Зміст

Євангелія від Матвія

Головна думка: Ісус, як Месія — Цар.Apostol Mathew
Ця перша книга радісного Благовістя написана тим із дванадцяти найближчих учнів Господа Ісуса, котрий без сумніву залишив свою прибуткову, але зневажену в народі посаду збирача податків і пішов за Ісусом. Матвій — інакше Левій, син Алфеїв, — уклав свою Євангелію, за переказами, арамейською мовою сучасної йому Палестини, призначивши книгу для християн із юдеїв, але арамейський текст Євангелії не зберігся; маємо лише грецький текст, який зʼявився, на думку Іринея, єпископа Ліонського, десь між 62 та 64 рр. по Р. Х.
У своєму викладі євангеліст не скрізь притримується звʼязку подій з проповідями Господа, але групує ці останні відповідно до совєї мети. У своїх оповідях він викладає вчення про Царство Небесне і пророцтво про друге, царське, пришестя Господа для суду і заплати кожному за діяння його — наприкінці світу цього. Насамкінець у Євангелії — опис останньої старозаповітної пасхи Ісуса з учнями і установлення Ним, для спогаду про Нього, новозаповітного причастя ( прилучення) Його Тіла і Крови; після Таємної вечері — страждання і хресна смерть Христа і, насамкінець, радість Його воскресіння з мертвих і зʼява Його одинадцятьом учням, яких Він посилає благовістити людям про порятунок через Нього.

Розділи

Книга родоводу Ісуса Христа. 1 
Мудраки зі сходу вклоняються Ісусові. 2
Служіння Івана Хрестителя; його свідчення про Ісуса. 3
Спокуси від диявола. 4
Нагірна проповідь. 5
Продовження Нагірної проповіді. 6
Продовження Нагірної проповіді. 7
Уздоровлення прокаженого. 8
Ісус повертається до Капернауму і уздоровлює немічного. 9
Повчання. Ісус посилає дванадцять Апостолів. 10
Запитання Хрестителя і відповідь Ісуса. Свідчення Ісуса про Хрестителя. 11
Ісус та юдейські приписи про суботу. 12
Сім притч про Царство Небесне. 13
Неспокій Ірода. Убивство Івана Хрестителя. 14
Божі Заповіді над людськими. 15
Фарисеї просять ознак із неба. 16
На горі перевтілення. 17
Хто найбільший у Царстві Небеснім? 18
Ісус уздоровлює народ. 19
Притча про робітників у винограднику. 20
Ісус вʼїздить до Єрусалиму. 21
Притча про шлюбний бенкет у царя. 22
Лицемірство книжників та фарисеїв. 23
Ісус на горі Олив. 24
Притча про дів. 25
Ухвала першосвящеників убити Ісуса. 26
Старшини народу відводять Ісуса до Пилата. 27
Воскресіння Ісуса Христа і події того дня. 28

1

Матвія 1

Книга родоводу Ісуса Христа.

1. Родовід Ісуса Христа, сина Давидового, сина Авраамового:
2. Авраам породив Ісаака, Ісаак породив Якова, Яків породив Юду і братів його;
3. Юда породив Фареса та Зару від Тамари; Фарес породив Есрома; Есром породив Арама;
4. Арам породив Амінадава; Амінадав породив Наассона; Наассон породив Салмона;
5. Салмон породив Вооза від Рахави; Вооз породив Оведа від Рути; Овед породив Єссея;
6. Єссей породив царя Давида; цар Давид породив Соломона від тієї, що була дружиною Урії.
7. Соломон породив Ровоама, Ровоам породив Авію; Авія породив Асу;
8. Аса породив Йосафата; Йосафат породив Йорама, Йорам породив Озію;
9. Озія породив Йоатама; Йоатам породив Ахаза; Ахаз породив Єзекію;
10. Єзекія породив Манасію; Манасія породив Амона; Амон породив Йосію;
11. Йосія породив Йоякима; Йояким породив Єхонію і братів його, перед переселенням до Вавилону.
12. А після переселення до Вавилону Єхонія породив Салатіїла; Салатіїл породив Зоровавеля;
13. Зоровавель породив Авіюда; Авіюд породив Еліякима; Еліяким породив Азора;
14. Азор породив Садока; Садок породив Ахіма; Ахім породив Еліюда;
15. Еліюд породив Елеазара; Елеазар породив Маттана; Маттан породив Якова;
16. Яків породив Йосипа, чоловіка Марії, що від неї народився Ісус, який був названий Христос.
17. А всіх поколінь від Авраама аж до Давида – чотирнадцять поколінь; і від Давида аж до вавилонського переселення – чотирнадцять поколінь, і від вавилонського переселення до Христа – чотирнадцять поколінь.
18. Різдво (народження) Ісуса Христа сталося так: Коли Його Матір Марію заручено з Йосипом, передніше, аніж зійшлися вони, виявилося, що вона вагітна від Духа Святого.
19. А Йосип, чоловік її, був людиною праведною і не хотів привселюдно відкрити її, а мав думку тайкома відпустити її.
20. Та коли він поміркував про те, – аж ось, Ангел Господній зʼявився йому уві сні і сказав: Йосипе, сину Давидів! Не бійся прийняти Марію, дружину твою; бо народжене в ній – від Духа Святого;
21.А народить вона Сина, і даси Йому ймення: Ісус; бо Він врятує людей Своїх від гріхів їхніх.
22. А все це сталося, щоби справдилося сказане Господом через пророка, який говорив:
23. Ось, Діва буде з дитям і породить Сина, і назвуть ймення Йому: Еммануїл, що означає: З нами Бог!
24. Коли підвівся Йосип після сну, то вчинив так, як звелів йому Ангел Господній, – прийняв дружину свою.
25. І не знав він її, як нарешті вона породила Сина свого первістка; і він назвав Йому ймення: Ісус.

 

 

2

Матвія 2

Мудраки зі сходу вклоняються Ісусові.

1. Коли Ісус народився у Віфлеємі юдейськім за днів царя Ірода, прийшли до Єрусалиму мудраки зі сходу і запитали:
2. Де є вроджений Цар юдейський? Бо ми бачили зорю Його на сході і прийшли поклонитися Йому.
3. Коли почув про те цар Ірод, занепокоївся, і увесь Єрусалим із ним.
4. Він зібрав усіх першосвящеників і книжників народних разом і запитав у них: Де має народитися Христос?
5. А вони сказали йому: У Віфлеємі юдейському; бо так написано пророком:
6. І ти, Віфлеєме, на землі Юдиній, нічим не менший між князями Юдиними; бо з тебе вийде Вождь, Котрий буде пасти народ Мій, Ізраїля.
7. Тоді Ірод потайки прикликав мудраків; допитався в них про час, коли зʼявилася зоря.
8. Він послав їх до Віфлеєму і сказав: Покваптеся, достеменно вивідайте про Немовля, і коли знайдете, повідомте мені, щоб я також пішов і поклонився Йому.
9. Вони вислухали царя й пішли. І ось, зоря, котру бачили вони на сході, йшла перед ними, аж нарешті прийшла й спинилася над місцем, де було ДитяІсус.
10. Коли побачили зорю, вони виповнилися радістю вельми великою.
11. І коли зайшли до оселі, побачили Дитя з Марією, Матірʼю Його, і впали ницьма, поклонилися Йому; тоді дістали скарби свої і принесли Йому дари: золото, ладан та смирну.
12. І були попереджені Богом уві сні, не повертатися до Ірода, то іншим шляхом рушили в свою країну.
13. А коли вони рушили в дорогу, – аж ось, Ангел Господній зʼявився Йосипові уві сні, і сказав: Підведися, візьми Дитя і Матір Його, і втікай до Єгипту, і будь там, доки не принесу слово тобі; бо Ірод хоче шукати Дитя, щоб Його вбити.
14. Він підвівся, узяв Дитя і Матір Його вночі і рушив до Єгипту,
15. І там був до смерти Ірода, щоб справдилося сказане Господом через пророка, котрий каже: З Єгипту покликав Я Сина Мого.
16. Тоді Ірод побачив себе зневаженим тими мудраками і вельми розгнівався й послав вигубити усіх діток у Віфлеємі і по всій окрузі його, від двох років і нижче, згідно з часом, котрий вивідав у мудраків.
17. Тоді справдилося сказане пророком Єремією, який сказав:
18. Голос у Рамі чутно, плач і ридання, і зойки великі; Рахіль плаче за дітьми своїми і не може втішитися, бо їх нема.
19. А по смерті Ірода, – ось, Ангел Господній уві сні зʼявився Йосипові у Єгипті.
20. І сказав: Підведися, візьми Дитятко і Матір Його та йди на землю Ізраїлеву; бо померли ті, що шукали життя Дитяти.
21. Він підвівся, взяв Дитятко і Матір Його й прийшов на землю Ізраїлеву.
22. Але почув, що Архелай царює в Юдеї замість Ірода, батька свого, не наважився туди йти; однак, діставши уві сні попередження від Бога, пішов у галілейські краї.
23. А коли прийшли, то осіли в місті, що зветься Назарет, щоб справдилося сказане пророками, що Він Назореєм назветься.

 

3

Матвія 3

Служіння Івана Хрестителя;
його свідчення про Ісуса.

1. За тих днів приходить Іван Хреститель і проповідує в пустелі юдейській,
2. І каже: Покайтеся, бо наблизилося Царство Небесне.
3. Бо він той, про якого сказав пророк Ісая: Голос волаючого в пустелі: Приготуйте шлях Господові, рівняйте стежки Йому.
4. А сам Іван мав одяг з верблюжого волосу і пояса шкіряного на крижах своїх, а їжа його була сарана та мед польовий.
5. Тоді Єрусалим і вся Юдея, і всі околиці йорданські виходили до нього.
6. І хрестилися від нього в Йордані, сповідуючи гріхи свої.
7. А коли Іван побачив багатьох фарисеїв та саддукеїв, що йшли до нього хреститися, то сказав їм: О, поріддя гадюче! Хто підказав вам утікати від прийдешнього гніву?
8. Тож учиніть гідний плід каяття!
9. І не майте наміру в собі говорити: Батько у нас Авраам; бо кажу вам, що Бог може з каміння цього витворити дітей Авраамові;
10. Уже й сокира біля окоренка дерева лежить: усіляке дерево, що не приносить доброго плоду, зрубують і кидають у вогонь.
11. Я істинно хрещу вас водою на каяття, але Той, що прийде за мною, сильніший від мене: я не гідний понести взуття Його; Він буде хрестити вас Духом Святим і вогнем;
12. Лопата Його в руці Його, і Він досконало вичистить тік Свій, і збере пшеницю Свою до засіків, а солому спопелить вогнем невгасним.
13. Тоді приходить Ісус із Галілеї на Йордан до Івана – хреститися від нього.
14. А Іван забороняв Йому і казав: Мені треба хреститися від Тебе, і чи Тобі приходити до мене?
15. Але Ісус сказав йому у відповідь: Залиши так, як є; бо так належить нам звершити всю правду. Тоді Іван допустив Його.
16. І охрестився Ісус, і відразу вийшов з води, – і ось, розгорнулися Йому небеса, і побачив він Духа Божого, Котрий спускався, мов голуб, і опустився на Нього.
17.І ось, голос із небес пролунав: Це Син Мій улюблений, у Котрому Моя добра воля.

4

Матвія 4

Спокуси від диявола.


1. Потім Дух повів Ісуса в пустелю, для спокуси від диявола.
2. І постився сорок днів і сорок ночей, а наостанок зголоднів.
3. І наблизився до Нього спокусник, і сказав: Якщо Ти Син Божий, накажи, щоб каміння оце вчинилося хлібом.
4. Але Він сказав йому у відповідь: Написано: Не хлібом єдиним буде жити людина, але всяким словом, що виходить з уст Божих.
5. Потім бере Його диявол до святого міста, і ставить Його на карниз храму,
6. І каже Йому: Якщо Ти Син Божий, кинься вниз, бо написано: Ангелам Своїм заповідає про Тебе, і на руках понесуть Тебе, щоб не спіткнувся об камінь ногою Твоєю.
7.Ісус сказав йому: Написано також: Не спокушай Господа, Бога твого.
8. І знову бере Його диявол на вельми високу гору і показує Йому всі царства світу і славу їхню,
9. І каже Йому:Усе це віддам Тобі, якщо впадеш ниць і поклонишся мені.
10.Тоді Ісус відповів йому: Геть від Мене,
сатано!Супротивник Бо написано: Господові, Богові твоєму, поклоняйся і Йому Одному служи.
11. Тоді залишив Його диявол, – і ось, Ангели наблизилися і служили Йому.
12.Коли Ісус почув, що Івана увʼязнили, рушив до Галілеї.
13. Він залишив Назарет, прийшов і оселився в Капернаумі приморськім, в межах Завулонових і Нефталимових,
14. Нехай справдиться сказане пророком Ісаєю, котрий сказав:
15. Земля Завулонова і земля Нефталимова, на шляху приморськім, за Йорданом, Галілея поганська,
16. Народ, що сидить у пітьмі, побачив світло велике, і тим, що сидять у країні в сутіні смертній засяяло світло.
17. З того часу Ісус почав проповідувати і промовляти: Покайтеся, бо Царство Небесне при руці!
18. А коли Ісус проходив поблизу моря Галілейського, то побачив двох братів: Симона, що називався Петром, і Андрія, брата його: вони якраз сіті закидали в море; бо вони були рибалками;
19. І сказав їм: Ходіть зі Мною, і Я вчиню вас ловцями людей.
20. І тієї ж хвилі вони залишили сіті й рушили за Ним.
21. А коли йшов звідси далі, побачив Він інших двох братів, Якова, сина Зеведеєвого, та Івана, брата його, у човні із Зеведеєм, батьком їхнім, – вони якраз лагодили сіті, і покликав їх.
22. І тієї ж хвилі вони залишили човен батька свого, і рушили за Ним.
23. І ходив Ісус по всій Галілеї, і навчав у синагогах їхніх, і проповідував Євангелію Царства, і уздоровлював від усілякої недуги і всіляку неміч у людей.
24. І пішла чутка про Нього по всій Сирії; і приводили до Нього всіх немічних, тих, якими заволоділи демони, позначених різними хворощами і нападами хвороби, і сновид, і слабких, і Він уздоровлював їх.
25. І йшло за Ним багато народу з Галілеї і Десятимістя, і Єрусалиму, і Юдеї, а також з-за Йордану.

