Зміст

Друга книга Царів (Самуїлова)

Зміст 2-ї книги: Давид царює спочатку над коліном Юдиним, потім - над усім Ізраїлем. Божественна санкція на правління цього мужа, до котрого було прихильне "серце Боже". Зовнішнє поширення Царства. Важкий гріх Давида і покара. Давид покараний Богом і тимчасово позбавляється трону. Помилуваний, повертається на Царство і запроваджує в країні спокій та порядок.

Розділи

Давид оплакує Саулову смерть. 1
Зустріч Давида. 2
Родина Давидова у Хевроні. 3
Смерть Саулового сина Іш-Бошета. 4
Давид зацарював над Ізраїлем. 5
Перенесення Божого Ковчега на Сіон. 6
Давид пропонує будувати храм. 7
Остаточне зміцнення царства. Перемоги Давида. 8
Давид і Мефівошет. 9
Давид завдає поразки аммонійцям. 10
Великий гріх Давида. 11
Давидове каяття. 12
Злочин Амнона. 13
Заступництво Йоава за Абішалома. 14
Абішалом дістає підтримку десяти колін. 15
Давидова втеча. 16
Невдалий підступ Ахітофела і ганьба його. 17
Битва біля гори Ефраїмової. 18
Йоав дорікає Давидові. 19
Повстання Шеви. 20
Голод триває три роки. 21
Удячна Давидова пісня про перемогу над ворогами. 22
Останні Давидові слова. 23
Гнів Господній за перепис народу. 24

1

2 Царів 1

Давид оплакує Саулову смерть.

 

1. По смерті Саула, коли Давид повернувся, розгромивши Амалика, то він пробув у Ціклаґу два дні.
2. А третього дня приходить чоловік із табору Саулового: одежа на ньому розідрана і порох на голові його. Прийшов до Давида і впав на землю і поклонився йому.
3. І сказав йому Давид: Звідки ти прийшов? І сказав той: Я утік із табору Ізраїльського.
4. І сказав йому Давид: Що сталося? Розкажи мені. І той сказав: Народ порозбігався з поля бою, і багато з народу погинуло, упавши, і помер Саул, і син його Йонатан.
5. І сказав Давид юнакові, котрий оповідав йому: Яким чином тобі відомо, що Саул і син його Йонатан загинули?
6. І сказав юнак, котрий оповідав йому: Я випадково втрапив на гору Ґілбоа: аж ось, Саул упав на свого списа, а колісниці і вершники наздоганяли його.
7. Тоді він озирнувся і, побачивши мене, покликав мене.
8. І я сказав: Ось я! Він сказав: Хто ти? І я сказав йому: Я – амаликитянин.
9. Тоді він сказав мені: Підійди до мене і вбий мене; бо туга смертельна виповнила мене; душа моя все ще при мені.
10. І підійшов я до нього і вбив його, бо знав, що він не буде жити після свого падіння на списа, і взяв я вінця, що був на голові його, і запʼястя, що було на руці його, і приніс до володаря мого сюди.
11. Тоді схопив Давид одежу свою, і розідрав її, а також і всі люди, що були з ним.
12. І ридали, і плакали, і постилися до вечора за Саула і за сина його Йонатана, і за народ Господній, і за Ізраїля, що впали вони від меча.
13. І сказав Давид юнакові, котрий оповідав йому: – Звідки ти? І сказав він: Я син зайшлого, амаликитянина.
14. Тоді Давид сказав йому: Як же не побоявся ти піднести руку, щоб убити помазанця Господнього?
15. І прикликав Давид одного із юнаків, і сказав йому: Підійди, убий його. І той убив його, і він помер.
16. І сказав Давид до нього: кров твоя на голові твоїй; тому що уста твої свідчили супроти тебе, коли ти говорив: Я убив помазанця Господнього.
17. І оплакав Давид Саула і сина його Йонатана цією жалобною піснею.
18. І звелів навчити синів Юдиних пісні про лука, як написано у книзі Праведного, і сказав:
19. Врода твоя, о Ізраїлю, погинула на верховинах твоїх! Як упали сильні!
20. Не оповідайте в Ґаті, не сповіщайте на вулицях Ашкелону, щоб не раділи дочки филистимлян, щоб не захоплювалися доньки необрізаних.
21. Гори Ґілбоавські! Хай не впаде роса, ні дощ на вас, і нехай не буде вам ланів з плодами, бо там повалений щит сильних, щит Саулів, мовби не був він помазаний єлеєм.
22. Без крови поранених, без лою сильних лук Йонатанів не повертався назад, і меч Саулів не повертався дарма.
23. Саул і Йонатан, любʼязні і в злагоді за життя, не розлучилися і в смерті своїй; прудкіші орлів, сильніші левів вони були.
24. Доні Ізраїльські! Плачте за Саулом, котрий одягав вас у багряницю і приносив на одежу вашу золоту оздобу!
25. Як упали мужі на полі бою! Забитий Йонатан на верховинах своїх.
26. Сумую по тобі, брате мій, Йонатане; ти був вельми дорогий для мене, і любов твоя була для мене вищою, аніж жіноча.
27. Як упали сильні, загинула зброя вояцька!

2

2 Царів 2

Зустріч Давида.

1. Після цього Давид звернувся до Господа, говорячи: Чи йти мені до якогось із міст Юдиних? І сказав йому Господь: Йди. І сказав Давид: Куди йти? І сказав Він: До Хеврону.
2. І пішов туди Давид, а також дві дружини його: ізреелітка Ахіноам та Авігаїл, колишня дружина кармелянина Навала.
3. І людей, які були з ними, привів Давид, кожного з родиною його, і оселилися в місті Хевроні.
4. І прийшли мужі Юдині, і помазали там Давида на царство над домом Юдиним. І повідали Давидові, що мешканці Явешу Ґілеадського поховали Саула.
5. І послав Давид послів до мешканців Явешу Ґілеадського, сказати їм: Благословенні ви у Господа за те, що вчинили цю милість із володарем своїм, Саулом, поховавши його.
6. І нині нехай віддячить вам Господь милістю та істиною; і я також учиню вам добро за те, що ви це вчинили.
7. Хай же нині зміцніють руки ваші, і будьте мужніми; бо володар ваш Саул помер, а мене помазав дім Юдин царем над собою.
8. Але Авнер, Нерів син, старший Саулового війська, узяв Іш-Бошета, Саулового сина, і привів його до Маханаїму.
9. І настановив його царем над Ґілеадом, і над Асиром, і над Ізреелем, і над Ефраїмом і над Беньяміном, і над усім Ізраїлем.
10. Сорок років було Іш-Бошетові, синові Сауловому, коли він зацарював над Ізраїлем, і царював два роки, – тільки дім Юдин був за Давидом.
11. А всього днів (часу), коли Давид царював у Хевроні над домом Юдиним, було сім літ і шість місяців.
12. І вийшов Авнер, Нерів син, та служники Іш-Бошета, Саулового сина, з Маханаїма до Ґівону.
13. Вийшов і Йоав, син Церуї, та Давидові служники вийшли і зустрілися біля ґівонського ставка. І засіли вони – ті по один бік ставу, а ті по другий бік ставу.
14. І сказав Авнер до Йоава: Нехай підведуться юнаки і побавляться перед нами. І сказав Йоав: Нехай підведуться.
15. І підвелися, і пішли числом дванадцять беньямінців від Іш-Бошета, Саулового сина, і дванадцятеро служників від Давида.
16. Вони схопили один одного за голову, і всадили свого меча попід бік один одному, і попадали разом. І назвали імʼя тій місцині: Хелкат-Гаццурім,Ділянка ворогів. що в Ґівоні.
17. І відбувся того дня найжорстокіший бій, і Авнер із людьми Ізраїльськими зазнав поразки від служників Давидових.
18. І було там троє синів Церуї: Йоав, і Авішай, і Асаїл. А цей Асаїл був легкий на ногу свою, мов сарна в полі.
19. І погнався Асаїл за Авнером, і переслідував його, не ухиляючись ні праворуч, ані ліворуч від слідів Авнера.
20. І озирнувся Авнер назад, і сказав: Чи це ти, Асаїле? Той сказав: Я.
21. І сказав йому Авнер: Відхилися праворуч чи ліворуч, і вибери собі одного з юнаків, і візьми собі його зброю. Але Асаїл не захотів відступати од нього.
22. І сказав Авнер ще раз, кажучи: Відстань од мене, щоб я не кинув тебе на землю; тоді з яким обличчям зʼявлюся я до брата твого Йоава?
23. Але той не захотів зупинитися. Тоді Авнер повернув списа і вдарив його в живіт, і спис прохромив наскрізь його, і він упав там-таки, і помер на місці. А всі, хто проходив через те місце, де впав Асаїл, зупинялися,
24. І переслідували Йоав та Авішай Авнера. І сонце вже зайшло, коли вони прийшли до пагорба Амма, що навпроти Ґіаху, дорогою на Ґівонську пустелю.
25. І зібралися беньямінці довкола Авнера, і склали одне ополчення, і зупинилися на вершечку одного пагорба
26. І гукнув Авнер до Йоава, і сказав: Чи вічно меч буде пожирати? Чи ти не відаєш, що наслідки будуть гіркі? І доки ти не скажеш людям, щоб вони перестали переслідувати братів своїх?
27. І сказав Йоав: Живий Бог! Якби ти не говорив інакше, то ще вранці перестали б люди переслідувати братів своїх.
28. І засурмив Йоав сурмою, і зупинився увесь народ, і не переслідував більше ізраїльтян; бій ущух.
29. Тим часом Авнер і люди його йшли рівниною всю ту ніч, і перейшли Йордан, і пройшли увесь Бітрон, і прийшли до Маханаїму.
30. І Йоав повернувся з погоні за Авнером, і зібрав увесь народ, і не вистачало із служників Давидових девʼятнадцятеро юнаків, окрім Асаїла.
31. А служники Давидові завдали поразки беньямінцям і людям Авнеровим; і впало їх триста шістдесят чоловік.
32. І взяли Асаїла, і поховали його в гробі батька його, що у Віфлеємі. А Йоав з людьми своїми йшов цілу ніч, і вдосвіта добувся Хеврону.

3

2 Царів 3

Родина Давидова у Хевроні.

1. І була тривала війна між домом Сауловим і домом Давидовим. Давид усе зміцнювався, а Саулів дім все більше занепадав.
2. І народилися у Давида сини в Хевроні. Первістком його був Амнон, від ізреелітки Ахіноам;
3. А другий син його – Кілав, від Авігаїл, колишньої дружини кармелянина Навала; а третій – Абішалом, син Маахи, дочки Талмая, царя ґешурського;
4. А четвертий – Адонійя, син Хаґґіт, а пʼятий – Шефатія, син Авітал,
5. А шостий – Їтреам, від Еґли, Давидової дружини, – оці народилися Давидові у Хевроні.
6. Коли була війна між домом Сауловим та домом Давидовим, то Авнер тримався Саулового дому.
7. У Саула була наложниця на ймення Ріцпа, донька Айї. І сказав Іш-Бошет до Авнера: Нащо ти злігся з наложницею батька мого?
8. Тоді Авнер спалахнув гнівом на слова Іш-Бошета, і він сказав: Хіба я – псяча голова?! Я нині вчинив милість домові Саула, батька твого, братам його і друзям його, і не віддав тебе в руки Давида, а ти нині шукаєш на мені гріха через жінку.
9. Те і те нехай учинить Бог Авнерові, і ще більше нехай учинить йому! Як присягався Господь Давидові, так і вчиню йому;
10. Відберу царство від дому Саулового, і поставлю трон Давидів над Ізраїлем і над Юдою, від Дана аж до Беер-Шеви.
11. І не міг Іш-Бошет заперечити Авнерові; тому що боявся його.
12. І послав Авнер від себе послів до Давида, сказати: Чия оце земля? І ще сказати: Уклади зі мною угоду, і рука моя буде з тобою, щоб навернути до тебе увесь народ Ізраїльський.
13. І сказав Давид: Гаразд, я укладу з тобою угоду, лише одного прошу в тебе. А саме: Ти не побачиш обличчя мого, якщо не приведеш із собою Мелхоли, Саулової доньки, коли ти прийдеш побачити мене.
14. І відпровадив Давид послів до Іш-Бошета, Саулового сина, говорячи: Віддай дружину мою Мелхолу, яку я дістав за сто обрізувань крайньої плоті филистимської.
15. І послав Іш-Бошет, і взяв її від чоловіка, від Палтіїла, сина Лаїша.
16. Пішов із нею і чоловік її, і з плачем проводжав її до Бахуріму, але Авнер сказав йому: Повертайся назад. І він повернувся.
17. І звернувся Авнер до старшин Ізраїльських, говорячи: І вчора, і третього дня ви бажали, щоб Давид був царем над вами.
18. Тепер учиніть це; бо Господь сказав Давидові: Рукою служника Мого Давида Я врятую народ Мій, Ізраїля, від руки филистимлян і від руки усіх ворогів його.
19. Те саме говорив Авнер і беньямінцям. І пішов Авнер до Хеврону, аби переказати Давидові все, чого бажали Ізраїль і увесь дім Беньямінів.
20. І прийшов Авнер до Давида у Хеврон і з ним двадцятеро чоловіків, і вчинив Давид бенкет для Авнера і людей, що були з ним.
21. І сказав Авнер Давидові: Я підведуся, і піду, і зберу до володаря мого царя увесь народ Ізраїльський: і вони укладуть з тобою угоду заповіта, і будеш царювати над усіма, як бажає душа твоя. І відпустив Давид Авнера, і він пішов з миром.
22. Аж ось, служники Давидові з Йоавом повернулися з походу, і принесли з собою багато здобичі; але Авнера вже не було з Давидом у Хевроні; бо Давид відпустив його, і він пішов з миром.
23. Коли Йоав та все військо, що ходило з ним, прийшли, то Йоавові повідали: Приходив Авнер, син Нерів, до царя, і той відпустив його, – і той пішов з миром.
24. І прийшов Йоав до царя, і сказав: Що ти зробив? Ось, приходив до тебе Авнер; нащо ти відпустив його, і він пішов?
25. Ти знаєш Авнера, сина Нерового; він приходив обдурити тебе, аби вивідати вихід твій і вхід твій, і вивідати все, що ти робиш.
26. І вийшов Йоав від Давида, і послав посланців за Авнером, і повернули вони його від Бор-ГассіриБор - яма, цистерна на воду., а Давид про те не знав.
27. Коли Авнер повернувся до Хеврону, то Йоав припровадив його до середини брами, аби поговорити з ним потайки, і вдарив його там у живіт. І вмер Авнер за кров Асаїла, брата Йоава.
28. І почув про це Давид пізніше і сказав: Не маю я провини і царство моє навіки перед Господом за кров Авнера, сина Нерового.
29. Нехай упаде вона на голову Йоава, і на увесь дім батька його; нехай ніколи не залишиться дім Йоава без течивого і прокаженого, або без того, що спирається на кия, і без того, що падає від меча, або без нужденного на хліб.
30. А Йоав і брат його Авішай убили Авнера за те, що він забив їхнього брата Асаїла в Ґівоні в бою.
31. І сказав Давид Йоавові і всім людям, що були з ним: Роздеріть одежу свою, і одягніться у рамʼя і плачте над Авнером. І цар Давид йшов за гробом його.
32. Коли ховали Авнера у Хевроні, то цар голосно плакав над гробом Авнера, і плакав увесь народ.
33. І оплакав цар Авнера, говорячи: Хіба смертю підлого помирати Авнерові?
34. Руки твої не були повʼязані, і ноги твої не в кайданах, а ти упав, як падають від розбійників. І увесь народ почав ще гіркіше плакати над ним.
35. І прийшов увесь народ, щоб запросити Давида спожити хліба, коли ще тривав день; але Давид присягнувся, говорячи: Нехай те і те учинить зі мною Бог, і ще більше учинить, якщо я до заходу сонця спожию хліба чи ще чогось.
36. І увесь народ спізнав про це, і сподобалося йому це, як і все, що чинив цар, було до вподоби всьому народові.
37. І спізнав увесь народ і увесь Ізраїль того дня, що не від царя сталася смерть Авнера, сина Нерового.
38. І сказав цар служникам своїм: Чи відаєте, що вождь і великий муж упав цього дня в Ізраїлі?
39. Я зараз іще слабкий, хоча й помазаний на царство, а ці люди, сини Церуї, сильніші від мене; нехай же відплатить Господь злочинцеві за його зло!

