
22. Усі, котрі бачили славу Мою і знамення Мої, учинені Мною в Єгипті і в пустелі, і спокушали Мене уже десять разів, і не дослухалися голосу Мого,
23. Не побачать землі, котру Я, присягаючись, обіцяв батькам їхнім; всі, хто дратував Мене, не побачать її.
24. Але слугу Мого Калева, за те, що в ньому був інший дух, і він неухильно прямував за Мною, введу на землю, до котрої він ходив, і сімʼя його успадкує її.
25. Амалик же, та Ханаан нині живуть у долині; завтра оберніться та рушайте в пустелю до Червоного моря.
26. І сказав Господь Мойсеєві та Ааронові, говорячи:
27. Допоки цій злій громаді ремствувати на Мене? Дорікання синів Ізраїля, котрими вони дорікають Мені, Я чую.
28. Скажи їм: Живу Я, говорить Господь: як говорили ви у вуха Мені, так і вчиню вам.
29. У пустелі цій упадуть трупи ваші, і всі ви, що пораховані, скільки вас числом, від двадцяти літ і вище, котрі ремствували на Мене,
30. Не увійдете на землю, на котрій Я, піднісши руку Мою, присягався переселити вас, окрім Калева, сина Єфуннеєвого, та Ісуса, сина Навинового.
31. Дітей ваших, про котрих ви говорили, що вони дістануться на здобич ворогові, Я введу туди, і вони спізнають землю, якою ви знехтували.
32. А ваші трупи упадуть в пустелі цій.
33. А сини ваші будуть блукати у пустелі сорок літ, і будуть нести покарання за блудодійство ваше, аж доки не згинуть усі тіла ваші в пустелі.
34. За числом сорока днів, коли ви оглядали землю, будете нести провину за гріхи ваші сорок літ, рік за день, щоб ви спізнали, що означає залишитися без Мене.
35. Я, Господь, говорю, так і вчиню з усією цією злою громадою, яка повстала супроти Мене: в пустелі цій всі вони загинуть і перемруть.
36. І ті, котрих посилав Мойсей для огляду землі, і котрі, повернувшись, підбурили супроти нього всю громаду, розповсюджуючи недобрий поголос про землю,
37. Оці, що розповсюджували недобрий поголос про землю, померли, будучи уражені виразкою перед Господом.
38. Тільки Ісус, син Навинів, і Калев, син Єфуннеїв, залишилися живі із тих мужів, котрі ходили оглядати землю.
39. І сказав Мойсей слова оці перед синами Ізраїля, і народ був у тяжкій жалобі.
40. І підвелися рано-вранці, і повиходили на верховину гори, говорячи: Ось, ми підемо на те місце, про яке сказав Господь; бо ми згрішили.
41. Мойсей сказав: Навіщо ви переступаєте повеління Господнє? Надаремна спроба!
42. Не рушайте, бо немає серед вас Господа: – щоб не здолали вас вороги ваші.
43. Бо амаликитяни і ханаанеї там перед вами, і ви впадете од меча, тому що ви відступилися од Господа, і не буде з вами Господа.
44. Але вони насмілилися піднятися на верховину гори; а Ковчег заповіту Господнього і Мойсей не полишали табору.
45. І зійшли амаликитяни і ханаанеї, які жили на горі тій, і побили їх, і гнали їх аж до Хорми.

15

Числа 15

Роки мандрувань. Покарання за порушення суботи.

1. І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:
2. Оголоси синам Ізраїля і скажи їм: коли ви прийдете на землю вашого поселення, котру Я даю вам,
3. І будете чинити приношення вогнем Господові, приношення всеспалення, чи пожертву підтвердження обітниці, або по щирості, або на свята ваші, щоб учинити приємні пахощі Господові, з биків та овець.
4. Тоді той, що приносить у приношення від хліба десяту частину ефи пшеничного борошна, змішаного з четвертою частиною гіна єлею,
5. І вина для поливного приношення принось четверту частину гіна під час приношення всеспалення або при пожертві на кожне ягня.
6. І принось барана, принось для приношення хлібного дві десятих частини ефи пшеничного борошна, змішаного з третьою частиною гіна єлею.
7. І вина для поливного приношення принось третю частину гіна для приємних пахощів Господові.
8. Якщо бичка приносиш для приношення всеспалення пожертви, щоб звершити обітницю, або ж мирне приношення Господові,
9. То разом із бичком треба принести приношення хлібне три десятих частини ефи пшеничного борошна, змішаного з половиною гіна єлею.
10. І вина для поливного приношення принось півгіна на приношення, вчинене на вогні для приємних пахощів Господові.
11. Так чини при кожному приношенні бичка і барана, і ягняти з овець чи кіз.
12. За числом пожертв, котрих ви приносите, так чиніть для всіх, за числом їхнім.
13. Усякий тубілець мусить чинити це таким чином, приносячи приношення, вчинене на вогні для приємних пахощів Господові.
14. І якщо буде між вами жити захожий або хто б не був серед вас у поколіннях ваших, і принесе приношення, вчинене на вогні, для приємних пахощів Господові, то він також має учиняти так, як ви вчиняєте.
15. Для вас, громадо Господня, і для зайшлого, котрий живе у вас, статут один, статут вічний у роди ваші: що ви, те й зайшлий нехай буде перед Господом.
16. Закон один, і одні права нехай будуть для вас і для захожого, який житиме серед вас.
17. І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:
18. Оголоси синам Ізраїля і скажи їм: Коли ви прийдете на землю, на котру Я веду вас,
19. І будете їсти хліб тієї землі, то піднесіть дар підношення Господові.
20. Підносьте коржа з першого борошна дар приношення; Господові підносьте його так, як підношення з току.
21. Від першого тіста вашого віддавайте для дару підношення Господові у поколіннях ваших.
22. Якщо ж переступите цю настанову, не віддаючи того, і не виконаєте усіх цих заповідей, котрі повідав Господь Мойсеєві,
23. Усього, що заповідав вам Господь через Мойсея, від того дня, котрого Господь заповідав вам, і в майбутньому для поколінь ваших,
24. То, якщо з недогляду громади вчинена помилка, нехай уся громада принесе одного молодого бичка для приношення всеспалення, для приємних пахощів Господові, з хлібним приношенням і поливним приношенням його, за настановами, і одне козеня для приношення за гріх.
25. І спокутує священик за всю громаду синів Ізраїля, і буде прощено їм; бо це була помилка, і вони принесуть приношення своє для пожертви Господові, і пожертву вчинену на вогні за гріх свій перед Господом, за свою помилку.
26. І буде прощення всій громаді синів Ізраїля і захожому, який житиме між ними; тому що весь народ зробив те помилково.
27. А якщо хтось один згрішить, не відаючи того, то нехай принесе козу однорічну для приношення за гріх.
28. І спокутує священик за душу, яка вчинила гріх, помиляючись, перед Господом, і звершить спокуту, і прощено буде їй.
29. Один закон нехай буде для вас, як для місцевого мешканця із синів Ізраїля, так і для захожого, який живе у вас, якщо хтось учинить гріх, помиляючись.
30. А якщо хтось із тубільців чи із захожих учинить недобре навмисне, то він зневажає Господа: винищена буде душа така з народу свого.
31. Тому що він опоганив слово Господнє і заповідь Його порушив: винищиться душа та; гріх її на ній.
32. Коли сини Ізраїля були в пустелі, знайшли чоловіка, який збирав дрова в день суботи.
33. І привели ті, що знайшли його, коли збирав дрова, до Мойсея і Аарона та до всієї громади.
34. І взяли його під сторожу, тому що не визначили, що треба зробити йому.
35. І сказав Господь Мойсеєві: Мусить померти чоловік сей; нехай забʼють його камінням – вся громада поза станом.
36. І вивела його вся громада геть зі стану, і забили його камінням, і він помер, як звелів Господь Мойсеєві.
37. І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:
38. Оголоси синам Ізраїля і скажи їм, щоб вони робили собі кутаси по краях одежі своєї, вони і покоління їхні, і кутаси, котрі по краях одежі, доповнять ниткою з блакитної вовни.
39. І будуть вони в кутасах у вас для того, щоб ви, дивлячись на них, пригадували всі заповіді Господні, і виконували їх, і не ходили за серцем вашим і очима вашими, котрими ви звикли ходити в блуд.
40. Щоб ви памʼятали і виконували всі заповіді Мої, і були святими Богові своєму.
41. Я Господь, Бог ваш, Котрий вивів вас із єгипетської землі, щоб вашим Богом бути: Я Господь, Бог ваш.

16

Числа 16

Обурення Кораха.

1. Корах, син Їцгара, син Кегатів, син Левіїв, і Датан, і Авірон, сини Еліява, та Он, син Пелета, сини Рувимові, взяли мужів
2. І повстали на Мойсея, і з ними з синів Ізраїля двісті пʼятдесят князів громади, люди значні, відомі на зібранні.
3. І зібралися супроти Мойсея і Аарона, і сказали їм: Багато берете на себе, вся громада свята, і серед них Господь. Чому ж ви ставите себе понад народом Господнім?
4. Мойсей, зачувши таке, упав на обличчя своє,
5. І сказав Корахові, і всім спільникам його, кажучи: Завтра покаже Господь, хто Його, і хто святий, щоб наблизитися йому до Нього; і кого Він вибрав, того й наблизить до Себе.
6. Ось що вчиніть: Корах і всі спільники його, візьміть собі кадильниці,
7. І завтра покладіть до них вогню, і засипте до них кадіння перед Господом, і кого вибере Господь, той і буде святий. Це ви берете багато на себе, сини Левіїві!
8. І сказав Мойсей Корахові: Я благаю вас, послухайте, сини Левіїві.
9. Невже вам мало того, що Бог Ізраїлів відділив вас од громади Ізраїльської і наблизив вас до Себе, щоб ви виконували служіння при скинії Господній і стояли перед громадою, служачи для неї?
10. Він наблизив тебе і з тобою всіх братів твоїх, синів Левія, а ви домагаєтеся ще й священства.
11. Отож, ти і всі твої спільники зібралися супроти Господа. А що Аарон, що ви ремствуєте на нього?
12. І послав Мойсей покликати Датана і Авірона, синів Еліявових. Але вони сказали: Не підемо!
13. Хіба не досить того, що ти вивів нас із землі, в котрій тече молоко і мед, щоб вигубити нас у пустелі, і ти ще хочеш володарювати над нами!
14. Чи привів ти нас на землю, де тече молоко та мед? І чи дав нам у володіння поля та виноградники? Очі цих людей ти хочеш засліпити? Не підемо!
15. Мойсей вельми розгнівався, і сказав Господові: Не завертай погляду Твого на приношення їхнє; я не взяв у жодного з них віслюка і не вчинив зла жодному з них.
16. І сказав Мойсей Корахові: Завтра ти і всі спільники твої будете перед Господом, ти, вони і Аарон.
17. І візьміть кожний свою кадильницю, і покладіть до них кадіння, і принесіть перед Господа, кожний свою кадильницю, двісті пʼятдесят кадильниць; ти і Аарон, кожний свою кадильницю.
18. І взяв кожний свою кадильницю, і поклав до неї вогню, і засипали до них кадіння, і стали біля входу скинії зібрання; також і Мойсей та Аарон.
19. І зібрав супроти них Корах всю громаду до входу в скинію зібрання. І зʼявилася Слава Господня всій громаді.
20. І сказав Господь Мойсеєві і Ааронові, говорячи:
21. Відділіться від громади цієї, і Я винищу їх в одну мить.
22. Але вони впали на лиця свої і сказали: Боже, Боже духів усілякої плоті! Один чоловік згрішив, а Ти гніваєшся на всю громаду?
23. І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:
24. Скажи громаді: Відступіть на всі боки од житла Кораха, Датана і Авірона.
25. І підвівся Мойсей і рушив до Датана і Авірона, і за ним пішли старшини Ізраїля.
26. І сказав громаді: Відійдіть од шатрів нечестивих людей цих, я благаю, не торкайтеся ні до чого, що належало їм, щоб не загинути вам у всіх гріхах їхніх.
27. І відійшли вони з усіх боків од жител Кораха, Датана та Авірона; а Датан і Авірон вийшли і стояли біля входу до шатрів своїх із дружинами своїми, і синами своїми, і з малими дітьми своїми.
28. І сказав Мойсей: Із цього знатимете, що Господь послав мене чинити всі діла оці, а не за своєю примхою я чиню це;29. Якщо вони помруть, як помирають усі люди, і таким чином, як це відбувається з усіма людьми, то не Господь послав мене.
30. А коли Господь звершить незвичайне, і земля розкриє уста свої і поглине їх і все, що в них, і вони живими зійдуть у могилу, то знайте, що люди оці зневажили Господа.
31. І тільки-но він сказав слова ці, розступилася земля під ними.
32. І розкрила земля уста свої, і проковтнула їх і доми їхні, і всіх людей Корахових і все майно.
33. І зійшли вони з усім, що належало їм, живими в могилу, і покрила їх земля, і згинули вони з-посеред громади.
34. І всі Ізраїльтяни, котрі були довкола них, порозбігалися при їхньому ґвалті, щоб, говорили вони, і нас не проковтнула земля.
35. І вийшов огонь від Господа, і пожер тих двісті пʼятдесятьох мужів, котрі принесли кадіння.
36. І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:
37. Скажи Елеазарові, синові Аароновому, священикові, нехай позбирає кадильниці згорілих, і вогонь викине геть; бо освятилися
38. Кадильниці грішників цих смертю їхньою, і нехай сплющать їх на листи для покриття жертовника, бо вони принесли їх до Господа, і вони стали освяченими, і будуть вони знаменням для синів Ізраїлевих.
39. І взяв Елеазар священик мідні кадильниці, котрі принесли було спалені, і розплющили їх на листи для покриття жертовника.
40. На памʼять синам Ізраїля, щоб ніхто сторонній, котрий не від сімʼя Ааронового, не затіяв приносити кадіння перед Господом, і не сталося б з ним, що з Корахом і спільниками його, як говорив йому Господь через Мойсея.
41. Другого дня вся громада синів Ізраїля почала ремствувати на Мойсея і Аарона, і говорила: Ви умертвили народ Господній.
42. І коли зібралася громада супроти Мойсея і Аарона, вони обернулися до скинії зібрання, і ось, хмарина покрила її, і зʼявилася Слава Господня.
43. І прийшов Мойсей і Аарон до скинії зібрання.
44. І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:
45. Станьте осторонь від громади цієї, і Я вигублю їх в одну мить. І вони впали на лиця свої.
46. І сказав Мойсей Ааронові: Візьми кадильницю, і поклади до неї вогню з жертовника і насип кадіння, і неси скорше до громади, і заступи їх: бо вийшов гнів од Господа і розпочалися ураження.
47. І взяв Аарон, як сказав Мойсей, і побіг до громади, де вже розпочалося ураження. І він поклав кадіння і спокутував за народ.
48. Став він поміж мертвими і живими, і ураження припинилося.
49. І померло від урази чотирнадцять тисяч сімсот чоловік, окрім померлих разом із Корахом.
50. І повернувся Аарон до Мойсея, до входу скинії зібрання, після того, як ураження припинилося.

