Зміст

Друга книга Літопису (Параліпоменон грецьк.)

Грецька назва цих книг, що перейшла до "Вульгати", латинський переклад Біблії з ІV ст. здійснений переважно св. Ієронімом зі Стридону означає доповнення (очевидно, до кн. Царів). Ці історичні нотатки виникли, певне, близько 330 р. до Р. Х. і укладені якимсь левитом за нотатками Ездри та Неємії, а також з іще стародавніших документів (можливо, з храмового архіву).

Зміст 2-ї книги: Жертвоприношення Соломона, його багатство. Спорудження храму і його освята. Правління Соломона, його мудрість, слава і кінець. Царі і пророки в юдейськім Царстві від Ровоама до Седекії. Насамкінець - згадка про вічну милість Божу, виявлену до прабатьків і знову виявлену Єрусалимові й храмові.

 

Розділи

Зацарювання Соломона. 1
Соломон готується до побудови храму. 2
Початок спорудження храму. 3
Продовження будови. 4
Ковчега занесли до храму. 5
Слово Соломона 6
Пожертви і свята. 7
Діяння Соломона і слава його. 8
Соломон і цариця Шеви. 9
Зацарювання Рехав’ама. 10
Рехав’ам повертається до Єрусалиму. 11
Рехав’ам поклоняється ідолам. 12
Зацарювання Авійї над Юдою. 13
Смерть Авійї. Зацарювання Аси. 14
Пророк Азарія застерігає Асу. 15
Війна між Асою і Башею. Смерть Аси. 16
Зацарювання Йосафата. 17
Спілка Йосафата з Ахавом. 18
Йосафат настановляє суддів. 19
Моавитяни в Юдиному краю. 20
Цар Єгорам. 21
Зацарювання Ахазії. 22
Зацарювання Йоаша. 23
Царювання Йоаша. 24
Царювання Амації над Юдеєю. 25
Зацарювання Уззійї. 26
Царювання Йотама і смерть його. 27
Царювання Ахаза. 28
Царювання Єзекії в Юдеї. 29
Свято Пасхи в Єрусалимі. 30
Знищення ідолів. 31
Нашестя ворогів. Господь обороняє Єрусалим. 32
Зацарювання Манасії; його безчестя. 33
Царювання Йосії, його реформи. 34
Йосія звершує Пасху в Єрусалимі. 35
Царювання Йоахаза. 36

1

2 Літопису 1

Зацарювання Соломона.

1. І зміцнів Соломон, син Давидів, у царстві своєму; і Господь, Бог його, був з ним, і підніс його високо.
2. І наказав Соломон зібратися всьому Ізраїлеві: тисяцьким і сотникам, і суддям, і всім старшинам у всьому Ізраїлі – вождям поколінь.
3. І пішли Соломон і все зібрання з ним на верховину, що в Ґівоні, бо там була Божа скинія зібрання, котру спорудив Мойсей, служник Господній, в пустелі.
4. Ковчега Божого приніс Давид із Кірʼят-Єаріму, на місце, котре приготовив для нього Давид, спорудивши для нього скинію в Єрусалимі.
5. А мідного жертовника, котрого вчинив Веселіїл, син Урії, сина Хурового, він поклав там, перед скинією Господньою; і шукали його Соломон із зібранням.
6. І там перед Господом, на мідному жертовнику, котрий перед скинією зібрання, підніс Соломон тисячу всеспалень.
7. Тієї ночі зʼявився Бог Соломонові і сказав йому: Проси, що Мені дати тобі.
8. І сказав Соломон Богові: Ти утворив Давидові, батькові моєму, велику милість і настановив мене царем замість нього.
9. Нехай же здійсниться, Господе Боже, слово Твоє до Давида, батька мого. Оскільки Ти зацарював мене над народом чисельним, мов порох земний,
10. То нині дай мені мудрість і знання, щоб я умів виходити перед народом цим і входити; бо хто може урядувати над цим народом Твоїм великим?
11. І сказав Бог Соломонові: За те, що оце було на серці твоєму, і ти не просив багатства, маєтків і слави, і душі ворогів твоїх, а також не просив ти багато днів, а просив собі мудрости і знання, щоб урядувати народом Моїм, над котрим Я зацарював тебе,
12. Премудрість і знання дається тобі, а багатство і маєтки, і славу Я дам тобі такі, схожих на котрі не було у царів перед тобою і не буде після тебе.
13. І прийшов Соломон із верховини, що в Ґівоні, від скинії зібрання, до Єрусалиму, і царював над Ізраїлем.
14. І набрав Соломон колісниць і вершників; і було в нього тисяча чотириста колісниць і дванадцять тисяч вершників; і він розмістив їх в колісничних містах і при цареві в Єрусалимі.
15. І вчинив цар срібло і золото в Єрусалимі рівноцінним звичайному камінню, а кедри за чисельністю їхньої учинив рівноцінними із сикоморами, котрі із низинних місць.
16. Коней приводили Соломонові з Єгипту та із Кеве; купці царські купували їх за гроші.
17. А колісницю, котру припроваджували з Єгипту, постачали за шістсот шеклів срібла, а коня – за сто пʼятдесят; у такий самий спосіб постачали все це царям хеттейським та царям сирійським.

2

2 Літопису 2

Соломон готується до побудови храму.

1. І поклав собі Соломон спорудити дім йменню Господньому і дім царський для себе.
2. І відрахував Соломон сімдесят тисяч носіїв і вісімдесят тисяч каменярів у горах, і наглядачів над ними три тисячі шістсот.
3. І послав Соломон до Хірама, царя тирського, сказати: Як учинив ти з Давидом, батьком моїм, і посилав йому кедри для побудови дому для його замешкання, так учини і зі мною.
4. Ось, я будую дім йменню Господа, Бога мого, для присвяти Йому, щоб кадити перед Ним запашне кадіння, і для постійного покладання хліба та для усеспалення, вранці і увечері в суботу, і в новомісяччя, і на свята Господа, Бога нашого, що назавжди заповідано Ізраїлеві.
5. І дім, котрого я будую, великий, тому що великий Бог наш, вищий від усіх богів!
6. І хто може спорудити Йому дім, коли небо і небеса небес не осягають Його? І хто я, щоб міг спорудити Йому дім? Хіба що тільки для спалювання пожертв перед Ним.
7. Отож, надішли мені тямущого чоловіка, який уміє виготовляти вироби золоті і срібні, мідні і залізні, із прядива пурпурного, багряного і блакитного кольору, і такого, що володіє мистецтвом різьблення, і чинив би це разом із умільцями, які є у мене в Юдеї і в Єрусалимі, котрих зібрав Давид, батько мій.
8. І надішли мені кедрових дерев, і кипарису і сандалового дерева з Ливану; бо я знаю, що служники твої уміють зрубувати дерева ливанські. І ось, служники мої підуть із служниками твоїми,
9. Щоб мені приготувати багато дерев, бо дім, котрого я будую, великий і чудовий.
10. І ось, дереворубам, що зрубують дерева, служникам твоїм, я даю на харчі: пшениці – двадцять тисяч корів, і ячменю двадцять тисяч корів, і вина двадцять тисяч батів, і оливи двадцять тисяч батів.
11. І відповідав Хірам, цар тирський, листом, котрого надіслав Соломонові: Через любов до народу Свого, Господь настановив тебе царем над ним.
12. І ще сказав Хірам: Благословенний Господь, Бог Ізраїлів, що утворив небо і землю, і дав царю Давидові сина мудрого, котрий має розум та багатий на знання, і має намір збудувати дім Господові і дім царський для себе.
13. Отож, я посилаю тобі чоловіка мудрого, що має досвід, Хурам-Авіва,
14. Сина жінки з Данових доньок, – а батько його тирянин, що вміє виготовляти речі із золота та срібла, з міді та із заліза, з каміння і з дерева, із прядива пурпурного, багряного і блакитного кольору, а також із вісону та з багряниці, і різьбити всіляке різьблення і чинити все, що буде доручено йому разом з художниками твоїми і з художниками володаря мого Давида, батька твого.
15. А пшеницю і ячмінь, оливу і вино, про котрі говорив ти, володарю мій, пошли служникам твоїм.
16. А ми назрубуємо дерев з Ливану, скільки необхідно тобі, і спровадимо їх плотами морем до Яфи, а ти спровадиш їх до Єрусалиму.
17. І перерахував Соломон усіх чужинців, які були о тій порі в Ізраїлевому краї, після перепису їх, котрий учинив Давид, батько його, – і виявилося їх сто пʼятдесят три тисячі шістсот.
18. І він учинив з них сімдесят тисяч носіїв, і вісімдесят тисяч каменярів у горах, і три тисячі шістсот наглядачів, щоб вони спонукали той народ до праці.

3

2 Літопису 3

Початок спорудження храму.

 

1. І розпочав Соломон будувати дім Господній в Єрусалимі, на горі Морійя, що вказана була Давидові, батькові його, на місці, котре приготовив Давид на току євусеянина Орнана.
2. А розпочав він будувати другого дня другого місяця, четвертого року свого царювання.
3. І ось підмурок, якого поклав Соломон при забудові дому Господнього: довжина його шістдесят ліктів старою мірою, а ширина двадцять ліктів.
4. І притвор, котрий перед домом, довжиною, за широтою дому, – на двадцять ліктів, а висотою на сто двадцять. І покрив він його зсередини чистим золотом.
5. А великий храм він покрив кипарисовим деревом, і покрив його щирим золотом, і вирізьбив на ньому пальми та ланцюжки.
6. І покрив він храм коштовним камінням для оздоблення; а золото було золотом з Парваїму.
7. І покрив храм, бруси, пороги, і стіни його, і двері його золотом, і вирізьбив на стінах херувимів.
8. І вчинив дім Святого Святих, довжина його за шириною храму, – двадцять ліктів, і ширина його – двадцять ліктів. І обклав він його очищеним золотом, на шістсот талантів.
9. А вага цвяхів – по пʼятдесят шеклів золота. Світлиці також покрив золотом.
10. І вчинив він у Святому Святих двох херувимів різьбленої роботи, і покрив їх золотом.
11. Крила херувимів довжиною були на двадцять ліктів. Одне крило на пʼять ліктів, – торкалося стіни дому, а інше крило на пʼять ліктів, – сходилося з крилом другого херувима.
12. Так само й крило другого херувима на пʼять ліктів торкалося стіни дому, а інше крило на пʼять ліктів сходилося з крилом другого херувима.
13. Крила цих херувимів були розкинуті на двадцять ліктів; і вони стояли на ногах своїх, обличчями своїми до храму.
14. І вчинив запону із блакитної, пурпурної та багряної тканини, а також із вісону, і зобразив на ній херувимів.
15. І вчинив перед храмом два стовпи, довжиною по тридцять пʼять ліктів, і капітель, що на верхівʼї кожного, – на пʼять ліктів.
16. І вчинив ланцюжки, як у святині, і поклав на верхівʼях стовпів, і виготовив сотню гранатових яблук, і поклав на ланцюги.
17. І поставив стовпи перед храмом, одного праворуч, а другого ліворуч, і назвав імʼя правому – Яхін, а імʼя лівому – Боаз.

4

2 Літопису 4

Продовження будови.

 

1. І вчинив мідного жертовника: двадцять ліктів довжина його, і двадцять ліктів ширина його, і десять ліктів висота його.
2. І вчинив море лите, – від краю його до краю його – десять ліктів, – все кругле, висотою на пʼять ліктів, і шнур на тридцять ліктів по колові його.
3. І литі образи волів стояли під ним колом зусібіч; на десять ліктів оточували море колом два ряди волів, вилитих одним литвом із ним.
4. Стояло воно на дванадцятьох волах: троє обернені на північ, і троє обернені на захід, і троє обернені на південь, і троє обернені на схід. А море на них зверху, а задом вони до середини під нього.
5. Завгрубшки воно було з долоню, і краї його, утворені, мов краї тарілі, були схожі на розпуклу лілею. Воно містило до трьох тисяч батів.
6. І вчинив десять умивальниць, і поставив пʼять праворуч, а пʼять ліворуч, щоб мити в них, – приготовлене на всеспалення обмивали в них; а море – для священиків, щоб вони обмивалися в ньому.
7. І вчинив десять золотих світильників, як їм належало бути, і поставив у храмі, пʼять по праву руку і пʼять по ліву руку.
8. І вчинив десять столів, і поставив у храмі, пʼять праворуч і пʼять ліворуч, і вчинив сотню золотих кропильниць.
9. І вчинив священиче подвірʼя та подвірʼя велике, і двері до двору і їхні стовпи покрив міддю.
10. Море поставив праворуч, на південний схід.
11. І вчинив Хурам миски і лопатки, і кропильниці. І скінчив Хурам роботу, котру чинив для царя Соломона в домі Божому.
12. Два стовпи і дві окрайки вінчиків на верхах стовпів і два орнаменти для покриття двох окрайок вінців, котрі на верхах стовпів.
13. І чотириста гранатових яблук на двох мережках, два ряди гранатових яблук для кожної мережки, для покриття двох окрайок вінців, котрі на стовпах.
14. І підстави учинив він, і умивальниці утвердив на підставах.
15. Одне море, і дванадцять волів під ним,
16. І тарелі, і лопатки, і виделки, і все знаряддя учинив Хурам-Авів цареві Соломонові, для дому Господнього, із полірованої міді.
17. В околицях Йордану виливав їх цар, у глинистій землі, між Суккотом та між Цередою.
18. І вчинив Соломон усі ці речі у великій кількості; аж так, що не знали ваги міді.
19. І вчинив Соломон усі речі для дому Божого і золотого жертовника, і столи, на котрих хліби показні.
20. І світильники, і лампади їхні, щоб запалювати їх за установленням перед девіром із чистого золота.
21. І квіти, і лампади, і щипчики, – із золота, із найчистішого золота,
22. І ножі, і кропильниці, і ложки, і тарелі, і кадильниці – із щирого золота; і двері храму, – двері його внутрішні у Святе Святих, і двері храму у святині – із золота.

5

2 Літопису 5

Ковчега занесли до храму.

 

1. І завершилася уся робота, котру вчиняв Соломон для дому Господнього. І приніс Соломон посвячене Давидом, батьком його; і срібло, і золото, і всі речі віддав у скарбниці Божого дому.
2. Тоді зібрав Соломон старшину ізраїльську і всіх старшин колін, старшин поколінь синів Ізраїлевих, до Єрусалиму для перенесення Ковчега заповіту Господнього з міста Давидового, тобто Сіону.
3. І зібралися до царя всі Ізраїльтяни на свято, сьомого місяця.
4. І прийшла вся старшина Ізраїлева, і левити піднесли Ковчега.
5. І понесли Ковчега, і скинію зібрання, і всі речі освячені, котрі у скинії, – понесли їх священики і левити.
6. А цар Соломон і вся громада Ізраїлева, яка зібралася до нього перед Ковчегом, приносили пожертви із овечок і биків, котрих неможливо перелічити і визначити, з причини чисельности.
7. І принесли священики Ковчега заповіту Господнього на місце його, у девір храму – до Святого Святих, під крила херувимів.
8. І херувими розкинули крила над місцем Ковчега, і покривали херувими Ковчег і жердини його зверху.
9. І висунулися жердини так, що головки жердин Ковчега було видно перед девіром, але не помітні були зовні, і вони там донині.
10. Не було в Ковчегові нічого, окрім двох таблиць, котрі поклав Мойсей на Хориві, коли Господь склав заповіта із синами Ізраїлевими, по виході їх із Єгипту.
11. Коли священики вийшли із святого місця, бо всі священики, які там знаходилися, – освятилися, і не очікували по відділах;
12. І левити співаки, всі вони, тобто Асаф, Геман, Єдутун і сини їхні, і брати їхні, убрані у вісон, з кімвалами, і з арфами та з цитрами, стояли на східному боці жертовника, і з ними сто двадцять священиків, які сурмили сурмами.
13. І були, як один, ті, що сурмили, подаючи один голос на хвалу і подяку Господові, і коли загримів звук від сурм, і кімвалів, і музичних знарядь, і хвалили Господа, бо Він щедрий, бо навіки милість Його, то дім, дім Господній, виповнився хмарою!
14. І не могли священики стояти на служінні через ту хмару, тому що Слава Господня виповнила дім Божий.

