Зміст

Книги пророка Єремії

Через 60 літ по смерті пророка Ісаї Бог прикликав другого великого мужа — Єремію, сина Хелкієвого, молодого левита. Ця подія сталася 13-го року царя юдейського Йосії (628 р. до Р. Х.). Понад сорок років пророк без страху викривав царів, вельмож і народ Юдеї за ідолопоклонство і розпусту, і провіщав їм суровий суд Божий, зруйнування Єрусалиму і храму, спустошення країни, жахливий кінець царя, і сімдесятирічний полон. Коли Єремію кинули до вʼязниці, свої кинули, брати, а цар Йоаким спалив його книгу, він продовжував викривати і умовляти, а текст спаленої книги знову продиктував писареві Варухові, розширив її і доповнив. Єремія продовжував справу Ісаї. Сучасниками Єремії були пророки Софонія, Авакум і Урія; останній був убитий за наказом царя Йоакима. Усі три пророки проповідували в дусі Ісаї та Єремії. За переказами, пророк Єремія скінчив своє земне життя страдницькою смертю, забитий камінням.

Розділи

Вступ. 1
Єремію послано до Юдеї. 2
Єремія закликає до каяття. 3
Продовження. 4
Єремія викриває гріхи народу і провіщає суд Божий. 5
Єремії 6
Слово про браму дому Господнього. 7
Продовження. 8
Продовження. 9
Закінчення слова про браму: Бог вигубить ідолів, а народ Свій покарає. 10
Докір народові за слабку віру. 11
Викриття гріхів народу. 12
Лляний пояс – образ народу зіпсованого. 13
Провіщення посухи й голоду. 14
Покара народові невідворотна. 15
Спустошення країни і полон народу. Єремія має залишитися без дружини. 16
Продовження. 17
Єремія в домі гончара. 18
Розбитий глечик – образ руїни Єрусалиму. 19
Пашхур образив Єремію. Провіщення вавилонського полону. 20
Пророк провіщає Седекії вавилонський полон. 21
Закінчення пророцтва. 22
Про прийдешню розбудову Ізраїля. Гнів Божий на лукавих пастирів. 23
Притча про добрі й недобрі смокви. 24
Пророцтво про сімдесятирічний полон. Занепад Вавилону. 25
Єремія закликає до каяття. 26
Притча про яму. 27
Продовження притчі про ярмо. Лжепророцтво Ананії та смерть його. 28
Лист Єремії до полонених співбратів у Вавилоні. 29
Провіщення про визволення Ізраїля та Юдеї. 30
Провіщення прийдешнього спасіння Ізраїля та Юдеї, і про Новий Заповіт. 31
На ознаку повернення з полону Єремія купляє поле. 32
Пророцтво про Царство Месії, коли настане вічний мир з Богом. 33
Седекії провіщено про його полон. 34
Послух Рехавитів – приклад Ізраїлеві. 35
Спалення сувою. 36
Єремію посадили до вʼязниці при царі Седекії. 37
Єремія в ямі. Він радить цареві не чинити опору ворогові. 38
Седекію забирають у полон. 39
Єремія залишається в Юдеї. 40
Пророцтво Єремії до залишених в Юдеї. 41
Єремія забороняє Йохананові та іншим утікати до Єгипту. 42
Єремія силою заведений до Єгипту. 43
Звернення до тих, що оселилися в Єгипті. 44
Єремія втішає Баруха. 45
Пророцтво Єремії про народи поганські. 46
Про землю филистимську. 47
Пророцтво про Моава. 48
Про Аммонових синів та міста. 49
Про Вавилон і землю халдеїв. 50
Продовження. Про Вавилон і повернення євреїв із полону. 51
Короткий огляд подій. 52

1

Єремії 1

Вступ.

1. Слова Єремії, сина Хілкійїного, із священиків, що в Анатоті, у Беньяміновому краї,
2. До котрого було слово Господнє за днів Йосії, Амонового сина, царя Юдейського, тринадцятого року царювання його,
3. А також за днів Єгоякима, сина Йосіїного, царя Юдейського, до кінця одинадцятого року Седекії, сина Йосіїного, Юдейського царя, до переселення Єрусалиму в пʼятому місяці.
4. І було до мене слово Господнє:
5. Перш, ніж Я утворив тебе в лоні, Я пізнав тебе, і перш, ніж ти вийшов з лона, Я освятив тебе: пророком для народів настановив тебе.
6. А я сказав: О, Господе Боже! Я не вмію говорити, бо я ще замолодий.
7. Але Господь сказав мені: Не кажи: Я замолодий; бо до всіх, до кого Я пошлю тебе, підеш, і все, що звелю тобі, скажеш.
8. Не бійся їх, бо Я з тобою, щоб захищати тебе, сказав Господь.
9. І простягнув Господь руку Свою, і торкнувся уст моїх, і сказав мені Господь: Ось, Я вклав слова Мої в уста твої.
10. Дивися, – Я настановив тебе цього дня над народами і царствами, щоб викорінювати і спустошувати, нищити і руйнувати, утворювати і насаджувати.
11. І було до мене слово Господнє: Що бачиш ти, Єреміє? Я сказав: Бачу гілку мигдалеву.
12. Господь сказав мені: Ти добре бачиш, бо Я допильновую слова Свого, щоб воно скорше справдилося.
13. І було до мене слово Господнє вдруге: Що бачиш ти? Я сказав: Бачу киплячий казан на вітрі, видно мені з північного боку.
14. І сказав мені Господь: З півночі прийде лихо на всіх мешканців цієї землі.
15. Бо ось, Я закличу всі племена царств північних, говорить Господь, і прийдуть вони, і поставить кожний престола свого при вході до кожної Єрусалимської брами, і довкола усіх мурів його, і в усіх містах юдейських.
16. І звершу над ними суди Мої за всі беззаконня їхні, за те, що вони залишили Мене, і кадили чужинським божкам, і поклонялися вчиненому руками своїми.
17. А ти підпережи крижі твої і підведися і скажи їм все, що Я звелю тобі; не будь легкодухим перед ними, щоб Я не уразив тебе на їхніх очах.
18. І ось, Я ставлю тебе нині укріпленим містом і залізним стовпом, і мідною загородою по всій землі оцій, супроти царів Юдеї, супроти князів її, супроти священиків її і супроти народу цієї землі.
19. Вони будуть воювати супроти тебе, але не здолають тебе; бо Я з тобою, говорить Господь, щоб визволяти тебе.

2

Єремії 2

Єремію послано до Юдеї.

1. І було слово Господнє до мене:
2. Рушай і проголоси у вуха доньці Єрусалиму: Так говорить Господь: Я пригадую приязнь юности твоєї, любов твою, коли ти була нареченою, коли пішла за Мною в пустелю, на землю незасіяну.
3. Ізраїль був святинею Господа, первістком плодів Його; всі, хто пожирав його, були засуджені, біда приходила до них, говорить Господь.
4. Вислухайте слово Господнє, доме Якова і всі роди дому Ізраїлевого!
5. Так говорить Господь: Яку неправду знайшли в Мені батьки ваші, що віддалилися од Мене, і пішли за марнотою, і марнотними стали?
6. І не сказали: Де Господь, Котрий вивів нас із єгипетської землі, вів нас пустелею, землею виснаженою і безлюдною, землею спраглою, землею тіні смертної, котрою ніхто не ходив і де не існувала людина?
7. І Я завів вас на землю родючу, щоб ви насичувалися плодами її і добрами її, а ви увійшли і змерзили землю Мою, і набуток Мій вчинили мерзотою.
8. Священики не говорили: Де Господь? І навчителі закону не знали Мене, і пастирі відступилися од Мене, і пророки пророкували в імʼя Баала і ходили слідами тих, котрі не допомогають.
9. Тому Я буду ще судитися з вами, говорить Господь, і з синами синів ваших буду судитися.
10. Бо навідайтеся до островів кіттійських і подивіться, і пошліть до Кедару, і придивіться уважно: Чи було там щось подібне до цього?
11. Чи замінив який-небудь народ божків своїх, хоч вони й не боги? А Мій народ проміняв славу свою на те, що не помагає.
12. Подивуйтеся з цього, небеса, і здригніться, і жахніться, говорить Господь.
13. Бо подвійне зло вчинив народ Мій; Мене, джерело води живої, залишили, і витесали собі посудини розбиті, котрі не можуть утримати води.
14. Хіба Ізраїль раб? Чи він рабом у домі народився? Чому, з якої причини він став здобиччю?
15. Зарикали на нього молоді леви, озвалися голосом своїм і вчинили землю його пустелею; міста його спалені, без городян.
16. І сини Мемфіса і Тахпенеса обʼїли тімʼя твоє.
17. Чи не завдав ти собі цього тим, що залишив Господа Бога твого о тій порі, коли Він супроводжував тебе?
18. І нині навіщо тобі шлях на Єгипет, аби пити воду з Нілу? І нащо тобі шлях до Асирії, щоб воду пити з річки її? (Єфрату)
19. Покарає тебе нечестя твоє, і відступництво твоє викриє тебе; тож пізнай і помисли, яке погане і гірке те, що ти залишив Господа, Бога твого, і страху Мого немає в тобі, говорить Господь Бог Саваот.
20. Бо здавна Я розбив ярмо твоє, донька Сіону, розірвав кайдани твої, і ти казала: Не буду служити ідолам, а тим часом на всілякому високому пагорбі і під кожним гіллястим деревом ти блудодіяла.
21. Я посадив тебе як благородну лозу, – найчистіше насіння; як же ти перетворилася в Мене на дикий паросток чужої лозини?
22. А тому хоч би ти умилася з милом і багато витратила на себе лугу, – нечестя твоє позначене переді Мною, говорить Господь Бог.
23. Як можеш ти сказати: Я не опоганила себе, я не ходила слідами Бааловими? Поглянь на поведінку твою в долині, спізнай, що вчиняла ти, метка верблюдице, що блукаєш стежками своїми?
24. Дику віслючку, що звикла до пустелі і в пристрасті своїй ковтає повітря, – хто може її спинити? Аніхто з шукачів її не втомлюється: знайдуть її певного місяця.
25. Не дозволяй ногам твоїм стоптувати взуття і горлі твоєму – знемагати від спраги. Але ти сказав: Не сподівайся, ні! Бо люблю чужих і буду ходити слідами їхніми.
26. Як злодій, коли спіймають його, буває осоромлений, – так осоромив себе дім Ізраїлів: вони, царі їхні, князі їхні, і священики їхні, і пророки їхні, –
27. Кажучи дереві: Ти – мій батько; і до каменя: Ти породив мене; бо вони обернулися до Мене спиною, а не обличчям; а в годину бідування свого будуть казати: Підведися і врятуй нас!
28. То ж де божки твої, котрих ти вчинив собі? Нехай вони підведуться, якщо можуть врятувати тебе в недобру годину бідування твого; бо скільки у тебе міст, стільки ж божків у тебе, Юдо.
29. Навіщо вам змагатися зі Мною? – усі ви згрішили супроти Мене, говорить Господь.
30. Даремно карав Я дітей ваших; вони не прийняли повчання; пророків ваших пожирав меч ваш, неначе лев-згубник.
31. О, роде! Зважайте на слово Господнє: Чи був Я пустелею для Ізраїля? Чи був Я країною мороку? Навіщо ж народ Мій каже: Ми самі собі володарі; ми вже не прийдемо до Тебе!
32. Чи забуває дівчина прикраси свої і наречена – шати свої? А народ Мій забув Мене, – безліч днів.
33. Як же вдатно ти прямуєш торованками своїми, щоб знайти любов! І для цього навіть до злочинів ти пристосовувала шляхи твої.
34. Навіть на полах одежі твоєї видно кров людей бідних, безневинних, котрих ти не впіймала біля підкопу і, не зважаючи на все це,
35. Говориш: Оскільки я не маю провини, то напевне гнів Його відвернеться од мене. – Ось, Я буду судитися з тобою за те, що кажеш: Я не згрішила.
36. Нащо ти так багато блукаєш, викривляючи дорогу свою? Ти також будеш осоромлена Єгиптом, як була зганьблена Асирією.
37. І від нього ти вийдеш, поклавши руки на голову, тому що відкинув Господь надії твої, і не будеш мати успіху з ними.

3

Єремії 3

Єремія закликає до каяття.

1. Кажуть: Якщо муж відпустить дружину свою, і вона відійде од нього і стане дружиною другого чоловіка, то чи може вона повернутися до нього? Чи не опоганилася б цим та країна? А ти з багатьма коханцями займалася блудом, – і все-таки повернись до Мене, говорить Господь.
2. Зведи очі твої на пагорби і подивися: де не злягалися з тобою? Біля дороги сиділа ти для них, як араб у пустелі, і безчестила землю блудом твоїм і лукавством твоїм.
3. За це не було дощів, і не було дощу пізнього, але в тебе було чоло блудниці, – ти знехтувала соромом.
4. Чи не будеш ти віднині гукати до Мене: Татку мій! Ти юнацтва мого Провідник!
5. Невже завжди Він буде у гніві? І невже вічно буде утримувати його в Собі? Ось, що ти говориш, а вчиняєш зло і маєш успіхи в ньому.
6. Господь сказав мені за днів Йосії, царя: Чи бачив ти, що вчиняла відступниця, донька Ізраїля? Вона ходила на кожне узвишшя і під кожне дерево з пишною кроною, і там злягалася.
7. І потому, як вона все це чинила, Я казав: Повернися до Мене. Але вона не повернулася; і бачила це підступна сестра її Юдея.
8. І бачив Я, що, коли за увесь перелюб відступниці, доньки Ізраїля, Я відпустив її і дав їй розвідного листа, підступна сестра її, Юдея, не настрашилася, а пішла сама злягатися.
9. І явним зляганням вона опоганювала землю, і чинила перелюб із каменюкою і деревом.
10. Та навіть по всьому цьому зрадлива сестра її Юдея не навернулася до Мене всім серцем своїм, а лише удавано, говорить Господь.
11. І сказав мені Господь: Відступниця, донька Ізраїля, виявилася справедливішою, аніж підступна Юдея.
12. Рушай, і проголоси слова оці до півночі, і скажи: Повернися, відступнице, донько Ізраїля, говорить Господь. Я не виллю на вас гніву Мого; бо Я милостивий, говорить Господь, – не вічно буду обурюватися.
13. Тільки визнай провину твою; бо ти відступила од Господа, Бога твого, і злягалася з чужинцями під кожним гіллястим деревом, а голосу Мого ви не дослухалися, говорить Господь.
14. Поверніться, діти-відступники, – говорить Господь, тому що Я пошлюбився з вами, і візьму вас по одному з міста, по двоє з племені, і приведу вас на Сіон.
15. І дам вам пастирів до серця Мені, що пастимуть вас розважливо і розумно.
16. І станеться, як ви розмножитеся і будете плідними на землі, за тих днів, говорить Господь, не будуть уже казати: Ковчег заповіту Господнього; він і на розум не спаде, і не згадають про нього, і не будуть приходити до нього, і його вже не буде.
17. О тій порі назвуть Єрусалим престолом Господнім, і всі народи заради ймення Мого зійдуться до Єрусалиму і вже не будуть чинити за впертістю злого серця свого.
18. За тих днів прийде дім Юдин до Ізраїлевого дому, і рушать разом із краю північного у край, котрого Я дав у спадок батькам вашим.
19. І говорив Я: Як зарахую тебе в число дітей і дам тобі жадану землю, пречудову спадщину багатьох народів? І сказав: Ти будеш називати Мене Батьком твоїм і не відступиш од Мене.
20. Але, за істиною, як дружина підступно зраджує другові своєму, так підступно вчинили зі Мною ви, дім Ізраїлів, говорить Господь.
21. Голос чутно на пагорбах, плач і благання синів Ізраїля за те, що вони викривляли дорогу свою, забули Господа, Бога свого.
22. Поверніться, бунтарські діти: Я уздоровлю вашу непокірність. – Ось, ми йдемо до Тебе, бо Ти – Господь, Бог наш.
23. Справді, даремно ми сподівалися на пагорби і на безліч гір; справді, у Господі, Богові нашому – порятунок Ізраїлів.
24. Ще від юности нашої ця мерзота пожирала працю батьків наших, овечок їхніх і волів їхніх, синів їхніх і доньок їхніх.
25. Ми лежимо в соромі своєму, і ганьба наша покриває нас, тому що ми грішили перед Господом, Богом нашим, – ми і батьки наші, від юности нашої і до нинішнього дня, – і не дослухалися до голосу Господа, Бога нашого.

4

Єремії 4

Продовження.

1. Якщо хочеш навернутися, Ізраїлю, говорить Господь, до Мене звернися; і якщо відкинеш мерзоту твою від лиця Мого, то не будеш поневірятися.
2. І будеш присягатися: Живий Господь! В істині, в суді і в правді; і народи будуть Ним благословлятися і Ним хвалитися.
3. Бо так говорить Господь до мужів Юдеї та Єрусалиму: Розорюйте собі нові ниви і не сійте поміж тернами.
4. Обріжте себе для Господа, і зніміть крайню плоть вашого серця, мужі юдейські і городяни Єрусалиму, щоб гнів Мій не бурхнув, як вогонь, і не спалахнув незгасно з причини лихих нахилів ваших.
5. Оголосіть в Юдеї і звістіть в Єрусалимі, і проголошуйте і сурміть сурмою по країні; кричіть уголос і промовляйте: Збирайтеся, і ходімо в укріплені міста.
6. Піднесіть знамено до Сіону, біжіть не зупиняйтеся; бо Я наведу з півночі лихо і велику погибель.
7. Виходить лев зі своєї гущавини, і зʼявляється винищувач народів; він виходить із свого місця, щоб землю твою вчинити пустелею; міста твої будуть спустошені, залишаться без мешканців.
8. А тому підпережіться веретищем, плачте і ридайте, бо лють гніву Господнього не відвернеться од нас.
9. І станеться того дня, говорить Господь, зомліє серце в царя і серце у князів; і жахнуться священики, і здивуються пророки.
10. І сказав я: О, Господе Боже! Невже Ти лише вабив народ оцей та Єрусалим, кажучи: Мир буде у вас; а тим часом, меч сягає душі?
11. О тій порі сказано буде народові цьому та Єрусалимові: Гарячий вітер рине з висот пустельних на шлях доньки народу Мого, не для віяння і не для очищення;
12. І прилине до Мене звідти вітер потужніший від цього, і Я звершу суд над ними.
13. Ось, підноситься він, мов хмари, і колісниці його – наче вихор, коні його прудкіші від орлів; горе нам! Бо ми будемо спустошені.
14. Змий недобре із серця твого, Єрусалиме, щоб тобі врятуватися: доки будуть гніздитися в тобі зловісні думки?
15. Бо вже лине голос від Дана, і вість про загибель з гори Ефраїмової:
16. Оголосіть народам, сповістіть Єрусалимові, що йдуть з далекої країни облягти; і вигуками своїми виповнюють міста Юдеї.
17. Мов сторожа полів, вони облягають його кружма, бо він збунтувався супроти Мене, говорить Господь.
18. Шляхи твої і діяння твої завдали тобі цього; від твого нечестя тобі так гірко, що сягає серця твого.
19. Утробо моя! Утробо моя! Сумую у глибинах серця мого, хвилюється в мені серце моє, не можу мовчати; бо ти чуєш, душе моя, звук сурми, тривогу бою.
20. Лихо за бідою; вся земля спустошується, несподівано понищені шатра мої, миттю – намети мої.
21. Чи довго мені бачити знамено, чути звук сурми?
22. Це тому, що народ Мій безглуздий – не знає Мене; нерозумні вони діти, і немає у них глузду; вони розумні на лихе, а добра чинити не вміють.
23. Дивлюся на землю – і ось, вона спустошена і порожня, – на небеса, і немає в них світла.
24. Дивлюся на гори, і ось, вони тремтять, і всі пагорби хитаються.
25. Дивлюся – і ось, немає людини, і всі птахи небесні порозліталися.
26. Дивлюся – і ось, Карміл – пустеля, і всі міста його зруйновані від лиця Господа, від люті гніву Його.
27. Бо так сказав Господь: Вся земля буде спустошена, але винищення ущент не вчиню.
28. Заплаче від цього земля, і небеса затьмаряться вгорі, тому що Я сказав, Я визначив, і не покаюся за це, і не відступлюся од цього.
29. Від гуркітняви вершників і стрільців порозбігаються всі міста: вони сховаються в густих лісах і позалазять на скелі; усі міста спорожніють, і не буде в них жодного мешканця.
30. А ти, спустошена, що почнеш робити? Хоч ти одягаєшся у пурпур, хоч оздоблюєш себе золотими шатами, обмальовуєш очі твої фарбами, але надаремно оздоблюєш себе; зневажили тебе коханці – вони шукають душі твоєї.
31. Бо Я чую голос, наче жінки-породіллі, стогін, наче тієї, що народжує вперше, голос доньки Сіону; вона стогне, простягаючи руки свої: О, горе мені! Душа моя знемагає перед убивниками.

5

Єремії 5

Єремія викриває гріхи народу і провіщає суд Божий.

1. Походіть вулицями Єрусалиму, і подивіться, і допильнуйте, і пошукайте на майданах його, чи не знайдеться чоловіка, чи немає такого, що правду шанує та істину шукає? Я пощадив би Єрусалим.
2. Хоч і кажуть вони: живий Господь! Але присягаються лукаво.
3. О, Господе! Очі Твої чи не до істини навернені? Ти караєш їх, а вони не відчувають болю; Ти винищуєш їх, а вони не зважають на повчання; обличчя свої вчинили вони міцнішими від каміння, не хочуть навернутися.
4. І сказав я сам собі: Можливо, це бідняки; вони нерозважливі, тому що не відають шляхів Господніх, закону Бога свого.
5. Піду я до вельможних і перемовлюся з ними, бо вони знають шляхи Господні, закон Бога свого. Але й вони всі зламали ярмо і розірвали кайдани.
6. За це й уразить їх лев із лісу, вовк пустельний спустошить їх, барс буде підстерігати біля їхніх міст: хто вийде з них, буде розтерзаний, бо помножилися злочини їхні, і посилилося відступництво їхнє.
7. То з якої причини маю простити тобі за все це? Сини твої залишили Мене і присягаються тими, котрі – не боги. Я насичував їх, а вони чинили перелюб і юрбами ходили в доми до блудниць.
8. Це – вгодовані коні: кожний із них ірже до дружини ближнього.
9. То невже Я не покараю за це? – Говорить Господь; і чи не помститься душа Моя такому народові, як оцей?
10. Виходьте на мури його і руйнуйте, та не дощенту; знищіть зубці їхні, тому що вони не Господні.
11. Бо дім Ізраїля і дім Юдин вчинили зі Мною дуже підступно, говорить Господь.
12. Вони обмовили Господа і сказали: Немає Його, і лихо не прийде до нас, і ми не побачимо ні меча, ані голоду.
13. І пророки стануть вітром, і слова Господнього немає в них; над ними самими нехай це станеться,
14. А тому, ось так говорить Господь Бог Саваот: За те, що ви мовите такі слова, ось, Я вчиню слова Мої в устах твоїх вогнем, а цей народ – дровами, і цей вогонь пожере їх.
15. Ось, Я приведу на вас, доме Ізраїлів, народ іздалеку, говорить Господь, народ потужний, народ давній, народ, котрого мови ти не знаєш, і не будеш розуміти, що він говорить.
16. Сагайдак його – як відкритий гріб; усі вони – люди хоробрі.
17. І зʼїдять вони жниво твоє і хліб твій; зʼїдять синів твоїх і доньок твоїх, зʼїдять овець твоїх і волів твоїх, зʼїдять виноград твій, і смокви твої, зруйнують мечем укріплені міста твої, на котрі ти сподіваєшся.
18. Але й за тих днів, говорить Господь, не винищу вас дощенту.
19. І якщо ви скажете: За що Господь Бог наш чинить нам усе це? То відповідай: Оскільки ви залишили Мене і служили чужим божкам у своїм краї, то будете служити чужим на землі не вашій.
20. Оголосіть це в домі Якова і повідайте в Юдеї, кажучи:
21. Вислухай це, народе безглуздий і нерозумний, у котрого є очі, а не бачить, у котрого є вуха, а не чує;
22. Чи Мене ви не боїтеся, говорить Господь, чи переді Мною не відаєте трепету? Я пісок поклав рубежем морю, вічну межу, котру не перейде; і хоча хвилі його підносяться, але здолати не зможуть.
23. У народу цього серце бунтівне і невгамовне; вони відступилися і пішли.
24. І не сказали в серці своєму: Будемо боятися Господа, Бога нашого, Котрий дає нам дощ ранній і пізній свого часу, береже для нас означені тижні жнив.
25. Беззаконня ваші відвернули це, і гріхи ваші позбавили вас цього доброго.
26. Бо між народом Моїм є нечестиві; вартують, як птахолови, припадають до землі, ставлять сильця і ловлять людей.
27. Мов клітка з багатьма птахами, оселі їхні виповнені обманом; через це вони й запихатіли і розбагатіли.
28. Стали гладкими, повними, переступили навіть належну межу в злочинах, не досліджують судових справ, справ сиріт; розкошують і справедливому позову жебраків не вчиняють присуду.
29. Невже Я не покараю за це? – Говорить Господь; і чи не помститься душа Моя такому народові, як цей?
30. Дивовижне і жахливе звершується на цій землі: Пророки пророкують лжу, і священики панують, згідно з цим, а народ Мій любить це. А що ж ви будете чинити по цьому всьому?

