Книга Єзекіїла

Головна Бут Вих Лев Чис П.Зак ♦ І.Нав Суд Рут 1Цар 2Цар 3Цар 4Цар 1Літ 2Літ ♦ Єздр Неєм Ест Йова Псал Прит Екк П.Пісн ♦ Ісаї Єрем Пл.Єр Єзек Дан Осії Йоїла Ам Овд Йони Міх Наум Авак Соф Огія Зах Малах ♦ Мат Мрк Лук Іван ♦ Діян Яков 1Пет 2Пет 1Ів 2Ів 3Ів Юди Рим 1Кор 2Кор Гал Ефес Фил Кол 1Сол 2Сол 1Тим 2Тим Тита Филм Євр Одкр

Книга Єзекіїла

1. І сталося: тридцятого року, четвертого місяця, п’ятого дня, коли я був серед вигнанців над річкою Кевар, небо відкрилося, і я бачив видіння Божі.

2. П’ятого дня місяця – це був п’ятий рік полону царя Єгояхіна,

3. Було слово Господнє до Єзекіїла, сина Бузі, священника, у халдейському краї над річкою Кевар; і була там над ним Господня рука.

4. І я бачив, як бурхливий вітер ринув зі сходу, велика хмара і вогонь у клубах, і сяяння довкола нього.

5. І з середини його, наче осяйне полум’я з глибини вогню; і з глибини його видно було подобу чотирьох тварин, – і такий був їхній вигляд, немов у людини;

6. І в кожної – чотири обличчя, і в кожної з них – четверо крил;

7. А ноги їхні – були прямі, а стопи ніг їхніх – як стопи у телят, і сяяли, як блискуча мідь.

8. І руки людські були під крилами їхніми, на чотирьох боках їхніх;

9. І лиця в них, і крила в них – в усіх чотирьох; крила їхні торкалися одне одного; під час ходи своєї вони не оберталися, а кожне рухалося, куди обличчя своє дивилося.

10. Подоба облич їхніх – обличчя людини та подоба лева з правого боку в усіх чотирьох; а вже з лівого боку – обличчя теляти у всіх чотирьох і подоба орла у всіх чотирьох;

11. І обличчя їхні і крила їхні вгорі були роз’єднані, але в кожного двійко крил торкалися одне одного, а двоє інших вкривали тіло їхнє.

12. І рухалися вони кожне в той бік, котрий перед обличчям його; куди хотів дух простувати, вони туди й рухалися; під час ходи своєї не оберталися.

13. І вигляд цих тварин був такий, наче палахке вугілля, як вигляд лампад; вогонь ходив поміж тваринами, і сяяння од вогню, і блискавка спалахувала від вогню.

14. І тварини квапливо рухалися туди й сюди, немов блискавиці.

15. І дивився я на тварин, – і ось, на землі біля цих тварин – по колесі перед чотирма лицями їхніми.

16. Вигляд тих коліс і опорядження їхнє, – як вигляд топазу, і подоба у всіх чотирьох – одна; і з вигляду їхнього і з опорядження їхнього видавалося, наче колесо було в колесі.

17. Коли вони йшли, то йшли на чотири свої сторони; під час ходи не оберталися.

18. А обіддя їхні – високі і страшні були вони; обіддя їхні у всіх чотирьох по колові були виповнені очима.

19. І коли тварини рухалися, рухалися й колеса, що біля них; а коли тварини піднімалися від землі, тоді піднімалися й колеса.

20. Куди хотів дух рухатися, туди й простували вони; куди б не пішов дух, і колеса піднімалися порівно з ними, бо дух тварин був у колесах.

21. Коли рухалися ті, то рухалися й вони; і коли ті стояли, то стояли й вони; і коли ті піднімалися від землі, тоді порівно з ними піднімалися й колеса, бо дух тварин був у колесах.

22. Над головами тварин була подоба тверді небесної, кольором пречудового кристалу, розпростореного вгорі понад головами їхніми.

23. А під склепінням випросталися крила їхні – одне до одного, і в кожного було двійко крил, котрі вкривали їх, у кожного двійко крил вкривали тіла їхні.

24. І коли вони простували, я чув шум їхніх крил, наче шум великої води, наче голос Всемогутнього, сильний шум, наче гомін у військовому таборі; а коли вони зупинялися, – то опускали крила свої.

25. І голос линув од склепіння, котре над головами їхніми; коли вони зупинялися, тоді опускали крила свої.

26. А понад склепінням, котре над головами їхніми, була подоба престолу, на вигляд, наче з каменя сапфіра, а над подобою престолу була, неначе подоба чоловіка вгорі на ньому.

27. І бачив я неначе палаючий метал, наче вигляд вогню в осерді його довкола; від схожого на крижі його і вище крижів його і нижче я бачив немовби якийсь вогонь, і сяяння було довкола нього.

28. Так виглядає веселка у хмарах під час дощу, отак виглядало це сяяння.

Покликання пророка і виповнення його Духом.

1. Таким було видіння подоби слави Господньої. Побачивши це, я упав ницьма на лице своє і почув голос Того, Хто Говорив, і Він сказав мені: Сину людський! Підведися на ноги свої; Я буду говорити з тобою.

2. І коли Він говорив мені, увійшов у мене дух і поставив мене на ноги мої, і я чув Того, Хто говорив до мене.

3. І Він сказав мені: Сину людський! Я посилаю тебе до синів Ізраїлевих, до людей неупокорених, котрі збунтувалися супроти Мене, вони і батьки їхні зрадники переді Мною аж до цього дня.

4. І оці сини з огрубілим обличчям і з жорстоким серцем, – до них Я посилаю тебе, і ти скажеш їм: Так говорить Господь Бог!

5. Чи будуть вони слухати, а чи не будуть, бо вони бунтівний дім; але нехай знають, що був пророк серед них.

6. А ти, сину людський, не бійся їх і не лякайся їхніх слів, якщо вони будяччям і тернами будуть для тебе, і ти житимеш між скорпіонами, – не бійся їхніх слів і не лякайся обличчя їхнього, бо вони бунтівний дім.

7. І кажи їм слова Мої, чи будуть вони слухати, чи не будуть, бо вони уперті.

8. А ти, сину людський, слухай, що Я буду казати тобі: Не будь упертим, як оцей бунтівний дім, розтули уста твої і з’їж, що Я дам тобі.

9. І побачив я, аж ось, рука простягнута до мене, а в ній – книжковий сувій.

10. І Він розгорнув його переді мною, і ось, сувій списаний був усередині і зовні, і написано на ньому: Плач, і стогін, і горе.

Єзекіїл настановлений вартовим дому Ізраїлевому і достойний бачити славу Господа.

1. І сказав мені: Сину людський! З’їж, що перед тобою, з’їж цей сувій, і йди, кажи домові Ізраїлевому.

2. Тоді я розтулив уста мої, і Він дав мені з’їсти цього сувоя.

3. І сказав мені: Сину людський! Нагодуй нутро твоє і виповни нутрощі твої оцим сувоєм, котрого Я даю тобі; і я з’їв, і було на устах моїх солодке, як мед.

4. І Він сказав мені: Сину людський! Підведися, і йди до Ізраїлевого дому, і говори до них Моїми словами;

5. Посилаю тебе не до народів зі словами невиразними і з незрозумілою мовою тебе посилаю, але до Ізраїлевого дому;

6. Не до численних народів з невиразними словами і з незрозумілою мовою, котрих слів ти не зрозумів би; та якби Я послав тебе навіть до них, то вони підкорилися б тобі;

7. А дім Ізраїлів не захоче слухати тебе, бо вони не хочуть слухати Мене, тому що увесь дім Ізраїлів з твердим лобом і жорстоким серцем.

8. Ось, Я вчиню й твоє обличчя міцним супроти облич їхніх і твоє чоло міцним супроти їхнього лоба.

9. Як алмаз, котрий твердіший каменя, учинив Я чоло твоє; не бійся їх і не лякайся перед лицем їхнім, бо вони бунтівний дім.

10. І сказав мені: Сину людський! Усі слова Мої, котрі буду казати тобі, прийми серцем твоїм і вислухай вухами твоїми;

11. Підведися і піди до вигнанців, до синів народу твого, і говори до них, і скажи їм: Так говорить Господь Бог! Чи будуть вони слухати, чи не будуть.

12. І підніс мене Дух; і я чув позаду себе гучний громовий голос: Благословенна слава Господня, від місцини цієї!

13. А також шум крил тварин, що торкалися одне одного; і гуркіт коліс біля них, і гуркіт сильного грому.

14. І Дух підняв мене, і взяв мене. І йшов я в гіркоті, стривожений у своєму дусі; але рука Господня була міцна на мені.

15. І прийшов я до вигнанців у Тель-Авіві, що мешкали над рікою Кевар, і зупинився там, де вони жили, і пробув серед них сім днів у зачудуванні.

16. А по семи днях було до мене слово Господнє!

17. Сину людський! Я настановив тебе на варті дому Ізраїлевого, і ти будеш чути слово з уст Моїх і будеш навчати їх від Мене.

18. Коли Я скажу лиходієві: Смертю помреш! – а ти не будеш наставляти його і говорити, щоб застерегти лиходія від гріховного шляху його, щоб він живий був, то лиходій той помре від беззаконня свого, і Я стягну за кров його від рук твоїх.

19. Але якби ти навчав лиходія, а він не відвернувся од беззаконня свого і від недоброго шляху свого, то він помре від беззаконня свого, а ти врятував душу твою.

20. І якщо праведник відступить од правди своєї і вчинить беззаконня, коли Я покладу перед ним перепону (спотикання), то він також помре: та якщо ти не навчав його, то він помре за гріх свій, і не пригадаються йому праведні діяння його, які він чинив; і Я стягну кров його від рук твоїх.

21. А якщо ти будеш навчати праведника, щоб праведник не грішив, і він не згрішить: то він буде жити, тому що був навчений, і ти врятував душу твою.

22. І була там на мені рука Господня, і Він сказав мені: Підведися і вийди в поле, і Я буду говорити там з тобою.

23. І підвівся я, і вийшов у поле; і ось, там стояла слава Господня, як слава, котру бачив я біля річки Кевар. І впав я ницьма, на обличчя своє.

24. І ввійшов у мене Дух і поставив мене на ноги мої, і Він говорив зі мною, і сказав мені: Іди, і зачинися у домі твоєму.

25. І ти, сину людський, ось, покладуть на тебе мотузи, і зв’яжуть тебе ними, і не будеш ходити поміж ними.

26. І язик твій Я приліплю до піднебіння твого, і ти занімієш і не будеш викривати їх, бо вони – бунтівний дім.

27. А коли Я буду говорити з тобою, тоді розімкну уста твої, і ти будеш говорити їм: Так говорить Господь Бог! Хто хоче слухати, – слухай; а хто не хоче слухати, – не слухай, бо вони – бунтівний дім.

Притча про цеглину;
ознака облоги Єрусалиму.

1. І ти, сину людський, візьми собі цеглину і поклади її перед собою, і накресли на ній місто Єрусалим;

2. І влаштуй облогу супроти нього, і нагорни вала довкола нього, і розташуй табір супроти нього, і розмісти проти нього машини-муроломи;

3. І візьми собі залізну дошку і постав її, наче залізну стіну поміж тобою і містом, і поверни до нього обличчя твоє, і воно буде в облозі, і ти облягай його. Це буде ознакою домові Ізраїлевому.

4. А ти лягай на лівий бік твій і поклади на нього переступи дому Ізраїлевого: За числом днів, за яких лежатимеш на ньому, ти будеш нести їхню провину,

5. І Я ухвалив тобі роки беззаконня їхнього числом днів: триста дев’яносто днів ти будеш нести беззаконня дому Ізраїлевого.

6. І коли звершиш це, то вдруге лягай уже на правий бік, і сорок днів неси на собі беззаконня дому Юдиного, день – за рік, день – за рік Я ухвалив тобі.

7. І оберни лице твоє і оголену праву руку на облогу Єрусалиму і пророкуй супроти нього.

8. Ось, Я поклав на тебе мотузи, і ти не повернешся з одного боку на другий, доки не відбудеш днів облоги твоєї.

9. Візьми собі пшениці, і ячменю, бобу і сочевиці, і проса, і пряженого зерна, і всип до однієї посудини, і вчини собі з них хлібини за числом днів, за котрих лежатимеш на боці твоєму; триста дев’яносто днів ти будеш їх їсти.

10. І їжу твою, котру будеш споживати, їж за вагою, по двадцять шеклів на день; від часу й до часу їж це.

11. І воду пий мірою, по шостій частині гіна пий; від часу до часу пий так.

12. І їж, як ячмінного коржа, і печи їх на очах їхніх на людському посліді.

13. І сказав Господь: Так сини Ізраїлеві будуть їсти нечистий хліб серед тих народів, до яких Я вижену їх.

14. Тоді сказав я: О, Господе Боже! Душа моя ніколи не опоганювалася, ні здохлятини, ні розтерзаного звіром я не їв від юности моєї аж донині; і жодне нечисте м’ясо не входило в уста мої.

15. І сказав Він мені: Ось, Я дозволяю тобі, замість людського посліду, коров’ячий послід, – на ньому печи хліб твій.

16. І сказав мені: Сину людський! Ось, Я зруйную в Єрусалимі хлібні комори, і будуть їсти хліб за вагою і в зажурі, і воду будуть пити за мірою і в печалі.

17. Тому що в них буде нестача хліба і води; і вони з жахом будуть дивитися один на одного, і вичахнуть у беззаконні своєму.

Притча про гострий ніж;
ознака голоду, моровиці і війни.

1. А ти, сину людський, візьми собі гострого ножа, бритву голярську візьми собі, і води нею по голові твоїй, і візьми собі ваги і поділи волосся на частки.

2. Третю частку спали вогнем посеред міста, коли виповняться дні облоги; третю частку візьми і порубай ножем на околицях його; і третю частку розвій за вітром; а Я оголю меча услід за ними.

3. І візьми з цього невеличке число, і зав’яжи їх собі в полу.

4. Але з цього візьми також і кинь у вогонь, і спали це на вогні. Звідти вийде вогонь на увесь дім Ізраїлів.

5. Так говорить Господь Бог: Це – Єрусалим! Я поставив його серед народів, і довкола нього – землі.

6. А він учинив супроти ухвал Моїх підступніше, аніж погани, і супроти приписів Моїх – гірше, аніж землі довкола нього; бо вони знехтували настановами Моїми і за приписами Моїми не вчиняють.

7. А тому так говорить Господь Бог: За те, що ви примножили беззаконня ваші більше, аніж погани, котрі довкіл вас, за приписами Моїми не чините і настанов Моїх не виконуєте, і навіть не чините за приписами поганів, котрі довкіл вас, –

8. Тому так говорить Господь Бог: Ось, Я супроти тебе, Я Сам, і звершу серед тебе суд перед очима поганів.

9. І вчиню над тобою те, чого ніколи не робив і чогось схожого до цього не буду чинити в прийдешньому, за всі мерзоти твої.

10. За це батьки будуть їсти синів серед тебе, і сини будуть їсти батьків своїх, і звершу над тобою суд, і увесь останок твій розвію за всіма вітрами.

11. А тому, живу Я, говорить Бог: За те, що ти опоганив святиню Мою усіма мерзотами твоїми і всіма гидотами твоїми, Я вчиню тебе малим, і не пожалкує Моє око, і Я не помилую тебе.

12. Третина у тебе помре від моровиці і загине від голоду серед тебе; третина впаде від меча в околицях твоїх; а третину розвію за всіма вітрами, і оголю меча услід за ними.

13. І звершиться гнів Мій, і вгамую лють Мою над ними, і вдовольнюся; і спізнають, що Я, Господь, говорив з ревністю Моєю, коли звершиться над ними лють Моя.

14. І вчиню тебе пустелею і наругою серед народів, котрі довкіл тебе, перед очима всякого, що буде проходити.

15. І будеш посміховиськом і наругою, і жахіттям у народів, котрі довкіл тебе, коли Я звершу над тобою суд у гніві та люті, і в лютих покараннях, – Я – Господь, вирік це, –

16. І коли пошлю на них люті стріли голоду, котрі будуть нищити, коли пошлю їх на загибель вашу, і пошлю голод між вами, і винищу хліб у коморах ваших;

17. І пошлю на вас голод і лютих звірів, безпліддя і моровицю, і кров пройде по тобі, і меч наведу на тебе; Я, Господь, вирік це.

2. Сину людський! Оберни лице твоє до гір Ізраїлевих і пророкуй на них:

3. І скажи: Гори Ізраїлеві! Слухайте слово Господа Бога. Так говорить Господь Бог горам і пагорбам, долинам і видолинкам: Ось, Я наведу на вас меч і зруйную підвищення ваші;

4. І жертовники ваші будуть спустошені, стовпи ваші на честь сонця будуть розбиті, і кину убитих ваших перед ідолами вашими;

5. І покладу трупи синів Ізраїлевих перед ідолами їхніми, і розкидаю кості ваші довкіл жертовників ваших.

6. На всіх місцинах проживання вашого міста будуть спустошені і підвищення зруйновані, для того, щоб спустошені і зруйновані були жертовники ваші, щоб розбиті і знищені були ідоли ваші, і зруйновані сонячні стовпи ваші, і зітерлися витвори ваші.

7. І будуть падати серед вас убиті, і спізнаєте, що Я – Господь.

8. Але Я збережу останок, тож будуть серед вас поміж народів такі, що вціліють від меча, коли ви будете розпорошені по країнах.

9. І згадають про Мене врятовані ваші поміж народів, куди будуть забрані в полон, коли Я розіб’ю блудне їхнє серце, що відпало од Мене, і очі їхні, що блудять за ідолами; і вони самі будуть бридитися собою за те зло, котре вони чинили у всіх мерзотах своїх.

10. І спізнають, що Я – Господь; не марно говорив Я, що наведу на них таке лихоліття.

11. Так говорить Господь Бог: Сплесни руками твоїми, і тупни ногою твоєю, і скажи: Горе за всі гидкі злочини дому Ізраїлевому! Упадуть вони від меча, голоду і моровиці.

12. Хто далеко – помре від моровиці; а хто близько – той упаде від меча; а ті, що залишаться і вціліють, – помруть від голоду; так звершу над ними гнів Мій.

13. І спізнаєте, що Я – Господь, коли забиті будуть лежати між ідолами своїми довкіл жертовників їхніх, на всілякому високому пагорбі, на всіх верховинах гір і під усіляким зеленим деревом, і під усіляким гіллястим дубом, на тих місцинах, де вони приносили духмяні кадіння всім ідолам своїм.

14. І простягну на них руку Мою і вчиню землю пустелею і степом, від пустелі до Рівли, на всіх місцинах проживання їхнього, і спізнають, що Я – Господь.

2. І ти, сину людський, скажи: Так говорить Господь Бог: Кінець Ізраїльській землі, – кінець надбіг на чотири краї землі.

3. Ось – кінець тобі; і пошлю на тебе гнів Мій, і буду судити тебе за шляхами твоїми і покладу на тебе всі мерзоти твої.

4. І не помилує тебе око Моє, і не прощу, і відплачу тобі за шляхами твоїми, і мерзоти твої з тобою будуть, і спізнаєте, що Я – Господь.

5. Так говорить Господь Бог: Біда єдина, ось, приходить біда.

6. Кінець прийшов, прийшов кінець, повстав на тебе; ось, дійшла,

7. Дійшла напасть до тебе, мешканцю землі! Надходить час, наближається день замішання, а не веселих вигуків на горах.

8. Ось, невдовзі виллю на тебе лють Мою і звершу над тобою гнів Мій, і буду судити тебе за шляхами твоїми і покладу на тебе всі мерзоти твої.

9. І не пощадить тебе око Моє, і не помилую. За шляхами твоїми відплачу тобі, і мерзота твоя буде з тобою; і спізнаєте, що Я, Господь, караю.

10. Ось день! Ось прийшла, настала напасть! Жезл виріс, гординя розбуялася.

11. Постає сила на берло нечестя; нічогісінько не залишиться від них, і від багатства їхнього, і від гамору їхнього, і від пишноти їхньої.

12. Настав час, надійшов день; той, що купив, – не втішайся, і той, що продав, – не плач: бо гнів – над усією велелюдністю їхньою.

13. Бо той, що продав, не повернеться до проданого, хоч би й залишилися вони живі; бо пророче видіння про всю велелюдність їхню не відміниться, і ніхто своїм беззаконням не зміцнить свого життя.

14. Засурмлять у сурми, і все готується, але ніхто не йде на війну: бо гнів Мій над усією людністю їхньою.

15. Поза оселею – меч, а в домі – моровиця та голод. Хто в полі – той помре від меча, а хто в місті – того пожере голод і моровиця.

16. А врятовані з них повтікають і будуть на горах, немов голуби долин; всі вони будуть стогнати, кожний за своє беззаконня.

17. У всіх руки знесиліють, і в усіх затремтять коліна, як вода.

18. Тоді вони підпережуться веретищем, і охопить їх трепет; і в усіх на обличчях буде сором, і в усіх на головах – лисина.

19. Срібло своє вони викинуть на вулиці і золото у них буде зневажене. Срібло їхнє і золото їхнє не врятує їх у день люті Господньої. Вони не наситять ними душі своєї і не виповнять утроби своєї; бо воно було приводом до беззаконня їхнього.

20. І в пишних шатах своїх вони перетворювали його на гордощі і вчиняли з нього зображення гидких своїх бовванів; за те й оберну його нечистим для них;

21. І віддам його в руки чужим на здобич і лиходіям землі на розкрадання, і вони опоганять його.

22. І відверну од них обличчя Моє, і споганять заповітне Моє; і прийдуть туди грабіжники і споганять його.

23. Зроби ланцюга, бо земля оця виповнена кривавими злочинами, і місто повнісіньке насильством.

24. Я приведу найзліших з народів, і заволодіють домами їхніми. І покладу край гордощам сильних, і будуть опоганені святині їхні.

25. Іде згуба; будуть шукати миру і не знайдуть.

26. Біда піде за бідою і звістка за звісткою, і будуть шукати у пророків видіння, і не стане науки у священника і поради у старців.

27. Цар буде журитися, і князь зодягнеться в жахіття, і в народу землі будуть тремтіти руки. Учиню з ними за шляхами їхніми і судитиму їх – їхніми судами, і спізнають, що Я – Господь.

1. І сталося шостого року, шостого місяця, п’ятого дня місяця, сидів я в домі своєму, і старшини юдейські сиділи перед обличчям моїм, і лягла на мене там рука Господа Бога.

2. І побачив я: і ось, подоба мужа, наче вогненна, і від крижів Його і нижче – вогонь, і від крижів Його і вище – наче сяяння, наче світло полум’я.

3. Наче простягнув Він руку і взяв мене за волосся голови моєї, і Дух підняв Мене поміж небом і землею, і приніс мене у видіннях Божих до Єрусалиму, до входу внутрішньої брами, що дивиться на північ, де стояв був ідол ревнощів, що сприяє ревнощам.

4. І ось, там була слава Бога Ізраїлевого, схожа на ту, котру я бачив на полі.

5. І сказав мені: Сину людський! Зведи очі свої на північ, і я звів очі мої на північ, і ось, з півночі біля воріт жертовника – той ідол ревнощів при вході.

6. І сказав Він мені: Сину людський! Чи бачиш ти, що вони вчиняють? Велику мерзоту, яку чинить дім Ізраїлів тут, щоб Я відійшов од святині Моєї! Але обернися, і ти побачиш ще гидкішу мерзоту.

7. І привів мене до входу на подвір’я, і я глянув, і ось, у мурі – щілина,

8. І сказав мені: Сину людський! Підкопай мура. І я підкопав мура, і ось, якісь двері.

9. І сказав мені: Зайди і подивися на гидкі мерзоти, які вони чинили тут.

10. І зайшов я, і бачу, що ось, всілякі зображення плазунів і нечистих тварин, і всілякі ідоли дому Ізраїлевого, намальовані довкола на стінах.

11. І сімдесят мужів із старших дому Ізраїлевого стоять перед ними і Яазанія, Шафанів син серед них; і кожного в руці – своє кадило, і густа хмара кадіння підноситься догори.