4

2 Царів 4

Смерть Саулового сина Іш-Бошета.

1. І почув Іш-Бошет, син Саулів, що помер Авнер у Хевроні, і опустились йому руки, і увесь Ізраїль збентежився.
2. У Іш-Бошета, сина Саулового, було два старшини над військом; імʼя одному – Баана, а імʼя другому – Рехав, сини бееротянина Ріммона, з беньямінових синів, бо й Беерот був зарахований до Беньяміна.
3. І повтікали бееротяни до Ґіттаїму, і замешкали там чужинцями аж донині.
4. У Йонатана, сина Саулового, був син кульгавий; він був пʼятирічним, коли прийшла звістка про Саула і Йонатана з Ізреелу. А нянька, вхопивши його на руки, втікала. І коли вона бігла квапливо, то він упав і став кульгавим. Імʼя його Мефівошет.
5. І пішли сини бееротянина Ріммона, Рехав та Баана, і прийшли в найспекотніший час дня до оселі Іш-Бошета, – а він спав у постелі в полудень.
6. Рехав і Баана, брат його, зайшли досередини оселі, наче для того, щоб узяти пшениці; і закололи його в живіт, а відтак утікли.
7. Коли вони зайшли в дім, він лежав на своїй постелі, в опочивальні своїй; і вони закололи його, і забили його, і відрубали голову йому, і взяли його голову з собою, і йшли пустельною дорогою цілу ніч.
8. І принесли голову Іш-Бошета, сина Саулового, до Давида у Хеврон, і сказали цареві: Ось голова Іш-Бошета, сина Саулового, ворога твого, котрий шукав душі твоєї. Нині Господь помстився за володаря мого, царя, Саулові і нащадкам його.
9. І відповідав Давид Рехавові та братові його Баані, синам бееротянина Ріммона, і сказав їм: Живий Господь, що визволив душу мою від усілякого утиску.
10. Якщо того, хто приніс мені вість, сказавши: Ось, помер Саул, і хто вважав себе радісним вісником, я схопив і забив його у Ціклаґові, замість того, щоб дати йому нагороду,
11. То тепер, коли люди несправедливі убили справедливого чоловіка в домі його на постелі його, невже я не вимагатиму крови його від руки вашої і не вигублю вас на землі?
12. І наказав Давид служникам, і забили їх, і відрубали їм руки і ноги, і завісили їх понад ставком у Хевроні. А голову Іш-Бошета взяли і поховали у гробі Авнера, в Хевроні.

5

2 Царів 5

Давид зацарював над Ізраїлем.

1. І прийшли всі коліна Ізраїлеві до Давида в Хеврон, і сказали: Ось, ми – кість твоя і плоть твоя.
2. Іще вчора і третього дня, коли Саул царював над нами, ти виводив і вводив Ізраїля. І сказав тобі Господь: Ти будеш пасти народ Мій, Ізраїля, і ти будеш вождем Ізраїля.
3. І прийшла вся старшина Ізраїля до царя в Хеврон, і уклав з ними цар Давид заповіта в Хевроні перед Господом; і помазали Давида на царя над Ізраїлем.
4. Тридцять років було Давидові, коли він зацарював; а царював сорок літ.
5. У Хевроні царював над Юдою сім літ і шість місяців, і в Єрусалимі царював тридцять три роки над усім Ізраїлем та Юдою.
6. І виступив цар і люди його на Єрусалим супроти євусеїв, мешканців тієї країни; але вони говорили Давидові: Ти не увійдеш сюди; тебе відженуть сліпі та кульгаві; це означало: не увійде сюди Давид.
7. Але Давид захопив фортецю Сіон: це – місто Давидове.
8. І сказав Давид того дня: Кожний, хто забʼє євусеїв, нехай уражає списом і кульгавих та сліпих, які ненавидять Давидову душу. А тому й кажуть: Сліпий і кульгавий не зайде в дім Господній.
9. І оселився Давид у фортеці, і назвав її Містом Давидовим, і будував Давид навколо від Мілло і всередині.
10. І мав Давид успіх, і звеличувався, і Господь, Бог Саваот, був із ним.
11. І прислав Хірам, цар тирський, послів до Давида, і кедрового дерева, і теслів, і каменярів, і вони спорудили дім Давидові.
12. І спізнав Давид, що Господь настановив його міцно царем над Ізраїлем, і що підніс царство заради народу Свого, Ізраїля,
13. І взяв Давид іще наложниць і дружин з Єрусалиму, потому, як прийшов із Хеврону.
14. І народилися ще у Давида сини і дочки. І ось ймення тих, що народилися в нього у Єрусалимі: Шаммуа, і Шовав, і Натан, і Соломон.
15. І Ївхар, і Елішуа, і Нафеґ, і Яфіа;
16. І Елішама, і Еліяда, і Еліфалет.
17. Коли почули филистимляни, що Давида помазали на царство над Ізраїлем, то підвелися филистимляни шукати Давида. І почув Давид, і пішов у фортецю.
18. А филистимляни прийшли і розташувалися у долині Рефаїм.
19. І запитав Давид у Господа, говорячи: Чи йти мені супроти филистимлян? Чи віддаси їх у руки мої? І сказав Господь Давидові: Йди! Бо Я віддам филистимлян у руки твої.
20. І пішов Давид до Баал-Пераціму. І завдав їм там поразки, і сказав Давид: Господь розкидав ворогів моїх переді мною, як розкидає вода. А тому місцині тій дали імʼя: Баал-ПерацімГосподар привів..
21. І залишили там филистимляни ідолів своїх, а Давид із людьми своїми узяв їх.
22. І прийшли знову филистимляни і розташувалися у долині Рефаїм.
23. І запитав Давид у Господа, і Він відповідав йому: Не виходь назустріч їм, а зайди їм з тилу і йди до них з боку бальзамових дерев.
24. І коли почуєш, немовби шум, що лине від верхівок бальзамових дерев, то рушай. Бо тоді вийшов Господь перед тобою, щоб винищувати військо филистимське.
25. І вчинив Давид, як наказав йому Господь, і завдав поразки филистимлянам від Ґеви аж до Ґезера.

6

2 Царів 6

Перенесення Божого Ковчега на Сіон.

1. І зібрав знову Давид усіх вибраних людей з Ізраїля, – тридцять тисяч.
2. І підвівся, і пішов Давид і увесь народ, що був з ним з Юдиного Баалу, щоб винести звідти Божого Ковчега, котрого названо йменням Господа Сил, що живе серед херувимів.
3. І поставили Ковчега Божого на нову колісницю, і вивезли його з дому Авінадава, що на пагорбі. А сини Авінадавові Узза та Ахйо супроводжували нову колісницю.
4. І повезли її з Ковчегом Божим із дому Авінадава, що на пагорбі; і Ахйо йшов перед Ковчегом.
5. А Давид і всі сини Ізраїля грали перед Господом на музичних знаряддях з кипарисового дерева, і на цитрах, і на арфах, і на бубнах, і на гуслах, і на цимбалах.
6. І коли прийшли вони аж до Ґорен-Нахону, Узза простяг руку до Божого Ковчега, і схопив його, бо воли нахилили його.
7. Але Господь прогнівався на Уззу; і уразив його Бог там-таки за зухвальство, і помер він там, біля Ковчега Божого.
8. І засмутився Давид, що Господь уразив Уззу. Місцина оця й донині називається: Перец-Узза.Дірка Уззи.
9. І злякався Давид того дня, і сказав: Як увійти до мене Ковчегові Господньому?
10. І не захотів Давид везти Ковчега Господнього до себе, у місто Давидове, а завернув його до оселі ґатянина Овед-Едома.
11. І залишився Ковчег Господній в домі Овед-Едома три місяці; і благословив Господь Овед-Едома і увесь дім його.
12. Коли доповіли цареві Давидові, говорячи: Господь благословив дім Овед-Едома і все, що в нього було, заради Ковчега Божого, то пішов Давид, і врочисто переніс Ковчега Божого з оселі Овед-Едома до міста Давидового.
13. І коли ті, що несли Ковчега Господнього, проходили по шість кроків, він приносив на пожертву бичка і барана.
14. Давид танцював щосили перед Господом; а зодягнений був Давид у лляний ефод.
15. Отак Давид і увесь дім Ізраїля несли Ковчега Господнього, з вигуками і звуками сурми.
16. Коли входив Ковчег Господній до міста Давидового, то Мелхола, Саулова донька, дивилася у вікно, і, побачивши царя Давида, який стрибав і танцював перед Господом, зневажила його в серці своєму.
17. І принесли Ковчега Господнього, і поставили його на місце його осередь скинії, котру спорудив для нього Давид; і приніс Давид усеспалення перед Господом і пожертви мирні.
18. Коли Давид скінчив приношення усеспалення і пожертви мирні, то благословив він народ йменням Господа Саваота.
19. І роздав усьому народові, для всього Ізраїля, як чоловікам, так і жінкам, по одній хлібині, і по шматкові смаженого мʼяса, і по одному калачеві з виноградом. І пішов увесь народ, кожне в дім свій.
20. Коли Давид повернувся, аби благословити дім свій, то Мелхола, донька Саулова, вийшла йому назустріч і сказала: Як відзначився сьогодні цар Ізраїльський, оголився нині перед очима служниць своїх, мовби оголився якийсь із пустунів!
21. І сказав Давид Мелхолі: Перед Господом, Котрий надав перевагу мені перед батьком твоїм і перед усім домом його, і настановив мене вождем народу Господнього, Ізраїля, – перед Господом – буду веселитися і танцювати.
22. І я ще більше принижуся, і зроблюся ще нижчим в очах моїх, і перед служницями, про котрих ти говориш, я буду пошанований.
23. І в Мелхоли доньки Саулової, не було дітей до дня смерти її.

7

2 Царів 7

Давид пропонує будувати храм.