6

2 Літопису 6

Слово Соломона

 

1. Тоді сказав Соломон: Господь повідав, що Він бажає замешкати в густому мороці (хмарі);
2. А я збудував дім для житла Тобі, місце вічного Твого замешкання.
3. І обернувся цар обличчям своїм, і благословив усе зібрання Ізраїльтян – усе зібрання Ізраїльтян стояло.
4. І сказав: Благословенний Господь, Бог Ізраїлів, що повідав Своїми устами Давидові, батькові моєму, звершив нині обіцяне рукою Своєю. Він казав:
5. Від того дня, як Я вивів народ Мій із краю єгипетського, Я не вибрав міста в жодному з колін Ізраїлевих для спорудження дому, в котрому було б ймення Моє, і не вибрав чоловіка, який був би правителем над народом Моїм, Ізраїлем.
6. Але вибрав Єрусалим, щоб там було ймення Моє, і вибрав Давида, щоб він був над народом Моїм Ізраїлем.
7. І було на серці в Давида, батька мого, збудувати дім йменню Господа, Бога Ізраїлевого;
8. Але Господь сказав Давидові, батькові моєму: У тебе лежить на серці спорудити храм йменню Моєму; добре, що це на серці у тебе.
9. Однак не ти збудуєш храм, а син твій, котрий вийде зі стегон твоїх, – він збудує храм йменню Моєму.
10. І дотримався Господь слова Свого, котре вирік. Я став на місце Давида, батька мого, і сів на троні Ізраїлевому, як сказав Господь, і збудував дім йменню Господа, Бога Ізраїлевого.
11. І я поставив там Ковчега, в котрому заповіт Господа, складений Ним із синами Ізраїля.
12. І став Соломон біля жертовника Господнього попереду всього зібрання Ізраїльтян, і підніс руки свої,
13. Бо Соломон учинив мідного амвона, довжиною на пʼять ліктів і шириною на пʼять ліктів, а висотою на три лікті, і поставив його посеред двору, і став на ньому, і прихилив коліна перед усім зібранням Ізраїльтян, і підніс руки свої до неба, –
14. І сказав: Господе, Боже Ізраїля! Немає Бога, подібного до Тебе, ні на небі, ані на землі. Ти бережеш заповіта і милість до служників Твоїх, що ходять перед Тобою всім серцем своїм.
15. Ти звершив служникові Твоєму Давидові, батькові моєму, що Ти говорив йому, що вирік Ти устами Твоїми, то цього дня звершив рукою Твоєю.
16. І нині, Господе, Боже Ізраїлів! Виконай служникові Твоєму Давидові, батькові моєму, те, що Ти сказав йому, кажучи: Не переведеться в тебе муж, який сидить переді Мною на троні Ізраїлевому, як тільки сини твої будуть пильнувати за шляхами cвоїми, ходячи в Законі Моєму, як ти ходив переді Мною.
17. І нині, Господе, Боже Ізраїлів! Нехай же буде запевним слово Твоє, котре Ти говорив служникові Своєму Давидові.
18. Бо справді, чи Богові жити з людьми на землі? Якщо небо і небеса не вміщують Тебе, – тим паче храм оцей, котрого я спорудив.
19. Але зглянься на молитву служника Твого і на благання його, Господе, Боже мій! Почуй відозву і молитву, котрою служник Твій молиться перед Тобою.
20. Нехай же будуть очі Твої відкриті на храм оцей вдень і вночі, на місце, де Ти обіцяв поставити ймення Твоє, щоб чути молитву, котрою служник Твій буде молитися на місці оцьому.
21. Почуй благання служника Твого і народу Твого Ізраїля, якими вони будуть молитися на місці цьому; почуй із місця замешкання Твого, з небес, почуй і помилуй!
22. Коли хтось згрішить супроти ближнього свого і вимагатиме від нього присяги, щоб він заприсягнувся, і буде звершуватися присяга перед жертовником Твоїм в храмі цьому,
23. Тоді Ти почуй з неба, і зверши суд над служниками Твоїми, вчини тому, що завинив, поклавши вчинок його на голову його; і виправдай справедливого, щоб винагородити його за правдою його.
24. Коли зазнає поразки народ Твій, Ізраїль, від ворога його за те, що згрішив перед Тобою, і вони навернуться до Тебе і будуть сповідувати ймення Твоє, і будуть просити і молитися перед Тобою в храмі цьому,
25. Тоді Ти почуй з неба, і прости гріх народу Твого Ізраїля, і поверни їх у край, котрого Ти дав їм і батькам їхнім.
26. Коли замкнеться небо, і не буде дощу за те, що вони згрішили перед Тобою, і будуть молитися на цьому місці, і сповідуватимуть ймення Твоє, і одвернуться від гріха свого, тому що Ти упокорив їх,
27. Тоді Ти почуй із неба, і прости гріх служників Твоїх і народу Твого Ізраїля, показавши їм добрий шлях, котрим їм простувати, і пошли дощ на землю Твою, котру Ти дав народові Твоєму у спадок.
28. Чи голод буде на землі, чи буде моровиця, чи буде вітер пекучий, або іржа, сарана і черва, чи будуть притісняти його вороги на землі володінь його, чи буде якесь лихо, якась хвороба,
29. Усіляку молитву, кожне благання, яке буде від якого-небудь чоловіка чи від усього народу Твого Ізраїля, коли вони відчують кожний своє лихо і горе своє, і простягнуть руки свої до храму цього,
30. Ти почуй із неба – місця замешкання Твого – і прости, і дай кожному за всі шляхи його, як Ти відаєш серце його, – бо Ти знаєш серце синів людських,
31. Щоб вони боялися Тебе і ходили шляхами Твоїми упродовж усіх днів, доки живуть на землі, котру Ти дав батькам нашим.
32. Навіть чужинець, котрий не від народу Твого Ізраїля, коли він прийде з краю далекого заради ймення Твого великого і руки Твоєї могутньої, і рамена Твого широкого, і прийде і буде молитися біля цього храму,
33. Ти почуй з неба, з місця замешкання Твого, і вчини все, про що буде благати до Тебе чужинець, щоб усі народи землі пізнали ймення Твоє, і щоб Тебе боялися, як народ Твій Ізраїль, і знали, що йменням Твоїм називається дім цей, котрого збудував я.
34. Коли вийде Твій народ супроти ворогів своїх шляхом, котрим Ти пошлеш його, і будуть молитися Тобі, обернувшися до міста цього, котре Ти вибрав, і до храму, котрого я спорудив йменню Твоєму,
35. Тоді почуй з неба молитву їхню і благання їхнє і вчини, що необхідне для них.
36. Коли вони згрішать перед Тобою, – бо немає чоловіка, котрий не згрішив би, – і Ти розгніваєшся на них, і віддаси їх ворогові, і відведуть їх у неволю їхню, до краю далекого чи близького,
37. І коли вони згадають в краю, у котрому будуть в неволі, і звернуться, і будуть молитися до Тебе в краю неволі своєї, говорячи: Ми згрішили, вчинили беззаконня, ми завинили,
38. І звернуться до Тебе всім серцем своїм і всією душею своєю в краю неволі своєї, куди відведуть їх у неволю, і будуть благати, обернувшись до краю свого, котрого Ти дав батькам їхнім, і до міста, котре Ти вибрав, і до храму, котрого я збудував йменню Твоєму,
39. Тоді почуй з неба, з місця замешкання Твого молитву їхню і благання їхнє, і вчини, що необхідне для них, і прости народові Твоєму, який згрішив перед Тобою.
40. Боже мій! Нехай же будуть очі Твої відкриті і вуха Твої уважні до молитви на місці оцьому.
41. І нині, Господе Боже, стань на місце спочину Твого, Ти і Ковчег могутности Твоєї. Священики Твої, Господе Боже, нехай у спасіння зодягнуться, а доброчинні Твої нехай щедротами наситяться.
42. Господе Боже! Не відверни лиця від помазанця Свого, згадай милості до Давида, служника Твого.

7

2 Літопису 7

Пожертви і свята.

 

1. Коли скінчив Соломон молитися, зійшов вогонь з неба і поглинув усеспалення і пожертви, і слава Господня виповнила дім.
2. І не могли священики увійти у дім Господній, тому що слава Господня виповнила дім Господній.
3. І всі сини Ізраїлеві, як побачили, що зійшов огонь і слава Господня на дім, упали лицем на землю, на поміст, і вклонилися, і славословили Господа, бо Він щедрий, бо наповік милість Його.
4. А цар і увесь народ почали приносити пожертви перед Господом.
5. І приніс цар Соломон на пожертву двадцять дві тисячі телят і сто двадцять тисяч овечок: так висвятив дім Божий цар і увесь народ.
6. Священики стояли на служінні своєму, і левити із музичним знаряддям, котрі вчинив цар Давид для уславлення піснями Господа, бо вічна милість Його, оскільки Давид славословив через них; а священики сурмили сурмами перед ним, і увесь Ізраїль стояв.
7. Висвятив Соломон і внутрішню частину двору, котра перед домом Господнім, бо приніс там усеспалення і лій мирних пожертв, бо жертовник мідний, якого вчинив Соломон, не міг вмістити усеспалення, і хлібного приношення, і лою.
8. І вчинив Соломон о тій порі семиденне свято, і увесь Ізраїль з ним, зібрання вельми велике, що зійшлося від входу у Хамат аж до потоку Єгипетського.
9. А восьмого дня вчинили урочисте зібрання, бо посвячення жертовника звершували сім днів і свято сім днів.
10. І двадцять третього дня сьомого місяця цар відпустив народ у шатра їхні, радий і звеселений у серці за щедрість, котру вчинив Господь Давидові, і Соломонові, і Ізраїлеві, народові Своєму.
11. І скінчив Соломон дім Господній і дім царський; і все, що передбачив Соломон у серці своєму вчинити в домі Господньому і в домі своєму, звершив він успішно.
12. І зʼявився Господь Соломонові вночі, і сказав йому: Я почув молитву твою і вибрав Собі місце оце як дім жертвоприношення.
13. Якщо Я замкну небо і не буде дощу, і якщо накажу сарані пожерти землю, або пошлю моровицю на народ Мій;
14. І впокориться народ Мій, котрий зветься йменням Моїм, і будуть молитися, і шукатимуть лиця Мого, і відвернуться од лихих шляхів своїх: то Я зачую з неба, і прощу гріхи їхні, і уздоровлю землю їхню.
15. Нині очі Мої будуть відкриті і вуха Мої уважні до молитви на місці цьому.
16. І нині Я вибрав і висвятив дім цей, щоб ймення Моє було там навіки, і очі Мої, і серце Моє будуть у ньому упродовж усіх днів.
17. І якщо ти будеш ходити переді Мною, як ходив Давид, батько твій, і будеш чинити все, що Я наказав тобі, і будеш дотримуватися настанов Моїх і законів Моїх;
18. То утверджу трона царства твого, як Я обіцяв Давидові, батькові твоєму, кажучи: Не знатиме в тебе переводу муж, який володарює в Ізраїлі.
19. А якщо ви одвернетеся і залишите настанови Мої і заповіді Мої, котрі Я дав вам, і підете служити іншим богам і поклонятися їм,
20. То Я винищу Ізраїля із землі Моєї, котру Я дав їм, і храм оцей, котрого Я висвятив йменню Моєму, відкину від Себе і вчиню його притчею і посміховиськом у всіх народів.
21. І від храму цього високого кожний, хто проходитиме повз нього, жахнеться і скаже: За що учинив так Господь із краєм цим і з храмом оцим?
22. І буде відповідь: За те, що вони залишили Господа, Бога батьків своїх, Котрий вивів їх із Єгипетської землі, і прихилилися до інших богів, і служили їм, – за те навів Він на них усе оце лихо.

8

2 Літопису 8

Діяння Соломона і слава його.

 

1. По завершенні двадцяти літ, упродовж яких Соломон будував дім Господній і свій дім,
2. Соломон розбудував і міста, котрі віддав Соломонові Хурам, і оселив у них синів Ізраїлевих.
3. І рушив Соломон на Хават-Цову, і здобув її.
4. І збудував він Тадморав в пустелі, і всі міста для припасів, які заснував у Хаматі.
5. Він розбудував Бет-Хорон горішній та Бет-Хорон долішній, фортечні міста, з мурами, брамами і засувами.
6. І Баалат, і всі міста для припасів, котрі були в Соломона, і всі міста для колісниць, і міста для верхівців, і все, що забажав Соломон збудувати в Єрусалимі і на Ливані, і по всій землі володіння свого,
7. Увесь народ, який залишився від хеттеїв, і амореїв, і періззеїв, і хіввеїв, і євусеїв, котрі були не з синів Ізраїлевих, –
8. Дітей їхніх, які залишилися на землі, котрих не винищили сини Ізраїлеві, – учинив Соломон такими, що сплачували данину аж донині.
9. А синів Ізраїлевих не вчинив Соломон робітниками у діяннях своїх, але вони були вояками і старшинами охоронців його, і старшинами колісниць його і вершників його.
10. І було чільних намісників у царя Соломона, що урядували народом, – двісті пʼятдесят.
11. А доньку фараонову перевів Соломон із міста Давидового у дім, котрого спорудив для неї; тому що, казав він, не мусить жити жінка у мене в домі Давида, царя Ізраїлевого; бо святий він, адже увійшов до нього Ковчег Господній.
12. Тоді розпочав Соломон підносити усеспалення Господові на жертовнику Господньому, котрого він учинив перед притвором,
13. Щоб за приписами щодня приносити приношення, за Мойсеєвою заповіддю, в суботи і в новомісяччя, і на свята тричі на рік: на свято опрісноків і на свято жнив, і на свято куренів.
14. І ухвалив він, за розпорядженням Давида, батька свого, черги священиків на їхню службу, і левитів на їхню чергу, щоб вони славословили і служили при священиках за настановами щодня, і брамників за їхньою чергою, до кожної брами; бо таким був заповіт Давидів, чоловіка Божого.
15. І не ухилялися вони від наказів царя про священиків та левитів, щодо всякого чину і щодо скарбів.
16. Так були налаштовані всі діяння Соломонові від підмурку храму Господнього до кінцевого завершення його – храму Господнього. Отак храм Господній був завершений.
17. Тоді рушив Соломон до Ецйон-Геверу та до Елоту, котрий на морському березі, в едомському краї.
18. І прислав йому Хурам через своїх служників свої кораблі та служників, які знали море, і пішли вони із служниками Соломоновими до Офіру, і дістали там чотириста пʼятдесят талантів золота, і привезли царю Соломонові.

9

2 Літопису 9

Соломон і цариця Шеви (Цариця Савська).

1. Цариця Шеви почула була про славу Соломонову, і прийшла випробувати Соломона загадками в Єрусалимі, з вельми значними скарбами і з верблюдами, навʼюченими духмянами, і безліччю золота й коштовного каміння. І прийшла до Соломона, і бесідувала з ним про все, що лежало в неї на серці.
2. І розтлумачив їй Соломон усі загадки її, і не було в тих загадках жодної, якої б він не розтлумачив.
3. І побачила цариця Шеви мудрість Соломонову і дім, котрого він збудував.
4. І їжу за столом його, і помешкання служників його, і поважність служників його, і одежу їхню, і чашників його, і одежу їхню, і вхід, котрим він входить до Господнього дому, і була вона вкрай подивована тим.
5. І сказала цареві: Правдою було те, що я чула в своїм краї про діяння твої і про мудрість твою.
6. Але я не вірила словам про них, аж доки не прийшла і не побачила на власні очі. І ось, мені й наполовину не сказали про сутність мудрости твоєї: ти перевищив славу, про яку я чула!
7. Блаженні люди твої, і блаженні слуги оці, що завжди стоять перед тобою і чують мудрість твою.
8. Нехай же буде благословенний Господь, Бог твій, Котрий виявив волю посадити тебе на Свого трона за царя у Господа, Бога твого, через любов Бога твого до Ізраїля, щоб утвердити його навіки, Він настановив тебе царем над ним, чинити суд і справедливість.
9. І дала вона цареві сто двадцять талантів золота і величезну кількість духмян та коштовного каміння; і не існувало таких духмян, котрих цариця Шеви не подарувала б цареві Соломонові.
10. І служники Хурамові і служники Соломонові, котрі привезли золото з Офіру, привезли також і червоного дерева, і коштовного каміння.
11. І вчинив цар із цього червоного дерева сходи до Господнього дому і до царського дому, і гусла, і арфи для співаків. І не бачили подібного до цього ніколи в краєві Юдиному.
12. А цар Соломон дав цариці Шеви все, чого бажала вона і чого вона просила, окрім таких речей, котрі вона привезла цареві. І повернулася вона назад до свого краю, вона і служники її.
13. І була вага того золота, котре надходило до Соломона щороку, – шістсот шістдесят шість талантів золота.
14. А понад те посли і купці приносили, і всі царі аравійські, і намісники краю приносили золото та срібло Соломонові.
15. І вчинив цар Соломон дві сотні великих щитів із кутого золота, – по шістсот шеклів кутого золота йшло на одного щита;
16. І триста щитів менших із кутого золота, – по триста шеклів золота йшло на одного щита, – і поставив їх цар в домі з Ливанського дерева.
17. І вчинив цар великого трона із слонової кості, і покрив його чистим золотом.
18. І шість сходинок до трону, і золоте підніжжя до трону, і поруччя обіруч при місці сидіння, і двох левів, що стояли при поруччях.
19. І ще дванадцять левів, які стояли там на шести сходинках пообіч. Ще не було такого трону в жодному царстві.
20. І весь посуд на пиття у царя Соломона був із золота, і увесь посуд у домі з ливанського дерева був із чистого золота: срібло за часів Соломона вважалося за ніщо.
21. Бо кораблі царя ходили до Таршішу з Хурамовими служниками, і за три роки поверталися кораблі із Таршішу, і привозили золото і срібло, і слонову кість, і мавп, і пав.
22. І перевершив цар Соломон усіх царів земних багатством і мудрістю.
23. І всі царі земні ходили побачити Соломона, аби почути його мудрість, котру Бог поклав у його серце.
24. І кожний з них підносив від себе, як дарунок, – посудини срібні, і посудини золоті, і одежу, і зброю, і духмяна, коней та мулів, – щороку.
25. І було у Соломона чотири тисячі кінських стійл для коней та колісниць, і дванадцять тисяч вершників, і він розмістив їх по містах колісничних і при цареві – в Єрусалимі;
26. І володарював він над усіма царями, від річки Єфрату аж до филистимського краю і до рубежів Єгипту.
27. І вчинив цар срібло в Єрусалимі рівноцінним з простим каменем, а кедри, з причини чисельності їх, вчинив рівноцінними із сикоморами, котрі в Шефелі.
28. Коней приводили Соломонові з Єгипту, а також із довколишніх країв.
29. А решта Соломонових діянь – від перших до останніх – описані в хроніці пророка Натана, і в пророцтві шілонянина Ахійї, і у видіннях ясновидця Єді про Єровоама, Неватового сина.
30. А царював Соломон в Єрусалимі над усім Ізраїлем сорок літ.
31. І спочив Соломон із батьками своїми, і поховали його в Місті Давида, батька його. І зацарював Рехавам, син його, замість нього.