12. І сказав мені: Чи бачиш, сину людський, що вчиняють старшини дому Ізраїлевого у темряві, кожний у розмальованім своїм покої? Бо кажуть: Не бачить нас Господь, залишив Господь цю землю.

13. І сказав мені: Обернись, і побачиш ще огидніші мерзоти, які вони чинять.

14. І привів мене до входу у браму дому Господнього, котра на північ, і ось, там сидять жінки і оплакують Таммуза,

15. І сказав мені: Чи бачиш, сину людський? Обернись, і побачиш ще огиднішу мерзоту,

16. І завів мене до внутрішнього двору храму Господнього, і ось, поміж притвором і жертовником, близько двадцяти п’яти мужів стоять спинами своїми до храму Господнього, а обличчями своїми на схід, і кланяються на схід сонцю.

17. І сказав мені: Чи бачиш, сину людський! Чи замало домові Юдиному, щоб чинити таку мерзоту, котру вони чинять тут? Але вони іще землю напоїли нечестям і вельми гнівлять Мене, і ось, вони гілки підносять до носа свого.

18. За це Я також почну діяти люто; не пожаліє око Моє, і не помилую; і хоч би вони волали у вуха Мої гучним голосом, – не почую їх.

1. І проголосив у вуха мої гучним голосом, кажучи: Нехай наблизяться каральники міста, кожен зі своїм згубним знаряддям в руці своїй.

2. І ось, шестеро чоловіків йдуть од горішньої брами, що дивиться на північ, і в кожного в руці згубне знаряддя його, і поміж ними один, зодягнений у лляний одяг, у котрого на поясі прилад писаря. І прийшли і зупинилися біля мідного жертовника.

3. І слава Бога Ізраїлевого зійшла з херувима, на котрому була, до порога Дому. І покликав Він чоловіка, одягненого у лляну одежу, у котрого на поясі прилад писаря.

4. І сказав йому Господь: Перейди серединою міста, посеред Єрусалиму, і на чолах людей скорботних, що страждають через усі мерзоти, які діються серед нього, поклади знака.

5. А тим сказав уголос при мені: Рушайте за ним містом і бийте, нехай не жаліє ваше око, і не милуйте;

6. Старого, юнака, і юнку, і немовля і жінок бийте до смерти, але не торкніться жодного чоловіка, на котрому знак, і розпочніть із святині Моєї. І почали вони з тих старшин, котрі були перед Домом.

7. І сказав їм: Опоганьте Дім і наповніть подвір’я убитими, і вийдіть. І вийшли, і почали убивати в місті.

8. І коли вони їх убили, а я залишився, тоді я впав на обличчя своє і заволав, і сказав: О, Господе, Боже! Невже Ти вигубиш увесь останок дому Ізраїля, виливаючи гнів Твій на Єрусалим?

9. І сказав Він мені: Безчестя дому Ізраїлевого та Юдиного велике, вельми значне; і земля оця повнісінька крови, і місто повнісіньке неправди, бо вони кажуть: Покинув Господь землю цю, і не бачить Господь.

10. За те й Моє око не пощадить, і не помилує; оберну поведінку їхню на їхню голову.

11. І ось, чоловік, зодягнутий в лляний одяг, у котрого на поясі прилад писаря, дав відповідь і сказав: Я вчинив, як Ти наказав мені.

1. І бачив я, і ось на склепінні, котре понад головами херувимів, неначе камінь-сапфір, неначе щось схоже на престол, було видно над ними.

2. І говорив Він чоловікові, одягненому в лляну одежу, і сказав: Увійди між колесами під херувимів, і візьми повні пригорщі жару поміж херувимами, і кинь на місто; і він увійшов на моїх очах.

3. А херувими стояли по правий бік Дому, коли увійшов той чоловік, і хмара виповнювала внутрішнє подвір’я.

4. І піднеслася слава Господня з херувимами до порога Дому, і Дім виповнився хмарою, і подвір’я виповнилося сяянням слави Господньої.

5. І шум від крил херувимів чутно було навіть на зовнішньому подвір’ї; наче голос Бога Всемогутнього, коли Він говорить.

6. І коли Він наказав чоловікові, одягненому в лляний одяг, сказавши: Візьми вогню поміж колесами, між херувимами, і коли він увійшов і стояв біля колеса,

7. Тоді з-поміж херувимів один херувим простягнув руку свою до вогню, котрий між херувимами, і взяв та й дав у пригорщі одягненому в лляний одяг. Він узяв і вийшов.

8. І видно було у херувимів подобу людських рук під крильми їхніми.

9. І бачив я: і ось, четверо коліс біля херувимів, по одному колесі біля кожного херувима, і колесо на вигляд, наче з каменя топаза.

10. І на вигляд усі чотири схожі, наче колесо було в колесі.

11. Коли йшли вони, то йшли на чотири свої сторони; під час ходи своєї не озиралися, але до того місця, куди обернена була голова, вони туди йшли; під час ходи своєї не озиралися.

12. І все тіло їхнє, і спина їхня, і руки їхні, і крила їхні, і колеса по колові були повнісінькі очей, – усі четверо коліс їхніх.

13. До коліс цих, як я чув, сказано було: Ґалґал (Вихор).

14. І в кожної тварини чотири обличчя: перше лице – лице херувима; друге лице – обличчя людське, третє лице – неначе подоба лева, і четверте лице – подоба орла.

15. Херувими підвелися. Це були ті самі тварини, котрих бачив я біля ріки Кевар.

16. І коли йшли херувими, тоді йшли біля них і колеса; і коли херувими підіймали крила свої, щоб піднятися від землі, і колеса не відділялися, але вони були біля них.

17. Коли ті стояли, стояли також і вони; коли ті піднімалися, піднімалися й вони, бо в них був дух тварин.

18. І відійшла слава Господня від порога Дому, і постала над херувимами.

19. І підняли херувими крила свої, і знялися на очах моїх від землі; коли вони відходили, то колеса також були біля них, і зупинилися біля входу до Східної брами Дому Господнього, і слава Бога Ізраїлевого, вгорі над ними.

20. Це були ті самі тварини, котрих я бачив біля підніжжя Бога Ізраїлевого коло ріки Кевар. І я спізнав, що це – херувими.

21. У кожного – по чотири обличчя, і в кожного – по четверо крил, і під крильми їхніми подоба рук людських.

22. А подоба обличчя їхнього – такі самі, як ті обличчя, що я бачив їх біля ріки Кевар, – і вигляд їхній, і самі вони. Кожний простував напрямки у ту сторону, яка була перед ним.

1. І підняв мене Дух і привів мене до східної брами Дому Господнього, котра дивиться на схід. І ось, – біля входу до брами двадцять п’ять чоловіків; і між ними бачив я Яазанію, сина Азурового, і Пелатію, сина Бенанії, князів народу.

2. І Він сказав мені: Сину людський! Ось люди, у котрих лихе на думці, і котрі дають недобру пораду в цьому місті,

3. Кажучи: Ще не близько; будемо споруджувати оселі; воно (місто) казан, а ми – м’ясо.

5. І зійшов на мене Дух Господній, і сказав мені: Скажи: Так говорить Господь: Що говорите ви, і що на думку вам спадає, Я те знаю.

6. Багато убитих ваших ви поклали в цьому місті, і вулиці його закидали трупами.

7. Тому так говорить Господь Бог: Убиті ваші, котрих ви поклали серед нього, – то м’ясо, а воно казан (місто); але вас Я виведу з нього.

8. Ви боїтеся меча, і Я наведу на вас меча, говорить Господь Бог.

9. І виведу вас із нього, і віддам вас у руки чужинців, і звершу над вами суд.

10. Від меча упадете; на рубежах Ізраїлевих буду вас судити, і спізнаєте, що Я – Господь.

11. Воно не буде для вас казаном; і ви не будете у ньому м’ясом; на рубежах Ізраїлевих буду судити вас.

12. І спізнаєте, що Я – Господь; бо за Моїми заповідями ви не ходили, і приписів Моїх не виконували, а чинили за приписами народів, що оточували вас.

13. І сталося, коли я пророкував, то Пелатія, син Бенаніїн, помер. І впав я на обличчя, і заволав гучним голосом, і сказав: О, Господе Боже! Невже Ти хочеш дощенту винищити останок Ізраїля?

15. Сину людський! Твоїм братам, твоїм братам, твоїм єдинокровним і всьому домові Ізраїлевому, усім їм говорять мешканці Єрусалиму: Живіть віддалік од Господа; нам у володіння віддана ця земля.

16. На це скажи: Так говорить Господь Бог: Хоч Я позасилав їх до народів, і хоч розпорошив їх по країнах, але Я буду для них хоч малою святинею, у тих країнах, куди вони пішли.

17. Затим скажи: Так говорить Господь Бог: Я зберу вас з-поміж народів, і поверну вас із країн, де ви розпорошені; і дам вам землю Ізраїлеву.

18. І прийдуть туди і повикидають звідти всі її гидоти і всі її мерзоти.

19. І дам їм серце єдине, і дух новий вкладу в них, і візьму з плоті їхньої серце кам’яне, і дам їм серце тілесне.

20. Щоб вони ходили за Моїми заповідями і дотримувалися приписів Моїх, і виконували їх; і будуть Моїм народом, а Я буду їхнім Богом.

21. А чиє серце заполонять гидоти їхні і мерзоти їхні, то поведінку таких наверну на їхню голову, говорить Господь Бог.

22. Тоді херувими підняли крила свої, і колеса біля них; і слава Бога Ізраїлевого вгорі над ними.

23. І піднеслася слава Господня з-посеред міста та й зупинилася над горою, котра на схід від міста.

24. І Дух підняв мене і переніс мене до Халдеї до вигнанців, у видінні, Духом Божим. І відійшло од мене видіння, котре я бачив.

25. І переказав я вигнанцям усі слова Господа, котрі Він відкрив мені.

2. Сину людський! Ти живеш серед дому бунтівного; у них є очі, щоб бачити, а вони не бачать; у них є вуха, щоб чути, але не чують; тому що вони – бунтівний дім.

3. А ти, сину людський, приготуй собі все необхідне для переселення, і серед дня переселяйся з місця твого на інше місце перед очима їхніми; можливо, вони зрозуміють, що вони – дім бунтівний.

4. І речі твої винеси, як речі, що необхідні під час переселення, вдень, перед очима їхніми, і сам вийди увечері перед очима їхніми, як виходять для переселення.

5. Перед очима їхніми проламай собі отвір у стіні і винеси крізь нього.

6. Перед очима їхніми візьми поклажу на плече, потемки винеси її, лице твоє затули, щоб не бачити землі; бо Я вчиню тебе ознакою домові Ізраїля.

7. І вчинив я, як велено було мені; речі мої, як речі необхідні під час переселення, виніс за дня, а увечері проламав собі рукою отвір у стіні, потемки виніс поклажу і поклав на плече перед їхніми очима.

9. Сину людський! Чи не казав тобі дім Ізраїлів, дім бунтівний, що ти дієш?

10. Скажи їм: Так говорить Господь Бог: Це – провіщення для князя в Єрусалимі і для всього дому Ізраїлевого, котрий є там.

11. Скажи: Я – ознака для вас; що вчиняю я, те буде з ними, – на переселення, в полон підуть вони.

12. І князь, котрий серед них, потемки покладе поклажу на плече, і вийде. Стіну проламають, щоб спровадити його через неї; він затулить обличчя своє, аж так, що не побачить очима землі тієї.

13. І накину на нього сіть Мою, і буде впійманий в тенета Мої, і відведу його до Вавилону, у край халдейський, але він не побачить його, і там помре.

14. А всіх, котрі довкіл нього, поборників його і все військо його розвію на всіх вітрах, і оголю услід їм меча.

15. І спізнають, що Я – Господь, коли розпорошу їх поміж народів і розвію їх по країнах.

16. Але невеличке число їх Я збережу від меча, голоду і моровиці, щоб вони оповіли народам, до котрих підуть, про всі свої мерзоти; і спізнають, що Я – Господь.

18. Сину людський! Хліб твій їж із трепетом, і воду твою пий з тремтінням та сумом.

19. І скажи народові краю: Так говорить Господь Бог про мешканців Єрусалиму, про землю Ізраїлеву: Вони хліб свій будуть їсти із сумом і воду свою питимуть в зажурі, тому що земля його буде позбавлена всієї рясноти своєї за неправди усіх, що мешкають на ній.

20. І будуть розорені велелюдні міста і земля стане пусткою, і спізнаєте, що Я – Господь.

22. Сину людський! Що це за приказка у вас, у краї Ізраїлевому: Багато днів промине, і всіляке пророче видіння щезне.

23. А тому скажи їм так: Так говорить Господь Бог: Знищу цю приказку, і не будуть уже вживати такої приказки в Ізраїлі; але скажи їм: Близько дні і справдження всілякого видіння пророчого.

24. Бо вже не залишиться марним жодне видіння пророче, і жодне провіщення не буде облудним у домі Ізраїлевому.

25. Бо Я Господь, Я промовляю, і слово, котре Я промовляю, справджується, і не буде загайним; у ваші дні, бунтівний доме, Я виповів слово і виконаю його, говорить Господь Бог.

27. Сину людський! Ось, дім Ізраїлів каже: Пророче видіння, котре бачив він, справдиться по багатьох днях, і він пророкує про віддалені часи.

28. А тому скажи їм: Так говорить Господь Бог: Жодне з Моїх слів уже не буде відстрочене, але слово, котре Я скажу, справдиться, говорить Господь Бог.

2. Сину людський! Повідай пророцтво на пророків Ізраїлевих, що пророкують, і скажи пророкам від власного серця: Слухайте слово Господнє!

3. Так говорить Господь Бог: Горе безглуздим пророкам, котрі ведені власним духом і нічогісінько не бачили.

4. Пророки твої, Ізраїлю, мов лисиці в руїнах.

5. У проломи ви не входите і не огороджуєте муром дому Ізраїлевого, щоб твердо стояти у битві Господнього дня,

6. Вони бачать пусте і пророкують облуду, кажучи: Господь сказав; а Господь не посилав їх; і викликають надію, що слово справдиться.

7. Хіба ж не марне видіння ви бачили? І чи не облудні пророцтва виповідали, кажучи: Господь сказав, а Я не говорив?

8. А тому так говорить Господь Бог: Оскільки ви виповідаєте марноту і бачите у видіннях лжу, за це, ось, Я – на вас, говорить Господь Бог.

9. І буде рука Моя супроти цих пророків, що бачать марноту і пророкують лжу; на раді народу Мого вони не будуть, і в список дому Ізраїлевого не впишуться, і до землі Ізраїлевої не увійдуть, і спізнаєте, що Я – Господь Бог.

10. За те, що ви баламутите Мій народ, кажучи: Мир, коли миру нема; і коли один будує мура, а інші обмазують його глиною,

11. Скажи обмазувальникам муру глиною, що він упаде; буде злива, впаде кам’яний град, і вітер буремний розвалить мура.

12. І ось, коли мур упаде, то чи не скажуть вам тоді: Де той розчин, котрим ви обмазували?

13. А тому так говорить Господь Бог: Я випущу бурхливий вітер у гніві Моєму, і піде ливний дощ у люті Моїй, і каміння граду в обуренні Моєму – для винищення.

14. І зруйную мура, котрого ви обмазали глиною, і повалю його на землю, і відкриються підмурки його, і впаде, і ви разом із ним загинете; і спізнаєте, що Я – Господь.

15. І виснажу лють Мою на мурові і на тих, що обмазували його глиною, і скажу вам: Немає муру, і немає тих, що обмазували його, –

16. Пророків Ізраїлевих, котрі пророкували Єрусалимові і провіщали йому видіння миру в той час, коли миру нема, говорить Господь Бог.

17. А ти, сину людський, оберни лице твоє до доньок народу твого, що пророкують від власного серця і скажи на них пророцтво,

18. І скажи: Так говорить Господь Бог: Горе тим, що шиють чародійні мішечки під пахви і вчиняють покривала для голови всілякого зросту, щоб занапащати душі. Невже, коли занапащаєте душі Мого народу, ви врятуєте свої душі?

19. І ганьбите Мене перед народом Моїм за жменю ячменю і за кусник хліба, умертвляючи душі, котрі не мусять померти, і залишаючи життя душам, котрі не повинні жити, обдурюючи народ, котрий слухає лжу.

20. А тому отак говорить Господь Бог: Ось, Я на ваші чародійні мішечки, котрими ви занапащуєте душі, щоб вони прилітали, і вирву їх з ваших рук і випущу на волю душі, котрих ви ловите, як пташок.

21. Я розірву покривала ваші і визволю народ Мій з ваших рук, і не будуть уже у ваших руках здобиччю, і спізнаєте, що Я – Господь.

22. За те, що ви облудою засмучуєте серце праведника, котре Я не хотів засмутити, і підтримуєте руки лиходія, щоб він не відвернувся од недоброї путі своєї і не зберіг життя свого, –

23. За це вже не будете мати марних видінь, і вже не будете вгадувати; і Я визволю народ Мій з рук ваших, і спізнаєте, що Я – Господь.

1. І прийшли до мене декілька чоловіків із старшини Ізраїлевої і сіли перед обличчям моїм:

3. Сину людський! Оці люди допустили ідолів своїх у серце своє і поставили спокусу безчестя свого перед лицем своїм: Чи можу Я відповідати їм?

4. Тому передай їм і скажи: Так говорить Господь Бог: Якщо хтось із дому Ізраїлевого допустить ідолів своїх у серце своє і поставить спокусу безчестя свого перед лицем своїм і прийде до пророка, – то чи зможу Я, Господь, не зважаючи на численних його ідолів, відповісти йому?

5. Нехай дім Ізраїлів затямить у серці своєму, що всі вони через своїх ідолів стали чужими для Мене.

6. А тому скажи домові Ізраїлевому: Так говорить Господь Бог: Наверніться і відкиньтеся од ідолів ваших, і від усіх мерзот ваших відверніть ваше обличчя.

7. Бо коли хтось із дому Ізраїлевого, або з чужинців, котрі живуть в Ізраїлі, відкинеться од Мене і допустить ідолів у серце своє, і вчинить спокусу нечестя свого перед лицем своїм, і прийде до пророка, щоб потурбувати Мене через нього, – то Я, Господь, чи дам йому відповідь од Себе?

8. Я оберну обличчя Своє супроти того чоловіка і знищу його на ознаку і притчу, і винищу його з-поміж народу Мого, і спізнаєте, що Я – Господь.

9. А якщо пророк допустить спокусити себе і скаже слово так, ніби Я, Господь, навчив цьому пророка, то Я простягну на нього руку Мою і винищу його з народу Мого, Ізраїля.

10. І будуть покарані за провини свої. Яка провина того, хто запитує, така ж провина буде в пророка.

11. Щоб надалі дім Ізраїля не відхилявся од Мене, і щоб відтак не опоганювали себе всілякими беззаконнями своїми, а щоб народом Моїм були, і Я був їхнім Богом, говорить Господь Бог.

13. Сину людський! Якби якась земля згрішила переді Мною, підступно відступивши від Мене, і Я простягнув на неї руку Мою, і винищив у ній хлібні комори, і послав на неї голод, і почав вигублювати на ній людей і худобу,

14. І якби знайшлися в ній оці три душі: Ной, Даниїл та Йов, – то вони праведністю своєю врятували б тільки свої душі, говорить Господь Бог.

15. Або, якби Я послав на цю землю лютих звірів, котрі осиротили б її, і вона з цієї причини стала пусткою, котрою ніхто не проходив;

16. То оці три мужі серед неї, – живу Я, говорить Господь Бог, – не врятували б ні синів, ні доньок, а вони, лише вони врятувалися б, а земля стала б пусткою.

17. Або, якби Я навів на цю землю меча і сказав: Мечу, пройди по землі! І почав винищувати на ній людей і тварин,

18. То ці три мужі серед неї, живу Я, говорить Господь Бог, – не врятували б ні синів, ні доньок, а вони тільки спаслися б.

19. Або, якби Я послав на цю землю моровицю і вилив на неї лють Мою в кровопролитті, щоб винищити на ній людей і худобу:

20. То Ной, Даниїл і Йов серед неї, живу Я, говорить Господь Бог, – не врятували б ні синів, ні доньок; праведністю своєю вони врятували б тільки свої душі.

21. Бо так говорить Господь Бог: Якщо навіть чотири важких покарання Мої, – меч, голод і лютих звірів та моровицю – пошлю на Єрусалим, щоб винищити в ньому людей і худобу,

22. Навіть тоді залишиться в ньому останок, сини і доньки, котрі будуть виведені звідти; ось вони вийдуть до вас, і ви побачите поводження їхнє і справи їхні, і втішитеся по тім бідуванні, котре Я навів на Єрусалим, і по всьому тому, що Я навів на нього.

23. Вони утішать вас, коли ви побачите поводження їхнє і справи їхні; і спізнаєте, що Я не марно учинив усе це, що вчинив у ньому, говорить Господь Бог.

2. Сину людський! Яку перевагу має дерево виноградної лози перед усіляким іншим деревом, і гілки виноградної лози – поміж деревами в лісі?

3. Чи беруть від нього втинок для якогось виробу? Чи беруть від нього хоча б на кілочок, щоб вішати на ньому яку-небудь річ?

4. Ось, воно кидається у вогонь на спалення; обидва кінці його вогонь пожере, і обгоріла середина його; чи придатна вона на який-небудь виріб?

5. І тоді, коли воно було цілим, не придатне воно на жодний виріб; тим паче, коли вогонь пожер його, і воно обгоріло, чи придатне воно на якийсь виріб?

6. Тому так говорить Господь Бог: Як дерево виноградної лози між деревами лісовими Я віддав огневі на поживу, так віддам йому й мешканців Єрусалиму.

7. І оберну лице Моє супроти них; з одного вогню вийдуть, а інший вогонь поглине їх, – і спізнаєте, що Я – Господь, коли оберну супроти них лице Моє.

8. І вчиню оцю землю пустелею за те, що вони підступно вчиняли, говорить Господь Бог.

2. Сину людський! Повідай Єрусалимові про мерзоти його.

3. І скажи: Так говорить Господь Бог доньці Єрусалиму: Твій корінь і твоя вітчизна – в краю Ханаанському, батько твій – амореєць, а мати твоя – хеттеянка.

4. При народжені твоєму – в день, коли ти народилася, пуповину твою не відтяли, і водою ти не була обмита для очищення, і сіллю не була посолена, і в пелюшки не сповита.

5. Жодне око не змилувалося над тобою, щоб з милосердя до тебе вчинити тобі що-небудь з цього; але тебе викинули в поле, із презирства до життя твого, в день народження твого.

6. І проходив Я повз тебе, і побачив тебе, опоганеною у крові твоїй, і сказав тобі, коли ти була у крові твоїй: Живи! Так, Я сказав тобі, коли ти була у крові твоїй: Живи!

7. Примножив тебе, мов польові рослини; ти виросла, і стала велика, і дійшла значної вроди: перса випросталися, і волосся у тебе виросло; але ти була гола і непокрита.

8. І проходив Я повз тебе і подивився на тебе, і ось, це був час твій, час любови; і Я накрив тебе крилами Моїми, і прикрив голизну твою, і присягнувся тобі; і ухвалив заповіта з тобою, говорить Господь Бог, – і ти стала Моєю.

9. Обмив Я тебе водою, і змив з тебе кров твою, і помазав тебе єлеєм.

10. І зодягнув тебе в сукню в оздобах, і взув тебе в тахаш, і підперезав тебе вісоном, і покрив тебе шовковою запоною.

11. І зодягнув тебе в шати і поклав на руки твої зап’ястя, і на шию твою – корали.

12. І дав тобі кільце для твого носа, і сережки – на вуха твої, і на голову твою – чудовий вінець.

13. Так оздоблювалася ти золотом і сріблом, і одежа твоя була вісон та шовк, і мережані тканини; насичувалася хлібом з найкращого пшеничного борошна, медом та єлеєм, і була неймовірно вродлива і сягнула царської величі.

14. І полинула між народами слава твоя про вроду твою, бо вона була уповні досконала при тих пречудових шатах, котрі Я поклав на тебе, – говорить Господь Бог.