1. Коли замешкав цар у домі своєму, і Господь дав йому спочити від усіх довколишніх ворогів його,
2. Тоді сказав цар пророкові Натанові: Ось, я мешкаю в домі кедровому, а Ковчег Божий знаходиться під шатром.
3. І сказав Натан цареві: Усе, що в тебе на серці, йди і роби, тому що Господь з тобою.
4. Але тієї ж ночі було слово Господа до Натана:
5. Піди, скажи служникові Моєму Давидові: Так говорить Господь: Чи ти побудуєш Мені дім для Моєї оселі?
6. Бо Я не жив у домі з того часу, як вивів синів Ізраїля з Єгипту, і донині; а ходив у шатрі і в скинії.
7. Скрізь, де Я ходив з усіма синами Ізраїля, чи говорив Я хоч слово кому-небудь з колін, котрому Я доручив пасти народ Мій, Ізраїля: Чому не збудуєте Мені кедрового дому?
8. І тепер отак скажи служникові Моєму Давидові: Так говорить Господь Саваот: Я взяв тебе від отари овець, щоб ти був вождем народу Мого, Ізраїля.
9. І був з тобою скрізь, куди б не ходив ти, і винищив усіх ворогів твоїх перед тобою, і вчинив імʼя твоє великим, як імʼя великих на землі.
10. І Я облаштую місце для народу Мого, для Ізраїля, і вкоріню його, і буде він спокійно жити на місці своєму, і не буде тривожитися більше, і люди нечестиві не будуть тіснити його, як передніше,
11. З того часу, як Я настановив суддів над народом Моїм, Ізраїлем; і Я дам тобі спокій від усіх ворогів твоїх. І Господь звіщає тобі, що він облаштує тобі дім.
12. А коли виповняться дні твої, і ти спочинеш з батьками твоїми, то Я поновлю після тебе сімʼя твоє, котре виникне зі стегон твоїх, і зміцню царство його.
13. Він побудує дім ймення Мого, і Я утверджу престол царства його навіки.
14. Я буду Батьком йому, і він буде Мені сином; і коли він згрішить, Я покараю його берлом мужів і ударами синів людських.
15. Та милості Моєї не відніму од нього, як Я відняв у Саула, котрого Я відкинув перед тобою.
16. І буде несхитним дім твій і царство твоє навіки переді Мною, і престол твій буде навіки.
17. Усі ці слова і всі ці видіння Натан переказав Давидові,
18. І пішов цар Давид, і постав перед лицем Господа, і сказав: Хто я, Господе, Боже, і що таке мій дім, що Ти мене так підніс?
19. І це була незначна річ у Твоїх очах, Господе мій, Боже, але Ти повідав іще про дім служника Твого в майбутньому. А хіба це людський звичай, Господе мій?
20. І що може ще сказати Тобі Давид? Ти знаєш служника Твого, Господе мій, Боже!
21. Заради слова Твого та за серцем Своїм Ти вчинив це, відкриваючи все це велике служникові Твоєму.
22. Тому Ти великий, Господе Боже, бо немає такого, як Ти, і немає Бога, окрім Тебе, згідно з усім, що ми чули своїми вухами.
23. І хто схожий до народу Твого, Ізраїля, єдиного народу на землі, до котрого приходив Бог, щоб надбати його Собі в народ, і прославити Своє ймення, і звершити велике і страшне перед народом Твоїм, котрого ти придбав Собі від Єгипту, прогнавши народи і богів їхніх?
24. Ти зміцнив Собі народ Свій, Ізраїля, – Собі за народ аж навіки, і Ти, Господе, став для них Богом.
25. І нині, Господе Боже, утвердь навіки слово, котре Ти говорив про служника Свого та про дім його, і вчини, як Ти казав!
26. І нехай буде великим імʼя Твоє навіки, щоб говорили: Господь Саваот – Бог над Ізраїлем. І дім служника Твого Давида нехай буде міцно стояти перед лицем Твоїм.
27. Оскільки Ти, Господе Саваоте, Боже Ізраїля, відкрив служникові Твоєму, говорячи: Збудую тобі дім, тому служник Твій спромігся на сміливість в серці своєму помолитися Тобі такою молитвою.
28. Отож, Господе мій, Боже! Ти Бог, і слова Твої істинні, і Ти обіцяв служникові Твоєму таке добро!
29. І нині почни і благослови дім служника Твого, щоб він був вічно перед лицем Твоїм; бо Ти, Господе мій, Боже, повідав це, і благословенням Твоїм буде навіки благословенним дім служника Твого!

8

2 Царів 8

Остаточне зміцнення царства. Перемоги Давида.

1. Після цього Давид завдав поразки филистимлянам, і упокорив їх, і взяв Давид кермо влади з рук филистимлян.
2. І побив він Моава, і переміряв їх шнуром, поклавши їх на землю, – і відміряв два шнури на загин, а одного шнура на те, аби залишити їх жити. І стали моавитяни у Давида служниками, що приносили дари.
3. І переміг Давид Гададезера, сина Рехова, царя Цови, коли той ішов, щоб відновити владу свою при річці Єфраті.
4. І взяв у нього Давид тисячу сімсот вершників, і двадцять тисяч чоловіків піших, і підрізав Давид жили у всіх коней колісничих, залишивши собі із них для сотні колісниць.
5. І прийшли сирійці дамаські на допомогу до Гададезера, царя Цови; але Давид винищив двадцять дві тисячі чоловік сирійців.
6. І настановив Давид залоги в Дамаску сирійському, і стали сирійці у Давида служниками, котрі сплачували данину. І оберігав Господь Давида скрізь, куди він ходив.
7. І взяв Давид золоті щити, котрі були у служників Гададезера, і приніс їх до Єрусалиму.
8. А вже з Бетаху і з Беротаю, міст Гададезерських, узяв цар Давид дуже багато міді.
9. І почув Тоі, цар Хамату, що Давид завдав поразки усьому військові Гададезера.
10. І послав Тоі сина свого Йорама до царя Давида, привітати його і благословити його за те, що він воював з Гададезером і завдав йому поразки, бо Тоі воював супроти Гададезера. І Йорам приніс посудини срібні, золоті і посудини мідні.
11. Їх також присвятив цар Давид Господові, разом із сріблом та золотом, котре присвятив із захопленого у всіх підкорених ним народів;
12. У сирійців і моавитян, і аммонійців, і филистимлян, і амаликитян, а також із захопленого в Гададезера, сина Рехового, царя Цови.
13. І здобув Давид собі імʼя, повертаючися після винищення вісімнадцяти тисяч сирійців, у Беґе-Мелах (Долина Соляна).
14. І він залишив залоги в Едомі; у всій Ідумеї залишив залоги військові, і увесь Едом став служником Давидові. І оберігав Господь Давида скрізь, куди він ходив.
15. І царював Давид над усім Ізраїлем, і чинив Давид суд і правду над усім народом своїм.
16. А Йоав, син Церуї, був старшиною війська, а Йосафат, син Ахілудів, був літописцем.
17. А Садок, син Ахітува, та Ахімелех, син Евіятара, були священики, Серая був писарем.
18. А Беная, син Єгояди, був старшим над керетянином та над пелетянином. А Давидові сини були старшинами царського двору.

9

2 Царів 9

Давид і Мефівошет.

1. І сказав Давид: Чи не залишився іще хто-небудь з дому Саулового? Я виявив би йому милість заради Йонатана.
2. А в домі Саула був служник, на ймення Ціва. І покликали його до Давида, і сказав йому цар: Чи ти Ціва? І той сказав: Я, служник твій.
3. І сказав цар: Чи немає ще когось з дому Саулового? Я виявив би йому милість Божу. І сказав Ціва цареві: Є син Йонатана, кульгавий ногами.
4. І сказав йому цар: Де він? І сказав Ціва цареві: Ось він, у домі Махіра, Амміїлового сина, в Ло-Деварі.
5. І послав цар Давид, і взяли його з дому Махіра, сина Амміїлового, із Ло-Девару.
6. І прийшов Мефівошет, син Йонатанів, Саулового сина, до Давида, і впав на обличчя своє й поклонився. І Давид сказав: Мефівошете! І той відказав: Ось служник твій.
7. І сказав йому Давид: Не бійся; я виявлю до тебе милість заради батька твого Йонатана; і поверну тобі всі поля Саулові, батька твого, і ти завжди будеш їсти хліб за моїм столом.
8. І вклонився Мефівошет і сказав: Що є таке служник твій, що ти зглянувся над таким мертвим псом, як я?
9. І прикликав цар Ціву, Саулового служника, і сказав йому: Все, що належало Саулові та всьому його домові, дав я синові твого володаря.
10. Отож, обробляй для нього землю ти і сини твої і служники твої, і будеш приносити з урожаю, і буде хліб для сина твого володаря, і він буде його їсти. А Мефівошет, син твого володаря, буде завжди їсти хліб при моєму столі. А мав Ціва пʼятнадцять синів та двадцятеро рабів.
11. І сказав Ціва до царя: Усе, що накаже мій володар цар своєму служникові, так учинить твій служник. А Мефівошет, сказав цар, буде їсти за моїм столом, як один із царських синів.
12. А Мефівошет мав маленького сина, а імʼя йому – Міха; і всі, хто мешкав у Домі Ціви, були служниками Мефівошета.
13. А Мефівошет сидів у Єрусалимі, бо він завжди їв при царському столі. І він був кульгавий на обидві ноги.

10

2 Царів 10

Давид завдає поразки аммонійцям.

1. Через деякий час помер цар аммонський, а замість нього зацарював син його Ганун.
2. І сказав Давид: Вчиню я милість Ганунові, Нахашевому синові, за добро, котре я дістав од батька його. І послав Давид служників своїх поспівчувати Ганунові за батька його. І прийшли служники Давидові на землю аммонську.
3. Але князі аммонські сказали Ганунові, володареві своєму: Невже ти гадаєш собі, що Давид з поваги до батька твого прислав до тебе утішників? Чи не для того, щоб оглянути місто і вивідати в ньому, а відтак зруйнувати його, прислав Давид служників своїх до тебе?
4. І взяв Ганун Давидових служників, і поголив кожному з них половину бороди, і пообтинав одежу їхню наполовину, до стегон, і відпустив їх.
5. Коли доповіли про це Давидові, то він послав до них назустріч, оскільки вони були дуже посоромлені. І наказав цар сказати їм: залишайтеся у Єрихоні, доки відростуть бороди ваші, і тоді повертайтеся.
6. І побачили аммонійці, що вони зненавиджені для Давида; і послали аммонійці найняти сирійців з Бет-Рахову й Арам-Цови двадцять тисяч піших, та царя Маахи, тисячу чоловік, і товʼян дванадцять тисяч чоловіків.
7. А коли Давид прочув про це, то послав Йоава з усім військом.
8. І вийшли аммонійці, і розташувалися для битви біля воріт; а сирійці Цови і Рехова, а також товʼяни і люди Маахи стали окремо в полі.
9. І побачив Йоав, що чужинське військо розмістили супроти нього і попереду, і позаду, і вибрав вояків від усіх вибраних у Ізраїля, і вишукував їх супроти сирійців.
10. А решту людей доручив Авішаєві, братові своєму, щоб він вишикував їх супроти аммонійців.
11. І сказав Йоав: Якщо сирійці будуть перемагати мене, ти поможеш мені; а якщо аммонійці будуть тебе перемагати, я прийду до тебе на допомогу!
12. Будь мужнім, і будемо стояти несхитно за народ наш і за міста Господа нашого, а Господь учинить, що Йому до вподоби.
13. І став Йоав і народ, котрий був у нього, до битви із сирійцями, і вони побігли від нього.
14. А ті аммонійці, побачивши, що сирійці втікають, побігли від Авішая, і сховалися в місті. І повернувся Йоав від аммонійців, і прийшов до Єрусалиму.
15. А сирійці, побачивши, що вони зазнали поразки від Ізраїля, зібралися разом.
16. І послав Гададезер, і вивів Арама, що з другого берега річки Єфрату, і ввійшли вони до Геламу. А Шовах, старший Гададезерового війська, був перед ними.
17. І було повідано Давидові, і він зібрав усього Ізраїля, і перейшов Йордан, та прийшов до Геламу. Сирійці вишикувалися супроти Давида, і воювали з ним.
18. І побігли сирійці від ізраїльтян, Давид винищив у сирійців сімсот колісниць і сорок тисяч вершників; понищив їх і військового старшину Шоваха, котрий там і помер.
19. Коли всі царі, покірні Гададезерові, побачили, що вони понищені Ізраїлем, то замирилися з Ізраїлем, і служили йому. І сирійці боялися більше допомагати аммонійцям.

11

2 Царів 11

Великий гріх Давида.

1. За рік, о тій порі, коли виходять царі в походи, Давид послав Йоава і служників своїх із ним і всіх Ізраїльтян, і вони завдали поразки аммонійцям, і взяли в облогу Раббу. А Давид лишився в Єрусалимі.
2. Якось надвечір Давид, підвівшися з постелі, прогулювався на даху царського дому, і побачив з даху жінку, що купалася; а та жінка була вельми вродлива.
3. І послав Давид вивідати, хто ця жінка. І сказали йому: Це Вірсавія, донька Еліяма, дружина хеттеянина Урії.
4. Давид послав служників забрати її; і вона прийшла до нього, і він спав з нею. Коли ж вона очистилася від нечистоти своєї, то повернулася до свого дому.
5. Жінка ця стала вагітною, і послала повідати Давидові, говорячи: Я – вагітна.
6. І послав Давид сказати Йоавові: Пошли до мене хеттеянина Урію. І послав Йоав Урію до Давида.
7. І прийшов до нього Урія, і розпитав його Давид про становище Йоава, і про стан народу, і про хід війни.
8. І сказав Давид Урії: Йди додому і обмий ноги свої. І вийшов Урія з дому царського, а слідом за ним понесли царські гостинці.
9. Але Урія спав біля брами царського дому з усіма служниками свого володаря, і не пішов у дім свій.
10. І доповіли Давидові, говорячи: Не пішов Урія в дім свій. І сказав Давид Урії: Ось, ти прийшов з дороги: з якої причини ти не пішов у дім свій?
11. І сказав Урія Давидові: Ковчег і Ізраїль, і Юда знаходяться в шатрах, і володар мій Йоав, і служники володаря мого знаходяться в полі; а я увійшов би у дім свій їсти, і пити, і спати зі своєю дружиною! Присягаюся твоїм життям і життям душі твоєї, цього я не вчиню.
12. І сказав Давид Урії: Залишися тут і на сей день, а завтра я відпущу тебе. І лишився Урія у Єрусалимі на цей день до завтрього.
13. І запросив його Давид, і їв Урія перед ним, і пив, і напоїв його Давид. Але увечері Урія пішов спати на постіль свою з служниками володаря свого, а в свій дім не пішов.
14. Уранці Давид написав листа до Йоава, і послав його з Урією.
15. У листі він написав так: Поставте Урію там, де буде найважчий бій, і відступіться від нього, щоб він був уражений і помер.
16. А тому, коли Йоав брав місто в облогу, то поставив Урію на такому місці, про яке відав, що там хоробрі люди.
17. І вийшли люди з міста, і вступили в бій з Йоавом, і впало декілька з народу, із служників Давидових; убили також і Урію хеттеянина.
18. І послав Йоав доповісти Давидові про увесь хід битви.
19. І наказав вісникові, говорячи: Коли ти повідаєш цареві про увесь хід битви,
20. І побачиш, що цар розгнівається і скаже тобі: Навіщо ви так близенько наближалися до міста, щоб розпочати битву? Хіба ви не знали, що на вас кидатимуть з муру?
21. Хто забив Авімелеха, Єруббешетового сина? Чи не жінка кинула на нього горішнього каменя від жорен – з муру, і він помер у Тевеці? Чого ви так близько підійшли до муру? То ти скажеш: Помер також хеттеянин Урія, твій слуга.
22. І пішов вісник і прийшов, і доповів Давидові про все, для чого послав його Йоав, про увесь перебіг битви.
23. І сказав посол Давидові: Вони стали сильнішими за нас, і вийшли проти нас на поле, та ми були переможцями над ними аж до входу в браму.
24. Тоді стріляли з мурів стрільці на служників твоїх, і вмерли деякі з служників царя; помер також і служник твій Урія хеттеянин.
25. Тоді сказав Давид посланцеві: Отак скажи Йоавові: Нехай не пригнічує тебе ця справа; бо меч пожирає іноді того, іноді сього; посиль війну твою супроти міста і зруйнуй його. Так підбадьор його.
26. І почула дружина Урії, що помер Урія, чоловік її, і плакала по чоловікові своєму.
27. Коли скінчився час плачу, Давид послав і забрав її в дім свій, і вона стала його дружиною, і народила йому сина. І була ця справа, яку вчинив Давид, злою в очах Господніх.

