Зміст

Книга Неємії

Книга Неємії позначена незвичайною жвавістю оповіді, котра ведеться від особи автора. Йому і Ездрі вдалося повернути Мойсеєвому законові його попереднє значення для внутрішнього життя народу; але його колишній благоустрій (з поділом на коліна) і незалежність від інших народів уже не повернулися.

Розділи

Тривога Неємії. 1
Артаксеркс посилає Неємію до Єрусалиму. 2
Вороги перешкоджають відбудові. 4
Нарікання в народі. 5
Мужність Неємії 6
Призначення брамників. 7
Читання й виконання Закону. 8
Народ приносить каяття. 9
Список осіб, що поставили печатки на обітниці. 10
Про мешканців Єрусалиму. 11
Священики і левити, що супроводжували Зоровавеля. 12
Неємія прагне порядку. 13

1

Неємії 1

Тривога Неємії.

1. Слова Неємії, Гахаліїного сина: Місяця кіслеваДевʼятого місяця, двадцятого року, був я у замку Шушан.
2. І прийшов Ханані, один із братів моїх, він і декілька чоловік із Юдеї. І запитав я їх про вцілілих юдеїв, котрі визволилися з полону, та про Єрусалим.
3. І сказали мені: Зацілілі, котрі залишилися від полону, перебувають там у своїй країні, у великім бідуванні та в ганьбі, і мур Єрусалиму зруйнований, а брами його спалені вогнем.
4. Зачувши ці слова, я сів і заплакав, і зажурений був декілька днів, і постився, і молився перед Богом Небесним.
5. І говорив: Господе, Боже небес, Боже Великий та Грізний, що пильнує заповіта і милість до тих, що люблять Тебе і виконують заповіді Твої!
6. Нехай же вухо Твоє буде уважним і очі Твої розплющені, аби почути молитву служника Твого, котрою я тепер день і ніч молюся перед Тобою за синів Ізраїлевих, служників Твоїх, і сповідаюся за гріхи синів Ізраїлевих, котрими згрішили ми перед Тобою, – і я, і дім батька мого.
7. Ми діяли вельми розбещено супроти Тебе і не дотримувалися заповідей і настанов, та наказів, котрі Ти заповідав Мойсеєві, слузі Твоєму.
8. Але пригадай слово, котре Ти заповідав Мойсеєві, служникові Твоєму, кажучи: Якщо ви будете грішити, то Я розпорошу вас поміж народами;
9. А якщо навернетеся до Мене і будете дотримуватися заповідей Моїх і виконувати їх, то, хоч би вигнали вас до краю небес, то й звідти заверну вас, і проведу вас на місце, котре Я вибрав, щоб там імʼя Моє було.
10. Тепер вони слуги Твої і народ Твій, котрого Ти визволив силою Твоєю великою і рукою Твоєю могутньою.
11. Благаю Тебе, Господе! Нехай вухо Твоє буде уважним до молитви служника Твого і до молитви служників Твоїх, які люблять упокорюватися перед йменням Твоїм. І посприяй служникові Твоєму зараз, і даруй йому милість у цього чоловіка. – Тому що я був чашником у царя.

 

2

Неємії 2

Артаксеркс посилає Неємію до Єрусалиму.

1. Місяця нісану, двадцятого року царя Артаксеркса, було перед ним вино. І я взяв те вино і подав цареві, перед яким ніколи не був зажуреним.
2. Але цар сказав мені: Чому обличчя твоє сумне? Адже видно, що не хворий, чи не зажура це на серці? Тоді я вельми злякався.
3. І сказав цареві: Нехай живе цар повіки! Як не бути сумним моєму обличчю, коли місто, дім гробів батьків моїх, спустошене, а брами його спалені вогнем!
4. І сказав мені цар: То чого ти бажаєш? Я помолився Богові небесному,
5. І сказав цареві: Якщо це бажане цареві, і якщо в добрій волі слуга твій в очах твоїх, то пошли мене до Юдеї, до міста, де могили батьків моїх, щоб я відбудував його.
6. І сказав мені цар (і цариця також сиділа біля нього): Скільки часу триватиме твоя мандрівка, і коли ти повернешся? І бажано було цареві послати мене, потому, як я повідав йому час.
7. І сказав я цареві: Якщо цареві бажано, то нехай дасть мені листи до намісників Заріччя, щоб вони супроводжували мене, аж доки я не дійду до Юдеї,
8. І листа до Асафа, доглядача царських лісів, щоб дав мені деревини для замкових брам, що біля Божого дому, і для міського муру, і для дому, до котрого я маю увійти. І зважив на мене цар, бо щедра рука Бога мого була наді мною.
9. І прийшов я до намісників Заріччя, і віддав їм цареві листи. Цар послав зі мною старшин військових та вершників.
10. Коли зачув про те хоронянин Санваллат і служник аммонієць Товія, то їм було вельми прикро, що прийшов чоловік клопотатися про добробут синів Ізраїлевих.
11. І прийшов я до Єрусалиму, і, пробувши там три дні,
12. Я підвівся вночі і декілька чоловіків зі мною, і нікому не сказав, що Бог мій поклав мені на серце вчинити для Єрусалиму; а тварини зі мною не було жодної, окрім тієї, на котрій я приїхав.
13. І виїхав я вночі через Долинну браму, перед джерелом Драконовим до брами Смітникової; і оглянув я мури Єрусалиму зруйновані, і його брами, спалені вогнем.
14. І підʼїхав я до брами Джерела і до царської водойми; але там не було місця, щоб пройти тварині, котра була піді мною.
15. Тоді я піднявся уздовж струмка, і оглядав мура, і повернувся назад, і ввійшов Долинною брамою, і так повернувся.
16. А старшини не відали, куди я ходив, і що робив, ні юдеям, ні священикам, ні найвідомішим, ні старшинам, ані іншим виконавцям робіт я доти нічого не розповідав.
17. Тоді я сказав їм: Ви бачите біду, в котру ми потрапили; Єрусалим безлюдний і спустошений, і брами його спалені вогнем; ходімо, відбудуємо мури Єрусалиму, щоб ми не були більше в такій ганьбі.
18. І я розповів їм про щедру руку Бога мого, яка була наді мною, а також про слова царя, котрі він говорив мені. І сказали вони: Підводьмося, будемо споруджувати! – і зміцнили вони руки свої на добре діло.
19. Коли почув це хоронянин Санваллат і аммонієць, служник Товія, і араб Ґешем, то насміхалися з нас, і з презирством казали: Що то за діло, котре ви намірилися вчинити? Чи не будете ви бунтувати супроти царя?
20. А я відповів їм, і сказав: Бог Небесний, Він сприятиме нам, тому що ми, слуги Його, підведемося і відбудуємо, а вам немає ані часточки, ані права, ані памʼятки в Єрусалимі.