5

Матвія 5

Нагірна проповідь

1. Він побачив народ і вийшов на гору; і коли присів, наблизилися до Нього учні Його.
2. Тоді Він розтулив уста Свої, навчав їх і сказав:
3. Блаженні вбогі духом, бо їхнє є Царство Небесне.
4. Блаженні засмучені, бо вони втішаться.
5. Блаженні сумирні, бо вони успадкують землю.
6. Блаженні голодні і спраглі на правду, бо вони наситяться.
7. Блаженні милостиві, бо вони помилувані будуть.
8. Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать.
9. Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться.
10. Блаженні гнані за правду, бо їхнє є Царство Небесне.
11. Блаженні ви, коли будуть паплюжити вас і гнати і всіляко несправедливо ганити за Мене;
12. Радійте і тіштеся, бо нагорода ваша велика на небесах! Бо так гнали всіх пророків, що були перед вами.
13. Ви – сіль землі. А коли сіль утратить силу, то як учиниш її солоною? Вона вже зовсім непридатна для вжитку, хіба викинути її геть, щоб люди потоптали.
14. Ви – світло світу. Не може сховатися місто, що стоїть на вершині гори.
15. І не ставлять запалену свічку під посудину, а на свічник, і світить усім в оселі.
16. Нехай же перед людьми отак ваше світло світить, щоб вони бачили ваші добрі вчинки, і прославляли Батька вашого, Який на небесах.
17. Не подумайте, що Я прийшов знищити закон чи пророків: не знищити Я прийшов, але звершити.
18. Бо правду кажу вам: Доки не минеться земля і небо, жодна йота чи жодна риска в законі не мине, аж доки не звершиться все.
19. Отож, хто порушить одну з найменших заповідей оцих і навчить цього людей, той найменшим у Царстві Небеснім назветься; а хто вчинить і навчить, той великим назветься у Царстві Небесному.
20. Бо, кажу вам, якщо праведність ваша не перевершить праведности книжників та фарисеїв, то ви в жодному разі не увійдете до Царства Небесного.
21. Ви чули, що сказано давнім: Не убивай; а хто убʼє, підлягає судові.
22. А Я кажу вам, що кожний, котрий гнівається на брата свого без причини, підлягає судові; а хто скаже братові своєму: рака, підлягає синедріонові; а хто скаже: Безумний! – підлягає адському вогню.
23. Отож, якщо ти приносиш до жертовника дар твій і там пригадаєш, що брат твій щось має супроти тебе,
24. Залиши дара твого перед жертовником, і піди, помирися передніше з братом твоїм і відтак прийди й принеси дара свого.
25. Мирися зі своїм суперником скорше, доки ти ще в дорозі з ним, щоб суперник не віддав тебе судді, а суддя щоб не віддав тебе урядникові, і щоб не кинули тебе до вʼязниці.
26. Правду кажу тобі: Ти в жодному разі не вийдеш звідти, доки не заплатиш останнього шеляга.
27. Ви чули, що сказано у давні часи: Не чини перелюбу.
28. А Я кажу вам, що кожний, хто дивиться на жінку хтиво, уже вчинив перелюб з нею в серці своєму.
29. А якщо праве око твоє спокушає тебе, вирви його і відкинь од себе; бо краще для тебе, щоб загинув один із членів твоїх, а не все тіло твоє було кинуте в геєну.
30. І якщо права рука твоя спокушає тебе, відітни її і відкинь од себе; бо краще для тебе, щоб загинув один із членів твоїх, а не все тіло твоє було б кинуте в геєну.
31. Сказано також, що коли хтось розірве шлюб з дружиною своєю, нехай дасть їй письмову згоду на розлучення.
32. А Я кажу вам: Хто розриває шлюб із дружиною своєю, окрім провини перелюбу, той спричиняє її перелюб; і хто одружиться на розведеній, той чинить перелюб.
33. І ще ви чули, що сказано давнім: Не відмовляйся від присяги, але виконуй перед Господом присягання твої.
34. А Я кажу вам: Не присягайтеся взагалі: ні небом, тому що воно престол Божий;
35. Ні землею, тому що вона підніжжя для ніг Його; ні Єрусалимом, тому що це місто Великого Царя.
36. Ні головою твоєю не присягайся, тому що не можеш жодної волосини учинити білою або чорною.
37. Але нехай буде слово ваше: Так, так, ні, ні; а що понад це, – те походить від лукавого.
38. Ви чули, що сказано: Око за око, зуб за зуб.
39. А Я кажу вам: Не чиніть спротиву лихому! А коли вдарять тебе по правій щоці твоїй, оберни до нього й другу.
40. І хто захоче судитися з тобою і забрати в тебе сорочку, віддай йому й верхній одяг;
41. І хто примусить тебе пройти з ним одну милю, пройди з ним удвічі.
42. Дай тому, хто просить у тебе, а від того, хто хоче позичити в тебе, не відвертайся.
43. Ви чули, що сказано: Люби ближнього твого і ненавидь ворога твого.
44. А Я кажу вам: Любіть ворогів ваших, благословляйте тих, що проклинають вас, добродійте ненависникам вашим і моліться за тих, що несправедливо свідчать проти вас і гонять вас.
45. Будьте ж синами Батька вашого Небесного; бо Він наказує Своєму сонцю сходити над лихими і добрими, і посилає дощ на праведних і неправедних.
46. Бо коли ви будете любити люблячих вас, то яка вам нагорода? Чи не те саме чинять і митники?
47. І якщо ви вітаєте лише братів ваших, то що особливого чините? Чи не так чинять і погани?
48. Отож, будьте досконалі, як досконалий Батько ваш Небесний!

6

Матвія 6

Продовження Нагірної проповіді.

1. Пильнуйте, не вчиняйте милости вашої перед людьми для того, щоб вони бачили вас; інакше не буде вам нагороди від Батька вашого, який на небі.
2. Отже, коли вчиняєш милостиню, не сурми перед собою, як учиняють лицеміри в синагогах і на вулицях, аби прославляли їх люди. Правду кажу вам: Вони вже одержують нагороду свою.
3. А в тебе, коли вчиняєш милостиню, нехай ліва рука твоя не відає, що вчиняє права,
4. Щоб милостиня твоя була таємною; і Батько твій, що бачить утаємничене, віддасть тобі явно.
5. І коли молишся, не будь, як лицеміри, котрі полюбляють у синагогах і на перехрестях вулиць, зупинившись, молитися, аби показатися людям. Істину кажу вам, що вони вже одержують нагороду свою.
6. А ти, коли молишся, увійди до оселі твоєї, зачини двері твої, помолися до Батька твого, котрий утаємничений; і Батько твій, який бачить таємне, віддасть тобі явно.
7. А коли молитеся, не кажіть зайвого, як ті погани; бо вони гадають собі, що через велемовство своє будуть почуті.
8. Не будьте подібні до них, бо знає Батько ваш, яку маєте потребу передніше, аніж ви попросите в Нього.
9. А моліться так: Отче наш, Сущий на небесах! Хай святиться імʼя Твоє;
10. Хай прийде Царство Твоє; нехай буде воля Твоя і на землі, як на Небі;
11. Хліб наш щоденний дай нам на цей день;
12. І прости нам борги наші, як і ми прощаємо боржникам нашим;
13. І не введи нас у спокусу, але захисти нас від лукавого; бо Твоє є Царство і сила, і слава навіки. Амінь.
14. Бо, якщо ви будете прощати людям гріхи їхні, то простить і вам Батько ваш Небесний!
15. А якщо не будете прощати людям гріхів їхніх, то й Батько ваш не простить вам гріхів ваших.
16. Також коли поститеся, не будьте в зажурі, як ті лицеміри; бо вони вдають на своїх лицях зажуру, аби показати людям, що постяться. Істину кажу вам, що вони вже одержують нагороду свою.
17. А ти, коли постишся, помасти голову твою і лице твоє омий,
18. Щоб зʼявитися в пості не перед людьми, але перед Батьком твоїм, Котрий утаємничений; і Батько твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно.
19. Не збирайте собі скарбів на землі, де міль та іржа винищують, і де злодії підкопуються і крадуть;
20. Але збирайте собі скарби на небі, де ні міль, ні іржа не винищують, і де злодії не підкопуються і не крадуть.
21. Бо де скарби ваші, там буде й серце ваше.
22. Світильник для тіла – око; якщо око твоє буде чисте, то все тіло твоє буде світле;
23. А коли око твоє буде лихе, то все тіло твоє буде повне темрявою. Отож, якщо світло, котре в тобі, стає пітьмою, то яка ж глибока ця пітьма?
24. Ніхто не може служити двом панам: тому що одного буде ненавидіти, а другого любити, або одному буде старатися, а другим нехтувати. Не можете служити Богові і мамоні.
25. А тому кажу вам: Не піклуйтеся для життя вашого, що вам їсти і що пити; ні для тіла вашого – у що одягнутися. Хіба життя не більше їжі, а тіло – одежі?
26. Гляньте на птахів небесних: вони не сіють, не жнуть, не збирають у житниці; і Батько ваш Небесний насичує їх. А хіба ви не кращі від них?
27. І хто з вас може потурбуватися і долучити собі зросту бодай на один лікоть?
28. І про одежу нащо клопочетеся? Гляньте на степові лілеї, як вони ростуть: не працюють, не прядуть;
29. Але кажу вам, що й Соломон у всій славі своїй не одягався так пишно, як будь-яка з них;
30. А якщо траву степову, котра сьогодні є, а завтра буде у піч кинута, Бог так одягає, то наскільки краще зодягне Він вас, маловірні?
31. Отже, не журіться і не бідкайтеся: Що нам їсти? Або: Що нам пити? Або: У що нам одягтися?
32. Тому що всього цього шукають погани, і тому, що Батько ваш Небесний відає, що ви маєте на це потребу.
33. Отож, шукайте найперше Царства Божого і праведности Його, а все це долучиться вам.
34. Отож, не думайте про завтрашній день, бо завтрашній день сам буде піклуватися про своє: вистачить для кожного дня свого клопоту.

7

Матвія 7

Продовження Нагірної проповіді.

1. Не судіть, щоб вас не судили.
2. Бо яким судом судите, таким будете засуджені; і якою мірою будете міряти, такою вам також буде відміряно.
3. І нащо ти дивишся на скалку в оці брата твого, а колоди у твоєму оці не бачиш?
4. Або, як скажеш братові твоєму: Давай, я вийму скалку з ока твого, коли в оці твоєму колода?
5. Лицеміре! Витягни передніше колоду з ока твого, і тоді побачиш, як витягти скалку з ока брата твого.
6. Не давайте того, що святе, псам і не кидайте перлів ваших перед свиньми, щоб вони не потоптали їх ногами своїми і, обернувшись, не розтерзали вас.
7. Просіть – і дадуть вам; шукайте, і знайдете; стукайте, – і відчинять вам;
8. Бо кожний, хто просить, одержує, хто шукає, – знаходить, і тому, хто стукає, відчинять йому.
9. Чи є серед вас такий чоловік, що подасть каменя синові своєму, коли він хліба попросить?
10. І коли попросить риби, подав би йому гадюку?
11. Отож, коли ви, гнівливі, і вмієте добродіяти дітям вашим, тим паче Батько ваш Небесний нащедрить добра тим, що просять у Нього.
12. Отож, як хочете, щоб люди у всьому вчиняли з вами, так само й ви вчиняйте з ними; бо в цьому – Закон і Пророки.
13. Входьте вузькими воротами; тому що широкі ворота і просторий шлях, які ведуть до загибелі, і багато людей ними простують;
14. Тому що вузькі ворота і вузький шлях, які в життя приводять, і мало буде таких, котрі знайдуть їх.
15. Остерігайтеся лжепророків, котрі приходять до вас в овечій одежі, а всередині – вовки хижі:
16. За плодами їхніми пізнаєте їх. Хіба збирають з терну виноград чи з бурʼяну смокви?
17. Бо всяке дерево добре приносить також плоди добрі, а недобре дерево приносить плоди недобрі:
18. Не може дерево добре приносити плоди недобрі, ні дерево недобре приносити плоди добрі.
19. Усіляке дерево, що не приносить плоду доброго, зрубують і кидають у вогонь.
20. Тож за плодами їхніми пізнаєте їх.
21. Не кожний, хто звертається до Мене: Господе! Господе! Увійде до Царства Небесного, але той, що виконує волю Батька Мого, Який на небі.
22. Численні люди скажуть Мені того дня: Господе! Господе! Хіба не Твоїм йменням ми пророкували? Хіба не Твоїм йменням демонів виганяли? Хіба не Твоїм йменням багато див творили?
23. І тоді відповім їм: Я ніколи не знав вас; відійдіть од Мене всі, хто чинить беззаконня!
24. Отож, кожний, хто слухає ці слова Мої і виконує їх, схожий на мужа розважливого, котрий спорудив дім свій на камені,
25. І пішов дощ, і вийшли з берегів ріки, і здійнявся вітер і ринув на дім той; і він не упав, тому що споруджений був на камені.
26. А кожний, хто слухає оці слова Мої і не виконує їх, схожий на чоловіка нерозважливого, котрий спорудив дім свій на піску;
27. І пішов дощ, і вийшли з берегів ріки, і здійнявся вітер, і ринули на дім той, і він упав, і велике було те падіння його.
28. І коли Ісус скінчив говорити ці слова, народ дивувався з Його науки.
29. Бо Він навчав їх, як Той, що має владу, а не так, як книжники.

8

Матвія 8

Уздоровлення прокаженого.

1. А коли зійшов Він з гори, слідом за Ним рушило багато народу.
2. Аж ось, підійшов прокажений, вклонився Йому і сказав: Господе! Якщо захочеш, Ти можеш учинити мене чистим (уздоровити).
3. Ісус простягнув руку, – і торкнувся його і сказав: Хочу, – будь чистий! І він тієї ж хвилі очистився від прокази.
4. І сказав йому Ісус: Гляди, не оповідай про це людям; але піди і покажи себе священикові і принеси дар, котрого звелів Мойсей, на свідчення їм.
5. А коли Він прийшов до Капернауму, до Нього підійшов сотник і просив Його:
6. Господе! Служник мій лежить удома в немочі і жорстоко страждає.
7. Ісус сказав йому: Я прийду і уздоровлю його.
8. А сотник у відповідь сказав: Господе! Я не вартий, щоб Ти зайшов під мій дах; але скажи лише слово, і уздоровиться служник мій;
9. Бо я також підлегла людина, проте, маючи в себе під рукою вояків, наказую одному: Піди, і йде; і другому: Прийди, і приходить; і своєму служникові: Вчини оце, і вчиняє.
10. Коли Ісус почув це, Він здивувався і сказав тим, що йшли за Ним: Істину кажу вам: Навіть в Ізраїлі не знайшов Я такої віри.
11. І кажу вам, що численні прийдуть від сходу і заходу і приляжуть з Авраамом, Ісааком і Яковом у Царстві Небесному;
12. А сини Царства будуть викинуті геть у пітьму зовнішню: там буде плач і скрегіт зубів.
13. І сказав Ісус сотникові: Іди, і, як ти вірував, нехай буде тобі. І одужав служник його о тім часі.
14. Коли Ісус прийшов у дім Петра, то побачив тещу його, що лежала в гарячці,
15. І торкнувся руки її, і недуга залишила її; і вона підвелася і служила їм.
16. А коли настав вечір, до Нього привели багато біснуватих, і Він повиганяв духів словом і уздоровив усіх недужих,
17. Щоб справдилося сказане через пророка Ісаю, котрий каже: Він узяв на Себе наші немочі і поніс хвороби.
18. А коли Ісус побачив довкола Себе забагато народу, звелів (учням) відпливти на другий берег.
19. Тоді один книжник підійшов і сказав Йому: Учителю! Я піду за Тобою, куди б Ти не йшов.
20. І сказав йому Ісус: Лисиці мають нори і птахи небесні – гнізда, а Син Людський не має, де й голови прихилити.
21. А інший з учнів Його сказав Йому: Господе! Дозволь мені передніше піти й поховати батька мого.
22. Але Ісус сказав йому: Йди за Мною і лиши мертвим ховати своїх померлих.
23. І, коли зайшов Він у човен, слідом за Ним ступили й учні Його.
24. І ось, здійнялася велика буря на морі, аж так, що човен заливали хвилі, а Він спав.
25. Тоді учні Його підійшли до Нього, і розбудили Його; сказали: Господе! Врятуй нас: гинемо!
26. І сказав їм: Чому ви такі боягузливі, маловіри? Відтак підвівся і заборонив вітрам і морю, і вчинився великий спокій.
27. А люди дивувалися й казали: Хто це, що й вітри і море підкоряються Йому?
28. І коли Він приплив до другого берега в країну Гадаринську, зустріли Його двоє біснуватих, що вийшли з могильних печер, вельми навіжені, аж так, що ніхто не насмілювався проходити тією дорогою.
29. І ось, вони закричали: Що Тобі, Ісусе, Сину Божий, до нас? Прийшов Ти сюди дочасно мучити нас.
30. А віддалік од них паслося велике стадо свиней.
31. І демони просили Його: Якщо виженеш нас, то пошли нас у стадо свиней.
32. І він сказав їм: Ідіть. І вони вийшли й подалися в стадо свиней. І ось, усе стадо свиней кинулося з крутопаду в море, і загинуло у воді.
33. А пастухи побігли до міста, і там оповіли, про все, що сталося з біснуватими.
34. І ось, ціле місто вийшло назустріч Ісусові і, коли побачило Його, просили, щоб Він відійшов од їхнього краю.

 

9

Матвія 9

Ісус повертається до Капернауму і уздоровлює немічного.