 

10

2 Літопису 10

Зацарювання Рехав’ама.

1. І пішов Рехавам до Сихему, тому що до Сихему зійшлися всі Ізраїльтяни, щоб настановити його царем.
2. Коли почув про це Єровоам, Неватів син, – він був у Єгипті, куди втік від царя Соломона, – то повернувся Єровоам з Єгипту.
3. І послали, і покликали його, і прийшов Єровоам і увесь Ізраїль, і говорили Рехавамові ось так:
4. Батько твій поклав на нас важке ярмо; але ти маєш полегшити жорстоку роботу батька твого і важке ярмо, котре він поклав на нас, і ми будемо служити тобі.
5. І сказав їм Рехавам: За три дні прийдіть знову до мене. І порозходився народ.
6. І радився цар Рехавам із старшинами, котрі стояли перед Соломоном, батьком його, за життя його, і казав: Як ви порадите відповісти народові цьому?
7. Вони сказали йому: Якщо ти будеш добрим для цього народу, і вчинятимеш волю його, і розмовлятимеш з ним приязно, то вони будуть тобі служниками упродовж усіх днів.
8. Але він знехтував порадою старшини, котру вона давала йому, і почав радитися з людьми молодими, які зросли разом з ним і стояли перед ним.
9. І сказав їм: Що ви порадите мені відповідати народові цьому, який говорив мені: Вчини легшим ярмо, котре наклав на нас батько твій?
10. І відповідали йому ті молодики, що виросли з ним, і сказали: Так скажи народові, який казав тобі: Батько твій наклав на нас важке ярмо, а ти вчини полегкість нам, – так скажи їм: Мізинець мій грубший за стегна батька мого.
11. Батько мій наклав на вас важке ярмо, а я збільшу ваше ярмо; батько мій карав вас батогами, а я битиму вас скорпіонами.Скорпіон - назва нагайки для катування.
12. І прийшов Єровоам і увесь народ до Рехавама третього дня, як наказав цар, сказавши: Прийдіть до мене знову за три дні.
13. Тоді цар відповідав їм суворо; бо відкинув цар Рехавам поради старшин і казав їм, за порадою молодих юнаків так:
14. Батько мій наклав на вас важке ярмо, а я збільшу його; батько мій карав вас батогами, а я битиму вас скорпіонами.
15. І не послухав цар народу; бо так улаштовано було від Бога, щоб звершив Господь слово Своє, котре вирік Він через шілонянина Ахійю Єровоамові, Неватовому синові.
16. Коли увесь Ізраїль побачив, що не слухає його цар, то відповідав народ цареві, кажучи: Яка нам частина в Давиді? Немає нам частки в сині Єссея! Усі до шатрів своїх, Ізраїлю! Тепер знай свій дім, Давиде! І розійшлися всі Ізраїльтяни по шатрах своїх.
17. Тільки над синами Ізраїлевими, які жили в горах Юдиних, залишився царем Рехавам.
18. І послав цар Рехавам Гадорама, що був головним над збиранням данини, але закидали його сини Ізраїлеві камінням, і він помер. А цар Рехавам поспішив сісти на колісницю, щоб утікти до Єрусалиму.
19. Отак відпали Ізраїльтяни від дому Давидового аж донині.

11

2 Літопису 11

Рехав’ам повертається до Єрусалиму.

1. І прийшов Рехавам до Єрусалиму і скликав із дому Юдиного і Беньямінового сто вісімдесят тисяч вибраних вояків, щоб воювати з Ізраїлем і повернути царство Рехавамові.
2. І було Господнє слово до Шемаї, чоловіка Божого, і сказано:
3. Скажи Рехавамові, синові Соломона, цареві Юдиному, і всьому Ізраїлеві в коліні Юдиному і Беньяміновому:
4. Так говорить Господь: Не йдіть і не розпочинайте війни з братами вашими; поверніться у дім свій, бо Мною учинено це. Вони підкорилися словам Господнім, і повернулися з походу супроти Єровоама.
5. Рехавам жив у Єрусалимі, він спорудив мури довкола міст Юдиних.
6. Він зміцнив Віфлеєм, і Етама, і Текою,
7. І Бет-Цура, і Сохо, і Адуллама,
8. І Ґата, і Марешу, і Зіфа,
9. І Адораїма, і Лахіша, і Азеку,
10. І Цорʼу, і Айялона, і Хеврона, що в коліні Юдиному і Беньяміновому.
11. І зміцнив він фортеці оці, і призначив для них старших, і влаштував сховища для їжі, оливи й вина.
12. І надіслав у кожне місто щити і списи, і зміцнив їх вельми потужно. І залишилися за ним Юда і Беньямін.
13. І священики, і левити, які були по всім краї Ізраїльському, зібралися до нього із усіх володінь.
14. Бо залишили левити свої міські передмістя і свої володіння, і прийшли до Юди в Єрусалим; оскільки усунув їх Єровоам і сини його від священичого служіння Господові.
15. І поставив у себе жерців на підвищеннях, і до козлів, і до телят, котрих він учинив.
16. А за ними і з усіх колін Ізраїлевих ті, що віддали серце своє, щоб шукати Господа, Бога Ізраїлевого, приходили до Єрусалиму, щоб приносити пожертви Господові, Богові батьків своїх.
17. І зміцнили вони царство Юдине, і підтримували Рехавама, Соломонового сина, три роки, тому що ходили шляхом Давида і Соломона упродовж цих трьох літ.
18. І взяв собі Рехавам за дружину Махалат, доньку Єрімота, Давидового сина, та Авіхаїл, доньку Еліава, Єссеєвого сина.
19. І вона породила йому синів: Єуша, і Шемарію, і Загама.
20. Після неї він узяв Мааху, доньку Абішалома, і вона породила йому Авійю, Аттая, і Зізу, і Шеломіта.
21. І покохав Рехавам Мааху, доньку Абішалома, над усіх жінок своїх та наложниць своїх, бо він мав вісімнадцять дружин і шістдесят наложниць, і породив двадцять вісім синів і шістдесят дочок.
22. І поставив Рехавам Авійю, сина Маахи, старшиною і князем над братами його; тому що хотів зацарювати його.
23. І чинив він мудро, і розіслав усіх синів своїх до всіх країв Юдиних і Беньяміна, у кожне фортечне місто, і надав їм багато їжі, і підшукав їм багато жінок.

12

2 Літопису 12

Рехав’ам поклоняється ідолам.

1. Коли царство Рехавамове зміцнилося, і він став сильним, тоді він залишив закона Господнього, і увесь Ізраїль із ним.
2. Пʼятого року зацарювання Рехавама, пішов Шішак, єгипетський цар, на Єрусалим, тому що вони відступили од Господа, -
3. Із тисячою двомастами колісниць і з шістдесятьма тисячами вершників; і не було числа для народу, котрий прийшов з ним із Єгипту, левіянам, суккіїмянам та ефіопам.
4. І захопив укріплені міста в Юдеї, і підійшов до Єрусалиму.
5. Тоді пророк Шемая прийшов до Рехавама і до князів Юдеї, котрі зібралися в Єрусалимі, рятуючись од Шішака, і сказав їм: Так говорить Господь: Ви залишили Мене, за те і Я залишу вас і віддам у Шішакову руку!
6. І впокорилися князі Ізраїлеві та цар, і сказали: Праведний Господь!
7. Коли побачив Господь, що вони упокорилися, тоді було слово Господнє до Шемая, і сказано: Вони упокорилися; не винищу їх і невдовзі визволю їх, і не рине гнів Мій на Єрусалим рукою Шішака;
8. Проте вони будуть служниками йому, щоб відали, що означає служити Мені і слугувати царствам земним.
9. І прийшов Шішак, цар єгипетський, до Єрусалиму, і захопив скарби дому Господнього і скарби дому царського; все забрав він, узяв і щити золоті, котрі виготовив Соломон;
10. І виготовив цар Рехавам замість них щити мідні і віддав їх в руки старшинам сторожі, яка охороняла вхід до царського дому.
11. Коли виходив цар у дім Господній, приходила сторожа і несла їх, і потім знову відносила їх до палати сторожі.
12. І коли він упокорився, тоді відвернувся од нього гнів Господній, і не вигубив його до решти; причому, у самій Юдеї лишилися добрі справи.
13. І зміцнів цар Рехавам у Єрусалимі, і царював. Сорок і один рік мав Рехавам, коли зацарював, і сімнадцять літ царював у Єрусалимі, в місті, котре із усіх колін Ізраїлевих вибрав Господь, щоб там жило ймення Його. А імʼя матері Його Наама, аммонійка.
14. І вчиняв він лихе, тому що не навернув серця свого до того, щоб шукати Господа.
15. Діяння Рехавамові, перші і останні, описані в хроніці пророка Шемаї та ясновидця Іддо в Родовідних книгах. І точилися війни у Рехавама з Єровоамом упродовж усіх днів.
16. І спочив Рехавам із своїми батьками, і похований в місті Давидовому. І зацарював Авійя, син його, замість нього.

13

2 Літопису 13

Зацарювання Авійї над Юдою.

1. Вісімнадцятого року царювання Єровоама зацарював Авійя над Юдою.
2. Три роки він царював в Єрусалимі; ймення матері його – Мааха, донька Уріїла з Ґівʼї. І була війна між Авійєю та між Єровоамом.
3. І вивів Авійя на війну військо, яке складалося з людей хоробрих, з чотирьохсот тисяч мужів відібраних; а Єровоам виступив супроти нього на війну з вісьмома сотнями тисяч вояків, також відібраних і хоробрих.
4. І став Авійя на вершечку гори Цемараїм, що в Ефраїмових горах, і сказав: Послухайте мене, Єровоаме, і всі Ізраїльтяни!
5. Чи не знаєте ви, що Господь, Бог Ізраїлів, дав царство Давидові над Ізраїлем наповік, йому і синам його за соляним заповітом?
6. Але повстав Єровоам, син Неватів, служник Соломона, сина Давидового, і збунтувався супроти володаря свого.
7. І зібралися довкола нього люди нерозважливі, нікчемні, люди розбещені, і стали міцніші від Рехавама, сина Соломонового; а Рехавам був молодий і легкий серцем, і не встояв супроти них.
8. І нині ви сподіваєтеся устояти супроти царства Господнього в руці синів Давидових, тому що вас величезна кількість, і у вас золоті телята, яких Єровоам учинив для вас богами.
9. Чи не ви прогнали священиків Господніх, синів Ааронових, і левитів, і настановили в себе священиків, як у народів інших країв? Кожний, хто приходить для освяти своєї, з телям і з сімома баранами, учиняється у вас священиком лжебогів.
10. А в нас – Господь, Бог наш, ми не залишали Його, і Господові служать священики, сини Ааронові, і левити при своїм ділі;
11. І спалюють вони Господові усеспалення щоранку і щовечора, і духмяне кадіння, і кладуть рядами хліби на столі чистому, і запалюють золотого світильника і лампади його, щоб горіли щовечора, тому що ми дотримуємося настанов Господа, Бога нашого, а ви залишили Його.
12. І ось у нас на чолі Бог, і священики Його, і сурми грімкі, щоб гриміти супроти вас, сини Ізраїлеві! Не воюйте з Господом, Богом батьків ваших, бо не сягнете успіху.
13. А тим часом, Єровоам послав загін у засідку позаду в них, так що сам він був попереду юдеїв, а засідка позаду в них.
14. І озирнулися юдеї, аж ось бій у них спереду і позаду! І заволали вони до Господа, а священики засурмили в сурми.
15. І закричали юдеї, і коли заволали юдеї, Бог уразив Єровоама і всіх Ізраїльтян перед Авійєю та Юдою.
16. І почали втікати сини Ізраїля від юдеїв, і віддав їх Бог у руки їм.
17. І завдали їм Авійя і народ його, великої поразки; і впало забитими в Ізраїля пʼятсот тисяч мужів відібраних.
18. І упокорилися тоді сини Ізраїля, і були міцні сини Юди, тому що покладалися на Господа, Бога батьків своїх.
19. І переслідував Авійя Єровоама, і захопив у нього міста: Бет-Ел та залежні від нього міста, і Єшану та залежні від неї міста, і Ефрон, та залежні від нього міста.
20. І не повернув уже собі булої могутности Єровоам за днів Авійї. І вразив його Господь, і він помер,
21. Тоді, як Авійя зміцнів, і взяв собі чотирнадцять дружин, і породив двадцять двоє синів і шістнадцять доньок.
22. Інші діяння Авійї, і його вчинки, і слова описані в хроніці пророка Іддо.

14

2 Літопису 14

Смерть Авійї. Зацарювання Аси.

1. І спочив Авійя з батьками своїми, і поховали його в місті Давидовому. І зацарював Аса, син його, замість нього. За днів його панував мир у країні цілих десять літ.
2. І чинив Аса добре і бажане в очах Господа, Бога свого.
3. І відкинув він жертовники богів чужих і узвишшя, і розбив статуї і вирубав посвячені дерева;
4. І наказав Юді звернутися до Господа, Бога батьків своїх, і виконувати закон Його і заповіді.
5. І відмінив він у всіх містах Юдиних підвищення і статуї сонця. І панував мир при ньому в царстві.
6. І збудував він укріплені міста в Юді, бо мир панував у країні, і не було в нього війни за тих років, тому що Господь дав спокій йому.
7. І сказав він до Юди: Побудуймо ці міста, і обмуруймо їх мурами з баштами, з брамами і засувами; край ще наш, бо ми звернулися до Господа, Бога нашого; ми звернулися до Нього, і Він дав нам спокій у довкіллі. І почали будувати, і мали успіх.
8. І було в Аси військової сили: озброєних щитом і списом із коліна Юдиного триста тисяч, і з коліна Беньямінового – озброєних щитом і луком – двісті вісімдесят тисяч, мужів хоробрих.
9. І вийшов на них ефіоп Зерах з військом на тисячу тисяч і з трьома сотнями колісниць, і дійшов до Цефат при Мареші.
10. І виступив Аса супроти нього: і вишикувалися для битви на долині Цефат при Мареші.
11. І закричав Аса до Господа, Бога свого, і сказав: Господе, чи не в Твоїй силі допомогти потужному чи безсилому? То допоможи нам, Господе, Боже наш; бо ми на Тебе покладаємося, і в ймення Твоє вийшли ми супроти цієї безлічі. Господе! Ти Бог наш, нехай же не здолає Тебе чоловік.
12. І вразив Господь кушитів перед Асою і перед Юдою; і кинулися втікати кушити.
13. І переслідував їх Аса і народ, який був з ним, до Ґерару, і загинули кушити, аж так, що в них не залишилося жодного живого; бо вони уражені були перед Господом і перед вояками Його. І зібрали здобичі дуже багато.
14. І зруйнували всі міста довкола Ґерару, бо поглинув їх жах від Господа; і пограбували всі міста, і винесли із них вельми багато здобичі.
15. Так само й чабанські курені розорили і зайняли дуже багато дрібної худоби та верблюдів, і повернулися до Єрусалиму.

15

2 Літопису 15

Пророк Азарія застерігає Асу.

1. Тоді на Азарію, сина Оведового, злинув Дух Божий.
2. І вийшов він назустріч Асі, і сказав йому: Послухайте мене, Асо, і увесь Юдо та Беньяміне: Господь з вами, коли ви з Ним; і якщо не будете шукати Його, Він залишить вас.
3. Багато днів Ізраїль буде без істинного Бога, і без священика навчителя, і без Закону.
4. Та коли він навернеться в тіснотах своїх до Господа, Бога Ізраїлевого, і шукатиме Його, Він дасть їм знайти Себе.
5. За тих часів не буде миру ні тому, що виходить, ані тому, що входить; бо великі заворушення будуть у всіх мешканців країн.
6. Народ буде воювати з народом, і місто з містом; тому що Бог викличе в них замішання всіляким лихом.
7. Але ви міцнійте, і нехай не знесилюються ваші руки; бо нагорода буде за діяння ваші.
8. Коли зачув Аса слова ці і пророцтво сина Оведового, пророка, то збадьорився і повикидав мерзенних ідолів з усього краю Юдиного та Беньямінового і з міст, котрі він здобув на Ефраїмовій горі, і поновив жертовника Господнього перед притвором Господнім.
9. І зібрав усього Юду і Беньяміна і переселенців, які мешкали з ними – від Ефраїма і Манасії, і Симеона; тому що багато з Ізраїля перейшли до нього, коли побачили, що Господь, Бог його, з ним.
10. І зібралися в Єрусалимі третього місяця, пʼятнадцятого року зацарювання Аси;
11. І принесли того дня пожертву Господові із здобичі, котру привели, з великої худоби сімсот, і з дрібної – сім тисяч.
12. І прилучилися вони до заповіту, щоб шукати Господа, Бога батьків своїх, від усього серця свого, і від усієї душі своєї;
13. А кожний, хто не буде шукати Господа, Бога Ізраїлевого, мусить померти, чи то малий він, чи великий, чи чоловік, чи жінка.
14. І присягалися Господові голосно, із вигуками, і при звуках сурм та рогів.
15. І радів увесь Юда за цю присягу, бо від усього серця свого присягалися і ретельно шукали Його, і Він дав їм знайти Себе. І дав їм Господь спокій з усього довкілля.
16. І навіть Мааху, матір свою, цар Аса позбавив царського чину за те, що вона вчинила ідола для діброви. І поскидав Аса ідолів її, і порубав на цурки і спалив на долині Кедрона.
17. І хоч підвищення не відмінили в Ізраїлі, зате серце Аси було уповні віддане Господові упродовж усіх днів його.
18. І вніс він посвячене батьком його і своє посвячене у дім Божий, срібло, і золото, і посудини.
19. І не було війни до тридцять пʼятого року царювання Аси.