 

3

Неємії 3

1. І підвівся Еліяшив, першосвященик, і брати його священики, і спорудили Овечі ворота. Вони освятили їх і вставили двері їхні, і від вежі Меа освятили їх до башти Хананʼїла.
2. І біля нього будували єрихоняни, а поруч з ними будував Заккур, син Імріїв.
3. А браму Рибну споруджували уроджені Сенаїні; і вони покрили її, і навісили двері її, і замки до них, засуви для них.
4. Біля них відбудовував мура Меремот, син Урійї, Коцового сина, а поруч з ними працював Мешуллам, син Берехії, Мешавʼїлового сина, а поряд з ними трудився Садок, Баанин син.
5. А біля них відбудовували текоїтяни; а втім, вельможі їхні не схилили шиї своєї, аби попрацювати для Господа свого.
6. А Стару браму відбудовували Йояда, син Пасеахів, та Мешуллам, син Бесодеїн – вони покрили її і навісили двері її, і замки до них, і засуви до них.
7. Біля них працював гівонеянин Мелатія та меронотянин Ядон з людьми Гівону та Міцпи, що були підлеглими намісникові Заріччя.
8. Поруч із ними трудився Уззіїл, син Хархаїн, із золотарів, а поряд з ним докладав зусиль Хананія, син Раккахімів, один з тих, що виготовляли пахощі. Вони відбудували Єрусалим аж до Широкого муру.
9. Біля них працював Рефая, син Хурів, старший половини єрусалимської округи.
10. Біля них і навпроти дому свого трудився Єдая, син Харумафів; а поруч з ним працював Хаттуш, син Хашавнеїн.
11. На другій ділянці відбудовував Малкійя, син Харімів, та Хашшув, син Пахат-Моавів, вони також відбудовували і вежу Печей.
12. Біля них відбудовував Шаллум, син Лохеша, старший половини єрусалимської округи; він та донька його.
13. Браму Долинну відбудовував Ханун та мешканці Заноаху, – вони збудували її, і навісили двері її, замки до них, і засуви до них, і ще відбудували вони тисячу ліктів муру до брами Смітникової.
14. А Смітникову браму відбудовував Малкійя, син Рехавів, старший Бет-Керемської округи, – він збудував її, і навісив її двері, замки до них, і засуви до них.
15. Браму Джерельну відбудовував Шаллум, син Кол-Хезеїв, старший округи Міцпи, – він збудував її, і покрив її, і навісив двері її, і замки до них, і засуви до них, він також відновлював мура біля водойми Шелах і до сходинок, що збігали з міста Давидового.
16. За ним відновлював Неємія, син Азбуків, старший половини Бетцурської округи аж до гробниць Давидових, і до викопаного ставу, і до дому Лицарів.
17. За ним відновлювали левити: Рехум, син Беніїв, поруч із ним – Хашавія, старший половини округ Кеїла, за свою округу.
18. За ним працювали брати їхні: Баввай, син Хенададів, старший половини округи Кеїла.
19. І відбудовував поруч із ним Езер, син Єшуїн, старший Міцпи, на їхній ділянці, навпроти входу до зброярні на розі муру.
20. За ним ревно відбудовував Барух, Заббаїв син, на іншій ділянці, від рогу до дверей дому першосвященика Еліяшіва.
21. За ним працював Меремот, син Урійї, сина Коцового, на іншій ділянці, від дверей дому Еліяшівового до кінця Еліяшівового дому.
22. За ним працювали священики з довкілля.
23. За ними працювали Беньямін, син Хашшувів, навпроти свого дому; за ним трудився Азарія, син Маасеї, сина Ананіїного, біля дому свого.
24. За ним працював Біннуй, син Хенададів, на іншій ділянці, від дому Азарії, до рогу муру і до залому.
25. За ним Палал, син Узаїв, навпроти рогу муру і вежі, що виходить від горішнього дому царевого, котра біля двору вʼязничного; за ним – Педая, син Парʼошів.
26. А нетінеї, котрі мешкали в Офелі, відбудували навпроти Водяної вежі на схід, і до вежі що виступала.
27. За ними відбудовували текоїтяни, на іншій ділянці, від місця навпроти великої вежі, що виступала до Офельського муру.
28. Далі за браму Кінську відновлювали священики, кожний навпроти дому свого.
29. За ними працював Садок, син Іммерів, навпроти свого дому, а за ним – Шемая, син Шеханіїн, сторож Східної брами.
30. За ним відбудовував Хананія, син Шелеміїн, та Ханун, шостий син Цалафів, на іншій ділянці. За ним працював Мешуллам, син Берехіїн, навпроти своєї кімнати.
31. За ним відбудовував Малкійя, син золотаря, аж до дому храмових нетінеїв та крамарів, навпроти брами Міфкад, і аж до наріжного помешкання.
32. А між наріжним помешканням до брами Овечок відбудовували золотарі та крамарі.

 

4

Неємії 4

Вороги перешкоджають відбудові.

1. Коли почув Санваллат і Товія, і араби, і аммонійці, і ашдодяни, що ми відбудовуємо Єрусалимський мур, то вельми нарікали і гнівалися, і збиткувалися над юдеями.
2. І казали при братах своїх і при самарійських військових людях, і сказали: Що витворяють ці безсилі юдеї? Невже їм це дозволять? Невже будуть вони приносити пожертви? Невже скінчать вони те, що розпочали удень? Невже вони оживлять каміння, що в купах пороху і притому обпаленого?
3. А Товія амонитянин, що був біля нього (Санваллата), сказав: Нехай лишень будують; піде лис і зруйнує їхній камʼяний мур.
4. Почуй, о Боже наш, у якому ми презирстві, і заверни лайку їхню на їхню голову, і віддай їх на здобич у край полону!
5. І не покрий беззаконня їхнього, і гріх їхній хай не згладиться перед лицем Твоїм, тому що вони підбурювали Тебе гніватися на будівничих.
6. І увесь мур уже був зʼєднаний довкола і вже вимуруваний був мур до половини його (по висоті). Тому що народ приклав серце до роботи.
7. Коли почув Санваллат, і Товія, і араби, і амонитяни, і ашдодяни, що мури єрусалимські відбудовуються, що пошкодження почали замуровуватися, то це вельми розгнівало їх.
8. І змовилися всі разом піти війною на Єрусалим, і зруйнувати його.
9. Але ми молилися Богові нашому. І виставляли супроти них сторожу вдень і вночі, для порятунку від них.
10. Але юдеї сказали: Ослабла сила у носильників, а сміття багато, і ми не зможемо далі відбудовувати мура.
11. А вороги наші говорили: Не довідаються і не спізнають, як раптово ми зайдемо до середини їхньої, і повбиваємо їх, і зупинимо роботу.
12. Коли приходили євреї, що мешкали поблизу від них, і говорили нам разів із десять, з усього довкілля, що вони вчинять напад на нас;
13. Тоді у низинних місцях біля міста, за муром, на місцях високих поставив я народ за племенами з мечами їхніми, зі списами їхніми і луками їхніми.
14. І оглянув я, і піднявся, і сказав я до найвідоміших і старшин і до решти народу: не бійтеся їх; памʼятайте Господа Великого і Грізного, і бийтеся за братів своїх, і за синів своїх, і за доньок своїх, за дружин своїх і за доми свої.
15. Коли зачули вороги наші, що нам відомий замір їхній, тоді Бог звів їхній замір нанівець, і всі ми повернулися до мурів, кожний до своєї праці.
16. Від того дня половина моїх служників займалася роботою, а друга половина їх міцно тримала списи, щити, і луки, і панцері, а старшини стояли позаду всього дому Юдиного.
17. Будівничі, які працювали на мурі, і носії вантажів, котрі накладали їм, однією рукою виконували роботу, а другою тримали списа.
18. Кожний із будівничих був підперезаний мечем на стані своєму, і отак вони будували. А біля мене був сурмач.
19. І сказав я найвельможнішим і старшинам, і решті народу: Праця велика і значна, і ми розпорошені по мурові, і віддалені один від одного;
20. А тому, звідки почуєте ви звук сурми, туди негайно збирайтеся до нас; Бог наш буде воювати за нас!
21. Отак звершували ми роботу; і половина тримала списи від сходу зорі, аж до появи зірок.
22. Понад це, того ж часу, я сказав народові, щоб у Єрусалимі ночували усі зі служниками своїми, – і будуть вони у нас по ночах на сторожі, а вдень працюватимуть.
23. І ні я, ні брати мої, ані слуги мої, ані сторожа, що була зі мною, не скидали з себе одежі своєї, і меча жодний не залишав для умивання.

