Зміст

Перша книга Царів (Самуїлова)

Ця книга дотична безпосередньо до книги Суддів, як її продовження, і спочатку складали одне ціле; вони носять імʼя пророка Самуїла, останнього судді в Ізраїлі і першого з пророків, що залишили писемний спадок. Пророк Самуїл був основоположником монархічної форми правління. Поряд з епізодами з життя та діяльности Самуїла книги оповідають про факти з життя перших двох царів - Саула й Давида. Духовний занепад ізраїльтян в епоху Суддів не вряди-годи призводив до закріпачення народу войовничими сусідами; постійні його вороги филистимляни були цілком підкорені лише Давидом.
Зміст 1 книги: Походження і покликання Самуїла. Його діяльність як судді, так і пророка. Заснування Самуїлом ізраїльського Царства: помазання Саула на царя. Правління Саула, його перші перемоги і його свавілля. Він відкинутий Богом. Помазання на Царство Давида; переслідування його Саулом; смерть Саула.

Розділи

Народження Самуїла. 1
Пророча молитва Анни. 2
Самуїл – священик і пророк. 3
Филистимляни заволоділи Ковчегом Заповіту. 4
Кара за полон Божого Ковчега. 5
Филистимляни повертають Ковчега. 6
Ковчег у домі Авінадава. Самуїл – суддя над Iзраїлем. 7
Iзраїль вимагає царя. 8
Обрання Саула на царство. 9
Помазання Саула на царя. 10
Перемога Саула над Явешем. 11
Самуїл складає з себе повноваження судді. 12
Саулів непослух. 13
Значна перемога Йонатана. 14
Саулів гріх. Бог відвертається од нього. 15
Помазання Давида на царство. 16
Виклик Iзраїлеві. 17
Спілка любови між Давидом і Йонатаном. 18
Третій Саулів замах на Давида. 19
Йонатан допомагає Давидові. 20
Давид переховується у Ахімелеха. 21
Пригоди Давида. 22
Давид помилував Саула в печері. 23
Смерть Самуїла, Давид і Навал. 24
Давид удруге виявляє милість до Саула. 25
Невіра Давидова. 26
Давид серед ворогів Iзраїля. 27
Давид волею Божою звільняється від виступу супроти Iзраїля. 28
Давид помстився грабіжникам Ціклаґу. 29
Саулова смерть. 30-31

1

Перша Книга Царів

1 Царів 1

Народження Самуїла.

1. Був один чоловік із Раматаїм-Цофіму, з Ефраїмової гори, а імʼя йому Елкана, син Єрохама, сина Ілія, сина Тоху, сина Цуфа, єфраїмлянин.
2. У нього було дві дружини: імʼя одній Анна, а імʼя другій – Пеніна. І були в Пеніни діти, а в Анни дітей не було.
3. І ходив цей чоловік із міста Шіло свого в належні дні поклонятися і приносити пожертву Господові Сил; там були Ілій і два сини його, Хофні та Пінхас, священики Господні.
4. Того дня, коли Елкана приносив пожертву, давав Пеніні, дружині своїй, і всім синам її і дочкам її частини.
5. А ось Анні давав частину особливу, бо любив Анну, хоч Господь і замкнув лоно її.
6. А суперниця її вельми завдавала їй прикрощів, спонукаючи її ремствувати на те, що Господь замкнув лоно її.
7. Так бувало щороку, коли ходила вона в дім Господній; та завдавала їй прикростей, а ця плакала і не їла.
8. І сказав їй Елкана, чоловік її: Анно! Чого ти плачеш і чому не їси, і від чого в скорботі серце твоє? Чи не кращий я для тебе, аніж десять синів?
9. І підвелася Анна після того, як вони їли і пили в Шіло, а Ілій, священик, сидів тоді біля входу до храму Господнього.
10. І була вона в скорботі душі, і молилася Господові, і плакала гірко.
11. І дала обітницю, говорячи: Господе Саваоте! Якщо Ти зглянешся над скорботою служниці Твоєї і згадаєш про мене, і не забудеш служниці Твоєї, і даси служниці Твоїй дитятко чоловічої статі, то я віддам його Господові на всі дні життя його, і бритва не торкнеться голови його.
12. А тим часом, як вона довго молилася перед Господом, Ілій дивився на уста її.
13. І, оскільки Анна говорила в серці своєму, а губи її лишень рухалися, і не було чутно голосу її, то Ілій сприймав її за пʼяну.
14. І сказав їй Ілій: Доки ти будеш пʼяною? Витверезись од вина свого!
15. І відповідала Анна, і сказала: Ні, пане мій, я – жінка скорботна духом, вина і пʼянкого напою я не пила, але виливаю душу мою перед Господом.
16. Не вважай служниці твоєї негідницею; бо від великої печалі моєї і від скорботи моєї я говорила досі.
17. І відповідав Ілій, і сказав: Йди з миром, і Бог Ізраїлів прихилиться до твого бажання, якого ти зажадала у Нього.
18. А вона сказала: Нехай знайде служниця твоя милість в очах твоїх! І пішла дорогою своєю, і їла, і обличчя її вже не було скорботним, як перше.
19. І підвелися вони вранці, і вклонилися перед Господом, і повернулися, і прийшли в дім свій до Рами. І спізнав Елкана Анну, дружину свою, і згадав про неї Господь.
20. І сталося, завагітніла Анна в певному часі, і породила сина, і дала йому ймення: Самуїл,Жадання від Господа. бо від Господа благала його.
21. І пішов чоловік її Елкана і вся родина його звершити щорічну пожертву Господові і обітниці свої.
22. А ось Анна не пішла, сказавши чоловікові своєму: Коли немовля відлучене буде від грудей і підросте, тоді я відведу його, і він зʼявиться перед Господом, і залишиться там назавжди.
23. І сказав їй Елкана, чоловік її: Вчиняй, як тобі до серця; лишайся, аж доки не відлучиш його; та нехай підтвердить Господь слово, що вийшло з уст твоїх. І залишилася дружина його, і годувала свого сина, аж поки вона відлучила його.
24. А коли вигодувала його, пішла з ним до Шіло, узявши трьох бичків і одну ефу борошна, і бурдюк вина, і прийшла в дім Господа у Шіло; а хлопчик був ще замалим.
25. І закололи бичка; і привела підлітка до Ілії.
26. І сказала: О, пане мій! Нехай живе душа твоя, пане мій! Я – ота жінка, котра отут біля тебе стояла і молилася до Господа;
27. Про це дитя молилася я, і вдоволив Господь прохання моє, що я просила в Нього.
28. І я віддаю його Господові на всі дні життя його – служити Господові. І вклонилася там Господові.

2

1 Царів 2

Пророча молитва Анни.

1. І молилася Анна і говорила: Звеселилося серце моє в Господі; рігСила. мій став високим у Господі. Широко розтулилися уста мої на ворогів моїх; бо я радію із спасіння Твого.
2. Немає такого святого, як Господь; бо немає іншого, окрім Тебе; і немає скелі, як Бог наш.
3. Більше не говоріть зарозуміло, хай не виходить з уст ваших зухвальство; тому що Господь є Бог ведення, і діяння у Нього зважені.
4. Лук міцних ламається, а немічні оперізуються силою.
5. Наймаються ситі за хліб, а голодні відпочивають, навіть неплідна народжує сім разів, а багатодітна знесилюється.
6. Господь умертвляє і оживляє, і до шеолу понижує, і підносить до неба.
7. Господь учиняє жебраком і збагачує, принижує і підносить.
8. Із тліну підіймає Він бідного, із смітників підносить убогого, аби посадовити з вельможами, і престола слави дасть їм у спадок; бо у Господа підвалини землі, і Він світ на них поставив.
9. Ступні святих Своїх Він пильнує, а порушники закону щезнуть у пітьмі; бо не силою міцний чоловік (людина).
10. Господь зітре тих, що суперечать Йому; з небес загримить на них. Господь буде судити кінці землі, і дасть потугу цареві Своєму, і піднесе ріг (силу) Помазанця Свого.
11. І пішов Елкана до Рами, до оселі своєї. А підліток лишився служити Господові при Ілії священикові.
12. А сини Ілії були людьми негідними; вони не знали Господа,
13. І обовʼязку священиків перед народом. Коли хтось приносив пожертву, слуга священиків під час варіння мʼяса приходив з виделкою у руці своїй,
14. І опускав її в казан, або в горщик чи на сковороду, і що зачепить виделка, те й брав собі священик. Так чинили вони з усіма ізраїльтянами, які приходили туди в Шіло.
15. Навіть раніше, аніж спалювали лій, приходив служник священиків і говорив тому, хто приносив пожертву: Дай мʼяса на печеню для священика; він не візьме в тебе варене мʼясо, то дай сирого.
16. І якщо хтось говорив йому: Нехай спалять передніше лій, за звичаєм, а потім візьми собі, скільки душі твоїй заманеться, то він казав: Ні, зараз же дай, а якщо ні, то силою візьму!
17. І гріх цих юнаків був дуже великий перед Господом, бо вони безчестили Господню пожертву.
18. А Самуїл служив перед Господом, оперізуючись лляним ефодом.
19. А малу верхню одежу давала йому його матір, і приносила йому щороку, коли приходила з чоловіком з річною пожертвою.
20. І благословив Ілій Елкану і дружину його, та й сказав: Нехай же дасть тобі Господь дітей від дружини цієї замість відданого, якого взяв Господь. І пішли вони на місце своє.
21. І навідав Господь Анну, і завагітніла вона, і породила іще трьох синів, і двох доньок, а підліток Самуїл зростав у Господа.
22. А Ілій був дуже старий, і чув усе, як чинили сини його з ізраїльтянами, і що вони злягаються з жінками, які збиралися біля входу до скинії зібрання.
23. І сказав їм: Для чого ви вдаєтеся до таких учинків? Бо я чую недобру славу про вас поміж цим народом.
24. Ні, діти мої, то недобра слава, про котру я чую; ви розбещуєте народ Господній.
25. Якщо згрішить чоловік супроти чоловіка, то помоляться за нього Богові. А якщо чоловік згрішить супроти Господа, то хто буде заступником за нього? Але вони не дослухалися до голосу батька свого, бо Господь вирішив уже зрокувати їх на смерть.
26. А юнак Самуїл все зростав та зростав і здобував милість у Господа та прихильність у людей.
27. І прийшов Божий чоловік до Ілії, і сказав йому: Так говорить Господь: Чи не відкрився Я домові батька твого, коли були вони ще у Єгипті, у домі фараона?
28. І чи не вибрав його з усіх колін Ізраїлевих Собі за священика, щоб він приходив до жертовника Мого, щоб кадив кадило, щоб носив ефода переді Мною? І чи не дав Я домові батька твого від усіх пожертв синів Ізраїля, спалюваних вогнем?
29. Для чого ж ви топчете ногами пожертви Мої і хлібні приношення Мої, котрі заповідав Я для оселі Моєї, і чому ти надаєш перевагу синам своїм, а не Мені, годуючи себе частками від усіх приношень народу Мого – Ізраїля?
30. А тому ось, що говорить Господь, Бог Ізраїлів: Я сказав тоді: Дім твій і дім батька твого будуть ходити переді Мною навіки. Але тепер говорить Господь: Нехай не буде так; бо Я прославлю тих, що прославляють Мене, а ті, що зневажають Мене, будуть зневажені.
31. Ось, надходять дні, в котрих Я відітну рамено твоє і рамено дому батька твого, щоб не було старого чоловіка у домі твоєму.
32. І ти будеш бачити ворога в оселі Моїй, хоч Господь прихильний до Ізраїля, і не буде в домі твоєму похилого чоловіка у всі дні – наповік.
33. Я не усуну в тебе всіх від жертовника Мого, щоб засмучувати очі твої і мучити душу твою; але всі нащадки твої помиратимуть в середніх літах.
34. І ось тобі ознака, котра прийде на обидвох синів твоїх, на Хофні та Пінхаса; – обидва вони помруть одного дня.
35. І настановлю Собі священика вірного; він буде чинити згідно з серцем Моїм та з душею Моєю; і дім його Я зроблю тривким, і він буде ходити перед Помазанцем Моїм у всі дні.
36. І кожний, хто залишиться з дому твого, прийде кланятися йому за агоруДрібна срібна монета. срібла і за шматок хліба, і скаже: Долучи мене до якоїсь посади левитів, щоб мати спожиток.

3

1 Царів 3

Самуїл – священик і пророк.

1. А юнак Самуїл служив Господові при Ілії. А слово Господнє було не часто за тих днів, і видіння були вряди-годи.
2. І сталося того часу, коли Ілій лежав на своєму місці, – очі його вже мали зімкнутися, і він не міг бачити,
3. І світильник Божий іще не згас, і Самуїл лежав у храмі Господнім, де Ковчег Божий;
4. То озвався Господь до Самуїла, і відповідав він: Ось я!
5. І побіг він до Ілія, і сказав: Ось я! Ти покликав мене. Але той сказав: Я не кликав; ходи назад, лягай. І він пішов, і ліг.
6. Але Господь і вдруге озвався до Самуїла. Він підхопився і прийшов до Ілія вдруге, і сказав: Ось я! Ти кликав мене. Але той сказав: Я не кликав тебе, сину мій, повернися назад і лягай.
7. Самуїл тоді ще не знав голосу Господа, і ще не відкривалося йому слово Господнє.
8. І озвався Господь до Самуїла ще й утретє. Він підвівся і прийшов до Ілія, і сказав: Ось я! Ти кликав мене. Тоді зрозумів Ілій, що Господь кличе юнака.
9. І сказав Ілій Самуїлові: Піди назад і лягай, і коли покличе тебе, ти скажи: Говори, Господе, бо чує служник Твій. І пішов Самуїл, і ліг на місці своєму.
10. І прийшов Господь, і постав, і покликав, як того і другого разу: Самуїле, Самуїле! І сказав Самуїл: Говори, Господе, бо чує служник Твій.
11. І сказав Господь Самуїлові: Ось, Я вчиню діяння в Ізраїлі, про котре хто почує, в того задзвенить в обидвох вухах його.
12. Того дня Я звершу над Ілієм все те, що Я говорив про дім його. Я почну і скінчу.
13. Я оголосив йому, що Я покараю дім його навіки за ту провину, що він знав, як сини його чинять безчестя, і не притримував їх.
14. А тому присягаюся дому Ілії, що провина дому Ілієвого не згладиться ні пожертвами, ані приношеннями хлібними навіки.
15. І лежав Самуїл до самого ранку, і прочинив двері дому Господнього; і боявся Самуїл оповісти про видіння оце Ілієві.
16. Але Ілій покликав Самуїла і сказав: Сину мій, Самуїле! Той сказав: Ось я!
17. І сказав Ілій: Що сказано тобі? Не приховуй від мене; те і те учинить з тобою Господь, і ще більше вчинить, якщо ти приховаєш од мене що-небудь із усього того, що сказано тобі.
18. І розповів йому Самуїл усе, і не приховав од нього анічого. Тоді сказав Ілій: Він – Господь; що Йому до вподоби, нехай те звершить.
19. І зростав Самуїл, і Господь був з ним; і не залишилося жодного слова його, яке упало на землю.Яке залишилось невиконаним.
20. І спізнав увесь Ізраїль від Дана до Беер-Шеви, що Самуїлові даровано бути пророком Господнім.
21. І продовжував Господь зʼявлятися в Шіло потому, як відкрив Себе Самуїлові у Шіло через слово Господнє.

4

1 Царів 4

Филистимляни заволоділи Ковчегом Заповіту.