17

Числа 17

Жезл Ааронів розцвів.

1. І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:
2. Скажи синам Ізраїля, і візьми від кожного з них по жезлу од коліна, від усіх князів за їхніми колінами, дванадцять жезлів, і кожного імʼя напиши на жезлі його.
3. А імʼя Ааронове напиши на жезлі Левіївому: бо один жезл від князя коліна їхнього мусить бути.
4. І поклади їх у скинії зібрання, перед Ковчегом Одкровення, де Я буду стрічатися з тобою.
5. І кого Я виберу, того жезл розквітне; і отак Я зупиню нарікання синів Ізраїля, котрим вони ремствують на вас.
6. І сказав Мойсей синам Ізраїля, і дали йому всі князі їхні, від кожного князя по жезлу, за колінами їхніми дванадцять жезлів, і жезл Ааронів був поміж жезлів їхніх.
7. І поклав Мойсей жезли перед Господом, у скинії Одкровення.
8. Другого дня увійшов Мойсей до скинії Одкровення, і ось, жезл Ааронів, від дому Левіївого, розцвів, випустив бруньки, дав квіти і приніс мигдалі.
9. І виніс Мойсей усі жезли від Господа до всіх синів Ізраїля. І побачили вони це, і взяли кожний свій жезл.
10. І сказав Господь Мойсеєві: Поклади знову жезла Ааронового перед Ковчегом Одкровення на зберігання, на ознаку для непокірних, щоб ти відкинув нарікання їхнє від Мене, і вони не вмерли.
11. Мойсей учинив це, як звелів йому Господь, так він і вчинив.
12. І сказали сини Ізраїля Мойсеєві: Ось, ми помираємо, гинемо, усі гинемо!
13. Усе, що наближається до скинії Господньої, помирає: чи не доведеться нам усім померти?

18

Числа 18

За Аароном і левитами визнані їхні переваги та обовʼязки.

1. І сказав Господь Ааронові: Ти і сини твої та діти батька твого з тобою понесете на собі гріх за недбалість у святині: і ти, і сини твої з тобою понесете на собі гріх за невправність у священстві вашому.
2. Також і братів твоїх, коліно Левіїве, племʼя батька твого, візьми собі; нехай вони будуть при тобі і служать тобі; а ти і сини твої з тобою будете при скинії Одкровення.
3. Нехай вони провадять службу тобі і службу у всій скинії: тільки щоб не підходили близько до знаряддя святині і до жертовника, щоб не померти і їм, і вам.
4. Нехай вони будуть при тобі, і провадять службу в скинії зібрання; всі роботи у скинії; а сторонній не повинен наближатися до вас.
5. Так провадьте службу у скинії зібрання і біля жертовника, щоб не було в майбутньому гніву на синів Ізраїля.
6. Тому що братів ваших, левитів, Я взяв від синів Ізраїля, і дав їх вам, у дар Господові, для служіння при скинії зібрання.

7. Тому і ти, і сини твої з тобою бережіть священство ваше у всьому, що належить жертовнику і що всередині за запоною, і служіть; вам даю Я, як дар служіння священства, а сторонній, тільки-но наблизиться, помре.
8.
І сказав Господь Ааронові: Ось, Я доручаю тобі пильнувати за дарами-приношеннями Мені; від усього, що посвячується синами Ізраїля, Я дав тобі і синам твоїм, заради святости вашої, установленням вічним.
9. Ось що належить тобі із найсвятіших пожертв без спалення: усіляке приношення їхнє хлібне, і всіляке приношення їхнє за гріх, і всіляке приношення за їхню провину, що вони принесуть Мені. Це – найсвятіше тобі і синам твоїм.
10. На найсвятішому місці їжте це; всі чоловічої статі можуть їсти. Це буде святим для тебе.
11. І ось, що тобі з приношень дарів їхніх: усі коливні приношення синів Ізраїля Я дав тобі, і синам твоїм, і донькам твоїм із тобою, настановою вічною. Усякий, хто чистий у домі твоєму, може це їсти.
12. Усе краще з єлею і все краще з винограду і пшениці, їхні першоплоди, котрі вони призначають Господові, Я віддав тобі.
13. Усі найперші плоди землі їхньої, котрі вони принесуть Господові, нехай будуть твоїми. Усякий, хто чистий у домі твоєму, може це їсти.
14. Усе закляте на землі Ізраїля, нехай буде твоїм.
15. Усе, що відкриває лоно усілякої плоті, котре вони приносять Господові, із людей та тварин, нехай буде твоїм. А втім, первістка із людей ти маєш викупити, і першовродженого із скотини нечистої маєш ти викупити.
16. За тих, що мають бути викуплені від одного місяця, за оцінкою твоєю, бери викуп пʼять шеклів, по шеклю священному, котрий на двадцять гер.
17. Але за першовроджене з биків, і за першовроджене з овець, і за першовроджене із кіз не бери викупу: вони святість; кровʼю їхньою окроплюй жертовника, і жир їхній спалюй для приношення, вчиненого вогнем, для приємних пахощів Господові.
18. А мʼясо їхнє тобі належить, як і грудинка коливна, і права лопатка тобі належить.
19. Усі принесені святині, котрі приносять в дар приношення сини Ізраїля Господові, віддаю тобі, і синам твоїм, і дочкам твоїм із тобою, установленням вічним. Це заповіт солі вічний перед Господом, даний для тебе і потомства твого з тобою.
20. І сказав Господь Ааронові: На землі їхній не будеш мати спадку і частки не буде тобі поміж ними. Я – частка твоя і наділ твій серед синів Ізраїля.
21. А синам Левія, ось, Я дав у спадок десятину із усього, що в Ізраїля, за служіння їхнє, за те, що вони провадять служіння у скинії зібрання.
22. І сини Ізраїля зобовʼязані не підходити близько до скинії зібрання, щоб не вчинити гріха і не вмерти.
23. Нехай левити провадять служіння у скинії зібрання і несуть на собі гріх їхній. Це настанови вічні для поколінь ваших; а серед синів Ізраїля вони не матимуть спадщини.
24. Оскільки десятину синів Ізраїля, котру вони приносять для приношення Господові, Я віддаю левитам, у виділ, тому Я сказав їм: Поміж синами Ізраїля вони не матимуть спадщини.
25. І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:
26. Оголоси левитам і скажи їм: Коли ви будете брати від синів Ізраїля десятину, котру Я дав вам од них у спадок, то принесіть із неї дар приношення Господові, десятину із десятини.
27. І зараховане буде вам це приношення ваше, як хліб з току, і як узяте з чавильні.
28. Отак ви будете приносити в приношення Господові із усіх десятин ваших, котрі братимете від синів Ізраїля, і будете давати з них дар приношення Господові Ааронові священикові.
29. І з усіх дарів ваших ви повинні приносити дари приношення Господові, із усього найкращого з них, навіть освячене з нього.
30. І скажи їм: Коли ви приносите із усього кращого, то це зараховане буде левитам, як таке, що одержується з току і з чавильні.
31. Ви можете їсти оце на всякому місці, ви і родини ваші; бо це вам нагорода за служіння ваше у скинії зібрання.
32. І не матимете за це гріха, коли принесете краще із цього; і святощів синів Ізраїля не опоганите, і не помрете.

19

Числа 19

Повеління про рудяву телицю.

1. І сказав Господь Мойсеєві та Ааронові, говорячи:
2. Ось настанови закону, котрого заповідав Господь, говорячи: Скажи синам Ізраїля, нехай приведуть до тебе руду телицю без вади, у котрої немає вад, і на котрій не було ярма.
3. І віддайте її Елеазарові священикові, хай виведе її геть зі стану, і заколять її у його присутності.
4. І нехай візьме Елеазар священик пальцем своїм крови її, і кровʼю покропить перед переднім боком скинії зібрання сім разів.
5. І спалять телицю на його очах: шкуру її, і мʼясо її, і кров її з нечистотою її нехай спалять.
6. І нехай візьме священик кедрового дерева та ісопа, і нитку червону, і кине на спалювану телицю.
7. І нехай випере священик одежу свою, і обмиє водою тіло своє, а відтак увійде до стану, і нечистим буде священик до вечора.
8. І той, що спалював, нехай випере свою одежу у воді, і обмиє тіло своє водою, і нечистим буде до вечора.
9. І хто-небудь чистий нехай збере попіл телиці і покладе поза станом на чистому місці, і буде він зберігатися для громади синів Ізраїля, для води очищувальної: це пожертва за гріх.
10. І той, що збирав попіл з телиці, нехай випере одежу свою, і нечистим буде до вечора. Це для синів Ізраїля, і для захожих, які живуть серед них. Нехай буде настановою вічною.
11. Хто доторкнеться до мертвого тіла чоловіка, нечистий буде сім днів.
12. Він мусить очистити себе цим, третього дня і сьомого дня, і буде чистим; якщо ж він не очистить себе третього і сьомого дня, то не буде чистим.
13. Усякий, хто торкнеться до мертвого тіла якогось чоловіка, котрий помер, і не очистив себе, опоганює скинію Господню, винищиться чоловік той з-поміж Ізраїля, бо він не окроплений очищувальною водою, він нечистий, і ще нечистота його на ньому.
14. Ось закон: Якщо чоловік помре в шатрі, то всякий, хто прийде до шатра, і все що в шатрі, нечистим буде сім днів.
15. Кожна відкрита посудина, котра не обвʼязана і не покрита, нечиста.
16. Кожний, хто торкнеться у полі до вбитого мечем, або до мертвого, або ж до кістки людської чи до гроба, нечистий буде сім днів.
17. Для нечистого нехай візьмуть попелу тієї спаленої пожертви за гріх, і наповнять для нього джерельної води в посудину.
18. І нехай хто-небудь чистий візьме ісопа і намочить його у воді, і покропить шатро, і всі посудини, і людей, котрі в шатрі, і того, що торкнувся до кістки людської, або до вбитого, або до померлого, або ж до гроба.
19. І нехай покропить чистий нечистого третього дня і сьомого дня, і очистить його сьомого дня. І випере він одежу свою, і обмиє тіло своє водою, і до вечора буде чистий
20. А якщо хтось буде нечистим і не очистить себе, то винищиться чоловік той з-поміж народу, бо він опоганив святиню Господа; очищувальною водою він не покроплений, він нечистий.
21. І нехай буде це для них настановою вічною: той, що кропив очищувальною водою, нехай вимиє одежу свою; і той, що торкнувся до очищувальної води, нечистим буде до вечора.
22. І все, до чого торкнеться нечистий, буде нечисте; і чоловік, який торкнувся до нечистого, нечистим буде до вечора.

