Головна   Бут   Вих    Лев   Чис   П.Зак   І.Нав   Суд   Рут   1Цар   2Цар   3Цар   4Цар   1Літ   2Літ   Єздр   Неєм   Ест   Йова   Псал   Прит   Екк   П.Пісн   Ісаї    Єрем   Пл.Єр   Єзек   Дан   Осії   Йоїла   Ам   Овд   Йони   Міх   Наум   Авак   Соф   Огія   Зах   Малах   Мат   Мрк   Лук   Іван   Діян   Яков   1Пет   2Пет   1Ів   2Ів   3Ів   Юди   Рим   1Кор   2Кор   Гал   Ефес   Фил   Кол   1Сол   2Сол   1Тим   2Тим   Тита   Филм   Євр   Одк.

Книга Ісуса Навина

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24

Ісуса Навина 1

Господь затверджує Навин вождем народу.

1. По смерті Мойсея, слуги Господнього, Господь сказав Ісусові, синові Навиному, служителеві Мойсеєвому:
     Вих.17:9; Чис.27:18

2. Мойсей, слуга Мій, помер; отож, підведися, перейди через Йордан цей, ти і увесь народ сей, на землю, котру Я даю їм, синам Ізраїля.
     П.Зак.34:5

3. Кожне місце, на котре стануть стопи ніг ваших, Я даю вам, як Я сказав Мойсеєві:
     П.Зак.11:24; Іс.Нав.14:9

4. Від пустелі й Ливану цього і до річки великої, річки Єфрату, всю землю хеттеїв; і до Великого моря на захід сонця будуть рубежі ваші.
     Вих.23:31

5. Ніхто не встоїть перед тобою упродовж усіх днів життя твого; і, як Я був з Мойсеєм, так буду й з тобою; не відступлюся од тебе і не залишу тебе.
     П.Зак.31:8; Євр.13:5

6. Будь несхитним і мужнім; бо ти народові цьому передаси на володіння землю, котру Я присягався батькам їхнім дати їм.
     П.Зак.1:38; 3:28; 31:7

7. Тільки будь несхитний і вельми мужній, і ревно пильнуй і виконуй увесь закон, котрий заповідав тобі Мойсей, слуга Мій, не ухиляйся від нього ні праворуч, ані ліворуч, щоб мав успіх у всіх започатках твоїх.
     П.Зак.5:29; 3Ц.2:3; Євр.3:5

8. Нехай же не відходить ця книжка Закону від уст твоїх; але пізнавай її вдень і вночі, щоб достеменно виконувати все, що в ній написане: тоді матимеш успіх на шляхах твоїх і будеш учиняти розважливо.
     Пс.1:2, 3

9. Ось, Я наказую тобі: будь несхитний і мужній, не страхайся і не жахайся; бо з тобою Господь, Бог твій, скрізь, куди не підеш.

10. І наказав Ісус старшинам народу і сказав:

11. Пройдіться станом і накажіть народові, і скажіть: Збирайте собі їжу на дорогу; бо за три дні по цьому ви підете за Йордан цей, аби перейти взяти землю, котру Господь, Бог батьків ваших, дає вам на володіння.
     Іс.Нав.3:2

12. А коліні Рубеновому, Ґадовому і половині коліна Манасіїного Ісус сказав:

13. Пригадайте слово, яке заповідав вам Мойсей, слуга Господній, говорячи: Господь, Бог ваш, дав вам спочинок і землю оцю.
     Чис.32:20

14. Жінки ваші, діти ваші і скотина ваша нехай залишаться на землі, котру дав вам Мойсей, за Йорданом; а ви, ті, що можете битися збройно, рушайте перед братами і допомагайте їм,
     Чис.32:29; Іс.Нав.4:12

15. Допоки Господь не дасть спочину братам вашим, як вам; доки й вони не дістануть на володіння землю, котру Господь, Бог ваш, дає їм. А тоді повертайтеся на спадщину вашу і посідайте землю, котру Мойсей, слуга Господній, дав вам за Йорданом на схід сонця.

16. У відповідь вони сказали Ісусові: Все, що накажеш нам, виконаємо, і куди не пошлеш нас – ми підемо.
     Вих.19:8

17. Як підкорялися ми Мойсеєві, так будемо підкорятися тобі у всьому: тільки Господь, Бог твій, нехай буде з тобою, як Він був з Мойсеєм.

18. Кожний, хто чинитиме усупереч наказові твоєму і не виконає розпоряджень твоїх у всьому, що ти накажеш йому, нехай буде зрокований на смерть. Тільки будь несхитним і мужнім!

Ісуса Навина 2    

Рахав і вивідувачі.

1. І послав Ісус, син Навинів, із Ситтіму двох вивідувачів таємно, і сказав: Підіть, роздивіться землю та Єрихон. Двоє юнаків пішли і прийшли в дім блудниці на ймення Рахав, і лишилися там ночувати.
     Чис.25:1; Іс.Нав.7:2; Як.2:25; Євр.11:31

2. І повідали цареві Єрихонському: Ось, якісь люди із синів Ізраїля прийшли сюди цієї ночі, щоб вивідати землю.

3. Цар Єрихонський послав сказати Рахаві: Видай людей, котрі прийшли до тебе, які увійшли в дім твій; бо вони прийшли, щоб вивідати всю землю.

4. Але жінка взяла двох юнаків тих і сховала їх, і сказала: Справді, приходили до мене, але я не відала, звідки вони.
     Іс.Нав.6:16

5. Коли ж у сутінках належало зачиняти браму, тоді вони вийшли. Не знаю, куди ті люди пішли. Женіться швидше за ними, то ви доженете їх.

6. А сама відвела їх на покрівлю і сховала їх поміж снопами льону, які поскладала вона певним чином на покрівлі.

7. А послані люди гналися за ними шляхом на Йордан до самісінької переправи; а браму тої ж миті зачинили, після того, як погоня подалася за ними.

8. Передніше, аніж вони (юнаки) полягали спати, вона зійшла до них на покрівлю

9. І сказала їм: Я знаю, що Господь віддав землю оцю вам; бо ви нагнали жаху на всіх нас, і всі мешканці землі цієї виповнилися од вас страхом.
     Вих.23:27; Чис.21:3

10. Бо ми чули, як Господь висушив перед вами воду Червоного моря, коли ви йшли з Єгипту, і як учинили ви з двома царями аморейськими за Йорданом, з Сигоном і Оґом, котрих ви ущент понищили.
     Вих.14:21; Чис.21:24-35

11. Коли ми почули про це, знесиліло серце наше, і в жодному з нас не стало духу супроти вас; бо Господь, Бог ваш, є Бог на небі вгорі і на землі внизу.
     Вих.15:14, 15; П.Зак.4:39; Іс.Нав.5:1

12. Отож, присягніться мені Господом, я благаю вас, що, як я вчинила вам милість, так і ви учините милість домові батька мого; і дасте мені певну ознаку,
     Іс.Нав.6:16, 22, 23, 25

13. Що ви збережете живими батька мого і матір мою, і братів моїх, і сестер моїх, і всіх, хто є у них, і захистите наше життя від смерти.

14. Ці люди сказали їй: Життя наше замість вас нехай буде зроковане на смерть, якщо ви не відкриєте цієї справи нашої; а коли Господь передасть нам землю, ми вчинимо з тобою милостиво та справедливо.
     Іс.Нав.6:21

15. І спустила вона їх на мотузці через вікно; бо дім її був у міському мурі, і вона мешкала у міському мурі.
     2Кор.11:32

16. І сказала їм: Ідіть на гору, щоб не зустріли вас переслідувачі, і сховайтеся там на три дні, аж доки не повернуться ті, що погналися за вами, а тоді підете вашим шляхом.

17. І сказали їй ті люди: Ми вільними будемо від твоєї клятви, котрою ти нас закляла, якщо не вчиниш так:

18. Ось, як ми прийдемо на цю землю, ти прив’яжи червону мотузку до вікна, через котре ти нас спустила, а батька і матір твоїх, усю родину батька твого збери до себе у дім твій.

19. І якщо хто-небудь вийде за двері дому твого, того кров на голові його, а ми не завинили, і хто буде з тобою в домі твоєму, того кров на голові нашій, якщо чиясь рука торкнеться його.

20. Якщо ж ти відкриєш оцю нашу справу, то ми також вільні будемо від клятви твоєї, котрою ти нас закляла.

21. Вона сказала: Нехай буде за словом вашим! І відпустила їх, і вони пішли, а вона прив’язала до вікна червону мотузку.

22. Вони рушили і прийшли на гору, і пробули там три дні, доки не повернулися ті, що гналися за ними. Переслідувачі шукали їх по всій дорозі, і не знайшли.

23. Таким чином два оці чоловіки рушили назад, зійшли з гори, перейшли Йордан, прийшли до Ісуса, сина Навинового, і переказали йому все, що з ними сталося.

24. І сказали Ісусові: Справді Господь передав усю землю оцю в наші руки, і всі мешканці землі у страхові од нас.

Ісуса Навина 3    

Перехід через Йордан.

1. І підвівся Ісус рано-вранці, і рушили вони від Ситтіму і прийшли до Йордану, він і всі сини Ізраїля, і ночували там, ще не переходячи його.
     Чис.25:1; Іс.Нав.6:12

2. За три дні пішли наглядачі станом,

3. І переказали народові розпорядження, кажучи: Коли побачите Ковчега Заповіту Господа, Бога нашого, і священиків, і левитів, які будуть нести його, то ви також рушайте з місця свого і йдіть за Ковчегом.

4. А втім, відстань між вами і ним має бути близько двох тисяч ліктів за мірою; не підходьте до нього близько, щоб знати вам шлях, котрим простувати; бо ви не ходили цим шляхом ні вчора, ні третього дня.

5. І сказав Ісус народові: Освятіться, бо завтра витворить Господь поміж вами чудеса.
     Вих.19:10; Лев.20:7

6. А священикам сказав Ісус: Візьміть Ковчега Заповіту і рушайте перед народом. Священики взяли Ковчега Заповіту, і пішли перед народом.
     Чис.4:15; Іс.Нав.6:6

7. Тоді Господь сказав Ісусові: В сей день Я зачну звеличувати тебе перед очима всіх синів Ізраїля, аби вони спізнали що, як Я був із Мойсеєм, так буду й з тобою.
     Іс.Нав.1:5, 17; 4:14

8. А ти накажи священикам, які несуть Ковчега Заповіту, і скажи: Як тільки увійдете у воду Йордану, зупиніться в Йордані.

9. Ісус сказав синам Ізраїля: Підійдіть сюди і вислухайте слова Господа, Бога вашого.

10. І сказав Ісус: З цього будете знати, що серед вас є Бог живий, Котрий прожене від вас ханаанеїв і хеттеїв, і хіввеїв, і періззеїв, і ґірґашеїв, і амореїв, і євусеїв.
     Бут.15:19; Вих.3:8; Єр.10:10

11. Ось, Ковчег Заповіту Господа всієї землі рушить перед вами через Йордан.
     Пс.8:2; Діян.7:45

12. І візьміть собі дванадцять мужів із колін Ізраїлевих, по одному чоловікові від коліна.

13. І тільки-но ступні священикових ніг, які нестимуть Ковчега Господа, Володаря всієї землі, ступлять у воду Йордану, то відокремляться води, які течуть донизу, від тих, що вгорі, і вони стануть стіною.
     Пс.113:3

14. Отож, коли народ рушив од своїх шатрів, щоб перейти Йордан, і священики понесли Ковчега Заповіту перед народом,
     Діян.7:45

15. То тільки-но ті, що несли Ковчега, ступили у воду Йордану, і ноги священиків, які несли Ковчега, занурилися у воду Йордану (Йордан виходить з берегів своїх в пору жнив),
     1Л.12:15

16. Вода, що бігла зверху, зупинилася і звелася стіною на вельми значній відстані до міста Адама, котре за Цортаном; а та, що бігла в море Арави, в море Солоне, пішла і щезла.
     Вих.14:21; Пс.113:3; Ав.3:9

17. І народ переходив навпроти Єрихону; а священики, які несли Ковчега Заповіту Господнього, стояли на суходолі посеред Йордану твердою ногою. Всі сини Ізраїля переходили суходолом, аж доки увесь народ не перейшов через Йордан.

Ісуса Навина 4    

Два пам’ятники.

1. Коли увесь народ перейшов через Йордан, Господь сказав Ісусові:

2. Візьми собі з народу дванадцять чоловіків, по одному чоловікові з коліна,

3. І накажіть їм і скажіть: Візьміть собі звідси, із річища Йорданового, де стояли ноги священиків нерухомо, дванадцять каменів, і перенесіть їх з собою, і покладіть їх на місце, де будете ночувати цієї ночі.

4. Ісус прикликав дванадцятеро чоловіків, котрих призначив із синів Ізраїля по одному чоловікові з коліна;

5. І сказав їм Ісус: Підіть перед Ковчегом Господа, Бога вашого, на середину Йордану, і візьміть звідти і покладіть кожний на плече своє одного каменя, за числом синів Ізраїля,

6. Щоб вони були у вас знаменням. Коли запитають вас у прийдешньому сини ваші і скажуть: Для чого оце каміння?
     Вих.12:26

7. Ви скажете їм: Для пам’ятку про те, що вода Йордану розділилася перед Ковчегом Заповіту Господа, коли він переходив через Йордан, тоді вода Йордану розділилась. Таким чином камені оці будуть для синів Ізраїля пам’ятником наповік.
     Іс.Нав.3:13

8. І вчинили сини Ізраїля так, як наказав Ісус: взяли дванадцять каменів з Йордану, як говорив Господь Ісусові, за числом колін Ізраїля, і перенесли їх із собою на ночівлю, і поклали їх там.

9. Й інші дванадцять каменів поставив Ісус посеред Йордану на місці, де стояли ноги священиків, які несли Ковчега Заповіту. Вони там є донині.

10. Священики, які несли Ковчега, стояли посеред Йордану, аж доки не скінчилося все, що Господь наказав Ісусові сказати народові, – так, як заповідав Мойсей Ісусові; а народ тим часом квапливо переходив.

11. Коли увесь народ перейшов Йордан, тоді перейшов і Ковчег Заповіту Господнього, і священики перед народом;

12. І сини Рубенові, і сини Ґада, і половина коліна Манасіїного перейшли, озброєні, попереду синів Ізраїля, як говорив їм Мойсей.
     Чис.32:21

13. Близько сорока тисяч озброєних на бій перейшли перед Господом на рівнини Єрихонські, щоб стати до бою.