1. І було слово Самуїлове до всього Ізраїля. І виступили ізраїльтяни супроти филистимлян на війну, і отаборилися при Евен-Гаезері, а филистимляни таборували в Афеку.
2. І вишикувалися филистимляни навпроти Ізраїля, а коли бій стався й ізраїльтяни зазнали поразки від филистимлян, котрі забили на полі бою близько чотирьох тисяч вояків,
3. То прийшов народ у табір, і сказали старшини Ізраїлеві: За що уразив нас Господь сьогодні перед филистимлянами? Візьмемо собі із Шіло Ковчега заповіту Господнього, і він піде серед нас, і врятує нас од руки ворогів наших.
4. І послав народ до Шіло, і принесли звідти Ковчега заповіту Господа Саваота, що сидить на херувимах; а при Ковчезі заповіту Божого були й обидва сини Ілієві, Хофні і Пінхас, з Ковчегом Божого заповіту.
5. І коли Ковчег заповіту Господнього зʼявився у таборі, то увесь Ізраїль заволав так голосно, що земля стогнала.
6. І почули филистимляни шум од вигуків і сказали: з якої причини такі голосні вигуки у таборі євреїв? І довідалися, що Ковчег Господній зʼявився у таборі.
7. І настрашилися филистимляни, бо сказали: Бог той прийшов до них у табір. І сказали: Горе нам! Бо не траплялося подібного ні вчора, ні третього дня.
8. Горе нам! Хто визволить нас від руки цього могутнього Бога? Це – той Бог, Котрий уразив єгиптян всілякими карами в пустелі.
9. Зміцніться і будьте мужні, филистимляни, щоб вам не потрапити у рабство до євреїв, як вони у вас у рабстві; будьте мужніми і – воюйте з ними!
10. І кинулися в бій филистимляни, і зазнали поразки Ізраїльтяни, і кожний втікав до свого шатра, і була поразка вельми велика, і впало ізраїльтян тридцять тисяч піших.
11. І Ковчег Божий був захоплений, і два сини Іліїєві, Хофні та Пінхас, полягли.
12. І побіг один беньямінівець з поля бою, і прийшов до Шіло того ж дня; одежа на ньому була розідрана, і порох на голові його.
13. Коли прийшов він, Ілій сидів на стільці при дорозі і дивився, бо серце його тремтіло за Ковчега Божого. І коли чоловік той прийшов і оголосив у місті, то голосно заволало все місто.
14. І почув Ілій звуки волання і сказав: З якої причини такий ґвалт? І тієї ж миті підійшов чоловік той, і повідав Ілієві.
15. Ілій мав тоді девʼяносто вісім літ, і очі його померкли, і він уже не міг бачити.
16. І сказав той чоловік Ілієві: Я прийшов із табору, сьогодні ж я втік із поля бою. І сказав Ілій: Що сталося, сину мій?
17. І відповідав вісник і сказав: Ізраїль бігцем відступив перед филистимлянами, і поразка велика сталася в народі, і обидва сини твої, Хофні й Пінхас, загинули, і Ковчега Божого захопили вороги.
18. Коли згадав він про Ковчега Божого, Ілій упав зі стільця навзнак біля брами, зламав собі хребта й помер; бо він був застарим і важким. А був він суддею Ізраїля сорок років.
19. А невістка його, дружина Пінхаса, була вагітна й близька до пологів. І коли почула вона вістку про захоплення Ковчега Божого, і про смерть свекра свого і чоловіка свого, то впала на коліна і породила, бо озвався в ній біль її.
20. І коли помирала вона, жінки, які стояли біля неї, говорили їй: Не бійся, ти породила сина. Але вона не відповідала і не звертала уваги.
21. І назвала немовля Іхавод,Безславʼя. кажучи: Відійшла слава від Ізраїля, з тієї миті, як захопили Ковчега Божого. Бо почула про захоплення Божого Ковчега, і про тестя свого та про чоловіка свого,
22. Та й сказала: Відійшла слава від Ізраїля, бо захопили Ковчега Божого.

5

1 Царів 5

Кара за полон Божого Ковчега.

1. А филистимляни взяли Божого Ковчега і принесли його з Евен-Гаезеру до Ашдоду.
2. І взяли филистимляни Ковчега Божого, і занесли його до храму Даґона і поставили біля Даґона.
3. А наступного дня вранці підвелися ашдодяни, аж ось, Даґон лежить ницьма на землі перед Господнім Ковчегом! І взяли вони Даґона і поставили його на його місце.
4. А наступного дня підвелися вони вранці, аж ось, Даґон лежить ницьма на землі перед Господнім Ковчегом! А Даґонова голова та обидві долоні рук його лежать відтяті на порозі, – тільки тулуб Даґонів лишився при ньому.
5. А тому жерці Даґонові і всі, хто входив до капища Даґонового в Ашдоді, не ступають на поріг Даґонів аж до цього дня.
6. І затяжіла рука Господня над ашдодянами, і Він уражав їх, і покарав їх болючими наростами, в Ашдоді і в околицях його.
7. І побачили те ашдодяни, і сказали: Нехай не залишиться у нас Ковчег Бога Ізраїлевого; бо важка рука Його і для нас, і для Даґона, бога нашого.
8. І послали, і зібрали до себе всіх филистимських володарів, і сказали: Що нам учинити з Ковчегом Бога Ізраїлевого? І сказали: Нехай Ковчег Бога Ізраїлевого перейде до Ґату. І вони перенесли Ковчега Бога Ізраїлевого до Ґату.
9. По тому, як відправили його, була рука Господа супроти міста, – жах вельми великий, – і вразив Господь мешканців міста від малого до великого, і зʼявилися на них нарости.
10. І відіслали вони Ковчега Божого до Екрону; і коли прийшов Ковчег Божий до Екрону, заволали екроняни, говорячи: Принесли до нас Ковчега Бога Ізраїлевого, щоб вигубив нас і народ наш.
11. І послали, і зібрали всіх володарів филистимських, і сказали: Відішліть Ковчега Бога Ізраїлевого; нехай він повернеться на своє місце, щоб не вигубив він нас і народу нашого. Бо смертельний жах був у всьому місті, і Божа рука вельми затяжіла на них.
12. І ті, котрі не вмерли, уражені були наростами, так що зойк у місті підносився до небес.

6

1 Царів 6

Филистимляни повертають Ковчега.

1. І був Божий Ковчег на филистимській землі сім місяців.
2. І покликали филистимляни жерців та ворожбитів, говорячи: Що робити з Господнім Ковчегом? Навчіть нас, як відпровадити його на місце його?
3. А ті сказали: Якщо ви хочете відпустити Ковчега Бога Ізраїлевого, то не відпускайте його впорожні, але принесіть йому пожертву за провину; тоді зцілитеся і пізнаєте, за що не відступає од вас рука Його.
4. І сказали вони: Яку пожертву за провину мусимо ми принести Йому? Ті сказали: За числом филистимських володарів, - пʼять золотих наростів і пʼятеро мишей золотих; бо покара одна на всіх вас і на володарях ваших.
5. Отож, зробіть подоби наростів ваших і подоби мишей ваших, що спустошують землю, і прославте Бога Ізраїлевого; можливо, Він злегшить руку Свою над вами, і над богами вашими, і над землею вашою.
6. І для чого вам ожорсточувати серце ваше, як ожорсточили серце своє єгиптяни і фараон? Ось, коли Господь показав силу Свою над ними, то вони відпустили їх, і вони пішли.
7. Отож, візьміть, зробіть одну колісницю нову, і візьміть двох корів-первісток, на котрих не було ярма, і запряжіть корів у колісницю, а телят їхніх відведіть од них додому.
8. І візьміть Ковчега Господнього і поставте його на колісницю; а золоті речі, котрі принесете Йому на пожертву за провину, покладіть до скрині збоку її. І відпустите його і нехай піде.
9. І дивіться, якщо він піде до Бет-Шемешу дорогою свого рубежу, – то Він велике оце лихо вчинив нам; якщо ж ні, то ми будемо знати, що не Його рука уразила нас, – а сталося це з нами випадково.
10. І вчинили вони так; і взяли двох корів-первісток, і запрягли їх у колісницю, а телят їхніх притримали вдома.
11. І поставили Ковчега Господнього на колісницю і скриню із золотими мишами й подобами наростів.
12. І пішли корови просто дорогою на Бет-Шемеш; однією дорогою простували, йшли і ревли, але не відхилялися ні праворуч, ані ліворуч, а володарі филистимські йшли за ними аж до рубежу Бет-Шемешу.
13. А мешканці Бет-Шемешу жнивували пшеницю в долині, і, роззирнувшися, побачили Ковчега Господнього, і зраділи, що побачили його.
14. А колісниця вкотилася на поле бет-шемешанина Ісуса і зупинилася там, де був великий камінь, і порубали колісницю на дрова, а корів принесли для всеспалення Господові.
15. Левити зняли Ковчега Господнього і скриню, що була при ньому, в котрій були золоті речі, і поставили на великий той камінь; а мешканці Бет-Шемешу принесли того дня всеспалення і закололи пожертви Господові.
16. І пʼятеро володарів филистимських бачили це, і повернулися того дня до Екрону.
17. А золоті оті нарости, котрі принесли филистимляни на пожертву за провину Господові, були: один за Ашдод, один за Ґазу, один за Ашкелон, один за Ґат, і один за Екрон.
18. А золоті миші були за числом усіх филистимських міст пʼятьох володарів, від міста фортечного й аж до відкритих поселень, до великого каменя, на якому поставили Ковчега Господнього, і котрий стоїть донині на полі Ісуса бет-шемешанина.
19. І уразив Він мешканців Бет-Шемешу за те, що вони зазирали до Ковчега Господнього, і вигубив із народу пʼятдесят тисяч сімдесят чоловіків. І заплакав народ, тому що уразив Господь народ великою поразкою.
20. І сказали мешканці Бет-Шемешу: Хто може стояти перед Господом, оцим святим Богом? І до кого Він піде від нас?
21. І послали послів до мешканців Кірʼят-Єаріму, говорячи: Филистимляни повернули Ковчега Господа, прийдіть, візьміть його до себе.

7

1 Царів 7

Ковчег у домі Авінадава. Самуїл – суддя над Iзраїлем.

1. І прийшли мешканці Кірʼят-Єаріму і підняли Господнього Ковчега, і внесли його до Авінадавого дому на узгірʼї Гівʼї, а сина його Елеазара посвятили стерегти Господнього Ковчега.
2. З того дня, як залишився Ковчег у Кірʼят-Єарімі, минуло багато часу, цілих двадцять літ. І навернувся увесь дім Ізраїлів до Господа.
3. І сказав Самуїл всьому домові Ізраїля, говорячи: Якщо ви всім серцем своїм навертаєтеся до Господа, то усуньте з-поміж себе богів чужинських і Астарт, і прихиліть серце ваше до Господа, і служіть Йому одному; і Він визволить вас від руки филистимлян.
4. І повикидали сини Ізраїля Баалів та Астарт, і почали служити одному Богові.
5. І сказав Самуїл: Зберіть усіх Ізраїльтян до Міцпи, а я буду молитися за вас Богові.
6. І зібралися до Міцпи і черпали воду, і виливали перед Господом, і постили того дня, говорячи: Згрішили ми перед Господом. І судив Самуїл синів Ізраїля в Міцпі.
7. А коли почули филистимляни, що сини Ізраїля зібралися в Міцпі, тоді пішли володарі филистимські на Ізраїля. Ізраїльтяни, зачувши про те, злякалися филистимлян.
8. І сказали сини Ізраїля Самуїлові: Не переставай озиватися за нас до Господа, Бога нашого, щоб Він урятував нас від руки филистимлян.
9. І взяв Самуїл одне молочне ягня і приніс його для всеспалення Господові, і закликав Самуїл до Господа про Ізраїля, і почув його Господь.
10. І коли Самуїл підносив усеспалення, филистимляни прийшли воювати з Ізраїлем. Але Господь загримів того дня могутнім громом над филистимлянами, і навів на них жах, і вони зазнали поразки перед Ізраїлем.
11. І виступили ізраїльтяни з Міцпи, і переслідували филистимлян, і винищували їх аж до місця, що під Бет-Кар.
12. І взяв Самуїл одного каменя, і поставив поміж Міцпою і між Шенам, і назвав йому імʼя: Евен-Єзер.Ебен-Езер - Камінь допомоги. І він сказав: Аж до цього місця поміж нами Господь.
13. Отак упокорені були филистимляни і не ходили відтак у володіння Ізраїля, і була рука Господня на филистимлянах у всі дні Самуїлові.
14. І повернулися до Ізраїля ті міста, котрі взяли филистимляни від Ізраїля, від Екрону й аж до Ґату, а їхні рубежі врятував Ізраїль від руки филистимлян. І був мир між Ізраїлем та між амореями.
15. І був Самуїл суддею Ізраїля по всі дні життя свого.
16. І ходив він щороку, і обходив Бет-Ел, і Ґілґал, і Міцпу, – і судив Ізраїля по всіх тих місцях.
17. І повертався до Рами, бо там був дім його, і там він судив Ізраїля, і спорудив там жертовника Господові.

8

1 Царів 8

Iзраїль вимагає царя.

1. А коли постарів Самуїл, то настановив синів своїх суддями над Ізраїлем.
2. Імʼя старшому синові його Йоіл, а імʼя другому його синові – Авійя; вони були суддями в Беер-Шеві.
3. Але сини його не ходили його шляхом, а ухилилися до зиску, і брали підкуп, і судили неправедно.
4. І зібралися всі старшини Ізраїля, і прийшли до Самуїла в Раму,
5. І сказали йому: Ось ти постарів, а сини твої не ходять твоїми шляхами; отож, настанови над нами царя, щоб він судив нас, як в інших народів.
6. І не сподобалося це слово Самуїлові, коли вони сказали: Настанови нам царя, щоб він судив нас. І молився Самуїл до Господа.
7. І сказав Господь Самуїлові: Прислухайся до голосу народу в усьому, що вони говорять тобі; тому що не тебе вони зневажили, але Мене зневажили, щоб Я не царював над ними.
8. Як вони учиняли з того дня, котрого Я вивів їх із Єгипту, і донині залишали Мене і служили іншим богам; так учиняють вони з тобою.
9. Отож, прислухайся до голосу їхнього; тільки остережи їх і оголоси їм права царя, що буде царювати над ними.
10. І переказав Самуїл всі слова Господа народові, що просив у нього царя.
11. І сказав: Ось, які будуть права царя, що царюватиме над вами: синів ваших він візьме і приставить до колісниць своїх, і зробить вершниками своїми, і будуть вони бігати перед колісницями його;
12. І поставить їх у себе тисяцькими, і півсотниками, і щоб вони обробляли лани його і жнивували хліба його, і виготовляли йому військову зброю та колісничне знаряддя його.
13. А дочок ваших візьме, щоб вони варили миро, куховарили і пекли хліб.
14. І поля ваші і виноградники та із оливкових садів найкращі забере і віддасть слугам своїм.
15. І з посівів ваших, і з виноградників ваших візьме десяту частину, і віддасть євнухам своїм та слугам своїм.
16. І служників ваших і служниць ваших, і юнаків ваших найкращих, і віслюків ваших візьме, і використає для потреб своїх.
17. Від дрібної скотини вашої візьме десяту частину і самі ви будете йому рабами.
18. І заволаєте тоді від царя вашого, котрого ви обрали собі, і не буде Господь відповідати вам тоді.
19. Але народ не погодився дослухатися голосу Самуїла і сказав: Ні, ми будемо мати над собою царя;
20. І будемо, як інші народи: буде судити нас цар наш, і ходитиме перед нами, і провадитиме війни наші.
21. І вислухав Самуїл всі слова народу, і переказав їх голосно Господові.
22. І сказав Господь Самуїлові: Дослухайся голосу їхнього і настанови їм царя. І сказав Самуїл ізраїльтянам: Рушайте кожний до свого міста.

9

1 Царів 9

Обрання Саула на царство.