6

Єремії 6

1. Утікайте, діти Беньямінові, із осереддя Єрусалиму, і в Текої засурміте сурмою, і дайте ознаку вогнем в Бет-Гаккерем, бо з півночі насувається біда і погибель велика.
2. Спустошу Я доньку Сіону, вродливу і випещену,
3. Пастухи зі своїми чередами прийдуть до неї; понапинають шатра довкола неї, кожний буде пасти свою частку.
4. Готуйте супроти неї війну; підводьтеся і підемо в полудень, горе нам! День уже на спадні, залягають вечірні сутінки.
5. Підводьтеся, підемо навіть уночі, і зруйнуємо оселі її!
6. Бо так говорить Господь Саваот: Рубайте дерева і нагортайте насипа супроти Єрусалиму: це місто має зазнати покарання; в ньому всіляке пригнічення.
7. Як джерело виливає із себе воду, так він викидає із себе зло; у ньому чутно насильство і грабунок, перед лицем Моїм – завжди образи і рани.
8. Схаменися, Єрусалиме, щоб душа Моя не ухилилася від тебе, щоб Я не вчинив тебе пустелею, землею безлюдною.
9. Так говорить Господь Саваот: До решти виберуть останок Ізраїля, як виноград; працюй рукою Твоєю, як збирач винограду, наповнюючи кошики.
10. До кого мені говорити і кого умовляти, щоб слухали? Ось, вухо в них необрізане, і вони не можуть чути; ось, слово Господнє у них зневажене; воно неприємне для них.
11. Тому я виповнений люттю Господньою, не можу тримати її в собі; виллю її на дітей, на вулиці і на зібрання юнаків; забрані будуть чоловік з дружиною, літній з тим, що вже прожив своє.
12. І оселі їхні перейдуть до інших, а також поля й дружини, тому що Я простягнув руку Мою на мешканців цієї землі, говорить Господь.
13. Бо від малого до великого, кожний з них шукає зиску, і від пророка до священика – всі діють лукаво.
14. Лікують рани народу Мого легковажно, вигукуючи: Мир! Мир! А миру немає.
15. Чи соромляться вони, вдаючись до мерзоти? Ні, зовсім не соромляться і не червоніють. За те впадуть поміж лежачими, і в часі навідин Моїх будуть повалені, говорить Господь.
16. Так говорить Господь: Зупиніться на шляхах ваших, і роздивіться, і розпитайте про торованки давні, де шлях гарний, і рушайте по ньому, і знайдете спокій душам вашим. Але вони сказали: Не підемо.
17. І настановив Я сторожу над вами, і сказав: Дослухайтеся звуку сурми. Але вони сказали: Не будемо дослухатися.
18. Отож, слухайте, народи, і знай, зібрання, що з ними станеться.
19. Слухай, земле: Ось, Я приведу на народ цей згубу, плід помислів їхніх; бо вони слів Моїх не дослухалися і закона Мого відкинули.
20. Навіщо Мені ладан, котрий із Шеви, і духмяна тростина з далекої країни? Усеспалення ваші небажані, і пожертви ваші неприємні Мені.
21. А тому так говорить Господь: Ось, Я кладу перед цим народом перешкоди, і спіткнуться об них батьки і діти разом, сусід і друг його, і загинуть.
22. Так говорить Господь: Ось, іде народ з північної країни, і народ великий підводиться від рубежів землі;
23. Тримають в руках лука і списа; вони жорстокі і немилосердні; голос їхній гримкоче, як море, і летять на конях, вишикувані, мов одна людина, щоб стати з тобою на битву, дочко Сіону!
24. Ми почули звістку про них, і руки в нас опустилися, зажура виповнила нас, страждання, мов жінку-породіллю.
25. Не виходьте в поле і не ходіть по дорозі, бо – меч ворогів і жахіття довкола.
26. Доню народу Мого! Підпережи себе веретищем і посип себе попелом; журися, наче за смерть свого єдиного сина, – гірко плач; бо несподівано прийде до нас згубник.
27. Вежою поставив Я тебе серед народу Мого, стовпом, щоб ти знав і стежив за шляхами їхніми.
28. Усі вони – вперті відступники, живуть наклепом; це – мідь і залізо, – усі вони спокусники.
29. Ковальський міх обгорів, свинець зітлів од вогню: плавильник плавив дарма; бо недобрі не відділилися;
30. Знехтуваним сріблом назвуть їх, бо Господь відкинув їх.

7

Єремії 7

Слово про браму дому Господнього.

1. Слово, котре було до Єремії від Господа:
2. Стань у брамі дому Господнього і проголоси там це слово і скажи: Слухайте слово Господнє, всі юдеї, що входите цією брамою на поклоніння Господові.
3. Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Вирівняйте шляхи ваші і діяння ваші, і Я залишу вас жити на цьому місці
4. Не сподівайтеся на облудні слова: тут храм Господній, храм Господній, храм Господній.
5. Та коли цілком вирівняєте шляхи ваші, якщо будете справедливо чинити суд між чоловіком і позивачем його,
6. Не будете пригнічувати чужинця, сироти і вдови, і не проливатимете безневинної крови на місці цьому, і не підете слідом за іншими богами собі на лихо, –
7. То Я залишу вас жити на цьому місці, на цій землі, котру дав батькам вашим від роду й до роду.
8. Ось, ви сподіваєтеся на облудні слова, котрі не принесуть вам користі.
9. Як! Ви крадете, убиваєте і перелюб чините, і присягаєтеся лукаво, і кадите Баалові, і ходите слідом за іншими богами, котрих ви не знаєте,
10. І потім приходите і стаєте перед лицем Моїм у домі цьому, що носить ймення Моє, і кажете: Ми врятовані, щоб надалі чинити всю оту мерзоту.
11. Чи не став вертепом розбійників в очах ваших цей дім, що носить ймення Моє? Ось, Я бачив це, говорить Господь.
12. Підіть же на місце Моє в Шіло, де Я раніше призначив перебувати йменню Моєму, і подивіться, що вчинив Я з ним за нечестя народу Мого, Ізраїля.
13. І нині, через те, що ви вдаєтеся до цих справ, говорить Господь, і Я говорив вам з досвітку, а ви не дослухалися, і кликав вас, а ви не відповідали,
14. То Я так само вчиню з домом цим, що носить ймення Моє, на якого ви покладаєтеся, і з місцем, котре Я дав вам і батькам вашим, як учинив із Шіло.
15. І відкину вас від обличчя Мого, як відкинув усіх братів ваших, все насіння Ефраїмове.
16. А ти не проси за цей народ і не піднось за них молитви і благання, і не заступайся за них переді Мною, бо Я не почую тебе.
17. Чи не бачиш, чим вони займаються в містах юдейських і на вулицях Єрусалиму?
18. Діти збирають дрова, а батьки розпалюють вогнища, і жінки місять тісто, щоб ліпити пироги для богині неба і звершувати поливання іншим богам, щоб засмутити Мене.
19. Але чи Мене вони засмучують? – говорить Господь; чи не себе самих на власний сором?
20. А тому так говорить Господь Бог: Ось, виливається гнів Мій і лють Моя на це місце, на людей, на худобу, і на дерева польові, і на плоди землі, і спалахне і не загасне.
21. Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Усеспалення ваші долучайте до пожертв ваших і їжте мʼясо;
22. Тому що батькам вашим Я не говорив і не давав їм заповіді того дня, котрого Я вивів їх із Єгипетського краю, про всеспалення і пожертви;
23. Але таку заповідь дав їм: Дослухайтеся до голосу Мого, і Я буду вашим Богом, а ви будете Моїм народом, і ходіть по тих шляхах, котрі Я заповідаю вам, щоб вам добре було.
24. Але вони не послухали і не прихилили вухо своє, і жили за навіюванням і впертістю недоброго серця свого, і стали до Мене спиною, а не обличчям.
25. Від того дня, як батьки ваші вийшли з краю Єгипетського, і до сього дня Я посилав до вас усіх служників Моїх – пророків, посилав усілякий день з досвітку;
26. Та вони не підкорялися Мені і не прихилили вуха свого, а ожорсточили шию свою, чинили ще бридкіше, аніж батьки їхні.
27. І коли ти говоритимеш їм усі слова оці, вони тебе не послухають; і коли будеш кликати їх, вони тобі не дадуть відповіді.
28. Тоді скажи їм: Ось народ, який не дослухається до голосу Господа, Бога свого, і не приймає повчань! Не стало у них істини, – вона відлучена од їхніх уст.
29. Обстрижи волосся твоє і викинь, і здійми плач на горах, бо відкинув Господь і залишив рід, що викликав гнів Його.
30. Бо сини Юдині чинять лихе перед очима Моїми, говорить Господь; поставили мерзоти свої в домі, що носить ймення Моє, щоб осквернити його.
31. І спорудили узвишшя Тофета в долині синів Бен-Гіннома, щоб спалювати синів своїх і дочок своїх у вогні, чого Я не заповідав, і що Мені на серце не приходило.
32. За це, ось, надходять дні, говорить Господь, коли вже не будуть називати це місце Тофетом і долиною синів Бен-Гіннома, але долиною вбивства, і в Тофеті будуть ховати за браком місця.
33. І будуть трупи народу цього поживою птахам небесним та звірам земним, і нікому буде відганяти їх.
34. І припиню в містах Юдеї і на вулицях Єрусалиму голос урочистостей і голос веселощів, голос нареченого і голос нареченої; тому що земля ця буде пустелею.

8

Єремії 8

Продовження.

1. Того часу, говорить Господь, викинуть кості царів юдейських, і кості князів його, і кості священиків, і кості пророків, і кості мешканців Єрусалиму – з гробів їхніх.
2. І порозкидають їх перед сонцем і місяцем і перед усім військом небесним, котрих вони любили і котрим служили, і слідом яких ходили, котрих шукали, і котрим поклонялися; не приберуть їх і не поховають; вони будуть гноєм на землі.
3. І будуть надавати перевагу смерті над життям усі, котрі залишаться від цього злого племені на всіх місцях, куди Я прожену їх, говорить Господь Саваот.
4. І скажи їм: Так говорить Господь: Хіба ті, що впали, не підводяться, і ті, що збилися з дороги, не повертаються?
5. Нащо цей народ єрусалимський перебуває в упертому відступництві? Вони міцно тримаються за оману і не хочуть навернутися.
6. Я спостерігав і слухав: Не говорять вони правди, ніхто не покаявся за своє безчестя, ніхто не каже: Що я зробив? Кожний завертає на свою стежку безоглядно, мов кінь, що кидається в битву.
7. І лелека під небом знає свою певну пору, і горлиця, і ластівка, і журавель пильнує час, коли їм прилітати, а народ Мій не відає ухвали Господньої.
8. Як ви запевняєте: Ми мудрі, і закон Господній у нас? Та ось, брехливе писало книжників і його обертає на лжу.
9. Осоромилися мудраки, знітилися і заплуталися в тенетах: Ось, вони відкинули слово Господнє; тоді в чому є мудрість їхня?
10. За це дружин їхніх віддам іншим, поля їхні – іншим володарям; тому що всі вони, від малого до великого, – усі віддалися зискові; від пророка до священика – всі діють лукаво.
11. І лікують рану доньки народу Мого легковажно, кажучи: Мир! Мир! А миру немає.
12. Чи соромляться вони, вдаючись до мерзот? Ні, вони зовсім не соромляться і не червоніють, За це впадуть вони поміж лежачими; і в часі навідин їх будуть повалені, говорить Господь.
13. До решти обберу їх, говорить Господь, не залишиться жодної ягоди на лозі, ні смокви на смоковниці, і лист опаде, і що Я дав їм, відійде од них.
14. Чому ми сидимо? Збирайтеся, підемо в укріплені міста і там загинемо; бо Господь, Бог наш, призначив нас на загибель і дасть нам пити воду з жовчю за те, що ми грішили перед Господом.
15. Чекаємо миру, а нічого доброго нема, – часу уздоровлення – і ось жахи.
16. Від Дана чутно пофоркування коней його, від дужого іржання жеребців його тремтить земля; і прийдуть і винищать землю і все, що на ній, місто і городян його.
17. Бо ось, Я пошлю на вас зміїв, василисків, супроти котрих немає заговору, і вони будуть уражати вас, говорить Господь.
18. Коли дістану втіху в горі моєму? Серце моє знемогло в мені.
19. Ось, чую волання доні народу Мого з далекої країни: хіба немає Господа на Сіоні? Хіба немає царя на ньому? Навіщо вони пробудили в Мені гнів, поклоняючись своїм ідолам, чужинським і нікчемним?
20. Минули жнива, скінчилося літо, а ми не врятовані.
21. Через ганьбу доньки народу мого я страждаю, ходжу сумний, жах виповнив мене.
22. Хіба немає бальзаму в Ґілеаді? Хіба немає там лікаря? То чому немає уздоровлення доньки народу Мого?

9

Єремії 9

Продовження.

1. О, хто дасть голові моїй воду і очам моїм – джерело сліз! Я плакав би день і ніч про поразку доні народу мого.
2. О, хто надав би мені в пустелі притулок мандрівників! Я залишив би народ мій, і пішов би від них: бо всі вони перелюбники, збіговисько підступних.
3. Як лук, напружують язика свого для неправди, посилюються на землі неправдою; бо переходять від одного зла до другого, і Мене не знають, говорить Господь.
4. Остерігайтеся кожний свого друга і не довіряйте жодному із своїх братів; бо всілякий брат стане перепоною другому, і всілякий друг розносить наклепи.
5. Кожний обманює свого друга і правди не відкриває: привчили язика свого виповідати брехню, і лукавлять до знемоги.
6. Ти живеш серед підступу; за підступом вони зрікаються знати Мене, говорить Господь.
7. А через те отак говорить Господь Саваот: Ось, Я розплавлю і випробую їх; бо інакше, як учинити Мені з донькою народу Мого?
8. Язик їхній – убивча стріла, говорить підступно; устами своїми розмовляють з ближніми своїми приязно, а в серці своєму задумують йому лихе.
9. Невже Я не покараю їх за це? – Говорить Господь, чи не помститься душа Моя такому народові, як цей?
10. За гори здійму плачі і волання, і за степові пасовиська – ридання, тому що вони випалені аж так, що ніхто там не проходить, і не чутно мекання черед: від птахів небесних до худоби – всі порозбігалися, щезли.
11. І вчиню Єрусалим купою каміння, лігвом шакалів, і міста юдейські вчиню пустелею, без мешканців.
12. Чи є такий мудрак, що зрозумів би це? І до кого озиваються уста Господні – пояснив би, за що загинула країна і вигоріла, мов пустеля, аж так, що ніхто не проходить по ній?
13. І сказав Господь: За те, що вони залишили закон Мій, котрий Я ухвалив для них, і не підкорялися голосові Моєму, і не чинили за ним;
14. А ходили за впертістю свого серця вслід за Баалами, як навчали їх батьки їхні,
15. Тому так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Ось, Я нагодую цей народ полином і напою їх водою з жовчю;
16. І розпорошу їх поміж народами, котрих не знали ні вони, ні батьки їхні, і пошлю слідом їхнім меча, аж доки не винищу їх.
17. Так говорить Господь Саваот: Поміркуйте і покличте плакальниць, щоб вони прийшли, пошліть до вдатних у цій справі, щоб вони прийшли.
18. Нехай вони поквапляться і здіймуть плачі за нас, щоб з очей наших виливалися сльози, і з вій наших збігала вода.
19. Бо голос плачу чутно з Сіону: Як нас пограбовано! Ми жорстоко осоромлені, бо залишаємо землю, тому що зруйнували житла наші
20. Отож, слухайте, жіноцтво, слово Господнє, і нехай завважує вухо ваше слово уст Його; і навчайте доньок ваших плачеві, і одна одній – жалібних пісень.
21. Бо смерть залазить у наші вікна, вдерається до осель наших, щоб винищити дітей з вулиць, юнаків з майданів.
22. Скажи: Так говорить Господь: І будуть повалені трупи людей, як гній на полі, і як снопи позаду женця, і нікому буде їх зібрати.
23. Так говорить Господь: Хай не похваляється мудрий мудрістю своєю, нехай не хвалиться сильний силою своєю, нехай не хизується багатий скарбами своїми.
24. Але той, що хвалиться, хвалися тим, що розуміє і знає Мене, що Я – Господь, Котрий творить милість, суд і правду на землі; бо тільки це вельми бажане Мені, говорить Господь.
25. Ось, приходять дні, говорить Господь, коли Я навідаю всіх обрізаних і необрізаних.
26. Єгипет і Юдею, і Едома, і синів Аммонових, і Моава, і всіх, що стрижуть волосся на скронях і живуть у пустелі; бо всі ці народи необрізані, а увесь дім Ізраїлів із необрізаним серцем.

10

Єремії 10

Закінчення слова про браму: Бог вигубить ідолів, а народ Свій покарає.

1. Слухайте слово, котре Господь говорить вам, дім Ізраїлів.
2. Так говорить Господь: Не навчайтеся шляхів поганів і не бійтеся ознак небесних, котрих погани бояться.
3. Бо приписи народів – порожнеча: зрубають дерево в лісі, обкорують його руками теслі за допомогою сокири,
4. Покривають сріблом і золотом, прибивають цвяхами, щоб не хиталося.
5. Вони – що обкорений стовп, і не розмовляють; їх носять, тому що ходити не можуть. Не лякайтеся їх, бо вони не можуть завдати лиха, але й добра вчинити не мають сили.
6. Немає схожого на Тебе, Господе! Ти великий, і ймення Твоє велике могутністю.
7. Хто не злякається Тебе, Царю народів? Бо Тобі єдиному належить це. Тому що поміж усіма мудраками народів і в усіх царствах їхніх немає схожого на Тебе.
8. Усі до одного вони безглузді і глупаки; марне навчання – оце дерево.
9. Розплющене на листки срібло завезли з Таршішу, золото – із Офіру: справа художника та рук ливарника; одежа на них – гіацинт і пурпур: Усе це – витвір людей удатних.
10. А Господь Бог є істина; Він є Бог живий і Цар вічний. Від гніву Його тремтить земля; і народи не можуть витримати обурення Його.
11. Так говоріть їм: Боги, котрі не утворили неба і землі, щезнуть із землі, а також із-під небес.
12. Він витворив землю силою Своєю, утвердив світ мудрістю Своєю і розумом Своїм розпросторив небеса.
13. Коли Він озветься, – вирують води на небесах, і Він підносить хмари від рубежів землі, утворює блискавиці серед дощу і виводить вітер із Своїх сховищ.
14. Удається до безуму всілякий чоловік у своєму пізнанні, соромить себе кожний ливарник ідолом своїм, бо виплавлене ним є брехня, і немає в ньому духа.
15. Це – викінчена порожнеча, вироби облудні; у часі відвідин їх вони щезнуть.
16. Не така, як їхня, доля в Якова; тому що Бог його є Творець усього, й Ізраїль є жезло спадщини Його; ймення Його – Господь Саваот.
17. Збери на землі майно твоє, ти, що маєш сидіти в облозі;
18. Бо так говорить Господь: Ось, Я викину мешканців цього краю сього разу і зажену їх у тісне місце, щоб схопили їх там.
19. Горе мені у моїх тіснотах, пекуча рана моя, але я кажу сам собі: Справді, це – моя журба, і я буду нести її.
20. Шатро моє спустошене, і всі мотузки мої порвалися; діти мої пішли від мене і немає їх; нікому вже поставити шатра мого і розвісити килимів моїх.
21. Бо пастирі стали безглуздими і не шукали Господа, а тому вони й чинили нерозважливо, і вся череда їхня порозбігалася.
22. І лине чутка: Ось, він іде, і великий гамір від північної країни, щоб міста юдейські зробити пустелею, житлом шакалів.
23. Знаю, Господе, що не у волі людини шлях її, що не має влади мандрівник спрямовувати ходу ступнів своїх.
24. Карай мене, Господе, але за правдою, не в гніві Твоєму, щоб не став нічим.
25. Вилий лють Твою на народи, котрі не знають Тебе, і на племена, котрі не кличуть ймення Твого; бо вони зʼїли Якова, пожерли його і винищили його, і житла його спустошили.

 

11

Єремії 11

Докір народові за слабку віру.

1. Слово, яке було до Єремії від Господа:
2. Послухайте слова заповіту цього і скажіть мужам юдейським і мешканцям Єрусалиму;
3. І скажи їм: Так говорить Господь, Бог Ізраїлів: Проклятий чоловік, котрий не виконає слів заповіту цього,
4. Котрого Я заповідав батькам вашим, коли вивів їх із краю єгипетського, із печі залізної, і сказав: Дослухайтеся слова Мого і виконуйте все, що Я заповідаю вам, – і будете Моїм народом, і Я буду вашим Богом.
5. Щоб виконати присягу, котрою Я присягав батькам вашим – дати їм землю, де тече молоко та мед, як оце нині. І відповідав я, і сказав: Амінь, Господе!
6. І сказав мені Господь: Виголоси всі ці слова в містах юдейських та на вулицях Єрусалиму, і скажи: Слухайте слова заповіту цього і виконуйте їх!
7. Тому що батьків ваших Я умовляв постійно від того дня, як вивів їх з Єгипетського краю, до сього дня; умовляв їх із досвітку, і говорив: Дослухайтеся голосу Мого.
8. Але вони не підкорялися і не прихиляли вухо своє, а ходили кожний за упертістю недоброго серця свого; тому Я навів на них усе сказане в заповіті цьому, котрого Я заповідав їм виконувати, а вони не виконували.
9. І сказав мені Господь: Є змова між мужами юдейськими і мешканцями Єрусалиму:
10. Вони знову навернулися до беззаконня прабатьків своїх, котрі зреклися підкорятися слову Моєму, і пішли слідом за чужими божками, служили їм. Дім Ізраїля і дім Юдин зламали заповіта Мого, котрого Я склав з батьками їхніми.
11. А тому так говорить Господь: Ось, Я наведу на них лихо, від якого вони не зможуть захиститися, і коли заволають до Мене, не почую їх.
12. Тоді міста юдейські і мешканці Єрусалиму підуть і заволають до богів, котрим вони кадять; але вони ніяк не поможуть їм у пору їхнього лихоліття.
13. Бо скільки в тебе міст, стільки ж і богів у тебе, Юдо, і скільки вулиць в Єрусалимі, стільки ж ви наспоруджували жертовників ганебному, жертовників для кадіння Баалові.
14. А ти не проси за цей народ і не піднось за них молитви і благань; бо Я не почую, коли вони будуть волати до Мене в бідуванні своєму.
15. Що улюбленому Моєму в домі Моєму, коли в ньому звершуються численні непристойності? І свячене мʼясо не поможе тобі, коли, вдаючись до зла, ти втішаєшся.
16. Зеленою оливкою, що пишається чудовими плодами, назвав тебе Господь. А нині при гомоні великого занепокоєння Він запалив вогонь довкола неї, і зламалися гілки її.
17. Господь Саваот, Котрий посадив тебе, виповів на тебе недобре, за зло дому Ізраїлевого і дому Юдиного, якого він завдав собі тим, що спонукали Мене на гнів кадінням Баалові.
18. Господь відкрив мені, і я знаю; Ти показав мені діяння їхні.
19. А я, мов покірне ягня, котре ведуть на заріз, не знав, що вони змовляються супроти мене, і кажуть: Покладемо отруйне дерево і відірвемо його від землі живих, щоб імʼя його відтак не згадувалося.
20. Але, Господе Саваоте, Ти суддя праведний, випробовуєш серця і утробу! Дай побачити мені помсту Твою над ними, бо Тобі довірив я справу мою.
21. А тому так говорить Господь про мужів Анатоту, що шукають життя твого і вимагають: Не пророкуй в імʼя Господа, щоб не померти тобі від рук наших.
22. Тому так говорить Господь Саваот: Ось, Я навідаю їх; юнаки їхні помруть від меча; сини їхні і доньки їхні помруть від голоду.
23. І останку не буде від них; бо Я наведу лихо на мужів Анатоту в рік відвідин їх.

12

Єремії 12

Викриття гріхів народу.

1. Праведним будеш Ти, Господе, якщо я почну судитися з Тобою, і все-таки буду говорити з Тобою про правосуддя: чому шлях нечестивих вельми успішний, і всі підступні розкошують?
2. Ти посадив їх, і вони укорінилися, зросли і приносять плід. В устах їхніх Ти близько, але задалеко від їхнього серця.
3. А мене, Господе, Ти знаєш, бачиш мене і випробовуєш серце, що в ньому для Тебе. Відділи їх, мов овець на пожертву, і приготуй їх на день пожертви.
4. Чи довго буде земля сумувати, і трава на всіх полях – сохнути? Скотина і птахи гинуть за нечестя мешканців її; бо вони кажуть: Він не побачить, що з нами станеться.
5. Якщо ти з пішими біг, і вони знесилили тебе, то як тобі змагатися з кіньми? І якщо в країні мирній ти був у безпеці, то що чинитимеш, коли буде повінь на Йордані?
6. Тому що брати твої і дім батька твого, – вони також підступно зраджують тебе, і кричать позаду в тебе дужими голосами. Не вір їм, коли вони мовлять тобі навіть добре.
7. Я покинув Мій дім; покинув спадок Мій; найулюбленіше для душі Моєї віддав у руки ворогів його.
8. Спадок Мій став для Мене, мов лев у лісі; підніс на Мене голос свій, за це Я зненавидів його.
9. Спадок Мій став у Мене, як барвистий птах, на котрого з усіх боків напали інші хижі птахи. Ідіть, збирайтеся, усі польові звірі, спішіть поглинати його.
10. Безліч пастухів зіпсували Мій виноградник, витоптали ногами частку Мою; улюблену частку Мою зробили безживним степом.
11. Учинено її пустелею, і в занепаді вона плаче переді Мною; вся земля спустошена, тому що жодна людина не бере цього до серця.
12. На всі гори в пустелі прийшли спустошувачі, бо меч Господній пожирає все від одного краю землі до іншого; немає миру для жодної плоті.
13. Вони сіяли пшеницю, а пожали терни; знесиліли і не дістали жодного зиску; то посоромтеся з таких прибутків ваших, бо спалахнув гнів Господній.
14. Так говорить Господь про всіх недобрих моїх сусідів, що нападають на спадок, котрого Я дав на спадщину народові Моєму, Ізраїлю: Ось, Я вирву їх з їхньої землі, і дім Юдин вилучу з-поміж них.
15. Але потому, як Я вирву їх, знову поверну і помилую їх, і приведу кожного на спадок його, і кожного – на землю його.
16. І якщо вони навчаться шляхів народу Мого, аби присягатися йменням Моїм: живий Господь, як вони навчили Мій народ божитися Баалом, – то осядуть серед народу Мого.
17. А якщо не послухають, то Я повикорінюю і цілком винищу такий народ, говорить Господь.

13

Єремії 13

Лляний пояс – образ народу зіпсованого.

1. Так сказав мені Господь: Піди, купи собі лляного пояса і поклади його на крижі твої, але у воду не клади його.
2. І я купив пояса, за словом Господнім, і поклав його на крижі мої.
3. І було до мене слово Господнє вдруге, і сказано:
4. Візьми пояса, котрого ти купив, котрий на крижах твоїх, і підведися, піди до Єфрату і сховай його там, у щілині скелі.
5. І пішов я, сховав його біля Єфрату, як звелів мені Господь.
6. Із плином часу, як минуло багато днів, сказав мені Господь: Підведися, піди до Єфрату і візьми звідти пояса, котрого Я наказав тобі сховати.
7. І прийшов я до Єфрату, викопав і дістав пояса з того місця, де сховав його, і ось – пояс виявився зіпсованим, і для жодної справи непридатним.
8. І було до мене слово Господнє:
9. Так говорить Господь: Отак Я знищу гординю Юди і велику пихатість Єрусалиму.
10. Цей недобрий народ, котрий не бажає чути слів Моїх, живе за впертістю серця свого і ходить слідом інших богів, аби служити їм і поклонятися їм, стане, як цей пояс, котрий непридатний для жодної справи.
11. Бо, як пояс близенько лежить до крижів людини, так Я наблизив до Себе увесь дім Ізраїлів і увесь дім Юдин, говорить Господь, щоб вони були Моїм народом і Моєю славою, хвалою і прикрасою; але вони не підкорилися.
12. Тому скажи їм оце слово: Так говорить Господь, Бог Ізраїлів: Усілякий міх на вино виповнюється вином. Вони скажуть тобі: хіба ми не знаємо, що всілякий міх виповнюється вином?
13. А ти скажеш їм: Так говорить Господь: Ось Я виповню вином до спʼяніння усіх мешканців цієї землі і царів, що сидять на престолі Давидовім, і священиків, і пророків, і всіх мешканців Єрусалиму.
14. І розібʼю їх одного об одного, і батьків і синів разом, говорить Господь; не пожалію і не помилую, і не завагаюся винищити їх.
15. Слухайте і завважуйте; не будьте пихатими, бо Господь говорить;
16. Прославте Господа, Бога вашого, доки Він ще не навів пітьми, і доки ще ноги ваші не спотикаються у горах мороку; тоді ви будете наджидати світла, а Він учинить його тінню смерти і вчинить пітьмою.
17. А якщо ви не підкоритеся цьому, то душа моя буде оплакувати в утаємничених місцях гординю вашу, буде плакати гірко, і очі мої будуть виливатися в сльозах; тому що череду Господню відведуть у полон.
18. Скажи цареві й цариці: Упокортеся, сядьте якомога нижче, бо упав з голови вашої вінець слави вашої.
19. Південні міста замкнені, і нікому відчинити їх; Юда увесь став бранцем, повели в полон усього цілком.
20. Підведіть очі ваші і подивіться на тих, що простують з півночі: де череда, котру тобі було дано, пречудова череда твоя?
21. Що скажеш, донько Сіону, коли Він провідає тебе? Ти сама привчила їх головувати над тобою; чи не охопить тебе біль, як жінку-породіллю?
22. І якщо скажеш в серці твоєму: За що запопало мене таке? – За безліч злочинів твоїх відкритий поділ у тебе, оголені пʼяти твої.
23. Чи може чорношкірий перемінити свою шкіру і барс – плями свої? Отак і ви – чи можете чинити добро, якщо звикли чинити лихе?
24. Тому розвію їх, як порох, що його розносить вітер пустелі.
25. Ось жереб твій, відміряна тобі від Мене частка, говорить Господь, тому що ти забула Мене і сподівалася на брехню.
26. За те підніметься поділ твій на обличчя твоє, щоб відкрилося сороміцьке твоє.
27. Бачив Я перелюб твій і невпинну хіть твою, твою гидоту і твою мерзоту на пагорбах у полі. Горе тобі, Єрусалиме! Ти й після цього не очистишся. А доки?