14. Того дня звеличив Господь Ісуса перед очима всього Ізраїля, і почали боятися його, як боялися Мойсея, упродовж усіх днів життя його.
     Іс.Нав.3:7

15. І сказав Господь Ісусові, говорячи:

16. Накажи священикам, які несуть Ковчега Одкровення, вийти з Йордану.

17. Ісус наказав священикам і сказав: Вийдіть з Йордану!

18. І коли священики, які несли Ковчега Заповіту Господнього, вийшли з Йордану, то тільки-но ступні ніг їхніх ступили на суходіл, вода Йордану ринула по своєму річищу і полинула, як учора і третього дня, вище усіх берегів своїх.

19. І вийшов народ із Йордану десятого дня першого місяця, і отаборився у Ґілґалі, східніше Єрихону.
     Вих.12:2; Іс.Нав.5:9

20. І дванадцятеро каменів, котрі взяли вони з Йордану, Ісус поставив у Ґілґалі.

21. І сказав синам Ізраїля: Коли запитають у прийдешньому сини ваші батьків своїх: Що означають ці камені?

22. Скажіть синам вашим: Ізраїль перейшов через Йордан цей суходолом.

23. Тому що Господь, Бог ваш, осушив воду Йорданову для вас, аж доки ви не перейшли його, так само як Господь, Бог ваш, учинив з Червоним морем, котре осушив перед нами, доки ми не перейшли його,
     Вих.14:21, 22; Пс.77:13; 113:3

24. Щоб усі народи землі спізнали, що рука Господня могутня, і щоб ви боялися Господа, Бога вашого, упродовж днів усіх.

Ісуса Навина 5    

Страх перед Ізраїлем. Манна вичерпалась.

1. Коли всі царі аморейські, котрі жили по цей бік Йордану до моря, і всі царі ханаанські, котрі біля моря, почули, що Господь осушив води Йордану перед синами Ізраїля, допоки переходили вони, тоді знесилилося серце їхнє, і не стало вже у них духу супроти синів Ізраїля.
     П.Зак.11:25; Іс.Нав.2:9; 24; 3:16

2. О тій порі сказав Господь Ісусові: Вчини собі гострі ножі і пообрізуй синів Ізраїля вдруге.
     Вих.4:25

3. І вчинив собі Ісус гострі ножі, і обрізав синів Ізраїля на Пагорбі обрізання.

4. Ось причина, чому обрізав Ісус синів Ізраїля: увесь народ, який вийшов з Єгипту, чоловічої статі, всі придатні для війни, померли в пустелі на шляху, після виходу з Єгипту.
     Чис.14:23

5. А той народ, що вийшов з Єгипту, був обрізаний; але увесь народ, що народився в пустелі після того, як вийшов з Єгипту, був необрізаний.

6. Бо сини Ізраїля сорок років ходили в пустелі, доки не повмирав увесь народ придатний до війни, що вийшов з Єгипту, котрі не дослухалися голосу Господнього, і котрим Господь присягався, що вони не побачать землі, котру Господь із присягою обіцяв батькам їхнім, дати нам землю, де тече молоко і мед.
     Вих.3:8; Чис.14:22, 23

7. Але замість них поставив синів їхніх. Цих обрізав Ісус, бо вони були необрізані, тому що їх у дорозі не обрізували.

8. Коли увесь народ був обрізаний, лишався він на своєму місці у стані, доки не видужав.

9. І сказав Господь Ісусові: Нині Я зняв із вас ганьбу єгипетську. Саме тому й називається те місце: Ґілґал, навіть донині.
     Бут.34:14; Вих.16:3; Ос.4:15

10. І стояли сини Ізраїля станом у Ґілґалі, і звершили Пасху чотирнадцятого дня місяця увечері на рівнинах Єрихонських.
     Вих.12:6; Лев.23:5

11. І другого дня Пасхи почали їсти із плодів землі цієї, опрісноки і сушені зерна того самого дня.
     Лев.2:14

12. А манна перестала падати на другий день потому, як вони почали їсти плоди землі, і не було більше манни у синів Ізраїля, але вони їли того року плоди землі ханаанської.
     Вих.16:35; Неєм.9:20

13. Ісус, знаходячись поблизу Єрихону, глянув і побачив: ось, стоїть перед ним чоловік, і в руці його оголений меч. Ісус підійшов до нього і сказав: Чи наш ти, чи з ворогів наших?
     Вих.23:23; Чис.22:23, 31

14. Він сказав: Ні, я вождь війська Господнього, тепер прийшов сюди. Ісус упав лицем своїм на землю, вчинив поклоніння і сказав йому: Що володар мій скаже служнику своєму?
     Вих.14:19; Дан.10:13

15. Вождь війська Господнього сказав Ісусові: Зніми взуття твоє з ніг твоїх, бо місце, на котрому ти стоїш, святе. Ісус так і вчинив.
     Вих.3:5; Дан.8:11

16. Єрихон замкнувся і лишався запертим від страху перед синами Ізраїля; ніхто не виходив з нього і ніхто не входив.

Ісуса Навина 6    

Підкорення Єрихону.

1. Тоді сказав Господь Ісусові: Ось, Я передаю в руки твої Єрихон і царя його, і сильних вояків його.
     Іс.Нав.24:11

2. Обійдіть довкола міста всі, придатні для війни, і обходьте місто один раз на день; і робіть це шість днів.

3. І семеро священиків нехай несуть сім сурм з баранячих рогів перед Ковчегом; а сьомого дня обійдіть довкола міста сім разів, і священики нехай сурмлять сурмами.

4. Коли озветься баранячій ріг довгим звуком, коли почуєте звук тієї сурми, тоді увесь народ нехай вигукне грімким голосом; і мури міста впадуть до самого підмурку, і весь народ увійде до міста, кожний зі свого боку.
     Лев.25:9

5. І прикликав Ісус, син Навинів, священиків ізраїльських, і сказав їм: Несіть Ковчега Заповіту; а семеро священиків нехай несуть семеро сурм із баранячих рогів перед Ковчегом Господнім.

6. І сказав народові: Рушайте, і обійдіть довкола міста; а озброєні нехай ідуть перед Ковчегом Господнім.

7. Як тільки Ісус сказав народові, семеро священиків, що несли семеро сурм із баранячих рогів перед Господом, рушили й засурмили сурмами, і Ковчег Заповіту Господнього йшов за ними.

8. А озброєні йшли перед священиками, котрі сурмили; а сторожа йшла позаду, простувала за Ковчегом, сурмила сурмами.

9. А народові Ісус наказав, кажучи: Не вигукуйте і не давайте почути голосу вашого, і щоб навіть слова не виходило з уст ваших до тієї днини, поки я не скажу вам: Вигукуйте! – і тоді ви заволаєте.

10. У такий спосіб Ковчег Заповіту Господнього рушив довкола міста, і обійшов один раз; і повернулися в стан, і ночували в стані.

11. Другого дня Ісус підвівся рано-вранці, і священики понесли Ковчега Заповіту Господнього.

12. І семеро священиків, які несли семеро сурм з баранячих рогів перед Ковчегом Заповіту Господнього, йшли і сурмили сурмами; а озброєні простували перед ними, а сторожа йшла позаду за Ковчегом Заповіту Господнього, і простуючи, сурмили сурмами.
     Іс.Нав.3:1; 7:16; 8:10

13. У такий спосіб і другого дня обійшли довкола міста один раз, і повернулися в стан. І робили це шість днів.

14. Сьомого дня підвелися удосвіта, при з’яві зорі, і обійшли таким же чином довкола міста сім разів; лише цього дня обійшли довкола міста сім разів.

15. Коли всьоме священики сурмили сурмами, Ісус сказав народові: Вигукуйте щосили, тому що Господь віддав вам це місто!

16. Місто буде під закляттям, і все, що в ньому, – Господові; тільки Рахав-блудниця нехай залишиться живою, вона і кожний, хто в її домі, бо вона сховала посланців, котрих ми посилали.
     Іс.Нав.2:4

17. Але ви не беріть заклятого, щоб і вам не підпасти закляттю, якщо візьмете щось із заклятого, і щоб на стан синів Ізраїля не накликати прокляття і не вчинити йому лиха.
     Лев.27:28; Чис.21:2; П.Зак.7:26; Іс.Нав.2:12, 13; 7:5

18. І все срібло, і золото, і посудини мідні і залізні нехай будуть посвячені Господові, і увійдуть до скарбниці Господньої.
     Лев.27:28; Чис.31:54; П.Зак.13:18

19. Народ заволав, як засурмили сурми. Як тільки-но народ почув голос сурми, заволав грімким голосом; і впали мури міста до свого підмурку, і народ рушив до міста, кожний зі свого боку, і взяли місто.
     Євр.11; 30

20. І піддали знищенню все, що в місті: і мужів, і жінок, і молодих, і старих, і волів, і овець, і віслюків, – усе винищили мечем.
     Іс.Нав.10:30; Євр.11:30

21. А двом юнакам, які вивідували землю, Ісус сказав: Ходіть у дім тієї блудниці і виведіть звідти її і всіх, котрі в неї, бо ви присягнулися їй.
     Іс.Нав.2:14

22. І пішли юнаки, які вивідували місто, у дім жінки, і вивели Рахав, і батька її, і матір її, і братів її, і всіх, котрі у неї були, і всіх родичів її вивели, і поставили їх поза станом ізраїльським.
     Євр.11:31

23. А місто і все, що в ньому, спалили вогнем; тільки срібло, і золото, і посудини мідні і залізні віддали до скарбниці дому Господнього.

24. А Рахав, блудницю, і дім батька її, і всіх, котрі у неї були, Ісус залишив живими, і вона живе поміж Ізраїлем донині: тому що вона сховала посланців, котрих посилав Ісус, щоб вивідати Єрихон.
     Мт.1:5

25. О тій порі Ісус присягнувся і сказав: Проклятий перед Господом той, хто відбудує і збудує місто оце Єрихон; на первістку своєму він покладе підмурок його, і на молодшому своєму поставить браму його.
     Суд.1:25; 3Ц.16:34

26. І був Господь з Ісусом, і знаний він був по всій країні.

Навин 7    

Гріх Ахана навернув біду на весь народ.

1. Але сини Ізраїля вчинили злочин і взяли із заклятого. Ахан, син Кармія, сина Завдія, сина Зерахового, з коліна Юдиного, взяв із заклятого, і гнів Господній спалахнув на синів Ізраїля.
     Іс.Нав.6:18; 22:20; 1Л.2:7

2. Ісус із Єрихону послав людей до Аю, що поблизу Бет-Евена, зі східного боку Бет-Елу, і сказав їм: Рушайте, огляньте землю. Вони рушили і оглянули землю Ай.
     Іс.Нав.2:1

3. І, повернувшись до Ісуса, сказали йому: Не весь народ нехай іде, а нехай підуть близько двох тисяч, або близько трьох тисяч вояків, і звоюють Ай; всього народу не утруднюй туди, бо їх мало там.

4. Отож, пішло туди з народу близько трьох тисяч вояків, але кинулися врозтіч од мешканців айських.

5. Мешканці айські забили з них до тридцяти шести чоловіків, і переслідували їх від брами до Шеварім, і розбили їх на схилі гори; від чого серце народу розтануло і стало, як вода.
     Іс.Нав.8:5

6. Ісус розідрав одежу свою, і впав долілиць на землю перед Ковчегом Господнім, і лежав до самого вечора, він і старшини Ізраїлеві, і посипали порохом голови свої.
     Чис.14:6; 1Ц.4:12; 2Ц.13:19

7. І сказав Ісус: О, Господе, Володарю! Для чого Ти перевів народ цей через Йордан, щоб віддати нас до рук амореїв і вигубити нас? О, якби ми лишилися і жили за Йорданом!

8. О, Господе! Що сказати мені після того, як Ізраїль показав спину ворогам своїм?

9. Ханаанеї і всі мешканці землі почують, і оточать нас, і винищать ім’я наше на землі. І що вчиниш тоді йменню Твоєму великому?
     Вих.32:12; Чис.14:13; Йоіл.2:17

10. Господь сказав Ісусові: Підведися, для чого ти упав ниць на лице твоє?

11. Ізраїль згрішив, і переступили вони заповіта Мого, котрого Я заповідав їм; і взяли із заклятого, і вкрали, і утаємничили, і поклали між речі свої.

12. За те сини Ізраїля не могли чинити опору ворогам своїм, але вони показали спини, бо вони попали під закляття; не буду більше з вами, якщо не винищите з-поміж себе заклятого.

13. Підведися, освяти народ і скажи: Освятіться до ранку, бо так говорить Господь, Бог Ізраїля: Закляте серед тебе, Ізраїлю, а тому ти не можеш устояти перед ворогами твоїми, доки не відкинеш од себе заклятого.
     Іс.Нав.3:5; 6:17

14. Завтра підходьте всі за колінами вашими; а коліно, котре покаже Господь, нехай підходить за родинами: родина, яку покаже Господь, нехай підходить по одному чоловікові.
     1Ц.10:20; Пр.16:33; Йони 1:7

15. І виявленого за те, що взяв закляте, нехай спалять вогнем, його і все, що в нього, за те, що він переступив заповіта Господнього і вчинив беззаконня поміж Ізраїля.
     Бут.34:7; Чис.15:30; П.Зак.13:17

16. Ісус, підвівшись рано-вранці, наказав підходити Ізраїлеві за колінами його; і було виявлене коліно Юдине.
     Іс.Нав.8:10

17. Потім наказав підходити племенам Юди; і виявлене плем’я Зераха. Наказав, аби підходило плем’я Зерахове за родинами, і виявлена була родина Завдієва.
     Чис.26:20

18. Наказав підходити родині його по одному чоловікові, і виявлений Ахан, син Кармія, сина Завдія, сина Зераха, з коліна Юдиного.

19. Тоді Ісус сказав Аханові: Сину мій! Я благаю тебе! Віддай славу Господові, Богові Ізраїля, і вчини перед Ним сповідь, і оголоси мені, що ти вчинив; не приховай від мене.
     1Ц.14:43; Лк.17:18; Ів.9:24

20. У відповідь Ісусові Ахан сказав: Авжеж, я згрішив перед Господом, Богом Ізраїля, і вчинив те і те.

21. Поміж здобиччю я побачив гарного плаща шінарського, і двісті шеклів срібла, і зливок золота вагою на п’ятдесят шеклів; це мені сподобалося, і я взяв його; і ось, воно сховане у землі серед шатра мого, і срібло під ним.

22. Ісус послав людей, і вони побігли в шатро; і ось, все це сховане в шатрі його, і срібло під ним.

23. Вони взяли це із шатра, і принесли до Ісуса і до всіх синів Ізраїля і поклали перед Господом.

