Зміст

 

Послання до Филимона

Головна думка: Застосування християнського прощення доведене і проілюстроване.

Одночасно з Посланням до християнської общини в Колосах, Ап. Павло відправив Послання до одного із її членів, Филимона. Доручення це мусив був виконати раб Филимонів Онисим, що раніше втік від Филимона, у Римі навернувся до християнства через Апостола-вʼязня. Мета послання — просьба, щоб Филимон простив за провину тому чоловікові і прийняв його вже як брата у Христі, “котрий, можливо, для цього й відлучився”. При цьому Апостол просить Филимона покласти на нього збитки, якщо такі є за Онисимом. Значення цього коротенького Послання величезні: з нього видно, що віра і любов можуть зʼєднати те, що розʼєднане гріхом, не порушуючи різниці в громадському становищі членів християнської церкви. Послання виповнене делікатністю, повідує про значну тактовність того, хто писав про те, що в ньому гармонійно поєдналися достоїнство Апостола з братерською сумирністю та любовʼю. Це Послання має високу вартість, як приклад практичної любови, християнського братолюбʼя і толерантности. Воно назавжди залишається взірцем святого спілкування поміж християнами.

1

Филимона 1

Добрий вплив Филимона на віруючих

1. Павло, вʼязень Ісуса Христа, і Тимофій, брат, Филимонові улюбленому і співробітникові нашому.
2. І сестрі любій Апфії, і Архипові співучасникові нашому, і домашній твоїй церкві:
3. Благодать вам і мир від Бога Батька нашого і Господа Ісуса Христа.
4. Дякую Богові моєму, щоразу згадуючи про тебе в молитвах моїх,
5. Зачувши про твою любов і віру, котру маєш до Господа Ісуса і до всіх святих,
6. Щоб спільність віри твоєї виявилася діяльною у пізнанні всілякого у вас добра у Христі Ісусі.
7. Бо ми маємо велику радість і втіху в любові твоїй, тому що тобою, брате, заспокоєні серця святих.
8. А тому, маючи велике у Христі завзяття наказувати тобі, що необхідне,
9. Краще з любови благаю, не хтось інший, але я, Павло старець, а тепер ще й вʼязень Ісуса Христа;
10. Прошу тебе про сина мого Онисима, котрого породив я в увʼязненні моєму:
11. Він був нещодавно невдатний для тебе, а тепер придатний тобі й мені, я повертаю його,
12. А ти прийми його, як моє серце.
13. Я хотів при собі притримати його, щоб він замість тебе послужив мені в увʼязненні за проповідь Євангелії;
14. Але без твоєї згоди нічого не хотів чинити, щоб добра справа твоя була не примусовою, а добровільною.
15. Бо, можливо, він через те й відлучився на час, щоб ти прийняв його назавжди,
16. Та вже не як раба, але вище раба, брата улюбленого, особливо мені, а тим паче тобі; і за тілом, і в Господі.
17. Отож, якщо маєш мене за друга, то прийми його, як мене.
18. А якщо він чимось образив тебе, або заборгував, вважай це за мною.
19. Я, Павло, написав рукою моєю: я дам відплату; не кажу тобі про те, що ти самим собою мені заборгував.
20. Так, брате, дай мені скористатися від тебе в Господі; заспокой моє серце в Господі.
21. Сподіваючись на послух твій, я написав тобі, знаючи, що ти вчиниш навіть більше, аніж я кажу.
22. А заразом приготуй для мене помешкання; бо сподіваюся, що завдяки молитвам вашим, я буду дарований вам.
23. Вітає тебе Єпафрас, мій співвʼязень заради Христа Ісуса, Марко, Аристарх, Димас, Лука – співробітники мої.
24. Благодать Господа нашого Ісуса Христа з духом вашим. Амінь.