Головна Бут Вих Лев Чис П.Зак ♦ І.Нав Суд Рут 1Цар 2Цар 3Цар 4Цар 1Літ 2Літ ♦ Єздр Неєм Ест Йова Псал Прит Екк П.Пісн ♦ Ісаї Єрем Пл.Єр Єзек Дан Осії Йоїла Ам Овд Йони Міх Наум Авак Соф Огія Зах Малах ♦ Мат Мрк Лук Іван ♦ Діян Яков 1Пет 2Пет 1Ів 2Ів 3Ів Юди Рим 1Кор 2Кор Гал Ефес Фил Кол 1Сол 2Сол 1Тим 2Тим Тита Филм Євр Одкр
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21
Юда супроти Ханаана; проте перемоги не сягнув.
1. По смерті Ісуса запитували сини Ізраїля Господа, говорячи: Хто з нас передніше піде на ханаанеїв – воювати з ними?
2. І сказав Господь: Юда піде, ось Я віддаю землю в руки його.
3. А Юда сказав Симеонові, братові своєму: Вибери мого жереба, і будемо воювати з ханаанеями; і я виберу твого жереба. І пішов з ним Симеон.
4. І рушив Юда, і віддав Господь ханаанеїв і періззеїв у руки їхні, і побили вони з них у Безеку десять тисяч чоловіків.
5. У Безеку стрілися вони з Адоні-Безеком, воювали з ним, і винищили ханаанеїв і періззеїв.
6. Але Адоні-Безек утік, і гналися за ним, і впіймали його, і повідрубували великі пальці його рук та ніг його.
7. Тоді сказав Адоні-Безек: Сімдесят царів з відрубаними великими пальцями їхніх рук та їхніх ніг часто збирали крихти під столом моїм. Як чинив я, так учинив мені Бог. І вони привели його до Єрусалиму, і він помер там.
8. І воювали сини Юдині супроти Єрусалиму, і захопили його, і понищили його вістрям меча, а місто підпалили.
9. Потім пішли сини Юдині воювати з ханаанеями, котрі мешкали на горах і на південній землі у долині.
10. І рушив Юда на ханаанеїв, котрі мешкали в Хевроні (Передніше ім’я Хеврона було Кір’ят-Арба) і завдали поразки Шешаєві, Ахіманові і Талмаєві.
11. А звідти пішов він супроти мешканців Девіру; а ім’я Девірові колись: Кір’ят-Сефер.
12. І сказав Калев: Хто завдасть поразки Кір’ят-Сеферові і захопить його, тому віддам Асху, доньку мою за дружину.
13. І захопив його (місто) Отніїл, син Кеназів, молодшого брата Калевого. І він дав йому свою доньку Асху за дружину.
14. Коли належало їй іти до нього, то намовили її просити у батька її поля, і зійшла вона з віслюка, а Калев сказав їй: Що тобі?
15. Ахса сказала йому: Дай мені благословення; ти дав мені землю на півдні, то дай мені й джерела води. І дав їй Калев джерела горішні та джерела долішні.
16. А сини кенеянина, Мойсеєвого тестя, пішли з міста Пальм, з Юдиними синами до Юдиної пустелі, що на півдні Араду. І пішли вони й оселилися серед народу.
17. І рушив Юда з Симеоном, братом своїм, і завдали поразки ханаанеям, що мешкали в Цефаті, і повністю винищили його, і назвав те місто ім’ям: Хорма.
18. Юда захопив також Ґазу та рубіж її, й Ашкелон та рубежі його, і Екрон та рубежі його.
19. Господь був з Юдою, і він оволодів горою. Але мешканців долини не міг прогнати, бо в них були залізні колісниці.
20. І віддали Калевові Хеврон, як заповідав Мойсей, і вигнав він звідти трьох синів енакових.
21. Але євусеїв, котрі мешкали в Єрусалимі, не вигнали сини Беньямінові, і живуть євусеї з синами Беньяміна в Єрусалимі до цього дня.
22. І дім Йосипів також пішов на Бет-Ел, і Господь був з ними.
23. І вивідували сини Йосипові Бет-Елу, а ім’я міста того було колись: Луз.
24. І побачили вивідувачі якогось чоловіка, що йшов з міста, і сказали йому: Покажи нам вхід до міста, і вчинимо тобі милість.
25. Він показав їм вхід до міста, і завдали вони місту поразки мечем, а чоловіка цього і всіх родичів його відпустили.
26. Чоловік цей пішов до краю хеттеян, і збудував місто, і назвав його: Луз, – воно носить ім’я його аж до цього дня.
27. І Манасія не вигнав мешканців Бет-Шеану та залежних від нього міст, і Таанаху та залежних від нього міст, і мешканців Дору, та залежних від нього міст, і мешканців Ївлеаму та залежних від нього міст, і мешканців Меґіддо та залежних від нього міст, і лишилися ханаанеї жити в цім краю.
28. Коли Ізраїль став на силі, тоді примусив він ханаанеїв приносити данину, але вигнати, не вигнав їх.
29. І Ефраїм не прогнав ханаанеїв, що мешкали в Ґезері, – і жили ханаанеї серед них у Ґезері.
30. І Завулон не прогнав мешканців Кітрону і мешканців Нагалолу, і жили ханаанеї серед них і платили їм данину.
31. І Асир не вигнав мешканців Акко і мешканців Сидону і Ахлаву, Ахзіву і Хелби, і Афіку, і Рехову.
32. І мешкали асирити серед ханаанеїв, мешканців землі тієї, бо вони не прогнали їх.
33. І Нафталі не повиганяв мешканців Бет-Шемешу, і мешканців Бет-Анату, і жив серед ханаанеїв, мешканців землі тієї; і мешканці Бет-Шемешу та Бет-Анату платили йому данину,
34. І чинили опір амореї синам Дановим у горах; бо не пускали їх сходити на долину.
35. І лишилися амореї жити на горі Херес, в Айялоні та в Шаалевімі, але рука дому Йосипового здолала амореїв, і стали вони приносити данину їм.
36. А рубежі аморейські – від Маале-Акраббім, і від скелі та вище.
Суддів 2 ⇧
Огляд подій від вступу у Ханаан
до смерти Навин.
1. І піднявся Ангел Господній з Ґілґалу до Бохіму, і сказав: Я вивів вас із Єгипту і ввів вас на землю, про котру присягався батькам вашим – дати вам, і сказав: Я не порушу заповіту Мого з вами повік.
2. І ви не приставайте на спілку з мешканцями цієї землі; жертовники їхні поруйнуйте. Та ви не дослухалися голосу Мого. Що ви оце вчинили?
3. І тому кажу Я: Не прожену їх од вас, і будуть вони вам зашморгом, і боги їхні будуть для вас пасткою.
4. Коли Ангел Господній промовив слова оці всім синам Ізраїля, то народ зчинив крик і заплакав.
5. А тому й називають те місце Бохім. Там принесли вони пожертву Господові.
6. Коли Ісус відпустив народ, рушили сини Ізраїля, кожний до свого наділу, щоб дістати у спадок землю,
7. Тоді народ служив Господові упродовж усіх днів Ісуса, і в усі дні старшин, котрих життя тривало після Ісуса і котрі бачили всі великі діяння Господні, котрі Він учинив Ізраїлеві,
8. Та коли помер Ісус, син Навинів, служник Господній, маючи сто десять літ,
9. І поховали його в межах спадку його в Тімнат-Хересі, на Ефраїмовій горі, на північ від пагорба Ґааш.
10. І коли все покоління прилучилося до своїх батьків, і постало після них друге покоління, котре не відало Господа і діянь Його, котрі Він учиняв Ізраїлю,
11. Тоді сини Ізраїля почали чинити лихе перед очима Господа, і почали служити Баалові,
12. Залишили Господа, Бога батьків своїх, Котрий вивів їх із єгипетської землі, і навернулися до інших богів, богів народів, що оточували їх, і поклонялися їм і спонукали Господа гніватися.
13. Залишили Господа, і почали служити Баалові та Астарті.
14. І спалахнув гнів Господній на Ізраїля, і віддав їх в руки грабіжників, і грабували їх; і віддав їх у руки ворогів, що оточували їх, і не могли вже устояти перед ворогами своїми.
15. Куди вони не пішли б, рука Господня скрізь чинила їм лихе, як говорив їм Господь і як присягався їм Господь. І було їм вельми тісно.
16. Проте настановив їм Господь суддів, котрі рятували їх від рук грабіжників їхніх.
17. Але й суддям вони не корилися, а блудодіяли за іншими богами і поклонялися їм, і притьмом ухилялися від шляху, котрим ходили їхні батьки, підкоряючись заповідям Господнім. Вони так не чинили.
18. Коли Господь настановляв їм суддів, то Сам Господь був із суддею і рятував їх од ворогів їхніх – упродовж усіх днів того судді: тому що жалів їх Господь, чуючи стогін їхній через тих, що пригноблювали і утискали їх.
19. Проте тільки-но вмирав суддя, вони знову учиняли гидкіше батьків своїх, схилялися до інших богів, служили і поклонялися їм. Не відступалися од справ своїх і від упертого шляху свого.
20. І спалахнув гнів Господній на Ізраїля, і сказав Він: За те, що народ цей переступив заповіта Мого, котрого Я залишив батькам їхнім, і не підкоряються голосові Моєму,
21. Я не буду вже проганяти від них жодного з отих народів, котрі залишив Ісус, коли помирав,
22. Щоб Я міг випробувати Ізраїля: чи будуть вони дотримуватися шляху Господнього і ходити по ньому, як дотримувалися батьки їхні, чи ні?
23. І тому залишив Господь народи ці, і не прогнав їх невдовзі, і не віддав їх у руки Ісуса.
Суддів 3 ⇧
Народи, що залишилися.
1. Ось ті народи, котрих залишив Господь, щоб випробувати ними ізраїльтян, всіх, навіть тих, котрі не відали про всі війни ханаанські,
2. Для того лише, щоб знали і навчилися війни наступні покоління синів Ізраїля, які передніше не знали її:
3. П’ятеро володарів филистимських, усі ханаанеї, сидоняни, і хіввеяни, які мешкали на горі Ливан, від гори Баал-Гермон аж до входу в Хамат.
4. І були вони залишені на випробування ними Ізраїля, щоб спізнати, чи слухняні вони заповідям Господнім, котрі Він заповідав батькам їхнім через Мойсея.
5. І жили сини Ізраїля серед ханаанеїв, хеттеїв, амореїв, періззеїв, хіввеїв і євусеїв;
6. І брали дочок їхніх собі за дружин, і своїх дочок віддавали за синів їхніх, і служили богам їхнім.
7. І вчинили сини Ізраїля лихе перед очима Господа, і забули Господа, Бога свого, і служили Баалам і Астартам.
8. І тому спалахнув гнів Господній на Ізраїля, і віддав їх в руки Кушан-Рішатаїма, царя Араму Месопотамського, і служили сини Ізраїля Кушан-Рішатаїмові вісім літ.
9. Тоді заволали сини Ізраїля до Господа, і висунув Господь рятівника синам Ізраїля, котрий врятував їх, Отніїла, сина Кеназа, молодшого брата Калева.
10. Був на ньому Дух Господній, і він судив Ізраїля; він рушив на війну, і віддав Господь в руки його Кушан-Рішатаїма, царя арамського, і здолала його рука Кушан-Рішатаїма.
11. І була в замиренні земля сорок літ. І помер Отніїл, син Кеназів.
12. А сини Ізраїля знову почали учиняти лихе перед очима Господа, і зміцнив Господь Еґлона, царя моавського, супроти Ізраїля, за те, що вони учиняли лихе перед очима Господа.
13. Він зібрав до себе синів аммонових та амаликових, та й пішов і завдав поразки Ізраїлеві, і вони захопили місто Пальмових дерев.
14. І служили сини Ізраїлеві Еґлонові, цареві моавському, вісімнадцять літ.
15. Тоді заволали сини Ізраїля до Господа, і Господь висунув їм рятівника Егуда, сина Ґерового, із синів Беньяміна, котрий був лівша. І послали сини Ізраїля через нього дарунки Еґлонові, цареві моавському.
16. А Егуд зробив собі меча двосічного, на лікоть завдовжки і приперезав його під плащем своїм до правого стегна.
17. І підніс дарування Еґлонові, цареві моавському; а Еґлон був чоловіком вельми тілистим.
18. Коли підніс Егуд всі дарування і відпустив людей, що принесли дари,
19. То сам повернувся од вирізьблених ідолів, що уздовж Ґілґалу, і сказав: Є у мене таємне слово до тебе, царю. Він сказав: Тихше! І вийшли від нього всі, хто стояв біля нього.