Неємії 5

Нарікання в народі.

1. І зчинилося ремство в народі і в дружин його на братів своїх юдеїв.
2. Були такі, котрі казали: Нас, синів наших і доньок наших багато, тому ми бажаємо діставати хліб, аби мали змогу їсти, і жити.
3. Були й такі, котрі казали: Поля свої, і виноградники, і доми свої ми віддаємо в заставу, щоб купити зерна і не вмерти.
4. Були й такі, котрі казали: Ми позичили срібло на податок цареві під заставу за лани наші та виноградники наші;
5. У нас таке саме тіло, як у братів наших, і сини наші такі самі, як їхні сини, а ми, ось, мусимо віддавати синів наших і доньок наших у рабство, і деякі з доньок наших уже є у рабстві. Немає жодних засобів для викупу в руках наших; і лани наші і виноградники наші в інших.
6. Коли я зачув ремство їхнє і отакі слова, я вельми розгнівався.
7. Серце моє шаліло, і я суворо дорікав найвельможнішим і старшинам, і сказав їм: Ви займаєтеся здирством з братів ваших. І скликав я супроти них велике зібрання.
8. І сказав їм: Ми викупляли братів своїх юдеїв, проданих народам, наскільки були спроможні, а ви будете продавати навіть братів своїх? Чи вони мають бути продані нам? Вони мовчали, і не знаходили відповіді.
9. І сказав я: Не гаразд ви вчиняєте. Хіба не в страхові перед Богом нашим ви маєте ходити, через ганьбу від тих поганів, ворогів наших?
10. І я також, брати мої, і служники при мені давали їм у позику і срібло, і хліб: нехай залишиться їм цей борг.
11. Я благаю вас, поверніть же їм нині лани їхні, виноградні та оливкові сади їхні, і доми їхні, і відсотки зі срібла і хліба, і вина, і оливи, за котрі ви вчинили позичку їм.
12. І сказали вони: Повернемо і не будемо з них вимагати; вчинимо так, як ти говориш. І покликав я священиків, і наказав їм заприсягтися, що вони так і вчинять.
13. І обтрусив я коліна свої і сказав: Отак нехай витрусить Бог кожного чоловіка, котрий не дотримається слова цього, і з дому його, і з маєтку його, і отак нехай буде в нього витрушено і порожньо. І сказало все зібрання: Амінь! І прославили Бога, і народ дотримався слова цього.
14. Також: від того дня, коли цар настановив мене їхнім намісником в юдейському краї, від року двадцятого й аж до року тридцять другого царя Артаксеркса і упродовж дванадцяти літ не їли намісницького хліба ні я, ані брати мої.
15. А попередні намісники, котрі були до мене, вчиняли утиски народові, і брали від них хліб та вино, окрім сорока шеклів срібла; навіть служники їхні панували над народом. Але я не чинив так, тому що був у страхові Божому.
16. При цьому працю на мурах я продовжував; ланів ми не закуповували; і всі служники мої збиралися туди на роботу.
17. Юдеїв і старшин бувало по сто пʼятдесят душ за моїм столом, у мене, крім тих, що приходили до нас із довколишніх народів.
18. А ось що готовилося на один день: один бик, шість відібраних овечок, і птиця готувалася в мене, а за десять днів витрачалося багато всякого вина. І при всьому цьому хліба від намісників я не вимагав, бо важка служба лежала на цьому народові.
19. Згадай же, Боже мій, на добро мені, все те, що я вчинив для людей цих!

6

Неємії 6

Мужність Неємії

1. Коли почув Санваллат, і Товія, і араб Ґешем і та решта ворогів наших, що я відбудував мура, і не залишив на ньому пошкоджень, – а втім, на той час я ще не навішував дверей у брамах, –
2. Тоді прислав Санваллат та Ґешем до мене сказати: Прийди, і зійдемося в одному із поселень на долині Оно. Але вони замислили вчинити мені лихе.
3. І послав я до них послів, кажучи: Я виконую велику роботу, і не можу прийти. Чому має зупинитися робота ця на той час, як я залишу її, та зійду до вас?
4. Чотири рази присилали вони до мене з отаким запрошенням, і я відповідав їм так само.
5. Тоді прислав до мене Санваллат упʼяте свого служника, котрий мав у руці відкритого листа
6. У ньому було написано: Чутка ходить поміж народів, і Ґашму говорить, що нібито ти і юдеї замислили відділитися, а тому й відбудовуєш мури і хочеш бути в них царем, за тими ж чутками.
7. І пророків поставив ти, щоб вони розголошували про тебе в Єрусалимі і говорили: Цар Юдейський! І подібні речі дійдуть до царя. Отож, приходь, і порадимося разом.
8. І послав я до нього, кажучи: Нічого подібного не було, про що ти говориш; це ти вигадав своїм розумом.
9. Бо всі вони залякували нас, сподіваючись: опустяться руки їхні, залишать справу, і вона не звершиться; але зараз, о Боже, зміцни мої руки!
10. Прийшов я в дім Шемаї, сина Делаї, Мегатавʼїлового сина, а він зачинився і сказав: Ходімо до Божого дому, всередину храму, і замкнемо за собою двері храму, бо прийдуть убити тебе, і прийдуть уночі вбити тебе.
11. Але я сказав: Чи може втікати такий чоловік, як я? Чи може такий, як я, зайти до храму, щоби залишитися живим? Не піду!
12. Я знав, що не Бог послав його, але він пророкував до мене, бо Товія і Санваллат підкупили його.
13. Бо він для того й був підкуплений, щоб я злякався, і вчинив так, і згрішив, і, щоб про мене ходила недобра слава.
14. Згадай, Боже мій, Товію, і Санваллата за цими вчинками їхніми, а також пророчицю Ноадію та інших пророків, котрі хотіли залякати мене!
15. І завершили мура двадцять пʼятого дня місяця елула, за пʼятдесят два дні.
16. Коли зачули про це всі вороги наші, і побачили це всі народи, котрі довкола нас, тоді вони вельми упали в очах своїх і спізнали, що праця наша вчинена від нашого Бога!
17. А понад те вельможі Юдеї багато писали листів, котрі надсилалися до Товії, а Товіїні листи приходили до них.
18. Тому що багато серед них у Юдеї були в таємній спілці з ним, бо він був зятем Шеханії, Арахового сина, а син його Єгоханан узяв за себе доньку Мешуллама, Берехіїного сина.
19. Навіть про доброчинства його вони говорили при мені, а мої слова передавали йому. Товія надсилав листи, щоб залякати мене.

7

Неємії 7

Призначення брамників.

