Зміст

Євангелія Івана Богослова

Головна думка: Ісус, як вірний Син Божий.Apostol John
Четверта Євангелія написана найсамовідданішим і вірним учнем Господа Ісуса, Іваном, котрий був самовидцем всього земного служіння Рятівника, і котрому Господь, помираючи на хресті, доручив піклуватися про Свою Матір. — На відміну од трьох попередніх євангелістів, Ап. Іван описує нам Христа з боку Його Божественної природи: Він і Батько — одне. (Іван. 10:31). По воскресінні Христа із мертвих і зішестя Святого Духа на Апостолів, перед улюбленим учнем Христовим трохи відхилилася запона неспогаданої таємниці втілення другої Особи Святої Трійці — Сина Божого, предвічного Слова (грецьк. Logos). Стародавні християни порівнювали євангеліста Івана з орлом, що піднявся з розплющеними очима у піднебесся, до сонця, і назвали його Богословом. У його Євангелії Божество Христа видно із свідчення про Нього Івана Хрестителя, учнів Христових і навіть Його ворогів, котрі мусили були визнати, що “ніколи чоловік не говорив так, як Він” (Іван. 7:46).
“Благодать”, про яку читаємо в розділі 1:16, є не що інше, як милість і любов Бога до людини — заради заслуги Христа, нашого Заступника перед правосуддям Бога. Час від воскресіння Христа до Його другого пришестя є час благодаті. Початковим (випробувальним) каменем є прийняття чи неприйняття Христа (3:16; 6:47; 3:36); добрі людські справи не приносять порятунку: вони лише плоди цієї, єдино рятівної віри у Христі. Із бесіди з Никодимом (3:3-8) зʼясовується необхідність для людини відродження — тобто, цілковитого переродження його натури силою Духа Святого, без чого неможливо не лише увійти до Царства Божого, але навіть побачити його. Умовою для цього другого народження служить віра людини у Христа, як в її особистого Рятівника.

Розділи

Вічне слово стало плоттю. 1
Весілля в Кані галілейській. 2
Бесіда Ісуса з Никодимом. 3
Ісус та самарянка. 4
Уздоровлення в суботу біля купальні Віфесда. 5
Пʼять хлібів і дві рибки. 6
Брати запрошують Ісуса на свято куренів. 7
Ісус прощає грішниці. 8
Уздоровлення в суботу сліпого. 9
Притча про пастиря і чужинця. 10
Воскресіння Лазаря. 11
Помазання Ісуса миром у Віфанії. 12
Таємна вечеря. 13
Ісус іде до Батька. Він утішає учнів. 14
Христос – виноградна лоза. 15
Про переслідування віруючих. 16
Молитва Ісуса як Першосвященика. 17
Ісус у Гетсиманському саду. 18
Ісус у вінці терновому. 19
Воскресіння Ісуса. 20
Ісус біля Тиверіядського моря. 21

1

Івана 1

Вічне слово стало плоттю.

1. Спочатку було Слово, і було у Бога, і Слово було Бог.
2. Воно було спочатку у Бога.
3. Усе через Нього почало бути, і без Нього ніщо не почало бути, що почало бути.
4. У Ньому було життя, і життя було світлом для людей.
5. І світло в пітьмі сяє, і пітьма не обгорнула його.
6. Був чоловік, посланий від Бога, імʼя йому Іван.
7. Він прийшов для свідчення, щоб засвідчити про Світло, щоб усі повірили через нього.
8. Він не був світлом, але був посланий, щоб засвідчити про Світло.
9. Було Світло істинним, котре просвітлює всіляку людину, що приходить у світ.
10. У світі Він був і світ був, створений Ним; і світ Його не пізнав.
11. Прийшов до своїх, і свої Його не прийняли.
12. А тим, котрі прийняли Його, віруючим в імʼя Його, дав владу бути дітьми Божими.
13. Котрі не від крови, не від бажання плоті, не від пожадливости мужа, але від Бога народилися.
14. І Слово стало плоттю, і жило поміж нами, виповнене благодаттю та істиною; і ми бачили Його славу, як Єдиновродженого від Батька.
15. Іван засвідчує про Нього і проголошує, повідуючи: Це був Той, про Котрого я сказав: Той, Хто прийде за мною, існував передніше від мене, тому що був раніше від мене.
16. І від повноти Його всі ми прийняли й благодать на благодать;
17. Бо Закон даний через Мойсея, а благодать та істина вчинилися через Ісуса Христа.
18. Бога не бачив ніхто й ніколи; Єдиновроджений Син, істинний у єстві Отчому, Він явив.
19. І ось свідчення Іванові, коли юдеї прислали з Єрусалиму священиків та левитів запитати його: Хто ти?
20. Він оголосив і не заперечив, і проголосив, що я не Христос.
21. І запитали у нього: То що? Може, ти – Ілля? Він сказав: Ні. Пророк? Він відповідав: Ні.
22. Сказали йому: То хто ж ти такий? Щоб нам дати відповідь тим, хто послав нас; що ти скажеш про самого себе?
23. Він сказав: Я – голос волаючого в пустелі: вирівнюйте шлях Господові, як повідав пророк Ісая.
24. А послані були з фарисеїв;
25. І вони запитали його: А чому ж ти хрестиш, якщо ти не Христос, ні Ілля, ані пророк?
26. Іван сказав їм у відповідь: Я хрещу у воді, але стоїть серед вас Той, Котрого ви не знаєте;
27. Ось якраз Той, що йде за мною, але Котрий існував переді мною; я негідний розвʼязати ремінця на Його взутті.
28. Це відбувалося у Віфанії, на Йордані, де хрестив Іван.
29. Другого дня побачив Іван Ісуса, що прямував до нього, і сказав: Ось Ягня Боже, Яке бере на Себе гріха світу;
30. Це є Той, про Якого я сказав: За мною йде Муж, Котрий існував переді мною, тому що Він був передніше від мене;
31. Я не знав Його; але задля того прийшов хрестити у воді, щоб Він явлений був Ізраїлю.
32. І засвідчував Іван, кажучи: Я бачив Духа, що сходив з небес, мов голуб, і Він був на Ньому;
33. Я не знав Його; але Той, що Послав мене хрестити у воді, сказав мені: На Кого, побачиш, що Дух сходить, і над Ним перебуває, Той є Тим, Котрий Хрестить Духом Святим;
34. І я бачив, і засвідчив, що Цей є Син Божий.
35. Другого дня знову стояв Іван і двоє учнів його.
36. І коли побачив Ісуса, що надходив, сказав: Ось Ягня Боже.
37. І двоє учнів почули ці слова і пішли за Ісусом.
38. А Ісус, обернувшись і побачивши тих, що йшли за Ним, сказав їм: Що ви шукаєте? Вони сказали Йому: Раввіщо означає: "Учителю", де замешкав?
39. Сказав їм: Ходіть, і побачите. Вони пішли й побачили, де Він живе, і пробули у Нього той день. Було близько десятої години.
40. Один із двох, що чули від Івана про Ісуса, а відтак пішли за Ним, був Андрій, брат Симона Петра.
41. Він перший знайшов брата свого Симона і сказав йому: Ми знайшли МесіюМесія - означає Христос.
42. І привів його до Ісуса. А Ісус глянув на нього і сказав: Ти – Симон, син Йонин; ти будеш називатися Кифа, що означає: КаміньПетро.
43. Другого дня Ісус захотів рушити до Галілеї, і знайшов Пилипа й сказав йому: Йди за Мною.
44. А Пилип був з Віфсаїди, з одного міста з Андрієм і Петром.
45. Пилип знайшов Нафанаїла і сказав йому: Ми знайшли Того, про Котрого писав Мойсей у Законі і пророки, Ісуса, сина Йосипового, з Назарету.
46. Але Нафанаїл сказав йому: Чи може вийти з Назарету щось добре? Пилип сказав йому: Піди й подивися.
47. Ісус побачив Нафанаїла, що йшов до Нього, і сказав про нього: Ось справжній ізраїльтянин, у котрому немає лукавства.
48. Нафанаїл сказав Йому: Звідки Ти знаєш мене? Ісус сказав йому у відповідь: Перш, ніж покликав тебе Пилип, коли ти був під смоковницею, Я бачив тебе.
49. Нафанаїл відповідав Йому: Равві! Ти – Син Божий, Ти – Цар Ізраїлів.
50. Ісус сказав йому у відповідь: Ти віриш, тому що Я сказав тобі: Я бачив тебе під смоковницею; але побачиш більше від цього.
51. І сказав йому: Істинно, істинно повідую вам: Віднині будете бачити небо відкритим і Ангелів Божих, що виходять і сходять до Сина Людського.

2

Івана 2

Весілля в Кані галілейській.

1. Третього дня було весілля в Кані галілейській, і Матір Ісусова була там.
2. Покликали також Ісуса і учнів Його на весілля.
3. І, оскільки не ставало вина, то Матір Ісусова сказала Йому: Вина у них немає.
4. Ісус сказав їй: Жінко, що Я маю учинити для тебе? Ще не прийшла Моя година.
5. Матір Його сказала служникам: Що скаже Він вам, те вчиніть.
6. І було тут встановлено шість камʼяних посудин на воду, що стояли за звичаєм очищення юдейського, і вміщували по дві чи по три міри.
7. І сказав їм: Наповніть посудини водою. І наповнили їх уповні.
8. І сказав їм: Тепер зачерпніть і несіть до весільного старости. І понесли.
9. А коли староста покуштував воду, що вчинилася вином, – а він не знав, звідки це вино, знали хіба що служники, котрі зачерпнули води, – аж тоді староста покликав нареченого
10. І сказав йому: Кожний чоловік найперше подає добре вино, а коли добре випʼють, тоді гірше; а ти добре вино зберіг до цього часу.
11. Ось так започаткував Ісус дива у Кані галілейській; і явив Славу Свою, і увірували в Нього учні Його.
12. Потому прийшов Він до Капернауму, Сам і Матір Його, і брати Його, і учні Його; і там пробули небагато днів.
13. Наближалася Пасха юдейська, і пішов Ісус до Єрусалиму,
14. І побачив, що в храмі продавали биків, овець та голубів, і сиділи міняйла грошей.
15. І, вчинивши бича з мотузок, вигнав із храму всіх, а також биків та овець, і гроші в міняйлів порозсипав, а столи їхні поперекидав;
16. І сказав тим, що продавали голубів: Заберіть це звідси, і не вчиняйте Дім Батька Мого домом торговим.
17. При цьому учні Його пригадали, що написано: Ревність за дім Твій поглинає Мене.
18. На це юдеї сказали Йому у від повідь: Якою ознакою доведеш Ти нам, що маєш владу так чинити?
19. Ісус сказав їм у відповідь: Зруйнуйте цей храм, і Я за три дні відбудую його.
20. На це сказали юдеї: Цей храм споруджувався сорок шість років, а Ти за три дні поставиш його?
21. А Він казав про храм тіла Свого.
22. А коли Він воскрес із мертвих, то учні Його пригадали, що Він казав це, і повірили в Писання і в слово, котре сказав Ісус.
23. І коли Він був у Єрусалимі у день свята Пасхи, то було багато таких, які бачили дива, котрі Він учиняв, і увірували у ймення Його.
24. Але Сам Ісус не довірив їм Себе, тому що знав усіх,
25. І не мав потреби, щоб хтось засвідчив про людину; бо Сам знав, що в людині.

3

Івана 3

Бесіда Ісуса з Никодимом.

1. Поміж фарисеями був один чоловік, на імʼя Никодим, один із старшин юдейських.
2. Він прийшов до Ісуса вночі і сказав Йому: Равві! Ми знаємо, що Ти – Учитель, який прийшов од Бога; бо таких див, котрі Ти вчиняєш, ніхто не може вчинити, якщо не буде з ним Бога.
3. Ісус сказав йому у відповідь: Істинно, істинно кажу тобі: Якщо хтось не вродиться згори, не може побачити Царства Божого.
4. Никодим сказав Йому: Яким чином людина може народитися, коли вже літня? Невже вона вдруге увійде до лона матері своєї і народиться?
5. Ісус відповів: Істинно, істинно повідую тобі: Якщо хтось не народиться від води і Духа, не може увійти до Царства Божого.
6. Народжене від плоті є плоть, а народжене від Духа є дух.
7. Не дивуйся з того, що Я сказав тобі: необхідно вам народитися згори.
8. Дух дихає, де хоче, і голос його чуєш, а не відаєш, звідки приходить і куди йде: так буває з кожним, хто народжений від Духа.
9. Никодим сказав Йому у відповідь: Як це може статися?
10. Ісус відповідав і сказав йому: Ти – учитель Ізраїля, і невже цього не відаєш?
11. Істинно, істинно повідую тобі: Ми говоримо про те, що знаємо, і засвідчуємо те, що бачили; а ви свідчення нашого не приймаєте;
12. Якщо Я сказав вам про земне, і ви не вірите, – як повірите, коли буду казати вам про небесне?
13. Ніхто не сходив на небо, а лише Син Людський, що зійшов з небес, бо живе в небесах.
14. Тож, як Мойсей підняв змія у пустелі, так має піднестися Син Людський.
15. Щоб кожний віруючий в Нього не загинув, але мав життя вічне.
16. Бо так полюбив Бог світ, що віддав Сина Свого Єдиновродженого, аби кожний, віруючий в Нього, не загинув, але мав життя вічне.
17. Тому що не послав Бог Сина Свого у світ, щоб звинуватити світ, але щоб світ був урятований через Нього.
18. Хто вірує в Нього, той не буде осуджений, а хто не вірує в Нього, уже засуджений, бо не повірив в імʼя Єдиновродженого Сина Божого.
19. А суд складається з того, що світло прийшло у світ; проте люди більше полюбили пітьму, аніж світло, тому що справи їхні лихі.
20. Бо кожний, хто чинить зло, ненавидить світло і не йде до світла, щоб не стали явними злочини його, тому що вони лихі.
21. А той, хто чинить правду, йде до світла, щоб явні були діяння його, тому що вони в Богові вчинені.
22. Після того прийшов Ісус із учнями Своїми на терени юдейські і жив там і хрестив.
23. А Іван також хрестив у Еноні, поблизу Салиму, тому що там було багато води; і приходили туди і хрестилися;
24. Бо Іван ще не був укинутий до вʼязниці.
25. Тоді в Іванових учнів сталася суперечка з юдеями про очищення;
26. І прийшли до Івана і сказали йому: Равві! Той, Котрий був з тобою біля Йордану і про Котрого ти засвідчував, – ось, Він хрестить, і всі йдуть до Нього.
27. Іван сказав у відповідь: Не може людина нічого прийняти на себе, якщо їй з неба не буде дано.
28. Ви самі мені свідки в тому, що я сказав: Не я Христос, але я посланий перед Ним.
29. Хто має наречену, той наречений; а приятель нареченого, що стоїть поруч і слухає його, радістю виповнюється, коли чує голос нареченого: Ось, уся радість моя звершилася;
30. Йому належить зростати, а мені маліти.
31. Той, Хто приходить згори, якраз і є найвищий від усіх. Хто із землі, той земний і говорить по-земному. А Хто з неба приходить, найвищий від усіх.
32. І що Він бачив і чув, про те й свідкує; і ніхто не приймає свідчення Його.
33. А хто прийняв Його свідчення, той ствердив цим, що Бог істинний.
34. Бо Той, Котрого послав Бог, говорить слова Божі: тому що не мірою дає Бог Духа.
35. Батько любить Сина і все віддав до руки Його.
36. Хто вірує в Сина, має життя вічне; а хто не вірує в Сина, не побачить життя, але гнів Божий є на ньому.