20. Егуд увійшов до нього; він сидів у прохолодній світлиці, котра була в нього окремо. І сказав Егуд: У мене є до тебе слово Боже. Еґлон підвівся зі стільця.
21. Егуд простягнув ліву руку свою і взяв меча з правого стегна свого, і застромив його в черево його
22. Так, що увійшло вістря й руків’я, і жиром запливло вістря; бо Егуд не витягнув меча із черева його, і він (меч) вийшов позаду.
23. І вийшов Егуд у сіни, і зачинив за собою двері світлиці, і замкнув.
24. Коли він вийшов, служники Еґлонові прийшли і бачать: ось двері світлиці замикані, і говорять: Мабуть, він для потреби своєї в прохолодному покої.
25. І чекали вони, аж доки ніяково їм стало, але, бачачи, що він не відмикає дверей світлиці, взяли ключа і відімкнули, аж ось, їхній володар лежить мертвий на долівці!
26. Доки вони зволікали, вражені, Егуд тим часом утік, пройшовши мимо ідолів, і втік до Сеїру.
27. А тільки-но прийшов, засурмив у сурму на горі Ефраїмовій, і зійшли з ним сини Ізраїля з гори, і він ішов перед ними.
28. І сказав їм: Ходіть за мною, бо віддав Господь ворогів ваших моавитян у руки ваші. І рушили за ним, і перехопили йорданські переходи до Моава, і не давали нікому переходити.
29. І побили в той час моавитян близько десяти тисяч чоловік, все здорових та міцних, і ніхто не врятувався втечею.
30. Так приборкані були того дня моавитяни під руку Ізраїля, і була в замиренні земля вісімдесят літ.
31. Після нього був Шамґар, син Анатів, котрий шістсот чоловіків филистимлян побив києм на худобу. І він також порятував Ізраїля.
Суддів 4 ⇧
Третє відлучення од Бога.
Четвертий і п’ятий судді: Дебора і Барак.
1. Коли помер Егуд, сини Ізраїля знову почали учиняти лихе перед очима Господніми.
2. І віддав їх Господь в руки Явіна, царя ханаанського, що царював у Хацорі. А старшиною війська у нього був Сісера, котрий жив у Харошет-Хаґґоїмі.
3. І заволали сини Ізраїля до Господа, бо в нього було дев’ятсот залізних колісниць, і він жорстоко пригнічував синів Ізраїля двадцять літ.
4. У той час судила Ізраїля Дебора пророчиця, дружина Лаппідота.
5. Вона мешкала під Пальмою Дебориною, між Рамою та між Бет-Елом на Ефраїмовій горі, а Ізраїлеві сини приходили до неї на суд.
6. Дебора послала і прикликала Барака, Авіноамового сина, з Кедешу Нафталі. І сказала йому: Ось, наказав тобі Господь, Бог Ізраїля: Йди, зійдеш на гору Фавор, і візьмеш із собою десять тисяч чоловіків із синів Нафталі та із синів Завулонових.
7. А Я приведу до тебе, до потоку Кішон, Сісеру, старшину Явінового війська, і колісниці його, і велелюдне військо його, і віддам його в твої руки.
8. І сказав до неї Барак: Якщо ти підеш зі мною, то піду, а якщо не підеш зі мною, – не піду.
9. А вона сказала йому: Піти – піду з тобою, тільки не тобі буде слава на цьому шляху, котрим ти йдеш; але в руки жінки Господь віддасть Сісеру. І підвелася Дебора і рушила з Бараком до Кедешу.
10. І скликав Барак Завулона та Нафталі до Кедешу, і пішло за ним десять тисяч вояків, і Дебора пішла з ним.
11. А кенеянин Хевер відділився од кенеян, з Ховавових синів, Мойсейового тестя, і поставив шатро своє аж до Елону в Цаананімі, що при Кедеші.
12. І доповіли Сісері, що Барак, син Авіноамів, зійшов на гору Фавор.
13. І зібрав Сісера всі свої колісниці, дев’ятсот залізних колісниць, та увесь народ, що з ним, з Харошет-Хаґґоїму до потоку Кішон.
14. І сказала Дебора до Барака: Підведися, бо це той день, коли Господь віддасть Сісеру в руки твої; чи Сам Господь не піде перед тобою? І зійшов Барак з гори Фавор, а за ним десять тисяч чоловіків.
15. Тоді Господь учинив замішання Сісері і всім колісницям його і всьому війську його від меча Баракового, і зійшов Сісера з колісниці, і кинувся тікати пішки.
16. Барак переслідував колісниці його і військо до Харошет-Хаґґоїму, і впало все військо Сісерине од меча, не залишилося нікого.
17. А Сісера втік пішки до шатра Яіли, дружини кенеянина Хевера, оскільки був мир між Явіном, царем Хацору, та між домом кенеянина Хевера.
18. І вийшла Яіла зустрічати Сісеру, і сказала до нього: Зайди, пане мій, зайди до мене, – не бійся! І він зайшов до неї в шатро, і вона накрила його накидкою.
19. І сказав він до неї: Я благаю тебе, дай мені трохи води напитися, бо я спраглий. Вона розв’язала бурдюка з молоком, і напоїла його, та й накрила його.
20. Сісера сказав їй: Стань біля входу шатра, і якщо хтось прийде і запитає в тебе та скаже: Чи нема тут когось? Ти скажи: Нема.
21. І взяла Яіла, дружина Хеверова, шатрового кілка, і взяла до своїх рук молотка, і, підійшовши нечутно до нього, всадила того кілка в його скроню так, що пришпилила до землі; а він спав од утоми, і помер.
22. І ось Барак женеться за Сісерою. І вийшла Яіла навпроти нього і сказала йому: Ходи, я покажу тобі того чоловіка, що ти шукаєш. І ввійшов він до неї, аж ось Сісера лежить мертвий, а кілок у скроні його!
23. Отак приборкав Бог того дня Явіна, царя ханаанського, перед Ізраїлевими синами.
24. А рука Ізраїлевих синів посилювалася ще дужче над Явіном, царем ханаанським, аж доки не винищили вони Явіна, царя ханаанського.
Суддів 5 ⇧
Пісня Дебори і Барака.
1. Того дня заспівала Дебора і Барак, син Авіноамів, оцими словами:
2. За помсту Ізраїля, коли народ віддав себе добровільно, славлю Тебе, Господе!
3. Слухайте царі, дослухайтеся князі: я Господові співаю, хвалу Господові, Богові Ізраїля.
4. Коли виходив Ти, Господе, від Сеїру, коли йшов з поля Едомського, тоді тремтіла земля, і небо капало, і хмари дощили водою.
5. Гори танули перед Господом, навіть Сінай оцей перед Господом, Богом Ізраїля.
6. За днів Шамґара, сина Анатового, за днів Яіли, спорожніли шляхи, і мандрівники ходили тоді довколишніми шляхами.
7. Не стало мешканців у поселеннях Ізраїля, не стало, аж доки не повстала я, Дебора, допоки не повстала я, матір в Ізраїлі.
8. Вони вибрали нових богів, тому почалася війна під брамою. Чи видно було щита і списа в сорока тисяч Ізраїля?
9. Серце моє до вас, старшини Ізраїлеві, ревні в народі; благословіть Господа!
10. Ті, що їздять на білих віслюках, ті, що сидять на килимах і ходять дорогою, співайте пісню!
11. Серед голосів тих, що гуртують стада біля колодязів, там нехай заспівають хвалу Господові, хвалу вождям Ізраїля! Тоді виступив до брами народ Господній.
12. Підведися, підведися, Деборо! Пробудися, підведися! Заспівай пісню! Підведися, Бараку! І веди бранців твоїх, сину Авіноамів!
13. Тоді небагатьом із потужних підпорядкував Він народ; Господь підпорядкував мені могутніх.
14. Від Ефраїма прийшли ті, що в Амалика їхній корінь; за тобою Беньямін, серед народу твого; від Махіру йшли старшини, і від Завулона ті, що володіють тростиною писаря.
15. І князі Іссахарові з Деборою, й Іссахар також, як Барак, кинувся в долину пішки. У племенах Рубенових великий розбрат.
16. Чого сидиш ти між кошарами, слухаючи мекання отар? У племенах Рубенових великі заміри на серці.
17. Ґілеад живе за Йорданом, і Дан чомусь лишається на кораблях. Асир сидить на березі моря, біля пристаней своїх живе.
18. Завулон – народ, що зрокував життя своє на смерть, і Нафталі – на висотах поля.
19. Прийшли царі, воювали, потім воювали царі ханаанські у Таанах при водах Меґіддо, але здобичі срібла не здобули.
20. З неба воювали, – зорі з доріг своїх воювали з Сісерою.
21. Кішонський потік розметав їх, потік стародавній, Кішонський потік. Грасуй душе моя, силу!
22. Тоді ламалися копита конячі від утечі, від утечі потужних його.
23. Прокляніть Мероза, каже Ангел Господній, прокляніть, прокляніть мешканців його за те, що не прийшли на допомогу Господові, на допомогу Господові супроти могутніх.
24. Нехай буде благословенна понад жінками Яіла, дружина Хевера кенеянина – серед жінок в шатрах буде благословенна!
25. Води просив він, і молока подала вона, у царській чаші принесла вершків.
26. Ліву руку свою до кілка простягла, а праву руку до молотка робітничого. І вдарила Сісеру, уразила голову його, розбила і прохромила скроню його.
27. До ніг її схилився, упав і лежав, біля ніг її схилився, впав; де схилився, так і загинув, убитий.
28. Через вікно виглядає і зойкає мати Сісерина крізь ґратки: Чого колісниця його припізнилася повернутися? Чому не квапляться колеса колісниць його?
29. Мудрі княгині дають їй відповідь, та й вона сама відповідає собі:
30. Мабуть, вони знайшли, ділять здобич, по дівчині, по дві дівчини на кожного вояка; на здобич одержав Сісера одежу, на здобич барвисту вишивану одежу, гаптовану по обидва боки, що її зняли з плечей бранців.
31. Нехай отак згинуть усі вороги Твої, Господе! А хто любить Його, нехай будуть, як сонце, що сходить у всій силі своїй! І мав той край мир сорок літ.
Суддів 6 ⇧
Четверте рабство. Шостий суддя – Гедеон.
1. Сини Ізраїля знову почали учиняти лихе перед очима Господа, і віддав їх Господь в руки мідіян на сім літ.
2. Важкою була рука мідіян над Ізраїлем, і сини Ізраїля вчинили собі печери від мідіян у горах, і міцні укріплення.
3. Коли посіє Ізраїль, прийдуть мідіяни й Амалик і мешканці Кедему;
4. І стоять шатрами, і винищують урожай землі до самої Ґази, і не лишають для поживи Ізраїлеві ні вівці, ні вола, ані віслюка.
5. Бо вони приходили з худобою і з шатрами своїми, приходили в такій чисельності, як сарана; їм і верблюдам їхнім не було порахунку, і ходили по землі, спустошуючи її.
6. І вельми зубожів Ізраїль від мідіян, і заволали сини Ізраїля до Господа.
7. І коли заволали сини Ізраїля до Господа на мідіян,
8. Послав Господь пророка до синів Ізраїля, і сказав їм: Так говорить Господь, Бог Ізраїлів: Я вивів вас із Єгипту, вивів вас із дому рабства.
9. Визволив вас із руки єгиптян та з руки всіх, що пригнічували вас, прогнав од вас, і дав вам землю їхню,
10. І сказав вам: Я Господь, Бог ваш; не шануйте богів аморейських, на землі яких ви мешкаєте; але ви не підкорилися голосові Моєму.
11. І прийшов Ангел Господній, і сів у Офрі під дубом, що належав Йоашеві авіезерянину; син його Гедеон молотив тоді пшеницю у виноградному чавилі, аби приховати це від мідіян.
12. І з’явився до нього Ангел Господній, і сказав йому: Господь з тобою, хоробрий воїне!
13. Гедеон сказав йому: Пане мій! Якщо Господь з нами, то чому спостигло нас усе це? І де всі чудеса Його, про котрі оповідали нам батьки наші, говорячи: З Єгипту вивів нас Господь? Нині залишив нас Господь і віддав у руки мідіянам.
14. Глянувши на нього, Господь сказав: Рушай із силою твоєю, і врятуй Ізраїля від руки мідіян; знай, Я, посилаю тебе.
15. Гедеон сказав Йому: Господе! Як урятую я Ізраїля? Ось, моя родина найнужденніша в Манасії, і я в домі батька мого найменший.