1. Коли мура добудували, і я навісив двері, і настановлені були на своє служіння брамники, і співаки, і левити,
2. Тоді я сказав братові моєму Ханані і старшині Єрусалимської фортеці Хананію, бо він був чоловіком правдивим, і Бога боявся більше, аніж інші.
3. І я сказав їм: Нехай не відчиняються брами Єрусалимські, аж доки не пригріє сонце, і доки вони стоять, нехай замикають і зачиняють брами. І поставив я сторожу із мешканців Єрусалиму, кожного дня на його сторожу, і кожного навпроти дому його.
4. Але місто було значне і просторе, а народу в ньому було небагато і будинки залишалися в руїнах.
5. І поклав мені Бог мій на серце зібрати вельможних і старшин та народ, щоб учинити перепис. І знайшов я родовідний перепис тих, котрі спочатку прийшли, і в нім написано:
6. Ось мешканці країни, котрі вирушили з полону, бранці, що за наказом Навуходоносора, царя вавилонського, були у вигнанні, а відтак повернулися до Єрусалиму та Юдеї, кожний до свого міста;
7. Ті, котрі пішли із Зоровавелем, Ісусом, Неємією, Азарією, Раамією, Нахаманієм, Мордехаєм, Білшаном, Місперетом, Біґваєм, Нехумом, Бааною. Число людей народу Ізраїлевого:
8. Синів Парʼошових – дві тисячі сто сімдесят два;
9. Синів Шеватіїних – триста сімдесят два;
10. Синів Арахових – шістсот пʼятдесят два,
11. Синів Пахат-Моавових, із синів Ісусових та Йоавових – дві тисячі вісімсот вісімнадцять.
12. Синів Еламових – тисяча двісті пʼятдесят чотири,
13. Синів Заттуєвих – вісімсот сорок пʼять.
14. Синів Заккаєвих – сімсот шістдесят.
15. Синів Біннуєвих – шістсот сорок вісім.
16. Синів Беваєвих – шістсот двадцять вісім.
17. Синів Азгадових – дві тисячі триста двадцять два.
18. Синів Адонікамових – шістсот шістдесят сім.
19. Синів Біґваєвих – дві тисячі шістдесят сім.
20. Синів Адінових – шістсот пʼятдесят пʼять.
21. Синів Атерових – з синів Хізкійїних – девʼяносто вісім.
22. Синів Хашумових – триста двадцять вісім.
23. Синів Бецаєвих – триста двадцять чотири.
24. Синів Харіфових – сто дванадцять.
25. Уроджденців Ґівʼону – девʼяносто пʼять.
26. Мешканців із Віфлеєму та Нетофи – сто вісімдесят вісім.
27. Мешканців із Анатоту – сто двадцять вісім.
28. Мешканців із Бет-Азмавету – сорок два.
29. Мешканців із Кірʼят-Єаріму, Кефіри та Беероту – сімсот сорок три.
30. Мешканців з Рами та Ґеви – шістсот двадцять один.
31. Мешканців з Міхмасу – сто двадцять два.
32. Мешканців з Бет-Елу та Аю, – сто двадцять три.
33. Мешканців з Нево другого – пʼятдесят два.
34. Синів Еламу Другого – тисяча двісті пʼятдесят чотири.
35. Синів Харіму – триста двадцять.
36. Уродженців з Єрихону – триста сорок пʼять.
37. Уродженців з Лоду і Хадіду й Оно – сімсот двадцять один.
38. Уродженців із Сенаї – три тисячі девʼятсот тридцять.
39. Священиків, синів Єдаїних з Ісусового дому – девʼятсот сімдесят три.
40. Синів Іммерових – тисяча пʼятдесят два.
41. Синів Пашхурових – тисяча двісті сорок сім.
42. Синів Харімових – тисяча сімнадцять.
43. Левитів, синів Ісусових із Кадміїлового дому, з Годавіїних синів – сімдесят чотири.
44. Співаків, синів Асафових – сто сорок вісім.
45. Брамників, синів Шаллумових, синів Атерових, синів Талмонових, синів Аккувових, синів Хатітиних, синів Шоваєвих – сто тридцять вісім.
46. Храмових нетінеїв – сини Ціхині, сини Хасуфині, сини Таббаотові,
47. Сини Керосові, сини Сіїні, сини Падонові,
48. Сини Левана, сини Хаґави, сини Салмаєві.
49. Сини Хананові, сини Ґідделові, сини Ґахарові;
50. Сини Реаїні, сини Рецінові, сини Некодині;
51. Сини Ґаззамові, сини Уззині, сини Пасеахові,
52. Сини Бесаєві, сини Меунімові, сини Нефішесінові,
53. Сини Бакбутові, сини Хакуфині, сини Хархурові,
54. Сини Бацлітові, сини Мехидині, сини Харшині,
55. Сини Баркосові, сини Сісерині, сини Темахові,
56. Сини Неціяхові, сини Хатіфині,
57. Сини рабів Соломонових; сини Сотаєві, сини Соферетові, сини Перідині.
58. Сини Яалині, сини Дарконові, сини Ґідделові;
59. Сини Шефатіїні, сини Хаттілові, сини Похерет-Гаццеваїмові, сини Амонові;
60. Усіх цих храмових підданців та синів Соломонових рабів – триста девʼяносто два.
61. А оце ті, що прийшли з Тел-Мелаху, з Тел-Харші, Керуву, Аддану та Іммеру, і не могли довести родоводу батьків своїх та свого насіння, і чи з Ізраїля вони.
62. Синів Делаїних, синів Товіїних, синів Некодиних – шістсот сорок два.
63. А також із священиків: сини Ховаїні, сини Коцові, сини Барзіллая, що взяв дружину із доньок Ґілеадянина Барзіллая, і почав зватися їхнім імʼям.
64. Вони шукали родовідного запису свого родоводу, але не знайшли, тому що,  осквернилися і були вилучені із священства..
65. І Тиршата сказав їм, щоб вони не їли із Святого Святих, аж доки не стане священик з Урімом та Туммімом.
66. А всього в цій громаді було сорок дві тисячі триста шістдесят чоловіків,
67. Окрім їхніх служників та їхніх служниць, котрих було сім тисяч триста тридцять сім; а при них співаків і співачок – двісті сорок пʼять.
68. Коней у них було сімсот тридцять шість, їхніх мулів двісті сорок пʼять.
69. Верблюдів чотириста тридцять пʼять, віслюків шість тисяч сімсот двадцять.
70. Деякі старшини батьківських родів зробили внески на виконання робіт. Тиршата віддав до скарбниці золотом тисячу драхм, пʼятдесят кропильниць, пʼятсот тридцять священицьких шат.
71. І деякі із старшин батьківських родів віддали до скарбниці на виконання робіт двадцять тисяч драхм золота, і дві тисячі двісті мін срібла.
72. Інші з народу дали двадцять тисяч драхм золота, і дві тисячі мін срібла, і шістдесят сім священицьких шат.
73. І почали жити священики і левити, і брамники, і співаки, і народ, і храмові нетінеї, і увесь Ізраїль у містах своїх.

8

Неємії 8

Читання й виконання Закону.

