Головна   Бут   Вих   Лев   Чис   П.Зак ♦  І.Нав   Суд   Рут   1Цар   2Цар   3Цар   4Цар   1Літ   2Літ ♦  Єздр   Неєм   Ест   Йова   Псал   Прит   Екк   П.Пісн ♦  Ісаї    Єрем   Пл.Єр   Єзек   Дан   Осії   Йоїла   Ам   Овд   Йони   Міх   Наум   Авак   Соф   Огія   Зах   Малах ♦  Мат   Мрк   Лук   Іван ♦  Діян   Яков   1Пет   2Пет   1Ів   2Ів   3Ів   Юди   Рим   1Кор   2Кор   Гал   Ефес   Фил   Кол   1Сол   2Сол   1Тим   2Тим   Тита   Филм   Євр   Одкр

Євангелія від Луки

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24

Луки 1

1. Через те, що чимало (людей) почали складати оповідь про цілком відомі поміж собою події,

2. Як повідали нам ті, що були від самого початку самовидцями і служниками Слова, –

3. То поклав собі і я, після уважного вивчення всього від початку описати тобі за перебігом подій, високодостойний Теофіле,

4. Щоб ти пізнав несхитні підвалини того вчення, в котрому був наставлений.

5. За днів Ірода, царя Юдейського, був священник з черги Авії, на ім’я Захарія, та його дружина з роду Ааронового, а ім’я їй Єлисавета.

6. Обидвоє вони були праведні перед Богом, вчиняючи за всіма заповідями і приписами Господніми бездоганно.

7. У них не було дітей, бо Єлисавета була неплідна, і обидвоє були вже в літах похилих.

8. Одного разу, коли він за своєю чергою служив перед Богом,

9. За жеребом, за звичаєм, як було у священників, довелося йому зайти до храму Господнього для кадіння,

10. А вельми багато народу молилося зовні, під час кадіння,

11. Тоді з’явився йому Ангел Господній, стоячи з правого боку жертовника кадильного.

12. Захарія побачив його, збентежився, і страх виповнив його.

13. Та Ангел сказав йому: Не бійся, Захаріє, бо почута молитва твоя, і дружина твоя Єлисавета народить тобі сина, і назвеш йому ім’я Іван;

14. І буде тобі радість і втіха, і багато (людей) через народження його будуть радіти;

15. Бо він буде великим перед Господом і не буде пити вина, і напою п’янкого, і виповниться Духом Святим ще від лона матері своєї;

16. І багатьох із синів Ізраїля наверне до Господа, Бога їхнього.

17. І прийде передніше перед Ним у дусі і силі Іллі, аби повернути серця батьків дітям, і невпокореним – напрям думок праведних, аби явити Господові народ приготовлений.

18. І сказав Захарія Ангелові: По чому я довідаюся про це? Адже я старий, і дружина моя в літах похилих.

19. Ангел сказав йому у відповідь: Я Гавриїл, що стою перед Богом, і посланий, щоб говорити з тобою, і благовістити тобі це.

20. Але ти мовчатимеш і не будеш розмовляти аж до того дня, як усе це станеться, за те, що ти не повірив словам моїм, котрі справдяться свого часу.

21. А тим часом, народ наджидав Захарію і дивувався, що він зволікає в храмі.

22. Проте він, коли вийшов, уже не міг говорити до них; і вони зрозуміли, що він бачив видіння у храмі; і він подавав їм знати жестами і залишався німим.

23. А коли скінчилися дні служіння його, повернувся до свого дому.

24. По цих днях зачала Єлисавета, дружина його, і таїлася п’ять місяців, кажучи:

25. Так учинив мені Господь за цих днів, коли зглянувся наді мною,і щоб зняти з мене ганьбу між людьми.

26. А шостого місяця (від зачяття Івана), послано було Ангела Гавриїла від Бога до міста Галілейського, що йменувалося Назарет,

27. До діви, зарученої з мужем на ім’я Йосип, з дому Давидового; а ймення Діви – Марія.

28. Коли Ангел зайшов до неї, то сказав: Радій Благодатна! Господь з тобою; благословенна ти поміж жінками.

29. А вона, як побачила його, збентежилася цими словами і міркувала, а що воно за вітання таке.

30. І сказав їй Ангел: Не бійся, Маріє, бо ти надбала благодаті у Бога.

31. І ось, ти в лоні зачнеш, і породиш Сина, і назвеш Йому ймення: Ісус;

32. Він буде великим і назветься Сином Всевишнього; і дасть Йому Господь Бог престол Давидів, батька Його;

33. І буде царювати над домом Якова повіки, і царству Його не буде кінця.

34. Але Марія сказала Ангелові: Як станеться таке, коли я чоловіка не знаю?

35. Ангел сказав їй у відповідь: Дух Святий виповнить тебе, і сила Всевишнього обгорне тебе; а тому й народжуване Святе назветься Сином Божим.

36. Ось, і Єлисавета, родичка твоя, що називається неплідною, і вона зачала сина в старості своїй і їй уже шостий місяць;

37. Бо у Бога не залишиться безсилим жодне слово.