1. І був чоловік із синів Беньяміна, імʼя його Кіш, син Авіїла, сина Церорового, сина Бехоратового, сина Афіяхового, беньямінівець, людина заможна.
2. У нього був син, імʼя йому Саул, молодий і вродливий, і не було нікого з ізраїльтян вродливішого від нього; він од пліч своїх був найвищим серед усього народу.
3. І пропали віслючки у Кіша, батька Саулового, і сказав Кіш Саулові, синові своєму: Візьми з собою одного із слуг і підведися, піди, пошукай віслючок.
4. І він перейшов Ефраїмові гори і пройшов землю Шаліша, але не знайшли, і перейшли землю Шеаліму – і там їх немає; і перейшли землю Беньямінову, і не знайшли.
5. Коли вони прийшли на землю Цуф, Саул сказав до свого слуги, котрий з ним: Ходімо назад, щоб мій батько, залишивши віслючок, не почав хвилюватися за нас.
6. Але слуга сказав йому: Ось, у цьому місті є чоловік Божий, чоловік пошанований: все, що він не скаже, справджується. Ходімо зараз туди; може статися, що він підкаже нам шлях, котрим нам треба йти.
7. І сказав Саул служникові своєму: Отож, ми підемо, а що ми принесемо тому чоловікові? Бо хліба вже немає в торбах наших, і подарунка нема, аби піднести тому чоловікові Божому. Що у нас?
8. І знову відповідав служник Саулові, і сказав: Ось, у руці моїй чверть шекля срібла; я віддам чоловікові Божому, і він підкаже нам шлях наш.
9. Бувало передніше, коли хтось звертався до Бога з нуждою, то так говорив: Давайте підемо до провидця; бо той, кого називають нині пророком, раніше називався провидцем.
10. І сказав Саул служникові своєму: Добре ти говориш, і ходімо. І пішли до міста, де був чоловік Божий.
11. Коли вони підіймалися вгору до міста, то зустріли дівчат, які вийшли черпати воду, і сказали їм: Чи є тут провидець?
12. Ті відповідали їм і сказали: Є. Ось, він перед тобою; лише поквапся, бо він сьогодні прийшов до міста, – тому що нині в народу пожертва на пагорбі.
13. Коли прийдете до міста, то знайдете його, доки він ще не пішов на ту верховину, на обід; бо народ не почне їсти, доки він не прийде; тому що він благословить пожертву, і після цього почнуть їсти покликані. Отож, простуйте, тепер ви ще знайдете його.
14. І пішли вони до міста. А коли дійшли до середини міста, аж ось, і Самуїл виходить назустріч їм, щоби йти на пагорб.
15. А Господь відкрив Самуїлові за день до приходу Саулового, і сказав:
16. Завтра о цій порі Я пришлю до тебе чоловіка із землі Беньямінової, і ти помасти його на володаря народові Моєму – Ізраїлю, і він урятує народ Мій від руки филистимлян; бо Я зглянувся над народом Моїм, бо волання його сягнуло до Мене.
17. Коли Самуїл побачив Саула, то Господь сказав йому: Ось чоловік, про якого Я говорив тобі, він буде урядувати народом Моїм.
18. І підійшов Саул до Самуїла, на брамі, і запитав його: Скажи мені, де дім провидця?
19. І відповідав Самуїл Саулові, і сказав: Я провидець, йди попереду в мене на пагорб; і ви будете обідати зі мною сьогодні, і відпущу тебе вранці, і все, що в тебе на серці, скажу тобі.
20. А про віслючок, котрі у тебе пропали вже три дні тому, не хвилюйся: вони знайшлися. І кому все жадане в Ізраїлі? Чи не тобі і не усьому домові батька твого?
21. І відповідав Саул, і сказав: Чи не син я Беньяміна, одного з менших колін Ізраїлевих? І племʼя моє чи не найменше між усіма племенами коліна Беньямінового? Для чого ти все це говориш мені?
22. І взяв Самуїл Саула і служника його, і завів їх до кімнати, і надав їм чільне місце між покликаними, котрих було близько тридцяти чоловік.
23. І сказав Самуїл кухареві: подай ту частину, котру я дав тобі і про яку я сказав тобі: Відклади її в себе.
24. І взяв кухар плече і що було на ньому, і поклав перед Саулом. І сказав Самуїл: Ось це залишене, поклади перед собою і їж; бо до цього часу збережено воно для тебе, коли я скликав народ. І їв Саул із Самуїлом того дня.
25. І зійшли вони з пагорба до міста, і Самуїл розмовляв із Саулом на даху.
26. Уранці підвелися вони отак: коли зійшла зоря, Самуїл покликав Саула на дах і сказав: Підведися, я проведу тебе. І підвівся Саул, і вийшли вони обидва з дому, він і Самуїл.
27. Коли проходили вони до околиці міської, то Самуїл сказав до Саула: Скажи служникові, нехай він іде перед нами. І той пішов попереду; а ти зараз спинися, і я відкрию тобі, що сказав Бог.

10

1 Царів 10

Помазання Саула на царя.

 

1. І взяв Самуїл посудину з єлеєм і вилив на голову його, і поцілував його, і сказав: Ось, Господь помазує тебе над спадком Своїм на володаря. І будеш ти царювати над народом Господнім, і ти визволиш його від руки ворогів його навколо нього. І ось тобі ознака, що Господь помазав тебе володарем над спадком Своїм.
2. Коли ти тепер підеш від мене, то стрінеш двох чоловіків поблизу гробниці Рахілі, у володіннях Беньямінових, в Целцаху, і вони скажуть тобі: Знайдені віслючки, котрих ти ходив шукати, і ось, батько твій, забувши про них, журиться за вами, кажучи: А що із сином моїм?
3. І підеш звідти далі, і прийдеш до діброви Фаворської, і зустрінуть там тебе три чоловіки, що йтимуть до Бога, до Бет-Елу, – один несе трьох ягнят, другий несе три хлібини, а третій несе бурдюк вина.
4. І будуть вітати вони тебе, і дадуть тобі дві хлібини, і ти візьмеш із рук їхніх.
5. Потому ти прийдеш на пагорб Божий, де охоронний загін филистимський; і коли увійдеш там до міста, зустрінеш громаду пророків, що сходитимуть з верховини, і перед ними псалтир і тімпан, і сопілка, і цитра, і вони пророкуватимуть.
6. І зійде на тебе Дух Господній, і ти будеш пророкувати з ними, і станеш іншою людиною.
7. Коли знамення справдяться з тобою, тоді вчиняй, що зможе рука твоя; тому що з тобою Бог.
8. І ти піди передніше мене до Ґілґалу, куди і я прийду до тебе для принесення всеспалення і мирних пожертв. Сім днів чекай, доки я не прийду до тебе, і тоді повідаю тобі, що робити.
9. І сталося, як обернувся Саул, щоби йти від Самуїла, Бог дав йому інше серце, і справдилися всі ті ознаки того ж дня.
10. Коли прийшли вони до пагорба, аж ось, зустрічається їм громада пророків, і злинув на нього Дух Божий, і він пророкував серед них.
11. Усі, хто знав його вчора і третього дня, забачивши, що він з пророками пророкує, говорили в народі одне одному: Що це сталося з сином Кішовим? Невже й Саул у пророках?
12. І відповідав один із присутніх там, і сказав: А в тих, хто батько? А тому стало прислівʼям: Невже й Саул у пророках?
13. І перестав він пророкувати, і пішов на пагорб.
14. І сказав дядько Саулів йому і служникові його: Куди ви ходили? Він сказав: Шукати віслючок, але, бачачи, що їх немає, зайшли до Самуїла.
15. І сказав дядько Саулів: Розкажіть мені, що сказав вам Самуїл?
16. І сказав Саул дядькові своєму: Він оголосив нам, що віслючки знайшлися. А про те, що сказав йому Самуїл про царство, не відкрив йому.
17. І скликав Самуїл народ до Господа у Міцпу.
18. І сказав синам Ізраїлевим: Так говорить Господь, Бог Ізраїля: Я вивів Ізраїля з Єгипту, і визволив вас від руки єгиптян і від руки всіх царств, що пригноблювали вас.
19. А тепер ви погордували своїм Богом, Котрий рятує вас від усіх лихоліть ваших і скорботи вашої, і сказали Йому: Царя настанови над нами. Отож, постаньте тепер перед Господом за колінами вашими і за племенами вашими.
20. І наказав Самуїл підходити всім колінам Ізраїля, і було означене коліно Беньямінове.
21. І наказав підходити колінові Беньяміновому за племенами його, і назване племʼя Матрієве, і привів рід Матріїв за мужами, і названий Саул, син Кіша, і шукали його і не знаходили.
22. І тому запитали ще у Господа: Чи прийде він сюди? І сказав Господь: Ось, він ховається серед речей.
23. І побігли, і взяли його звідти, і він постав серед народу, і був він вищий від усього народу на цілу голову.
24. І сказав Самуїл всьому народові: Чи бачите, кого вибрав Господь? Схожого на нього немає в усьому народі. Тоді увесь народ вигукнув і сказав: Нехай живе цар!
25. І виклав Самуїл народові права царства, і написав до книги, і поклав перед Господом. І відпустив увесь народ, кожного в оселю свою.
26. Також і Саул пішов додому, в Гівʼї, і пішли з ним хоробрі, котрих серця торкнувся Бог.
27. А деякі люди говорили: Чи йому рятувати нас? І зневажили його, і не піднесли йому дарів; але він мовби не помічав того.

11

1 Царів 11

Перемога Саула під Явешем.

1. І прийшов аммонієць Нахаш, і затаборував при Ґілеадському Явешу. І сказали всі мешканці Явешу Нахашові: Вступи з нами у спілку, і ми будемо служити тобі.
2. І сказав їм Нахаш аммонієць: Я вступлю з вами у спілку, але з умовою, щоб виколоти кожному з вас праве око і тим самим накласти ганьбу на увесь Ізраїль.
3. І сказали йому старшини Явешу: Дай нам строку сім днів, аби послати нам послів по всіх володіннях Ізраїльських, і якщо ніхто не поможе нам, то ми вийдемо до тебе.
4. І прийшли посли до Гівʼї Саулової, і переказали слова оті вголос народові, і весь народ заплакав.
5. І ось, прийшов Саул з волами з поля і сказав: Що сталося з народом, що він плаче? І переказали йому слова мешканців Явешу,
6. І злинув Дух Божий на Саула, коли він зачув ці слова і вельми спалахнув гнів його.
7. І взяв він двійко волів, і розітнув їх на частини, і послав у всі володіння ізраїльські через тих послів, оголошуючи, що так буде учинено з волами того, хто не піде слідом за Саулом і Самуїлом. І запопав страх Господній народ, і виступили всі, як один чоловік.
8. Саул оглянув їх у Безеку, і було синів Ізраїля триста тисяч, і мужів Юдиних тридцять тисяч.
9. І сказали послам, що прийшли: Отак скажіть мешканцям Явешу Ґілеадського: Завтра, коли пригріє сонце, буде вам допомога. І прийшли посли, і оголосили мешканцям Явешу, і вони зраділи.
10. І сказали мешканці Явешу Нахашові: Завтра вийдемо до вас, і вчиняйте з нами, як вам заманеться.
11. Наступного дня Саул розділив народ на три загони, і вони пробралися в середину табору під час вранішньої сторожі і винищували аммонійців аж до спекотного дня; а ті що залишилися, розпорошилися аж так, що не лишилося з них двоє разом.
12. Тоді сказав народ Самуїлові: Хто говорив: Чи Саулові царювати над нами? Видайте цих людей, і ми їх повбиваємо!
13. Але Саул сказав народові: Сього дня нікого не можна вбивати, бо сьогодні Господь звершив порятунок в Ізраїлі.
14. І сказав Самуїл народові: Ходімо в Ґілґал, і поновимо там царство.
15. І пішов увесь народ до Ґілґалу і настановив там Саула царем перед Господом у Ґілґалі, і принесли там пожертви мирні перед Господом, і вельми веселилися там Саул і всі ізраїльтяни.

12

1 Царів 12

Самуїл складає з себе повноваження судді.

1. І сказав Самуїл всьому Ізраїлеві: Ось, я підкорився голосові вашому у всьому, що ви говорили мені, настановив над вами царя.
2. І ось, цар ходить перед вами. А я постарів і посивів; і сини мої з вами. А я ходив перед вами від юности моєї і аж донині.
3. Ось я, свідчіть супроти мене перед Господом і перед помазанцем Його, у кого взяв я вола? У кого взяв віслюка? Кого образив і кого пригноблював? Із чиєї руки я взяв підкупа і заплющив ним очі мої? І я поверну вам.
4. І відповідали: Ти не ображав нас і не гнобив нас, і нічого ні від кого не брав.
5. І сказав він їм: Свідок на вас Господь, і свідок помазанець Його сьогодні, що ви не знайшли за мною анічого. І сказали: Свідок.
6. Тоді Самуїл сказав народові: Свідок Господь, Котрий настановив Мойсея і Аарона, і Котрий вивів батьків ваших з єгипетської землі.
7. А тепер підведіться, і я буду судитися з вами перед Господом про всі добродійства, які Господь учинив вам і батькам вашим.
8. Коли прийшов Яків до Єгипту, і батьки ваші заволали до Господа, то Господь послав Мойсея і Аарона, і вони вивели батьків ваших з Єгипту і поселили їх на цьому місці.
9. Але вони забули Господа, Бога свого, і Він віддав їх у руки Сісери, старшини війська хацорського, і в руки филистимлян, і в руки царя моавського, котрі воювали супроти них.
10. Та коли вони заволали до Господа і сказали: Згрішили ми, тому що залишили Господа і почали служити Баалам і Астартам; тепер визволи нас від руки ворогів наших, і ми будемо служити Тобі;
11. Тоді Господь послав Єруббаала, і Барака, і Їфтаха, і Самуїла, і врятував вас від руки ворогів ваших, що оточили вас, і ви жили безпечно.
12. Але, побачивши, що Нахаш, цар аммонський, йде супроти вас, ви сказали мені: Ні, нехай цар зацарює над нами, в той час, коли Господь, Бог ваш, – цар ваш.
13. Отож, ось цар, котрого ви обрали, котрого ви вимагали; ось, Господь настановив над вами царя.
14. Якщо будете боятися Господа і служитимете Йому, і будете дослухатися голосу Його, і не будете чинити опору наказам Господа, то будете і ви, і цар ваш, котрий царює над вами, ходити слідом за Господом, Богом вашим.
15. А якщо ви не будете дослухатися до голосу Господа і почнете чинити опір наказам Господа, то рука Господня буде супроти вас, як була супроти батьків ваших.
16. А тепер станьте, і подивіться на справу значну, котру Господь звершить перед очима вашими.
17. Чи не жнивують пшеницю нині? Але я прикличу Господа, і пошле Він грім і дощ, і ви спізнаєте і побачите, який великий гріх, котрого ви вчинили перед очима Господа, бажаючи собі царя.
18. І озвався Самуїл до Господа, і Господь послав грім і дощ того дня; і запопав увесь народ великий страх від Господа і Самуїла.
19. І сказав увесь народ Самуїлові: Помолися за рабів твоїх перед Господом, Богом твоїм, щоб не вмерти нам; бо до всіх гріхів наших ми додали ще гріх, коли просили собі царя.
20. І відповідав Самуїл народові: Не бійтеся, гріх оцей вами вчинений, але ви не відступайте лише від Господа і служіть Господові всім серцем вашим.
21. І не відступайте, не йдіть за чужими богами, котрі не принесуть користі і не визволять; – бо вони ніщо.
22. А Господь не залишить народу Свого заради великого ймення Свого; бо Господові до вподоби було вибрати вас народом Своїм.
23. І я також не допущу собі гріха перед Господом, щоб відтак перестав я молитися за вас! І я буду наставляти вас на дорогу добру та пряму.
24. Тільки бійтеся Господа і служіть Йому щиро, від усього серця вашого; бо ви бачили, які великі діяння вчинив Він із вами.
25. А якщо ви будете чинити лихе, то і ви, і цар ваш загинете.

13

1 Царів 13

Саулів непослух.

1. Рік проминув, як Саул зацарював, і другий рік царював він над Ізраїлем, як вибрав Саул собі три тисячі з ізраїльтян.
2. Дві тисячі були з Саулом у Міхмаші та на горі Бет-Елу, а тисяча була з Йонатаном у Беньяміновій Гівʼї. А решту народу відпустив до осель своїх.
3. І знищив Йонатан филистимського намісника, що в Ґеві. І почули про це филистимляни, а Саул засурмив сурмою по всій країні, повідуючи: Нехай же почують євреї.
4. Коли увесь Ізраїль почув, що Саул розгромив охоронний загін филистимський і що Ізраїль зробився ненависним для филистимлян, то народ зібрався до Саула в Ґілґал.
5. І зібралися филистимляни на війну супроти Ізраїля; тридцять тисяч колісниць і шість тисяч кінноти, і народу багато, мов піску на березі моря; і прийшли й отаборилися у Міхмаші, на схід Бет-Авену.
6. А ізраїльтяни, побачивши, що вони в небезпеці, бо народ зазнавав утисків, поховалися в печерах і в ущелинах, і поміж скелями, і в баштах, і в ровах.
7. А деякі з євреїв перейшли Йордан, в країну Ґадову і Ґілеадську. А Саул був ще у Ґілґалі, а увесь народ, який був з ним, виповнився страхом.
8. І наджидав він сім днів до терміну, призначеного Самуїлом, а Самуїл не приходив до Ґілґалу; і почав народ розбігатися від нього.
9. І сказав Саул: Приведіть до мене призначене для пожертви всеспалення і для пожертв мирних. І підніс усеспалення.
10. Та ледве скінчив він приношення всеспалення, аж ось, приходить Самуїл; і вийшов Саул до нього назустріч, щоб привітати його.
11. Але Самуїл сказав: Що ти вчинив? Саул відповідав: Я бачив, що народ розбігається від мене, а ти не приходив на означений час; а филистимляни зібралися в Міхмаші.
12. Тоді подумав я: Тепер підуть на мене филистимляни в Ґілґал, а я ще не прикликав Господа; і тому я наважився принести всеспалення.
13. І сказав Самуїл Саулові: Недобре вчинив ти, що не виконав наказу Господа, Бога твого, котрий був даний тобі; бо нині Господь зміцнив би царювання твоє над Ізраїлем назавжди.
14. Але тепер не втриматися царюванню твоєму; Господь знайде Собі мужа по серцю Своєму і звелить йому Господь бути вождем народу Свого, оскільки ти не виконав того, що наказав тобі Господь.
15. І підвівся Самуїл і пішов із Ґілґалу до Гівʼї Беньямінової; а Саул перелічив людей, що були з ним, близько шести сотень чоловіків.
16. Саул із сином своїм Йонатаном і з людьми, що були при них, засіли в Гівʼї Беньяміновій; а филистимляни стояли табором у Міхмаші.
17. І вийшли з табору филистимського три загони для спустошення краю. Один завернув на офрійську дорогу, що на Шуал.
18. Другий загін попрямував на дорогу до Бет-Хорону; а один загін пішов на дорогу, що вела до рубежу, що йде від Ґе-Цевоїму до пустелі.
19. А ковалів не було по всій землі ізраїльській, бо филистимляни остерігалися, щоб євреї не виготовили меча чи списа.
20. І мусили були ходити всі ізраїльтяни до филистимлян гострити кожний свого плуга, і заступа свого, і сокиру свою, і серпа свого,
21. Ціна ж означена була: дві третини шекля за лемеші плугів, і заступів, і вил, і третина шекля направити сокиру, чи вістря рожна.
22. Тому під час війни не було ні меча, ні списа у всього народу, що був із Саулом і з Йонатаном, а знайшлися вони лишень у Саула і Йонатана, сина його.
23. І вийшов загін филистимський до переходу Міхмашу.