1. Тоді Він зайшов у човен, переплив назад і прибув до Свого міста.
2. І ось, принесли до Нього недужого, що лежав на ношах. Ісус побачив їхню віру, а тому сказав розслабленому: Збадьорся, сину! Прощаються тобі гріхи твої.
3. При цьому деякі із книжників сказали самі в собі: Він ганьбить Бога.
4. Ісус знав їхні думки, а тому сказав: Чого дозволяєте бути недобрим замірам у ваших серцях?
5. Бо що легше сказати: Прощаються тобі гріхи, чи сказати: Підведися і ходи?
6. Проте, аби ви знали, що Син Людський має владу на землі прощати гріхи, – а тоді сказав недужому: Підведися, візьми постіль твою й йди в оселю твою.
7. І він підвівся, узяв постіль свою і пішов до оселі своєї.
8. А народ, який все це бачив, вельми дивувався і прославляв Бога, Котрий дав таку владу людям.
9. Коли Ісус йшов звідти, то побачив чоловіка, що сидів біля митниці, на ймення Матвій, і сказав йому: Іди за Мною. І він підвівся і рушив за Ним.
10. І коли Ісус був при столі в його домі, багато митників і грішників прийшли і присіли біля Нього та учнів Його.
11. Коли побачили це фарисеї, то сказали Його учням: Нащо Учитель ваш їсть і пʼє з митниками і з грішниками?
12. А Ісус, коли почув це, сказав їм: Не здорові мають потребу на лікаря, але недужі;
13. Підіть, навчіться, що означає: Милости хочу, а не пожертви. Бо Я прийшов покликати не праведників, але грішників до каяття.
14. Тоді приходять до Нього учні Іванові і кажуть: Чому ми і фарисеї постимося багато, а Твої учні не постяться?
15. І сказав їм Ісус: Чи можуть журитися сини оселі шлюбної, доки з ними наречений? Але надійдуть дні, коли відбереться у них наречений, і тоді будуть поститися.
16. І ніхто до одежі старої не пришиває латки з нової тканини; бо вона збіжиться на старому і діра стане ще більшою.
17. Не вливають також вина молодого до старих бурдюків; інакше бурдюки порвуться, і вино витече, і бурдюки пропадуть; але вино молоде вливають до нових бурдюків, і збережеться те і те.
18. Коли Він говорив їм це, підійшов до Нього один із старшин, вклонився Йому і сказав: Донька моя щойно померла; але прийди, поклади на неї руку Твою, і вона буде живою.
19. І підвівся Ісус, і пішов за ним, і учні Його.
20. І ось, жінка, яка дванадцять літ страждала від кровотечі, наблизилася ззаду і торкнулася до поли одягу Його;
21. Бо вона казала сама в собі: Якщо лише торкнуся до одежі Його, видужаю.
22. А Ісус обернувся, побачив її і сказав: Збадьорся, доню! Віра твоя врятувала тебе. І жінка від тієї хвилини уздоровилася.
23. І коли прийшов Ісус до оселі старшини і побачив там сопілкарів і народ, що вчинив гамір,
24. То сказав їм: Пропустіть! Бо не вмерла дівчина, але спить. І насміхалися з Нього.
25.А коли народ випровадили, Він зайшов, узяв її за руку, і дівчина підвелася.
26. І полинула звістка про це по всій землі тій.
27. І коли Ісус повертався звідти, за Ним слідом ішли двоє сліпих і кричали: Помилуй нас, Ісусе, сину Давидів!
28. А коли Він прийшов до оселі, сліпі наблизилися до Нього: І казав їм Ісус: Чи віруєте, що Я можу те вчинити? Вони сказали Йому: Так, Господе!
29. Тоді Він торкнувся їхніх очей і сказав: На віру вашу хай буде вам.
30. І прозріли очі їхні. А Ісус суворо наказав їм: Глядіть, щоб ніхто не дізнався.
31. Але вони, як тільки вийшли, розголосили про Нього новину по всій землі тій.
32. А коли ті виходили, то привели до Нього чоловіка німого і біснуватого.
33. І коли демона Він прогнав, німий почав говорити. І народ вельми дивувався і казав: Ніколи не було подібного в Ізраїлі.
34. А фарисеї казали: Він виганяє бісів силою князя бісівського!
35. І ходив Ісус по всіх містах і поселеннях, навчав у синагогах їхніх, і проповідував Євангелію Царства і уздоровлював усіляку недугу і всіляку неміч у людях.
36. Він бачив юрби народу, і пожалів їх, бо вони були виснажені і розпорошені, як вівці, котрі не мають пастиря.
37. Тоді сказав учням Своїм: Жнива багато, а женців мало;
38. Тож благайте Володаря жнива, щоб вислав женців на ниву Свою.

10

Матвія 10

Повчання. Ісус посилає дванадцять Апостолів.

1. І покликав Він дванадцятьох учнів Своїх, і дав їм владу над нечистими духами, щоб виганяти їх і уздоровлювати всіляку недугу, і всіляку неміч.
2. А дванадцять Апостолів мали такі ймення: перший Симон, названий Петром, і Андрій, брат його, Яків Зеведеїв та Іван, брат його;
3. Пилип і Варфоломій, Хома і митник Матвій, Яків Алфеїв і Тадей;
4. Симон Кананіт і Юда Іскаріот, той, що зрадив Його.
5. Оцих дванадцятеро Апостолів послав Ісус і заповідав їм кажучи: На шлях поганів не ходіть, і в місто самарянське не заходьте;
6. А йдіть найперше до загиблих овечок дому Ізраїлевого;
7. А як будете ходити, то проповідуйте, що наблизилося Царство Небесне;
8. Недужих уздоровлюйте, прокажених очищайте, мертвих воскрешайте, бісів виганяйте, даром дістали, даром давайте.
9. Не беріть із собою ні золота, ні срібла, ані міді до своїх поясів.
10. Ні торби в дорогу, ні двох одежин, ні взуття, ні палиці. Бо трудівник вартий поживи.
11. До якого б міста чи поселення ви не зайшли б, довідайтеся, хто в ньому достойний, і там залишайтеся, доки не вийдете;
12. А коли заходите до оселі, вітайте її: Мир оселі цій;
13. І якщо оселя буде достойна, то мир ваш прийде на неї; а якщо не буде гідною, то мир ваш до вас повернеться.
14. А якщо хтось не прийме вас, і не дослухається до ваших слів, то, виходячи з дому чи з міста того, обтрусіть порох з ніг ваших;
15. Істину кажу вам: Утішливіше буде землі содомській і ґоморрській судного дня, аніж місту тому.
16. Ось, Я посилаю вас, мов овець поміж вовків: тож будьте мудрі, як змії, і прості, мов голуби.
17. Остерігайтеся людей: бо вони будуть віддавати вас синедріонам і в синагогах ваших будуть бити вас,
18. І поведуть вас до правителів і царів за Мене, для свідчення перед ними і поганами.
19. Та коли будуть віддавати вас, не турбуйтеся, як чи що сказати; бо тієї ж миті дано буде вам, що сказати.
20. Бо ви не будете говорити, але Дух Батька вашого говоритиме в вас.
21. І брат брата віддасть на смерть, і батько – сина, і повстануть діти на батьків і умертвлять їх.
22. І будете ненависними за ймення Моє; однак той, хто витримає до кінця, врятується.
23. А коли будуть вас переслідувати в одному місті, втікайте до другого. Бо правду вам кажу: Не встигнете обійти міст ізраїльських, як прийде Син Людський.
24. Учень не вищий від учителя, і служник не вищий від господаря свого:
25. Задосить для учня, щоб він був, як учитель його, і для служника, щоб він був, як господар його. Якщо господаря дому назвали Вельзевулом, то чи не назвуть так тим паче й домашніх його?
26. Отож, не бійтеся їх: бо немає нічого утаємниченого, що не виявилося б, і таємного, що не стало б відомим.
27. Що кажу вам у темряві, кажіть при світлі; і що на вухо чуєте, проповідуйте на дахах.
28. І не бійтеся тих, що вбивають тіло, а душі не можуть убити; бійтеся більше того, хто може і душу, і тіло погубити в геєні.
29. Чи не дві маленькі пташки продаються за асарій? І жодна з них не впаде на землю без волі Батька вашого;
30. А на вашій голові навіть волосся все пораховане;
31. Тому не бійтеся: ви кращі від багатьох малих птахів.
32. Отож, кожного, хто сповідує Мене перед людьми, того сповідуватиму і Я перед Батьком Моїм Небесним.
33. А хто зречеться Мене перед людьми, зречуся і Я його перед Батьком Моїм Небесним.
34. Не думайте, що Я прийшов принести мир на землю; не мир прийшов Я принести, але меч;
35. Бо Я прийшов розділити чоловіка з батьком його, і дочку з матірʼю її, і невістку із свекрухою її.
36. І вороги людині – домашні її.
37. Хто любить батька чи матір більше, аніж Мене, не достойний Мене; і хто любить сина чи доньку більше, аніж Мене, не достойний Мене;
38. І хто не бере хреста свого і не йде слідом за Мною, той не достойний Мене.
39. Той, що збереже життя своє, втратить його; а той, що втратить життя своє заради Мене, збереже його.
40. Хто приймає вас, Мене приймає, а хто приймає Мене, приймає Того, Хто Мене послав;
41. Хто приймає пророка в імʼя пророка, дістане нагороду пророка, і хто приймає праведника, в імʼя праведника, дістане нагороду праведника.
42. А хто напоїть одного з малих оцих тільки чашою холодної води, в імʼя учня, істину кажу вам, не втратить нагороди своєї.

11

Матвія 11

Запитання Хрестителя і відповідь Ісуса. Свідчення Ісуса про Хрестителя.

1. І коли скінчив Ісус наставляти дванадцятьох учнів Своїх, перейшов звідти навчати і проповідувати в містах їхніх.
2. А Іван, коли почув у вʼязниці про діяння Христові, послав двох учнів своїх
3. Запитати в Нього: Чи Ти Той, Котрий має прийти, чи наджидати нам іншого?
4. І сказав їм Ісус у відповідь: Підіть і скажіть Іванові, що чуєте і бачите:
5. Сліпі стають зрячими і кульгаві ходять, прокажені очищаються і глухі чують, мертві воскресають і вбогим проповідується Добра Вість.
6. І блаженний, хто через Мене спокуси не матиме.
7. А коли вони пішли, Ісус почав говорити народові про Івана: На що ходили ви в пустелю подивитися? Чи на тростину, котру вітер хитає?
8. На кого ви дивитися ходили? Чи на чоловіка, зодягнутого в мʼяку одежу? Ті, хто носить мʼякий одяг, у царських палатах живуть.
9. Тоді на кого дивитися ви ходили? На пророка? Так, повідую вам, навіть більше, ніж пророка.
10. Бо він той, про кого написано: Ось, Я посилаю посланця Мого перед Тобою, котрий приготує шлях Твій перед Тобою.
11. Істину кажу вам: Із народжених жінками не поставав більший від Івана Хрестителя; але менший у Царстві Небеснім більший від нього.
12. А від днів Івана Хрестителя донині Царство Небесне силою береться, і ті, що докладають зусилля, здобувають його.
13. Бо всі пророки й Закон провістили до Івана.
14. І, якщо хочете прийняти, він є Ілля, котрому належало прийти.
15. Хто має вуха чути, нехай почує!
16. До кого ж цей рід прирівняю? Він схожий на дітей, котрі сидять на вулиці і звертаються до своїх приятелів,
17. І кажуть: Ми грали вам на сопілці, а ви не танцювали; ми співали вам сумних пісень, а ви не ридали.
18. Бо прийшов Іван, не їсть, не пʼє; і кажуть: У ньому демон.
19. Прийшов Син Людський, їсть і пʼє, і кажуть: Ось чоловік, Котрий любить їсти і пити вино, друг митникам і грішникам. І виправдана премудрість дітьми її.
20. Тоді почав Він докоряти містам, у котрих найбільше виявлялася сила Його, через те, що вони не покаялися:
21. Горе тобі, Хоразине, горе тобі, Віфсаїдо! Бо якби в Тирі й Сидоні явлені були сили, котрі явлені у вас, то давно вони у веретищах і попелі покаялися б.
22. Але повідую вам: Тирові і Сидонові буде легше судного дня, аніж вам.
23. І ти, Капернауме, що до неба піднявся, до пекла зійдеш. Бо якби у Содомі явлені були сили, явлені в тобі, то він залишився б до нинішнього дня.
24. Але повідую вам, що землі содомській легше буде судного дня, аніж тобі.
25. О тій порі, коли продовжував слово, Ісус сказав: Прославляю Тебе, Батьку, Господе неба і землі, що Ти утаємничив це від мудрих та розумних і відкрив це немовлятам.
26. Так, Отче! Бо такою була Твоя добра воля.
27. Усе передане Мені Батьком Моїм, і ніхто не знає Сина, окрім Батька; і Батька ніхто не знає, окрім Сина, і кому Син хоче відкрити.
28. Прийдіть до Мене, всі стомлені й обтяжені, і Я заспокою вас!
29. Візьміть ярмо Моє на себе і навчіться від Мене, бо Я покірний і сумирний серцем; і знайдете спокій душам вашим.
30. Бо ярмо Моє любе, і тягар Мій легкий.

12

Матвія 12

Ісус та юдейські приписи про суботу.

1. Під ту пору проходив Ісус у суботу засіяними ланами; а учні Його вже виголодніли, і почали зривати колоски і їсти.
2. Коли фарисеї побачили це, то сказали Йому: Ось, учні Твої чинять те, чого не можна вчиняти в суботу.
3. А Він сказав їм: Хіба ви не читали, що вчинив Давид, коли він був голодний, і ті, що були з ним?
4. Як він зайшов до Божого дому і їв хліби показні, котрих не можна було їсти ні йому, ні тим, що були з ним, а лише священикам?
5. Або чи не читали ви в Законі, що в суботи священики у храмі порушують суботу, однак не мають провини?
6. Але повідую вам, що тут Той, Хто більший від храму;
7. Якби ви знали, що означає: Милости хочу, а не пожертви, то не осудили б безвинних;
8. Бо Син Людський є Господь також і суботи.
9. І, відійшовши звідти, прийшов Він до синагоги їхньої.
10. І ось, був там чоловік, що мав висхлу руку. І запитали в Ісуса, щоб звинуватити Його: Чи можна уздоровлювати в суботу?
11. А Він сказав їм: Хто з вас, маючи одну вівцю, якщо вона в суботу впаде до ями, не візьме її і не витягне?
12. Наскільки ж людина краща від вівці! Отож, можна і в суботу чинити добро.
13. Тоді сказав чоловікові тому: Простягни руку твою. І він простягнув, і стала вона здоровою, як друга.
14. А фарисеї, як вийшли, радилися поміж собою супроти Нього, у який спосіб погубити Його. Але Ісус дізнався про це, і пішов звідти.
15. І пішла за Ним сила (багато) народу, і Він уздоровив їх усіх.
16. І заборонив їм зголошувати про Нього,
17. Нехай справдиться сказане через пророка Ісаю, котрий повідав:
18. Ось, Слуга Мій, Котрого Я вибрав, улюблений Мій, до Котрого прихилилась душа Моя; вкладу Духа Мого в Нього; і звістить народам суд;
19. Не заперечить, не заволає, і ніхто не почує на вулицях крику Його;
20. Тростини надламаної не доламає, і гнота тліючого не загасить, аж доки не звершить суду перемоги;
21. І на ймення Його будуть сподіватися народи.
22. Відтак привели до Нього біснуватого, сліпого й німого; і уздоровив його, і сліпий та німий почав говорити і бачити.
23. І дивувався увесь народ, і казав: Чи не цей Христос (Месія), Син Давидів?
24. А фарисеї, коли почули про це, сказали: Він виганяє демонів не інакше, як силою Вельзевула, князя бісівського.
25. Але Ісус, знаючи помисли їхні, сказав їм: Усіляке царство, що розділиться саме в собі, спорожніє; і всіляке місто чи дім, що розділиться сам у собі, не встоїть.
26. І якщо сатана сатану виганяє, то він розділився сам із собою: яким чином устоїть царство його?
27. І якщо Я силою Вельзевула виганяю бісів, то сини ваші чиєю силою виганяють? Тому вони будуть вам суддями.
28. А коли Я Духом Божим виганяю бісів, то звичайно ж сягнуло вас Царство Боже.
29. Або: як може хтось зайти в дім сильного і пограбувати речі його, якщо передніше не звʼяже сильного, і тоді пограбує дім його.
30. Хто не зі Мною, той супроти Мене; і хто не збирає зі Мною, той розкидає.
31. А тому кажу вам: Усілякий гріх і хула простяться людям, а зневага (хула) на Духа не проститься людям.
32. Якщо хтось скаже слово на Сина Людського, то проститься йому; а якщо хтось скаже на Духа Святого, не проститься йому ні в цьому світі, ні в прийдешньому.
33. Або визнайте дерево добрим і плід його добрим, або визнайте дерево недобрим і плід його недобрим; бо дерево пізнається з плоду.
34. Породження гадюче! Як ви можете говорити добре, коли самі недобрі? Тому що від повноти серця уста промовляють.
35. Добра людина з доброго скарбу добре виносить; а людина лиха з лихого скарбу лихе виносить.
36. Кажу вам, що за будь-яке пусте слово, котре вимовлять люди, дадуть вони відповідь судного дня.
37. Бо від слів своїх виправдаєшся і від слів своїх будеш засуджений.
38. Тоді деякі з книжників і фарисеїв сказали: Учителю! Ми хочемо побачити від Тебе якесь диво.
39. Але Він сказав їм у відповідь: Рід лукавий і перелюбний шукає дива; і диво не дається йому, окрім дива Йони пророка;
40. Бо як Йона був у череві кита три дні і три ночі, так і Син Людський буде в серці землі три дні і три ночі.
41. Ніневітяни постануть на суд з родом оцим і засудять його, бо вони покаялися від проповіді Йонової; і ось, тут більший Йони.
42. Цариця південна постане на суд з родом оцим і засудить його; бо вона приходила від рубежів землі послухати мудрість Соломонову; і ось, тут більший від Соломона.
43. Коли нечистий дух вийде з людини, то блукає місцинами безводними, шукаючи спокою, і не знаходячи.
44. Тоді каже: Повернуся до мого дому, звідки я вийшов. І коли прийде, знаходить його незайнятим, заметеним та прибраним;
45. Тоді йде і бере з собою семеро інших духів, ще зліших від нього, і зайдуть, і живуть там; і трапляється, що для чоловіка того останнє є гіршим від попереднього. Так буде також і з цим недобрим родом.
46. А коли Він ще промовляв до народу, матір і брати Його стояли перед домом – хотіли говорити з Ним.
47. І хтось сказав Йому: Ось, Матір Твоя і брати Твої стоять надворі, бажаючи говорити з Тобою.
48. А Він сказав у відповідь тому, що озвався: Хто Матір Моя, і хто брати Мої?
49. Він показав рукою Своєю на учнів Своїх і сказав: Ось матір Моя і брати Мої;
50. Бо хто буде виконувати волю Батька Мого Небесного, той Мені брат, і сестра, і матір.