38. Тоді Марія сказала: Ось, я – служниця Господня; нехай буде мені за словом твоїм, і відійшов од неї Ангел.

39. Підвівшися за цих днів, Марія квапливо подалася до нагірної країни, до міста Юдиного.

40. І зайшла в дім Захарії, і привітала Єлисавету.

41. Коли Єлисавета зачула вітання Марії, то немовля здригнулося їй у лоні; і Єлисавета виповнилася Духом Святим,

42. І вигукнула дужим голосом, і сказала: Благословенна ти серед жінок, і благословенний плід лона твого!

43. І звідки це мені, що прийшла Матір Господа мого до мене?

44. Бо коли голос вітання твого дійшов до слуху мого, здригнулося немовлятко радісно в лоні моєму;

45. І щаслива та, що повірила, тому що справдиться повідане їй від Господа.

46. І сказала Марія: Звеличує душа моя Господа,

47. І зрадів дух мій у Бозі, Рятівникові Моєму,

48. Що зглянувся Він на покору служниці Своєї; бо віднині всі покоління називатимуть мене Благословенною,

49. Що витворив мені велич Могутній, і святе ймення Його,

50. І милість Його від роду й до роду для тих, що бояться Його;

51. Явив силу рамена Свого; розпорошив пихатих помислами серця їхнього.

52. Поскидав сильних з престолів і підніс сумирних;

53. Голодних виповнив добром, а багатих відпустив ні з чим;

54. Прийняв Ізраїля, служника Свого, пригадавши милість,

55. Як повідав батькам нашим, до Авраама і насінню його до віку.

56. А пробула Марія з нею близько трьох місяців і повернулася до свого дому.

57. А Єлисаветі надійшов час породити, і вона народила сина.

58. І почули сусіди і родичі її, що звеличив Господь милість Свою над нею, і раділи з нею.

59. Восьмого дня прийшли обрізувати немовлятко, і хотіли назвати його на ймення батька його, Захарією.

60. На це матір його сказала: Ні, а назвати його Іваном.

61. І сказали їй: Нікого нема в твоєму роду, хто називався б цим ім’ям.

62. І запитували жестами у батька його, як би він хотів назвати його.

63. Він попросив дощечку і написав: Іван ймення йому. І всі здивувалися.

64. І тієї ж хвилі відкрилися уста його і звільнився язик його, і він почав говорити, і прославив Бога.

65. І був острах на всіх, що мешкали довкола них, і оповідали про це по всій нагірній країні Юдейській.

66. Усі, хто чув, поклали це в серце своє і казали: Ким же буде немовля оце? І рука Господня була з ним.

67. І Захарія, батько його, виповнився Духом Святим і пророкував, кажучи:

68. Благословенний Господь, Бог Ізраїля, що навідав народ Свій, і витворив визволення йому.

69. І підніс рога спасіння нам у домі Давида, служника Свого,

70. Як звістив устами святих пророків Своїх, що були од віку,

71. Що врятує нас від ворогів наших і від руки усіх ненависників наших,

72. Витворить милість з батьками нашими і пригадає Святого Заповіта Свого.

73. Присягу, котрою Він присягався Авраамові, батькові нашому, дати нам,

74. Безбоязно, після визволення від руки ворогів наших,

75. Служити Йому в святості і правді перед Ним упродовж усіх днів життя нашого.

76. А ти, дитятко, назвешся пророком Всевишнього, бо підеш перед лицем Господа, – шляхи Йому приготувати.

77. Щоб дати народові Його розуміння порятунку в прощенні гріхів їхніх,

78. Через ласкаве милосердя Бога нашого, Котрим навідав нас Світлом з висоти,

79. Щоб освітити тих, хто перебував в темряві і в тіні смертельній, щоб спрямувати ноги наші на шлях миру.

80. А немовлятко зростало, зміцнювалося духом, і було в пустелях до з’яви своєї Ізраїлеві.

Луки 2    ⇧

Народження Ісуса. Його ймення.

1. За тих днів вийшов наказ від кесаря Августа вчинити перепис по всій землі.

2. Це був перший перепис, коли у Сирії володарював Квіриній.

3. І пішли всі записуватися, кожне до свого міста.

4. Пішов також і Йосип з Галілеї, з міста Назарету, що в Юдеї, у місто Давидове, що називалося Віфлеєм, тому що він був із дому і міста Давидового,

5. Записатися з Марією, заручену йому дружиною, котра була вагітна.

6. А коли вони були там, то настав час їй породити;

7. І породила Сина свого первістка, і сповила Його, і поклала Його в ясла, тому що не було їм місця в заїзді.

8. У тій країні були на полі пастухи, котрі утримували нічну сторожу біля череди своєї.

9. Аж раптом Ангел постав перед ними, і слава Господня осяяла їх, і виповнилися страхом великим.

10. І сказав їм Ангел: Не бійтеся; я звіщаю вам велику радість, котра буде всім людям:

11. Бо нині народився вам у місті Давидовому Рятівник, Котрий є Христос Господь;

12. І ось вам ознака: Ви знайдете Немовлятко сповите – у яслах лежатиме.

13. І раптом з’явилося з Ангелом численне військо небесне, що прославляло Бога і гукало:

14. Слава Богові на висоті, і на землі мир, а в людях добра воля.