12

2 Царів 12

Давидове каяття.

1. І послав Господь Натана до Давида; і той прийшов до нього і сказав йому: В одному місті було два чоловіки, один багатий, а другий бідний.
2. У багатого було дуже багато дрібної і великої худоби.
3. А в бідного нічого, окрім однієї овечки, котру він купив маленькою і вигодував, і вона виросла разом із дітьми його; і від хліба його вона їла, і з його келеха пила, і на грудях у нього спала, і була для нього, як донька.
4. І прийшов до багатого чоловіка мандрівник, і той пошкодував узяти зі своїх овечок чи волів, щоб учинити обід для мандрівника, котрий прийшов до нього, а взяв овечку бідака і зготував її для чоловіка, котрий прийшов до нього.
5. І спалахнув гнів у Давида на цього чоловіка і сказав Натанові: Живий Господь! Мусить померти чоловік, який учинив це,
6. І за вівцю він має заплатити чотирикратно, за те, що він учинив це, і за те, що не мав співчуття.
7. І сказав Натан Давидові: Ти – той чоловік, Так говорить Господь, Бог Ізраїлів: Я помазав тебе на царя над Ізраїлем, і Я визволив тебе від руки Саула.
8. І дав тобі дім володаря твого і дружин володаря твого на лоно твоє, і дав тобі дім Ізраїлів і Юдин, і, якщо цього для тебе замало, додав би тобі ще більше.
9. Нащо ж ти знехтував Словом Господа, учинив зле перед очима Його? Урію хеттеянина убив ти мечем, а дружину його взяв собі за дружину, а його ти убив мечем аммонійців.
10. Отож, не відступить меч від дому твого повік, за те, що ти знехтував Мною, і взяв дружину Урії хеттеянина, щоб вона була тобі дружиною.
11. Так говорить Господь: Ось, Я наведу на тебе зло із твого дому, і візьму дружин твоїх перед очима твоїми, і віддам ближньому твоєму, і буде він спати із дружинами твоїми перед оцим сонцем.
12. Ти учинив потайки; а Я учиню це перед усім Ізраїлем і перед сонцем.
13. І сказав Давид Натанові: Згрішив я перед Господом. І сказав Натан Давидові: І Господь зняв твій гріх, ти не помреш.
14. Та оскільки ти цим учинком надав привід ворогам Господа ганьбити Його, то помре твій син, який народився в тебе.
15. І пішов Натан у дім свій; і уразив Господь дитя, котре породила дружина Урії Давидові, і воно занедужало.
16. І молився Давид Богові про немовля, і постився Давид, і, усамітнившись, провів ніч, лежачи на землі.
17. А тоді увійшли до нього урядники дому його, аби підвести його із землі; але він не хотів і не їв з ними хліба.
18. На сьомий день немовля померло, і служники Давидові боялися доповісти йому, що вмерло немовля; тому що, говорили вони, коли дитя було ще живе, і ми умовляли його, він не дослухався голосу нашого; як же скажемо йому: Померло дитя? Він учинить щось погане.
19. І побачив Давид, що служники його перешіптуються між собою, і зрозумів Давид, що дитя померло, і запитав Давид у служників своїх: Померло дитя? І сказали: Померло.
20. Тоді Давид підвівся із землі і вмився, і помазався, і змінив одежу свою, і пішов до дому Господнього, і молився. Повернувшись додому, наказав, аби подали йому хліба, і він їв.
21. І сказали йому служники його: Що означає, що ти так чиниш: коли дитя було ще живе, ти постився і плакав; а коли дитя померло, ти підвівся і їв хліб?
22. І сказав Давид: Доки немовля було живе, я постився і плакав, бо міркував: Хто знає, чи не помилує мене Господь, і дитя залишиться живим?
23. А тепер воно померло; нащо ж мені поститися? Хіба я можу повернути його? Я піду до нього, а воно не повернеться до мене.
24. І потішив Давид Вірсавію, дружину свою, і прийшов до неї і ліг із нею; і вона породила сина, і назвала йому імʼя: Соломон. І Господь полюбив його.
25. І послав пророка Натана, і він назвав йому імʼя: Єдідʼя,Улюбленець Господній. заради Господа.
26. А тим часом Йоав воював з Раббою аммонійців і майже захопив царське місто.
27. І послав Йоав до Давида сказати йому: Я нападав на Раббу і заволодів водою міста.
28. Тепер збери решту народу, і підходь до міста, і візьми його; бо, якщо я візьму його, то моє імʼя буде надано йому.
29. І зібрав Давид увесь народ, і пішов до Рабби, і воював супроти неї, і захопив її.
30. І взяв Давид вінка царя їхнього з голови його, – а в ньому було золота талант і коштовний камінь, і поклав його Давид на свою голову, і здобичі з міста виніс дуже багато.
31. А народ, який перебував у ньому, він вивів, і поклав їх під пилки, під залізні долота та під залізні сокири і кинув їх до випалювальних печейВ інших перекрадах: Поставив сей народ працювати з цим знаряддям.. І отак він учинив з усіма містами аммонськими. І повернувся після того Давид і увесь народ до Єрусалиму.

13

2 Царів 13

Злочин Амнона.

1. І сталося після того: У Абішалома, сина Давидового, була сестра вродлива, на ймення Тамар; і полюбив її Амнон, син Давидів.
2. І сумував Амнон аж до того, що захворів через Тамар, сестру свою, бо вона була ще юнка, і Амнонові видавалося складним що-небудь учинити з нею.
3. Але в Амнона був друг, на ймення Йонадав, син Шімʼї, брата Давидового; а Йонадав був чоловіком дуже хитрим.
4. І він сказав йому: Чому ти так марнієш кожного дня, сину царя? Чи не повідаєш мені? І сказав йому Амнон: Тамар, сестру Абішалома, брата мого, я люблю.
5. І сказав йому Йонадав: лягай у постіль твою і вдай із себе хворого; і коли твій батько прийде провідати тебе, скажи йому: Нехай прийде Тамар, сестра моя, і підсилить мене харчами, зготувавши страву на моїх очах, щоб я бачив і їв з її рук.
6. І приліг Амнон, і вдав із себе хворого, і прийшов цар відвідати його; і сказав Амнон цареві: Нехай прийде Тамар, сестра моя, і спече при моїх очах коржа чи два; і я попоїм із рук її.
7. І послав Давид до Тамар у дім сказати: Піди у дім Амнона, брата твого, і зготуй йому страву.
8. І пішла вона у дім брата свого Амнона, а він лежить. І взяла вона борошна і замісила перед його очима і спекла коржів.
9. І взяла сковорідку і виклала перед ним; але він не захотів їсти. І сказав Амнон: Нехай усі вийдуть від мене. І вийшли від нього всі люди.
10. І сказав Амнон Тамар: Віднеси страву до внутрішньої кімнати, і я поїм із рук твоїх. І взяла Тамар коржі, котрі зготувала, і віднесла Амнонові, братові своєму, у внутрішню кімнату.
11. І коли вона поставила перед ним, щоб він їв, то він схопив її, і сказав їй: Іди, лягай зі мною, сестро моя!
12. Але вона сказала: Ні, брате мій, не ганьби мене, бо не робиться так у Ізраїлі; не чини цього безуму.
13. І я, куди я піду з моєю ганьбою? І ти, ти будеш одним із шалених в Ізраїлі. То побалакай з царем; він не відмовить віддати мене тобі.
14. Але він не хотів слухати її слова, і здолав її, і зґвалтував її, і лежав з нею.
15. Потім зненавидів її Амнон найглибшою ненавистю, аж так, що ненависть, якою він зненавидів її, була сильніша любови, котру мав до неї. І сказав їй Амнон: Підведися і йди.
16. І Тамар сказала йому: Ні. Прогнати мене – це зло більше першого, котре ти вчинив зі мною. Але він не хотів слухати її.
17. І покликав юнака свого, котрий служив йому, і сказав: Проженіть її від мене геть, і замкни двері за нею.
18. На ній була барвиста одежа; бо такі верхні одежі носили царські дочки-дівиці. І вивів її слуга геть і замкнув за нею двері.
19. І посипала Тамар попелом голову свою, і розідрала барвисту одежу, котру мала на собі, і поклала руки свої на голову свою, і отак рухалася і вищала.
20. І сказав їй Абішалом, брат її: Чи не Амнон, брат твій, був учора з тобою? – Але тепер уже мовчи, сестро моя; він – брат твій; не бери цього до серця свого. І жила Тамар у самотині, в домі Абішалома, брата свого.
21. І почув цар Давид про все це і вельми спалахнув його гнів.
22. Тим часом, Абішалом не говорив з Амноном ні поганого, ані доброго. Бо зненавидів Абішалом Амнона за те, що він зганьбив Тамар, сестру його.
23. За два роки було стриження овець в Абішалома у Баал-Хацорі, що при Ефраїмі, і Абішалом закликав усіх царських синів.
24. І прийшов Абішалом до царя і сказав: Ось у служника твого стриження, нехай піде цар і служники його з твоїм служником.
25. І сказав цар до Абішалома: Ні, сину мій, не підемо ми всі разом, щоб не бути тобі за тягаря. І той вельми просив його, але він не хотів піти, проте благословив його.
26. І сказав Абішалом: А як ні, нехай піде з нами брат мій Амнон. І сказав йому цар: Чого він піде з тобою?
27. Та Абішалом дуже просив його, і він послав з ним Амнона та всіх царських синів.
28. А потім Абішалом наказав юнакам своїм, говорячи: Дивіться, коли Амнон звеселіє на серці від вина, то скажу вам: Ударте Амнона! – і ви забʼєте його. Не бійтеся, – чи ж не я вам наказав? Будьте пильні та відважні.
29. І вчинили юнаки Абішалома з Амноном, як наказав Абішалом. Тоді підвелися всі царські сини, сіли кожний на свого мула і повтікали.
30. Коли вони були ще в дорозі, дійшов слух до Давида, що Абішалом умертвив усіх царських синів, і не залишилося жодного з них.
31. І підвівся цар, і розідрав одежу свою, і впав на землю, і всі служники його, що попереду стояли, розідрали на собі одежу свою.
32. Але Йонадав, син Шімʼї, брата Давидового, сказав: Нехай не думає володар мій, що всіх юнаків, царських синів, умертвили; один лиш Амнон помер. Тому що в Абішалома був цей замір з того дня, як Амнон зґвалтував сестру його.
33. Отож, нехай володар мій, цар, не тривожиться думкою про начебто трагічну загибель усіх царських синів. Помер тільки один Амнон.
34. І втік Абішалом. І звів юнак, що стояв на сторожі, очі свої, і побачив ось, багато народу йде по дорозі схилом гори.
35. Тоді Йонадав сказав цареві: Це йдуть царські сини; як говорив служник твій, так і є.
36. І тільки-но він сказав це, аж ось, прийшли царські сини і здійняли ґвалт, і плакали. І сам цар і всі служники його плакали дуже великим плачем.
37. Абішалом же втік і пішов до Талмая, сина Амміхурового, царя ґешурського. І плакав Давид за сином своїм у всі дні.
38. Абішалом утік, і прийшов до Ґешура, і пробув там три роки.
39. І не переслідував цар Давид Абішалома, бо розважився невдовзі по смерті Амнона.

14

2 Царів 14

Заступництво Йоава за Абішалома.