14

Єремії 14

Провіщення посухи й голоду.

1. Слово Господнє, котре було до Єремії, коли перестали випадати дощі.
2. Плаче Юда, брама його упала, почорніла на землі, і волання зчиняється в Єрусалимі.
3. Вельможні посилають служників своїх по воду; вони приходять до криниць і не знаходять води; повертаються з порожніми посудинами, посоромлені і збентежені, вони покривають свої голови.
4. Бо грунт потріскався від того, що не було дощу на землі, то й землероби збентежилися і покривають свої голови.
5. Навіть лань народжує в полі і залишає дітей, тому що немає трави.
6. І дикі віслюки стоять на пагорбах і ковтають, мов шакали, повітря; очі їхні потьмяніли, тому що немає трави.
7. Хоч беззаконня наше свідчить супроти нас, але Ти, Господе, чини з нами заради ймення Твого; відступництво наше велике, згрішили ми перед Тобою.
8. Надіє Ізраїля, Рятівнику його в годину страждань! Нащо Ти, – ніби чужий на цій землі, наче перехожий, котрий зайшов переночувати?
9. Нащо Ти – як людина, здивований, як дужий, що не має сили врятувати? І одначе, Ти, Господе, посеред нас, і Твоє ймення сяє над нами; не залишай нас.
10. Так говорить Господь народові цьому: За те, що вони полюбляють блукати і не притримують ніг своїх, за те Господь не прихильний до них, пригадує нині беззаконня їхні і карає гріхи їхні.
11. І сказав мені Господь: Ти не молися за народ цей, на добро йому.
12. Якщо вони будуть поститися, Я не почую благання їхнього; і якщо піднесуть усеспалення і подарунки, Я не прийму їх; але мечем і голодом, і моровицею винищу їх.
13. Тоді сказав я: Господе Боже! Ось пророки кажуть їм: Не побачите меча, і голоду не буде у вас, але непорушний мир дам вам на сьому місці.
14. І сказав мені Господь: Пророки пророкують неправдиве йменням Моїм; Я не посилав їх і не наказував їм, і не казав їм; вони виповідають вам видіння неправдиві, і чаклунства, і пусте, і мрії серця свого.
15. А тому так говорить Господь про пророків: Вони пророкують йменням Моїм, а Я не посилав їх; вони кажуть: Меча і голоду не буде на цій землі: мечем і голодом будуть винищені ці пророки.
16. І народ, котрому вони пророкують, розкиданий буде по вулицях Єрусалиму від голоду і меча, і нікому буде хоронити їх, – вони і дружини їхні, і сини їхні, і доньки їхні; і Я виллю на них зло їхнє.
17. І скажи їм слово оце: Нехай проливають мої очі сльози ніч і день, і нехай не перестають; бо великою поразкою уражена діва, донька народу мого, важким ударом.
18. Виходжу я в поле, – і ось, убиті мечем; заходжу до міста, – і ось, ті, що тануть від голоду; навіть пророк і священик блукають землею безпорадні.
19. Хіба Ти назовсім відкинув Юду? Хіба душі Твоїй відразливий Сіон? Нащо уразив нас так, що немає нам зцілення? Ждемо миру – і нічого схожого немає, чекаємо на годину зцілення – і ось, жахи.
20. Визнаємо, Господе, нечестя наше, беззаконня батьків наших; бо згрішили ми перед Тобою.
21. Не відкидай нас заради ймення Твого; пригадай, не ганьби престолу слави Твоєї, не руйнуй заповіту Твого з нами.
22. Чи є між облудними богами поганськими такі, що дають дощ? Або чи може небо само по собі подавати зливу? Чи не Ти це, Господе Боже наш? На Тебе сподіваємося ми; бо Ти утворюєш все це.

15

Єремії 15

Покара народові невідворотна.

1. І сказав мені Господь: А хоч би постали перед лицем Моїм Мойсей і Самуїл, душа Моя не прихилиться до народу цього; віджени їх з-перед очей Моїх – нехай ідуть собі геть.
2. А якщо скажуть тобі: Куди нам рушати? То скажи їм: Так говорить Господь: Хто приречений на смерть, йди на смерть, хто під меч – під меч; хто на голод – на голод; і хто в полон – у полон.
3. І пошлю на них чотири різних покари , говорив Господь: меча, щоб убивати, і псів, щоб терзати, і птахів небесних, і звірів польових, аби пожирати і винищувати;
4. І віддам їх на озлоблення всім царствам землі за Манасію, сина Єзекії, царя Юдейського, за те, що він учинив у Єрусалимі.
5. Бо хто пожаліє тебе, Єрусалиме? І хто виявить співчуття до тебе? І хто зайде до тебе запитати про твій добробут?
6. Ти залишив Мене, говорить Господь, відступив назад; тому Я простягну на тебе руку Мою і знищу тебе: Я стомився милувати.
7. Я розвіваю їх віялом за браму землі; позбавляю їх дітей, нищу народ Мій; але вони не повертаються зі шляхів своїх.
8. Вдів їхніх у Мене більше, аніж піску в морі; наведу на них, на матір юнаків, спустошувача в полудень; нападе на них несподівано страх і жах.
9. Лежить у знемозі та, що породила семеро, віддає духа свого; ще вдень зайшло сонце її, вона осоромлена і зневажена. І останок їх віддам під меч перед очима ворогів їхніх, говорить Господь.
10. Горе мені, мамо моя, що ти породила мене чоловіком, який сперечається і свариться з усією землею; нікому не давав я на проценти, і мені ніхто не давав на ріст, а всі проклинають мене.
11. Господь сказав: Кінець твій буде гарним, бо Я примушу ворога вчинити з тобою добре в пору бідування і в годину скорботи.
12. Чи може залізо зламати залізо північне і мідь?
13. Майно твоє і скарби твої віддам на розкрадання, не за ціну, за всі гріхи твої, у всіх володіннях твоїх.
14. І відправлю з ворогами твоїми у край, котрого ти не знаєш; бо вогонь спалахнув у гніві Моєму, – буде палати на вас.
15. О, Господе! Ти відаєш усе; згадай мене і відвідай мене, і помстися за мене гонителям моїм; не погуби мене за тривалою терплячістю Твоєю; Ти знаєш, що заради Тебе несу я наругу.
16. Надбані слова Твої, і я зʼїв їх; і було слово Твоє для мене радістю і втіхою серця мого; бо ймення Твоє надане мені, Господе, Боже Саваоте!
17. Не сидів я у зібранні сміхунів, і не веселився; під рукою Твоєю, що тяжіла на мені, я сидів самотою, бо Ти виповнив мене обуренням.
18. За що така вперта хвороба моя, і рана моя така невигойна, що відкидає лікування? Невже Ти будеш для мене, мовби оманливим джерелом, непевною водою?
19. На це так сказав Господь: Якщо ти навернешся, то Я тебе відновлю, і будеш стояти перед лицем Моїм; і якщо здобудеш коштовне з незначного, то будеш, як Мої уста; вони самі будуть звертатися до тебе, а не ти будеш звертатися до них.
20. І вчиню тебе для цього народу потужного мідною загородою; вони будуть воювати супроти тебе, але не здолають тебе; бо Я з тобою, щоб рятувати і визволяти тебе, говорить Господь.
21. І врятую тебе від руки недобрих, і визволю тебе від руки гнобителів.

16

Єремії 16

Спустошення країни і полон народу. Єремія має залишитися без дружини.

1. І було до мене слово Господнє:
2. Не бери собі дружини, і нехай не буде в тебе ні синів, ані доньок на місці цьому.
3. Бо так говорить Господь про синів і дочок, які народяться на цьому місці, і про матерів їхніх, котрі народять їх, і про батьків їхніх, від котрих вийдуть вони на цю землю.
4. Важкою смертю помруть вони, і не будуть оплакані, і не будуть поховані; стануть гноєм на поверхні землі, і мечем, і голодом будуть винищені, і трупи їхні будуть поживою птахам небесним і звірям земним.
5. Бо так говорить Господь: Не заходь до оселі, де тужать, і не ходи плакати і скаржитися разом з ними; бо Я відібрав од цього народу, говорить Господь, мир Мій і милість, і співчуття.
6. І помруть великі і незначні на землі оцій, і не поховають їх, і вони не будуть оплакувати їх, ні терзати себе, ані стригтися заради них.
7. І не будуть переламувати для них хліб у печалі, на втіху за померлих; і не подадуть їм чаші втіхи, аби пити за батька їхнього і матір їхню.
8. Не ходи також до оселі, де бенкетують, щоб сидіти з ними, їсти і пити.
9. Бо так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Ось, Я припиню на місці оцьому в очах ваших і за днів ваших голос радощів і голос веселощів, голос нареченого і голос нареченої.
10. Коли ти перекажеш народові цьому всі оці слова, і вони скажуть: За що вирік на нас Господь усе оце бідування велике, і яка наша неправда, і який наш гріх, котрим згрішили ми перед Господом, Богом нашим?
11. Тоді скажи їм: За те, що батьки ваші покинули Мене, говорить Господь, і пішли слідом за іншими богами, і служили їм, і поклонялися їм, а Мене покинули, і закону Мого не пильнували,
12. А ви учиняєте ще гірше од ваших батьків і живете кожний за упертістю недоброго серця свого, щоб не підкорятися Мені,
13. За це викину вас із краю цього до краю, котрого не знали ні ви, ні батьки ваші, і там будете служити іншим богам день і ніч; бо Я не виявлю вам милосердя.
14. А тому ось, настають дні, говорить Господь, коли не будуть уже говорити: Живий Господь, Котрий вивів синів Ізраїлевих з Єгипетського краю.
15. Але: Живий Господь, Котрий вивів синів Ізраїлевих з краю північного та із усіх країв, до котрих вигнав їх; бо поверну їх до краю їхнього, котрого Я дав батькам їхнім.
16. Ось, Я пошлю безліч рибалок, говорить Господь, і будуть ловити їх, а потім пошлю багато мисливців, і вони поженуть їх з усілякої гори, і з усілякого пагорба, й також з ущелин скель.
17. Бо очі Мої – на всіх шляхах їхніх; вони не утаємничені від лиця Мого, і неправда їхня не утаємничена від очей Моїх.
18. І відплачу їм найперше за неправду їхню і за певний гріх їхній, тому що змерзили землю Мою, трупами гидких своїх і мерзотами своїми виповнили спадщину Мою.
19. Господе! Сило моя і фортеце моя і сховку мій скорботного дня! До Тебе прийдуть народи від рубежів землі і скажуть: Тільки облуду успадкували батьки наші, марноту і те, в чому немає жодної користі.
20. Чи може людина витворити собі богів, котрі, зрештою, не боги?
21. Тому ось, Я покажу їм нині, покажу їм руку Мою і могутність Мою, і пізнають, що ймення Моє – Господь.

17

Єремії 17

Продовження.

1. Гріх Юдин написаний залізним різцем, алмазним вістрям накреслений на скрижалі серця їхнього і на рогах жертовників їхніх.
2. Як про синів своїх, згадують вони про жертовники свої і діброви свої під зеленими деревами, на високих пагорбах.
3. Гору Мою в полі, майно твоє і всі скарби твої віддам на пограбування, і всі підвищення твої – за гріхи у всіх володіннях твоїх.
4. І ти через себе втратиш спадок твій, котрого Я дав тобі, і віддам тебе в рабство ворогам твоїм, в країну, котрої ти не знаєш, тому що ви спричинили вогонь гніву Мого; він буде горіти повіки.
5. Так говорить Господь: проклятий чоловік, котрий сподівається на людину і плоть учиняє своїм опертям, і котрого серце відступає од Господа.
6. Він буде, як верес у пустелі, і не побачить, коли прийде добре, і оселиться в місцях спекотного степу, на землі безживній і безлюдній.
7. Благословенна людина, яка сподівається на Господа і в котрої надія – Господь.
8. Бо вона буде, як дерево, посаджене біля води і випустило коріння біля потоку; не відає воно, коли надходить спека; листя його зелене, і в часі посухи воно не боїться і не перестає приносити плід.
9. Найлукавіше серце людське над усе і цілком зіпсоване; хто його збагне?
10. Але Я, Господь, прозираю серце, і досліджую нутрощі, аби відплатити кожному за його вчинками і за плодами його.
11. Куропатка сідає на яйця, котрих не знесла; такий самий той, що багатства надбав неправдою; він покине його на половині днів своїх і глупаком залишиться на смертному ложі.
12. Престол слави, звеличений від початку, є місце освячення нашого.
13. Ти, Господе, – надія Ізраїлева, і всі, що покидають Тебе, осоромляться. Ті, що відступають од Мене, будуть написані на поросі, тому що вони залишили Господа, джерело води живої.
14. Уздоров мене, Господе, – і уздоровленим буду; врятуй мене, – і врятований буду; бо Ти – хвала Моя.
15. Ось, вони кажуть мені: Де слово Господнє? Нехай воно прийде!
16. Я не поспішав стати пастирем у тебе і не бажав лихого дня, Ти це знаєш; що вийшло з уст моїх – відкрите перед лицем Твоїм.
17. Не будь грізним для мене, Ти – надія моя лихого дня.
18. Нехай осоромляться гонителі мої, а я не буду зневаженим; нехай вони затремтять, а я буду без остраху, наведи на них день бідування і потряси їх глибокою зажурою.
19. Так сказав мені Господь: Піди і зупинися у брамі синів народу, котрою заходять царі юдейські і якими вони виходять, і на всіх брамах Єрусалимських.
20. І кажи їм: Слухайте слово Господнє, царі юдейські і вся Юдея, і всі мешканці Єрусалиму, що входять цією брамою.
21. Так говорить Господь: Бережіть душі свої, і не носіть тягарів суботнього дня, і не вносьте їх брамами Єрусалимськими.
22. І не виносьте тягарів з осель ваших суботнього дня, і не займайтеся жодною роботою, але освячуйте день суботній так, як Я заповідав батькам вашим,
23. Котрі врешті не упокорилися і не прихилили вуха свого, але стали твердошиїми, щоб не слухати і не приймати повчань.
24. І якщо ви послухаєте Мене в тім, говорить Господь, щоб не носити тягарів брамою цього міста, і будете освячувати суботу, не вдаючись цього дня до жодної роботи,
25. То брамами цього міста будуть заходити царі і князі, що сидять на престолі Давида, та їздять на колісницях і на конях, вони і князі їхні, юдеї і мешканці Єрусалиму, і місто це буде залюднене вічно.
26. І будуть приходити з міст юдейських та з околиць Єрусалиму, із Беньямінового краю, і з рівнини, і з гір, і з півдня, і приноситимуть усеспалення, і пожертву, і хлібне приношення, і ладан, і пожертви вдячности до Господнього дому.
27. А якщо не послухаєте Мене, щоб освячувати день суботній і не носити тягарів через брами Єрусалиму суботнього дня, то запалю вогонь на брамі його, – і він пожере оселі Єрусалиму і не загасне.

18

Єремії 18

Єремія в домі гончара.

1. Слово, котре було до Єремії від Господа:
2. Підведися і зійди в дім гончара, і там Я повідаю слова Мої.
3. І зійшов я до оселі гончара, і ось він учиняв свою роботу на кружалі.
4. І посудина, котру гончар виготовляв із глини, розвалилася в руці його; і він знову виготовив з неї другу посудину, яку гончар замірився вчинити.
5. І було слово Господнє до мене:
6. Чи не можу Я вчинити з вами, доме Ізраїлів, отак, як цей гончар? – Говорить Господь. – Ось, що глина в руці гончара, те саме ви – у Моїй руці, доме Ізраїлів.
7. Іноді Я скажу про який-небудь народ і царство, що викореню, зламаю і погублю його.
8. Та коли народ цей, на котрого Я це вирік, відвернеться од своїх недобрих справ, Я відвертаю те зло, котре задумав учинити йому.
9. А іноді скажу про який-небудь народ і царство, що утворю і зміцню його;
10. Та коли він буде чинити лихе перед очима Моїми і не буде дослухатися голосу Мого, Я не вчиню того добра, котрим хотів збагатити його.
11. Отож, скажи мужам Юдеї і мешканцям Єрусалиму: Так говорить Господь: Ось, Я готую вам зло і задумую супроти вас; отож, нехай відвернеться кожний від недоброго шляху свого, і виправте шляхи ваші і вчинки ваші.
12. Але вони кажуть: Не сподівайся, ми будемо жити за своїми намірами і будемо чинити кожний за впертістю злого серця свого.
13. А тому так говорить Господь: Запитайте поміж народами, чи хтось чув схоже на це? Неможливі гидотні справи звершила донька Ізраїля.
14. Чи залишає сніг ливанський скелю гори? І чи висихає в інших місцях холодна гомінка вода?
15. А народ Мій покинув Мене; вони кадять марнотним, спіткнулися на шляхах своїх, залишили стежки стародавні; щоб ходити шляхом невторованим.
16. Щоб зробити землю свою жахом, постійною ганьбою, щоб кожний, хто проходитиме нею, здивувався і похитав головою своєю.
17. Немов східним вітром, розпорошу їх перед лицем ворога; спиною, а не обличчям до них обернуся у день бідування їхнього.
18. А вони сказали: Прийдіть, змовимося проти Єремії, бо не щез у священика закон і порада мудрого, і слово у пророка; прийдіть, зітнемо його язиком і не будемо зважати на слова його.
19. Зважай на мене, Господе, і почуй голос моїх супротивників,
20. Чи можна платити злом за добро? А вони копають яму душі моїй. Згадай, що я стою перед лицем Твоїм, аби повідати про них добре, щоб відвернути од них гнів Твій.
21. Отож, передай синів їхніх голодові і віддай під меч; нехай будуть їхні дружини бездітними і вдовами, і чоловіки їхні нехай будуть уражені смертю, і юнаки їхні нехай від меча в бою поляжуть.
22. Нехай буде почутий зойк із осель їхніх, коли приведеш на них полки зненацька; бо вони копають яму, щоб мене спіймати, і потайки розкидали сіті для ніг моїх.
23. Але Ти, Господе, відаєш усе, заміри їхні супроти мене, щоб умертвити мене; не прости неправди їхньої і гріха їхнього не зітри перед лицем Твоїм, нехай будуть вони повалені перед Тобою; вчини з ними в пору гніву Твого.

19

Єремії 19

Розбитий глечик – образ руїни Єрусалиму.

1. Так сказав Господь: Піди і купи глиняного глечика у гончара; і візьми з собою найстаріших, з народу, і з найповажніших священиків,
2. І вийди в долину синів Бен-Гіннома, котра біля брами Харшіт, і проголоси там слова, котрі скажу тобі,
3. І скажи: Слухайте слово Господнє, царі юдейські і мешканці Єрусалиму! Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Ось, Я наведу біду на це місце, – хто почує про нього, у того задзвенить у вухах, –
4. За те, що вони покинули Мене і чужим вчинили оце місце, і кадять на ньому іншим богам, котрих не знали ні вони, ні батьки їхні, ні царі юдейські; виповнили оце місце кровʼю невинних,
5. І спорудили висоти Баалові, щоб спалювати синів своїх вогнем для всеспаленням Баалові, чого Я не заповідав і не говорив, і що й на думку не приходило Мені,
6. За те, ось, надходять дні, говорить Господь, коли місце оце не буде називатися Тофетом чи долиною Бен-Гінном, але долиною убивства.
7. І знищу раду Юди і Єрусалиму на цьому місці і зітну їх мечем перед лицем ворогів їхніх і рукою тих, що шукають їхньої душі, і віддам трупи їхні на поживу птахам небесним та звірам земним.
8. І вчиню місто оце жахом і ганьбою; кожний перехожий через нього здивується і засвище, дивлячись на всі виразки його.
9. І нагодую їх плоттю синів їхніх, і плоттю дочок їхніх; і буде кожний їсти плоть свого ближнього, лишаючись в облозі та тіснотах, коли оточать їх вороги їхні і ті, що шукають душі їхньої.
10. І розбий глечика перед очима тих мужів, котрі прийдуть з тобою,
11. І скажи їм: Так говорить Господь Саваот: Отак понищу Я народ цей і місто це, як розбитий глечик гончара, котрого вже не можна поновити, і будуть ховати їх у Тофеті за браком місця для похорону.
12. Так учиню з містом оцим, говорить Господь, і з мешканцями його; і місто оце вчиню схожим на Тофет.
13. І оселі Єрусалиму, і доми юдейських царів будуть, – як місце Тофет, – нечистими, тому що на покрівлях усіх домів кадять усьому війську небесному і вчиняють поливні пожертви богам чужим.
14. І прийшов Єремія з Тофету, куди Господь посилав його пророкувати, і зупинився на подвірʼї дому Господнього, і сказав усьому народові:
15. Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Ось, Я наведу на це місто і на всі міста його усі ті лихоліття, котрі вирік на нього, тому що вони твердошиї і не підкоряються словам Моїм.

20

Єремії 20

Пашхур образив Єремію. Провіщення вавилонського полону.

1. Коли Пашхур, син Іммерів, наглядач у домі Господньому, почув, що Єремія пророчо мовив слова оці,
2. То вдарив Пашхур Єремію, пророка, і забив у колоду, котра була поблизу горішньої брами Беньямінової, біля дому Господнього.
3. Але другого дня Пашхур випустив Єремію з колоди, і Єремія сказав йому: Не Пашхуром назвав тебе Господь, але Магор – Міссавів.
4. Бо так говорить Господь: Ось Я вчиню тебе жахом для тебе самого і для всіх друзів твоїх, і впадуть вони від меча ворогів твоїх, і твої очі побачать це. І всю Юдею передам в руки царя вавилонського, і відведе їх до Вавилону і постинає їх мечем.
5. І передам усі багатства цього міста і всі надбання його, і всі коштовності його, і всі скарби царів юдейських віддам до рук ворогів їхніх, і пограбують їх, і заберуть, і відпровадять їх до Вавилону.
6. І ти, Пашхуре, і всі мешканці дому твого, підете в полон; і прийдеш до Вавилону – і там помреш, і там будеш, і там будеш похований, ти і друзі твої, котрим ти пророкував неправдиво.
7. Ти вабив мене, Господе, – і я зваблений; Ти сильніший від мене – і переміг, і я щодня зневажений, всілякий ганьбить мене.
8. Бо тільки-но почну говорити я – кричу про насильство, волаю про спустошення, тому що слово Господнє обернулося на обмову мені і на щоденний глум.
9. І подумав я: Не буду я нагадувати про Нього і не буду вже говорити в імʼя Його; але був у серці моєму, наче палаючий вогонь, утаємничений в кістках моїх, і я знемігся, притримуючи його, і – не міг.
10. Бо чув я гадки багатьох: Погрози довкола; погодьтеся, казали вони, і ми вчинимо виказ. Усі, що були приязні до мене, стежать за мною, чи не спіткнуся я; можливо, гадають собі, він спіткнеться, і ми здолаємо його, і помстимося йому.
11. Але зі мною Господь, мов сильний витязь; а тому гонителі мої спіткнуться і не здолають; вельми осоромляться, тому що вчиняли нерозумно; осоромлення буде вічне, ніколи не стане забутком.
12. Господе сил! Ти досліджуєш праведного і бачиш нутрощі його і серце. Нехай же побачу я помсту Твою над ними, бо я поклався на Тебе у справі моїй.
13. Співайте Господові, хваліть Господа, бо Він рятує душу бідного від руки злодіїв.
14. Проклятий день, котрого я народився; день, котрого породила мене мати моя, нехай не буде благословенним!
15. Проклятий чоловік, котрий приніс вістку батькові моєму і сказав: У тебе народиться син, чим вельми потішив його.
16. І нехай станеться з тим чоловіком те, що з містами, котрі зруйнував Господь і не пожалкував; нехай чує він уранці зойки і в полудень ридання.
17. За те, що він не убив мене в самій утробі – так, щоб мати моя була мені гробом, і лоно її залишилося вічно вагітним.
18. Нащо я вийшов з лона її, щоб труди бачити і скорботи, і щоб дні мої щезли у зневазі?

21

Єремії 21

Пророк провіщає Седекії вавилонський полон.

1. Слово, яке було до Єремії від Господа, коли цар Седекія прислав до нього Пашхура, сина Малкійїного, і священика Цефанію, сина Маасеїного, сказати йому:
2. Запитай про нас у Господа, бо Навуходоносор, цар вавилонський, воює супроти нас; можливо, Господь учинить з нами щось таке, як усі чудеса Його, щоб той відступив од нас.
3. І сказав їм Єремія: Отак скажіть Седекії:
4. Так говорить Господь, Бог Ізраїлів: Ось, Я поверну назад військові знаряддя, котрі в руках ваших, котрими воюєте з царем вавилонським і з халдеями, що оточили вас зовні муру, і зберу їх посеред міста цього;
5. Сам буду воювати супроти вас рукою протягнутою і раменом потужним, у гніві, в люті, у великому обуренні.
6. І я понищу все живе у цьому місті – і людей, і худобу; від лихої моровиці помруть вони.
7. А потому, говорить Господь, Седекію, царя юдейського, служників його і тих, що заціліють від моровиці, меча і голоду, віддам до рук Навуходоносора, царя вавилонського, і в руки ворогів їхніх, і в руки тих, що шукають життя їхнього, і він зітне їх вістрям меча, без жалю, без пощади, без милосердя.
8. І народові цьому скажи: Так говорить Господь: Ось, Я пропоную вам шлях життя і торованку смерти.
9. Хто залишиться в цьому місті, той помре від меча, від голоду, від моровиці; а хто вийде і видасть себе халдеям, які вас облягають, залишиться живим, і життя його буде йому замість здобичі.
10. Бо Я обернув обличчя Моє супроти цього міста, говорить Господь, йому на лихо, а не для добра; в руки вавилонському цареві віддам його, і він спалить його вогнем.
11. І домові юдейського царя скажи: Слухайте слово Господнє:
12. Доме Давидів! Так говорить Господь: З досвітку звершуйте суд і рятуйте скривдженого від руки кривдника, щоб лють Моя не вийшла, як вогонь, і не спалахнула з причини недобрих справ ваших аж так, що ніхто не загасить.
13. Ось, Я – супроти тебе, мешканко долини, скеле рівнини, говорить Господь, – проти вас, котрі кажете: Хто виступить супроти нас і хто зайде до осель наших?
14. Але Я відвідаю вас за плодами справ ваших, говорить Господь, і вогонь учиню в лісі вашому, і пожере всі довкілля його!

22

Єремії 22

Закінчення пророцтва.