15. Коли Ангели відійшли од них на небо, пастухи сказали один одному: Ходімо до Віфлеєму і подивимося, що там сталося, про що звістив нам Господь.

16. І поквапилися і прийшли, і знайшли Марію і Йосипа, і Немовлятко, що лежало в яслах.

17. Ті, що бачили, оповідали про те, що було повідане про оце Немовля.

18. І всі, хто чув, дивувалися з того, що розповідали їм пастухи.

19. А Марія зберігала всі ці слова, складаючи в серці своєму.

20. І повернулися пастухи, славлячи і вихваляючи Бога за все те, що чули і бачили, як їм сказано було.

21. Як минуло вісім днів, коли необхідно було обрізати Немовля, дали Йому ймення Ісус, назване Ангелом передніше зачаття Його у лоні.

22. А коли виповнилися дні очищення їх, за Мойсеєвим законом, принесли Його до Єрусалиму, щоб явити перед Господом,

23. Як записано в Законі Господньому, щоб усіляке дитя чоловічої статі, що розкриває лоно, було посвячене Господові.

24. І щоби принести в пожертву, як передбачено в Законі Господньому, дві горлиці, або ж двох голуб’яток.

25. Тоді був у Єрусалимі чоловік на ім’я Симеон. Він був муж праведний і благочестивий, що начікував утіхи Ізраїля, і Дух Святий був на ньому.

26. Йому було явлено Духом Святим, що він не побачить смерти, доки не побачить Христа Господнього.

27. І прийшов він у Дусі до храму. І коли батьки принесли Дитятко Ісуса, щоб звершити над Ним узвичаєний обряд,

28. Він узяв Його на руки, благословив Бога і сказав:

29. А зараз, Господе, дозволь відійти служникові Твоєму, за словом Твоїм, з миром,

30. Тому що побачили очі мої порятунок Твій,

31. Котрого Ти приготував перед усіма народами.

32. Світло для просвіти поганів, і славу народу Твого Ізраїля.

33. А Йосип і Матір Його дивувалися зі сказаного про Нього.

34. І благословив їх Симеон, і сказав Марії, матері Його: Ось, лежить Цей на падіння і на піднесення багатьох в Ізраїлі, і на знак незгоди, –

35. І тобі самій меч прониже душу, – нехай відкриються заміри багатьох сердець.

36. Була тут також Анна пророчиця, донька Фануїлова з коліна Асирового, що сягнула глибокої старости, і прожила з чоловіком від дівування свого сім років,

37. Удова років вісімдесяти чотирьох, котра не відходила від храму, постом і молитвою служачи Богові день і ніч.

38. І вона о тій хвилині підійшла і прославляла Господа, і говорила про Нього усім, що наджидали визволення в Єрусалимі.

39. І коли вони звершили все за приписами Закону Господнього, повернулися до Галілеї, до міста свого Назарету.

40. А Дитя виростало і зміцнювалося духом, виповнюючися премудрістю; і благодать Божа була на Ньому.

41. Щороку батьки Його ходили до Єрусалиму на свято Пасхи.

42. І коли Йому виповнилося дванадцять років, прийшли вони також за звичаєм до Єрусалиму на свято;

43. Та коли по закінченні днів свята поверталися, то залишився юнак Ісус в Єрусалимі; і не помітили цього Йосип і Матір Його;

44. Але сподівалися, що Він іде з іншими; а коли пройшли одноденний шлях, почали шукати Його поміж родичами і знайомими;

45. І коли не знайшли Його, то повернулися до Єрусалиму, шукаючи Його.

46. За три дні знайшли Його в храмі, Він сидів поміж учителями, слухав їх і запитував їх;

47. А всі, хто слухав Його, дивувалися з розуму і з відповідей Його.

48. А коли побачили Його, то збентежилися; і Матір Його сказала Йому: Сину! Що Ти вчинив з нами? Ось, батько Твій і я з великою скорботою шукали Тебе.

49. Він сказав їм: Нащо ви шукали Мене? Хіба ви не знали, що Мені треба бути в тому, що належить Батькові Моєму?

50. Але вони не зрозуміли сказаних їм слів.

51. І Він пішов з ними і повернувся до Назарету; і був слухняним у них; і мати Його зберігала всі слова оці в серці своєму.

52. А Ісус виростав у мудрості і зрілості та в любові у Бога і людей.

Луки 3    ⇧

Служіння Івана Хрестителя.

1. П’ятнадцятого року правління кесаря Тиверія, коли Понтій Пилат був намісником у Юдеї, Ірод був тетрархом у Галілеї, а Пилип, його брат, тетрархом Ітуреї й Трахонітіди, а Лісаній за тетрарха в Авіліні.

2. За першосвященника Анни та Кайяфи був голос Божий до Івана, сина Захарії, в пустелі.

3. І він пройшов усю землю Йорданську, проповідуючи хрещення покаяння для прощення гріхів.

4. Як написано у книзі слів пророка Ісаї, котрий каже: Голос волаючого в пустелі: приготуйте шлях Господові, рівняйте стежки Йому;

5. Усіляка долина нехай наповниться і пагорб знизиться, криве нехай випростовується і нерівне стане гладеньким;

6. І побачить усіляка людина спасіння Боже.