13

Матвія 13

Сім притч про Царство Небесне.

1. Того дня Ісус вийшов з дому і сів біля моря.
2. І зібралася до Нього сила народу, аж так, що Він зайшов у човен і присів, а увесь народ стояв на березі.
3. І навчав їх багато притчами, кажучи: Ось, вийшов сівач сіяти;
4. І коли він сіяв (зерна), то деяке впало при дорозі, і налетіли птахи, і видзьобали його;
5. А деяке впало на місцину камʼянисту, де мало було землі, і невдовзі посходило, тому що земля була неглибока;
6. Та коли зійшло сонце, завʼяло, і через те, що не мало (належного) коріння, засохло;
7. А деяке впало у терни, і терня виросло, й заглушило його;
8. А деяке впало на родючий грунт і принесло плід: одне у стократ, друге – в шістдесят, а деяке в тридцятеро.
9. Хто має вуха слухати, нехай чує!
10. Учні наблизилися і запитали у Нього: Нащо притчами говориш до них?
11. Він сказав їм у відповідь: Через те, що вам дано пізнати таємниці Царства Небесного, а їм не дано;
12. Бо хто має, то дасться йому і примножиться; а хто не має, у того відбереться й те, що має;
13. Тому й повідую їм притчами, що вони дивляться і не бачать, слухають та не чують, і не розуміють;
14. І справджується над ними пророцтво Ісаї, котре повідує: Слухом почуєте, і не зрозумієте, і очима дивитися будете, і не побачите;
15. Бо огрубіло серце людей цих, і вухами з натугою чують, і очі свої зімкнули, нехай же не побачать очима, і не почують вухами, і не втямлять серцем, і нехай не звернуться, щоб Я уздоровив їх.
16. А ваші очі щасливі, що бачать, і вуха ваші, бо чують.
17. Бо правду кажу вам, що численні пророки і праведники бажали бачити, що ви бачите, і не бачили, і чути, що ви чуєте, і не чули.
18. А ви ось вислухайте (і пізнайте) значення притчі про сіяча:
19. До кожного, хто слухає слово про Царство і не розуміє, приходить лукавий і краде посіяне в серці його: ось кого засвідчує посіяне при дорозі.
20. А посіяне на камʼянистій місцині означає того, хто чує слово і відразу з радістю приймає його;
21. Але не має в собі коріння і нестійкий: коли надходить скорбота, або ж гоніння за слово, миттю піддається спокусі.
22. А посіяне в тернях означає того, хто чує слова, але клопоти світу цього та омана багатства глушать слово, і воно залишається без плоду.
23. А посіяне на родючому грунті означає того, хто слухає слово і розуміє, і плід він приносить, аж так, що один приносить плід у стократ, інший в шістдесят, а ще інший – у тридцятеро.
24. І другу притчу запропонував Він їм, кажучи: Царство Небесне схоже на чоловіка, що посіяв добре насіння на полі своєму.
25. Та коли люди спали, прийшов ворог його і насіяв поміж пшеницею плевелів, і зник.
26. Коли зійшло вруно і показався колос, тоді зʼявилися й плевели.
27. Та ось, прийшли служники до господаря (поля) і сказали йому: Пане! Хіба не добре насіння сіяв ти на полі твоєму? То звідки ж на ньому плевели?
28. А він сказав їм: Ворог людський учинив це. А служники сказали йому: Хочеш, ми підемо, і виберемо їх?
29. Та він сказав їм: Ні, бо, виполюючи плевели, ви повириваєте разом з ними пшеницю;
30. Залишіть їх, нехай разом ростуть до жнив; і в пору жнивну я скажу женцям: Зберіть передніше плевели та повʼяжіть їх у вʼязочки, щоби спалити їх; а пшеницю зберіть до засіків моїх.
31. Ще одну притчу запропонував Він їм, кажучи: Царство Небесне схоже на зерня гірчичне, котре чоловік узяв і посіяв на полі своєму,
32. Котре, хоч і найменше з-поміж насіння, та коли виросте, буває найбільшим з-поміж зела і стає деревом, аж таким, що прилітають птахи небесні і ховаються в гілках його.
33. Іншу притчу сказав Він їм: Царство Небесне схоже на закваску, яку жінка, узявши, поклала в три міри борошна, доки не вкисло все.
34. Усе це Ісус казав народові притчами і без притчі не говорив їм,
35. Нехай справдиться повідане через пророка, котрий сказав: Відкрию в притчах уста Мої; повідаю утаємничене від утворення світу.
36. Тоді Ісус відпустив народ і зайшов до оселі. Аж тут підійшли до Нього учні Його і сказали: Поясни нам притчу про плевели в полі.
37. А Він сказав їм у відповідь: Сівач доброго насіння є Син Людський;
38. Поле є світ; добре насіння, це – сини Царства, а плевели – сини лукавого;
39. А ворог, що посіяв їх, є диявол; жнива є кінець світу, а женці суть Ангели.
40. Тому отак, як збирають плевели і вогнем спалюють, так буде наприкінці світу цього:
41. Пошле Син Людський Ангелів Своїх, і зберуть із Царства Його всі спокуси і тих, що вчиняють беззаконня.
42. І вкинуть їх до печі вогненної; там буде плач і скрегіт зубів;
43. Тоді праведники засяють, мов сонце, у Царстві Батька їхнього. Хто має вуха чути, нехай чує!
44. Ще схоже Царство Небесне на скарб, схований у полі; котрого знайшов чоловік і утаємничив, і від радости з того йде і продає все, що має, і купляє те поле.
45. Ще схоже Царство Небесне на купця, що шукає гарних перлин,
46. І котрий, коли знайшов одну коштовну перлину, пішов, і продав усе, що мав, і купив її.
47. Ще схоже Царство Небесне на невід, що закинутий в морі, і який захопив чимало всілякої риби;
48. Котрого, коли наповнився, витягнули на берег і присіли й вибрали краще в посудини, а гірше викинули геть.
49. Отак буде й наприкінці світу: Вийдуть Ангели і вилучать лихих з-поміж праведних.
50. І вкинуть їх до печі вогненної: там буде плач і скрегіт зубів.
51. І запитав їх Ісус: Чи зрозуміли ви все це? Вони відповідають Йому: Так, Господе!
52. А Він сказав їм: Ось чому всілякий книжник, навчений про Царство Небесне, схожий на господаря, котрий виносить із скарбниці своєї нове і старе.
53. І коли скінчив Ісус притчі оці, пішов звідти.
54. І прийшов Він на Свою батьківщину, навчав їх у синагозі їхній, аж так, що вони вражалися і казали: Звідки в Нього така премудрість і сила?
55. Чи не теслі Він син? Чи не Його Матір називається Марія, і брати Його Яків, і Йосип, і Симон, і Юда?
56. І сестри Його – чи не всі поміж нами? Звідки ж це в Нього?
57. І спокушалися Ним. А Ісус сказав їм: Не буває пророка без честі, хіба що у вітчизні своїй, і в домі своїм!
58. І не звершив там багато див через їхню невіру.

14

Матвія 14

Неспокій Ірода. Убивство Івана Хрестителя.

1. Того часу почув Ірод, правитель чотирьох провінцій, оповіді про Ісуса
2. І сказав служникам своїм: Це Іван Хреститель; він воскрес із мертвих, і тому такі дива вчиняються ним.
3. Бо Ірод схопив був Івана, повʼязав його і вкинув до вʼязниці через Іродіяду, дружину брата свого Пилипа.
4. Тому що Іван казав йому: Ти не мусиш мати її.
5. І хотів убити його, але боявся народу, тому що мали його за пророка.
6. А під час святкування дня народження Ірода, донька Іродіяди танцювала перед зібранням і догодила Іродові.
7. А тому він з присягою пообіцяв їй дати все, чого вона попросить.
8. А вона, навчена матірʼю своєю, сказала: Дай мені отут, на тарелі, голову Івана Хрестителя.
9. І засмутився цар; але заради присяги і тих, що були біля столу, звелів дати їй.
10. І послав відтяти Іванові голову у вʼязниці.
11. І принесли голову його на тарелі і дали дівчині, а вона віднесла матері своїй.
12. А учні його прийшли, забрали тіло його і поховали його; і пішли й повідали Ісусові.
13. І коли зачув Ісус про те, то поплив на човні до пустельної місцини самотою; а народ, зачувши про це, пішов за Ним з міст пішки.
14. І, як вийшов Ісус, то побачив безліч людей, і пожалів їх і уздоровив хворих їхніх.
15. А коли настав вечір, наблизилися до Нього учні Його і сказали: Місцина тут пустельна, і час уже пізній; відпусти народ, щоб вони пішли до поселення і купили собі їжі.
16. Але Ісус сказав їм: Не треба їм відходити; ви дайте їм їсти.
17. А вони кажуть Йому: У нас тут лише пʼять хлібів та дві рибини.
18. Він сказав: Принесіть їх Мені сюди.
19. І звелів народові прилягти на траву, а тоді взяв пʼять хлібів і дві рибини, глянув на небо, благословив, і, переламавши, дав хліби учням, а учні – народові.
20. І їли всі, і наситилися; і набрали кусків, що залишилися, дванадцять повних кошів;
21. А тих, що їли, було близько пʼяти тисяч чоловік, окрім жінок та дітей.
22. І тут-таки змусив Ісус учнів Своїх зайти до човна і відпливти передніше від Нього на другий берег, доки Він відпустить народ.
23. І коли відпустив народ, то Він зійшов на гору, аби помолитися самотою; і увечері залишався там Сам.
24. А човен уже був на середині моря, і його било хвилями, тому що вітер був супротивний.
25. А о четвертій сторожі ночі пішов до них Ісус, йдучи морем.
26. І учні, коли побачили Його, що Він простує морем, жахнулися і казали: Це привид! – і від страху закричали.
27. Але Ісус одразу озвався до них і сказав: Збадьортеся: це Я, не бійтеся.
28. Петро сказав Йому у відповідь: Господе! Якщо це Ти, накажи мені прийти до Тебе по воді.
29. Він сказав: Іди. Петро вийшов з човна і пішов по воді, щоб наблизитися до Ісуса;
30. Але він бачив сильний вітер, і злякався, і почав потопати, а тоді закричав: Господе! Врятуй мене!
31. Ісус відразу простягнув руку, підтримав його і сказав йому: Маловірний! Нащо ти засумнівався?
32. І коли зайшли вони до човна, вітер затих.
33. А ті, що були в човні, підійшли, вклонилися Йому і сказали: Справді, Ти – Син Божий.
34. І, перепливши, прибули на землю Генісаретську.
35. Мешканці тієї місцини упізнали Його і звістили по всій окрузі тій і принесли до Нього усіх хворих.
36. І просили Його, щоб лише торкнутися до поли одежі Його; і котрі торкалися, уздоровлювалися.

15

Матвія 15

Божі Заповіді над людськими.

1. Тоді приходять до Ісуса єрусалимські книжники і фарисеї, і кажуть:
2. Нащо учні Твої нехтують настановами старших? Бо не миють рук своїх, коли їдять хліб.
3. А Він сказав їм у відповідь: Навіщо й ви нехтуєте заповідями Божими заради звичаїв ваших?
4. Адже Бог заповідав: Шануй батька і матір; і той, що проклинає батька чи матір, смертю нехай помре.
5. А ви запевняєте: Якщо хтось скаже батькові чи матері: Дар Богові є те, чим я міг би допомогти вам,
6. Той в жодному разі не шанує батька свого чи матір свою; таким чином ви усунули Заповідь Божу звичаями вашими.
7. Лицеміри! Добре пророкував про вас Ісая, кажучи:
8. Наближаються до Мене ці люди устами своїми і шанують Мене язиком; а серце їхнє задалеко від Мене;
9. Але марно шанують Мене, коли навчають наук, – заповідей людських.
10. І Він покликав народ, і сказав їм: Слухайте і розумійте!
11. Не те, що входить в уста, опоганює людину; але те, що виходить з уст, опоганює людину.
12. Тоді учні Його наблизилися і сказали Йому: Чи відаєш Ти, що фарисеї почули слово це і спокусилися?
13. А Він сказав у відповідь: Усіляка рослина, котру не Батько Мій Небесний посадив, викоріниться.
14. Залишіть їх, вони сліпі вожді сліпих; а якщо сліпий веде сліпого, то обидва впадуть до ями.
15. А Петро відповідав і сказав Йому: Поясни нам притчу оцю.
16. Ісус сказав: Невже навіть ви ще не розумієте?
17. Навіть досі ви не розумієте, що все, що входить у вуста, проходить у черево і викидається геть?
18. А те, що виходить з уст, – з серця виходить; саме це опоганює людину.
19. Бо з серця виходять лихі наміри, убивства, перелюб, людська пристрасть, крадіжки, неправдиві свідчення, обмова:
20. Все це споганює людину; а їсти невмитими руками – не опоганює людини.
21. І коли вийшов звідти, Ісус рушив до країв тирських і сидонських.
22. І ось, жінка одна, ханаанка, що вийшла з тих самих країв, кричала Йому: Помилуй мене, Господе, сину Давидів! Доня моя жорстоко біснується.
23. Але Він не відповідав їй жодним словом. І учні Його наблизилися й просили Його: Відпусти її, тому що волає за нами.
24. А Він сказав їм у відповідь: Я посланий тільки до загиблих овець дому Ізраїлевого.
25. А вона підійшла, вклонилася Йому і сказала: Господе, поможи мені!
26. А Він сказав у відповідь: Не добре забрати хліб у дітей і кинути псам.
27. Вона сказала: Так, Господе! Але навіть пси їдять крихти, котрі падають зі столу господарів їхніх.
28. Тоді Ісус відповів їй і сказав: О, жінко! Велика віра твоя; нехай же буде тобі за бажанням твоїм. І уздоровилася донька її тієї ж миті.
29. Звідси Ісус знову рушив до моря Галілейського, відтак зійшов на гору і присів там.
30. І наблизилася до Нього безліч народу, і серед них багато кульгавих, сліпих і німих, калік й інших чимало, і штовхали їх до ніг Ісусових; і він уздоровлював їх;
31. Аж так, що народ дивувався, як бачив німих, що заговорили, калік – здоровими, кульгавих, що вже не мали цієї вади, і сліпих, що були вже зрячими; і прославляв Бога Ізраїлевого.
32. А Ісус прикликав учнів Своїх і сказав їм: Шкода Мені народу, що вже три дні біля Мене, і нічогісінько не їсть. А відпустити їх голодними не хочу, щоб не охляли в дорозі.
33. І сказали Йому учні Його: Звідки ж нам узяти в пустелі стільки хлібів, щоб нагодувати стільки народу?
34. І сказав їм Ісус: Скільки у вас хлібів? А вони сказали: Сім, і декілька рибок.
35. Тоді звелів народові прилягти на землю.
36. Тоді взяв сім хлібів і рибу, подякував Богові, поламав і дав учням Своїм, а учні – народові.
37. І їли всі, і наситилися; і набрали сім повних кошів кусків, що залишилися;
38. А тих, що їли, було чотири тисячі чоловіків, окрім жінок та дітей.
39. І коли відпустив народ, Він зайшов до човна, і приплив до Магдалинського краю.