15. Але ти сподівалася на вроду твою і, зважаючи на славу твою, почала блудодіяти і роздавала той блуд усілякому, що проходив мимо, й віддавалася йому.

16. І взяла з одягу твого і вчинила собі барвисті підвищення, і блудодіяла на них, як ніколи не станеться і не буде.

17. І взяла пишні шати твої з Мого золота, і з Мого срібла, котрі Я дав тобі, і вчинила собі чоловічі зображення, і блудодіяла з ними.

18. І взяла мережані сукні твої, і одягла їх для них, і ставила перед ними єлей Мій і кадило Моє,

19. І хліб Мій, котрого Я давав тобі, пшеничне борошно, і єлей, і мед, котрими Я насичував тебе, ти поставила перед ними як приємні пахощі; і це було, говорить Господь Бог.

20. І взяла синів твоїх і дочок твоїх, котрих ти породила Мені, і приносила як пожертву на пожирання їм. Чи мало було тобі блудити?

21. Але ти й синів Моїх умертвила і віддавала їм, проводячи їх через вогонь.

22. І при всіх твоїх мерзотах і блудодіяннях твоїх, ти не згадувала про дні юности твоєї, коли ти була гола, і непокрита, і залишена в крові твоїй на ганьбу.

23. І після всіх злочинів твоїх, – горе, горе тобі! – говорить Господь Бог.

24. Ти спорудила собі блуднища і набудувала собі підвищень на будь-якім майдані;

25. При початку всілякої дороги спорудила собі підвищення, ганьбила вроду твою і розкидала ноги твої для всякого, що проходив мимо, і примножувала блудодіяння твої.

26. Блудила з синами Єгипту і сусідами твоїми, людьми високими на зріст, і примножувала блудодіяння твої, гніваючи Мене.

27. І ось, Я простягнув до тебе руку Мою, і зменшив ухвалене тобі і віддав тебе на зневагу дочкам филистимським, що ненавидять тебе, котрі засоромилися твоєї ницої поведінки.

28. І блудила ти з синами Ашшура – і не наситилася, блудила з ними, але й тим не вдовольнилася;

29. І примножила блудодіяння твої в краю Ханаанському до Халдеї, але й цим не вдовольнилася.

30. Яким знеможеним має бути серце твоє, говорить Господь Бог, коли ти все це чинила, як незагнуздана блудниця!

31. Коли ти будувала собі блуднища при початку всілякої дороги, і споруджувала собі підвищення на всілякому майдані, ти була не така, як блудниця, тому що відкидала дарунки,

32. Але як перелюбна дружина, що приймає замість свого чоловіка чужих.

33. Усім блудницям дають подарунки, а ти сама давала дарунки усім коханцям твоїм і підкупляла їх, щоб вони зусібіч приходили до тебе блудити з тобою.

34. У тебе в блудодіяннях твоїх було протилежне тому, що трапляється з жінками: не за тобою бігали, але ти давала подарунки; і тому ти вчиняла ще огидніше від інших.

35. А тому вислухай, блуднице, слово Господнє!

36. Так говорить Господь Бог: За те, що ти отак розкидалася грішми твоїми, і в блудодіяннях твоїх оголювалося тіло твоє перед коханцями твоїми, і перед усіма огидними ідолами твоїми, і за кров синів твоїх, котрих ти віддала їм,

37. За це ось, Я зберу всіх коханців твоїх, котрими ти насолоджувалася і котрих ти любила, з усіма тими, котрих ненавиділа, і зберу їх звідусіль супроти тебе, і оголю тебе перед ними, і вони побачать твій сором.

38. Я буду судити тебе судом перелюбників і таких, що проливають кров, – і віддам тебе кривавій люті і ревнощам;

39. Віддам тебе в руки їхні, – і вони розорять блудовища твої, і порозвалюють підвищення твої, і зірвуть з тебе шати твої, і заберуть одежу твою, і залишать тебе голою і непокритою.

40. І скличуть на тебе зібрання і поб’ють тебе камінням і розітнуть тебе мечами своїми.

41. Спалять доми твої вогнем і звершать над тобою суд перед очима багатьох дружин; і покладу край блудові твоєму, і не будеш уже давати подарунків.

42. І вгамую над тобою гнів Мій, і відійде від тебе обурення Моє, і заспокоюся, і вже не буду гніватися.

43. За те, що ти не пригадала днів юности твоєї і всім цим дратувала Мене, ось, Я поводження твоє оберну на твою голову, говорить Господь Бог, щоб ти не віддавалася більше розпусті по всіх твоїх мерзотах.

44. Ось, кожний, хто говорить притчами, може сказати про тебе: Яка мати, така й донька.

45. Ти – донька, що вдалася в матір свою, котра покинула чоловіка свого і діток своїх, – і ти – сестра в сестер твоїх, котрі покидали чоловіків своїх і дітей своїх, матір ваша хеттеянка, а батько ваш – амореєць!

46. А старша сестра твоя – Самарія, що з доньками своїми живе по ліву руку від тебе; а менша сестра твоя, що сидить від тебе по праву руку, – це Содома, з доньками її.

47. Але ти не їхніми шляхами ходила і не за їхньою мерзотою чинила: цього тобі було замало. Ти вчиняла розбещеніше від них на всіх шляхах твоїх.

48. Живу Я, - говорить Господь Бог: Содома, сестра твоя, не чинила того сама і її доньки, що вчиняла ти і доньки твої.

49. Ось, у чому було беззаконня Содоми, сестри твоєї і дочок її: У гордині, пересиченні і лінощах, і вона руки бідного і вбогого не підтримала.

50. І запишалися вони і чинили мерзоти перед лицем Моїм, і, побачивши це, Я відкинув їх.

51. І Самарія навіть половини твоїх гріхів не згрішила; ти переважила їх своїми мерзотами, через твої мерзоти, котрі ти вчиняла, і провина сестер твоїх цим виправдана.

52. Тож неси ганьбу твою ти, котра осуджувала сестер твоїх; за гріхами твоїми, якими ти зганьбила себе у більшій мірі, аніж сестри, вони мають меншу провину. Червоній же від сорому і неси ганьбу твою, у такий спосіб виправдавши сестер твоїх.

53. Але я поверну їхній полон, полон Содоми і дочок її, полон Самарії і дочок її, і поміж ними полон бранців твоїх.

54. Щоб ти несла ганьбу твою і соромилася всього того, що вчинила, коли служила для них утіхою.

55. І сестри твої, Содома і дочки її, повернуться до попереднього стану; і Самарія і, доньки її повернуться до попереднього стану, і ти й доньки твої повернетеся до попереднього стану вашого.

56. Про сестру твою Содому й спогаду не було в устах твоїх за днів зарозумілости твоєї,

57. Доки ще не відкрилося безчестя твоє, як у пору осоромлення від дочок Сирії і всіх, що оточували її, від дочок филистимських, що дивилися на тебе зневажливо з довкілля.

58. За розпусту твою і за мерзоту зазнаєш ти утисків, – говорить Господь.

59. Бо так говорить Господь Бог: Я вчиню з тобою, як учиняла ти, знехтувавши присягою порушенням спілки.

60. Але Я пригадаю спілку Мою з тобою за днів юности твоєї, і поновлю з тобою вічну спілку.

61. І ти згадаєш про шляхи твої, і буде тобі соромно, коли почнеш приймати до себе сестер твоїх, старших і менших від тебе, і коли Я буду давати тобі їх у доньки, але не від твоєї спілки.

62. Я поновлю заповіта Мого з тобою, і спізнаєш, що Я – Господь,

63. Для того, щоб ти пам’ятала і соромилася, і щоб надалі ти не могла навіть уст розтулити від сорому, коли Я прощу тобі все, що ти вчиняла, говорить Господь Бог.

2. Сину людський! Запропонуй загадку і скажи притчу домові Ізраїлевому.

3. Скажи: Так говорить Господь Бог: Великий орел з великими крилами, з довгим пір’ям, пухнастий, строкатий прилетів на Ливан-гору і зняв з кедра верхівку,

4. Зірвав горішній із паростків його і приніс його на землю ханаанську, у місті купецькому поклав його;

5. І взяв од насіння цієї землі і посадив на землі родючій, над великими водами, наче вербу;

6. І воно виросло і стало виноградною лозою, широкою, низькою на зріст, котрої гілки нахилялися до неї, і коріння її було під нею ж таки, і стало виноградною лозою – і дало паростки і випустило гілки.

7. І ще був орел з великими крилами і пухнастий; і ось, ця виноградна лоза потягнулася до нього своїм корінням і простягнула до нього гілки свої, щоб він поливав її з борозен свого розсадника.

8. Вона була посаджена на родючому полі, над великими водами, аж так, що могла випускати гілки і приносити плід, вчинитися лозою пречудовою.

9. Скажи: Так говорить Господь Бог: Чи буде в неї успіх? Чи не вирвуть її коріння і чи не обнесуть плодів її аж так, що вона засохне? Усі молоді гілки, що відросли од неї, засохнуть. І не з великою силою і не з багатьма людьми зірвуть її з коріння її.

10. І ось, хоч вона посаджена, та чи буде успіх? Чи не висохне вона, тільки-но торкнеться до неї східний вітер? Висохне на грядках, де виросла.

12. Скажи бунтівному домові: Хіба ви не знаєте, що це означає? Скажи: Ось, прийшов цар вавилонський до Єрусалиму, захопив його царя і князів його, і привів до себе у Вавилон.

13. І взяв іншого з царського роду, і склав з ним спілку, і присилував його присягою і забрав визначних тієї землі із собою.

14. Щоб царство було упокорене, щоб ти не змогла підвестися, щоб збережена була спілка і стояла несхитно.

15. Але той відкинувся од нього, послав послів своїх до Єгипту, щоб дали йому коней і багато людей. Чи буде йому успіх? Чи уціліє той, хто таке чинить? Він порушив спілку – і чи врятується?

16. Живу Я, - говорить Господь Бог: У місті царя, який настановив його царем, і котрому присягу давши, зневажив, і порушив з ним заповіта свого, він помре в нього у Вавилоні.

17. З великою силою і з численним народом фараон нічого не вчинить для нього у цій війні, коли буде нагорнений вал і споруджені будуть вежі для облоги, щоб вигубити багато душ.

18. Він зневажив присягу, аби порушити спілку, і ось, дав руку свою, і вчинив усе це; він не врятується.

19. А тому отак говорить Господь Бог: Живу Я! Присягу Мою, котру він зневажив, і спілку Мою, котру він порушив, Я заверну йому на голову.

20. І закину на нього сіть Мою, і впіймається в тенета Мої; і приведу його до Вавилону, і там буду судитися з ним за підступність його супроти Мене.

21. А всі утікачі його із усіх полків його впадуть від меча, а решта, що залишиться, розпорошиться на всіх вітрах; і спізнаєте, що Я, Господь, сказав це.

22. Так говорить Господь Бог: І візьму Я з вершечку високого кедра, і посаджу; з горішніх паростків його відірву найніжніші і посаджу на високій і величавій горі.

23. На високій горі Ізраїлевій посаджу його, і випустить гілля, і принесе плід, і стане величавим кедром, і будуть жити на ньому всілякі птахи, усе пернате житиме у затінку його.

24. І спізнають усі дерева на полі, що Я, Господь, високе дерево знижую, а низьке дерево підвищую, зелене дерево вчиняю сухим, а сухе дерево вчиняю квітучим: Я, Господь, сказав – і вчиню!

2. Нащо ви вживаєте на Ізраїлевій землі таку приповідку, кажучи: Батьки їли кислий виноград, а в дітей оскома на зубах?

3. Живу Я! – говорить Господь Бог, – Уже не будуть виповідати цю приповідку в Ізраїлі.

4. Бо ось, усі душі – Мої: як душа батька, так і душа синова – Мої; душа грішника – та помре.

5. Якщо хтось праведний і звершує суд і правду,

6. На горах жертовного не їсть і до ідолів дому Ізраїлевого не навертає очей своїх, дружини ближнього свого не опоганює і до своєї дружини в пору очищення нечистот її не наближається,

7. Нікому не чинить тіснот, боржникові повертає заставу, крадіжок не вчиняє, хліб свій дає голодному і голого покриває одежею;

8. На лихву не позичає і відсотків не бере, від неправди утримує руку свою, суд людині з людиною звершує справедливо;

9. Вчиняє за Моїми заповідями і дотримується приписів Моїх щиро: то він – праведник, він неодмінно буде живий, говорить Господь Бог.

10. Та коли в нього народиться син розбійник, що проливає кров, і чинить щось таке,

11. До чого він сам ніколи не вдавався, і на горах їсть жертовне і дружину ближнього свого опоганює,

12. Бідного і вбогого пригнічує, відбирає силою, застави не повертає і до бовванів навертає свої очі, чинить мерзоту.

13. На лихву позичає і від лихви бере відсотки: То чи буде він живий? Ні, не буде він жити. Хто чинить такі мерзоти, той достеменно помре, і кров його буде на ньому.

14. І якщо у когось народився син, котрий, побачивши гріхи батька свого, до яких він удається, бачить, але сам їх не чинить:

15. На горах жертовного не їсть, до ідолів дому Ізраїлевого не навертає очей своїх, дружини ближнього свого не опоганює,

16. І людини не пригнічує, застави не бере і силою не відбирає, хліб свій дає голодному, а голого покриває одягом;

17. Від образи бідному притримує руку свою, лихви і відсотків не бере, виконує Мої накази і чинить за Моїми заповідями; то цей не помре за беззаконня батька свого; він буде живий.

18. А батько його, оскільки він жорстоко пригнічував, грабував брата і недобре чинив серед народу свого, ось – він помре за своє беззаконня.

19. Ви кажете: А чому син не відповідає за провину батька свого? Тому що син чинить згідно з законами і праведно, всі приписи Мої пильнує та виконує їх; він буде живий.

20. Душа, що грішить, вона помре; син не буде нести провину батька і батько не буде нести провину сина; правда праведного при ньому й залишиться і беззаконня лиходія при ньому й будуть.

21. І лиходій, якщо відвернеться од усіх гріхів своїх, котрі вчиняв, і буде дотримуватися усіх приписів Моїх і чинитиме згідно з законом і справедливо, живим буде, не помре.

22. Усі злочини його, котрі він учинив; не пригадаються йому; у правді своїй, котру він буде чинити, він живий буде,

23. Хіба ж хочу Я смерти грішника? – говорить Господь Бог. Чи не того, щоб він відвернувся од шляхів своїх і був живим?

24. І праведник, якщо відійде од правди і буде чинити несправедливо, буде вчиняти усі ті мерзоти, які чинить лиходій, чи буде він жити? Усі добрі справи, які він чинив, не пригадаються; за беззаконня свої, до котрих вдається, і за гріхи свої, якими грішив, він помре.

25. Але ви кажете: Несправедливий шлях Господній! Послухайте, доме Ізраїлів: Чи Мій шлях несправедливий? Хіба не ваші шляхи неправедні?

26. Якщо праведник ухиляється від правди своєї і чинить беззаконня, і за те помирає – то він помирає за беззаконня своє, котре вчинив.

27. І лиходій, якщо відвернеться од беззаконня свого, яке чинив, – звершує суд і правду, – до життя поверне душу свою.

28. Бо він побачив і відвернувся од усіх злочинів своїх, котрі чинив; він буде жити, не помре.

29. А дім Ізраїлів говорить: Неправедний шлях Господній! Чи Мої шляхи неправедні, доме Ізраїлів? Чи не ваші шляхи неправедні?

30. Тому Я буду судити вас, доме Ізраїлів, кожного за шляхами його, говорить Господь Бог; покайтеся і відверніться од злочинів ваших, щоб нечестя не стало вам перешкодою.

31. Відкиньте од себе всі гріхи ваші, котрими згрішили ви, і витворіть собі нове серце і новий дух; нащо вам помирати, доме Ізраїлів?

32. Бо Я не хочу смерті тому, хто помирає, говорить Господь Бог; але наверніться – і живіть!

2. І скажи: Що то за левиця-матір твоя? Лягла поміж левів, між молодими левами вирощувала левеняток своїх.

3. І вигодувала одненького з левенят своїх; він став молодим левом і навчився ловити здобич, їв людей.

4. І почули про нього народи; його піймано в яму їхню, і в ланцюгах відвели до Єгипетської країни.

5. І коли, зачекавши, побачила вона, що надія її марна, тоді взяла іншого з левенят своїх і виховала його молодим левом.

6. І, ставши молодим левом, він почав ходити поміж левами і навчився ловити здобич, їв людей.

7. І споганював бідних вдів і міста їхні спустошував; і спорожніла земля і всі поселення її від руки його.

8. Тоді повстали на нього народи з довколишніх країв і розкинули на нього сіті; і він упіймався в їхню яму.

9. І посадили його, закутого, в клітку, і відвели його до царя вавилонського; завели до фортеці, щоб не чутно вже було голосу його на горах ізраїльських.

10. Твоя матір була, як виноградна лоза, що посаджена біля води, родюча і пишна була вона від щедрої води.

11. І були в неї гілки міцні для царських скіпетрів, і високо здійнявся стовбур її поміж густих гілок, і виділялася вона висотою своєю з численними гілками своїми.

12. Але з гнівом вирвано її, кинуто у вогонь, і східний вітер висушив плоди її; видкинуті і висохли міцні гілки її, вогонь пожер їх.

13. А тепер вона пересаджена в пустелю, в землю суху і спраглу.

14. І вийшов вогонь із стовбура та гілок її; пожер плоди її, і не залишилося на ній гілок міцних для скіпетра царів. Це – жалобна пісня, і залишається для плачу.

Господь помститься Ізраїлю
за його непослух.

1. Сьомого року, п’ятого місяця, десятого дня місяця, прийшли мужі із старшинами Ізраїля, щоб запитати у Господа, і сіли перед лицем моїм.

3. Сину людський! Говори із старшинами Ізраїля і скажи їм: Так говорить Господь Бог: Ви прийшли запитати у Мене? Живу Я – не дам вам відповіді, – говорить Господь Бог.

4. Чи бажаєш судитися з ними, чи хочеш судитися, сину людський? Повідай їм про мерзоти батьків їхніх.

5. І скажи їм: Так говорить Господь Бог: Того дня, коли Я вибрав Ізраїля, підняв руку Мою і присягнувся перед плем’ям Якова, і відкрив Себе їм у краю Єгипетському, підняв руку і сказав їм: Я – Господь, Бог ваш.

6. Того дня підняв руку Мою і Я присягнувся їм вивести їх з краю Єгипетського на землю, котру передбачив для них, там тече молоко і мед – красу усіх земель.

7. І сказав їм: Відкиньте кожний мерзоти свої від очей ваших і не опоганюйте себе ідолами єгипетськими: Я – Господь, Бог ваш!

8. Але вони збунтувалися супроти Мене і не хотіли слухати Мене; ніхто не відкинув мерзоти від очей своїх і не покинув ідолів єгипетських. І Я сказав: Виллю на них гнів Мій, виснажу на них лють Мою серед землі єгипетської.

9. Але Я вчинив заради ймення Мого, щоб воно не зневажалося перед народами, осередь яких перебували вони, і перед очима котрих Я відкрив Себе їм, щоб вивести їх із краю Єгипетського.

10. І Я вивів їх з краю Єгипетського і перевів їх у пустелю.

11. І дав їм заповіді Мої і оголосив їм Мою постанову, виконуючи котрі, чоловік живий був би через них;

12. І дав їм також суботи Мої, щоб вони були ознакою поміж Мною та ними, щоб знали, що Я – Господь, – Котрий освячує їх.

13. Але дім Ізраїлів збунтувався супроти Мене в пустелі; за Моїми заповідями не чинили і відкинули приписи Мої, виконуючи які, чоловік міг би жити через них, і суботи Мої порушували; і Я сказав: Виллю на них лють Мою в пустелі, щоб винищити їх.

14. Але Я вчинив заради ймення Мого, щоб воно не ганьбилося перед народами, перед очима котрих Я вивів їх.

15. Навіть Я, коли підняв руку Мою супроти них у пустелі, присягнувся, що не виведу їх на землю, котру Я ухвалив, – там тече молоко і мед, краса всіх земель.

16. За те, що вони відкинули приписи Мої, і не чинили за Моїми заповідями і порушували суботи Мої; бо серце їхнє тяжіло до ідолів.

17. Але око Моє пожаліло вигубити їх; і Я не винищив їх в пустелі.

18. І казав Я синам їхнім у пустелі: Не чиніть за правилами батьків ваших і не дотримуйтеся настанов їхніх і не опоганюйте себе їхніми ідолами.

19. Я – Господь, Бог ваш: за Моїми заповідями чиніть, і Моїх приписів тримайтеся і виконуйте їх;

20. І святіть суботи Мої, щоб вони були ознакою між Мною і вами, щоб ви знали, що Я – Господь, Бог ваш.

21. Але й сини збунтувалися супроти Мене: За Моїми заповідями не чинили і приписів Моїх не трималися, не виконували того, що, якби виконував те чоловік, лишився б живий, порушували суботи Мої; і Я сказав: Виллю на них гнів Мій, виснажу на них лють Мою в пустелі.

22. Але Я відхилив руку Мою і вчинив заради ймення Мого, щоб воно не ганьбилося перед народами, перед очима котрих Я вивів їх.

23. Я також підняв руку Мою в пустелі, Я присягався розпорошити їх поміж народами і розпорошити їх по землі.

24. За те, що вони приписів Моїх не виконували і заповіді Мої відкинули, і порушували суботи Мої, і очі їхні наверталися до ідолів батьків їхніх.

25. І попустив їм ухвали недобрі і приписи, від котрих вони не могли бути живі.

26. І попустив їм опоганюватися приношенням пожертв їхніх, коли вони почали проводити через вогонь усілякий перший плід утроби, щоб розорити їх, щоб знали, що Я – Господь.

27. Тому кажи домові Ізраїля, сину людський, і скажи їм: Так говорить Господь: Ось, чим іще ганьбили Мене батьки ваші, підступно діючи супроти Мене:

28. Я привів їх на землю, котру з присягою обіцяв їм дати, піднявши руку Мою, – а вони, нагледівши собі всілякий високий пагорб і всіляке гіллясте дерево, почали заколювати там пожертви свої, ставили там образливі для Мене приношення свої і духмяні кадіння свої, і вчиняли там поливання свої.

29. І Я казав їм: Що це за пагорб, що ви ходите туди? Тому-то він і досі називається йменням Бама.

30. А тому скажи домові Ізраїля: Так говорить Господь Бог: Чи не опоганюєте ви себе за прикладом батьків ваших і чи не блудодієте слідом за їхніми гидотами?

31. Адже ви приносите дари ваші і проводите синів ваших через вогонь, а тому опоганюєте себе всіма ідолами вашими донині, – і хочете запитати в Мене, доме Ізраїля? Живу Я, - говорить Господь Бог, - не дам вам відповіді.

32. І що спадає вам на розум, зовсім не справдиться. Ви кажете: Будемо, наче погани, як племена чужинські, служити дереву та камінню.

33. Живу Я, - говорить Господь Бог: Рукою сильною і потужним раменом та виливом люті буду панувати над вами.

34. І виведу вас із народів та країн, по котрих ви розпорошені, і зберу вас рукою сильною і потужним раменом і виливом люті.

35. І приведу вас у пустелю народів, і там буду судитися з вами обличчям до обличчя.

36. Як Я судився з батьками вашими в пустелі землі єгипетської, так буду судитися з вами, говорить Господь Бог.

37. І проведу вас під берлом і вчиню вас залежними од заповіту.

38. І вилучу з-поміж вас бунтівників і непокірних Мені. Із краю їхнього замешкання виведу їх, але на землю Ізраїля вони не увійдуть; і спізнаєте, що Я – Господь.

39. А ви, дім Ізраїля, так говорить Господь Бог, рушайте кожний до своїх ідолів і служіть їм, якщо не слухаєте Мене, але надалі не зневажайте святого ймення Мого дарами вашими та ідолами вашими.