7. Іван казав народові, що приходив до нього хреститися: Поріддя гадюче, хто вам нарадив утікати від майбутнього гніву?

8. Тож учиніть достойні плоди каяття, і не майте клопоту казати собі: Батько у нас Авраам; бо кажу вам, що Бог може з каміння цього вчинити дітей Авраамові;

9. Уже й сокира біля кореня дерева лежить: усіляке дерево, що не приносить доброго плоду, – буде зрубане і пожбурене у вогонь.

10. І запитував його народ: А що ж нам учинити?

11. Він сказав їм у відповідь: У кого дві одежі, той віддай тому, хто не має, і в кого є їжа, вчини так само.

12. Прийшли й митники хреститися і сказали йому: Учителю! Що нам сподіяти?

13. Він відповідав їм: Нічогісінько не вимагайте більше, визначеного вам;

14. Запитували його також і вояки: А нам що робити? І сказав їм: Нікого не кривдіть, не вчиняйте наклепів і лишайтеся вдоволені своєю платнею.

15. А коли народ наджидав і всі подумки, в серцях, зверталися до Івана, – чи не Христос він, –

16. Іван усім відповідав: Я хрещу вас водою, але йде Сильніший від мене, у Котрого я не годний розв’язати ремінця на Його взутті; Він буде хрестити вас Духом Святим і вогнем.

17. Лопата Його в руці Його, і Він очистить тік Свій і збере пшеницю до засіків Своїх, а солому спалить вогнем незгасним.

18. Багато й іншого він благовістив народові, навчаючи його.

19. А в цей час Ірод тетрарх, котрому Іван докоряв за Іродіяду, дружину брата свого, і за все, що вчинив Ірод недоброго,

20. Долучив до всього іншого також те, що замкнув Івана до в’язниці.

21. А коли хрестився увесь народ, а Ісус, хрестившись, молився, – відкрилося небо,

22. І Дух Святий зійшов на Нього у тілесному вигляді, мов голуб, і був голос із небес, що казав: Ти Син Мій улюблений; в Тобі Моя добра воля!

23. Ісус, починаючи Своє служіння, мав років тридцять, і був, як гадали собі, сином Йосипа, сином Іллі,

24. Сина Маттатієвого, сина Левійового, сина Мелхіїного, сина Яннаєвого, сина Йосипового,

25. Сина Маттатієвого, сина Амосового, сина Наумового, сина Еслієвого, сина Наггеєвого,

26. Сина Маатового, сина Маттатієвого, сина Семенієвого, сина Йосипового, сина Йодаєвого,

27. Сина Йоананового, сина Рисаєвого, сина Зоровавелевого, сина Салатіїлового, сина Нирієвого,

28. Сина Мілхієвого, сина Аддієвого, сина Косамового, сина Елмадамового, сина Ірового,

29. Сина Ісуєвого, сина Еліезерового, сина Йоримового, сина Маттатієвого, сина Левійового,

30. Сина Симеонового, сина Юдиного, сина Йосипового, сина Йонамового, сина Еліякимового,

31. Сина Мелеавого, сина Меннаєвого, сина Маттатієвого, сина Натанового, сина Давидового,

32. Сина Єссеєвого, сина Йовидового, сина Воозового, сина Салаєвого, сина Наассонового,

33. Сина Амінадавого, сина Адмінієвого, сина Арнієвого, сина Есромового, сина Перецового, сина Юдиного,

34. Сина Якова, сина Ісаакового, сина Авраамового, сина Тариного, сина Нахорового,

35. Сина Серуґового, сина Раґавового, сина Фалекового, сина Еверового, сина Салиного,

36. Сина Каїнамового, сина Арфаксадового, сина Симового, сина Ноєвого, сина Ламехового,

37. Сина Матусалового, сина Енохового, сина Яредового, сина Малелеїлового, сина Каїнамового,

38. Сина Еносового, сина Ситового, сина Адамового – сином Божим.

Луки 4    ⇧

Диявол спокушає Ісуса.

1. Ісус, виповнений Духом Святим, повернувся від Йордану, і Дух у пустелю Його припровадив.

2. Сорок днів спокушував Його там диявол, і Він нічого не їв упродовж цих днів; а коли вони минули, наостанок відчув, що голодний.

3. І сказав Йому диявол: Якщо Ти Син Божий, то накажи цьому каменеві вчинитися хлібом.

4. Ісус сказав йому у відповідь: Написано, що не хлібом єдиним буде жити людина, але кожним словом Божим.

5. І вивів Його диявол на високу гору і показав Йому всі царства землі за одну мить,

6. І сказав Йому диявол: Тобі віддам всю цю владу і славу їхню, бо вона мені передана, і я, кому хочу, даю її;

7. Отож, якщо Ти поклонишся мені, то все Твоє буде.

8. Ісус сказав йому у відповідь: Відійди од Мене, сатано; написано: Господові, Богові твоєму, поклоняйся і Йому одному служи.