20

Числа 20

Смерть Маріями та Аарона.

1. І прийшли сини Ізраїля, вся громада, в пустелю Цін першого місяця, і зупинився народ у Кадеші, і вмерла там Маріям, і похована там.
2. І не було води для громади, і зібралися вони супроти Мойсея та Аарона.
3. І заремствував народ на Мойсея і сказав: О, якби померли тоді і ми, коли вмерли брати наші перед Господом!
4. Нащо ви привели громаду Господню в цю пустелю, щоб нам померти і нашій скотині?
5. І для чого вивели ви нас із Єгипту, аби привести нас на це вороже місце, де не можна сіяти, немає ні смоковниць, ні винограду, ні гранатових яблук, ані навіть води напитися?
6. І рушив Мойсей та Аарон од народу до входу в скинію зібрання, і попадали ницьма на лиця свої, і зʼявилася їм слава Господня.
7. І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:
8. Візьми жезл і збери громаду, ти і Аарон, брат твій, і скажи на очах їхніх скелі, і вона дасть свою воду: і отак ти виведеш їм воду зі скелі, і напоїш громаду і худобу її.
9. І взяв Мойсей жезл від лиця Господа, як Він звелів йому.
10. І зібрали Мойсей та Аарон народ до скелі, і сказав він їм: Послухайте непокірні, хіба нам із цієї скелі вивести для вас воду?
11. І здійняв Мойсей руку свою, і вдарив по скелі жезлом своїм двічі, і ринуло багато води, і пила громада і худоба її.
12. І сказав Господь Мойсеєві та Ааронові: За те, що ви не повірили Мені, щоб явити святість Мою перед очима синів Ізраїля, не введете ви народу цього на землю, котру Я даю йому.
13. Це вода Меріви, біля котрої заремствували сини Ізраїля на Господа, і Він явив їм святість Свою.
14. І послав Мойсей із Кадешу послів до царя едомського, сказати: Так говорить брат твій Ізраїль: Ти знаєш усі труднощі, котрі спостигли нас.
15. Батьки наші перейшли до Єгипту і ми жили в Єгипті тривалий час, і недобре чинили єгиптяни з нами і з батьками нашими.
16. І коли заголосили ми до Господа, почув Він голос наш і послав Ангела, і вивів нас із Єгипту. І ось, ми в Кадеші, місті біля самих рубежів твоїх.
17. Дозволь нам пройти землею твоєю; ми не підемо полями і виноградниками, і не будемо пити воду із колодязів твоїх; але підемо дорогою царською, не звернемо ні праворуч, ні ліворуч, доки не перейдемо володінь твоїх.
18. Але Едом сказав йому: Не переходь через мене, інакше я з мечем виступлю супроти тебе.
19. І сказали йому сини Ізраїля: Ми підемо великим шляхом, і якщо будемо пити воду твою, я і худоба моя, то буду платити за неї; тільки ногами моїми пройду, що нічого не коштує.
20. Але він сказав: Не переходь. І виступив супроти нього Едом із численним народом своїм та міцною рукою.
21. Ось так не погодився Едом дозволити Ізраїлю пройти через його володіння, тому Ізраїль рушив в іншому напрямку од нього.
22. І рушили сини Ізраїля з Кадешу, і прийшла вся громада до гори Гор.
23. І сказав Господь Мойсеєві та Ааронові на горі Гор, біля рубежів землі едомської, говорячи:
24. Нехай долучиться Аарон до народу свого; бо він не прийде на землю, котру Я даю синам Ізраїля, за те, що ви непокірні були повелінням Моїм біля води Меріви.
25. І візьми Аарона та Елеазара, сина його, і виведи їх на гору Гор.
26. І зніми з Аарона одежу його і одягни в неї Елеазара, сина його, і нехай Аарон відійде і помре там, і буде приєднаний до свого народу.
27. І вчинив Мойсей так, як звелів Господь. Пішли вони на гору Гор на очах усієї громади.
28. І скинув Мойсей з Аарона одежу його, і одягнув у неї Елеазара, сина його. І помер там Аарон на вершині гори. А Мойсей і Елеазар спустилися з гори.
29. І побачила вся громада, що Аарон помер, і оплакував Аарона увесь дім Ізраїлів тридцять днів.

21

Числа 21

Мідний змій. Перемога над Сигоном.

1. Ханаанський цар Араду, що жив південніше, зачувши, що Ізраїль рухається шляхом Аторім, розпочав битву з Ізраїльтянами і декілька з них захопив у полон.
2. І дав Ізраїль обітницю Господові, і сказав: Якщо віддаси народ сей до рук моїх, то вщент винищу міста їхні.
3. Господь почув голос Ізраїля і віддав ханаанеїв до рук йому, і вони ущент винищили їх і міста їхні, і назвали імʼя місцю тому Хорма.
4. Від гори Гор подалися вони узбережжям Червоного моря, аби проминути землю Едома. І душа народу була пригнічена від шляху.
5. І ремствував народ на Бога, і нарікав на Мойсея: Нащо вивели ви нас із Єгипту, щоб померти нам у пустелі? Тому що тут немає ні хліба, ні води, і душі нашій остогид цей непридатний харч.
6. І послав Господь на народ отруйних зміюк, котрі жалили народ, і померло багато народу із синів Ізраїля.
7. І прийшов народ до Мойсея і сказав: Згрішили ми, що ремствували на Господа, і на тебе: помолися Господові, щоб Він забрав од нас зміїв. І помолився Мойсей про народ.
8. І сказав Господь Мойсеєві: Зроби собі змія і пристав його до прапора, і кожен покусаний, глянувши на нього, залишиться живий.
9. І виготовив Мойсей мідного змія і приставив його до прапора, і коли гад кусав чоловіка, він, глянувши на мідного змія, залишався живий.
10. І рушили сини Ізраїля, і зупинилися в Овоті.
11. І рушили із Овоту, і зупинилися в Ійє-Гаварімі, в пустелі, що навпроти Моава, на схід сонця.
12. Звідти рушили, і зупинилися в долині Зереду.
13. Рушивши звідси, зупинилися біля тієї частини Арнону в пустелі, котра виходить від рубежів Амореїв; бо Арнон – то кордон Моава, між Моавом і Амореєм.
14. Тому й сказано у книзі війн Господніх:
15. Вагев у Суфі і потоки Арнону, і вершина потоків, котра схиляється до Шебет-Ару і підходить до володінь Моава.
16. Звідси вони рушили до Беера. Це та криниця, про яку Господь сказав Мойсеєві: Збери народ, і дам їм води.
17. Тоді заспівав Ізраїль пісню оцю: Виповнюйся, кринице, співайте їй;
18. Криниця, котру викопали князі, викопали вожді народу за наказом законодавця жезлами своїми. І з пустелі рушили до Маттани.
19. З Маттани до Нагаліїлу, із Нагаліїлу на Бамот.
20. З Бамоту на Гай, котрий на землі Моава, на верховині гори Пісґі, яка обернена лицем до пустелі.
21. І послав Ізраїль послів до Сигона, царя аморейського, щоб сказати:
22. Дозволь мені перейти землею твоєю; не будемо заходити в поля і виноградники, не будемо пити з криниць твоїх, а підемо шляхом царським, доки не перейдемо кордонів твоїх.
23. Але Сигон не дозволив Ізраїлю йти через свою землю; і зібрав Сигон увесь народ свій, і виступив супроти Ізраїля в пустелю, і дійшов до Йогці, і воював з Ізраїлем.
24. І вдарив його Ізраїль мечем, і посів землю його від Арнону до Яббока, аж до рубежів аммонських; тому що міцні були рубежі аммонійців.
25. І завоював Ізраїль усі міста оті, і осів у всіх містах аморейських, у Хешбоні і в усіх, які залежали від нього.
26. Тому що Хешбон було місто Сигона, царя аморейського; і він воював із попереднім царем моавським, і взяв із рук його всю землю його до Арнону.
27. Тому й розповідають оповідачі: Рушайте до Хешбону, нехай спорудять і утвердять місто Сигона.
28. Бо вже вогонь вийшов з Хешбону, полумʼя з міста Сигонового, і пожер Ар-Моав і володарів вершинами Арнону.
29. Горе тобі Моаве! Загинув ти, народе Кемошів! Віддав синів своїх і доньок своїх у полон аморейського царя Сигона.
30. Ми вразили їх стрілами; загинув Хешбон до Дівону, ми спустошили їх до Нофаху, котра поблизу Медеви.
31. І жив Ізраїль на землі амореїв.
32. І послав Мойсей відвідати Язера, і вони здобули поселення їхні, які залежали від нього, і прогнали амореїв, котрі в них були.
33. І повернули й пішли на Башан. І виступив супроти них Ог, цар башанський, сам і увесь народ його, на битву при Едреї.
34. І сказав Господь Мойсеєві: Не бійся його; бо Я віддам його і увесь народ його, і всю землю його в руки твої, і вчиниш із ним, як учинив із Сигоном, царем аморейським, котрий жив у Хешбоні.
35. І побили вони його і синів його, і увесь народ його аж так, що жодного не лишилося, і оволоділи землею його.

22

Числа 22

Валаам.