40. Тому що на Моїй святій горі, на горі високій Ізраїлевій, – говорить Господь, – там буде служити Мені увесь дім Ізраїлів, увесь, скільки є його на землі, там Я з доброю волею прийму їх, і там вимагатиму приношень ваших, і першоплодів ваших з усіми святинями вашими.

41. Прийму вас, як духмяне кадіння, коли виведу вас з-поміж народів і зберу вас із країн, по котрих ви розпорошені, – і буду святитися у вас перед очима народів.

42. І спізнаєте, що Я – Господь, коли введу вас на землю Ізраїлеву, на землю, котру Я присягався дати батькам вашим, піднявши руку Мою.

43. І згадаєте там про шляхи ваші і про всі справи ваші, якими ви опоганювали себе, і зневажите самі себе за всі злочини ваші, котрі ви вчинили.

44. І спізнаєте, що Я – Господь, коли буду чинити з вами заради ймення Мого, не за лихими вашими шляхами і не за вашими справами облудними, доме Ізраїлів, – говорить Господь Бог.

46. Сину людський! Оберни лице твоє на шлях, що біжить на південь, і скажи слово на південь, і повідай пророцтво на ліс південного поля.

47. І скажи до південного лісу: Слухай слово Господнє! Так говорить Господь Бог: Ось, Я запалю в тобі вогонь, і він пожере в тебе усіляке дерево зелене, і всіляке дерево сухе; не загасне палахке полум’я, і все буде обпалене ним від півдня до півночі.

48. І побачить усіляка плоть, що Я, Господь, запалив його, і він не загасне.

49. І сказав я: О, Господе Боже! Вони кажуть про мене: Чи не виповідає він притчі?

2. Сину людський! Оберни лице твоє до Єрусалиму і проголоси слово на святині, і повідай пророцтво на землю Ізраїлеву.

3. І скажи землі Ізраїлевій: Ось, Я – на тебе, і витягну меча Мого з піхов його і винищу в тебе праведного і нечестивого.

4. А для того, щоб винищити у тебе праведного і нечестивого, меч Мій із піхов піде на всіляку плоть від півдня до півночі.

5. І спізнає всіляка плоть, що Я, Господь, витягнув меча Мого з піхов його, і він уже не повернеться.

6. А ти, сину людський, стогни, завдаючи болю стегнам твоїм, і в стражданні стогни перед їхніми очима.

7. І коли скажуть тобі: Від чого ти стогнеш? – скажи: Від чутки, що йде, – і розтане всяке серце і всі руки знесиляться, і всякий дух занепаде, і всі коліна затремтять, як вода. Ось, це прийде і справдиться, говорить Господь Бог.

9. Сину людський! Повідай пророцтво і скажи: Так говорить Господь Бог: Скажи: Меч, меч загострений і вичищений:

10. Налаштований для того, щоб заколоти більше; вичищений, щоб сяяв, як блискавиця. Чи радіти нам, що жезло сина Мого нехтує всіляким деревом?

11. Я дав його вичистити, щоб узяти в руку; уже загострений цей меч і вичищений, щоб віддати його в руку убивника.

12. Стогни і ридай, сину людський, бо він – на народ Мій, на всіх князів Ізраїля; вони будуть видані під меч з народом Моїм; а тому бий себе по стегнах.

13. Бо він уже випробуваний. То що, коли він нехтує навіть жезлом? Цей не встоїть, говорить Господь Бог.

14. А ти, сину людський, пророкуй і бий рукою об руку, – і подвоїться меч і потроїться: меч на тих, кого має уразити, меч на уразу великого, такий, що проникає досередини осель їхніх.

15. Щоб розтанули серця і щоб загиблих було більше, Я біля всіх брам їхніх поставлю грізного меча, – Овва! – блискучий, як блискавиця, нагострений для заклання.

16. Зберися і йди праворуч або ліворуч, куди не обернулося б лице твоє.

17. А Я сплесну руками і погамую Мій гнів; Я, Господь, сказав це.

19. А ти, сину людський, вибери собі дві дороги, котрими має йти меч царя вавилонського, – обидві вони мусять виходити з однієї землі, – і накресли дороговказ, накресли на початку доріг до міст.

20. Уяви дорогу, котрою меч рухався б до Рабби синів Аммонових і в Юдею, до укріпленого Єрусалиму.

21. Тому що цар вавилонський зупинився на роздоріжжі при початку двох доріг – для гадання: трясе стріли, запитує терафімів, розглядає печінку.

22. У правиці в нього гадання: до Єрусалиму, де треба поставити муроломи, розімкнути для битви уста, піднести голос для бойового гасла, підвести муроломи до брам, насипати вала, спорудити вежі для облоги.

23. Це гадання здалося в очах їхніх фальшивим; та оскільки вони присягалися присягою, то він, згадавши про таку їхню підступність, поклав захопити його.

24. А тому отак говорить Господь Бог: Оскільки ви самі згадуєте в пам’яті беззаконня ваші, вдаючись до явних злочинів ваших, виставляючи на загал гріхи ваші у всіх справах ваших, і самі наводите це в пам’яті, то ви будете захоплені руками.

25. А ти, смертельно поранений, злочинний князю Ізраїля, котрого день настав нині, коли безчестю його надходить кінець!

26. Так говорить Господь Бог: Скинь з себе корону і склади вінець: цього вже не буде; принижене піднесеться і високе понизиться,

27. Я зруйную, зруйную, зруйную, – і його не буде, аж доки не прийде Той, Кому він належить, і Я дам Йому.

28. А ти, сину людський, повідай пророцтво і скажи: Так говорить Господь Бог про синів Аммонових і про обмову їхню, і скажи: Меч, меч оголений для нищення, вичищений для винищення, щоб сяяв, як блискавка.

29. Щоб тоді, як виповідають тобі неправдиві видіння і брехливо гадають тобі, і тебе долучив до лиходіїв із відтятими головами, котрих день настав, коли безчестю їхньому буде покладено край.

30. Чи повернути його до піхов його? На місці, де ти витворений, на землі походження твого буду судити тебе.

31. І виллю на тебе обурення Своє, дихну на тебе вогнем люті Моєї і віддам тебе в руки людей несамовитих, досвідчених убивників.

32. Ти будеш поживою вогню, кров твоя залишиться на землі; не будуть навіть згадувати про тебе; бо Я – Господь, сказав це.

2. А ти, сину людський, чи бажаєш судити? Судити місто крови? Повідай йому мерзоти його.

3. І скажи: Так говорить Господь Бог: О, місто, що проливає кров серед себе, щоб настав час твій, таке, що виготовляє у себе ідолів, щоб опоганити себе!

4. Кров’ю, котру ти пролило, ти завинило, та ідолами, яких ти виготовляло, ти опоганювало себе, і наблизило дні твої і досягнуло години твоєї. За це віддам тебе на ганьбу народам, і наругу всім землям.

5. Близькі і далекі від тебе будуть збиткуватися над тобою, що опоганили ім’я твоє і прославилися буйністю.

6. Ось і чільники в Ізраїля, кожний в міру сил своїх, були в тебе, щоб проливати кров.

7. У тебе батька і матір лихословлять, зайшлому завдають образ осередь тебе, сироті і вдові чинять утиски.

8. Святинь Моїх ти не шануєш і суботи Мої порушуєш.

9. Наклепники є в тебе, щоб проливати кров, і на горах їдять у тебе пожертви для ідолів, серед тебе чинять гидоти.

10. Голизну батька відкривають у тебе, дружину під час очищення нечистот її ґвалтують у тебе.

11. Є такий, що вчиняє мерзоту з дружиною своєю, або інший опоганює невістку свою, а ще інший ґвалтує сестру свою, доньку батька свого.

12. Хабарі беруть у тебе, щоб проливати кров; ти береш лихву та відсотки, і насильством вимагаєш наживи від ближнього свого, а Мене забув, говорить Господь Бог.

13. І ось Я сплеснув руками Моїми про користолюбство твоє, що виявляється у тебе, і про кровопролиття, котре звершується серед тебе.

14. Чи встоїть серце твоє, чи будуть міцними руки твої за тих днів, коли будуть діяти супроти тебе? Я, Господь, сказав, – і вчиню.

15. І розпорошу тебе поміж народами, і розпорошу тебе по землях і покладу край мерзотам твоїм серед тебе.

16. І вчиниш сам себе зневаженим перед очима народів, і пізнаєш, що Я – Господь.

18. Сину людський! Дім Ізраїлів учинився для Мене згаром; усі вони – олово, мідь, і залізо, і свинець у горні, стали, як жужелиця срібла.

19. А тому отак говорить Господь Бог: Оскільки ви всі стали згаром, за це ось, Я зберу вас до Єрусалиму.

20. Як в горно кладуть разом срібло і мідь, і залізо, і свинець, і олово, щоб роздмухати на них вогонь і розплавити, так Я у гніві Моєму і в люті Моїй зберу, і покладу, і розплавлю вас.

21. Зберу вас і дихну на вас вогнем обурення Мого, і розплавитеся серед нього.

22. Як срібло плавиться у горні, так розплавитеся й ви серед нього, і спізнаєте, що Я, Господь, вилив лють Мою на вас.

24. Сину людський! Скажи йому: Ти – земля неочищена, не зрошена дощем у день гніву Мого.

25. Змова пророків її серед неї, мов лев, що рикає і терзає здобич; відбирають майно і коштовності, і збільшують число вдів.

26. Священники її порушують закон Мій і зневажають святині Мої, не відділяють святого від несвятого, і не показують різниці між чистим і нечистим, і від субот Моїх вони заплющили очі свої, і Я зганьблений у них.

27. Князі в неї, як вовки, що пожирають здобич; проливають кров, нищать душі, аби надбати зиску.

28. А пророки її все замазують багном, бачать пусте і пророкують їм лжу, кажучи: Так говорить Господь Бог, а насправді Господь не говорив.

29. А в народі гноблять один одного, грабують і чинять утиски бідному і вбогому, і зайшлого пригнічують несправедливо.

30. Шукав Я в них чоловіка, котрий змурував би мура, і став переді Мною у проломі за цю землю, щоб Я не знищив її, але не знайшов.

31. Тож виллю на них обурення Моє, вогнем люті Моєї винищу їх, поводження їхнє заверну їм на голову, говорить Господь Бог.

2. Сину людський! Жили дві жінки, доньки однієї матері,

3. І блудили вони в Єгипті, чинили розпусту в своїй молодості; там зім’яті їхні груди, і там розбестили дівочі перса їхні.

4. А називалися вони: Огола – старша, та Оголива – сестра її. І були вони Моїми, і народжували синів і дочок, і називалися: Огола – Самарією, а Оголива – Єрусалимом.

5. І почала Огола блудити від Мене, і мала пристрасть до коханців, до асирійців, до сусідів своїх,

6. До тих, що одягалися у тканини блакитного кольору, до намісників провінцій і міських старшин, до всіх вродливих юнаків, вершників, що їздили на конях;

7. І ділилася блудодіяннями своїми з усіма відомими з синів Ашшура, і опоганювала себе всіма ідолами тих, до кого лише мала пристрасті.

8. Не переставала блудодіяти і з єгиптянами, тому що вони з нею спали за молодих літ її, і розбещували дівочі груди її, і виливали на неї хіть свою.

9. За те Я віддав її в руки коханців її, в руки синів Ашшура, до котрих вона мала пристрасть.

10. Вони відкрили голизну її, забрали синів її і дочок її, а її убили мечем. І стала вона ганьбою поміж жінками, тому що звершили над нею страту.

11. Сестра її, Оголива, бачила це і ще гидкіше блудодіяла в плотській похоті своїй, і блуд її переважив блуд сестри її.

12. Вона мала пристрасть до синів ашшурових, до намісників провінцій і старшин міст, сусідів її, ошатно зодягнених, до вершників, що їздили на конях, до всіх вродливих юнаків.

13. І Я бачив, що вона опоганила себе, і що в обидвох – одна стежка.

14. Але ця іще примножила блудодіяння свої, тому що, коли побачила вирізьблених на стіні чоловіків та фарбами намальовані зображення халдеїв,

15. Підперезаних на крижах своїх поясом, з розкішними на голові завоями, і через те виглядали як військові чільники, схожі на синів Вавилону, чия батьківщина – земля халдейська,

16. Вона закохалася в них з першого погляду очима своїми і послала до них, у Халдею, послів.

17. І прийшли до неї сини Вавилону на ложе любовне, і опоганили її блудом своїм, і вона осквернила себе ними; і відлучилася душа її від них.

18. А коли вона явно віддалася блудові своєму і відкрила голизну свою, тоді й від неї відвернулася душа Моя, як відвернулася душа Моя від сестри її.

19. І вона примножувала блудодіяння свої, пригадуючи дні молодости своєї, коли блудила на землі єгипетській;

20. І мала пристрасть до коханців своїх, у котрих плоть – плоть віслюка, і хіть, наче в жеребців.

21. Отак ти пригадала розпусту молодости твоєї, коли єгиптяни стискали соски твої, пестячи груди твої дівочі.

22. Тому, Оголиво, так говорить Господь Бог: Ось, Я намовлю супроти тебе коханців твоїх, від котрих відвернулася душа твоя, і приведу їх супроти тебе зусібіч.

23. Синів Вавилону, і всіх халдеїв, із Пекод, із Шоа, і Коа, і з ними всіх синів Ашшура, вродливих юнаків, намісників провінцій і старшин міст, вельможних і відомих, усіх удатних вершників.

24. І прийдуть на тебе зі зброєю, з кіньми і колісницями, з численним народом, і оточать тебе окіл у латах, зі щитами і в шоломах, і віддам їм тебе на суд, і будуть судити тебе своїм судом.

25. І наверну ревнощі Мої супроти тебе, і вчинять з тобою люто: відріжуть у тебе носа і вуха, а решта твого від меча впаде; візьмуть синів твоїх і дочок твоїх, а решту твою вогонь поглине;

26. І скинуть з тебе одежу твою, заберуть шати твої.

27. І покладу край розпусті твоїй і блудові твоєму, що принесла з Єгипетського краю, і не будеш навертати до них очі твої, і про Єгипет уже не згадаєш.

28. Бо так говорить Господь Бог: Ось, Я віддаю тебе в руки тих, котрих ти зненавиділа, в руки тих, від яких відвернулася душа твоя.

29. І вчинять з тобою жорстоко, і візьмуть у тебе все, нажите працею, і залишать тебе голою і непокритою, і відкрита буде сороміцька голизна твоя і розпуста твоя і блудодіяння твоє.

30. Це буде учинено з тобою за блудодіяння твоє з народами, чиїми ідолами ти опоганила себе.

31. Ти ходила дорогою сестри своєї; за те й дам у руку тобі чашу її.

32. Так говорить Господь Бог: Ти будеш пити чашу сестри твоєї, глибоку та широку, і будеш підлягати посміхові й ганьбі за величезною місткістю її.

33. Сп’янінням і сумом будеш виповнена: чаша жаху і спустошення – чаша сестри твоєї, Самарії!

34. І вип’єш її, і висушиш, і череп’я її оближеш, і груди твої терзатимеш: бо Я сказав це, говорить Господь Бог.

35. А тому отак говорить Господь: Оскільки ти забула Мене і відвернулася од Мене, то тепер терпи за беззаконня твоє і за блудодіяння твоє.

36. І сказав мені Господь: Сину людський! Чи хочеш судити Оголу і Оголиву? Повідай їм мерзоти їхні;

37. Бо вони чинили перелюб, і кров на руках їхніх, із ідолами своїми чинили перелюб, і синів своїх, котрих породили, через вогонь переводили на поживу їм.

38. І ще ось, що вони чинили Мені: Опоганювали святиню Мою того ж таки дня і порушували суботи Мої;

39. Тому що, коли вони заколювали дітей своїх для ідолів своїх, того ж таки дня приходили до святині Моєї, щоб сквернити її: ось, як чинили вони в домі Моєму!

40. Окрім того, посилали за людьми, що приходили здалеку; до них відправляли послів, і ось, вони приходили, і ти для них умивалася, фарбувала очі твої і прикрашалася шатами,

41. І сідала на чудове ложе, перед котрим стояв уже стіл, на якому пропонувала ти духмяне кадіння Моє і єлей Мій.

42. І лунав голос народу, що святкували біля неї, і до людей з натовпу народного виводили п’яниць з пустелі; і вони клали на руки їхні браслети і на голови їхні гарні вінки.

43. Тоді сказав Я про постарілу і виснажену в перелюбі: Тепер скінчаться блудодіяння її разом з нею.

44. Але приходили до неї, як приходять до дружини блудниці; так приходили до Оголи і Оголиви, до жінок розпусниць.

45. Але мужі праведні будуть судити їх, вони будуть судити їх судом перелюбників і судом таких, що проливають кров, тому що вони перелюбники, і в них кров на руках.

46. Бо так сказав Господь Бог: Зібрати на них зібрання і віддати їх озлобленню і грабункові.

47. І зібрання поб’є їх камінням, і порубає їх мечами своїми, і заб’є синів їхніх і дочок їхніх, і оселі їхні спалять вогнем.

48. Отак покладу край розпусті на цій землі, і всі жінки приймуть урок і не будуть чинити ганебних справ так, як ви.

49. І покладуть на вас вашу розпусту, і понесете кару за гріхи з ідолами вашими, і спізнаєте, що Я – Господь Бог.

1. І було до мене слово Господнє дев’ятого року, десятого місяця, десятого дня місяця.

2. Сину людський! Запиши собі ім’я цього дня, цього самого дня: цього самого дня цар вавилонський підійде до Єрусалиму.

3. І повідай на бунтівний дім притчу, і скажи їм: Так говорить Господь Бог: Постав казана, постав і налий до нього води;

4. Поклади до нього куски м’яса, всі ліпші куски, стегна і лопатку, і накидай найдобірніших кісток;

5. Відібраних овець візьми, і розпали під ним дрова, і кип’яти, щоб кості розварилися в ньому.

6. Тому так говорить Господь Бог: Горе, місту крови! Горе казанові, в котрому є накип і з якого накип його не сходить! Куском за куском викидайте з нього, не вибирайте за жеребом.

7. Бо кров його серед нього і він залишив її на голій скелі; не на землю виливав її, де вона могла вкритися пилом.

8. Щоби пробудити гнів для звершення помсти, Я залишив кров його на голій скелі, щоб вона не щезла.

9. А тому так говорить Господь Бог: Горе місту крови! І Я розкладу велике багаття.

10. Наклади більше дров, розпали вогонь, вивари м’ясо; нехай все загусне, і кості розімліють.

11. І коли казан буде порожній, постав його на жар, щоб він розігрівся, і щоб мідь його розжарилася, і розплавилася в ньому нечистота його, і весь накип його пощез.

12. Праця буде важкою, але значний накип його не зійде з нього; і в огні залишиться на ньому накип його.

13. У нечистоті твоїй така мерзота, що скільки Я не чищу тебе, ти все одно не чистий; від нечистоти твоєї ти й надалі не очистишся, аж доки люті Моєї Я не погамую над тобою.

14. Я – Господь, Я кажу: Це прийде і Я вчиню; не усуну, і не дам пощади, і не помилую. За шляхами твоїми і за справами твоїми будуть судити тебе, – говорить Господь Бог.

16. Сину людський! Ось, Я заберу від тебе несподіваною уразою втіху очей твоїх; але ти не нарікай, і не плач, і нехай не з’являться у тебе сльози.

17. Зітхай у безмов’ї, плачу по мертвих не звершуй; але обв’яжи себе завоєм і взувай на ноги взуття твоє, і бороди не затуляй і хліба від чужих не їж.

18. І по тому, як говорив я вранці слово до народу, увечері померла дружина моя, і другого дня я вчинив так, як наказано було мені.

19. І сказав мені народ: Чи не скажеш нам, яка ознака для нас у тому, що ти робиш?

20. І сказав я їм: До мене було слово Господнє:

21. Скажи домові Ізраїлевому: Так говорить Господь Бог: Ось, Я віддам на наругу святиню Мою, опертя сили вашої, втіху очей ваших, і втіху душі вашої, а сини ваші і дочки ваші, котрих ви покинули, упадуть від меча.

22. І коли ви будете чинити те саме, що вчинив я; бороди не будете затуляти, і хліба від чужих не будете їсти;

23. І завої ваші будуть на головах ваших, і взуття ваше на ногах ваших і не будете нарікати і плакати, але будете вичахати від гріхів ваших і зітхати один перед одним.

24. І буде для вас Єзекіїл ознакою: усе, що він чинив, і ви будете чинити, і коли це справдиться, то спізнаєте, що Я – Господь Бог.

25. А щодо тебе, сину людський, то у той день, коли Я заберу в них прикраси слави їхньої, втіху очей їхніх і втіху душі їхньої, синів їхніх, і доньок їхніх, –

26. Того дня прийде до тебе врятований звідти, щоб повідати вістку у вуха твої,

27. Того дня при цьому врятованому розтуляться уста твої, і ти будеш говорити і не залишишся уже безмовним, і будеш ознакою для них, і спізнаєш, що Я – Господь.

2. Сину людський! Оберни лице твоє до синів Аммонових і повідай для них пророцтво,

3. І скажи синам Аммоновим: Слухайте слово Господа Бога: Так говорить Господь Бог: За те, що ти про святиню Мою говориш: Овва! Овва! – тому що вона поганьблена, – і про землю Ізраїлеву, тому що вона спустошена, і про дім Юдин, тому що вони пішли в полон, –

4. За те ось, Я віддам тебе у спадок синам сходу, і поставлять у тебе кошари свої, і поставлять у тебе шатра свої, і будуть їсти плоди твої, і питимуть молоко твоє.

5. Я вчиню Раббу стійлом для верблюдів, і синів Аммонових – пастухами овець, і спізнаєте, що Я – Господь.

6. Бо так говорить Господь Бог: За те, що ти плескав у долоні і тупотів ногою, і з презирством до землі Ізраїлевої тішився в душі, –

7. За це ось, Я простягну руку Мою на тебе і віддам тебе на грабіж народам, і винищу тебе з народів, і зітру тебе з числа земель; здолаю тебе, і спізнаєш, що Я – Господь.

8. Так говорить Господь Бог: За те, що Моав і Сеїр говорять: Ось і дім Юдин, як усі народи!

9. За те, ось, Я відкрию Моава з боків, починаючи від міст, від усіх прикордонних міст його, краси краю, від Бен-Гаєшімот, Баал-Меон аж до Кір’ятаїму,

10. Для синів сходу і віддам його у спадок їм разом із синами Аммоновими, щоб сини Аммона не згадувалися більше серед народів.

11. І над Моавом звершу суд, і спізнають, що Я – Господь.

12. Так говорить Господь Бог: За те, що Едом жорстоко мстився домові Юдиному і тяжко згрішив, коли звершував над ним помсту,

13. За те, так говорить Господь Бог: Простягну руку Мою на Едома і винищу в нього людей і скотину, і вчиню його пустелею – від Теману до Дедану всі упадуть від меча.

14. І звершу помсту Мою над Едомом рукою народу Мого, Ізраїля; і вони будуть діяти в Едомі за гнівом Моїм і Моїм обуренням, і спізнають помсту Мою, говорить Господь Бог.

15. Так говорить Господь Бог: За те, що филистимляни вчинили жорстоко і мстили з презирством у душі, на загибель, з вічної неприязні, –

16. За те, так говорить Господь Бог: Ось, Я простягну руку Мою на филистимлян, і винищу критян, і знищу останок їхній на березі моря.

17. І звершу над ними велику помсту покаранням лютим, і спізнають, що Я – Господь, коли звершу над ними помсту Мою.

1. Одинадцятого року, першого дня першого місяця, було до мене слово Господнє:

2. Сину людський! За те, що Тир говорить проти Єрусалиму: Овва! Він зруйнований – брама народів; він звертається до мене; я виповнюся, він спустошиться, -

3. За це, так говорить Господь Бог: Ось, Я на тебе, Тире, і підніму на тебе численні народи, як море підіймає хвилі свої.

4. І зруйнують мури Тиру, і зруйнують вежі його; Я теж повимітаю з нього порох його, і вчиню його голою скелею.

5. Місцем для розстилання сітей буде він серед моря; бо Я сказав це, говорить Господь Бог, і буде він на грабіж народам.