16. І сказав йому Господь: Я буду з тобою, і ти завдаси поразки мідіянам, як одному чоловікові.
17. Гедеон сказав йому: Якщо я надбав благодаті перед очима Твоїми, то вчини мені знамення, що Ти говориш зі мною.
18. Не відходь звідси, благаю тебе, доки я не прийду до тебе, і не принесу дарунка мого, і не покладу перед Тобою. Він сказав: Я залишусь до повернення твого.
19. Гедеон пішов і приготував козеня і опрісноків з ефи борошна; м’ясо поклав до корзини, а юшку влив до горщика, і приніс до Нього, і запропонував під дубом.
20. І сказав йому Ангел Божий: Візьми м’ясо і опрісноки, і поклади на цей камінь, і вилий юшку. Він так і вчинив.
21. Ангел Господній простягнув кінець палиці, котра була в руці його, торкнувся м’яса і опрісноків; і знявся з каменя вогонь, і спожив м’ясо й опрісноки; і Ангел Господній зник з-перед очей його.
22. І побачив Гедеон, що це Ангел Господній, і сказав Гедеон: Ох, Володарю Господе! Тому що я бачив Ангела Господнього лицем до лиця.
23. Господь сказав йому: Мир тобі, не бійся, не помреш.
24. І спорудив там Гедеон жертовника Господові, і назвав його Єгова-Шалом. Він є ще донині в Офрі Авіезеровій.
25. Тієї ночі сказав йому Господь: Візьми бичка зі стада батька твого і другого бичка семилітнього, і зруйнуй жертовника Баала, котрий у батька твого, і зрубай святе дерево, що біля нього.
26. І споруди жертовника Господові, Богові твоєму, на верховині скелі цієї, як належить, і візьми другого бичка, і принеси для всеспалення на дровах дерева, яке зрубаєш.
27. Гедеон узяв десятеро з рабів своїх і вчинив, як говорив йому Господь; та оскільки він боявся домашніх батька свого і мешканців міста зробити це вдень, то вчинив це вночі.
28. Уранці підвелися мешканці міста, аж ось, жертовник Баалів зруйнований, і дерево при ньому зрубане, і другий бичок піднесений для всеспалення на новоспорудженому жертовнику.
29. І говорили вони один одному: Хто це вчинив? Шукали, розпитували і сказали: Гедеон, син Йоашів, учинив це.
30. І сказали мешканці міста Йоашові: Виведи сина твого: він має вмерти за те, що зруйнував жертовника Баала і зрубав дерево, котре при ньому.
31. Йоаш сказав усім, що підступилися до нього: Чи вам заступатися за Баала, чи ви врятуєте його? Хто буде заступатися за нього, той буде приречений на смерть цього ж ранку; якщо він бог, то нехай сам заступиться за себе, тому що він зруйнував його жертовника.
32. І почав називати його від того дня Єруббаалом, говорячи: Нехай Баал сам судиться з ним за те, що він зруйнував жертовника його.
33. А тим часом, усі мідіяни і амаликитяни та сини Кедему були зібрані разом, і перейшли Йордан і отаборилися в долині Ізреел.
34. А Дух Господній виповнив Гедеона; він засурмив у сурму, і скликаний був Авіезер йти за ним.
35. І послав послів до всього коліна Манасіїного, і воно погодилося йти за ним; також послав послів до Асира, Завулона і Нафталі, і ці прийшли назустріч із ним.
36. І сказав Гедеон Богові: Якщо Ти врятуєш Ізраїля рукою моєю, як говорив Ти,
37. То ось, я постелю на току стрижену вовну: якщо роса буде лиш на вовні, а на всій землі сухо, то я буду знати, що Ти порятуєш Ізраїля моєю рукою, як говорив Ти!
38. І сталося так. І підвівся він уранці, другого дня, і почав вичавлювати вовну і вичавив із вовни повне горня роси.
39. І сказав Гедеон Богові: Не розгнівайся на мене, якщо знову скажу і ще востаннє вчиню випробування над вовною: нехай буде сухо лише на одній вовні, а на всій землі нехай буде роса.
40. Бог так і вчинив тієї ночі: тільки на вовні було сухо, а на всій землі була роса.
Суддів 7 ⇧
Підготовка до битви з мідіянами.
1. Єруббаал, він же Гедеон, підвівшися вранці і весь народ, що був із ним, розташувалися табором біля джерела Ен-Харод; а мідіянський табір був від нього північніше біля пагорбу Ґіват-Гамморе в долині.
2. І сказав Господь Гедеонові: Народу з тобою забагато, не можу Я віддати мідіян у руки їхні, щоб не запишався Ізраїль переді Мною і не сказав: Моя рука врятувала мене.
3. Отож, проголоси перед народом і скажи: Хто боязкий і нерішучий, той нехай повертається назад із гори Ґілеад. І повернулося народу двадцять дві тисячі, а десять тисяч залишилися.
4. І сказав Господь Гедеонові: Все ще забагато народу; веди їх до води, там Я виберу їх тобі. Про кого Я скажу: Нехай іде з тобою, той нехай і йде з тобою; а про кого скажу тобі: Не мусить йти з тобою, той нехай не йде.
5. Він привів народ до води. І сказав Господь Гедеонові: Хто буде хлебтати воду язиком своїм, як хлебче пес, того виокремлюй, також і тих, котрі будуть ставати на коліна свої і питимуть.
6. І було число тих, хто хлебтав ротом своїм з руки триста чоловіків; вся решта народу ставала на коліна свої пити воду.
7. І сказав Господь Гедеонові: Трьома сотнями тих, що хлебтали, Я врятую вас і віддам мідіян в руки ваші; а весь народ нехай іде, кожний на своє місце.
8. І взяли вони собі харчів у народу і сурми їхні, і відпустив Гедеон усіх ізраїльтян по шатрах, і притримав біля себе триста мужів; а табір мідіянський був у нього внизу, у долині.
9. Тієї ночі сказав йому Господь: Підведися, зійди в табір, Я віддаю його в руки твої.
10. А якщо ти боїшся зійти один, то піди у табір ти і Пура, служник твій.
11. І почуєш, що говорять, і тоді зміцніють руки твої, і підеш до табору. І зійшов він і Пура, служник його, до самого загону озброєного, котрий був у таборі.
12. А мідіяни і амаликитяни та всі мешканці сходу розташувалися на долині у такій кількості, немов сарана; верблюдам їхнім не було порахунку, багато їх було, як піску на березі моря.
13. Гедеон прийшов, аж ось там один чоловік оповідав другому свій сон, і казав: Снилося мені, наче буханець хліба ячмінного котиться табором мідіянським і, докотившися до шатра, вдарив його так, що він упав, перекинув його, і шатро розпалося.
14. І відповів йому приятель: Це ніщо інше, як меч Гедеона, сина Йоашового, мужа ізраїльського; віддав Бог в руки його мідіян і увесь табір.
15. Гедеон, зачувши оповідь про сон і розтлумачення його, вклонився Господові і повернувся в табір ізраїльський та сказав: Підводьтеся, бо віддав Господь в руки наші табір мідіянський.
16. І поділив він три сотні тих мужів на три загони, і дав кожному сурму в руку і порожні глеки, та світильники до глеків.
17. І сказав їм: Дивіться на мене і чиніть те саме. Ось, я підійду до табору і, що буду робити, те й ви робіть.
18. Коли я і ті, що будуть біля мене, засурмимо сурмою, сурміть і ви всіма сурмами вашими навколо всього табору і кричіть: Меч Господа і Гедеона!
19. І підійшов Гедеон і сто мужів з ним до табору, на початку середньої сторожі, і коли щойно змінили сторожу, то засурмили сурмами, і розбили глеки, котрі були в руках їхніх.
20. І засурмили всі три загони сурмами і розбили глеки, і тримали в лівій руці світильники, а в правій руці сурми, і сурмили, і кричали: Меч Господа і Гедеона!
21. І вони стояли кожний на своєму місці довкола табору, і все військо почало бігати й кричати, і кинулося врозтіч.
22. Тим часом, як триста мужів сурмили сурмами, завернув Господь меча одного чоловіка на його сусіда по всьому війську, і побігло військо аж до Бет-Гашшітта, до Церери, аж до Сефат-Авел-Мехоли у Таббат.
23. І були скликані ізраїльтяни з коліна Нафталі, Асирового і всього коліна Манасіїного, і погналися за мідіянами.
24. А Гедеон відрядив посланців через усю гору Ефраїмову, говорячи: Вийдіть навперейми мідіянам і перехопіть у них броди аж до Бет-Бари та Йордану. І тоді зібралися всі ефраїмляни і перехопили всі броди через воду аж до Бет-Бари через Йордан.
25. І спіймали двох князів мідіянських: Орева та Зеева, і вбили Орева в Цур-Ореві; а Зеева вбили в Екев-Зееві. І гналися за мідіянами, а голови Орева та Зеева принесли до Гедеона на той бік Йордану.
Суддів 8 ⇧
Бунт коліна Ефраїмового.
Діяння Гедеона і смерть його.
1. І сказали йому ефраїмляни: Нащо ти це вчинив, що не покликав нас, коли йшов на війну з мідіянами? І вельми сварилися з ним.
2. Гедеон відповідав їм: Чи вчинив я подібне, як ви нині? Чи не краще те, що Ефраїм перебирав виноград, аніж Авіезер, що визбирував?
3. У ваші руки віддав Бог князів мідіянських Орева і Зеева, і що я міг учинити таке, як ви? Тоді заспокоївся їхній гнів проти нього, як він сказав їм оці слова.
4. І прийшов Гедеон до Йордану, перейшов сам і триста мужів, що з ним; вони були стомлені, переслідуючи ворога.
5. І сказав він мешканцям Суккоту: Я благаю вас, дайте-но хліба народові, котрий іде за мною; вони стомилися, а я переслідую Зеваха та Цалмунну, царів мідіянських.
6. І сказали суккотські князі: Чи рука Зеваха та Цалмунни вже у твоїй руці, щоб нам давати хліб твоєму війську?
7. І сказав Гедеон: За це, коли віддасть Господь Зеваха і Цалмунну в руки мої, я розтерзаю тіло ваше тернями пустельними і колюччям.
8. Звідти пішов він до Пенуїлу, і говорив до них те саме. А люди Пенуїлу відповіли йому, як відповіли мешканці Суккоту.
9. Він сказав і мешканцям Пенуїлу: Коли я повернуся з миром, зруйную башту оцю.
10. А Зевах та Цалмунна були в Каркорі і з ними їхнє військо до п’ятнадцяти тисяч, усе, що залишилося з війська дітей сходу, а загинуло сто двадцять тисяч вояків, що витягали меча.
11. А Гедеон пішов дорогою тих, що жили у шатрах – Шехуне-Боголіму зі сходу до Коваху і Йоґбеги. І розгромив військо, яке знехтувало небезпекою.
12. Зевах і Цалмунна утікали, а він погнався за ними, і схопив обидвох царів мідіянських, Зеваха і Цалмунну, нагнавши жаху на все військо.
13. І повернувся Гедеон, син Йоашів, з битви ще до того, як зійшло сонце зі схилу Хереса.
14. І захопив юнака з мешканців Суккоту, і вивідав у нього, і він повідав йому ймення князів і старшин Суккоту – сімдесят сім чоловік.
15. І прийшов він до мешканців Суккоту, і сказав: Ось Зевах та Цалмунна, за котрих ви поглумилися наді мною, кажучи: Хіба рука Зеваха і Цалмунна вже у твоїй руці, щоб нам давати хліб стомленим людям твоїм?
16. І, взявши старшину міста й терня пустельне та колюччя, покарав ними городян Суккоту.
17. І башту пенуїльську зруйнував, і повбивав чоловіків міста.
18. І сказав Зевахові та Цалмунні: Які ті люди були, що ви вбили на Фаворі? Вони сказали: Вони були такі, як ти, кожний виглядав сином царським.
19. Він сказав: То були брати мої, сини матері моєї. Живий Господь! Якби ви залишили їх живими, я не знищив би вас.
20. І сказав Єтерові, своєму первісткові: Підведися і вбий їх. Але юнак не витягнув меча свого, бо ще боявся, оскільки був замолодий.
21. І сказали Зевах та Цалмунна: Підведися і забий нас; тому що по чоловікові й сила його. І підвівся Гедеон, і забив Зеваха й Цалмунна, і забрав орнаменти, що були на шиях їхніх верблюдів.
22. І сказали ізраїльтяни Гедеонові: Пануй над нами ти, і син твій, і син сина твого; бо ти врятував нас від руки мідіян.