1. І рушили сини Ізраїля, і зупинилися на рівнинах Моава, при Йордані, навпроти Єрихону.
2. І бачив Балак, син Ціппорів усе, що зробив Ізраїль амореям.
3. І вельми боялися моавитяни народу сього, тому що він був численним, і злякалися моавитяни синів Ізраїльських.
4. І сказали моавитяни князям мідіянським: Сей народ злиже усе довкола нас, як віл пожирає траву в полі. А Балак, син Ціппорів, був царем моавитян того часу.
5. І послав він послів до Валаама, сина Беорового, до Петору, котрий на річці Єфрат, в краю синів народу його, щоб покликати його і сказати: Ось народ вийшов із Єгипту, і покрив обличчя землі, і живе він навпроти мене.
6. Тож, прийди, я благаю тебе, прокляни мені народ сей, бо він сильніший від мене; можливо, я аж тоді буду у змозі перемогти його і вигнати його з моєї землі. Я знаю, що, кого ти благословиш, той благословенний, і кого ти проклянеш, – проклятий.
7. І рушили старшини моавські і старшини мідіянські з дарунками в руках за ворожіння, і прийшли до Валаама, і переказали йому Балакові слова.
8. І сказав він їм: Переночуйте тут цю ніч, і дам вам відповідь, як скаже мені Господь. І лишилися князі моавські у Валаама.
9. І прийшов Бог до Валаама, і сказав: Що це за люди в тебе?
10. Валаам сказав Богові: Балак, син Ціппорів, цар моавський, прислав їх до мене сказати:
11. Ось, народ вийшов з Єгипту і покрив обличчя землі; тож прийди, прокляни мені його: можливо, я тоді буду в змозі перемогти його і вигнати його.
12. І сказав Бог Валаамові: Не йди з ними, не проклинай народу сього; бо він благословенний.
13. І підвівся Валаам вранці і сказав князям Балаковим: Вертайтеся на землю вашу; тому що не хоче Господь дозволити мені піти з вами.
14. І підвелися князі моавські, і прийшли до Балака, і сказали йому: Не погодився Валаам йти з нами.
15. Балак послав іще князів, більш поважніших від перших.
16. І прийшли вони до Валаама, і сказали йому: так говорить Балак, син Ціппорів: Не відмовся прийти до мене.
17. Я виявлю тобі велику честь і вчиню тобі все, що скажеш мені. Прошу, прийди ж і прокляни мені народ сей.
18. І відповідав Валаам, і сказав служникам Балаковим: А хоч би Балак давав мені повнісінький дім свій срібла і золота, я не можу переступити повеління Господа, Бога мого, і вчинити щось менше, або більше.
19. Тому лишіться тут і ви на ніч, і я довідаюся, чи не скаже мені Господь більше.
20. І прийшов Бог до Валаама вночі, і сказав йому: Якщо люди ці прийдуть кликати тебе, підведися, піди з ними; але роби тільки те, що Я буду говорити тобі.
21. Валаам підвівся вранці, засідлав віслючку свою і рушив із князями моавськими.
22. І спалахнув гнів Божий за те, що він пішов, і став Ангел Господній на шляху, щоб зупинити його. Він їхав на віслючці своїй, і з ним двоє служників його.
23. І побачила віслючка Ангела Господнього, який стояв на шляху з оголеним мечем у руці, і звернула віслючка з дороги, і пішла у поле; а Валаам почав бити віслючку, щоб завернути її на шлях.
24. І став Ангел Господній на вузькій дорозі, поміж виноградниками, де з одного боку стіна і з другого боку стіна.
25. Віслючка, забачивши Ангела Господнього, притулилася до муру, і притисла Валаамові ногу до муру, і він за це знову почав бити її.
26. Ангел Господній знову прийшов і став у тіснішому місці, де не звернути ні праворуч, ні ліворуч.
27. Віслючка, забачивши Ангела Господнього, упала під Валаамом. І спалахнув гнів Валаама, і почав він бити віслючку палицею.
28. І відкрив Господь уста віслючці, і вона сказала Валаамові: Що я тобі зробила, що ти бʼєш мене ось уже втретє?
29. Валаам сказав віслючці: За те, що ти зневажила мене; якби у мене в руці був меч, то я тут-таки порішив би тебе.
30. А віслючка сказала Валаамові: Чи не я твоя віслючка, на якій ти їздив звіддавна, аж до сього дня? Чи мала я звичку так учиняти з тобою? Він сказав: Ні.
31. Тоді відкрив Господь очі Валаамові, і побачив він Ангела Господнього, який стояв на дорозі з оголеним мечем у руці, і поклонився й упав на лице своє.
32. І сказав йому Ангел Господній: За що ти бив свою віслючку ось уже тричі? Я вийшов, щоб зупинити тебе, тому що путь твоя крива переді Мною.
33. І віслючка, забачивши Мене, звернула від Мене ось уже тричі. Якби вона не звернула від Мене, то Я убив би тебе, а її залишив би живою.
34. І сказав Валаам Ангелові Господньому: Згрішив я, бо не знав, що Ти стоїш супроти мене на дорозі; отож, якщо це небажане в очах Твоїх, то я повернуся.
35. І сказав Ангел Господній Валаамові: Рушай з людьми цими, тільки говори те, що Я буду говорити тобі. І пішов Валаам із князями Балаковими.
36. Балак, зачувши, що йде Валаам, вийшов назустріч йому до міста моавського, котре при Арноні, що біля самого рубежа.
37. І сказав Балак Валаамові: Чи не посилав я до тебе, кликати тебе? Чому ти не йшов до мене? Невже я справді-таки не можу пошанувати тебе?
38. І сказав Валаам Балакові: Ось, я прийшов до тебе, але чи то воля моя щось від себе сказати? Що вкладе Бог в уста мої, те я й буду говорити.
39. І рушив Валаам з Балаком і прийшли в Кірʼят-Хуцот.
40. І заколов Балак волів і овець, і послав до Валаама і князів, котрі були з ним.
41. Другого дня вранці Балак узяв Валаама і вивів його на верховину Бамот-Баал, щоб він побачив звідти тільки частину народу.

23

Числа 23

Валаам. Прокляття його обернулося на благословення.

1. І сказав Валаам Балакові: Споруди мені отут сім жертовників, і приготуй мені тут сім бичків та сім баранів.
2. Балак учинив так, як говорив Валаам, і піднесли Балак та Валаам по бичку і по баранові на кожному жертовнику.
3. І сказав Валаам Балакові: Постій біля приношення всеспалення, а я піду; можливо, Господь вийде мені назустріч, і що Він відкриє мені, я повідаю тобі. І рушив на підвищене місце.
4. І стрівся Бог із Валаамом, і сказав Йому Валаам: Сім жертовників спорудив я, і підніс по бичкові та баранові на кожному жертовнику.
5. І вклав Господь слово в уста Валаамові, і сказав: Повернися до Балака і так говори.
6. І повернувся до нього, і ось, він стоїть біля пожертви всеспалення свого, він і всі князі моавські.
7. І оповів притчу свою і сказав: Із Месопотамії привів мене Балак, цар Моава, від гір східних: Прийди, прокляни мені Якова, прийди, наклич лихо на Ізраїля!
8. Як прокляну я того, кого Бог не проклинає? Як накличу зло? Господь не накликає на нього лиха.
9. З верховини скель бачу я його, і з пагорбів дивлюся на нього; ось народ живе окремо, і між народами його не враховано.
10. Хто перелічить пісок Якова і число четвертої частки Ізраїля? Нехай помре душа моя смертю праведників, і нехай буде кінець мій, як його.
11. І сказав Балак Валаамові: Що ти зі мною робиш? Я взяв тебе, аби проклясти ворогів моїх, а ти, ось, – благословив їх разом.
12. І відповідав він і сказав: Чи не повинен я в подробицях оповісти те, що вкладає Господь в уста мої?
13. І сказав йому Балак: Ходімо зі мною на друге місце, з котрого ти побачиш його, але тільки частку його побачиш, а всього його не побачиш; і прокляни мені його звідти.
14. І взяв його на місце сторожі, на верховину гори Пісґі, і спорудив сім жертовників, і підніс по бичку і по баранові на кожному жертовнику.
15. І сказав Валаам Балакові: Постій тут біля приношення всеспалення твого, а я піду назустріч Богові.
16. І зустрівся Господь з Валаамом, і вклав слово в уста його, і сказав: Повернися до Балака, і отак говори.
17. І прийшов до нього, і ось, він стоїть біля приношення всеспалення свого, і з ним князі моавські. І сказав йому Балак: Що говорив Господь?
18. А він оповів притчу свою і сказав: Підведися, Балаку, і послухай уважно мене, сину Ціппорів.
19. Бог – не людина, щоб Йому неправду казати, і не син людський, щоб Йому каятися. Чи Він сказав що-небудь і не зробив? Буде говорити і не звершить успішно?
20. Ось, я дістав заповідь благословити, і Він благословив, і я не можу знехтувати цим.
21. Не видно бідування у Якова і не помітно нещастя в Ізраїля; Господь, Бог його, з ним, і царський звук сурми із ним.
22. Бог вивів їх із Єгипту, як той, що має силу, як у єдинорога.
23. Бо немає ворожби поміж Яковом, і чарів нема в Ізраїля. Свого часу скажуть про Якова і про Ізраїля: Ось що витворив Бог!
24. Ось народ, наче величний лев устає, і як лев молодий підводиться; не ляже, доки не зʼїсть здобичі і не напʼється крови з убитої.
25. І сказав Балак Валаамові: Ні проклинати не проклинай, ні благословляти не благословляй його.
26. І відповідав Валаам, і сказав Балакові: Чи не казав я тобі, що я буду робити все те, що скаже мені Господь?
27. І сказав Балак Валаамові: Іди, я візьму тебе ще до іншого місця, – може, буде прихильність в очах Божих, і звідти проклянеш мені його.
28. І взяв Балак Валаама на верховину Пеору, що дивиться на Ешімон.Пустеля
29. І сказав Валаам Балакові: Споруди мені тут сім жертовників, і приготуй мені сім бичків і сім баранів.
30. І вчинив Балак, як сказав Валаам, і підніс по бичку і баранові на кожному жертовнику.

24

Числа 24

Валаам знову пророкує гаразди Ізраїлеві.

1. Валаам побачив, що Господові приємно благословляти Ізраїля, і не пішов, як раніше, на ворожбу, але обернувся лицем своїм до пустелі.
2. І глянув Валаам, і побачив Ізраїля, котрий вилаштувався за своїми племенами, і був на ньому Дух Божий.
3. І виголосив він притчу свою, і сказав: говорить Валаам, син Беорів, говорить муж з очима відкритими.
4. Говорить той, котрий чує слова Божі, котрий бачить видіння Всемогутнього; впадає у потьмарення, але відкриті очі його.
5. Які чудові шатра твої, Якове, і житла твої, Ізраїлю!
6. Розляглися вони, мов долина, як сади біля річки, мов дерева алойні, насаджені Господом, мов кедри при водах.
7. Вода тече з його відер, і насіння його буде у багатьох водах, і піднесеться над Аґаґом цар його і піднесеться царство його.
8. Бог вивів його з Єгипту, як Той, що має силу, як у єдинорога, пожирає народи, ворожі до нього, трощить кості їхні і стрілами своїми уражає ворога.
9. Приліг, лежить, мов лев, і, як левиця, хто підніме його? Той, хто благословляє тебе, благословенний, і той, хто проклинає тебе, – проклятий.
10. І запалав гнів Балаків на Валаама, і вдарив він рукою об руку свою, і сказав Балак Валаамові: Я прикликав тебе, щоб ти прокляв ворогів моїх, а ти благословляєш їх уже утретє.
11. Отож, забирайся на своє місце; я хотів пошанувати тебе, та ось, Господь позбавляє тебе честі.
12. І сказав Валаам Балакові: Чи не казав я послам твоїм, котрих ти прислав до мене:
13. А хоч би мені давав Балак повнісінький дім срібла і золота, не можу йти не за Господньою заповіддю, щоб учинити що-небудь добре чи погане за своїм розумом: але що скаже Господь, те й буду говорити.
14. Отож, ось, я йду до народу свого; іди, я звіщу тобі, що вчинить народ сей з народом твоїм із плином часу.
15. І проголосив притчу свою, і сказав: Говорить Валаам, син Беорів, говорить муж із очима відкритими.
16. Говорить той, що чує слова Божі, той, що має знання од Всевишнього, котрий бачить видіння Всемогутнього, впадає у потьмарення, але відкриті очі його.
17. Бачу Його, але нині ще ні, бачу Його, але не близько. Сходить Зоря від Якова і повстає жезло від Ізраїля, і уразить Моава, та винищіть усіх синів Сетових.
18. Едом буде його володінням, Сеїр також буде під владою ворогів його, а Ізраїль виявить силу свою.
19. Від Якова прийде той, що матиме владу і вигубить того, хто залишиться в місті.
20. І побачив він Амалика, і виголосив притчу свою, і сказав: Перший з народу Амалик, але кінець його – загибель вічна.
21. І побачив він кенеїв, і виголосив притчу свою, і сказав: міцне житло твоє, і на скелі поклав ти гніздо своє,
22. Але зруйнований буде Каїн, і невдовзі станеться, що Ашшур поведе тебе в полон.
23. І виголосив притчу свою, і сказав: Горе, тому хто залишиться живим, коли Бог учинить таке!
24. Припливуть кораблі від кіттеїв, і упокорять Ашшура, і упокорять Евера, але і їм загибель вічна.
25. І підвівся Валаам, і рушив знову на своє місце, а Балак також пішов своїм шляхом.

25

Числа 25

Ізраїль покараний за безчестя.

1. І жив Ізраїль у Шіттімі, і почав народ блудити з доньками Моава.
2. І запрошували вони народ до пожертви богів своїх, і їв народ пожертви їхні і поклонявся богам їхнім.
3. І зʼєднав себе Ізраїль з Баал-Пеором. І спалахнув гнів Господній на Ізраїля.
4. І сказав Господь Мойсеєві: Візьми усіх старшин народу і повісь їх Господові навпроти сонця, щоб опав гнів лютий Господа на Ізраїля.
5. І сказав Мойсей суддям Ізраїльським: Убийте кожний людей своїх, які приліпилися до Баал-Пеору.
6. І ось, один із синів Ізраїля прийшов і привів до братів своїх мідіянку, на очах Мойсея і на очах цілої громади синів Ізраїля, коли вони плакали біля входу скинії зібрання.
7. Пінхас, син Елеазарів, сина Аарона священика, побачивши те, підвівся з-поміж громади, і взяв до рук свого списа.
8. І зайшов слідом за Ізраїльтянином до опочивальні, і пронизав обидвох їх, Ізраїльтянина і жінку в черево її; і припинилася ураза синів Ізраїля.
9. А померлих від урази було двадцять чотири тисячі.
10. І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:
11. Пінхас, син Елеазарів, сина Аарона священика, відвернув гнів Мій від синів Ізраїля, виповнившись жаданням до Мене серед них, і Я не винищив синів Ізраїля у ревності Моїй.
12. А тому скажи: Ось, Я дам йому Мого заповіта миру.
13. І він буде мати його і потомство його після нього, заповіта священства вічного, за те, що він виявив ревність до Бога свого і звершив покуту синів Ізраїля.
14. Імʼя убитого Ізраїльтянина, котрий убитий з жінкою мідіянкою, було Зімрі, син Салу, князь дому Симеонового.
15. А імʼя вбитої мідіянки Козбі, вона була донькою Цура, князя дому мідіянського.
16. І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:
17. Ворогуйте з мідіянами і знищуйте їх;
18. Бо вони вороже вчинили з вами у підступності своїй, спокусивши вас Пеором і Козбі, донькою князя мідіянського, сестрою своєю, убитою в день поразки за Пеора.