4

Івана 4

Ісус та самарянка.

1. А коли Господь дізнався, що фарисеї зачули, що начебто Він збирає і хрестить більше учнів, аніж Іван, –
2. Хоч Сам Ісус не хрестив, а учні Його, –
3. То залишив Юдею і знову повернувся до Галілеї.
4. І належало Йому пройти через Самарію.
5. Тож приходить Він у місто самарійське, що зветься Сіхар, поблизу ділянки землі, котру Яків виділив синові своєму Йосипові.
6. Там була криниця Якова. Ісус, вельми стомившися в дорозі, присів біля криниці; було близько шостої години.
7. Аж надійшла жінка із Самарії набрати води. Ісус озвався до неї: Дай Мені напитися.
8. Бо учні Його якраз подалися до міста купити харчів.
9. Жінка самарянська сказала Йому: Як же Ти, юдей, просиш напитися у мене, жінки-самарянки? Адже юдеї не спілкуються із самарянами.
10. Ісус сказав їй у відповідь: Якби ти знала дар Божий, і Хто говорить тобі: Дай Мені напитися, то сама ти просила б у Нього, і Він дав би тобі воду живу.
11. Жінка сказала Йому: Володарю! Тобі й зачерпнути нічим, а криниця глибока: звідки ж у Тебе вода жива?
12. Невже Ти величніший від батька нашого Якова, котрий дав нам цю криницю, і сам з неї пив, і діти його, і худоба його?
13. Ісус сказав їй у відповідь: Кожний, хто пʼє воду оцю, відчує спрагу знову;
14. А хто буде пити воду, котру Я дам йому, той не відчуватиме спраги повік; бо вода, котру Я дам йому, стане в ньому джерелом води, що тече в життя вічне.
15. Жінка сказала Йому: Володарю мій! Дай мені цієї води, щоб мені не мати спраги і не приходити сюди брати.
16. Ісус сказав їй: Піди, поклич твого чоловіка і приходь сюди.
17. Жінка сказала у відповідь: У мене немає чоловіка. Ісус говорить їй: Правду ти сказала, що в тебе немає чоловіка;
18. Бо в тебе було пʼятеро чоловіків, і той, котрого нині маєш, не чоловік тобі; це справедливо ти сказала.
19. Жінка сказала Йому: Володарю мій! Бачу, що Ти – пророк;
20. Батьки наші поклонялися на оцій горі; а ви кажете, що місце, де треба поклонятися, знаходиться в Єрусалимі.
21. Ісус сказав їй: Жінко, повір Мені, що надходить час, коли навіть не на цій горі, і не в Єрусалимі будете поклонятися Батькові;
22. Ви не відаєте, кому поклоняєтеся; а ми знаємо, кому поклоняємося, бо спасіння від юдеїв.
23. Але надходить час, і надійшов уже, коли справжні поклонники будуть поклонятися Батькові в дусі та істині, бо таких поклонників Батько шукає Собі:
24. Бог є Дух, і ті, що поклоняються Йому, мають поклонятися в дусі та істині.
25. Жінка сказала Йому: Відаю, що прийде МесіяХристос; коли Він прийде, то повідає нам усе.
26. Ісус сказав їй: Це Я, Котрий розмовляє з тобою.
27. О цій порі прийшли учні Його і здивувалися, що Він розмовляє із жінкою; але жодний не сказав: Чого Ти вимагаєш? Або: Про що розмовляєш із нею?
28. Тоді жінка залишила свого глека, і подалася в місто, і сказала людям:
29. Поспішіть, подивіться на Чоловіка, Котрий сказав мені все, що я вчиняла: чи не Він Христос?
30. Вони вийшли з міста і поспішили до Нього.
31. А тим часом, учні просили Його, кажучи: Равві! Попоїж.
32. Але Він сказав їм: У Мене є їжа, котрої ви не знаєте.
33. Тому учні загомоніли поміж собою: Хіба хтось приніс Йому їсти?
34. Ісус сказав їм: Моя їжа є творити волю Того, Хто послав Мене, і звершити справу Його.
35. Чи не кажете ви, що за чотири місяці настануть жнива? А Я кажу вам: Підведіть очі ваші і погляньте на ниви, як вони збіліли і достигли для жнив.
36. Жнець одержує винагороду і збирає плід у життя вічне, аж так, що сівач і жнець разом будуть радіти.
37. Бо в цьому випадку справедливий вислів: Один сіє, а другий жне.
38. Я послав вас жати те, над чим ви не трудилися: інші люди працювали, а ви до їхньої праці ввійшли.
39. І багато самарян з міста увірували в Нього за словом жінки, яка засвідчила, що Він оповів їй про все, що вона вчинила.
40. І тому, коли прийшли до Нього самаряни, то просили Його побути в них; і Він пробув там два дні.
41. І ще більше людей увірували за словом Його,
42. А жінці тій казали: Уже не за твоїми оповідями віруємо, бо самі чули і дізналися, що Він істинно Рятівник світу, – Христос.
43. А за два дні Він вийшов звідти і рушив до Галілеї;
44. Бо Сам Ісус свідчив, що пророк не має честі у своїй вітчизні.
45. Коли прийшов Він до Галілеї, то галілеяни прийняли Його, бачивши все, що Він учинив у Єрусалимі на свято, – бо вони ходили на празник.
46. Тож Ісус знову прийшов до Кани галілейської, де перетворив воду на вино. У Капернаумі був один царський урядовець, у котрого був хворий син.
47. Коли він почув, що Ісус прийшов з Юдеї до Галілеї, завітав до Нього і попросив Його прийти і уздоровити сина його, котрий мав уже померти.
48. Ісус сказав йому: Ви не увіруєте, якщо не побачите ознак і див.
49. Царський урядовець сказав Йому: Господе! Прийди, доки не помер син мій.
50. Ісус сказав йому: Йди, син твій видужав. Він повірив слову, котре сказав йому Ісус, і пішов.
51. І коли був він уже в дорозі, зустріли його служники його і сказали: Син твій видужав.
52. Він запитав у них: О котрій годині йому стало краще? Йому сказали: Учора о сьомій годині пропасниця залишила його.
53. І зрозумів батько, що о тій самій годині сталося те, коли Ісус сказав йому: Син твій видужав. І увірував сам, і увесь дім його.
54. Це друге диво звершив Ісус, повернувшися з Юдеї до Галілеї.

5

Івана 5

Уздоровлення в суботу біля купальні Віфесда.

1. Після того було свято юдейське, і прийшов Ісус до Єрусалиму.
2. А в Єрусалимі, біля Овечої брами, є купальня, що по-єврейськи називається Віфесда, – вона мала пʼять критих переходів.
3. Лежало в них багато хворих, сліпих, кульгавих і худих, котрі чекали на збурення води;
4. Бо Ангел Господній час від часу спускався в купальню і збурював воду, і хто перший входив у воду, той уздоровлювався, на яку б хворобу не страждав.
5. Тут був чоловік, що потерпав од недуги тридцять вісім літ.
6. Коли Ісус побачив того лежачого і, знаючи, що він лежить уже тривалий час, запитав у нього: Чи хочеш бути уздоровленим?
7. Хворий відповів Йому: Так, Господе; але не маю людини, котра опустила б мене до купальні, коли збуриться вода; бо доки я прийду, інший уже спускається передніше від мене.
8. Ісус сказав йому: Підведися, візьми постіль твою і ходи.
9. І він зараз же одужав, узяв постіль свою та й пішов. А сталося це в суботній день.
10. Тому юдеї казали уздоровленому: Сьогодні субота, ти не мусиш брати постіль.
11. Він відповідав їм: Хто мене уздоровив, Той мені сказав: Візьми постіль твою і ходи.
12. Його запитали: А Хто Той Чоловік, Котрий сказав тобі: Візьми постіль твою і ходи?
13. Але уздоровлений не знав, хто Він; бо Ісус зник у натовпі народу, який був на тому місці.
14. Потім Ісус зустрів його в храмі і сказав йому: Ось, ти одужав, не гріши більше, щоб не сталося з тобою чогось гіршого.
15. Цей чоловік пішов і виповів юдеям, що Той, Хто уздоровив його, є Ісус.
16. І почали юдеї переслідувати Ісуса і шукали нагоди убити за те, що Він чинив такі діяння в суботу.
17. А Ісус казав їм: Батько Мій донині чинить, і Я вчиняю.
18. Відтепер юдеї ще завзятіше шукали нагоди убити Його за те, що Він не тільки порушував суботу, але й Батьком Своїм називав Бога, маючи Себе рівним Богові.
19. На це Ісус сказав: Істинно, істинно повідую вам; Син анічого не може творити Сам від Себе, але бачить, що творить Батько; бо що творить Він, те й Син творить також.
20. Тому що Батько любить Сина і показує Йому все, що творить Сам; і покаже Йому звершення величніші від цих, аж так, що ви здивуєтеся.
21. Бо як Батько воскрешає мертвих і оживляє, так і Син оживляє, кого бажає.
22. Тому що Батько навіть не судить нікого, але увесь суд віддав Синові.
23. Щоб усі шанували Сина, як шанують Батька. Хто не шанує Сина, той не шанує Батька, Який послав Його.
24. Істинно, істинно кажу вам: Той, хто слухає слово Моє і вірує в Того, Хто послав Мене, має життя вічне, і на суд не приходить, а перейшов од смерти в життя.
25. Істинно, істинно кажу вам: Надходить час і настав уже, коли мертві почують голос Сина Божого, і, почувши, оживуть.
26. Бо як Батько має життя в Самому Собі, тож і Синові дав мати життя в Самому Собі;
27. І дав Йому владу звершувати суд, тому що Він є Син Людський.
28. Не дивуйтеся з того, бо надходить час, коли всі, хто у гробах, почують голос Сина Божого,
29. І вийдуть ті, що добро чинили, на воскресіння життя, а ті, що зло чинили, – воскреснуть на суд.
30. Я нічого не можу творити Сам від Себе. Як чую, так і суджу, і суд Мій праведний, бо не шукаю волі Моєї, але волі Батька, що послав Мене.
31. Якщо Я свідчу Сам про Себе, то свідчення Моє не є істинне.
32. Є Інший, Хто свідчить про Мене, і Я знаю, що справжнє те свідчення, котрим Він засвідчує про Мене.
33. Ви посилали до Івана, і він засвідчив про Істину.
34. А втім, Я не від людини приймаю свідчення, але кажу це для того, щоб ви врятувалися.
35. Він був світильником, що палав і світив; а ви хотіли у незначному часі порадіти при його світлі.
36. Проте Я маю свідчення значніше Іванового: бо діяння, котрі Батько дав Мені звершити, самі ці діяння, котрі Я творю, свідчать про Мене, що Батько послав Мене.
37. І Батько, Який послав Мене, Сам засвідчив про Мене. А ви ні голосу Його ніколи не чули, ані виду Його не бачили,
38. І не маєте слова Його, що перебувало б у вас, тому що ви не вірите Тому, Кого Він послав.
39. Досліджуйте Писання, бо ви сподіваєтеся через них мати життя вічне; а вони свідчать про Мене.
40. Але ви не бажаєте прийти до Мене, щоб мати життя.
41. Я не приймаю слави від людей,
42. Але знаю вас: ви не маєте в собі любови до Бога.
43. Я прийшов в імʼя Батька Мого, і не приймаєте Мене; а якщо інший прийде в імʼя своє, його приймете.
44. Як ви можете вірити, коли один від одного приймаєте славу, а слави, котра від єдиного Бога, не шукаєте?
45. Не думайте, що Я буду звинувачувати вас перед Батьком: Є на вас той, хто буде звинувачувати вас, – Мойсей, на котрого ви сподіваєтеся,
46. А якби ви вірили Мойсеєві, то повірили б Мені, тому що він писав про Мене.
47. А якщо його писанням не вірите, – то як повірите Моїм словам?

