Зміст

Книга пророка Йони

Головна думка: Бог є Богом поганів так само, як євреїв.

Божий служник в цьому світі мусить беззаперечно виконати волю Того, Хто послав його, куди не заводив би шлях, бо Господь дбає про Своє створіння. Пророк Йона, син Амітая з Гатхефера, сучасник Амоса, став відомим у Ізраїлі за царя Єровоама II, котрому провістив поновлення рубежів його Царства (4Цар. 14:25). Через цього пророка Господь показав самозакоханому і самовдоволеному Ізраїлеві, що Його милосердя поширюється на всі народи, і він не бажає анічиєї загибелі. Ця пророча книга повідує про переживання Йони, котрого Бог послав до столиці Асирії Ніневії закликати її грішне населення до каяття. Історія ця має характер символічно-повчальний, а тому й зарахована до пророчих книг Старого Заповіту. Символіку особистості і переживань Йони видно зі слів Господа Ісуса в Матв. 12:39-40 і Лук. 11:29. У Йони, так само, як і в сучасних Христові фарисеях, нас, християн, вражає непривабливість мислі і черстве серце — ті риси, які привели Йону до триденного увʼязнення в череві морського страховиська. Факт каяття і навернення величезної столиці Асирії від проповіді Йони завжди викликав недовіру і кпини критиків. Але для нас він є фактом поза сумнівами, бо засвідчений Христом. Ніневія могла покаятися тимчасово під впливом страху від очікуваної катастрофи. Однак іще неймовірніше уявляється поглинання Йони китом. Але ми не мусимо забувати, що для мети Всемогутнього немає перешкод.

Розділи

Покликання Йони. 1
Кит поглинув Йону. Молитва його. 2
Каяття Йони і благословенна проповідь у Ніневії 3
Рослина – символ мудрого опікування Божого 4

1

Йони 1

Покликання Йони.

1. І було слово Господнє до Йони, сина Аміттаєвого:
2. Підведися, йди до Ніневії – міста великого і проповідуй в ньому, бо злочини його дійшли до Мене.
3. І підвівся Йона, щоб утікати до Таршішу від обличчя Господнього, і прийшов до Яфи і знайшов корабля, що йшов до Таршішу, віддав гроші за перевіз і зійшов на нього, аби пливти з ними на Таршіш від обличчя Господнього.
4. Але Господь кинув дужий вітер на море, і вчинилася на морі велика буря, і корабель уже мав розбитися.
5. І налякалися мореплавці і заплакали кожний до свого бога, і почали кидати в море поклажу з корабля, щоби злегшити його від неї; а Йона спустився в трюм корабля, ліг і міцно заснув.
6. І прийшов до нього керманич корабля і сказав йому: Чого ти спиш? Підведися, загукай до свого Бога, то, може, Бог твій згадає про нас, і ми не загинемо.
7. І сказали один одному: Ходімо, кинемо жереба, щоб дізнатися, за кого спіткало нас це лихо. І кинули жереба, і випав жереб на Йону.
8. Тоді сказали йому: Скажи нам, за кого спіткала нас оця біда? Чим ти займаєшся? І звідки ти прямуєш? Де твоя країна, і з якого ти народу?
9. І він сказав їм: Я – єврей, вшановую Господа, Бога небес, що утворив море і суходіл.
10. І виповнилися люди страхом великим і сказали йому: Нащо ти вчинив це? Бо дізналися ці люди, що він утікає від лиця Господнього, як він сам повідав їм.
11. І сказали йому: Що вчинити нам з тобою, щоб море вгамувалося для нас? Бо море не вгавало, здіймало високі хвилі.
12. Тоді він сказав їм: Візьміть мене і киньте мене в море, – і море вгамується для вас, бо я знаю, що через мене спіткала вас велика буря.
13. Але ці люди почали дужо гребти, щоб дістатися суходолу, але не могли, бо море все ще бушувало супроти них.
14. Тоді озвалися вони до Господа і сказали: Благаємо тебе, Господе, нехай не загинемо за душу чоловіка оцього, і не стягни з нас кров без провини, бо Ти, Господе, вчинив, що вгодно Тобі!
15. І взяли Йону і кинули його в море; і вгамувалося море від люті своєї.
16. І налякалися ці люди Господа великим страхом і принесли пожертву і дали обітниці.

2

Йони 2

Кит поглинув Йону. Молитва його.