9. І повів Його до Єрусалиму, і на храмовому наріжнику поставив, і сказав Йому: Якщо Ти Син Божий, кинься звідси вниз;

10. Бо написано: Ангелам Своїм заповідає про Тебе зберегти Тебе;

11. І на руках понесуть Тебе, щоб не спіткнувся об камінь ногою Твоєю.

12. Ісус сказав йому у відповідь: Сказано: Не спокушай Господа, Бога твого.

13. І коли скінчив усі спокуси диявол, то відійшов од Нього до часу;

14. І повернувся Ісус в силі Духу у Галілею, і полинули про Нього чутки по всій довколишній країні.

15. Він навчав у синагогах їхніх і всі Його прославляли.

16. І прийшов до Назарету, де виховувався, і за звичаєм Своїм зайшов суботнього дня до синагоги, і, підвівшись, забажав читати.

17. Йому подали книгу пророка Ісаї; і Він розгорнув книжку; знайшов місце, де було написано:

18. Дух Господній на Мені; бо Він помазав Мене благовістити вбогим і послав Мене уздоровлювати пригнічених серцем, проповідувати полоненим звільнення, сліпим – прозріння, відпускати на волю змучених.

19. Проповідувати рік Господній, сприятливий.

20. І, згорнувши книгу і віддавши служникові, сів; і очі всіх, що були в синагозі, були спрямовані на Нього.

21. І Він почав говорити їм: Нині справдилося Писання оце, котре ви чули.

22. І всі засвідчили Йому це, і дивувалися зі слів благодаті, що виходили з уст Його, і казали: Чи це не Йосипів син?

23. Він сказав їм: Авжеж, ви скажете Мені приповідку: Лікарю! Уздоров Самого Себе; вчини також тут, у Твоїй вітчизні, те, що, як ми чули, було в Капернаумі.

24. І сказав: Істину кажу вам: Жодного пророка не приймають у своїй вітчизні.

25. По правді кажу вам: Багато вдів було в Ізраїлі за днів Іллі, коли замкнуте небо було на три роки і шість місяців аж так, що вчинився великий голод по всій землі.

26. І до жодної з них не був посланий Ілля, а лише до вдови у Сарепту Сидонську;

27. Багато також було прокажених в Ізраїлі за пророка Єлисея, і жодний з них не очистився, окрім Наамана сирійця.

28. Зачувши сказане, всі в синагозі виповнилися люттю,

29. І, підвівшися, вигнали Його геть із міста, і повели на вершину гори, на котрій їхнє місто було збудоване, щоб скинути Його донизу.

30. Але Він, пройшовши поміж ними, відійшов.

31. І прийшов до Капернауму, місто галілейське, і навчав їх у дні суботні.

32. І дивувалися з учення Його, бо слово Його було владне.

33. Був у синагозі чоловік, що мав нечистого духа бісівського, і він закричав несамовитим голосом:

34. Припини! Що Тобі до нас, Ісусе Назарянине? Ти прийшов погубити нас; знаю Тебе, хто Ти, Святий Божий.

35. Ісус заборонив йому, сказавши: Замовкни і вийди з нього. І демон, поваливши чоловіка посередині синагоги, вийшов з нього, анітрохи не завдавши йому шкоди.

36. І виповнив усіх жах, і загомоніли поміж собою: Що ж воно означає, що Він владно, із силою наказує нечистим духам, і вони виходять?

37. І полинула чутка про Нього по всіх довколишніх місцях краю.

38. Він вийшов із синагоги, і пішов до оселі Симона; а теща Симонова була у важкій пропасниці; і просили Його за неї.

39. Підійшовши до неї, Він заборонив гарячці; і покинула її. Вона відразу підвелася і служила їм.

40. А коли зайшло сонце, приводили до Нього усіх хворих на різні недуги, і Він клав на кожного з них руки, і уздоровлював їх.

41. Виходили також і демони з багатьох із криком і казали: Ти Христос, Син Божий. Але Він забороняв їм виповідати, що вони відають, що Він є Христос.

42. А коли настав день, Він вийшов з оселі й пішов на пустельне місце, і народ шукав Його, і, як приходив до Нього, то затримували Його, щоб не відходив од них.

43. Але Він сказав їм: Іншим містам також Я маю благовістити Царство Боже, бо на те Мене післано.

44. І проповідував у синагогах галілейських.

Луки 5    ⇧

Дивовижна риболовля.

1. Одного разу, коли народ учинив тісняву біля Нього, щоб слухати слово Боже, а Він стояв біля озера Генісаретського,

2. Він побачив два човни, що стояли на озері; а рибалки, що вийшли з них, виполіскували сіті.

3. Він ступив в один човен, котрий був Симонів, і попросив його відпливти трохи від берега, а тоді сів і навчав народ із човна.

4. А коли перестав навчати, сказав Симонові: Відпливи на глибину, і закиньте сіті свої для лову.

5. Симон сказав Йому у відповідь: Наставнику! Ми працювали цілісіньку ніч і нічого не впіймали; але за словом Твоїм закину сіті.

6. Учинивши це, вони впіймали силу риби, навіть сіть у них проривалася.

7. І дали знати друзям, що були в другому човні, аби припливли їм на допомогу; і припливли, і наповнили обидва човни аж так, що вони почали потопати.