6

Івана 6

Пʼять хлібів і дві рибки.

1. Після цього пішов Ісус на той бік моря Галілейського, в околиці Тиверіяди;
2. За Ним пішло багато народу, через те, що бачили дива, котрі Він чинив над хворими.
3. Ісус вийшов на гору і там сидів з учнями Своїми.
4. А наближалася Пасха, свято юдейське.
5. Ісус підвів очі, побачив, що багато народу йде до Нього, і сказав Пилипові: Де нам купити хлібів, щоб їх нагодувати?
6. Він говорив це, випробовуючи його, бо Сам знав, що хотів учинити.
7. Пилип відповів Йому: Та їм навіть на двісті динаріїв замало буде хліба, щоб кожному дісталося хоча б трішки.
8. Один із учнів Його, Андрій, брат Симона Петра, сказав Йому:
9. Є тут в одного хлопчини пʼять ячмінних хлібів і дві рибки, але що це для багатьох?
10. А Ісус сказав: Порадьте їм прилягти. І було на тій місцині багато трави. І прилягло люду близько пʼяти тисяч.
11. Ісус узяв хліби, подякував і роздав учням, а вже учні – тим, що лежали, так само й риби, скільки хто хотів.
12. І коли наситилися, то сказав учням Своїм: Позбирайте залишки, щоб нічогісінько не пропало.
13. І позбирали, і наповнили дванадцять кошів куснів від п’яти ячмінних хлібів, що залишилися в тих, що їли.
14. Тоді люди, які бачили диво, вчинене Ісусом, сказали: Це істинно Той Пророк, Котрий мав прийти у світ.
15. А Ісус, дізнавшись, що хочуть прийти і взяти Його несподівано і настановити царем, знову пішов на гору Сам один.
16. А коли настав вечір, то учні спустилися до моря.
17. Вони зайшли в човен і попливли на той бік моря, до Капернауму. Уже сутеніло, а Ісус не приходив до них.
18. І хвилювалося море од великого вітру.
19. Коли пропливли близько двадцяти пʼяти чи тридцяти стадій, то побачили Ісуса, Котрий простував по морю і наближався до човна, і злякалися.
20. Але Він сказав їм: Це Я, не бійтеся.
21. Вони хотіли допомогти Йому ступити в човен, і негайно човен пристав до того берега, куди пливли.
22. Другого дня народ, що стояв по той бік моря, бачив, що там, окрім одного човна, до якого зайшли учні Його, іншого не було, і що Ісус не заходив до човна з учнями Своїми, а відпливли самі учні Його;
23. А тим часом, припливли з Тиверіяди інші човни, близенько до того місця, де їли хліб після того, як подякував Господь;
24. Отож, коли народ побачив, що тут немає Ісуса, ні учнів Його, то зайшли до човнів і припливли до Капернауму, – шукали Ісуса.
25. А коли знайшли Його на тім боці моря, сказали Йому: Равві! Коли Ти сюди прийшов?
26. Ісус сказав їм у відповідь: Істинно, істинно кажу вам: Ви шукаєте Мене не тому, що бачили дива, але через те, що їли хліб і наситилися;
27. Дбайте не заради харчів скороминучих, але заради їжі, що провадить в життя вічне, котре дасть вам Син Людський; бо якраз на Ньому є ознака Батька і Бога.
28. Отож, сказали Йому: Що нам учинити, щоб звершувати діяння Божі?
29. Ісус сказав їм у відповідь: Ось діяння Боже: Щоб ви вірували в Того, Кого Він послав.
30. На це сказали Йому: А яку Ти покажеш ознаку, аби ми побачили і повірили Тобі? Що Ти вчиниш?
31. Батьки наші споживали манну в пустелі, як написано: Він дав їм їсти хліб з неба.
32. А Ісус сказав їм: Істинно, істинно повідую вам: Не Мойсей дав вам хліба з неба, а Батько Мій дає вам істинний хліб із неба;
33. Бо хліб Божий є Той, Котрий приходить з небес і дає життя світові.
34. На це сказали Йому: Господе! Давай нам хліб такий повсякчас.
35. А Ісус сказав їм: Я є хліб життя, той, хто приходить до Мене, не буде голодним, і той, хто вірує в Мене, не знатиме спраги ніколи.
36. Але Я сказав вам, що ви навіть бачили Мене, і не віруєте.
37. Усе, що дає Мені Батько, до Мене приходить, і того, хто до Мене приходить, не прожену геть.
38. Бо Я зійшов з небес не для того, щоб звершувати волю Мою, але волю Батька, Котрий послав Мене.
39. А воля Батька, Котрий послав Мене, є така, щоб із того, що Він Мені дав, нічого не погубити, але все те воскресити останнього дня.
40. Воля Того, Хто послав Мене, є така, щоб кожний, хто бачив Сина і вірує в Нього, мав життя вічне, щоб Я воскресив його останнього дня.
41. І обурилися на Нього юдеї за те, що Він сказав: Я є хліб, що з небес зійшов.
42. І казали: Чи це не Ісус, Йосипів син, Котрого батька і Матір ми знаємо? Чому ж Він запевняє: Я зійшов з небес?
43. Ісус сказав їм у відповідь: Не ремствуйте поміж собою:
44. Ніхто не може прийти до Мене, якщо не приверне його Батько, Котрий послав Мене; і Я воскрешу його останнього дня.
45. У пророків було написано: І будуть усі навчені Богом. Кожний, хто почув од Батька і навчився, приходить до Мене.
46. Це не те, щоб хтось бачив Батька, окрім Того, Хто є від Бога: Він бачив Батька.
47. Істинно, істинно кажу вам: Хто вірує в Мене, має життя вічне.
48. Я – хліб життя.
49. Батьки ваші їли манну в пустелі і померли;
50. А хліб, Котрий з небес сходить, такий, що той, хто споживає Його, – не помре.
51. Я – хліб живий, що з неба зійшов: хто їстиме цей хліб, буде жити вічно; а хліб, котрого Я дам, є Плоть Моя, котру Я віддам за життя світу.
52. Тоді юдеї почали сперечатися поміж собою, кажучи: Як Він може дати нам їсти плоть Свою?
53. А Ісус сказав їм: Істинно, істинно кажу вам: Якщо не будете їсти Плоті Сина Людського і пити крови Його, то не будете мати в собі життя;
54. А хто їсть Мою Плоть і пʼє Мою Кров, має життя вічне, і Я воскрешу його останнього дня;
55. Бо Плоть Моя справді є їжа, і Кров Моя справді є питво;
56. Хто їсть Мою Плоть і пʼє Мою Кров, у Мені перебуває, і Я – в ньому;
57. Як послав Мене живий Батько, і Я живу Батьком, так само й той, що їсть Мене, жити буде Мною.
58. Це і є хліб, що зійшов з небес, не так, як батьки ваші їли манну й померли: Хто їсть хліб цей, житиме вічно.
59. Про це повідав Він у синагозі, навчаючи в Капернаумі.
60. Почувши це, чимало з присутніх учнів казали: Які жорсткі слова! Хто може це чути?
61. Але Ісус, гаразд знаючи Сам у Собі, що учні Його ремствують на те, сказав їм: Чи це вас спокушає?
62. А що ж буде, коли побачите Сина Людського, Котрий підноситься туди, де був передніше?
63. Дух дає життя, а плоть не приносить користі ніякої. Слова, котрі Я виповідаю вам, є дух і життя.
64. Але є поміж вами деякі, що не вірують. Бо Ісус від початку знав, хто є ті, що не вірують, і хто зрадить Його.
65. І сказав: Через те й казав Я вам, що ніхто не може прийти до Мене, якщо йому не дасть того Батько Мій.
66. І під той час чимало з учнів Його відступилося од Нього і вже не ходили з Ним.
67. Тоді Ісус сказав дванадцятьом: Чи не бажаєте й ви відступитися?
68. Симон Петро відповів Йому: Господе! До кого нам відступити? Ти маєш слова вічного життя.
69. І ми увірували і пізнали, що Ти – Христос, Син Бога Живого.
70. Ісус відповів їм: Чи не дванадцятьох Я вибрав вас? Але один із вас диявол.
71. Це казав Він про Юду, сина Симона Іскаріота, бо саме цей зажадав зрадити Його, будучи одним із дванадцятьох.

7

Івана 7

Брати запрошують Ісуса на свято куренів.

1. Після цього Ісус ходив Галілеєю, бо по Юдеї не хотів ходити, тому що шукали нагоди убити Його.
2. Наближалося єврейське свято куренів;
3. Тоді брати Його сказали Йому: Виходь звідси і йди до Юдеї, щоб учні Твої також бачили діяння, котрі Ти звершуєш.
4. Бо ніхто не робить чогось тайкома, і сам шукає, у який спосіб стати відомим; якщо Ти вчиняєш такі діяння, то яви Себе світові.
5. Тому що й брати Його не вірували в Нього.
6. На це Ісус сказав їм: Ще Мій час не настав, а для вас завжди час;
7. Вас світ не може ненавидіти, а Мене ненавидить, тому що Я свідчу про нього, що заподіяне ним – лихе.
8. Ви підете на це свято, а Я ще не піду на це свято, тому що Мій час іще не виповнився.
9. Оце сказав їм, і залишився в Галілеї.
10. Та коли пішли брати Його, тоді й Він прийшов на свято, не явно, а наче тайкома.
11. Тим часом, юдеї шукали Його на святі і гомоніли: Де Він?
12. І багато чуток було про Нього в народі: одні казали, що Він добрий, а інші заперечували: Ні, бо спокушає народ.
13. А втім, ніхто не казав про Нього відкрито, боячись юдеїв.
14. Але в половині свята вже зайшов Ісус до храму і навчав.
15. І дивувалися юдеї, кажучи: Яким чином Він знає Писання, не вчившися?
16. Ісус у відповідь їм сказав: Моє вчення – не Моє, але Того, Хто послав Мене;
17. Хто хоче вчиняти волю Його, той пізнає про це вчення, чи від Бога воно, чи Я Сам від Себе повідую.
18. Хто говорить сам від себе, той шукає слави собі; а Хто шукає слави Тому, що послав Його, Той істинний, і немає в Ньому неправди.
19. Чи не дав вам Мойсей закону? І ніхто з вас не чинить за законом. За що шукаєте убити Мене?
20. Народ сказав у відповідь: Чи не демон у Тобі? Хто шукає убити Тебе?
21. Ісус продовжував говорити і сказав їм: Одне діяння Я вчинив, і всі ви дивуєтеся;
22. Мойсей дав вам обрізування, – хоч воно не від Мойсея, але від батьків, – і в суботу ви обрізуєте чоловіка;
23. Якщо в суботу приймає чоловік обрізання, щоб не порушувати закону Мойсея, – чи на Мене обурюєтеся за те, що Я всього чоловіка уздоровив у суботу?
24. Не судіть за зовнішністю, але судіть судом праведним.
25. Тут деякі з єрусалимлян казали: Чи не Той це, Котрого шукають убити?
26. Ось, Він навчає явно, і нічого не заперечують Йому: Хіба не переконалися старшини, що Він справді Христос?
27. Але ми знаємо Його, звідки Він; а Христос, коли прийде, ніхто не буде знати, звідки Він.
28. Тоді Ісус проголосив у храмі, навчаючи, – сказав: І знаєте Мене, і знаєте звідки Я, і Я прийшов не Сам від Себе, але Істинний Той, що послав Мене, Котрого ви не знаєте;
29. Я знаю Його, тому що Я від Нього, і Він послав Мене.
30. І шукали схопити Його, але ніхто не наклав на Нього руки, тому що не настала година Його.
31. І багато з народу увірували в Нього і казали: Коли прийде Христос, то невже звершить більше діянь, аніж Цей звершив?
32. Почули фарисеї подібні чутки про Нього в народі, і послали фарисеї і першосвященики служителів – схопити Його.
33. Але Ісус сказав їм: Ще не довго Мені бути з вами, і піду до Того, Хто послав Мене;
34. Будете шукати Мене, і не знайдете; і, де Я буду, туди ви не можете прийти.
35. При цьому юдеї гомоніли поміж собою: Куди Він хоче йти, що ми не знайдемо Його? Чи не заманулося Йому йти до розпорошених поміж греками і навчати ще й греків?
36. Що означають ці слова, котрі Він мовив: Будете шукати Мене, і не знайдете; і, де буду Я, туди ви не можете прийти?
37. А останнього великого дня свята стояв Ісус і проголосив, кажучи: Хто спраглий, іди до Мене і пий;
38. Хто вірує в Мене, як сказано в Писанні, у того потечуть ріки живої води з нутра його.
39. Це сказав Він про Духа, Котрого мали прийняти ті, які увірували в Нього; бо ще не було на них Духа Святого, тому що Ісус ще не був прославлений.
40. Чимало з народу, зачувши ці слова, казали: Він таки справді Пророк.
41. Інші казали: Це Христос. А деякі запитували: Хіба з Галілеї Христос прийде?
42. Чи не сказано у Писанні, що Христос прийде від насіння Давидового і з Віфлеєму, з того місця, звідки був Давид?
43. Ось так і стався про Нього розбрат у народі.
44. Деякі з них хотіли схопити Його; але ніхто не наклав на Нього рук.
45. Тож служники повернулися до першосвящеників і фарисеїв, і ці сказали їм: Чому ви не привели Його?
46. Служники відповідали: Ніколи чоловік не говорив так, як Цей Чоловік.
47. Фарисеї сказали їм: Невже навіть ви дали себе спокусити?
48. Чи увірував у Нього хтось із старшин або з фарисеїв?
49. Але цей народ невіглас у Законі, проклятий він.
50. Никодим, що приходив до Нього вночі і був одним із них, сказав їм:
51. Чи судить закон наш людину, якщо передніше не вислухають її і не пізнають, що вона заподіяла?
52. На це сказали йому: А ти часом не з Галілеї? Помисли, і переконаєшся, що з Галілеї не приходить пророк.
53. І розійшлися всі по домівках.