1. Так сказав Господь: Зайди в дім юдейського царя і проголоси слово це,
2. І скажи: Вислухай слово Господнє, царю юдейський, що сидиш на троні Давидовому, – ти і служники твої і народ твій, що входять цією брамою.
3. Так говорить Господь: Звершуйте суд і правду і рятуйте скривдженого від руки кривдника, не ображайте і не чиніть утисків зайшлому, сироті і вдові, і невинної крови не проливайте на цьому місці.
4. Бо якщо ви будете виконувати слово це, то будуть входити брамою дому цього царі, що сидять замість Давида на троні його, а також ті, що їздять на колісницях і на конях, – самі, і слуги їхні, і народ їхній.
5. А якщо не послухаєте слів цих, то Мною присягаюся, говорить Господь, що дім цей стане пусткою.
6. Бо так говорить Господь домові царя юдейського: Ти у Мене Ґілеад, вершина Ливану; але Я вчиню тебе пустелею і міста – безлюдними.
7. І приготую супроти тебе губителів, кожного зі своїм знаряддям, – і зрубають кращі кедри твої і кинуть у вогонь.
8. І численні народи будуть проходити через це місто і говоритимуть одне одному: За що Господь так учинив із цим значним містом?
9. І скажуть у відповідь: За те, що вони покинули заповіта Господа, Бога свого, і поклонялися іншим богам, і служили їм.
10. Не плачте за померлим і не жалкуйте за ним; але гірко плачте за тим, що йде у полон, бо він уже не повернеться і не побачить рідної країни своєї.
11. Бо так говорить Господь про Шаллума, сина Йосії, царя юдейського, котрий царював по своєму батькові, і котрий вийшов з цього місця: Він уже не повернеться сюди,
12. Але помре на тому місці, куди відпровадили його полоненим, і більше не побачить землі цієї.
13. Горе тому, хто будує дім свій неправдою і світлиці свої – беззаконням, хто примушує ближнього свого працювати даром і не віддає йому заробітку його.
14. Хто говорить: Збудую собі дім великий і світлиці просторі, – і прорубує собі вікна, і обшиває кедриною, і фарбує червоною фарбою.
15. Чи сподіваєшся ти бути царем, тому що в кедрині замешкав? Батько твій їв і пив, і звершував суд і правду, а тому велося йому добре.
16. Він розглядав справу бідного і вбогого, і тому велося йому добре; чи не це означає знати Мене? – говорить Господь.
17. Але твої очі і твоє серце спрямовані лише до твоєї вигоди і до пролиття безневинної крови, на те, щоб учиняти утиски і насильство.
18. А тому так говорить Господь про Єгоякима, Йосіїного сина, царя юдейського: Не будуть його оплакувати, де там, брате мій! І, де там, сестро! Не будуть оплакувати його: Де там, володарю! І: де там його велич!
19. Віслюковим похороном поховають його: витягнуть його і викинуть далеко за браму Єрусалиму.
20. Вийди на Ливан і кричи, і на Башані піднеси голос твій, і кричи з Аваріму, бо понищені всі друзі твої.
21. Я казав тобі за добрих днів твоїх; але ти сказав: Не послухаю. Такою була поведінка твоя від самої юности твоєї, що ти не підкорявся голосові Моєму.
22. Усіх пастирів твоїх порозносить вітер, і друзі твої підуть у полон, – і тоді ти будеш осоромлений і зневажений за всі злочини твої.
23. Той, що живе на Ливані, той, що гніздиться на небесах! Який жалюгідний будеш ти, коли заполонять тебе муки, мов біль жінки-породіллі!
24. Живу Я, сказав Господь: Якби Конія, син Єгоякимів, цар юдейський, був перснем на правиці Моїй, то й звідси Я зірву тебе.
25. І віддам тебе в руки тих, що шукають життя твого і в руки тих, котрих ти боїшся, в руки Навуходоносора, царя вавилонського, і в руки халдеїв,
26. І викину тебе і матір твою, котра породила тебе, до чужої країни, де ви не народилися, і там помрете;
27. А в країну, куди душа їхня бажатиме повернутися, туди не повернуться.
28. Невже цей чоловік, Конія, є творіння мерзенне і знедолене? Чи він – посудина непридатна? За що їх викинули – його і насіння його – і погнали в країну, котрої не знали?
29. О, земле, земле, земле! Слухай слово Господнє.
30. Так говорить Господь: Запишіть чоловіка цього, позбавленого дітей, чоловіком лихим упродовж днів його, тому що ніхто вже з родоводу його не буде сидіти на Давидовому троні і володарювати в Юдеї.

23

Єремії 23

Про прийдешню розбудову Ізраїля. Гнів Божий на лукавих пастирів.

1. Горе пастирям, котрі вигублюють та розганяють овець пастви Моєї! – говорить Господь.
2. А тому так говорить Господь, Бог Ізраїлів, до пастирів, що пасуть народ Мій: Ви порозганяли овечок Моїх і розпорошили їх, і не доглядали їх, ось, Я покараю вас за недобрі вчинки ваші, говорить Господь.
3. І зберу останок отари Моєї із усіх країн, куди Я вигнав їх, – і поверну їх на подвірʼя їхні, – і будуть плодитися і розмножуватися.
4. І настановлю над ними пастирів, котрі будуть пасти їх, і вони уже не будуть боятися і лякатися, і не будуть губитися, говорить Господь.
5. Ось, настануть дні, говорить Господь, – і поновлю Давидові Паростка праведного, і зацарює Цар, і буде чинити мудро і буде звершувати суд і правду на землі.
6. За днів Його Юда врятується, і Ізраїль буде жити в безпеці, і ось – імʼя Його, котрим будуть називати Його: Господь – виправдання наше!
7. А тому ось, надходять дні, говорить Господь, коли вже не будуть говорити: Живий Господь, Котрий вивів синів Ізраїлевих із Єгипетського краю,
8. Але: Живий Господь, Котрий вивів, і Котрий привів племʼя дому Ізраїлевого з краю північного і з усіх країв, куди Я вигнав їх, і будуть жити на своїй землі.
9. Про пророків. Серце моє в мені розривається, всі кості мої здригаються; я, – наче пʼяний, як чоловік, що його полонило вино, – заради Господа і заради святих слів Його;
10. Тому що земля наповнилася перелюбниками, тому що плаче земля через прокляття; повсихали пасовища пустелі, і заміри їхні – лихо, і сила їхня – неправда;
11. Бо навіть пророк, і священик – лицеміри; навіть у домі Моєму Я знайшов нечестя їхнє, говорить Господь.
12. За це шлях їхній буде для них, мов слизькі місця у пітьмі; їх штовхнуть – і вони впадуть там; бо Я наведу на них лихо, в рік відвідин їх, говорить Господь.
13. І в пророках Самарії Я бачив безум; вони пророкували імʼям Бааловим – і завели в оману народ Мій, Ізраїля.
14. Але в пророках Єрусалиму бачу жахливе: вони чинять перелюб і ходять в неправді, підтримують руки злодіїв, щоб ніхто не відвертався од свого безчестя; усі вони переді Мною – як Содом, і мешканці його – як Ґоморра.
15. А тому так говорить Господь Саваот про пророків: Ось, Я нагодую їх полином і водою напою їх із жовчю, бо від пророків єрусалимських нечестя розповсюдилося на всю землю.
16. Так говорить Господь Саваот: Не слухайте слів пророків, що пророкують вам; вони обманюють вас; виповідають мрії серця свого, а не від уст Господніх.
17. Вони постійно говорять тим, що нехтують Мною: Господь сказав: Мир буде у вас. І всілякому, хто вчиняє за упертістю свого серця, кажуть: Не прийде на вас біда.
18. Бо хто стояв на раді Господній і бачив, і чув слово Його? Хто зважав на слово Його – і почув?
19. Ось, наближається буря Господня з люттю, буря грізна, і впаде на голову лиходіїв.
20. Гнів Господній не відвернеться, аж доки Він не звершить і допоки не виконає намірів серця Свого; у прийдешні дні ви зрозумієте це достоту.
21. Я не посилав цих пророків, вони самі надбігли; Я не говорив їм, а вони пророкували.
22. Якби вони стояли на Моїй раді, то оголосили б народові Моєму слова Мої і відвертали б їх від лихого шляху і від недобрих вчинків їхніх.
23. Хіба Я – Бог лише поблизу, говорить Господь, а не Бог – і на віддалі?
24. Чи може людина сховатися в утаємниченому місці, де Я не бачив би її? – Говорить Господь. Чи не виповнюю Я небо і землю? – Говорить Господь.
25. Я чув, що говорять пророки, які Моїм йменням пророкують лжу. Вони кажуть: Мені наснилося, мені наснилося.
26. Чи довго це буде в серці пророків, що пророкують лжу, що пророкують облуду свого серця?
27. Чи задумали вони довести народ Мій до забуття ймення Мого через сновидіння свої, котрі вони переказують один одному, як батьки їхні забули ймення Моє через Баала?
28. Пророк, який бачив сновидіння, нехай оповідає про нього, як про сновидіння; а в якого – Моє слово, той нехай говорить слово Моє безпомильно. Що спільного у полови з чистим зерном? – Говорить Господь.
29. Чи не схоже слово Моє на вогонь, говорить Господь, і чи не схоже на молота, що розбиває скелю?
30. Тому ось, Я – на пророків, говорить Господь, котрі крадуть слова Мої один у одного.
31. Ось, Я – на пророків, говорить Господь, котрі діють своїм язиком, а кажуть: Він сказав.
32. Ось, Я – на пророків брехливих снів, говорить Господь, котрі виповідають їх і вводять народ Мій в оману своєю лжою і облудою, в той час, як Я не посилав їх і не наказував їм, і вони жодної користі не приносять народові цьому, говорить Господь.
33. Якщо запитає у тебе народ цей, чи пророк, чи священик: Який тягар від Господа? Ти скажи їм: Ви тягар – і Я покину вас, говорить Господь.
34. Якщо пророк або священик, або народ скаже: Тягар від Господа, Я покараю того чоловіка і дім його.
35. Так скажіть один одному і брат братові: Що відповів Господь? Або: Що сказав Господь?
36. А цього слова: Тягар від Господа – надалі не вживайте: бо тягарем буде такому чоловікові слово його, тому що ви спотворюєте слово живого Бога, Господа Саваота, Бога нашого.
37. Так говори пророкові: Що відповів тобі Господь? Або: Що сказав Господь?
38. А якщо ви будете продовжувати говорити: Тягар від Господа, то так говорить Господь: За те, що ви говорите слово це: Тягар від Господа, в той час, коли Я послав вам сказати: Не кажіть: Тягар від Господа, –
39. За це ось, Я забуду вас назовсім і покину вас, і місто це, котре Я дав вам і батькам вашим, відкину од лиця Мого.
40. І покладу на вас тягар вічної наруги, і вічну ганьбу, котра й не забудеться.

24

Єремії 24

Притча про добрі й недобрі смокви.

1. Господь показав мені: Ось, дві корзини зі смоквами стоять перед храмом Господнім, – потому, як Навуходоносор, цар вавилонський, вивів з Єрусалиму полоненими Єхонію, Єгоякимового сина, царя юдейського, та князів юдейських із теслями та ковалями і привів їх до Вавилону.
2. Одна корзина була зі смоквами добрими, якими бувають смокви ранні, а друга корзина – зі смоквами вельми недобрими, котрих не можна їсти – для цього вони непридатні.
3. І сказав мені Господь: Що бачиш ти, Єреміє? Я сказав: Смокви гарні – вельми добрі, а погані – дуже погані; аж так, що їх не можна їсти – вони дуже недобрі.
4. І було до мене слово Господнє:
5. Так говорить Господь, Бог Ізраїлів: Отак, як ці смокви добрі, Я визнаю добрими переселенців юдейських, котрих Я послав з цього місця в країну Халдейську;
6. І поверну на них очі Мої їм на добро, і поверну їх на цю землю, і відбудую їх, а не спустошу, і насаджу їх, а не викоріню.
7. І дам їм серце, щоб знали Мене, що Я – Господь, і вони будуть Моїм народом, а Я буду їм Богом; бо вони навернуться до Мене усім серцем своїм.
8. А про погані смокви, котрих їсти не можна, бо непридатні для цього, так говорить Господь: Таким Я вчиню Седекію, царя юдейського, і князів його та інших єрусалимлян, що залишаться на землі оцій і тих, що живуть на землі єгипетській;
9. І віддам їх на озлоблення і на страждання у всіх царствах земних, на наругу, для притчі, на ганьбу і прокляття у всіх місцях, куди Я прожену їх.
10. І пошлю на них меча, голод і моровицю, аж доки не винищу їх на землі, котру Я дав їм і батькам їхнім.

25

Єремії 25

Пророцтво про сімдесятирічний полон. Занепад Вавилону.

1. Слово, котре було до Єремії про увесь народ юдейський, четвертого року Єгоякима, сина Йосіїного, царя юдейського, – це був перший рік Навуходоносора, царя вавилонського, –
2. І котре пророк Єремія проголосив до всього народу юдейського і до всіх мешканців Єрусалиму, і сказав:
3. Від тринадцятого року Йосії, сина Амонового, царя юдейського, аж донині, – ось уже двадцять три роки, – було до мене слово Господнє, і я з самого ранку казав вам, – але ви не слухали.
4. Господь посилав до вас усіх служників Своїх, пророків, з досвітку посилав, – і ви не слухали і не прихиляли вухо своє, щоб слухати.
5. Вам казали: Одверніться кожний від недоброго шляху свого і недобрих справ своїх і живіть на землі, котру Господь дав вам і батькам вашим од віку й навіки.
6. І не ходіть слідом за іншими богами, щоб служити їм і поклонятися їм, і не гнівили Мене справами рук своїх, і не вчиню вам зла.
7. Але ви не підкорилися Мені, говорить Господь, гнівили Мене справами рук своїх, на лихо собі.
8. А тому так говорить Господь Саваот: За те, що ви не дотримувалися слів Моїх,
9. Ось, Я пошлю і зберу всі племена північні, говорить Господь, і пошлю до Навуходоносора, царя вавилонського, раба Мого, і приведу їх на землю оцю, і на всіх мешканців її, і на всі довколишні народи; і геть чисто винищу їх і вчиню їх жахом і глумом та вчиню вічною пусткою.
10. І припиню у них голос радощів і голос веселощів, голос нареченого і голос нареченої, звук жорен і світло світильників.
11. І вся земля оця буде пустелею та жахом, і всі народи ці будуть служити вавилонському цареві сімдесят літ.
12. І станеться: коли виповниться сімдесят літ, покараю царя вавилонського і той народ, говорить Господь, за їхнє безчестя, і землю халдейську, і вчиню її вічною пустелею.
13. І звершу над цією землею всі слова Мої, котрі Я проголосив за неї, все написане у цій книзі, що Єремія пророчо вирік на всі народи.
14. Бо заполонять їх у рабство численні народи і царі значні; і Я дам їм відплату за вчинками їхніми, за вчинене руками їхніми.
15. Бо так сказав мені Господь, Бог Ізраїлів: Візьми з руки Моєї чашу оцю з вином люті і понапувай з неї усі народи, до котрих Я посилаю тебе.
16. І вони випʼють – і будуть хитатися, і впадуть у безум, забачивши меча, котрого Я посилаю на них.
17. І взяв я чашу з руки Господньої і напоїв з неї всі народи, до котрих послав мене Господь:
18. Єрусалим та міста юдейські, і царів його і князів його, щоб спустошити їх і вчинити жахом і глумом та прокляттям, як це нині й видно.
19. Фараона, царя єгипетського, і служників його, і князів його і увесь народ його,
20. І всю мішанину народів, і всіх царів земних – Уца і всіх царів землі филистимської, і Ашкелон, і Ґазу, і Екрон і решту Ашдоду,
21. Едома і Моава, та синів Аммонових,
22. І всіх царів Тиру, і всіх царів Сидону, і всіх царів островів, що на тому боці моря,
23. І Дедана, і Тему, і Буза, і всіх, що волосся стрижуть на скронях,
24. І всіх царів Аравії, і всіх царів мішаних народів, що жили в пустелі,
25. Усіх царів Зімрі, і всіх царів Еламу, і всіх царів Мідії,
26. І всіх царів півночі, близьких один до одного, і далеких, і всі царства землі, котрі – на обличчі землі, а цар Шешаху випʼє після них.
27. І скажи їм: Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Пийте і хмелійте, і вивертайте, і падайте, і не підводьтеся перед мечем, якого Я пошлю на вас.
28. А якщо вони відмовлятимуться брати чашу з твоєї руки, аби пити, то скажи їм так: Так говорить Господь Саваот: Ви доконче будете пити,
29. Бо ось, на місто це, що на ньому ймення Моє, Я починаю наводити лихо; і чи ви залишитеся не покараними? Ні, не залишитеся без покари; бо Я прикликаю меча на всіх мешканців землі, говорить Господь Саваот.
30. Тому виголоси їм всі слова оці пророчі і скажи їм: Господь загримить з височини і з помешкання святині Своєї Свій голос подасть: грізно загримить на поселення Своє; вигукне на всіх мешканців землі, немов чавильники винограду.
31. Гамір дійде до країв землі, бо у Господа змагання з народами: Він буде судитися з усілякою плоттю, лиходіїв Він кине під меч, говорить Господь.
32. Так говорить Господь Саваот: Ось, лихо піде від народу до народу, і великий вихор здійметься від країв землі.
33. І будуть понищені Господом того дня – від кінців землі до кінця землі, не будуть оплакані і не приберуть їх, і не похоронять; гноєм будуть на обличчі землі.
34. Ридайте пастирі, і стогніть, і посипайте себе порохом, вожді череди; бо виповнилися ваші дні для загибелі і розпорошення вашого, і впадете, мов коштовна чаша.
35. І не буде сховища пастирям і порятунку вождям череди.
36. Чути зойки пастирів і ридання вождів череди, бо спустошив Господь пасовисько їхнє.
37. Винищуються мирні поселення від люті гніву Господнього.
38. Він покинув житло Своє, як лев, і земля стала пустелею від люті спустошувача і від палахкого гніву Його.

26

Єремії 26

Єремія закликає до каяття.

1. На початку царювання юдейського царя Єгоякима, сина Йосіїного, царя юдейського, було таке слово від Господа:
2. Так говорить Господь: Стань на подвірʼї Господнього дому і скажи до всіх міст юдейських, що приходять на поклоніння до Господнього дому, всі ті слова, які наказую тобі сказати їм; не пропусти й слова.
3. Може, вони послухають і відвернуться кожний від недоброго шляху свого, і тоді Я відверну те лихо, котрого зібрався їм завдати за недобрі діяння їхні.
4. І скажи їм: Так говорить Господь: Якщо ви не підкоритеся Мені, щоб чинити за Моїм законом, котрого Я дав вам,
5. Щоб зважати на слова слуг Моїх пророків, котрих Я посилаю до вас, посилаю ще з досвітку, і котрих ви не слухаєте, –
6. То з оцим домом Я вчиню так само, як із Шіло, і місто це віддам на прокляття усім народам землі.
7. Священики і пророки, і увесь народ слухали Єремію, коли він виповідав ці слова в домі Господньому.
8. І коли Єремія сказав усе, що Господь наказав йому сказати всьому народові, тоді схопили його священики і пророки, і весь народ – і сказали: Ти мусиш померти;
9. Нащо ти пророкуєш йменням Господнім і запевняєш: І цей дім буде, як Шіло, і місто це спорожніє, залишиться без мешканців? І зібрався увесь народ супроти Єремії в домі Господньому.
10. Коли почули про це князі юдейські, то прийшли з дому царя до Господнього дому і сіли біля входу до нової брами Господнього дому.
11. Тоді священики і пророки так сказали князям і всьому народові: Смертний вирок – цьому чоловікові, тому що він пророкує супроти міста цього, як ви чули своїми вухами.
12. І сказав Єремія всім князям і всьому народові: Господь послав мене пророкувати супроти дому цього і супроти міста цього всі ті слова, котрі ви чули;
13. Отож, виправте шляхи ваші і вчинки ваші і підкоріться голосові Господа, Бога вашого, і Господь відмінить лихо, котре вирік на вас.
14. А щодо мене – то ось я, у ваших руках; робіть зі мною, що на ваш розсуд виявиться доречним і справедливим;
15. Лише затямте собі гаразд, що коли забʼєте мене, то безвинну кров накличете на себе і на це місто, і на мешканців його, бо Господь справді послав мене до вас виповісти усі ті слова у ваші вуха.
16. Тоді князі і увесь народ сказали священикам і пророкам: Цей чоловік не заслуговує на смертний вирок, тому що він говорив нам йменням Господа, Бога нашого.
17. Тоді підвелися деякі із старшин краю і сказали до всього народного зібрання:
18. Михей з Мораші пророкував за днів Єзекії, царя юдейського, і сказав до всього юдейського народу: Так говорить Господь Саваот: Сіон буде зораний, як поле, і Єрусалим стане розвалищем руїн, і гора дому цього – залісненим пагорбом.
19. Чи умертвили його за це Єзекія, цар юдейський, і вся Юдея? Чи не побоявся він Господа і чи не благав Господа? І Господь відмінив лихоліття, котре вирік на них; а ми хочемо учинити велике зло душам нашим.
20. Пророкував також йменням Господнім такий собі Урія, син Шемаї, з Кірʼят-Єаріму, і пророкував супроти цього міста і супроти краю цього точнісінько такими ж словами, як Єремія.
21. Коли почув його слова цар Єгояким і всі вельможі його і всі князі, то шукав цар нагоди убити його. Урія почув про це і втік, і подався до Єгипту.
22. Але цар Єгояким навіть до Єгипту послав людей: Елнатана, Ахборового сина, та інших із ним.
23. І вивели Урію з Єгипту і привели до царя Єгоякима, і він умертвив його мечем і кинув трупа його, де були гроби простолюдинів.
24. Але рука Ахикама, Шаханового сина, була за Єремію, щоб не віддати його в руки народу для побиття на смерть.

27

Єремії 27

Притча про яму.

1. На початку царювання Єгоякима, сина Йосії, царя юдейського, було слово оце до Єремії від Господа:
2. Так сказав мені Господь: Зроби собі шлеї та ярмо і поклади собі на шию;
3. І пошли такі самі цареві едомському і цареві моавському, і до царя синів аммонських, і до царя тирського, і до царя сидонського через послів, що прийшли в Єрусалим до Седекії, царя юдейського;
4. І накажи їм сказати володарям їхнім: Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів; так скажіть володарям вашим:
5. Я витворив землю, людину і тварин, котрі на обличчі землі, великою могутністю Своєю і простягнутою рукою Моєю, і віддав її, кому з волі Моєї хотів віддати.
6. І нині Я віддаю всі землі оці в руку Навуходоносора, царя вавилонського, раба Мого, і навіть звірів польових віддаю йому на служіння.
7. І всі народи будуть служити йому, і синові його, і синові сина його, доки не прийде час і його землі, і йому самому, і будуть слугувати йому народи численні і царі відомі.
8. І якщо якийсь народ і царство не забажає служити йому, Навуходоносорові, цареві вавилонському, і не зігне шиї своєї під ярмо царя вавилонського, – цей народ Я покараю мечем, голодом і моровицею, говорить Господь, доки не винищу їх рукою його.
9. І ви не слухайте своїх пророків і своїх ворожбитів, і своїх сновидців, і своїх чарівників, і своїх чаклунів, котрі кажуть вам: Не будете служити цареві вавилонському.
10. Бо вони пророкують вам лжу, щоб витіснити вас із краю вашого, і щоб Я вигнав вас, і ви загинули.
11. А народ, котрий зігне шию свою під ярмо царя вавилонського і почне служити йому, Я залишу на землі своїй, говорить Господь, і він буде обробляти її і жити на ній.
12. І Седекії, цареві юдейському, я виповів усі оці слова, і сказав: Нахиліть шию свою під ярмо царя вавилонського і служіть йому і народові його – і будете живі.
13. Нащо помирати тобі і народові твоєму від меча, голоду і моровиці, як вирік Господь про той народ, котрий не буде служити цареві вавилонському?
14. І не слухайте слів пророків, котрі кажуть вам: Не будете служити цареві вавилонському; бо вони пророкують вам облуду.
15. Я не посилав їх, говорить Господь; і вони неправдиво пророкують йменням Моїм, щоб Я прогнав вас, і щоб ви загинули, – ви і пророки ваші, що вам пророкують.
16. І священикам і всьому народові цьому я казав: Так говорить Господь: Не слухайте слів пророків ваших, котрі пророкують вам і кажуть: Ось, невдовзі повернені будуть з Вавилону посудини Господнього дому; бо вони пророкують вам лжу.
17. Не слухайте їх, служіть цареві вавилонському і живіть; нащо доводити це місто до спустошення?
18. А якщо вони – пророки, і якщо у них є слово Господнє, то нехай клопочуться перед Господом Саваотом, аби посудини, які залишаються в домі Господньому і в домі царя юдейського та в Єрусалимі, не перейшли до Вавилону.
19. Бо так говорить Господь Саваот про стовпи і про мідне море, і про підніжжя та про інші речі, які залишилися в цьому місті,
20. Котрих Навуходоносор, цар вавилонський, не забрав, коли забирав юдейського царя Єхонію, сина Єгоякимового, та усіх вельмож юдейських з Єрусалиму до Вавилону,
21. Бо так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів, про посудини, що залишилися в домі Господньому і в домі царя юдейського і в Єрусалимі:
22. Вони будуть відпроваджені до Вавилону і там залишаться до того дня, коли навідаюся до них, говорить Господь, і виведу їх, і поверну їх на це місце.

28

Єремії 28

Продовження притчі про ярмо. Лжепророцтво Ананії та смерть його.

1. Того ж року, – на початку царювання Седекії, царя юдейського, – четвертого року пʼятого місяця, Ананія, син Аззура, пророк із Ґівʼону, казав мені в домі Господньому, перед очима священиків і всього народу, і сказав:
2. Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Знищу ярмо царя вавилонського;
3. За два роки Я поверну на цю місцину всі посудини Господнього дому, котрі Навуходоносор, цар вавилонський, забрав з цього місця і відпровадив до Вавилону;
4. А Єхонію, Єгоякимового сина, царя юдейського, і всіх полонених юдеїв, що прийшли до Вавилону, Я поверну на оце місце, говорить Господь, бо знищу ярмо царя вавилонського.
5. І сказав Єремія пророк пророкові Ананії перед очима священиків і перед очима всього народу, що стояв у домі Господньому,
6. І сказав Єремія пророк: Нехай буде так, нехай звершить це Господь! Нехай звершить Господь за твоїми словами, котрі ти виповів про повернення з Вавилону посудин дому Господнього і всіх бранців на цю місцину.
7. Лише вислухай оце слово, котре я скажу уголос для тебе і вголос для всього народу.
8. Пророки, які здавна були передніше від мене і передніше від тебе, провіщали багатьом землям і великим царствам війну, лихоліття і моровицю.
9. Якщо якийсь пророк провіщав мир, то його завше мали за пророка, котрого справді послав Господь, коли справджувалося слово того пророка.
10. Тоді пророк Ананія скинув ярмо з шиї Єремії пророка і розламав його.
11. І сказав Ананія перед очима всього народу оці слова: Так говорить Господь: Так знищу ярмо Навуходоносора, царя вавилонського, за два роки, знявши його з шиї всіх народів. І пішов Єремія своїм шляхом.
12. І було слово Господнє до Єремії потому, як пророк Ананія розламав ярмо, що було на шиї пророка Єремії.
13. Іди і скажи Ананії: Так говорить Господь: Ти розламав ярмо деревʼяне – то виготовлю замість нього ярмо залізне.
14. Бо так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: залізне ярмо покладу на шию усіх цих народів, щоб вони працювали для Навуходоносора, царя вавилонського, і вони будуть служити йому, і навіть звіроту польову Я віддав йому.
15. І сказав пророк Єремія пророкові Ананії: Послухай, Ананіє! Господь тебе не посилав, а ти подаєш неправдиву надію народові цьому.
16. А тому так говорить Господь: Ось, Я скину тебе з обличчя землі; цього ж року ти помреш, тому що ти говорив усупереч Господові.
17. І помер пророк Ананія того ж року, сьомого місяця.