23. Гедеон сказав їм: Ні, я не буду панувати над вами, ні мій син не буде урядувати над вами: Господь нехай панує над вами.
24. І сказав їм Гедеон: Прошу у вас одного, дайте мені кожний сережку зі здобичі своєї. (Бо у супротивників були золоті носові сережки, тому що вони були ізмаїлтяни).
25. Вони сказали: Дамо. І розстелили одежу, і кидали туди кожний сережки зі здобичі своєї.
26. І була вага золотих носових сережок, що він просив, тисяча і сімсот шеклів золота, крім оздобних бляшок, орнаментів і сережок, і пурпурових шат, що були на мідіянських царях, і золотих ланцюжків, котрі були на шиї у верблюдів їхніх.
27. Із золота виготовив Гедеон ефода і поставив його у своєму місті, в Офрі, і почали всі ізраїльтяни блудодіяти слідом за ним, і стало це пасткою для Гедеона і всього дому його.
28. І були упокорені мідіяни ізраїлевими синами, і вони більше не підносили своєї голови, і була земля в замиренні сорок літ за днів Гедеона.
29. І пішов Єруббаал, син Йоашів, і замешкав у домі своєму.
30. У Гедеона було сімдесят синів, що вийшли зі стегон його; тому що в нього було багато дружин.
31. Також і наложниця, котра мешкала в Сихемі, народила йому сина, і він дав йому ім’я: Авімелех.
32. І вмер Гедеон, син Йоашів, у похилому віці, і похований у гробі батька свого Йоаша, в Офрі Авіезеровій.
33. І сталося, як помер Гедеон, то Ізраїлеві сини знову блудодіяли услід за Баалами, і зробили собі Баал-Берита за бога.
34. І не згадали сини Ізраїля Господа, Бога свого, Котрий визволив їх з руки всіх ворогів, що оточували їх.
35. І не вчинили милости домові Єруббаала чи Гедеоновому за всі доброчинства, котрі він учинив Ізраїлеві.
Суддів 9 ⇧
Змова Авімелеха.
1. Авімелех, син Єруббаалів, пішов у Сихем до братів матері своєї і говорив їм і всьому родові батьківського дому своєї матері, кажучи:
2. Я благаю вас, запевніть всіх городян сихемських: Що краще для вас: щоб панували над вами усі сімдесят синів Єруббаалових, чи щоб один панував? І пригадайте, що я – кість ваша і плоть ваша.
3. Брати матері його упевнювали про нього всіма цими словами городян сихемських; і схилилося серце їхнє до Авімелеха; бо, говорили вони, – він є брат наш.
4. І дали йому сімдесят шеклів срібла з дому Баал-Берита, а Авімелех найняв за них нікчемних і легковажних людей, котрі й пішли за ним.
5. І прийшов він у дім батька свого до Офри, і забив братів своїх, сімдесят синів Єруббаалових, на одному камені. Залишився тільки Йотам, син Єруббаалів, наймолодший, бо сховався.
6. І зібралися всі мешканці сихемські та весь дім Бет-Мілло, і пішли і настановили царем Авімелеха при Елон-Муццаві, що в Сихемі.
7. Коли оповіли про це Йотамові, він пішов і став на верхів’ї гори Ґеризім і, підвищивши свій голос, кричав і говорив їм: Послухайте мене, городяни Сихему, і вислухає вас Бог!
8. Пішли одного разу дерева помазати царя над собою, і сказали до оливи: Царюй над нами!
9. Олива сказала їм: Чи залишу я свою олію, що Бога і людей нею вшановують, і чи піду я поневірятися по деревах?
10. І сказали дерева до смоковниці: Іди ти, царюй над нами.
11. Дерево смоковніці сказало їм: Чи залишу я солод мій і добрий плід мій, і чи піду я поневірятися по деревах?
12. І сказали дерева виноградній лозі: Іди ти, царюй над нами.
13. Виноградна лоза сказала їм: Чи залишу я сік мій, котрий бадьорить богів і мужів, і чи піду поневірятися по деревах?
14. Нарешті сказали всі дерева теренові: Йди ти, царюй над нами.
15. Терен сказав деревам: Якщо ви насправді хочете помазати мене царем над собою, то ходіть, довіртеся моїй тіні; а коли ні, то нехай вогонь з терену пожере кедри Ливанські.
16. Отож, глядіть, чи ви вчинили по правді і щиро, настановивши Авімелеха царем, і гаразд ви вчинили з Єруббаалом та з його домом, і відповідно до його доброчинства учинили ви?
17. За те, що батько мій воював за вас, не шкодував життя свого і визволив вас із руки мідіян;
18. А ви повстали супроти дому батька мого, і вбили сімдесят синів батька мого на одному камені, і настановили царем над мешканцями сихемськими Авімелеха, сина рабині його, тому що він брат ваш.
19. Якщо ви нині в істині і по правді вчинили з Єруббаалом і домом його, то радійте за Авімелеха, і він нехай радіє за вас.
20. А якщо ні, то нехай вийде вогонь з Авімелеха і нехай пожере мешканців сихемських і увесь дім Мілло, і нехай вийде вогонь із мешканців Сихему і з Бет-Мілло, та й пожере Авімелеха.
21. І побіг Йотам і втік, і пішов до Бееру, і жив там, переховуючись, тому що боявся брата свого Авімелеха.
22. А Авімелех царював над Ізраїлем три роки.
23. І послав Бог злого духа поміж Авімелехом і поміж городянами Сихему, і не захотіли мешканці сихемські підкорятися Авімелехові.
24. Щоб у такий спосіб звершилася помста за сімдесят синів Єруббаалових, і кров їхня впала на Авімелеха, брата їхнього, котрий забив їх, і на мешканців сихемських, котрі підтримали його, щоб убити братів своїх.
25. Мешканці сихемські поставили на верхів’ях гір у засідку людей, котрі наджидали його, і грабували кожного, хто проходив повз них по дорозі. Про це доповіли Авімелехові.
26. І прийшов Ґаал, Еведів син, та брати його, і вони прийшли до Сихему, – і довірилися йому сихемські мешканці.
27. І вийшли у поля, і збирали виноград свій, і чавили, і веселилися, ходили в дім бога свого, і їли та пили, і проклинали Авімелеха.
28. Ґаал, син Еведів, казав: Хто Авімелех і хто Сихем, що будемо служити йому? Чи він не син Єруббаалів, а Зевул старший його? Служіть людям Гемора, батька Сихема, а чому ми будемо служити йому?
29. Якби хтось дав цей народ в руки мої, я прогнав би Авімелеха; і сказано було Авімелехові: Помнож військо своє і виходь.
30. Зевул, голова міста, почув слова Ґаала, сина Еведового, і спалахнув гнів його.
31. І послав він послів до Авімелеха з хитрістю, говорячи: Ось, Ґаал, син Еведів, та брати його приходять до Сихему, і ось вони підбурюють місто супроти тебе.
32. Отож, підведися вночі, ти і народ, який з тобою, і вчини засідку в полі.
33. А вранці, як сходитиме сонце, підведися і підступи до міста; і коли він і народ, котрий у нього, вийде проти тебе, тоді вчиняй з ними, на що здатна рука твоя.
34. І підвівся вночі Авімелех і увесь народ, що був з ним і вчинили засідку біля Сихему чотири загони.
35. І вийшов Ґаал, син Еведів, і став біля входу міської брами. І піднявся Авімелех та народ, що з ним, із засідки.
36. А Ґаал побачив той народ, та й сказав до Зевула: Ось народ сходить з верхів’я гір. І сказав до нього Зевул: Ти бачиш гірську тінь, немов людей.
37. А Ґаал далі говорив та казав: Ось народ сходить з верхів’я, а один загін рухається з дороги Елон – Меоненіму.
38. І сказав йому Зевул: Де уста твої, котрі говорили: Хто Авімелех, щоб ми служили йому? Це той народ, котрим ти нехтував; виходь тепер та й воюй з ним!
39. І вийшов Ґаал перед сихемськими мешканцями і воював з Авімелехом.
40. І погнався за ним Авімелех, і почав утікати від нього, і багато впало забитих, аж до входу в браму.
41. І залишився Авімелех в Арумі, а Ґаала і братів його Зевул вигнав, щоб вони не жили в Сихемі.
42. Другого дня вийшов народ у поле, і доповіли про те Авімелехові.
43. Він узяв свій народ, і поділив його на три загони і лишив засідку в полі. І коли побачив, що народ вийшов з міста, кинувся на них і понищив їх.
44. А тим часом, як Авімелех і загони, які були з ним, підступили і стали біля брами міської, інші загони напали на всіх, що були в полі, і нищили їх.
45. А Авімелех воював з містом цілий той день і здобув місто, а народ, що був у ньому, винищив. І зруйнував він те місто і засіяв його сіллю.
46. І почули про це всі старшини, які були у сихемській башті, сховалися у вежу капища Баал-Берита.
47. Авімелехові повідали, що зібралися туди всі старшини, що були у вежі сихемській.
48. І пішов Авімелех на гору Цалмон, сам і весь народ, що був при ньому, і взяв Авімелех сокиру в руку свою і нарубав галуззя з дерева, і підняв, і поклав на плечі свої, і сказав народові, що був при ньому: Ви бачили, що я зробив; скорше робіть і ви те саме, що я.
49. І нарубав кожний з усього народу галуззя, і пішли за Авімелехом, і поклали під вежу і спалили, завдяки цьому, вежу вогнем, і вмерли всі, що були у вежі сихемській, близько тисячі чоловіків і жінок.
50. Відтак пішов Авімелех до Тевецу, і оточив Тевец, і здобув його.
51. А посеред міста була міцна башта, і повтікали туди всі чоловіки й жінки та всі старшини міста, і замкнулися і зійшли на покрівлю башти.
52. Авімелех прийшов до башти і оточив її, і наблизився до дверей башти, щоб спалити її вогнем.
53. Тоді одна жінка кинула уламок жорен Авімелехові на голову і проламала йому черепа.
54. Авімелех зараз же прикликав юнака, зброєносця свого, і сказав: Витягни свого меча і забий мене, щоб не сказали про мене: Його жінка забила. І прохромив його юнак, і він помер.
55. Ізраїльтяни, побачивши, що помер Авімелех, повернулися кожний на своє місце.
56. Ось так відплатив Бог Авімелехові за злочини, котрі він учинив батькові своєму, забивши сімдесят братів своїх.
57. А всі злочини мешканців сихемських завернув Господь на голову їхню. І впало на них прокляття Йотама, Єруббаалового сина.
Суддів 10 ⇧
Тола – сьомий суддя.
1. Після Авімелеха постав для порятунку Ізраїля Тола, син Пуї, сина Додового, муж Іссахарів. Він жив у Шамірі на Ефраїмовій горі.
2. Він був суддею Ізраїля двадцять три роки, і помер, і похований у Шамірі.
3. Після нього постав Яір ґілеадянин і був суддею Ізраїля двадцять два роки.
4. У нього було тридцять синів, що їздили на тридцяти молодих віслюках, і тридцять міст було у них; донині називають їх поселеннями Яіра, що в Ґілеадському краї.
5. І вмер Яір, і похований в Камоні.
6. Сини Ізраїля й далі чинити лихе перед очима Господа, служили Баалам і Астартам, і богам арамським, і богам сидонським, і богам моавським, і богам аммонських синів, і богам филистимським, і покинули вони Господа, і не служили Йому.
7. І спалахнув гнів Господній на Ізраїля, і Він віддав їх в руки филистимлян та в руки синів аммонових.
8. Вони пригнічували і мучили синів Ізраїля від того року, і гнобили вісімнадцять років усіх дітей Ізраїля, що по той бік Йордану в аморейському краї, що в Ґілеаді.
9. Нарешті перейшли аммонові сини Йордан, щоб воювати також із Юдою і з Беньяміном та з Ефраїмовим домом. І було Ізраїлеві дуже тісно!
10. І заволали сини Ізраїля до Господа, говорячи: Згрішили ми перед Тобою, тому що залишили Бога нашого, і служили Баалам.
11. І сказав Господь синам Ізраїля: Чи не пригнічували вас єгиптяни, і амореї, і аммонитяни, і филистимляни?
12. І сидоняни, і Амалик, і Моав гнобили вас, і ви прикликали Мене, – чи не рятував Я вас од їхньої руки?
13. А ви залишили Мене і почали служити іншим богам; за те Я не буду вже рятувати вас.
14. Ходіть, кличте богів, котрих ви вибрали, нехай вони рятують вас у тіснотах ваших цьогочасних.