1. Коли прийшов сьомий місяць, і сини Ізраїлеві мешкали по містах своїх, тоді зібрався увесь народ, мов один чоловік, на майдан, котрий перед Водною брамою, і сказали книжникові Єздрі, щоб він приніс книгу Закону Мойсеєвого, котрого заповідав Господь Ізраїлеві.
2. І приніс священик Єздра Закон перед зібрання чоловіків і жінок і всіх, котрі могли розуміти, першого дня сьомого місяця.
3. І читав з нього на майдані, котрий перед Водною брамою, від світанку до полудня, перед чоловіками і жінками, а також перед тими, хто міг розуміти, і вуха всього народу були звернені до книги Закону,
4. Книжник Єздра стояв на деревʼяному помості, котрого для нього спорудили; за ним, по праву руку його, стояли Маттітія, і Шема, і Аная, і Урія, і Хілкійя, і Маасея, а по ліву руку його: Педая, і Мішаїл, і Малкійя, і Хашум, і Хашбаддана, Захарія, Мешуллам.
5. І розгорнув Єздра книгу цю на очах усього народу, бо він стояв вище від усього народу. І коли він розгорнув її, увесь народ підвівся.
6. І благословив Єздра Господа, Бога Великого. І увесь народ відповідав: Амінь! Амінь! Піднімаючи догори руки свої, і схиляли голови і поклонялися Господові лицями до землі.
7. Ісус, і Бані, і Шеревея, Ямін, Аккув, Шаббетай, Годійя, Маасея, Келіта, Азарія, Йозавад, Ханан, Пелая та левити пояснювали народові Закона в той час, як народ стояв на своєму місці.
8. І читали з книги, із Божого Закону, виразно і розтлумачували, і народ розумів прочитане.
9. І Неємія, він же Тиршата, і книжник Єздра, священик, і левити, що навчали народ, сказали всьому народові: День цей – святий Господові, Богові вашому: не журіться і не плачте, тому що увесь народ плакав, слухаючи слова Закону.
10. І сказав їм: Ідіть, їжте жирне, і пийте солодке, і посилайте частки тим, у кого нічого не наготовлено; бо день цей святий Господові нашому. І не журіться, тому що радість Господа – то ваша сила.
11. І левити заспокоювали увесь народ, кажучи: Припиніть, бо день цей, святий, не журіться.
12. І пішов увесь народ їсти і пити, і посилати частки, і святкувати з великою радістю; тому що зрозуміли слова, котрі сказали їм.
13. Другого дня зібралися старшини поколінь від усього народу, священики і левити до книжника Єздри, щоб він розтлумачував їм слова Закону.
14. І знайшли написане в Законі, котрого Господь дав через Мойсея, щоб сини Ізраїлеві сьомого місяця, на свято, жили в куренях.
15. А тому оголосили і проголосили по всіх містах своїх і в Єрусалимі, кажучи: Підіть на гору, і несіть гілки оливи садової, і гілки миртові, і гілки пальмові, і гілки широколистих дерев, щоб учинити курені, як написано.
16. І пішов народ, і принесли, і вчинили собі курені, кожний на своєму даху, і на подвірʼях своїх, і на подвірʼях дому Божого, і на майдані біля Водної брами, і на майдані коло Ефраїмової брами.
17. Уся громада, що повернулася з полону, вчинили курені, і замешкала в куренях, бо від днів Ісуса Навина, до цього дня, не робили того сини Ізраїлеві. Радість була вельми велика.
18. І читав з книги Закону Божого щодня, від першого до останнього дня. І святкували свято сім днів, а восьмого дня святкування – за настановою.

9

Неємії 9

Народ приносить каяття.

1. Двадцять четвертого дня цього місяця зібралися всі сини Ізраїлеві в пості та у веретищах, і з попелом на головах своїх, із порохом на них.
2. І відділилося сімʼя Ізраїлеве від усіх народів, і підвелися, і сповідалися за гріхи свої і за злочини батьків своїх.
3. І стояли на своєму місці, і чверть дня читали з книги Закону Господнього, Бога свого, і чверть сповідалися і поклонялися Господові, Богові своєму.
4. І стали на звищене місце левитів: Ісус і Бані, і Кадміїл, Шеванія, Бунні, Шеревея, Бані, Кенані, і кликали дужим голосом до Господа, Бога свого.
5. І сказали левити: Ісус і Кадміїл, Бані, Хашавнія, Шеревея, Годійя, Шеванея, Пехатія: підведіться, прославте і благословіть Господа, Бога свого, од віку і до віку. І буде благословенним ймення Твоєї слави, бо Ти піднесений над усіляким благословенням і похвалою.
6. Ти, Господе, єдиний, Ти витворив небо, небеса небес, і все військо їхнє, землю і все, що на ній, моря, і все, що в них, і Ти живиш усе це, і небесне військо Тобі поклоняється.
7. Ти Сам, Господе Боже, вибрав Аврама, і вивів його з Ура халдеїв, і дав йому імʼя Авраам.
8. І знайшов серце його вірним перед Тобою, і склав з ним заповіта, щоби дати насінню його землю ханаанеїв, хеттеїв, амореїв, періззеїв, євусеїв і ґірґашеїв. І Ти дотримався слова Свого; тому що Ти праведний.
9. Ти побачив бідування батьків наших у Єгипті, і почув волання їхнє біля Червоного моря
10. І явив ознаки та дива над фараоном, і над усіма служниками його, і над усім народом країни його, бо Ти знав, що вони зарозуміло поводилися з ними, і вчинив Ти собі імʼя до цього дня.
11. Ти море розтяв перед ними, і вони пройшли посеред моря суходолом, а тих, що наздоганяли їх, Ти кинув у глибини, мов камінь до могутньої води.
12. У стовпі хмарини Ти проводив їх удень, і в стовпі вогню – уночі, щоб освітлювати їм дорогу, котрою мали йти.
13. І зійшов Ти на гору Сінай, і говорив з ними і розмовляв з ними з неба, і дав їм справедливе право та справедливі суди, настанови і заповіді доброзичливі.
14. І відкрив їм святу Твою суботу, і заповіді, і настанови, і Закон зголосив через служника Твого Мойсея.
15. І хліб з неба Ти дав їм у голоді їхньому, і воду зі скелі джерелив їм у спразі їхній, і сказав їм, щоб вони пішли й оволоділи землею, котру Ти обіцяв їм, присягаючись дати їм.
16. Але вони і батьки наші виявили впертість, і шию свою мали твердою, і не дослухалися заповідей Твоїх;
17. Не захотіли підкоритися, і не памʼятали пречудових діянь Твоїх, котрі Ти учиняв серед них, але тримали шиї свої твердими, і, повставши, настановили вождя, аби навернутися в рабство своє. Однак Ти Бог, що любить прощати, ласкавий і милосердний та довготерпеливий, Ти повільний на гнів, і по великій милості не залишив їх.
18. І хоч вони зробили собі литого бичка, і сказали: Ось бог твій, котрий вивів тебе з Єгипту, і хоч удавалися до великих заколотів,
19. Але Ти, за великим милосердям Твоїм, не залишав їх у пустелі; стовп хмарини не відходив од них удень, аби проводити їх у дорозі, і стовп вогню уночі, щоб освітлювати їм шлях, по котрому мали йти.
20. І Ти дав їм Духа Твого доброго, щоб наставляти їх, і манну Твою не боронив устам їхнім, і воду давав їм для спраги їхньої.
21. Сорок років Ти підтримував їх у пустелі; вони ні в чому не мали нестачі, одежа їхня не відала зносу, і ноги їхні не пухли.
22. І Ти дав їм царства та народи, і розподілив їм за спадком, і вони оволоділи землею Сигона, землею царя хешбонського, і землею Оґа, царя башанського.
23. І синів їхніх Ти розмножив, як зорі небесні, і ввів їх до краю, котрого Ти обіцяв батькам їхнім, що вони прийдуть володіти ним.
24. І увійшли сини їхні, і оволоділи землею, і Ти підкорив їм мешканців краю, ханаанеїв, і віддав їх в руку їхню, і царів їхніх, і народи краю, щоб вони вчинили з ними за своєю волею.
25. І здобули вони укріплені міста і родючу землю, і забрали в своє володіння доми, виповнені всіляким добром, витесані з каменя водозбори, виноградні і оливкові сади, і багато дерев плодових, вони їли, насичувалися, повніли, і насолоджувалися за великою благодаттю Твоєю.
26. І стали непокірними і збунтувалися супроти Тебе, і зневажили Закон Твій, убивали пророків Твоїх, котрі умовляли навернутися до Тебе, і вдавалися до великих образ.
27. За те Ти віддав їх у руки ворогів їхніх, котрі чинили їм утиски. Та коли у важкі їхні часи вони волали до Тебе, Ти вислуховував їх на небесах, і, за значним милосердям Твоїм, давав їм рятівників, і вони рятували їх від руки ворогів їхніх.
28. Та коли починали жити в мирі, то знову вдавалися до лихого перед Тобою, і Ти віддавав їх до рук ворогів їхніх, і вони панували над ними. Та коли вони знову волали до Тебе, Ти вислуховував їх з небес, і за великим Твоїм милосердям, визволяв їх упродовж багатьох літ.
29. Ти нагадував їм, щоб навернулися до Закону Твого, але вони чинили зарозуміло, і не дослухалися заповідей Твоїх, і грішили супроти настанов Твоїх, за котрими існував би чоловік, якби виконував їх; і хребта свого учиняли твердим, і шию свою мали твердою, і не корилися.
30. Наджидаючи їхнього навернення, Ти зволікав упродовж багатьох літ, і нагадував їм Духом Твоїм через пророків Твоїх, але вони не корилися. І Ти віддав їх в руки народів земель.
31. Проте, за великим милосердям Твоїм, Ти не винищив їх до решти, і не залишав їх, тому що Ти Бог щедрий і милосердний.
32. І нині, Боже наш, Боже Великий, Могутній і Грізний, що зберігаєш заповіта і милість, нехай не буде малим перед лицем Твоїм все страждання, котре спіткало нас, царів наших, князів наших, і священиків наших, і пророків наших, і батьків наших і увесь народ Твій, від днів царів асирійських аж до цього дня.
33. У всьому, що спіткало нас, Ти праведний, тому що Ти вчиняв за правдою, а ми завинили.
34. Царі наші, князі наші, священики наші, і батьки наші не виконували Закону Твого, і не дотримувались заповідей Твоїх, і свідчень Твоїх, котрими Ти свідчив супроти них.
35. І в царстві своєму, у великому добрі Твоєму, котре Ти чинив їм, і на широкополій та родючій землі, котру Ти відділив їм, вони не служили Тобі, і не відвернулися од лихих діянь своїх.
36. І ось, ми нині раби на тій землі, котру Ти дав батькам нашим, щоб харчуватися її плодами і її добром, ось, ми тепер раби.
37. І врожаї свої вона примножує для царів, котрим Ти підкорив нас за гріхи наші. І тілами нашими, і худобою нашою вони володіють за своїм свавіллям, і ми у великих тіснотах.
38. Через усе це ми даємо тверду обіцянку, і підписуємо, і на підписові печатка князів наших, левитів і священиків наших.