8

Івана 8

Ісус прощає грішниці.

1. А Ісус пішов на гору Олив.
2. А вранці знову прийшов до храму, і увесь народ йшов до Нього. Він сів і навчав їх.
3. Тут книжники і фарисеї привели до Нього жінку, котру спіймали на перелюбі, поставили її посередині,
4. Та й сказали Йому: Учителю! Оцю жінку спіймали на перелюбі;
5. А Мойсей у Законі заповідав нам побивати таких камінням. Ти що скажеш?
6. А казали так, щоб спокусити Його, і знайти що-небудь, аби звинуватити Його. Але Ісус нахилився низенько і писав пальцем по землі, наче не зважаючи на них.
7. Але вони невгавали, запитували Його, то Він випростався й сказав їм: Хто з вас без гріха, перший кинь каменя в неї.
8. І знову нахилився низенько й писав по землі.
9. А вони, зачувши те і відчуваючи докори совісті, почали один по одному відходити, починаючи від старших, аж до останніх; і залишився один Ісус та жінка, що стояла посередині.
10. Ісус випростався і, не бачачи нікого, окрім жінки, сказав їй: Жінко! Де твої обвинувачі? Ніхто не осудив тебе?
11. Вона відповіла: Ніхто, Господе! Ісус сказав їй: І Я не осуджую тебе; іди і надалі не гріши.
12. Знову говорив Ісус до народу і сказав їм: Я – світло світові; хто йде слідом за Мною, той не буде ходити в пітьмі, але буде мати світло життя.
13. Тоді фарисеї сказали Йому: Ти Сам про Себе свідчиш, і свідчення Твоє не справжнє.
14. Ісус сказав їм у відповідь: Якщо Я навіть Сам про Себе свідчу, то свідчення Моє істинне, тому що Я знаю, звідки прийшов і куди йду; а ви не знаєте, звідки Я, і куди йду;
15. Ви судите з огляду на плоть, а Я не суджу нікого;
16. А коли й суджу Я, то суд Мій істинний, тому що Я не один, але Я і Батько, що послав Мене;
17. І в законі вашому написано, що свідчення двох людей правдиве.
18. Я Сам засвідчую про Себе, і свідчить про Мене Батько, що послав Мене.
19. Тоді сказали Йому: Де Твій Батько? Ісус відповів: Ви не знаєте ні Мене, ані Батька Мого; якби ви знали Мене, то знали б також Батька Мого.
20. Ці слова виповідав Ісус біля скарбниці, коли навчав у храмі, і ніхто не схопив Його, тому що не прийшла ще година Його.
21. Знову сказав їм Ісус: Я відходжу, і будете шукати Мене, і помрете в гріхах ваших; куди Я йду, ви туди прийти не можете.
22. Тут юдеї загомоніли: невже Він убʼє Себе Сам? Бо каже: Куди Я йду, ви не можете прийти?
23. Він сказав їм: Ви – з долішніх, а Я з горішніх; ви від цього світу, а Я не від світу цього;
24. Саме тому Я сказав вам, що ви помрете в гріхах ваших; бо якщо не увіруєте, що це Я, то помрете у гріхах ваших.
25. Тоді сказали Йому: А хто Ти такий? Ісус сказав їм: Від початку Сущий, як оце кажу вам.
26. Багато маю сказати і судити про вас; але Той, Хто послав Мене, є істинний, і що Я чув од Нього, те й повідую світові.
27. Не зрозуміли, що Він казав їм про Батька.
28. Тож Ісус сказав їм: Коли піднесете Сина Людського, тоді пізнаєте, що це Я і що нічого не вчиняю від Себе; але, як навчив Мене Батько Мій, так і повідую.
29. Той, Хто послав Мене, є зі Мною; Батько не залишив Мене одного, бо Я завжди чиню те, що Йому угодно.
30. Коли Він говорив це, багато увірувало в Нього.
31. Тоді сказав Ісус до тих, що увірували в Нього, юдеям: Якщо будете дотримуватися Мого слова, то ви справжні Мої учні;
32. І пізнаєте істину, й істина вчинить вас вільними.
33. Йому відповідали: Ми насіння Авраамове і не були рабами нікому ніколи; чому ж Ти кажеш: Станете вільними?
34. Ісус відповів їм: Істинно, істинно повідую вам: Кожний, хто чинить гріх, є невільник гріха.
35. Але невільник не живе в домі вічно; син залишається повік;
36. Отож, якщо Син учинить вас вільними, то справді вільними будете.
37. Знаю, що ви насіння Авраамове; одначе шукаєте вбити Мене, тому що слово Моє не вміщається в вас.
38. Я повідую те, що бачив у Батька Мого; а ви те чините, що бачили у батька вашого.
39. Сказали Йому у відповідь: Батько наш є Авраам. Ісус сказав їм: Якби ви були дітьми Авраамовими, то справи Авраамові вчиняли б;
40. А тепер шукаєте вбити Мене, Чоловіка, що сказав вам істину, котру чув од Бога; Авраам цього не чинив.
41. Ви чините справи батька вашого. На це сказали Йому: Ми не від перелюбу вродилися; одного Батька маємо – Бога.
42. Ісус сказав їм: Якби Бог був Батьком вашим, то ви любили б Мене, тому що Я від Бога вийшов і зійшов; бо Я не Сам від Себе прийшов, але Він послав Мене.
43. Чому ви не розумієте мови Моєї? Тому що не можете почути слова Мого.
44. Ваш батько диявол, і ви хочете виконати похоті батька вашого. Він був душогубом від початку і не встояв в істині, бо немає в ньому істини; коли виповідає він лжу, то виповідає своє, бо він облудник, і батько брехні.
45. А коли Я істину повідую, то не вірите Мені.
46. Хто з вас викриє в Мені неправду? А якщо Я повідую істину, то чому ви не вірите Мені?
47. Хто від Бога, той слухає слова Божі; ви тому не слухаєте, що ви не від Бога.
48. На це юдеї відповідали і сказали Йому: Чи не правду ми кажемо, що Ти самарянин і що демон у Тобі?
49. Ісус відповів: У Мені демона немає, але Я шаную Батька Мого, а ви Мене зневажаєте.
50. А втім, Я не шукаю Моєї слави: є Той, що шукає і судить.
51. Істинно, істинно повідую вам: Хто дотримується слова Мого, той не побачить смерти повік.
52. Юдеї сказали Йому: Тепер пізнали ми, що демон у Тобі; Авраам помер і пророки, а Ти запевняєш: Хто буде дотримуватися слова Мого, той не спізнає смерти повік.
53. Невже Ти більший від батька нашого Авраама, котрий помер? І пророки померли: За кого Ти Себе маєш?
54. Ісус відповів: Якщо Я Сам Себе прославляю, то слава Моя ніщо; Мене прославляє Батько Мій, про Котрого ви кажете, що Він Бог ваш;
55. І ви не пізнали Його, а Я знаю Його; і якщо скажу, що не знаю Його, то буду схожим на вас облудником; але Я знаю Його і слова Його дотримуюся;
56. Авраам, батько ваш, був радий побачити день Мій: і побачив, і вельми радів.
57. На це сказали Йому юдеї: Тобі ще й пʼятдесяти літ немає, – і Ти бачив Авраама?
58. Ісус сказав їм: Істинно, істинно повідую вам: Передніше, аніж був Авраам, Я є.
59. Тоді набрали каміння, щоб кидати в Нього, але Ісус сховався і вийшов з храму, пройшовши серед них, і попростував далі.

9

Івана 9

Уздоровлення в суботу сліпого.

1. І, коли проходив, то побачив чоловіка, сліпого від народження.
2. Учні Його запитали в Нього: Равві! Хто згрішив? Він – чи батьки його, що вродився сліпим?
3. Ісус відповів: Не згрішив ні він, ні батьки його; але це для того, щоб на ньому виявилися діяння Божі;
4. Мені необхідно звершувати справи Того, Хто послав Мене, поки день; надходить ніч, коли ніхто не зможе виконувати.
5. Допоки Я у світі, Я світло світові.
6. Сказавши це, Він плюнув на землю, вчинив її глейкою і помазав нею очі сліпому.
7. І сказав йому: Іди, вмийся в купальні Силоамській, що означає: посланий. Він пішов і вмився, і повернувся зрячим.
8. І сусіди, а також ті, що бачили раніше, що він був сліпий, загомоніли: Чи не той це, котрий сидів і просив милостині?
9. Інші казали: Це він. А ще інші: Схожий на нього. А він казав: Це я.
10. Тоді запитували в нього: Як ти прозрів очима?
11. Він сказав у відповідь: Чоловік, який називається Ісус, вчинив землю глейкою, помазав очі мої і сказав мені: Піди в Силоамську купальню і вмийся. Я пішов, умився і прозрів.
12. Тоді сказали йому: Де Він? Він одказав: Не знаю.
13. Повели цього колишнього незрячого до фарисеїв.
14. А була субота, коли Ісус учинив те дійство і відкрив йому очі.
15. Запитали його також фарисеї, як він прозрів. Він сказав їм: Він глеюватої землі приклав до моїх очей, і я умився, і бачу.
16. Тоді деякі з фарисеїв казали: Не від Бога Цей Чоловік, тому що не дотримується суботи. Інші казали: Як може грішна людина вчиняти такі дива? І стався поміж ними розбрат.
17. Знову сказали сліпому: А ти що скажеш про Нього, тому що Він відкрив тобі очі? Він сказав: Це пророк.
18. Тоді юдеї не повірили, що він був сліпим і прозрів, доки не покликали батьків цього прозрілого.
19. Запитали у тих: Чи це син ваш, про котрого ви кажете, що народився незрячим? Як він повернув зір?
20. Батьки його сказали їм у відповідь: Ми знаємо, що це син наш і що він народився сліпим;
21. А яким чином тепер бачить, не знаємо, або хто відкрив йому очі, ми не знаємо: він уже повнолітній, то самого запитайте, нехай сам скаже про себе.
22. Отак відповідали батьки його, тому, що боялися юдеїв; бо юдеї вже змовилися, щоб того, хто визнає в Ньому Христа, відлучити од синагоги.
23. Ось чому батьки його казали: Він уже досяг повноліття, запитайте в самого.
24. Тож знову покликали чоловіка, який був сліпим, і сказали йому: Прослав і похвали Бога; ми знаємо, що Чоловік Той грішник.
25. Він сказав у відповідь: Чи грішник Він, не відаю; але одне знаю: що я був сліпим, а тепер бачу.
26. Знову запитали його: Що вчинив Він з тобою? Як відкрив твої очі?
27. Відповів їм: Я вже оповів вам, а ви не слухали, що хочете іще почути? Чи ви хочете стати Його учнями?
28. Але вони докоряли йому і сказали: Ти учень Його, а ми Мойсеєві учні;
29. Ми знаємо, що з Мойсеєм розмовляв Бог, а Цього не знаємо, звідки Він.
30. Чоловік, що прозрів, сказав їм у відповідь: Оце якраз і викликає подив, що ви не знаєте, звідки Він, а Він відкрив мені очі.
31. Але ми знаємо, що грішників Бог не слухає, але хто шанує Бога і виконує Його волю, того слухає;
32. Одвіку не чувано, щоб хтось відкрив очі сліпому з народження.
33. Якби Він був не від Бога, то не міг би вчинити анічого.
34. Сказали йому у відповідь: У гріхах ти увесь народився, і чи тобі нас повчати? І вигнали його геть.
35. Ісус, коли почув, що прогнали його геть, знайшов його і сказав йому: Чи віруєш ти у Сина Божого?
36. Він відповідав і сказав: А хто Він, Господе, щоб мені вірувати в Нього?
37. Ісус сказав йому: І бачив ти Його, і Він розмовляє з тобою.
38. А він сказав: Вірую, Господе! І вклонився Йому.
39. І сказав Ісус: На суд прийшов Я у світ оцей, щоб незрячі бачили, а зрячі стали сліпими.
40. Зачувши це, декотрі із фарисеїв, що були з Ним, сказали Йому: Невже й ми сліпі?
41. Ісус сказав їм: Якби ви були сліпі, то не мали б на собі гріха; та оскільки ви кажете, що бачите, то гріх залишається на вас.

10

Івана 10

Притча про пастиря і чужинця.