15. І сказали сини Ізраїля Господові: Згрішили ми, учиняй з нами все, що Тобі до вподоби, а лише визволи нас нині, ми благаємо Тебе.
16. І повикидали вони з-поміж себе чужих богів, і служили Господові. І змилостивилася душа Його над стражданнями Ізраїля.
17. Тим часом аммонитяни зібралися і розташувалися табором у Ґілеаді. Зібралися також сини Ізраїля і отаборилися в Міцпі.
18. Народ і князі ґілеадські сказали одне одному: Хто розпочне війну супроти аммонитян, той буде старшиною усіх мешканців ґілеадських.
Суддів 11 ⇧
Суддя Їфтах.
1. Їфтах, ґілеадянин, був чоловік хоробрий. Він був сином блудниці; і з нею Ґілеад породив Їфтаха.
2. І народила Ґілеадова жінка йому синів. Коли повиростали сини тієї жінки, то вигнали Їфтаха, і сказали йому: Не будеш володіти в домі батька нашого, бо ти син іншої жінки!
3. І втік Їфтах від своїх братів і оселився у краї Тов. І зібралися до Їфтаха гулящі люди, та й виходили з ним.
4. Через деякий час аммонитяни пішли війною на Ізраїля.
5. Під час війни аммонитян з Ізраїлем прийшли старшини ґілеадські забрати Їфтаха з краю Тов,
6. І сказали Їфтахові: Прийди, будь у нас вождем, і будемо воювати з аммоновими синами.
7. Їфтах сказав старшинам ґілеадським: Чи не ви зненавиділи мене і вигнали з дому батька мого? Навіщо ж прийшли до мене нині, коли ви в біді?
8. І сказали старшини ґілеадські Їфтахові: Для того ми зараз прийшли до тебе, щоб ти пішов з нами – війною супроти аммонових синів, будучи у нас старшиною усіх мешканців ґілеадських.
9. І сказав Їфтах старшинам ґілеадським: Якщо ви повернете мене, щоб воювати супроти аммонитян, і Господь віддасть мені їх, то чи залишуся я у вас старшиною?
10. Старшини ґілеадські сказали Їфтахові: Нехай Господь буде за свідка поміж нами, що ми вчинимо за твоїм словом!
11. І пішов Їфтах із старшинами ґілеадськими, і народ настановив його над собою вождем, і Їфтах виголосив усі слова свої перед Господом в Міцпі.
12. І послав Їфтах послів до царя аммонових синів, говорячи: Що тобі до мене, що ти прийшов до мене воювати на моїй землі?
13. Цар аммонський сказав послам Їфтаха: Ізраїль, коли йшов з Єгипту, забрав землю мою від Арнону й аж до Яббоку – до самісінького Йордану; то ж поверни її з миром.
14. Їфтах удруге послав послів до царя аммонського
15. Сказати йому: Так говорить Їфтах: Ізраїль не взяв землі моавської і землі аммонської;
16. Бо коли йшов з Єгипту, Ізраїль подався в пустелю до Червоного моря і прийшов до Кадешу.
17. Звідти послав Ізраїль послів до царя едомського сказати: Я благаю тебе, дозволь мені пройти землею твоєю; але цар едомський не послухав. І послав він також до царя моавського, – і той не погодився; тому Ізраїль залишався в Кадеші.
18. І пішов пустелею, і проминув землю едомську і землю моавську, і, прийшовши до східного рубежу землі моавської, розташувався шатрами за Арноном, але не входив у межі моавські, бо Арнон є рубежем Моава.
19. І послав Ізраїль послів до Сигона, царя аморейського, до царя хешбонського, і сказав йому Ізраїль: Я благаю тебе, дозволь нам пройти землею твоєю до свого місця.
20. Але не погодився Сигон пропустити Ізраїля через володіння свої, і зібрав Сигон увесь народ свій, і розташувався табором в Йохці, і воювали з Ізраїлем.
21. І віддав Господь, Бог Ізраїля, Сигона і весь народ його в руки Ізраїля, і він завдав поразки йому. І дістав Ізраїль у спадщину всю землю амореїв, які жили на землі тій.
22. І дістали вони у спадок рубежі амореїв від Арнона до Яббоку, і від пустелі до Йордану.
23. Отак Господь, Бог Ізраїля, прогнав амореїв від народу Свого Ізраїля, а ти хочеш забрати його спадщину?
24. Чи не володієш ти тим, що дав тобі у спадок Кемош, бог твій? А ми будемо володіти всім тим, що дав нам у спадок Господь, Бог наш.
25. Хіба ти ліпший за Балака, Ціппорового сина, царя моавського? Чи сварився він колись з Ізраїлем, чи воював з ними?
26. Уже триста літ живе Ізраїль в Хешбоні та в підлеглих йому містах, і по всіх містах, що понад Арноном, то чому не відібрали ви їх того часу?
27. А я не завинив перед тобою, і ти чиниш мені зле, виступивши супроти мене війною. Господь, Суддя, нехай буде нині суддею поміж синами Ізраїля і поміж синами аммоновими.
28. Але цар аммонових синів не прислухався до слів Їфтаха, з котрими він посилав до нього.
29. І тоді зійшов на Їфтаха Дух Господній, і пройшов він Ґілеад і Манасію, і пройшов ґілеадську Міцпу, а вже з ґілеадської Міцпи перейшов до аммонових синів.
30. І дав Їфтах обітницю Господові і сказав: Якщо Ти даси аммонитян у руки мої,
31. То після повернення мого з миром від аммонитян, хто б не вийшов з брами мого дому назустріч мені, – буде Господові, і принесу його для приношення всеспалення,
32. І прийшов Їфтах до аммонитян – воювати з ними, і віддав їх Господь в руки його.
33. І знищив їх, від Ароеру й до Мінніту, двадцять міст, і до Авел-Кераміму з великим руйнуванням. І впокорилися аммонові сини перед синами Ізраїля.
34. І прийшов Їфтах до Міцпи, до свого дому, аж ось виходить донька його назустріч йому з тімпанами й співом! А була вона в нього єдина, – не було в нього, крім неї, ні сина, ані дочки.
35. Коли він побачив її, то розідрав одежу свою і сказав: Ох, доню моя! Ти знищила мене! Ти стала однією з тих, що нещасливлять мене! Бо я дав Господові обітницю, і не можу зректися від неї.
36. Вона сказала йому: Тату мій! Ти дав обітницю Господові; зроби мені, як виповіли уста твої, коли Господь учинив тобі помсту на твоїх ворогів, на синів аммонових.
37. І сказала вона до свого батька: Учини мені лише ось що: відпусти мене на два місяці, я піду, зійду на гори, щоб оплакати дівування своє, я та приятельки мої.
38. Він сказав: Іди. І відпустив її на два місяці. Вона пішла з подругами своїми, і оплакувала дівоцтво своє в горах.
39. Із плином двох місяців повернулася вона до батька свого, і він звершив над нею обітницю, котру дав, і вона не спізнала мужа. І узвичаїлося це в Ізраїлі,
40. Що кожного року ходять Ізраїлеві доньки плакати за дочкою ґілеадянина Їфтаха, чотири дні щороку.
Суддів 12 ⇧
Боротьба з Ефраїмлянами. Десятий суддя.
1. І зібралися ефраїмляни і перейшли на північ і сказали до Їфтаха: Для чого ти ходив воювати з аммоновими синами, а нас не покликав із собою? Ми спалимо дім твій вогнем і з тобою разом.
2. І сказав їм Їфтах: Я і народ мій мали з аммоновими синами велику сварку; я кликав вас, але ви не врятували мене від руки їхньої.
3. І коли я побачив, що ви не врятуєте мене, то я взяв життя своє у свої руки, і пішов на аммонових синів, і віддав їх Господь у мої руки. То нащо ви прийшли нині воювати зі мною?
4. І зібрав Їфтах усіх мешканців ґілеадських, і воював з Ефраїмом. І побили ґілеадські мешканці Ефраїма, бо ті казали: Ви – Ефраїмові втікачі, – Ґілеад поміж Ефраїмом та поміж Манасією.
5. І перехопили ґілеадияни йорданські переходи від ефраїмлян. І сталося, коли говорили ефраїмляни втікачі: Нехай я перейду, то ґілеадські мешканці говорили йому: Чи ти ефраїмлянин? Той казав: Ні.
6. Вони говорили йому: Скажи Шібболет. А той казав: Сібболет, бо не міг інакше сказати. Тоді вони, схопивши його, стинали біля йорданського переходу. І впало того часу в Ефраїма сорок дві тисячі.
7. І судив Їфтах Ізраїля шість років. І помер ґілеадянин Їфтах, і був похований в одному з міст Ґілеаду.
8. Після нього суддею Ізраїля був Івцан з Віфлеєму.
9. І було в нього тридцять синів, і тридцять дочок відпустив він з дому на заміжжя, а тридцять дочок узяв зі сторони за синів своїх, і був суддею Ізраїля сім років.
10. І помер Івцан, і похований у Віфлеємі.
11. Після нього суддею Ізраїля був Елон, завулонянин, і судив Ізраїля десять років.
12. І вмер Елон завулонянин, і похований в Айялоні, у Завулоновім краї.
13. Після нього був суддею Ізраїля Авдон, син Гіллела, піратонянин.
14. І було в нього сорок синів та тридцять онуків, що їздили на семидесяти молодих віслюках. І судив він Ізраїля вісім літ.
15. І помер Авдон, син Гіллела, піратонянин, і був похований у Ефраїмовім краї, на горі Амаликовій.
Суддів 13 ⇧
Народження Самсона.
1. Сини Ізраїля й далі чинили лихе перед очима Господа, і віддав їх Господь у руки филистимлян на сорок літ.
2. Того часу був один чоловік із Цори, данівець за родом, на ймення Маноах. Дружина в нього була неплідна і не народжувала.
3. І з’явився Ангел Господній до тієї жінки, і промовив до неї: Ось ти неплідна, і не народжуєш; але зачнеш, і народиш сина.
4. А тепер бережися, не пий вина і п’янкого напою і не їж нічого нечистого.
5. Бо ось, ти зачнеш і вродиш сина, і бритва не торкнеться голови його, тому що від самого лона немовля це буде назореєм Божим, і він почне рятувати Ізраїля від руки филистимлян.
6. Жінка прийшла і сказала чоловікові: Чоловік Божий приходив до мене, котрого вигляд – як вигляд Ангела Божого, вельми грізний; і я не запитала його, звідки він, і він не сказав мені ймення свого.
7. Він сказав мені: Ось, ти зачнеш і вродиш сина; тож не пий вина і п’янкого напою і не їж нічого нечистого: бо немовля від самого лона до смерти своєї буде назореєм Божим.
8. І помолився Маноах Господові, і сказав: Господе! Нехай знову прийде до нас чоловік Божий, котрого посилав Ти, і навчить нас, що нам чинити з немовлям, яке має народитися.
9. І почув Бог голос Маноаха, і знову прийшов Ангел Божий до жінки, коли вона була в полі, і Маноаха, чоловіка її, не було з нею.
10. Жінка підхопилася й побігла і повідала чоловікові своєму і сказала йому: Ось, з’явився переді мною чоловік, який передніше приходив до мене.
11. Маноах підвівся і пішов із дружиною своєю, і прийшов до того чоловіка, і сказав йому: Чи ти є той чоловік, котрий розмовляв з цією жінкою? Ангел сказав: Я.
12. І сказав Маноах: Отож, якщо справдиться слово твоє, як нам учинити з немовлям цим, і що нам робити з ним?
13. Ангел Господній сказав Маноахові: Нехай він стережеться всього, про що я сказав дружині.
14. Нехай не їсть нічого, що врожаїть виноградна лоза, нехай не п’є вина і п’янкого напою, і не їсть анічого нечистого, і дотримується всього, що я сказав їй.
15. І сказав Маноах Ангелові Господньому: Я благаю тебе, дозволь затримати тебе, доки ми приготуємо для тебе козеня.
16. Ангел Господній сказав Маноахові: Хоч би ти й затримав мене, я не буду їсти хліба твого; та коли ти хочеш звершити приношення всеспалення Господові, то піднеси його. А Маноах не знав, що це Ангел Господній.
17. І сказав Маноах до Господнього Ангела: Яке ім’я твоє? Щоб ми вшанували тебе, коли справдиться слово твоє.
18. Ангел Господній сказав йому: Нащо ти запитуєш про ім’я моє? Воно утаємничене.
