Пасха наша, Христос

 

 

Подія суперісторична! Якби не було Воскресіння Христа, не було б порятунку людству. Не було б віри, без якої неможливо догодити Богові. Не було б надії, яка, за словами Апостола, не осоромлює і нарешті не освятила б нас любов Божа на спасіння, на життя вічне у Господі і з Господом у Його вічному Царстві. Слово Боже, котре лишив нам Христос у спадок, - осяйне світло серцю і розумові нашому, щоб ми не заблукали між замірами лукавого винищити в людях віру в живого Бога. Отож, розчинивши вірою Слово Боже у своєму духовному єстві, ми дістали силу Божу для власного рятунку. Алілуя!

Пасха наша, Христос, навічно в нашому серці, і ми щодня і щомиті святкуємо Його присутність в нашій душі, і духовній нашій людині, яку Христос, воскресив Духом Святим, також воскресив через віру нашу, і ми співвоскресли з ним. Алілуя!А нині ми святкуємо Його перемогу над смертю, бо Він подвигом душі Своєї на Ґолґофському Хресті, здобув нам, вірникам своїм, вічне життя, поправши смертю смерть, і Воскресінням Своїм учинив Собі славу нетлінну.

Улюблені брати і сестри в Господі! Гідно поклоняючись Господу, з любов'ю до Нього і до ближнього, ми водночас славимо Вітця і дякуємо Йому найсердечнішим чином за Його Батьківський подвиг, невимірний подвиг Його великого серця, бо Він жертовно віддав Єдиносущного Сина на Ґолґотський Хрест, щоб ми, люди, дістали життя і життя вічне. Любимо і надалі нашого Триєдиного Бога, поклоняємося Йому в дусі, виконуючи досконало Його волю - Бога Вітця, Бога Сина, Бога Духа Святого. Будьмо святими, як Він Святий, бо народжені від Нього.

 

Амінь! Христос Воскрес, Воістину Воскрес!

Олександр Гижа

Євангелія від Івана 20 Розділ

Воскресіння Ісуса.

1. А першого дня тижня Марія Магдалина прийшла до гробниці вдосвіта, коли було ще темно, і побачила, що камінь відкочено від гробниці;
2. Отож, побігла вона і прийшла до Симона Петра і до іншого учня, котрого любив Ісус, і сказала їм: Вони забрали Господа з гробниці, і не відаємо, де поклали Його.
3. Відразу вийшов Петро та інший учень і пішли до гробниці.
4. Вони побігли обидва разом; але другий учень біг швидше від Петра і прийшов до гробу перший;
5. Він нахилився й побачив лляну плащаницю, що лежала, але до гробу не увійшов.
6. Слідом за ним прийшов Симон Петро і зайшов до гробу, де побачив саму лише лляну плащаницю, що лежала.
7. І хустка, яка була на голові Його, лежала не з лляною плащаницею, а згорнута – не на своєму місці.
8. Тоді зайшов також другий учень, що передніше прибіг до гробу, і побачив, і увірував.
9. Бо вони ще не знали з Писання, що Йому належало воскреснути з мертвих.
10. Потому учні знову повернулися до себе в дім.
11. А Марія стояла біля гробу і плакала. І коли плакала, схилилася і зазирнула до гробу.
12. І побачила двох Ангелів у білому одязі, що сиділи – один у головах, а другий в ногах, де лежало Ісусове Тіло.
13. І вони сказали їй: Жоно! Чого плачеш? Сказала їм: Забрали Господа мого, і не відаю, де поклали Його.
14. Сказавши те, вона озирнулася назад і побачила Ісуса, Котрий стояв, але не впізнала, що це Ісус.
15. Ісус сказав їй: Жоно! Чого ти плачеш? Кого шукаєш? Вона гадала собі, що це садівник, і сказала Йому: Пане! Якщо ти виніс Його, то скажи мені, де ти поклав Його, і я заберу Його.
16. Ісус сказав їй: Маріє! Вона озирнулася і сказала Йому: Раввуні! – що означає: Учителю!
17. Ісус сказав їй: Не торкайся до Мене, бо Я ще не зійшов до Батька Мого; а йди до братів Моїх і скажи їм: Іду до Батька Мого і до Батька вашого і до Бога Мого і Бога вашого. 
18. Марія Магдалина пішла і сповістила учням, що бачила Господа, і що Він оце сказав їй.
19. Того ж першого дня тижня увечері, коли двері дому, де збиралися учні Його, були замкнені, бо остерігалися юдеїв, прийшов Ісус, став посередині і сказав їм: Мир вам! 
20. Сказавши це, Він показав їм руки (і ноги) і бік Свій. Учні зраділи, побачивши Господа.
21. А Ісус сказав їм удруге: Мир вам! Як послав Мене Батько, так і Я посилаю вас. 
22. Сказавши це, Він дихнув і сказав їм: Прийміть Духа Святого. 
23. Кому відпустите гріхи, тому простяться; на кому залишите, на тому й залишаться. 
24. А Хома, один із дванадцятьох, що називався Близнюк, не був тут з ними, коли приходив Ісус.
25. Інші учні сказали йому: Ми бачили Господа! Але він (Хома) сказав їм: Якщо не побачу на руках Його ран від цвяхів, і не вкладу пальця мого в рани від цвяхів, і не вкладу руки моєї в бік Його, не повірю.
26. По восьми днях знову були в домі учні Його, і Хома з ними. Прийшов Ісус, коли двері були замкнені, став усередині поміж них, і сказав: Мир вам! 
27. Потім сказав Хомі: Простягни пальця свого сюди і поглянь на руки Мої; простягни руку твою і вклади в бік Мій, і не будь невіруючим, але віруючим.
28. Хома сказав Йому у відповідь: Господь мій і Бог мій!
29. Ісус сказав йому: Ти повірив, тому що побачив Мене: щасливі ті, що не бачили і увірували. 
30. Багато звершив Ісус перед учнями Своїми також інших див, про котрі не написано у цій книзі;
31. А ці написано, щоб ви увірували; що Ісус є Христос (Месія), Син Божий, і, віруючи, мали життя в ім‘я Його.