1. І примітив Йоав, син Церуї, що серце царя навернулося до Абішалома.
2. І послав Йоав до Текої, і взяв звідти мудру жінку і сказав їй: Удай, що плачеш, і одягни жалобну одежу, і не мастися єлеєм, і покажися жінкою, яка багато днів плаче за померлим.
3. І піди до царя, і скажи йому так і так. І вклав Йоав в уста її, що сказати.
4. І пішла жінка текоїтянка до царя, і впала лицем своїм на землю, і поклонилася, і сказала: Допоможи, царю!
5. І сказав їй цар: Що тобі? І сказала вона: Я вдова. Чоловік мій помер.
6. А в служниці твоєї було два сини; вони посварилися в полі, і нікому було їх розборонити; і уразив один другого, і умертвив його.
7. І ось, повстали всі родичі на служницю твою, і говорять: Віддай убивника брата свого; ми убʼємо його за душу брата його, котрого він погубив, і знищимо навіть спадкоємця. Ось так вони загасять останню іскрину мою, щоб не лишити чоловікові моєму ймення і нащадків на обличчі землі.
8. І сказав цар жінці: Йди спокійно додому, я розпоряджуся щодо тебе.
9. Але жінка текоїтянка сказала цареві: На мені, володарю мій царю, нехай буде вина і на домі батька мого, а цар і престол його не мають вини.
10. І сказав цар: Того, хто буде супроти тебе, приведи до мене, і він більше не зачепить тебе.
11. Вона сказала: Згадай, царю, Господа, Бога твого, щоб не зросла кількість месників за кров і не погубили сина мого. І сказав цар: Живий Господь! Не спаде й волосина сина твого на землю.
12. І сказала жінка: Дозволь служниці твоїй сказати іще слово володареві моєму цареві.
13. Він сказав: Говори. І сказала жінка: Чому ти так мислиш супроти народу Божого? Цар, проказавши це слово, звинуватив себе самого, тому що не повертає вигнанця свого.
14. Ми помремо і будемо, як вода, вилита на землю, котру неможливо зібрати; але Бог не бажає згубити душу і міркує, як не відштовхнути від Себе й відкинутого.
15. І тепер я прийшла сказати цареві, володареві моєму, ці слова, тому що народ лякає мене; і служниця твоя сказала: Поговорю я з царем, чи не вчинить він за словом служниці своєї.
16. Напевне, цар вислухає і визволить служницю свою від руки людей, які бажають знищити мене разом із сином моїм зі спадку Божого.
17. І сказала служниця твоя: Нехай буде слово володаря мого, царя, втіхою для мене; бо володар мій цар, як Ангел Божий, і може вислухати й добре, і непривабливе. І Господь, Бог твій, буде з тобою.
18. І відповідав цар, і сказав жінці: Не приховай від мене, про що я запитаю у тебе. І сказала жінка: Говори, володарю мій, царю.
19. І сказав цар: Чи не рука Йоава у всьому цьому з тобою? І відповідала жінка, і сказала: Нехай живе душа твоя, володарю мій, царю; ні праворуч, ані ліворуч не можна відхилитися від того, що сказав володар мій цар; це правда, служник твій Йоав наказав мені, і він уклав в уста служниці твоєї усі ці слова.
20. Аби притчею дати справі такий вигляд, служник твій Йоав навчив мене; але володар мій мудрий, як мудрий Ангел Божий, щоб знати все, що на землі.
21. І сказав цар Йоавові: Ось, я вчиню за словом твоїм; поспіши, поверни юнака Абішалома.
22. Тоді Йоав упав лицем на землю, і поклонився, і благословив царя, і сказав: тепер знає служник твій, що дістав ласку перед очима твоїми, володарю мій, царю, оскільки цар учинив за словом служника свого.
23. І підвівся Йоав, і пішов до Ґешура, і привів Абішалома до Єрусалиму.
24. І сказав цар: Нехай він повернеться в дім свій, а лиця мого не бачить. І пішов Абішалом у дім свій, а обличчя царського не бачив.
25. Не було в усьому Ізраїлі чоловіка настільки вродливого, як Абішалом, і настільки хваленого, як він; від підошви ніг до тімʼя не було в нього вади.
26. Коли він постриг голову свою, – а він стриг її щороку, тому що важке було волосся на ній, – то волосся його важило двісті шеклів за вагою царською.
27. І народилися в Абішалома три сини і одна донька, на ймення Тамар. Вона була жінка вродлива.
28. І залишався Абішалом в Єрусалимі два роки, а обличчя царського не бачив.
29. І послав Абішалом за Йоавом, аби послати його до царя; але той не захотів прийти до нього. Послав і вдруге, але той не захотів прийти.
30. І сказав Абішалом служникам своїм: Бачите ділянку поля Йоавового біля мого; і в нього там ячмінь; підіть і випаліть його вогнем. І випалили служники Абішалома ту ділянку поля вогнем.
31. І підвівся Йоав, і прийшов до Абішалома в дім, і сказав йому: Нащо служники твої випалили мою ділянку вогнем?
32. І сказав Абішалом Йоавові: Ось, я посилав по тебе, говорячи: Прийди сюди, і я пошлю тебе до царя сказати: Нащо я прийшов із Ґешура? Краще було б мені залишатися там. А тепер я хочу бачити обличчя царя. Якщо ж я завинив, то забий мене.
33. І пішов Йоав до царя, і переповів йому це. І покликав цар Абішалома; він прийшов до царя, і впав лицем своїм на землю перед царем; і поцілував цар Абішалома.

15

2 Царів 15

Абішалом дістає підтримку десяти колін.

1. Після цього Абішалом завів у себе колісниці, і коней, і пʼятдесят скороходів.
2. І підводився Абішалом рано-вранці, і ставав при дорозі біля воріт, і коли хто-небудь, маючи позов, йшов до царя на суд, то Абішалом підкликав його до себе і запитував: Із якого ти міста? І коли той відповідав: із такого ось коліна Ізраїлевого служник твій,
3. Тоді говорив йому Абішалом: Ось, справа твоя добра і справедлива, але в царя нікому вислухати тебе.
4. І говорив Абішалом: О, якби мене настановили суддею на цій землі! До мене приходив би кожний, хто має суперечку і позов, і я судив би його по правді.
5. І коли підходив хто-небудь поклонитися йому, то він простягав руку свою, і обнімав його, і цілував його.
6. Так учиняв Абішалом із усяким Ізраїльтянином, що приходив на суд до царя, і закрадався Абішалом у серце Ізраїльтян.
7. А по сорока рокахДеякі переклади дають - А по чотирьох роках, Абішалом сказав цареві: Піду я і виконаю обітницю мою, котру я дав Господові у Хевроні.
8. Бо я, служник твій, живучи в Ґешурі у Сирії, дав обітницю: Якщо Господь поверне мене до Єрусалиму, то я принесу пожертву Господові.
9. І сказав йому цар: Іди з миром. І підвівся він, і пішов до Хеврону.
10. І розіслав Абішалом вивідувачів у кожне коліно Ізраїлеве, сказавши: Коли почуєте звук сурми, то говоріть: Абішалом зацарював у Хевроні.
11. Із Абішаломом пішли з Єрусалиму двісті чоловік, котрих запросили, і пішли, у простоті своїй, не знаючи, у чім справа.
12. Під час жертвоприношення, Абішалом послав і покликав ґілонянина Ахітофела, радника Давидового, з його міста Ґіло. І склалася сильна змова, і народ сходився і множився біля Абішалома.
13. І прийшов вісник до Давида, і сказав: Серце Ізраїльтян схилилося на бік Абішалома.
14. І сказав Давид усім служникам своїм, котрі були при ньому в Єрусалимі: Підведіться, втечемо; тому що не буде нам порятунку від Абішалома; поспішайте, щоб нам відійти, аби він не наздогнав і не захопив нас, і не навів на нас нещастя, і не винищив місто мечем.
15. І сказали служники царські цареві: У всьому, що до вподоби володареві нашому, цареві, ми служники твої.
16. І вийшов цар, і увесь дім його за ним пішки. А залишив цар десятеро дружин, наложниць своїх, для охорони дому.
17. І вийшов цар і увесь народ пішки і зупинилися біля Бет-Гамерхаку.
18. І всі служники його йшли по боках його, і всі керетяни й усі пелетяни та всі ґатяни, – шість сотень чоловіків, що прийшли пішки з Ґату, йшли перед царем.
19. І сказав цар до ґатянина Іттая: Нащо ти також ідеш із нами? Повертайся і залишайся з тим царем; бо ти – чужинець, і прийшов сюди із свого місця.
20. Учора ти прийшов, а сьогодні я примушу тебе йти з нами? Я йду, куди станеться; повернися і поверни братів своїх із собою; милість та істина з тобою!
21. І відповідав Іттай цареві, і сказав: Живий Господь, і нехай живе володар мій, цар: де не був би володар мій, цар, чи в житті, чи в смерті, там буде й служник твій.
22. І сказав Давид Іттаєві: Отож, іди, і ходи зі мною. І пішов Іттай ґатянин, і всі люди його, і всі діти, які були з ними.
23. І плакала вся земля гучним голосом. І увесь народ переходив, і цар перейшов потік Кедрон, і пішов увесь народ по дорозі в пустелю.
24. Ось і Садок, і всі левити з ним несли Ковчег заповіту Божого і поставили Ковчега Божого; а Евіятар стояв на підвищенні, доки увесь народ не вийшов з міста.
25. І сказав цар Садокові: Поверни Ковчега Божого до міста. Якщо я надбаю милість перед очима Господа, то Він поверне мене і дасть мені бачити Його і житло Його.
26. А коли Він скаже так: Немає Мого благословення для тебе, то ось я. Нехай учинить зі мною, що Йому до вподоби.
27. І сказав цар Садокові священикові: Повернися в місто з миром, і Ахімаац, син твій, і Йонатан, син Евіятарів, обидва сини ваші з вами.
28. Глядіть, я не поспішатиму на рівнині у пустелі, аж доки не прийде повідомлення від вас до мене.
29. І повернули Садок та Евіятар Ковчега Божого до Єрусалиму і залишилися там.
30. А Давид пішов на гору Олив, йшов і плакав; голова у нього була покрита; він простував босий і всі люди, які були з ним, покрили кожний голову свою, йшли і плакали.
31. І доповіли Давидові і сказали: Ахітофел серед зрадників з Абішаломом. І Давид сказав: Господе, учини ж нерозумною Ахітофелову раду!
32. І сталося, коли вийшов Давид на верхівʼя, де поклоняються Богові, аж ось, навпроти нього аркиянин Хушай, у розідраній туніці, а порох на голові його.
33. І сказав йому Давид: Якщо ти підеш зі мною, то будеш мені тягарем.
34. А якщо повернешся до міста і скажеш Абішаломові: Царю, я служник твій; донині я був служником батька твого, а тепер я твій служник, то ти зламаєш мені Ахітофелову раду.
35. І чи не будуть там із тобою священики Садок і Евіятар? І – станеться, – усяку річ, яку ти почуєш із царевого дому, розповіси священикам Садокові та Евіятарові.
36. Ось там із ними двоє їхніх синів: Ахімаац у Садока та Йонатан у Евіятара, – і ви пошлете через них до мене кожне слово, яке почуєте.
37. І ввійшов Хушай, Давидів друг, до міста. А Абішалом також увійшов до Єрусалиму.

16

2 Царів 16

Давидова втеча.

1. Коли Давид пройшов трохи з верхівʼя, – аж ось Ціва, Мефівошетів служник, назустріч йому, та пара вʼючних віслюків, а на них двісті хлібів, і сто вʼязок родзинок, і сто літніх плодів, та бурдюк вина.
2. І сказав цар до Ціви. Для чого це в тебе? І відповідав Ціва: віслюки для дому царського, для їзди, а хліб і плоди на їду юнакам, а вино для життя знесиленому в пустелі.
3. І сказав цар: Де син володаря твого? І відповідав Ціва цареві: Ось, він залишився в Єрусалимі і говорить: Тепер-от дім Ізраїлів поверне мені царство батька мого.
4. І сказав до Ціви: Ось тобі все, що у Мефівошета. А Ціва одказав, уклонившись: Нехай я знайду ласку в очах твоїх, володарю мій царю!
5. Коли дійшов цар Давид до Бахуріму, аж тут вийшов звідти чоловік із роду дому Саулового, на ймення Шімʼї, син Ґерин. Він ішов і лихословив.
6. І кидав каміння на Давида і на всіх служників царя Давида; а всі люди, і всі хоробрі були по праву і по ліву руку царя.
7. Так говорив Шімʼї, лихословлячи його: Іди, іди геть, убивнику і негідний чоловіче!
8. Господь повернув на тебе всю кров дому Саулового, замість котрого ти зацарював, і передав Господь царство в руки Абішалома, сина твого. І ось, ти взятий у своєму злі – кривавий злочинцю!
9. І сказав до царя Авішай, син Церуї: Нащо лихословить оцей мертвий пес володаря мого, царя? Піду я і зітну йому голову.
10. І сказав цар: Що мені (до того) і вам, сини Церуїні? Нехай він злословить, бо Господь наказав йому лихословити Давида. То хто може сказати: Нащо ти так чиниш?
11. І сказав цар Авішаєві і до всіх служників своїх: Ось, якщо син мій, котрий вийшов із стегон моїх, шукає душі моєї, тим паче син беньямінця; залишіть його, нехай лихословить; тому що Господь наказав йому.
12. Можливо, зглянеться Господь на приниження моє, і поверне мені цього дня добром замість його проклять.
13. І рухався Давид, і люди його шляхом, а Шімʼї йшов схилом гори навпроти нього, йшов і лихословив, і кидав каміння у його бік і порохом.
14. І прийшов цар і увесь народ, який був з ним, натомлений, і спочивав там.
15. Тим часом, Абішалом та увесь ізраїльський народ увійшли до Єрусалиму, а з ними і Ахітофел.
16. Коли аркиянин Хушай, Давидів товариш, прийшов до Абішалома, то сказав Хушай до Абішалома: Нехай живе цар, нехай живе цар!
17. І сказав Абішалом Хушаєві: Оце таке співчуття твоє до твого друга?
18. І сказав Хушай Абішаломові: Ні, кого вибрав Господь і цей народ, і увесь Ізраїль, з ним і я, і з ним залишуся.
19. До того ж, кому я буду служити? Чи не синові його? Як служив я батькові твоєму, так буду служити й тобі.
20. І сказав Абішалом Ахітофелові: Порадьте, що маємо вдіяти?
21. І сказав Ахітофел Абішаломові: Увійди до наложниць батька твого, котрих він залишив охороняти дім свій, і почують усі Ізраїльтяни, що ти став ненависним для батька твого, і зміцніють руки всіх, що з тобою.
22. І поставили для Абішалома шатро на даху, і увійшов Абішалом до наложниць батька свого перед очима всього Ізраїля.
23. А поради Ахітофелові, котрі він давав, того часу вважалися такими, наче хтось звернувся б по настанови до Бога. Такою була всіляка порада Ахітофелова як для Давида, так і для Абішалома.