8. Забачивши те, Симон Петро припав до колін Ісуса і сказав: Вийди від мене, Господе! Тому що я чоловік грішний.

9. Бо жах виповнив його і всіх, що були з ним, від цього улову риби, ними впійманої.

10. Також і Якова та Івана, синів Зеведеєвих, що були приятелями Симонові. І сказав Ісус Симонові: Не бійся; віднині будеш ловити людей.

11. Вони витягли обидва човни на берег, залишили все і пішли за Ним.

12. Коли Ісус був в одному місті, прийшов чоловік, увесь у проказі і, забачивши Ісуса, упав ницьма, благаючи Його і кажучи: Господе! Якщо хочеш, можеш мене очистити.

13. Він простягнув руку, торкнувся до нього і сказав: Хочу, будь чистий. І тієї ж хвилі проказа зійшла з нього.

14. І Він наказав йому нікому не оповідати, а піти й показатися священникові та принести пожертву за очищення своє, як наказав Мойсей на свідчення їм.

15. Але ще більше розпросторився поголос про Нього, і сила народу приходила до Нього – слухати і уздоровлюватися в Нього від хворощів своїх.

16. Але Він ходив до пустельних місцин і молився.

17. Одного дня, коли Він навчав, і сиділи тут фарисеї і закононавчителі, що прийшли з усіх куточків Галілеї та Юдеї, а також з Єрусалиму, і сила Господня з’явилася в уздоровленні хворих, –

18. Ось, принесли на постелі чоловіка, котрий був розслаблений, і намагалися внести його в дім і покласти перед Ісусом;

19. І, не знайшовши, де пронести його через велелюдність, вилізли на дім і крізь покрівлю спустили його з постелею на середину – перед Ісусом.

20. І Він, бачачи віру їхню, сказав чоловікові тому: Прощаються тобі гріхи твої.

21. Книжники і фарисеї почали міркувати, кажучи: Хто це, Котрий ганьбить Бога? Хто може прощати гріхи, окрім одного Бога?

22. Ісус відав їхні думки, і сказав їм у відповідь: Що ви обмірковуєте в серцях ваших?

23. Що легше сказати: Прощаються тобі гріхи твої, чи сказати: Підведися і ходи?

24. Але, щоб ви знали, що Син Людський має владу на землі прощати гріхи, – і сказав Він розслабленому: Тобі кажу: Підведися, візьми постіль твою і йди в дім твій.

25. І він тієї ж миті підвівся перед ними, взяв постіль, на якій лежав, і пішов до оселі своєї, славлячи Бога.

26. І жах виповнив усіх і прославляли Бога; і, будучи виповнені страхом, говорили: Дивовижні діяння бачили ми нині.

27. Після цього Ісус вийшов і побачив митника, на ймення Левій, що сидів біля митниці, і сказав йому: Йди за Мною.

28. І він, залишивши все, підвівся і простував за Ним.

29. І вчинив для Нього Левій у домі своєму великий бенкет, і там було багато митників та інших, котрі були поруч за столом.

30. А книжники і фарисеї нарікали і казали учням Його: Нащо ви їсте і п’єте з митниками і грішниками?

31. А Ісус сказав їм у відповідь: Не здорові мають потребу на лікаря, а хворі.

32. Я прийшов не праведників кликати до каяття, але грішників.

33. А вони сказали Йому: Чому учні Іванові постяться часто і молитви творять, також і фарисейські учні, а Твої їдять і п’ють?

34. Він сказав їм: Чи можете примусити синів оселі шлюбної поститися, коли з ними наречений?

35. Але настануть дні, коли відбереться в них наречений, і тоді будуть поститися за тих днів.

36. При цьому сказав їм притчу: Ніхто не приставляє латки до благенької одежі, відірвавши від нової одежі, інакше й нову подере, і до старої не підійде латка від неї.

37. І ніхто не вливає молодого вина у міхи старі; а інакше молоде вино роздере міхи і саме витече, – і міхи пропадуть.

38. Але молоде вино необхідно вливати до міхів нових; тоді збережеться і те, і те.

39. Ніхто, коли п’є старе вино, не захоче одразу молодого, бо каже: Старе краще.

Луки 6    ⇧

Ісус і юдейські приписи про суботу.

1. У суботу, першу по другому дні Пасхи, проходив Він засіяними полями, і учні Його зривали колоски і їли, розтираючи руками.

2. А деякі з фарисеїв сказали їм: Нащо ви вдаєтеся до того, чого не можна робити в суботу?

3. Ісус сказав їм у відповідь: Хіба ви не читали, що учинив Давид, коли був голодний сам і ті, які були з ним?

4. Як він зайшов у дім Божий, узяв хліби приношення, котрих не вільно було їсти нікому, окрім одних священників, і їв, і дав тим, котрі були з ним?

5. І сказав їм: Син Людський є Володар також і суботи.

6. Сталося, що й другої суботи Він зайшов до синагоги навчати. Там був один чоловік, у котрого права рука була всохла.

7. А книжники і фарисеї спостерігали за Ним, чи не уздоровить Він у суботу, щоб знайти звинувачення супроти Нього.