6. А доньки його, котрі на землі, забиті будуть мечем, і спізнають, що Я – Господь.

7. Бо так говорить Господь Бог: Ось, Я приведу супроти Тиру від півночі Навуходоносора, царя вавилонського, царя царів, з кіньми і колісницями, і з вершниками, і з військом та численним народом.

8. Доньок твоїх на землі він заб’є мечем, і спорудить супроти тебе вежі для облоги, і нагорне супроти тебе вала, і виставить супроти тебе щити;

9. І до мурів твоїх підсуне машини-муроломи, і вежі твої зруйнує сокирами своїми.

10. Від безлічі коней його накриє тебе пилюка, від гамору вершників і коліс і колісниць затремтять мури твої, коли він буде входити у брами твої, як входять до зруйнованого міста.

11. Копитами коней своїх він витопче всі вулиці твої, народ твій заб’є мечем і пам’ятки могутности твоєї поскидає на землю.

12. І пограбують багатство твоє, і розкрадуть товари твої, і зруйнують мури твої, і поруйнують гарні оселі твої, і каміння твоє, і дерева твої, і землю твою пожбурять у воду.

13. І припиню звучання пісень твоїх, і звуку гусел твоїх уже не буде чутно.

14. І вчиню тебе голою скелею, будеш місцем для розстилання сітей. Не будеш знову споруджений, бо Я, Господь, сказав це, говорить Господь Бог.

15. Так говорить Господь Бог Тирові: Від гуркоту падіння твого, від стогону поранених, коли буде звершена серед тебе різанина, чи не здригнуться острови?

16. І залишать усі князі моря престоли свої і поскидають із себе мантії, і скинуть із себе мережані шати свої, одягнуться в трепет, сядуть на землю, щохвилини будуть здригатися і вражатися через тебе.

17. І здіймуть плач за тобою, і скажуть тобі: Як же загинуло ти, місто, заселене мореплавцями, місто уславлене, котре було могутнє на морі, саме і городяни його, які наводили острах на всіх його мешканців.

18. Нині, у день падіння твого, здригнулися острови; острови на морі потрапили в замішання від загибелі твоєї.

19. Бо так говорить Господь Бог: Коли Я вчиню тебе містом спорожнілим, схожим на міста безлюдні, коли підніму на тебе безодню, і накриють тебе великі води,

20. Тоді зіпхну тебе з тими, що сходять до могили, до народу, котрий давно був, і поселю тебе в безоднях землі, в пустелях вічних, з тими, що відійшли до могили, щоб ти не було вже заселене; і явлю Я славу на землі живих.

21. Жахіттям учиню тебе, і не буде тебе, і будуть шукати тебе, але вже не знайдуть повік, говорить Господь Бог.

3. І скажи Тирові, що оселився на виступах у морі, що торгує з народами на багатьох островах: Так говорить Господь Бог: Тире! Ти кажеш: Я – досконалість краси!

4. Рубежі твої – у серці морів; будівничі твої вчинили гарним тебе напрочуд:

5. Із сенірського кипарису влаштували всі помости твої; привозили з Ливану кедра, щоб виготовити для тебе щогли.

6. З дубів Башанських тобі весла робили; лавиці твої виготовляли з букового дерева, з оправою із слонової кости з островів Кіттімських.

7. Мережані полотна з Єгипту придбані для вітрил твоїх і слугували стягами; тканини блакитного і пурпурного кольору з островів Еліші були покривалом твоїм.

8. Мешканці Сидону і Арваду були в тебе веслярами; свої знавці були в тебе, Тире; вони були в тебе стерновими.

9. Старші з Ґевалу і знавці його були в тебе, щоб шпарувати твої пробоїни. Усілякі морські кораблі і корабельники були в тебе для провадження торгівлі твоєї.

10. Перс, і Луд, і Пут були у війську твоєму і були в тебе вояки, вішали на тебе щит і шолом, вони надавали тобі величі.

11. Сини Арваду із власним твоїм військом стояли скрізь на мурах твоїх, і ґаммадеї були на вежах твоїх; скрізь на мурах твоїх вони вішали щити свої; вони завершували красу твою.

12. Таршіш, купець твій, за безліччю багатства всілякого, сплачував за товари твої сріблом, залізом, свинцем та оловом.

13. Яван, Тувал та Мешех торгували з тобою, вимінюючи товари твої на душі людські та мідний посуд.

14. Із дому Тоґарми за платню твою допроваджували тобі лошаків і коней, і мулів.

15. Сини Деданові торгували з тобою; численні острови вчиняли з тобою обмін, а на заплату тобі привозили слонову кість і чорне дерево.

16. З причини значного торговельного попиту торгували з тобою арам’яни; за товари твої вони сплачували коштовним камінням, тканинами пурпуровими, мережаними і вісоном, кораблями та рубінами.

17. Юдея і земля Ізраїлева торгувала з тобою; за товар твій платили пшеницею з Мінніту, і солодощами, і медом, і деревною олією та бальзамом.

18. Дамаск, із причини значного торгового виробництва твого – був широкий вибір всілякого багатства! – торгував з тобою вином з Хелбону і білою вовною.

19. Ведан і Яван з Уззалу сплачували тобі за товари твої виготовленим залізом; кассією і духмяною тростиною – на обмін тобі.

20. Дедан торгував з тобою дорогими попонами для верхової їзди.

21. Аравія і всі князі Кедарські здійснювали обмін з тобою: ягнят, і баранів, і козлів обмінювали з тобою.

22. Купці із Шеви і Рами торгували всілякими удатними пахощами і всіляким коштовним камінням, і золотом сплачували за товари твої.

23. Харан, і Ханне, і Еден, купці Шеви, Ашшур і Кілмад торгували з тобою.

24. Вони торгували з тобою дорогими шатами, шовковим і мережаним крамом, котрого вони привозили на твої торжища в дорогих ящиках, що вироблені з кедра і гаразд упакованих.

25. Кораблі із Таршішу були твоїми караванами у твоїй торгівлі, і ти став багатим і вельми знаним серед морів.

26. Веслувальники твої завели тебе до великої води; східний вітер розкидав тебе серед морів.

27. Багатство твоє, і товари твої, усі комори твої, корабельники твої і стернові твої, що лагодять пробоїни твої і порядкували торгівлею твоєю, і всі вояки твої, які були в тебе, і вся безліч народу в тебе, в день падіння твого упаде в серце морів.

28. Від зойку стернових твоїх здригнуться околиці.

29. І з кораблів твоїх зійдуть усі веслувальники, корабельники, всі стернові моря, і стануть на землю;

30. І заридають за тобою дужим голосом, і гірко застогнуть, і понасипають попелу на голови свої, і в поросі будуть валятися.

31. І обстрижуть по тобі волосся до голизни, і попідперізуються мотузками і заплачуть за тобою від душевної скорботи гірким плачем.

32. І в жалобі своїй заспівають печальну пісню за тебе, і отак заридають про тебе: Хто, як Тир, так зруйнований посеред моря!

33. Коли приходили з морів товари твої, ти насичував багато народів; безліччю багатства твого і торгівлею твоєю збагачував царів землі.

34. А коли ти розбитий морями в безодні води, товари, і все, що юрмилося в тобі, упало (в море).

35. Усі мешканці островів жахнулися через тебе, і царі їхні здригнулися, і обличчя в них збентежилися.

36. Купці інших народів свиснули глузливо над тобою; ти став жахіттям, – і не буде тебе повіки.

2. Сину людський! Скажи цареві Тиру: Так говорить Господь Бог: За те, що піднеслося серце твоє і ти кажеш: Я бог, сиджу на божому престолі, серед моря, і, хоч є людиною, а не Богом, вважаєш розум твій таким, як розум Божий, –

3. Ось, ти мудріший від Даниїла, немає таїни, прихованої від тебе;

4. Твоєю мудрістю і твоїм розумом ти надбав собі багатство і в скарбниці свої зібрав золото і срібло;

5. Великою мудрістю твоєю внаслідок торгівлі твоєї ти примножив багатство твоє, і розум твій запишався багатством твоїм, –

6. За це так говорить Господь Бог: Оскільки ти розум свій вважаєш таким, як розум Божий,

7. То ось, Я наведу на тебе чужинців, найлютіших з-поміж народів, і вони оголять мечі свої супроти краси твоєї, мудрости і затьмарять твою вроду.

8. Вони зіпхнуть тебе в могилу, і помреш у серці морів смертю забитих.

9. Чи скажеш тоді перед твоїм убивником: Я бог, в той час, як у руці ворога твого ти будеш людина, а не бог?

10. Ти помреш від руки чужинців смертю необрізаних; бо Я сказав це, говорить Господь Бог.

12. Сину людський! Плач за царем тирським і скажи йому: Так говорить Господь Бог: Ти ознака досконалости, повнота мудрости і вінець краси.

13. Ти був в Едені, в саду Божому; твої шати були оздоблені всіляким коштовним камінням; рубін, топаз, і діамант, хризоліт, онікс, берил, сапфір, карбункул і смарагд, і золото, все майстерно посаджене в гніздечка і нанизане на тобі, все уже було за дня утворення твого.

14. Ти був помазаним херувимом, щоб сяяти, і Я поставив тебе на те; ти був на святій горі Божій, ходив посеред вогнистого каміння.

15. Ти досконалий був на шляхах твоїх від дня утворення твого, доки не з’явилося в тобі беззаконня.

16. Від значної торгівлі твоєї внутрішнє твоє виповнилося неправдою, і ти згрішив; і Я скинув тебе, як нечистого, з гори Божої, прогнав тебе, херувиме сяючий, з-поміж вогнистого каміння.

17. Від краси твоєї запишалося серце твоє, від гонору твого ти занапастив мудрість твою; за те Я скину тебе на землю, перед царями віддам тебе на ганьбу.

18. Безліччю злочинів твоїх у неправедній торгівлі твоїй ти опоганив святині твої; і Я витягну з твоєї середини вогонь, котрий і пожере тебе, і Я перетворю тебе на попіл на землі перед очима всіх, що бачать тебе.

19. Усі, що знали тебе серед народів, вразяться через тебе; ти станеш жахіттям; і не буде тебе повіки.

21. Сину людський! Оберни лице твоє до Сидону, і повідай на нього пророцтво,

22. І скажи: Ось, Я на тебе, Сидоне, і прославлюся посеред тебе, і спізнають, що Я – Господь, коли звершу суд над ним і явлю в ньому святість Мою;

23. І пошлю на нього моровицю і кровопролиття на вулиці його, і впадуть серед нього убиті мечем, що буде пожирати його звідусіль; і спізнають, що Я – Господь.

24. І не буде він надалі для дому Ізраїлевого колючим терням і бур’яном, що завдає болю, і більше від усіх сусідів бажати лиха йому, і спізнають, що Я – Господь Бог.

25. Так говорить Господь Бог: Коли Я зберу дім Ізраїлів з-поміж народів, між котрими вони розпорошені, і явлю в них святість Мою перед очима племен, і вони будуть жити на землі своїй, котру Я дав служникові Моєму Якові,

26. Тоді вони будуть жити на ній у безпеці і спорудять будинки, і саджатимуть виноградники, і будуть жити у безпеці, тому що Я звершу суд над усіма лиходіями їхніми довкола них, і дізнаються, що Я – Господь, Бог їхній.

1. Десятого року, десятого місяця, дванадцятого дня місяця, було до мене слово Господнє:

2. Сину людський! Оберни лице твоє до фараона, царя єгипетського, і повідай пророцтво на нього і на увесь Єгипет.

3. Говори і скажи: Так говорить Господь Бог: Ось, Я на тебе, фараоне, царю єгипетський, великий крокодиле, котрий, лежачи серед рік своїх, говориш: Моя ріка, і я витворив її для себе.

4. Але Я вкладу гачка у щелепи твої і до луски твоєї приліплю рибу з річок твоїх, і витягну тебе із рік твоїх з усією рибою річок твоїх, що прилипне до луски твоєї;

5. І кину тебе в пустелі, тебе і всю рибу з річок твоїх, ти впадеш на відкрите поле, не заберуть і не підберуть тебе; і віддам тебе на пожирання звірам земним і птахам небесним.

6. І спізнають усі мешканці Єгипту, що Я – Господь; тому що вони були підпорою з тростини домові Ізраїлевому.

7. Коли вони ухопилися за тебе рукою, ти розколовся і все плече поколов їм; і коли вони сперлися на тебе, ти зламався і поранив їм усі крижі.

8. Тому так говорить Господь Бог: Ось, Я наведу на тебе меча, і винищу в тебе людей і худобу.

9. І стане земля єгипетська пустелею і степом; і спізнають, що Я – Господь. Бо він запевняв: моя річка, і я витворив її;

10. То ось, Я – на ріки твої; і вчиню землю єгипетську пустелею з пустель від Мігдолу аж до Севене, й аж до кордону Ефіопії,

11. Не буде по ній проходити нога людська, і нога худоби не буде проходити по ній, і не будуть жити на ній сорок літ.

12. І вчиню землю єгипетську пустелею серед земель спустошених, і міста її серед спорожнілих міст будуть пусткою сорок літ, і розпорошу єгиптян поміж народами, і розпорошу їх по землях.

13. Бо так говорить Господь Бог: По закінченні сорока літ Я зберу єгиптян з-поміж народів, поміж котрими вони будуть розпорошені;

14. І поверну полон Єгипту і назад приведу їх на землю Патрос, на землю походження їхнього, і там вони будуть царством слабким.

15. Воно буде слабкішим від інших царств, не буде вже підноситися над народами; Я вчиню їх малими, щоб вони не панували над народами.

16. І не будуть надалі опертям домові Ізраїлевому, що приймає беззаконня їхні, коли вони зверталися до нього; і спізнають, що Я – Господь Бог.

17. Двадцять сьомого року, першого місяця, першого дня місяця було до мене слово Господнє:

18. Сину людський! Навуходоносор, цар вавилонський, знесилив своє військо значними роботами біля Тиру; всі голови облисіли, і всі плечі витерті, та ні йому, ані війську його немає винагороди від Тиру за роботи, котрі він виконав супроти нього.

19. Тому так говорить Господь Бог: Ось Я, Навуходоносорові, цареві вавилонському, даю землю єгипетську, щоб він обібрав багатства її і здійснив пограбування її, і це буде винагородою війську його.

20. Як винагороду за працю, котру він здійснив у ньому, Я віддаю йому землю єгипетську, тому що вони чинили це для Мене, сказав Господь Бог.

21. Того дня поверну рога дому Ізраїлевому, і тобі розтулю уста серед них, і спізнають, що Я – Господь.

Про те, що буде з Єгиптом за дня Господнього.

2. Сину людський! Повідай пророцтво і скажи: Так говорить Господь Бог: Ридайте! О, лиховісний день!

3. Бо вельми близько цей день, так близько день Господній, день суворий – година народів настає.

4. І піде меч на Єгипет, жах розповсюдиться по Ефіопії, коли в Єгипті будуть падати понищені, коли візьмуть багатство його, і підвалини його будуть зруйновані.

5. Ефіопія і Лівія, і Лідія, і увесь змішаний народ, і Кув, і сини землі заповіту разом з ними упадуть від меча.

6. Так говорить Господь: Упадуть підпори Єгипту, і упадуть гордощі могутности його, від Мігдалу до Севне будуть падати в ньому від меча, сказав Господь Бог.

7. І спорожніє він серед спустошених земель, і міста його будуть серед спустошених міст.

8. І спізнають, що Я – Господь, коли пошлю вогонь на Єгипет, і всі підпори його будуть зруйновані.

9. Того дня підуть від Мене вісники на кораблях, щоб настрашити безпечних ефіопів, і розповсюдити в них жах, як у день Єгипту; бо ось, він близько.

10. Так говорить Господь Бог: Покладу край велелюдности Єгипту рукою Навуходоносора, царя вавилонського.

11. Він і з ним народ його, найлютіші з народів, приведені будуть на погибель цієї землі, і оголять мечі свої на Єгипет, і наповнять землю вбитими.

12. І ріки вчиню суходолом, і віддам землю в руки злих, і рукою чужинців спустошу землю, і все, що виповнює її. Я – Господь – сказав це.

13. Так говорить Господь Бог: Винищу ідолів і знищу лжебогів у Мемфісі, і з єгипетської землі не буде вже володаря, і наведу острах на єгипетську землю.

14. І спустошу Патрос і пошлю вогонь на Цоан, і звершу суд у Но.

15. І виллю Мою лють на Сін, фортецю Єгипту, і винищу велелюдність у Но.

16. І пошлю вогонь на Єгипет, затремтить Сін, і Но зруйнується; і на Мемфіс нападуть вороги серед білого дня.

17. Юнаки Авену та Пі-Весету впадуть від меча, а інші підуть у полон.

18. І в Тахпанхесі потьмариться день, коли Я зламаю там ярмо Єгипту, і припиниться в ньому зарозуміла могутність його. Хмара запопаде його, і доньки його підуть у полон.

19. Отак звершу суд над Єгиптом, і спізнають, що Я – Господь.

20. Одинадцятого року, першого місяця, сьомого дня місяця, було до мене слово Господнє:

21. Сину людський! Я вже зламав рамено фараонові, цареві єгипетському; і ось, воно ще не перев’язане для лікування його і не сповите лікарськими пов’язками, від котрих воно дістало б силу тримати меча.

22. Тому так говорить Господь Бог: Ось, Я – на фараона, царя єгипетського, і зламаю рамена його, здорове і переламане, аж так, що меч випаде з руки його.

23. І розпорошу єгиптян між народами, і розпорошу їх по землях.

24. А рамено царя вавилонського вчиню міцним, і дам йому меча Мого в руку, а рамена фараонові поламаю, і він, поранений, буде вельми стогнати перед ним.

25. Зміцню рамено царя вавилонського; а рамена фараонові знесиліють; і спізнають, що Я – Господь, коли меч Мій дам в руку цареві вавилонському, і він простягне його на землю єгипетську.

26. І розпорошу єгиптян поміж народами, і розпорошу їх по землях, і спізнають, що Я – Господь.

1. Одинадцятого року, третього місяця, першого дня місяця, було до мене слово Господнє:

2. Сину людський! Скажи фараонові, цареві єгипетському, і народові його: З ким ти порівнюєш себе у бундючності своїй?

3. Ось, Ашшур був кедром на Ливані з чудовим гіллям, з рясним листям, високий на зріст; і верхів’я його сягало хмари.

4. Води його вирощували, безодня його піднімала, річки її оточували розсадника його, і вони струмки свої посилали до кожного дерева в полі.

5. А тому висота його піднялася над усіма деревами польовими, і гілок на ньому було багато, і гілки його примножилися, і галузки його ставали довгими від щедрої води, коли він розростався.

6. На гілках його гніздилося птаство небесне, під гіллям його виводили діток всілякі звірі польові, і в затінку його мешкали всілякі численні народи.

7. Він пишався висотою свого зросту, довжиною гілок своїх; тому що корінь його був біля великої води.

8. Кедри в саду Божому не кидали на нього тіні; кипариси не порівнювали гілок його, і каштани не були заввишки з гілку його, жодне дерево в саду Божому не могло помірятися з ним красою своєю.

9. Я оздобив його численним галуззям його, аж так, що всі дерева Едемського саду в саду Божому заздрили йому.

10. Тому сказав Господь Бог: За те, що ти зависоким став на зріст, і верхів’я своє витягнув понад грубі гілки, і серце його запишалося бундючністю його, –

11. За те Я віддав його в руки володареві народів; він учинив з ним, як треба; за беззаконня його Я відкинув його.

12. І зрубали його чужинці, найлютіші з-поміж народів, і скинули його з гори; і на всі долини впали гілки його, і віття його поламалося на всіх видолинках землі, і з-під затінку його вийшли всі народи землі, і покинули його.

13. На уламках його помістилися всілякі птахи небесні, і під сучками були всілякі польові звірі.

14. Це для того, щоб жодні дерева при водах не пишалися високим зростом своїм, і не піднімали верховіть своїх над грубими гілками, і щоб не приліплювалися через їхню висоту дерева, що п’ють воду; бо всі вони зроковані на смерть у підземну країну разом із синами людськими, що відійшли в могилу.

15. Так говорить Господь Бог: Того дня, коли він зійшов у могилу, Я вчинив плач по ньому, замкнув заради нього безодню, і зупинив ріки її; і затримав великі води, і засмутив по ньому Ливан, і всі дерева польові сумували за ним.

16. Гуркотом від падіння його Я спонукав до трепету народи, коли кинув його до шеолу, до тих, що зійшли в могилу, і зраділи в шеолі всі дерева Едему, чудові і найкращі ливанські, всі, що п’ють воду;

17. Бо всі вони також відійшли у пекло, до забитих мечем, і спільники його, що жили під затінком його, серед народів.

18. Отож, з яким із дерев едемських ти порівнював себе у славі і величі? Але тепер водночас з деревами едемськими ти будеш кинутий до шеолу, і будеш лежати осередь необрізаних, з убитими мечем. Це фараон і вся безліч народу його, говорить Господь Бог.

1. Дванадцятого року, дванадцятого місяця, першого дня місяця, було до мене слово Господнє:

2. Сину людський! Здійми плач за фараона, царя єгипетського, і скажи йому: Ти, наче молодий лев поміж народами, і немов потвора в морях, скидаєшся у ріках твоїх, і скаламучуєш воду ногами твоїми, і витоптуєш ногами струмки їхні.

3. Так говорить Господь Бог: Я закину на тебе сіть Мою у зібранні багатьох народів, і вони витягнуть тебе Моїм волоком.

4. І викину тебе на землю, на відкрите поле кину тебе, і будуть сідати на тебе всілякі небесні птахи, і насичуватися тобою звірі всієї землі.

5. І порозкидаю м’ясо твоє по горах, і долини виповню твоїми трупами.

6. І землю плавання твого напою кров’ю до самісіньких гір; і вибоїни будуть виповнені тобою.

7. І коли ти загаснеш, закрию небеса, і зорі їхні затьмарю, сонце сховаю хмарами, і місяць не буде світити світлом своїм.

8. Усі світила, що сяють на небі, затьмарю над тобою, і на землю твою наведу пітьму, говорить Господь Бог.

9. Приведу в замішання серце багатьох народів, коли оголошу про падіння твоє поміж народами по землях, котрих ти не знав.

10. І завдам тобою жаху багатьом народам, і царі їхні здригнуться через тебе від страху, коли мечем Моїм потрясу перед лицем їхнім, і щохвилі будуть тремтіти кожний за душу свою в день падіння твого.

11. Бо так говорить Господь Бог: Меч царя вавилонського прийде на тебе.

12. Від мечів сильних упаде твій народ. Усі вони – найлютіші з-поміж народів; і знищать пихатість Єгипту, і загине вся безліч його.

13. І винищу всю худобу його при великих водах, і надалі не буде скаламучувати їх нога людська, і копита худоби не будуть каламутити їх.

14. Тоді дам спокій водам їхнім, і вчиню, що річки потечуть, як олія, говорить Господь Бог.

15. Коли вчиню землю єгипетську пустелею, і коли позбудеться земля всього, що виповнює її, коли завдам урази всім, що живуть на ній, тоді спізнають, що Я – Господь.

16. Ось жалобна пісня, котру будуть співати; доньці народів будуть співати її; про Єгипет і про всю велелюдність його будуть співати її, говорить Господь Бог.

17. Дванадцятого року, п’ятнадцятого дня того ж місяця, було до мене слово Господнє:

18. Сину людський! Заголоси по народі єгипетському, і поскидай його, його і дочок відомих народів до шеолу, з тими, що відходять до могили.

19. Кого ти переважаєш? Зійди і лежи з необрізаними.

20. Ті впадуть серед убитих мечем, і він зрокований мечеві; тягніть його і всю численність його.

21. Серед шеолу будуть мовити про нього і про спільників його перші з-поміж лицарів; вони впали і лежать там поміж необрізаними, забиті мечем.

22. Там Ашшур і всі полки його, довкіл нього гроби їхні, усі забиті, що впали від меча.