1. І звелів Господь великому китові поглинути Йону; і був Йона у череві цього кита три дні і три ночі.
2. І помолився Йона Господові Богові своєму з черева кита.
3. І сказав: До Господа озвався я у скорботі моїй, – і Він почув мене; із черева безодні я заволав, – і Ти почув голос мій.
4. Ти пожбурив мене в глибину, в серце моря і потоки оточили мене, всі води Твої і хвилі Твої проходили наді Мною.
5. І я сказав: Відкинутий я від очей Твоїх, одначе я знову побачу святий храм Твій.
6. Сягнули води мене до душі моєї, безодня увʼязнила мене; морською травою сповила голову мою.
7. До підошви гір я опустився, земля своїми засувами навіки замкнула мене; але Ти, Господе Боже мій, виведеш душу мою з пекла.
8. Коли знесиліла в мені душа моя, я згадав про Господа, і молитва моя долинула до Тебе, до храму Твого святого.
9. Ті, що вшановують марнотних і вигаданих богів, покинули Милосердного свого,
10. А я голосом хвали принесу Тобі пожертву; що обіцяв – учиню. У Господа порятунок!
11. І сказав Господь китові, і він викинув Йону на суходіл.

3

Йони 3

Каяття Йони і благословенна проповідь у Ніневії

1. І було слово Господнє до Йони вдруге:
2. Підведися, іди до Ніневії – місто велике – і проповідуй у ньому, що Я наказав тобі.
3. І підвівся Йона і пішов до Ніневії, за словом Господнім; а Ніневія було місто велике у Бога, на три дні ходи.
4. І почав Йона ходити містом скільки можна пройти за один день, і проповідував, кажучи: Ще сорок днів, – і Ніневія буде зруйнована!
5. І повірили ніневітяни Богові і оголосили піст і одяглися у веретища, від великого з них до малого.
6. Це слово дійшло до царя Ніневії, і він підвівся з престолу свого, скинув із себе царські шати свої і одягнувся у веретище і сів на попіл;
7. І наказав проголосити і сказати в Ніневії від імені царя і вельмож його, щоб ні люди, ні худоба, ні воли, ні вівці нічогісінько не їли, не ходили на пасовиська, і води не пили,
8. І щоби покриті веретищем були люди і худоба і голосно волали б до Бога, і щоб кожне ухилилося від лихого шляху свого і від насильства рук своїх.
9. Хто знає, можливо, Бог іще змилується і відверне од нас гнів Свій палаючий, і ми не загинемо.
10. І побачив Бог вчинки їхні, що вони ухилилися від недоброго шляху свого, і пожалів Бог, що зажадав їм лиха, про яке сказав, що наведе на них, і не навів.

4

Йони 4

Рослина – символ мудрого опікування Божого

1. Йона вельми зажурився через це і був роздратований.
2. І молився до Господа, і сказав: О, Господе! Чи не це я говорив, коли ще був у моїй країні? Саме тому я втікав до Таршішу, бо знав, що Ти – Бог добрий і милосердний, довготерплячий і вельми милостивий, і шкодуєш, що станеться лихо.
3. І нині, Господе, візьми душу мою від мене, бо краще мені померти, аніж отак жити.
4. І сказав Господь: Невже це завдало тобі жалю так глибоко?
5. І вийшов Йона з міста і присів із східного боку біля міста, а тоді вчинив собі там курінь і сів під ним у затінку, аби побачити, що станеться з містом.
6. І виростив Господь Бог рослину, і вона звелася над Йоною, щоб над головою його була тінь і щоб звільнити його від жалю його; Йона вельми втішився цією рослиною.
7. І влаштував Бог так, що другого дня при зʼяві зорі хробак підточив рослину, і вона всохла.
8. А коли зійшло сонце, навів Бог спекотний східний вітер, і сонце почали смалити Йоні голову так, що він умлів та просив собі смерти і сказав: Краще мені вмерти, аніж отак жити.
9. І сказав Бог Йоні: Невже так глибоко ти зазнав жалю через рослину? Він сказав: Вельми зажурився, навіть до смерти.
10. Тоді сказав Господь: Ти жалкуєш за рослиною, над котрою ти не трудився і котру не вирощував, котра за одну ніч виросла і за одну ніч пропала.
11. Чи Мені не пожаліти Ніневії, міста великого, в котрому понад сто двадцять тисяч людей, котрі не вміють відрізнити правої руки від лівої, і численну худобу?