14

1 Царів 14

Значна перемога Йонатана.

1. Одного дня сказав Йонатан, син Саулів, слузі-зброєносцеві своєму: Рушай, перейдемо до загону филистимського, що на тому боці. А батькові своєму промовчав про це.
2. А Саул був на околиці Ґеви, під гранатовим деревом. І народу було з ним близько шести сотень.
3. І Ахійя, син Ахітува, брата Іхавода, сина Пінхаса, сина Ілія, священика в Шіло, носив ефода. А народ не знав, що пішов Йонатан.
4. Між тими переходами, котрими Йонатан хотів перейти до филистимської залоги, була гостра скеля з одного боку і гостра скеля з другого; імʼя першій Боцец, а імʼя другій – Сенне.
5. Одна скеля нависала з півночі, до Міхмашу, а друга з півдня, навпроти Ґеви.
6. І сказав Йонатан служникові-зброєносцеві своєму: Ходімо, перейдемо до залоги оцих необрізаних; можливо, Господь допоможе нам; бо для Господа неважко врятувати через багатьох, або через небагатьох.
7. І відповідав зброєносець: Роби все, що на серці у тебе; йди, ось я з тобою, куди хоче серце твоє.
8. І сказав Йонатан: Отож, ми перейдемо до цих людей; і станемо так, щоб вони побачили нас.
9. Якщо вони так скажуть нам: Зупиніться, аж доки ми підійдемо до вас, то ми залишимося на своїх місцях і не піднімемося до них.
10. А якщо отак скажуть: Підніміться до нас, то ми зійдемо, бо Господь віддав їх в руки наші, і це буде знаком для нас.
11. Коли вони обидва показалися филистимській залозі, то филистимляни сказали: Ось, євреї виходять з ущелин, у котрих вони переховувалися.
12. І закричали люди, які складали загін, до Йонатана і зброєносцеві його, говорячи: Зійдіть до нас і ми вам дещо скажемо. Тоді Йонатан сказав зброєносцеві своєму: Іди за мною, бо Господь віддав їх в руки Ізраїля.
13. І почав підніматися Йонатан, чіпляючись руками і ногами, і зброєносець з ним. І падали филистимляни перед Йонатаном, а зброєносець добивав їх за ним.
14. І впало від першої поразки, що її завдали Йонатан і зброєносець його, близько двадцяти чоловіків, на половині поля, яке обробляється за день парою волів.
15. І зчинився сполох у таборі филистимлян на полі і в усьому народі; передні загони і ті, що спустошували землю, затремтіли; здригнулася вся земля, і був жах великий од Господа.
16. І побачила сторожа Саулова в Гівʼї Беньяміновій, що натовп розпорошується і біжить туди й сюди.
17. І сказав Саул до народу, що був з ним: Придивіться й узнайте, хто з наших вийшов. І огляділи, і ось, немає Йонатана і зброєносця його.
18. І сказав Саул до Ахійї: Принеси Ковчега Божого! Тому, що Божий Ковчег був того часу з синами Ізраїля.
19. Саул говорив ще священикові, коли замішання у филистимському таборі все ширшало й розпросторювалося. Тоді сказав Саул священикові: Склади руки твої.
20. І вигукнув Саул і весь народ, що був із ним, і прийшли на поле бою; аж ось, там меч кожного був супроти ближнього і замішання було дуже велике.
21. Тоді євреї, котрі вчора і третього дня були у филистимлян і котрі повсюди ходили з ними у таборі, прилучилися до ізраїльтян, що були з Саулом та Йонатаном.
22. І всі ізраїльтяни, які переховувалися в горах Ефраїмових, зачувши, що филистимляни накивали пʼятами, також прилучилися до своїх у битві.
23. І врятував Господь того дня Ізраїля; а битва ширилася навіть за Бет-Евен.
24. Люд ізраїльський був перевтомлений того дня; а Саул закляв народ, сказавши: Проклятий, хто вкусить хліба до вечора, аж доки я не помщуся ворогам моїм. І ніхто з народу не торкнувся харчів.
25. І пішов увесь народ до лісу, і був там на галявині мед.
26. Ось зайшов народ до лісу, говорячи: Тече мед. Але ніхто не простягнув руки своєї до рота свого; бо народ боявся прокляття.
27. А Йонатан не чув, коли батько його заклинав народ, і, простягнувши кінець палиці, котра була в руці його, і вмочив його в стільник з медом, та й підніс руку свою до уст своїх, і проясніли очі йому.
28. І сказав один із народу, говорячи: Батько твій закляв народ, сказавши: Проклятий, хто сьогодні їстиме хліб. І від того виморився народ.
29. І сказав Йонатан: Знещасливив мій батько цю землю; гляньте, у мене проясніли очі, коли я посмакував трішки медом.
30. Якби спожив сьогодні народ із здобичі, котру знайшов у ворогів своїх, то чи не більшою була б поразка филистимлян?
31. І винищували филистимлян того дня від Міхмашу аж до Айялону, і народ вельми виморився.
32. І кинувся народ на здобич, і брали худобу дрібну і худобу велику, і телят, і різали на землі, і їв народ із кровʼю.
33. І звістили Саула, говорячи: Ось, народ грішить перед Господом, їсть із кровʼю. І сказав Саул: Ви згрішили! Притягніть до мене зараз великого каменя.
34. Потім сказав Саул: Розійдіться поміж народом і скажіть йому: Нехай кожний приводить до мене свого вола, і кожний свою вівцю, і заколюйте тут і їжте, і не грішіть перед Господом, не їжте з кровʼю. І приводили всі із народу, кожний своєю рукою, вола свого вночі, і заколювали там.
35. І спорудив Саул жертовника Господові; то був перший жертовник, споруджений ним Господові.
36. І сказав Саул: Ходімо услід за филистимлянами вночі, і заберемо у них усе вдосвіта, і не залишимо у них жодного чоловіка. І сказали: Чини все, що добре в очах твоїх. А священик сказав: Давайте наблизимося тут до Бога!
37. І запитав Саул у Бога: Чи йти мені в погоню за филистимлянами? Чи віддаси їх в руки Ізраїля? Але Він не відповідав йому того дня.
38. Тоді сказав Саул: Нехай підійдуть сюди всі старшини народу, і дослідіть, на кому гріх нині?
39. Бо – живий Господь, що врятував Ізраїля, – якщо виявиться й на Йонатані, синові моєму, то він також помре неодмінно. Але ніхто не відповідав йому з усього народу.
40. І сказав Саул усім ізраїльтянам: Станьте ви на один бік, а я і син мій Йонатан станемо на другий бік І відповідав народ Саулові: Вчиняй, що добре в очах твоїх.
41. Саул сказав: Господе, Боже Ізраїля! Дай ознаку. І жереб випав на Йонатана й Саула, а народ вийшов невинним.
42. Тоді сказав Саул: Киньте жереба поміж мною і поміж Йонатаном, сином моїм. І випав жереб на Йонатана.
43. І сказав Саул Йонатанові: Розкажи мені, що вчинив ти? І розповів йому Йонатан, і сказав: Я скуштував з кінця палиці, котра в руці моїй, трішки меду; і ось, я мушу померти.
44. І сказав Саул: Нехай те і те вчинить мені Бог, і ще більше заподіє, але ти, Йонатане, маєш сьогодні померти.
45. Але народ сказав Саулові: Чи Йонатан має померти, котрий здобув таке велике спасіння Ізраїлеві? Нехай же не буде цього! Живий Господь: і волосина не впаде з голови його на землю; тому що з Богом він діяв нині. І звільнив народ Йонатана, і не помер він.
46. І повернувся Саул назад, перестав переслідувати филистимлян; а филистимляни попростували на своє місце.
47. І зміцнив Саул своє царювання над Ізраїлем; і воював з усіма довколишніми ворогами своїми; з Моавом і з аммонійцями, і з Едомом, і з царями Цови, і з филистимлянами. І скрізь, супроти кого він йшов, мав успіх.
48. І налаштував військо і завдав поразки Амаликові, і звільнив Ізраїля від руки грабіжників його.
49. Сини у Саула були: Йонатан і Їшві, і Малкішуя; а ймення двох дочок його: імʼя старшій Мерав, а імʼя молодшій Мелхола.
50. А ймення дружини Саулової – Ахіноам, донька Ахімааца. А ймення старшини його війська: Авнер, син Нера, Саулового дядька.
51. А Кіш, батько Саулів, і Нер – батько Авнера, сини Авіїла;
52. І була рішуча війна супроти филистимлян за всіх Саулових днів. І коли Саул бачив якогось чоловіка хороброго та при силі, то брав його до себе.

15

1 Царів 15

Саулів гріх. Бог відвертається од нього.

1. І сказав Самуїл Саулові: Господь послав мене помазати тебе на царя над народом Його, над Ізраїлем; тепер підкорися голосові Господньому.
2. Так говорить Господь Саваот: Пригадав Я те, що вчинив Амалик Ізраїлеві, як він перетнув йому шлях, коли він виходив з Єгипту.
3. Тепер іди і завдай поразки Амаликові, і винищ усе, що в нього; і не змилосердишся над ним, але зрокуй на смерть від чоловіка до дружини, від підлітка до грудного немовляти, від бика до вівці, від верблюда до віслюка.
4. І зібрав Саул народ, і нарахував їх у Телаїмі двісті тисяч ізраїльтян піших, і десять тисяч із коліна Юдиного.
5. І дійшов Саул до міста Амаликового і вчинив засідку в долині.
6. І сказав Саул кенеянам: Ходіть, відокремтеся, вийдіть з-поміж середовища Амалика, щоб мені не винищити вас із ним; бо ви вчинили милість усім ізраїльтянам, коли вони виходили з Єгипту. І відокремилися кенеяни з-поміж Амалика.
7. І розгромив Саул Амалика від Хавіли аж до околиць Шуру, що навпроти Єгипту.
8. І Аґаґа, царя амаликового, захопив живим, а народ увесь прокляв і винищив мечем.
9. Але Саул і народ помилували Аґаґа, амаликського царя, і найкращих з овечок і биків, і вгодованих ягнят, і все гарне, і не хотіли винищити, а все маловартісне і худе винищили.
10. І було слово Господнє до Самуїла таке:
11. Шкодую, що настановив Я Саула на царя; бо він одвернувся від Мене, а слів Моїх не виконав. І засмутився Самуїл, і прикликáв Господа цілу ніч.
12. І підвівся Самуїл рано-вранці і пішов назустріч Саулові. І повідали Самуїлові, що Саул ходив на Кармел, і там поставив собі памʼятника, і зійшов у Ґілґал.
13. Коли прийшов Самуїл до Саула, то Саул сказав йому: Благословенний ти у Господа; я виконав слово Господнє.
14. І сказав Самуїл: А що це за мекання овечок у вухах моїх і ревіння биків, котре я чую?
15. І сказав Саул: Привели їх від Амалика, оскільки народ змилостивився над кращими з овець і биків для пожертви Господові, Богові твоєму; а решту ми винищили.
16. І сказав Самуїл Саулові: Зажди, я скажу тобі, що сказав мені Господь уночі. І сказав йому Саул: Говори!
17. І сказав Самуїл: Чи не малим ти був в очах своїх, коли став вождем колін Ізраїлевих, і Господь помазав тебе на царя над Ізраїлем?
18. І послав тебе Господь у дорогу, сказавши: Іди, і вчиниш заклятими нечестивих амаликитян, і будеш воювати з ними, доки ти не вигубиш їх.
19. Навіщо ж ти не підкорився голосові Господньому, і кинувся на здобич, і вчинив лихе перед очима Господа?
20. І сказав Саул Самуїлові: Я дослухався голосу Господа і рушив у дорогу, куди послав мене Господь, і привів Аґаґа, царя амаликського, а Амалика знищив.
21. А народ із здобичі, з овечок і з биків, узяв найкраще із здобичі, для жертвоприношення Господові, Богові твоєму, в Ґілґалі.
22. І відповідав Самуїл: Невже приношення усеспалення і пожертви настільки приємні Господові, як послух голосові Господньому? Послух кращий пожертви і слухняність краща від лою баранів.
23. Бо непокора – то є такий самий гріх, як гріх ворожбитства, і свавілля – як провина та служіння ідолам. Через те, що ти знехтував словом Господнім, Він також знехтував тобою, щоб ти не був царем над Ізраїлем.
24. І сказав Саул Самуїлові: Згрішив я, бо переступив заповіді Господні і слово твоє; але я боявся народу і підкорився голосові його.
25. А тепер зніми з мене гріха мого і повернися зі мною, щоб я поклонився Господові;
26. І відповідав Самуїл Саулові: Не повернуся я з тобою, тому що ти знехтував словом Господнім, і Господь знехтував тобою, щоб ти не був царем над Ізраїлем.
27. І обернувся Самуїл, щоб відійти. Але Саул схопив його за полу одежі і розідрав її.
28. Тоді сказав Самуїл: Нині відірвав Господь царство Ізраїлеве від тебе, і віддав його ближньому твоєму, кращому за тебе.
29. І не скаже неправди, і не буде каятися Сильний Ізраїлів, бо не людина Він, аби каятися Йому.
30. І сказав Саул: Я згрішив, але вшануй мене нині перед старшиною народу мого і перед Ізраїлем, і повернися зі мною, і я поклонюся Господові, Богові твоєму.
31. І повернувся Самуїл за Саулом, і вклонився Саул Господові.
32. Відтак сказав Самуїл: Приведіть до мене Аґаґа, царя амаликського. І підійшов до нього Аґаґ, тремтячи, і сказав Аґаґ: Справді, гіркота смерти минулася?
33. Але Самуїл сказав: Як меч твій позбавив жінок дітей, так мати твоя поміж жінками нехай позбавлена буде сина. І розітнув Самуїл Аґаґа перед Господом в Ґілґалі.
34. І відійшов Самуїл до Рами, а Саул пішов до себе додому, до Ґівʼї Саулової.
35. І більше не бачився Самуїл із Саулом до дня своєї смерти. Але сумував Самуїл за Саулом, бо Господь жалкував, що настановив був Саула царем над Ізраїлем.

16

1 Царів 16

Помазання Давида на царство.

1. І сказав Господь Самуїлові: Доки ти сумуватимеш за Саулом, котрого Я відкинув, щоб він не був царем над Ізраїлем? Виповни ріг твій єлеєм і рушай; Я пошлю тебе до Єссея, віфлеємця, бо поміж синами його Я вибрав Собі царя.
2. І сказав Самуїл: Як піду? Саул почує і убʼє мене. Господь сказав: Візьми в руку твою телицю із стада і скажи: Я прийшов для жертвоприношення Господові.
3. І запроси Єссея до пожертви; Я дам тобі знати, що чинити тобі, і ти помастиш Мені того, кого Я скажу тобі.
4. І вчинив Самуїл, як йому Господь говорив. Коли прийшов він до Віфлеєму,Бет-Лехем - Дім Хліба. старшини міста із трепетом вийшли назустріч йому, і сказали: Чи з миром прихід твій?
5. І відповідав він: З миром, для жертвоприношення Господові прийшов я; освятіться, і ходіть зі мною до жертвоприношення. І освятив Єссея і синів його, і запросив їх до пожертви.
6. І коли вони прийшли, він, забачивши Еліява, сказав: Мабуть, оцей перед Господом помазанець Його!
7. Та Господь сказав Самуїлові: Не зважай на вигляд його і на висоту зросту його; Я відкинув його; Я дивлюсь не так, як дивиться людина; бо чоловік дивиться на обличчя, а Господь дивиться на серце.
8. І прикликав Єссей Авінадава, і підвів його до Самуїла: але й цього не вибрав Господь.
9. І підвів Єссей Шамму, і сказав Самуїл: І цього не вибрав Господь.
10. Отак підводив Єссей до Самуїла семеро синів своїх, але Самуїл сказав Єссеєві: Нікого з оцих не вибрав Господь.
11. І сказав Самуїл Єссеєві: Чи всі діти отут? І відповідав Єссей: Є ще найменший: він пасе отару. І сказав Самуїл до Єссея: Пошли привести його; бо ми не сядемо обідати, аж доки не прийде він сюди.
12. І послав Єссей, і привели його. Він був румʼяний, з гарними очима та стрункої постави. І сказав Господь: Підведися і помасти його, бо це він.
13. І взяв Самуїл ріг з єлеєм і помазав його серед братів його. І Дух Господній злинув на Давида, і був на ньому від того дня і надалі. А Самуїл підвівся і відійшов на Раму.
14. А від Саула відступив Дух Господній, і жахав його злий дух від Господа.
15. І сказали служники Саулові йому: Ось, злий дух від Бога жахає тебе.
16. Нехай володар наш накаже служникам своїм, котрі перед тобою, пошукати чоловіка, що вміє грати на гуслах; і коли прийде на тебе злий дух від Господа, то він, граючи рукою своєю, буде заспокоювати тебе.
17. І відповідав Саул служникам своїм: Знайдіть мені чоловіка, що гарно грає, і приведіть до мене.
18. Тоді один із служників його сказав: Ось, я бачив у Єссея віфлеємця сина, який уміє грати, чоловіка хороброго; вояка і розумного в мові, і показного собою, і Господь з ним.
19. І послав Саул вісників до Єссея, і сказав: Пришли до мене Давида, сина твого, котрий при отарі.
20. І взяв Єссей віслюка з хлібом, і бурдюка з вином, і одне козеня, і послав через Давида, сина свого, до Саула.
21. І прийшов Давид до Саула, і служив перед ним, і вельми сподобався йому, і став його зброєносцем.
22. І послав Саул сказати Єссеєві: Нехай Давид служить мені; бо він знайшов приязнь в очах моїх.
23. І коли дух від Бога приходив на Саула, то Давид брав гусла, грав, і ставало Саулові добре, і відступав від нього злий дух.