16

2 Літопису 16

Війна між Асою і Башею. Смерть Аси.

1. Тридцять шостого року царювання Аси, пішов Баша, Ізраїлів цар, супроти Юди, і розпочав будувати Раму, щоб не дозволити нікому ні виходити від Аси, царя Юдиного, ні приходити до нього.
2. І виніс Аса срібло і золото із скарбниць дому Господнього і з дому царського, і послав до Бен-Гадада, царя сирійського, що сидів у Дамаску, говорячи:
3. Спілка нехай же буде між мною і тобою, як була між батьком моїм і батьком твоїм; ось, я посилаю тобі срібла і золота; піди, розірви спілку свою з Башою, царем Ізраїля, щоб він відступив од мене.
4. І послухав Бен-Гадад царя Асу, і послав старшин свого війська, котрі були в нього, супроти міст Ізраїльських, і вони спустошили Іййона, і Дана і Авел-Маїма і всі припаси в містах Нефталимових.
5. І коли зачув про те Баша, то припинив будувати Раму і припинив працю свою.
6. А цар Аса зібрав усього Юду, і вони вивезли з Рами каміння й дерева, котрі використовував Баша для будови, – і спорудив із них Геву та Міцпу.
7. Того часу прийшов Ханані ясновидець до Аси, царя Юдиного, і сказав йому: Через те, що ти покладався на царя сирійського і не покладався на Господа, Бога твого, тому й порятувалося військо царя сирійського від руки твоєї.
8. Хіба не були ефіопи та лівійці із силою війська значнішою, з колісницями і вершниками численними? Та оскільки ти покладався на Господа, то Він віддав їх у руку твою.
9. Бо очі Господа оглядають всю землю, щоб підтримати тих, чиє серце уповні віддане Йому. Нерозумно ти вчинив зараз. Через те віднині будуть у тебе війни.
10. І розгнівався Аса на пророка, і вкинув його до вʼязниці, бо через це був роздратований і мав гнів на нього; учиняв Аса тісноти деяким з народу того часу.
11. І ось, діяння Аси, перші і останні, описані в Книзі царів Юдиних та Ізраїльських.
12. І занедужав Аса тридцять девʼятого року свого царювання на ноги, і хвороба його сягнула горішніх частин тіла, але він, хворіючи, звертався не до Бога, а до лікарів.
13. І спочив Аса з батьками своїми, і помер на сорок першому році царювання свого.
14. І поховали його в гробниці, котру він спорудив для себе в місті Давидовому; і поклали його на ложі, котре виповнили духмянами і різноманітними удатними мазями і спалили їх для нього величезну кількість.

17

2 Літопису 17

Зацарювання Йосафата.

1. І зацарював Йосафат, син його, замість нього; і зміцнився він супроти Ізраїльтян.
2. І розташував він військо по всіх укріплених містах Юдиних, і розмістив залоги в Юдиному краї та в Ефраїмових містах, які здобув Аса, батько його.
3. І був Господь з Йосафатом, бо він ходив першими шляхами Давида, батька свого, і не шукав Баалів.
4. Але шукав він Бога батька свого і чинив за Його заповідями, а не за діяннями Ізраїльтян.
5. І утвердив Господь царство в руці його, і давали всі Юдеї подарунки Йосафатові, і було в нього багато скарбів і слави.
6. І піднеслося серце його на шляхах Господніх; причому і підвищення він відмінив і діброви в Юдеї.
7. І третього року царювання свого послав він князів своїх до Бен-Хаїла, Овадії, і Захарії, і Натанаїла, і Міхаї, щоб навчали по містах Юдиних народ.
8. І з ними левитів: Шемаю, і Натанію, і Зевадію, і Асаїла, і Шемірамота, і Єгонатана, і Адонійю, і Товійю, і Тов-Адонійю, і з ними: Елішама та Єгорама, священиків.
9. І вони навчали в Юдеї, маючи з собою книгу закону Господнього, і обходили всі міста Юдеї, і навчали народ.
10. І був страх Господній на всіх царствах краю, що навколо Юди, і не воювали з Йосафатом.
11. І також деякі филистимляни приносили Йосафатові подарунки і данину сріблом; а також аравійці приганяли до нього дрібну худобу: баранів сім тисяч сімсот і козлів сім тисяч сімсот,
12. І підносився Йосафат і підносився, і збудував у Юдеї фортеці і міста для припасів.
13. Багато було в нього припасів у містах Юдиних, а в Єрусалимі мужів військових, хоробрих вояків.
14. І ось список їх за поколіннями їхніми; в Юди тисяцькі: старший Адна, і з ним триста тисяч відібраних вояків.
15. За ним – старший Єгоханан, і з ним двісті вісімдесят тисяч;
16. За ним – Амасія, син Зіхрі, що присвятив себе Господові, і з ним двісті тисяч хоробрих вояків.
17. А від Беньяміна: чудовий воїн Елʼяда, і з ним озброєних луком і щитом, – двісті тисяч;
18. За ним – Єгозавад, і з ним сто вісімдесят тисяч озброєних вояків.
19. Ось ці служили цареві, окрім тих, котрих розмістив цар по фортечних містах по всьому Юді.

18

2 Літопису 18

Спілка Йосафата з Ахавом.

1. І було в Йосафата багато майна та слави, і він посвоячився з Ахавом.
2. І пішов через кілька літ до Ахава в Самарію. І заколов для нього Ахав багато худоби дрібної і великої, і для людей, що були з ним, і схиляв його піти на Ґілеадський Рамот.
3. І говорив Ахав, цар Ізраїлів, Йосафатові, цареві Юдиному: Чи підеш зі мною до Ґілеадського Рамоту? Той сказав йому: Як ти, так і я. Як твій народ, так і мій народ: підемо з тобою на битву!
4. І сказав Йосафат цареві Ізраїльському: Запитай сьогодні, що скаже Господь.
5. І зібрав цар Ізраїлів пророків чотириста чоловік, і сказав їм: Чи йти нам на Рамот Ґілеадський, чи утриматися? Вони сказали: Йди, і Бог віддасть його в руки царя.
6. І сказав Йосафат: Чи немає тут іще пророка Господнього? Запитаємо і в нього.
7. І сказав цар Ізраїлів Йосафатові: Є ще один чоловік, через котрого можна запитати у Господа; але я не люблю його, бо він не пророкує про мене доброго, а постійно пророкує лихе; це Михей, син Їмлин. І сказав Йосафат: Не кажи так, царю.
8. І покликав цар Ізраїлів одного євнуха, і сказав: Побіжи скорше по Михея, сина Їмли.
9. А цар Ізраїлів і Йосафат, цар Юдин, сиділи кожний на своєму троні, повбирані в царські шати; сиділи на майдані біля брами Самарії, і всі пророки пророкували перед ними.
10. І вчинив собі Седекія, син Кенаанів, залізні роги, і сказав: Так говорить Господь: Оцими побʼєш сирійців аж до винищення їх.
11. І всі пророки пророкували те саме, кажучи: Йди на Рамот Ґілеадський; буде успіх тобі, і віддасть його Господь в руки царя.
12. А той посланець, котрий пішов покликати Михея, казав йому: Ось, пророки одноголосно звіщають цареві добро; нехай і твоє слово буде таким самим, як ото кожного з них. І ти провіщай добро.
13. І сказав Михей: Живий Господь, – що скаже мені Бог мій, те скажу і я.
14. І прийшов він до царя, і сказав йому цар: Михею, чи йти нам війною на Рамот Ґілеадський, чи утриматися? І сказав той: Ідіть, буде вам успіх, і віддадуть їх у ваші руки.
15. І сказав йому цар: Скільки разів мені брати з тебе присягу, щоб ти не говорив мені анічого, окрім правди, в ймення Господнє?
16. Тоді Михей сказав: Я бачив усіх синів Ізраїля, розпорошених по горах, як овець, у котрих немає пастуха. І сказав Господь: Немає у них старшини, нехай повернуться кожний до свого дому з миром.
17. І сказав цар Ізраїлів Йосафатові: Чи не казав я тобі, що він не пророкує про мене доброго, а тільки лихе?
18. І сказав Михей: Тож вислухайте слово Господнє: Я бачив Господа, Який сидів на троні Своєму, і все небесне військо стояло по праву і по ліву руку Його.
19. І сказав Господь: Хто зведе Ахава, Ізраїлевого царя, щоб він пішов і наклав головою в Рамоті Ґілеадському? І один говорив так, а другий інакше.
20. І вийшов один дух, і став перед Господом, і сказав: Я намовлю його. І сказав Господь: Яким чином?
21. Той сказав: Я вийду і буду духом неправди в устах усіх пророків його. І сказав Він: Ти намовиш його, і матимеш успіх; піди і вчини так.
22. І тепер, ось, допустив Господь духові неправди увійти до уст цих пророків твоїх, але Господь вирік про тебе лихе.
23. І підійшов Седекія, син Кенаанів, і вдарив Михея по щоці, і сказав: Це ж яким шляхом відійшов од мене Дух Господній, щоб говорити в тобі?
24. І сказав Михей: Ось, ти побачиш це того дня, коли будеш бігати з помешкання до помешкання, щоб сховатися.
25. І сказав цар Ізраїлів: Візьміть Михея і відведіть його до Амона, старшини міста, і до Йоаша, царевого сина,
26. І скажете: Так говорить цар: Киньте цього до вʼязниці і годуйте хлібом і водою скупо, аж доки я не повернуся з миром.
27. І сказав Михей: Якщо ти повернешся з миром, то не Господь говорив через мене. І сказав: Слухайте це, всі люди!
28. І пішов цар Ізраїлів, і Йосафат, цар Юдин, на Рамот Ґілеадський.
29. І сказав цар Ізраїлів Йосафату: Я перевдягнуся і піду в бій, а ти вберися в твої царські шати. І перевдягнувся цар Ізраїлів, і кинулися в бій.
30. І цар сирійський наказав старшинам колісниць, які були у нього, сказавши: Не бийтеся ні з малим, ні з великим, а тільки-но з царем Ізраїлевим.
31. І коли побачили Йосафата старшини колісниць, то подумали: Це є цар Ізраїлів, і оточили його, щоб звоювати його. Але Йосафат закричав, і Господь допоміг йому, і відхилив їх Бог від нього.
32. І коли побачили старшини колісниць, що це був не цар Ізраїлів, то повернули од нього.
33. Тим часом, один чоловік випадково натягнув лука свого і поранив царя Ізраїлевого крізь шво на панцері. І сказав він візникові: Заверни назад і вези мене від війська, бо я поранений.
34. Але битва того дня посилювалася; і цар Ізраїлів стояв на колісниці супроти сирійців до вечора, і помер при заході сонця.

19

2 Літопису 19

Йосафат настановляє суддів.

1. І повертався Йосафат, цар Юдин, з миром до свого дому в Єрусалимі.
2. І виступив назустріч йому ясновидець Єгу, син Ханані, і сказав до царя Йосафата: Чи слід було тобі допомагати лихому і любити тих, хто ненавидить Господа? За це на тебе гнів від Господа.
3. Однак і добре знайдене в тобі, бо ти знищив ідолів у Юдиному краї і нахилив серце своє до пошуку Бога.
4. І жив Йосафат у Єрусалимі. І знову почав обходити народ свій від Беер-Шеви аж до Ефраїмових гір, і навертав їх до Господа, Бога батьків їхніх.
5. І настановив суддів краю, по всіх укріплених Юдиних містах, у кожному місті.
6. І сказав він суддям: Дивіться, що ви робите, бо не людський суд ви провадите, але суд Господа; і Він з вами в справі суду.
7. Отож, нехай же буде страх Господній на вас: дійте обачно; бо немає у Господа, Бога нашого, беззаконня, ні упередженості, не приймає Він дарунків.
8. І в Єрусалимі настановив Йосафат деяких левитів і священиків і старшин поколінь в Ізраїля, – для суду Господнього та розгляду суперечок. І повернулися до Єрусалиму.
9. І наказав їм, кажучи: Отак, дійте в страхові Господньому, з вірністю і з чистим серцем.
10. У всякій суперечливій справі, яка надійде до вас від братів ваших, що мешкають у містах своїх, чи про кровопролиття, чи про закон, заповідь, настанови чи обряди, наставляйте їх, щоб вони не завинили перед Господом, і не було б гніву Його на вас і на братів ваших; так дійте, і ви не згрішите.
11. І ось, Амарія, першосвященик, над вами у всілякій справі Господній, а Завадія син Ізмаїлів, князь дому Юдиного, – у всілякій справі царя, і наглядачі левити перед вами. Будьте стійкі і дійте, і буде Господь з добрим!

20

2 Літопису 20

Моавитяни в Юдиному краю.

1. Після цього моавитяни та аммонійці, і з ними деякі меуніти з країни аммонійців, рушили війною на Йосафата.
2. І прийшли, і доповіли Йосафатові, кажучи: Іде на тебе сила-силенна з-за моря, від Сирії, і ось, вони в Хаццон-Тамарі; тобто, в Ен-Ґеді.
3. І злякався Йосафат, і обернувся пошукати Господа, і оголосив піст по всій Юдеї.
4. І зібралися юдеї просити допомоги в Господа; з усіх міст Юдиних прийшли вони благати Господа.
5. І постав Йосафат у зібранні Юдиному і єрусалимському в домі Господньому, перед новим подвірʼям,
6. І сказав: Господе, Боже батьків наших! Чи не Ти Бог на небі? І Ти володарюєш над усіма царствами народів, і в Твоїй руці сила і міцність, і ніхто не встоїть супроти Тебе.
7. Чи не Ти, Боже наш, прогнав мешканців краю того перед народом Твоїм, Ізраїлем, і віддав її насінню Авраама, приятеля Твого, навіки?
8. І вони оселилися в ньому, і збудували Тобі в ньому святиню для ймення Твого, кажучи:
9. Якщо прийде на нас лихо: меч покари, або ж моровиця, чи голод, то ми станемо перед домом оцим і перед Тобою, бо ймення Твоє в домі цьому; і звернемося до Тебе у тіснотах наших, і Ти почуєш і врятуєш.
10. А нині, ось, моавитяни та аммонійці і мешканці гори Сеїр, через землі котрих Ти не дозволив пройти ізраїльтянам, коли вони йшли від єгипетського краю, а тому проминули їх і не винищили їх,
11. І ось, вони сплачують нам тим, що прийшли вигнати нас із спадкового володіння Твого, котре Ти віддав нам.
12. Боже наш! Ти суди їх! Бо немає в нас сили супроти сили-силенної цієї, яка прийшла на нас, і ми не знаємо, що вчинити, але до Тебе очі наші!
13. І всі юдеї стояли перед Господом, і малі їхні діти, і дружини їхні, і сини їхні.
14. Тоді на Яхазіїла, сина Захарії, сина Бенаї, Єіїла, сина Маттанії, левита з Асафових синів, – злинув Дух Господній посеред зібрання.
15. І сказав він: Слухайте всі юдеї, і мешканці Єрусалиму, і царю Йосафате! Так говорить Господь до вас: Не бійтеся і не жахайтеся перед цією силою-силенною, бо не ваша ця війна, але Божа!
16. Узавтра ви виступіть супроти них; ось, вони виходять на пагорб Ціцу, і ви знайдете їх у вершині долини, навпроти пустелі Єруїл.
17. Не вам воювати цього разу; ви станьте, стійте і дивіться на спасіння Господнє, яке післане вам. Юдо і Єрусалиме! Не бійтеся і не жахайтеся! Завтра виступайте їм назустріч, і Господь буде з вами.
18. І вклонився Йосафат лицем до землі, і всі юдеї і мешканці Єрусалиму упали перед Господом, щоб вклонитися Господові.
19. І підвелися левити із синів Кегатових та із синів Кораха, щоб хвалити Господа, Бога Ізраїлевого голосом вельми грімким.
20. І підвелися вони рано-вранці, і вийшли до пустелі Текоя, і коли вони виступили, підвівся Йосафат і сказав: Послухайте мене, юдеї і мешканці Єрусалиму! Вірте Господові, Богові вашому, і будьте стійкі; вірте пророкам Його, і буде вам успіх.
21. І радився він з народом, і поставив співаків Господові, щоб вони серед величі святині, виступаючи попереду озброєних, славословили і говорили: Прославляйте Господа, бо навіки милість Його!
22. І того часу, як вони почали хвалити і прославляти, Господь наслав засідку на аммонійців і моавитян та мешканців гори Сеїр, які прийшли супроти Юди, і зазнали поразки;
23. Бо повстали аммонійці і моавитяни на мешканців гори Сеїр, і били їх, і винищували їх; а коли понищили мешканців Сеїру, тоді почали винищувати один одного.
24. І коли юдеї прийшли на пагорб до пустелі і глянули на ту велелюдність, аж ось, – трупи лежали на землі, і немає зацілілого.
25. І прийшов Йосафат і народ його забирати здобич, і знайшли у них багато майна, і одежі, і коштовних речей, і набрали собі стільки, що не могли донести. І три дні вони забирали здобич – такою великою вона була.
26. А четвертого дня зібралися в долині благословення, бо саме там вони благословили Господа. Тому й називають те місце долиною благословення аж донині.
27. І пішли назад усі юдеї і єрусалимняни, а Йосафат на чолі їх, щоб повернутися до Єрусалиму з радістю, бо дав їм Господь перемогу над ворогами їхніми.
28. І прийшли до Єрусалиму з арфами і з цитрами, і сурмами до Господнього дому.
29. І був страх Божий на всіх царствах земних, коли вони зачули, що Сам Господь воював супроти ворогів Ізраїля.
30. І мир запанував у царстві Йосафатовому; і дав йому Бог його спокій з довкілля.
31. Отак царював Йосафат над Юдою: тридцять пʼять років йому було, коли зацарював, і двадцять пʼять років царював у Єрусалимі. Ймення матері його – Азука, донька Шілхи.
32. І ходив він дорогою свого батька Аси, і не відхилявся з неї, – вчиняв бажане в очах Господніх.
33. Тільки узвишшя не відмінив, і народ іще не навернув серця свого до Бога батьків своїх.
34. Інші діяння Йосафата, перші і останні, описані у хроніці Єгу, сина Ханані, що занотоване в Книзі Ізраїлевих царів.
35. Однак після того увійшов Йосафат, цар Юдин, в спілку з Ахазією, царем Ізраїля, котрий чинив беззаконня.
36. І зʼєднався з ним, щоб збудувати кораблі для відплиття до Таршішу. І збудували вони кораблі в Ецйон-Ґевері.
37. І вирік тоді Еліезер, син Додави, з Мареші, пророцтво Йосафатові, кажучи: За те, що ти заспілкувався з Ахазією, зруйнує Господь діло твоє. І порозбивалися кораблі, і не могли йти до Таршішу.