24. Ісус і всі ізраїльтяни з ним узяли Ахана, сина Зерахового, і срібло, і одежу, і зливок золота, і синів його, і дочок його, і волів його, і віслюків його, і овець його, і шатро його, і все, що в нього було, і вивели їх на долину Ахор.
     Іс.Нав.22:20

25. І сказав Ісус: Нащо ти навів на нас лихо? Господь на тебе наводить біду в цей день. І побили його всі ізраїльтяни камінням, і спалили їх вогнем, після того, як побили.
     Чис.15:36; Мт.7:2

26. І накидали на нього величезну купу каміння, котра вціліла й донині. Після цього опала лють гніву Господнього. Ось чому те місце називається долиною Ахор навіть до сього дня.
     2Ц.18:17; Іс.65:10

Навин 8    

Завоювання міста Ай.

1. Господь сказав Ісусові: Не бійся і не жахайся; візьми з собою увесь народ, придатний для війни, і, підвівшись, рушай на Ай; ось, Я передаю в руки твої царя айського і народ його, місто його, і землю його.
     П.Зак.1:21; 7:18; 20:3

2. Зроби з Аєм і царем його те саме, що вчинив з Єрихоном і царем його, тільки здобич його і скотину його розподіли поміж собою. І постав засідку позаду міста.
     Іс.Нав.6:20, 21; Суд.20:29

3. Ісус і увесь народ, придатний до війни, підвівся, щоб іти на Ай; і вибрав Ісус тридцять тисяч вояків хоробрих, і послав їх уночі.

4. І наказав їм, і сказав: Глядіть, ви будете складати засідку поблизу міста за містом; не відходьте далеко від міста, і будьте напоготові.
     2Л.13:13

5. А я і увесь народ, котрий зі мною, підійдемо до міста. І коли мешканці Аю виступлять супроти нас, як і перше, то ми кинемося втікати од них.
     Іс.Нав.7:4, 5

6. Вони кинуться за нами; отак ми відтягнемо їх од міста, бо вони скажуть: Утікають від нас, як перше. Коли ми втікатимемо від них,

7. Тоді ви підхопіться із засідки і заволодійте містом; і Господь, Бог ваш, віддасть його в руки ваші.

8. Коли візьмете місто, підпаліть місто вогнем, за словом Господнім учиніте. Глядіть, я наказую вам.

9. У такий спосіб послав їх Ісус, і вони пішли в засідку, і засіли між Бет-Елом і між Аєм, із західного боку Аю; а Ісус тієї ночі спочивав серед народу.

10. Підвівшись удосвіта, Ісус оглянув народ, і пішов він і старшини Ізраїлеві попереду народу до Аю.
     Іс.Нав.6:12; 7:16

11. І увесь народ, придатний для війни, котрий був з ним, рушив, наблизився і підійшов до міста,

12. І розташувався станом із північного боку Аю, а між ним і Аєм була долина. Потім узяв близько п’яти тисяч вояків і вчинив з них засідку між Бет-Елом і Аєм, із західного боку міста.

13. І народ розташував увесь стан, котрий був із північного боку міста, так, що задня частина була з західного боку міста. І прийшов Ісус тієї ночі на середину долини.

14. Коли побачив те цар айський, тут-таки, з мешканцями міста, підхопившись уранці, виступив супроти Ізраїля на бій, він і весь народ його, на призначене місце перед рівниною. А він не відав, що для нього є засідка позаду міста.

15. А Ісус і увесь Ізраїль, наче переможені ними, відступили до пустелі.

16. А вони покликали увесь народ, який був у місті, щоб переслідувати їх; і, переслідуючи Ісуса, віддалилися од міста.

17. У Аї і Бет-Елі не залишилося жодного чоловіка, котрий не погнався б за Ізраїлем. І місто своє вони залишили відчиненим, переслідуючи Ізраїля.

18. Тоді Господь сказав Ісусові: Простягни списа, котрий у руці твоїй, до Аю, бо Я віддам його в руки твої. Ісус простягнув списа, котрий був у руці його, до міста.

19. Ті, що сиділи у засідці миттю звелися з місця того і побігли, тільки-но він простягнув руку свою. І увійшли до міста, і взяли його, і тут-таки підпалили місто вогнем.

20. Мешканці Аю, озирнувшись назад, побачили, що дим від міста підноситься до неба. І не було для них місця, куди втікати, ні туди, ані сюди; бо народ (Ізраїля), який біг до пустелі, повернув на переслідувачів.

21. Ісус та увесь Ізраїль, побачивши, що залишені в засідці захопили місто, і дим від міста підносився до неба, повернулися і почали винищувати айських людей.

22. А ті з міста вийшли назустріч їм, так що вони знаходилися в середині поміж ізраїльтянами, з котрих одні були з одного боку, а інші – з другого. Так винищували їх, що не полишили жодного з них, що зацілів би чи втік.
     Чис.21:35; П.Зак.7:2

23. А царя айського взяли живого, і привели до Ісуса.

24. Коли ізраїльтяни винищили усіх мешканців Аю у полі, у пустелі, де вони переслідували їх, і коли вони всі до одного впали од вістря меча, тоді всі ізраїльтяни повернули до Аю і винищили його вістрям меча.

25. Загиблих того дня мужів і жінок, усіх мешканців Аю, було дванадцять тисяч.

26. Ісус не опускав руки своєї, котру простягнув зі списом, доки не піддав закляттю всіх мешканців Аю.
     Вих.17:9, 11-12

27. Лише худобу і здобич міста цього сини Ізраїля поділили поміж собою, за словом Господа, котре Господь сказав Ісусові.

28. І спалив Ісус Ай, і перетворив його на вічні руїни, в пустелю донині.

29. А царя айського повісили на дереві, до вечора; а по заході сонця наказав Ісус, і зняли труп його з дерева, і кинули його біля брами міської, і накидали понад ним велику купу каміння, котра вціліла навіть донині.
     П.Зак.21:23; 2Ц.18:17

30. Тоді Ісус спорудив жертовника Господові, Богові Ізраїля, на горі Евал.
     П.Зак.27:2-8

31. Як заповідав Мойсей, слуга Господній, синам Ізраїля, про що написано в книжці Закону Мойсеєвого, – жертовник із каменів цілих, на котрі не підіймала людина заліза, – і принесли на ньому приношення всеспалення Господові, і звершили пожертви мирних приношень.
     Вих.20:25; П.Зак.27:5

32. І написав Ісус там на камінні закони Мойсеєві, котрі він написав перед синами Ізраїля.
     П.Зак.17:18; 27:3

33. Увесь Ізраїль, старшини його, і доглядачі його, і судді його поставали з того і з другого боку Ковчега навпроти священиків левитів, які носять Ковчега Заповіту Господнього, як захожі, так і давні мешканці, одна половина біля гори Ґеризім, а друга половина біля гори Евал, як передніше наказав Мойсей, слуга Господній, щоб вони благословляли народ Ізраїля.
     П.Зак.11:29; 27:12; 13; Суд.9:7

34. Відтак прочитав Ісус усі слова Закону, благословення і прокляття, як написано в книзі Закону.
     П.Зак.28:1, 2

35. Із усього, що Мойсей заповідав Ісусові, не було жодного слова, котрого Ісус не прочитав би перед усім зібранням Ізраїля, і перед жінками, і дітьми, і захожими, які були серед них.
     П.Зак.31:11

Навин 9    

Спілка з Ґівоном.

1. Зачувши це, всі царі, котрі за Йорданом, на горі і на рівнині і по всьому березі Великого моря, поблизу Ливану, хеттеї, амореї, ханаанеї, періззеї, хіввеї і євусеї,
     Іс.Нав.3:10

2. Зібралися разом, щоб однодушно змагатися з Ісусом та Ізраїлем.

3. Але мешканці Ґівону, почувши, що Ісус учинив з Єрихоном і Аєм,
     Іс.Нав.6:20, 21; 8:26, 28; 2Ц.2:12; 3Ц.3:4

4. Застосували хитрість: пішли, як посланці, і поклали старі мішки на віслюків своїх і старі, потерті та залатані бурдюки вина;

5. І взуття на їхніх ногах було старе й залатане, і одежа на них благенька, і весь подорожній хліб їхній був сухий і запліснявілий.

6. Вони прийшли до Ісуса у стан ізраїльський в Ґілґал і сказали йому і всім ізраїльтянам: З вельми далекої землі ми прийшли; отож склади з нами угоду на спілку.
     Іс.Нав.5:9

7. А ізраїльтяни сказали хіввеям: Можливо, ви мешкаєте поблизу від нас? Як нам скласти з вами спілку?
     Вих.23:32; П.Зак.7:2; Іс.Нав.11:19

8. Вони сказали Ісусові: Ми служники твої. Ісус сказав їм: Хто ви і звідки прийшли?

9. Вони сказали йому: З вельми далекої землі прийшли слуги твої у ймення Господа, Бога твого; бо ми чули славу Його і все, що Він у Єгипті вчинив,

10. І все, що Він учинив двом царям аморейським, котрі по той бік Йордану, Сигонові, цареві хешбонському, і Оґові, цареві башанському, котрий мешкав у Аштароті.
     Чис.21:25-26

11. Чуючи це, старшини наші і всі мешканці нашої землі сказали нам: Візьміть до рук ваших хліба на дорогу, і рушайте назустріч їм, і скажіть їм: Ми – служники ваші; тож складіть з нами угоду на спілку.

12. Цей хліб наш із домів наших ми взяли ще теплим того дня, коли рушали до вас; а тепер ось, він зробився сухим і запліснявів.

13. І оці бурдюки з вином, котрі ми виповнили новими, ось, порвалися, і оця одежа наша, і взуття наше зробилося благеньким від вельми далекої дороги.

14. Чоловіки взяли їхні харчі, а до Господа не звернулися.
     Вих.25:22; Чис.27:21; 1Ц.23:9

15. І склав Ісус з ними угоду про мир, і поклав з ними умову в тому, що він збереже їм життя; і присягнулися їм старшини громади.

16. А за три дні, як підписали вони угоду з ними на спілку, почули, що вони сусіди і живуть близенько від них.

17. Бо сини Ізраїля, вирушивши в дорогу, прийшли в міста їхні третього дня; а міста їхні були: Ґівон, Кефіра, Беерот і Кір’ят-Єарім.
     Іс.Нав.18:25

18. Сини Ізраїля не понищили їх, тому що старшини громади присягалися їм Господом, Богом Ізраїля. За все це громада Ізраїлева заремствувала на старшин.
     Іс.Нав.11:19

19. Усі старшини сказали всій громаді: Ми присягалися їм Господом, Богом Ізраїля, а тому не можемо торкнутися до них;

20. А ось, що учинимо з ними: залишимо їх живими, щоб не впав на нас гнів за клятву, котрою ми присягалися їм.
     2Ц.21:1, 2; 3Ц.9:21

21. І сказали їм старшини: Нехай вони живуть, але будуть рубати дрова і черпати воду для усієї громади. І вчинила вся громада так, як сказали їм старшини.

22. Ісус прикликав їх і сказав: Для чого ви обдурили нас, сказавши: Ми вельми далеко від вас, в той час, як ви мешкаєте близько від нас?

23. За це прокляті ви! І завжди будете рабами: рубатимете дрова і черпатимете воду для дому Бога мого!
     Неєм.10:28

24. У відповідь вони сказали Ісусові: Почули ми, раби твої, що Господь, Бог твій, наказав Мойсеєві, слузі Своєму, дати вам всю землю і вигубити всіх мешканців цієї землі перед вами; а тому ми вельми боялися, щоб ви не позбавили нас життя; і вчинили отак.
     П.Зак.7:2

25. Тепер ось ми в руці твоїй. Як ліпше і справедливіше тобі видається вчинити з нами, так і вчини.
     Іс.Нав.11:19

26. І вчинив з ними так: відхилив од них руку синів Ізраїля, і вони не умертвили їх;

27. І призначив того дня Ісус, щоб вони рубали дрова і черпали воду для громади і для жертовника Господнього, – навіть донині, на місці, яке вибере Господь.
     2Л.2:18; Єзд.8:20

Навин 10    

Ісус Навин – переможець п’яти царів.

1. Коли Адоні-Цедек, цар єрусалимський, зачув, що Ісус захопив Ай і вщент винищив його, і що так само вчинив з Аєм і царем його, як учинив з Єрихоном, і царем його, і що мешканці Ґівону склали мир з Ізраїлем і залишилися серед них,

2. Тоді він вельми злякався, тому що Ґівон місто велике, як одне з царських міст, і більше Аю, і всі мешканці його люди могутні.

3. А тому Адоні-Цедек, цар єрусалимський, послав до Гогама, царя хевронського, і до Пірама, царя ярмутського, і до Яфії, царя лахішського, і до Девіра царя еґлонського, аби сказати:

4. Прийдіть до мене, і поможіть мені звоювати Ґівона за те, що він замирився з Ісусом та синами Ізраїля.

5. Вони зібралися і рушили, п’ятеро царів аморейських: цар єрусалимський, цар хевронський, цар ярмутський, цар лахішський, цар еґлонський, вони всі, та ополчення їхні, і розташувалися табором біля Ґівону, щоб воювати супроти нього.

6. Мешканці Ґівону послали до Ісуса в стан ізраїльський, в Ґілґал, сказати: Не відсахни руки твоєї од служників твоїх; прийди до нас якнайшвидше, порятуй нас і надай нам допомогу, бо зібралися супроти нас усі царі аморейські, які живуть на горах.

7. Ісус вийшов із Ґілґалу сам і з ним увесь народ, придатний для війни, і всі мужі, могутні вояки.

8. І сказав Господь Ісусові: Не бійся їх, бо Я віддав їх в руки твої; ніхто з них не встоїть перед тобою.
     Іс.Нав.11:6; 24:11

9. І напав на них Ісус зненацька, тому що цілу ніч простував він із Ґілґалу.
     Іс.Нав.11:7

10. Господь навів на них замішання перед Ізраїлем, і вони завдали їм в Ґівоні нищівної поразки, і переслідували їх по дорозі до пагорбів Бет-Хорону, і нищив їх до Азеки і до Маккеди.
     Вих.23:27; П.Зак.11:25; 3Ц.9:17

11. Коли ж вони утікали від ізраїльтян схилом гори Бет-Хоронської, Господь кидав на них з небес великі камені до Азеки, і вони помирали; більше було тих, котрі померли від каміння, аніж тих, котрі погинули від меча синів Ізраїля.
     Вих.9:22-25

12. Ісус прикликав Господа того дня, котрого віддав Господь амореїв в руки Ізраїля, коли понищив їх в Ґівоні, і вони понищені були перед синами Ізраїля, і сказав перед ізраїльтянами: Стань, сонце, над Ґівоном, і місяць, понад долиною Айялонською!
     Іс.28:21

13. І зупинилося сонце, і місяць стояв, доки народ чинив помсту ворогам своїм. Чи не так написано у книжці Праведного? Стояло сонце осередь неба і не квапилось на захід майже цілий день?
     2Ц.1:18; 4Ц.20:11; Ав.3:11

14. І не було подібного дня ні передніше, ані по ньому, котрого Господь так почув би голос людський. Тому що Господь воював за Ізраїля.
     Вих.14:14, 25; П.Зак.1:30

15. Відтак повернувся Ісус і увесь Ізраїль з ним до табору в Ґілґал.