29

Єремії 29

Лист Єремії до полонених співбратів у Вавилоні.

 

1. І ось слова листа, котрого пророк Єремія надіслав з Єрусалиму до останку старшин поміж переселенцями і до священиків, і до пророків, і до всього народу, котрих Навуходоносор вивів із Єрусалиму до Вавилону, –
2. Потому, як вийшли з Єрусалиму цар Єхонія і цариця з євнухами, князі юдейські та Єрусалиму, і теслі та ковалі, –
3. Через Еласу, Шафанового сина, та Ґемарію, сина Хілкійїного, яких послав Седекія, цар юдейський, посилав у Вавилон до Навуходоносора, царя вавилонського.
4. Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів, усім бранцям, котрих Я переселив з Єрусалиму до Вавилону:
5. Споруджуйте будинки і живіть у них, і насаджуйте сади та їжте плоди їхні,
6. Беріть дружин і народжуйте синів та доньок; і синам своїм беріть дружин і доньок своїх віддавайте заміж, щоб вони народжували синів та дочок, і розмножуйтеся там, а не малійте;
7. І піклуйтеся за добробут міста, до котрого Я переселив вас, і моліться за нього Господові, бо за добробуту його вам також буде мир.
8. Бо так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Нехай не зваблюють вас пророки ваші, котрі серед вас, і ворожбити ваші; і не дослухайтеся снів ваших, котрі вам сняться.
9. Неправду пророкують вони вам йменням Моїм; Я не посилав їх, говорить Господь.
10. Бо так говорить Господь: Коли виповниться Вавилонові сімдесят літ, тоді Я навідаю вас і виконаю добре слово Моє про вас, аби повернути вас на цю місцину.
11. Бо тільки Я знаю наміри, які маю для вас, говорить Господь, наміри на добро, не на лихо, щоби дати вам майбутнє і надію.
12. І покличите Мене, і підете і помолитеся до Мене, і Я почую вас;
13. І пошукаєте Мене, і знайдете, якщо пошукаєте Мене всім серцем вашим.
14. І буду Я знайдений вами, говорить Господь, і поверну вас із полону, і зберу вас від усіх народів і з усіх місць, куди Я вигнав вас, говорить Господь, і Я поверну вас на ту місцину, звідки переселив вас.
15. Ви кажете: Господь настановив нам пророків у Вавилоні також.
16. Так говорить Господь про царя, що сидить на Давидовому троні, і про увесь народ, що мешкає в цьому місті, про братів ваших, котрих не захопили в полон, –
17. Так говорить про них Господь Саваот: Ось, Я пошлю на них меча, голод і моровицю, і вчиню їх такими, як непридатні смокви, котрих не можна їсти через непридатність їхню;
18. І буду переслідувати їх мечем, голодом і моровицею, і віддам їх на озлоблення всім царствам землі, на прокляття і жах, на глум і ганьбу поміж усіма народами, куди Я прожену їх, –
19. За те, що вони не дослухалися слів Моїх, говорить Господь, з котрими Я посилав до них слуг Моїх пророків, посилав із самого досвітку, але вони не дослухалися, говорить Господь.
20. А ви, усі переселенці, котрих Я послав з Єрусалиму до Вавилону, слухайте слово Господнє:
21. Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів, про Ахава, сина Колаїного, і про Седекію, сина Маасеїного, що неправду пророкують вам йменням Моїм: Ось, Я віддам їх в руки Навуходоносора, царя вавилонського, і він умертвить їх перед очима вашими.
22. І стане зазвичай у них, що всі переселенці, котрі у Вавилоні, проклинатимуть отак: Нехай же вчинить тобі Господь так само, як Седекії та Ахавові, котрих цар вавилонський засмажив на вогні.
23. За те, що вони вдавалися до ганебного в Ізраїлі; вчиняли перелюб з дружинами ближніх своїх і йменням Моїм говорили лжу, чого Я не наказував їм; Я знаю це і Я свідок, говорить Господь.
24. І Шемаї нехеламитянинові скажи:
25. Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: За те, що ти посилав листи від себе самого до всього народу, котрий у Єрусалимі, і до священика Цефанії, сина Маасеїного, і до всіх священиків, і писав:
26. Господь настановив тебе священиком замість священика Єгояди, щоб ти був поміж наглядачами у домі Господньому за всіляким чоловіком, що навісніє і пророкує, і щоб ти кидав такого до вʼязниці, і в колоду.
27. Чому ж ти не заборониш Єремії з Анатоту пророкувати у вас?
28. Бо він і до вас у Вавилон прислав сказати: Полон буде тривалим; будуйте оселі і живіть у них, саджайте сади і їжте плоди їхні.
29. Коли Цефанія священик прочитав цього листа вголос перед пророком Єремією,
30. Тоді було слово Господнє до Єремії:
31. Пошли до всіх переселенців сказати: Так говорить Господь про нехеламитянина Шемаю: За те, що Шемая у вас пророкує, а Я не посилав його, і подає неправедну надію,
32. За те, так говорить Господь: Ось, Я покараю Шемаю нехеламитянина і нащадків його; не буде від нього чоловіка, що житиме серед народу цього, і не побачить він того добра, яке Я вчиню народові Моєму, говорить Господь; бо він говорив усупереч Господові.

30

Єремії 30

Провіщення про визволення Ізраїля та Юдеї.

1. Слово, котре було до Єремії від Господа:
2. Так говорить Господь, Бог Ізраїлів: Напиши собі всі слова, котрі Я говорив тобі, в книгу:
3. Бо ось, надходять дні, говорить Господь, коли Я поверну з полону народ Мій, Ізраїля та Юдею, говорить Господь; і приведу їх знову на ту землю, котру дав батькам їхнім, і вони будуть володіти нею.
4. І ось – ті слова, які сказав Господь про Ізраїля та Юдею.
5. Так сказав Господь: Голос замішання і жаху чуємо ми, а не миру.
6. Запитайте і поміркуйте: Чи народжує чоловік? То чому Я бачу у кожного чоловіка руки на крижах його, як у жінки-породіллі, і обличчя у всіх бліді?
7. О, горе! Великий той день, не було схожого на нього; це – лихоліття для Якова, але він буде врятований від нього.
8. І станеться того дня, говорить Господь Саваот: Поламаю ярмо його, котре на шиї твоїй, і шлеї твої розірву; і не будуть відтак служити чужинцям,
9. Але будуть служити Господові, Богові своєму, і Давидові, цареві своєму, котрого Я настановлю їм.
10. І ти, служнику Мій, Якове, не бійся, говорить Господь, і не страхайся, Ізраїлю; бо ось, Я вирятую тебе з далекої країни і племʼя твоє з краю полону їхнього; і повернеться Яків, і буде жити спокійно і мирно, і ніхто не буде залякувати його;
11. Бо Я з тобою, говорить Господь, щоб урятувати тебе; Я дощенту винищу всі народи, між якими розпорошив тебе, а тебе не винищу; Я буду карати тебе помірно, але непокараним не залишу тебе;
12. Бо так говорить Господь: Рана твоя невигойна, виразка жорстока;
13. Ніхто не піклується справою твоєю, щоб загоїти рану твою; немає рятівного лікування для тебе.
14. Усі друзі твої забули тебе, не шукають тебе; бо Я уразив тебе ударами ворожими, жорстокою карою за численні беззаконня твої, тому що гріхи твої примножилися.
15. Чого волаєш ти про рани твої, про жорстоку недугу твою? За численні беззаконня твої Я вчинив тобі це, тому що гріхи твої примножилися.
16. Але всі, що пожирають тебе, будуть пожерті; і всі вороги твої – всі самі підуть у полон, і спустошувачі твої будуть спустошені, і всіх грішників твоїх учиню пограбованими.
17. Я обкладу тебе пластирем і загою рани твої, говорить Господь. Тебе називали знедоленим, кажучи: Ось Сіон, що про нього ніхто не запитує.
18. Так говорить Господь: Ось, поверну полон шатрів Якова і поселення його помилую, – і місто знову буде збудоване на пагорбі своєму, і храм буде упоряджений, як перше.
19. І піднесеться від них подяка і голос звеселений; і Я примножу їх, і не будуть маліти, і прославлю їх, і не будуть зневажені.
20. І сини його будуть, як перше, і безліч його буде поставати переді Мною, і покараю усіх пригноблювачів його.
21. І буде вождь його із нього самого, і володар його вийде з-поміж нього; і Я наближу його, і він підійде до Мене; бо хто наважиться самохіть наблизитися до Мене? – говорить Господь.
22. І ви будете Моїм народом, і Я буду вам Богом.
23. Ось, лютий вихор рине від Господа, вихор грізний; він упаде на голову лиходіїв.
24. Вогнистий гнів Господа не відвернеться, аж доки Він не звершить і не виконає намірів серця Свого. Наприкінці днів ви зрозумієте це.

31

Єремії 31

Провіщення прийдешнього спасіння Ізраїля та Юдеї, і про Новий Заповіт.

1. Того часу, говорить Господь, Я буду Богом усім племенам Ізраїлевим, а вони будуть Моїм народом.
2. Так говорить Господь: Народ, який уцілів од меча, знайшов милість у пустелі; іду заспокоїти Ізраїля.
3. Здалеку зʼявився мені Господь і сказав: Любовʼю вічною Я полюбив тебе, і тому добра воля Моя до тебе.
4. Я знову упорядкую тебе, і ти будеш упорядкована, діво Ізраїлева, знову будеш оздоблюватися тімпанами твоїми і виходити у коло танцю веселунів;
5. Знову насадиш виноградників у горах Самарії; виноградарі, котрі насаджуватимуть їх, самі й збирати будуть.
6. Бо настане день, коли сторожа на горі Ефраїмовій проголосить: Підводьтеся, і зійдемо на Сіон до Господа, Бога нашого.
7. Бо так говорить Господь: радісно співайте про Якова і вигукуйте перед вождем народів; проголошуйте, прославляйте і кажіть: Урятуй, Господе, народ Твій, останок Ізраїля!
8. Ось, Я приведу їх з країни північної і зберу їх від рубежів землі; сліпий і кульгавий, вагітна і породілля разом із ними, – велика безліч повернеться сюди.
9. Вони вийшли зі слізьми, а Я поведу їх з утіхою; поведу їх поблизу потоків води шляхом торованим, на котрому не спіткнуться; бо Я – Батько Ізраїлеві і Ефраїм – первісток Мій.
10. Слухайте слово Господнє, народи, і повідайте островам віддаленим, і скажіть: Хто розпорошив Ізраїля, Той неодмінно й збере його, і буде охороняти його, як пастух отару овець.
11. Бо викупить Господь Якова і визволить його від руки того, хто був сильніший від нього.
12. І прийдуть вони, і будуть святкувати на верховинах Сіону; і прилинуть до Господньої щедрости, до пшениці і вина та єлею, до ягнят і волів; і душа їхня буде, мов напоєний водою сад, і вони не будуть уже знемагати.
13. Тоді юнка буде веселитися в колі танцю, і юнаки і старці разом; і оберну печаль їхню на радість, і потішу їх, і дам радість після скорботи їхньої.
14. І насичу душу священиків повнотою, і народ Мій насититься щедрістю Моєю, говорить Господь.
15. Так говорить Господь: Голос чутно в Рамі, лемент і гірке ридання; Рахіль плаче за дітьми своїми і не хоче втішатися дітьми своїми, бо немає вже їх.
16. Так говорить Господь: Утримай голос свій від ридання і очі твої від сліз, бо є нагорода за працю твою, говорить Господь, і повернуться вони з країни ворожої.
17. І є надія для твого майбутнього, говорить Господь, і повернуться сини твої у володіння твої.
18. Чую Ефраїма, що плаче: Ти покарав мене, і я – покараний, мов теля непокірне; наверни мене, – і навернуся, бо Ти – Господь, Бог мій.
19. Коли я був навернений, я боявся, і коли був на добрий розум наставлений, бив себе по стегнах; я був осоромлений, я був збентежений, тому що ніс на собі безчестя юности моєї.
20. Чи не дорогий для Мене син Ефраїм? Чи не улюблене дитя? Бо тільки-но озвуся про нього, завжди з любовʼю згадую про нього; і все в Мені обурюється за нього; змилуюся над ним, говорить Господь.
21. Постав собі дороговкази, постав собі стовпи, наверни серце твоє на дорогу – на шлях, котрим ти простувала; повертайся, діво Ізраїлева, повертайся до цих міст твоїх.
22. Чи довго тобі поневірятися, донько зрадлива? Бо Господь витворить на землі щось нове: Жінка захистить чоловіка.
23. Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Надалі, коли Я поверну полон їхній, будуть говорити на землі Юдиній і в містах його такі слова: Нехай же благословить тебе Господь, оселе правди, о, горо свята!
24. І оселяться на ній Юда і всі міста його вкупі, землероби і пастухи з чередами.
25. Бо Я понапуваю душу знеможену і насичу всіляку душу зажурену.
26. На цьому я пробудився і пригадав, і сон мій був приємний мені.
27. Ось, надходять дні, говорить Господь, коли Я засію дім Ізраїля і дім Юдин насінням людини й насінням худоби.
28. І як пильно Я спостерігав за ними, щоб викорінити і винищити, зруйнувати і вигублювати, а також шкодити; так Я буду спостерігати за ними, щоб відбудовувати і насаджувати, говорить Господь.
29. За тих днів уже не будуть говорити: Батьки їли кислий виноград, а в дітей оскома на зубах;
30. Але кожний буде вмирати за своє беззаконня; хто буде їсти кислий виноград, у того на зубах, авжеж, буде оскома.
31. Ось надходять дні, говорить Господь, коли Я складу з домом Ізраїля і з домом Юди Нового Заповіта, –
32. Не такого Заповіта, якого Я уклав з батьками їхніми того дня, коли взяв їх за руку, щоб вивести з єгипетської землі; той заповіт Мій вони порушили, хоч Я залишався у спілці з ними, говорить Господь.
33. Але ось Заповіт, котрого Я укладу з домом Ізраїлевим по тих днях, говорить Господь: Укладу закон Мій у нутрощі їхні і на серцях їхніх напишу його, і буду їм Богом, а вони будуть Моїм народом.
34. І вже не будуть навчати один одного, брат – брата і говорити: Пізнайте Господа, бо всі самі будуть знати Мене, від малого до великого, говорить Господь, тому що Я прощу беззаконня їхні і гріхів їхніх уже не згадаю.
35. Так говорить Господь, Котрий дав сонце, аби вдень світило, місяць і зорі, щоб світили вночі, Котрий збурює море аж так, що хвилі його ревуть; Господь Саваот – ймення Йому!
36. Якщо ці настанови перестануть діяти переді Мною, говорить Господь, то племʼя Ізраїлеве перестане бути народом переді Мною назавжди.
37. Так говорить Господь: Якщо небо може бути виміряне вгорі, і підвалини землі – досліджені внизу, то Я також відкину всеньке племʼя Ізраїлеве за все те, що вони вчинили, говорить Господь.
38. Ось, надходять дні, говорить Господь, коли місто упорядковане буде для слави Господньої від вежі Хананеїла аж до брами Наріжної.
39. І землемірний шнур пройде далі до пагорба Ґарев і обійде Ґоа.
40. І вся долина трупів і попелу, і все поле до потоку Кедрон, до рогу Кінської брами на схід, буде святинею Господа; не зруйнується і не розвалиться повіки.

32

Єремії 32

На ознаку повернення з полону Єремія купляє поле.

1. Слово, котре було від Господа до Єремії десятого року Седекії, царя юдейського; цей рік був вісімнадцятим роком Навуходоносора.
2. Тоді військо Навуходоносора взяло в облогу Єрусалим, і Єремію пророка увʼязнили на подвірʼї сторожі, що біля дому царя юдейського.
3. Седекія, цар юдейський, замкнув його там, сказавши: Нащо ти пророкуєш і кажеш: так говорить Господь: Ось, Я віддаю місто це в руки царя Вавилонського, і він захопить його;
4. І Седекія, цар юдейський, не уникне рук халдеїв, але неодмінно буде переданий в руки царя вавилонського, і буде розмовляти з ним устами до уст, і очі його побачать його очі.
5. І він відпровадить Седекію до Вавилону, де він буде, аж доки не відвідаю його, говорить Господь. Якщо ви будете воювати з халдеями, то не матимете успіху.
6. І сказав Єремія: Ось таке було до мене слово Господнє:
7. Ось Ганамеїл, син Шаллума, твого дядька, йде до тебе сказати: Купи собі поле моє, котре в Анатоті, бо за тобою право викупу, щоб його придбати.
8. І Ганамеїл, син дядька мого, прийшов до мене, за словом Господнім, на подвірʼя сторожі і сказав мені: Купи поле моє, котре в Анатоті, на землі Беньяміновій, бо право спадщини твоє і право викупу твоє; купи собі. Тоді я спізнав, що це було слово Господнє.
9. І купив я поле в Ганамеїла, сина дядька мого, котре в Анатоті, і відважив йому сім шеклів срібла і десять срібняків.
10. І записав до книжки і запечатав її, і запросив до того свідків і відважив срібло на вагах.
11. І взяв я купчого листа, запечатаного за законом та приписами, а також відкритого, –
12. І віддав цього купчого листа Барухові, синові Нерійї, Махсеїного сина, на очах сина дядька мого Ганамеїла та на очах свідків, які підписали цього купчого листа, на очах усіх юдеїв, що сиділи по подвірʼї сторожі.
13. І заповідав Барухові в їхній присутності:
14. Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Візьми ці нотатки – цього купчого листа, котрий запечатаний, і оцей запис, котрий запечатаний, і цей запис відкритий, – і поклади їх до глиняної посудини, щоб вони залишалися там багато днів.
15. Бо так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Будинки і поля та виноградники знову будуть куплятися на цій землі.
16. Коли передав купчого листа Барухові, Нерейїновому синові, я помолився до Господа:
17. О, Господе Боже! Ти утворив небо і землю великою силою Своєю і простертою рукою; для Тебе нічого немає неможливого;
18. Ти виявляєш милість тисячам і за беззаконня батьків віддаєш у нутро дітям їхнім після них: Боже Великий, Сильний, Котрому ймення – Господь Саваот!
19. Великий в пораді і Сильний в діяннях, Котрого очі відкриті на всі шляхи синів людських, щоб кожному віддати належне за торованками його і за плодами справ його,
20. Котрий звершував чудеса і ознаки на землі єгипетській, і звершує до цього дня і в Ізраїлі, і між усіма людьми, і вчинив Собі ймення, як і цього дня.
21. І вивів народ Твій, Ізраїля, із єгипетської землі ознаками і чудодіяннями, і рукою сильною, і рукою простягнутою, за великого жаху.
22. І дав їм землю оцю, котру присягався їм віддати, – землю, де тече молоко і мед.
23. Вони зайшли і заволоділи нею, але не підкорилися голосові Твоєму, і не чинили за Твоїм законом, не робили того, що Ти заповідав їм чинити, і за те навів Ти на них оце лихоліття.
24. Ось вали сягають міста, щоб здобути його; і місто від меча, і голоду, і моровиці потрапить до рук халдеїв, котрі воюють проти нього; що Ти казав, те й справджується, і ось, Ти бачиш це.
25. А Ти, Господе Боже, сказав мені: Купи собі поле за срібло і запроси свідків, а в цей час місце переходить до рук халдеїв.
26. І було слово Господнє до Єремії:
27. Ось, Я – Господь, Бог всілякої плоті; чи є щось неможливе для Мене?
28. А тому так говорить Господь: Ось Я віддаю це місто в руки халдеїв і в руки Навуходоносора, царя вавилонського, і він здобуде його,
29. І зайдуть халдеї, що оточили це місто, підпалять місто вогнем і спалять його і будинки, на покрівлях котрих підносилося кадіння Баалові і виливалися поливні пожертви чужим богам, щоб гнівити Мене.
30. Бо сини Ізраїлеві і сини Юдині тільки лихе чинили перед очима Моїми від юности своєї; сини Ізраїлеві тільки гнівили Мене справами рук своїх, говорить Господь.
31. І наче для гніву Мого і люті Моєї існувало це місто від самого дня розбудови його аж до сього дня, щоб Я відкинув його з-перед обличчя Мого.
32. За все лихе синів Ізраїля і синів Юди, яке вони для гніву Мого чинили, – вони, царі їхні, князі їхні, священики їхні і пророки їхні, і мужі Юди і мешканці Єрусалиму.
33. Вони повернулися до Мене спиною, а не обличчям; і коли Я навчав їх, від самого досвітку навчав, вони не хотіли прийняти настанов.
34. І в домі, над котрим назване ймення Моє, поставили мерзоти свої й опоганили його.
35. Улаштували капище Баалові в долині Бен-Гіннома, щоб переводити через вогонь синів своїх і дочок своїх на честь Молохові, чого Я їм не наказував, і Мені на розум не спадало, щоб вони вчиняли подібну мерзоту, уводячи в гріх Юду.
36. А проте нині так говорить Господь, Бог Ізраїлів, про це місто, про яке ви говорите: Воно переходить до рук царя вавилонського мечем, і голодом, і моровицею;
37. Ось, Я зберу їх із усіх країн, до котрих вигнав їх у гніві Моєму і в люті Моїй, у великім обуренні, і поверну їх на місцину оцю і дам їм життя у безпеці.
38. Вони будуть Моїм народом, а Я буду їм Богом.
39. І дам їм одне серце і одну путь, щоб Мене боялися упродовж усіх днів життя свого, на добро собі і на добро для дітей своїх після них.
40. І складу з ними вічного заповіта, за котрим Я не відвернуся од них, щоб добродіяти їм, і страх Мій покладу в серце їхнє, щоб вони не відступали од Мене.
41. І буду радіти за них, добродіючи їм, і посаджу їх на землі оцій непохитно – від усього серця Мого і від усієї душі Моєї.
42. Бо так говорить Господь: Як навів Я на цей народ усе оце лихоліття страшне, так наведу на них усе добро, як Я вирік на них.
43. І будуть купляти поля на цій землі, про яку ви кажете: Це – пустеля, без людей і без худоби; вона перейшла до рук халдеїв;
44. Будуть купляти поля за срібло і заносити це до купчих листів, і запечатувати і запрошувати свідків – у краю Беньяміновому і в околицях Єрусалиму, і в містах Юди і в містах горішніх, і в містах долішніх, і в містах південних; бо поверну полон їхній, говорить Господь.

33

Єремії 33

Пророцтво про Царство Месії, коли настане вічний мир з Богом.

1. І було слово Господнє до Єремії вдруге, коли він був іще на подвірʼї сторожі:
2. Так говорить Господь, Котрий витворив землю, Господь, Котрий упорядкував і утвердив усе, – Господь Йому ймення.
3. Озвися до Мене – і Я відповім тобі, покажу тобі велике і недоступне, чого ти не знаєш.
4. Бо так говорить Господь, Бог Ізраїлів, про будинки цього міста і про доми царів юдейських, котрі руйнуються для завалів і для битви,
5. Тими, що прийшли воювати з халдеями, щоби наповнити доми трупами людей, котрих Я уражу в гніві Моєму і в люті Моїй, і за всі беззаконня котрих Я утаємничив обличчя Моє від цього міста.
6. Ось, Я прикладу йому пластиря і цілющі засоби і вилікую їх, і відкрию їм повноту миру та істини.
7. І поверну полон Юди і полон Ізраїля, і упорядкую їх, як на початку.
8. І очищу їх від усього безчестя їхнього, котрим вони грішили переді Мною, і прощу всі беззаконня їхні, якими вони грішили переді Мною, і відпали од Мене.
9. І буде для Мене Єрусалим радісним йменням, похвалою і честю перед усіма народами землі, які почують про все добро, котре Я вчиню йому, і здивуються і затремтять від усіх добродіянь і всього доброчинства, котре Я надам йому.
10. Так говорить Господь: На цій місцині, про яку ви кажете: Вона порожня, без людей і без худоби, – в містах юдейських і на вулицях Єрусалиму, котрі порожні, без людей і без худоби, –
11. Знову буде чутно голос радости і голос веселощів, голос нареченого і голос нареченої, голос бесідників: прославляйте Господа Саваота, бо добрий Господь, бо навіки милість Його, і голос тих, що приносять пожертву вдячности в домі Господньому; бо Я поверну полонених цієї землі до попереднього стану, говорить Господь.
12. Так говорить Господь Саваот: На цій місцині, котра порожня – без людей і без худоби – і в усіх містах її знову будуть житла пастухів, які випасатимуть череди.
13. У містах горішніх і в містах долішніх, і в містах південних, і в краї Беньяміновому, і на околицях Єрусалиму, і в містах Юдиних знову будуть проходити череди під рукою того, хто їх перелічує, говорить Господь.
14. Ось, надходять дні, говорить Господь, коли Я звершу те добре слово, котре вирік про дім Ізраїлів і про дім Юдин.
15. За тих днів і в той час вирощу Давидового Паростка Праведного, – і буде звершувати суд і правду на землі.
16. За тих днів Юда буде врятований і Єрусалим буде жити в безпеці, і назвуть йменням Йому: Господь – спокута наша!
17. Бо так говорить Господь: Немає переводу Давидовим мужам, що сидітимуть на троні дому Ізраїлевого,
18. І в священиків-левитів не буде переводу перед обличчям Моїм тому мужеві, що буде приносити усеспалення і спалювати приношення і звершуватиме пожертви.
19. І було слово Господнє до Єремії:
20. Так говорить Господь: Якщо можете порушити заповіта Мого про день Мій і заповіта Мого про ніч, щоб день і ніч не приходили у свій час,
21. То може порушитися і заповіт Мій зі служителем Моїм Давидом, аж так, що не буде в нього сина, що зацарює на троні його, а також з левитами-священиками, служителями Моїми.
22. Як військо небесне, якому нема ліку, і як пісок морський, котрому немає міри, так розмножу потомство Давида, служителя Мого, і левитів, які служать Мені.
23. І було слово Господнє до Єремії:
24. Чи не бачиш, що народ цей говорить: ті два роди, котрих вибрав Господь, Він відкинув, і через це вони зневажають народ Мій так, наче він уже не є народом в їхніх очах?
25. Так говорить Господь: Якщо заповіту Мого про день і ніч і приписів неба та землі Я не утвердив,
26. То й рід Якова і Давида, служника Мого, відкину, щоб не брати вже володарів з його роду для роду Авраамового, Ісаакового і Якового; бо поверну полон їхній і помилую їх.

34

Єремії 34

Седекії провіщено про його полон.

