Зміст

Послання до Филипійців

Головна думка: Християнська єдність має зберігатися за всіляку ціну.
За своєї другої місійної подорожі Ап. Павло був направлений Духом Святим (Діян. 16:9) до Македонії, куди й прибув у супроводі Сили і Луки, який приєднався до них у Троаді (Лук. 16:10): “Ми”). У римській колонії Филиппах Апостол дістав першу можливість сповістити слухачам, що зібралися, про спасіння. У домі одної жінки, що увірувала, Господь приготував мандрівникам прихисток (Діян. 16:12-15), і звідси Добра Вість розпочала поширюватися містом, незважаючи на протидію сил пітьми; за наклепом юдеїв, Павло і Сила опинилися в тюрмі, але після їх дивовижного звільнення, коли навіть сам тюремник увірував і христився, филипійська община християн із поганів швидко зросла числом і досягла квітучого стану. Хоча доля Апостола в період написання Послання ще не визначена (на його погляд), одначе, що б на нього не чекало, для нього має значення лише уславлення Христа, своїм життям і смертю: для нього життя — Христос, і смерть — надбання (Фил. 1:21).

Розділи

Послання до Филипійців - 1
Заклик до єдности і покори. 2
Послання до Филипійців - Неперевершена велич Ісуса Христа. 3
Послання до Филипійців - Прикінцеві поради. 4

1

Филипійців 1

1. Павло і Тимофій, служники Христа Ісуса, усім святим у Христі Ісусі, що знаходяться в Филипах, з єпископами і дияконами:
2. Благодать вам і мир від Бога Батька нашого і Господа Ісуса Христа.
3. Дякую Богові моєму щоразу, коли згадую про вас;
4. Завжди в усякій молитві моїй за всіх вас звершую я молитву з радістю,
5. За участь вашу у проповіді Євангелії від першого дня і досі;
6. А тому я певний того, що той, хто у вас розпочав добру справу, буде звершувати її навіть до дня Ісуса Христа;
7. Як і належить мені думати про всіх вас, тому що я маю вас у серці в тіснотах моїх, і в обороні, і утвердженні благовістя, вас усіх, як співучасників моїх у благодаті.
8. Бог – свідок, що я люблю всіх вас любовʼю Ісуса Христа;
9. І молюся за те, щоб любов ваша ще більше й більше зростала у пізнанні і всілякому почутті;
10. Щоби, пізнаючи досконаліше (краще), ви були чисті і не мали спокус у день Христів,
11. Виповнені плодами праведности Ісусом Христом, на славу і похвалу Божу.
12. Бажаю, браття, щоб ви знали, що обставини мої послугували для більшого успіху благовістя,
13. Аж так, що тісноти (кайдани) мої за Христа стали відомими усій преторії та всім іншим,
14. І більша частина братів у Господі, підбадьорившися кайданами моїми, почали з більшою сміливістю, без остраху проповідувати слово Боже.
15. Деякі, щоправда, через заздрощі та суперництва, а інші з доброї волі проповідують Христа.
16. Одні через схильність до сварки проповідують Христа не чисто, сподіваючись збільшити тягаря кайданів моїх;
17. А інші – з любови, знаючи, що я настановлений захищати благовістя.
18. Але що з того? У який спосіб не проповідували б Христа, удавано чи щиро, я радію з того і буду радіти.
19. Бо знаю, що це послужить мені для порятунку через вашу молитву і сприянням Духа Ісуса Христа.
20. Бо я маю певність і надію, що я ні в чому не буду посоромлений, але через усяку старанність і нині, як завжди, звеличиться Христос у тілі моєму, чи життям моїм, чи смертю.
21. Бо для мене життя – Христос, і смерть – надбання.
22. А якщо життя у плоті приносить плід моїй справі, то не відаю, що вибрати.
23. Вабить мене те і те: маю бажання звільнитися (померти) та бути з Христом, бо це невимірно ліпше;
24. А залишатися в плоті необхідно задля вас.
25. І я напевне знаю, що залишуся і перебуватиму з усіма вами для вашого успіху і радості у вірі.
26. Аби похвала ваша у Христі Ісусі примножилася через мене, як прийду до вас удруге.
27. Тільки живіть достойно благовістя Христового, щоб мені, чи прийду я і побачу вас, чи не прийду, чути про вас, що ви стоїте в одному дусі, змагаючись в одну душу за віру євангельську,
28. І не страхайтеся ні в чому супротивників; бо це є для них провіщенням загибелі, а для вас – порятунку. І це від Бога;
29. Тому що вам дано заради Христа не лише вірувати в Нього, але й страждати за Нього.
30. Таким самим подвигом, котрого ви бачили в мені і нині чуєте про мене.