26

Числа 26

Перепис молодого покоління.

1. Після цієї урази сказав Господь Мойсеєві і Елеазарові, синові Аароновому, священикові, говорячи:
2. Перелічіть всю громаду синів Ізраїля від двадцяти літ і вище, за родинами їхніми, усіх придатних для війни в Ізраїля.
3. І сказав їм Мойсей та Елеазар священик на рівнинах моавських біля Йордану, навпроти Єрихону, говорячи:
4. Перелічіть усіх від двадцяти літ і вище, як звелів Господь Мойсеєві і синам Ізраїля, котрі вийшли із Єгипетської землі.
5. Рувим, первісток Ізраїля. Сини Рувима: від Ханоха покоління Ханохів, від Паллу рід Паллуїв,
6. Від Хецрона рід Хецронів, від Кармі рід Карміїв.
7. Оце роди Рувимові: і нараховано їх сорок три тисячі сімсот тридцять.
8. І сини Паллуя: Еліяв.
9. Сини Еліява: Немуїл, Датан і Авірон. Це ті Датан і Авірон, котрі були відомі в зібранні, які зчинили бунт супроти Мойсея та Аарона разом із спільниками Кораха, коли ці виступили супроти Господа.
10. І розверзла земля уста свої і проковтнула їх разом із Корахом; померли й спільники їхні, коли вогонь пожер двісті пʼятдесят чоловік, і стали вони знаменням.
11. Але сини Корахові не вмерли.
12. Сини Симеонові за родами їхніми: від Немуїла рід Немуїлів, від Ямина рід Яминів, від Яхина рід Яхинів.
13. Від Зераха рід Зерахів, від Саула рід Саулів.
14. Оце роди Симеонові: двадцять дві тисячі двісті.
15. Сини Ґадові за родами їхніми: від Цефона рід Цефонів, від Хаґґі рід Хаґґіїв, від Шуні – рід Шуніїв.
16. Від Озні рід Озніїв, від Ері рід Еріїв.
17. Від Арода рід Ародів, від Арʼелі рід Арʼеліїв.
18. Оце роди синів Ґадових, за переписом їхнім. Сорок тисяч пʼятсот.
19. Сини Юдині: Ер і Онан; але Ер та Онан померли в Ханаанськім краю.
20. І були сини Юдині за родами їхніми: від Шели рід Шелин, від Переца рід Переців, від Зераха – рід Зерахів.
21. І були Перецеві сини: від Хецрона рід Хецронів, від Хамула рід Хамулів.
22. Ось роди Юдині; за переписом їхнім: сімдесят шість тисяч пʼятсот.
23. Сини Іссахарові за родами їхніми: від Толи рід Толинів, від Пувви – рід Пуввин.
24. Від Яшува рід Яшувів, від Шімрона – рід Шімронів.
25. Ось роди Іссахарові, за переписом їхнім: шістдесят чотири тисячі триста.
26. Сини Завулонові за родами їхніми: від Середа рід Середів, від Елона – рід Елонів, від Яхлеїла рід Яхлеїлів.
27. Оце роди Завулонові, за переписом їхнім: шістдесят тисяч пʼятсот.
28. Сини Йосипа за родами їхніми: Манасія та Ефраїм.
29. Сини Манасіїні: від Махіра рід Махірів; від Махіра народився Ґілеад, від Ґілеада рід Ґілеадів.
30. Оце сини Ґілеадові: від Єзера рід Єзерів, від Хелека рід Хелеків.
31. Від Асріїла рід Асріїлів, від Шехема рід Шехемів,
32. Від Шеміда рід Шемідин, від Хефера рід Хеферів.
33. У Целофхада, сина Хеферового, не було синів, а лише доньки. Імʼя дочок: Махла й Ноа, Хоґла, Мілка й Тірца.
34. Оце роди Манасіїні, а нараховано їх пʼятдесят дві тисячі сімсот.
35. Оце сини Ефраїмові за родами їхніми: від Шутелаха рід Шутелахів, від Бехера – рід Бехерів, від Тахана рід Таханів.
36. І оце сини Шутелахові: від Ерана – рід Еранів.
37. Оце роди синів Ефраїмових після перепису їхнього: тридцять дві тисячі пʼятсот. Ось сини Йосипові: за родами їхніми.
38. Сини Беньямінові за родами їхніми: від Бели рід Белин, від Ашбела рід Ашбелів, від Ахірама рід Ахірамів,
39. Від Шефуфама рід Шефуфамів, від Хуфама рід Хуфамів.
40. І були сини Белині: Ард і Нааман. Від Арда рід Ардів, від Наамана рід Нааманів.
41. Оце сини Беньямінові за родами їхніми, а пораховано їх сорок пʼять тисяч шістсот.
42. Ось сини Данові за родами їхніми: від Шухама – рід Шухамів. Оце рід Данів за родами їхніми.
43. Усі роди Шухамові за їхнім переписом: шістдесят чотири тисячі чотириста.
44. Сини Асирові за родами їхніми; від Їмни рід Їмнин, від Їшві рід Їшвіїв, від Берії рід Беріїв.
45. Від синів Берії: від Хевера рід Хеверів; від Малкиїла рід Малкиїлів.
46. Імʼя доньки Асирової Сарах.
47. Ось роди синів Асирових, за переписом їхнім: пʼятдесят три тисячі чотириста.
48. Сини Нефталимові за родами їхніми: від Яцхеїла рід Яцхеїлів, від Ґуні рід Ґуніїв.
49. Від Єцера рід Єцерів, від Шіллема рід Шіллемів.
50. Оце роди Нефталимові за родами їхніми; а нараховано їх сорок пʼять тисяч чотириста.
51. Ось число тих, що увійшли до перепису синів Ізраїля; шістсот одна тисяча сімсот тридцять.
52. І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:
53. Оцим у спадок треба розподілити землю за числом імен.
54. Хто численніший, тим дай спадок більший, а хто нечисленний, тому дай спадок менший; кожному треба дати спадок, згідно з числом людей, які пораховані у нього.
55. За жеребом треба поділити землю, за іменами колін батьків їхніх мають вони одержати землю у спадок.
56. За жеребом треба поділити їм спадок їхній, поміж численними, а також нечисленним.
57. Ось перелічені левити за їхніми родами: від Ґершона рід Ґершонів, від Кегата рід Кегатів, від Мерарі рід Мераріїв.
58. Ось покоління Левитів: рід Левіїв, рід Хевроніїв, рід Махліїв, рід Мушіїв, рід Корахів. Від Кегата народився Амрам.
59. Імʼя дружини Амрамової Йохевед, донька Левіїва, котру породила дружина Левіїва в Єгипті, а вона Амрамові породила Аарона і Мойсея, і Маріям, сестру їхню.
60. І народилися в Аарона Надав і Авігу, Елеазар та Ітамар.
61. Але Надав та Авігу померли, коли принесли чужий вогонь перед Господом.
62. І було пораховано двадцять три тисячі усіх чоловічої статі, від місячного віку і вище. Бо вони не були пораховані разом із синами Ізраїля; тому що не дано їм спадку серед синів Ізраїля.
63. Ось перелічені Мойсеєм і Елеазаром священиком, що рахували синів Ізраїля на рівнинах моавських біля Йордану, навпроти Єрихону.
64. У тому переліку не було жодного чоловіка із порахованих Мойсеєм та Аароном священиком, котрі рахували синів Ізраїля в пустелі Сінайській.
65. Бо Господь сказав їм, що помруть вони в пустелі; і не залишилося з них нікого, окрім Калева, сина Єфуннеєвого, та Ісуса, сина Навинового.

27

Числа 27

Закони про спадщину.

1. І прийшли доньки Целофхада, сина Хеферового, сина Ґілеадового, сина Махірового, сина Манасіїного з родів Манасії, сина Йосипового, і ось імена доньок його: Махла, Ноа, і Хоґла, і Мілка, і Тірца.
2. І постали перед Мойсеєм і перед Елеазаром священиком, і перед князями, і перед усією громадою біля входу скинії зібрання і сказали:
3. Батько наш помер у пустелі, і він не був у числі змовників, які зібралися супроти Господа зі спільниками Кораховими, але за свій гріх помер, і синів у нього не було.
4. За яку провину щезати йменню батька нашого з-поміж роду його, тому, що він не має синів? Дай же нам спадок серед братів батька нашого.
5. І оповів Мойсей про справу їхню Господові.
6. І сказав Господь Мойсеєві:
7. Правду кажуть доньки Целофхадові: дай їм володіння у спадок серед братів батька їхнього і передай їм спадщину батька їхнього.
8. А синам Ізраїля оголоси і скажи: Якщо хтось помре, не маючи у себе сина, то передайте володіння його доньці його.
9. А якщо немає в нього доньки, передайте володіння його братам його.
10. А коли немає у нього братів, віддайте володіння його братам батька його.
11. А коли немає братів батька його, віддайте спадок його близькому його родичеві, з покоління його, щоб він успадкував його; і нехай буде це для синів Ізраїля настановою закону, як звелів Господь Мойсеєві.
12. І сказав Господь Мойсеєві: Вийди на гору оцю Аварім, і поглянь на землю, котру Я даю синам Ізраїля.
13. І коли оглянеш її, прилучишся ти до народу свого, як прилучився Аарон, брат твій.
14. Тому що ви повстали супроти наказів Моїх у пустелі Сін, під час свавілля громади, щоб святити Мене перед очима їхніми біля води Меріви.
15. І сказав Мойсей Господові, говорячи:
16. Нехай же поставить Господь, Бог духів усілякій плоті, над громадою цією чоловіка,
17. Котрий виходив би перед ними і котрий входив би перед ними, котрий виводив би їх, і котрий приводив би їх, щоб не залишилася громада Господня, як вівці, у котрих немає пастуха.
18. І сказав Господь Мойсеєві: Візьми собі Ісуса, сина Навинового, чоловіка, в котрому є Дух, і поклади на нього руку твою,
19. І постав його перед Елеазаром священиком і перед усією громадою, і передай йому наказ перед очима їхніми.
20. І дай йому від слави твоєї, щоб корилася йому вся громада синів Ізраїля.
21. І стане він перед Елеазаром священиком, який запитуватиме про нього за судом Уріму перед Господом; і за його словом мають виходити, і за його словом мають входити він і всі сини Ізраїля з ним, і вся громада.
22. І учинив Мойсей, як наказав йому Господь, і взяв Ісуса, і поставив його перед Елеазаром священиком і перед усією громадою.
23. І поклав на нього руки свої, і передав йому владу, як заповідав Господь через Мойсея.

28

Числа 28

Розпорядження про пожертви.