10

Неємії 10

Список осіб, що поставили печатки на обітниці.

1. Ті, що поставили печатки, були: – намісник Неємія, син Гахаліїн, і Цідкійя.
2. Серая, Азарія, Єремія,
3. Пашхур, Амарія, Малкійя,
4. Хаттуш, Шеванія, Маллух,
5. Харім, Меремот, Овадія,
6. Даниїл, Ґіннетон, Барух,
7. Мешуллам, Авійя, Мійямін,
8. Маазія, Білґай, Шемая – це священики.
9. Левити: Ісус, син Азаніїн, Біннуй, з Хенададових синів, Кадмеїл;
10. І брати їхні: Шеванія, Годійя, Келіта, Пелая, Ханан;
11. Міха, Рехов, Хашавія,
12. Заккур, Шеревія, Шеванія,
13. Годійя, Бані, Беніну,
14. Зверхники народу: Парош, Пахат-Моав, Елам, Затту, Бані,
15. Бунні, Аздад, Бевай,
16. Адонійя, Біґвай, Адін,
17. Атер, Хізкійя, Аззур,
18. Годійя, Хашум, Бецай,
19. Харіф, Анатот, Невай,
20. Маґпіяш, Мешуллам, Хезір,
21. Мешезавʼїл, Садок, Яддуя,
22. Пелатія, Ханан, Аная,
23. Осія, Хананія, Хашшув,
24. Галлохеш, Пілха, Шовек,
25. Рехум, Хашавна, Маасея,
26. Ахійя, Ханан, Анан,
27. Маллух, Харім, Баана.
28. І решта народу, священики, левити, брамники, співаки, храмові нетінеї і всі що відділилися од народів чужинських до Закону Божого, дружини їхні, сини їхні і доньки їхні, усі, котрі мали знання та розуміння,
29. Прилучилися до братів своїх, до найвельможніших із них, і взяли присягу з прокляттям – чинити за Законом, що був даний рукою Мойсея, служника Божого, і дотримуватися, і виконувати всі заповіді Господа, Бога нашого, і настанови Його і приписи Його.
30. І не віддавати доньок своїх чужинським народам, і їхніх дочок не брати за своїх синів.
31. І коли чужинські народи будуть привозити товари і всяку їжу в суботу, не купувати у них у суботу, і в святий день; і сьомого року не займатися будь-якими боргами.
32. І поставили ми собі за закон давати від себе по третині шекля щороку на служіння дому Бога нашого
33. На хліби показні, на постійні хлібні приношення, і на постійне приношення всеспалення, на суботи, на новомісяччя, на свята, на освячені речі і на пожертви за гріх для очищення Ізраїля, і на все, що звершуватиметься в домі Бога нашого.
34. І кинули ми, священики, левити і народ, жереба про пожертву дров, щоб кожна наша родина у певний час щороку приносила їх для дому Бога нашого, щоб вони горіли на жертовникові Господа, Бога нашого, як написано у Законі.
35. І поклали ми щороку приносити в дім Господній першоплоди землі нашої і першоплоди всіляких плодів з усякого дерева.
36. Також приводити в дім Бога нашого до священиків, що служать в домі Бога нашого, первістків із синів наших та із худоби нашої, як написано в Законі, і первістків від великої і дрібної худоби.
37. І приношення з першого помолу нашого, і приношень наших, і плодів усякого дерева, вина і оливи ми будемо припроваджувати священикам до комор при домі Бога нашого і десятину від землі нашої левитам. Вони, левити, будуть брати десятину в усіх містах, де в нас є землеробство.
38. При левитах, коли вони будуть брати левитову десятину, має бути священик, син Ааронів, щоб левити десятину із своїх десятин припроваджували в дім Бога нашого, в приміщення, налаштовані для комори.
39. Тому що в ці приміщення як сини Ізраїлеві, так і левити мають припроваджувати приношення: хліб, вино і оливу. Там же мають бути освячені посудини, і священики, що служать, і брамники і співаки. І ми не занедбаємо дому Бога нашого.

11

Неємії 11

Про мешканців Єрусалиму.