1. Істинно, істинно кажу вам: Хто не дверима входить в кошару овечу, але перелазить деінде, той злодій і розбійник;
2. А той, що дверима входить, є пастир вівцям;
3. Йому брамник відчиняє, і вівці підкоряються голосові його, і він кличе своїх овечок на імʼя і виводить їх;
4. І коли виведе овечок своїх, то йде перед ними, а вівці йдуть за ним, тому що знають голос його;
5. А за чужинцем не йдуть, але втікають від нього, тому що не знають чужого голосу.
6. Оцю притчу сказав їм Ісус; але вони не зрозуміли, про що їм оповідав.
7. Тому Ісус знову сказав їм: Істинно, істинно кажу вам, що Я – двері вівцям.
8. Усі, скільки їх переді Мною не переходило, є злодії і розбійники; але вівці не послухали їх.
9. Я є двері: хто увійде Мною, той урятується, і увійде, і вийде, і пасовисько знайде.
10. Злодій приходить лише для того, щоб украсти, вбити і погубити; Я прийшов для того, щоб мали життя і мали його уповні.
11. Я – пастир добрий: добрий пастир життя своє покладе за овечок.
12. А найманець, не пастир, котрому вівці не свої, бачить вовка, що прийшов, і залишає овечок і втікає, а вовк викрадає овечок і розганяє їх;
13. А найманець утікає, тому що найманець, і не дбає про овечок.
14. Я добрий пастир, і знаю Моїх, і Мої знають Мене.
15. Як Батько знає Мене, отак і Я знаю Батька, і життя Моє кладу за овечок.
16. Є у Мене й інші вівці, котрі не з цієї отари, і тих належить Мені привести: і вони почують голос Мій, і буде одна отара і один Пастир.
17. Тому любить Мене Батько, що Я віддаю життя Моє, щоб знову його прийняти;
18. Ніхто не відбере його в Мене, але Я Сам віддаю його: маю владу віддати його, і владу маю знову прийняти його; цю заповідь одержав Я від Батька Мого.
19. Від цих слів знову стався розбрат поміж юдеями.
20. Чимало було таких, котрі казали: Він одержимий демоном і божеволіє; нащо слухаєте Його?
21. Інші казали: Це слова не біснуватого; чи може демон відкривати очі сліпим?
22. А було тоді в Єрусалимі свято Оновлення, і була зима.
23. І ходив Ісус у храмі, у притворі Соломоновому.
24. Тут юдеї обступили Його і казали Йому: Чи довго триматимеш нас у непевності? Якщо Ти Христос, скажи нам відверто.
25. Ісус відповів їм: Я сказав вам, і не вірите; діяння, котрі вчиняю Я в імʼя Вітця Мого, вони свідчать про Мене.
26. Але ви не вірите, бо ви не з овець Моїх, як Я сказав вам;
27. Вівці Мої підкоряються голосові Моєму, і Я знаю їх, і вони йдуть за Мною,
28. І Я даю їм життя вічне, і не загинуть повік, і ніхто не вирве їх з руки Моєї;
29. Батько Мій, Котрий дав Мені їх, більший від усіх, і ніхто не може викрасти їх з руки Батька Мого;
30. Я і Мій Батько – одне.
31. Аж тут юдеї знову схопили каміння, щоб убити Його.
32. Ісус відповів їм: Багато добрих діянь Я показав вам від Батька Мого; за котре з них хочете забити Мене камінням?
33. Юдеї сказали Йому у відповідь: Не за добрі діяння хочемо забити Тебе камінням, але за зневагу до Бога і за те, що Ти, будучи людиною, маєш Себе за Бога.
34. Ісус відповів їм: Чи не написано в законі вашому: Я сказав: ви боги?
35. Якщо Він назвав богами тих, до котрих було слово Боже, і не може порушуватися Писання,
36. Чи Тому, Котрого Батько освятив і послав у світ, ви кажете: Зневажає Бога, тому, що Я сказав: Я Син Божий?
37. Якщо Я не вчиняю діянь Батька Мого, не вірте Мені;
38. А якщо вчиняю, то, коли не вірите Мені, вірте діянням Моїм, щоби пізнати і повірити, що Батько в Мені і Я в Ньому.
39. Тоді знову шукали нагоди схопити Його; але Він ухилився від їхніх рук,
40. І пішов знову за Йордан, на те місце, де передніше хрестив Іван, і залишився там.
41. Чимало прийшло до Нього і казали, що Іван не вчинив жодного дива; але все, що сказав Іван про Нього, було правдиве.
42. І багато там увірували в Нього.

11

Івана 11

Воскресіння Лазаря.

1. Був такий (чоловік) Лазар, котрий хворів, – з Віфанії, із поселення, де мешкала Марія і Марта, її сестра.
2. А Марія, що її брат Лазар був хворий, була та, котра помазала Господа миром і витерла ноги Його волоссям своїм.
3. Сестри послали сказати Йому: Господе! Ось, кого Ти любиш, занедужав.
4. Ісус почув те і сказав: Це хвороба не на смерть, але на славу Божу, щоби прославився через неї Син Божий.
5. А Ісус любив Марту, і сестру її, і Лазаря.
6. А коли почув, що він занедужав, то пробув два дні на тому місці, де знаходився.
7. Після цього сказав учням: Рушаймо знову до Юдеї.
8. Учні сказали Йому: Равві! Чи давно юдеї шукали убити Тебе камінням, а Ти знову йдеш туди?
9. Ісус відповів: Хіба не дванадцять годин у дні? Хто ходить удень, той не спотикається, тому що бачить світло світу цього.
10. А хто ходить уночі, спотикається, тому що немає світла з ним.
11. Повідавши це, відтак сказав їм: Лазар, приятель наш, заснув, але Я піду розбудити його.
12. Учні Його сказали Йому: Господе! Якщо заснув, то одужає.
13. Ісус казав про смерть його; а вони гадали, що Він сказав про звичайний сон.
14. Тоді Ісус сказав їм відверто: Лазар помер;
15. І радію за вас, що Мене там не було, щоб ви увірували, але ходімо до нього.
16. Тоді Хома, інакше званий Дідим, сказав учням: Ходімо, ми також помремо з ним.
17. Коли Ісус прийшов, то виявив, що він (Лазар) уже чотири дні у гробі.
18. А Віфанія була поблизу Єрусалиму, приблизно за пʼятнадцять стадій,
19. І багато юдеїв прийшло до Марти і Марії втішити їх у скорботі за братом їхнім.
20. Марта почула, що йде Ісус, і пішла Йому назустріч; а Марія сиділа вдома.
21. Тоді Марта сказала Ісусові: Господе! Якби Ти був тут, то не помер би мій брат;
22. Але й зараз відаю, що все, що Ти попросиш у Бога, дасть Тобі Бог.
23. Ісус сказав їй: Воскресне твій брат.
24. Марта сказала Йому: Знаю, що воскресне у воскресіння, останнього дня.
25. Ісус сказав їй: Я є воскресіння і життя; хто вірує в Мене, якщо й помре, – оживе;
26. І кожний живий, що вірує в Мене, не помре повік. Чи віриш цьому?
27. Вона сказала Йому: Так, Господе! Я вірую, що Ти Христос, Син Божий, що приходить у світ оцей.
28. Сказавши це, пішла й покликала потайки Марію, сестру свою, кажучи: Учитель тут і кличе тебе.
29. Вона, тільки-но зачула, квапливо підвелася і пішла до Нього.
30. Ісус ще не входив до поселення, але був на тому місці, де зустріла Його Марта.
31. Юдеї, котрі були з нею в домі і втішали її, побачили, що Марія квапливо підвелася й вийшла, також пішли за нею, вважаючи, що вона пішла до гробу – плакати там.
32. А Марія, коли прийшла туди, де був Ісус, і побачила Його, впала Йому до ніг і сказала Йому: Господе! Якби Ти був тут, не помер би мій брат.
33. Коли Ісус побачив її у сльозах, та юдеїв, які прийшли з нею і також плакали, Сам відчув жалощі в дусі, зворушений,
34. І сказав: Де ви поклали його? Сказали Йому: Господе! Піди й подивися.
35. Ісус заплакав.
36. Тоді юдеї загомоніли: Він таки справді любив його!
37. А деякі з них сказали: Хіба не міг Він, що відкрив очі сліпому, вчинити, аби й цей не вмер?
38. А Ісус, страждаючи в Собі, прийшов до гробу. То була печера, і камінь лежав зверху.
39. Ісус сказав: Відкотіть каменя. Сестра померлого, Марта, сказала Йому: Господе! Зараз уже смердить, бо він чотири дні, як помер.
40. Ісус сказав їй: Чи не сказав Я тобі, що, коли будеш вірувати, побачиш славу Божу?
41. Тим часом, відкотили каменя від печери, де лежав померлий. А Ісус підвів очі до неба і сказав: Батьку! Дякую Тобі, що Ти почув Мене;
42. І Я знав, що Ти завжди почуєш Мене; але сказав це для народу, що тут стоїть, аби повірили, що Ти послав Мене.
43. Сказавши це, Він гукнув дужим голосом: Лазарю! Вийди!
44. І зʼявився померлий, сповитий по руках і ногах поховальними запиналами, і обличчя його було підвʼязане хустиною. Ісус сказав їм: Розвʼяжіть його, нехай іде.
45. Тоді чимало юдеїв, які прийшли до Марії і бачили, що вчинив Ісус, увірували в Нього;
46. А деякі з них пішли до фарисеїв і сказали їм, що вчинив Ісус.
47. Тоді першосвященики і фарисеї зібрали раду і казали: Що нам сподіяти? Цей Чоловік багато див учинив;
48. Якщо залишимо Його так, то всі увірують в Нього, – і, прийдуть римляни і оволодіють і краєм нашим, і народом.
49. А один із них, Кайяфа, що був того року першосвящеником, сказав їм: Ви нічого не знаєте,
50. І не зважаєте, що краще нам, щоб один чоловік помер за людей, аніж, щоб увесь народ загинув.
51. А це він сказав не від себе, але, будучи на той рік першосвящеником, провістив, що Ісус помре за народ,
52. І не лише за народ, але також за те, щоб розкиданих дітей Божих зібрати в одне.
53. Від того дня ухвалили вбити Його.
54. А тому Ісус уже не ходив явно поміж юдеями, а пішов звідти в країну поблизу пустелі, до міста, що звалося Ефраїм, – і там залишався з учнями Своїми.
55. Наближалася Пасха юдейська, і багато людей із усієї країни прийшли до Єрусалиму, щоб очиститися.
56. Тоді шукали Ісуса і, стоячи в храмі, казали один одному: Як ви гадаєте? Чи не прийде Він на свято?
57. А першосвященики і фарисеї наказали, що коли хтось дізнається, де Він буде, то нехай повідає про те, щоб схопити Його.

12

Івана 12

Помазання Ісуса миром у Віфанії.

1. За шість днів до Пасхи прийшов Ісус до Віфанії, де був Лазар, померлий, котрого Він воскресив із мертвих.
2. Там приготували Йому вечерю, і Марта прислуговувала, а Лазар був серед тих, що посідали з Ним до столу.
3. А Марія взяла посудину з вельми дорогим нардовим миром, помастила Ісусові ноги і обтерла своїм волоссям ноги Його; і дім виповнився чудовими пахощами від мира.
4. Тоді один з учнів Його, Юда Іскаріот, син Симона, котрий хотів зрадити Його, сказав:
5. А чому було б не продати це миро за триста динаріїв і не роздати жебракам?
6. А сказав він так не тому, що піклувався про вбогих, а тому, що був крадієм. Він мав у себе скриньку і носив те, що туди опускали.
7. А Ісус сказав: Залиште її: вона зберегла це на день похорону Мого;
8. Бо жебраків завжди маєте біля себе, а Мене – не завжди.
9. Чимало юдеїв дізналися, що Він там, і прийшли не тільки заради Ісуса; їм також хотілося побачити Лазаря, котрого Він воскресив із мертвих;
10. А першосвященики поклали собі убити також і Лазаря,
11. Тому що через нього багато юдеїв приходили і увірували в Ісуса.
12. Другого дня багато народу, який прийшов на свято, зачувши, що Ісус іде до Єрусалиму,
13. Взяли пальмові гілки, вийшли назустріч Йому і вигукували: Осанна! Благословенний Цар Ізраїлів, що приходить в імʼя Господнє.
14. А Ісус, знайшовши молодого віслюка, сів на нього, як написано:
15. Не бійся, донько Сіонова! То Цар твій приходить, сидячи на молодому віслюкові.
16. Учні Його спочатку не втямили цього; та коли прославився Ісус, тоді пригадали, що так було про Нього написано, і це вчинили Йому.
17. А народ, який був з Ним передніше, свідчив, що Він викликав з гробу Лазаря і воскресив його з мертвих;
18. Тому й зустрів Його народ, бо вже чув, що Він звершив це диво.
19. Тим часом, фарисеї гомоніли поміж собою: Чи бачите, що не встигаєте анічого? Цілий світ іде за Ним.
20. Із тих, що прийшли поклонятися на свято, були деякі греки;
21. Вони підійшли до Пилипа, котрий був із Віфсаїди Галілейської, і просили його, кажучи: Пане, ми хочемо побачити Ісуса.
22. Пилип прийшов і сказав про це Андрієві; і потім Андрій та Пилип повідали про це Ісусові.
23. А Ісус сказав їм у відповідь: Прийшла година прославитися Синові Людському.
24. Істинно, істинно кажу вам: Якщо пшеничне зерно, яке впаде в землю, не помре, то залишиться одне; а якщо помре, то рясно принесе плоду.
25. Хто любить життя своє, погубить його; а той, хто ненавидить життя своє в світі цьому, збереже його в життя вічне.
26. Хто Мені слугує, нехай іде за Мною, і де Я, там і служник Мій буде; хто Мені слугує, того пошанує Батько Мій.
27. Душа Моя зараз затривожилася: і що маю сказати? Батьку! Захисти Мене від цієї години? Але на цю подію якраз Я прийшов цієї години.
28. Отче! Прослав ймення Твоє! Тоді прилинув з неба голос: І прославив, і ще прославлю.
29. Народ, який стояв і чув це, гомонів: Це грім. А інші казали: Ангел звертався до Нього.
30. Ісус на те сказав: Не для Мене був той голос, але для народу.
31. Нині суд світові цьому; нині князь світу цього буде вигнаний геть.
32. І коли Я піднесений буду від землі, усіх наверну до Себе.
33. Це Він казав, даючи знати, якою смертю Він помре.
34. Народ відповідав Йому: Ми чули із закону, що Христос живе вічно; чому ж Ти запевняєш, що Син Людський має піднестися? Хто це – Син Людський?
35. Тоді Ісус сказав їм: Ще на короткий час світло є з вами; ходіть, доки є світло, щоб не обгорнула вас пітьма; бо той, хто ходить у пітьмі, не знає, куди йде.
36. Доки світло з вами, віруйте у світло, щоб могли бути синами світла. Сказавши це, Ісус відійшов і утаємничився від них.
37. Багато див звершив Він перед ними, а вони не вірували в Нього,
38. Нехай же справдиться слово Ісаї пророка: Господе! Хто повірить почутому від нас, і кому відкрилося рамено Господнє?
39. А вони через те не могли вірувати, що, як ще сказав Ісая,
40. Народ цей засліпив очі свої, і закамʼянів серцем своїм, нехай же не бачать очима, і не зрозуміють серцем, і не навернуться, щоб Я уздоровив їх.
41. Це сказав Ісая, коли бачив славу Його, і свідчив про Нього.
42. А втім, чимало й старшин увірувало в Нього, але через фарисеїв не сповідували, щоб не бути відлученими од синагоги;
43. Бо полюбили дужче славу людську, аніж славу Божу.
44. А Ісус проголосив і сказав: Хто вірує в Мене не в Мене вірує, але в Того, Хто послав Мене;
45. І хто бачить Мене, бачить Того, Хто послав Мене.
46. Я, світло, прийшов у світ, аби кожний, хто вірує в Мене, не залишився в пітьмі.
47. І якщо хтось почує Мої слова і не повірить, Я не суджу Його: бо Я прийшов не судити світ, але врятувати світ.
48. А той, хто відцурається од Мене і не прийме слів Моїх, має суддю собі: Слово, котре Я виповідав, воно буде судити його останнього дня;
49. Бо Я казав не від Себе, але Батько, Який послав Мене, Він дав Мені заповідь, що сказати, і що повідувати;
50. І Я знаю, що заповідь Його є життя вічне. Отож, що Я кажу, повідую, як сказав Мені Батько.