21

2 Літопису 21

Цар Єгорам.

1. І спочив Йосафат з батьками своїми, і похований з батьками своїми в місті Давидовому. І зацарював Єгорам, син його, замість нього.
2. І в нього були брати, сини Йосафатові: Азарія, і Єхіїл, і Захарія, і Азарія, і Михаїл, і Шефатія, – усі вони сини Йосафата, Ізраїлевого царя.
3. І вчинив їм батько їхній значні дарунки сріблом і золотом, і коштовним камінням, разом із укріпленими містами в Юді; а царство віддав Єгорамові, через те, що він первісток.
4. І зацарював Єгорам над царством батька свого і зміцнів, і умертвив усіх братів своїх мечем, а також деяких князів Ізраїлевих.
5. Тридцять два роки було Єгорамові, коли зацарював, і вісім літ царював у Єрусалимі.
6. І ходив він шляхом царів Ізраїлевих, як учиняв дім Ахавів, – тому що донька Ахави була дружиною його, – і чинив він небажане в очах Господніх.
7. Проте не хотів Господь вигубити дім Давидів заради заповіту, котрого ухвалив з Давидом, і тому що обіцяв дати йому світильника і синам його на всі часи.
8. За днів його вийшов Едом з-під влади Юди і настановили над собою царя.
9. І пішов Єгорам зі своїми старшинами війська, і всі колісниці з ним; і, підвівшися вночі, завдав поразки Едомові, котрий оточив його, і старшин над колісницями.
10. Проте вийшов Едом з-під влади Юди аж донині. Того ж часу відпала і Лівна з-під руки його; бо він залишив Господа, Бога батьків своїх.
11. А також узвишшя вчинив він на горах Юдиних, і завів у перелюб мешканців Єрусалиму, і спокусив Юду.
12. І прийшов йому лист від Іллі пророка, такого змісту: Так говорить Господь, Бог Давидів, батька твого: За те, що ти не пішов шляхами Йосафата, батька твого, і шляхами Аси, царя Юдиного,
13. А пішов шляхом царів Ізраїлевих і завів у блуд Юду і мешканців Єрусалиму, як вводив у блуд дім Ахавів; а ще ж і братів своїх, дім батька твого, котрі кращі від тебе, ти умертвив:
14. За це, ось, Господь уразить поразкою великою народ твій, і синів твоїх, і дружин твоїх, і все майно твоє,
15. А тебе самого – хворобою важкою, недугою нутрощів твоїх аж до того, що будуть випадати нутрощі твої від хвороби щодня.
16. І навів Господь супроти Єгорама дух филистимлян і аравійців, що в сусідах ефіопів.
17. І вони пішли на Юду і вдерлися до нього, і захопили все майно, що було в домі царя, а також і синів його, і дружин його; і не залишилося в нього сина, окрім Єгоахаза, наймолодшого з синів його.
18. А потому уразив Господь нутрощі його недугою невиліковною.
19. Так тривало день-у-день, а наприкінці другого року його хворощів випали нутрощі його, і він помер у жорстоких стражданнях; і не спалив для нього народ його духмян, як чинив те для батьків його.
20. Тридцять два роки було йому, коли зацарював, і вісім років царював у Єрусалимі, і відійшов неоплаканий, і поховали його в місті Давидовому, але не в царських гробницях.

22

2 Літопису 22

Зацарювання Ахазії.

1. І настановили царем мешканці Єрусалиму Ахазію, найменшого сина його, замість нього, бо старших вигубило полчище, яке приходило з аравійцями до краю, – і зацарював Ахазія, син Йорама, царя Юдиного.
2. Двадцять два роки було Ахазії, коли зацарював, і один рік царював в Єрусалимі; а ймення матері його – Аталія, донька Омрієва.
3. Він також ходив шляхами дому Ахавового, тому що матір його була порадницею йому чинити беззаконня.
4. І чинив він небажане в очах Господніх, як Ахавів дім, тому що він був йому порадником по смерті батька його, на погибель йому.
5. Також за їхньою порадою, він пішов за Єгорамом, сином Ахава, Ізраїлевого царя, на війну супроти Хазеїла, сирійського царя, до Рамоту Ґілеадського. І поранили сирійці Йорама.
6. І повернувся він до Ізраїля лікуватися від ран, котрих завдали йому в Рамі, коли він воював з Хазеїлом, сирійським царем. І Азарія, син Єгорама, цар Юдин, прийшов навідати Єгорама, сина Ахавового, до Ізреелю, тому що той був хворий.
7. І від Бога було це на погибель Ахазії, щоб прийти до Єгорама: бо, як прийшов, вийшов із Єгорамом супроти Єгу, сина Німші, котрого Господь помазав на винищення дому Ахавового.
8. Коли звершував Єгу суд над Ахавовим домом, тоді він знайшов князів Юдиних і синів Ахазієвих братів, що служили Ахазієві, і умертвив їх.
9. І наказав він шукати Ахазію, і взяли його, коли він переховувався в Самарії, і привели його до Єгу, і умертвили його, і поховали його; тому що говорили: Він син Йосафата, котрий усім серцем звертався до Господа. І не лишилося в домі Ахазії нікого, хто міг би зацарювати.
10. Бо Аталія, матір Ахазії, забачивши, що помер син її, підвелася й вигубила все царське насіння дому Юдиного.
11. Але Єгосават, донька царя, взяла Йоаша, сина Ахазії, і викрала його з-поміж царських синів, котрих умертвили, і завела його і няньку його до опочивальні, і у такий спосіб, Єгосават, донька царя Єгорама, дружина священика Єгояди, сестра Ахазії, сховала Йоаша від Аталії, і вона не умертвила його.
12. І він був з ними в Божому домі – переховувався шість літ, а Аталія царювала над країною.

23

2 Літопису 23

Зацарювання Єгояда.

1. Але сьомого року зміцнився Єгояда, й прийняв до спілки з собою сотників: Азарію, Єрохамового сина, і Ізмаїла, сина Єгохананового, і Азарію, сина Оведового, і Маасею, сина Адаї, і Елісафата, сина Зіхрієвого,
2. І вони пройшли Юдою, і зібрали левитів з усіх міст Юдиних і старшин поколінь Ізраїлевих, і прийшли до Єрусалиму.
3. І ухвалило все зібрання спілку в домі Божому з царем, і сказав їм Єгояда: Ось, син царя має стати царем, як говорив Господь про Давидових синів.
4. Ось, що ви маєте зробити: Третина вас, які приходять у суботу, із священиків та левитів, буде брамниками біля порогів,
5. І третина при домі царському, і третина біля брами Єсод, а увесь народ – на подвірʼях Господнього дому.
6. І нехай ніхто не входить до дому Господнього, окрім священиків і служників з левитів. Вони можуть зайти, тому що освячені, а увесь народ нехай стоїть на сторожі Господній.
7. І нехай левити оточать царя, зусібіч, кожний зі зброєю своєю в руці своїй, і хто буде входити до храму, нехай буде забитий! І будьте ви біля царя, коли він буде входити і виходити.
8. І вчинили левити і вся Юдея, що наказав Єгояда священик; і взяли кожний своїх людей, що приходили в суботу та відходять у суботу; тому що священик Єгояда не звільнив черг.
9. І роздав Єгояда священик сотникам списи та малі і великі щити царя Давида, котрі були в домі Божому;
10. І поставив увесь народ, кожного зі зброєю його в руці його, від правого боку храму до лівого боку храму, біля жертовника і біля дому, довкола царя.
11. І вивели царського сина, і поклали на нього корону та дали свідоцтво і настановили його царем; і помазали його Єгояда і сини його, і сказали: Хай збереже Бог царя!
12. І зачула Аталія голос народу, який бігав та славив царя, і вийшла до народу у дім Господній.
13. І побачила, аж ось, цар стоїть на помості своєму при вході, і князів, і сурми біля царя, і увесь народ країни радіє, і сурмить сурмами, і співаки з музичними знаряддями і вдатні прославляти. І роздерла Аталія одежу свою, і закричала: Змова! Змова!
14. І викликав Єгояда священик сотників, що урядували над військом, і сказав їм: Виведіть її геть, і, якщо хтось піде за нею, нехай буде забитий мечем! Тому що священик сказав: Не вбийте її в домі Господньому.
15. І зробили їй прохід, і коли вона наблизилася до кінської брами, там її забили.
16. І уклав Єгояда заповіта поміж собою і між усім народом, і царем, щоб бути їм народом Господнім.
17. І рушив увесь народ до капища Баалового, і зруйнували його, і жертовники його, і ідолів його понищили; і Маттана, Баалового жерця, забили перед жертовниками.
18. І доручив Єгояда справи дому Господнього священикам і левитам, як визначив Давид у домі Господньому, для піднесення усеспалення Господові, як написано в Законі Мойсеєвому, з радістю і співом, за установленням Давидовим.
19. І поставив він брамників біля кожної брами дому Господнього, щоб не міг входити хтось будь-чим нечистий.
20. І взяв сотників, і вельмож, і старшин у народі, і увесь народ країни, і провів царя з дому Господнього, і пройшли через горішню браму до царського дому, і посадили царя на троні царства.
21. І радів увесь народ країни, а місто заспокоїлося. А Аталію забили мечем.

24

2 Літопису 24

Царювання Йоаша.

1. Сім років було Йоашові, коли зацарював, і сорок літ царював у Єрусалимі і ймення матері його – Цівія, з Беер-Шеви.
2. І чинив Йоаш бажане в очах Господніх упродовж усіх днів священика Єгояди.
3. І взяв йому Єгояда двох дружин, і мав він від них синів і доньок.
4. І прийшло потому на серце Йоашові оновити дім Господній;
5. І зібрав він священиків і левитів, і сказав їм: Підіть по містах Юдеї, і збирайте з усіх ізраїльтян срібло для оновлення дому Бога вашого рік у рік, і поспішіть у цій справі. Та не поспішили левити.
6. І прикликав цар Єгояду, їхнього старшого, і сказав йому: Чому ти не вимагаєш від левитів, щоб вони допроваджували з Юдеї та Єрусалиму данину, встановлену Мойсеєм, служником Господнім, і зібранням ізраїльтян для скинії зібрання?
7. Бо сини нечестивої Аталії розорили дім Божий, і все, освячене для дому Господнього, використали для Баалів.
8. І наказав цар, і виготовили одну скриню і поставили біля входу в дім Господній зовні.
9. І проголосили по Юдеї та Єрусалимові, щоб приносили Господові данину, накладену Мойсеєм, служником Божим, на ізраїльтян в пустелі.
10. І зраділи всі старшини і увесь народ, і приносили, і клали до скрині доти, аж доки вона виповнилася.
11. Того часу, коли приносили скриню до царських урядовців через левитів, і коли вони бачили, що срібла багато, приходив писар царя, і висипали із скрині, і відносили її і ставили її на своє місце. Так учиняли вони день у день, і зібрали вельми багато срібла.
12. І віддавали його цар і Єгояда виконавцям робіт у домі Господньому, і вони наймали каменярів і теслярів для оновлення дому Господнього, а також ковалів і мідників, для зміцнення дому Господнього.
13. І працювали виконавці робіт, і звершувалося оновлення руками їхніми; і вчинили дім Божий у належний стан його, і зміцнили його.
14. І скінчивши все, вони принесли решту срібла перед царя та Єгояду. І вчинили з нього посудини для дому Господнього, посудини службові і для всеспалень, тарелі та інший посуд золотий і срібний. І приносили усеспалення в домі Господньому постійні упродовж всіх днів Єгояди.
15. І постарів Єгояда, і наситився днями життя, а тоді помер: сто тридцять літ було йому, коли він помер.
16. І поховали його в місті Давидовому з царями, тому що він учиняв добре в Ізраїлі і для Бога, і для дому Його.
17. Але по смерті Єгояди прийшли князі юдейські і поклонилися цареві; відтак цар почав дослухатися до них.
18. І залишили дім Господа, Бога батьків своїх, і почали служити деревам посвяченим та ідолам. і був гнів Господній на Юдею і Єрусалим за цю провину їхню.
19. І він посилав до них пророків для навернення їх до Господа; і вони навертали їх, але ті не корилися.
20. І Дух Божий виповнив Захарію, сина Єгояди, священика, який стояв на підвищенні перед народом, і сказав їм: Так говорить Господь: Для чого ви переступаєте накази Господні? Не буде вам успіху; і через те, що ви залишили Господа, то Він також залишить вас.
21. І змовилися супроти нього, і забили його камінням, за наказом царя, на подвірʼї дому Господнього.
22. І не пригадав цар Йоаш добродіянь, які вчинив для нього Єгояда, батько його, і забив сина його. І він, помираючи, казав: Нехай бачить Господь, і відплатить.
23. А через рік рушило супроти нього військо сирійське, і увійшли до Юдеї і до Єрусалиму, і винищили з народу всіх князів народу; і всю здобич, яку забрали в них, відпровадили цареві до Дамаску.
24. Хоч небагато було людей у війську сирійському, але Господь віддав у руки їхні вельми численну силу, за те, що залишили Господа, Бога батьків своїх. І над Йоашем звершили вони суд.
25. І коли вони пішли від нього, залишивши його у тяжких хворощах, то вчинили супроти нього змову служники його, за кров сина Єгоядиного, священика, і забили його в постелі його, і він помер. І поховали його в місті Давидовому, але не поховали в царських гробницях.
26. А змовниками супроти нього були: Завад, син аммонійки Шімат, і Єгозавад, син моавитянки Шімріт.
27. Про синів його, і про численні пророцтва супроти нього, і про оновлення дому Божого написано в Книзі царів. І зацарював Амація, син його, замість нього.

25

2 Літопису 25

Царювання Амації над Юдеєю.