17

2 Царів 17

Невдалий підступ Ахітофела і ганьба його.

1. І сказав Ахітофел Абішаломові: Виберу я дванадцять тисяч чоловік і підведуся, і піду цієї ночі навздогін за Давидом.
2. І нападу на нього, коли він буде знесилений і з опущеними руками, і викличу в нього острах, і всі люди, котрі з ним, повтікають, і я забʼю й самого царя.
3. І всіх людей наверну до тебе. І коли не буде одного, душі котрого ти шукаєш, тоді увесь народ буде мати мир.
4. І була приємною ця річ Абішаломові і всій старшині Ізраїльській.
5. І сказав Абішалом: Покличте аркиянина Хушая, послухаємо, а що він скаже.
6. І прийшов Хушай до Абішалома, і сказав йому Абішалом, говорячи: Ось що говорить Ахітофел. Чи вчинимо за його словам? А якщо ні, то говори ти.
7. І сказав Хушай Абішаломові: Не добра цього разу порада, котру дав Ахітофел.
8. І продовжував Хушай: Ти знаєш свого батька і людей його; вони хоробрі і вельми роздратовані, наче ведмедиця в полі, у котрої відняли дітей, і батько твій, – людина войовнича; він не зупиниться, щоб заночувати з народом.
9. Ось, тепер він переховується у якій-небудь печері, або в іншому місці, і якщо хтось загине під час першого нападу на них, і почують, і скажуть: була поразка людей, які пішли за Абішаломом,
10. Тоді найхоробріший, у котрого серце, наче серце левове, занепаде духом; бо всьому Ізраїлеві відомо, який хоробрий батько твій і мужні ті, котрі з ним.
11. А тому я раджу: Нехай збереться до тебе увесь Ізраїль, від Дана до Беер-Шеви, чисельністю, як пісок при морі, і ти сам підеш серед нього.
12. І тоді ми підемо супроти нього, у якому б місці він не був, і вчинимо напад на нього, як ото падає роса на землю; і не залишиться в нього жодного чоловіка з усіх, котрі з ним.
13. А якщо він увійде в якесь місто, то увесь Ізраїль принесе до того міста мотузки, і ми стягнемо його в річку, так що не залишиться й жодного камінчика.
14. І сказав Абішалом і всі чоловіки Ізраїля: Порада Хушая аркиянина краща від поради Ахітофелової. Отак Господь учинив Свою волю, щоб унеможливити добрі наслідки Ахітофелової поради, щоб Господь міг спричинити лихо Абішаломові.
15. І сказав Хушай Садокові і Евіятарові, священикам: Отак і так радив Ахітофел Абішаломові, а отак і отак радив я.
16. І тепер пошліть скоріше і скажіть Давидові: Не залишайся цієї ночі на рівнині в пустелі, але якнайскорше перейди, щоб не загинути цареві і всім людям, котрі з ним.
17. А Йонатан та Ахімаац стояли біля джерела Роґель. І пішла служниця, і розповіла їм, а вони пішли і повідали цареві Давидові; бо вони не могли зʼявитися в місті.
18. І побачив їх юнак, і доповів Абішаломові; але вони обидвоє невдовзі зникли, і прийшли до Бахуріму, в оселю одного чоловіка, у котрого на подвірʼї був колодязь, і спустилися туди.
19. А жінка взяла та й напнула над колодязем запинало, і насипала на нього пшениці, так, що не було видно, а що то за річ.
20. І прийшли служники Абішалома до жінки в дім, і сказали: Де Ахімаац і Йонатан? І сказала їм жінка: Вони перейшли бродом річку. І шукали вони, і не знайшли, і повернулися до Єрусалиму.
21. Коли вони пішли, ті вийшли з колодязя, рушили і повідали цареві Давидові, і сказали Давидові: Підведіться і скорше перейдіть воду; бо отак і так радив про вас Ахітофел.
22. І підвівся Давид, і всі люди, які були з ним, і перейшли Йордан; під досвіток не залишилося жодного, котрий не перейшов би Йордану.
23. І побачив Ахітофел, що не вчинили за його порадою, і осідлав віслюка, і зібрався, і пішов до свого дому, в місто своє, і вчинив заповіта домові своєму, і задушився, й помер, і похований в гробі батька свого.
24. І прийшов Давид до Маханаїму, а Абішалом перейшов Йордан, сам і увесь Ізраїль із ним.
25. Абішалом настановив над військом Амасу замість Йоава. Амаса був сином чоловіка, котрому імʼя Їтра, ізрееліт, який увійшов був до Авігаїл, доньки Нахашової, сестри Церуї, Йоавої матері.
26. І таборував Ізраїль та Абішалом у Ґілеадському краї.
27. Коли Давид прийшов до Маханаїму, то Шові, Нахашів син з аммонської Рабби, і Махір, Амміелів син з Ло-Девару, і ґілеадянин Барзіллай з Роґеліму
28. Поприносили постелі, і чаші, і гончарський посуд, і пшениці, і ячменю, і борошна, і пряженого зерна,
29. І меду, і масла, і худоби дрібної, і сиру коровʼячого, принесли Давидові і людям, які були з ним, на спожиток, бо говорили вони: Народ голодний і зморений, і спраглий був у пустелі.

18

2 Царів 18

Битва біля гори Ефраїмової.

1. І оглянув Давид людей, що були з ним, і настановив над ними тисяцьких і сотників.
2. І відправив Давид людей, третю частину під проводом Йоава, третю частину під проводом Авішая, сина Церуї, Йоавового брата, а третину під проводом ґатянина Іттая. І сказав цар людям: Я сам піду з вами.
3. Але люди відповідали йому: Не йди; бо, якщо ми й відступимо, то не звернуть уваги на це; якщо навіть помре половина із нас, теж не звернуть уваги; а ти ж один те саме, що нас десять тисяч; отож, для нас краще, щоб ти допомагав нам із міста.
4. І сказав їм цар: Що до вподоби в очах ваших, те вчиню. І став цар біля брами, і увесь народ виходив за сотнями та за тисячами.
5. І сказав цар Йоавові і Авішаєві та Іттаєві, говорячи: Збережіть мені юнака Абішалома. І всі люди чули, як наказував цар усім старшинам про Абішалома.
6. І вийшли люди в поле назустріч Ізраїльтянам, і була січа в лісі Ефраїмовому.
7. І зазнав поразки народ Ізраїльський від служників Давидових; була там поразка велика того дня – наклали головами двадцять тисяч вояків.
8. Війна поширилася по всій тій країні. І ліс вигубив народу більше, аніж винищив меч того дня.
9. І зустрівся Абішалом із служниками Давидовими; він сидів на мулі. Коли мул заскочив із ним під гілки великого дуба, то Абішалом заплутався волоссям поміж гілками дуба і завис між небом і землею, а мул, який був під ним, утік.
10. І побачив це все хтось, і доповів Йоавові, говорячи: Ось, я бачив Абішалома, який висів на дубі.
11. І сказав Йоав чоловікові, який доповів про це: Ось, ти бачив; чому ти не вразив його там на землі? Я дав би тобі десять шеклів срібла і одного пояса.
12. І сказав той чоловік Йоавові: Якби поклали на руки мої навіть тисячу шеклів срібла, я не здійняв би руки на царського сина; тому що вголос, при нас, цар наказав тобі і Авішаєві та Іттаєві, говорячи: Збережіть мені юнака Абішалома!
13. І якби я вчинив інакше, з небезпекою для життя мого, то це не утаємничилося б від царя; і ти сам повстав би супроти мене.
14. Йоав сказав: Не мушу я зволікати з тобою. І взяв до рук три стріли, і прохромив ними серце Абішалома, який ще живий висів на дубі.
15. І оточили Абішалома десятеро юнаків, зброєносців Йоавових, і уразили його, і умертвили його.
16. І засурмив Йоав сурмою, і повернулися люди з погоні за Ізраїлем; тому що Йоав співчував народові.
17. І взяли Абішалома, і кинули його в лісі у глибоку яму, і накидали над ним величезну купу каміння. І всі Ізраїльтяни порозбігалися, кожний до шатра свого.
18. Абішалом ще при житті своєму взяв та й поставив собі памʼятника у царській долині; бо сказав він: Немає у мене сина, щоб збереглася памʼять йменню моєму. І назвав памʼятника своїм йменням. І називається він памʼятник Абішалома до цього дня.
19. Ахімаац, Садоків син, сказав Йоавові: Побіжу я, знайду царя, повідаю, що Господь судом Своїм визволив його від рук ворогів його.
20. Але Йоав сказав йому: Не будеш ти сьогодні добрим вісником; повідаєш іншого дня, а не сьогодні; бо помер син царя.
21. І сказав Йоав до ефіопа: Піди, повідай цареві, що ти бачив. І вклонився ефіоп Йоавові й побіг.
22. Але Ахімаац, син Садоків, знову сказав до Йоава: А нехай буде, що буде! Побіжу і я за ефіопом. Та Йоав відказав йому: Нащо побіжиш, мій сину, коли бракує доброї вістки?
23. І сказав Ахімаац. Нехай так, але дозволь мені бігти. І сказав йому Йоав: Біжи! І побіг Ахімаац дорогою рівнини, і випередив ефіопа.
24. Давид тоді сидів між двома брамами. А сторож вийшов на покрівлю брами у стіні; і, підвівши очі, побачив: Ось, біжить самотній чоловік.
25. І закричав сторож, і повідав цареві. І сказав цар: Якщо один, то вість в устах його. А той підходив усе ближче і ближче.
26. Сторож побачив і другого чоловіка, що біг; і закричав сторож воротареві: Ось, іще біжить один чоловік. Цар сказав: І це – вісник.
27. Сторож сказав: Я бачу ходу першого, схожу на ходу Ахімааца, сина Садокового. І сказав цар: Це добрий чоловік, і йде з доброю вісткою.
28. І вигукнув Ахімаац, і сказав цареві: Мир! І поклонився цареві лицем своїм до землі, і сказав: Благословенний Господь, Бог твій, Який видав людей, котрі піднесли руки свої на володаря, мого царя.
29. І сказав цар: Чи благополучний юнак Абішалом? І сказав Ахімаац: Я бачив велике хвилювання, коли служник царів Йоав посилав служника твого; але я не знаю, що там було.
30. І сказав цар: Відійди, стань отут. Він відійшов і став.
31. Аж ось, прийшов ефіоп. І сказав ефіоп: Добра вість володареві моєму царю! Господь виявив тобі нині правду і визволив від руки всіх, що повстали супроти тебе.
32. І сказав цар ефіопові: Чи благополучний юнак Абішалом? І сказав ефіоп: Нехай буде з ворогами володаря мого царя, і з усіма, що лихе затівали супроти тебе, те саме, що сталося з юнаком.
33. І зажурився цар, і пішов до світлиці над воротами, і плакав, і коли йшов, говорив отак: Сину мій, сину мій Абішаломе! О, хто дав би мені померти замість тебе, Абішаломе, сину мій, сину мій!

19

2 Царів 19

Йоав дорікає Давидові.