13

Івана 13

Таємна вечеря.

1. Напередодні Пасхи Ісус, знаючи, що настала година Йому перейти від світу цього до Батька, показав діянням, що, полюбивши Своїх, котрі живуть у світі, до кінця полюбив їх.
2. І під час вечері, коли диявол уже поклав у серце Юді Іскаріоту, синові Симона, зрадити Його,
3. Ісус, знаючи, що Батько все віддав у руки Його, і що Він від Бога прийшов і до Бога йде,
4. Звершивши вечерю, підвівся, скинув із Себе верхню одежу, узяв рушника й підперезався;
5. Потім налив води до вмивальниці і почав обмивати ноги учням і витирати рушником, котрим був підперезаний.
6. Підходить до Симона Петра, а той каже Йому: Господе! Чи Тобі обмивати ноги мої?
7. Ісус сказав йому у відповідь: Що Я вчиняю, зараз ти не відаєш, а зрозумієш потім.
8. Петро каже Йому: Не обмиєш ніг моїх повік. Ісус відповідав Йому: Якщо не обмию тебе, не маєш частки зі Мною.
9. Симон Петро сказав Йому: Господе! Не тільки ноги мої, але й руки та голову!
10. Ісус сказав Йому: Обмитому треба лише ноги обмити, тому що чистий увесь; і ви чисті, але не всі.
11. Бо знав Він зрадника Свого, тому й сказав: Не всі ви чисті.
12. А коли обмив їм ноги і одягнув одежу Свою, то приліг і сказав їм: Чи знаєте, що Я вчинив вам?
13. Ви називаєте Мене Учителем і Господом, і добре кажете, бо Я є Той.
14. Отож, якщо Я, Господь і Учитель, обмив ноги вам, то ви також мусите обмивати ноги один одному:
15. Бо Я показав вам приклад, щоб ви також чинили те саме, що Я вчинив вам.
16. Істинно, істинно повідую вам: Служник не більший за господаря свого, і посланець не більший від того, хто послав його.
17. Якщо це знаєте, блаженні ви, коли виконуєте.
18. Не про всіх вас кажу: Я знаю, котрих вибрав. Але щоб справдилося Писання: Той, хто їсть зі Мною хліб, підняв на Мене пʼяту свою.
19. Тепер повідую вам, передніше, аніж це справдилося, щоб, коли справдиться, ви повірили, що це Я.
20. Істинно, істинно повідую вам: Той, хто приймає того, кого Я пошлю, Мене приймає; а той, хто приймає Мене, приймає Того, що послав Мене.
21. Сказавши це, Ісус затривожився в дусі, і засвідчив, і сказав: Істинно, істинно кажу вам, що один із вас зрадить Мене.
22. Тоді учні почали озиратися поміж собою, маючи сумнів, про кого Він каже.
23. А один з учнів Його, котрого любив Ісус, сидів біля Нього, торкаючись головою Його грудей;
24. Йому Симон Петро подав знак, щоб запитав, хто це, про кого свідчить,
25. Він припав до грудей Ісуса і сказав Йому: Господе! Хто це?
26. Ісус відповідав: Той, кому Я, вмочивши кусень хліба, подам. І, вмочивши кусень, подав Юді Іскаріоту, синові Симона.
27. І після цього кусня увійшов до нього сатана. Тоді Ісус сказав йому: Що вчиняєш, – учиняй швидше.
28. Але ніхто з тих, хто тут був, не збагнули, для чого Він те сказав йому.
29. А оскільки в Юди була скринька, то деякі гадали собі, що Ісус сказав йому: Купи, що нам треба для свята, чи убогим подай щось.
30. Він узяв кусня і негайно вийшов; а була ніч, коли він вийшов.
31. Ісус сказав: Нині прославився Син Людський, і Бог прославився в Ньому.
32. Якщо Бог прославився в Ньому, то Бог також прославить Його в Собі, і невдовзі прославить Його.

НОВА ЗАПОВІДЬ

33. Дітоньки! Не мушу вже бути з вами: будете шукати Мене, і, як сказав Я юдеям, що куди Я йду, ви не можете прийти, так само й вам повідую тепер.
34. Заповідь Нову даю вам: Любіть один одного, як Я полюбив вас, так і ви любіть один одного;
35. Із того всі пізнають, що ви Мої учні, якщо будете мати любов поміж собою.
36. Симон Петро сказав Йому: Господе! Куди Ти йдеш? Ісус відповів йому: Куди Я йду, ти не можеш тепер за Мною йти, а потім підеш за Мною.
37. Петро сказав Йому: Господе! Чому я не можу йти за Тобою зараз? Я життя моє віддам за Тебе.
38. Ісус відповів йому: Життя твоє за Мене віддаси? Істинно, істинно повідую тобі: Не проспіває півень, як тричі зречешся Мене.

14

Івана 14

Ісус іде до Батька. Він утішає учнів.

1. Нехай не бентежиться серце ваше: віруйте в Бога і в Мене віруйте.
2. В домі Батька Мого багато осель; а коли б не так, Я сказав би вам: Я йду приготувати місце для вас.
3. І коли піду і приготую вам місце, прийду знову і заберу вас до Себе, щоб ви також були, де Я.
4. А куди Я йду, ви знаєте, і шлях знаєте.
5. Хома сказав Йому: Господе! Не відаємо, куди йдеш; і як можемо знати шлях?
6. Ісус сказав йому: Я – шлях, істина і життя! Ніхто не приходить до Батька, якщо не через Мене;
7. Якби ви знали Мене, то знали б і Батька Мого; і віднині знаєте Його, і бачили Його.
8. Пилип сказав Йому: Господе! покажи нам Батька, і досить для нас.
9. Ісус сказав йому: Скільки часу Я з вами, і ти не знаєш Мене, Пилипе? Той, хто бачив Мене, бачив Батька; то чому ж ти просиш, покажи нам Батька?
10. Хіба ти не віриш, що Я в Батькові, а Батько в Мені? Слова, котрі Я виповідаю вам, виповідаю не від Себе; Батько, Який є у Мені, Він вчиняє діяння.
11. Вірте Мені, що Я в Батькові і Батько в Мені; а якщо не так, то вірте Мені за діяння самі.
12. Істинно, істинно повідую вам: Хто вірує в Мене, діяння, котрі Я звершую, він також звершить, і більше від них звершить, тому що Я до Батька Мого йду.
13. І, якщо попросите щось у Батька в імʼя Моє, то вчиню, щоб прославився Батько в Сині.
14. Якщо попросите щось в імʼя Моє, Я те вчиню.
15. Якщо любите Мене, дотримуйтеся Моїх заповідей.
16. І Я вблагаю Батька, і дасть вам іншого Утішителя, щоб Він був з вами повіки,
17. Духа істини, Котрого світ не може прийняти, бо не бачить Його, і не знає Його; а ви знаєте Його, бо Він з вами є і у вас житиме.
18. Не залишу вас сиротами і прийду до вас;
19. Ще трохи, і світ уже не побачить Мене; а ви побачите Мене, бо Я живу, і ви будете жити.
20. Того дня спізнаєте ви, що Я в Батькові Моєму, і ви в Мені, і Я в вас.
21. Хто має заповіді Мої і дотримується їх, той любить Мене; а хто любить Мене, того полюбить Батько Мій, і Я полюблю його, і постану перед ним Сам.
22. Юда, не Іскаріот, каже Йому: Господе! Що це, що Ти хочеш явити Себе нам, а не світові?
23. Ісус сказав йому у відповідь: Хто любить Мене, той дотримується слова Мого; і Батько Мій полюбить його, і Ми прийдемо до нього й оселю у нього вчинемо.
24. Хто не любить Мене, той не дотримується слів Моїх; а слово, котре ви чуєте, є не Моє, але Батька, Котрий послав Мене.
25. Це сказав Я вам, коли був з вами.
26. А Утішитель, Дух Святий, Котрого пошле Батько в імʼя Моє, навчить вас усьому і пригадає вам усе, що Я повідав вам.
27. Мир залишаю вам, мир Мій даю вам: не так, як світ дає, Я даю вам. Нехай не бентежиться серце ваше, і нехай не лякається.
28. Ви чули, що Я сказав вам: Йду від вас і знову прийду до вас. Якби ви любили Мене, то зраділи б, що Я сказав: Іду до Батька; тому що Батько Мій значніший від Мене.
29. І ось, Я сказав вам про те передніше, аніж справдилося, щоб ви повірили, коли справдиться.
30. Уже небагато Мені розмовляти з вами, бо йде князь світу цього і в Мені не має нічого.
31. Але щоб світ знав, що Я люблю Батька, і, як заповідав Мені Батько, так і вчиняю; підводьтеся, підемо звідси.

15

Івана 15

Христос – виноградна лоза.

1. Я – справжня виноградна Лоза, а Батько Мій – Виноградар;
2. Усіляку в Мене гілку, котра не приносить плоду, Він відтинає; і всіляку, котра приносить плід, очищає, щоб рясніше вродила.
3. Тепер ви очищені через слово, котре Я проповідував вам.
4. Живіть у Мені, і Я в вас. Як гілка не може приносити плоду сама по собі, якщо не буде на лозі; так і ви, якщо не будете в Мені.
5. Я – Лоза, а ви – гілки; хто живе в Мені, і Я в ньому, той приносить рясно плоду; бо без Мене нічого не можете вчинити.
6. Хто не буде в Мені, викинеться геть, як гілка, і висохне; а такі гілки збирають і кидають у вогонь, і вони згоряють.
7. Якщо будете в Мені і слова Мої у вас житимуть, то просіть, чого лиш забажаєте – і станеться вам.
8. Батько Мій прославиться в тому, якщо ви принесете багато плоду, і учнями Моїми станете.
9. Як полюбив Мене Батько, так і Я полюбив вас; будьте в любові Моїй.
10. Якщо заповідей Моїх дотримуватися будете, то в любові Моїй перебуватимете, як і Я дотримувався заповідей Батька Мого і перебуваю в Його любові.
11. Це сказав Я вам, щоб радість Моя у вас жила, і радість ваша була досконала.
12. Оце заповідь Моя: щоб любили один одного, як Я полюбив вас.
13. Ніхто не має більшої любови над ту, як хтось покладе життя своє за друзів своїх.
14. Ви друзі Мої, якщо виконуєте те, що Я заповідаю вам.
15. Я уже не називаю вас служниками, бо служник не відає, що чинить господар його; але Я назвав вас друзями, тому що сказав вам усе, що чув від Батька Мого.
16. Не ви Мене вибрали, але Я вас вибрав і настановив вас, щоб ви йшли і приносили плід, і щоби плід ваш тривав, щоб дав вам Батько все, що попросите в імʼя Моє.
17. Оце заповідаю вам: Любіть один одного.
18. Якщо світ вас ненавидить, знайте, що Мене передніше од вас зненавидів.
19. Якби ви були від світу, то світ любив би своїх; та оскільки ви не від світу, а Я вибрав вас з-поміж світу, саме тому світ ненавидить вас.
20. Памʼятайте слово, котре Я повідав вам: служник не значніший від господаря свого. Якщо Мене гнали, будуть і вас гнати; якщо слова Мого дотримувалися, будуть дотримуватися й вашого;
21. Але все це вчинять вам за ймення Моє, тому що не знають Того, Хто послав Мене.
22. Якби Я не прийшов і не казав їм, то не мали б гріха; а тепер не мають виправдання за свій гріх.
23. Хто Мене ненавидить, Батька Мого також ненавидить.
24. Якби Я не звершив поміж ними діянь, котрих ніхто інший не вчиняв, то не мали б гріха, а тепер і бачили, і зненавиділи і Мене, і Батька Мого.
25. Нехай же справдиться слово, написане в їхньому законі: Зненавиділи Мене без причини.
26. А коли прийде Утішитель, Котрого Я пошлю вам від Батька, Дух істини, Котрий від Батька приходить, Він буде свідчити про Мене;
27. А ви також будете свідчити, тому що ви від початку зі Мною.