1. Слово, котре було до Єремії від Господа, коли Навуходоносор, цар вавилонський і все військо його, і всі царства землі, підвладні його руці, і всі народи воювали супроти Єрусалиму і супроти всіх міст його;
2. Так говорить Господь, Бог Ізраїлів: Іди і скажи Седекії, цареві юдейському, і скажи йому: Так говорить Господь: Ось, Я віддаю це місто в руки царя вавилонського, і він спопелить його вогнем;
3. І ти не уникнеш руки його, але неодмінно попадеш йому до рук, і очі твої побачать очі царя вавилонського, і уста його будуть говорити твоїм устам, і підеш до Вавилону.
4. А втім, слухай слово Господнє, Седекіє, царю юдейський! Так говорить Господь про тебе: Ти не помреш від меча;
5. Ти помреш у мирі, і, як для батьків твоїх – попередніх царів, котрі були перед тобою, – спалювали начиння духмяне, так і для тебе спалять і оплакуватимуть тебе: Овва, володарю, бо Я вирік це слово, говорить Господь.
6. Єремія пророк усі слова ці переказав Седекії, цареві юдейському, в Єрусалимі.
7. А тим часом, військо царя вавилонського воювало супроти Єрусалиму і супроти усіх міст юдейських, котрі ще залишалися, з Лахішем та Азекою, бо лише вони залишалися серед Юдиних міст, як міста фортечні.
8. Слово, котре було до Єремії від Господа потому, як цар Седекія ухвалив заповіта з усім народом, що був у Єрусалимі, щоб оголосити волю,
9. Аби кожний відпустив на волю раба свого і рабиню свою, єврея і єврейку, щоб ніхто з них не тримав у рабстві юдея, брата свого.
10. І підкорилися всі князі і увесь народ, котрі пристали до заповіту, щоб відпустити кожному раба свого і рабиню свою на волю, щоб не утримувати їх надалі в рабах, – підкорилися і відпустили;
11. Але потому, як поміркували, почали брати назад рабів і рабинь, котрих відпустили на волю, і примусили їх бути рабами і рабинями.
12. І було слово Господнє до Єремії від Господа:
13. Так говорить Господь, Бог Ізраїлів: Я склав заповіта з батьками вашими, коли вивів їх з єгипетської землі, з дому рабства, і сказав:
14. Наприкінці сьомого року відпускайте кожний брата свого, єврея, котрий продав себе тобі; нехай він працює на тебе шість літ, а потім відпусти його від себе на волю; але батьки ваші не послухали Мене і не прихилили вуха свого до цього.
15. Ви нині навернулися і вчинили справедливо перед очима Моїми, оголосили кожний волю ближньому своєму, і склали переді Мною заповіта в домі, над яким названо ймення Моє;
16. Але потім поміркували, і зганьбили ймення Моє, і повернули до себе кожний раба свого і кожний рабиню свою, котрих відпустили на волю, куди душі їхній угодно, і примушуєте їх бути у вас рабами і рабинями.
17. Тому так говорить Господь: Ви не послухали Мене, щоб кожний оголосив свободу братові своєму і ближньому своєму; за це ось, Я, говорить Господь, оголошую вам свободу попасти під меч, моровицю і голод, і віддам вас на глум у всі царства землі;
18. І віддам тих, що знехтували заповітом Моїм, і не дотрималися слів заповіту, котрий вони ухвалили перед лицем Моїм, коли розітнули теля надвоє і пройшли між розтятими половинками його, –
19. Князів юдейських і князів єрусалимських, євнухів і священиків, і весь народ землі, який проходив між розтятими половинками теляти, –
20. Віддам їх в руки ворогів їхніх і в руки тих, що шукають душі їхні, – і трупи їхні будуть поживою птахам небесним і польовій звіроті.
21. І Седекію, царя юдейського, і князів його віддам в руки ворогів їхніх і в руки тих, що шукають душі їхньої, і в руки війська царя вавилонського, котре відступило од вас.
22. Ось, Я оголошу волю Свою, говорить Господь, і поверну їх до цього міста, і вони нападуть на нього і захоплять його, і спопелять його вогнем, і міста Юдеї вчиню пустелею безлюдною.

35

Єремії 35

Послух Рехавитів – приклад Ізраїлеві.

1. Слово, яке було до Єремії від Господа за днів Єгоякима, сина Йосії, царя юдейського:
2. Іди до оселі Рехавитів і поговори з ними, і приведи їх до Господнього дому, до однієї з кімнат, і дай їм пити вина.
3. Я взяв Яазанію, Єреміїного сина, Хаваццініїного сина, і братів його, і всіх синів його та увесь дім Рехавитів.
4. І привів їх до Господнього дому, до кімнати синів Ханана, сина Їгдаліїного, Божого чоловіка, що біля кімнати князів, над кімнатою Маасеї, Шаллумового сина, вартового біля входу;
5. І поставив перед синами дому Рехавитів повні чаші з вином і склянки, і сказав їм: Пийте вино,
6. Але вони сказали: Ми вина не пʼємо, тому що Йонадав, син Рехавів, наш батько, наказав нам, говорячи: Не пийте вина ні ви, ні діти ваші повіки.
7. І домів не споруджуйте, і насіння не сійте, і виноградників не насаджуйте, і не майте їх, але живіть у шатрах упродовж усіх днів життя вашого, щоб вам тривалий час прожити на землі, де ви мандрівниками.
8. І ми підкорилися голосові Йонадава, сина Рехавового, батька нашого, у всьому, що він заповідав нам, щоб не пити вина упродовж днів наших, – ми і дружини наші, і сини наші, і доньки наші,
9. І щоб не споруджувати осель для прожиття нашого; і в нас немає ні виноградників, ні ланів, ні посіву;
10. А живемо в шатрах і в усьому підкоряємося і чинимо все, що заповідав нам Йонадав, батько наш.
11. Коли ж Навуходоносор, цар вавилонський, прийшов на цю землю, ми сказали: Ходімо, до Єрусалиму від халдейського війська і від вояків Араму, – і ось, ми замешкали в Єрусалимі:
12. І було слово Господнє до Єремії:
13. Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Іди і скажи мужам Юди і городянам Єрусалиму: Невже ви не візьмете з цього наставлення для себе, щоб дослухатися слів Моїх? – говорить Господь.
14. Слова Йонадава, сина Рехавового, котрий заповідав синам своїм не пити вина – виконуються, – і вони не пʼють вина до сього дня, тому що підкоряються заповідям батька свого; а Я безнастанно говорив вам, казав ще з досвітку щоранку, – і ви не послухали Мене.
15. Я посилав до вас усіх служителів Моїх, пророків, посилав з раннього ранку і говорив: Одверніться кожний від лихого шляху свого і виправте поведінку вашу і не ходіть слідом за іншими богами, щоб служити їм, – і будете жити на цій землі, котру Я дав вам і батькам вашим; але ви не прихилили вуха свого і не послухали Мене.
16. Та оскільки сини Йонадавові, сина Рехавового, виконують заповідь батька свого, котру він заповідав їм, а народ цей не слухає Мене,
17. Тому так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Ось, Я наведу на Юдею і на всіх мешканців Єрусалиму усе те зло, котре Я вирік на них, тому що Я говорив їм, а вони не підкорилися, кликав їх, а вони не відповідали.
18. А домові Рехавитів сказав Єремія: Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: За те, що ви підкорилися заповідям Йонадава, батька вашого, і дотримуєтеся всіх заповідей його і в усьому чините, як він заповідав вам,
19. За це, – так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів, не відбереться у Йонадава, сина Рехавового, муж, що стоятиме перед лицем Моїм у всі дні.

36

Єремії 36

Спалення сувою.

1. І сталося четвертого року Єгоякима, Йосіїного сина, царя юдейського, було таке слово до Єремії від Господа:
2. Візьми собі книжковий сувій і напиши на ньому всі слова, котрі Я говорив тобі про Ізраїля і про Юдею, і про всі народи від того дня, як Я почав говорити тобі, від днів Йосії – аж донині.
3. Можливо, дім Юдин почує про всі лихоліття, які Я наміряюся вчинити їм, щоб вони відвернулися кожний від злої путі своєї, щоб Я простив неправду їхню і гріха їхнього.
4. І прикликав Єремія Баруха, сина Нерійїного, і написав Барух до книжкового сувою з уст Єремії усі слова Господні, котрі Він говорив йому.
5. І наказав Єремія Барухові, і сказав: Я замкнений, і не можу зайти до Господнього дому;
6. Отож, йди ти і прочитай написані тобою в сувої з моїх уст слова Господні уголос перед народом у домі Господньому в день посту, а також уголос перед усіма юдеями, які прийшли з міст своїх, прочитай їх.
7. Можливо, вони піднесуть сумирне благання перед лицем Господа, і відвернуться кожний від злої путі своєї; бо великий гнів і обурення, котре оголосив Господь на цей народ.
8. Барух, син Нерійїн, вчинив усе, що наказав йому пророк Єремія, щоб слова Господні, написані в сувої, прочитати в домі Господньому.
9. Пʼятого року Єгоякима, сина Йосіїного, царя юдейського, девʼятого місяця, оголосили піст перед лицем Господа всьому народові в Єрусалимі і всьому народові, що прийшов до Єрусалиму з міст юдейських.
10. І прочитав Барух написані в сувої слова Єремії в домі Господньому, в кімнаті Ґемарії, писаря, сина Шафанового, на горішньому подвірʼї, біля входу до нової брами дому Господнього, вголос перед усім народом.
11. Михей, син Ґемарії, Шафанового сина чув усі слова Господні, написані в сувої,
12. І зійшов до царевого дому, до кімнати царського писаря, і ось, там сиділи всі старшини: писар Елішама і Делая, син Шемаїн, і Елнатан, син Ахборів, і Ґемарія, син Шафанів, і Седекія, син Хананії, і всі старшини.
13. І переказав їм Михей усі слова, котрі він чув, коли Барух читав сувоя уголос перед народом.
14. Тоді всі старшини послали до Баруха Єгудія, сина Нетанії, сина Шелемії, сина Кушіїного, сказати йому: Сувій, котрого ти читав уголос перед народом, візьми в руку твою і прийди. І взяв Барух, син Нерійїн, сувій в руку свою і прийшов до них.
15. Вони сказали йому: Сядь, і прочитай нам уголос. І прочитав Барух їм уголос.
16. Коли вони вислухали всі слова, то з жахом подивилися один на одного і сказали Барухові: Ми неодмінно перекажемо всі ці слова цареві.
17. І запитали Баруха: Скажи нам, як ти писав усі слова оці з його уст?
18. І сказав їм Барух: Він виповідав мені устами своїми всі ці слова, а я чорнилом писав їх на цьому сувої.
19. Тоді сказали старшини Барухові: Піди, сховайся ти і Єремія, щоб ніхто не знав, де ви.
20. І пішли вони до царя у палац, а сувоя залишили в кімнаті Єлішами, царського писця, і переказали уголос перед царем усі слова ці.
21. Цар послав Єгудія принести сувоя, і він забрав його з кімнати Єлішами, царського писця; і читав його Єгудія уголос перед царем і вголос перед усіма князями, що стояли біля царя.
22. Того часу, девʼятого місяця, цар сидів у зимовому домі, і перед ним стояв горщик із жаром.
23. Коли Єгудія прочитав три чи чотири стовпчики, цар відрізав їх писарським ножиком і кидав на жар у горщику, аж доки не знищив увесь сувій на вогні, котрий палахкотів у горщику.
24. І не злякалися і не розідрали шатів своїх ні цар, ні всі служники його, котрі чули всі ці слова.
25. Хоч Елнатан, і Делая, і Ґемарія просили царя не палити того сувою, але він не послухав їх.
26. І наказав цар Єрахмеелові, синові царя, і Сераї, синові Азраїловому, і Шелемії, синові Авдіїловому, взяти писаря Баруха й пророка Єремію, та Господь сховав їх.
27. І було слово Господнє до Єремії, потому, як цар спалив сувоя і слова, котрі Барух написав із уст Єремії, і сказано йому:
28. Візьми собі знову іншого сувоя, – і напиши в ньому всі попередні слова, які були в першому сувої, котрого спалив Єгояким, цар юдейський.
29. А цареві юдейському Єгоякимові скажи: Так говорить Господь: Ти спалив цей сувій, і сказав: Нащо ти написав у ньому: Неодмінно прийде цар вавилонський і спустошить землю цю, і винищить на ній людей і худобу?
30. За це, так говорить Господь про Єгоякима, царя юдейського: Не буде від нього сидячого на Давидовому троні, і труп його буде пожбурений на полудневу спеку і на холод нічний.
31. І відвідаю його рід і його служників за неправду їхню, і наведу на них, і на мешканців Єрусалиму, і на мужів Юди все зло, котре Я вирік на них, а вони не слухали.
32. І взяв Єремія другого сувоя і віддав Барухові писцеві, синові Нирійїному, і він написав у ньому з уст Єремії всі слова того сувоя, котрого спалив Єгояким, цар юдейський, на вогні; і до них було долучено багато подібних слів.

37

Єремії 37

Єремію посадили до вʼязниці при царі Седекії.

1. Замість Єхонії, сина Єгоякимового, зацарював Седекія, син Йосії, якого настановив царем юдейської землі Навуходоносор, цар вавилонський, в Юдиному краї,
2. Ні він, ні служники його, ні народ країни не підкорялися словам Господа, котрі Він говорив через Єремію пророка.
3. Цар Седекія послав Єгухала, сина Шелеміїного, і священика Цефанію, сина Маасеїного, до пророка Єремії сказати: Помолися за нас Господові, Богові нашому.
4. Єремія тоді ще вільно входив і виходив серед народу, тому що не вкинули його на той час до вʼязниці.
5. А тим часом військо фараонове виступило з Єгипту, і халдеї, що облягали Єрусалим, почувши звістку про те, відступили од Єрусалиму.
6. І було слово Господнє до Єремії пророка:
7. Так говорить Господь, Бог Ізраїля: Отак скажіть цареві юдейському, який послав вас до Мене запитати в Мене: Ось військо фараонове, котре йшло вам на допомогу, повернеться до краю свого, до Єгипту;
8. А халдеї знову повернуться і будуть воювати супроти цього міста, і захоплять його, і спалять його вогнем.
9. Так говорить Господь: Не обманюйте себе, кажучи: Неодмінно відійдуть од нас халдеї; бо вони не відійдуть.
10. Якби ви навіть розгромили все військо халдеїв, що воюють супроти вас, і залишилися б у них лише поранені, то підвелися б також поранені, кожний з шатра свого, і спалили б місто це вогнем.
11. У той час, як військо халдейське відступило од Єрусалиму з причини військ фараонових,
12. Єремія вийшов з Єрусалиму, аби піти до Беньямінового краю, переховатись там від народу.
13. Та коли він був у брамі Беньяміновій, старший сторожі, який там був, на імʼя Їрійя, син Шелемеї, сина Хананієвого, схопив Єремію пророка і сказав: Ти хочеш перекинутися до халдеїв?
14. Єремія сказав: Це – неправда! Я не хочу перекинутися до халдеїв. Але він не послухав його, і забрав Їрійя Єремію і привів його до князів.
15. Князі розгнівалися на Єремію і били його, і замкнули його до тюрми, в домі писаря Єгонатана, тому що вчинили його вʼязницею.
16. Коли Єремія зайшов до підвалу вʼязниці, то пробув там багато днів, –
17. Цар Седекія послав за ним, і привели його; і запитав його цар в домі своєму таємно, і сказав: Чи немає слова від Господа? Єремія сказав: Є, і сказав: Тебе передадуть у руки царя вавилонського.
18. І сказав Єремія цареві Седекії: Чим же я згрішив перед тобою і перед служниками твоїми, і перед народом оцим, що ви кинули мене до вʼязниці?
19. І де ваші пророки, котрі пророкували вам, кажучи: Цар вавилонський не піде супроти нас і супроти землі цієї?
20. І нині послухай, володарю мій царю, нехай упаде благання моє перед обличчям твоїм; не повертай мене до оселі писаря Єгонатана, щоб мені там не померти.
21. І наказав цар Седекія, щоб замкнули Єремію на подвірʼї вартівні і давали йому по кусневі хліба щодень, з вулиці пекарів, аж доки не вичерпався увесь хліб у місті. Отак залишився Єремія на подвірʼї вартівні.

38

Єремії 38

Єремія в ямі. Він радить цареві не чинити опору ворогові.

1. І почули Шафатія, син Маттанів, і Ґедалія, син Пашхурів, і Юхал, син Шелемеїн, і Пашхур, син Малкійїн, ті слова, що Єремія виголосив до всього народу, кажучи:
2. Так говорить Господь: Хто залишиться в цьому місці, помре від меча, голоду і моровиці; а хто вийде до халдеїв, буде живий, і душа його буде йому замість здобичі, і він залишиться жити.
3. Так говорить Господь: Неодмінно передасться це місто в руки війська царя вавилонського, і він захопить його.
4. Тоді князі сказали цареві: Нехай буде цей чоловік зрокований на смерть, тому що він знесилює руки воїнів, котрі залишаються в цьому місті, і руки всього народу, виповідаючи такі слова; бо цей чоловік не добра зичить народові, а лихоліття.
5. І сказав цар Седекія: Ось, він у ваших руках, тому що цар не може діяти усупереч вам.
6. Тоді взяли Єремію і кинули до ями Малкійї, царевого сина, котра була на подвірʼї варти, і опустили Єремію на мотузках; у ямі тій не було води, а лише багно, і загруз Єремія в багні.
7. І почув Евед-Мелех, ефіоп, один з євнухів, який був у царському домі, що Єремію кинули до ями; а цар сидів тоді біля брами Беньямінової.
8. І вийшов Евед-Мелех з дому царського і сказав цареві:
9. Володарю мій! Не добре вчинили ці люди, отак учинивши з Єремією пророком, котрого кинули до ями, він помре там від голоду, тому що немає більше хліба в місті.
10. Цар наказав Евед-Мелехові ефіопові, сказавши: візьми з собою звідси тридцять вояків і витягни Єремію пророка з ями, доки він не помер.
11. І взяв Евед-Мелех тих людей із собою і зайшов до царського дому, під комору, і взяв звідти старих непридатних ганчірок і старих непридатних шматків і опустив їх на мотузку в яму до Єремії.
12. І сказав Евед-Мелех ефіоп Єремії: Підклади оці старі кинуті ганчірки і шматини під пахви рук твоїх, під мотузки. І вчинив так Єремія.
13. І потягли Єремію на мотузках і витягнули його з ями; і залишався Єремія на подвірʼї варти.
14. Тоді цар Седекія послав і прикликав Єремію пророка до себе, через третій вхід до храму Господнього, і сказав цар Єремії: Я запитаю у тебе дещо; не приховай від мене анічогісінько.
15. І сказав Єремія Седекії: Якщо я відкрию тобі, чи не зрокуєш мене на смерть? І якщо дам тобі пораду, ти не послухаєш мене.
16. І присягався цар Седекія Єремії таємно, кажучи: Живий Господь, Котрий витворив нам душу оцю, не зрокую тебе на смерть і не віддам в руки цих людей, котрі шукають душі твоєї.
17. Тоді Єремія сказав Седекії: Так говорить Господь Бог Саваот, Бог Ізраїлів: Якщо ти вийдеш до князів царя вавилонського, то жива буде душа твоя, і це місто не буде спалене вогнем, і ти будеш живий і дім твій;
18. А якщо не вийдеш до князів царя вавилонського, то це місто перейде в руки халдеїв, і вони спопелять його вогнем; і ти не уникнеш їхніх рук.
19. І сказав цар Седекія Єремії: Я боюся юдеїв, котрі перейшли до халдеїв, щоб халдеї не віддали мене в руки їхні, і щоб ті не поглумилися з мене.
20. І сказав Єремія: Не віддадуть; покорися голосові Господа, в тому, що я говорю тобі, і добре тобі буде, і живою буде душа твоя.
21. А якщо ти не захочеш вийти, то ось слово, яке відкрив мені Господь:
22. Ось, усі дружини, котрі залишилися в домі царя юдейського, відведені будуть до князів царя вавилонського, і скажуть вони: Тебе обдурили і взяли гору друзі твої; ноги твої загрузли в багно, і вони пішли від тебе.
23. І всіх дружин твоїх і дітей твоїх відведуть до халдеїв, і ти не уникнеш їхніх рук; але будеш узятий рукою царя вавилонського, і вчиниш те, що місто оце буде спопелене вогнем.
24. І сказав Седекія Єремії: Ніхто не мусить знати ці слова, і тоді не помреш.
25. І якщо почують князі, що я розмовляв з тобою, і прийдуть до тебе, і скажуть тобі: Скажи нам, що говорив ти цареві, не утаємничуй від нас, і ми не зрокуємо тебе на смерть, – а також, що говорив тобі цар,
26. То скажи їм: Я поклав перед лицем царя благання своє, щоб не повертати мене до Єгонатанового дому, щоб мені не померти там.
27. І прийшли всі князі до Єремії, і запитували його, і він сказав їм згідно з тими словами, котрі цар велів сказати, і вони мовчки покинули його, тому що не спізнали сказаного цареві.
28. І залишився Єремія на подвірʼї варти до того дня, котрого захопили Єрусалим. І Єрусалим був захоплений.

39

Єремії 39

Седекію забирають у полон.

1. Девʼятого року Седекії, царя юдейського, десятого місяця, прийшов Навуходоносор, цар вавилонський, з усім військом своїм до Єрусалиму і взяв його в облогу.
2. А одинадцятого року Седекії, четвертого місяця, девʼятого дня місто було звойоване.
3. І ввійшли до нього всі князі царя вавилонського і розташувалися в середній брамі: Нергал-Сарʼецер, Самгар, Нево-Сарсехім, старший євнух, Нергал-Сарʼецер, чільник магів і решта князів царя вавилонського.
4. Коли Седекія, цар юдейський, і всі військові люди їх побачили, то почали утікати, і вночі вийшли з міста через царський сад у браму поміж двома мурами, і квапливо пішли шляхом через рівнину.
5. Але військо халдейське погналося за ними, і наздогнали Седекію на рівнинах єрихонських, і захопили його, і привели до Навуходоносора, царя вавилонського, до Рівли, до краю Хамат, де він звершив суд над ним.
6. І заколов цар вавилонський синів Седекіїних у Ривлі перед його очима, і всіх вельмож юдейських заколов цар вавилонський.
7. А Седекії виколов очі і закував його в кайдани, щоб спровадити його до Вавилону.
8. Дім царя і доми народу спалили халдеї вогнем, і мури Єрусалиму зруйнували.
9. А решту народу, що залишалася в місті, і перебіжчиків, котрі перебігли до нього, та інших людей, що залишилися, вигнав Невузарадан, старший царської охорони, переселив до Вавилону.
10. А вбогих із народу, котрі нічого не мали, Невузарадан, старший царської охорони, залишив на юдейській землі і дав їм тоді ж таки виноградники і поля.
11. А про Єремію Навуходоносор, цар вавилонський, дав такого наказа Невузараданові, старшині царської охорони:
12. Візьми його і зважай на нього, і не завдавай йому чогось недоброго, але вчиняй з ним так, як він скаже тобі.
13. І послав Невузарадан, старший царської охорони, і Невушазбан, старший євнухів, і Нерґал-Сарʼецер, старший магів, і всі князі царя вавилонського,
14. Послали і взяли Єремію з двору сторожі, і віддали під нагляд Ґедалії, сина Ахікама, сина Шафанового, щоб відпровадити додому. І він залишився жити серед народу.
15. До Єремії, коли його ще утримували на подвірʼї вʼязниці, було слово Господнє:
16. Піди, скажи ефіопові Евед-Мелехові: так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Ось, Я виконаю слова Мої про це місто для зла, а не на добро йому, і вони справдяться того дня перед очима твоїми;
17. Але тебе Я захищу того дня, говорить Господь, і не потрапиш до рук людей, котрих ти боїшся.
18. Я захищу тебе, і ти не впадеш від меча, і душа твоя залишиться в тебе замість здобичі, тому що ти на Мене поклав надію, сказав Господь.

40

Єремії 40

Єремія залишається в Юдеї.

1. Слово, яке було до Єремії від Господа, по тому, як Невузарадан, старший царської охорони, відпустив його з Рами, де він забрав його, закутого в ланцюги серед інших бранців-єрусалимлян та юдеїв, що переселялися до Вавилону.
2. Старший царської охорони узяв Єремію і сказав йому: Господь, Бог твій, вирік це лихоліття на цю місцину.
3. І навів його Господь і вчинив те, що сказав, тому що ви згрішили перед Господом, і не дослухалися голосу Його, за те й спіткало вас оце все.
4. Отож, я звільняю тебе сьогодні від ланцюгів, котрі на руках твоїх: якщо тобі бажано йти зі мною до Вавилону, – то йди, і я буду піклуватися про тебе; а якщо не бажано тобі йти зі мною до Вавилону, – залишайся. Ось, уся земля перед тобою, куди тобі угодно, і куди подобається йти, туди й простуй.
5. Коли він ще не відійшов, сказав Невузарадан: Піди до Ґедалії, сина Ахікама, сина Шафанового, котрого цар вавилонський настановив намісником над містами юдейськими, і залишайся з ним серед народу, або йди, куди тобі до душі простувати. І дав йому старший царської охорони харчів, подарунка і відпустив його.
6. І прийшов Єремія до Ґедалії, сина Ахікамового, до Міцпи, і жив з ним серед народу, що залишався в країні.
7. Коли всі старшини війська, що були в полі, вони і люди їхні, почули, що цар вавилонський настановив Ґедалію, сина Ахікамового, намісником понад країною, і доручив йому чоловіків і жінок, і дітей, і тих із убогих країни, котрих не переселили до Вавилону,
8. Тоді прийшли до Ґедалії в Міцпу: той же Ізмаїл, син Нетаніїн, і Йоханан та Йонатан, сини Кареахові, і Серая, син Танхуметів, і сини нетофатянина Ефая, і Єзанія, син маахатянина, вони та їхні люди.
9. І Ґедалія, син Ахікама, сина Шафанового, заприсягнувся їм і людям їхнім, кажучи: Не бійтеся служити халдеям, лишайтеся на землі і служіть цареві вавилонському, і буде вам добре.
10. А я залишуся в Міцпі, заступатися за вас перед халдеями, котрі будуть приходити до нас; а ви збирайте вино, і плоди літа та оливу і заливайте в посудини ваші, і живіть по містах ваших, котрі ви зайняли.
11. Також усі юдеї, котрі в Моаві й серед Аммонових синів, в Едомі, і які в усіх краях, чули, що цар вавилонський залишив частину юдеїв, і настановив над ними Ґедалію, сина Ахікама, сина Шафанового;
12. І повернулися всі ці юдеї з усіх місць, куди були вигнані, і прийшли на землю юдейську до Ґедалії в Міцпу, і зібрали вина і плодів літа дуже багато.
13. А тим часом, Йоханан, син Кареахів, та всі військові старшини, що були в полі, прийшли до Ґедалії в Міцпу,
14. І сказали йому: Чи відаєш ти, що Бааліс, цар Аммонових синів, послав Ізмаїла, сина Нетаніїного, щоб убити тебе? Але Ґедалія, син Ахікама, не повірив їм.
15. Тоді Йоханан, син Кареатів, сказав Ґедалії таємно у Міцпі: Дозволь мені, я піду і забʼю Ізмаїла, сина Натаніїного, і ніхто не знатиме; нащо допускати, щоб він убив тебе, і щоб усі юдеї, що зібралися до тебе, розпорошилися, і щоб загинув останок Юди?
16. Але Ґедалія, син Ахікамів, сказав Йохананові, синові Кареаховому: Не роби цього, бо ти неправду кажеш про Ізмаїла.

41

Єремії 41

Пророцтво Єремії до залишених в Юдеї.