17

1 Царів 17

Виклик Iзраїлеві.

1. Филистимляни зібрали свої війська на війну, і зібралися вони до Сохо, що Юдине, і отаборилися поміж Сохо та між Азекою в Ефес-Даммімі.
2. А Саул та ізраїльтяни зібралися в долині Елі, отаборилися й приготувалися до війни супроти филистимлян.
3. І стали филистимляни на горі з одного боку, а ізраїльтяни на іншій горі з другого боку, а поміж ними була долина.
4. І вийшов із табору филистимського одноборець на ймення Ґоліят із Ґату; зростом він шести ліктів і пʼядь.
5. А на голові його – мідний шолом і одягнений він був у панцера з луски; а вага панцеру його – пʼять тисяч шеклів міді.
6. Мідні наголінники на ногах його, і мідний щит за плечима його.
7. І держак списа його був, як ткацький брус, а вістря списа його – шістсот шеклів заліза. А перед ним несли щита.
8. І зупинився він, і кричав до Ізраїлевих полків, говорячи: Навіщо вийшли ви воювати? Чи не филистимлянин я, а ви не раби Саулові? Виберіть собі чоловіка, і нехай зійде до мене.
9. Якщо він зможе позмагатися зі мною, і забʼє мене, то ми станемо вам рабами; а якщо я здолаю його і забʼю його, то ви будете нашими рабами і слугуватимете нам.
10. І сказав филистимлянин: Сьогодні я посоромлю полки Ізраїльські; дайте мені чоловіка, і будемо битися удвох.
11. І почув Саул і всі ізраїльтяни ці слова филистимлянина і жахнулися.
12. А Давид був сином того мужа з місцевості єфратян, з Юдиного Віфлеєму, на ймення Єссей, що мав аж восьмеро синів. Цей чоловік за днів Саула сягнув похилих літ і був старшим серед мужів.
13. Три старших сини Єссеєві пішли з Саулом на війну: старший Еліяв, а другий за ним – Авінадав, і третій – Шамма
14. А Давид був найменший. Троє старших пішли з Саулом.
15. Тим часом, Давид повернувся від Саула, щоб випасати вівці батька свого у Віфлеємі.
16. І виступав филистимлянин той уранці і ввечері, і виставляв себе сорок днів.
17. І сказав Єссей Давидові, синові своєму: Візьми для братів своїх ефу пряженого зерна і десять хлібів, і віднеси швиденько до табору своїм братам.
18. А оцих десять шматків сиру віднесеш для тисяцького, і вивідаєш про поводження братів своїх, а також про їхні потреби.
19. А Саул, і вони, і всі ізраїльтяни розмістилися в долині Елі, готувалися воювати з филистимлянами.
20. І підвівся Давид удосвіта і полишив отару свою на сторожа і, взявши те, що звелів батько, пішов, як наказав йому Єссей; і прийшов до обозу, коли військо виходило до бойового строю і з криком готувалося до бою.
21. І вишикувалися ізраїльтяни і филистимляни – військо супроти війська, і з криком готувалися до бою.
22. Давид залишив свою ношу обозній сторожі і побіг до війська, та вітав братів своїх.
23. І ось, коли він розмовляв з ними, одноборець, на ймення Ґоліят, филистимлянин з Ґату, виступив наперед із війська і говорив ті самі слова, а Давид почув.
24. І всі ізраїльтяни, забачивши цього чоловіка, утікали від нього і вельми боялися.
25. І говорили ізраїльтяни: Ви бачите цього чоловіка, що перед військом вигукує? він вийшов, аби зневажити Ізраїля. Якби хтось убив його, збагатив би його цар великим багатством, і дочку свою віддав би за нього, і дім батька його вчинив би вільним в Ізраїлі.
26. І сказав Давид людям, які стояли біля нього: Як віддячать тому, хто забʼє цього филистимлянина і зніме образу з Ізраїля? Бо хто оцей необрізаний филистимлянин, що так зневажає полки живого Бога?
27. І сказав йому народ ті самі слова, говорячи: Ось, що вчинено буде тому чоловікові, котрий забʼє його.
28. І почув Еліяв, старший брат Давидів, що говорив він з людьми, і розгнівався Еліяв на Давида, і він сказав: Чого ти зійшов? І на кого залишив небагатьох овечок тих у пустелі? Я знаю пиху твою і погане серце твоє; ти прийшов подивитися на битву.
29. І сказав Давид: А що ж це я вчинив? Чи не слова оце?
30. І відвернувся од нього до другого, і говорив ті самі слова, і відповідав йому народ, як передніше.
31. І почули слова, котрі говорив Давид, і переказали Саулові, і той прикликав його.
32. І сказав Давид Саулові: Нехай же ніхто не змаліє духом через нього; служник твій піде і битиметься з цим филистимлянином.
33. І сказав Саул Давидові: Не можеш ти йти супроти цього филистимлянина, аби позмагатися з ним, бо ти ще юнак, а він вояк від юности своєї.
34. І сказав Давид Саулові: Служник твій пас вівці у батька свого, і коли, траплялося, приходив лев чи ведмідь і забирав вівцю з отари,
35. То я гнався за ним і нападав на нього, і відбирав із пащі його; а якщо він кидався на мене, то я брав його за патли, і долав його, і умертвляв його.
36. І лева і ведмедя убивав служник твій, і з оцим филистимлянином необрізаним буде те саме, що й з ними, через те, що так ганьбить військо Бога живого.
37. І сказав Давид: Господь, Котрий звільняв мене від лева і ведмедя, звільнить і від руки цього филистимлянина. І сказав Саул Давидові: Йди, і нехай буде Господь з тобою.
38. І зодягнув Саул Давида в свою одіж, і дав шолома мідного на його голову, і натягнув на нього панцера.
39. І оперезався Давид мечем його по верхньому вбранні, і почав ходити, бо не звик до такого обладунку. Потім сказав Давид Саулові: Я не можу ходити в цьому; я не звик. І скинув Давид все це із себе.
40. І взяв посоха в руку свою, і вибрав собі пʼятеро гладеньких каменів із струмка, і поклав їх в пастухову сумку, котра була з ним; і з сумкою і з пращею в руці своїй виступив супроти филистимлянина.
41. Виступив і филистимлянин, йдучи і наближаючись до Давида, і зброєносець йшов попереду в нього.
42. І глянув филистимлянин, і побачив Давида, з презирством подивився на нього; бо він був молодий, рум’яний і вродливий обличчям.
43. І сказав филистимлянин Давидові: Що ти йдеш на мене з палицею? Хіба я собака? І прокляв филистимлянин Давида своїми богами.
44. І сказав филистимлянин Давидові: Підійди до мене, і я віддам тіло твоє птахам небесним і звірам польовим.
45. А Давид відповідав филистимлянинові: Ти йдеш супроти мене з мечем і списом та щитом, а я йду супроти тебе у ймення Господа Саваота, Бога війська Ізраїлевого, котре ти зневажив.
46. Нині віддасть тебе Господь в руку мою, і я забʼю тебе, і зніму з тебе голову твою, і віддам трупи війська филистимського птахам небесним і звірам земним, і спізнає вся земля, що є Бог в Ізраїлі.
47. І спізнає вся ця громада, що не мечем і списом рятує Господь, бо це війна Господня, і Він віддасть вас у руки наші.
48. Коли филистимлянин підвівся і почав підходити і наближатися назустріч Давидові, Давид квапливо побіг до шереги назустріч филистимлянинові.
49. І опустив Давид руку свою до торби, і взяв звідти каменя і кинув із пращі, і уразив филистимлянина в чоло так, що камінь застряг йому в чолі, і він упав обличчям на землю.
50. Отак подолав Давид филистимлянина пращею і каменем, і вразив филистимлянина і вбив його; а меча не було в руках Давида.
51. Тоді Давид підбіг і наступив на филистимлянина, узяв меча його і витягнув з піхов, ударив його, і відтяв ним голову його; филистимляни, забачивши, що дужак їхній помер, повтікали.
52. І піднялися мужі Ізраїльські і юдейські, і вигукнули, і гнали филистимлян до входу в долину і до воріт Екрону. І падали уражені филистимляни по дорозі аж до Шаараїму, і до Ґату, і аж до Екрону.
53. І повернулися Ізраїлеві сини з погоні за филистимлянами, і пограбували табір їхній.
54. І взяв Давид голову филистимлянина, і відніс її до Єрусалиму, а зброю його поклав у шатрі своєму.
55. Коли Саул побачив Давида, який виходив супроти филистимлян, то сказав Авнерові, старшині війська: Авнере! Чий син, оцей юнак? Авнер сказав: Нехай живе твоя душа, царю, але я не знаю.
56. І сказав цар: Так запитай, чий син цей юнак?
57. А коли Давид повертався після поразки филистимлянина, то Авнер узяв його і привів до Саула, і голова филистимлянина була в руках його.
58. І запитав його Саул: Чий ти син, юначе? І відповідав Давид: Син служника твого Єссея з Віфлеєму.

18

1 Царів 18

Спілка любови між Давидом і Йонатаном.

1. І сталося, як скінчив він говорити до Саула, то Йонатанова душа прихилилася до Давидової душі, і полюбив його Йонатан, як душу свою.
2. І взяв його Саул того дня і не дозволив йому повернутися в дім батька його.
3. А Йонатан уклав із Давидом угоду про спілку, бо полюбив його, як свою душу.
4. І скинув Йонатан верхню одежу, котра була на ньому і віддав її Давидові, також і іншу одіж, і меча свого і лука свого, і пояса свого.
5. І Давид діяв розважливо скрізь, куди посилав його Саул старшиною над військовими людьми; і він подобався народові і служникам Сауловим.
6. Коли вони йшли, під час повернення Давида після перемоги над филистимлянином, то жінки з усіх міст ізраїльських виходили назустріч Саулові цареві з танками і піснями, з урочистими тімпанами і з кімвалами.
7. І вигукували ці жінки, що грали, й казали: Саул переміг тисячі, а Давид – десятки тисяч!
8. І Саула запопала гіркота, і неприємні були йому останні (їхні) слова, і він сказав: Давидові дали десятки тисяч, а мені тисячі; йому, отже, не вистачає хіба що царства.
9. І від того дня і пізніше підозріло ставився Саул до Давида.
10. І сталося другого дня: Напав злий дух від Бога на Саула, і він став несамовитий у своєму домі, а Давид грав рукою своєю на струнах, як за інших днів; у руці в Саула був спис.
11. І кинув Саул списа, подумавши: Прицвяхую Давида до стіни. Але Давид двічі ухилився від нього.
12. І почав боятися Саул Давида: тому що Господь був з ним (з Давидом), а від Саула відступив.
13. І віддалив його Саул від себе, і настановив його у себе тисяцьким, і він виходив і входив перед народом.
14. А Давид у всіх справах своїх чинив розважливо, і Господь був з ним.
15. І Саул бачив, що він вельми розважливий, і боявся його.
16. А увесь Ізраїль та Юда любили Давида, бо він виходив і входив перед ними.
17. І сказав Саул Давидові: Ось старша донька моя, Мерав, – я дам її тобі за дружину, тільки ж будь у мене хоробрим і провадь війни Господні. Бо думав Саул: нехай не моя рука буде на ньому, але рука филистимлян буде на ньому.
18. Але Давид сказав Саулові: Хто я, і що є життя моє, і рід батька мого в Ізраїлі, щоб мені бути зятем царя?
19. А коли настав час віддавати Мерав, доньку Саулову, Давидові, то її видали заміж за Адріїла з Мехоли.
20. Але Давида полюбила друга донька Саулова, Мелхола; і коли повідали про це Саулові, то це було приємним для нього.
21. Саул думав: віддам її за нього, і вона буде для нього пасткою, і рука филистимлян буде на ньому. І сказав Саул Давидові: Через другу ти поріднишся нині зі мною.
22. І наказав Саул слугам своїм: Скажіть Давидові потайки: Ось, цар прихилився до тебе, і всі служники його люблять тебе; тож будь зятем царя.
23. І переказали служники Саулові у вуха Давидові всі оці слова. І сказав Давид: Ви вважаєте, що легко бути зятем царя? Я чоловік бідний і незначний.
24. І доповіли Саулові служники його, і сказали: Ось що говорить Давид.
25. І сказав Саул: Отак скажіть Давидові: Цар не хоче віна, окрім обрізаної крайньої плоті сотні филистимлян, – помста ворогам царевим. Бо Саул тримав у голові наміра погубити Давида руками филистимлян.
26. І переказали служники його Давидові ці слова, і сподобалося Давидові зробитися зятем царя.
27. Ще не прийшли означені дні, як Давид підвівся і пішов сам і люди його з ним, і забив двісті филистимських мужів, і приніс Саулові їхню обрізану крайню плоть, і подав її числом уповні, аби поріднитися з царем. І Саул віддав йому за дружину доньку свою Мелхолу.
28. І побачив Саул, і спізнав, що Господь із Давидом, а Мелхола, Саулова донька, полюбила його.
29. А Саул почав ще більше боятися Давида, і став ворогом його на все життя.
30. І коли вожді филистимські рушили на війну, Давид від самого виходу їх діяв розважливіше від усіх служників Саулових, і вельми прославилося імʼя його.

19

1 Царів 19

Третій Саулів замах на Давида.

1. І говорив Саул Йонатанові, синові своєму і всім служникам своїм, щоб умертвити Давида. Проте Йонатан, син Саулів, дуже любив Давида;
2. І розповів Йонатан Давидові, говорячи: Батько мій Саул хоче вбити тебе; отож остерігайся завтра; сховайся і будь у потаємному місці.
3. А я вийду і стану біля батька мого в полі, де ти будеш, і буду говорити про тебе своєму батькові. І що побачу, те розкажу тобі.
4. І говорив Йонатан добре про Давида Саулові, батькові своєму, і сказав йому: Нехай не грішить цар супроти служника свого Давида, бо він нічим не згрішив супроти тебе, а діяння його вельми корисні для тебе;
5. Він наражав на небезпеку душу свою, щоб завдати поразки филистимлянам, і Господь учинив велике спасіння всьому Ізраїлеві, ти це бачив і радів; для чого ж ти хочеш згрішити супроти безневинної крови і забити Давида без причини?
6. І прислухався Саул до голосу Йонатана, і присягнувся Саул: Живий Господь, Давид не помре.
7. І прикликав Йонатан Давида, і переказав йому всі слова оці, і привів Йонатан Давида до Саула, і він був при ньому, як учора і третього дня.
8. І знову почалася війна, і вийшов Давид, і воював із филистимлянами, і завдав їм великої поразки, і вони повтікали від нього.
9. І злий дух від Бога напав на Саула, і він сидів у домі своєму, і спис його був у руці його, а Давид грав рукою своєю на струнах.
10. І хотів Саул прицвяхувати Давида списом до стіни, але Давид відскочив од Саула, і спис застряг у стіні. А Давид утік і врятувався тієї ночі.
11. І послав Саул служників у дім Давидів, аби підстерегти його і вбити його до ранку. І сказала Давидові Мелхола, дружина його: Якщо ти не врятуєш життя свого цієї ночі, то завтра тебе забʼють.
12. І спустила Мелхола Давида через вікно, і він пішов, і врятувався.
13. А Мелхола взяла домашнього божка і поклала на постіль, а козячу шкуру поклала в головах його, і прикрила одежиною.
14. І послав Саул служників, щоб узяти Давида; але Мелхола сказала: Він хворий.
15. І послав Саул служників, щоб оглянули Давида, говорячи: Принесіть його до мене на постелі, щоб убити його.
16. І прийшли служники, і ось, на постелі божок, а в головах його козяча шкура.
17. Тоді Саул сказав Мелхолі: Для чого ти так обдурила мене, і відпустила ворога мого, щоб він утік? І сказала Мелхола Саулові: Він сказав мені: Відпусти мене, інакше я забʼю тебе.
18. І втік Давид, і врятувався, і прийшов до Самуїла в Раму, і розказав йому все, що робив з ним Саул. І пішов він із Самуїлом, і зупинилися вони в Найоті.
19. І доповіли Саулові, говорячи: Ось, Давид у Найоті.
20. І послав Саул служників, щоб узяли Давида, і коли побачили вони громаду пророків, що пророкували, і Самуїла над ними, то Дух Божий злинув на служників Саулових, і вони почали пророкувати.
21. І доповіли про це Саулові, і він послав інших служників, але й ці почали пророкувати. Потім послав Саул третіх служників, і ці почали пророкувати.
22. Саул сам пішов до Рами, і дійшов до великого джерела, що в Сеху, і запитав, говорячи: Де Самуїл і Давид? І сказали: ось, у Найоті, у Рамі.
23. І пішов він туди до Найоту в Рамі, і на нього злинув Дух Божий, і він ішов і пророкував, аж доки не прийшов до Найоту в Рамі.
24. І скинув він одежу свою, і пророкував перед Самуїлом, і увесь день той і всю ту ніч лежав роздягнутий; тому й кажуть: Невже й Саул поміж пророками?