1. І жили старшини народу в Єрусалимі, а решта з народу кидала жереба, щоб одна з десяти частин їхніх замешкала в Святому місті Єрусалимі, а девʼять частин залишалися в інших містах.
2. І благословив народ усіх, котрі добровільно зголосилися замешкати в Єрусалимі.
3. Ось старшини провінції, котрі мешкали в Єрусалимі, а в містах Юдеї мешкали, кожний у своєму маєтку, по містах своїх, ізраїльтяни, священики, левити, і нетінеї храму, і сини служників Соломонових, –
4. У Єрусалимі мешкали із синів Юди і з синів Беньямінових. Із синів Юдиних: Атая, син Уззійї, сина Захарії, сина Амарії, сина Шефатії, сина Магаліїла, із синів Перецових.
5. І Маасея, син Баруха, сина Кол-Хозе, сина Хазаї, сина Адаї, сина Йояріва, сина Захарії, сина Шілоні.
6. Усіх синів Перецових, що мешкали в Єрусалимі, чотириста шістдесят вісім, люди мужні.
7. А ось сини Беньямінові: Саллу, син Мешуллама, сина Йоеда, сина Педаї, сина Кадаї, сина Маасеї, сина Ітіїла, сина Ісаї.
8. А за ними: Ґаббай, Саллай, – девʼятсот двадцять вісім.
9. А Йоїл, син Зіхрі, був старшиною над ними, а Юда, син Сенуїн, був другим над містом.
10. Із священиків: Єдая, син Йоярів, Яхін,
11. Серая, син Хілкійї, сина Мешуллама, сина Садока, сина Мерайота, сина Ахітува, старший у Божому домі.
12. І брати їхні, що служили при домі Божому, – вісімсот двадцять два; і Адая, син Єрохама, сина Пелалії, сина Амці, сина Захарії, сина Пашхура, сина Малкійї;
13. І брати його, старшини родів – двісті сорок два; і Амашсай, син Азаріїла, сина Ахезая, сина Мешіллемота, сина Іммера,
14. І брати його, люди мужні, доблесні, – сто двадцять вісім. Зверхником над нини був Завдіїл, син Ґедоліма.
15. А із левитів: Шемая, син Хашшува, сина Азрікама, сина Хашавії, сина Бунні,
16. І Шаббетай, і Йозавад із старшин левитів відповідали за зовнішні справи дому Божого,
17. А Матанія, син Міхи, сина Завді, сина Асафового, був найперший започатковувач молитви подяки, і Букбукія, другий по ньому з братів його, і Авда, син Шаммуї, сина Ґалала, сина Єдутунового.
18. Усіх левитів у святому місті – двісті вісімдесят чотири.
19. А брамники: Аккув, Талмон та їхні брати, що були на сторожі при брамах, – сто сімдесят два.
20. Інші ізраїльтяни, священики, левити мешкали по всіх містах Юдеї, кожний при наділі своєму.
21. А храмові нетінеї мешкали в Офелі, а Ціха і Ґішпа були над нетінеями.
22. Зверхником над левитами в Єрусалимі був Уззі, син Бані, сина Хашавії, сина Маттанії, сина Міхи, з Асафових синів, співаків під час служіння в домі Божому,
23. Тому що від царя був для них особливий наказ, і призначено було на кожний день для співаків певну оплату.
24. А Петахія, син Мешезавʼїла, із синів Зераха, сина Юдиного, був довірником царя для всіляких справ, котрі стосувалися народу.
25. Із мешканців сільських, що жили на ланах своїх, сини Юдині жили в Кірʼят-Арбі та залежних від неї поселеннях, і в Дівоні та залежних від нього поселеннях, і в Єкавцеїлі та залежних від нього поселеннях,
26. І в Єшуї, і в Моладі, і в Бет-Пелеті,
27. І в Хасар-Шуалі, і в Беер-Шеві та залежних від нього поселеннях,
28. І в Ціклаґу, і в Мехоні, та в залежних від неї поселеннях,
29. І в Ен-Ріммоні, і в Цорї, і в Ярмуті,
30. Заноаху, Адулламі та в поселеннях її, в Лахішу на полях його, в Азці та залежних від неї поселеннях. І розташувалися від Беер-Шеви аж до Гінном-долини.
31. А Беньямінові сини, починаючи від Ґеви, заселили оці міста: Міхмаш, і Айя, і Бет-Ел, та залежні від нього поселення,
32. Анатот, Нов, Ананія,
33. Хацор, Рама, Ґіттаїм,
34. Хадід, Цевоїм, Неваллат,
35. Лод і Оно, долину ремісників.
36. І левити мали житла свої на володіннях Юди і Беньяміна.

12

Неємії 12

Священики і левити, що супроводжували Зоровавеля.

1. Ось священики і левити, що прийшли із Зоровавелем, сином Шеалтіїловим, та з Ісусом: Серая, Їрмея, Єздра,
2. Амарія, Маллух, Хаттуш,
3. Шеханія, Рехум, Меремот,
4. Іддо, Ґіннетой, Авійя,
5. Мійямін, Маадія, Білґа,
6. Шемая, і Йоярів, Єдая,
7. Саллу, Амок, Хілкійя, Єдая. Це старшини священиків і братів їхніх за днів Ісуса.
8. А оце левити: Ісус, Біннуй, Кадміїл, Шеревея, Юда, Матанія, старший над славословʼям, він і брати його.
9. І Бакбукія та Унні, їхні брати, поруч із ними стояли на сторожі.
10. А Ісус породив Йоякима, а Йояким породив Елʼяшіва, а Елʼяшів породив Йояду,
11. А Йояда породив Йонатана, а Йонатан породив Яддуя.
12. За днів Йоякимових були священики, старшини родів: з роду Сераїного – Мерая, а з роду Їрмеїного – Хананія,
13. З роду Єздриного – Мешуллам, а з роду Амаріїного – Єгоханан,
14. З роду Меліхового – Йонатан, з роду Шеваніїного – Йосип.
15. З роду Хорімового – Адна, з роду Мерайотового – Хелкай,
16. З роду Іддового – Захарія, з роду Ґіннетового – Мешуллам,
17. З роду Авійїного – Зіхрі, з роду МінІямінового та із Моадеїнового – Пілтай,
18. З роду Білґиного – Шаммуя, з роду Шемоїного – Йонатан,
19. З роду Йоярівового – Маттенай, з роду Єдаїного – Уззі,
20. З роду Саллаєвого – Каллай, з роду Амокового – Евер.
21. З роду Хілкійїного – Хашавія, з роду Єдаїного – Натанаїл.
22. Левити, старші батьківських родів за днів Елʼяшіва, Йояди, Йоханана і Яддуя були записані у зверхники родів, також священики – за царювання Дарія перського.
23. Сини Левія, старшини родів, вписані до Літопису до днів Йоханана, сина Елʼяшівового.
24. Зверхники левитів: Хашавія, Шеревія, та Ісус, син Кадміїлів, і брати їхні були навпроти них – почергово славити і дякувати, за настановами Давида.
25. Матанія, і Бакбукія, Овадія, Мешуллам, Талмон, Аккув, охоронці, брамники на сторожі біля порогів брамових.
26. Вони були за днів Йоякима, сина Ісуса, сина Йоцадакового, та за днів намісника Неємії, і книжника Єздри, священика.
27. При освячені мурів єрусалимських викликали левитів з усіх місць, наказуючи їм прийти до Єрусалиму для звершення освячення з радістю, з подяками та піснями, із звуками кимвалів, арф та цитрів.
28. І зібралися сини співаків з округи єрусалимської, а також із поселень нетофатян,
29. А також із дому Бет-Ґілґала, із ланів Ґеви та Азмавету, бо співаки спорудили собі осідки довкола Єрусалиму.
30. І очистилися священики та левити, і очистили народ, а також брами та мура.
31. Тоді я вивів старшин Юдеї на мура, і вилаштував два великих хори для ходу, і один із них простував по правому боці муру до Смітникової брами,
32. За ними йшов Гошая та половина Юдиних старшин,
33. Азарія, Єздра, і Мешуллам,
34. Юда, і Беньямін, і Шемая, і Ірмея.
35. Із синів священиків із сурмами: Захарія, син Йонатана, сина Шемаї, сина Маттанії, сина Міхаї, сина Заккура, сина Асафового,
36. І брати його: Шемая, і Азаріїл, Мілай, Ґілалай, Маай, Натанаїїл, і Юда, Ханані з музичними інструментами Давида, Божого чоловіка, і книжник Єздра попереду їх.
37. Біля брами Джерельної, навпроти них, вони зійшли по сходинках Давидового міста, по сходах, що вели на мур поза домом Давидовим аж до Водяної брами на схід.
38. Другий хор простував навпроти їх, по лівим боці муру, а за ними я і половина народу, муром від вежі Печей, аж до Широкого муру.
39. І від Ефраїмової брами, повз стару браму, і до брами Рибної і вежі Хананʼїла, і вежі Меа, і аж до брами Овечої, і зупинилися біля брами Вʼязничної.
40. Потім обидва хори зупинилися біля дому Божого, і я та половина старшин зі мною,
41. І священики: Елʼяким, Маасея, МінІямин, Міхая, Еліоенай, Захарія, Хананія – з сурмами.
42. І Маасея, і Шемая, і Елеазар, і Уззі, і Єгоханан, і Малкійя, і Елам, і Езер. І співали співці голосно, а Їзрахія був їхнім старшиною.
43. І приносили того дня значні пожертви, і веселилися; тому що Бог дарував їм велику радість. І звеселювалися також і дружини, і діти, і радість Єрусалимову було далеко чути.
44. Того ж таки дня призначені були люди над коморами для коштовностей і приношення першоплодів і для десятини, щоб збирати з ланів при містах частки, які належали за законом священикам і левитам; бо юдеям радісно було дивитися на священиків та левитів, які
45. Провадили служіння Богові своєму і дійство очищення, і були співаками і брамниками за настановами Давида і сина його Соломона.
46. Бо здавна, за днів Давида і Асафа були старші співаків і пісні Богові, – хвали і вдячности.
47. Усі ізраїльтяни, за днів Зоровавеля і за днів Неємії, давали частки співакам і брамникам на щодень; і віддавали святині левитам, а левити давали частину синам Аароновим.