1. І сталося сьомого місяця, Ізмаїл, син Нетаніїн, сина Елішамового з роду царського, і вельможі царя і десять мужів з ним прийшли до Ґедалії, сина Ахікама, до Міцпи, і там вони їли разом хліб у Міцпі.
2. І підвівся Ізмаїл, син Нетаніїн, і десять мужів, котрі були з ним, і вдарили Ґедалію, сина Ахікама, сина Шафанового, мечем і умертвили того, котрого цар вавилонський настановив намісником країни.
3. Також убив Ізмаїл і всіх юдеїв, котрі були з ним, з Ґедалією, у Міцпі, і військових халдеїв, які там були.
4. Другого дня по вбивстві Ґедалії, коли ніхто не знав про це,
5. Прийшли з Сихему, з Шіло і з Самарії вісімдесят чоловік з поголеними бородами і в розідраній одежі, з нарізаними знаками на тілі, з подарунками і ладаном в руках для принесення їх до Господнього дому.
6. Ізмаїл, син Нетаніїн, вийшов з Міцпи їм назустріч, йшов і плакав, і коли стрівся з ними, сказав їм: Ідіть до Ґедалії, сина Ахікама.
7. І тільки-но вони зайшли до середини міста, Ізмаїл, син Нетаніїн, убив їх і кинув до рову, він, і ті люди, що були з ним.
8. Але знайшлося серед них десятеро чоловіків, котрі сказали Ізмаїлові: Не вбивай нас, бо в нас є у полі утаємничені добра: пшениця з ячменем, і олива з медом. І він утримався, і не умертвив їх з іншими братами їхніми.
9. А рів, куди покидав Ізмаїл трупи людей, котрих він убив через Ґедалію, був той самий, котрого викопав цар Аса, боячись Баші, царя ізраїльського, – його виповнив Ізмаїл, син Нетаніїн, убитими.
10. І захопив Ізмаїл увесь останок народу, що був у Міцпі, дочок царевих і увесь народ, що залишився в Міцпі, котрого Невузарадан, старший царської охорони, доручив Ґедалії, синові Ахікама, і захопив їх Ізмаїл, син Нетаніїн, і поспішив до синів Аммонових.
11. Та коли Йоханан, син Кареахів, та всі військові старшини, що були з ним, почули про злочини, котрі заподіяв Ізмаїл, син Нетаніїн,
12. Узяли всіх людей і пішли на бій з Ізмаїлом, сином Нетаніїним, і наздогнали його біля великої води, що в Гівоні.
13. І коли увесь народ, що був у Ізмаїла, побачив Йоханана, сина Кареахового, і всіх військових старшин, що були з ним, – зрадів;
14. І відвернувся увесь народ, котрого Ізмаїл вивів у полон з Міцпи, і обернувся і пішов до Йоханана, сина Кареахового;
15. А Ізмаїл, син Нетаніїн, утік від Йоханана з вісьмома чоловіками і подався до синів Аммонових.
16. Тоді Йоханан, син Кареахів, і всі військові старшини, що були з ним, забрали з Міцпи увесь останок народу, котрого він звільнив від Ізмаїла, сина Нетаніїного, по тому, як той забив Ґедалію, сина Ахікамового, чоловіків, військових людей, і дружин, і дітей, і євнухів, котрих він вивів з Гівону.
17. І пішли вони і зупинилися в поселенні Кімгамі, що поблизу Віфлеєму, аби податися до Єгипту
18. Від халдеїв, бо вони боялися їх, тому що Ізмаїл, син Нетаніїн, убив Ґедалію, сина Ахікамового, котрого цар вавилонський настановив намісником понад країною.

42

Єремії 42

Єремія забороняє Йохананові та іншим утікати до Єгипту.

1. І підійшли всі військові старшини та Йоаханан, син Кареахів, та Єзанія, син Гошаїн і увесь народ, від малого до великого,
2. І сказали Єремії пророкові: Нехай упаде перед лицем твоїм благання наше, помолися за нас Господові, Богові твоєму, про увесь цей останок, тому що з численного залишилося нас мало, як очі твої бачать нас.
3. Щоб Господь Бог твій показав нам той шлях, котрим маємо йти, і те, як діяти.
4. І сказав їм Єремія пророк: Чую, помолюся Господові, Богові вашому, за словами вашими, і все, що відповість Господь, оголошу вам, не приховаю од вас жодного слова.
5. Вони сказали Єремії: Нехай буде Господь між нами свідком вірним та праведним у тому, що ми ревно виконаємо все те, з чим пошле тебе до нас Господь, Бог твій.
6. Чи добре, а чи недобре воно буде, але голосові Господа, Бога нашого, до Котрого посилаємо тебе, підкоримося, щоб нам було добре, коли будемо покірні перед голосом Господа, Бога нашого.
7. Як минуло десять днів, було слово Господнє до Єремії.
8. Він покликав до себе Йоханана, сина Кареахового, і всіх військових старшин, що були з ним, та увесь народ, від малого до великого,
9. І сказав їм: Так говорить Господь, Бог Ізраїлів, до Котрого ви посилали мене, аби покласти перед Ним благання ваше:
10. Якщо залишитеся на цій землі, то Я упорядкую вас і не спустошу, насаджу вас і не викоріню; бо Я шкодую за те лихоліття, котре учинив вам.
11. Не бійтеся царя вавилонського, котрого ви боїтеся; не бійтеся його, говорить Господь, бо Я з вами, щоб рятувати вас і визволяти вас від руки його.
12. І виявлю вам милість, і він умилостивиться до вас і поверне вас на вашу землю.
13. А якщо ви скажете: Не хочемо жити на цій землі, і не підкоритеся голосові Господа, Бога вашого, кажучи:
14. Ні, ми підемо до Єгипетського краю, де війни не побачимо і голосу сурми не почуємо, і голодувати не будемо, і там будемо жити;
15. То вислухайте нині слово Господнє, ви, останок Юди: Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Якщо ви уперто відвернете обличчя ваші, щоб рушати до Єгипту, і таки підете, щоб там замешкати;
16. То меч, котрого ви боїтеся, наздожене вас там, в краю єгипетському, і голод, котрого ви страхаєтеся, буде завжди йти слідом за вами там, у Єгипті, і там-таки помрете.
17. І всі, котрі обернуть обличчя своє, щоби йти до Єгипту і там жити, помруть від меча, голоду і моровиці, і жодний з них не залишиться і не уникне там лихоліття, котре Я наведу на них.
18. Бо так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Як вилився гнів Мій і лють Моя на мешканців Єрусалиму, так виллється лють Моя на вас, коли увійдете до Єгипту, і ви будете прокляттям і жахом, і наругою, і глумом, і не побачите вже місцини цієї.
19. До вас, останку Юди, вирік Господь: Не йдіть до Єгипту; твердо знайте, що Я нині застеріг вас.
20. Бо ви згрішили супроти самих себе: Ви послали мене до Господа, Бога нашого, сказавши: Помолися за нас Господові Богові нашому, і все, що скаже Господь Бог наш, оголоси нам, – і ми вчинимо.
21. Я оголосив вам нині, але ви не підкорилися голосові Господа, Бога нашого, і не прийняли всього того, з чим Він послав мене до вас.
22. Тож знайте, що ви помрете від меча, голоду і моровиці на тому місці, куди хочете йти, щоб жити там.

43

Єремії 43

Єремія силою заведений до Єгипту.

1. Коли Єремія передав усьому народові всі слова Господа Бога, з котрими Господь Бог послав його до них;
2. Тоді сказав Азарія, син Гошаїн і Йоханан, син Кареахів, і всі зарозумілі люди сказали Єремії: Неправду ти говориш, не посилав тебе Господь, Бог наш сказати: Не йдіть до Єгипту, щоб там жити.
3. А Барух, син Нерійїн, намовляє тебе супроти нас, аби передати в руки халдеїв, щоб вони умертвили нас, або відпровадили нас полоненими до Вавилону.
4. І не послухав Йоханан, син Кареахів, і всі військові старшини та увесь народ Господнього голосу, щоб залишитися на землі юдейській.
5. І взяв Йоханан, син Кареахів, і всі військові старшини увесь останок юдеїв, котрі повернулися від усіх народів, куди їх прогнали, щоб жити на землі юдейській,
6. Чоловіків і дружин, і дітей, і дочок царевих, і всіх тих, котрих Невузарадан, старший царської охорони, залишив з Ґедалією, сином Ахікама, сина Шафанового, і Єремію пророка, і Баруха, сина Нерійїного;
7. І пішли до єгипетського краю, бо не підкорилися голосові Господньому і дійшли до Тахпанхесу.
8. І було слово Господнє до Єремії в Тахпанхесі:
9. Візьми в руки свої великі камені і приховай їх у вимішаній глині біля входу до фараонового дому в Тахпанхесі, перед очима юдеїв,
10. І скажи їм так: Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Ось, Я пошлю і візьму Навуходоносора, царя вавилонського, служника Мого, і поставлю престол його на цьому камінні, що сховане Мною, і розтягне він над ним царське шатро своє;
11. І прийде і уразить землю єгипетську: хто приречений на смерть, того уразить смерть; і хто в полон, – піде в полон; і хто під меч, – піде під меч.
12. І учиню вогонь у капищах богів єгипетських; і він спопелить їх, а їх візьме в полон, і одягнеться в землю єгипетську, як пастух одягає на себе одежу свою, і вийде звідти у спокої.
13. І порозбиває статуї в Бет-Шемеша (Дім Сонця), що в краї єгипетському, і капища богів єгипетських спопелить вогнем.

44

Єремії 44

Звернення до тих, що оселилися в Єгипті.

1. Слово, котре було до Єремії про всіх юдеїв, що осіли в єгипетському краї, – у Мігдолі, і в Тахпанхесі, і в Нофі, і в краю Патрос:
2. Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Ви бачите усі лихоліття, котрі Я навів на Єрусалим і на всі міста юдейські; ось, тепер вони порожні, і ніхто в них не живе,
3. За нечестя їхнє, котре вони чинили, гнівлячи Мене, ходячи кадити і служити іншим богам, яких не знали ні вони, ні ви, ні батьки ваші.
4. Я посилав до вас усіх служителів Моїх, пророків, посилав з раннього ранку, щоб сказати: Не вдавайтеся до цих мерзенних справ, котрі Я ненавиджу.
5. Але вони не слухали, і не прихилили вухо своє, щоб відвернутися од свого нечестя, не кадити іншим богам.
6. І вилилася лють Моя і гнів Мій, і спалахнув у містах Юдеї і на вулицях Єрусалиму; і вони стали руїнами і пустелею, як бачите цього дня.
7. І нині так говорить Господь Бог Саваот, Бог Ізраїлів: Нащо ви завдаєте цього великого зла душам вашим, винищуючи у себе чоловіків і дружин, дорослих дітей і немовлят серед Юдеї, щоб не залишити в себе останку,
8. Гнівлячи Мене витворами рук своїх, кадінням іншим богам у краю Єгипетському, куди ви прийшли жити, аби погубити себе, і стати прокляттям і глумом у всіх народів землі?
9. Хіба ви забули нечестя батьків ваших і безчестя царів юдейських, ваше власне безчестя і нечестя дружин ваших, яке вони чинили на землі юдейській і на вулицях Єрусалиму?
10. Не упокорилися вони й до сього дня, і не бояться, і не вчиняють за Моїм законом і за приписами Моїми, котрі Я дав вам і батькам вашим.
11. Тому так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Ось, Я наверну до вас обличчя Моє на загибель та винищення всієї Юдеї,
12. І візьму юдеїв, що залишилися і повернули обличчя своє, щоб рушити до єгипетського краю і жити там, і всі вони будуть винищені, загинуть на землі єгипетській; мечем і голодом будуть понищені; від малого до великого помруть від меча та голоду, і стануть прокляттям і жахом, наругою і глумом.
13. Навідаю тих, що замешкали в краї єгипетському, як Я навідав Єрусалим, мечем, голодом і моровицею,
14. І ніхто не уникне і не вціліє з останку юдеїв, що прийшли на землю єгипетську, аби пожити там, а потім повернутися на землю юдейську, куди вони всією душею бажають повернутися, щоб там жити; ніхто не повернеться, окрім тих, котрі повтікають звідси.
15. І відповідали Єремії всі чоловіки, котрі знали, що жінки їхні провадять кадіння іншим богам, і всі жінки, котрі були там у значній кількості, і увесь народ, що жив на землі єгипетській, у Патросі, і сказали:
16. Слово, котре ти говорив нам йменням Господа, ми не приймаємо від тебе.
17. Але неодмінно будемо чинити все те, що вийшло з уст наших, щоб кадити богині неба і звершувати поливання, як ми робили, ми і батьки наші, у містах Юдеї і на вулицях Єрусалиму, тому що тоді ми були ситі і щасливі, і горя не знали.
18. А від того часу, як перестали ми кадити богині неба і звершувати їй поливання, зазнаємо у всьому нестачі і гинемо від меча і голоду.
19. І коли ми кадили богині неба і звершували їй поливання, то хіба без відома чоловіків наших ліпили ми їй пироги з її зображенням і звершували їй поливання?
20. Тоді сказав Єремія до всього народу, чоловікам і жінкам, і всьому народові, котрий так відповідав йому:
21. Чи не це кадіння, котре звершували ви в горах юдейських і на вулицях Єрусалиму, ви і батьки ваші, царі ваші, і ваші князі, і народ країни, пригадав Господь? І чи не воно спало Йому на серце?
22. Господь не міг більше терпіти злих ваших учинків і мерзоти, які ви чинили; тому й стала земля ваша пустелею і жахіттям та прокляттям, без мешканців, як ви бачите нині.
23. Оскільки ви, звершуючи те кадіння, грішили перед Господом і не дослухалися голосу Господа, і не чинили за Його законом і за приписами Його, і за велінням Його, то й спіткало вас оце лихоліття, як бачите нині.
24. І сказав Єремія всьому народові і всім жінкам: Слухайте слово Господнє, всі юдеї, котрі в Єгипетському краї.
25. Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Ви і жінки ваші, що устами своїми говорили, й руками своїми виготовляли; ви кажете: Почнемо виконувати обітниці наші, котрі ми обіцяли, щоб кадити богині неба і вчиняти їй поливання, – непохитно тримайтеся обітниць ваших і достоту виконуйте ваші обітниці.
26. За це вислухайте слово Господнє, всі юдеї, що замешкали на єгипетській землі: Ось, Я присягнувся великим йменням Моїм, говорить Господь, що не буде вже на всій землі єгипетській вимовлятися ймення Моє устами якого-небудь юдея, що сказав би: Живий Господь Бог!
27. Ось, Я буду спостерігати за вами для погибелі, а не для добра; і всі юдеї, котрі на землі єгипетській, будуть гинути від меча і голоду, аж доки зовсім не повинищуються.
28. Тільки невеличке число тих, що уникнуть меча, повернеться з краю Єгипетського на землю юдейську, і спізнають усі юдеї, що залишилися, котрі прийшли на землю єгипетську, аби пожити там, чиє слово справдиться: Моє чи їхнє.
29. Та ось вам ознака, говорить Господь, що Я навідаю вас на цьому місці, щоб ви знали, що справдяться слова Мої про вас на погибель вам.
30. Так говорить Господь: Ось, Я віддам фараона Хофру, єгипетського царя, в руки ворогів його і в руки тих, що шукають життя його, як віддав Седекію, царя юдейського, в руки Навуходоносора, царя вавилонського, ворога його, що шукав його життя.

45

Єремії 45

Єремія втішає Баруха.

1. Слово, котре пророк Єремія сказав Барухові, синові Нерійїному, коли він написав слова оці з уст Єремії до книги, четвертого року Єгоякима, сина Йосіїного, царя юдейського.
2. Так говорить Господь, Бог Ізраїлів, до тебе, Баруху:
3. Ти кажеш: Горе мені! Бо Господь долучив скорботу до хворощів моїх; я знесилів од зітхань моїх, і не знаходжу спокою.
4. Тож скажи йому: Так говорить Господь: Ось, що Я спорудив, зруйную, і що посадив, – викоріню, – всю оцю землю.
5. А ти просиш собі великого: Не проси; бо ось, Я наведу лихоліття на всіляку плоть, говорить Господь, а тобі замість здобичі залишу душу твою на всіх місцинах, куди лише підеш.

46

Єремії 46

Пророцтво Єремії про народи поганські.

1. Слово Господнє, котре було до пророка Єремії про народи поганські:
2. Про Єгипет, про військо фараона Нехо, царя єгипетського, котре було над рікою Єфрат у Каркеміші, і котре переміг Навуходоносор, цар вавилонський, четвертого року Єгоякима, сина Йосіїного, царя юдейського:
3. Готуйте щити і списи, і розпочинайте битву;
4. Сідлайте коней і сідайте, вершники, і ставайте в шоломах, точіть списи, одягайтеся в кольчуги!
5. Та чому Я бачу: вони сторопіли і завернули назад? І сильні їхні переможені, і втікають, не озираючись; звідусіль жах, говорить Господь.
6. Не втече швидконогий, і не врятується сильний; на півночі, біля ріки Єфрат, вони спіткнуться і впадуть.
7. Хто це підіймається, мов ріка, і, мов потоки, хвилюються води його?
8. Єгипет піднімається, мов ріка, і, як потоки води, захвилювалися води його, і говорить: Піднімусь і вкрию землю: знищу місто і мешканців його.
9. Сідайте на коней і мчіться, колісниці, і виступайте, сильні, ефіопи і лівійці, озброєні щитом, і лидяни, що тримають луки і тятиви їхні;
10. Бо день цей у Господа Бога Саваота є день помсти, аби помститися ворогам Його, і меч буде пожирати, і насититься і упʼється кровʼю їхньою; бо це Господові Богові Саваотові буде приношення пожертви у північному краї, біля ріки Єфрат.
11. Піди до Ґілеаду, візьми бальзаму, єгипетська юнко, доню Єгипту; ти марно будеш добирати ліки для уздоровлення: немає для тебе лікування.
12. Почули народи про ганьбу твою, і зойки твої виповнили землю; бо сильний зіткнувся із сильним, і обидва упали разом.
13. Слово, котре сказав Господь пророкові Єремії про нашестя Навуходоносора, царя вавилонського, щоб звоювати землю єгипетську:
14. Повідайте в Єгипті і дайте знати в Мігдолі, і повідайте в Нофі і Тахпанхесі; скажіть: Підводься і готуйся, бо вже меч пожирає околиці твої.
15. Чому сильний твій відкинутий? – Не встояв, тому що Господь погнав його.
16. Він багатьох здолав, навіть падали один на одного і вигукували: Підводься! Повернемося до народу нашого, на рідну землю нашу від згубного меча!
17. А там кричать: Фараон, цар Єгипту, завагався; він згаяв обумовлений час.
18. Живу Я, говорить Цар, Котрому ймення – Господь Саваот: як Фавор серед гір і мов Кармел біля моря, – така певність, що він прийде.
19. Приготуй собі необхідне для переселення, доню, мешканко Єгипту, бо Ноф буде спустошений, спорожніє, залишиться безлюдним.
20. Єгипет – пречудова телиця; але загибель з півночі поспішає, квапиться.
21. І найманці його серед нього, мов годовані телята, – самі також завернули назад, почали втікати всі, не встояли, бо прийшла на них лиха година їхньої загибелі, час навідин їх.
22. Голос його лине, мов гадючий; вони йдуть із військом, прийдуть на нього з сокирою, мов дроворуби;
23. Вирубають ліс його, говорить Господь, бо їх безліч; їх більше, аніж сарани, і немає їм ліку.
24. Осоромлена донька Єгипту потрапила до рук народу північного.
25. Господь Саваот, Бог Ізраїлів, каже: Ось, Я навідаю Аммона, котрий в Но, і фараона та Єгипет, і богів його, і царів його, фараона і тих, що сподіваються на нього.
26. І віддамо їх в руки тим, що шукають життя їхнього, і в руки Навуходоносора, царя вавилонського, і в руки рабів його; але після того буде він заселений, як за давніх днів, говорить Господь.
27. А ти не бійся, Якове, служителю Мій, і не лякайся, Ізраїлю: бо ось, Я вирятую тебе з далекої країни, і насіння твоє з краю полону їхнього; і повернеться Яків, і буде жити у спокої та мирі, і ніхто не буде його лякати.
28. Не бійся, служителю Мій, Якове, говорить Господь: бо Я – з тобою; Я винищу всі народи, до котрих Я вигнав тебе, а тебе не винищу, а лише покараю тебе певною мірою; але непокараним не залишу тебе.

47

Єремії 47

Про землю филистимську.

1. Слово Господа, яке було до пророка Єремії про филистимлян передніше, аніж фараон здобув Ґазу,
2. Так говорить Господь: Ось, уже ринуть води з півночі, і вчиняться потоками повені, і затоплять землю і все, що її виповнює, місто і городян у ньому; тоді заволають люди, і заридають усі мешканці країни.
3. Від грімкого тупотіння копит потужних коней його, від гуркоту колісниць його, від скрипіння коліс їхніх, батьки не озирнуться на дітей своїх, тому що руки у них помліють.
4. Від того дня, котрий надійде вигубити усіх филистимлян, відібрати у Тира і Сидона всю решту помічників, бо Господь спустошить филистимлян, останок острова Кафтора.
5. Облисіла Ґаза, гине Ашкелон, останок долини їхньої.
6. Допоки будеш нищити, о мечу Господній! Допоки ти не матимеш спокою? Повернися у піхви свої, вгамуйся і май спокій!
7. Але як тобі вгамуватися, коли Господь наказав супроти Ашкелону і супроти берега морського? Туди Він його спрямував.

48

Єремії 48

Пророцтво про Моава.

1. Про Моава так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Горе місту Нево! Воно спустошене! Кірʼятаїм посоромлений і здобутий; Мизгав зневажений і зруйнований.
2. Немає вже слави Моава; у Хешбоні затівають супроти нього лихе: Ходімо, винищимо його з-поміж народів. І ти, Мадмене, загинеш, меч іде за тобою.
3. Чути зойки від Горонаїму: спустошення і руїна страшна!
4. Поруйнований Моав! Зойки зчинили діти його.
5. Бо узвозом до Лухоту простують з плачем та риданнями; і при сходженні з Горонаїму волання про спустошення.
6. Утікайте, рятуйте життя ваше і будете схожі на обезкорене дерево в пустелі.
7. Оскільки ти сподівався на справи твої і на скарби твої, то також будеш здобутий, і Кемош піде в полон, разом зі своїми священиками і своїми князями.
8. І прийде спустошувач на всіляке місто, і ніхто не уціліє: і загине долина, і спорожніє рівнина, як сказав Господь.
9. Дайте крила Моавові, щоб він міг відлетіти; міста його стануть пустелею, тому що нікому буде мешкати в них.
10. Проклятий, хто справу Господню виконує недбало, і проклятий, хто утримує меча свого від крови.
11. Моав од юности своєї був замирений, сидів на óсаді своєму, і не переливний з посудини до посудини, і в полон не ходив; тому-то й залишився в ньому смак його і запах його не змінився.
12. Тому ось, надходять дні, говорить Господь, коли Я пришлю до нього розливачів, котрі переллють його і випорожнять посудини його, і глеки його порозбивають.
13. І посоромлений буде Моав заради Кемоша, як дім Ізраїлів був зневажений заради Бет-Ела, надії своєї.
14. Нащо ви кажете: Ми люди хоробрі і міцні для війни?
15. Спустошений Моав, і міста його палають, і найкращі юнаки його пішли на заклання, говорить Цар – Господь Саваот імʼя Його.
16. Близько загибель Моава, і вельми поспішає лихоліття його.
17. Співчувайте йому всі сусіди його, і всі, що знаєте імʼя його, скажіть: Як зламалося оте міцнюще жезло його, оте берло слави!
18. Зійди з висоти величі і сиди спрагла, донько, мешканко Дівону, бо спустошувач Моава прийде до тебе і спустошить фортеці твої.
19. Стань при дорозі і чатуй, мешканко Ароеру, запитуй у того, що втік і рятується: Що сталося?
20. Посоромлений Моав, бо переможений; ридайте, і волайте, повідайте в Арноні, що спустошений Моав.
21. І суд прийшов на рівнини, на Холон; на Ягцу, і на Мефаат, і
22. І на Дівон, і на Нево, і на Бет-Дівдатаїм,
23. І на Кірʼятаїм, і на Бет-Гамул, і на Бет-Меон,
24. І на Керіййот, і на Боцру, і на всі міста Моавського краю, далекі і близькі.
25. Відтятий ріг Моава, і рамено його зламане, говорить Господь.
26. Дайте йому впитися до спʼяніння, бо він звеличився супроти Господа; і нехай Моав валяється у вивертах своїх, і сам стане посміховиськом.
27. Чи не був посміховиськом у тебе Ізраїль? Хіба його впіймали серед злодіїв, що ти, траплялося, тільки-но заговориш про нього, хитаєш головою?
28. Покиньте міста і живіть на скелях, мешканці Моава, і будете, мов голуби, котрі кладуть гнізда у проході до печери.
29. Ми чули про гордощі Моава, про гординю надмірну, про його зарозумілість і його пихатість, і чванливість його, і звеличення серця його.
30. Я знаю нахабність його, говорить Господь, але це – ненадійне; нікчемні слова його: не так учинять.
31. А тому буду ридати за Моавом, і волатиму за всього Моава; будуть зітхати за людьми Кір-Хересу.
32. Буду плакати за тобою, винограднику Сівми, плачем Язера; паростки твої сягали за море; сягнули озера Язера; спустошувач напав на плоди літа твого і на дозрілий виноград.
33. Радість і веселощі забрані від Кармелу і від краю моавського, і в чавилах соку не стане; не будуть уже топтати в них соку із піснями: погуки битви будуть, а не погуки радощів.
34. Від зойку Хешбону аж до Елале вони піднесуть голос свій, від Цоару – аж до Горонаїму, до Еглат-Шелішійї, тому що й води Німріму висохнуть.
35. Винищу в Моава, говорить Господь, тих, що приносять пожертви на підвищеннях і кадять богам його.
36. Через те серце Моє стогне за Моавом, мов сопілка; і за мешканців Кер-Хересу стогне Моє серце, як сопілка, тому що багатства, ними надбані – пропали.
37. У кожного голова – облисіла, і в кожного борода обтята; у всіх на руках подряпини, і на крижах – веретище.
38. На всіх дахах Моава і на вулицях його загальний плач, бо Я розбив Моава, як непристойну посудину, – говорить Господь.
39. Як він розбитий, будуть оповідати, ридаючи; як Моав зганьбився, коли утікав назад! І буде Моав посміховиськом і жахіттям для всіх, що оточують його.
40. Бо так говорить Господь: Ось, як орел, полетить він і розкине крила свої над Моавом.
41. Міста будуть здобуті, і фортеці зруйновані, і серце хоробрих моавитян буде того дня, як серце жінки, що страждає від пологів.
42. І зникне Моав з-поміж народів, тому що він повстав супроти Господа.
43. Жах і яма, і пастка – для тебе, мешканцю Моава, сказав Господь.
44. Хто утече від жаху, – западеться в яму; а хто вибереться з ями, – попаде у пастку, бо Я наведу на нього, на Моава, годину відвідин їхніх, говорить Господь.
45. У затінку Хешбону зупинилися втікачі знесилені; але вогонь вийде з Хешбону і полумʼя з-поміж Сигону, і пожере боки Моавові і тімʼя синів бунтівливих.
46. Горе тобі, Моаве! Загинув народ Кемоша, бо сини твої захоплені в полон, і доні твої стали бранками.
47. Але наприкінці днів поверну полон Моава, говорить Господь. А досі – суд на Моава.

49

Єремії 49

Про Аммонових синів та міста.