1. Двадцять пʼять літ було Амації, коли зацарював, і двадцять девʼять літ царював у Єрусалимі, імʼя матері його Єгоаддан, з Єрусалиму.
2. І чинив він бажане в очах Господніх, але не від усього серця.
3. Коли зміцнилося за ним царство, тоді він умертвив служників своїх, які убили царя, батька його.
4. Але дітей їхніх не умертвив, як про те написано в законі, у книзі Мойсеєвій, де заповідав Господь, говорячи: Не помруть батьки за дітей, а діти не помруть за батьків; але кожний за свій злочин мусить померти.
5. І зібрав Амація юдеїв, і поставив їх за поколіннями під руку тисяцьких і сотників, усіх юдеїв, і Беньяміна, і перелічив їх від двадцяти років і вище, і знайшов їх триста тисяч мужів вибраних, здатних воювати, що тримають списа і щита.
6. І ще найняв із ізраїльтян сто тисяч хоробрих вояків за сто талантів срібла.
7. Але чоловік Божий прийшов до нього і сказав: Царю! Нехай не йде з тобою військо ізраїльське, тому що немає Господа з ізраїльтянами, з усіма синами Ефраїма.
8. Але, якщо підеш ти, вчиняй справу, приготуйся мужньо до боротьби. Інакше кине тебе Бог перед ворогом, тому що є сила у Бога підтримати і звалити.
9. І сказав Амація чоловікові Божому: А що ж учинити із сотнею талантів, котрі я віддав ізраїльському війську? І сказав Божий чоловік: Можливо, Господь дасть тобі більше від цього.
10. І відділив їх Амація, військо, яке прийшло до нього із краю єфраїмового, – щоб вони йшли на своє місце. І спалахнув вельми гнів їхній на Юдею, і вони повернули у свій край, розпалені гнівом.
11. Тим часом, Амація наважився, і повів народ свій, і пішов на долину Соляну, і винищив синів Сеїра десять тисяч.
12. І десять тисяч живими захопили сини Юдеї в полон; і привели їх на верхівʼя скелі, і поскидали їх з верхівʼя скелі, і вони повбивалися зовсім.
13. А військо, котре Амація відіслав назад, щоб воно не ходило з ним на війну, розпорошилося по містах Юдиних, від Самарії аж до Бет-Хорону; і понищило в них три тисячі, і награбували багато здобичі.
14. Коли Амація прийшов після поразки едомлян, то приніс богів Сеїру, і поставив їх у себе богами, і перед ними поклонявся, і кадив.
15. І спалахнув гнів Господній на Амацію, і послав Він до нього пророка, і той сказав йому: Навіщо ти схиляєшся до богів народу цього, котрі не захистили народу свого від твоєї руки?
16. Коли він говорив йому, цар відповідав: Хіба радником царя тебе настановили? Припини, щоб не вбили тебе. І перестав пророк, сказавши: Знаю, що Бог ухвалив погубити тебе, тому що ти вчинив це і не приймаєш поради моєї.
17. І порадився Амація, цар юдейський, і послав до Йоаша, сина Єгоахаза, сина Єгу, царя Ізраїльського, сказати: Виходь, зустрінемося лицем до лиця.
18. І послав Йоаш, цар Ізраїльський, до Амації, царя Юдиного, сказати: Терен, котрий на Ливані, послав до кедра, котрий на Ливані також, сказати: Віддай доньку свою за дружину моєму синові. Але прийшли звірі дикі, котрі на Ливані, і витоптали цей терен.
19. Ти говориш: Ось, я побив Едома, – і піднеслося твоє серце до пихатости. Сиди краще у себе вдома. Для чого тобі зачинати небезпечну справу? Загинеш ти і Юдея з тобою.
20. Та не послухав Амація, бо від Бога було це, щоб віддати їх в руку Йоаша, за те, що почали прихилятися до божків едомських.
21. І виступив Йоаш, цар Ізраїльський, і зустрілися особисто, він і Амація, цар Юдин, у юдейському Бет-Шемеші.
22. І зазнали поразки юдеї від ізраїльтян, і порозбігалися кожний до свого шатра.
23. І Амацію, царя юдейського, сина Йоаша, сина Єгоахаза, захопив Йоаш, цар Ізраїльський, у Бет-Шемеші, і привів його до Єрусалиму, і зруйнував мур єрусалимський від брами Ефраїмової до брами наріжної, на чотириста ліктів.
24. І забрав усе золото, і срібло, і всі посудини, які були в домі Божому в Овед-Едома, а також скарби дому царського, і заручників, і повернувся до Самарії.
25. І жив Амація, син Йоашів, цар Юдин, по смерти Йоаша, сина Єгоахазового, царя ізраїльського, пʼятнадцять літ.
26. А решта діянь Амації, перших і останніх, описані в Книзі царів юдейських та ізраїльських.
27. І після того, як Амація відступив од Господа, вчинили супроти нього змову в Єрусалимі, і він утік до Лахішу. І послали за ним до Лахішу, і умертвили його там.
28. І привезли його на конях, і поховали його з батьками його в місті Давидовому.

26

2 Літопису 26

Зацарювання Уззійї.

1. І взяв увесь народ юдейський Уззійю, котрому виповнилося шістнадцять літ, і настановили його царем замість батька його, Амації.
2. Він відбудував Елота, і повернув його Юдеї, після того, як спочив цар з батьками своїми.
3. Шістнадцять літ мав Уззійя, коли зацарював, і пʼятдесят два роки царював у Єрусалимі; імʼя матері його – Єхолія, з Єрусалиму.
4. І чинив він угодне в очах Господніх, усе, що учиняв Амація, батько його.
5. І звертався він до Бога за днів Захарії, що навчав страхові Божому; і за тих днів, коли він звертався до Господа, допомагав йому Бог.
6. І він вийшов, і воював із филистимлянами, і зруйнував мури Ґату і мури Явне, і мури Ашдоду, і побудував міста в Ашдоді та в филистимлян.
7. І помагав йому Бог супроти филистимлян і супроти аравійців, що мешкають в Гур-Баалі, і супроти меунімів.
8. І давали аммонійці данину для Уззійї, і дійшло імʼя його до рубежів Єгипту, бо він вельми зміцнів.
9. І спорудив Уззійя башти у Єрусалимі, над брамами наріжними, і над брамами долини, і на розі, і зміцнив їх.
10. І спорудив башти в пустелі, і вирубав багато водойм, тому що мав багато худоби, і в низинах, і на рівнині, і землеробів, і садівників на горах і на Кармилі, бо він любив землеробство.
11. І було в Уззійї військо, що виходило на війни загонами, за рахунком у спискові їхньому, складеному рукою писаря Єіїла та урядника Маасеї, під рукою Хананії, що з царевих старшин.
12. Усе число старшин поколінь, із хоробрих вояків, становило дві тисячі шістсот.
13. І під рукою їх військової сили триста сім тисяч пʼятсот, що виступали на битву з численним військом, на допомогу цареві супроти ворога.
14. І наготовив для них Уззійя, для всього війська, щити, списи, і шоломи, і панцери, і луки, і пращного каміння.
15. І виготовив він у Єрусалимі військові машини, з великим хистом учинених, щоб вони стояли на баштах і на кожному розі для кидання стріл і великого каміння. І стало знаним імʼя його вельми далеко, тому що він одержав дивовижну поміч, аж доки не став сильним.
16. А як він зміцнів, запихатіло його серце на погибель йому, і він чинив злочини перед Господом, Богом своїм; бо увійшов до храму Господнього, щоб кадити духмяна на кадильному жертовнику.
17. І пішов за ним Азарія священик, і з ним вісімдесят священиків Господніх, хоробрих мужів,
18. І стали вони супроти царя Уззійї, і сказали йому: Не тобі, Уззійя, кадити Господові; це справа священиків, синів Ааронових, висвячених на кадіння; вийди із святині, бо ти вчинив беззаконно, і не буде тобі це за честь у Господа Бога.
19. І розгнівався Уззійя, – а в руці в нього була кадильниця для кадіння; і коли розгнівався він на священиків, проказа зʼявилася на чолі його, перед священиками, у домі Господньому, біля жертовника кадильного.
20. І глянув на нього Азарія першосвященик і всі священики; і ось, у нього проказа на чолі його. І спонукали його вийти звідти, але й сам він поспішив вийти, оскільки уразив його Господь.
21. І був цар Уззійя прокажений аж до дня смерти своєї, і мешкав в осторонці, і відлучений був від дому Господнього. А Йотам, син його, був старшиною над царським домом і урядував народом країни.
22. А решта діянь Уззійї, перші, й останні, описав пророк Ісая, син Амосів.
23. І спочив Уззійя з батьками своїми на полі царських гробів, бо говорили: Він – прокажений. І зацарював Йотам, син його, замість нього.

27

2 Літопису 27

Царювання Йотама і смерть його.

1. Двадцять пʼять років було Йотамові, коли зацарював, і шістнадцять літ царював у Єрусалимі; імʼя матері його – Єруша, Садокова донька.
2. І чинив він бажане в очах Господніх – так, як те робив батько його Уззійя. Тільки він не входив до храму Господнього; та народ іще грішив.
3. Він спорудив горішню браму дому Господнього, і багато збудував на мурі Офел.
4. І міста збудував на горі Юдиній, і в лісах спорудив палаци і башти.
5. Він воював з царем аммонійців і здолав їх; і дали йому аммонійці того року сто талантів срібла і десять тисяч корів пшениці і ячменю десять тисяч. Оце давали йому аммонійці і другого року, і третього.
6. Таким міцним був Йотам, тому що ходив шляхами своїми перед Господом, Богом своїм.
7. Інші діяння Йотама, і всі війни його, і вчинки його описані в Книзі царів Ізраїльських та Юдиних.
8. Двадцять пʼять літ було йому, коли зацарював, і шістнадцять років царював у Єрусалимі.
9. І спочив Йотам з батьками своїми, і поховали його у місті Давидовому. І зацарював Ахаз, син його, замість нього.

28

2 Літопису 28

Царювання Ахаза.

1. Двадцять літ було Ахазові, коли зацарював, і шістнадцять років царював у Єрусалимі; і він не чинив бажаного в очах Господніх, як робив те Давид, батько його.
2. Він ходив шляхами царів ізраїльських, і навіть виготовив литі статуї Баалів.
3. Більше того, він учиняв кадіння на долині Бен-Гіннома, і переводив синів своїх через вогонь, за мерзотами народів, котрих прогнав Господь з-перед синів Ізраїлевих.
4. І приносив пожертви і кадіння на підвищеннях, і на пагорбах, і під усіляким деревом зі значною кроною.
5. І віддав його Господь, Бог його, в руки царя сирійців, і вони завдали поразки йому, і взяли у нього багато бранців, і відвели до Дамаску. Також і в руки царя ізраїльського його передано, і той завдав йому великої поразки.
6. І винищив Пеках, син Ремалії, юдеїв сто двадцять тисяч одного дня, все мужів хоробрих, тому що вони залишили Господа, Бога своїх батьків.
7. А Зіхрі, лицар Ефраїмів, убив Маасею, царського сина, і Азрікама, управителя дому, й Елкону, другого після царя.
8. І взяли сини Ізраїлеві в полон у братів своїх Юдеїв, двісті тисяч жінок, синів і дочок, а також захопили багато здобичі у них, і відправили здобич до Самарії.
9. А там був пророк Господній, Одед йому імʼя. І він вийшов перед військо, що входило до Самарії, і сказав їм: Ось, Господь, Бог батьків ваших, у гніві на Юдею, віддав їх в руку вашу, і ви вбивали їх з такою лютістю, що вона сягнула небес.
10. І тепер ви плекаєте задум поневолити синів Юдеї та Єрусалиму, вчинивши їх невільниками і невільницями собі. А хіба на вас самих немає провини перед Господом, Богом вашим?
11. Отож, послухайте мене і поверніть бранців, котрих ви захопили з братів ваших; тому що полумʼя гніву Господнього на вас.
12. І стали деякі із старшин синів Ефраїмових: Азарія, син Єгоханана, Берехія, син Мешіллемотів, і Єхізкійя, син Шаллумів, і Амаса, син Хадлаїв, супроти тих, що йшли з війни;
13. І сказали їм: Не заводьте полонених сюди, тому що гріх був би нам перед Господом. Невже ви гадаєте додати це до гріхів наших і до злочинів наших? Велика провина наша, і полумʼя гніву Господнього над Ізраїлем.
14. І залишили озброєні бранців і здобич у старшин війська і всього зібрання.
15. І підвелися мужі, згадані за йменнями, і взяли полонених, і всіх голих із них зодягнули із здобичі, і зодягнули їх, і взули їх, і нагодували їх, і напоїли їх, і помазали їх єлеєм, і кожного слабкого повезли на віслюках, і припровадили їх до Єрихону, міста пальм, до братів їхніх, і повернулися до Самарії.
16. Того часу послав цар Ахаз до царів асирійських, щоб вони допомогли йому.
17. Бо приходили ще й едомляни, і винищили багатьох з Юдеї, і захопили в полон.
18. І филистимляни вдерлися у міста Шефелі і півдня Юдеї, і захопили Бет-Шемеш, і Айялон, і Ґедерот, і Сохо та передмістя її, і Тімну та залежні від неї міста, і Ґімзо та залежні від нього міста, і оселилися там.
19. Отак принизив Господь Юдею за Ахаза, царя Юдиного, тому що він розбестив Юдею і тяжко грішив перед Господом.
20. І прийшов до нього Тіґлат-Пілесер, цар асирійський; але завдав йому прикрощів, замість того, щоб допомагати йому;
21. Тому що Ахаз узяв частку з дому Гос­поднього і з дому царського і в князів, і віддав те все цареві асирійському; але це не допомогло йому.
22. І в період утисків для себе, він продовжував чинити поза законом перед Господом, він – цар Ахаз.
23. І приносив він пожертви богам дамаським, гадаючи, що це вони завдали йому поразки, і говорив: Боги царів сирійських допомагають їм; принесу я пожертву їм, і вони допоможуть мені. Але вони були на падіння йому і всьому Ізраїлеві.
24. І зібрав Ахаз посуд Божого дому, і розбив на друзки посуд Божого дому. І замкнув двері Божого дому, і спорудив собі жертовники в багатьох місцях Єрусалиму.
25. І по всіх містах Юдеї вилаштував узвишшя для кадіння богам чужим, і дратував Господа, Бога батьків своїх.
26. Решта діянь його і всі вчинки його, перші і останні, описані в Книзі царів Юдиних та Ізраїльських.
27. І спочив Ахаз із батьками своїми, і поховали його в місті, в Єрусалимі; але не внесли його до гробниці царів Ізраїльських. І зацарював Єзекія, син його, замість нього.

29

2 Літопису 29

Царювання Єзекії в Юдеї.

1. Єзекія зацарював у віці двадцяти пʼяти літ, і двадцять девʼять років царював у Єрусалимі; ймення матері його – Авійя, донька Захарії.
2. І чинив він бажане в очах Господніх, так, як учиняв Давид, батько його.
3. Першого ж року царювання свого, першого ж місяця, він відчинив двері храму Господнього і обновив їх.
4. І наказав прийти священикам і левитам, і зібрав їх на майдані східному,
5. І сказав їм: Послухайте мене, левити! Нині освятіться самі, і освятіть дім Господа, Бога батьків ваших, і викиньте нечисть із святині!
6. Бо наші батьки учиняли супроти закону і чинили зле в очах Господа, Бога нашого, і залишили Його, і відвернули вони лиця свої від Господньої скинії, й обернулися спиною,
7. І замкнули двері притвору і загасили світильники, і не спалювали кадіння, і не підносили усеспалень у святині Бога Ізраїлевого.
8. І був гнів Господа на Юдею і на Єрусалим; і Він віддав їх на ганьбу, на спустошення і на посміховисько, як ви бачите очима вашими.
9. І ось, упали батьки наші від меча; а сини наші, і доньки наші, і дружини наші за це в полоні донині.
10. Тепер у мене на серці – укласти заповіта з Господом, Богом Ізраїльським, хай же відверне од нас полумʼя гніву Свого!
11. Діти мої! Не будьте недбалими; бо вас вибрав Бог стояти перед Ним, служити Йому і бути в Нього служителями і звершувачами кадінь.
12. І підвелися левити: Махат, син Амасаїв, і Йоїл, син Азарії, від синів Кегатових; а від синів Мерарієвих: Кіш, син Авдіїв, і Азарія, син Єгаллелʼїлів; а від Ґершонівців: Йоах, син Зіммин, і Еден, син Йоахів;
13. А від синів Еліцафанових: Шімрі, і Єіїл; а від синів Асафових: Захарія та Маттанія.
14. А від Геманових синів: Єхіїл, і Шімʼї; а від синів Єдутунових Шемая і Уззіїл.
15. Вони зібрали братів своїх і освятилися; і пішли, за наказом царя, очищати дім Господній, за словом Господа.
16. І ввійшли священики до середини дому Господнього для очищення, і винесли все нечисте, що знайшли у храмі Господньому, на подвірʼя дому Господнього; а левити взяли це, щоб винести геть до потоку Кедрон.
17. І почали освячувати першого дня першого місяця, і восьмого дня того ж місяця увійшли до притвору Господнього; і освячували дім Господній вісім днів, і шістнадцятого дня першого місяця скінчили.
18. І прийшли в дім до царя Єзекії, і сказали: Ми очистили дім Господній, і жертовника для всеспалення, і всі посудини його, і стіл для хлібів показних, і всі посудини його;
19. І всі посудини, котрі закинув цар Ахаз під час царювання свого, у беззаконні своїм, ми приготували і освятили, і ось, вони перед жертовником Господнім.
20. І підвівся цар Єзекія вранці, і зібрав старшин міста, і пішов до Господнього дому.
21. І привели сім бичків і сім баранів, і сім овечок, і сім козлів для пожертви за гріх за царство, і за святиню, і за Юдею, і наказав він синам Аароновим, священикам, покласти всеспалення на жертовник Господній.
22. І закололи бичків, і взяли священики кров, і окропили жертовника; і закололи баранів, і окропили кровʼю жертовника, і закололи ягнят, і окропили кровʼю жертовника.
23. І привели козлів за гріх перед лице царя і зібрання, і вони поклали руки свої на них.
24. І закололи їх священики, і очистили кровʼю їх жертовника для очищення від гріхів усього Ізраїля; тому що за всього Ізраїля наказав цар принести всеспалення і пожертву за гріх.
25. І поставив він левитів у домі Господньому з кімвалами, з арфами та цитрами, за настановами Давида і Гада, ясновидця царевого, і Натана пророка, оскільки від Господа були настанови оці через пророків Його.
26. І стали левити із музичними знаряддями Давидовими і священики із сурмами.
27. І наказав Єзекія принести всеспалення на жертовник. І в цей час, як почалося всеспалення, розпочався спів Господові, при звуках сурм і знарядь Давида, царя Ізраїлевого.
28. І все зібрання молилося, і співаки співали, і сурмили труби, аж доки не скінчилося всеспалення.
29. А по закінченні всеспалення, цар і всі, що були біля нього, стали на коліна і вклонилися.
30. І сказав цар Єзекія і князі левитам, щоб вони славили Господа словами Давида і Асафа ясновидця; і вони славили з радістю, і ставали на коліна і вклонялися.
31. І продовжував Єзекія, і сказав: Тепер ви посвятили себе Господові; починайте і приносьте пожертви і приношення вдячні для дому Господнього. І понесло все зібрання пожертви і приношення вдячні; і кожний, хто схильний був серцем, – усеспалення.
32. І було число всеспалень, котрі звершило зібрання: сімдесят биків, сто баранів, двісті ягнят; все це для всеспалення Господові.
33. Інших пожертв для святости було: шістсот із великої худоби і три тисячі з дрібної скотини.
34. Але священиків було замало, і вони не могли обдирати шкуру з усіх усеспалень; і помагали їм брати їхні, левити, аж до закінчення праці і доки освятилися інші священики; бо левити були більш старанні при освяченні себе, аніж священики.
35. Причому всеспалень було багато з лоєм мирних пожертв і з поливними приношеннями при всеспаленні. Отак було відновлене служіння в домі Господньому.
36. І тішився Єзекія і весь народ з того, що Бог так благословив народ; бо це вчинилося несподівано!