16

Матвія 16

Фарисеї просять ознак із неба.

1. І наблизилися фарисеї і саддукеї, і спокушали Його – просили показати їм ознаки з неба.
2. А Він сказав їм, відповідаючи: Увечері ви кажете: Буде гарна погода, бо небо червоне;
3. І – вранці: Сьогодні негода, тому що небо збагряніло. Лицеміри! Розпізнавати обличчя неба ви умієте, а ознак часу не можете?
4. Рід лукавий і перелюбний ознак шукає, і ознака не буде явлена йому, окрім ознаки Йони пророка. І залишив їх, і відійшов.
5. Перепливши на другий берег (моря), виявили, що учні Його забули взяти хліба.
6. Ісус сказав їм: Глядіть, остерігайтеся закваски фарисейської і саддукейської.
7. Та вони прийшли до згоди поміж собою і казали: Це тому, що ми не взяли з собою хлібів.
8. Ісус спостеріг те і сказав їм: Чого зажурилися поміж собою, маловіри, що хлібів не взяли?
9. Хіба ще не розумієте і не памʼятаєте про пʼятеро хлібів на пʼять тисяч люду, і скільки кошів ви набрали?
10. А також про сім хлібів на чотири тисячі, і скільки кошів ви набрали?
11. Як же ви не розумієте, що не про хліб сказав Я вам: Остерігайтеся закваски фарисейської і саддукейської?
12. Тоді зрозуміли вони, що Він радив їм остерігатися не закваски хлібної, але вчення фарисейського і саддукейського.
13.
А коли прийшов Ісус до країв Кесарії Пилипової, то запитував учнів Своїх: За кого люди вважають Мене, Сина Людського?
14.
Вони сказали: Одні за Івана Хрестителя, інші за Іллю, а ще інші – за Єремію чи за одного з пророків.
15. Він каже їм: А ви за кого маєте Мене?
16.
А Симон Петро, відповідаючи, сказав: Ти – Христос, Син Бога Живого.
17. Тоді Ісус сказав йому, відповідаючи: Щасливий ти, Симоне, сину Йонин, бо не тіло і кров відкрили тобі це, але Батько Мій Небесний.
18. І Я кажу тобі, ти – Петро, і на цьому камені Я утворю Церкву Мою, і брама пекла не здолає її.
19. І дам тобі ключі Царства Небесного: і що звʼяжеш на землі, те буде звʼязане на небесах, і що розвʼяжеш на землі, буде розвʼязане на небесах.
20. Тоді Ісус заборонив учням Своїм, щоб нікому не оповідали, що Він – є Ісус Христос.
21. З того часу Ісус почав відкривати учням Своїм, що Йому належить рушати до Єрусалиму і вельми постраждати від старшин і першосвящеників та книжників, і бути вбитим, і третього дня воскреснути.
22. І відкликав Петро Ісуса і почав заперечувати Йому: Будь милостивий до Себе, Господе! Нехай не буде цього з Тобою!
23. Але Він обернувся й сказав Петрові: Відійди од Мене, сатано! Ти Мені спокуса; бо думаєш не про те, що Боже, але що людське.
24. Тоді Ісус сказав учням Своїм: Якщо хтось хоче йти за Мною, відмовся од себе і візьми хрест свій та йди слідом за Мною.
25. Бо хто хоче життя своє зберегти, той утратить його, а хто втратить життя Своє заради Мене, той знайде його.
26. Яка-бо користь людині, якщо вона надбає цілий світ, а душі своїй нашкодить? Або який викуп дасть чоловік за душу свою?
27. Бо прийде Син Людський у славі Батька Свого з Ангелами Своїми, і тоді віддасть кожному згідно зі справами його.
28. Правду кажу вам: Є тут з-поміж тих, що стоять тут, такі, котрі не спізнають смаку смерти, доки не побачать Сина Людського, що йтиме в Царстві Своєму.

17

Матвія 17

1. По шістьох днях узяв Ісус Петра, Якова та Івана, брата його, і вивів їх на гору високу одних,
2. І перевтілився перед ними, і засяяло Його обличчя, мов сонце, а одежа Його зробилася білою, мов світло.
3. І ось, зʼявилися їм Мойсей та Ілля, що розмовляли з Ним.
4. При цьому Петро сказав Ісусові: Господе! Добре нам тут бути; якщо бажаєш, спорудимо тут три курені: Тобі одного, і Мойсеєві одного, і одного Іллі.
5. І коли він ще говорив, аж ось, хмара ясна обгорнула їх і ось, голос із хмари заговорив: Це – Син Мій улюблений, у Котрому Моя добра воля; Його слухайте!
6. І коли учні почули, то попадали ницьма і вельми злякалися.
7. Але Ісус наблизився, торкнувся до них і сказав: Підведіться і не бійтеся.
8. Коли вони звели очі свої, то нікого не побачили, окрім одного Ісуса.
9. І коли спускалися вони з гори, Ісус заборонив їм, кажучи: Нікому не оповідайте про це видіння, аж доки Син Людський не воскресне з мертвих.
10. І запитали Його учні: А чому книжники запевняють, що Іллі належить прийти передніше?
11. Ісус сказав їм у відповідь: Авжеж, Ілля має прийти заздалегідь і влаштувати все;
12. Але кажу вам, що Ілля вже прийшов, і не впізнали його, а вчинили з ним, як бажали; так і Син Людський постраждає від них.
13. Тоді учні зрозуміли, що Він казав їм про Івана Хрестителя.
14. Коли вони прийшли до народу, то наблизився до Нього чоловік, упав на коліна перед Ним,
15. І сказав: Господе! Помилуй сина мого; він у новомісяччя біснується і тяжко страждає, бо часто кидається у вогонь, і часто у воду.
16. Я приводив його до учнів Твоїх, і вони не могли уздоровити його.
17. А Ісус, відповідаючи, сказав: О, роде невірний і розбещений! Доки буду з вами? Доки Я буду терпіти вас? Приведіть його до Мене сюди.
18. І заборонив йому Ісус, і біс вийшов з нього; і юнак уздоровився тієї ж миті.
19. Тоді учні наблизилися до Ісуса наодинці і сказали: А чому ми не змогли вигнати його?
20. А Ісус сказав їм: Через віру вашу малу; бо істину кажу вам: Якщо ви будете мати віру, як гірчичне зерня завбільшки, і скажете горі оцій: Перейди звідси туди, і вона перейде; і нічого не буде для вас неможливого.
21. А цей рід демонів виганяється лише молитвою і постом.
22. А коли вони були в Галілеї, Ісус сказав їм: Син Людський зраджений буде і потрапить до рук людських.
23. І забʼють Його, і третього дня воскресне. І вони дуже засумували.
24. А коли вони прийшли до Капернауму, то підійшли до Петра збирачі дідрахм і сказали: А вчитель ваш чи не дасть дідрахми?
25. Він сказав: Так. І коли зайшов він до оселі, то Ісус попередив його, сказавши: Як тобі видається, Симоне? Царі землі з кого беруть мито чи податки? Чи із синів своїх чи із сторонніх?
26. Петро відказав Йому: Із сторонніх. Ісус сказав йому: Отож, сини вільні;
27. Але, щоб нам не спокусити їх, піди до моря, закинь вудку, і першу рибину, котра попадеться, візьми; і коли розтулиш у неї рота, знайдеш статир; візьми його і віддай їм за Мене і за себе.

18

Матвія 18

Хто найбільший у Царстві Небеснім?

1. Того часу учні підійшли до Ісуса і казали: Хто більший у Царстві Небеснім?
2. Ісус покликав дитя і поставив його серед них.
3. І сказав: Істину кажу вам, якщо не навернетеся і не будете, як діти, не увійдете до Царства Небесного;
4. Отож, хто змаліє, як оце дитя, той і більший у Царстві Небесному;
5. І хто прийме таке одне дитя в імʼя Моє, той Мене приймає;
6. А хто спокусить одного з малих оцих, що вірують в Мене, то йому краще було б, якби повісили йому жорна на шию і втопили його у морській глибині;
7. Лихо світові од спокус, бо необхідно прийти спокусам; але горе тому чоловікові, через котрого спокуса приходить.
8. Коли ж рука твоя або нога твоя спокушають тебе, відітни їх і відкинь геть від себе: краще для тебе увійти до життя без руки чи без ноги, аніж із двома руками і двома ногами бути кинутому у вогонь вічний.
9. І коли око твоє спокушає тебе, вирви його, і відкинь од себе: краще тобі з одним оком увійти до життя, аніж із двома очима бути кинутому в геєну вогненну.
10. Глядіть, щоб не було у вас презирства до одного з малих оцих; бо кажу вам, що Ангели їхні на небесах завжди бачать обличчя Батька Мого Небесного.
11. Бо Син Людський прийшов знайти і врятувати загибле.
12. Як вам видається? Якби у когось було сто овець, і одна з них заблукала, то чи не залишить він девʼяносто девʼять у горах і чи не піде шукати ту, що заблукала?
13. І коли поталанить знайти її, то правду вам кажу, він радіє нею більше аніж девʼяносто девʼятьма, котрі не заблукали.
14. Ось так, немає волі Батька вашого Небесного, щоб загинув один з малих оцих.
15. А якщо згрішить супроти тебе брат твій, піди і викрий його поміж тобою і ним одним; якщо послухає тебе, то придбав ти брата твого.
16. А якщо не послухає, візьми з собою ще одного або двох, щоб устами двох чи трьох свідків підтвердилося всіляке слово.
17. А якщо не послухає їх, скажи церкві; а якщо й церкви не послухає, то нехай буде він тобі, мов поганин і митник.
18. Правду кажу вам: Що ви звʼяжете на землі, те буде звʼязане на небі; і що розвʼяжете на землі, те буде розвʼязане на небі.
19. Правду також кажу вам, що коли двоє із вас погодяться на землі просити про всіляку справу, то, чого б не попросили, буде їм від Батька Мого Небесного.
20. Бо, де двоє чи троє зібрані в імʼя Моє, там Я серед них.
21. Тоді Петро наблизився до Нього і сказав: Господе! Скільки разів прощати братові моєму, що згрішив супроти мене? Чи до семи разів?
22. Ісус каже йому: Не мовлю тобі: до семи, але до сімдесяти разів по сім.
23. Тому-то Царство Небесне схоже на царя, котрий зажадав порахуватися зі служниками своїми.
24. Коли розпочав він зводити рахунки, привели до нього (чоловіка), що заборгував йому десять тисяч талантів;
25. А оскільки він не мав чим заплатити, то володар його наказав продати його і дружину його, і діток, і все, що він мав, і заплатити.
26. Тоді служник той упав і, кланяючись йому, казав: Володарю! Потерпи на мені, я все тобі поверну.
27. Володар змилосердився над служником отим, відпустив його і борг йому простив.
28. А служник той, коли вийшов, знайшов одного з товаришів своїх, котрий був винний йому сто динаріїв, і, схопивши його, душив його і казав: Віддай мені те, що винен.
29. Тоді товариш його упав до ніг його, благав його і говорив: Потерпи на мені, і все віддам тобі.
30. Але той не захотів, а пішов і вкинув його до вʼязниці, аж доки не віддасть боргу.
31. Товариші його, які бачили те, що відбувається, дуже зажурилися і прийшли й розповіли володареві своєму про все, що було.
32. Тоді володар його кличе його і каже: Лихий слуго! Увесь борг той я простив тобі, тому що ти ублагав мене;
33. Чи не варто було тобі помилувати приятеля твого, як ото я помилував тебе?
34. Володар розгнівався і віддав його катам, аж доки не поверне йому всього боргу.
35. Отак і Батько Мій Небесний учинить з вами, якщо не простить кожний з вас від серця Свого братові своєму гріхів його.

19

Матвія 19

Ісус уздоровлює народ.

1. Коли Ісус скінчив ці слова, то вийшов із Галілеї і прибув до володінь юдейських, що за Йорданом.
2. За Ним рушила безліч народу, і Він уздоровлював їх там.
3. І наблизилися до Нього фарисеї і спокушали Його, кажучи Йому: Чи з будь-якої причини дозволяється чоловікові розлучатися з дружиною своєю?
4. Він так їм відповів: Хіба не читали ви, що Творець від початку витворив їх чоловіком і жінкою?
5. І сказав: А тому нехай залишить чоловік батька і матір, і приліпиться до дружини своєї, і будуть обидвоє однією плоттю.
6. Аж так, що вони вже не двоє, але одна плоть. Отже, що Бог поєднав, того людина нехай не розлучає.
7. Вони сказали Йому: А чому ж Мойсей заповідав давати листи про розлучення і розривати з нею шлюб?
8. Він сказав їм: Мойсей, з огляду на жорстоке серце ваше, дозволив вам розривати шлюб із дружинами вашими; а спочатку не було так.
9. Але Я кажу вам: Хто розлучиться з дружиною своєю не за перелюб і одружиться з другою, той чинить перелюб, а той, що одружився з розлученою, також чинить перелюб.
10. Сказали Йому учні Його: Якщо такий обовʼязок чоловіка щодо дружини, то краще не одружуватися.
11. А Він сказав їм: Не всі можуть вмістити це слово, але кому дано;
12. Бо є скопці, котрі із лона матері народилися так; і є скопці, котрі вчинені людьми; і є скопці, котрі самі себе вчинили скопцями для Царства Небесного. Хто може прийняти, нехай прийме.
13. Тоді привели до Нього дітей, щоб Він поклав на них руки і помолився; а учні забороняли їм.
14. Але Ісус сказав: Пустіть дітей і не забороняйте їм приходити до Мене, бо таких є Царство Небесне.
15. І, поклавши на них руки, попростував звідти.
16. І ось, підійшов один (чоловік) і сказав Йому: Учителю Добрий! Що маю вчинити доброго, щоб мати життя вічне?
17. А Він сказав йому: Нащо ти називаєш Мене Добрим? Ніхто не добрий, а лише один Бог. Та коли хочеш увійти в життя вічне, дотримуйся заповідей.
18. Він сказав Йому: Яких? А Ісус сказав: Не вбивай, не чини перелюбу, не кради, не свідкуй облудно.
19. Шануй батька і матір; і люби ближнього твого, як самого себе.
20. Юнак сказав Йому: Усе це зберіг я від юности моєї; то чого мені ще бракує?
21. Ісус сказав йому: Якщо хочеш бути досконалим, піди, продай маєток свій і роздай убогим; і будеш мати скарб на небесах; і приходь і йди слідом за Мною.
22. Зачувши це слово, юнак сумно пішов геть, бо в нього був значний маєток.
23. А Ісус сказав учням Своїм: Істину повідую вам, що складно багатому увійти до Царства Небесного;
24. І ще кажу вам: Зручніше верблюдові пройти крізь вушко голки, аніж багатому увійти до Царства Божого.
25. Учні Його, зачувши це, здивувалися і сказали: У такому разі – хто може врятуватися?
26. А Ісус глянув і сказав їм: Людям це неможливо, а Богові все можливо.
27. Тоді Петро, відповідаючи, сказав Йому: Ось, ми покинули все і пішли за Тобою; а що буде нам?
28. А Ісус сказав їм: Істину кажу вам, що ви, котрі пішли за Мною, – у новому житті, коли сяде Син Людський на престолі слави Своєї, сядете й ви на дванадцятьох престолах судити дванадцять колін Ізраїлевих.
29. Кожний, хто залишить оселі, чи братів, чи сестер, чи батька, чи матір, або дружину, чи дітей, чи землі заради ймення Мого, дістане у сто разів більше і життя вічне матиме у спадок.
30. Багато з перших будуть останніми, і останні – першими.