20

1 Царів 20

Йонатан допомагає Давидові.

1. І втік Давид з Найоту в Рамі, і пішов та й сказав Йонатанові: Що вчинив я, в чому неправда моя, чим згрішив я перед батьком твоїм, що він важить на життя моє?
2. І сказав йому Йонатан: Ні, ти не помреш; ось, батько мій не вчиняє ні великої, ані малої справи, не відкривши того вухам моїм; для чого ж тоді батькові моєму приховувати від мене це діло? Не буде цього.
3. Давид присягався і говорив: Батько твій гаразд відає, що я знайшов приязнь в очах твоїх, і тому говорить сам у собі: Нехай не відає про те Йонатан, щоб не зазнав гіркоти; але живий Господь і жива душа твоя! Один лише крок поміж мною і смертю!
4. І сказав Йонатан Давидові: Чого бажає душа твоя, я вчиню для тебе.
5. І сказав Давид Йонатанові: Ось, завтра новомісяччя, і я маю сидіти з царем за столом; але відпусти мене, і я сховаюся в полі аж до вечора третього дня.
6. Якщо батько твій запитає про мене, ти скажи: Давид відпросився у мене навідатися в своє місто Віфлеєм: тому що там річне жертвоприношення усіх родичів його.
7. Якщо він скаже так: Добре!, то мир твоєму служникові; а якщо спалахне його гнів, то знай, що на лихе діло він пристав.
8. А ти вчини милість служникові твоєму, бо ти прийняв служника твого у заповіт Господній; і якщо є на мені якась провина, то забий мене; навіщо тобі вести мене до батька твого?
9. І сказав Йонатан: Не буде цього з тобою; бо, якщо я довідаюся напевне, що у батька мого на серці лихий замір звершити над тобою, то невже я не повідомлю тобі про те?
10. І сказав Давид Йонатанові: Хто сповістить мені, якщо батько твій відповість тобі суворо?
11. І сказав Йонатан Давидові: Ходімо, вийдемо в поле. І обидвоє вийшли в поле.
12. І сказав Йонатан Давидові: Живий Господь, Бог Ізраїля! Завтра о цій приблизно порі, або після завтрього я вивідаю у батька мого; і якщо він приязний до Давида, я тоді не пошлю до тебе і не відкрию перед вухами твоїми,
13. Нехай те і те вчинить Господь з Йонатаном і ще більше нехай учинить. А якщо батько мій має намір учинити тобі лихе, це також відкрию у вуха твої, і відпущу тебе, і тоді йди з миром, і нехай буде Господь з тобою, як був з батьком моїм.
14. Але ти також, якщо я буду живий, вчини мені милість Господню.
15. А якщо я помру, то не відбирай милості твоєї від мого дому наповік, навіть і тоді, коли Господь винищить з лиця землі усіх Давидових ворогів.
16. Отаку угоду уклав Йонатан із домом Давида і сказав: Нехай же стягне Господь з ворогів Давидових!
17. І знову Йонатан присягався Давидові своєю любовʼю до нього; тому що любив його, як свою душу.
18. І сказав йому Йонатан: Завтра новомісяччя, і про тебе запитають, бо місце твоє буде незайняте.
19. А тому третього дня ти спустися, і поспіши на те місце, де переховувався ти раніше, і присядь біля каменя Азел.
20. А я випущу в той бік три стріли, неначе стріляючи в ціль.
21. Потім пошлю підлітка, говорячи: Іди, знайди стріли; а якщо я скажу йому: Ось, стріли позаду в тебе, візьми їх, то прийди до мене; бо мир тобі, і, живий Господь, ніщо лихе тобі не загрожує.
22. А якщо скажу підліткові: Ось, стріли попереду в тебе, то ти втікай; бо відпускає тебе Господь.
23. А всьому тому, про що ми говорили, я і ти, свідок Господь поміж мною і тобою навіки.
24. І сховався Давид у полі. І настало новомісяччя, і сів цар обідати.
25. І присів цар на своє місце за звичаєм, на троні біля стіни, і Йонатан став обіч, а Авнер присів біля Саула; а місце Давидове лишилося незайнятим.
26. І не сказав Саул того дня анічого; бо подумав, що це випадковість, що Давид нечистий, бо не очистився.
27. Настав і другий день новомісяччя, а місце Давидове лишилося незайнятим. Тоді сказав Саул синові своєму Йонатанові: Чому син Єссеїв не прийшов обідати ні вчора, ані сьогодні?
28. І відповідав Йонатан Саулові: Давид відпросився у мене до Віфлеєму.
29. Він говорив: Відпусти мене, бо в нашому місті родове жертвоприношення, і мій брат запросив мене; отож, якщо я знайшов приязнь в очах твоїх, піду і побачуся з своїми братами; саме тому він і не прийшов пообідати з царем.
30. І спалахнув Саулів гнів на Йонатана, і він сказав йому: Негідний і неслухняний сину! Хіба я не знаю, що ти потоваришував з Єссеєвим сином мені на сором і на сором та неславу своїй матері?
31. Тому що всі дні, доки син Єссеїв буде жити на землі, не встоїш ні ти, ні царство твоє; а тепер пошли і приведи його до мене; бо він зрокований на смерть.
32. І відповідав Йонатан Саулові, батькові своєму, і сказав йому: За що він буде убитий? Що він учинив?
33. Тоді Саул кинув списа в нього, щоб убити його. І Йонатан зрозумів, що батько його поклав собі убити Давида.
34. І підвівся Йонатан з-за столу у великому гніві, і не обідав другого дня новомісяччя; тому що сумував за Давида, і тому, що образив його батько його.
35. Другого дня вранці вийшов Йонатан у поле, о тій порі, котру призначив Давидові, і малий хлопчина з ним.
36. І сказав він хлопчині: Біжи, шукай стріли, котрі я пускаю. Хлопець побіг, а він випускав стріли так, щоб вони летіли через хлопчину далі.
37. І побіг хлопець туди, куди Йонатан випускав стріли, і закричав Йонатан хлопцеві, і казав: Гляди, стріла попереду в тебе.
38. І знову кричав Йонатан хлопцеві: Скорше біжи, не зупиняйся. І зібрав хлопчина Йонатанові стріли, і прийшов до свого пана.
39. А хлопець не знав анічого: тільки Йонатан і Давид знали, в чім річ.
40. І віддав Йонатан зброю свою хлопцеві, що був при ньому, і сказав йому: Рушай, віднеси в місто.
41. Хлопець пішов, а Давид підвівся з південного боку, і припав лицем своїм до землі, і тричі поклонився; і цілували вони один одного, і плакали вдвох разом, але Давид плакав з особливим почуттям.
42. І сказав Йонатан Давидові: Йди з миром; а що присягнулися ми двоє в ймення Господа, говорячи: Господь нехай буде свідком поміж мною і між тобою, і поміж насінням моїм та насінням твоїм, – нехай так буде навіки!
43. І зібрався Давид і пішов, а Йонатан повернувся до міста.

21

1 Царів 21

Давид переховується у Ахімелеха.

1. І прийшов Давид до Нова, до священика Ахімелеха. І знітився Ахімелех при стрічі з Давидом, і сказав йому: Чому ти сам, і нікого немає з тобою?
2. І сказав Давид Ахімелехові священикові: Цар доручив мені справу і сказав мені: Нехай ніхто не знає цього, нащо я послав тебе і що доручив тобі; тому я залишив людей на умовленому місці.
3. Отож, що є в тебе під рукою, дай мені, пʼять хлібів, або що знайдеться.
4. І відповідав священик Давидові, говорячи: Немає у мене під рукою простого хліба, а є хліб святий, – якщо люди твої утрималися від жінок.
5. І відповідав Давид священикові, і сказав йому: Жінок при нас не було ні вчора, ні третього дня, від часу, як я вийшов, і посудини юнаків чисті, а якщо дорога нечиста, то хліб залишиться чистим у посудинах.
6. І дав йому священик освяченого хліба; бо не було в нього хліба, окрім хлібів показних, котрі взяті були від Господа, аби покласти гарячий хліб того дня, коли його забирають.
7. А того дня там був перед Господом один із Саулових служників, на ймення Доеґ, ідумеянин, провідник Саулових пастухів
8. І сказав Давид Ахімелехові: Чи немає в тебе під рукою списа чи меча? Бо я не взяв із собою ні меча, ні іншої зброї, оскільки доручення царя було термінове.
9. І сказав священик: Ось меч Ґоліята филистимлянина, котрого ти забив у долині Ела, – ось він за ефодом, загорнутий в одежу; якщо хочеш, візьми його; іншого, крім цього, тут немає. І сказав Давид: Немає схожого на нього: дай мені його.
10. І підвівся Давид, і втік того ж таки дня від Саула, і прийшов до Ахіша, царя ґатського.
11. І сказали Ахішові служники його: Чи не той це Давид, цар тієї країни? Чи не йому співали в хороводах і говорили: Саул уразив тисячі, а Давид – десятки тисяч?
12. Давид поклав слова ці в серці своєму і вельми боявся Ахіша, царя ґатського.
13. І змінив поведінку свою перед ними, і вдав із себе божевільного на їхніх очах, і креслив на дверях, і пускав слину на бороду свою.
14. І сказав Ахіш служникам своїм: Бачите, він чоловік божевільний; для чого ви привели його до мене?
15. Хіба бракує у мене божевільних, що ви привели його, щоб він юродствував переді мною? Невже він увійде до мого дому?

22

1 Царів 22

Пригоди Давида.

1. І вийшов Давид звідти, втік у печеру Адуллам, і почули брати його і увесь дім батька його, і прийшли до нього туди.
2. І зібралися до нього всі пригнічені, і всі боржники, і всі знічені душею, і став він над ними провідником. І було з ним близько чотирьох сотень люду.
3. І пішов Давид звідти до моавської Міцпи, та й сказав до моавського царя: Нехай прийде батько мій та мати моя, побудуть у вас, аж доки я не довідаюся, що вчинить зі мною Бог.
4. І привів їх до царя моавського, і жили вони в нього увесь час, доки Давид переховувався у цій фортеці.
5. Але пророк Ґад сказав Давидові: Не залишайся в цьому сховищі; а рушай, іди до Юдиного краю! І пішов Давид, і прийшов до лісу Херет.
6. І почув Саул, що Давид зʼявився, і люди, які були з ним. Саул сидів тоді у Гівʼї під тамариском на горі, зі списом у руці його, і всі служники його оточували його.
7. І сказав Саул служникам своїм, які оточували його: Послухайте сини Беньямінові, невже всім вам дасть син Єссея поля і виноградники, і всіх вас настановить тисяцькими і сотниками,
8. Що ви всі змовилися супроти мене, і ніхто не відкрив мені, коли син мій почав товаришувати з сином Єссея, і ніхто з-поміж вас не поспівчував мені, і не відкрив мені, що син мій намовив супроти мене служника мого чинити мені лихе, як оце нині бачимо?
9. І відповідав ідумеянин Доеґ, – а він стояв при Саулових служниках, – і сказав: Я бачив, як син Єссея приходив до Нова, до Ахімелеха, Ахітувового сина,
10. І той запитав про нього у Господа, і дав йому харчів на дорогу, і дав йому меча филистимлянина Ґоліята.
11. І послав цар прикликати Ахімелеха, сина Ахітувового, священика, і увесь дім батька його, священиків, що в Нові. І прийшли вони всі до царя.
12. І сказав Саул: Послухай, сину Ахітува! І той відповідав: Ось я, мій володарю.
13. І сказав йому Саул: Для чого ви змовилися супроти мене, ти і син Єссея, що ти дав йому хліба і меча, і запитав про нього в Бога, щоб він повстав супроти мене і чинив мені лихе, як оце нині видно?
14. І відповідав Ахімелех цареві і сказав: Хто із служників твоїх вірний, як Давид? він і зять царя, і виконавець наказів твоїх, і вшанований у домі твоєму.
15. Чи оце зараз я почав турбувати для нього Бога? Ні, не звинувачуй за це, царю, служника твого і увесь дім батька мого; бо в усій цій справі не знає служник твій ні малого, ані великого.
16. І сказав цар: Ти мусиш померти, Ахімелеху, ти і увесь дім батька твого
17. І сказав цар охороні своїй, яка стояла при ньому: Ідіть, умертвіть священиків Господніх, бо їхня рука з Давидом, і вони знали, що він утік, і не відкрили мені. Але служники царя не хотіли піднести руки свої на убивство священиків Господніх.
18. І сказав цар Доеґові: Йди ти і умертви священиків. І пішов Доеґ ідумеянин, і напав на священиків, і забив того дня вісімдесят пʼять мужів, які носили лляний ефод.
19. А Нов, місто священиків, уразив мечем, і чоловіків, і жінок, і юнаків і немовлят, і волів, і віслюків, і дрібну худобу уразив мечем.
20. Урятувався один лише син Ахімелеха, сина Ахітува, на ймення Евіятар. І втік він до Давида.
21. І розповів Евіятар Давидові, що Саул умертвив священиків Господніх.
22. І сказав Давид Евіятарові: Я знав того дня, коли там був Доеґ ідумеянин, що він неодмінно доповість Саулові. Я завинив у всіх душах дому батька твого.
23. Залишися в мене, не бійся; бо хто буде шукати моєї душі, буде шукати й твоєї душі; ти будеш у мене під охороною.

23

1 Царів 23

Давид помилував Саула в печері.