30

2 Літопису 30

Свято Пасхи в Єрусалимі.

1. І послав Єзекія по всій країні Ізраїльський та Юдеї, і листи писав до Ефраїма і Манасії, щоб прийшли до Господнього дому, до Єрусалиму, для звершення Пасхи Господові, Богові Ізраїлевому.
2. І ухвалили на раді цар і князі його, і все зібрання в Єрусалимі – звершити Пасху другого місяця;
3. Бо не могли звершити її свого часу, тому що священики ще не освятилися в належному числі, і народ не зібрався в Єрусалимі.
4. І сподобалося це цареві і всьому зібранню.
5. І ухвалили оголосити по всьому Ізраїлеві, від Беер-Шеви аж до Дана, аби приходили до Єрусалиму звершити Пасху для Господа, Бога Ізраїлевого, бо давно не звершували її, як написано.
6. І пішли посланці з листом від царя і від князів його по всій країні Ізраїльській та Юдиній, і за наказом царя говорили: Діти Ізраїля! Наверніться до Господа, Бога Авраама, Ісаака та Ізраїля, і Він зважить на останок, що зацілів у вас від руки царів асирійських,
7. І не будьте такими, як батьки ваші і брати ваші, котрі чинили поза законом перед Господом, Богом батьків своїх; і Він віддав їх на спустошення, як ви бачите.
8. А нині не будьте твердошиїми, як батьки ваші, покоріться Господові і приходьте до святині Його, котру Він освятив навіки, і служіть Господові, Богові вашому, і Він відверне од вас полумʼя гніву Свого!
9. Коли ви навернетеся до Господа, тоді брати ваші і діти ваші будуть помилувані тими, хто полонив їх, і повернуться на землю цю: тому що милостивий і милосердний Господь, Бог ваш, і не відверне лиця від вас, якщо ви навернетеся до Нього.
10. І ходили посланці з міста до міста по володіннях Ефраїмових і Манасіїних, і по Завулонових; але над ними сміялися і збиткувалися.
11. Проте деякі з коліна Асирового, Манасіїного і Завулонового упокорилися і прийшли до Єрусалиму.
12. І над Юдеєю була рука Божа, яка подарувала їм єдине серце, щоб виконати наказ царя і князів, за словом Господнім.
13. І зібралися в Єрусалимі багато людей для звершення свята опрісноків, другого місяця, – зібрання вельми велелюдне.
14. І звелися вони і зруйнували жертовники, котрі були в Єрусалимі, і все, на чому звершувалося кадіння ідолам, зруйнували і викинули до потоку Кедрон.
15. І закололи пасхальне ягня чотирнадцятого дня другого місяця. Священики і левити, засоромившися, освятилися і принесли всеспалення до Господнього дому.
16. І поставали на своєму місці за настановами своїми, за законом Мойсея, чоловіка Божого. Священики кропили кровʼю, приймаючи її з рук левитів.
17. Та оскільки в зібранні було багато таких, котрі не освятилися, то замість нечистих левити закололи пасхальне ягня, для присвяти Господові.
18. Багато хто з народу, у більшості своїй з коліна Ефраїмового і Манасіїного, Іссахарового та Завулонового не очистилися, але їли Пасху не за настановами.
19. Але Єзекія молився за них, кажучи: Господь милосердний нехай простить кожному, хто прихилив серце своє до того, щоб знайти Господа Бога, Бога батьків своїх, хоча й без очищення святого.
20. І почув Господь Єзекію, і простив народові.
21. І звершили сини Ізраїлеві, котрі були в Єрусалимі, свято опрісноків сім днів з великою радістю; кожного дня левити і священики славили Господа на знаряддях, налаштованих для уславлення Господа.
22. І говорив Єзекія до серця всім левитам, що мали добре розуміння при служінні Господові. І їли святошне сім днів, приносячи пожертви мирні і прославляючи Господа, Бога батьків своїх.
23. І ухвалило все зібрання святкувати ще сім днів, і святкували сім днів у радості.
24. Бо Єзекія, цар Юдин, дав для зібрання тисячу биків і десять тисяч дрібної худоби, і князі пригнали для зібрання тисячу баранів і десять тисяч дрібної худоби; і священиків освятилося уже багато.
25. І раділо все зібрання з Юдеї, і священики, і левити, і все зібрання, що прийшло з Ізраїля, і чужинці, які прийшли з ізраїльського краю і мешкали в Юдеї.
26. І були веселощі великі в Єрусалимі, бо від днів Соломона, сина Давидового, царя ізраїльського, не траплялося подібного до цього в Єрусалимі.
27. І поставали священики і левити, і благословили народ; і почутий був голос їхній, і зійшла молитва їхня до святого житла Його на небеса.

31

2 Літопису 31

Знищення ідолів.

1. І по закінченні всього цього пішли всі ізраїльтяни, які там були, до міст Юдиних, і розбили статуї, вирубали святі дерева, зруйнували підвищення і жертовники по всій Юдеї, і в краю Беньяміновому, Ефраїмовому і Манасіїному, до кінця. І потім повернулися всі сини Ізраїлеві, кожний до володіння свого, до міст своїх
2. І відновив Єзекія черги священиків і левитів, за їхнім розподілом, кожного за його служінням, священиків і левитів, при приношеннях усеспалення і при мирних приношеннях, для служіння, для похвали і для уславлення, біля брам дому Господнього.
3. І визначив цар частину з майна свого на всеспалення; на всеспалення вранішнє і вечірнє, і на всеспалення в суботи і в новомісяччя, і на свята, як написано в законі Господньому.
4. І наказав він народові, що мешкав у Єрусалимі, давати певне утримання священикам і левитам, щоб вони були ревні в законі Господньому.
5. Коли оприлюднили це повеління, тоді поназносили сини Ізраїлеві багато першоплодів хлібного зерна, вина, і олії, і меду, і всякого врожаю польового; і десятин із усього поназносили багато.
6. А Ізраїльтяни та Юдеї, які мешкали по містах юдейських, також принесли десятину з великої і дрібної худоби, і десятину з кожної пожертви, присвяченої Господові, Богові їхньому; і понакидали їх цілі купи.
7. Третього місяця розпочали накидати ті купи, і сьомого місяця скінчили.
8. І прийшли Єзекія і вельможі, і побачили ті купи, і дякували Господові і народові Його, Ізраїлеві.
9. І запитав Єзекія священиків і левитів про ці купи.
10. І відповідав йому Азарія першосвященик, з дому Садокового, і сказав: Відколи почали приносити приношення в Господній дім, ми їли досхочу, і багато залишилося; бо Господь благословив народ Свій. Із того, що залишилося, склалася отака кількість.
11. І наказав Єзекія підготувати помешкання при домі Господньому. І підготували.
12. Перенесли туди приношення, і десятини, і пожертви з усією пильністю. І був старшиною біля них Конанія левит, і брат його Шімʼї – другим.
13. А Єхіїл, і Азазія, і Нахат, і Асагел, і Єрімот, і Йозавад, і Еліїл, і Їсмахія, і Махат, і Беная були доглядачами під рукою Конанії і Шімʼї, брата його, за розпорядженням царя Єзекії і Азарії старшини при домі Божому.
14. А Коре, син Їмни, левит, брамник зі східного боку, був над добровільними пожертвами Богові, щоб видавати Господні приношення і найважливіші з речей освячених.
15. І під його веденням були Еден, і Мініямин, і Єшуа, і Шемая, і Амарія, і Шеханія по священицьких містах, аби правильно роздавати їхнім братам своїм частки, як великому, так і малому,
16. Понад список їхній, всім чоловічої статі від трьох літ і вище, всім, що ходили до Господнього дому для справ щоденних, для служіння їхнього, за посадами їхніми і за відділами їхніми.
17. І зазначеним у списку священикам, за поколіннями їхніми, і левитам від двадцяти літ і вище, за посадами їхніми, за відділами їхніми.
18. І зазначеним у списку, з усіма дітьми їхніми, і з дружинами їхніми, і з синами їхніми, і з доньками їхніми, – всій громаді, бо вони з усією відданістю присвятили себе на святе служіння.
19. І для синів Ааронових, священиків у поселеннях довкола міст їхніх, при кожному місті поставлені були мужі, зазначені поіменно, щоб роздавати частки всім чоловічої статі у священиків і всім, що зазначені в списку з-поміж левитів.
20. Ось що вчинив Єзекія по всій Юдеї, – і чинив він добре і справедливе, та правдиве перед Господом, Богом своїм.
21. І в усякому ділі, яке він зачинав на служіння домові Божому і для дотримання закону і заповідей, памʼятаючи про Бога свого, він чинив від усього серця свого і мав успіх.

32

2 Літопису 32

Нашестя ворогів. Господь обороняє Єрусалим.

1. По цих справах та відданості прийшов Санхерів, цар асирійський, і увійшов до Юдеї, і оточив укріпленні міста, і мав намір здобути їх собі.
2. Коли Єзекія побачив, що прийшов Санхерів з наміром воювати супроти Єрусалиму,
3. Тоді поклав собі з князями своїми засипати джерела води, котрі поза містом; і ті допомогли йому.
4. І зібралося багато народу, і засипали всі джерела і потік, що пробігав країною, говорячи: Нехай же не знайдуть царі асирійські, які прийшли сюди, багато води.
5. І підбадьорився він, і відбудував зруйнований мур, і звів його до башти, і зовні поставив другого мура, і зміцнив Мілло в Давидовому місті, і вчинив багато зброї та щитів.
6. І настановив військових старшин понад народом, і зібрав їх до себе на майдан біля міської брами, і говорив до серця їхнього, і сказав:
7. Будьте стійкими і мужніми, не бійтеся і не майте остраху перед царем асирійським і усією чисельністю, котра з ним; тому що з нами більше, аніж із ним.
8. З ним сила тілесна, а з нами – Господь, Бог наш, щоб допомагати нам і воювати в битвах наших. І зміцнів народ від слів Єзекії, царя Юдиного.
9. По цьому послав Санхерів, цар асирійський, служників своїх до Єрусалиму, – сам він стояв навпроти Лахішу, і вся сила його з ним, – до Єзекії, царя юдейського, і до всіх юдеїв, котрі в Єрусалимі, сказати:
10. Так говорить Санхерів, цар асирійський: На що ви сподіваєтеся і сидите в облозі у Єрусалимі?
11. Чи не спокушає вас Єзекія, щоб віддати вас на смерть від голоду й спраги, кажучи: Господь, Бог наш, урятує нас від руки царя асирійського?
12. Чи не той це Єзекія, що зруйнував підвищення його і жертовники його, і сказав Юдеї та Єрусалимові: Перед жертовником єдиним поклоняйтеся, і на ньому звершуйте кадіння?
13. Хіба ви не знаєте, що вчинив я і батьки мої з усіма народами країн? Чи могли боги народів земних спасти край свій од руки моєї?
14. Хто із усіх богів народів, винищених батьками моїми, міг урятувати народ свій від руки моєї? То яким чином зможе ваш Бог урятувати вас від руки моєї?
15. І нині нехай не ошукує вас Єзекія і не зводить вас у такий спосіб; не вірте йому. Якщо не міг жоден з богів жодного народу і царства порятувати народ свій від руки моєї, і від руки батьків моїх, то де вже й вашому Богові врятувати вас від руки моєї.
16. І ще багато говорили служники його супроти Господа Бога, і супроти Єзекії, служника Його.
17. І писав він листи, в котрих ганьбив Господа, Бога Ізраїлевого, і говорив супроти Нього такі слова: Як боги народів земних не врятували народів своїх від руки моєї, так Бог Єзекії не врятує народу Свого від руки моєї.
18. І кричали гучним голосом єврейською мовою до народу єрусалимського, котрий був на мурах, щоб настрашити його, і налякати його, і захопити місто.
19. І говорили про Бога Єрусалиму, як про богів народів землі, – витвір рук людських.
20. І помолився цар Єзекія та Ісая, син Амосів, пророк, і заволали до неба.
21. І послав Господь Ангела, і він винищив усіх хоробрих, і головнокомандувача, і старшин над військами царя асирійського. І повернувся він, осоромлений, до краю свого; і коли прийшов до дому бога свого, – то ті, що вийшли зі стегон його, вбили його там мечем.
22. Отак урятував Господь Єзекію і мешканців Єрусалиму від руки Санхеріва, царя асирійського, і від руки всіх; і захищав їх зусібіч.
23. Тоді багато людей приносили дари Господові в Єрусалимі і дорогі речі Єзекії, цареві юдейському. І він звеличився після цього в очах усіх народів.
24. Тими днями занедужав Єзекія смертельно. І помолився Господові, і Він зачув його і дав йому ознаку.
25. Але не віддячив Єзекія за виявлену до нього зичливість, бо запишалося серце його. І прийшов на нього гнів Божий, і на Юдею, і на Єрусалим.
26. Та коли упокорився Єзекія в пишнотах серця свого, – сам і мешканці Єрусалиму, то не прийшов на них гнів Господній за днів Єзекії.
27. І було у Єзекії багатство і слави вельми багато; і сховище він учинив у себе для срібла, і золота, і каміння коштовного, і для духмян та щитів, і для всіляких коштовних посудин,
28. І комори для плодів земних, для хліба, вина і олії, і стійла для всілякої худоби, і подвірʼя для черед.
29. І міста збудував собі. І мав великий набуток худоби, тому що дав йому Бог вельми значне майно.
30. І він, Єзекія, загатив горішній потік води Ґіхону, і вивів її вниз до західного боку міста Давидового. І мав Єзекія успіх в усіх своїх діяннях.
31. Тільки при послах царів Вавилонських, котрі присилали до нього запитати про ознаку, яка була на землі, залишив його Бог, щоб випробувати його, і відкрити все, що в нього на серці.
32. Інші діяння Єзекії і доброчинства його описані у видінні Ісаї, сина Амосового, пророка, і в Книзі царів Юдиних та Ізраїльських.
33. І спочив Єзекія з батьками своїми, і поховали його над гробницями синів Давидових, і вшанували його честю, по смерти його, всі юдеї і мешканці Єрусалиму. І зацарював Манасія, син його, замість нього.

33

2 Літопису 33

Зацарювання Манасії; його безчестя.