2

Филипійців 2

Заклик до єдности і покори.

1. Отож, якщо є якась утіха у Христі, якщо є якась відрада любови, коли є якась спільність духа, якщо є якесь милосердя і співчуття,
2. То доповніть мою радість: майте одні думки, майте таку саму любов, будьте, як одна душа, у спільній згоді;
3. Нічого не започатковуйте в суперечках, або з гонору, але з мудрою сумирністю вважайте один одного вищим від себе.
4. І не про себе лише кожний піклуйся, але кожний про інших.
5. Бо у вас мають бути такі самі почуття, котрі у Христі Ісусі.
6. Він, явивши образ Божий, не вважав крадіжем бути рівнею Богові;
7. Але принизив Себе Самого, прибравши образ раба, учинившися подібним до людей і на вигляд став, як людина;
8. Упокорив Себе, був слухняним навіть до смерти, і смерти хресної.
9. А тому Бог підніс Його і дав Йому ймення найвище від усілякого ймення,
10. Щоб перед йменням Ісуса схилилося всіляке коліно небесних, земних і тих, що під землею,
11. І всілякий язик сповідував, що Господь Ісус є Христос на славу Бога Вітця.
12. Отож, улюблені мої, оскільки ви завжди були слухняні, не тільки в моїй присутності, але значно більше нині під час відсутності моєї, зі страхом і трепетом звершуйте свій порятунок,
13. Тому що Бог спричиняє у вас і бажання і діяння, із Своєї волі.
14. Усе вчиняйте без нарікання й сумніву,
15. Щоб ви були бездоганними та чистими дітьми Божими, цнотливими поміж лукавого і розбещеного роду, в котрому ви сяєте, як світила у світі.
16. Дотримуючись слова життя, на похвалу мені у день Христа, що я не марно докладав зусиль, не марно працював.
17. Але якщо я також стаю жертвою за пожертву і служіння віри вашої, то радію і тішуся разом з усіма вами;
18. Ось за це саме ви також радійте і співрадійте зі мною.
19. А сподіваюся у Господі Ісусі невдовзі послати до вас Тимофія, щоб я також, дізнавшися про ваші обставини, потішився духом.
20. Бо я не маю нікого такого ж старанного, щоб він так щиро піклувався про вас;
21. Тому що всі шукають свого, а не того, що бажане Ісусові Христу.
22. А його вірність вам відома, тому що він, як син батькові, служив мені, коли я благовістив.
23. Отож, я сподіваюся послати його відразу ж, як тільки-но дізнаюся, що буде зі мною.
24. Я певний в Господі, що й сам невдовзі прийду до вас.
25. А втім, я вважав за потрібне послати до вас Єпафродита, брата і співробітника і сподвижника мого, а вашого посланця і служника в моїх тіснотах,
26. Тому що він вельми хотів усіх вас бачити і дуже сумував через те, що до вас долинула чутка про його хворобу.
27. Бо він був недужий і замалим не вмер; але Бог помилував його, і не його тільки, а також мене, щоб не додалося мені жалю до печалі.
28. А тому я скорше послав його, щоб ви, побачивши його знову, зраділи, а я менше сумував.
29. То прийміть же його в Господі з усілякою радістю, і таких майте в пошані,
30. Бо він за справу Христову був близько до смерти, наражаючи життя на небезпеку, щоб доповнити нестачу ваших послуг мені.

3

Филипійців 3

Неперевершена велич Ісуса Христа.