16. А ті п’ятеро царів побігли і сховалися в печері, що в Маккеді.

17. Коли доповіли про те Ісусові і сказали: Знайшлися п’ять царів; вони переховуються в печері, що в Маккеді.

18. Ісус наказав: Приваліть великим камінням отвір печери, і поставте біля неї варту, аби пильнувала їх.

19. А ви не зупиняйтеся, але переслідуйте ворогів ваших, і винищуйте тили війська їхнього, і не давайте їм заскочити в міста їхні; бо Господь, Бог ваш, віддав їх у руки ваші.
     П.Зак.25:18

20. Після того, як Ісус і сини Ізраїля завдали їм нищівної поразки, і залишки їх замкнулися в містах за мурами,

21. Увесь народ повернувся в табір до Ісуса в Маккеді з миром, і ніхто на синів Ізраїля не ворухнув язиком своїм.

22. Тоді Ісус сказав: Звільніть отвір печери, і виведіть до мене з печери п’ятеро царів тих.

23. Так і вчинили: вивели до нього з печери п’ятеро царів тих: царя єрусалимського, царя хевронського, царя ярмутського, царя лахішського і царя еґлонського.

24. Коли вивели царів цих до Ісуса, Ісус прикликав усіх ізраїльтян і сказав вождям вояків, які ходили з ним: Підійдіть, наступіть ногами вашими на шиї царів цих. Вони підійшли і наступили ногами на шиї їхні.
     Бут.3:15; Лк.10:19; Рим.16:20

25. Ісус сказав їм: Не бійтеся і не жахайтеся; будьте несхитними і мужніми; бо так учинить Господь з усіма ворогами вашими, з котрими будете воювати.

26. Потім забив їх Ісус, і, убивши їх, повісив їх на п’ятьох деревах, і висіли вони на деревах до вечора.
     П.Зак.21:23; Іс.Нав.8:29

27. При заході сонця, наказав Ісус, і зняли їх із дерев, і кинули до печери, у котрій вони переховувалися, і привалили великим камінням отвір печери, котрі там навіть донині.
     П.Зак.21:23; Іс.Нав.8:29

28. Того ж дня захопив Ісус Маккеду, і винищив місто мечем і царя його, і винищив їх і всіляку душу, що дихала, що знаходилася в ньому; нікого не залишив, хто зацілів би. І вчинив із царем маккедаським так само, як учинив із царем єрихонським.
     П.Зак.20:16; Іс.Нав.6:20

29. І рушив Ісус і всі ізраїльтяни з ним із Маккеди до Лівни (євр. Лібни), і воював супроти Лівни.

30. І віддав Господь також і її в руки Ізраїля, і царя її, і винищив її Ісус мечем і кожну душу, що знаходилася в ній; нікого не залишив у ній, хто зацілів би. І вчинив із царем її так, як учинив із царем єрихонським.

31. Із Лівни рушив Ісус і всі ізраїльтяни з ним до Лахішу; і розташувався біля нього табором, і воював супроти нього.

32. І віддав Господь Лахіш у руки Ізраїля, і захопив його другого дня, і винищив мечем кожну душу, що була в ньому, так, як учинив з Лівною.
     Чис.21:35; Іс.Нав.15:39

33. Тоді прийшов на допомогу Лахішові Горам, цар ґезерський; але Ісус завдав поразки йому і народові його мечем так, що нікого в нього не залишив, хто зацілів би.
     Іс.Нав.8:22; 11:8; 3Ц.9:15

34. І рушив Ісус і всі ізраїльтяни з ним із Лахішу до Еґлону, і розташувалися біля нього табором, і воювали супроти нього.

35. І захопили його того ж дня, і винищили його мечем, кожну душу, що була в ньому, того ж таки дня, винищив він (Ісус), як учинив із Лахішом.

36. І рушив Ісус і всі ізраїльтяни з ним із Еґлону до Хеврону, і воював супроти нього.

37. І захопили його і винищили його мечем, і царя його, і всі міста його, і кожну душу, що була в ньому; нікого не залишив, хто зацілів би, як учинив він з Еґлоном: винищив його і всі душі, що були в ньому.

38. Відтак завернув Ісус і увесь Ізраїль на Девір і воював супроти нього.
     Іс.Нав.13:26

39. І захопив його, і царя його, і всі міста його, і понищили їх мечем, і винищили всяку душу, що була в ньому. Ніхто не залишився, хто зацілів би. Як учинив з Хевроном і царем його, так учинив з Девіром і царем його, і як учинив із Лівною і царем її.

40. І звоював Ісус усю землю: нагірний край і Неґев, і Шефелу й підгір’я, і всіх царів їхніх, нікого не лишив, хто зацілів би, і все, що дихало, винищив, як наказав Господь, Бог Ізраїля.
     Вих.23:32; 34:12; П.Зак.7:2; 20:16-18; Іс.Нав.12:8

41. І винищив їх Ісус від Кадеш-Барнеа до Ґази, і всю землю Ґошен аж до Ґівону.
     Іс.Нав.11:16

42. І всіх царів цих і землю їхню Ісус захопив воднораз; бо Господь, Бог Ізраїлів, воював за Ізраїля.
     Вих.14:14; П.Зак.1:30; 3:22

43. Потім Ісус і всі ізраїльтяни з ним повернулися до табору в Ґілґал.
     Нав.10:15

Навин 11    

Доконечне підкорення Ханаану.

1. Зачувши це, Явін, цар хацорський, послав до Йовава, царя мадонського, і до царя шімронського, і до царя ахшафського,
     4Ц.15:29

2. І до царів, котрі замешкали на півночі, на горі і на рівнині з південного боку Кінроту, і на низинних місцях, і на узгір’ї Дори, на захід.

3. До ханаанеїв, котрі мешкали східніше, ближче до моря, до амореїв і хеттеїв, до періззеїв і до євусеїв, що мешкали на горі, і до хіввеїв, що жили біля Гермона на землі Міцпи.
     Іс.Нав.24:11

4. І виступили вони і всі загони військові їхні з ними, численний народ, котрий був кількістю, як пісок на березі морському; і коней та колісниць було вельми багато.

5. І зібралися всі царі оці, і прийшли й розташувалися табором разом біля озера Меромського, щоб воювати супроти Ізраїля.

6. Але Господь сказав Ісусові: Не бійся їх; бо завтра, майже о цій порі, Я покладу їх усіх трупом перед Ізраїлем; а коням їхнім попідрізуєш жили ніг і колісниці їхні спалиш вогнем.
     Іс.Нав.10:8

7. Ісус і з ним увесь народ, придатний для війни, зненацька вийшли на них при Мером-водах і напали на них.

8. І дав їх Господь у руки ізраїльтян, і вони понищили їх, і переслідував їх до Сидону великого, і до Місрефот-Маїму, і до долини Міцпи на схід, і понищили їх, так що ніхто з них не залишився, щоб заціліти.
     Бут.10:15; Іс.Нав.13:6

9. І вчинив Ісус із ними так, як сказав йому Господь; коням їхнім перерізав жили, а колісниці їхні спалив вогнем.

10. О тій же порі, повертаючись, Ісус захопив Хацор і царя його забив мечем. (Хацор передніше був чільником усіх оцих царств).
     Єр.49:28

11. І винищили все, що дихає, котре було в ньому, мечем винищивши до ноги, не лишилося жодної душі; а Хацор спалив він вогнем.
     Чис.33:52; П.Зак.20:16; Суд.4:2

12. І всі міста царів оцих і всіх царів їхніх захопив Ісус, і забив мечем, винищив дощенту їх, як наказав Мойсей, слуга Господній.
     Чис.33:53; П.Зак.7:2

13. А втім, усі міста, що стояли на узгір’ях, не спалили ізраїльтяни, окрім одного Хацору, котрого спалив Ісус.

14. А всю здобич міст оцих і худобу взяли сини Ізраїлеві собі; а людей усіх понищили мечем, так що винищили все, що дихало.

15. Як наказав Господь Мойсеєві, слузі Своєму, так Мойсей заповідав Ісусові, а Ісус так і вчинив; не відступив від жодного слова у всьому, що наказав Господь Мойсеєві.
     Вих.34:11

16. У такий спосіб Ісус звоював цей нагірний край, увесь Неґев, всю Ґошен-землю, поділля, Араву і гору Ізраїлеву, і її поділля над морем.
     Іс.Нав.10:41

17. Від гори Халак, що тягнеться до Сеїру, до Баал-Ґада у долині Ливанській, біля гори Гермон, і всіх царів їхніх захопив, завдав їм поразки і забив.

18. Тривалий час Ісус провадив війну з усіма цими царями.

19. Не було міста, яке пристало б на мир із синами Ізраїля, окрім хіввеїв, мешканців Ґівона: все здобули вони у боротьбі.
     Іс.Нав.9:18

20. Тому що Господь ожорсточив їхні серця і війною зустріли Ізраїля, для того, щоб Він винищив їх, і щоб не було для них милости, але, щоб вигубити їх, як Господь наказав Мойсеєві.
     П.Зак.7:2; Іс.Нав.24:12

21. О тій же порі прийшов Ісус і завдав поразки енакам на горі, у Хевроні, в Девірі, в Анаві, на всій горі Юдиній і на всій горі Ізраїлевій; винищив їх до ноги Ісус разом з їхніми містами.
     Чис.13:22, 23; П.Зак.1:28

22. Не лишилося жодного з енаків на землі синів Ізраїля; залишилися тільки в Ґазі, в Ґаті і в Ашдоді.
     1Ц.17:4; 2Ц.21:20; Єр.47:5

23. У такий спосіб захопив Ісус усю землю, як говорив Господь Мойсеєві, і віддав її Ісус у спадок ізраїльтянам, після розподілу між колінами їхніми. І заспокоїлася земля од війни.
     Іс.Нав.14:15

Навин 12    

Підрахунок підкорених царів.

1. Ось царі тієї землі, котрим завдали поразки сини Ізраїля і котрих землю взяли для володіння по той бік Йордану на схід сонця, від потоку Арнон до гори Гермон, і всю рівнину, що на схід:
     Чис.21:13

2. Сигон, цар аморейський, що мешкав у Хешбоні, і володів від Ароеру, що на березі потоку Арнон, і від середини потоку, половиною Ґілеаду, до ріки Яббока, межі дітей аммонових,
     Бут.32:22; Чис.21:24; Іс.16:2

3. І рівниною до самого озера Кінрот на схід і до моря рівнини, моря Соленого, на схід по дорозі на Бет-Гаєшімоту, а на південь місцями, що розкинулися біля підніжжя Пісґі,
     Бут.14:3; Чис.33:49; 34:11

4. Прилеглий до нього Оґ, цар башанський, останній із велетнів, що мешкав у Аштароті і в Едреї,
     Чис.21:33; П.Зак.1:4; 3:11; Іс.Нав.13:12

5. Що володів горою Гермон і Салхою, і всім Башаном, до рубежів ґешурських і маахатських, і половиною Ґілеаду, до кордонів Сигона, царя хешбонського.
     П.Зак.3:13; 1Ц.27:8

6. Мойсей, слуга Господній, і сини Ізраїля, забили їх; і дав її (землю) Мойсей, слуга Господній, у спадок колінові Рубеновому і Ґадовому і половині коліна Манасіїного.
     Чис.21:23-24; 32:33

7. І ось царі аморейської землі, котрих переміг Ісус і сини Ізраїля по той бік Йордану на захід від Баал-Ґаду на долині Ливанській до гори Халак, яка простяглася до Сеїру, котру віддав Ісус колінам Ізраїля на володіння, після розподілу їх,
     Іс.Нав.10:40

8. На горі, в Шефелі, в Араві, і на підгір’ї, і в пустелі, і в Неґеві, хеттеїв, амореїв, ханаанеїв, періззеїв, хіввеїв та євусеїв.
     Іс.Нав.11:3

9. Один цар єрихонський, один цар айський, що поблизу Бет-Елу.
     Іс.Нав.6:1, 2; 8:29

10. Один цар єрусалимський, один цар хевронський,
     Іс.Нав.10:1, 3

11. Один цар ярмутський, один цар лахішський.
     Іс.Нав.10:3

12. Один цар еґлонський, один цар ґезерський.
     Іс.Нав.10:3, 23, 26, 33

13. Один цар девірський, один цар ґедерський.
     Іс.Нав.10:39; Суд.1:11

14. Один цар хоремський, один цар арадський,
     Чис.21:1; Суд.1:17

15. Один цар лівненський, один цар адулламський,
     Іс.Нав.10:29; 15:35

16. Один цар маккедаський, один цар бет-елський,
     Іс.Нав.10:28

17. Один цар таппуахський, один цар хеферський,
     3Ц.4:10

18. Один цар афекський, один цар шаронський,
     Іс.Нав.15:53; 1Ц.4:1

19. Один цар мадонський, один цар хацорський,
     Іс.Нав.11:1, 10

20. Один цар шімронський, один цар ахшафський,
     Іс.Нав.11:1

21. Один цар таанахський, один цар меґіддовський,

22. Один цар кедешський, один цар йокнеамський біля Кармелу,

23. Один цар дорський при Нафат-Дорі, один цар ґоїмський в Ґілґалі.
     Іс.Нав.11:2

24. Один цар Тірци. Усіх царів тридцять один.

Навин 13    

Господь ставить вимоги Ісусові
щодо розподілу землі.

1. Коли Ісус постарів, дійшов літ похилих, тоді Господь сказав йому: Ти постарів, дійшов літ похилих, а землі, щоб для володіння брати, лишається ще дуже багато.

2. Лишається ось яка земля: всі округи филистимські і вся земля ґешурська.