23. Гроби його поставлені в самісінькій глибині шеолу, і полки його – довкіл гробниці його, усі забиті, що впали від меча, ті, котрі поширювали жах на землі живих.

24. Там Елам з усією численністю своєю довкіл гробниці його, усі вони – забиті, упали від меча, котрі необрізаними зійшли до шеолу, котрі поширювали собою жахіття на землі живих і несуть ганьбу свою з тими, хто зійшов у могилу.

25. Поміж забитими дали ложе йому з усією численністю його, довкола нього – гроби їхні, всі необрізані, забиті мечем; та оскільки вони поширювали жах на землі живих, то й несуть на собі ганьбу урівень з тими, що відійшли до могили, і покладені серед забитих.

26. Там Мешех, Тувал із усією численністю своєю; довкіл нього – гроби їхні, всі необрізані, уражені мечем, тому що вони поширювали жах на землі живих.

27. Чи не мусять і вони лежати з убитими лицарями необрізаними, котрі із військовою зброєю своєю зійшли до шеолу і мечі свої поклали собі під голови, і залишилися злочини їхні на кістках їхніх, тому що вони, як потужні, були жахом на землі живих.

28. І ти будеш знищений серед необрізаних і лежатимеш із убитими мечем.

29. Там – Едом, і царі його, і всі князі його, котрі з усією їхньою хоробрістю покладені серед забитих мечем; вони лежать з необрізаними і такими, що зійшли в могилу,

30. Там володарі півночі, всі вони і всі – сидоняни, котрі зійшли туди з убитими, будучи посоромлені в могутності своїй, що приносила жах, – і лежать вони з необрізаними, забитими мечем, і несуть ганьбу свою з тими, що зійшли в могилу.

31. Побачить їх фараон і зазнає втіхи від усієї численности своєї, ураженої мечем, фараон і все військо його, говорить Господь Бог.

32. Бо Я поширю страх Мій на землі живих; і покладений буде фараон і вся численність його серед необрізаних з уражених мечем, говорить Господь Бог.

2. Сину людський! Повідай слово до синів народу твого, і скажи їм: Якщо Я на якусь землю наведу меча, і народ тієї землі візьме з-поміж себе чоловіка і поставить у себе вартовим,

3. І він, як побачить меча, що йтиме на землю, засурмить у сурму, і застереже народ;

4. І якщо хтось буде слухати голос сурми, але не остереже себе; то, коли меч прийде і захопить його, кров його буде на його голові.

5. Голос сурми він чув, але не остеріг себе, кров його на ньому буде; а хто остерігся, той урятував життя своє.

6. А якщо вартовий бачив меча, що наближався, і не засурмив у сурму, і народ не був застережений, то, коли прийде меч і відбере у когось з них життя, цей схоплений буде за гріх свій, і кров його стягну від руки вартового.

7. І тебе сину людський, Я настановив охоронцем дому Ізраїлевого, і ти будеш чути з уст Моїх слово і навчати їх від Мене.

8. Коли Я скажу лиходієві: Безбожнику! Ти смертю помреш, а ти не будеш нічого говорити, щоб застерегти безбожника від шляхів його, то безбожник той помре за гріх свій, але кров його стягну від руки твоєї.

9. А якщо ти застерігав безбожника від шляху його, але він од шляху свого не ухилився, то він помре за гріх свій, а ти врятував душу свою.

10. І ти, сину людський, скажи домові Ізраїлевому: Ви кажете так: Злочини наші і гріхи наші на нас; і ми вичахаємо в них: то як же ми можемо жити?

11. Скажи йому: Живу Я, - говорить Господь Бог, не хочу смерти грішника, але щоб грішник ухилився від шляху свого і живий був. Одверніться, відверніться од недобрих шляхів ваших; для чого помирати вам, доме Ізраїлів?

12. І ти, сину людський, скажи синам народу твого: праведність праведника не врятує в день злочину його, і беззаконник за беззаконня своє не впаде в день навернення свого, так само й праведник у день, коли згрішить, не може залишитися живим за свою праведність.

13. Коли Я скажу праведникові, що він буде живий, а він покладеться на свою праведність, і вчинить неправду, то всі праведні діяння його не візьмуться до уваги, – він помре від неправди своєї, котру вчинив.

14. А коли скажу беззаконникові: Ти смертю помреш, і він відвернеться од гріхів своїх і буде звершувати суд і правду,

15. Якщо цей беззаконник поверне заставу, за вкрадене дасть відплату, буде ходити за законами життя і не чинитиме нічого недоброго, – то він буде живий, не помре.

16. Жодний з гріхів його, які він учинив, не пригадаються йому; він почав чинити суд і правду, він буде живий.

17. А сини народу твого говорять: Неправий шлях Господа, в той час, як їхній шлях неправий.

18. Коли праведник ухилився від праведности своєї і почав чинити беззаконня, то він помре за це.

19. І коли беззаконник ухилився від беззаконня свого і почав звершувати суд і правду, він буде за те живий.

20. А ви кажете: Неправий шлях Господа! Я буду судити вас, доме Ізраїлів, кожного за шляхами його.

21. Одинадцятого року нашого переселення, десятого місяця, п’ятого дня місяця прийшов до мене один з урятованих з Єрусалиму і сказав: Зруйноване місто!

22. Але ще до приходу цього врятованого увечері була на мені рука Господня, і Він розтулив мені уста раніше, аніж той прийшов до мене вранці. І розтулилися уста мої, і я вже не був безмовним.

24. Сину людський! Ті, що живуть на спорожнілих місцинах на землі Ізраїлевій, кажуть: Авраам був один – і дістав у володіння землю цю, а нас багато, тож нам дарована ця земля на спадщину.

25. А тому скажи їм: Так говорить Господь Бог: Ви їсте з кров’ю і зводите очі ваші на ідолів ваших, і проливаєте кров, – і хочете володіти землею?

26. Ви маєте опертям собі меча вашого, опоганюєте один дружину іншого, і хочете володіти землею?

27. Ось, що скажи їм: Так говорить Господь Бог: Живу Я! Ті, котрі – на місцях розорених, упадуть від меча; а хто – в полі, того віддам звірям на поживу; а котрі – у сховищах, у печерах, – ті помруть від моровиці.

28. І вчиню землю пустелею із пустель, і зарозуміла могутність її щезне, і гори Ізраїлеві спорожніють, аж так, що не буде перехожих.

29. І спізнають, що Я – Господь, коли землю вчиню пустелею з пустель за всі мерзоти їхні, які вони чинили.

30. А про тебе, сину людський, сини народу твого розмовляють під стінами і в дверях домів і кажуть один одному, брат братові: Підіть і послухайте, яке слово вийшло від Господа.

31. І вони приходять до тебе, як на зібрання народне, і сідає перед лицем твоїм народ Мій, і слухають слова твої, але не виконують їх, бо вони в устах своїх чинять з цього забавку, серце їхнє тяжіє до зиску їхнього.

32. І ось, ти для них – як удатний співак з приємним голосом, що гарно співає; вони слухають слова твої, але не виконують їх.

33. Але коли справдиться, – ось, уже й справджується, – тоді спізнають, що серед них був пророк.

2. Сину людський! Повідай пророцтво на пастирів Ізраїлевих, проголоси пророцтво і скажи їм, пастирям: Так говорить Господь Бог: Горе пастирям Ізраїлевим, котрі пасли самі себе; чи не отару мусять пасти пастирі?

3. Ви їли лій і вовною одягалися, вгодованих овечок заколювали, а отари не пасли.

4. Слабких не зміцнювали, і хворої вівці не лікували, і пораненої не перев’язували, а вкрадену не повертали і загубленої не шукали, а панували над ними з насильством і жорстокістю.

5. І порозбігалися вони без пастуха, а коли порозбігалися, то стали поживою всілякому звірю польовому.

6. Блукають вівці Мої по всіх горах, і на всілякому високому пагорбі, і по всій широкополій землі розпорошилися вівці Мої, і ніхто не піклується за них, і ніхто не шукає їх.

7. А тому пастухи – пастирі, вислухайте слово Господнє.

8. Живу Я! – говорить Господь Бог: За те, що вівці Мої залишені на крадіж, і без пастиря вівці Мої стали здобиччю всілякого польового звіра, а пастирі Мої не шукали Моїх овець і пасли пастирі самих себе, а овець Моїх не пасли, –

10. Так говорить Господь Бог: Ось, Я – на пастирів і заберу овечок Моїх від руки їхньої і не дам їм надалі пасти овець, і не будуть уже пастирі самі себе пасти, і вирву овець Моїх із щелепів їхніх, і не будуть вони поживою їхньою.

11. Бо так говорить Господь Бог: Ось, Я Сам відшукаю овечок Моїх і огляну їх.

12. Як пастух перевіряє отару свою того дня, коли є серед отари своєї розпорошеної, так Я перегляну овечок Моїх і вивільню їх із усіх місцин, до котрих вони були розпорошені за хмарного та похмурого дня.

13. І виведу їх з-поміж народів, і зберу їх з усіх країн, і приведу їх до їхньої землі, і буду пасти їх на горах Ізраїлевих, біля потоків, і на всіх залюднених місцинах цієї землі.

14. Буду пасти їх на добрих пасовищах, і кошара їхня буде на високих горах Ізраїлевих; там вони будуть відпочивати в затишній кошарі і будуть пастися на буйних пасовиськах – на горах Ізраїлевих.

15. Я буду пасти овець Моїх, Я покладу на спочинок їх, говорить Господь Бог.

16. Загублену відшукаю, і вкрадену поверну, і поранену перев’яжу, і недужу уздоровлю, а гладких і шалених винищу; буду пасти їх по правді.

17. А вас, вівці Мої, – так говорить Господь Бог, – Ось, Я буду судити поміж вівцею і вівцею, поміж бараном і козлом.

18. Хіба замало вам того, що пасетеся на доброму пасовиську, а тим часом, решту на пасовиську вашому витоптуєте ногами вашими, п’єте чисту воду, а останок скаламучуєте ногами вашими,

19. Аж так, що вівці Мої мусять споживати те, що потовчене ногами вашими, і пити те, що скаламучене ногами вашими?

20. А тому отак говорить їм Господь Бог: Ось, Я Сам буду судити поміж вівцею гладкою і вівцею худою.

21. Оскільки ви штовхаєте боком і плечем, і рогами своїми буцаєте усіх слабких, аж доки не виштовхаєте їх геть,

22. То Я врятую овець Моїх, і вони не будуть уже здобиччю, і вчиню розгляд справи між вівцею і вівцею.

23. І настановлю над ними одного пастиря, котрий буде пасти їх, служника Мого Давида; він буде пасти їх, і він буде в них за пастиря.

24. І Я, Господь, буду їхнім Богом, і служник Мій Давид – буде князем серед них; Я, Господь, сказав це.

25. І складу з ними заповіта миру, і приберу на землі лютих звірів, аж так, що будуть у безпеці жити в степах і спатимуть в лісах.

26. Учиню їм і околицям пагорбу Мого благословення, і дощ буду посилати свого часу; це будуть дощі благословення.

27. І польове дерево буде давати плід свій, і земля буде давати витвори свої, і будуть вони у безпеці на своїй землі, і спізнають, що Я – Господь, коли поламаю занози їхнього ярма і вивільню їх з руки гнобителів їхніх.

28. Відтак вони вже не будуть здобиччю для народів, і польові звірі не будуть пожирати їх і вони житимуть у безпеці, і ніхто не буде лякати їх.

29. І вирощу їм саджанця славного, і не будуть уже гинути від голоду на землі і зазнавати ганьби від народів.

30. І спізнають, що Я, Господь, Бог їхній – з ними, і вони, дім Ізраїлів – Мій народ, говорить Господь Бог.

31. І що ви – вівці Мої, вівці пастви Моєї; ви – люди, а Я – Бог ваш, говорить Господь Бог.

2. Сину людський! Оберни лице твоє до гори Сеїр і повідай на неї пророцтво.

3. І скажи їй: Так говорить Господь Бог: Ось, Я – на тебе, горо Сеїр! І простягну руку Мою і вчиню тебе безлюдною пусткою.

4. Міста твої перетворю на руїни, і ти сама спорожнієш, і спізнаєш, що Я – Господь.

5. Оскільки у тебе вічна ворожнеча і ти віддавала синів Ізраїлевих в руку мечеві в пору лихоліття їхнього, в годину достеменної загибелі, –

6. За це, живу Я! – говорить Господь Бог, учиню тебе кров’ю, і кров буде переслідувати тебе, бо ти не ненавиділа крови, то саме кров буде переслідувати тебе.

7. І вчиню гору Сеїр порожнім і безлюдним степом і винищу на ній того, що приходить і повертається.

8. І виповню підвищення її убитими її; на пагорбах твоїх і в долинах твоїх, і в усіх вибоїнах твоїх будуть падати забиті мечем.

9. Учиню тебе пустелею вічною, і в містах твоїх не будуть жити, і спізнаєте, що Я – Господь.

10. Оскільки ти говорила: Оці два народи і оці дві землі будуть моїми, і ми заволодіємо ними, хоч навіть Господь буде там, –

11. За те, живу Я! – говорить Господь Бог, вчиню з тобою за мірою ненависті твоєї і заздрости твоєї, котру ти виявила з ненависті твоєї до них, і явлю Себе їм, коли буду судити тебе.

12. І спізнаєш, що Я, Господь, чув усі поглуми твої, які ти виповідала на гори Ізраїлеві, кажучи: Спорожніли! Нам дали їх на пожирання!

13. Ви хизувалися переді Мною язиком вашим, і примножували баляси ваші супроти Мене, і Я чув це.

14. Так говорить Господь Бог: Коли вся земля буде втішатися, Я вчиню тебе пустелею.

15. Як ти раділа з того, що спадок дому Ізраїлевого спорожнів, так учиню Я з тобою: спустошена будеш, горо Сеїр, і весь Едом разом, і спізнають, що Я – Господь.

Звернення до Ізраїлевих гір;
вони знову будуть залюднені.

1. І ти, сину людський, повідай пророцтво на гори Ізраїлеві, і скажи: Гори Ізраїлеві! Слухайте слово Господнє.

2. Так говорить Господь Бог: Оскільки ворог говорить про вас: Овва! Овва! І вічні пагорби дісталися нам у спадок,

3. То повідай пророцтво і скажи: Так говорить Господь Бог: За те, якраз за те, що спустошують вас і поглинають вас зусібіч, щоб ви стали здобутками інших народів і зазнали обмови і лихослів’я людей, -

4. За це, гори Ізраїлеві, вислухайте слово Господа Бога: Так говорить Господь Бог горам, і пагорбам, видолинкам, і долинам, і спорожнілим руїнам, і покинутим містам, котрі стали здобиччю і посміховиськом іншим народам в околицях;

5. За це так говорить Господь Бог: У вогні ревности Моєї Я вирік слово про інші народи і на увесь Едом, котрі замірилися на землю Мою для володіння свого, і з сердечною радістю та з презирством у розумі зрокували її на здобич собі.

6. Тому повідай пророцтво про землю Ізраїлеву і скажи горам і пагорбам, річкам і долинам: Так говорить Господь Бог: Ось, Я вирік це у ревності Моїй і в люті Моїй, тому що ви несете на собі глум від народів.

7. Тому так говорить Господь Бог: Я підніс руку Мою з присягою, що народи, котрі довкола вас, самі понесуть свою ганьбу.

8. А ви, гори Ізраїлеві, розбрунькуйте гілля ваше і будете приносити плоди ваші народові Моєму, Ізраїлеві; бо вони невдовзі прийдуть.

9. Бо ось, Я до Вас навернуся, і ви будете оброблені та обсіяні.

10. І залюднить вас багато народу, увесь дім Ізраїля, увесь, і заселені будуть міста, і відбудовані руїни.

11. І примножу на вас людей і худобу, і вони будуть плодитися й розмножуватися, і заселю вас, як було у передніші часи ваші, і буду сприяти вам щедріше, аніж у передніші часи ваші, – і спізнаєте, що Я – Господь.

12. І приведу на вас людей, народ Мій, Ізраїля, і вони будуть володіти тобою, земле! І ти будеш спадком їхнім і не будеш уже більше позбавляти їх дітей.

13. Так говорить Господь Бог: За те, що говорять про вас: Ти – земля, котра пожирає людей і вчиняє народ твій бездітним, –

14. За те вже не будеш пожирати людей і народу твого не будеш надалі позбавляти дітей, говорить Господь Бог.

15. І не будеш уже чути глуму від народів, і наруги від племен не понесеш уже на собі, і народу твого надалі не будеш позбавляти дітей, – говорить Господь Бог.

17. Сину людський! Коли дім Ізраїлів жив на землі своїй, він опоганював її своїм поводженням і справами своїми; шлях їхній перед лицем Моїм був, наче нечистота жінки в пору очищення її.

18. І Я вилив на них гнів Мій за кров, котру вони проливали на цій землі, і за те, що вони опоганювали її ідолами своїми.

19. І Я розпорошив їх поміж народами, і вони розпорошені по землях; Я судив їх за торованками їхніми і за ділами їхніми.

20. І прийшли вони до народів, куди пішли, і позбавили слави святе ймення Моє, тому що про них кажуть: Вони – народ Господній і вийшли з Його землі.

21. І змилувався Я над Своїм йменням, котре позбавив слави дім Ізраїлів серед народів, куди прийшов.

22. Тому скажи домові Ізраїля: Так говорить Господь Бог: Не для вас Я вчиню це, доме Ізраїля, а заради святого ймення Мого, котре ви позбавили слави поміж народами, куди прийшли.

23. І освячу велике ймення Моє, позбавлене слави у народів, поміж котрих ви позбавили слави його, і спізнають народи, що Я – Господь, говорить Господь Бог, коли явлю на вас святість Мою перед очима їхніми.

24. І заберу вас з-поміж народів, і зберу вас з усіх країн і приведу вас на землю вашу.

25. І окроплю вас чистою водою, – і ви очиститеся від усіх мерзот ваших, і від усіх ідолів ваших очищу вас.

26. І дам вам серце нове і дух новий дам; і візьму з плоті вашої серце кам’яне, і дам вам серце тілесне.

27. І вкладу в нутро ваше дух Мій, і вчиню так, що ви будете ходити в заповідях Моїх і приписи Мої будете пильнувати і виконувати.

28. І будете жити на землі, котру Я дав батькам вашим, і будете Моїм народом, і Я буду вашим Богом.

29. І звільню вас від усіх нечистот ваших, і прикличу хліб і примножу його, і не дам вам страждати від голоду.

30. І примножу плоди на деревах і врожаї полів, щоб надалі не зазнати вам ганьби від народів через голод.

31. Тоді пригадаєте недобрі шляхи ваші і недобрі справи ваші і відчуєте огиду самі до себе, за беззаконня ваші і за мерзоти ваші.

32. Не заради вас Я вчиню це, говорить Господь Бог, нехай буде вам відомо. Червонійте і соромтеся шляхів ваших, доме Ізраїля.

33. Так говорить Господь Бог: Того дня, коли очищу вас від усілякого беззаконня вашого і заселю міста, і відбудовані будуть руїни,

34. І спустошена земля буде оброблювана, хоч була пустелею на очах кожного зайшлого, –

35. Тоді скажуть: Оця спорожніла земля стала, – немов сад Едемський, і оці зруйновані і спорожнілі, і спустошені міста укріплені і залюднені.

36. І спізнають народи, котрі залишаться довкола вас, що Я, Господь, знову розбудовую зруйноване, засаджую спорожніле. Я – Господь, сказав – і вчинив.

37. Так говорить Господь Бог: Ось, ще і в тому явлю милість Мою домові Ізраїля, примножу їх людьми, мов отару.

38. Як багато буває жертовних овечок в Єрусалимі під час свят його, так виповнені будуть людьми спорожнілі міста, і спізнають, що Я – Господь.

1. Була на мені рука Господня, і Господь вивів мене духом, і поставив мене серед поля, і воно було повнісіньке кістками, –

2. І обвів мене довкола біля них, і ось, вельми багато їх на поверхні поля, і всі вони вельми сухі.

3. І сказав мені: Сину людський! Чи оживуть оці кістки? Я сказав: Господе Боже! Ти відаєш про це.

4. І сказав мені: Сину людський! Повідай пророцтво на ці кістки і скажи їм: Кості сухі! Слухайте слово Господнє!

5. Так говорить Господь Бог кісткам оцим: Ось, Я введу у вас духа, – і оживете,

6. І обкладу вас жилами і виросте на вас плоть, і покрию вас шкірою, і введу у вас духа, – і оживете, і спізнаєте, що Я – Господь.

7. Я повідав пророцтво, як наказано мені; і коли я пророкував, зчинився шум, і ось порухи, і почали наближатися кістки, кістка з кісткою своєю.

8. І бачив я: І ось, жили були на них, і з’явилося тіло, і шкіра покрила його зверху, а духа не було в них.

9. Тоді сказав Він мені: Повідай пророцтво духові; повідай пророцтво, сину людський, і скажи духові: Так говорить Господь Бог: Від чотирьох вітрів прийди, духу, і дихни на оцих убитих, і вони оживуть.

10. І я повідав пророцтво, як Він звелів мені, і увійшов до них дух, – і вони ожили, і звелися на ноги свої – вельми, вельми значне військо.

11. І сказав Він мені: Сину людський! Кістки оці – увесь дім Ізраїля. Ось, вони кажуть: Висохли кості наші, і загинула надія наша: бо ми відірвані од коріння.

12. Тому повідай пророцтво і скажи їм: Так говорить Господь Бог: Ось, Я відкрию гроби ваші і виведу вас, народе Мій, з гробів ваших, і заведу вас на землю Ізраїлеву.

13. І спізнаєте, що Я – Господь, коли відкрию гроби ваші і виведу вас, народе Мій, з гробів ваших,

14. І вкладу у вас дух Мій, і оживете, і поселю вас на землі вашій, – і спізнаєте, що Я – Господь, сказав це, – і вчинив, – говорить Господь.

16. А ти, сину людський, візьми собі одне берло і напиши на ньому: Юді і синам Ізраїлевим, що є в спільноті з ним; і ще візьми берло і напиши на ньому: Йосипові; це – берло Ефраїма і всього дому Ізраїлевого, що з ним у спільноті.

17. І склади їх у себе один з одним, в один жезл, щоб вони в руці твоїй стали одним.

18. І коли запитають у тебе сини народу твого: Чи не повідаєш нам, що це в тебе?

19. Тоді скажеш їм: Так говорить Господь Бог: Ось, Я візьму берло Йосипове, котре в руці Ефраїма і в спільноті з ним колін Ізраїлевих, і долучу їх до нього, до берла Юдиного, і вчиню їх одним берлом, і будуть одне у руці Моїй.

20. А коли обидва берла, на котрих ти напишеш, будуть у руці твоїй перед очима їхніми,

21. То скажи їм: Так говорить Господь Бог: Ось, Я візьму синів Ізраїля з-поміж народів, між котрими вони живуть, і зберу їх звідусіль, і приведу їх на землю їхню.

22. На цій землі, на горах Ізраїля Я вчиню їх одним народом, і один Цар буде царем у всіх їх, і не будуть уже двома народами, і вже не будуть надалі ділитися на двоє царств.

23. І не будуть уже опоганювати себе ідолами своїми і мерзотами своїми, і визволю їх з усіх місцин замешкання їхнього, де вони грішили, і очищу їх, – і будуть Моїм народом, і Я буду їхнім Богом.

24. А служник Мій Давид буде Царем над ними і пастирем усіх їх, і вони будуть ходити у заповідях Моїх і приписи Мої будуть пильнувати і виконувати їх.

25. І будуть жити на землі, котру Я дав служникові Моєму Якові, на якій жили батьки їхні; там будуть жити вони і діти їхні, і діти дітей їхніх повіки; і служник Мій Давид буде князем у них вічно.

26. І складу з ними заповіта миру, заповіт вічний буде з ними. І дам раду їм, і примножу їх і поставлю серед них святиню Мою навіки.

27. І буде в них житло Моє, і буду їхнім Богом, а вони будуть Моїм народом.

28. І спізнають народи, що Я – Господь, Котрий освячує Ізраїля, коли святиня Моя буде серед них повіки.