19. І взяв Маноах козеня і приношення хлібне, і підніс Господові на скелі. І Він учинив чудо, котре бачили Маноах і дружина його.
20. Коли полум’я почало здійматися від жертовника в небо, то Ангел Господній піднявся з полум’ям жертовника. Коли Маноах і дружина його побачили те, упали обличчям до землі.
21. І не з’являвся більше Ангел Господній Маноахові і дружині його. Тоді Маноах упевнився, що це Ангел Господній.
22. І сказав Маноах дружині своїй: Ми справді помремо, тому що бачили ми Бога.
23. Дружина його сказала йому: Якби Господь хотів умертвити нас, то не прийняв би з рук наших приношення усеспалення, і не показав би нам усе те, і тепер не відкрив би нам цього.
24. І народила жінка сина, і назвала ім’я йому: Самсон. І зростало немовля, і благословляв його Господь.
25. І почав Дух Господній діяти в ньому у таборі Дановому, поміж Цорою та між Ештаолом.
Суддів 14 ⇧
Самсон – тринадцятий суддя.
1. І пішов Самсон до Тімни і побачив у Тімні жінку з филистимських дочок.
2. І пішов він і оповів батькові своєму та матері своїй, і сказав: Я бачив у Тімні жінку із филистимських дочок; візьміть її мені за дружину.
3. Батько і мати сказали йому: Хіба немає жінок поміж дочками братів твоїх і серед усього народу мого, що ти йдеш узяти дружину у филистимлян необрізаних? І сказав Самсон батькові: Її візьми мені, бо вона мені сподобалася.
4. Батько його і мати не знали, що це від Господа, і що він шукає можливости помститися филистимлянам, тому що того часу филистимляни панували над Ізраїлем.
5. І пішов Самсон із батьком своїм і з матір’ю своєю до Тімни, і коли підходили до виноградників тімнинських, аж ось, назустріч йому, рикаючи, іде молодий лев.
6. І зійшов могутньо на нього (Самсона) Дух Господній, і він розірвав того лева, мов козеня; а в руці у нього нічого не було. І він не сказав батькові своєму і матері своїй, що вчинив.
7. І прийшов, і говорив із жінкою і вона вельми сподобалася Самсонові.
8. За кілька днів він знову пішов, щоб узяти її, і зайшов глянути на труп лева, аж ось, рій бджолиний у трупі лева і мед.
9. Він узяв його в руки свої, і пішов, і їв по дорозі, і коли прийшов до батька свого і матері своєї, дав їм, і вони їли; але не сказав їм, що з лев’ячого трупа узяв мед цей.
10. І прийшов батько його до жінки, і вчинив там Самсон бенкет, як за звичаєм учиняють наречені.
11. І коли вони побачили його, то вибрали тридцятеро шлюбних друзів, щоби були при ньому.
12. І сказав їм Самсон: Загадаю я вам загадку; якщо ви відгадаєте мені її за сім днів бенкету і відгадаєте належно, то я дам вам тридцять сіндонів і тридцять перемін одежі.
13. А якщо не зможете відгадати, то ви дайте мені тридцять сіндонів і тридцять перемін одежі. Вони сказали йому: Загадай загадку твою, ми послухаємо.
14. І сказав їм: З того, що їсть, вийшло їстівне, а із сильного вийшло солодке. І не могли відгадати загадки за три дні.
15. Сьомого дня сказали вони дружині Самсоновій: Спокуси чоловіка свого, щоб він відгадав нам загадку; інакше спалимо тебе вогнем і дім батька твого; хіба ви прикликали нас, щоб обібрати нас?
16. І плакала дружина Самсонова перед ним, і говорила: Ти ненавидиш мене і не любиш; ти загадав загадку синам народу мого, а мені не розповідаєш її. Він сказав їй: Батькові моєму і матері моїй не відгадав її; то чи тобі розповім?
17. І плакала вона перед ним сім днів, упродовж котрих тривав бенкет. Нарешті сьомого дня розповів їй; бо вона вельми засмутила його. І вона повідала загадку синам народу свого.
18. І сьомого дня по заходові сонця сказали йому ті люди: Що солодше від меду, і що сильніше від лева? Він сказав їм: Якби ви не орали моєю телицею, то ви загадки не відгадали б.
19. І зійшов на нього Дух Господній, і спустився він до Ашкелону, і, забивши там тридцять чоловіків, пороздягав їх і віддав їхню одежу тим, хто відгадав загадку. І спалахнув гнів його, і пішов до дому батька свого.
20. А дружина Самсонова вийшла за шлюбного приятеля його, якого він мав за друга.
Суддів 15 ⇧
Помста Самсонова филистимлянам.
1. За кілька днів, у жнивну пору, прийшов Самсон побачитися з дружиною своєю і приніс з собою козеня; і коли сказав: Увійду я до дружини моєї, до опочивальні, то батько її не дозволив йому зайти.
2. І сказав батько її: Я гадав собі, що ти зненавидів її, і я віддав її твоєму приятелеві. Ось, молодша сестра вродливіша од неї: Благаю тебе, візьми її замість неї.
3. Але Самсон сказав їм: Тепер я матиму підставу перед филистимлянами, якщо вчиню їм лихе.
4. І пішов Самсон, і впіймав триста лисиць, і взяв він смолоскипи і зв’язав хвіст із хвостом, прив’язавши по смолоскипові між двома хвостами.
5. І підпалив смолоскипи, і випустив їх (лисиць) на жниво филистимське, і випалив і копиці, і невижатий хліб, і виноградні сади, і оливкові.
6. І говорили филистимляни: Хто це вчинив? І сказали: Самсон, зять тімнеянина, бо він забрав дружину його і віддав приятелеві його. І пішли филистимляни, і спалили вогнем її і батька її.
7. Самсон сказав їм: Коли ви учинили це, то я помщуся вам самим, і лише потому заспокоюся.
8. І перебив він їм гомілки і стегна, і пішов та й засів в ущелині скелі Етам.
9. І рушили филистимляни, і розташувалися табором у Юдеї, аж до Лехі.
10. І сказали мешканці Юдеї: За що ви виступили супроти нас? Вони сказали: Ми прийшли зв’язати Самсона, щоб учинити з ним, як він учинив з нами.
11. І пішли три тисячі мужів з Юдеї в ущелини скелі Етам, і сказали Самсонові: Хіба не відаєш, що филистимляни панують над нами? Що це ти вчинив нам? Він сказав їм: Як вони зі мною учинили, так і я вчинив з ними.
12. І сказали йому: Ми прийшли пов’язати тебе, щоб віддати тебе в руки филистимлян. І сказав їм Самсон: Присягніться мені, що ви не заб’єте мене.
13. І сказали йому: Ні, ми тільки пов’яжемо і віддамо тебе в руки їхні, а умертвляти не умертвимо. І пов’язали його двома новими мотузками, і повели його з ущелини.
14. Коли він підійшов до Лехі, филистимляни з криком зустріли його. І зійшов могутньо на нього Дух Господній, і мотузки, що були на руках його зробилися, як перетлілий льон, і поспадали з рук його пута його.
15. Він знайшов свіжу віслячу щелепу і, простягнувши руку, взяв її і забив нею тисячу чоловіків.
16. І сказав Самсон: Щелепою віслячою справді поклав їх на купу, віслячою щелепою тисячу люду забив я.
17. Сказавши це, кинув щелепу з руки своєї і назвав місце те: Рамат-Лехі.
18. І відчув гостру спрагу і прикликав Господа, і сказав: Ти утворив рукою слуги Твого велике спасіння оце; а тепер помру я від спраги і попаду в руки необрізаних.
19. І дістав Бог джерело у заглибині, що в Лехі, і зануртувала в ній вода, і він напився, і зміцнів дух його, і він ожив. Тому й назвав він ймення йому: Ен-Гаккоре, що в Лехі, і так воно зветься аж донині.
20. І був він суддею Ізраїля у дні филистимлян двадцять літ.
Суддів 16 ⇧
Самсон у Ґазі
1. Прийшов одного разу Самсон до Ґази і, побачивши там блудницю, увійшов до неї.
2. Мешканцям Ґази сказали: Самсон прийшов сюди. І ходили вони довкола, і чатували його цілу ніч на брамі міста, і утаємничувалися вночі, говорячи: До самого досвітку зачекаємо і заб’ємо його.
3. А Самсон спав до півночі. А в північ підвівся, схопив двері міської брами з обидвома одвірками, підняв їх разом із засувом, поклав на плечі свої і відніс їх на верховину гори, котра на шляху до Хеврону.
4. Після цього покохав він одну жінку, що мешкала в долині Сорек, а ім’я їй Деліла.
5. До неї прийшли володарі филистимські і кажуть їй: Спокуси його, і вивідай, в чому велика сила його, і як нам подолати його, аби пов’язати його і упокорити його; а ми дамо тобі за те кожний тисячу сто шеклів срібла.
6. І сказала Деліла Самсонові: Скажи мені, у чому велика сила твоя, і чим пов’язати тебе, щоб упокорити тебе?
7. Самсон сказав їй: Якщо пов’яжуть мене сімома сировими тятивами, котрі незасушені, то я стану безсилим і буду, як решта людей.
8. І принесли їй филистимські володарі сім сирових тятив, котрі не висохли, і вона пов’язала його ними
9. (А тим часом один сидів у засідці в неї в опочивальні). І сказала йому: Самсоне! Филистимляни йдуть на тебе! Він розірвав тятиви, як розривається нитка з клоччя, коли спізнає вогню. І не пізнана була сила його.
10. І сказала Деліла Самсонові: Оце ти обдурив мене і говорив мені неправду: тож скажи тепер мені, чим пов’язати тебе?
11. Він сказав їй: Якщо пов’яжуть мене новими мотузками, котрі не були в роботі, то знесилюся, і буду, як решта людей.
12. Деліла взяла нові мотузи і пов’язала його, і сказала йому: Самсоне! Филистимляни йдуть на тебе! (А тим часом, один сидів в опочивальні у засідці). І позривав він їх із рук, мов нитки.
13. І сказала Деліла Самсонові: Ти все обдурюєш мене і говориш мені неправду; скажи мені, чим пов’язати тебе. Він сказав їй: Якщо вплетеш сім кучерів з моєї голови у тканину основи і приб’єш її цвяхом до ткацької колоди.
14. І вона прибила їх до колоди ткацьким ув’язком, і сказала йому: Филистимляни йдуть на тебе, Самсоне! Він пробудився зі сну свого і вирвав ткацьку колодку разом із тканиною.
15. І сказала йому Деліла: Як же ти говориш: Кохаю тебе, а серце твоє не зі мною? Ось ти тричі обдурив мене і не сказав мені, у чому велика сила твоя.
16. І тому, що вона своїми докорами обтяжувала його щодень, і гнітила його, то душа його знемоглася до смерти.
17. І він відкрив їй все своє серце, і сказав їй: Бритва не торкалася моєї голови, бо я назорей Божий від лона матері моєї. Якщо обстригти мене, то відступить од мене сила моя, і я знесилію, і стану, як решта людей.
18. І побачила Деліла, що він відкрив їй своє серце цілком, послала закликати володарів филистимських, сказавши їм: Тепер приходьте; він одкрив мені своє серце цілком. І прийшли до неї володарі филистимські, і принесли срібло в руках своїх.
19. А вона приспала його на колінах своїх, і прикликала чоловіка і наказала йому обстригти сім кучерів з голови його. І почав він знесилюватися, і відступила від нього сила його.
20. І сказала вона: Филистимляни йдуть на тебе, Самсоне! Він пробудився зі сну свого і сказав: Піду, як передніше, і звільнюся. А не відав, що Господь відступив од нього.
21. І взяли його филистимляни і викололи йому очі, привели його до Ґази і закайданили його двома мідними ланцюгами, і він молов у домі в’язнів.
22. А тим часом волосся на голові його почало відростати – там, де було обстрижене.
23. Володарі филистимські зібралися, аби принести велику пожертву Даґонові, своєму богові, і повеселитися. І сказали вони: Наш бог віддав Самсона, ворога нашого, у нашу руку.
24. Також і народ, як побачив його, прославляв бога свого, говорячи: Наш бог віддав у руки наші ворога нашого, спустошувача землі нашої, котрий погубив багатьох із нас.
25. І коли звеселилося серце їхнє, сказали: Покличте Самсона, нехай він посмішить нас. І прикликали Самсона з дому в’язнів, і він тішив їх жартами, і поставили його поміж стовпами, що підпирали стелю.
26. І сказав Самсон юнакові, що водив його за руку: Підведи мене, щоб намацати мені стовпи, на яких цей дім стоїть міцно, і щоб я прихилився до них.