1. І сказали Йоавові: Ось, цар плаче і ридає за Абішаломом.
2. І обернулася перемога того дня на плачі для всього народу; бо народ почув того дня і говорив, що цар сумує за своїм сином.
3. І входив тоді народ до міста тайкома, як скрадаються осоромлені люди, котрі під час битви кинулися врозтіч.
4. А цар затулив лице своє, і голосно благав: Сину мій Абішаломе! Абішаломе, сину мій, сину мій!
5. І прийшов Йоав до царя в дім, і сказав: Ти в сором привів сьогодні усіх служників своїх, які нині врятували життя твоє і життя синів і дочок твоїх, і життя дружин і життя наложниць твоїх;
6. Ти любиш тих, хто ненавидить тебе, і ненавидиш тих, хто любить тебе, бо ти показав сьогодні, що ніщо для тебе і вожді, і служники; сьогодні я спізнав, що, якби Абішалом залишився живим, а ми всі померли, то тобі було б приємніше.
7. Отож, підведися, вийди і поговори до серця служників твоїх: інакше присягаюся Господом, що, коли ти не вийдеш, цієї ночі не залишиться у тебе жодний чоловік, і це буде для тебе гірше від усіх страждань, які знаходили тебе від юности твоєї донині.
8. І підвівся цар і сів біля брами, а всьому народові звістили, що цар сидить біля брами. І прийшов увесь народ до царя; а ізраїльтяни порозбігалися по своїх шатрах.
9. І увесь народ у всіх колінах сперечався і говорив: Цар визволив нас від руки ворогів наших, і визволив від рук филистимлян, а тепер сам утікав із цього краю, від Абішалома.
10. Але Абішалом, котрого ми помазали на царя над нами, помер на війні; чому ж ви тепер зволікаєте повернути царя?
11. І цар Давид послав сказати священикам Садокові та Евіятарові: Скажіть старшинам Юдиним: Навіщо хочете ви бути останніми, аби повернути царя у дім його, в той час, як слова всього Ізраїля дійшли до царя у дім його?
12. Ви брати мої, кості мої і плоть моя – ви; нащо хочете ви бути останніми в поверненні царя у дім його?
13. І Амасі скажіть: Чи не кість моя і плоть моя – ти? Нехай те і те вчинить зі мною Бог, і ще більше вчинить, якщо ти не будеш старшиною війська при мені, замість Йоава, назавжди!
14. І схилив він серця всіх юдеїв, як одного чоловіка; і послали вони до царя, сказати: Повернися ти і всі служники твої.
15. І повернувся цар, і прийшов до Йордану, а юдеї прийшли до Ґілґалу, щоб зустріти царя і перевезти царя через Йордан.
16. І поквапився Шімʼї, Ґерин син, беньямінівець, що з Бахуріму, і вийшов з Юдиними мужами назустріч цареві Давидові.
17. І тисяча чоловіків із Беньямінців із ними, і Ціва, служник Саулового дому, і пʼятнадцятеро синів його та двадцятеро його рабів, і перейшли вони Йордан перед царем.
18. Коли переправили парома, аби перевезти дім царя і послужити йому, тоді Шімʼї, Ґерин син, упав перед царем, як той переходив Йордан,
19. І сказав цареві: Не поклади мені, володарю мій, за злочин, і не згадай того, чим згрішив служник твій того дня, коли володар мій цар виходив з Єрусалиму, і не тримай того, царю, на серці своєму.
20. Бо знає твій служник, що згрішив, і ось, нині я прийшов перший з усього дому Йосипового, щоб вийти назустріч володареві моєму цареві.
21. І відповідав Авішай, син Церуїн, і сказав: Чи не буде забитий Шімʼї за те, що проклинав Господнього помазанця?
22. І сказав Давид: Що мені і вам, сини Церуїні, що ви сьогодні стаєте мені наклепниками? Чи нині умертвляти кого-небудь в Ізраїлі? Чи не бачу я, що нині я – цар над Ізраїлем?
23. І сказав цар Шімʼї: Ти не помреш. І присягнувся йому цар.
24. І Мефівошет, син Йоанів, сина Саулового, вийшов назустріч цареві. Він не обмивав ніг своїх, не піклувався про бороду свою, і не прав одежі своєї від того дня, коли він повернувся з миром.
25. Коли він вийшов з Єрусалиму назустріч цареві, цар сказав йому: Чому ти, Мефівошете, не пішов зі мною?
26. Той відповідав: Володарю мій царю! Служник мій обдурив мене; бо я, служник твій, говорив: Осідлаю собі віслюка і сяду на ньому, і поїду з царем, оскільки служник твій кульгавий.
27. А він оббрехав служника твого перед володарем моїм царем; але володар мій, цар, як Ангел Божий; учиняй, що тобі до душі.
28. Хоча увесь дім батька мого має провину за смерть перед володарем моїм царем, але ти посадив служника твого поміж тими, хто їсть за столом твоїм; яке ж я маю право скаржитися іще перед царем?
29. І сказав йому цар: До чого ти говориш усе це? Я сказав, щоб ти і Ціва поділили між собою поля.
30. Але Мефівошет відповідав цареві: Нехай він візьме навіть усе, після того, як володар мій, цар, з миром повернувcя в дім свій.
31. І ґілеадянин Барзіллай зійшов з Роґеліму, і перейшов із царем Йордан, аби провести його за Йордан.
32. А Барзіллай був уже дуже старий, років вісімдесяти. Він давав цареві їжу, коли він був у Маханаїмі, тому що був чоловіком заможним.
33. І сказав цар Барзіллаєві: Йди зі мною, і я буду годувати тебе в Єрусалимі.
34. Але Барзіллай відповідав цареві: Чи довго я ще житиму, аби піти з царем до Єрусалиму?
35. Мені зараз вісімдесят літ, чи відрізню добре від недоброго? Чи спізнає служник твій смак у тому, що буду їсти, і в тому, що буду пити? І чи буду у змозі чути голос співаків і співачок? Нащо ж служникові твоєму бути тягарем для свого володаря царя?
36. Ще трохи пройде служник твій з царем за Йордан; за що ж цареві нагороджувати мене такою милістю?
37. Дозволь служникові твоєму повернутися, аби померти в своєму місті, біля гроба батька мого і матері моєї. Але ось, служник твій, син мій Кімган, нехай піде з володарем моїм, царем, і вчини з ним, як тобі до душі.
38. І сказав цар: Нехай іде зі мною Кімган, і я вчиню для нього, що тобі до душі, і все, чого не зажадав би ти від мене, я вчиню для тебе.
39. І перейшов увесь народ Йордан, і цар також. І поцілував цар Барзіллая, і благословив його, і він повернувся на місце своє.
40. І рушив цар до Ґілґалу, і пішов з ним Кімган; і увесь народ юдейський проводжав царя, і половина народу Ізраїльського.
41. І ось, усі Ізраїльтяни прийшли до царя і сказали цареві: Нащо брати наші, мужі Юдині, украли тебе, і провели царя, і дім його, і всіх людей Давидових з ним через Йордан?
42. І відповідали всі мужі Юдині Ізраїльтянам: А тому, що цар ближчий нам; з якої причини гніватися вам за це? Хіба ми що-небудь зʼїли в царя, або ж дістали від нього дарунки?
43. І відповідали Ізраїльтяни мужам Юдиним, і сказали: Ми – маємо десять частин у царя, також і в Давида ми кращі, аніж ви; навіщо ви принизили нас? Хіба не нам належить перше слово про те, аби повернути нашого царя? Але слово мужів Юдиних було сильнішим, аніж слово мужів Ізраїльтян.

20

2 Царів 20

Повстання Шеви.

1. І трапився там негідний чоловік на ймення Шева, син Біхрі, беньямінівець. І засурмив він у сурму і сказав: Немає нам частки в Давиді, і немає нам спадку в сина Єссеєвого! Ізраїлю, усі до шатер своїх!
2. І відділилися всі ізраїльтяни від Давида і пішли за Шевою, сином Біхрі, а юдей залишився при своєму цареві від Йордану й аж до Єрусалиму.
3. І прийшов Давид до свого дому в Єрусалимі, і взяв десять жінок-наложниць, котрих він залишив стерегти дім, і помістив їх в особливий дім під нагляд, і утримував їх, але не входив до них. І утримувалися вони там до дня смерти своєї, живучи, як удови.
4. І сказав цар Давид Амасі: Поскликай до мене юдеїв упродовж трьох днів і сам зʼявися сюди.
5. І пішов Амаса скликати Юдеїв; але забарився понад означений термін часу.
6. Тоді Давид сказав Авішаєві: Тепер заподіє нам лиха Шева, син Біхрі, учинить його більше, аніж Абішалом; візьми ти служників володаря твого, і переслідуй його, щоб він не знайшов собі укріплених міст і не сховався від очей наших.
7. І вийшли за ним люди Йоавові, і керетянин, і пелетянин та всі хоробрі лицарі пішли з Єрусалиму переслідувати Шеву, сина Біхрі.
8. І коли вони були поблизу великого каменя, що біля Ґівону, то зустрівся з ними Амаса. Йоав був зодягнений у військовий обладунок свій із підперезаним мечем при стегні в піхвах, котрий легенько виходив з них і входив.
9. І сказав Йоав Амасі: Чи при здоровʼї мій брат? І взяв Йоав правицею Амасу за бороду, щоб поцілувати його.
10. Амаса ж не остерігся меча, який був у руці Йоава; і той уразив його ним у живіт так, що випали нутрощі його на землю, і не повторив йому удару, і він помер. Йоав і брат його Авішай, погналися за Шевою, сином Біхрі
11. Один із юнаків Йоавових стояв над Амасою і говорив: Хто відданий Йоавові і хто за Давида, нехай іде за Йоавом!
12. А той (Амаса) лежав у крові серед дороги; і той чоловік, забачивши, що увесь народ зупиняється перед ним, стягнув Амасу з дороги у поле, і накинув на нього одежу, бо він бачив, що кожний перехожий зупиняється над ним.
13. Та коли його стягнули з дороги, то увесь народ Ізраїльський пішов слідом за Йоавом переслідувати Шеву, сина Біхрі.
14. А він пройшов через усі коліна Ізраїльські до Авелу та до Бет-Маахи, і серед усіх береян, – і мешканці збиралися і йшли за ним.
15. І прийшли люди Йоавові і взяли в облогу його в Авелі Бет-Маахи, і насипали перед містом вала, і підступилися до муру, і всі люди, які були з Йоавом, прагнули зруйнувати мура.
16. Тоді одна мудра жінка закричала з муру міста: Послухайте, послухайте, скажіть Йоавові, щоб він підійшов сюди, і я побалакаю з ним.
17. І підійшов до неї Йоав, і сказала жінка: Чи ти Йоав? І сказав: Я. Вона сказала: Послухайся слів служниці твоєї. І сказав він: Слухаю.
18. І вона сказала: Передніше подейкували: Хто хоче запитати, запитай в Авелі; і так розвʼязували справу.
19. Я із мирних, вірних міст Ізраїля; а ти хочеш знищити місто, і при тому матір міст в Ізраїлі: Для чого тобі руйнувати спадок Господній?
20. І відповідав Йоав, і сказав: Хай не буде цього від мене, щоб я знищував і руйнував!
21. Це не так. Але чоловік із гори Ефраїмової, на ймення Шева, син Біхрі, підніс руку свою на царя Давида; видайте мені його одного, і я відступлюся од міста. І сказала жінка Йоавові: Ось, голову його кинуть тобі через мур!
22. І пішла жінка до всього народу зі своїм мудрим словом; і відтяли голову Шеві, синові Біхрі, і кинули Йоаві. Тоді Йоав засурмив сурмою, і відступили од міста всі люди до своїх шатер; а Йоав повернувся до Єрусалиму, до царя.
23. І став Йоав над усім Ізраїльським військом, а Беная, син Єгоядин, над керетянином та над пелетянином.
24. Адорам – над збиранням податків; Йосафат, син Ахілудів, був літописець;
25. А Сева, – писарем, а Садок та Евіятар, – священиками.
26. А також яірянин Іра був священиком у Давида.

21

2 Царів 21

Голод триває три роки.

1. Був голод на землі за днів Давида – три роки, рік за роком. І шукав Давид Господа, і сказав Господь: Це за провини Саула і кровожерливий дім його, за те, що він умертвив ґівонитян.
2. Тоді цар прикликав ґівонитян і говорив з ними, ґівонитяни були не з синів Ізраїлевих, але з решток Амореїв; а ізраїльтяни дали їм присягу, проте Саул хотів винищити їх з ревности своєї до нащадків Ізраїля та Юди.
3. І сказав Давид ґівонитянам: Що мені вчинити для вас, і чим примирити, щоб ви благословили спадок Господній?
4. І сказали йому ґівонитяни: Не треба нам ні срібла, ні золота від Саула, чи від дому його, і не треба нам, щоб забили когось в Ізраїлі. Він сказав: То чого ви жадаєте? Я вчиню для вас.
5. І сказали вони цареві: Того чоловіка, котрий вигублював нас і хотів винищити нас, щоб не було нас в жодній місцині Ізраїлевій,
6. Із його нащадків видай нам сім чоловіків, і ми повісимо їх перед Господом в Ґівоті Саула, вибраного Господом. І сказав цар: Я видам.
7. Але помилував цар Мефівошета, сина Йонатанового, Саулового сина, через Господню присягу, котра була між ними, поміж Давидом і Йонатаном, Сауловим сином.
8. І взяв цар двох синів Ріцпи, дочки Айї, яких вона породила Саулові, Армонія та Мефівошета, і пʼятьох синів Мерови, Саулової дочки, що вона породила Адріїлові, синові мехолатянина Барзіллая,
9. І віддав їх до рук ґівонитян, і вони повісили їх на горі перед Господом. І загинули всі семеро разом, вони померли у перші дні жнивування ячменю.
10. Тоді Ріцпа, дочка Айї, взяла веретище, і постелила його собі на тій горі, і сиділа від початку жнив до того часу, доки не полилися на них води Божі з неба, і не давала торкнутися до них птахам небесним удень, і звірам польовим уночі.
11. І доповіли Давидові, що вчинила Ріцпа, донька Айї, Саулова наложниця.
12. І пішов Давид, і взяв кості Саулові і кості Йонатанові, сина його, у мешканців Ґілеадського Явешу, котрі потайки взяли їх з майдану Бет-Шану, що їх повісили филистимляни того дня, коли филистимляни побили Саула в Ґілбоа.
13. І переніс він звідти кості Саулові і кості Йонатанові, сина його; і зібрали кості повішаних.
14. І поховали кості Саула і Йонатана, сина його, у землі Беньяміновій, в Целі, у гробі батька його Кіша. І вчинили все, що наказав цар, і помилував Бог країну після цього.
15. І була ще війна филистимлян з Ізраїлем. І вийшов Давид і служники його з ним, і воювали з филистимлянами; і стомився Давид.
16. Тоді Ішбі з Нові, що з нащадків Рафи, у котрого спис був вагою на триста шеклів міді, і котрий підперезаний був новим мечем, хотів уразити Давида.
17. Але йому допоміг Авішай, син Церуїн, – і він ударив филистимлянина, і забив його. Тоді люди Давидові заприсяглися, говорячи: Не вийдеш ти більше з нами на війну, щоб не загас світильник Ізраїля.
18. Потім знову була війна з филистимлянами у Нові. Тоді хушанин Сіббехай переміг Сафа, котрий з нащадків Рафа.
19. І була ще війна в Нові з филистимлянами, і віфлеємець Елханан, син Яаре, здолав ґатянина Ґоліята, – а держак списа його був, як ткацький вал.
20. І була ще війна в Ґаті. А там чоловік великого зросту, що мав на руках та ногах по шість пальців, числом двадцять чотири, також із нащадків Рафи.
21. І він ганьбив Ізраїльтян, але його забив Йонатан, син Шімʼї, Давидового брата.
22. Оці четверо були з роду Рафи у Ґаті, і впали вони від руки Давида і служників його.

22

2 Царів 22

Удячна Давидова пісня про перемогу над ворогами.