2. Сину людський! Оберни лице твоє до Ґоґа в краю Маґоґа, князя Рошу, Мехешу і Тувалу, і повідай пророцтво на нього:

3. І скажи: Так говорить Господь Бог: Ось, Я – на тебе, Ґоґ, князю Роша, Мешеху і Тувалу!

4. І заверну тебе, і вкладу вудила у щелепи твої і виведу тебе і все військо твоє, коней і вершників, усіх при повному озброєнні, велике військо, у панцирях і при щитах, усіх озброєних мечами.

5. Персів, єфіопів і лівійців з ними, усіх зі щитами і в шоломах,

6. Ґомер з усіма його ордами, дім Тоґарми, від північних рубежів, з усіма ордами його, численні народи з тобою.

7. Готуйся і споряджайся, – ти і всі війська твої, що зібралися до тебе, – і будь їм вождем.

8. Після багатьох днів ти знадобишся; в наступні роки ти прийдеш на землю, визволену від меча, зібрану з-поміж багатьох народів, на гори Ізраїля, котрі були в постійному занепаді, але тепер мешканці її будуть повернені з народів і всі вони будуть жити в безпеці.

9. І здіймешся, мов буря, посунеш, мов хмара, аби покрити землю, – ти і все військо твоє і численні народи з тобою.

10. Так говорить Господь Бог: Того дня прийдуть тобі на серце думки, і ти замислиш лихий намір.

11. І скажеш: Здіймусь я на землю неогороджену, піду на безтурботних, що живуть необачно, – усі вони живуть без мурів, і немає в них ні засувів, ні дверей, –

12. Щоби вчинити грабіж і набрати здобичі, покласти руку на знову залюднені руїни і на народ, зібраний з-поміж народів, такий, що господарює й займається торгівлею, і живе на вершечку землі.

13. Шева і Дедан, і купці Таршішу з усіма молодими левами їхніми скажуть тобі: Ти прийшов, щоб учинити грабіж, зібрав військо твоє, щоб набрати здобичі, забрати срібло і золото, відібрати худобу та майно, захопити значну здобич?

14. А тому повідай пророцтво, сину людський, і скажи Ґоґові: Так говорить Господь Бог: Чи не так? Того дня, коли народ Мій, Ізраїль, буде жити в безпеці, ти пізнаєш це;

15. І підеш із місцини твоєї, від рубежів півночі, – ти і численні народи з тобою, усі, що сидять на конях, збіговисько велике і військо численне.

16. І підведешся на Мій народ, на Ізраїля, мов хмара, аби покрити землю: це буде за останніх днів, і Я приведу тебе на землю Мою, щоб народи пізнали Мене, коли Я над тобою, Ґоґ, явлю святість Мою перед очима їхніми.

17. Так говорить Господь Бог: Чи не ти – той самий, про котрого Я говорив у старожитні дні, через слуг Моїх, пророків Ізраїлевих, котрі пророкували за тих часів, що Я приведу тебе на них?

18. І станеться того дня, коли Ґоґ прийде на землю Ізраїля, говорить Господь Бог, гнів Мій спалахне в люті Моїй.

19. І в ревності Моїй, у вогні обурення Мого Я сказав: Справді, того дня станеться велике потрясіння на землі Ізраїлевій.

20. І затремтять від лиця Мого морські рибини, і птахи небесні, і звірі польові, і всі плазуни, що повзають по землі, і всі люди, котрі на лиці землі, і поруйнуються гори, і впадуть скелі, і всі мури упадуть на землю.

21. І по всіх містах Моїх прикличу меча супроти нього, говорить Господь Бог; меч кожної людини буде супроти брата його.

22. І буду судитися з ним моровицею і кровопролиттям, і пущу ливний дощ на нього і на військо його і на численні народи, котрі з ним, всеосяжну зливу і кам’яний град, вогонь і сірку;

23. І покажу Мою велич і святість Мою, і явлю Себе перед очима багатьох народів, – і спізнають, що Я – Господь.

1. А ти, сину людський, повідай пророцтво на Ґоґа і скажи: Так говорить Господь Бог: Ось Я – на тебе, Ґоґ, князю Рошу, Мехешу і Тувалу!

2. І поведу тебе, і пожену тебе, і виведу від рубежів півночі, і приведу тебе на гори ізраїльські.

3. І виб’ю лук твій із лівої руки твоєї, і викину стріли твої з правої руки твоєї.

4. Упадеш ти на горах ізраїльських, ти і всі полки твої, і народи, котрі з тобою; віддам тебе на пожирання всілякого роду хижим птахам і звірам польовим.

5. У відкритому полі впадеш; бо Я сказав це, говорить Господь Бог.

6. І пошлю вогонь на землю Маґоґ і на мешканців островів, що живуть безтурботно, і спізнають, що Я – Господь.

7. І явлю святе ймення Моє серед народу Мого, Ізраїля, і не дам надалі позбавляти слави ймення Моє, – і спізнають народи, що Я – Господь, Святий в Ізраїлі.

8. Ось, це прийде і справдиться, говорить Господь Бог, це – той день, про котрий Я сказав.

9. Тоді мешканці міст ізраїльських вийдуть і розкладуть вогнище і будуть спалювати зброю, щити і панцири, луки і стріли, і булави, і списи; сім літ будуть спалювати їх.

10. І не будуть носити дров із поля, ні рубати в лісі, але будуть спалювати тільки зброю; і пограбують грабіжників своїх і обберуть оббирачів своїх, – говорить Господь.

11. І станеться того дня: дам Ґоґові місце для могили в Ізраїлі, долину перехожих на схід від моря, і вона буде затримувати перехожих, і поховають там Ґоґа і всі полки його, і будуть називати її долиною Ґоґової орди.

12. І дім Ізраїля сім місяців буде ховати їх, щоб очистити землю.

13. І весь народ землі буде ховати їх, і стане їм у пам’ятку день, котрого Я прославлю Себе, говорить Господь Бог.

14. І відділи людей, котрі постійно обходили б землю і за допомогою перехожих ховали б залишених на поверхні землі, для очищення її; після семи місяців вони розпочнуть пошуки;

15. І коли хтось із тих, що обходять землю, побачить кістку людську, то поставить ознаку біля неї, допоки поховальники не поховають її в долині Ґоґової орди.

16. І буде ім’я місту: Гамона. І отак очистять вони землю.

17. А ти, сину людський, так говорить Господь Бог, скажи усілякого роду птахам і всім звірам польовим: Збирайтеся і поспішайте, зусібіч сходьтеся до пожертви Моєї, котру Я заколю для вас, до великої пожертви на горах ізраїльських, – і будете їсти м’ясо і пити кров.

18. М’ясо мужів сильних будете їсти і будете пити кров князів і телят, всіх угодованих на Башані;

19. І будете їсти м’ясо до ситості і пити кров до сп’яніння від пожертви Моєї, котру Я заколю для вас.

20. І насититеся за столом Моїм кіньми і вершниками, мужами сильними і всяким людом військовим, говорить Господь Бог.

21. І явлю славу Мою поміж народами, і всі народи побачать суд Мій, котрий Я звершу, і руку Мою, котру Я покладу на них.

22. І буде знати дім Ізраїля, що Я – Господь, Бог їхній, від того дня й надалі.

23. І спізнають народи, що дім Ізраїля був переселений за неправду свою і за те, що вони чинили підступно переді Мною, Я утаємничив од них обличчя Моє і віддав їх до рук ворогів їхніх, – і всі вони впали від меча.

24. За нечистоти їхні і за їх беззаконня Я вчинив це з ними і утаємничив від них обличчя Моє.

25. Тому так говорить Господь Бог: Нині поверну полон Якова і помилую увесь дім Ізраїля і постану ревно за святе ймення Моє.

26. І відчують вони безчестя своє і всі беззаконня свої, котрі чинили переді Мною, коли будуть жити на землі своїй у безпеці, і ніхто не буде страхати їх,

27. Коли Я поверну їх з-поміж народів і зберу їх з-поміж земель ворогів їхніх, і явлю в них святість Мою перед очима багатьох народів.

28. І спізнають, що Я – Господь, Бог їхній, коли розпорошу їх поміж народами і знову зберу їх на землю їхню, і вже не залишиться там жодного з них.

29. І не буду вже утаємничувати від них обличчя Мого, тому що Я виллю духа Мого на дім Ізраїля, говорить Господь Бог.

1. Двадцять п’ятого року після нашого переселення, на початку року, десятого дня місяця, чотирнадцятого року по зруйнуванні міста, того самого дня була на мені рука Господня, і Він повів мене туди.

2. У видіннях Божих привів Він мене на землю Ізраїлеву і поставив мене на вельми високій горі, і на ній з південного боку були, начебто міські будівлі;

3. І привів мене туди. І ось муж, котрого вигляд, наче вигляд у блискучої міді, і лляна мотузка в руці його і тростина вимірювальна, – і стояв він біля брами.

4. І сказав мені цей муж: Сину людський! Дивися очима твоїми, і слухай вухами твоїми, і прикладай серце твоє до всього, що я буду показувати тобі; бо ти для того й приведений сюди, щоб я показав тобі це; все, що побачиш, повідай домові Ізраїлевому.

5. І ось, поза храмом – стіна зусібіч його, і в руці того мужа – тростина вимірювальна на шість ліктів, коли рахувати кожний лікоть, до ліктя з долонею, і зміряв він ширину тієї будівлі – одна тростина, і висота – одна тростина.

6. Потім пішов до брами, що дивилася обличчям на схід, і зійшов по сходинках її, і визначив за виміром, що в одному порозі брами одна тростина завширшки, і в другому порозі – одна тростина завширшки.

7. І в кожній бічній кімнаті одна тростина довжини, і одна тростина ширини, а поміж кімнатами п’ять ліктів, і в порозі брами біля притвору брами всередині теж одна тростина.

8. І зміряв він у притворі брами всередині одну тростину.

9. А в притворі біля брами наміряв вісім ліктів і два лікті в стовпах. Цей притвор біля брами – збоку храму.

10. Бічних кімнат біля східної брами три – з одного боку і три – з другого; одна міра у всіх трьох і одна міра в стовпах з того і з другого боку.

11. Ширини в проймі брами він наміряв десять ліктів, а довжина брами – тринадцять ліктів.

12. А перед кімнатами виступ на один лікоть, і на один також лікоть – з другого боку виступ; ці кімнати з одного боку мали шість ліктів і шість ліктів з другого боку.

13. Потім наміряв він у брамі від даху однієї кімнати до даху другої кімнати двадцять п’ять ліктів ширини; двері були навпроти дверей.

14. А в стовпах він нарахував шістдесят ліктів – в кожному стовпі біля подвір’я і коло брами.

15. І від переду вхідної брами, аж до переду внутрішньої брами – п’ятдесят ліктів.

16. Гратчасті вікна були і в бічних кімнатах, і в стовпах їхніх, всередині брами навколо, а також і в притворах вікна були довкола, на внутрішній бік, і на стовпах – пальми.

17. І привів він мене на зовнішнє подвір’я, і ось, і кам’яний поміст довкіл двору був учинений; тридцять кімнат на тім помості.

18. І поміст цей був обіч брами, відповідно з довжиною брами, цей поміст був нижчий.

19. І наміряв він у ширину від нижньої брами до зовнішнього краю внутрішнього двору сто ліктів – на схід і на північ.

20. Він зміряв також довжину і ширину воріт зовнішнього подвір’я, що передом на північ,

21. І бічні кімнати при них, три з одного боку, і три – з другого; і стовпи їхні і виступи їхні були такої ж міри, як у попередньої брами: довжина її – п’ятдесят ліктів, а ширина – двадцять п’ять ліктів.

22. І вікна їхні, і виступи їхні, і пальми їхні – тієї ж міри, як у брами, що передом на схід, і заходять до них сімома сходинками, і перед ними виступи.

23. І до двору внутрішнього є брама навпроти брами північної і східної; і наміряв він од брами до брами сто ліктів.

24. І повів він мене на південь, і ось там – брама південна; і наміряв він у стовпах і виступах таку саму міру.

25. І вікна в них, і в сінях їхніх – такі ж, як оті вікна: довжиною п’ятдесят ліктів, а ширина – двадцять п’ять ліктів.

26. Сходження до них – сім сходинок, і притвори перед ними; і пальмові прикраси, – одна з того боку, і одна з другого – на стовпах їхніх.

27. І в двір внутрішній вела південна брама; і поміряв він від брами й до брами південної сто ліктів.

28. І привів він мене через південну браму у внутрішній двір; і наміряв у південній брамі ту ж таки міру.

29. І бічні кімнати їхні, і стовпи їхні і притвори їхні – тієї ж міри, і вікна в них і в притворах їхніх були довкола; всього в довжину – п’ятдесят ліктів; а в ширину – двадцять п’ять ліктів.

30. Притвори були довкола довжиною на двадцять п’ять ліктів, а шириною на п’ять ліктів.

31. І притвори були в них на зовнішній двір, і пальми були на стовпах їхніх; сходження до них – на вісім сходинок.

32. І повів мене східною брамою на внутрішній двір; і наміряв в цій брамі таку ж міру.

33. І бічні кімнати їхні і стовпи їхні, і притвори їхні були тієї ж міри; і вікна в них і притворах їхніх були довкола; довжина – п’ятдесят ліктів, а ширина – двадцять п’ять ліктів.

34. Притвори у них були на зовнішній двір, і пальми на стовпах їхніх з одного і другого боку; сходження до них – вісім сходинок.

35. Відтак привів мене до північної брами і наміряв у ній таку ж міру.

36. Бічні кімнати при них, стовпи їхні і притвори їхні і вікна в них були довкола; всього в довжину – п’ятдесят ліктів і в ширину – двадцять п’ять ліктів.

37. Притвори в них були на зовнішній двір, і пальми на стовпах їхніх з того і з другого боку; сходження до них – вісім сходинок.

38. Була також кімната із входом до неї, біля стовпів брами: там обмивають пожертви всеспалення.

39. А в притворі біля брами два столи – з одного боку і два – з другого боку, щоб заколювати на них пожертви всеспалення і пожертви за гріх, і пожертви за злочин.

40. І біля зовнішнього боку при вході в пройму північної брами було два столи, і біля протилежного боку коло притвору біля воріт – два столи.

41. Чотири столи – з одного боку і чотири столи – з другого боку по боках брами: а всього вісім столів, на котрих заколюють пожертви.

42. І чотири столи для приготування всеспалення були з тесаного каміння, довжиною на півтора ліктя і шириною на півтора ліктя, а висотою на один лікоть; на них кладуть знаряддя для заклання пожертви всеспалення та інших пожертв.

43. І гачки завширшки з одну долоню приладнані були до стін будівлі довкола, а на столах клали жертовне м’ясо.

44. Зовні внутрішніх кімнат були кімнати для співаків; на внутрішньому дворі, з боку північної брами, одна звернена чільним боком на південь, а друга, з боку південної брами – звернена лицем на північ.

45. І сказав він мені: Це кімната, котра лицем на південь – для священників, що пильнують на сторожі храму;

46. А кімната, котра чільним боком на північ, – для священників, що пильнують на сторожі жертовника: це сини Садока, котрі одні із синів Левія наближаються до Господа, щоб служити Йому.

47. І наміряв він у дворі сто ліктів довжини, і сто ліктів ширини: він був чотирикутний; а перед храмом стояв жертовник.

48. І привів він мене до притвору храму і наміряв у стовпах притвору п’ять ліктів з одного боку і п’ять ліктів з другого боку; а в брамі – три лікті ширини з одного боку і три лікті з другого.

49. Довжина притвору – двадцять ліктів, а ширина – одинадцять ліктів, і піднімаються до нього десятьма сходинками, і були підпори біля стовпів: одна – з одного боку, а друга – з другого.

1. Потім завів мене до храму і наміряв у стовпах шість ліктів ширини з одного боку і шість ліктів ширини з другого боку, на ширину скинії.

2. У дверях – десять ліктів ширини, і по боках дверей – п’ять ліктів з одного боку і п’ять ліктів з другого боку; і наміряв довжини в храмі сорок ліктів, а ширини – двадцять ліктів.

3. І пішов до середини, і наміряв у стовпах дверей два лікті і в дверях шість ліктів, а ширина дверей – сім ліктів.

4. І відміряв у ньому двадцять ліктів довжини і двадцять ліктів ширини храму, і сказав мені: Це Святе Святих.

5. І наміряв у стіні храму шість ліктів, а ширини в бічних кімнатах довкруж храму, по чотири лікті.

6. Бічних кімнат було тридцять три, кімната біля кімнати; вони заглиблені в стіну, котра біля храму для кімнат довкола, у такий спосіб, що вони з’єднані з нею, але стіни самого храму не торкаються.

7. І він поступово ширшав від поверху до поверху бічними кімнатами, тому що округлість храму тяглася все вище і вище довкіл храму, і тому храм мав більшу ширину вгорі, і з нижнього поверху потрапляли до горішнього через середній.

8. І бачив я верх Дому по всій округлості; бічні кімнати при підлозі мали там міри цілу тростину, шість повних ліктів.

9. Ширина стіни бічних кімнат, що виходили назовні, – п’ять ліктів, і відкритий простір є біля бічних кімнат храму.

10. І між кімнатами відстань двадцять ліктів довкіл усього храму.

11. Двері бічних кімнат ведуть до відкритого простору, одні двері – на північний бік, а другі двері – на південний бік, а ширина цього відкритого майданчика – п’ять ліктів довкіл.

12. Споруда перед майданом на західному боці шириною на сімдесят ліктів; а стіна цієї споруди на п’ять ліктів ширини по колу, а довжина її – дев’яносто ліктів.

13. І наміряв він у храмі сто ліктів довжини, і в майдані, і в прибудові, і в стінах його також сто ліктів довжини;

14. І ширина храму з чільного боку і майдану на схід також сто ліктів.

15. І зміряв довжину будівлі перед закритим простором позаду та його стіни по однім і по другім боці – сто ліктів. Храм усередині, зовнішні притвори,

16. Пороги, дверні бруси і гратчасті вікна, і бічні кімнати колом, в усіх трьох ярусах, навпроти порогів обшиті деревиною і від підлоги до вікон; а вікна були зачинені.

17. Від вершечку дверей як всередині храму, так і зовні, і по всій стіні довкола, всередині і зовні, були різьблені зображення,

18. І були зроблені херувими та пальми, і пальма була між херувимом та херувимом, у кожного херувима два обличчя.

19. З одного боку до пальми обернене людське обличчя, і з другого боку до пальми – образ лева; так учинено у всьому храмі по колові.

20. Від підлоги до верху дверей виготовлені були херувими і пальми, те саме й по стіні храму.

21. У храмі були чотирикутні дверні варцаби, і святиня мала такий самий вигляд, як я бачив.

22. Жертовник був дерев’яний на три лікті висоти і на два лікті довжини; і кути його, і підніжжя його, і стіни його – з дерева; і сказав він мені: Це стіл з гостиною, котра перед Господом.

24. І двері ці на дві дошки, обидві дошки рухливі, дві біля одних дверей і дві дошки біля других;

25. І вирізьблені на них, на дверях храму, херувими і пальми такі ж, які різьблені по стінах; а перед притвором зовні був дерев’яний поміст.

26. І гратчасті вікна з пальмами по той та другий бік були по боках притвору, і в бічних кімнатах храму, і на дерев’яній обшивці.

1. І вивів мене на зовнішній двір північною дорогою і привів мене до кімнат, котрі навпроти майдану і навпроти споруди на північ,

2. До того місця, котре біля північних дверей має в довжину сто ліктів, а в ширину п’ятдесят ліктів.

3. Навпроти двадцяти ліктів внутрішнього двору і навпроти помосту, котрий на зовнішньому дворі, була галерея навпроти галереї на три яруси.

4. А перед кімнатами – хід на десять ліктів шириною, а в глибину – на один лікоть; двері їхні чільним боком на північ.

5. Горішні кімнати – вужчі, тому що галереї забирають у них дещицю навпроти нижніх і середніх кімнат цієї споруди.

6. Вони – на три яруси, і таких стовпів, котрі на подвір’ях, немає в них; тому що вони витесані вужчими навпроти нижніх і середніх кімнат, якщо починати від підлоги.

7. А зовнішня стіна навпроти усіх кімнат від зовнішнього двору, котра складає чільний бік помешкань, має довжини п’ятдесят ліктів;

8. Тому що й кімнати на зовнішньому дворі займають тільки п’ятдесят ліктів довжини, і ось перед храмом сто ліктів.

9. А знизу – хід до усіх кімнат зі східного боку, коли проходять до них із зовнішнього двору.

10. На ширину стіни двору на схід перед майданом і перед спорудою були кімнати.

11. І хід перед ними – такий самий, як і в отих кімнатах, котрі обернені на північ, така сама довжина, як у тих, і така ж ширина, і всі виходи їхні і упорядження їхнє, і двері їхні такі самі, як у тих.

12. Такі самі двері, як у кімнат, котрі на південь, і для входу до них – двері біля самої дороги, котра проходила рівненько упродовж стіни на схід.

13. І сказав він мені: Кімнати на північ, і кімнати на південь, котрі перед майданом, є кімнати святині, у котрих священники, що наближаються до Господа, з’їдають посвячені пожертви; там вони кладуть також найсвятіші пожертви, і хлібне приношення, і пожертву за гріх, і пожертву за злочин, бо це – місце святе.

14. Коли увійдуть туди священники, то вони не можуть виходити з цього святого місця на зовнішнє подвір’я, аж доки не залишать там шатів своїх, в котрих служили, бо вони – святощі; вони мусять одягнути на себе іншу одежу, і лиш по тому виходити до народу.

15. Коли скінчив він вимірювання внутрішнього храму, то вивів мене брамою, оберненою чільним боком на схід, і почав вимірювати його довкола.

16. Він виміряв східний бік тростиною виміру, і наміряв тростиною виміру всього п’ятсот тростин;

17. На північному боці тією ж тростиною виміру наміряв всього п’ятсот тростин;

18. На південнім боці наміряв тростиною виміру також п’ятсот тростин.

19. Відтак, повернувши до західного боку, наміряв тростиною виміру п’ятсот тростин.

20. З усіх чотирьох боків він виміряв його; довкола нього був мур завдовжки в п’ятсот тростин і п’ятсот тростин шириною, щоб відділити святе місце від несвятого.

1. І привів мене до брами, до тієї брами, котра обернена чільним боком на схід.

2. І ось, слава Бога Ізраїлевого йшла від сходу, і голос Його, – як легіт глибокої води, і земля осяялася від Слави Його.

3. Це видіння було таке саме, яке я бачив раніше, точнісінько таке, як я бачив, коли приходив повідати загибель місту, і видіння, схожі на видіння, котрі я бачив біля річки Кевар. І впав я на обличчя моє.

4. І Слава Господня увійшла до храму через браму, обернену чільним боком на схід.

5. І підняв мене Дух і завів мене до внутрішнього двору, і ось Слава Господня виповнила увесь храм.

6. І я чув когось, що говорив до мене з храму, а той муж стояв біля мене.

7. І сказав мені: Сину людський! Оце місце престолу Мого і місце стопам ніг Моїх, де Я буду жити серед синів Ізраїлевих повіки; і дім Ізраїля не буде вже зневажати святого ймення Мого, ні вони, ні царі їхні блудом своїм і трупами царів своїх на пагорбах їхніх.

8. Вони ставили свого порога біля Мого порога і свої одвірки біля Моїх одвірків, аж так, що одна стіна була між Мною і ними, і зневажали святе ймення Моє мерзотами своїми, котрі чинили, і за те Я вигубив їх у гніві Моєму.

9. А тепер вони відкинуть од Мене свої блудодіяння і трупи царів своїх, і Я буду жити серед них вічно.

10. Ти, сину людський, сповісти домові Ізраїля про оцей храм, щоб вони засоромилися беззаконня свого, і щоб зняли з нього розміри.

11. І якщо вони засоромляться від усього того, чого наробили, то покажи їм, як виглядає храм і розташування його, і виходи його і входи його, і всі обриси його, і всі приписи його, і всі образи його, і всі закони його, і напиши перед очима їхніми, щоб вони зберігали всі обриси його, і всі приписи його, і вчиняли за ними.