20

Матвія 20

Притча про робітників у винограднику.

1. Бо Царство Небесне схоже на господаря дому, котрий вийшов уранці найняти робітників для виноградника свого.
2. Він домовився з робітниками по динарію на день і послав їх на виноградник свій.
3. А коли вийшов близько третьої години, то побачив інших, що стояли на торговиці без діла,
4. І сказав їм: Рушайте й ви на виноградник мій, і що належатиме вам, дам вам. І вони пішли.
5. Він знову вийшов близько шостої і девʼятої години і вчинив те саме.
6. Нарешті, вийшовши близько одинадцятої години, він побачив інших, що стояли без діла, і сказав їм: Ви чого стоїте отут цілісінький день без діла?
7. Вони сказали йому: Бо ніхто нас не найняв. Він сказав їм: Рушайте й ви на мій виноградник, і, що належатиме вам, дістанете.
8. А коли настав вечір, сказав господар виноградника урядникові своєму: Поклич робітників і роздай їм заплату, причому почни з останніх до перших.
9. Коли прийшли ті, що працювали з одинадцятої, то дістали по динарію.
10. А ті, що прийшли першими, гадали собі, що вони одержать більше; але одержали й вони по динарію.
11. А коли одержали, почали дорікати господареві дому.
12. І казали йому: Оці останні працювали одну годину, а ти порівняв їх з нами, хоч ми зазнали труднощів дня у спеку.
13. А Він у відповідь сказав одному з них: Друже! Я не кривджу тебе; хіба не за динарія ти домовився зі мною?
14. Візьми своє та йди собі; а я хочу дати ось цьому останньому так само, як тобі;
15. Хіба не в моїй волі чинити, як хочу? Чи око твоє заздрісне з тієї причини, що я добрий?
16. Отак будуть останні першими, а перші – останніми; тому що багато покликаних, але мало вибраних.
17. Ісус зажадав рушити до Єрусалиму і відкликав дванадцятеро учнів осібно та й сказав їм:
18. Ось, ми рушаємо до Єрусалиму, і Син Людський буде виданий першосвященикам і книжникам, і зрокують Його на смерть.
19. І віддадуть Його поганам на наругу та биття і на розпʼяття, і третього дня воскресне.
20. Тоді наблизилася до Нього матір синів Зеведеєвих із синами своїми, і вклонилася, бажаючи чогось просити в Нього.
21. Він сказав їй: Чого ти бажаєш? Вона сказала Йому: Скажи, щоб оці двоє синів моїх сіли у Царстві Твоєму один праворуч, а другий ліворуч Тебе.
22. І відповів Ісус: Не відаєте, чого просите; чи можете пити чашу, котру Я буду пити? Або хреститися хрещенням, котрим Я хрещуся? Вони сказали Йому: Можемо.
23. І сказав їм: Справді чашу Мою будете пити, і хрещенням, котрим Я хрещуся, будете хреститися; але дати сісти у Мене праворуч, або ліворуч – не від Мене залежить; але для кого Мій Батько приготував.
24. Зачувши це, інші десять учнів почали нарікати на двох братів.
25. А Ісус покликав їх і сказав: Ви знаєте, що князі народів панують над ними, і вельможі мають владу над ними;
26. Але поміж вами нехай не буде так: а хто хоче поміж вами бути більшим, нехай буде вам служником;
27. І хто хоче поміж вами бути першим, нехай буде вам рабом;
28. Бо Син Людський не для того прийшов, щоб Йому служили, але для того, аби послугувати і віддати життя Своє для спокути за багатьох.
29. І коли виходили вони з Єрихону, за Ним рушило багато народу.
30. Аж ось, двоє сліпих, що сиділи біля шляху, почули, що мимо проходить Ісус, і почали кричати: Помилуй нас, Господе, Сину Давидів!
31. А народ примушував їх мовчати; але вони ще голосніше почали кричати: Помилуй нас, Господе, Сину Давидів!
32. Ісус зупинився, підкликав їх і сказав: Чого ви хочете від Мене?
33. Вони сказали Йому: Господе! Щоб відкрилися очі наші.
34. Тоді Ісус змилосердився, і торкнувся очей їхніх; і тієї ж хвилі прозріли очі їхні, і вони пішли за Ним.

21

Матвія 21

Ісус вʼїздить до Єрусалиму.

1. І коли наблизилися до Єрусалиму і прийшли до Вітфагії, до гори Олив, тоді Ісус послав двох учнів,
2. Сказавши їм: Ідіть до поселення, котре оце перед вами; і відразу знайдете віслючку привʼязану і молодого віслюка з нею; відвʼяжіть і приведіть до Мене;
3. І якщо хтось скаже вам що-небудь, відповідайте, що вони необхідні Господові: і відразу пошле їх.
4. А все це було, нехай справдиться сказане через пророка, котрий каже:
5. Скажіть доньці Сіоновій: Ось, Цар твій іде до тебе упокорений, сидячи на віслючці і на молодому віслюку, синові підʼяремної.
6. Учні пішли і вчинили так, як звелів їм Ісус.
7. Привели віслючку і молодого віслюка, поклали на них одежу свою, і Він сів на неї.
8. Безліч народу стелило одежу свою на шляху, а інші стинали гілки з дерев і вистеляли ними шлях;
9. А народ, що йшов попереду і супроводжував, вигукував: Осанна синові Давидовому! Благословенний, що йде в імʼя Господнє! Осанна на висоті!
10. І коли увійшов Він до Єрусалиму, всесеньке місто заворушилося і загомоніло: Хто це?
11. А народ (що супроводжував Ісуса) відповідав: Це Ісус – пророк із Назарету Галілейського.
12. І зайшов Ісус до храму Божого і повиганяв усіх, що продавали й купували в храмі, і перекинув столи міняйлам, і лавиці тих, що продавали голубів,
13. І казав їм: Написано: Дім Мій домом молитви назветься; а ви вчинили його печерою розбійників.
14. І наблизилися до Нього в храмі сліпі й кульгаві, і Він уздоровив їх.
15. А священики і книжники, які бачили дива, котрі Він звершив, і дітей, що вигукували в храмі і говорили: Осанна Синові Давидовому! – обурилися.
16. І сказали Йому: Ти чуєш, що вони вигукують? А Ісус сказав їм: Авжеж! Хіба ви ніколи не читали: З уст немовлят і грудних діток Ти хвалу учинив?
17. І залишив їх, вийшов геть з міста до Віфанії і там переночував.
18. А вранці, як вертав до міста, відчув голод;
19. Він побачив при дорозі одну смоковницю, підійшов до неї, нічого не знайшов на ній, окрім листя, і сказав їй: Нехай уже не виросте плодів від тебе ніколи повік! І смоковниця тієї ж хвилі всохла.
20. Коли учні побачили це, вони здивувалися і казали: Яким чином так швидко всохла смоковниця?
21. А Ісус сказав їм у відповідь: Істину кажу вам: Якщо будете мати віру і не засумніваєтеся, не тільки вчините оце, що вчинено із смоковницею, але, якщо навіть горі оцій скажете: Піднімися та кинься в море, – станеться;
22. І все, чого не попросите в молитві з вірою, одержите.

23. І коли прийшов Він до храму і навчав, наблизилися до Нього першосвященики і старійшини народу і сказали: Якою владою Ти оце вчиняєш? І хто дав Тобі таку владу?
24. Ісус сказав їм у відповідь: Запитаю вас і Я про одне; якщо про те скажете Мені, то Я також скажу вам, якою владою це вчиняю;
25. Хрещення Іванове звідки було: з небес, чи від людей? А вони гомоніли поміж собою: Якщо скажемо: з небес, то Він скаже нам: То чому ж ви не повірили йому?
26. А якщо сказати: Від людей – боїмося народу, бо всі мають Івана за пророка.
27. І сказали на те Ісусові: Не відаємо. Тоді сказав і Він їм: То Я також вам не скажу, якою владою Я це вчиняю.
28. І як вам здається? В одного чоловіка було двоє синів; якось він підійшов до першого і сказав: Сину! Піди сьогодні, попрацюй на винограднику моєму.
29. Але він сказав у відповідь: Не хочу, проте пізніше покаявся і пішов.
30. Тоді підійшов до другого (сина) і сказав те саме. Але цей відповів: Іду, господарю; проте не пішов.
31. Котрий з двох виконав волю батька? Відповіли йому: Перший. Ісус сказав їм: Істину кажу вам, що митники і блудниці передніше вас ідуть до Царства Божого.
32. Бо прийшов до вас Іван шляхом праведности, і ви не повірили йому; а митники і блудниці повірили йому; а ви, хоч бачили те, не розкаялися потім, аби повірити йому.
33. Вислухайте другу притчу. Був такий господар дому, котрий посадив виноградника, обгородив його парканом, викопав у ньому яму-чавило, спорудив башту і віддав його (виноградника) виноградарям, та й пішов собі.
34. А коли надійшов час плодів, він послав своїх служників до виноградарів, щоб забрати свої плоди.
35. Та виноградарі схопили служників його, і одного прибили, іншого вбили, а того забили камінням.
36. Знову послав він інших служників, але вже більше, аніж першого разу; але й з ними вчинили так само.
37. Нарешті, він послав до них свого сина, кажучи: Засоромляться сина мого.
38. Але виноградарі, забачивши сина, сказали один одному: Це – спадкоємець; ходімо, забʼємо його і заволодіємо спадщиною його.
39. Вони схопили його, вивели геть з виноградника і вбили.
40. Отож, коли прийде господар виноградника, то що вчинить з оцими виноградарями?
41. Кажуть Йому: Злочинців цих зрокує на смерть, а виноградника віддасть іншим виноградарям, котрі будуть віддавати йому плоди у свій час.
42. Ісус сказав їм: Невже ви ніколи не читали в (Святому) Письмі: Камінь, що відкинули будівничі, став каменем наріжним: це – від Господа, і є дивовижним в очах ваших?
43. А тому й кажу вам, що відбереться од вас Царство Боже і дасться народові, що приносить плоди його;
44. І той, хто впаде на цей камінь, розібʼється, а на кого він сам упаде, того зітре на порох.
45. І коли першосвященики і фарисеї вислухали притчі Його, то зрозуміли, що Він про них оповідає,
46. І хотіли схопити Його, проте побоялися народу, тому що Його мали за пророка.

22

Матвія 22

Притча про шлюбний бенкет у царя.

1. Ісус продовжував оповідати притчами, і сказав:
2. Царство Небесне схоже на чоловіка-царя, котрий влаштував шлюбний бенкет для сина свого.
3. І послав служників своїх покликати запрошених на шлюбний бенкет; та не схотіли прийти.
4. Знову послав інших служників, сказавши: Повідайте запрошеним: Ось, я приготував обід мій, телят моїх і що вгодоване, закололи вже, і все готове; приходьте на шлюбний бенкет.
5. Але вони знехтували запрошенням, і пішли, хто на поле своє, а хто до свого крамарювання;
6. А інші схопили служників його, знущалися з них і вбили їх.
7. Коли зачув про те цар, то розгнівався й послав своє військо й винищив убивників тих і спалив місто їхнє.
8. Тоді сказав він служникам своїм: Шлюбний бенкет готовий, а запрошені не були достойні;
9. Отож, підіть на перехрестя і всіх, кого знайдете, кличте на шлюбний бенкет.
10. І служники оті вийшли на шляхи, зібрали всіх, кого лише знайшли, і злих, і добрих; і шлюбний бенкет виповнився весільниками.
11. Коли цар прийшов оглянути присутніх, то побачив там чоловіка, одягнутого не в шлюбний одяг,
12. І сказав йому: Друже! Як же ти зайшов сюди не в шлюбному одязі? А він змовчав.
13. Тоді сказав цар служникам: Звʼяжіть йому руки й ноги, візьміть його і вкиньте в пітьму зовнішню: там буде плач і скрегіт зубів.
14. Тому що багато запрошених, але мало вибраних.
15. Тоді фарисеї пішли і радилися, як би спіймати Його на слові.
16. І послали до Нього учнів своїх з іродіянами, кажучи: Учителю! Ми знаємо, що Ти справедливий, і справді дороги Господньої навчаєш, і не піклуєшся, щоб комусь догодити, бо не зважаєш на жодну особу;
17. То скажи нам: Як Тобі видається? Чи дозволено давати податок кесареві, чи ні?
18. Але Ісус побачив лукавство їхнє і сказав: Нащо спокушаєте Мене, лицеміри?
19. Покажіть Мені монету, котрою сплачується податок. Вони принесли Йому динарій.
20. І сказав їм: Чиє оце зображення і напис?
21. Сказали Йому: Кесарові. Тоді сказав їм: Отож, віддавайте кесареве кесарю, а Боже – Богові.
22. Вони зачули це і здивувалися, а тоді покинули Його – пішли геть.
23. Того дня наблизилися до Нього саддукеї, котрі запевняють, що немає воскресіння, і запитали Його:
24. Учителю, Мойсей сказав: Якщо хтось помре, не маючи дітей, то нехай брат його візьме за дружину собі дружину його і відродить потомство братові своєму.
25. Було у нас семеро братів: перший одружився і вмер, і, не маючи дітей, залишив дружину свою братові своєму.
26. Так само і другий, і третій, аж до сьомого;
27. По всіх померла й дружина.
28. Отож, у воскресінні, котрого з сімох братів буде вона дружиною? Бо всі мали її.
29. Ісус сказав їм у відповідь: Помиляєтеся, бо не відаєте ні Письма, ні сили Божої.
30. Бо у воскресінні не одружуються, не виходять заміж, але живуть, мов Ангели Божі на небесах.
31. А хіба не читали ви сказаного вам Богом про воскресіння мертвих:
32. Я Бог Авраама, і Бог Ісаака, і Бог Якова? Бог не є Бог мертвих, але живих.
33. А народ чув і вельми дивувався з учення Його.
34. А фарисеї, коли почули, що Він учинив саддукеїв мовчазними, зібралися разом.
35. І один з них, учитель Закону, запитав, спокушаючи Його:
36. Учителю! Яка найбільша заповідь у Законі?
37. Ісус сказав Йому: Полюби Господа, Бога твого, всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всім розумом твоїм.
38. Це – перша і найбільша заповідь;
39. А друга схожа на цю: Полюби ближнього твого, як самого себе;
40. На цих двох заповідях утверджується увесь Закон і пророки.
41. А коли зібралися фарисеї, Ісус запитав їх:
42. Що ви думаєте про Христа? Чий Він Син? Сказали Йому: Давидів.
43. Сказав їм: То як же Давид, у Дусі, називає Його Господом, коли каже:
44. Сказав ГОСПОДЬ Господові моєму: Сиди праворуч Мене, доки покладу ворогів Твоїх до підніжжя ніг Твоїх?
45. Отож, якщо Давид називає Його Господом, то як це Він син йому?
46. І ніхто не зміг відповісти Йому жодним словом; від того дня вже ніхто не смів запитувати Його.

23

Матвія 23

Лицемірство книжників та фарисеїв.