3. Від Сихору, що перед Єгиптом, до рубежів Екрону на північ, вважаються ханаанськими п’ятеро володарів филистимських: ґазький, ашдодський, ашкелонський, ґатський, екронський та аввеї;

4. А на південь вся земля ханаанська від Меари Сидонської до Афеки, до рубежів аморейських,

5. Також земля Ґівла і весь Ливан на схід сонця від Баал-Ґаду, що біля гори Гермон, до входу в Хамат.
     3Ц.5:18; Пс.82:8

6. Усіх мешканців гір від Ливану до Місрефот-Маїму, всіх сидонян Я прожену з-перед синів Ізраїля; то розподіли її за жеребом у спадок Ізраїлю, як Я наказав тобі.
     Іс.Нав.11:8; Пс.77:55

7. Поділи землю цю у спадок дев’яти колінам і половині коліна Манасіїного.

8. А коліно Рубенове і Ґадове з другою половиною коліна Манасіїного дістали спадок свій від Мойсея за Йорданом на сході, як дав їм Мойсей, слуга Господній.
     Чис.32:33; Іс.Нав.22:4

9. Від Ароеру, котрий на березі потоку Арнон, і місто, котре осередь долини, і всю рівнину Медеву до Дівону.
     П.Зак.2:36; Іс.Нав.12:2

10. Також усі міста Сигона, царя аморейського, котрий царював у Хешбоні, до рубежів дітей аммонських,

11. Також Ґілеад і місцевість ґешурську і маахатську, і всю гору Гермон і весь Башан до Салхи,

12. Усе царство Оґа башанського, котрий царював в Аштароті і в Едреї. Він залишився один із рефаїмів, котрим Мойсей завдав поразки і прогнав.
     Чис.21:33

13. Але сини Ізраїля не вигнали мешканців Ґешуру і Маахату, і живе Ґешур та Маахат серед Ізраїля донині.

14. Лише колінові Левія не дав він спадку. Пожертви Господа, Бога Ізраїлевого, вчинені на вогні, є спадок його, як сказав йому Господь.
     Чис.18:20; П.Зак.10:9; 18:2; Єз.44:28; Євр.7:5

15. Колінові синів Рубенових за племенами їхніми дав спадщину Мойсей.
     Чис.32

16. Рубежем їхнім був Ароер, котрий на березі потоку Арнон, і місто, котре осередь тієї долини, і вся рівнина при Медеві.
     2Ц.24:5; Іс.15:2

17. Хешбон і всі міста його, котрі на рівнині, і Дівон, Бамот-Баал і Бет-Баал-Меон,
     Іс.15:2

18. Ягца, Кедемот і Мефаат,

19. Кір’ятаїм, Сівма і Церет-Гашшахар на горі Емек,
     Іс.16:8

20. Бет-Пеор і місця біля підніжжя Пісґі, і Бет-Гаєшімот,

21. І всі міста на рівнині, і все царство Сигона, царя аморейського, котрий царював у Хешбоні, котрого убив Мойсей, так само, як і князів мідіянських: Евія, і Рекема, і Цура, і Хура, і Реву, князів Сигонських, що жили на землі тій.
     Чис.31:8

22. Також Валаама, Беорового сина, віщуна, забили сини Ізраїля мечем серед інших забитих ними.
     Чис.22:5; 24:25; 31:8

23. Рубежем синів Рубенових був Йордан. Ось спадок синів Рубенових, за племенами їхніми, міста і поселення їхні.

24. Мойсей дав також спадок колінові Ґадовому, синам Ґадовим, за племенами їхніми.

25. Рубежем їхнім був Язер і всі міста Ґілеадські, і половина землі синів аммонових до Ароеру, що перед Раббою.
     Суд.5:17; 2Ц.11:1

26. І землі від Хешбону до Рамат-Гамміцпи і Бетоніму, і від Маханаїму до рубежів Девіру.
     Іс.Нав.10:38; 2Ц.2:8

27. І на долині Бет-Гараму і Бет-Німра, і Суккот і Цафон, залишок царства Сигона, царя хешбонського; рубежем його був Йордан до моря Кіннеретського за Йорданом на сході.
     Іс.15:6

28. Ось спадщина синів Ґадових, за племенами їхніми, міста і поселення їхні.

29. Мойсей дав спадок і половині коліна Манасіїного, котрий був володінням половини коліна дітей Манасіїних, за племенами їхніми.

30. Рубежем їхнім був: від Маханаїму увесь Башан, все царство Оґа, царя башанського, і всі поселення Яіру, що в Башані, шістдесят міст.
     Чис.32:41; Суд.10:3, 4

31. А половина Ґілеаду і Аштарот і Едрею, царські міста Оґа башанського, дав дітям Махіра, сина Манасіїного, половині дітей Махірових, за племенами їхніми.

32. Ось що Мойсей дав у спадок на рівнинах Моавських за Йорданом навпроти Єрихону на схід.

33. Але колінові Левійовому Мойсей не дав спадщини: Господь, Бог Ізраїля, Сам є спадок їхній, як Він говорив їм.
     Чис.18:20, 21

Навин 14    

Розподіл землі; частка Калева.

1. Ось що дістали у спадок сини Ізраїля на землі ханаанській, що розподілили їм у спадок Елеазар священик та Ісус, син Навинів, і старшини поколінь у колінах синів Ізраїля.
     Чис.34:2, 17

2. За жеребом був спадок їхній, як наказав Господь через Мойсея дев’яти колінам і половині коліна Манасіїного.
     Чис.26:55; 34:13; Діян.13:19

3. Бо двом колінам і половині коліна Манасіїного Мойсей дав спадок за Йорданом; а левитам не дав спадку поміж ними.
     Чис.18:20; 32:33; П.Зак.3:12; 10:9; Іс.Нав.13:14-33

4. Бо від синів Йосипових вийшло двоє колін: Манасіїне і Ефраїмове; а тому вони й не дали левитам частки на землі, а лише міста для осідку з передмістями їхніми для худоби їхньої та інших потреб.
     Іс.Нав.35:3

5. Як наказав Господь Мойсеєві, так і вчинили сини Ізраїля, коли ділили на володіння землю.

6. Сини Юдині прийшли в Ґілґал до Ісуса і сказав йому Калев, син Єфуннеїв, кенезіянин: Ти знаєш, що говорив Господь Мойсеєві, чоловікові Божому, про мене і про тебе в Кадеш-Барнеа.
     Чис.14:24; П.Зак.1:36

7. Мені було сорок літ, коли Мойсей, слуга Господній, посилав мене з Кадеш-Барнеа оглянути землю; і я приніс йому у відповідь, що було в мене на серці.
     Чис.13:7, 17, 31

8. Брати мої, котрі ходили зі мною, посіяли острах в серце народу; а я не відступився од Господа, Бога мого.
     Чис.13:30-33; 14:6-9

9. І присягався Мойсей того дня і сказав: Земля, котрою ступала нога твоя, буде спадком тобі і дітям твоїм навіки; бо ти не відступився од Господа, Бога мого.
     Іс.Нав.1:3

10. Таким чином Господь зберіг мені життя, як він говорив; уже сорок п’ять років минуло від того часу, коли Господь сказав Мойсеєві ці слова, й Ізраїль ходив пустелею; а тепер, мені вісімдесят п’ять років.

11. Але й нині я так само дужий, як і тоді, коли посилав мене Мойсей; скільки тоді було в мене сили, стільки ж і зараз є для того, щоб воювати, та виходити і входити.
     П.Зак.34:7

12. Отож, дай мені цю гору, про котру говорив Господь того дня; бо ти чув того дня, що там живуть сини енакові, і міста в них великі й укріплені; якщо Господь буде зі мною, то я прожену їх, як говорив Господь.

13. Ісус благословив його, і дав у спадок Калевові, синові Єфуннеєвому, Хеврон.
     Чис.14:24; Суд.1:20

14. Таким чином Хеврон залишився спадком Калева, сина Єфуннеєвого, кенезіянина, до сього дня, за те, що він не відступився од волі Господа, Бога Ізраїлевого.

15. Ім’я Хевронові передніше було Кір’ят-Арба, так називався поміж енаками один чоловік найбільшого зросту. І земля заспокоїлася од війни.
     Іс.Нав.15:13

Навин 15    

Спадок Юдин і межі його.

1. Жереб колінові синів Юдиних, за племенами їхніми, випав такий: праворуч від Едому була пустеля Цін, на південь біля Теману.
     Чис.34:3-5

2. Південним рубежем їхнім було узбережжя Солоного моря від затоки, що тягнеться на південь, до кінця рубежу.
     Іс.Нав.18:19

3. На південь тягнеться він до пагорбів Маале-Акраббіму, минає Цін, і, проходячи з південного боку Кадеш-Барнеа, проходить Хецрон і підіймається до Аддару і повертає до Каркаї.
     Бут.14:7; Чис.34:4

4. Відтак проходить Адмон, і йде до ріки Єгипту аж так, що кінцем цього рубежу є море. Це буде для них південний рубіж.
     Чис.34:5

5. А рубежем на сході – море Солоне аж до гирла Йордану; а рубіж із північного боку починається від затоки моря і до гирла Йордану.

6. Звідси рубіж підіймається до Бет-Хоґли й переходить на північ від Бет-Гаарави, і підіймається рубіж до каменя Богана, сина Рубенового.
     Іс.Нав.18:17

7. Потім підіймається рубіж від Ахорської долини, а на півночі завертає до Ґілґалу, що навпроти Маале-Адумміму, що на південь від потоку. І біжить той рубіж до води Ме-Ен-Шемешу, і закінчується при Ен-Роґелі.
     2Ц.17:17

8. І підіймається той рубіж долиною Ґе-Бен-Гінному південним схилом Євусу – котрий Єрусалим. І підіймається той рубіж до верховини гори, що навпроти Ґе-Гінному на захід, на північному кінці Рефаїм-долини.
     2Л.28:3; Неєм.11:4

9. Од верховини гори рубіж завертає до джерела Ме-Нефтоах, і йде до міст гори Ефрон; і повертає рубіж на Баали, це Кір’ят-Єарім.
     Іс.Нав.18:14, 15

10. Потім завертає той рубіж із Баали на захід, до моря, до гори Сеїр, і біжить північним схилом гори Єарім, – це Кесалон; і збігає до Бет-Шемешу й переходить до Тімни.
     1Ц.6:12; 4Ц.14:11

11. Звідси рубіж йде північніше Екрону і завертає рубіж до Шіккарону, і переходить до гори Баали, і йде до Явнеїлу. І закінчується рубіж біля моря. Західний рубіж складає Велике море.

12. А західний рубіж – до Великого моря. Оце рубіж синів Юдиних із племенами їхніми з усіх боків.

13. А Калевові, синові Єфуннеєвому, він дав частку серед синів Юдиних, як наказав Господь Ісусові: Кір’ят-Арбу, батька Енакового, він же Хеврон.
     Іс.Нав.14:13-15; Суд.1:10

14. І Калев повиганяв звідти трьох синів енакових: Шешая, і Ахімана, і Талмая, дітей енакових (велетнів).

15. Звідси рушив супроти мешканців Девіра, а ім’я Девіра давніше – Кір’ят-Сефер.

16. І сказав Калев: Хто здолає Кір’ят-Сефер, і здобуде його, тому віддам доньку мою Асху за дружину.
     Суд.1:12, 13; 1Ц.18:25

17. І здобув його Отніїл, син Кеназів, брата Калева. І він віддав за нього дочку Асху за дружину.

18. І сталося: коли вона відходила, то намовили її просити у батька її поля, і зійшла вона з віслюка, а Калев сказав їй: Що тобі?

19. І вона сказала: Дай мені дар благословення! Бо ти дав мені землю на півдні, позбавлену вологи, дай мені ще й водні джерела. І він дав їй джерела горішні і джерела долішні.
     Бут.33:11

20. Ось спадок коліна синів Юдиних, за родами.

21. Міста від рубежів синів Юдиних до рубежу Едома на півдні були: Кавцеїл, і Едер, і Яґур.
     Неєм.11:25

22. І Кіна, і Дімона, і Адада,

23. І Кедеш, і Хацор, і Їтнан,

24. Зіф, і Телем, і Беалот,

25. І Хацор-Хадатта, і Керійот-Хецрон, це Хацор.
     2Ц.13:23

26. Амам і Шема, і Молада,

27. І Хацор-Ґаддах, і Хешмон, і Бет-Пелет,

28. І Хацар-Шуал, і Беер-Шева, і Бізйотея.

29. Баала і Ійїм, і Ецем,

30. І Елтолад, і Хесіл, і Хорма,

31. І Ціклаґ, і Мадманна, і Сансанна;

32. І Леваот, і Шілхім, і Аїн, і Ріммон. Усіх міст двадцять дев’ять та їхні поселення.
     Іс.Нав.19:6, 7; Зах.14:10

33. У долині Шефела: Ештаол, і Цора, і Ашна,
     Іс.Нав.19:41; Суд.13:25; 16:31

34. І Заноах, і Ен-Ґаннім, Таппуах і Гаенам,

35. Ярмут, і Адуллам, Сохо й Азека,

36. І Шаараїм, і Адітаїм, і Ґедера, і Ґедеротаїм, – чотирнадцять міст та їхні поселення.
     Мих.1:15

37. Ценан, і Хадаша, і Міґдал-Ґад,

38. І Ділан, і Міцпе, і Йоктеїл,

39. Лахіш, і Боцкат, і Еґлон,
     Іс.Нав.10:32; 4Ц.14:19

40. І Каббон, і Лахмас, і Кітліш,

41. І Ґедерот, і Бет-Даґон, і Наама, і Маккеда, – шістнадцять міст та їхні поселення.

42. Лівна, і Етер, і Ашан,
     Іс.Нав.10:29

43. І Ївтах, і Ашна, і Неців,

44. І Кеіла, і Ахзів, і Мареша, – дев’ять міст та їхні поселення.
     Іс.Нав.19:29; 2Л.14:9

45. Екрон і підлеглі міста йому та поселення його.

46. І від Екрону й до моря, усе, що при Ашдоді та їхні оселі.
     4Ц.1:2

47. Ашдод, підлеглі міста йому та поселення його; Ґаза, підлеглі міста її та поселення її до єгипетського потоку, і моря Великого і рубежу.
     Чис.34:6; Іс.Нав.10:41; Суд.1:18

48. І на горах: Шамір, і Яттір, і Сохо,

49. І Данна, і Кір’ят-Санна, він (же) Девір,

50. І Анав, і Ештемо, і Анім,

51. І Ґошен, і Холон, і Ґіло, одинадцять міст та їхні поселення.

52. Арав, і Дума, і Ешан,

53. І Янім, і Бет-Таппуах, і Афека,

54. І Хумта, і Кір’ят-Арба, – це Хеврон, і Ціор, дев’ять міст та їхні поселення.