1. І повідали Давидові, говорячи: Ось, филистимляни напали на Кеїлу, і грабують клуні.
2. І запитав Давид у Господа, говорячи: Чи йти мені, і чи завдам я поразки цим филистимлянам? І відповідав Господь Давидові: Йди, ти побʼєш филистимлян і врятуєш Кеїлу.
3. Але ті, що були з Давидом, сказали йому: Ось, ми боїмося тут, в Юдеї, як же нам простувати до Кеїлу супроти полків филистимських?
4. Тоді знову озвався Давид до Господа, і відповів йому Господь, і сказав: Підведися і йди до Кеїлу; бо Я віддам филистимлян в руки твої.
5. І пішов Давид із людьми своїми до Кеїлу, і воював з филистимлянами, і захопив худобу їхню, і завдав їм великої поразки, і врятував Давид мешканців Кеїлу.
6. Коли втікав Евіятар, син Ахімелеха, до Давида в Кеїлу, то ефод був у його руці.
7. І доповіли Саулові, що Давид прийшов до Кеїлу, і Саул сказав: Бог віддав його в руки мої; бо він замкнув себе, прийшовши до міста з брамами і засувами.
8. І скликав Саул увесь народ на війну, щоб іти на Кеїлу, оточити Давида і людей його.
9. Коли довідався Давид, що Саул задумав супроти нього лихе, сказав священикові Евіятарові: Принеси ефода!
10. І Давид сказав: Господе, Боже Ізраїлів! Служник Твій почув, що Саул хоче прийти до Кеїлу, щоб вигубити місто через мене.
11. Чи віддадуть мене мешканці Кеїлу в руки його? І чи прийде сюди Саул, як чув служник Твій? Господе, Боже Ізраїлів! Відкрий служникові Твоєму! І сказав Господь: Прийде.
12. І сказав Давид: Чи віддадуть мешканці Кеїлу мене і людей моїх в руки Саула? І сказав Господь: Віддадуть.
13. Тоді підвівся Давид, і люди його, близько шести сотень мужів, і вийшли з Кеїлу, і ходили, де могли. А Саулові доповіли, що Давид утік із Кеїлу, і тоді він відмовився від походу.
14. А Давид був у пустелі, у неприступних місцях, а потім на горі в пустелі Зіф. А Саул шукав його щодня; але Бог не віддав Давида в руки його.
15. І бачив Давид, що Саул вийшов шукати душі його, а Давид був у пустелі Зіф у лісі.
16. І підвівся Йонатан, син Саулів, і прийшов до Давида в ліс, і зміцнив його дух надією на Бога.
17. І сказав йому: Не бійся; тому що не знайде тебе рука батька мого Саула, і ти будеш царювати над Ізраїлем, а я буду другим по тобі; і Саул, батько мій, знає це.
18. І уклали вони поміж собою заповіта перед Господом, і Давид лишився в лісі, а Йонатан повернувся до оселі своєї.
19. І прийшли зіфеяни до Саула в Ґівʼю, говорячи: Ось Давид переховується в нас у неприступних місцях у лісі, на пагорбі Хахіла, що праворуч від Єшімону.
20. Отож, за всіма жаданнями душі твоєї, царю, йди; а нашою справою буде віддати його в руки царя.
21. І сказав їм Саул: Благословенні ви у Господа за те, що поспівчували мені.
22. Ходіть, переконайтеся ще і вивідайте і придивіться, де місце його, де буде нога його, і хто бачив його там. Бо мені говорять, що він дуже хитрий.
23. І придивіться і вивідайте всі схованки, у котрих він переховується, і повертайтеся до мене з певною звісткою; і я піду з вами. І якщо він на цій землі, я буду шукати його по всіх Юдиних тисячах.
24. І підвелися вони, і пішли в Зіф передніше Саула. А Давид і люди його були в пустелі Маонській, в Араві, на південь від Єшімону.
25. І пішов Саул з людьми своїми шукати його. Але Давидові повідомили про це, і він перейшов до Сели і лишався в пустелі Маон. А Саул почув, і погнався за Давидом в пустелю Маонську.
26. І йшов Саул з одного боку гори, а Давид із людьми своїми з тамтого боку гори. І коли Давид квапився відійти перед Саулом, Саул з людьми своїми поспішав навперейми Давидові і людям його, щоб захопити їх,
27. Тоді прийшов до Саула вісник, говорячи: Поспішай і приходь; бо филистимляни вчинили напад на землю.
28. І повернувся Саул від переслідування Давида, і пішов навперейми филистимлянам. Тому-то й назвали імʼя тій місцині: Села-Гаммахлекот (Скеля поділу).

24

1 Царів 24

Смерть Самуїла, Давид і Навал.

1. І вийшов Давид звідти, і мешкав у безпечних місцях Ен-Ґеді.
2. Коли Саул повернувся від филистимлян, йому повідомили, говорячи: Ось, Давид у пустелі Ен-Ґеді.
3. І взяв Саул три тисячі кращих мужів із усього Ізраїля, і пішов шукати Давида і людей його у горах, де живуть сарни.
4. І прийшов до кошари овечої, при дорозі; там була печера; і зайшов туди Саул для потреби, а Давид і його люди сиділи в глибині печери.
5. І говорили Давидові люди до нього: Оце день, про котрий говорив тобі Господь: Ось, Я віддам ворога твого в руки твої, і вчиниш із ним, що тобі до вподоби. Давид підвівся і тихесенько відрізав крайчик поли верхнього Саулового одягу.
6. Але після цього недобре стало Давидові на серці, що він відрізав крайчик одежі Саулової.
7. І сказав він людям своїм: Нехай же не допустить мені Господь вчинити це панові моєму, помазанцеві Господньому, щоби покласти руку мою на нього, бо він помазанець Господній.
8. І зупинив Давид людей своїх цими словами, і не дав їм повстати супроти Саула. А Саул підвівся і вийшов із печери на дорогу.
9. Потім підвівся й Давид, і вийшов із печери, і закричав навздогін Саулові, говорячи: Володарю мій, царю! Саул озирнувся назад, і Давид упав лицем на землю і вклонився йому.
10. І сказав Давид Саулові: Навіщо ти слухаєш слова людей, котрі говорять: Ось, Давид заміряється лихом на тебе?
11. Ось, сьогодні бачать очі твої, що Господь віддав тебе нині в руки мої в печері; і мені радили вбити тебе, але я помилував тебе, і сказав: Не піднесу руки моєї на володаря мого, бо він помазанець Господа.
12. Батьку мій! Поглянь на крайчик одягу твого в руці моїй; я відрізав крайчик одежі твоєї, а тебе не вбив. Пізнай і переконайся, що немає в руці моїй зла, ні підступу, і я не згрішив супроти тебе, а ти шукаєш душі моєї, щоб забрати її.
13. Нехай же розсудить Господь поміж мною і тобою; і нехай помститься тобі Господь за мене; але рука моя не буде на тобі;
14. Як оповідає давня притча: від беззаконних виходить позазаконне, а рука моя не буде на тобі;
15. Супроти кого вийшов цар Ізраїльський? За ким ти женешся? За мертвим псом, за однією блохою?
16. Нехай же Господь буде суддею, і розсудить поміж мною і тобою. Він побачить, дослідить справу мою і врятує мене від руки твоєї.
17. Коли скінчив Давид говорити слова оці до Саула, Саул сказав: Чи твій це голос чую, сину мій Давиде? І підняв Саул голос свій, і плакав.
18. І сказав Давидові: Ти маєш більше рації, аніж я; бо ти віддячуєш мені добром, а я віддячую тобі злом.
19. Ти показав сьогодні, учинивши зі мною милостиво; коли Господь віддавав мене в руки твої, ти не вбив мене.
20. Хто, як знайде ворога свого, відпустить його в добру путь? Господь віддячить тобі добром за те, що ти вчинив мені сьогодні.
21. І тепер я знаю, що ти неодмінно будеш царювати, і царство Ізраїлеве буде міцне в руці твоїй.
22. Отож, заприсягнися мені Господом, що ти не вигубиш потомства мого після мене, і не знищиш ймення мого у домі батька мого.
23. І присягнувся Давид Саулові. І пішов Саул у дім свій, а Давид і люди його піднялися в місце укріплене.

25

1 Царів 25

Давид удруге виявляє милість до Саула.

1. І помер Самуїл; і зібралися всі ізраїльтяни, і плакали по ньому, і поховали його в домі його, в Рамі. Давид підвівся і спустився до пустелі Паран.
2. І був такий чоловік у Маоні, а маєток його на Кармелі, чоловік вельми багатий; у нього було три тисячі дрібної худоби і тисячу кіз; і був він при стрижінні овечок своїх на Кармелі.
3. А імʼя чоловіка того – НавалШалений, божевільний., а імʼя дружини його Авігаїл. Ця жінка була вельми розумна і вродлива; а він – чоловік жорстокий і лютий характером; він був із роду Калевого.
4. І почув Давид у пустелі, що Навал стриже отару свою.
5. І послав Давид десять юнаків, і сказав Давид юнакам: Ви йдіть на Кармел, і прийдете до Навала і привітайте його від мого ймення,
6. І скажите так: Мир тобі, мир домові твоєму, мир усьому твоєму.
7. Нині я почув, що в тебе стрижуть овечок. Ось, пастухи твої були з нами, і ми не кривдили їх, і ніщо в них не пропало упродовж усіх днів перебування їхнього на Кармелі;
8. Запитай служників своїх, і вони скажуть тобі; отож, нехай знайдуть юнаки милість в очах твоїх, бо доброго дня прийшли ми; дай же служникам твоїм і синові твоєму Давидові, що знайде рука твоя.
9. І пішли люди Давидові і сказали Навалові від ймення Давидового всі ці слова, і замовкли.
10. І Навал відповідав служникам Давидовим, і сказав: Хто такий Давид, і хто такий син Єссеїв? Нині стало багато рабів, що втікають від панів своїх;
11. Невже мені взяти хліби мої і воду мою, і мʼясо, приготовлене мною для стрижіїв у мене, і віддати людям, про котрих не відаю, звідки вони?
12. І пішли назад люди Давидові своїм шляхом, і повернулися, і прийшли, і переказали йому всі слова оці.
13. Тоді Давид сказав людям своїм: Опережіться кожний мечем своїм. І всі оперезалися мечами своїми, оперезався й сам Давид своїм мечем, і пішло за Давидом близько чотирьох сотень чоловіка, а двісті лишилися при обозі.
14. А один юнак із Навалових служників доказав Авігаїл, дружині Навала, говорячи: Ось, Давид послав був посланців із пустелі, аби привітати нашого пана, але він поставився до нього неприязно.
15. А ті люди вельми прихильні до нас, не кривдять нас, і нічого не пропало у нас упродовж усього часу, коли ми ходили з ними, коли були в полі.
16. Вони були для нас муром і вдень, і вночі упродовж того часу, коли ми пасли стада поблизу від них.
17. Тож подумай і зваж, що робити; тому що неминуче загрожує лихо панові нашому і всьому домові його; а він – чоловік лихий, не можна говорити з ним.
18. Тоді Авігаїл квапливо взяла двісті хлібів, і два бурдюки з вином, і пʼять овечок приготовлених, і пʼять сеїв пряженого зерна, і сто вʼязочок родзинок, і двісті вʼязочок смоков, і навʼючила на осла.
19. І сказала служникам своїм: Ходіть попереду в мене; ось я піду за вами. А чоловікові своєму Навалові не сказала анічого.
20. А коли вона, сидячи на віслюкові, спускалася по звивинах гори, аж ось, назустріч їй іде Давид і люди його, і вона стрілася з ними.
21. І Давид сказав їй: Авжеж, надаремно я охороняв у пустелі все майно цього чоловіка; і нічого не пропало з того, що належало йому; він відплачує мені злом за добро.
22. Нехай же те і те вчинить Бог із ворогами Давида, і ще більше учинить, якщо до вранішнього досвітку із усього, що належить Навалові, я залишу бодай те, що мочиться до стіни.
23. Коли Авігаїл побачила Давида, то квапливо зійшла з віслюка, і впала перед Давидом на лице своє, і вклонилася до землі;
24. І впала до ніг його, і сказала: На мені гріх, володарю мій; дозволь служниці твоїй говорити у вуха твої і послухай слів своєї служниці.
25. Нехай володар мій не звертає уваги на цього лихого чоловіка, на Навала; бо, яке імʼя його, такий і він. Навал – імʼя його і шаленство його з ним. А я, служниця твоя, не бачила служників володаря мого, котрих ти послав.
26. І нині, володарю мій, живий Господь і душа твоя; Господь не допустить тебе йти на пролиття крови і утримає руку твою від помсти; і нині нехай будуть, як Навал, вороги твої та ті, що шукають лиха на володаря мого.
27. Ось ці дари, котрі принесла служниця твоя володареві моєму, щоб дати їх юнакам, що служать володареві моєму.
28. Прости провину служниці твоєї; Господь неодмінно спорудить володареві моєму дім витривалий, тому що війни Господа провадить володар мій, і лихо не захопить тебе упродовж цілого життя твого.
29. Якщо повстане чоловік переслідувати тебе і шукати душі твоєї, то душа володаря мого буде завʼязана у вузол життя в Господа, Бога твого, а душу ворогів твоїх кине Він, мовби із пращі.
30. І коли вчинить Господь володареві моєму все, що говорив про тебе доброго, і настановить тебе вождем над Ізраїлем;
31. То не буде це серцю володаря мого гіркотою і неспокоєм, що не пролив надаремно крови, і утримав себе від помсти. І Господь учинить добро володареві моєму, і пригадаєш служницю твою.
32. І сказав Давид до Авігаїл: Благословенний Господь, Бог Ізраїля, Котрий послав тебе нині назустріч мені!
33. І благословенний розум твій, і благословенна ти за те, що ти о цій порі не допустила мене йти на пролиття крови і помститися за себе.
34. Але – живий Господь, Бог Ізраїля, Котрий утримав мене від заподіяння тобі лиха, – якби ти не поквапилася і не вийшла назустріч мені, то до світла вранішнього я не лишив би Навалові нічогісінько навіть з того, що мочиться до стіни.
35. І прийняв Давид із рук її те, що вона принесла йому, і сказав їй: Іди з миром у дім твій; ось, я дослухався голосу твого і пошанував тебе.
36. І прийшла Авігаїл до Навала, аж ось, у нього бенкет у домі його, мов бенкет царський, і серце Навалове було звеселене; він був уже дуже пʼяний, і не сказала йому жодного слова, ні великого, ані малого, до ранку.
37. А вранці, коли Навал витверезився, дружина його розповіла йому про це, і завмерло в нього серце його і зробився він, мов камінь.
38. Днів за десять уразив Господь Навала, і він помер.
39. І почув Давид, що Навал помер, і сказав: Благословенний Господь, що віддав за сором, завданий мені Навалом, і уберіг служника Свого від зла: Господь обернув злобу Навалову на його ж таки голову. І послав Давид сказати Авігаїл, що він бере її собі за дружину.
40. І прийшли служники Давидові до Авігаїл на Кармел, і сказали їй так: Давид послав нас до тебе, щоб узяти тебе йому за дружину.
41. Вона підвелася, і вклонилася обличчям до землі, і сказала: Ось, служниця твоя готова служити, щоб мити ноги служників володаря мого.
42. І зібралася Авігаїл квапливо, і сіла на осла, і пʼятеро служниць супроводжували її; і пішла вона за послами Давидовими, і стала його дружиною.
43. І Ахіноам узяв Давид із Ізреелу, і обидві вони були його дружинами.
44. А Саул віддав доньку свою Мелхолу, Давидову дружину, Палтієві, Лаїшевому синові, що з Ґалліму.

26

1 Царів 26

Невіра Давидова.

1. Прийшли зіфеяни до Саула в Гівʼю, говорячи: Ось, Давид переховується у нас на пагорбі Хахіла, що праворуч від Єшімону!
2. І підвівся Саул, і спустився в пустелю Зіф, і з ним три тисячі мужів, вибраних з Ізраїля, щоб шукати Давида в пустелі Зіф.
3. І отаборився Саул на пагорбі Хахіли, що праворуч від Єшімону, при дорозі; а Давид був у пустелі і бачив, що Саул вийшов за ним до пустелі.
4. І послав Давид вивідувачів, і переконався, що Саул справді-таки прийшов.
5. А Давид підвівся і наблизився до місця, де таборував Саул. І Давид побачив те місце, де спав Саул та Авнер, син Нерів, старший його війська. Саул спав у шатрі, а народ таборував навколо нього.
6. І обернувся Давид, і сказав до хеттеянина Ахімелеха та до Авішая, Церуєвого сина, Йоавого брата, говорячи: Хто піде зі мною до Саула в табір? І сказав Авішай: Я піду з тобою.
7. І прийшов Давид з Авішаєм до Саулового народу вночі, аж ось, Саул лежить, спить у шатрі, і спис його застромлений в землю у приголівʼї його, а Авнер та народ лежать довкола нього.
8. Авішай сказав Давидові: Віддав Бог нині ворога твого в руки твої; отож, дозволь, я прохромлю його списом аж до землі єдиним ударом, і не повторю удару.
9. Але Давид сказав Авішаєві: Не вбивай його; бо хто, піднявши руку свою на помазанця Господнього, залишився без покари?
10. І сказав Давид: Живий Господь! Нехай уразить його Господь; або надійде день його, і він помре, або ж піде на війну і загине; а мене нехай не допустить Господь піднести руку мою на помазанця Господнього.
11. А візьми списа, котрий у приголівʼї його, і посудину з водою, і підемо до себе.
12. І взяв Давид списа і посудину з водою у приголівʼї Саула, і пішли вони до себе; і ніхто не бачив, і ніхто не знав, і ніхто не прокинувся, але всі спали; тому що сон від Господа запопав їх.
13. І перейшов Давид на другий бік, і став на верховині гори на значній віддалі між ними.
14. І звернувся Давид до народу і Авнера, Нерового сина, говорячи: Відповідай, Авнере! І відповідав Авнер, і сказав: Хто ти, що кричиш і непокоїш царя?
15. І сказав Давид Авнерові: Чи не муж ти, і хто рівний тобі в Ізраїлі? І чому не пильнуєш ти володаря свого, царя? Бо приходив один з народу, аби погубити царя, володаря твого.
16. Не добре ти це вчиняєш, живий Господь! Ви – сини смерти, бо не пильнували ви володаря свого, помазанця Господнього! Подивися, де спис і посудина з водою, що була у приголівʼї його?
17. І впізнав Саул голос Давидів, і сказав: Чи твій це голос, сину мій Давиде? І сказав Давид: Мій голос, володарю мій, царю.
18. І сказав іще: За що володар мій переслідує служника свого? Що я вчинив? Яке зло в руці моїй?
19. І нехай нині, я благаю, вислухає володар мій, цар, слово служника свого; якщо Господь підбурить тебе супроти мене, то нехай Він прийме це приношення; а якщо це будуть сини людські, то прокляті вони перед Господом; тому що вони прогнали мене нині, щоб не належати мені до Господнього спадку, говорячи: Ходи, служи чужим богам.
20. Нехай же не проллється кров моя на землю перед Господом; тому що цар Ізраїля вийшов шукати одну блоху, як ото бігають за куріпками в горах.
21. І сказав Саул: Згрішив я, повернися, сину мій Давиде; бо я вже не вчиню тобі лиха, тому що життя моє було дороге в очах твоїх; нерозумно вчиняв я, і дуже багато грішив.
22. І відповідав Давид, і сказав: Ось, спис царя; нехай один із юнаків прийде і візьме його.
23. І нехай відплатить Господь кожному за його правду і за справедливість його, отак, як Господь віддав тебе в руки мої, але я не захотів піднести руки моєї на помазанця Господнього.
24. Отож, як дороге було життя твоє нині в очах моїх, так нехай поціновується моє життя в очах Господа, нехай же визволить мене від усякого лиха!
25. І сказав Саул Давидові: Благословенний ти, сину мій Давиде: і діло велике звершиш, і подолати подолаєш. І пішов Давид своїм шляхом, а Саул повернувся на своє місце.