1. Тоді Ісус почав оповідати народові і учням Своїм.
2. І сказав: На сидінні Мойсеєвім сіли книжники і фарисеї;
3. Тож усе, що вони скажуть вам пильнувати, пильнуйте і чиніть, але за діями їхніми не чиніть, бо вони лиш говорять, та не вчиняють;
4. Вони звʼязують важкі, не під силу тягарі і кладуть людям на плечі, а самі навіть пальцем не хочуть їх поворухнути.
5. А всі справи свої вони вчиняють на те, щоб їх люди бачили; роблять ширшими свої філактери і збільшують поли одежі своєї;
6. А також люблять попереду напівлежати, коли бенкетують, і займають передні лавиці в синагогах
7. І вітальні вигуки в народних зібраннях, і щоб люди кликали їх: Навчителю! Навчителю!
8. А ви не називайтеся вчителями, бо один у вас учитель – Христос, а ви всі – брати;
9. І батьком собі не називайте нікого на землі, бо один у вас Батько, Котрий на небесах;
10. І не називайтеся наставниками, бо один у вас наставник – Христос.
11. Найбільший з-поміж вас нехай буде вам служником:
12. Бо хто підносить себе, той принижений буде; а хто принижує себе, той піднесеться.
13. Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що зачиняєте Царство Небесне людям; бо самі не входите і бажаючих увійти не пускаєте.
14. Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що пожираєте оселі вдів і лукаво довго молитеся: за це приймете ще більший осуд.
15. Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що обходите море і суходіл, щоб навернути бодай одного; і коли це трапляється, вчиняєте його сином геєни, удвічі гіршим од вас.
16. Горе вам, вожді сліпі, котрі запевняють: Якщо хтось присягнеться храмом, то нічого; а якщо хтось присягнеться золотом храму, за ним буде провина.
17. Нерозумні та сліпі! Що більше: золото, чи храм, котрий освячує золото?
18. Також: Якщо хтось присягнеться жертовником, то нічого; а якщо присягнеться тим даром, котрий на ньому, той завинив.
19. Нерозумні і сліпі! Що більше: дар, чи жертовник, що освячує дара?
20. Отож, той, хто присягається жертовником, присягається ним і всім тим, що на ньому.
21. І той, що присягається храмом, присягається ним і Тим, що Живе в ньому.
22. І той, що присягається небом, присягається престолом Божим і Тим, Хто сидить на ньому.
23. Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що даєте десятину з мʼяти, ганусу й кмину, і покинули найважливіше в Законі: суд, милість і віру; це належало чинити і того не залишати.
24. Вожді сліпі, що виціджуєте комара, а верблюда поглинаєте!
25. Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що очищаєте чашу і тарелю зовні, а всередині вони повнісінькі крадіжу і неправди.
26. Фарисею сліпий! Очисть передніше чашу й таріль усередині, щоб чисті вони були й зовні.
27. Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що стали схожими на фарбовані гроби, котрі зовні видаються гарними, а всередині повнісінькі мертвими кістками і всілякою нечистотою;
28. Отак і ви зовні видаєтеся людям праведними, а всередині виповнені лицемірством і беззаконням.
29. Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що споруджуєте гробниці пророкам і оздоблюєте памʼятники праведників,
30. І кажете: Якби ми були за днів батьків наших, то не були б спільниками їхніми в пролитті крови пророків;
31. Таким чином ви самі супроти себе свідчите, що ви сини тих, котрі вбивали пророків.
32. Доповнюйте й ви міру батьків ваших.
33. Змії, гадюче поріддя! Як втічете ви від засудження до геєни?
34. Тому ось, Я посилаю до вас пророків, і мудрих, і книжників, і ви деяких убʼєте й розіпнете, а інших будете бити в синагогах ваших і виганяти з міста до міста;
35. Нехай же прийде на вас уся кров праведна, пролита на землі, від крови Авеля праведного до крови Захарії, сина Варихіїного, котрого ви убили поміж храмом і жертовником.
36. Істину кажу вам; що все це прийде на цей рід.
37. Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків і каменуєш посланих до тебе! Скільки разів хотів Я зібрати діток твоїх, як птаха збирає пташеняток своїх під крила, але ви не бажали!
38. Ось, залишається вам дім ваш порожній.
39. Бо повідую вам: Не побачите Мене віднині, аж доки не скажете: Благословенний Той, що приходить в імʼя Господнє!

24

Матвія 24

Ісус на горі Олив.

1. Ісус вийшов і рушив од храму. І наблизилися учні Його, аби показати Йому споруду храму.
2. А Ісус сказав їм: Чи бачите все оце? Істину кажу вам: Не залишиться тут каменя на камені; все буде зруйноване!
3. А коли сидів Він на горі Олив, то наблизилися до Нього учні самотою і запитали: Скажи нам, коли це станеться? І яка ознака Твого пришестя й кінця віку?
4. Ісус сказав їм у відповідь: Пильнуйте, щоб хтось не принадив вас;
5. Бо чимало прийде (людей) під йменням Моїм і будуть запевняти: я – Христос, і багатьох зведуть.
6. Також почуєте про війни і про військові чутки. Глядіть, не жахайтеся; бо має все це статися. Але й це ще не кінець.
7. Бо повстане народ на народ і царство на царство, і буде голод, і моровиця, і землетруси по краях;
8. Але все це лише початок пошестей.
9. Тоді будуть віддавати вас на страждання і вбиватимуть вас; і вас зненавидять усі народи за ймення Моє.
10. І тоді спокусяться вельми багато і один одного будуть зраджувати і зненавидять один одного;
11. І багато лжепророків постане і зваблять багатьох;
12. І через безмір злочинів у багатьох охолоне любов;
13. А той, хто витерпить до кінця, – врятується.
14. І буде проповідувана ця Євангелія Царства по всій землі, на свідчення народам усім; і тоді прийде кінець.
15. Отож, коли побачите мерзоту спустошення, що про неї вістив пророк Даниїл, котра стоятиме на святому місці, – той, що читає, нехай розуміє, –
16. Тоді ті, що в Юдеї, нехай утікають в гори;
17. І хто на покрівлі, той нехай не сходить взяти що-небудь з оселі своєї;
18. І хто в полі, той нехай не повертається назад забрати одежу свою.
19. А горе вагітним і тим, що годують персами за тих днів!
20. Моліться, щоб не сталася втеча ваша взимі, або ж у суботу;
21. Бо тоді буде велика скорбота, котрої не бувало від початку світу й донині, і не буде.
22. І якби не скоротилися ті дні, то не врятувалася б жодна плоть; але заради вибраних, скоротяться ті дні.
23. Тоді, якщо хтось скаже вам: ось, тут Христос, або там, – не вірте.
24. Бо постануть лжехристи і лжепророки і відкриють великі знамення і дива, щоб звести, якщо це можливо, навіть вибраних.
25. Ось, Я наперед сказав вам.
26. Отож, якщо скажуть вам: Ось, Він у пустелі, – не виходьте; Він в утаємничених кімнатах – не вірте;
27. Бо, як блискавка вихоплюється від сходу і видно її навіть до заходу, отак буде пришестя Сина Людського;
28. Бо де буде труп, там зберуться орли.
29. І раптом, після скорботи днів тих, сонце затьмариться, і місяць не дасть свого світла; і зорі впадуть з неба, і сили небесні захитаються.
30. Тоді зʼявиться ознака Сина Людського на небі; і тоді заплачуть усі племена земні і побачать Сина Людського, що йде на хмарах небесних із силою та славою великою;
31. І пошле Ангелів Своїх з рогом грімкоголосим, і зберуть вибраних Його від чотирьох вітрів, від краю небес до краю їхнього.
32. Від смоковниці візьміть подобу: коли гілки її стають уже мʼякими і випускають листя, то знаєте, що близенько літо;
33. Так, коли ви побачите усе це, знайте, що близенько, за дверима.
34. Істину кажу вам: Не перейде рід оцей, як усе це станеться.
35. Небо і земля минуться, але слово Моє не минеться.
36. А про день той і про час ніхто не відає, ні Ангели небесні, ні Син, а лише Батько Мій один.
37. Але як було за днів Ноя, так буде, коли прийде Син Людський.
38. Бо, як за днів перед потопом їли, пили, одружувалися і виходили заміж аж до того дня, як зайшов Ной до ковчега,
39. І не задумувалися, аж доки не прийшов потоп і не винищив всіх, – отак станеться й пришестя Сина Людського;
40. Тоді будуть двоє на полі: один візьметься, а другий залишиться.
41. Двоє будуть молоти на жорнах: одна візьметься, а друга залишиться.
42. Отож, пильнуйте, тому що не відаєте, котрого часу Господь ваш прийде.
43. Але це ви знаєте, що, якби відав хазяїн дому, в яку сторожу прийде злодій, то пильнував би і не дав би підкопати власний дім.
44. Тому й ви будьте готові, бо, о котрій годині не сподіваєтеся, прийде Син Людський.
45. То хто є вірний і урівноважений служник, котрого володар його поставив над слугами своїми, щоб давати їм їжу вчасно?
46. Щасливий той служник, котрого володар його, як прийде, то знайде таким, що вчиняє саме так.
47. Істину кажу вам, що над усім маєтком своїм поставить його.
48. А якщо недобрий служник той, будучи злим, скаже в серці своєму: Не скоро прийде володар мій,
49. І почне бити товаришів своїх і їсти та пити з пʼяницями, –
50. То прийде володар служника того, за дня, котрого він не чекає, і в годину, котрої не відає;
51. І розітне його, і визначить однакову долю йому з лицемірами, – буде плач там і скрегіт зубів.

25

Матвія 25

Притча про 10 дів.

1. Тоді схоже буде Царство Небесне на десятьох дів, котрі взяли світильники свої і вийшли назустріч нареченому;
2. Із них пʼятеро було мудрих і пʼятеро нерозумних.
3. Нерозумні взяли світильники свої, але не взяли з собою олії.
4. А мудрі разом із світильниками своїми взяли олії в посудинах своїх;
5. І коли наречений забарився, то задрімали всі, а тоді заснули.
6. Але вночі пролунав крик: Ось, наречений іде, виходьте назустріч йому.
7. Тоді підвелися всі діви ті і приготували свої світильники.
8. А нерозумні сказали мудрим: Дайте нам вашої олії, тому що світильники наші гаснуть.
9. А мудрі відповідали: Щоб не сталося і в нас нестачі, а також у вас, підіть краще до тих, що продають, і купіть собі.
10. Та коли пішли вони купляти, прийшов наречений, і обачні увійшли з ним на шлюбний бенкет, і двері зачинилися.
11. Потому приходять також інші діви і кажуть: Господе! Господе! – відчини нам.
12. А Він сказав їм у відповідь: Істину повідую вам: Не знаю вас.
13. Тож пильнуйте, бо не відаєте ні дня, ні години, коли прийде Син Людський!
14. Бо Він учинить, мов чоловік, який рушав до чужої країни, прикликав служників своїх і доручив їм маєток свій:
15. І одному дав він пʼять талантів, другому два, а тому одного, – кожному за спромогою його; і відразу рушив.
16. Той, що дістав пʼять талантів, пішов і використав їх на справу і надбав ще пʼять талантів.
17. Так само учинив і той, що дістав два таланти, – він також надбав ще два.
18. А той, що одержав одного таланта, пішов і закопав його в землю і утаємничив срібло господаря свого.
19. По тривалім часі, повертається господар тих служників і вимагає в них звіту.
20. Підійшов той, що одержав пʼять талантів і приніс надбані пʼять талантів і сказав: Мій пане! Пʼять талантів дав ти мені, інших пʼять талантів я надбав за них.
21. Господар його сказав йому: Гаразд, старанний і вірний слуго! У малому ти був вірний, над багатьма настановлю тебе; увійди в радість господаря твого.
22. Підійшов також і той, що одержав два таланти, і сказав: Мій пане! Два таланти дав ти мені; ось інших два таланти я надбав за них.
23. Господар його сказав йому: Гаразд, старанний і вірний слуго! У малому ти був вірний, над багатьма тебе настановлю; увійди в радість господаря твого.
24. Підійшов і той, що дістав одного таланта, і сказав: Мій пане! Я знав тебе, що ти людина жорстока, жнеш, де не сіяв, і збираєш, де не розсипав;
25. То я мав острах, пішов і утаємничив твого таланта в землі; і ось тобі твоє.
26. А господар його сказав йому у відповідь: Лукавий слуго і ледачий! Ти знав, що я жну, де не сіяв, і збираю, де не розсипав.
27. Тому мусив ти віддати срібло купцям, і я, повернувшися, одержав би моє з набутком;
28. Отож, візьміть у нього таланта і дайте тому, що має десять талантів,
29. Бо всілякому, що має, додасться і примножиться, а в того, що не має, відбереться й те, що має.
30. А невдатного служника викиньте в пітьму зовнішню: там буде плач і скрегіт зубів. Він сказав це, і проголосив: Хто має вуха чути, нехай почує.
31. А коли прийде Син Людський у славі Своїй і всі святі Ангели з Ним, тоді сяде на престолі слави Своєї,
32. І зберуться перед Ним усі народи; і відлучить одних від других, як пастир (пастух) відлучає овечок від козлів;
33. І поставить овець праворуч Себе, а козлів – ліворуч.
34. Тоді скаже Цар тим, котрі праворуч біля Нього: Прийдіть, благословенні Батька Мого, успадковуйте Царство, приготовлене вам від утворення світу.
35. Бо Я був голодний, – і ви дали Мені їсти; був спраглий, – і ви напоїли Мене; був мандрівником, – і ви прийняли Мене;
36. Був голий, – і ви одягнули Мене; був недужий, і ви навідалися до Мене, у вʼязниці був, і ви прийшли до Мене.
37. Тоді праведники скажуть Йому у відповідь: Господе! Коли це ми бачили Тебе голодним і нагодували? Або спраглим, – і напоїли?
38. Коли ми бачили Тебе мандрівником і прийняли? Або оголеним, і одягнули?
39. Коли ми бачили Тебе хворим, або у вʼязниці, і прийшли до Тебе?
40. І Цар скаже їм у відповідь: Істину повідую вам: Оскільки ви вчинили це одному з оцих братів Моїх менших, то вчинили Мені.
41. Тоді скаже тим, котрі ліворуч від Нього: Геть від Мене, прокляті, у вогонь вічний, приготовлений дияволові та ангелам його;
42. Бо Я був голодний, і ви не дали Мені їсти; спраглий був, – і ви не напоїли Мене;
43. Був мандрівником, і не прийняли Мене; був голим, і не одягли Мене; хворий і у вʼязниці, і не відвідали Мене.
44. Тоді й вони скажуть Йому у відповідь: Господе! Коли ми бачили Тебе голодним, чи спраглим, чи мандрівником, чи голим, чи хворим, або у вʼязниці, і не прислужилися Тобі?
45. Тоді скажу їм у відповідь: Істину повідую вам: Оскільки ви не вчинили цього одному з оцих малих, то не вчинили Мені.
46. І підуть вони на страждання вічні, а праведники в життя вічне.

26

Матвія 26

Ухвала першосвящеників убити Ісуса.