55. Маон, Кармел, і Зіф, і Ютта,
     1Ц.23:25

56. Ізреел, і Йокдеам, і Заноах,

57. Каїн, Ґіва, і Тімна, – десять міст та їхні поселення.

58. Халхул, Бет-Цур, і Ґедор.

59. І Маарат, і Бет-Анот, і Елтекон, – шість міст та їхні поселення.

60. Кір’ят-Баал, – він Кір’ят-Єарім, і Рабба, – двоє міст та їхні поселення.
     Іс.Нав.9:17; 18:14

61. У пустелі: Бет-Гаарава, Міддін, і Сехаха,

62. І Нівшан, і Ір-Гаммелах, і Ен-Ґеді, – шість міст та їхні поселення.
     2Л.20:2

63. А євусеян, мешканців Єрусалиму, не могли прогнати Юдині сини, а тому євусеї мешкають з синами Юди в Єрусалимі навіть донині.
     Іс.Нав.18:28; Суд.1:8; 2Ц.5:6

Навин 16    

Спадок колін Манасії та Ефраїма.

1. Потім випав жереб синам Йосипа від Йордану біля Єрихону, що поблизу Єрихонської води на схід, пустеля, котра тягнеться від Єрихону до гори Бет-Елу:

2. Від Бет-Елу починається рубіж на Луз, і переходить до рубежу Арки до Атароту.
     Бут.28:19

3. І біжить до моря, до рубежу яфлетського, аж до рубежу Бет-Хорону долішнього, і аж до Ґезеру, і добігає моря.
     1Л.6:67, 68

4. І дістали це у спадок сини Йосипові: Манасія та Ефраїм.
     Бут.48:5

5. Рубіж синів Ефраїмових за племенами їхніми був такий: зі сходу рубежем їхнім була Атрот-Аддар, аж до горішнього Бет-Хорону.
     Чис.26:35

6. Потім проходить рубіж до моря, до Міхметату – північною стороною і звертає рубіж на схід до Таанат-Шіло, і переходить його зі сходу до Яноаху.

7. І проходить він з Яноаху до Атароту та до Наари, і добігає Єрихону, виходячи до Йордану.

8. А вже з Таппуаху рубіж біжить на захід до потоку Кана, і закінчується біля моря. Це спадок племени Ефраїмових синів за їхніми родами.

9. І міста, відділені для Ефраїмових синів, були серед спадку Манасіїних синів, усі ті міста та їхні поселення.
     Іс.Нав.17:9

10. Та не вигнали вони ханаанеїв, що сиділи в Ґезері. І сиділи ханаанеї посеред Ефраїма, і так є аж до цього дня, і давали данину працею.
     Іс.Нав.13:13; Суд.1:29; 3Ц.9:16

Навин 17    

Спадок колін Манасії та Ефраїма.

1. І випав жереб для Манасіїного племени, бо він первісток Йосипів, Махірові, Манасіїному первісткові, Ґілеадовому батькові, бо він був хоробрий на війні, то належав йому Ґілеад та Башан.
     Бут.46:20; Чис.26:29; 32:39; Іс.Нав.13:31

2. Дісталися спадки й іншим синам Манасіїним, за родами їхніми: синам Авіезера, і синам Хелека, і синам Азріїла, і синам Шехема, і синам Хефера, і синам Шеміда. Оце сини Манасії, Йосипового сина, мужі, за їхніми родами.
     Чис.26:32

3. А в Целофхада, сина Хефера, сина Ґілеада, сина Махіра, сина Манасіїного, не було в нього синів, а тільки дочки. І оце ймення його дочок: Махла, і Ноа, і Хоґла, Мілка і Тірца.
     Чис.26:33; 27:1; 36:11

4. І прийшли вони до священика Елеазара, і до Ісуса, Навинового сина, та перед старшинами, говорячи: Господь наказав був Мойсеєві дати нам спадок серед наших братів. І дав їм на Господній наказ спадок серед братів їхнього батька.
     Чис.27:7

5. І дісталося Манасії десять наділів, окрім землі Ґілеаду та Башану, що по той бік Йордану.

6. Бо Манасіїні дочки посіли спадок серед синів його, а Ґілеадський край дістався іншим синам Манасії.

7. І рубіж Манасіїн проходить від Ашер-Гамміхметату, що навпроти Сихему, і йде той рубіж на південь до мешканців Ен-Таппуаху.

8. Земля Таппуах дісталося Манасії, а місто Таппуах при Манасіїному рубежі – Ефраїмовим синам.

9. Звідси рубіж збігає до потоку Кана, на південь від потоку. Це міста Ефраїмові серед Манасіїних міст. А рубіж Манасії від півночі до потоку, а закінчувався біля моря.
     Іс.Нав.16:9

10. Що на південь, – те Ефраїмове, а що на північ, – Манасіїне, а межею було море. А в Асирі вони перетиналися з півночі, а в Іссахарі зі сходу.

11. І було для Манасії в Іссахарі та в Асирі: Бет-Шеан та залежні від нього міста, і Ївлеам та залежні від нього міста, і мешканці Доару та залежні від нього міста, і мешканці Ендору та залежні від нього міста, і мешканці Таанаху та залежні від нього міста, і мешканці Меґіддо, та залежні від нього міста, і третя частина Нофету.
     Суд.1:27; 1Ц.28:7; 31:10; 4Ц.9:27

12. Сини Манасіїні не могли прогнати мешканців міст оцих, і ханаанеї лишилися жити в цім краї.
     Іс.Нав.15:63

13. А коли сини Ізраїля стали на силі, тоді збирали вони з ханаанеїв данину, але прогнати, не прогнали їх.
     П.Зак.20:16; Іс.Нав.13:13

14. І говорили Йосипові сини Ісусові, і сказали: Чому ти дав мені на спадок один жереб та наділ один, а я ж народ численний, бо до цього часу благословляв мене Господь.
     Бут.48:13, 16; Чис.26:15

15. Ісус сказав їм: Якщо ти численний, то рушай у лісову країну і там, у землі періззеїв і рефаїмів розчисть собі місце, якщо гора Ефраїмова затісна для тебе.

16. Сини Йосипові сказали: Не достатньо нам гори, та й залізні колісниці у всіх ханаанеїв, що живуть у долині, як у тих, що в Бет-Шеані, і в залежних від нього містах, так і в тих, котрі на долині Ізреельській.
     Суд.1:19; Ос.1:5

17. Але Ісус сказав домові Йосиповому, Ефраїмові і Манасії: Ти численний, і сила у тебе велика; не один жереб буде у тебе.

18. І гора буде твоєю, і ліс оцей; ти розчистиш його, і він буде твоїм до самого кінця його; бо ти проженеш ханаанеїв, хоч у них колісниці залізні, і вони вельми дужі.
     Іс.Нав.13:6; 1Ів.5:4

Навин 18    

Скинія у Силомі. Подальший розподіл землі між сімома колінами.

1. Уся громада синів Ізраїля зібралася в Шіло, і спорудили там скинію зібрання, і край був підкорений їм.
     Іс.Нав.21:2; Суд.21:19; 1Ц.1:3; 4:4

2. І залишилося поміж синів Ізраїля семеро колін, котрі ще не дістали спадку свого.

3. І сказав Ісус синам Ізраїля: Чи довго ви будете зволікати, замість того, щоб піти і взяти у спадок землю, котру дав вам Господь, Бог батьків ваших?

4. Дайте з-поміж себе три мужі з коліна; я пошлю їх, і вони, підвівшись, пройдуть тим краєм, і опишуть його, як необхідно розподілити їм на спадок, і прийдуть до мене.

5. Нехай поділять її на сім наділів. Юда нехай залишиться у межах своїх на півдні, а дім Йосипів нехай лишається у межах своїх на півночі.

6. А ви опишете край на сім наділів і подасте мені сюди опис; я кину вам жереба отут, перед Господом, Богом нашим.

7. А левитам немає частки між вами, бо священство Господнє є спадок їхній; а Ґад і Рубен та половина коліна Манасіїного дістали спадок за Йорданом на схід, котрий дав їм Мойсей, слуга Господній.
     Чис.32:33; П.Зак.3:12; Іс.Нав.13:14-33; Єзек.44:28

8. І підвелися ті мужі, і рушили. А Ісус тим, що пішли описувати землю, дав такого наказа: Ходіть, обійдіть землю, опишіть її і, повертайтеся до мене; а я тут кину вам жереба перед Господом, у Шіло.

9. Вони рушили, пройшли землю і описали її, за містами, на сім наділів (частин) у книжці, і прийшли до Ісуса в табір, у Шіло.
     2Ц.24:8

10. Ісус кинув їм жереба в Шіло перед Господом, і розділив там Ісус землю синам Ізраїля за наділами їхніми.

11. Перший жереб припав на коліно синів Беньямінових, за родами їхніми. Рубіж їхній за жеребом ішов поміж синами Юди і між синами Йосипа.
     П.Зак.33:12

12. Рубіж їхній на північній стороні починається біля Йордану, і проходить цей рубіж коло Єрихону з півночі, і підіймається через гору на захід, і закінчується в пустелі Бет-Евен.
     Іс.Нав.7:2

13. Звідти рубіж їхній іде до Лузу, до краю Лузу на південь, це – Бет-Ел. І збігає той рубіж до Атрот-Аддару на пагорб, що з півдня до низинного Бет-Хорону.
     Бут.12:8; 28:19; Іс.Нав.16:2; 3Ц.9:17

14. Відтак рубіж завертає і схиляється на західний бік, до моря на південь від пагорба, котрий іде через Бет-Хорон на південь, і закінчується біля Кір’ят-Баалі, це – Кір’ят-Єарім, місто Юдиних синів. Це – західна сторона.
     Іс.Нав.15:9, 60

15. А південною стороною від кінця Кір’ят-Єаріму проходить рубіж на захід і досягає джерела Ме-Нефтоаху.

16. Потім рубіж сягає, опускаючись, підніжжя гори, що лежить перед долиною Ґе-Гінному, що в долині велетнів на північ. І сходить Ґе-Гінном побіч євусеянина на південь, і сходить до Ен-Роґелу.
     Іс.Нав.15:7

17. Відтак завертає з півночі і йде до Ен-Шемешу, і виходить до Гелілоту, що навпроти узвишшя, і піднімається до Адумміму. І збігає до скелі Богана, сина Рубенового.
     Іс.Нав.22:10

18. І переходить той рубіж обіч навпроти Арави на північ, та й збігає до Арави.

19. Звідси проходить рубіж біля Бет-Хоґли на північ, і закінчується рубіж біля північної затоки моря Солоного, біля південного кінця Йордану. Ось рубіж південний. А зі сходу рубежем послуговується Йордан.
     Іс.Нав.15:2

20. Ось спадок синів Беньямінових, за рубежами його з усіх боків, за родами їхніми.

21. Колінові синів Беньямінових, за родами їхніми, належали міста: Єрихон, Бет-Хоґла, і Емек-Кеціц,

22. І Бет-Гаарава, і Цемараїм, і Бет-Ел,

23. І Аввім, і Пара, і Офра,

24. І Кефар-Гааммоні, і Офні, і Ґева, – дванадцять міст та їхні поселення.

25. Ґівон, і Рама, і Беерот,
     Іс.Нав.9:17

26. І Міцпа, і Кефіра, і Моца,

27. І Рекем, і Їрпеїл, і Парала,

28. І Цела, Елеф, і Євусі, воно ж Єрусалим, Ґіват, Кір’ят-Єарім, – чотирнадцять міст та їхні поселення. Це – спадок Беньямінових синів за їхніми родами.
     Іс.Нав.15:63; Суд.1:21

Навин 19    

Спадок решти шести колін.

1. Другий жереб випав Симеонові, колінові синів Симеонових, за родами їхніми; і був їхній спадок серед спадщини Юдиних синів.
     Бут.49:5-7

2. І були в їхньому спадку: Беер-Шева, або Шева і Молада.
     1Л.4:28

3. І Хацар-Шуал, і Бала, і Ецем,
     1Л.4:29

4. І Елтолад, і Бетул, і Хорма,
     П.Зак.1:44

5. І Ціклаґ, і Бет-Гаммаркавот, і Хацар-Суса,

6. І Бет-Леваот, і Шарухен, – тринадцять міст та їхні поселення.

7. Аїн, Ріммон, і Етер, і Ашан, – чотири міста та їхні поселення.

8. І всі поселення, котрі навколо тих міст навіть до Баалат-Беер-Рамат-Неґеву на південь, це спадок племени Симеонових синів, за їхніми родами.
     1Л.4:33

9. Від наділу синів Юдиних – спадок синів Симеонових. Оскільки наділ синів Юдиних був надто великий для них, то сини Симеонові й дістали спадок серед їхнього наділу.

10. Третій жереб дістався синам Завулоновим за родами їхніми, і тягнувся рубіж їхнього спадку до Саріду.
     Мт.4:13

11. Рубіж їхній сягає моря і Марали і підходить до Даббешету і потоку, що навпроти Йокнеаму,
     Cуд.4:7

12. Від Саріду завертає назад до сходу сонця, до рубежу Кіслот-Фавору, і виходить до Доврату, і підіймається до Яфія.

13. Звідси переходить на схід до Ґат- Хеферу, Ет-Каціну, до Ріммон-Гамметоару, до Неї.

14. І завертає рубіж з півночі до Ханнатону, і закінчується долиною Ґе-Їфтах-Елі.

15. І Каттат, і Нагалал, і Шімрон, і Їдала, і Віфлеєм, дванадцять міст та їхні поселення.
     Суд.1:30

16. Це спадок Завулонових синів за їхніми родами, оці міста та їхні поселення.

17. Четвертий жереб дістався Іссахарові, Іссахаровим синам за їхніми родами.

18. Рубежем їхнім були: Ізреел, Кесуллот, і Шунем.
     1Ц.29:1; 2Ц.2:9; 3Ц.18:45 4Ц.4:8

19. І Хафараїм, і Шіон, і Анахарат,

20. І Раббіт, і Кішйон, і Евес,

21. І Ремет, і Ен-Ґаннім, і Ен-Хадда, і Бет-Паццец.

22. І сягає той рубіж Фавору, і Шахаціми, і Бет-Шемету, і їхній рубіж закінчується при Йордані, – шістнадцять міст та їхні поселення.

23. Оце спадок коліна синів Іссахарових, за племенами їхніми; міста і поселення їхні.

24. А п’ятий жереб дістався колінові синів Асирових за їхніми родами.