27. А дім той був виповнений чоловіками та жінками, і там були всі володарі филистимські, і на даху було близько трьох тисяч мужів та жінок, що приглядалися до витівок Самсона.
28. І закликав Самсон до Господа і сказав: Господе, Боже! Згадай мене і зміцни мене хоч би цього разу, о, Боже! Щоб мені водночас помститися филистимлянам за двоє очей моїх.
29. І зсунув Самсон з місця два середніх стовпи, на котрих стояв дім той, обіпершися на них, на одного правицею своєю, а на другого – лівою рукою своєю.
30. І сказав Самсон: Нехай помру я разом із филистимлянами! І він щосили натиснув на стовпи, і завалився дім на володарів і на весь народ, що був у ньому. І було мертвих, котрих погубив Самсон, сам гинучи, набагато більше від тих, котрих він понищив за життя свого.
31. І прийшли брати його і увесь дім батька його, і пішли, і поховали його поміж Цорою та між Ештаолом у гробі Маноаха, батька його. А суддею Ізраїля він був двадцять літ.
Суддів 17 ⇧
Заворушення громадянське і релігійне.
1. І був чоловік на Ефраїмовій горі, на ймення Миха.
2. Він сказав матері своїй: Тисяча і сто шеклів срібла, котрі в тебе взяли і за які ти при мені вирікла прокляття, це срібло в мене, я взяв його. Матір його сказала: Благословенний син мій у Господа!
3. І повернув він матері своїй тисячу сто шеклів срібла. І сказала матір його: Це срібло я від себе присвятила Господові для сина мого, щоб зробити з нього ідола різьбленого та ідола литого; отож, віддаю його тобі.
4. Але він повернув срібло матері своїй. І матір його взяла двісті шеклів срібла і віддала їх ливарникові. Він зробив з них ідола різьбленого, та литого ідола, які й знаходилися в домі Михи.
5. І був у Михи дім, як дім богів. І зробив він ефода й терафім, і посвятив одного з синів своїх, і він був йому за священника.
6. Того часу не було царя в Ізраїлі, – кожен робив, що правдиве було в очах його.
7. І був юнак із Віфлеєму Юдиного, з Юдиного роду, а він левит, і був він там зайшлим.
8. Цей чоловік пішов з міста Віфлеєму Юдиного, щоб замешкати, де знайде. І прийшов він на Ефраїмову гору до Михиного дому, щоби йти далі своєю дорогою.
9. І сказав йому Миха: Звідкіля ти йдеш? Він сказав йому: Я левит із Віфлеєму Юдиного і йду замешкати, де знайду.
10. І сказав йому Миха: Залишися у мене, і будь у мене батьком і священником; я буду давати тобі по десять шеклів срібла щороку, одежу на потребу і харчі.
11. Левит пішов до нього і погодився левит залишитися у цього чоловіка, і був юнак у нього, як один із синів його.
12. Миха посвятив левита, і цей юнак був у нього священником, і мешкав у домі Михи.
13. І сказав Миха: Тепер я знаю, що Господь буде мені щедрити, тому що левит у мене за священника.
Суддів 18 ⇧
Данове коліно схиляється до ідолослужіння.
1. Того часу не було царя в Ізраїля; і за тих днів коліно Данове шукало собі наділу, щоб оселитися, тому що дотепер не дістав він повного жереба на спадок між колінами Ізраїлевими.
2. І послали сини Данові від коліна свого п’ятеро чоловіків, мужів дужих із Цори та Ештаолу, щоб оглянути землю і вивідати її, і сказали їм: Рушайте, пізнайте землю. Вони прийшли на гору Ефраїмову до Михиного дому, і ночували там.
3. Коли вони були біля Михиного дому, впізнали вони голос молодого левита, і зайшли туди, і запитували його: Хто тебе привів сюди? Що ти тут робиш і навіщо ти тут?
4. Він сказав їм: Так і так учинив мені Миха, найняв мене, і я став у нього за священника.
5. Вони сказали йому: Запитай у Бога, щоб знати нам, чи пощастить нам на шляху, котрим йдемо?
6. Священник сказав їм: Рушайте з миром; перед Господом шлях ваш, котрим ви йдете.
7. І пішли ті п’ятеро мужів, і прийшли до Лаїшу і побачили народ, що в ньому, що він живе у спокої, за звичаєм сидонян, сумирно й безтурботно, і що не було на тій землі нікого, хто міг судити їх за щось: від сидонян вони жили далеко, і не мали жодних справ із сторонніми.
8. І повернулися до братів своїх у Цору та в Ештаол, і сказали їм брати їхні: Що ви скажете?
9. Вони сказали: Підведімося, та й підемо на них; ми бачили землю; вона вельми гарна. А ви зволікаєте? Не вагайтеся, рушайте і візьміть у спадок ту землю.
10. Коли ви підете, то прийдете до народу безтурботного, а земля ота вельми простора. Бог віддає її в руки ваші. Це таке місце, де немає нестачі жодної речі, що дарує земля.
11. І рушили звідти з коліна Данового, з Цору і Ештаолу шістсот мужів, оперезаних зброєю.
12. Вони пішли і отаборилися в Кір’ят-Єарімі, що в Юдеї. Тому й називають те місце: Махане-Дан, і так воно зветься аж донині. Він позаду Кір’ят-Єаріму.
13. Звідти перейшли вони на гору Ефраїмову і прийшли до оселі Михи.
14. І сказали ті п’ятеро мужів, котрі ходили вивідувати землю Лаїш, братам своїм: Чи знаєте ви, що в одному з домів оцих є ефод, терафім, і ідол різьблений та ідол литий? Отож, поміркуйте, що вчинити?
15. І зайшли туди і ступили у дім молодого левита, в оселю Михи, і привітали його.
16. А шістсот мужів із синів Данових, оперізані зброєю, стояли біля брами.
17. А п’ятеро чоловіків, що ходили на звіди землі, пішли, увійшли, взяли ідола різьбленого, і ефода, і терафім, й ідола литого. А біля входу до брами стояв священник та шістсот мужів, оперезаних зброєю.
18. Коли вони зайшли до Михиного дому і взяли ідола, ефод, терафім і литого ідола, священник сказав їм: Що ви робите?
19. Вони сказали йому: Мовчи! Поклади руку твою на уста твої і йди з нами; і будь у нас батьком і священником. Чи краще тобі бути священником у домі одного чоловіка, аніж бути священником у коліні чи в племені Ізраїлевому?
20. Священник зрадів, і взяв ефода, терафім і ідола, і пішов з народом.
21. Вони обернулися і пішли, і відпустили дітей, худобу і важке пустили наперед.
22. Коли вони одійшли від оселі Михи, мешканці домів, що сусідили з домом Михи, зібралися і погналися за домом Дана,
23. І гукали синам Дановим. Сини Данові обернулися і сказали Михові: Чого тобі, що ти отак репетуєш?
24. Миха сказав: Ви забрали богів моїх, котрих я зробив, і священника, і відійшли; чого ж іще? То нащо ви говорите: Чого тобі?
25. Сини Данові сказали йому: Замовкни, щоб ми не чули голосу твого; інакше деякі з нас, розгнівавшися, нападуть на вас, і ти погубиш своє життя і життя родини своєї.
26. І пішли сини Данові шляхом своїм; а Миха, побачивши, що вони потужніші від нього, повернувся назад, у дім свій.
27. А сини Данові взяли те, що зробив Миха, і священника, котрий був у нього, і пішли на Лаїш, супроти народу спокійного і безтурботного, і звоювали його мечем, а місто спалили вогнем.
28. Нікому було допомогти, бо він був віддалений од Сидону і не мав стосунків з кимось. Місто це було в долині, що поблизу Бет-Рехова. І збудували знову собі місто і оселилися в ньому.
29. І назвали місто: Дан, за йменням батька свого Дана, сина Ізраїля; а передніше ім’я міста було: Лаїш.
30. І поставили в себе сини Данові різьбленого ідола; а Йонатан, син Ґершома, Манасіїного сина, сам і сини його були священниками у коліні Дановому до дня полону тієї землі.
31. І поставили в себе різьбленого ідола, зробленого Михою, на всі дні, коли дім Божий містився в Шіло.
Суддів 19 ⇧
Страшна подія в Ґів’ї.
1. За тих днів, коли не було царя в Ізраїля, жив один левит на схилі гори Ефраїмової. Він узяв собі наложницю з Віфлеєму Юдиного.
2. Наложниця його посварилася з ним і пішла від нього в дім батька свого у Віфлеємі Юдиному, і була там чотири місяці.
3. Чоловік її підвівся і пішов за нею, щоб поговорити до серця її і повернути її до себе. З ним був служник його і двоє віслюків. Вона завела його в дім батька свого.
4. Батько тієї молодиці, побачивши його, з радістю стрів його, і притримав його тесть його, батько молодої дружини. І пробув він у нього три дні; вони їли, і пили, і ночували там.
5. Четвертого дня підвелися вони вранці, і він підвівся, щоби йти. І сказав батько молодої жінки зятеві своєму: Підкріпи серце своє шматком хліба, і потім підете.
6. Вони залишилися, і обидва разом їли і пили. І сказав батько молодиці чоловікові тому: Я благаю тебе: лишися ще на одну ніч, і нехай звеселиться твоє серце.
7. Чоловік той підвівся було, щоб рушати, але тесть його вельми припрошував його, і він знову заночував там.
8. П’ятого дня підвівся він уранці, щоби йти. І сказав батько молодиці: Я благаю тебе: підкріпи серце своє хлібом і зачекай до схилу дня. І їли вони обидва.
9. І підвівся той чоловік, щоби йти, сам він, наложниця його і слуга його. І сказав йому тесть його, батько молодої жінки: Ось, день схилився до вечора, заночуйте, будь ласка; ось, дневі скоро кінець, ночуй тут, нехай звеселюється серце твоє; а взавтра рано-вранці підведетеся в дорогу вашу, і підеш у дім твій.
10. Але чоловік не погодився ночувати, підвівся й рушив; і прийшов до Євусу, що нині Єрусалим; з ним двоє нав’ючених віслюків, і наложниця його з ним.
11. Коли вони були поблизу Євусу, день уже схилявся. І сказав служник господареві своєму: Я благаю тебе, зайдемо в це місто євусеїв і заночуємо в ньому.
12. Господар його сказав йому: Ні, не зайдемо в місто чужинців, котрі не з синів Ізраїля, але дійдемо до Ґів’ї.
13. І сказав служникові своєму: Дійдемо до одного з оцих місць і заночуємо в Ґів’ї, або ж у Рамі.
14. І рушили, і йшли, і зайшло сонце біля Ґів’ї, міста, яке належало Беньямінові.
15. І завернули вони туди, щоб переночувати в Ґів’ї. І прийшов він, і сів на вулиці у місті, але ніхто не запросив їх у дім для ночівлі.
16. Аж ось, іде один літній чоловік з роботи своєї у полі надвечір; а був цей чоловік із Ефраїмової гори, і був він зайшлим у Ґів’ї. А мешканці тамтешні були сини Беньямінові.
17. Він, підвівши очі свої, побачив перехожого на вулиці міській. І сказав той старий чоловік: Куди йдеш? І звідки ти прийшов?
18. Він сказав йому: Ми йдемо з Віфлеєму Юдиного до Ефраїмової гори, звідки я. Ходив я до Віфлеєму Юдиного, а тепер іду до Господнього дому; і ніхто не запрошує мене в дім.
19. У нас є солома і паша для наших віслюків; також хліб і вино для мене і служниці твоєї і для молодого юнака цього є у служників твоїх; не бракує нам чогось.
20. Старий чоловік сказав йому: Не турбуйся; всіляка нестача твоя на мені; лише не ночуй на вулиці.
21. І завів його у дім свій, і дав паші віслюкам його, а самі вони обмили ноги свої, і їли та пили.
22. Коли вони звеселили серця свої, аж ось, мешканці міста, люди нікчемні, оточили дім, стукали у двері і говорили старому, господареві дому: Виведи чоловіка, що зайшов у дім твій, ми спізнаємо його.
23. Господар дому вийшов до них і сказав їм: Ні, браття мої, не робіть лихого, коли чоловік цей зайшов у дім мій, не чиніть цього божевілля.
24. Є в мене донька на видані, а в нього наложниця, виведу їх, дивіться на них і робіть з ними, що вам до вподоби; а чоловікові цьому не чиніть такої мерзоти.
25. Але вони не хотіли слухати його. Тоді чоловік зайшлий узяв свою наложницю і вивів до них на вулицю. Вони спізнали її і глумилися над нею цілу ніч. І відпустили її при з’яві зорі.