1. Коли Ісус скінчив усі слова оці, то сказав учням Своїм:
2. Ви знаєте, що за два дні буде Пасха, і Син Людський буде виданий на розпʼяття.
3. Тоді зібралися першосвященики і книжники і старшини народу на подвірʼя першосвященика, на імʼя Кайяфа.
4. І ухвалили на раді взяти Ісуса підступом і вбити.
5. Але казали: Лише не на свято, щоб не зчинилося обурення в народі.
6. А коли Ісус був у Віфанії, в домі Симона прокаженого,
7. Підійшла до Нього жінка з алебастровою посудиною вельми коштовного мира і вилила Йому на голову.
8. Учні Його побачили це і обурилися, і казали: Нащо подібне марнотратство?
9. Бо можна було б продати це миро за велику ціну і дати бідним.
10. Але Ісус зрозумів їхнє замішання, і сказав їм: Нащо вчиняєте прикрість жінці? Вона добру справу вчинила для Мене;
11. Тому що вбогих завжди маєте поруч, а Мене не завжди маєте;
12. Коли жінка вилила миро це на тіло Моє, вона приготувала Мене до похорону.
13. Істину повідую вам: Де тільки буде проповідуватися Євангелія ця по всьому світі, оповідатиметься й про те, що вона вчинила – на спомин про неї.
14. Тоді один із дванадцяти, що звався Юда Іскаріотський, пішов до першосвящеників,
15. І сказав: Що ви мені дасте, – і я видам Його вам? Вони запропонували йому тридцять срібняків;
16. І звідтоді він шукав нагоди зрадити Його.
17. А першого дня опрісноків наблизилися учні до Ісуса і сказали Йому: Де звелиш нам приготувати пасху Тобі?
18. Він сказав: Підіть до міста, до такого-от чоловіка і скажіть йому: Учитель мовить: Час Мій близько, у тебе звершу пасху з учнями Моїми.
19. Учні вчинили, як звелів їм Ісус, і приготували пасху.
20. А коли настав вечір, Він приліг з дванадцятьма учнями;
21. І, коли вони їли її, сказав: Правду вам кажу, що один із вас зрадить Мене.
22. Вони вельми засмутилися і почали казати Йому, кожний осібно: Чи не я, Господе?!
23. Але Він сказав у відповідь: Той, що опустить зі Мною руку в таріль, цей зрадить Мене;
24. А втім, Син Людський іде, як написано про Нього; але горе тому чоловікові, що ним Син Людський зраджується: краще було б цьому чоловікові не народжуватися.
25. При цьому Юда, що зраджував Його, сказав: Чи не я, Равві? Ісус говорить йому: Ти сказав.
26. І коли вони їли, Ісус узяв хліб і, благословивши, переламав; і давав учням, кажучи: Прийміть, їжте: це – тіло Моє.
27. А тоді взяв чашу, подякував Батькові, подав їм і сказав: Пийте з неї всі;
28. Бо це – кров Моя Нового Заповіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів.
29. Повідую вам, що віднині не буду пити від плоду цього виноградного аж до того дня, коли буду пити з вами нове вино у Царстві Батька Мого.
30. І вони, проспівавши псалма, пішли на гору Олив,
31. Тоді сказав їм Ісус: Усі ви через Мене спокуситеся цієї ночі, – бо написано: Уражу пастиря, – і порозбігаються вівці отари;
32. А по воскресінні Моєму зустріну вас у Галілеї.
33. Петро сказав Йому у відповідь: Якщо навіть усі спокусяться через Тебе, я ніколи не спокушуся.
34. Ісус сказав йому: Правду кажу тобі, що цієї ночі, перш ніж проспіває півень, тричі зречешся Мене.
35. Каже йому Петро: А хоч би належало мені померти з Тобою, не зречуся Тебе. Подібне казали всі інші учні.
36. Відтак приходить з ними Ісус на місцину, що називається Гетсиманія, і говорить учням: Посидьте тут, доки Я піду, помолюся там.
37. І, взявши з Собою Петра і обидвох братів Зеведеєвих, почав сумувати й тужити.
38. Тоді сказав їм Ісус: Душа Моя тужить смертельно; побудьте тут і попильнуйте зі Мною.
39. І, пройшовши трохи далі, упав ницьма обличчям Своїм, молився і казав: Отче Мій! Якщо можливо, нехай обмине Мене чаша оця; а втім, не як Я хочу, але як Ти.
40. І повернувся до учнів, й знайшов їх сплячими, і сказав Петрові: Чи й справді не могли ви одну годину помолитися зі Мною?
41. Пильнуйте і моліться, щоб не впасти в спокусу: дух бадьорий, а плоть немічна.
42. І знову, як відійшов удруге, молився, кажучи: Батьку Мій! Якщо не може ця чаша обминути Мене, щоб Мені не пити її, нехай буде воля Твоя.
43. І знову повернувся до учнів і знайшов їх сплячими, бо очі в них обважніли.
44. Він знову залишив їх, відійшов і помолився втретє, виповівши ті самі слова.
45. Тоді прийшов до учнів Своїх і сказав їм: А ви все ще спите? Ось наблизилася година, і Сина Людського віддадуть до рук грішників;
46. Підводьтеся, підемо: Ось, наблизився той, що зрадив Мене.
47. І коли Він ще говорив, аж ось, Юда, один із дванадцятьох, прийшов, і з ним безліч народу з мечами й кілками, від першосвящеників і старшин народних.
48. А той, що зрадив Його, подав їм знак і сказав: Кого я поцілую, Той і є, візьміть Його.
49. І тієї ж хвилі підійшов до Ісуса й сказав: Радій, мій Учителю! І поцілував Його.
50. А Ісус сказав йому: Друже, для чого ти прийшов? Тоді підійшли й поклали руки на Ісуса – взяли Його.
51. І ось, один із тих, що були з Ісусом, простягнув руку, витягнув меча свого і вдарив служника першосвященика – відтяв йому вухо.
52. Тоді сказав йому Ісус: Поверни меча твого на його місце, бо всі, що взяли меча, від меча загинуть.
53. Чи гадаєш собі, що Я не можу зараз ублагати Батька Мого, і Він пришле Мені більше, ніж дванадцять легіонів Ангелів?
54. А яким чином справдиться Письмо, що так має статися?
55. Тієї хвилини Ісус сказав народові: Немов на розбійника вийшли ви з мечами й кілками взяти Мене; щодня сидів Я з вами, навчаючи в храмі, і ви не брали Мене.
56. Це все сталося, щоб справдилися писання пророків. Тоді всі учні покинули Його і повтікали.
57. А ті, що взяли Ісуса, повели Його до Кайяфи, першосвященика, куди зібралися книжники і старшини.
58. А Петро йшов за Ним здалеку, до подвірʼя першосвященика; а коли зайшов у двір, то сів із служниками, аби побачити кінець.
59. Першосвященики і старшини і увесь синедріон шукали лжесвідчення супроти Ісуса, щоб зрокувати Його на смерть.
60. І не знаходили; і, хоч багато лжесвідків приходило, не знайшли. Але нарешті прийшли два лжесвідки.
61. І сказали: Він казав: Можу зруйнувати храм Божий і за три дні спорудити його.
62. І підвівся першосвященик і сказав Йому: Чому нічого не відповідаєш? Що вони супроти Тебе свідчать?
63. Ісус мовчав. І першосвященик сказав Йому: Заклинаю Тебе живим Богом, скажи нам, чи Ти Христос, Син Божий?
64. Ісус сказав йому: Ти сказав; навіть повідую вам: віднині бачитимете Сина Людського, що сидить праворуч сили і прийде на хмарах небесних.
65. Тоді першосвященик роздер одежу свою і сказав: Він Бога зневажив! Для чого нам іще свідків? Ось, щойно ви чули зневагу до Нього!
66. Як вам здається? А вони сказали у відповідь: Завинив до смерти.
67. Тоді плювали Йому в обличчя і били Його по щоках, а інші киями били.
68. І казали: Назви нам, Христосе, хто вдарив Тебе?
69. А Петро сидів поза двором. І підійшла до нього одна служниця і сказала: Ти також був з Ісусом галілеянином.
70. Але він зрікся перед усіма, сказавши: Не відаю, що ти кажеш?
71. А коли Він виходив за браму, побачила його інша і сказала тим, що були там: І цей був з Ісусом із Назарету.
72. І він знову зрікся присягою, що не знає Цього Чоловіка.
73. Згодом підійшли, що стояли там, і сказали Петрові: А ти насправді з них, бо навіть мова твоя викриває тебе.
74. Тоді він почав присягатися і божитися, що не знає Цього Чоловіка. І раптом заспівав півень.
75. І пригадав Петро слово, яке сказав йому Ісус: Передніше, аніж проспіває півень, тричі зречешся Мене. І вийшов геть, і плакав гірко.

27

Матвія 27

Старшини народу відводять Ісуса до Пилата.

1. Коли ж настав ранок, усі першосвященики і старшини народу вчинили раду про Ісуса, – щоб зрокувати Його на смерть.
2. Вони звʼязали Його і одвели й віддали Його в руки Понтія Пилата, намісника.
3. Тоді Юда, що зрадив Його, побачив, що Його засуджено, розкаявся і повернув тридцять срібняків першосвященикам і старшинам,
4. Кажучи: Згрішив я, зрадивши Кров безвинну. А вони сказали йому: А нам що до того? Зважай сам.
5. Він кинув срібняки у храмі і вийшов, рушив геть і повісився.
6. А першосвященики взяли ті срібняки і сказали: Це не за законом – покласти їх до скарбниці церковної, бо це – ціна крови.
7. Відтак порадилися на зібранні і купили за них (за срібняки) землю гончарову – для похорону мандрівників.
8. А тому й називається земля ця "землею крови" аж донині.
9. Тоді справдилося сказане через пророка Єремію, котрий сказав: І взяли тридцять срібняків, ціну Оціненого, Котрого оцінили сини Ізраїля.
10. І віддали їх за поле гончарове, як сказав мені Господь.
11. А Ісуса поставили перед намісником; і запитав Його намісник: Ти цар Юдейський? Ісус сказав йому: Ти мовиш.
12. І коли звинувачували Його першосвященики та старшини, Він нічого не відповідав.
13. Тоді сказав Йому Пилат: Чи не чуєш, скільки свідкують супроти тебе?
14. І не відповідав йому жодним словом аж так, що намісник вельми дивувався.
15. А на свято Пасхи намісник мав звичай відпускати народові одного вʼязня, котрого самі бажали.
16. Тоді був у них відомий вʼязень, що звався Варавва.
17. Отож, коли зібралися вони, то сказав їм Пилат: Кого хочете, щоб я відпустив вам: Варавву чи Ісуса, що називається Христом?
18. Бо знав, що видали Його через заздрість.
19. А тим часом, як сидів він (Пилат) на сидінні судді, дружина його послала йому сказати: Не чини анічого Праведникові Тому, бо я нині уві сні багато постраждала за Нього.
20. Але першосвященики і старшини (народу), підмовляли народ просити Варавву, а Ісусові заподіяти смерть.
21. Тоді намісник запитав їх: Кого з оцих двох бажаєте, щоб я відпустив вам? Вони сказали: Варавву.
22. Пилат сказав їм: То що я маю вчинити з Ісусом, що називається Христос? Сказали йому: Нехай буде розпʼятий!
23. Намісник сказав: Яке ж Він зло учинив? Але вони ще запекліше кричали: Нехай буде розпʼятий!
24. Пилат зрозумів, що нічого не може сподіяти, бо замішання наростає, взяв води і обмив руки перед народом, і сказав: Я не маю провини в крові Праведника Цього; зважуйте ви.
25. І відповідав увесь народ, і сказав: Кров Його на нас і на дітях наших.
26. Тоді відпустив їм Варавву, а Ісуса, катуючи, віддав на розпʼяття.
27. Тоді вояки намісника взяли Ісуса до преторії, і зібрали на нього увесь полк.
28. І, роздягнувши Його, одягли на Нього багряницю;
29. Тоді сплели вінця із терня, й поклали Йому на голову, у праву руку дали Йому тростину; відтак ставали перед Ним на коліна і насміхалися над Ним, кажучи: Радій, Царю Юдейський!
30. І плювали на Нього і, взявши тростину, били Його по голові.
31. І коли позбиткувалися над Ним, скинули з Нього багряницю і одягли Його в одежу Його та й повели на розпʼяття.
32. Коли виходили, вони зустріли одного кирінейця, на імʼя Симон, і наказали нести хреста Його.
33. І коли прийшли на місцину, що звалася Ґолґота, що означає: Череп-місце,
34. Дали Йому випити оцту, змішаного з жовчю; і Він, покуштувавши, не хотів пити.
35. А ті, що розпʼяли Його, розподіляли одежу Його, кинувши жереба;
36. Тоді посідали стерегти Його там.
37. А над головою у Нього вчинили напис, котрий засвідчував Його провину: Це - ІСУС, ЦАР ЮДЕЙСЬКИЙ.
38. Тоді ж розпʼяті були з Ним і двоє розбійників: один по праву руку, а другий – по ліву.
39. А перехожі лихословили Його, киваючи головами своїми,
40. І гомоніли: Ти, що руйнуєш храма і за три дні споруджуєш! Врятуй Себе Самого; якщо Ти Син Божий, зійди з хреста.
41. Так само й першосвященики з книжниками, із старшинами та фарисеями, насміхалися, казали:
42. Інших рятував, а Себе Самого не може врятувати! Якщо він Цар Ізраїльський, нехай зараз же зійде з хреста, і увіруємо в Нього;
43. Покладався на Бога: нехай тепер визволить Його, якщо Він угодний Йому. Бо ж Він сказав: Я Син Божий.
44. Також і розбійники, розпʼяті з ним, обмовляли Його.
45. А від години шостої пітьма була по всій землі аж до години девʼятої.

Смерть Ісуса.

46. А близько девʼятої години закричав Ісус дужим голосом: Елі, Елі! Лама савахтані? Себто: Боже Мій, Боже Мій! Нащо Ти Мене покинув?
47. А деякі, що стояли там, зачувши це, казали: Іллю кличе Він.
48. І зараз же побіг один із них, взяв губку, намочив в оцті, настромив на тростину і дав йому пити.
49. А інші казали: Стривай; подивимося, чи прийде Ілля рятувати Його.
50. А Ісус, знову скрикнувши дужим голосом, – духа випустив.
51. І ось, завіса у храмі роздерлася надвоє, – зверху донизу, і земля затряслася, і скелі розкололися;
52. І гроби повідкривалися, і багато тіл спочилих святих воскресли;
53. Вони вийшли з гробів по воскресінні Його, й пішли до святого міста, і зʼявилися багатьом.
54. А сотник і ті, котрі з ним стерегли Ісуса, бачачи землетрус, і все, що відбувалося, злякалися вельми і казали: Це правда, що Він був Син Божий.
55. Там було багато жінок, які дивилися здалеку; вони йшли слідом за Ісусом із Галілеї, служили Йому.
56. Поміж ними була Марія Магдалина і Марія, матір Якова та Йосипа, і матір синів Зеведеєвих.
57. А коли настав вечір, то прийшов заможний чоловік з Ариматеї, на імʼя Йосип, котрий також навчався в Ісуса;
58. Він прийшов до Пилата і попросив Тіло Ісусове. Тоді Пилат наказав віддати Тіло.
59. Йосип узяв Тіло, обгорнув Його плащаницею чистою
60. І поклав Його у новому своєму гробі, котрого витесав у скелі, а тоді привалив великого каменя до входу в гріб, і відійшов.
61. А була там також Марія Магдалина та друга Марія, котрі сиділи навпроти гробу.
62. Другого дня, котрий настає за пʼятницею, зібралися першосвященики і фарисеї до Пилата.
63. І казали: Володарю! Ми пригадали, що облудник Той, ще як був живий, сказав: По трьох днях воскресну;
64. Тож накажи охороняти гріб до третього дня, щоб учні Його, прийшовши уночі, не вкрали Його і не сказали народові: Воскрес із мертвих; і буде остання омана гірша від першої.
65. Пилат сказав їм: Маєте сторожу; підіть, охороняйте, як знаєте.
66. Вони пішли і виставили біля гробу сторожу і приклали до каменя печатку.

28

Матвія 28

Воскресіння Ісуса Христа і події того дня.

1. Як минула субота, на світанку першого дня тижня, прийшла Марія Магдалина та інша Марія навідатися до гробу.
2. Аж ось, учинився великий землетрус; бо Ангел Господній, що зійшов з небес, наблизився й відвалив камінь від входу до гробу і присів на ньому;
3. Вигляд у нього був, наче блискавиця, і одежа його біла, як сніг.
4. Злякавшись його, ті, що стерегли (гріб), затремтіли і стали, як мертві.
5. Тим часом Ангел звернувся до жінок і сказав: Не бійтеся, бо відаю, що ви шукаєте Ісуса розпʼятого;
6. Його тут немає. Він воскрес, як сказав. Підіть, подивіться на місце, де лежав Господь.
7. І рушайте швидше, повідайте учням Його, що Він воскрес із мертвих і зустріне вас у Галілеї. Там Його побачите. Ось, я сказав вам.
8. Вони вийшли з гробу квапливо зі страхом і радістю великою побігли звістити учням Його.
9. А коли вони йшли звістити учням Його, аж ось, Ісус зустрів їх і сказав: Радійте! І вони, наблизившися, кинулися Йому в ноги, і вклонилися Йому.
10. Тоді сказав їм Ісус: Не бійтеся; підіть, сповістіть братам Моїм, щоби простували до Галілеї, і там вони побачать Мене.
11. І коли вони йшли, то деякі із сторожі, повернувшися до міста, повідали першосвященикам про все, що сталося.
12. І ці, зібравшися із старшинами, радилися, й доволі грошей дали воякам.
13. І сказали: Скажіть, що учні Його прийшли вночі і вкрали Його, коли ми спали;
14. І якщо чутки про те дійдуть до намісника, ми переконаємо його і від неприємностей вас захистимо.
15. Вони взяли гроші і вчинили, як були навчені. І пролинуло слово це поміж юдеями до сього дня.
16. А одинадцятеро учнів пішли до Галілеї, на гору, куди звелів їм Ісус,
17. І коли побачили Його, то вклонилися Йому; а деякі засумнівалися,
18. І наблизився Ісус, і сказав їм: Дано Мені всіляку владу на небі і на землі;
19. Отож, ідіть, навчайте всі народи, хрестячи їх в імʼя Вітця, і Сина, і Святого Духа,
20. Навчаючи їх виконувати все, що Я заповідав вам; і ось, Я з вами у всі дні, навіть до кінця світу. Амінь.