27

1 Царів 27

Давид серед ворогів Iзраїля.

1. І сказав Давид у серці своєму: Коли-небудь потраплю я в руки Саулові, тому немає для мене нічого кращого, як утікати на землю филистимську; і відчепиться од мене Саул, і не буде вже шукати мене повсюди у володіннях Ізраїльських, і я врятуюся від руки його.
2. І підвівся Давид, і рушив сам, і шість сотень мужів, що були з ним, до Ахіша, Маохового сина, ґатського царя.
3. І жив Давид в Ахіша у Ґаті, сам і люди його, кожний з родиною своєю; Давид і обидві дружини його – Ахіноан – ізреелітка, і Авігаїл, колишня дружина Навалова, кармелійка.
4. І доповіли Саулові, що Давид утік до Ґату; і він уже не шукав його.
5. І сказав Давид Ахішові: Якщо я знайшов милість в очах твоїх, то нехай дадуть місце в одному з міст цієї землі, і нехай я осяду там; для чого служникові твоєму жити в царському місті, разом із тобою?
6. Тоді дав йому Ахіш того дня Ціклаґ, а тому Ціклаґ і залишився за царями Юдиними донині.
7. А число днів, що Давид прожив на филистимській землі, було рік і чотири місяці.
8. І виходив Давид з людьми своїми, і нападав на ґешуреянина, і на ґірзеянина, і на амалика, котрі здавна населяли цю країну до Шуру, аж до єгипетської землі.
9. І спустошував Давид ту країну, і не залишав живими ні чоловіків, ані жінок, і забирав овець, і волів, і віслюків, і верблюдів, і одежу, і повертався, і приходив до Ахіша.
10. І сказав Ахіш Давидові: На кого нападали нині? Давид сказав: На південну країну Юдеї, і на південну країну єрахмеелянина, і на південну країну кенеянина.
11. І не залишав Давид живими ні чоловіка, ні жінки, і не приводив до Ґату, говорячи: Вони можуть виказати нас і сказати: Так учинив Давид; і такий чин діянь його упродовж перебування в країні филистимській.
12. І вірив Ахіш Давидові, Говорячи: Справді обриднув він своєму народові в Ізраїлі, нехай буде мені служником повік.

28

1 Царів 28

Давид волею Божою звільняється від виступу супроти Iзраїля.

1. Того часу филистимляни збирали військо своє для війни, щоб воювати з Ізраїлем. І сказав Ахіш Давидові: Нехай буде тобі відомо, що ти підеш зі мною на війну, ти і люди твої.
2. І сказав Давид Ахішові: Нині ти спізнаєш, що вчинить служник твій. І сказав Ахіш Давидові: За те я вчиню тебе охоронцем голови моєї на всі дні.
3. І вмер Самуїл, і оплакували його всі ізраїльтяни, і поховали його в Рамі, у місті його. А Саул повиганяв із країни ворожбитів та чаклунів.
4. І зібралися филистимляни, і пішли і отаборилися в Шунемі; зібрав і Саул народ увесь ізраїльський, і отаборилися в Ґілбоа.
5. І побачив Саул филистимський табір, і злякався, і вельми затремтіло серце його.
6. І звернувся Саул до Господа; але Господь не відповідав йому ні уві сні, ні через Урім, ані через пророків.
7. Тоді сказав Саул служникам своїм: Знайдіть мені жінку-ворожку, і я піду до неї і запитаю її. І відповідали йому служники його: Тут, в Ен-Дорі, є жінка-ворожка.
8. І скинув із себе Саул одежу і одягнув іншу, і пішов сам і два чоловіки з ним, і прийшли вони до тієї жінки вночі. І сказав їй Саул: Прошу тебе, поворожи мені, і відкрий мені, про кого я тобі скажу.
9. Але жінка відповідала йому: Ти знаєш, що учинив Саул, як повиганяв він із країни ворожбитів та віщунів; то нащо ти важиш на душу мою, на погибель мені?
10. І присягнувся їй Саул Господом, говорячи: Живий Господь! Не буде тобі лиха за цю справу.
11. Тоді жінка запитала: Кого ж викликати тобі? І відповідав він: Самуїла виклич мені.
12. І побачила жінка Самуїла, і голосно зойкнула; і звернулася до Саула, кажучи: Нащо ти обдурив мене? Адже ти – Саул!
13. І сказав їй цар: Не бійся; що ти бачиш? І відповідала жінка: Бачу, наче бога, що виходить із землі.
14. Який він на вигляд? – Запитав у неї Саул. Вона сказала: Виходить з-під землі муж літній, зодягнутий в довгу одежу. Тоді впізнав Саул, що це Самуїл, і впав лицем до землі і поклонився.
15. І сказав Самуїл Саулові: Для чого ти тривожиш мене, щоб я вийшов? І відповідав Саул: Важко мені дуже; филистимляни воюють супроти мене, а Бог відступив од мене і вже не відповідає мені через пророків, і уві сні; тому я викликав тебе, щоб ти навчив мене, що маю робити.
16. І сказав Самуїл: Для чого ж ти запитуєш мене, коли Господь відступив од тебе і зробився ворогом твоїм?
17. Господь зробить те, що говорив через мене; відніме Господь царство з рук твоїх і віддасть його ближньому твоєму, Давидові.
18. Оскільки ти не послухав голосу Господнього і не виконав лютости гніву Його на Амалика, то Господь і вчинить це над тобою сьогодні.
19. І віддасть Господь Ізраїля, разом із тобою, в руки филистимлян; завтра ти і сини твої будете зі мною; і табір ізраїльський віддасть Господь в руки филистимлян.
20. Тоді Саул раптом упав тілом своїм на землю, бо вельми злякався слів Самуїлових; причому, і сили не стало в ньому, бо він не їв хліба увесь той день і всю ніч.
21. І підійшла жінка ота до Саула, і побачила, що він вельми злякався, і сказала: Бачиш, служниця твоя підкорилася голосові твоєму, і наразила життя своє на небезпеку, і виконала наказ, що ти мені говорив.
22. Тепер прошу, послухай ти також голосу служниці твоєї; я запропоную тобі шматок хліба, зʼїж, і буде в тобі сила, коли підеш дорогою.
23. Але він відмовився і сказав: Не буду їсти. І почали умовляти його служники його, а також ота жінка; і він підкорився голосові їхньому, і підвівся із землі, і сів на ліжко.
24. А в жінки тієї було у домі вгодоване теля, і вона поспішила заколоти його, і, взявши борошна, замісила і спекла опрісноків.
25. І запропонувала Саулові і служникам його, і вони їли, і підвелися, і пішли тієї ж ночі.

29

1 Царів 29

Давид помстився грабіжникам Ціклаґу.

1. І зібрали филистимляни все військо своє у Афекові; а ізраїльтяни отаборилися біля джерела, що в Ізреелі.
2. Князі филистимські йшли сотнями й тисячами; а Давид і люди його йшли позаду з Ахішем.
3. І говорили князі филистимські: Що це за євреї? Ахіш відповідав князям филистимським: Хіба ви не знаєте, що це Давид, служник Саулів, царя Ізраїльського? Він при мені вже більше року, і я не знайшов у ньому анічого потайного, від часу його приходу аж донині.
4. І розгнівалися на нього князі филистимські; і сказали йому князі филистимські: Відпусти цього чоловіка, нехай він сидить на своєму місці, котре ти йому призначив, щоб він не йшов з нами на війну і не зробився супротивником нашим на війні. Чим він може сягнути прихильности свого володаря, як не головами цих мужів?
5. Чи не той це Давид, котрому співали в хороводах, говорячи: Саул уразив тисячі, а Давид – десятки тисяч?
6. І прикликав Ахіш Давида, і сказав йому: Живий Господь! Ти чесний, і очам моїм приємно було б, аби ти виходив і входив зі мною у військо; бо я не примітив у тобі поганого від часу приходу твого до мене донині: Але в очах князів ти не добрий.
7. Отож, повернися тепер, і йди з миром, і не дратуй князів филистимських.
8. Але Давид сказав Ахішові: Що я вчинив, і що ти знайшов у служникові твоєму від того часу, як я перед тобою, і донині, чому б мені не йти і не воювати з ворогами володаря мого, царя?
9. І відповідав Ахіш Давидові: Будь певен, що в моїх очах ти гарний, мов Ангел Божий; але князі филистимські сказали: Нехай він не йде з нами на війну.
10. Отож, підведися вранці, ти і служники володаря твого, котрі прийшли з тобою; і підведіться вранці, і, коли розвидниться, відходьте.
11. І підвівся Давид, сам і люди його, щоби йти вранці і повернутися на землю филистимську. А филистимляни пішли війною на Ізреел.

30

1 Царів 30

Саулова смерть.

1. Третього дня після того, як Давид і його люди пішли на Ціклаґ, амаликитяни напали з півдня на Ціклаґ і спалили його вогнем.
2. А жінок і всіх, що були в ньому, від малого до великого, не забили, але забрали в неволю, та й пішли своєю дорогою.
3. І прийшов Давид і люди його до міста, і ось, воно спалене вогнем, а дружини їхні, і сини їхні, і дочки їхні – забрані в неволю.
4. І зчинив Давид і народ, що був із ним, лемент, і плакали, аж доки не стало в них сили плакати.
5. Узяті були в неволю й обидві дружини Давидові, ізреелітка Ахіноам та Авігаїл, колишня дружина кармелянина Навала.
6. Давид був дуже знічений, бо народ хотів побити його камінням; тому що сумував душею увесь народ, кожний за синами своїми і за доньками своїми.
7. Але Давид зміцнився надією на Господа, Бога свого і, сказав Давид Евіятарові, священикові, синові Ахімелеховому: Принеси мені ефода. І приніс Евіятар ефода до Давида.
8. І запитав Давид у Господа, говорячи: Чи переслідувати мені оте полчище, і чи дожену я їх? І сказано йому: Переслідуй, доженеш і визволиш.
9. І пішов Давид сам і шістсот мужів, які були з ним: і прийшли аж до потоку Бесор; і стомлені, зупинилися там.
10. І переслідував Давид сам і чотириста мужів, а двісті вояків лишилися, тому що не мали сили перейти потік Бесор.
11. І знайшли єгиптянина в полі, і привели його до Давида, і дали йому хліба і він їв, і напоїли його водою.
12. І дали йому частину вʼязки із сушеної смоковниці та дві вʼязки родзинок, і він їв і зміцнів; бо він не їв хліба і не пив води три дні і три ночі.
13. І сказав йому Давид: Чий ти і звідки? І сказав він: Я – єгипетський юнак, раб одного амаликитянина; покинув мене володар мій, тому що вже три дні, як я захворів.
14. Ми напали на полудневу частину Керети, і у володіння Юдині, і в полудневу частину Калева, а Ціклаґ спалили вогнем.
15. І сказав йому Давид: Чи доведеш мене до того збіговиська розбійників? І сказав він: Присягнися мені Богом, що ти не вбʼєш мене, і що не віддаси мене в руки володаря мого; і я доведу тебе до цього збіговиська розбійників.
16. І він повів його; аж ось, амаликитяни, розпорошившись по всій тій країні, їдять і пʼють, і святкують з причини великої здобичі, котру вони взяли на землі филистимській та в краю Юдиному.
17. І вбивав їх Давид від сутінок аж до вечора наступного дня, і ніхто не врятувався, окрім чотирьох сотень юнаків, які сіли на верблюдів і повтікали.
18. І відібрав Давид усе, що захопили амаликитяни, і обидвох своїх дружин визволив Давид.
19. І не пропало у них анічого, ні малого, ані великого, ніхто із синів, і жодна з дочок, а також із здобичі, ані з усього, що амаликитяни загарбали в них; усе повернув Давид.
20. І взяв Давид усю худобу дрібну та худобу велику, і гнали її перед своєю худобою і казали: Це – здобич Давидова.
21. І прийшов Давид до тих двох сотень людей, котрі не мали сили йти за ним, і котрих він лишив біля потоку Бесор, і вийшли вони назустріч Давидові і назустріч людям, які були з ним. І коли підійшов Давид до цих людей, то привітав їх.
22. Тоді недобрі і мерзенні із людей, які ходили з Давидом, почали говорити: За те, що вони не ходили з нами, не дамо їм із здобичі, котру ми відібрали; нехай кожний візьме тільки свою дружину та дітей і нехай ідуть!
23. Але Давид сказав: Не вчиняйте так, браття мої, потому, як Господь дав нам це, і зберіг нас, і віддав у руки наші полчища, які приходили супроти нас.
24. І хто буде слухати вас у цій справі? Яка частина тих, що ходили на війну, така сама має бути і для тих, хто залишався при обозі; треба розподілити на всіх.
25. Так було від того часу і після; – і поставив він це у закон і за правило для Ізраїля до цього дня.
26. І прийшов Давид до Ціклаґу, і послав із здобичі старшинам Юдиним, друзям своїм, говорячи: Ось вам дарунок із здобичі, захопленої у ворогів Господніх.
27. Тим, що в Бет-Елі, і тим, що в Рамоті південнім, і тим, що в Яттері,
28. І тим, що в Ароері, і тим, що в Сіфмоті, і тим, що в Ештемоа;
29. І тим, що в Рахалі, і тим, що в містах єрахмелеян, і тим, що в містах кенеїв.
30. І тим, що в Хормі, і тим, що в Бор-Ашані, і тим, що в Атаху,
31. І тим, що в Хевроні, і до всіх тих місць, куди ходив Давид, він та люди його.

31

1 Царів 31

1. А филистимляни воювали з ізраїльтянами, і побігли мужі ізраїльські від филистимлян, і падали, забиті на горі Ґілбоа.
2. І догнали филистимляни Саула і синів його, і вбили филистимляни Йонатана і Амінадава, і Малкішуя, Саулових синів.
3. І відбулася жорстока битва супроти Саула, і стрільці з лука завдали йому ран, лиха, бо він зазнав багатьох поранень від стріл.
4. І сказав Саул зброєносцеві: Оголи меча твого і заколи мене ним, щоб не прийшли ці необрізані, і не вбили мене, і не збиткувалися наді мною. Але зброєносець не хотів, бо дуже боявся. Тоді Саул взяв меча свого і впав на нього.
5. А зброєносець його, побачивши, що Саул помер, сам також упав на меча і помер з ним.
6. Так помер того дня Саул, і три сини його, і зброєносець його, а також усі люди його разом.
7. А ізраїльтяни, які жили на іншій стороні долини і за Йорданом, побачили, що люди ізраїльські побігли, і що Саул помер і сини його, залишили міста свої й побігли, а филистимляни прийшли і жили в них.
8. А другого дня филистимляни прийшли грабувати вбитих, і знайшли Саула і трьох синів його, що впали на горі Ґілбоа.
9. І вони стяли йому голову, і зняли з нього зброю, і послали по всій землі филистимській, щоби сповістити про це в капищах ідолів своїх і народові.
10. І поклали зброю його в капище Астарти, а тіло його повісили на мурові в Бет-Шану.
11. І почули мешканці Ґілеадського Явешу про те, як учинили филистимляни Саулові.
12. І підвелися всі люди міцні, і йшли цілу ніч, і взяли тіло Саулове і тіла синів його з мурів Бет-Шану, і прийшли до Явешу, і спалили їх там.
13. І взяли кості їхні, і поховали під дубом в Явешу, і постилися сім днів.

 

Друга Книга Царів