16

Івана 16

Про переслідування віруючих.

1. Оце сказав Я вам, щоб ви не спокусилися.
2. Виженуть вас із синагог; навіть прийде година, коли кожний, що вбиватиме вас, буде вважати, що тим самим служить Богові!
3. Так будуть чинити, тому що не пізнали ні Батька, ні Мене.
4. Але Я повідав вам про це для того, щоб ви, коли надійде та година, пригадали, що Я повідав вам про це; а не казав вам цього спочатку, тому що з вами був.
5. А тепер іду до Того, Хто послав Мене, і ніхто з вас не запитує Мене: Куди йдеш?
6. Але через те, що Я сказав вам це, скорботою виповнилося серце ваше.
7. Але Я істину повідую вам: краще для вас, щоб Я пішов; бо коли Я не піду, Утішитель не прийде до вас; а якщо піду, то пошлю Його вам.
8. А коли Він прийде, то звинуватить світ за гріх, за правду і за суд.
9. За гріх, що не вірують у Мене;
10. За правду, що Я йду до Батька Мого, і вже не побачите Мене;
11. І за суд, що князь світу цього засуджений.
12. Ще багато маю сказати вам, але зараз ви не можете вмістити.
13. А коли прийде Він, Дух істини, то приведе вас до повноти істини; бо не від Себе буде говорити, але буде казати, що почує, і майбутнє звістить вам.
14. Він прославить Мене, тому що від Мого візьме і сповістить вам.
15. Усе, що має Батько, є Моє; тому Я сказав, що від Мого візьме і повідає вам.
16. Невдовзі ви не побачите Мене і, знову невдовзі побачите Мене; бо Я до Батька йду.
17. Тут деякі з учнів Його сказали один одному: Що це він каже: Невдовзі не побачите Мене і знову невдовзі побачите Мене, і Я йду до Батька?
18. Тож вони й гомоніли: Що це виповідає Він — невдовзі? Не відаємо, що каже.
19. Ісус зрозумів, про що хочуть запитати в Нього, і сказав їм: Чи не про те запитуєте один в одного, що Я сказав: Невдовзі не побачите Мене, і знову невдовзі побачите Мене?
20. Істинно, істинно повідую вам: Ви будете плакати і заридаєте, а світ зрадіє; ви сумними будете, але печаль ваша на радість буде.
21. Жінка, коли народжує, вельми страждає, тому що прийшла година її; та коли народить немовля, уже не памʼятає страждань від радощів, тому що людина народилася на світ.
22. Отак і ви зараз сумуєте; але Я знову побачу вас, і зрадіє серце ваше, і радості вашої ніхто не відбере у вас.
23. І того дня ви ні про що не запитаєте Мене. Істинно, істинно повідую вам: Чого лише не попросите у Батька в імʼя Моє, дасть вам.
24. Донині ви нічого не просили в імʼя Моє; просіть, і одержите; щоб радість ваша була уповні.
25. До цього часу Я свідчив вам притчами; але надходить час, коли вже не буду свідчити вам притчами, а явно звіщу вам про Батька.
26. Того дня будете просити в імʼя Моє, і не кажу вам, що Я буду просити в Батька за вас;
27. Бо Сам Батько любить вас, тому що ви полюбили Мене і увірували, що Я прийшов від Бога.
28. Я вийшов від Батька і прийшов у світ; і знову залишаю світ і йду до Батька.
29. Учні Його сказали Йому: Ось, зараз Ти відверто заговорив і притчі не повідуєш жодної;
30. Тепер бачимо, що Ти знаєш усе і не маєш потреби, щоб хтось запитував у Тебе; тому віруємо, що Ти від Бога прийшов.
31. Ісус відповів їм: Тепер віруєте?
32. Ось, надходить година, і настала вже, коли ви порозбігаєтеся кожний у свій бік, а Мене покинете самого; але Я не Сам, тому що Батько зі Мною.
33. Оце повідав вам, щоб ви мали в Мені мир. У світі зазнаєте страждань; але будьте мужні: Я переміг світ!

17

Івана 17

Молитва Ісуса як Першосвященика.

1. По цих словах Ісус звів очі Свої до неба і сказав: Отче! Настав час: прослав Сина Твого, щоб і Син Твій прославив Тебе,
2. Оскільки Ти дав Йому владу над всілякою плоттю, то нехай всьому, що Ти дав Йому, дасть Він життя вічне.
3. А це життя є вічне, щоб знали Тебе, Єдиного Істинного Бога, і посланого Тобою Ісуса Христа.
4. Я прославив Тебе на землі, звершив діяння, котре Ти доручив Мені звершити;
5. І нині прослав Мене Ти, Батьку, у Тебе Самого славою, котру Я мав у Тебе передніше буття світу.
6. Я відкрив ймення Твоє людям, котрих Ти дав Мені від світу; вони були Твої, і Ти дав їх Мені; і вони зберегли слово Твоє;
7. Нині зрозуміли вони, що все, що Ти дав Мені, – від Тебе;
8. Бо слова, котрі Ти дав Мені, Я передав їм, і вони прийняли і зрозуміли по-справжньому, що Я прийшов від Тебе, і увірували, що Ти послав Мене.
9. Я за них благаю: не за увесь світ благаю, але за тих, котрих Ти дав Мені, тому що вони Твої;
10. І все Моє – Твоє, і Твоє Моє; і Я прославився в них.
11. Я тепер уже не в світі, але вони у світі, а Я до Тебе йду; Отче Святий! Збережи їх в імʼя Твоє, тих, котрих Ти Мені дав, щоб вони були одне, як Ми.
12. Коли Я був з ними у світі, Я зберігав їх в імʼя Твоє; тих, котрих Ти дав Мені, Я зберіг, і ніхто з них не загинув, окрім сина погибелі, нехай справдиться Писання.
13. А нині до Тебе йду, і це кажу в світі, щоб вони мали в собі радість Мою досконалу.
14. Я передав їм Слово Твоє, і світ зненавидів їх, тому що вони не від світу, як і Я не від світу.
15. Не молю, щоб Ти взяв їх від світу, але щоб зберіг їх від зла;
16. Вони не від світу, як і Я не від світу.
17. Освяти їх істиною Твоєю: Слово Твоє – істина.
18. Як Ти послав Мене у світ, так і Я послав їх у світ;
19. І за них Я посвячую Себе, щоб і вони були освячені істиною.
20. Але не за них лише благаю, але за віруючих в Мене за словом їхнім;
21. Нехай будуть всі одне, як Ти, Отче, в Мені, і Я в Тобі, так і вони нехай будуть в Нас одне, – щоб увірував світ, що Ти послав Мене,
22. І славу, Котру Ти дав Мені, Я дав їм: нехай будуть одне, як Ми одне.
23. Я в них, а Ти в Мені; нехай же будуть досконалі в єдиному, і нехай спізнає світ, що Ти послав Мене і полюбив їх, як полюбив Мене.
24. Отче! Котрих Ти дав Мені, хочу, щоб там, де Я, і вони були зі Мною, аби бачили славу Мою, котру Ти дав Мені, тому що полюбив Мене передніше заснування світу.
25. Отче праведний! Світ не пізнав Тебе; а Я пізнав Тебе і ці пізнали Тебе, що Ти послав Мене.
26. І Я відкрив їм ймення Твоє і відкрию, щоб любов, котрою Ти полюбив Мене, в них була, і Я в них.

18

Івана 18

Ісус у Гетсиманському саду.

1. Сказавши це, Ісус перейшов з учнями Своїми за потік Кедрон, де був сад, куди й Сам зайшов та учні Його.
2. А знав цю місцину і Юда, зрадник Його, тому що Ісус часто збирався там з учнями Своїми.
3. Отож, Юда взяв загін вояків та служників від першосвящеників і фарисеїв, і прийшов туди з ліхтарями, світильниками та зі зброєю.
4. А Ісус, знаючи про все, що з Ним станеться, вийшов і сказав їм: Кого шукаєте?
5. Йому відповіли: Ісуса Назорея. Ісус сказав їм: Це Я. А стояв з ними і Юда, зрадник Його.
6. І коли сказав їм: Це Я, – вони подалися назад і попадали на землю.
7. Знову спитав їх: Кого шукаєте? Вони сказали: Ісуса Назорея.
8. Ісус сказав їм: Я сказав вам, що це Я. Отож, якщо Мене шукаєте, відпустіть цих, нехай ідуть собі, –
9. Щоб справдилося слово, сказане Ним: Із тих, котрих Ти дав Мені, Я не загубив нікого.
10. А Симон Петро, маючи меча, витягнув його, і вдарив першосвященикового служника й відтяв йому праве вухо. Імʼя служникові тому Малх.
11. Але Ісус сказав Петрові: Сховай меча у піхви; невже Мені не пити чаші, котру дав Мені Батько?
12. Тоді вояки і тисяцький та служники юдейські схопили Ісуса, звʼязали Його,
13. І повели найперше до Анни; бо він був тестем Кайяфи, котрий був на той рік першосвящеником.
14. Це був Кайяфа, котрий порадив юдеям, що краще одному чоловікові померти за народ.
15. За Ісусом простував Симон Петро й інший учень; а учень цей був знайомий першосвященикові, тому увійшов з Ісусом до двору першосвященикового;
16. А Петро стояв зовні за дверима. Потім другий учень, котрий був знайомий першосвященикові, вийшов і, сказавши брамниці, завів і Петра.
17. Аж тут дівчина-брамниця сказала Петрові: А ти чи не з учнів Того Чоловіка? Він сказав: Ні.
18. Тим часом, служники і вояки розклали багаття, стояли та грілися, тому що було холодно; і Петро стояв з ними і грівся.
19. А першосвященик запитав у Ісуса про учнів Його, і про вчення Його.
20. Ісус відповів йому: Я казав світові явно; Я завжди навчав у синагогах і в храмі, де завше юдеї сходяться, і потайки не говорив нічого;
21. Чого запитуєш у Мене? Запитай тих, що слухали, про що Я повідував їм; ось, вони знають, що Я казав.
22. Коли Він сказав це, один із служителів, котрий стояв близенько, ударив Ісуса по щоці, сказавши: Як Ти відповідаєш першосвященикові?
23. Ісус відповів йому: Якщо Я відповів недобре, засвідкуй, що саме недобре; а якщо добре, нащо ти бʼєш Мене?
24. Анна послав Його, звʼязаного, до першосвященика Кайяфи.
25. А Симон Петро стояв і грівся. Аж тут сказали йому: Чи не з Його ти учнів? Він відрікся й сказав: Ні.
26. Один із служників першосвященикових, родич тому, котрому Петро відтяв вухо, сказав: Чи не тебе я бачив з Ним у саду?
27. Петро знову зрікся; і раптом заспівав півень.
28. Від Кайяфи повели Ісуса до преторії. Був ранок; і вони не зайшли до преторії, щоб не опоганитися, але щоб можна було їсти пасху.
29. Пилат вийшов до них і сказав: Яке звинувачення ви принесли на цього Чоловіка?
30. Вони сказали йому у відповідь: Якби Він був не злодієм, ми не привели б Його до тебе.
31. Пилат сказав їм: Заберіть Його, і за вашим законом судіть Його. Юдеї сказали йому: Нам не дозволено рокувати на смерть будь-кого.
32. Нехай справдиться слово Ісусове, котре Він сказав, даючи зрозуміти, якою смертю Він помре.
33. Тоді Пилат знову зайшов до преторії і покликав Ісуса, і сказав Йому: Ти - Цар юдейський?
34. Ісус відповідав йому: Чи від себе ти говориш це, чи інші оповіли тобі про Мене?
35. Пилат відповів: Хіба я юдей? Твій народ і першосвященики віддали Тебе мені; що Ти вчинив?
36. Ісус відповів: Царство Моє не від цього світу; якби від світу цього було Царство Моє, то служники Мої боронили б Мене, щоб Мене не схопили юдеї; але нині Царство Моє не звідси.
37. Пилат сказав Йому: Отож, Ти – Цар? Ісус сказав: Ти кажеш, що Я – Цар; Я для того й народився і для того прийшов у світ, щоб засвідчити істину; кожний, хто від істини, слухає голос Мій.
38. Пилат сказав Йому: Що є істина? І, сказавши це, знову вийшов до юдеїв і сказав їм: Я жодної провини не знаходжу в Ньому;
39. Але у вас є звичай, щоб я одного відпускав вам на Пасху: чи хочете, відпущу вам Царя юдейського?
40. Тоді знову закричали всі, кажучи: Не Його, але Варавву. А Варавва був розбійником.

19

Івана 19

Ісус у вінці терновому.