13

Неємії 13

Неємія прагне порядку.

1. Того дня прочитано було з Книги Мойсеєвої уголос перед народом, і знайдене написане в ній: аммонієць і моавитянин не може увійти до Божого зібрання повік.
2. Тому що вони не зустріли синів Ізраїля з хлібом і водою, і найняли супроти нього Валаама, щоби проклясти його; та Бог наш обернув прокляття на благословення,
3. Зачувши цей Закон, вони відділили все чужинське від Ізраїля.
4. А перед тим священик Елʼяшів, призначений доглядати комору при домі Бога нашого, родич Товіїн,
5. Обладнав для нього велику кімнату, до котрої передніше клали хлібні приношення, ладан, молоде вино і оливу, як належало за Законом для левитів, співаків і брамників і приношення для священиків.
6. Коли все це відбувалося, я не був у Єрусалимі; тому що тридцять другого року вавилонського царя Артаксеркса я ходив до царя, і по збігові кількох днів, я залишив царя.
7. Коли я повернувся до Єрусалиму, і довідався про недобру справу, котру вчинив Єлʼяшів, обладнавши для Товії комору на подвірʼї дому Божого,
8. Тоді мені було вельми неприємно, і я викинув усі домашні речі Товіїні геть з комори,
9. І тоді я наказав, і вони очистили комори, і наказав знову внести туди посудини дому Божого, хлібне приношення і ладан.
10. І ще я довідався, що частки левитам не віддаються, і що левити і співаки, які робили свою справу, порозбігалися, кожний на своє поле.
11. І я висловив за це догану старшинам, і сказав: Навіщо залишений нами дім Божий? І я зібрав їх, і настановив їх на місце їхнє.
12. І всі юдеї почали приносити десятини хліба, вина і оливи в комори.
13. І поставив я над коморами Шелемію священика й Садока книжника, і Педаю з левитів і при них Ханана, сина Заккура, сина Маттаніїного, бо вони вважалися вірними. І на них покладено роздавати частки братам своїм.
14. Згадуй мене за це, Боже мій, і не зітри мої добродіяння, котрі я вчинив для дому мого Бога і для служіння при ньому;
15. За тих днів побачив я в Юдеї, що в суботу чавлять виноград у чавилах, возять снопи, і навʼючують віслюків вином, виноградом, і смоквами, і всіляким вантажем, і відвозять в суботній день до Єрусалиму. І я свідчив супроти них того ж дня, коли вони продавали їстівне.
16. І тиряни жили в Юдеї, і привозили рибу й усілякий вантаж, і продавали в суботу мешканцям Юдеї і в Єрусалимі.
17. І я покартав князів з Юдеї, і сказав їм: Навіщо ви чините таке зло і опогонюєте день суботній?
18. Чи не так чинили батьки ваші, і за те Бог наш навів на нас і на оце місто все це лихо? А ви збільшуєте гнів Його на Ізраїля, зневажаючи суботу.
19. Після цього, коли сутеніло при брамах єрусалимських, перед суботою, я наказав замикати брами, і сказав, щоб не відчиняли їх до ранку після суботи. І служників своїх я поставив біля кожної брами, щоб жодний вантаж не входив суботнього дня;
20. І ночували крамарі і купці всіляких речей поза Єрусалимом і вперше, і вдруге.
21. Тоді я суворо попередив їх і свідчив супроти них і сказав їм: Чому ви ночуєте біля муру? Якщо вчините це ще раз, я накладу на вас руку. І звідтоді вони не приходили в суботу.
22. І сказав я левитам, щоб вони очистилися і приходили стерегти брами, щоб святити день суботній. І за це згадуй мене, Боже мій, і помилуй мене з великої милости Твоєї!
23. І ще тими днями я бачив Юдеїв, котрі взяли собі дружин із ашдодянок, аммонійок, і моавитянок.
24. І від того сини їхні говорили наполовину ашдодською, чи мовою інших народів, і не вміли розмовляти єврейською.
25. Я покартав їх за це, і проклинав їх, і деяких із мужів бив, виривав у них волосся, і заклинав їх Богом, щоб вони не віддавали доньок своїх за синів їхніх, і не брали дочок їхніх за синів своїх і за себе.
26. Чи не через них, говорив я, грішив Соломон, цар Ізраїлів? У багатьох народів не було такого царя, як він. Він був улюбленцем Бога свого, і Бог настановив його царем над усіма ізраїльтянами; і все ж таки чужинські жінки увели в гріх і його.
27. І чи можливо нам чути про вас, що ви чините все це велике зло, грішите перед Богом нашим, приймаючи в співжиття чужинських жінок?
28. І один із синів Йояди, сина Елʼяшіва, великого священика, був зятем хоронянина Санваллата, – і я прогнав його від себе.
29. Пригадай їм, Боже мій, що вони опоганили священство і заповіта священицького і левитського.
30. Так очистив я їх від усього чужинського, і поновив служіння священиків і левитів, кожного на справу його,
31. І за пожертву дров у призначений час, і за першоплоди. Згадай мене, Боже мій, мені на добро!