1. І заспівав Давид пісню Господові за дня, коли Господь визволив його від руки усіх ворогів його і від руки Саула, і сказав:
2. Господь – твердиня моя і скеля моя, і визволитель мій.
3. Бог мій – скеля моя; на Нього я покладаю надію; щит мій, ріг (сила) спасіння мого, вежа моя і сховок мій; Рятівник мій, від біди Ти визволив мене!
4. Прикличу Господа Преславного і від ворогів моїх порятуюся;
5. Оповили мене хвилі смерти, і потоки беззаконня настрахали мене;
6. Ланцюги шеолу закайданили мене, і тенета смерти оповили мене.
7. Але в тіснотах моїх я прикликав Господа, і до Бога мойого заволав, і Він почув мій голос із храму Свого, і зойк мій долинув слуху Його.
8. Захиталася, затремтіла земля, здригнулися і зрушилися підвалини неба; бо розгнівався на них Господь.
9. Здійнявся дим од гніву Його, і з уст Його вогонь жадливий, і гарячі жарини сипалися від Нього.
10. Нахилив Він небо і зійшов; і морок під ногами Його.
11. І всівся на херувимів, і полинув, і полетів на крилах вітру.
12. І мороком покрив Себе, мов тінню, згустив води хмарин небесних;
13. Від сяяння перед Ним спалахували жарини вогненні.
14. Загримів із неба Господь, і Всевишній подав Свій голос;
15. Випустив стріли і розпорошив їх; зблиснув блискавицею і спопелив їх;
16. І відкрилися джерела моря, оголилися основи всесвітні від грізного голосу Господа, від подиху духа гніву Його.
17. Простягнув Він руку з височини, і взяв мене, і вихопив мене із вод великих.
18. Визволив мене від ворога мого сильного, від ненависників моїх, котрі були мужніші від мене.
19. Вони повстали на мене за дня бідування мого, але Господь був опертям для мене,
20. І вивів мене на широкополе місце, визволив мене; тому що Він приязний до мене.
21. Подав мені Господь по правді моїй, за чистотою рук моїх винагородив мене.
22. Тому що я пильнував шляхи Господні, і не був нечистим перед Богом моїм;
23. Бо всі заповіді Його переді мною, і від настанов Його я не відступав.
24. І був цнотливим перед Ним, і пильнував, щоб не згрішити мені.
25. І сплатив мені Господь по правді моїй, за чистотою моєю перед очима Його.
26. З милостивими Ти вчиняєш милостиво, з мужем щирим, – щиро;
27. З чистим – чисто, а з лукавим – за лукавством його.
28. Людей пригноблених Ти рятуєш, і поглядом Своїм принижуєш пихатих.
29. Ти, Господе, світильник мій, Господь просвічує пітьму мою.
30. З Тобою я завдаю поразки війську, із Богом моїм сходжу на мури.
31. Бог! – доброчинний шлях Його, чисте слово Господа, щит Він для всіх, що сподіваються на Нього.
32. Тому що, хто Бог, окрім Господа, і хто захист, окрім Бога нашого?
33. Бог підперізує мене силою, влаштовує мені нехибний шлях;
34. Вчиняє ноги мої, наче в оленя, і на верховинах настановляє мене.
35. Навчає руки мої воювати, і мʼязи мої напружує, як мідний лук.
36. Ти даєш мені щит спасіння Твого, і милість Твоя звеличує мене.
37. Ти вчиняєш крок мій широким піді мною, і не хитаються ноги мої.
38. Я наздоганяю ворогів моїх і винищую їх, і не повертаюся, аж доки не винищу їх;
39. І винищую їх, і завдаю поразки їм, і не підводяться, і падають під ноги мої.
40. Ти підперізуєш мене силою для війни, і скидаєш переді мною повсталих на мене.
41. Ти обертаєш до мене плечима ворогів моїх, і я винищую ненависників моїх.
42. Вони волають, але немає рятівника, – до Господа, але він не чує їх.
43. Я розпорошую їх, мов тлін земний, мов грязюку вуличну грасую, і топчу їх.
44. Ти визволив мене від бунту народу мого; Ти зберіг мене, аби володарем мені бути над чужинцями; народ, котрого я не знав, служить мені.
45. Чужинці виявляють приязнь переді мною; за вісткою про мене підкоряються мені.
46. Чужинці бліднуть і тремтять в укріпленнях своїх.
47. Живий Господь і благословенний Оборонець мій! Нехай же звеличений буде Бог, сховище спасіння мого,
48. Бог, Котрий мститься за мене, і Котрий підкорює мені народи,
49. Який визволяє мене від ворогів моїх! Над повсталими супроти мене Ти звеличив мене; від чоловіка жорстокого Ти рятуєш мене.
50. За це я буду прославляти Тебе, Господе, між народами, і буду співати йменню Твоєму.
51. Ти велично рятуєш царя Свого і вчиняєш милість помазанцеві Своєму Давидові і нащадкам його навіки.

23

2 Царів 23

Останні Давидові слова.

1. Оце останні слова Давида, вислів Давида, сина Єсеєвого, вислів мужа, настановленого високо, помазанця Бога Якового і солодкого співця Ізраїлевого.
2. Дух Господній говорить у мені, і слово Його на язику у мене.
3. Сказав Бог Ізраїлів, говорив про мене Скеля Ізраїлева: Той, що володарює над людьми, буде праведний, володарюючи у страхові Божому.
4. І, як удосвіта, при сході сонця на безхмарному небі від сяяння після дощу зростає трава із землі;
5. Чи не так дім мій у Бога? Тому що заповіт вічний поклав Він зі мною, твердий і несхитний. Чи не так сходить від Нього все спасіння моє і всі бажання мої?
6. А нечестиві будуть, як викинуте терня, котрого не беруть рукою;
7. Але хто торкається його, озброюється залізом, або ж держаком списа, і вогнем спалюють його на місці.
8. Ось ймення хоробрих у Давида: Йошев-Башшевет, тахкемонець, вождь головний серед трьох; він підніс списа свого на вісімсот вояків і уразив їх воднораз.
9. По ньому Елеазар, син Додо, сина Ахохі, був серед трьох мужів з Давидом, коли вони глузуванням викликали филистимлян, які зібралися на війну.
10. Ізраїльтяни вийшли супроти них, і він зупинився, і уражав филистимлян до того, що рука його стомилася і прилипла до меча. І подарував Господь того дня велику перемогу, і народ повернувся за ним для того лише, аби зібрати здобич.
11. За ним Шамма, син Аґе, гарарянин. Коли филистимляни зібралися до Лехи, де було поле, засіяне сочевицею, і народ почав утікати від филистимлян,
12. То він зупинився серед поля, і пильнував його, і уразив филистимлян. І дарував тоді Господь велику перемогу.
13. Троє оцих старшин із тридцяти вождів рушили і увійшли жнивної пори до Давида в печеру Адуллам, коли натовпи филистимлян стояли в долині Рефаїм.
14. Давид був тоді в укріпленому місці, а загін филистимлян – у Віфлеємі.
15. І відчув Давид спрагу, і сказав: Хто напоїть мене водою з криниці Віфлеємської, що при брамі?
16. Тоді троє оцих хоробрих пробралися крізь табір филистимський, і зачерпнули води з криниці Віфлеємської, що біля брами, і взяли й принесли Давидові. Але він не захотів пити її, і вилив її для слави Господа.
17. І сказав: Остережи мене, Господе, щоб я вчинив це! Чи не кров це людей, які ходили з небезпекою для власного життя? І не захотів пити її. Ось що учинили оці троє хоробрих!
18. А Авішай, брат Йоава, Церуїного сина, – він головний над оцима тридцятьма; він забив списом своїм триста вояків, і мався у славі в отих трьох.
19. Із трьох він був славетнішим, і був головним, але з тими трьома не брався рівнятися.
20. А Беная, син Єгоядин, син хороброго мужа, великий за справами, із Кавцеїлу, забив двох синів Аріїла моавського; він же зійшов, і вбив лева у рові в засніжений час.
21. Це він убив одного єгиптянина, чоловіка вельможного; в руці у єгиптянина був спис, а він пішов на нього з палицею, і відібрав списа з руки єгиптянина, і вбив його власним його списом.
22. Ось що учинив Беная, син Єгоядин, і він мався у славі в трьох хоробрих.
23. Він був найвельможнішим із тридцяти, але з тими трьома не брався рівнятися. І настановив його Давид найближчим виконавцем своїх наказів.
24. Асаїл, Йоавів брат, – у числі тридцяти; Елханан, син Додів, з Віфлеєму;
25. Шамма хародянин, Еліка хародянин,
26. Хелец палтянин; Іра, син Іккешів, текоїтянин;
27. Авіезер аннетотянин, Мевуннай хушатянин,
28. Цалмон ахох’янин, Магарай нетофатянин,
29. Хелев, син Баанин, нетофатянин; Іттай, син Ріваїв, ґіватянин, сини Беньямінові;
30. Беная пірʼятонянин, Гіддай з Нахале-Ґаашу,
31. Аві-Алвон арватянин, Азмавет бархумʼянин,
32. Елʼяхба шаалвонянин, сини Яшемові, Йонатан,
33. Шамма гарарʼянин; Ахіам, син Шарарів, арарянин;
34. Еліфелет, син Ахасбаїв, сина маахатянина; Еліям, син Ахітофелів, ґілонянин;
35. Хецрав кармелянин, Паарай арбʼянин,
36. Їґал, син Натанів, з Цови; Бані ґадянин;
37. Целек аммонієць; Нахарай бееротянин, зброєносець Йоава, сина Церуїного;
38. Іра їтрянин, Ґарев їтрянин;
39. Урія хеттеянин, – усіх тридцять сім.

24

2 Царів 24

Гнів Господній за перепис народу.

1. Гнів Господній знову спалахнув на Ізраїльтян, і він (гнів) спонукав Давида супроти них, щоб сказати: Піди, і перелічи Ізраїля та Юду.
2. І сказав цар Йоавові, старшині війська, котрий був при ньому: Пройди по всіх колінах Ізраїлевих від Дана до Беер-Шеви і порахуйте народ, – і я спізнаю число цього народу.
3. І сказав Йоав до царя: Господь, Бог твій, нехай помножить стільки народу, скільки є, і ще у стократ стільки, а очі володаря мого царя нехай побачать це; але для чого володар мій жадає цієї справи?
4. Але слово царя Йоавові і старшинам війська було потужніше; і пішов Йоав із старшинами війська від царя рахувати народ Ізраїльський.
5. І перейшли вони Йордан, і зупинилися в Ароері, по правому боці міста, котре осередь долини Ґадової, ближче до Язеру.
6. І прийшли вони в Ґілеад, на землю Тахтім-Ходші. І прийшли до Дан-Яану і обійшли Сидон.
7. І прийшли до укріплення Тира і в усі міста хіввеїв, і ханаанеїв, і вийшли на південь Юдеї до Беер-Шеви.
8. І обійшли вони всю землю, і повернулися через девʼять місяців і двадцять днів до Єрусалиму.
9. І подав Йоав списка народного перепису цареві: і виявилося, що Ізраїльтян було вісімсот тисяч мужів сильних, придатних до війни, а юдеїв пʼятсот тисяч.
10. І здригнулося серце Давидове після того, як він перерахував народ. І сказав Давид Господові: Тяжко згрішив я, учинивши так; і нині благаю Тебе, Господе, прости гріх служника Твого; тому що украй недолуго я вчинив.
11. Коли Давид підвівся другого дня уранці, то було слово Господнє до Ґада-пророка, провидцеві Давидовому:
12. Піди і скажи Давидові: Так говорить Господь: Три покари пропоную Я тобі; вибери собі одну із них, котра звершилася б над тобою.
13. І прийшов Ґад до Давида і звістив йому і сказав йому: Вибирай собі, чи бути голодові у країні твоїй сім літ, чи, щоб ти три місяці утікав од супротивників, і вони переслідували тебе, чи щоб упродовж трьох днів була моровиця в країні твоїй? Тепер обміркуй і вирішуй, що мені відповісти Тому, Хто послав мене.
14. І сказав Давид Ґадові: Важко мені вельми; але нехай упаду я до рук Господа, тому що велике милосердя Його; аби лише до рук людських не впасти мені.
15. І послав Господь виразку на Ізраїльтян від ранку до означеного часу; і померло із народу, від Дана до Беер-Шеви сімдесят тисяч чоловік.
16. І простягнув Ангел руку свою на Єрусалим, щоб спустошити його; але Господь оскаржив це лихо, і сказав Ангелові, що винищував народ: Досить, тепер опусти руку твою. А Ангел Господній був тоді біля току євусеянина Аравни.
17. І сказав Давид Господові, коли побачив Ангела, що уражав народ, говорячи: Ось, я згрішив, я вчинив беззаконня; а оці вівці, що вчинили вони? Нехай же рука Твоя впаде на мене і на дім батька мого.
18. І прийшов того дня Ґад до Давида, і сказав: Іди, споруди жертовника Господові на току євусеянина Аравни.
19. І пішов Давид за словом Ґадовим, як наказав Господь.
20. І глянув Аравна, і побачив царя і служників його, які прийшли до нього, і вийшов Аравна і вклонився лицем своїм до землі.
21. І сказав Аравна: Чого прийшов володар мій цар до служника свого? І сказав Давид: Купити в тебе тік для влаштування жертовника Господові, аби припинилася ураза народу.
22. І сказав Аравна Давидові: Нехай візьме і принесе на пожертву володар мій цар, що йому до душі. Ось бички для всеспалення, і вози, і ярма волові на дрова.
23. Усе це, мій царю, Аравна віддає цареві. І ще сказав Аравна цареві: Господь, Бог твій, нехай буде милостивий до тебе!
24. Але цар сказав Аравні: Ні, я куплю, заплативши, скільки вартує, і не принесу Господові, Богові моєму, пожертви, узятої задарма. І купив Давид тік і биків за пʼятдесят шеклів срібла.
25. І спорудив там Давид жертовника Господові, і приніс усеспалення і мирні пожертви. І умилостивився Господь над країною, і припинилася ураза Ізраїльтян.

3