25. Рубежем їхнім були: Хелкат, і Халі, і Бетен, і Ахшат,

26. І Алламмелех, і Амад, і Мішал, і сягає Кармелу на захід та Шіхор-Лівнату,
     3Ц.18:19

27. І завертає на схід сонця до Бет-Даґону, і сягає Завулона та долини Їфтах-Елу на північ Бет-Гаемеку та Ніелу, і виходить до Кавулу зліва.
     3Ц.9:13

28. І Еврон, і Рехов, і Хаммон, і Кана, аж до Сидону Великого.
     Бут.10:19; Іс.Нав.11:8

29. І повертає той рубіж до Рами та аж до міста Мівцар-Цору і завертає рубіж до Хоси, і закінчується на заході від околиці Ахзіву.

30. Далі Умма, і Афек, і Рехов, – двадцять двоє міст та їхні поселення.

31. Оце спадок коліна синів Асирових за їхніми родами, ті міста та їхні поселення.

32. Синам Нафталі дістався шостий жереб, – для синів Нафталі за родами їхніми.
     П.Зак.33:23

33. І був їхній рубіж: від Хелефу, від Елону при Цаананнімі, і Адамі-Ганнекев, і Явнеїл, аж до Лаккуму, і кінчався він біля Йордану.

34. Звідси завертає рубіж на захід до Ашнот-Фавору, і виходить звідти до Хуккоку та сягає Завулона з полудня, а вже Асира сягає із заходу, а Юди – біля Йордану на схід сонця.

35. А міста укріплені: Ціддім, Цер, і Хаммат, Раккат і Кіннерет,

36. І Адама, і Рама, і Хацор,

37. І Кедеш, і Едреї, і Ен-Хасор,

38. І Їрон, і Міґдал-Ел, Хорем, і Бет-Анат, і Бет-Шемеш, – дев’ятнадцять міст та їхні поселення.
     Суд.1:33

39. Оце спадок коліна синів Нафталі, за їхніми родами, міста та їхні поселення.

40. А колінові синів Данових, за племенами їхніми, дістався сьомий жереб.
     Суд.18:1

41. Рубежем їхньої спадщини були: Цора, і Ештаол, і Ір-Шемеш,
     Іс.Нав.15:33

42. І Шаалаббін, і Айялон, і Їтла,
     Суд.1:35

43. І Елон, і Тімната, і Екрон,
     3Ц.4:9

44. І Елтеке, і Ґіббетон, і Баалат,
     3Ц.15:27

45. І Єгуд, і Бене-Берак, і Ґат-Ріммон.

46. І Ме-Яркон, і Раккон із рубежем навпроти Яфи. І замалим видався спадок синів Данових.
     Йони 1:3; Діян.9:36

47. І сини Данові пішли війною на Лешем і здобули його, і побили вістрям меча, і успадкували його, та й осіли в ньому. І вони назвали Лешему ім’ям: Дан, за йменням свого батька, Дана.
     П.Зак.33:22

48. Оце спадок коліна Данових синів за їхніми родами, ті міста та їхні поселення.

49. Коли скінчили вони розподіл землі, згідно з рубежами її, тоді дали сини Ізраїля серед себе спадок Ісусові, синові Навиновому.
     Чис.14:6

50. На Господній наказ дали йому те місто, якого він жадав: Тімнат-Серах на Ефраїмовій горі. І розбудував він місто і оселився в ньому.
     Іс.Нав.14:6; 24:30; Суд.2:9

51. Оце той спадок, що священик Елеазар та Ісус, син Навинів, та старшини домів батьків колін Ізраїлевих синів, поділили жеребом у Шіло, перед Господом біля входу до скинії зібрання. І скінчили вони ділити землю.
     Іс.Нав.14:1; 18:1

Навин 20    

Про міста-сховища.

1. І сказав Господь Ісусові, говорячи:

2. Скажи синам Ізраїля: Учиніть собі міста для сховку, про які Я говорив вам через Мойсея,
     Чис.35:6-29; П.Зак.19:2-3

3. Щоб міг сховатися там убивник, що заб’є чоловіка ненароком, невмисне, і вони будуть для вас місцем сховку від месника за кров.
     Чис.35:12

4. І хто утіче в одне із міст оцих, нехай стане при вході міської брами і повідає уголос старшинам того міста свою справу. І вони візьмуть його до себе в місто, і дадуть йому місце, і він житиме з ними.

5. А коли буде гнатися за ним месник за кров, то не видадуть убивника в руку його, бо він невмисне забив свого ближнього, і не був йому ворогом ані вчора, ані позавчора, ані третього дня.

6. Нехай живе він у тому місті, аж доки не стане перед громадою на суд, навіть до смерти першосвященика, що буде в ті дні. А потім нехай повертається убивник і піде в місто своє і в дім свій, в місто, з котрого він утік.
     Чис.35:12

7. І відділили вони Кедеш в Галілеї, на горі Нафталі, і Сихем на Ефраїмовій горі та Кір’ят-Арбу, воно ж місто Хеврон, на горі Юдиній.
     П.Зак.19:7; Іс.Нав.15:13; 19:37

8. А по той бік Йордану на сході Єрихону вони виділили: Бецер у пустелі, на рівнині, з Рубенового коліна, і Рамот у Ґілеаді з Ґадового коліна, і Ґолан, у Башані з Манасіїного коліна.
     П.Зак.4:43

9. Оце були міста, призначені для всіх синів Ізраїля і для захожих, які жили серед них, на сховок, щоб утікав туди кожний, хто заб’є людину ненароком, щоб не вмер він од руки месника за кров, аж доки не стане перед громадою на суд.

Навин 21    

Міста і пасовища для левитів.

1. І прийшли старшини поколінь левитів до Елеазара священика і до Ісуса, сина Навинового, і до провідників поколінь синів Ізраїля,
     Іс.Нав.14:1

2. І говорили їм у Шіло на землі ханаанській, і сказали: Господь наказав через Мойсея дати нам міста на осідок, а їхні околиці для нашої худоби.
     Чис.35:2-8

3. І дали сини Ізраїля левитам із наділів своїх, за наказом Господа, оці міста з передмістями їхніми.
     1Л.6:64

4. Дістався жереб родам Кегатовим; і дісталося за жеребом синам Аарона священика, левитам, від коліна Юдиного, і від коліна Симеонового, і від коліна Беньямінового, тринадцять міст.
     2Л.31:15

5. А іншим синам Кегатовим від родин коліна Ефраїмового, і від коліна Данового, і від половини коліна Манасіїного, за жеребом, дісталося десять міст.

6. Синам Ґершоновим – від родин коліна Іссахарового і від Асирового коліна і від Нафталі коліна, і від половини Манасіїного коліна в Башані, за жеребом, дісталося тринадцять міст.

7. Мерарієвим синам за їхніми родинами дісталося від коліна Рубенового, і від коліна Ґадового, і від племени Завулонового – дванадцять міст.

8. І дали Ізраїлеві сини левитам ті міста та їхні передмістя, як наказував Господь через Мойсея, за жеребом.

9. І дали вони з племени синів Юдиних та із племени синів Симеонових ті міста, що будуть нижче названі за йменнями своїми.

10. Синам Аароновим з роду Кегатового, які були синами Левія, бо їм дістався жереб найперше.
     1Л.6:54

11. І дали їм місто Кір’ят, батька енакового, воно ж Хеврон, на Юдиних горах, та його передмістя навколо нього.
     Іс.Нав.14:13; 15:13; 20:7

12. А міське поле та поселення його дали Калевові, синові Єфуннеєвому, на володіння йому.
     Іс.Нав.14:14; 15:13; 1Л.6:56

13. А синам священика Аарона дали місто сховку убивника: Хеврон та його околиці, і Лівну та її околиці.
     Іс.Нав.10:29

14. І Яттір та його пасовиська, і Ештемоа та її пасовиська.

15. І Холон та його пасовиська, і Девір та його пасовиська,

16. І Аїн та його околиці, і Ютту та її околиці, Бет-Шемеш та його околиці, – дев’ять міст від двох колін тих.
     1Ц.6:9

17. А від Беньямінового коліна: Ґівон та його пасовиська, Ґеву та її пасовиська.
     Єр.28:1

18. Анатот та його околиці, і Алмон та його передмістя, – четверо міст.
     3Ц.2:26; Іс.10:30; Єр.1:1

19. Усіх міст Ааронових синів священиків, – тринадцять міст та їхні пасовиська.

20. А родам Кегатових синів, левитам, що лишилися від Кегатових синів, міста їхнього жереба були від Ефраїмового коліна.
     1Л.6:61

21. І дали їм місто сховку убивника: Сихем та його околиці, на Ефраїмовій горі, і Ґезер та його околиці.
     Іс.Нав.20:7

22. І Ківцаїм та його околиці, і Бет-Хорон та його околиці, – четверо міст.

23. А від Данового коліна: Елтеке та його околиці, Ґіббетон, та його пасовиська,

24. Айялон та його околиці, Ґат-Ріммон та його околиці, – четверо міст.

25. А від половини Манасіїного коліна: Таанах та його околиці, і Ґат-Ріммон та його околиці, – двоє міст.
     Суд.1:27

26. Усіх міст – десять та їхні околиці для родів синів Кегатових, що залишилися.

27. А для Ґершонових синів, із Левійових родів од половини Манасіїного коліна місто сховку убивника: Ґолан у Башані та його околиці, і Беештера та його околиці, – двоє міст.
     Іс.Нав.20:8; 1Л.6:62

28. А від Іссахарового коліна: Кіш’йон та його околиці, Доврат та його околиці.

29. Ярмут і його околиці, Ен-Ґаннім та його околиці, – четверо міст.

30. А від Асирового коліна: Мішал та його околиці, Ардон та його околиці.
     1Л.6:74

31. Хелкат і його околиці, Рехов та його околиці, – четверо міст.

32. А від Нафталі коліна місто сховку убивника: Кедеш у Галіл та його околиці, і Хаммот-Дор та його околиці, і Картан та його околиці, – троє міст.
     Іс.Нав.20:7

33. Усіх міст Ґершонових за їхніми родами – тринадцять міст і їхні околиці.

34. А для родин Мерарієвих синів, левитів, що лишилися від коліна Завулонового: Йокнеам та його околиці, Карта і її околиці.

35. Дімна та її околиці, Нагалал та його околиці, – четверо міст.
     1Л.6:63

36. А від Рубенового коліна: Бецар та його околиці і Ягца та її околиці.
     Іс.Нав.20:8

37. Кедемот та його околиці, і Мефаат і його околиці – четверо міст.

38. А від Ґадового коліна, місто сховку убивника: Рамот у Ґілеаді та його околиці, і Маханаїм та його околиці,
     Іс.Нав.20:8

39. Хешбон та його околиці, Язер та його околиці – усіх міст четверо.
     Єр.49:3

40. Усіх міст Мерарієвих синів за їхніми родами, що лишилися з Левійових родів, було за їхнім жеребом дванадцять міст.

41. Усіх Левійових міст серед власности Ізраїлевих синів – сорок вісім міст та їхні околиці.
     Чис.35:7

42. А міста ті такі: кожне місто з околицями його навколо нього, – так для всіх тих міст.
     Чис.35:5

43. Так дав Господь Ізраїлеві всю ту землю, за котру присягнувся дати її їхнім батькам, і вони посіли її та й поселилися на ній.
     Бут.12:7; 13:17

44. І Господь дав їм мир навколо, усе так, як присягався їхнім батькам. І ніхто з їхніх ворогів не встояв перед ними, бо всіх їхніх ворогів віддав Господь у їхню руку.

45. Не залишилася невиконаною жодна з обітниць, що Господь обіцяв Ізраїлевому домові, все справдилося.
     Іс.Нав.23:14; 1Ц.3:19; Іс.34:16

Навин 22    

Жертовник у Ґілеадському краї.

1. Тоді прикликав Ісус коліно Рубенове та Ґадове, і половину Манасіїного коліна,

2. Та й сказав їм: Ви звершили все, що наказав вам Мойсей, слуга Господній, і дослухалися слів моїх про все, що я вам наказував.
     Чис.32:18; 20-22; П.Зак.3:18-20

3. Ви не залишали братів своїх упродовж багатьох днів аж донині, і виконували, що належало виконувати за наказом Господа, Бога вашого.

4. Нині Господь, Бог ваш, дав спокій братам вашим, як обіцяв їм. Тож повертайтеся та заходьте у шатра ваші, на землю вашого володіння, котру дав вам Мойсей, слуга Господній, за Йорданом.
     Чис.32:33; Іс.Нав.13:8

5. Лише старайтеся пильно виконувати заповіді закону, котрий заповідав вам Мойсей, слуга Господній: любити Господа, Бога вашого, ходити шляхами Його, пильнувати заповіді Його, прихилятись до Нього і служити Йому всім серцем вашим і всією душею вашою.
     П.Зак.8:6; 10:12

6. Потім Ісус благословив їх і відпустив їх, і вони розійшлися по шатрах своїх.

7. Одній половині коліна Манасіїного дав Мойсей спадок у Башані, а другій половині його дав Ісус спадок із братами його по цей бік Йордану, на захід. І коли відпускав їх Ісус у шатра їхні і благословив їх,
     Чис.32:33; Іс.Нав.13:8

8. То сказав їм: З великим багатством повертаєтеся ви в шатра ваші, та з дуже численною худобою, із сріблом, золотом, із міддю та залізом, з вельми багатьма одежами. Поділіть здобич, захоплену у ворогів ваших, з братами своїми.
     Чис.31:27; 1Ц.30:26

9. І повернулися, і рушили сини Рубенові і сини Ґадові і половина коліна Манасіїного від синів Ізраїля з Шіло, котрий на землі ханаанській, щоб рушити на землю Ґілеад, на землю свого володіння, котру дістали у спадок за наказом Господнім, через Мойсея.

10. А коли прийшли на околиці Йордану, що на землі ханаанській, сини Рубенові, і сини Ґадові та половина Манасіїного коліна, то спорудили там біля Йордану жертовника, жертовника значного на вигляд.
     Іс.Нав.18:17

11. І почули сини Ізраїля, що говорять: Ось, сини Рубенові і сини Ґадові, і половина коліна Манасіїного спорудили жертовника на землі ханаанській, в околицях Йордану, приналежних синам Ізраїля.

12. Коли почули ці слова сини Ізраїля, то зібралася вся громада синів Ізраїля у Шіло, щоб рушити супроти них війною.
     П.Зак.13:12

13. А втім, передніше сини Ізраїля послали до синів Рубенових і до синів Ґадових і до половини коліна Манасіїного на землю ґілеадську Пінхаса, сина Елеазара священика.
     Чис.25:7

14. І з ним десятеро князів, по князеві від дому, від усіх колін Ізраїля; кожний із них був старшиною роду між тисячами Ізраїля.