1. Про синів Аммонових так говорить Господь: Хіба немає синів в Ізраїля? Хіба немає у нього спадкоємця? То чому Мілком заволодів Ґадом, і народ його мешкає в містах його?
2. А тому ось, надходять дні, говорить Господь, коли в Раббі синів Аммонових чутно буде гомін битви, і стане вона купою руїн; і міста її будуть спопелені вогнем, і оволодіє Ізраїль тими, котрі володіли ним, говорить Господь.
3. Ридай, Хешбоне, бо спустошений Гай; волайте, доньки Рабби, підпережіться веретищем, плачте і поневіряйтеся по городах, бо Мілком піде в полон, разом зі священиками і князями своїми.
4. Ти хвалишся долинами? Потече долиною кров твоя, підступна донько, що покладаєшся на скарби свої і говориш: Хто прийде до мене?
5. Ось, Я наведу на тебе жах з усіх околиць твоїх, говорить Господь, Бог Саваот; порозбігаєтеся, хто куди, і ніхто не збере тих, що порозбігалися.
6. Але по цьому Я поверну полон синів Аммонових, говорить Господь.
7. Про Едома так говорить Господь Саваот: Хіба немає вже мудрости в Темані? Хіба немає ради в розумних? Хіба зубожіла мудрість їхня?
8. Утікайте, оберніться спиною, ховайтеся в печерах, мешканці Дедану, бо загибель Ісава Я наведу на нього, – година відвідин Моїх.
9. Якби збирачі винограду прийшли до тебе, то напевне залишили б декілька ягід. І якби злодії прийшли вночі, то вони украли б, скільки їм треба.
10. А Я до нитки обберу Ісава, відкрию утаємничені місця його, і сховатися він не може, – винищене буде племʼя його, і брати його і сусіди його; і не буде його.
11. Покинь сиріт твоїх, Я утривалю життя їхнє, і вдови твої нехай сподіваються на Мене.
12. Бо так говорить Господь: Ось навіть ті, котрим не судилося пити чашу, неодмінно будуть пити її, і чи ти залишишся непокараним? Ні, не залишишся непокараним, але конче будеш пити чашу.
13. Бо Собою присягаюся, говорить Господь, що жахіттям, ганьбою, пустелею і прокляттям буде Боцра, і всі міста його стануть вічними пустелями.
14. Я чув звістку від Господа, і вісника відпроваджено до народів сказати: Зберіться і йдіть супроти нього, і підводьтеся на битву.
15. Бо ось, Я вчиню тебе малим поміж народами, зневаженим серед людей.
16. Грізне становище твоє і пихатість серця твого спокусили тебе, бо в ущелинах скель замешкав і високих пагорбів тримаєшся. Хоч би ти, як орел, високо поклав гніздо твоє, то й звідти скину тебе, говорить Господь.
17. І буде Едом жахіттям; кожний, хто проходитиме повз нього, вразиться і посвище, дивлячись на всі його рани.
18. Як поруйновані Содом та Ґоморра і сусідні міста їхні, говорить Господь, так само й там жодна людина не буде жити, і син людський не залишиться в ньому.
19. Ось, виходить він, як лев, з-над пагорбів Йордану на укріплені житла; але Я примушу їх квапливо піти з Едому, і хто вибраний, того настановлю над ним. Бо хто схожий на Мене? І хто вимагатиме відповіді од Мене? І який пастор стане супроти Мене?
20. Бо хто вислухає ухвалу Господню, котру Він прийняв про Едома, і наміри Його, котрі Він має про мешканців Теману: Справді, навіть найменші з черед потягнуть їх і спустошать їхні житла.
21. Від гуркоту падіння їхнього здригнеться земля, і відлуння ґвалту їхнього чутно буде біля Червоного моря.
22. Ось, як орел, підводиться він і полетить, і розкине крила свої над Боцрою; і серце хоробрих едомлян буде того дня, мов серце жінки в пологах.
23. Про Дамаск – посоромлені Хамат та Арпад, бо почули сумну звістку і занепали духом; тривога на морі, заспокоїтися не можуть.
24. Злякався Дамаск, і кинувся тікати; страх його охопив; біль і страждання вхопили його, як жінку породіллю.
25. Як же не вціліло місто слави, місто радости Моєї?
26. Отож поляжуть юнаки його на вулицях його, і всі вояки погинуть того дня, говорить Господь Саваот.
27. І запалю вогонь у стінах Дамаску, – і винищить палаци Бен-Гададські.
28. Про Кедар і про царства Хацору, котрі звоював Навуходоносор, цар вавилонський, так говорить Господь: Підводьтеся, рушайте супроти Кедара і спустошуйте синів сходу!
29. Шатра їхні і овець їхніх заберуть собі; і покрови їхні та все начиння їхнє, і верблюдів їхніх заберуть і будуть кричати їм: Жах звідусіль!
30. Утікайте, рушайте скорше, сховайтеся в проваллі, мешканці Хацору, говорить Господь, бо Навуходоносор, цар вавилонський склав ухвалу про вас та має задум супроти вас.
31. Підводьтеся, рушайте супроти народу мирного, що живе безтурботно, говорить Господь; ні дверей, ні засувів немає в нього; мешкають самітно.
32. Верблюди їхні стануть здобиччю, і численні череди їхні – на розкрадання призначені, і розпорошу їх по всіх вітрах, цих, що стрижуть волосся на скронях, і зусібіч наведу на них погибель, говорить Господь.
33. І буде Хацор житлом шакалів, вічною пустелею; людина не буде там жити, і син людський не буде зупинятися в ньому.
34. Слово Господа, котре було до Єремії пророка, проти Еламу на початку царювання Седекії, царя юдейського:
35. Так говорить Господь Саваот: Ось, Я зламаю лука Еламу, головну силу їхню;
36. І наведу на Елам чотири вітри від чотирьох сторін неба, і розвію їх по всіх цих вітрах, і не буде народу, до котрого не прийшли б вигнанці з Еламу;
37. І уражу еламетян страхом перед ворогами їхніми і перед тими, що шукають життя їхнього; і наведу на них лихоліття, гнів Мій, говорить Господь, і пошлю слідом їхнім меча, аж доки не винищу їх;
38. І поставлю трона Мого в Еламі, і знищу там царя і князів, говорить Господь.
39. Але наприкінці днів поверну полон Елама, говорить Господь.

50

Єремії 50

Про Вавилон і землю халдеїв.

1. Слово, котре вирік Господь про Вавилон і про землю халдеїв через Єремію пророка.
2. Сповістіть і повідайте поміж народами, і підносьте знамено, оголосіть, не приховуйте, кажіть: Вавилон уже здобутий, Бел осоромлений, Меродах знищений, а ідоли його зневажені, зображення його потрощені.
3. Бо від півночі рушив супроти нього народ, котрий вчинить землю його пустелею, і ніхто не житиме там, від людини й до скотини, всі зрушать і відійдуть.
4. За тих днів і о тій порі, говорить Господь, прийдуть сини Ізраїлеві, вони і сини Юдині разом, будуть ходити й плакати і прикличуть Господа, Бога свого.
5. Будуть запитувати про шляхи на Сіон, і, повертаючи до нього обличчя, будуть говорити: Ідіть, і приєднайтеся до Господа спілкою вічною, котра незабутня!
6. Народ Мій був, наче загиблі вівці; пастирі їхні збивали їх з дороги, розігнали їх по горах; поневірялися вони з гори на пагорб, забули кошару свою.
7. Усі, котрі знаходили їх, пожирали їх, і пригноблювачі їхні говорили: Ми не винні, тому що вони згрішили перед Господом, перед житлом правди і перед Господом, надією батьків їхніх.
8. Утікайте з Вавилону, і виходьте з халдейської землі, і будете, наче козли, попереду отари овець.
9. Бо ось, Я підніму і приведу на Вавилон силу великих народів від північної землі, і вони розташуються навпроти нього, і його захоплять; стріли їхні, наче у вправного вояка, не повертаються дарма.
10. І халдеї стануть здобиччю їхньою, і спустошувачі її наситяться, говорить Господь.
11. Бо ви звеселювалися, ви святкували, розкрадачі спадщини Моєї, стрибали від радощів, мов телиця на траві, та іржали, мов коні.
12. У великому соромі буде матір ваша, почервоніє та, що вас породила; ось, прийдешнє тих народів – пустеля, висхла земля і степ.
13. Від гніву Господнього вона стане безлюдною, і вся вона буде порожньою; усілякий, хто проходитиме через Вавилон, вразиться і посвище, споглядаючи на його рани.
14. Вишикуйтеся у бойові лави довкола Вавилону; усі, що натягають лука, стріляйте в нього, не шкодуйте стріл, бо він згрішив супроти Господа.
15. Здійміть ґвалт супроти нього зусібіч; він подав руку свою; піддалися фортеці його, зруйнувалися мури його, бо це – кара Господня; помста йому; як він чинив, так і ви вчиняйте з ним.
16. Винищіть у Вавилоні і сівача, і женця із серпом в пору жнив; від страху згубного меча нехай кожний повернеться до народу свого, і кожний нехай утікає до свого краю.
17. Ізраїль – розпорошена отара; леви розігнали його; передніше обʼїдав його цар асирійський, а цей, останній, Навуходоносор, цар вавилонський, навіть кістки йому поламав.
18. А тому так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Ось, Я навідаю царя вавилонського і землю його, як навідав царя асирійського.
19. І поверну Ізраїля на пасовиська його, і буде він пастися на Кармелі й Башані, і душа його насититься на Ефраїмовій горі і в Ґілеаді.
20. За тих днів і в ту пору, говорить Господь, будуть шукати неправди Ізраїлевої, і не буде її, і гріхів Юди, і не знайдуть їх; бо прощу тим, котрих залишу живими.
21. Рушай на неї, на землю обурливу, і накажіть її мешканцям: Спустошуй і винищуй усе за ними, говорить Господь, і вчини все, що Я звелів тобі.
22. Гамір битви на землі і велика руїна!
23. Який розбитий і понищений молот усієї землі! Як Вавилон учинився жахіттям поміж народами!
24. Я розкидав тенета на тебе, і ти впійманий, Вавилоне, не передбачаючи того, ти знайдений і схоплений, тому що повстав супроти Господа.
25. Господь відкрив сховище Своє і взяв у ньому посудини гніву Свого, тому що у Господа Бога Саваота є справа на землі халдейській.
26. Рушайте на неї з усіх країн, розчиняйте житниці її, топчіть її, мов снопи, зовсім винищіть її, щоб нічогісінько від неї не залишилося;
27. Убивайте всіх волів її, нехай ідуть на заклання: горе їм! Бо надійшов день їхній, час навідин їхніх.
28. Чутно голос утікачів і тих, що рятувалися з Вавилонського краю, щоб сповістити на Сіоні про помсту Господа, Бога нашого, про помсту за храм Його.
29. Скличте стрільців супроти Вавилону; усі, що напружуєте лука, розташуйтеся довкіл нього, щоб ніхто не врятувався з нього, відплатіть йому за вчинене ним; як він учиняв, так учиняйте з ним; бо він звеличився супроти Господа, супроти Святого Ізраїлевого.
30. За це впадуть юнаки його на вулицях його і всі вояки його винищені будуть того дня, говорить Господь.
31. Ось, Я на тебе, гордине, говорить Господь, Бог Саваот; бо настав день твій, час навідин твоїх.
32. І спіткнеться гординя і впаде, і ніхто не підніме його; і запалю вогонь у містах його, – і пожере все довкола нього.
33. Так говорить Господь Саваот: Пригнічені сини Ізраїля, як і сини Юди, і всі, що полонили їх, міцно тримають їх, і не хочуть відпустити їх.
34. Але Визволитель їхній сильний, Господь Саваот – ймення Йому; Він дослідить справу їхню, щоб заспокоїти землю і спричинити трепет мешканців Вавилону.
35. Меч на халдеїв, говорить Господь, і на мешканців Вавилону, і на князів його, і на мудрих його;
36. Меч на ворожбитів, і вони впадуть у безум, і меч на вояків його, і вони злякаються;
37. Меч на коней його, і на колісниці його і на всю мішанину народів осередь нього, і вони будуть, як жінки; меч на скарби його, і вони будуть пограбовані.
38. Посуха на води його, і вони висохнуть; бо це земля бовванів, і вони збожеволіють од ідольських страховиськ.
39. І оселяться там степові звірі з шакалами, і будуть жити на ній страуси, і не буде залюднена вже ніколи і заселена від роду до родів.
40. Як зруйновані Богом Содом і Ґоморра і сусідні міста їхні, говорить Господь, так і тут жодна людина не буде мешкати, і син людський не буде зупинятися.
41. Ось, іде народ від півночі, і народ великий, і численні царі піднімаються від рубежів землі.
42. Тримають у руках лука і списа; вони жорстокі і немилосердні; голос у них грімкий, як море; мчать на конях, вишикувалися, мов один чоловік, щоб стати до бою з тобою, донько Вавилону.
43. Почув цар вавилонський звістку про них, і руки йому зомліли; скорбота охопила його уста, страждання, як жінку-породіллю.
44. Ось, виходить він, як лев, на пагорби Йордану на укріплені житла; але Я примушу їх негайно піти з нього; і хто вибраний, тому довірю його, бо хто ще схожий на Мене? Хто вимагатиме від Мене відповіді? І який пастир чинитиме опір Мені?
45. Тож вислухайте ухвалу Господа, котру Він склав про Вавилон, і наміри Його, які Він має про край халдейський; справді-бо, найменші з черед потягнуть їх; справді-бо, Він спустошить житла їхні з ними.
46. Від гамору, коли здобуватимуть Вавилон, затрясеться земля, і зойки буде чутно поміж народами.

51

Єремії 51

Продовження. Про Вавилон і повернення євреїв із полону.

1. Так говорить Господь: Ось, Я підніму на Вавилон і на тих, що мешкають в ньому, супротивників Моїх.
2. І пошлю на Вавилон віяльників, і вони його розвіють, і спустошать землю його; бо в день лихоліття нападуть на нього зусібіч.
3. Нехай стрілець натягає лука супроти того, що напружує лука, і на того, хто пишається панцером своїм, і не шкодуйте юнаків його; винищіть усе військо його.
4. Покарані нехай упадуть на землі халдейській і пронизані – на шлях її.
5. Бо не овдовів Ізраїль та Юда від Бога свого, Господа Саваота, хоч земля їхня й виповнена гріхами перед Святим Ізраїлевим.
6. Утікайте з Вавилону і рятуйте кожний душу свою, щоб не загинути від беззаконня його, бо це час помсти у Господа: Він віддасть йому відплату.
7. Вавилон був золотим келехом у руці Господній, уся земля впивалася з нього: народи пили з нього вино і шаліли.
8. Зненацька упав Вавилон і розбився; ридайте за ним, візьміть бальзаму для його ран, може, загояться.
9. Лікували ми Вавилона, але не уздоровили; залишіть його, і підемо кожний на свою батьківщину, тому що вирок про нього сягнув небес і здійнявся під хмари.
10. Господь вивів на світло правду нашу; ходімо і звістимо на Сіоні діяння Господа, Бога нашого.
11. Гостріть стріли, наповнюйте сагайдаки; Господь розбудив дух царів мідійських, бо в Нього є намір супроти Вавилону, щоб винищити його, бо це є помста за храм Його.
12. Супроти мурів Вавилону піднесіть знамено, посильте нагляд, порозставляйте сторожів, приготуйте засідки, бо, як Господь помислив, так і вчинить, що вирік на мешканців Вавилону.
13. О, ти, що замешкав біля води великої, і маєш скарби! Прийшов кінець твій, кінець твоїм здирствам.
14. Господь Саваот присягнувся Самим Собою: Правду кажу, що виповню тебе людьми, як сараною, і здіймуть ґвалт супроти тебе.
15. Він утворив землю силою Своєю, утвердив світ мудрістю Своєю і розумом Своїм розпросторив небеса.
16. Від голосу Його шумують води на небесах, і Він підіймає хмари з кінців світу, утворює блискавиці серед дощу і вчиняє вітер зі сховищ Своїх.
17. Впадає в замішання всіляка людина у своєму пізнанні, осоромлює себе кожний ливарник ідолом своїм, тому що бовван його є лжа, і немає в ньому духа.
18. Оце – порожнеча достоту, справа облудна; в годину навідин їх вони щезнуть.
19. Не така, як їхня, доля Якова; тому що Бог є Творець усього, й Ізраїль є жезло спадку Його, ймення Його – Господь Саваот.
20. Ти у Мене молот, зброя військова; тобою Я долав народи і тобою спустошував царства.
21. Тобою Я нищив коня і вершника його, і тобою нищив колісницю і їздця її;
22. Тобою нищив чоловіка і дружину, тобою винищував і старого, і молодого, тобою вигублював і юнака, і юнку.
23. І тобою ж нищив пастуха і череду його, тобою карав землероба і волів його, тобою вбивав і провінційних правителів, і старшин.
24. І відплачу Вавилонові й усім мешканцям халдейським за все те зло, яке вони вчинили на Сіоні на очах ваших, говорить Господь.
25. Ось, Я – на тебе, горо згубна, говорить Господь, що розоряє землю, і простягну на тебе руку Мою, і скину тебе зі скель, і вчиню тебе горою обгорілою.
26. І не візьмуть з тебе каменя для наріжжя, і каменя для підвалин, але вічно будеш у занепаді, говорить Господь.
27. Піднесіть знамено на землі, сурміть сурмою серед народів, озбройтеся супроти нього народи, покличте на нього царства Араратські, Міннійське й Ашкеназьке, настановіть вождя супроти нього, наведіть коней, мов страшну сарану.
28. Озбройте супроти нього народи, царів Мідії, провінційних правителів її, і всіх старшин її, і всю землю, що підвладна їй.
29. Трясеться земля і тремтить; бо звершуються над Вавилоном заміри Господні вчинити землю вавилонську пустелею, без мешканців.
30. Перестали воювати сильні вавилонські, сидять у фортецях своїх, і виснажилася сила їхня, стали, як жінки, оселі їхні спалені, засуви їхні зламані.
31. Посланець біжить назустріч посланцеві, і вісник – назустріч вісникові, аби повідати цареві вавилонському, що місто його здобуто з усіх кінців,
32. І броди захоплені, і огорожі спалені вогнем, і вояки пойняті страхом.
33. Бо так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїля: Донька Вавилону схожа на тік у пору, коли обмолочують збіжжя на ньому; ще трішки, от-от, і настане година жнив її.
34. Пожирав мене і гриз мене Навуходоносор, цар вавилонський; учинив мене порожньою посудиною; поглинав мене, як дракон; виповнював черево своє солодощами моїми, і відкидав мене.
35. Образа моя і плоть моя – на Вавилоні, скаже мешканка Сіону, і кров моя – на мешканцях Халдеї, скаже Єрусалим.
36. А тому отак говорить Господь: Ось, Я заступлюся за твою справу і помщуся за тебе, і висушу море його і повисушую канали його.
37. І Вавилон буде купою руїн, житлом шакалів, жахіттям і посміховиськом, без людей.
38. Вони, як леви, зарикають усі вони і загарчать, як левенята.
39. Саме тоді, як розпаляться, Я справлю їм бенкет і понапуваю їх, щоб вони звеселювалися і заснули вічним сном, і не пробудилися, говорить Господь.
40. Поведу їх, мов ягнят, на заклання, як баранів з козлами.
41. Як звойований Вавилон, і звойована слава всієї землі! Як учинився Вавилон жахіттям поміж народами!
42. Рушило на Вавилон море; він покритий безліччю хвиль його.
43. Міста його стали порожніми, землею сухою, степом, землею, де не мешкає жодний чоловік, і де не проходить син людський.
44. І навідаю Бела у Вавилоні, і викину з уст його поглинуте ним, і народи уже не будуть сходитися до нього, навіть мури Вавилону впадуть.
45. Виходь з нього, Мій народе, і рятуйте кожний свою душу, від спопеляючого гніву Господа.
46. Нехай не знесилюється серце ваше, і не лякайтеся чутки, котра зʼявиться в краї; чутка прийде одного року, потім другого року, і на землі буде насильство; володар повстане на володаря.
47. А тому ось, надходять дні, коли Я навідаю ідолів Вавилону, і вся земля його буде осоромлена, і всі понищені його упадуть серед нього.
48. І звеселяться над Вавилоном небо і земля, і все, що на них; бо від півночі прийдуть до нього спустошувачі, говорить Господь.
49. Як Вавилон кидав переможених ізраїльтян, так у Вавилоні будуть повалені переможені всієї країни.
50. Ті, що врятувалися од меча, втікайте, не зупиняйтеся, згадайте здалеку про Господа, і нехай Єрусалим спаде вам на серце.
51. Соромно нам було, коли ми чули лайку; безчестя вкривало обличчя наші, коли чужинці прийшли до святині дому Господнього.
52. За те, ось, настають дні, говорить Господь, коли Я навідаю бовванів його, і по всій землі його будуть стогнати поранені.
53. А хоч би Вавилон підносився до небес, і хоч би він на висоті укріпив фортецю свою; та від Мене прийдуть спустошувачі, говорить Господь.
54. Пролине погук зойку з Вавилону і велика руїна – від землі халдейської.
55. Бо Господь спустошить Вавилон, і покладе кінець зарозумілому голосові в ньому. Загуркочуть хвилі їхні, мов глибокі води, полине гуркітливий голос їхній.
56. Бо прийде на нього, на Вавилон, спустошувач, і візьмуть його вояків, поламані будуть луки їхні; бо Господь, Бог відплати, віддасть відплату.
57. І напою допʼяна князів його і мудраків його, провінційних правителів його і старшин міста його, і вояків його, і заснуть сном вічним, і не пробудяться, говорить Цар, – Господь Саваот, ймення Його.
58. Так говорить Господь Саваот: Потужні мури Вавилону до підмурків будуть зруйновані, і високі брами його будуть спалені вогнем; тож надаремно трудилися народи, і племена мучили себе для вогню.
59. Слово, котре пророк Єремія заповідав Сераї, синові Нерійї, сина Махсеї, коли він збирався до Вавилону із Седекією, царем юдейським, четвертого року його царювання; Серая був головним постельником.
60. Єремія списав до однієї книжки всі лихоліття, які мали впасти на Вавилон, усі слова, що були написані на Вавилон.
61. І сказав Єремія Сераї: Коли ти прийдеш до Вавилону, то гляди, прочитай усі ці слова,
62. І скажи: Господе! Ти вирік про місцину оцю, що винищиш її так, що не залишаться на ній ні людина, ні скотина, але вона буде вічною пустелею.
63. І коли скінчиш читати цю книжку, привʼяжи до неї камінь і кинь її на середину Єфрату.
64. І скажи: Так зануриться Вавилон, і не підведеться від того лихоліття, котре Я наведу на нього, і вони знеможуть зовсім. Аж досі слова Єремії.

52

Єремії 52

Короткий огляд подій.

1. Седекії було двадцять один рік, як він зацарював, і царював у Єрусалимі одинадцять літ; імʼя його матері – Хамуталь, донька Єремії з Лівни.
2. І він чинив недобре в очах Господа, все те, що передніше вчиняв Єгояким;
3. Тому гнів Господа був над Єрусалимом і Юдою до того, що Він відкинув їх від лиця Свого; і Седекія відпав од царя вавилонського.
4. І сталося, девʼятого року його царювання, десятого місяця, десятого дня місяця, прийшов Навуходоносор, цар вавилонський, сам, і все військо його, до Єрусалиму, і оточили його, і насипали довкруж нього вали.
5. І перебувало місто в облозі до одинадцятого року царя Седекії.
6. Четвертого місяця, девʼятого дня місяця, голод у місті посилився, і не було хліба в народу краю.
7. І пробитий був пролом у міському мурі, і кинулися всі військові утікачі, і вийшли з міста вночі брамою, що була поміж двома мурами, біля царського саду, і пішли дорогою в степу; а халдеї були довкола міста.
8. Військо халдейське погналося за царем, і догнали Седекію на рівнинах єрихонських, і все військо його порозбігалося від нього.
9. І схопили царя і привели його до царя вавилонського у Рівлу, що в краю Хамат, де він звершив над ним суд.
10. І заколов цар вавилонський синів Седекії перед очима його, і всіх князів юдейських заколов у Рівлі;
11. А Седекії вибрав очі і звелів закувати в мідні кайдани; і відвів його цар вавилонський до Вавилону і вкинув його до вʼязниці аж до дня його смерти.
12. Пʼятого місяця, десятого дня, – це був девʼятнадцятий рік царя Навуходоносора, царя вавилонського, – прийшов до Єрусалиму Невузарадан, старший царської охорони, що поставав перед царем вавилонським,
13. І спалив дім Господній, і дім царів, і всі будинки в Єрусалимі, і всі будинки великі спалив вогнем.
14. І все військо халдейське, що було із Невузараданом, із старшиною царської охорони, зруйнувало всі мури довкола Єрусалиму.
15. Бідних з народу та інший, зайшлий народ, що залишився в місті, і утікачів, котрі було передалися цареві вавилонському, і взагалі останок народу простого Невузарадан, старший царської охорони, повиганяв.
16. Лише небагатьох із бідного народу, Невузарадан, старший царевої охорони, залишив для виноградників та землеробства.
17. І стовпи мідні, котрі були в домі Господньому, і підніжжя, і мідне море, котре в домі Господньому, потрощили халдеї і відпровадили всю мідь до Вавилону.
18. Позабирали й тарелі, і лопатки, і ножі, і чаші, і лотки, і всі мідні посудини, котрих використовували під час Богослужіння;
19. І блюда, і щипці, і чаші, і казани, і свічники, і жертовні чаші, і кадильниці, і горнята, і все, що було золоте, – забрав золоте, і що було срібне, срібне забрав старший царської охорони;
20. А також два стовпи, одне море і дванадцять мідних волів, котрі служили підставками, котрі цар Соломон вчинив у домі Господньому, – не можна було й визначити, скільки міді було за вагою.
21. Стовпи ці були кожний вісімнадцять ліктів у висоту, і шнурок на дванадцять ліктів обвивав його, а завгрубшки був, на чотири пальці, а всередині порожній.
22. І вінець на ньому мідний, і висота вінця – пʼять ліктів; і мережка, і гранатові яблука довкіл були всі мідні, те саме й на другому стовпі з гранатовими яблуками.
23. Гранатових яблук було на всіх боках – девʼяносто шість; усіх яблук довкола мережки – сто.
24. Старший царської охорони забрав також Сераю – першосвященика і Цефанію, другого священика, і трьох сторожів порогу.
25. А також із міста забрав одного євнуха, котрий був старшим над військовими людьми, і семеро чоловіків, що поставали перед лицем царя, котрі перебували в місті, і головного писаря у війську, що записував до війська народ землі, і шістдесят чоловіків – з народу країни, знайдених у місті.
26. І взяв їх Невузарадан, старший царевої охорони, і одвів їх до царя вавилонського у Рівлу.
27. І уразив їх цар вавилонський і умертвив їх у Рівлі, на землі Хамат; і пішов Юда на вигнання із своєї землі.
28. Ось народ, котрого виселив Навуходоносор: сьомого року – три тисячі двадцять три юдеї;
29. Вісімнадцятого року Навуходоносора з Єрусалиму забрали для переселення вісімсот тридцять дві душі;
30. Двадцять третього року Навуходоносора Невузарадан, старший царевої охорони, виселив юдеїв сімсот сорок пʼять душ: всього чотири тисячі шістсот душ.
31. Тридцять сьомого року після переселення Єгояхіна, царя юдейського, дванадцятого місяця, двадцять пʼятого дня місяця, Евіл-Меродах, цар вавилонський, першого року царювання свого, підніс Єгояхіна, царя юдейського, і вивів його з тюрми.
32. І розмовляв з ним дружелюбно, і підніс його престола вище престолу царів, котрі були в нього у Вавилоні;
33. І замінив йому тюремний одяг, і він завжди у нього обідав упродовж усіх днів життя свого.
34. І утримування його, харчування постійне, видавали йому від царя щодня аж до дня смерти його, упродовж усіх днів життя його.