8. Але Він, відаючи помисли їхні, сказав чоловікові, який мав усохлу руку: Підведися і пройди на середину. І він підвівся і вчинив, як сказано.

9. Тоді сказав їм Ісус: Запитаю Я вас: Що треба чинити в суботу? Добро чи зло? Врятувати душу, чи погубити? Вони мовчали.

10. Тоді Він глянув на всіх, і сказав тому чоловікові: Простягни руку твою. Він так і вчинив; і стала рука його здорова, як друга.

11. А вони стали несамовитими і радилися поміж собою, – що їм учинити з Ісусом.

12. За тих днів зійшов Він на гору помолитися і був цілу ніч у молитві до Бога.

13. А коли настав день, прикликав учнів Своїх і вибрав з них дванадцятеро, котрих і назвав Апостолами:

14. Симона, котрого назвав Петром, і Андрія, брата його, Якова та Івана, Пилипа і Варфоломія,

15. Матвія і Хому, Якова Алфеєвого і Симона, званого Зилотом,

16. Юду Якового та Юду Іскаріотського, котрий і вчинився потім зрадником.

17. І спустившися з ними, зупинився на рівному місці, і сила учнів Його, і багато народу із усієї Юдеї та Єрусалиму і приморських місць тирських і сидонських,

18. Котрі прийшли послухати Його, і уздоровитися від недуг своїх, а також і ті, що страждали від нечистих духів; і уздоровлювалися.

19. І увесь народ шукав (можливости) торкнутися до Нього, тому що від Нього струмувала Сила і уздоровлювала всіх.

20. І Він, звівши очі Свої на учнів Своїх, казав: Блаженні убогі духом, бо ваше є Царство Боже.

21. Блаженні голодні нині, бо насититеся. Блаженні ті, що плачуть нині, бо зрадієте.

22. Блаженні ви, коли зненавидять вас люди і коли відлучать вас, і будуть обмовляти, і знеславлять ім’я Боже, як ганебне, за Сина Людського.

23. Радійте того дня і веселіться, бо велика вам нагорода на небесах. Так чинили з пророками батьки їхні.

24. Навпаки, горе вам, багатії! Бо ви вже одержали свою втіху.

25. Горе вам, пересиченим нині! Тому що будете голодні. Горе вам, що сміються нині! Бо заплачете і заридаєте.

26. Горе вам, коли всі люди будуть говорити про вас добре. Бо так учиняли із лжепророками батьки їхні.

27. Але вам, що слухають, кажу: Любіть ворогів ваших, чиніть добро ненависникам вашим,

28. Благословляйте тих, що проклинають вас, і моліться за тих, що кривдять вас.

29. Тому, хто вдарив тебе по щоці, підстав також і другу; а тому, хто відбирає в тебе верхню одежину, не вчиняй опору забрати й сорочку.

30. Усілякому, що просить у тебе, давай, і від того, що взяв від тебе, не вимагай назад.

31. І, як хочете, щоб з вами вчиняли люди, так і ви вчиняйте з ними.

32. І, якщо любите люблячих вас, яка вам за те вдячність? Тому що й грішники люблячих їх люблять.

33. І, якщо чините добро тим, котрі вам роблять добро, яка вам за це вдячність? Бо грішники те саме чинять.

34. І, якщо позичаєте тим, від кого сподіваєтеся одержати назад, яка вам за це вдячність? Бо грішники також дають позику грішникам, щоб одержати назад стільки ж.

35. Але ви любіть ворогів ваших, і чиніть добро, і позику давайте, не чекаючи нічого; і буде нагорода велика ваша, і будете синами Всевишнього; бо Він також добрий і до невдячних, і злих.

36. Отож, будьте милосердні, як Батько ваш милосердний.

37. Не судіть, то й вас не судитимуть, не осуджуйте, то й ви не будете осуджені; прощайте, і вам проститься;

38. Давайте і вам дадуть: мірою доброю, натоптаною, пригніченою і переповненою дадуть вам у лоно ваше. Якою мірою ви міряєте, такою ж відміряють й вам.

39. Повідав також їм притчу: Чи може сліпий водити сліпого? Чи не впадуть обидвоє до ями?

40. Учень не буває більшим від свого учителя; але, удосконалившися, буде кожний, як учитель його.

41. Нащо ти дивишся на скалку в оці брата твого, а колоди в твоєму оці не відчуваєш?

42. Або, як можеш сказати братові твоєму: Брате! Дай-но я витягну скалку з ока твого, коли сам не бачиш колоди в твоєму оці? Лицеміре! Витягни передніше колоду з твого ока, і тоді побачиш, як витягти скалку з ока брата твого.

43. Немає доброго дерева, котре приносило б поганий плід; і немає поганого дерева, яке приносило б плід добрий.

44. Бо всіляке дерево пізнається з плоду свого; тому що не збирають смокви із терну, і не збирають винограду з чагарника.

45. Добрий чоловік із доброї скарбниці серця свого виносить те, що добре, а злий чоловік із недоброї скарбниці серця свого виносить лихе; бо від повноти серця говорять уста його.