1. Тоді Пилат узяв Ісуса і наказав бити Його.
2. А вояки сплели вінка з терну, поклали Йому на голову і одягли Його в багряницю,
3. І казали: Радій, Царю юдейський! І били Його по щоках.
4. Знову вийшов Пилат і сказав їм: Ось я виводжу Його до вас, аби ви знали, що я не знаходжу в Ньому жодної провини.
5. Тоді вийшов Ісус у терновім вінку і в багряниці: І сказав їм Пилат: Ось, Чоловік!
6. А коли побачили Його першосвященики і служники, то закричали: Розіпни! Розіпни Його! Пилат сказав їм: Візьміть Його ви і розпинайте, бо я не находжу в ньому провини.
7. Юдеї відповіли йому: Ми маємо закон, і за нашим законом Він має померти, тому що вчинив Себе Сином Божим.
8. Пилат почув це слово і дужче злякався.
9. І знову зайшов до преторії, і сказав Ісусові: Звідки Ти? Але Ісус не дав йому відповіді.
10. Пилат сказав Йому: Чи мені не відповідаєш? Чи не відаєш, що я маю владу розіпнути Тебе і владу маю відпустити Тебе?
11. Ісус відповів: Ти не мав би наді Мною жодної влади, якби не дано тобі згори; тому більше гріха на тому, хто видав Мене тобі.
12. Від того часу Пилат шукав (можливости) відпустити Його. А юдеї кричали: Якщо відпустиш Його, то ти не друг кесареві; кожний, хто вчиняє себе царем, – супротивник кесареві.
13. Коли Пилат почув ці слова, то вивів геть Ісуса і присів на судилище, на місці, що називалося Літостротон, а єврейською Гаввата;
14. Тоді була пʼятниця перед Пасхою, близько шостої години. І сказав Пилат юдеям: Ось, Цар ваш!
15. Але вони закричали: Геть! Геть Його! Розіпни Його! Пилат сказав їм: Царя вашого маю розпʼясти? Першосвященики відповіли: Немає в нас царя, окрім кесаря.
16. Тоді нарешті він видав Його їм на розпʼяття. І схопили Ісуса і повели.
17. І, несучи хреста Свого, Він вийшов на місце, що звалося Череповищем, а єврейською Ґолґота;
18. І там розпʼяли Його і з Ним двоє інших, по той і по другий бік, а посередині Ісуса.
19. А Пилат написав і підпис поставив на хресті. Написано було: "Ісус Назарянин, Цар юдейський"
20. Цей напис читало багато юдеїв, тому що місце, де був розпʼятий Ісус, було неподалік від міста, і написано було єврейською, грецькою та латиною.
21. А першосвященики юдейські сказали Пилатові: Не пиши: Цар юдейський, але що Він казав: Я Цар юдейський.
22. Пилат відповідав: Що я написав, те написав.
23. А вояки, коли розіпʼяли Ісуса, взяли одежу Його і поділили на чотири частини, кожному воякові по частині; і хітон; а хітон був не шитий, а витканий цілком зверху.
24. І вони сказали один одному: Не будемо дерти його, а кинемо жереба на нього, чий буде, – щоб справдилося сказане в Писанні: Поділили одежу Мою поміж собою і на одежу Мою кидали жереба. Так учинили вояки.
25. Біля хреста Ісусового стояли Матір Його, і сестра Матері Його, Марія Клеопова, і Марія Магдалина.
26. Ісус побачив Матір та учня, що стояв поблизу, котрого любив, і сказав матері Своїй: "Жоно! Ось син твій!"
27. Потім сказав учневі: Ось, Матір твоя! І від тієї години учень той узяв її до себе в дім.
28. Після цього Ісус, відаючи, що все вже звершилося, щоб справдилося Писання, сказав: Спраглий Я.
29. Тут стояла посудина, повнісінька оцту. Вояки наповнили губку оцтом, поклали на ісоп і піднесли до Його уст.
30. А коли Ісус прийняв оцту, то сказав: Звершилося! І, схиливши голову, віддав духа.
31. Та оскільки тоді була пʼятниця, юдеї, щоб не залишити тіла на хресті в суботу, бо та субота була днем великим, просили Пилата, аби перебити у них (у розіпʼятих) гомілки і зняти їх.
32. Тож прийшли воїни, і в першого перебили гомілки, і в другого (розбійників), розпʼятого з Ним.
33. А коли прийшли до Ісуса, то побачили, що Він уже помер, і не перебили в Нього гомілок,
34. Але один з вояків пронизав Йому списом бока поміж ребрами, і відразу витекла кров і вода.
35. І той, що бачив, засвідчив, і правдиве свідчення його; він знає, що виповідає істину, щоб ви повірили.
36. Бо це сталося, щоб справдилося Писання: Кістка Його не буде поламана.
37. Також і в іншому місці Писання каже: Подивляться на Того, Котрого пронизали.
38. Після цього Йосип з Ариматеї, учень Ісусів, але утаємничений – через острах перед юдеями, – просив Пилата, щоб зняти Тіло Ісуса; і Пилат дозволив. Він пішов і зняв Тіло Ісуса.
39. Прийшов також і Никодим, що приходив передніше до Ісуса вночі, і приніс суміш із смирни і алое, літрів близько сотні.
40. Тож вони взяли Тіло Ісуса і обгорнули його лляною тканиною із пахощами за поховальним звичаєм у юдеїв.
41. На тому місці, де Він розп’ятий, був сад, і в саду гріб новий, в котрому ще нікого не поклали.
42. Там поклали Ісуса заради пʼятниці, юдейської, дня приготування, тому що гробниця була близько.

20

Івана 20

Воскресіння Ісуса.

1. А першого дня тижня Марія Магдалина прийшла до гробниці вдосвіта, коли було ще темно, і побачила, що камінь відкочено від гробниці;
2. Отож, побігла вона і прийшла до Симона Петра і до іншого учня, котрого любив Ісус, і сказала їм: Вони забрали Господа з гробниці, і не відаємо, де поклали Його.
3. Відразу вийшов Петро та інший учень і пішли до гробниці.
4. Вони побігли обидва разом; але другий учень біг швидше від Петра і прийшов до гробу перший;
5. Він нахилився й побачив лляну плащаницю, що лежала, але до гробу не увійшов.
6. Слідом за ним прийшов Симон Петро і зайшов до гробу, де побачив саму лише лляну плащаницю, що лежала.
7. І хустка, яка була на голові Його, лежала не з лляною плащаницею, а згорнута – не на своєму місці.
8. Тоді зайшов також другий учень, що передніше прибіг до гробу, і побачив, і увірував.
9. Бо вони ще не знали з Писання, що Йому належало воскреснути з мертвих.
10. Потому учні знову повернулися до себе в дім.
11. А Марія стояла біля гробу і плакала. І коли плакала, схилилася і зазирнула до гробу.
12. І побачила двох Ангелів у білому одязі, що сиділи – один у головах, а другий в ногах, де лежало Ісусове Тіло.
13. І вони сказали їй: Жоно! Чого плачеш? Сказала їм: Забрали Господа мого, і не відаю, де поклали Його.
14. Сказавши те, вона озирнулася назад і побачила Ісуса, Котрий стояв, але не впізнала, що це Ісус.
15. Ісус сказав їй: Жоно! Чого ти плачеш? Кого шукаєш? Вона гадала собі, що це садівник, і сказала Йому: Пане! Якщо ти виніс Його, то скажи мені, де ти поклав Його, і я заберу Його.
16. Ісус сказав їй: Маріє! Вона озирнулася і сказала Йому: Раввуні! – що означає: Учителю!
17. Ісус сказав їй: Не торкайся до Мене, бо Я ще не зійшов до Батька Мого; а йди до братів Моїх і скажи їм: Іду до Батька Мого і до Батька вашого і до Бога Мого і Бога вашого.
18. Марія Магдалина пішла і сповістила учням, що бачила Господа, і що Він оце сказав їй.
19. Того ж першого дня тижня увечері, коли двері дому, де збиралися учні Його, були замкнені, бо остерігалися юдеїв, прийшов Ісус, став посередині і сказав їм: Мир вам!
20. Сказавши це, Він показав їм руки (і ноги) і бік Свій. Учні зраділи, побачивши Господа.
21. А Ісус сказав їм удруге: Мир вам! Як послав Мене Батько, так і Я посилаю вас.
22. Сказавши це, Він дихнув і сказав їм: Прийміть Духа Святого.
23. Кому відпустите гріхи, тому простяться; на кому залишите, на тому й залишаться.
24. А Хома, один із дванадцятьох, що називався Близнюк, не був тут з ними, коли приходив Ісус.
25. Інші учні сказали йому: Ми бачили Господа! Але він (Хома) сказав їм: Якщо не побачу на руках Його ран від цвяхів, і не вкладу пальця мого в рани від цвяхів, і не вкладу руки моєї в бік Його, не повірю.
26. По восьми днях знову були в домі учні Його, і Хома з ними. Прийшов Ісус, коли двері були замкнені, став усередині поміж них, і сказав: Мир вам!
27. Потім сказав Хомі: Простягни пальця свого сюди і поглянь на руки Мої; простягни руку твою і вклади в бік Мій, і не будь невіруючим, але віруючим.
28. Хома сказав Йому у відповідь: Господь мій і Бог мій!
29. Ісус сказав йому: Ти повірив, тому що побачив Мене: щасливі ті, що не бачили і увірували.
30. Багато звершив Ісус перед учнями Своїми також інших див, про котрі не написано у цій книзі;
31. А ці написано, щоб ви увірували; що Ісус є Христос (Месія), Син Божий, і, віруючи, мали життя в імʼя Його.

21

Івана 21

Ісус біля Тиверіядського моря.

1. Потому знову зʼявився Ісус учням Своїм біля Тиверіядського моря. А зʼявився так.
2. Були разом Симон Петро і Хома, що називався Близнюк, і Нафанаїл з Кани Галілейської, і сини Зеведеєві, і двоє інших із учнів Його.
3. Симон Петро сказав їм: Йду ловити рибу. Сказали йому: Підемо й ми з тобою. Пішли і відразу зайшли в човен, і не піймали тієї ночі анічого.
4. А коли вже настав ранок, Ісус стояв на березі; проте учні не впізнали, що це Ісус.
5. Ісус сказав їм: Дітоньки! Чи є у вас якісь харчі? Вони відповіли Йому: Нема.
6. А Він сказав їм: Закиньте сіть праворуч від човна, і впіймаєте. Вони закинули, і вже не могли витягнути сіті від безлічі риби.
7. Тоді учень, котрого любив Ісус, сказав Петрові: Це Господь. А Симон Петро, зачувши, що це Господь, обперезався одежею – бо він був голий, – і кинувся в море;
8. А інші учні припливли в човні, – бо недалеко були від берега, близько двохсот ліктів, – тягнучи сіть з рибою.
9. А коли вийшли на берег, побачили розгорнутий жар від багаття і рибу, що лежали на ньому, та хліб.
10. Ісус сказав їм: Принесіть рибу, котру ви щойно спіймали.
11. Симон Петро пішов і витягнув на берег сіть, наповнену великими рибинами, котрих було сто пʼятдесят три; і при такій кількості сіть не подерлася.
12. Ісус сказав їм: Підходьте, обідайте. Але з учнів ніхто не посмів запитати Його: Хто Ти? Знаючи, що це Господь.
13. Ісус підійшов, узяв хліб і давав їм, а також рибу.
14. Це вже втретє зʼявився Ісус учням Своїм по воскресінні Своєму з мертвих.
15. А коли вони обідали, Ісус сказав Симонові Петрові: Симоне, сину Йонин, – Чи любиш ти Мене більше, аніж вони? Петро сказав Йому: Так, Господе! Ти знаєш, що я люблю Тебе. Ісус сказав йому: Паси ягнят Моїх.
16. Ще сказав йому вдруге: Симоне, сину Йонин! Чи любиш ти Мене? Петро сказав Йому: Так, Господе! Ти знаєш, що я люблю Тебе. Ісус сказав йому: Паси овець Моїх.
17. Сказав йому втретє: Симоне, сину Йонин! Чи любиш ти Мене? Петро засумував, що втретє запитав його: Чи любиш Мене? І сказав Йому: Господе! Ти знаєш все, Ти знаєш, що я люблю Тебе. Ісус сказав йому: Паси овець Моїх;
18. Істинно, істинно кажу тобі: Коли ти був молодий, то підперізувався сам і ходив, куди хотів; а коли постарієш, то простягнеш руки твої, і інший підпереже тебе і поведе, куди не захочеш.
19. А сказав це, даючи зрозуміти, якою смертю Петро має прославити Бога. І сказавши це, сказав йому: Йди за Мною.
20. А Петро, озирнувшись, побачив учня, що йшов за ним, котрого любив Ісус і котрий на вечері, прихилившись до Його грудей, сказав: Господе! Хто зрадить Тебе?
21. Побачивши його, Петро сказав Ісусові: Господе! А цей же що буде робити?
22. Ісус сказав йому: Якщо Я хочу, щоб він залишився, доки Я прийду, що тобі до того? Ти йди за Мною.
23. І пролинуло це слово поміж братами, що учень той не помре. Але Ісус не сказав йому, що не помре, але: Якщо Я хочу, щоб він залишився, доки Я прийду, що тобі до того?
24. Оцей учень якраз і засвідчує про те, і написав це; і знаємо, що свідчення його правдиве.
25. Багато й іншого звершив Ісус; та, якби написати про те докладно, то, гадаю, цілий світ не вмістив би написаних книг. Амінь.