26. І прийшла вона перед з’явою зорі, і впала біля дверей того чоловіка, у котрого був господар її, і лежала, аж доки розвиднилося.
27. А господар її підвівся вранці і прочинив двері дому та й вийшов, щоби йти своєю дорогою, – аж ось та жінка, його наложниця, лежить біля входу до оселі, а руки її на порозі.
28. Він сказав їй: Підводься, підемо. Але відповіді не було, бо вона вмерла. Він поклав її на віслюка і пішов до свого місця.
29. Повернувшись до свого дому, взяв ножа і, взявши наложницю свою, розітнув її за членами її на дванадцять шматків і порозсилав по всій землі Ізраїльській.
30. Кожний, хто бачив це, говорив: Не бувало і не бачено такого, як це, від дня виходу Ізраїлевих синів з єгипетської землі. Зверніть увагу на це, радьтеся та скажіть!
Суддів 20 ⇧
Громадянська війна між
племенами Беньяміна й іншими.
1. І вийшли всі сини Ізраїля, і зібралася вся громада, як один чоловік, від Дана до Беер-Шеви, і землі ґілеадської перед Господом у Міцпу.
2. І зібралися старшини всього народу, всі коліна Ізраїлеві у зібранні народу Божого, чотириста тисяч піших, що оголюють меча.
3. Сини Беньямінові почули, що сини Ізраїля прийшли до Міцпи. І сказали сини Ізраїля: Скажіть, як сталося таке лихо?
4. Левит, чоловік тієї замордованої жінки, відповідав і сказав: Я з наложницею моєю прийшов, щоб заночувати до Ґів’ї Беньямінової.
5. І зворохобилися супроти мене мешканці Ґів’ї, і оточили через мене дім уночі. Мали намір забити мене і наложницю мою замордували так, що вона померла.
6. Я взяв наложницю мою, розітнув її, і послав її (члени її) по всіх краях володіння Ізраїлевого: тому що вони вчинили розпусту та гидоту серед Ізраїля.
7. Тому ви всі, сини Ізраїля, порадьтеся щодо цієї справи і вирішіть її чин.
8. І обурився увесь народ, як один чоловік, і сказав: Не підемо ніхто в шатро своє, і не зайдемо ніхто в оселю свою!
9. І вчинимо нині з Ґів’ї отак: Підемо на неї за жеребом.
10. І візьмемо по десятеро чоловіків на сотню від усіх колін Ізраїля, по сто на тисячу, і по тисячі від десяти тисяч, щоб вони принесли харчів для народу, котрий піде супроти Ґів’ї Беньямінової, покарати її за ту гидоту, котру вони вчинили в Ізраїлі.
11. І зібралися всі ізраїльтяни супроти міста, одностайно, мов один чоловік.
12. І послали коліна Ізраїлеві в кожне коліно Беньямінове сказати: Яку це гидоту вчинено у вас!
13. Видайте розбещених отих людей, котрі в Ґів’ї; ми заб’ємо їх, і викорінемо зло в Ізраїлі. Але сини Беньямінові не хотіли дослухатися до голосу братів своїх, синів Ізраїля.
14. А зібралися сини Беньямінові до Ґів’ї, аби піти війною супроти синів Ізраїля.
15. І було того дня синів Беньямінових, які зібралися з міст, двадцять шість тисяч чоловік, що оголюють меча; окрім того, із мешканців Ґів’ї прийшло сімсот добірних мужів.
16. Із усього народу цього було сімсот чоловіків добірних, котрі були лівшами, і всі ці, кидаючи з пращі каміння на волос, не хибили.
17. А ізраїльтян, крім синів Беньямінових, було чотириста тисяч чоловіків, які оголюють меча; і всі вони були придатні для війни.
18. І підвелися, і пішли у дім Божий, і молилися до Бога, і сказали сини Ізраїля: Хто з нас передніше піде на війну з синами Беньяміновими? І сказав Господь: Юда піде попереду.
19. І підвелися сини Ізраїля рано-вранці, і отаборилися біля Ґів’ї.
20. І рушили ізраїльтяни на війну супроти Беньяміна, і стали сини Ізраїля в бойові лави поблизу Ґів’ї.
21. І вийшли сини Беньямінові з Ґів’ї, і поклали того дня двадцять дві тисячі ізраїльтян на землю.
22. Але народ ізраїльський збадьорився і знову стали в бойові лави на тому місці, де стояли попереднього дня.
23. І рушили сини Ізраїля, і плакали перед Господом до вечора, і прикликали Господа: Чи розпочинати мені бій з синами Беньяміна, брата мого? Господь сказав, – Рушайте супроти нього!
24. І підступили сини Ізраїля до синів Беньямінових другого дня.
25. Беньямін вийшов супроти них із Ґів’ї другого дня, і ще поклали на землю вісімнадцять тисяч мужів з синів Ізраїля, що оголювали меча.
26. Тоді всі сини Ізраїля і увесь народ пішли, і прийшли в дім Божий і, сидячи там, плакали перед Господом, і постилися того дня до вечора, і принесли приношення всеспалення і мирні приношення перед Господом.
27. І зверталися сини Ізраїля до Господа (в той час Ковчег Заповіту знаходився там),
28. І Пінхас, син Єлеазара, Ааронового сина, стояв тоді перед ним: Чи виходити мені іще на бій з синами Беньяміна, брата мого, чи ні? Господь сказав: Рушайте: Я завтра віддам його в руки ваші.
29. І поставив Ізраїль засідку довкола Ґів’ї.
30. І пішли сини Ізраїля на синів Беньямінових третього дня, і вишикувалися в бойові лави супроти Ґів’ї, як і раніше.
31. Сини Беньямінові виступили супроти народу і відійшли од міста, і почали, як передніше, вбивати з народу на дорогах, з котрих одна піднімається до Божого дому, а одна до Ґів’ї у полі, і вбили близько тридцяти чоловіків з Ізраїля.
32. І сказали сини Беньямінові: Вони падають перед нами, як передніше. А сини Ізраїля сказали: Будемо втікати від них і відтягнемо їх від міста на шляхи.
33. І всі ізраїльтяни підвелися зі свого місця і влаштувалися у Баал-Тамарі, а Ізраїлева засідка рушила зі свого місця із луків Ґів’ї.
34. І прийшли перед Ґів’ї десять тисяч вояків одбірних із усього Ізраїля, і розпочалася жорстока січа; але сини Беньямінові не знали, що на них чекає біда.
35. І вдарив Господь Беньяміна перед ізраїльтянами, і поклали того дня ізраїльтяни з синів Беньяміна двадцять п’ять тисяч сто вояків, що оголили меч.
36. Коли сини Беньяміна побачили, що вони зазнали поразки, тоді ізраїльтяни поступилися місцем синам Беньяміна; бо сподівалися на засідку, котру вони поставили поблизу Ґів’ї.
37. А засідка заквапилася і поспішила до Ґів’ї, і стала до бою, і понищила все місто мечем.
38. Тим часом, ізраїльтяни мали із засідкою домовлене гасло до нападу – стовп диму понад містом.
39. Отож, коли ізраїльтяни відступили з поля бою, і Беньямін почав перемагати, і вигубив близько тридцяти ізраїльтян, бо, казали вони, знову падають вони перед нами, як і в першому бою;
40. Тоді почав підноситися з міста дим стовпом. Беньямін озирнувся назад, і ось, дим від міста підноситься до неба.
41. Ізраїльтяни повернулися, а Беньямін здивувався; бо побачив, що наближається до нього лихо.
42. І кинулися вони навтіч від ізраїльтян по дорозі в пустелю; але січа переслідувала їх, а ті, що виходили з міста, нищили їх там.
43. Оточили беньямінців, і переслідували їх до Менухи, і винищували до самого східного боку Ґів’ї.
44. Полягло тоді Беньяміна вісімнадцять тисяч вояків – мужів хоробрих.
45. А решта завернула і побігла в пустелю, до скелі Ріммон, а ізраїльтяни винищили на шляхах іще п’ять тисяч вояків, і гналися за ними до Ґідому, і ще вбили з них дві тисячі люду.
46. А всіх синів Беньямінових, які впали того дня, було двадцять п’ять тисяч вояків, котрі оголювали меча, і всі вони були мужі міцні.
47. І повернули ті, що залишилися, і втікали в пустелю, до скелі Ріммону, шістсот чоловік, і сиділи там на кам’яній горі Ріммон чотири місяці.
48. А ізраїльтяни знову пішли до синів Беньямінових, і повбивали їх вістрям меча, і людей у місті, і скотину, все, що лише стрічалося, і все що було на шляху і міста, спалили вогнем.
Суддів 21 ⇧
Подальша доля коліна Беньямінового.
1. І присягнулися ізраїльтяни в Міцпі, говорячи: Ніхто з нас не віддасть дочки своєї синам Беньяміновим заміж.
2. І прийшов народ у дім Божий, і сиділи там до вечора перед Богом, і зчинили грімке волання, і вельми плакали.
3. І сказали: Господе, Боже Ізраїлів! Для чого сталося це в Ізраїлі, що не стало тепер в Ізраїля одного коліна?
4. Другого дня підвівся народ уранці, і влаштували там жертовника, і піднесли приношення всеспалення і мирні приношення.
5. І сказали сини Ізраїля: Хто не приходив на зібрання перед Господом із усіх колін Ізраїлевих? Бо велике прокляття проголошено було про тих, котрі не прийшли перед Господа до Міцпи, і сказано було, що ті зроковані будуть на смерть.
6. І сумували сини Ізраїля за Беньяміном, братом своїм і сказали: Нині відрубане одне плем’я від Ізраїля!
7. Як учинити нам з тими, котрі залишилися, стосовно жінок, бо ми присягалися Господом не давати їм дружин із дочок наших?
8. І сказали: Чи немає когось із колін Ізраїля, хто не приходив перед Господа до Міцпи? І виявилося, що з Явешу Ґілеадського ніхто не приходив до табору на зібрання.
9. І оглянули народ, і ось, не було там жодного з мешканців Явешу Ґілеадського.
10. І послала туди громада дванадцять тисяч чоловіків, мужів хоробрих, і наказали їм, говорячи: Рушайте і повбивайте мешканців Явешу ґілеадського мечем, і жінок та дітей.
11. І ось що учиніте: Кожного чоловіка і кожну жінку яка спізнала чоловіка, винищіть.
12. І знайшли вони поміж мешканцями Явешу ґілеадського чотириста юнок, які не спізнали чоловіка, і привели їх до табору в Шіло, що на землі ханаанській.
13. І послала вся громада переговорити з синами Беньяміна, що були в скелі Ріммон, та й оголосили їм мир.
14. Тоді повернулися сини Беньямінові, і дали їм дружин, котрих залишили живими з дівчат Явешу ґілеадського; але виявилося, що цього замало.
15. А народ печалився за Беньяміном, що Господь учинив такий пролом у племенах Ізраїля.
16. І сказали старшини громади: Що нам учинити з тими, котрі залишилися, стосовно дружин, бо винищені жінки у Беньяміна?
17. І сказали: Спадкова земля нехай залишається тим синам Беньяміна, що залишилися, щоб не щезло коліно від Ізраїля.
18. Але ми не можемо дати їм дружин із дочок наших; бо сини Ізраїля присягалися, говорячи: Проклятий, хто дасть дружину Беньямінові.
19. І сказали: Ось, кожного року буває свято Господнє в Шіло, котре на північ від Бет-Елу і на схід від шляху, що йде від Бет-Елу до Сихему, і з півдня від Левони.
20. І наказали синам Беньяміна і сказали: Рушайте і вчиніть засідку у виноградниках.
21. І стежте, коли вийдуть дівчата Шіло танцювати в хороводах, то ви вийдете з виноградників і схопите кожний собі дружину з дівчат Шіло, і повертайтеся на землю Беньямінову.
22. І коли прийдуть батьки їхні зі скаргою на нас, ми скажемо їм: Простіть нам за них; бо ми не взяли для кожного з них дружини на війні, і ви не дали їм; тепер ви завинили.
23. Сини Беньяміна так і вчинили, і взяли дружин за числом своїм із тих, що танцювали, котрих вони викрали, і рушили, і повернулися до наділу свого, і відбудували міста, і почали жити в них.
24. О тій же порі розійшлися ізраїльтяни звідти кожний до свого коліна і до роду свого, і пішли звідти кожний до свого наділу.
25. За тих днів не було царя в Ізраїля; кожний чинив те, що йому здавалося справедливим.