1. І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:
2. Накажи синам Ізраїля і скажи їм: Пильнуйте, аби приношення Моє, хліб Мій для пожертв Моїх, вчинених на вогні для приємних пахощів Мені, приносилося Мені належного часу.
3. І скажи їм: Ось приношення, вчинене на вогні, котре ви маєте приносити Господові: двоє ягнят однолітніх без вади день у день для постійного приношення всеспалення.
4. Одне ягня принось уранці, а друге ягня принось увечері.
5. І в приношення хлібне принось десяту частину ефи пшеничного борошна, змішаного з чвертю гіна битого єлею.
6. Це постійне приношення всеспалення, котре було обумовлено (чинити) на горі Сінай, для приємних пахощів, для пожертви Господові.
7. І приношення поливне при ній – чверть гіна на одне ягня; на святому місці вилий міцного вина, і це приношення буде для Господа.
8. Друге ягня принось увечері, з таким хлібним приношенням, як уранці, і з таким самим поливним приношенням при ньому принось його для пожертви, вчинену на вогні, для приємних пахощів Господові.
9. А в суботу приносьте двох ягнят однорічних без вади, і для приношення хлібного дві десятих частки ефи пшеничного борошна, змішаного з єлеєм, і поливного приношення.
10. Це – приношення всеспалення кожної суботи, понад постійне приношення всеспалення і поливне приношення при ньому.
11. Щоразу, коли настане у вас новий місяць, приноситимете на всеспалення Господові: з великої худоби двох бичків, одного барана, семеро ягнят однолітніх без вади.
12. І три десятих частини ефи пшеничного борошна, змішаного з єлеєм, для приношення хлібного на одного бичка, і дві десятих частини ефи пшеничного борошна, змішаного з єлеєм, для приношення хлібного на одного барана.
13. І по десятій частині ефи пшеничного борошна, змішаного з єлеєм, для приношення хлібного на кожне ягня. Для приношення всеспалення, приємні пахощі, пожертва, вчинена вогнем Господові.
14. І поливне приношення при них має бути півгіна вина на бичка, третина гіна на барана, і чверть гіна на ягня. Це – приношення всеспалення місячне, кожного місяця року.
15. І одного козла приносьте Господові для приношення за гріх; понад приношення всеспалення постійного треба приносити його з поливним приношенням його.
16. Першого місяця, чотирнадцятого дня місяця – Пасха Господня.
17. І пʼятнадцятого дня цього місяця – свято; сім днів необхідно їсти опрісноки.
18. Першого дня нехай буде у вас святе зібрання; жодної роботи не робіть.
19. Але приносьте пожертву, вчинену на вогні для приношення всеспалення Господові: з двох молодих бичків, одного барана та семеро однорічних ягнят; без вади вони мають бути у вас.
20. І при них для приношення хлібного має бути борошно, змішане з єлеєм, три десятих частини ефи на кожного бичка, і дві десятих частини ефи на барана.
21. І по десятій частині ефи принось на кожного із семи ягнят.
22. І одного козла для приношення за гріх, для спокути вашої.
23. Ви маєте приносити понад вранішнє приношення всеспалення, для постійного приношення всеспалення.
24. Отак приносьте кожного із семи днів; це хліб, пожертва, вчинена на вогні, приємні пахощі Господові; це має бути принесено понад всеспалення постійного і поливного приношення його.
25. І сьомого дня нехай буде у вас святе зібрання; жодної роботи не робіть.
26. І в день перших плодів, коли приносите Господові нове приношення хлібне в седмиці ваші, нехай буде у вас святе зібрання; жодної роботи не робіть.
27. І приносьте приношення всеспалення для приємних пахощів Господові: двох молодих бичків, одного барана і семеро однорічних ягнят.
28. І при них для приношення хлібного борошна, змішаного з єлеєм, три десятих частини ефи на кожного бичка, дві десятих частини ефи на барана.
29. І по десятій частині ефи на кожного із семи ягнят.
30. І одного козла для спокути вашої.
31. Понад постійне приношення всеспалення і хлібне приношення при ньому, приносьте оце Мені з поливним приношенням їх, без вади мають бути вони у вас.

29

Числа 29

Пожертви свят сьомого місяця.

1. І сьомого місяця, першого дня місяця, нехай буде у вас святе зібрання; жодної роботи не робіть; нехай буде це у вас день сурмлення сурми.
2. І приносьте приношення усеспалення для приємних пахощів Господові: одного бичка, одного барана, семеро однорічних ягнят, без вади.
3. І при них для приношення хлібного борошна, змішаного з єлеєм, три десятих частини ефи на бичка, дві десятих ефи на барана.
4. І одну десяту частину ефи на кожного із семи ягнят.
5. І одного козла для приношення за гріх, для вашої спокути.
6. Понад щомісячне приношення всеспалення і постійного хлібного приношення його, і поливного приношення їх, за настановою, для приємних пахощів пожертви, вчиненій на вогні для Господа.
7. І десятого дня цього сьомого місяця нехай буде у вас святе зібрання; упокорюйте тоді душі ваші, і жодної роботи не провадьте.
8. І приносьте приношення всеспалення Господові для приємних пахощів: одного бичка, одного барана, семеро однорічних ягнят; без вади нехай будуть вони у вас;
9. І при них для приношення хлібного пшеничного борошна, змішаного з єлеєм, три десяті частки ефи на бичка, дві десяті частини ефи на барана,
10. І по десятій частині ефи на кожного із семи ягнят;
11. І одного козла для приношення за гріх, понад пожертву спокути за гріх, понад приношення всеспалення постійного і хлібного приношення його, і поливного приношення їх.
12. І пʼятнадцятого дня сьомого місяця нехай буде у вас святе зібрання; жодної роботи не робіть, і святкуйте свято Господнє сім днів.
13. І приносьте приношення всеспалення, пожертву, приємні пахощі Господові: тринадцять бичків, двох баранів, чотирнадцять однорічних ягнят; без вади нехай будуть вони;
14. І при них для приношення хлібного пшеничного борошна, змішаного з єлеєм, три десяті частини ефи на кожного з тринадцяти бичків, дві десяті частини ефи на кожного з двох баранів.
15. І по десятій частині ефи на кожного із чотирнадцяти ягнят,
16. І одного козла для приношення за гріх, понад приношення всеспалення постійне і хлібного приношення його і поливного приношення його.
17. І другого дня дванадцять бичків, двох баранів, чотирнадцять однорічних ягнят, без вади,
18. І при них приношення хлібного і поливного приношення для бичків, баранів і ягнят, за числом їхнім, за настановами.
19. І одного козла для приношення за гріх, понад приношення усеспалення постійного і хлібного приношення і поливного приношення їх.
20. І третього дня одинадцять бичків, двох баранів, чотирнадцять однорічних ягнят, без вади,
21. І при них приношення хлібне і поливне приношення для бичків, баранів і ягнят, за числом їхнім, за установленням;
22. І одного козла для приношення за гріх, понад приношення усеспалення постійне і хлібного приношення і поливного приношення його.
23. І четвертого дня десять бичків, двох баранів чотирнадцять однорічних ягнят, без вади,
24. І при них приношення хлібне і поливне приношення для бичків, баранів і ягнят, за числом їхнім, за настановами,
25. І одного козла для приношення за гріх, понад приношення усеспалення постійне, хлібного приношення і поливного приношення його.
26. І пʼятого дня девʼять бичків, двох баранів, чотирнадцять однорічних ягнят, без вади,
27. І при них приношення хлібне і поливне приношення для бичків, баранів і ягнят, за числом їхнім, за настановами,
28. І одного козла для приношення за гріх, понад приношення усеспалення постійного і хлібного приношення і поливного приношення його,
29. І шостого дня вісім бичків, двох баранів, чотирнадцять однорічних ягнят, без вади.
30. І при них приношення хлібне і поливне приношення для бичків, баранів і ягнят, за числом їхнім, за настановами,
31. І одного козла для приношення за гріх, понад приношення усеспалення постійного і хлібного приношення і поливного приношення його.
32. І сьомого дня семеро бичків, двох баранів, чотирнадцять однорічних ягнят, без вади,
33. І при них приношення хлібне і поливне приношення для бичків, баранів і ягнят, за числом їхнім, за настановами.
34. І одного козла для приношення за гріх, понад приношення усеспалення постійного й хлібного приношення і поливного приношення його.
35. Восьмого дня нехай буде у вас урочисте зібрання: жодної роботи не робіть.
36. І приносьте приношення усеспалення, пожертву вчинену на вогні, приємні пахощі Господові: одного бичка, одного барана, семеро однорічних ягнят, без вади.
37. І при них приношення хлібне і поливне приношення для бичка, барана і ягнят, за числом їхнім, за настановами.
38. І одного козла для приношення за гріх, понад приношення усеспалення постійного і приношення хлібного і поливного приношення його.
39. Приносьте це Господові на свята ваші, понад обітниці, як і ваші приношення вдячности для ваших приношень усеспалення і для приношень хлібних ваших, і поливних приношень ваших і для мирних приношень ваших.

30

Числа 30

Закони про обітниці.

1. І переказав Мойсей синам Ізраїля все, що наказав Господь Мойсеєві.
2. І сказав Мойсей князям колін синів Ізраїлевих стосовно синів Ізраїля, говорячи: Ось, що наказав Господь.
3. Якщо хтось дасть обітницю Господові, або заприсягнеться клятьбою, звʼязавши обовʼязком душу свою, то нехай не порушує слова свого, але виконає все, що пообіцяли уста його.
4. Якщо жінка дасть обітницю Господові і звʼяже себе обовʼязком у домі батька свого, у юності своїй;
5. І почує батько обітницю її і обовʼязок, якого вона поклала на душу свою, і змовчить про те батько її; тоді всі обітниці її справдяться, і всілякий обовʼязок її, котрого вона поклала на душу свою, справдиться.
6. А якщо батько її, зачувши, заборонить їй того дня всі обітниці її і зароки, котрі вона поклала на душу свою, і вони не справдяться, то Господь простить їй, тому що заборонив їй батько її.
7. Якщо вона вийде заміж і візьме обітницю її, чи поклялася устами своїми, чим вона звʼязала душу свою,
8. І почує чоловік її, і, зачувши, буде мовчати того дня, то обітниці її справдяться, і зароки її, котрі вона поклала на душу свою, справдяться.
9. А коли чоловік її, зачувши, заборонить їй, того дня відкине обітницю її, котра на ній, і слово уст її, котрим вона звʼязала себе, то вони не справдяться, і Господь простить їй.
10. Однак обітниця вдови і розлученої, який зарок не поклали б вони на душу свою, справдиться.
11. А якщо вона в домі чоловіка свого дала обітницю чи поклала зарок на душу свою з присягою,
12. І чоловік її, зачувши, буде мовчати, і не заборонить їй, то всі обітниці її справдяться, і всякий зарок, якого вона поклала на душу свою, справдиться.
13. А якщо чоловік її, зачувши, відкинув їх, то всі обітниці її, які вийшли з уст її, і зароки душі її не справдяться; чоловік її вчинив їх пустими, і Господь простить їй.
14. Усяка обітниця і всякий зарок із присягою, щоб упокорити душу, чоловік її може пітдвердити, і чоловік її може зробити пустим.
15. А якщо чоловік її мовчав про те день за днем, то тим самим утвердив усі обітниці її, і всі зароки її, котрі на ній, потвердив, тому що він, зачувши, мовчав про те.
16. А якщо відкинув їх, після того, як зачув, то він узяв на себе гріха її.
17. Ось настанови, котрі Господь заповідав Мойсеєві про стосунки між чоловіком і дружиною його, поміж батьком і донькою його за юности її у домі батька її.

31

Числа 31

Суд над мідіянами.