1. А втім, браття мої, радійте в Господі! Писати вам про те саме для мене не прикро, а для вас воно корисне.
2. Остерігайтеся псів, остерігайтеся працівників лихих, остерігайтеся обрізання.
3. Тому що обрізання – ми, що служимо Богові Духом і хвалимося Христом Ісусом і не на плоть сподіваємося.
4. Хоч я можу сподіватися також на плоть, якщо хтось інший має замір покладатися на плоть, то я найбільше.
5. Обрізаний восьмого дня, з роду Ізраїля, коліна Беньямінового, єврей від євреїв, за вченням фарисей,
6. З ревности переслідувач Церкви Божої, за правдою закону – безвадний (цнотливий).
7. Але те, що для мене було перевагою, те заради Христа я вважаю марнотою.
8. Та й усе вважаю марнотою заради переваги пізнання Христа Ісуса, Господа мого: для Нього я від усього відмовився, і все маю за сміття, щоб надбати Христа,
9. І явитися в Ньому не зі своєю праведністю, котра від закону, але з тією, котра через віру Христову, з праведністю від Бога за вірою;
10. Аби пізнати Його, і силу воскресіння Його, і участь у стражданнях Його, уподібнюючись до Нього у смерті.
11. Щоб досягнути воскресіння мертвих;
12. Кажу так не тому, щоб я уже досягнув, чи вдосконалився; але прагну, чи не досягну я також, як сягнув мене Христос Ісус.
13. Браття, я не вважаю себе таким, що досягнув; а лише, забуваючи те, що позаду, спрямовуюся (сягаю) вперед,
14. Прагну до мети, до почесті високого звання Божого у Христі Ісусі.
15. Отож, хто з нас досконалий, отак має мислити; якщо ж ви про щось інакше мислите, то це також вам Бог відкриє.
16. А втім, до чого ми сягнули, отак саме і маємо мислити і за цим правилом жити.
17. Будьте на мене схожі, браття, і зважайте на тих, хто вчиняє за образом, котрого маєте в нас.
18. Бо чимало таких, про котрих я часто вам казав, а тепер навіть із плачем повідую, вчиняють, як вороги хреста Христового;
19. Їхній кінець – загибель, їхній бог – черево, і слава їхня – у соромі: вони мріють про земне.
20. А наше помешкання – на небесах, звідки ми наджидаємо й Рятівника, Господа (нашого) Ісуса Христа,
21. Котрий принижене тіло наше перевтілить так, що воно буде уподібнюватися до Його славного тіла, силою, котрою Він діє і підкоряє Собі все.

4

Филипійців 4

Прикінцеві поради.

1. Отож, брати мої любі та бажані, радість і вінець мій, стійте отак у Господі, улюблені.
2. Благаю Єводію, благаю й Синтихію – мислити так само про Господа;
3. Так, прошу тебе, щирий співробітнику, помагай їм, які прагнули благовістити разом зі мною і з Климом та з іншими співробітниками моїми, котрих ймення – у книзі життя.
4. Радійте завжди в Господі; і ще кажу: Радійте!
5. Сумирність ваша нехай буде відомою всім людям. Господь близько.
6. Не майте клопоту ані з чим, але завжди в молитві і проханні із вдячністю відкривайте свої бажання перед Богом, –
7. І мир Божий, котрий найвищий від усякого розуму, збереже ваші серця і заміри ваші у Христі Ісусі.
8. Нарешті, браття (мої), усе, що тільки справжнє, що чесне, що справедливе, що чисте, що любе, що вельми славне, що тільки доброчинність і похвала, – про те думайте.
9. Чого ви навчилися, що прийняли і чули, і бачили в мені, те виконуйте, – і Бог миру буде з вами.
10. Я вельми зрадів у Господі, що ви знову почали піклуватися про мене; ви й раніше турбувалися, але вам не сприяли обставини.
11. Кажу це не тому, що маю нестатки; бо я навчився бути вдоволеним тим, що в мене є:
12. Умію жити в нужді, умію жити в достатку; навчився усього й в усьому, насичуватися і голодувати, бути в достатку і в нужді;
13. Усе можу у Христі, Котрий зміцнює мене.
14. А втім, ви гаразд учинили, що взяли участь в моїх скорботах.
15. Ви знаєте, филипійці, що на початку благовістя, коли я вийшов із Македонії, жодна церква не надала мені допомоги подаванням і прийняттям, окрім вас одних;
16. Навіть у Солунь ви присилали мені на нужду одного разу, а відтак – удруге.
17. Кажу це не тому, що я нібито шукаю давань (дарувань); але шукаю плоду, що примножує на вашу користь.
18. Я дістав усе і маю значний достаток; я вдоволений, діставши від Єпафродита те, що ви надіслали, наче духмяне кадіння, пожертву приємну, Богові угодну.
19. А Бог мій нехай виповнить усяку нужду вашу, за багатством Своїм у славі, Христом Ісусом.
20. А Богові і Батькові нашому слава на віки віків! Амінь.
21. Вітайте кожного святого у Христі Ісусі. Вітають вас брати, що є зі мною.
22. Вітають вас усі святі, а особливо із кесаревого дому.
23. Благодать Господа нашого Ісуса Христа з усіма вами. Амінь.