1. Дванадцять літ було Манасії, коли зацарював, і пʼятдесят пʼять літ царював у Єрусалимі.
2. І вчиняв він неугодне в очах Господніх, наслідуючи мерзоту народів, котрих прогнав Господь від синів Ізраїлевих.
3. І знову спорудив підвищення, котрі зруйнував Єзекія, батько його, і поставив жертовники Баалам, і облаштував діброви, і поклонявся всім небесним силам, і служив їм.
4. І спорудив жертовники в домі Господньому, про котрого сказав Господь: У Єрусалимі буде імʼя Моє вічно.
5. І спорудив жертовники для всіх небесних сил на обидвох подвірʼях Господнього дому.
6. Він також переводив синів своїх через вогонь в долині сина Гінномового, і займався гаданням, і ворожив, і чаклував, і настановив викликувачів померлих і духів; багато чинив він лихого в очах Господа, щоб гнівити Його.
7. І поставив різьбленого ідола, котрого зробив, у домі Божому, про котрого говорив Бог Давидові і Соломонові, синові його: У домі цьому і в Єрусалимі, котрого Я вибрав із усіх колін Ізраїлевих, Я покладу ймення Моє навіки.
8. І не дозволю в прийдешньому виступити нозі Ізраїля із землі цієї, котру Я заповідав батькам їхнім, якщо вони будуть старатися виконати все, що Я заповідав їм, за всіма законами і настановами і наказами, які передані через Мойсея.
9. Але Манасія довів Юдею і мешканців Єрусалиму до того, що вони вчиняли гірше тих народів, котрих винищив Господь з-перед синів Ізраїлевих.
10. І говорив Господь до Манасії і до народу його; але вони не підкорилися.
11. І навів Господь на них старшин війська асирійського царя, і вони закайданили Манасію, закували його в ланцюги і відпровадили його до Вавилону.
12. І в тіснотах своїх він почав благати Господа, Бога свого, і глибоко упокорився перед Богом батьків своїх.
13. І помолився до Нього, і Бог прихилився до нього, і почув благання його, і повернув його до Єрусалиму на царство його. І спізнав Манасія, що Господь є Бог.
14. І потому спорудив зовнішній мур міста Давидового, на західному боці від Ґіхону, в долині, і до входу в Рибну браму, і вивів його довкола Офела, і високо вивершив його. І настановив військових старшин по всіх укріплених містах Юдеї.
15. І повикидав чужинських богів та ідолів з дому Господнього, і всі капища, котрі спорудив на горі дому Господнього і в Єрусалимі, і викинув їх за місто.
16. І відбудував жертовника Господнього, і приніс на ньому пожертви мирні і вдячні, і сказав Юдеям, щоб вони служили Господові, Богові Ізраїльському.
17. Але народ ще приносив пожертви на підвищеннях, хоч і Господові, Богові своєму.
18. Інші діяння Манасії, і молитви його до Бога свого, і слова ясновидців, які говорили йому йменням Господнім, Бога Ізраїлевого, є в записах царів Ізраїлевих.
19. І молитва його, і те, що Бог прихилився до нього, і всі гріхи його і беззаконня його, і місця, на котрих він спорудив підвищення і поставив зображення Астарти та ідолів передніше, аніж упокорився, описані в записах Хозая.
20. І спочив Манасія з батьками своїми, і поховали його в домі його. І зацарював Амон, син його, замість нього.
21. Двадцять два роки було Амонові, коли зацарював, і два роки царював у Єрусалимі.
22. І вчиняв небажане в очах Господніх так, як учиняв Манасія, батько його; і всім ідолам, котрих зробив Манасія, батько його, приносив Амон пожертви, і служив їм.
23. І не упокорився перед Господом, як упокорився Манасія, батько його. Навпаки, Амон помножив свої гріхи.
24. І вчинили супроти нього змову служники його, і умертвили його в домі його.
25. Але народ краю повбивав усіх, що були у змові супроти царя Амона; і зацарював народ країни Йосію, сина його, замість нього.

34

2 Літопису 34

Царювання Йосії, його реформи.

1. Вісім літ було Йосії, коли він зацарював, і тридцять один рік царював у Єрусалимі.
2. І вчиняв він бажане в очах Господніх, і ходив шляхами Давида, батька свого, і не відхилявся ні праворуч, ані ліворуч.
3. Восьмого року царювання свого, ще підлітком, він почав звертатися до Бога Давидового, батька свого; а дванадцятого року почав очищати Юдею і Єрусалим од підвищень і посвячених дерев і від різьблених та литих ідолів.
4. І зруйнували перед ним жертовники Баалів і статуї, що підвищувалися над ними; і посвячені дерева він зрубав, і різьблених та литих ідолів поламав, і порозбивав, і розтер на порох, і розпорошив на гробах тих, котрі приносили їм пожертви.
5. І кості жерців спалив на жертовниках їхніх, і очистив Юдею та Єрусалим.
6. І в містах Манасії, і Ефраїма, і Симеона, навіть до коліна Нефталимового, і в спустошених околицях їхніх
7. Він зруйнував жертовники і посвячені дерева, а ідолів розбив на порох, і всі статуї порозбивав по всій землі Ізраїльській і повернувся до Єрусалиму.
8. Вісімнадцятого року царювання свого, по очищенні країни і дому Божого, він послав Шафана, сина Ацалії, і Маасею, старшину міста, і Йоаха, сина Йохазового, писаря, полагодити дім Господа, Бога свого.
9. І прийшли вони до першосвященика Хілкійї, і віддали срібло, принесене в дім Божий, котре левити, що стояли на сторожі біля порога, зібрали з рук Манасії й Ефраїма та всіх інших ізраїльтян, і від Юди та Беньяміна, і від мешканців Єрусалиму.
10. І віддали в руки виконавцям робіт, приставлених до Господнього дому, щоб вони роздавали його робітникам, котрі працювали в домі Господньому під час ремонту і лагодження дому.
11. І вони роздавали теслям і будівельникам на купівлю тесаного каміння і дерев для звʼязування та покриття споруд, котрих розорили царі Юдині.
12. Ці люди діяли чесно біля роботи; і для нагляду за ними були поставлені: Яхат і Овадія, левити з синів Мерарієвих, і Захарія та Мешуллам із синів Кегатових, і всі левити, які вміли грати на музичних знаряддях,
13. Були наглядачами за носіями і наглядали за всіма робітниками при кожній роботі; а з левитів були і писарі, і наглядачі, і брамники.
14. Коли виймали вони срібло, принесене до Господнього дому, тоді Хілкійя священик знайшов Книгу Закону Господнього, яку даровано через Мойсея.
15. І розпочав Хілкійя, і сказав Шафанові: Я знайшов у Господньому домі книгу Закону. І віддав Хілкійя ту книгу Шафанові.
16. І поніс Шафан ту книгу до царя, і приніс при цьому цареві звіщення: все, що доручено служникам твоїм, вони виконують.
17. І висипали срібло, знайдене в домі Господньому, і передали його в руки наглядачам і в руки виконавцям робіт.
18. А також повідав Шафан писар цареві, кажучи: Книгу дав мені Хілкійя священик, і читав її Шафан перед царем.
19. Коли почув цар слова Закону, то роздер одежу свою.
20. І наказав цар Хілкійї і Ахікамові, Шафановому синові, і Авдонові, Міхиному синові, і писареві Шафанові, і Асаї, царевому служникові, кажучи:
21. Ідіть, помоліться Господові за мене, і за тих, що залишилися в Ізраїля, і за Юдею про слова цієї знайденої книги; тому що великий гнів Господній, котрий спалахне на нас за те, що не дотримувалися батьки наші слова Господнього, щоб вчиняти все так, як написано у цій книзі.
22. І пішов Хілкійя і ті, що від царя, до пророчиці Хулди, дружини Шаллума, сина Токегата, сина Хасриного, зберігача одежі, – а мешкала вона в Єрусалимі на Новому Місті, – і розмовляли з нею про це.
23. І вона сказала їм: Так говорить Господь, Бог Ізраїлів: Скажіть тому чоловікові, котрий послав вас до Мене:
24. Так говорить Господь: Ось, Я наведу лихо на місце оце і на мешканців його всі прокляття, що написані в книзі, котру читали перед царем Юдиним,
25. За те, що вони залишили Мене і кадили іншим богам, щоб гнівити Мене всіма витворами рук своїх. І гнів Мій спалахне над оцим місцем, і не загасне.
26. А цареві Юдиному, який послав вас запитати у Господа, так скажіть: Так говорить Господь, Бог Ізраїлів, про слова, котрі ти чув:
27. Оскільки змʼягшилося серце твоє, і ти упокорився перед Богом, зачувши слова Його про це місце і про мешканців його, – і ти упокорився переді Мною, і роздер одежу свою, і плакав переді Мною, то Я також почув тебе, говорить Господь.
28. Ось, Я прилучу тебе до батьків твоїх, і покладуть тебе в гробницю твою з миром, і не побачать очі твої всього того лиха, котре Я наведу на це місце і на мешканців його. І принесли цареві відповідь.
29. І послав цар, і зібрав усю старшину Юдеї та Єрусалиму.
30. І пішов цар до Господнього дому, і з ним усі Юдеї, і мешканці Єрусалиму, і священики, і левити, і увесь народ, від великого до малого; і він прочитав уголос перед ними всі слова книги заповіту, знайденій в домі Господньому.
31. І став цар на місці своєму, і склав заповіта перед Господом, щоб ходити за Господом і дотримуватися заповідей Його, і одкровень Його, і настанов Його, від усього серця свого і від усієї душі своєї, щоб виконати слова заповіту, написані в цій книзі.
32. І наказав цар підтвердити почуте всім, хто був у Єрусалимі і в краї Беньяміновому; і почали чинити мешканці Єрусалиму за Божим заповітом, Бога батьків своїх.
33. І повикидав Йосія усі поганські мерзоти з усіх країв, котрі у синів Ізраїлевих; і наказав усім, що були в країні Ізраїлевій, служити Господові, Богові своєму. І впродовж усіх днів життя його вони не відступали од Господа, Бога батьків своїх.

35

2 Літопису 35

Йосія звершує Пасху в Єрусалимі.

1. І звершив Йосія в Єрусалимі Пасху Господові, і закололи пасхальне ягня чотирнадцятого дня першого місяця.
2. І поставив він священиків на місцях їхніх, і підбадьорив їх на служіння в домі Господньому.
3. І сказав левитам, наставникам усіх ізраїльтян, посвяченим для Господа: Поставте Ковчега святого у храмі, котрого збудував Соломон, син Давидів, цар Ізраїлів; немає вам нужди носити його на раменах, служіть тепер Господові, Богові нашому, і народові Його Ізраїлеві.
4. Станьте за поколіннями вашими, за чергами вашими, за приписами Давида, царя Ізраїлевого, і за приписами Соломона, сина його;
5. І стійте у святині, за розподілом поколінь у братів ваших, синів народу, і за розподілом поколінь у левитів.
6. І заколіть пасхальне ягня, і освятіться, і приготуйте його для братів ваших, вчиняючи згідно зі словом Господнім через Мойсея.
7. І дав Йосія як дара синам народу, всім, що були там, з дрібної худоби ягнят і козлів молодих, – все для пожертви пасхальної, числом тридцять тисяч, і три тисячі биків. Це – з майна царевого.
8. І князі його за ревністю давали в дарунок народові, священикам і левитам: Хілкійя, і Захарія, і Єхіїл, старшини в Божому домі, дали священикам для пожертви пасхальної дві тисячі шістсот овечок, ягнят і козлів, та триста биків.
9. І Конанія, і Шемая, і брат його Натанаїл, і Хашавія, і Єіїл, і Йозавад, старшини левитів, подарували левитам для пожертви пасхальної овечок пʼять тисяч і пʼятсот телят.
10. Так налагоджене було служіння. І стали священики на місце своє і левити за чергами своїми, за повелінням царським.
11. І закололи пасхальне ягня. І кропили священики кровʼю, приймаючи її з рук левитів, а левити здирали шкуру.
12. І розподілили призначене для всеспалення, щоб роздати за відділеннями поколінь у синів народу, для принесення Господові, як написано в Книзі Мойсеєвій. Те саме вчинили й з биками.
13. І засмажили пасхальне ягня на вогні, за установленням; і святі пожертви варили в казанах, горщиках і горнятах, і квапливо роздавали всьому народові
14. А потім приготували для себе і для священиків: бо священики, сини Ааронові, були зайняті приношенням усеспалення і лою до ночі; тому-то й наготовили левити їжі для себе і для священиків, синів Ааронових.
15. І співаки, сини Асафові, залишалися на місцях своїх, за настановами Давидовими, і Асафа, і Гемана, і Єдутуна, царевого ясновидця, і брамники біля кожної брами: їм не треба було відходити од служіння свого, оскільки брати їхні левити наготовили їм.
16. Так налагоджене було все служіння Господові того дня, щоб звершити Пасху і принести усеспалення на жертовнику Господньому, за наказом царя Йосії.
17. І звершували сини Ізраїлеві, що були там, Пасху того часу і свято опрісноків упродовж семи днів.
18. І не звершувалася така Пасха в Ізраїля від днів Самуїла пророка; і з усіх царів Ізраїлевих жоден не звершував такої Пасхи, яку звершив Йосія, і священики, і левити, і всі Юдеї, і Ізраїльтяни, що там були, і мешканці Єрусалиму.
19. Вісімнадцятого року царювання Йосії звершена ця Пасха.
20. По всьому цьому, що вчинив Йосія в домі Божому, прийшов Нехо, цар єгипетський, на війну до Каркеміші на Єфраті, а Йосія вийшов йому назустріч.
21. І послав до нього Нехо послів сказати: Що мені до тебе, царю Юдин? Не супроти тебе оце йду я, але туди, де у мене війна. І Бог наказав мені поспішати; не чини опору Богові, Котрий зі мною, щоб Він не знищив тебе.
22. Але Йосія не відхилився від нього, а зібрався на силі, щоб воювати з ним, і не прийняв слів Нехо, що були від Бога, і рушив на битву, на рівнину Меґіддо.
23. І випустили стріли стрільці в царя Йосію; і сказав цар служникам своїм: Відведіть мене, бо я важко поранений.
24. І перевели його служники його з колісниці на іншого повоза, який був у нього, і відвезли до Єрусалиму. І помер він, і похований в гробницях батьків своїх. І вся Юдея та Єрусалим були в жалобі по Йосії.
25. Оплакав Йосію і Єремія у пісні жалобній; і говорили всі співаки і співачки про Йосію у жалобних піснях своїх, відомих аж донині, і передали їх для використання в Ізраїлі; і ось, вони вписані в Книгу жалобних пісень.
26. Інші діяння Йосії і доброчинства його, узгоджені з приписами закону Господнього,
27. І діяння його, перші і останні, описані в Книзі царів Ізраїльських та Юдиних.

36

2 Літопису 36

Царювання Йоахаза.

1. І взяв народ країни Йоахаза, сина Йосії, і зацарював його, замість батька його, в Єрусалимі.
2. Двадцять три роки було Йоахазові, коли зацарював, і три місяці царював у Єрусалимі.
3. І скинув його цар єгипетський в Єрусалимі, і наклав на країну податок – сто талантів срібла і талант золота.
4. І настановив цар єгипетський над Юдеєю і Єрусалимом Елʼякима, брата його, і змінив імʼя йому на Єгояким; а Йоахаза, брата його, взяв Нехо й відпровадив до Єгипту.
5. Двадцять п’ять літ було Єгоякимові, коли він зацарював, і одинадцять років царював він у Єрусалимі, чинячи небажане в очах Господа, Бога свого.
6. Супроти нього вийшов Навуходоносор, цар Вавилонський, і закував його в кайдани, щоб відпровадити його до Вавилону.
7. І частину з посуду дому Господнього Навуходоносор відпровадив до Вавилону, і поклав їх у капищі своєму у Вавилоні.
8. А решта діянь Єгоякима і мерзоти його, які він учиняв і які знайдені в ньому, описані в Книзі царів Ізраїльських і Юдиних. І зацарював Єгояхін, син його, замість нього.
9. Вісімнадцять літ було Єгояхінові, коли зацарював, і три місяці і десять днів царював у Єрусалимі. І чинив він небажане в очах Господніх.
10. Як минув рік, послав цар Навуходоносор, і наказав забрати його до Вавилону разом із коштовним посудом дому Господнього, і зацарював над Юдеєю і Єрусалимом Седекію, батька його.
11. Двадцять і один рік було Седекії, коли зацарював, і одинадцять років царював у Єрусалимі.
12. І чинив він лихе в очах Господа, Бога свого. Він не упокорився перед Єремією пророком, який пророкував від уст Господніх.
13. І відкинувся від царя Навуходоносора, що примусив його поклястися йменням Бога, – і вчинив пружною шию свою, і ожорсточив серце своє для того, щоб не навернувся до Господа, Бога Ізраїлевого.
14. Зрештою і всі старшини над священиками і над народом багато грішили, наслідуючи всю мерзоту поганську, і опоганювали дім Господній, котрого Він освятив у Єрусалимі.
15. І посилав до них Господь, Бог батьків їхніх, посланців Своїх від досвітнього ранку, тому що Він жалів Свій народ і Своє житло.
16. Але вони збиткувалися над посланцями від Бога, і нехтували словами Його, і глузували з пророків Його, аж доки не упав гнів Господа на народ Його, і то так, що не було йому порятунку.
17. І Він навів на них царя халдейського, – і той умертвив юнаків їхніх мечем у домі святині їхньої, і не пощадив ні юнака, ні юнки, ні старця, ні сивого: все віддав Бог в руки його.
18. І всі посудини дому Божого, великі й малі, і скарби дому Господнього, і скарби царя і князів його, усе приніс він до Вавилону.
19. І спалили дім Божий, і зруйнували мури Єрусалиму; і всі палати його спалили вогнем; і всі коштовності його понищили.
20. І переселив він до Вавилону тих, що уникли меча, і були вони невільниками його і синів його, аж до зацарювання царя перського.
21. Аж доки, на виконання слова Господнього, сказаного устами Єремії, країна не відсвяткувала субот своїх. Упродовж днів спустошення святкувала вона суботи, до завершення сімдесяти років.
22. А першого року Кіра, царя перського, на виконання слова Господнього, сказаного устами Єремії, пробудив Господь духа Кіра, царя перського, і він наказав оголосити по всьому царстві своєму, словами і на письмі, і сказати:
23. Так говорить Кір, цар перський: Усі царства землі дав мені Господь, Бог небесний; і Він наказав мені збудувати Йому дім у Єрусалимі, що в Юдеї. Хто є з вас – із усього народу Його, хай буде Господь, Бог його, з ним, і нехай він іде туди.

>