15. І прийшли вони до синів Рубенових і до синів Ґадових і до половини коліна Манасіїного, на землю Ґілеад, і говорили їм, і сказали:

16. Так сказала вся Господня громада: Що це за злочин учинили ви перед Богом Ізраїля, відступивши сьогодні від Господа, спорудивши собі жертовника і збунтувавшись нині супроти Господа?
     Лев.17:8, 9; П.Зак.12:13, 14

17. Хіба замало для нас Пеорового беззаконня, з якого ми не очистилися аж до цього дня і за котре покарана була громада Господня?
     Чис.25:3; П.Зак.4:3

18. А ви одвертаєтеся сьогодні від Господа. Сьогодні ви бунтуєте супроти Господа, а завтра розгнівається Господь на всю громаду Ізраїля.

19. Якщо земля вашого спадку вважається вам нечистою, то перейдіть на землю володінь Господніх, візьміть спадок серед нас, але не бунтуйте супроти Господа, і супроти нас не повставайте, споруджуючи собі жертовника, окрім жертовника Господа, Бога нашого.
     Іс.Нав.18:1

20. Чи не один Ахан, син Зерахів, учинив переступ, узявши із заклятого, а гнів упав на всю громаду Ізраїля? Не один він помер за беззаконня свої.
     Іс.Нав.7:1; 1Л.2:7

21. Сини Рубенові і сини Ґадові і половина коліна Манасіїного у відповідь на це говорили старшинам – тисяцьким Ізраїля:
     Чис.1:16; 10:4

22. Бог богів Господь, Бог богів Господь, Він знає, і нехай Ізраїль знає! Якщо ми збунтуємося і відступимо від Господа, то нехай не помилує нас Господь в цей день!
     П.Зак.10:17

23. Якщо ми спорудили жертовника для того, щоб відступити од Господа, чи для того, аби приносити на ньому приношення всеспалення і приношення хлібне і щоб звершувати на ньому приношення мирні: то нехай стягне (покарає) Сам Господь!

24. Але ми вчинили це із застереження, щоб у прийдешньому не сказали ваші сини нашим синам: Що вам до Господа, Бога Ізраїлевого?

25. Господь поклав рубіж поміж нами і вами, сини Рубенові і сини Ґадові, Йордан; немає вам частки в Господі. Таким чином, ваші сини підштовхнули б наших синів залишити страх Господній.

26. Тому ми сказали: Спорудимо собі жертовника не для приношення всеспалення і не для пожертв,

27. Але щоб він поміж нами і вами, поміж наступними родами нашими був свідком, що ми можемо служити Господові приношенням всеспалення і пожертвами нашими, і приношеннями мирними з вдячністю нашою, і щоб у прийдешньому не сказали ваші сини синам нашим: Немає вам частки в Господі.
     Бут.31:48; Іс.Нав.24:27

28. Тому ми говорили: Якщо так скажуть нам і родам нашим у прийдешньому, то ми скажемо: Бачите подібність жертовника Господа, котру вчинили батьки наші не для приношення всеспалення і не для пожертви, але щоб це було свідченням поміж нами і вами.

29. Хай же заборонить Бог, щоб довіку бунтувати нам супроти Господа і відступити нині від Господа, і спорудити жертовника для приношення всеспалення і для приношення хлібного і для пожертв, окрім жертовника Господа, Бога нашого, котрий перед скинією Його.

30. Пінхас священик, старший громади і тисяцькі Ізраїля, котрі були з ним, зачувши слова, мовлені синами Рубеновими і синами Ґадовими, і синами Манасіїними схвалили їх.

31. І сказав Пінхас, син Елеазара, священика, синам Рубеновим і синам Ґадовим, і синам Манасіїним: Сьогодні ми дізналися, що Господь серед нас, що ви не вчинили перед Господом злочину цього; тепер ви заступили синів Ізраїля від руки Господньої,

32. І повернувся Пінхас, син Елеазара, священика, і старшини від синів Рубенових і від синів Ґадових на землю ханаанську, до синів Ізраїля, і принесли їм відповідь.

33. І сини Ізраїля схвалили це, і благословили сини Ізраїля Бога, і відклали йти супроти них війною, щоб розорити землю, на котрій мешкали сини Рубенові і сини Ґадові.

34. І назвали сини Рубенові і сини Ґадові жертовника: Ед, тому, що, сказали вони, він свідок поміж нами, що Господь є Бог наш.

Навин 23    

Ісус Навин застерігає Ізраїля.

1. Із плином часу, після того, як Господь дав мир Ізраїлеві від усіх їхніх ворогів навколо, Ісус постарів і сягнув похилих літ,
     Іс.Нав.21:44; 22:4

2. То прикликав Ісус усіх синів Ізраїля, старшин їхніх, чільників їхніх, суддів їхніх і наглядачів їхніх і сказав їм: Я постарів, сягнув похилих літ,
     Іс.Нав.24:1

3. Ви бачили все, що вчинив Господь, Бог ваш, перед вами з усіма цими народами, бо Господь, Бог ваш, Сам воював за вас.
     П.Зак.9:5

4. Дивіться, я розподілив вам за жеребом народи ці, що залишилися у спадок колінам вашим, усі народи, котрих я винищив од Йордану до Великого моря, на захід сонця.

5. Господь, Бог ваш, Сам прожене їх од вас, і винищить їх перед вами, щоб ви дістали у спадок землю їхню, як говорив вам Господь, Бог ваш.
     Вих.14:14; П.Зак.6:19

6. А тому в усьому прагніть пильнувати і виконувати все написане у книзі Закону Мойсеєвого, не ухиляючись від нього ані праворуч, ані ліворуч.
     П.Зак.5:29, 32

7. Не спілкуйтеся з цими народами, котрі лишилися поміж вами, не згадуйте імен богів їхніх; не кляніться ними, і не слугуйте їм, і не поклоняйтеся їм.
     Вих.23:13; 24; Пс.15:4; Єр.5:7

8. Але прихиліться до Господа, Бога вашого, як ви чинили до цього дня.

9. Господь прогнав од вас народи великі і могутні, і перед вами ніхто не встояв до цього дня.
     Лев.26:7, 8; П.Зак.28:7

10. Один із вас проганяє тисячу, бо Господь, Бог ваш, Сам змагається за вас, як обіцяв вам.
     Лев.26:8; Суд.3:31

11. А тому повсякчас прагніть любити Господа, Бога вашого.

12. А якщо ви одвернетеся і пристанете до залишків народів цих, котрі лишилися поміж вами, і породичаєтеся з ними, і будете ходити до них, і вони до вас,
     П.Зак.7:3; Неєм.10:30

13. То знайте, що Господь, Бог ваш, не буде вже проганяти від вас народи оці, але вони будуть для вас зашморгом і сіттю, батогом для ребер ваших; терням для очей ваших, доки не будете винищені з цієї доброї землі, котру вам дав Господь, Бог ваш.
     Чис.33:55; П.Зак.7:4; Суд.2:3

14. Глядіть, ось я нині відходжу дорогою всієї землі. А ви знаєте всім серцем вашим і всією душею вашою, що не залишилася марною жодна з обітниць, котрі обіцяв для вас Господь, Бог ваш; все збулося для вас, жодна обітниця не лишилася несправдженою.
     Іс.Нав.21:45; 1Ц.3:19 3Ц.2:2

15. Але як справдилася над вами кожна добра обітниця, котру обіцяв вам Господь, Бог ваш, так само Господь наведе на вас усяке лихо, аж доки не винищить вас на цій добрій землі, котру дав вам Господь, Бог ваш,

16. Якщо ви порушите заповіта Господа, Бога вашого, котрого Він учинив настановою вам, і підете, і будете служити іншим богам, і поклонятися їм, то запалає на вас гнів Господній, і скоро згинете з цієї доброї землі, котру дав вам Господь.
     Лев.26:14; 3Ц.9:6, 7

Навин 24    

Заповіт Навин і його смерть.

1. І зібрав Ісус усі коліна Ізраїлеві до Сихему, і прикликав старшин Ізраїля, і чільників його, і суддів його, і наглядачів його, і постали перед Господом Богом.
     Іс.Нав.23:2; 3Ц.12:1; 2Л.10:1

2. І сказав Ісус усьому народові: Так говорить Господь, Бог Ізраїля: За рікою Єфрат мешкали батьки ваші віддавна; Терах, батько Авраамів і батько Нахорів, і вони служили іншим богам.
     Бут.11:26; 31:19; 35:2

3. Але Я взяв батька вашого Авраама з-за ріки, і водив його по всій землі ханаанській, і розмножив насіння його, і дав йому Ісаака.
     Бут.11:31; 21:2

4. Ісаакові дав Якова та Ісава. Ісавові дав Я гору Сеїр у спадок; а Яків і сини його перейшли до Єгипту.
     Бут.25:26; 36:8; 46:6

5. І послав Я Мойсея і Аарона, і уразив Єгипет виразками, котрі чинив Я серед нього, а потім вивів вас.
     Вих.3:10

6. Я вивів батьків ваших із Єгипту, і ви увійшли до моря. Тоді єгиптяни кинулися за батьками вашими з колісницями і вершниками до Червоного моря.
     Вих.12:33, 37 14:9

7. Але вони заволали до Господа, і Він поклав пітьму поміж вами і єгиптянами, і навів на них море, котре їх поглинуло. Очі ваші бачили, що Я вчинив у Єгипті, і багато часу ви були у пустелі.
     Вих.14:10

8. І привів Я вас до землі амореїв, що мешкали за Йорданом; вони воювали з вами, але Я віддав їх у руки ваші, і ви дістали у спадок землю їхню, і Я винищив їх перед вами.
     Чис.21:25, 31

9. Повстав Балак, син Ціппорів, цар моавський, і пішов війною на Ізраїля, і послав і прикликав Валаама, сина Беорового, щоб він прокляв вас.
     Чис.22:5

10. Я не слухав Валаама; тому він благословив вас, і Я визволив вас із руки його.
     Чис.23:11, 20

11. Ви перейшли Йордан і прийшли до Єрихону. І почали воювати з вами мешканці Єрихону, амореї, і періззеї, і ханаанеї, і хеттеї, і ґірґашеї, і хіввеї і євусеї, а Я дав їх у ваші руки.
     Вих.23:23; Іс.Нав.3:14; 6:1, 11:3

12. Я послав перед вами шершнів, котрі прогнали їх од вас, двох царів аморейських, не мечем твоїм і не луком твоїм учинено це.
     Вих.23:28; П.Зак.7:20; Іс.Нав.11:20

13. І дав Я вам землю, над котрою ти не трудився, і міста, котрих ви не будували, і ви мешкаєте в них; із виноградних і оливкових садів, котрих ви не садили, ви їсте плоди.
     П.Зак.6:10, 11

14. Отож, бійтеся Господа, і служіть Йому щиро правдою; відкиньте богів, котрим служили батьки ваші за річкою Єфрат і в Єгипті, і служіть Господові.
     Вих.20:2-3; Лев.26:1; Єзек.23:3

15. А якщо вам видається лихим служити Господові, то виберіть собі нині, кому служити, чи богам, котрим служили батьки ваші, що були за рікою, чи богам амореїв, на землі котрих осіли, а я і дім мій будемо служити Господові.
     3Ц.18:21; Мт.6:24; Лк.11:23

16. І відповідав народ і сказав: Ні, не буде цього, хай заборонить Бог, щоб ми залишили Господа і почали служити іншим богам.

17. Тому що Господь, Бог наш, Він вивів нас і батьків наших з єгипетської землі, з дому рабства, і вчиняв перед очима нашими великі знамення, і оберігав нас на всьому шляху, котрим ми рухалися, і серед усіх народів, через котрих ми проходили.

18. Господь прогнав од нас усі народи і амореїв, які посідали цю землю. А тому ми також будемо служити Господові, бо Він Бог наш.

19. І сказав Ісус народові: Ви не зможете служити Господові, бо Він Бог Святий, Бог ревний, не простить беззаконня ваші і гріхів ваших.
     Вих.20:5; П.Зак.4:24; Євр.12:29

20. Якщо ви залишите Господа і будете служити чужим богам, то Він наведе на вас лихо, і винищить вас, після того, як був прихильний до вас.
     П.Зак.29:25-28; Іс.Нав.23:15, 16

21. І сказав народ Ісусові: Ні, ми Господові будемо служити!

22. Ісус сказав народові: Ви свідки про себе, що обрали собі Господа – служити Йому? Вони відповідали: Свідки!

23. То відкиньте чужих богів, котрі у вас, і наверніть серце своє до Господа, Бога Ізраїлевого.
     Бут.35:2; 1Ц.7:3

24. Народ сказав Ісусові: Господові, Богові нашому, будемо служити і голосові Його будемо підкорятися.
     Єр.42:6

25. І склав Ісус заповіта з народом того дня і дав йому настанови та закона в Сихемі.
     П.Зак.29:14; 4Ц.23:3

26. І вписав Ісус ті слова у книжку Закону Божого, і взяв великого каменя, та й поставив його там під дубом, котрий був біля святині Господньої.
     Бут.35:4; Суд.9:6

27. І сказав Ісус усьому народові: Ось, камінь цей буде нам свідком: бо він чув усі слова Господа, котрими Він говорив з нами; нехай він буде свідком супроти вас, щоб ви не зреклися Бога вашого.
     Бут.31:48; Іс.Нав.22:27; Іс.19:20

28. І відпустив Ісус народ, кожного до спадку його.
     Суд.2:6

29. Після цього помер Ісус, син Навинів, слуга Господній, маючи сто десять літ.
     Бут.50:26; П.Зак.34:5; Суд.2:8

30. І поховали його у межах спадку його, в Тімнат-Серахові, що на Ефраїмовій горі, на північ від пагорба Ґааш.
     Іс.Нав.19:50; Суд.2:9

31. І служив Ізраїль Господові по всі дні Ісуса та по всі дні старшин, котрих життя тривало після Ісуса, і котрі бачили всі діяння Господа, що Він їх учинив Ізраїлеві.
     Суд.2:7

32. І кості Йосипові, котрі винесли сини Ізраїля з Єгипту, поховали в Сихемі, на ділянці поля, котре купив Яків у синів Гамора, батька Сихемового, за сто срібняків, і котре дісталося у спадок синам Йосиповим.
     Бут.33:19; 50:25; Діян.7:16

33. Після цього помер і Елеазар, син Ааронів, і поховали його на пагорбі Пінхаса, сина його, котрого дали йому на горі Ефраїмовій.
     Бут.23:16