1. І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:
2. Помстися мідіянам за синів Ізраїля, а потім прилучишся до народу свого.
3. І сказав Мойсей народові, говорячи: Озбройте з-поміж себе людей на війну; щоб вони виступили супроти мідіян, звершити помсту Господню над мідіянами.
4. По тисячі від коліна, від усіх колін Ізраїля пошліть на війну.
5. І виділили із тисяч Ізраїля, по тисячі з коліна, дванадцять тисяч озброєних на війну.
6. І послав їх Мойсей на війну, по тисячі з коліна, їх і Пінхаса, сина Елеазарового, священика, на війну, і в руці його священні посудини і сурми, щоб сурмити.
7. І рушили війною на мідіян, як наказав Господь Мойсеєві, і вбили всіх чоловічої статі.
8. І разом із убитими їхніми убили царів мідіянських: Евія, Рекема, Цура, Хура і Реву, пʼять царів мідіянських, і Валаама, сина Беорового, убили мечем.
9. А жінок мідіянських і дітей їхніх сини Ізраїля взяли в полон, і всю худобу їхню, і всі отари їхні, і весь маєток їхній взяли як здобич.
10. І всі міста їхні у володіннях їхніх, і всі поселення їхні спалили вогнем.
11. І взяли все захоплене і всю здобич, від людини до тварини.
12. І припровадили полонених і здобич, і захоплене до Мойсея, і до Елеазара священика, і до громади синів Ізраїля, до стану, на рівнинах моавських, що біля Йордану, навпроти Єрихону.
13. І вийшли Мойсей та Елеазар священик, і всі князі громади зустрічати їх, зі стану.
14. І розгнівався Мойсей на військових урядовців, тисяцьких та сотників, що вертали з війни,
15. І сказав їм Мойсей: Чому ви залишили живими всіх жінок?
16. Та ж вони, за порадою Валаама, були для синів Ізраїля приводом для відступу од Господа для догоди Пеорові, за що й була ураза в громаді Господній.
17. Тож повбивайте всіх дітей чоловічої статі, і всіх жінок, які спізнали чоловіка на чоловічому ложі убийте.
18. А всіх дітей жіночої статі, котрі не спізнали чоловічого ложа, залишіть живими для себе.
19. І побудьте поза станом сім днів; кожен, хто вбив чоловіка і який торкнувся до вбитого, очиститься третього дня і сьомого дня, ви і полонені ваші.
20. І всю одежу, і всі шкіряні речі, і все виготовлене з козячої вовни і всі деревʼяні речі очистите.
21. І сказав Елеазар священик воїнам, які ходили на війну: Ось настанови закону, котрий заповідав Господь Мойсеєві:
22. Золото, срібло, мідь, залізо, олово і свинець,
23. І все, що проходить через вогонь, проведіть через вогонь, щоб воно очистилося, а, крім того, ще й очищувальною водою треба очистити; а все, що не проходить через вогонь, проведіть через воду.
24. І одежу вашу виперіть сьомого дня, і очиститеся, і потому заходьте до стану.
25. І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:
26. Перелічи здобич полону, від людини до худоби, ти і Елеазар священик і князі племен громади.
27. І поділи здобич наполовину між тими, що воювали, ходили на війну, і поміж усією громадою.
28. І від воїнів, які ходили на війну, візьми данину Господові, по одній душі з пʼятисот, з людей, а також із великої худоби, і з віслюків та з дрібної скотини.
29. Візьми це з половини їхньої, і віддай Елеазарові священикові для приношення як дар Господові.
30. І з половини синів Ізраїля візьми по одній частці з пʼятдесяти, з людей, з великої худоби, з віслюків та з отари дрібної скотини, і віддай це левитам, які служать при скинії Господній.
31. І вчинив Мойсей та Елеазар священик, як наказав Господь Мойсеєві.
32. І було здобичі, що лишилася від захопленого, що захопили ті, що були на війні: овець шістсот сімдесят пʼять тисяч,
33. Великої худоби сімдесят дві тисячі;
34. Віслюків шістдесят одна тисяча,
35. Людей, жінок, котрі не знали чоловічого ложа, всіх душ тридцять дві тисячі.
36. Половина – частка тих, що ходили на війну, після обрахунку, була: овець триста тридцять сім тисяч пʼятсот;
37. І данина Господові з овець шістсот сімдесят пʼять.
38. Великої худоби тридцять шість тисяч, і данина з них Господові сімдесят дві;
39. Віслюків тридцять тисяч пʼятсот, і данина з них Господові шістдесят один.
40. Людей шістнадцять тисяч, і данина з них Господові тридцять дві душі.
41. І віддав Мойсей данину, підношення у дар Господові, Елеазарові священикові, як наказав Господь Мойсеєві.
42. І з половини синів Ізраїля, котру відділив Мойсей у людей, що були на війні;
43. А половина на громаду була: дрібного скота – триста тридцять сім тисяч пʼятсот;
44. Великої худоби – тридцять шість тисяч,
45. Віслюків – тридцять тисяч пʼятсот;
46. Людей – шістнадцять тисяч.
47. Із половини синів Ізраїля узяв Мойсей одну пʼятдесяту частину з людей та із скотини, і віддав те левитам, які виконували служіння при скинії Господній, як наказав Господь Мойсеєві.
48. І прийшли до Мойсея старшини над тисячами війська, тисячники і сотники,
49. І сказали Мойсеєві: служники твої порахували воїнів, котрі нам доручені, і не згинув жоден з них;
50. І ось, ми принесли приношення Господові, хто що дістав із золотих речей; ланцюжки, запʼястя, персні, сережки і привіски, для спокути душ наших перед Господом.
51. І взяв у них Мойсей та Елеазар священик золото, – усі ці речі.
52. І було всього золота, котре принесли для підношення Господові шістнадцять тисяч сімсот пʼятдесят шеклів, від тисяцьких і сотників.
53. Тому що вояки брали здобич кожний для себе.
54. І взяв Мойсей та Елеазар священик золото від тисяцьких і сотників, і принесли його до скинії зібрання, на памʼять синам Ізраїля перед Господом.

32

Числа 32

Розподіл землі у Зайорданні.

1. У синів Рувимових і в синів Ґадових було дуже багато черед, і побачили вони, що земля Єзер і земля Ґілеад є місце придатне для стад.
2. І прийшли сини Ґадові, і сини Рувимові і сказали Мойсеєві та Елеазарові священикові і князям громади, говорячи:
3. Атарот, і Дівон, і Язер, і Німра, і Хешбон, і Елале, і Севам, і Нево, і Беон,
4. Земля, котру Господь уразив перед громадою Ізраїля, земля придатна для черед, а в служників твоїх є череди.
5. І сказали: Якщо ми знайшли прихильність в очах твоїх, віддай землю оцю служникам твоїм для володіння; не переводь нас через Йордан.
6. І сказав Мойсей синам Ґадовим і синам Рувимовим: Брати ваші підуть на війну, а ви залишитеся тут?
7. Для чого ви відвертаєте серце синів Ізраїля від переходу на землю, котру дає їм Господь?
8. Так учинили батьки ваші, коли я посилав їх із Кадеш-Барнеа для оглядин землі.
9. Вони доходили до долини Ешкол, і бачили землю, і одвернули серце синів Ізраїля, щоб не йшли вони на землю, котру Господь дав їм.
10. І спалахнув того дня гнів Господній, і присягнувся Він, говорячи:
11. Оці люди, які вийшли з Єгипту, від двадцяти літ і вище, не побачать землі, про котру Я присягався Авраамові, Ісаакові і Якові, тому що вони не уповні прямували за Мною.
12. Окрім Калева, сина Єфуннеєвого, кенізеянина, та Ісуса, сина Навинового, тому що вони були цілком з Господом.
13. І запалав гнів Господній на Ізраїля, і водив Він їх пустелею сорок літ, аж доки не скінчився (вимер) увесь рід, який учинив зло в очах Господніх.
14. І ось, замість батьків ваших, повстали ви, поріддя грішників, аби підсилити ще силу гніву Господнього на Ізраїля.
15. Якщо ви одвернетеся від Нього, то Він знову залишить його в пустелі, і ви загубите увесь народ цей.
16. І наблизилися вони до нього, і сказали: Ми збудуємо тут кошари для стад наших і міста для дітей наших.
17. А самі першими озброємося і підемо попереду синів Ізраїля, аж доки не приведемо їх в місця їхні; а діти наші нехай залишаться в укріплених містах, для безпеки від мешканців землі.
18. Не повернемося в доми наші, доки не займуть сини Ізраїля кожний володіння своє.
19. Тому що ми не візьмемо з ними володінь потойбіч Йордану і далі, тому що володіння нам дісталися по цей бік Йордану, східніше.
20. І сказав їм Мойсей: Якщо ви так зробите, якщо озброєні рушите на війну перед Господом,
21. І піде кожний із вас озброєний за Йордан перед Господом, аж доки не винищить Він ворогів Своїх перед Собою,
22. І підкорена буде земля ота перед Господом; то потім повернетеся і будете невинні перед Господом і перед Ізраїлем, і буде оця земля вашим володінням перед Господом.
23. А якщо не вчините так, то згрішите перед Господом, і, будьте певні, ваш гріх знайде вас.
24. Споруджуйте собі міста для дітей ваших і кошари для овець ваших, і робіть, що сповідане устами вашими.
25. І сказали сини Ґадові і сини Рувимові Мойсеєві: Служники твої вчинять, як наказав володар наш.
26. Діти наші, дружини наші, отари наші і вся худоба наша залишиться тут, у містах Ґілеаду;
27. А служники твої, всі озброївшися, як воїни, рушать перед Господом на війну, як говорить володар наш.
28. І наказав Мойсей про них Елеазарові священикові та Ісусові, синові Навиновому, і князям колін синів Ізраїля.
29. І сказав їм Мойсей: Якщо сини Ґадові і сини Рувимові перейдуть з вами за Йордан, усі озброївшися на війну перед Господом, і підкорена буде вами ота земля; то віддайте їм землю Ґілеаду для володіння.
30. А якщо не підуть вони з вами озброєні, то вони одержать володіння разом із вами на землі ханаанській.
31. І відповідали сини Ґадові і сини Рувимові, і сказали: Як наказав Господь служникам твоїм, так і вчинимо.
32. Ми підемо озброєні перед Господом у землю ханаанську, а спадок володіння нашого нехай буде по цей бік Йордану.
33. І віддав Мойсей їм, синам Ґадовим і синам Рувимовим, і половині коліна Манасії, сина Йосипового, царство Сигона, царя аморейського, і царство Оґа, царя башанського, землю з містами її і околицями, – міста землі на всі боки.
34. І спорудили сини Ґадові Дівон, і Атарот, і Ароер,
35. І Атарот-Шофан, і Язер, і Йоґбегу.
36. І Бет-Німру, і Бет-Гаран, міста укріпленні, і кошари для овець.
37. І сини Рувимові збудували Хешбон, Елале і Кірʼятаїм,
38. І Нево, і Баал-Меон, котрих імення замінені, і Сивму, і дали інші наймення містам, котрі вони збудували.
39. І рушили сини Махіра, сина Манасії, до Ґілеаду, і взяли його, і вигнали амореїв, котрі були в ньому.
40. І віддав Мойсей Ґілеад Махірові, синові Манасії, і він оселився в ньому.
41. А Яір, син Манасії, пішов і здобув їхні маленькі міста і назвав їх: Хавот-Яір.
42. А Новах пішов і захопив Кенат і міста, залежні від нього, і назвав його своїм імʼям – Новах.

33

Числа 33

Повторення оповіді про мандрування од Єгипту до Йордану.

1. Ось стани синів Ізраїлевих, котрі вийшли із землі єгипетської з військовими відділами своїми, на чолі з Мойсеєм та Аароном.
2. Мойсей, за повелінням Господнім, описав мандрівку їхню за зупинками їхніми, і ось стани мандрування їхнього:
3. Із Рамсесу рушили вони першого місяця, пʼятнадцятого дня першого місяця; другого дня Пасхи вийшли сини Ізраїля під рукою високою на очах усіх єгиптян.
4. А тим часом, єгиптяни ховали всіх первістків, яких уразив у них Господь, і над богами їхніми Господь звершив суд.
5. Отак рушили сини Ізраїля з Рамсесу і розташувалися станом у Суккоті.
6. І рушили з Суккоту, і отаборилися станом у Етамі, що на рубежі пустелі.
7. І рушили з Етаму, і знову повернули на Пі-Хіроту, що перед Баал-Цефоном, і отаборилися перед Мігдолом.
8. Тоді рушили від Хіроту, пройшли посеред моря в пустелю, і йшли три дні пустелею Етамською, і отаборилися у Марі.
9. І вирушили з Мари, і прийшли до Еліму; у Елімі було дванадцять джерел води і сімдесят фінікових дерев, і отаборилися там.
10. І вирушили з Еліму, й отаборилися біля Червоного моря.
11. І вирушили від Червоного моря, і отаборилися в пустелі Сін.
12. І вирушили з пустелі Сін, і отаборилися в Дофці.
13. І вирушили з Дофки, і отаборилися в Алуші.
14. І вирушили з Алушу, і отаборилися в Ріфідимі, і не було там води, для пиття народу.
15. І вирушили з Рифідиму, і отаборилися в пустелі Сінайській.
16. І вирушили з пустелі Сінайської, і отаборилися в Ківрот-Гаттааві.
17. І вирушили в Ківрот-Гаттаави, і отаборилися в Хацероті.
18. І вирушили з Хацероту і отаборилися в Рітмі.
19. І вирушили з Рітми, і отаборилися в Ріммоні-Переца.
20. І вирушили з Ріммону-Переца, і отаборилися в Лівні.
21. І вирушили з Лівни, і отаборилися в Ріссі.
22. І вирушили з Рісси, і отаборилися в Кегелаті.
23. І вирушили з Кегелати, і отаборилися на горі Шефер.
24. І вирушили від гори Шефер, і отаборилися в Хараді.
25. І вирушили з Харади, і отаборилися в Макгелоті.
26. І вирушили з Макгелоту, і отаборилися в Тахаті.
27. І вирушили з Тахату, і отаборилися в Тераху.
28. І вирушили з Тераху, і отаборилися в Мітці.
29. І вирушили з Мітки, і отаборилися в Хашмоні.
30. І вирушили з Хашмони, і отаборилися в Мосероті.
31. І вирушили з Мосероту, і отаборилися в Бене-Яакані.
32. І вирушили з Бене-Яакану, і отаборилися в Хорі-Ґідґаду.
33. І вирушили з Хорі-Ґідґаду, і отаборилися в Йотваті.
34. І вирушили з Йотвати, і отаборилися в Авроні.
35. І вирушили з Аврону, і отаборилися в Ецйон-Ґевері.
36. І вирушили з Ецйон-Ґеверу, і отаборилися в пустелі Сін, вона ж Кадеш.
37. І вирушили з Кадешу, і отаборилися на горі Гор, біля рубежів землі едомської.
38. І зійшов Аарон священик на гору Гор за повелінням Господнім, і помер там на сороковому році після виходу синів Ізраїля із Єгипетської землі першого дня, пʼятого місяця.
39. Аарон мав сто двадцять три роки, коли помер на горі Гор.
40. Ханаанський цар Араду, котрий жив південніше землі ханаанської, почув, що йдуть сини Ізраїля.
41. І рушили вони від гори Гор, і отаборилися в Цалмоні.
42. І вирушили з Цалмони, і отаборилися в Пуноні.
43. І вирушили з Пунону, і отаборилися в Овоті.
44. І вирушили з Овоту, і отаборилися в Ійє-Гааварімі, на рубежах Моава.
45. І вирушили з Ійїму, і отаборилися в Дівон-Ґаді.
46. І вирушили з Дівон-Ґаду, і отаборилися в Алмон-Дівлатаймі.
47. І вирушили з Алмон-Дівлатайму, і отаборилися на горах Аварімських перед Нево.
48. І вирушили від гір Аварімських, і отаборилися на рівнинах моавських біля Йордану, навпроти Єрихону.
49. Вони розташувалися біля Йордану – від Бет-Єшмоту, аж до Шіттіму на рівнинах моавських.
50. І сказав Господь Мойсеєві: на рівнинах моавських біля Йордану, навпроти Єрихону, говорячи:
51. Оголоси синам Ізраїля і скажи їм: Коли перейдете через Йордан на землю ханаанську,
52. То проженіть від себе усіх мешканців землі, і винищіть всі зображення їхні, і всіх литих ідолів їхніх знищіть, і всі висоти їхні поруйнуйте.
53. І візьміть у володіння землю, і оселіться на ній, бо Я даю вам землю цю для володіння.
54. І поділіть землю за жеребом на наділи між вашими племенами: чисельному дайте наділ більший, а малочисельному дай наділ менший; кому де випаде жереб, там йому і буде наділ; за колінами батьків ваших візьміть собі наділи.
55. Якщо ж ви не проженете від себе мешканців цієї землі, то ті, що залишаться, будуть терням біля очей ваших і голками для боків ваших, і будуть чинити утиски вам на землі, на котрій ви будете жити.
56. І тоді з часом, що Я замірявся вчинити їм, зроблю для вас.