12. Ось закон храму: На вершечку гори увесь простір його довкола – Святе Святих; ось закон храму.

13. І ось розміри жертовника в ліктях, лічіть лікоть до ліктя з долонею: Підвалина – лікоть, ширина – з лікоть таки; і пояс по всіх крайчиках його на одну п’ядь; і ось задній бік жертовника.

14. Від підвалин, що в землі, до нижнього виступу два лікті, а шириною він на один лікоть; від малого виступу до великого виступу – чотири лікті, а ширина його – один лікоть.

15. А сам жертовник висотою на чотири лікті; і піднімаються вгору з того жертовника чотири роги.

16. Жертовник має дванадцять ліктів довжини і дванадцять ширини; він чотирикутний на всі свої чотири боки.

17. А в майданчику чотирнадцять ліктів довжини і чотирнадцять ліктів ширини на всі чотири боки його, і довкола нього пояс на півліктя, а підмурок його на лікоть довкола, а сходинки до нього – зі сходу.

18. І сказав він мені: Сину людський! Так говорить Господь Бог: Ось приписи жертовника на той день, коли його виготовлять для приношення на ньому всеспалення і для окроплення його кров’ю.

19. Священникам від коліна Левиїного, котрі з племени Садокового, що наближаються до Мене, щоб служити Мені, говорить Господь Бог: дай теля із череди биків на пожертву за гріх;

20. І візьми крови його, і покропи на чотири роги його і на чотири кути майданчика, на пояс навколо, і отак очисть його і освяти його.

21. І візьми теля на пожертву за гріх, і спали його на вибраному місці Дому поза святинею.

22. А другого дня на пожертву за гріх принеси з козячого стада козла без вади, і нехай очистять жертовника так само, як очищали телят.

23. А коли скінчиш очищення, приведи із череди биків теля без вади, і з отари овець – барана без вади.

24. І принеси їх перед лице Господнє; і священники кинуть на них солі і піднесуть їх на всеспалення Господові.

25. Сім днів принось на пожертву за гріх по козлові на щодень; також нехай приносять на пожертву по теляті із череди биків і по баранові з отари овець без вади.

26. Сім днів вони мають очищати жертовника і освячувати його, і наповнювати руки свої.

27. А по закінченні цих днів, на восьмий день і надалі священники будуть приносити на жертовнику ваші всеспалення і вдячні пожертви, і Я буду милостивий до вас, говорить Господь Бог.

1. І привів мене назад до зовнішньої брами святині, оберненій чільним боком на схід, і вона була замкнена.

2. І сказав мені Господь: Брама буде зачинена, не відчиниться, і жодний чоловік не увійде нею; бо Господь, Бог Ізраїлів, увійшов через неї, і вона буде замкнена.

3. А щодо князя, він, як князь, сяде в ній, щоб їсти хліб перед Господом; увійде через притвор цієї брами і тим самим шляхом вийде.

4. Потім привів мене через браму північну перед чільний бік храму, і я побачив, і ось, слава Господня виповнила дім Господа, і впав я ниць на лице моє.

5. І сказав мені Господь: Сину людський! Привертай серце до всього і дивися очима твоїми, і слухай вухами твоїми все, що Я кажу тобі про всі ухвали дому Господа і про всі закони його; і привертай серце твоє до входу до храму і до всіх виходів із святині.

6. І скажи бунтівному домові Ізраїля: Так говорить Господь Бог: Досить вам, доме Ізраїлів, чинити мерзоти ваші;

7. Уводити синів чужих, необрізаних серцем і необрізаних плоттю, щоб вони були в Моїй святині і опоганювали храм Мій, підносити хліб Мій, лій і кров, і порушувати заповіта Мого усілякими мерзотами вашими.

8. Ви не виконували сторожу біля святощів Моїх, а залишали замість себе їх для сторожі у Моїй святині.

9. Так говорить Господь Бог: Жодний чужий син, необрізаний серцем і необрізаний плоттю, не повинен входити до святині Моєї, навіть той чужий син, котрий живе серед синів Ізраїля.

10. Так само й левити, котрі ухилилися від Мене, коли Ізраїль відступився, котрі покинули Мене, блукали слідом за ідолами, дістануть покарання за свою провину.

11. Вони будуть служити у святині Моїй, як сторожі біля воріт храму і прислужники біля храму; вони будуть заколювати для народу всеспалення та інші пожертви і будуть стояти перед ними для служіння їм.

12. За те, що вони служили їм перед ідолами їхніми і були для дому Ізраїлевого спокусою до нечестя, Я підняв на них руку Мою говорить Господь Бог, і вони дістануть покарання за провину свою;

13. Вони не будуть наближатися до Мене, щоб священнодіяти переді Мною і підступати до всіх святинь Моїх, до Святого Святих, але будуть нести на собі безчестя своє і мерзоти свої, котрі вчиняли.

14. Учиню їх сторожою храму для всіх служінь його і для всього, що звершується в ньому.

15. А священники з левитів, сини Садокові, котрі в пору відступництва синів Ізраїлевих від Мене постійно стояли на сторожі святині Моєї, ті будуть наближатися до Мене, щоб служити Мені, і будуть поставати перед лицем Моїм, щоб приносити Мені лій та кров, говорить Господь Бог.

16. Вони будуть входити до святині Моєї і наближатися до гостини Моєї, щоб служити Мені і пильнувати сторожу Мою.

17. Коли прийдуть до брами внутрішнього двору, тоді одягнуться в одежу лляну, а вовняне не повинно бути на них під час служіння їхнього на брамі внутрішнього двору і всередині храму.

18. Завої на головах їхніх мають бути лляні, і спідня одежа на їхніх крижах має бути також лляною; в поту вони не мусять підперізуватися.

19. А коли виникне потреба вийти на зовнішнє подвір’я, на зовнішнє подвір’я до народу, тоді вони повинні скинути шати свої, в котрих вони служили, і залишити їх в священних кімнатах, і зодягнутися в іншу одежу, щоб священними шатами своїми не торкатися народу.

20. І голови свої вони не повинні голити і не повинні відпускати волосся, а нехай безпремінно стрижуть голови свої.

21. І вина нехай не п’є жодний із священників, коли йде на внутрішнє подвір’я.

22. Ні вдови, ні розведеної з чоловіком вони нехай не беруть собі за дружин, а лише можуть брати собі дівчат з роду дому Ізраїлевого і вдову, що залишилася вдовою від священника.

23. Вони мають навчати народ Мій відрізняти святе від несвятого і пояснювати їм, що нечисте і що чисте.

24. При складних позовах вони повинні брати участь у суді, і, за приписами Моїми, судити їх, і пильнувати закони Мої і ухвали Мої про всі свята Мої і свято берегти суботи Мої.

25. До мертвого чоловіка ніхто з них не повинен підходити, щоб не стати нечистим: тільки заради батька і матері, заради сина чи доньки, брата і сестри, котра не була заміжня, можна їм учинити себе нечистими.

26. А по його очищенні долучать йому ще сім днів очищатися.

27. І того дня, коли йому необхідно буде увійти до святині у внутрішньому дворі, щоб служити біля святині, він мусить принести пожертву за гріх, говорить Господь Бог.

28. А що до спадку їхнього, то Я – їхній спадок. І володінь не давайте їм в Ізраїлі: Я – їхнє володіння.

29. Вони будуть їсти від хлібного приношення, від пожертви за гріх і пожертви за злочини; і все закляте в Ізраїля їм також належить.

30. І перше з усяких первістків і всілякого вашого приношення, з чого б не складалися приношення ваші, належить священникам; і перше мливо від вашого млива віддайте священникові, щоб над домом твоїм спочило благословення.

31. Жодної мертвечини і нічогісінько розтерзаного звіром, ні з птахів чи худоби, не можуть їсти священники.

Розподіл ділянок землі.
Частина присвячена Господові.

1. Коли будете за жеребом ділити землю на спадок, тоді виділіть священну ділянку Господові на двадцять п’ять тисяч тростин довжиною і десять тисяч шириною; нехай буде святим оце місце у всьому обсязі своєму довкола.

2. Від нього до святині відійде чотирикутник по п’ятсот тростин довкіл, і довкола нього майдан на п’ятдесят ліктів.

3. Із цієї міри відміряй двадцять п’ять тисяч тростин у довжину і десять тисяч в ширину, де буде святиня, Святе Святих.

4. Оця священна частина землі буде належати священникам, служителям святині, що приступатимуть до служіння Господові; це буде для них місцем для домів і святинею для святині.

5. Двадцять п’ять тисяч тростин довжини і десять тисяч ширини будуть належати левитам, служителям храму, як їхнє володіння, де будуть жити.

6. А місту у власність дайте п’ять тисяч (тростин) ширини і двадцять п’ять тисяч довжини, навпроти священого місця, виділеного Господові; воно належати мусить всьому домові Ізраїля.

7. І князеві дайте спадок по той і по другий бік від священного місця, так само й біля міського володіння, на захід із західного боку і на схід із східного боку, довжиною порівно з одним із тих наділів від західної межі до східної.

8. Це його земля, його володіння в Ізраїлі, щоб князі Мої надалі не чинили утисків народові Моєму, і щоб надали землю домові Ізраїля за колінами його.

9. Так говорить Господь Бог: Досить вам, князі Ізраїля! Відкиньте образи і гноблення і звершуйте суд, і правду, припиніть витісняти Мій народ з його володінь, говорить Господь Бог.

10. Нехай будуть у вас належні ваги і належна ефа і неоманливий бат.

11. Ефа і бат мають бути однакової міри, аж так, щоб бат містив у собі десяту частку хомера, і ефа десяту частку хомера; міра їхня має визначатися за хомером.

12. У шеклі – двадцять ґер; а двадцять шеклів, двадцять п’ять шеклів і п’ятнадцять шеклів складати будуть у вас міну.

13. Оце та данина, котру ви маєте приносити князеві: шосту частину ефи від хомеру пшениці і шосту частину ефи від хомеру ячменю;

14. Ухвала про єлей: Від кора єлею десяту частку бата; десять батів складуть хомер, тому що в хомері десять батів;

15. Одну вівцю з отари на двісті овець з родючого пасовиська Ізраїля: усе це для хлібного приношення, і всеспалення, і вдячної пожертви, на очищення їхнє, – говорить Господь.

16. Увесь народ краю має чинити це приношення князеві в Ізраїлі.

17. А на обов’язках князя будуть покладатися всеспалення і хлібні приношення, і поливання на свята і в новомісяччя, і в суботи, під час усіх урочистостей дому Ізраїля; він має приносити пожертву за гріх, і хлібне приношення, і всеспалення, і пожертву вдячности, для очищення дому Ізраїля.

18. Так говорить Господь Бог: Першого місяця, першого дня місяця візьми з череди биків теля без вади і очисти святиню.

19. Священник нехай візьме крови од цієї пожертви за гріх і покропить нею на одвірки храму і на чотири кути майданчика біля жертовника, і на одвірки брами внутрішнього двору.

20. Те саме вчини і сьомого дня місяця за тих, що грішать помилково і за простотою, і отак очищайте храм.

21. Першого місяця, чотирнадцятого дня місяця має бути у вас Пасха, свято семидення, коли треба їсти опрісноки.

22. Того дня принесе князь за себе і за увесь народ краю теля на пожертву за гріх.

23. І впродовж семи днів свята він має приносити на всеспалення Господові кожного дня по сім телят і по сім баранів без вади, і на пожертву за гріх щоденно по козлові з козячої отари.

24. Хлібного приношення він має приносити по ефі на теля і по ефі на барана, і по гіну єлею на ефу.

25. Сьомого місяця, п’ятнадцятого дня місяця, на свято, упродовж семи днів він має приносити те саме: таку ж пожертву за гріх, таке ж усеспалення, і стільки ж хлібного приношення та стільки ж єлею.

1. Так говорить Господь Бог: Брама внутрішнього двору, обернена чільним боком на схід, має замикатися упродовж шести днів праці, а суботнього дня вона має бути відчинена і за дня новомісяччя має бути відчинена.

2. Князь піде через зовнішній притвор брами і стане біля одвірка цієї брами; і священники звершать його всеспалення і його вдячну пожертву; і він біля порога брами поклониться Господові, і вийде, а брама залишиться відчиненою до вечора.

3. І народ краю буде поклонятися Господові біля входу до брами, в суботи і в новомісяччя.

4. Усеспалення, котре князь принесе Господові суботнього дня, має бути із шести ягнят без вади, а також із барана без вади.

5. Хлібного приношення – ефа на барана, а на ягнят хлібного приношення, скільки рука подасть, а єлею – гін на ефу.

6. У день новомісяччя будуть приноситися ним із череди биків теля без вади, а також шестеро ягнят і барана без вади.

7. Хлібного приношення він принесе ефу на теля, і ефу на барана, а на ягнят, скільки рука його подасть, і єлею – гін на ефу.

8. І коли приходити буде князь, то має входити через притвор брами і тим самим шляхом виходити.

9. А коли народ краю буде приходити перед обличчя Господа на свята, то мусить, зайшовши північною брамою для поклоніння, вийти південною брамою, а ті, що зайшли південною брамою, мають виходити північною брамою; він не мусить виходити тією самою брамою, котрою зайшов, а має виходити протилежною.

10. І князь мусить бути серед них; коли вони входять, входить і він; і коли вони виходять, виходить і він.

11. І на свята, і в урочисті дні хлібного приношення від нього має бути по ефі на теля і по ефі на барана, а на ягнят, – скільки подасть рука його, і єлею – по гіну на ефу.

12. А якщо князь від серця свого захоче принести всеспалення чи пожертву вдячности Господові, то мають відчинити йому браму, що обернена чільним боком на схід, і він звершить своє всеспалення і свою пожертву вдячности так само, як звершив суботнього дня, і по цьому він вийде, і по виході його брама зачиниться.

13. Кожного дня принось Господові на всеспалення однорічне ягня без вади: щоранку принось його.

14. А хлібного приношення долучай до нього щоранку шосту частку ефи і єлею третю частку гіна, щоб розчинити борошно; ось така вічна ухвала про хлібне приношення Господові – назавжди.

15. Нехай приносять у всеспалення ягня і хлібне приношення і єлей щоранку постійно.

16. Так говорить Господь Бог: Якщо князь дає комусь із синів своїх дарунок, то це має перейти у спадок і його синам; це володіння їхнє має бути спадковим.

17. А якщо він дасть із спадщини своєї кому-небудь із рабів своїх подарунок, то це буде належати йому тільки до року звільнення, а тоді повернеться князеві. Лише до синів його має переходити спадщина його.

18. Але князь не може брати із спадкової ділянки народу, витісняти їх із володіння їхнього; тільки зі свого володіння він може наділяти дітям своїм, щоб ніхто з народу Мого не став вигнанцем із свого володіння.

19. І привів він мене тим проходом, котрий з боку брами, до святощів-кімнат для священників, що були обернені чільним боком на північ, і ось, там одне місце стороною на захід.

20. І сказав мені: Оце місце, де священники мають варити пожертву за злочини і пожертву за гріх, де мусять пекти хлібне приношення, не виносячи його на зовнішній двір для освячення народу.

21. І вивів мене на зовнішній двір і провів мене по чотирьох кутах двору, і ось, на кожному розі двору іще двір.

22. У всіх чотирьох кутах двору були покриті подвір’я на сорок ліктів довжини і тридцять ширини, однієї міри на всіх чотирьох кутах.

23. І довкола всіх їх чотирьох – стіни, а біля стін налаштовані місця для приготування їжі по колу.

24. І сказав мені: Ось куховарні, де служителі храму варять пожертви народні.

1. Потім привів мене назад до дверей храму, і ось, з-під порога храму тече вода на схід, бо храм стояв чільним боком на схід, і вода витікала з-під правого боку храму, обіч південного боку жертовника.

2. І вивів мене північною брамою, і зовнішнім шляхом обвів мене до зовнішньої брами, шляхом, що був обернений на схід; і ось, вода тече з правого боку.

3. Коли той муж рушив на схід, то в руці тримав шнура і відміряв тисячу ліктів, і повів мене по воді, води було по кісточки.

4. І ще відміряв тисячу, і повів мене по воді; води стало по коліна. І ще відміряв тисячу, і повів мене; вода сягала крижів;

5. І ще відміряв тисячу, і тут уже був такий бурхливий потік, через який я не зміг би перейти, тому що вода була так зависоко, що належало пливти, а переходити вже не можна було через цей потік.

6. І сказав мені: Бачив, сину людський?! І повів мене назад до берега цього потоку.

7. І коли я прийшов назад, і ось на берегах потоку було багато дерев по обидва боки.

8. І сказав мені: Ця вода тече на схід землі, збіжить на рівнину і впаде до моря; і води його уздоровляться.

9. І всіляка жива істота, яка плазує там, де увійде струмень, буде жива; і риби буде вельми багато, тому що увійде туди ця вода, і води в морі уздоровляться, і куди увійде цей потік, то все там живим буде.

10. І будуть стояти біля нього рибалки від Ен-Ґеді й аж до Ен-Елгаїму, будуть закидати сіті свої, і риба буде за родом своїм, і, наче у великому морі, риби буде вельми багато.

11. Болота його і калюжі його, котрі не уздоровляться, будуть залишені для солі.

12. Біля потоку уздовж берегів його по обидва боки будуть рости всілякі дерева, що приносять їжу; листя їхнє не буде в’янути, і плодів на них не буде меншати; щомісяця будуть дозрівати нові, тому що вода для них витікає із святині; плоди їхні будуть використовуватися на їжу, а листя – на лікування.

13. Так говорить Господь Бог: Ось розподіл, за котрим ви маєте поділити землю у спадок дванадцятьом колінам Ізраїлевим: Йосипові – два наділи.

14. І успадкуйте її, як один, так і другий; бо Я піднімав руку Мою і присягався віддати її батькам вашим.

15. І ось межа землі: на північному рубежі, починаючи від Великого моря, через Хетлон, по дорозі до Цедаду,

16. Хамат, Берота, Сівраїм і Хацар, що між Дамаським і Хаматським кордонами, котрий на рубежі Хаврану.

17. І буде кордон від моря до Хацар-Енону, кордон з Дамаском, і далі на півночі межа Хамату; це північний рубіж.

18. А східний рубіж ведіть поміж Хавраном і Дамаском, між Ґілеадом і землею Ізраїльською, по Йордані, від північного рубежу до східного моря, це – східний рубіж.

19. А південний рубіж з південного боку від Тамару до води Меріват-Кадешу, і за течією потоку до Великого моря: це – південний рубіж на півдні.

20. А західний рубіж – Велике море, від південного кордону до місцини навпроти Хамату; це – західний рубіж.

21. І поділіть собі цю землю на наділи за колінами Ізраїлевими.

22. І наділіть її за жеребом у спадок собі і чужинцям, що живуть серед вас, котрі народили у вас дітей; і вони серед синів Ізраїля мають вважатися рівними з місцевими мешканцями, і вони матимуть свою частку серед колін Ізраїлевих.

23. У котрому коліні живе чужинець, у тому й дайте йому спадок його, говорить Господь Бог.

1. Ось імена племен: На північному рубежі по дорозі від Хетлону, що далі йде на Хамат, Хацар-Енан, від північного кордону Дамаску по дорозі на Хетлон: усе це від сходу до моря один наділ для Дана.

2. Біля кордону Дана, від східного рубежу до західного, – це один наділ Ассирові.

3. Біля кордону Ассира, від східного рубежу до західного, це – один наділ Нафталі.

4. Біля кордону Нафталі, від східного рубежу до західного, це – наділ Манасії.

5. Біля кордону Манасіїного, від східного рубежу до західного, – це наділ Ефраїмові.

6. Біля кордону Ефраїмового, від східного рубежу до західного, це – наділ Рубенові.

7. Біля кордону Рубенового, від східного рубежу до західного, це – один наділ Юді.

8. А біля кордону Юдиного, від східного рубежу до західного – свята ділянка, шириною на двадцять п’ять тисяч тростин, а довжиною порівно з іншими наділами, від східного рубежу до західного; серед нього будуть святощі.

9. Ділянка, котру ви присвятите Господові, довжиною буде на двадцять п’ять тисяч, а шириною на десять тисяч тростин.

10. І ця священна ділянка має належати священникам, на північ двадцять п’ять тисяч і до моря в ширину десять тисяч і на схід в ширину десять тисяч, і на південь довжиною на двадцять п’ять тисяч тростин, і серед нього будуть святощі Господові.

11. Це присвятіть священникам із синів Садокових, котрі стояли на сторожі Моїй, котрі під час відступництва синів Ізраїлевих не відступили від Мене, як відкинулися інші левити.

12. Їм буде належати ця частина землі із священної ділянки, святиня із святинь, біля рубежу левитів.

13. І левити дістануть також біля рубежів священників двадцять п’ять тисяч довжиною і десять тисяч тростин шириною і вся довжина – двадцять п’ять тисяч, а ширина – десять тисяч тростин.

14. І з цієї частки вони не можуть ні продати, ні проміняти; і першоплід землі не може переходити до інших, тому що це – святощі Господні.

15. А решту п’ять тисяч шириною з двадцятьма п’ятьма тисячами довжиною наділяються місту для спільного користування, на заселення і на передмістя; місто буде посередині.

16. І ось розміри його: Північний бік – чотири тисячі п’ятсот і південний бік – чотири тисячі п’ятсот, східний бік – чотири тисячі п’ятсот, і західний бік – чотири тисячі п’ятсот тростин.

17. А передмістя міста на північ двісті п’ятдесят, і на схід – двісті п’ятдесят, і на південь двісті п’ятдесят, і на захід двісті п’ятдесят тростин.

18. А що залишиться від довжини навпроти священної ділянки – десять тисяч на схід і десять тисяч на захід, усі плоди з цієї землі мають бути для харчування тим, що працюють у місті.

19. А працювати у місті можуть робітники з усіх племен Ізраїлевих.

20. І всю вибрану ділянку на двадцять п’ять тисяч довжини і на двадцять п’ять тисяч ширини, чотирикутну, виділіть для священного наділу, з урахуванням володінь міста.

21. А решта – князеві. Як з боку священної ділянки, так і з боку володінь міста, проти двадцяти п’яти тисяч тростин до східного рубежу ділянки, і на захід проти двадцяти п’яти тисяч біля західного рубежу співмірно з оцими наділами, наділ князеві, так що священна ділянка і святиня буде в його середині.

22. А те, що залишиться від володінь левитів і від володінь міста у проміжку між ними, належить також князеві; проміжок між кордоном Юдиним і між кордоном Беньяміновим буде належати князеві.

23. А решта від племен, від східного рубежу до західного – один наділ Беньямінові.

24. Біля кордону Беньямінового, від східного рубежу до західного – один наділ Симеонові;

25. Біля кордону Симеонового, від східного рубежу до західного – один наділ Іссахарові.

26. Біля кордону Іссахарового, від східного рубежу до західного – один наділ Завулонові.

27. Біля кордону Завулонового, від східного рубежу до західного – один наділ Ґадові.

28. А біля кордону Ґадового на південному рубежі проходить південний рубіж від Тамару до води Меріват-Кадешу, вздовж потоку до Великого моря.

29. Ось земля, котру ви за жеребом поділите племенам Ізраїлевим, і ось наділи їхні, говорить Господь Бог.

30. І ось виходи міста: з північного боку міри чотири тисячі п’ятсот;

31. І брами міста називаються йменнями племен Ізраїлевих; на північ три брами: Брама Рубенова одна, Брама Юдина одна, Брама Левійова одна.

32. Із східного боку міри чотири тисячі п’ятсот, і три брами: Брама Йосипова одна, Брама Беньямінова одна, Брама Данова одна;

33. І з підвенного боку міри чотири тисячі п’ятсот, і три брами: Брама Симеонова одна, Брама Іссахарова одна, Брама Завулонова одна.

34. З морського боку міри чотири тисячі п’ятсот; брам тут також три: Брама Ґадова одна, Брама Асирова одна, Брама Нафталі одна.

35. А всього довкола – вісімнадцять тисяч. А ім’я місту від того дня буде: Господь там.