34

Числа 34

Приготування до вступу на землю заселену.

1. І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:
2. Накажи синам Ізраїля, і скажи їм: Коли прийдете на землю ханаанську, то ось, земля, котра дістанеться вам у спадок, земля ханаанська з її рубежами.
3. Південна сторона буде у вас від пустелі Сін, біля Едому, і пройде у вас південний рубіж від кінця Солоного моря, зі сходу.
4. І поверне той рубіж на південь до узвишшя Акраббіму і піде через Цін, і простягнеться вона на південь до Кадеш-Барнеа і проляже вона до Хацар-Аддару і пройде до Ацмону.
5. Від Ацмону побіжить рубіж до потоку Єгипетського, і будуть виходи її до моря.
6. А рубежем західним буде у вас море ВеликеСередземне море., це буде для вас західним рубежем.
7. А на північ буде у вас рубіж: від Великого моря проведете її до гори Гор;
8. Від гори Гор проведете до Хамату, і будуть виходи рубежа до Цедаду.
9. Звідти піде рубіж до Зіфрону, і виходи будуть сягати Гацар-Енану. Це у вас буде рубіж північний.
10. Рубіж східний проведіть собі від Гацар-Енану до Шефаму.
11. Від Шефаму піде рубіж до Рівли, зі східного боку Аіну, потім піде рубіж і торкнеться берегів моря Кінеретського зі східного боку.
12. І протягнеться рубіж до Йордану, і будуть виходи його до Солоного моря. Це буде земля ваша з рубежами її з усіх боків.
13. І наказав Мойсей синам Ізраїля, і сказав: Ось земля, котру ви успадкуєте за жеребом, котру наказав Господь дати девʼяти колінам і половині коліна.
14. Тому що коліно синів Рувимових за родинами їхніми, і коліно синів Ґадових за родинами їхніми, і половина коліна Манасіїного, дістали спадок свій.
15. Два коліна і половина коліна дістали спадок свій за Йорданом навпроти Єрихону на схід.
16. І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:
17. Ось ймення мужів, котрі будуть ділити вам землю: Елеазар священик, та Ісус, син Навинів.
18. І по одному князеві від коліна візьми для розподілу землі за спадщиною.
19. І ось ймення сих мужів: для коліна Юдиного Калев, син Єфуннеїв;
20. Для коліна синів Симеонових Шемуїл, син Аммігудів;
21. Для коліна Беньямінового Елідад, син Кіслонів;
22. Для коліна синів Данових князь Буккі, син Йоґліїв;
23. Для синів Йосипових, для коліна Манасіїних князь Ханніїл, син Ефодів;
24. Для коліна синів Ефраїмових князь Кемуїл, син Шіфтанів;
25. Для коліна синів Завулонових князь Еліцафан, син Парнахів;
26. Для коліна синів Іссахарових князь Палтіїл, син Аззанів;
27. Для коліна синів Асирових князь Ахігуд, син Шеломіїв;
28. Для коліна синів Нефталимових князь Педаїл, син Аммігудів.
29. Ось ті, котрим Господь звелів наділити спадком синів Ізраїля на землі ханаанській.

35

Числа 35

Про міста сховку.

1. І сказав Господь Мойсеєві на рівнинах моавських біля Йордану навпроти Єрихону, говорячи:
2. Накажи синам Ізраїля, щоб вони із наділів володінь своїх дали левитам міста для прожиття, і поля (лани) при містах з усіх боків дайте левитам.
3. Міста будуть їм для прожиття, а поля будуть для скотини їхньої, і для маєтків їхніх і для всіх тварин їхніх.
4. Поля при містах, котрі ви маєте дати левитам, від стіни міста мусять тягнутися на тисячу ліктів, на всі боки.
5. І відміряйте за містом до східної стіни дві тисячі ліктів, і до південної стіни дві тисячі ліктів, і до західної стіни дві тисячі ліктів, і до північної стіни дві тисячі ліктів, а посередині місто: такими будуть у них поля при містах.
6. Із міст, котрі ви дасте левитам, будуть шість міст для сховку, у яких ви дозволите ховатися убивникам; а понад них дайте ще сорок двоє міст.
7. Усіх міст, котрі ви маєте дати левитам, буде сорок вісім міст, з полями при них.
8. І коли будете давати міста із володінь синів Ізраїля, тоді з більших дайте більше, із менших менше, кожне коліно, зважаючи на володіння, яке дістане, мусить дати з міст своїх левитам.
9. І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:
10. Оголоси синам Ізраїля і скажи їм: Коли ви перейдете через Йордан на землю ханаанську,
11. Виберіть собі міста, котрі були б у вас містами для сховку, куди міг би сховатися убивник, що убив людину ненавмисне.
12. І будуть у вас міста оці сховком од месника, щоб не умертвили того, хто вбив, передніше того, як він постане перед громадою на суд.
13. А міст, котрі ви повинні дати для притулку має бути шестеро.
14. Троє міст дайте по цей бік Йордану і троє міст дайте на землі ханаанській; містами сховку мають вони стати.
15. Для синів Ізраїля, і для захожого, і для осадника поміж вами будуть оці шестеро міст, щоб утікати туди кожному, хто убʼє людину ненавмисне.
16. Якщо хтось ударить когось залізним знаряддям так, що той помре, – то він убивник; а убивника мусите зрокувати на смерть.
17. І якщо хтось ударить когось кинутим каменем, від котрого можна вмерти, – так, що той помре, – то він убивник; убивника мусите зрокувати на смерть.
18. Або, якщо деревʼяним знаряддям, од котрого можна вмерти, ударить так, що той помре, – то він убивник: убивника мусите зрокувати на смерть.
19. Месник за кров сам може умертвити убивника; тільки-но стріне його, – сам може умертвити його.
20. Якщо хтось штовхне когось з ненависти, або з наміром кине на нього що-небудь, так, що той помре,
21. Або з ворожнечі ударить його рукою, так, що той помре, то того, що вдарив, треба зрокувати на смерть, – він убивник; месник за кров може умертвити убивника, тільки-но стріне його.
22. А якщо він штовхне його ненавмисне, без ворожнечі, чи кине на нього що-небудь без лихого наміру,
23. Або якогось каменя, від котрого можна померти, не бачачи, ненароком випустить з рук і той упаде на нього так, що цей помре, але він не був ворогом його і не бажав йому зла,
24. То громада має розсудити поміж убивником і месником за кров за оцими настановами:
25. Має врятувати громада убивника від руки месника за кров, і має повернути його громада в місто сховку його, куди він утік, щоб він мешкав там до смерти першосвященика, котрий помазаний священним єлеєм.
26. А якщо убивник вийде за межі міста сховку, в котре він утік,
27. І знайде його месник за кров поза межами міста-сховку його, і забʼє убивника цього месник за кров, то не буде на ньому вини кровопролиття.
28. Тому, що той мусив жити в місті сховку до смерти першосвященика, а по смерті великого священика мусив був повернутися убивник на землю володіння свого.
29. Нехай же буде оце у вас настановою законною для поколінь ваших, у всіх житлах ваших.
30. Якщо хтось забʼє чоловіка, то вбивника треба убити за словами свідків; але одного свідка недосить, щоб засудити на смерть.
31. І не беріть викупу за душу убивника, котрий винний за вбивство, але його треба зрокувати на смерть.
32. І не беріть викупу за того, що втік у місто сховку, щоб йому дозволити жити на землі своїй передніше смерті великого священика.
33. Не опоганюйте землі, на котрій ви будете жити, бо кров опоганює землю, і земля не очиститься інакше від пролитої на неї крови, як лише кровʼю того, хто пролив її.
34. Не опоганюйте землю, на котрій ви живете, осередь котрої живу Я; тому що Я, Господь, живу серед синів Ізраїля.

36

Числа 36

Про спадщину.

1. Прийшли старшини родин від коліна синів Ґілеада, сина Махірового, сина Манасіїного, і говорили перед Мойсеєм і перед князями, старшинами поколінь синів Ізраїля,
2. І сказали: Господь наказав володареві нашому дати землю для володіння синам Ізраїля за жеребом, і панові нашому наказано Господом дати землю Целофхада, брата нашого, у спадок донькам його.
3. Якщо ж вони будуть дружинами синів якого-небудь другого коліна синів Ізраїля, то наділ їхній відбирається від наділів батьків наших і додається до наділу того коліна, в котрому вони будуть жити і відбирається од нашого спадку за жеребом наділу нашого.
4. І навіть, коли буде в синів Ізраїля ювілей, тоді наділ їхній додасться до наділу того коліна, в котрому вони будуть, і від наділу коліна батьків наших відбереться наділ їхній.
5. І оголосив Мойсей синам Ізраїля, за словом Господнім, і сказав: Добре говорить коліно синів Йосипових.
6. Ось що заповідає Господь про доньок Целофхада: Вони можуть бути дружинами тих, хто сподобається очам їхнім, тільки мають бути дружинами з роду коліна батька свого,
7. Щоб спадок синів Ізраїля не переходив із коліна в коліно, тому що кожний із синів Ізраїля має бути прилучений до спадку коліна батьків своїх.
8. І будь-яка донька, що успадковує наділ в колінах синів Ізраїлевих, мусить бути дружиною кого-небудь із родового коліна батька свого, щоб сини Ізраїля успадкували кожний наділ батьків своїх.
9. І щоб не переходив наділ-спадок із коліна в інше коліно, бо кожне коліно синів Ізраїля має бути прилучене до свого спадку.
10. Як наказав Господь Мойсеєві, так і вчинили доньки Целофхадові.
11. І вийшли доньки Целофхадові Махла, Тірца, Хоґла, Мілка і Ноа заміж за синів дядьків своїх.
12. У коліні синів Манасії, сина Йосипового, вони були дружинами, і лишився спадок їхній в коліні родів батька їхнього.
13. Оце є заповіді і настанови, котрі дав Господь синам Ізраїля через Мойсея на рівнинах моавських, біля Йордану, навпроти Єрихону.