46. Що ви називаєте Мене: Господе! Господе! І не чините того, що Я говорю?

47. Кожний, хто приходить до Мене і слухає слова Мої та виконує їх, скажу вам, на кого схожий:

48. Він схожий на чоловіка, котрий споруджує дім, котрий копав, заглибився і заклав підмурок на камені, тому, коли сталася повінь, і вода натиснула на цей дім, то не змогла схитнути його, тому що він стояв на камені.

49. А той, що слухає і не виконує, схожий на чоловіка, що збудував дім на землі без підмурку, котрий, коли натиснула на нього вода, відразу ж зруйнувався, і руїна дому цього була велика.

Луки 7    ⇧

Уздоровлення служника.

1. Коли Він скінчив усі слова Свої до народу, що слухав, то зайшов до Капернауму.

2. В одного сотника важко захворів служник і вже помирав, а він був вельми приязний до нього.

3. Коли почув про Ісуса, він послав до Нього юдейських старшин – просити Його, щоби прийшов уздоровити служника його.

4. І вони, як прийшли до Ісуса, просили Його переконливо, кажучи: Він вартий, щоб Ти вчинив це для нього.

5. Бо він любить народ наш і збудував нам синагогу.

6. Ісус пішов з ними. І коли Він був уже недалеко від дому, сотник прислав до Нього друзів, щоб сказати Йому: Не турбуйся, Господе, бо я не достойний, щоб Ти зайшов під мій дах.

7. Тому-то й себе самого я вважаю недостойним, прийти до Тебе; але скажи слово, і уздоровиться слуга мій;

8. Бо я також підвладний чоловік, але, маючи в себе під рукою вояків, наказую одному: Піди, і йде, і другому: Прийди – і приходить; і служникові моєму: Зроби це – і вчиняє.

9. Почувши про це, Ісус здивувався з нього і звернувся до народу, що йшов за Ним: Кажу вам, що навіть в Ізраїлі не знайшов Я такої віри.

10. Посланці, повернувшися в дім (сотника) побачили служника, що одужав.

11. Потому Ісус пішов до міста, що називалося Наїн; і з Ним пішли учні Його та багато народу.

12. А коли Він наблизився до міської брами, якраз виносили померлого, єдиного сина в матері, а була вона вдовою; і багато народу йшло з нею із міста.

13. Побачивши її, Господь змилосердився над нею і сказав їй: Не плач.

14. Він підійшов і торкнувся до нош; ті, що несли, зупинилися; і Він сказав: Юначе! Тобі кажу, підведися.

15. Мертвий підвівся, сів, і почав говорити; і віддав його Ісус матері його.

16. І всіх їх виповнив страх, і прославляли Бога, кажучи: Великий пророк постав між нами; і Бог навідав народ Свій.

17. Така чутка про Нього розповсюдилася на всій Юдеї і поза її межами в окрузі.

18. І повідали Іванові учні його про все те.

19. Тоді Іван покликав двох із учнів своїх, і послав їх до Ісуса запитати: Чи Ти Той, Котрий має прийти, чи нам чекати на іншого?

20. Вони прийшли і сказали Ісусові: Іван Хреститель послав нас до Тебе запитати: Чи Ти Той, Котрий має прийти, чи на іншого нам чекати?

21. А в цьому часі Він багатьох уздоровив від хвороб та недуги, і від злих духів, і багатьом сліпим дарував прозріння.

22. І сказав їм Ісус у відповідь: Вертайте, повідайте Іванові, що ви бачили і що ви чули: Сліпі прозрівають, кульгаві ходять, прокажені очищаються, глухі чують, мертві воскресають, і вбогим звіщається Добра Вість.

23. І блаженний, хто не спокуситься через Мене.

24. Коли посланці Іванові пішли, Він почав говорити народові про Івана: На що ви ходили дивитися в пустелі? Може, на тростину, вітром розхитану?

25. На що ви ходили дивитися в пустелі? Може, на чоловіка, одягнутого в м’яку одежу? Але ті, що ошатно одягаються і розкошують, живуть при подвір’ях царських.

26. На що ж ви ходили дивитися? Може, на пророка? Так, повідую вам, навіть більше, аніж на пророка.

27. Це той, про котрого написано: Ось, Я посилаю Ангела Мого перед Тобою, котрий приготує шлях Твій перед Тобою.

28. Бо кажу вам: Із народжених жінками – жодного пророка, більшого від Івана Хрестителя; але менший у Царстві Божому більший від нього.

29. І весь народ, що слухав Його, а також митники прославили Бога, хрестившися хрещенням Івановим.

30. А фарисеї і законники відкинули волю Божу про себе, не хрестилися від нього.

31. Тоді Господь сказав: До кого порівняю людей роду цього? І на кого вони схожі?

32. Вони схожі на дітей, котрі сидять на вулиці, кличуть одне одного і кажуть: Ми вам грали на сопілці, а ви не танцювали; ми співали вам жалібних пісень, а ви не плакали.

33. Бо прийшов Іван Хреститель: ні хліба не їсть, ні вина не п’є; і кажете: У ньому демон.

34. Прийшов Син Людський: їсть і п’є; і кажете: Ось чоловік, Який любить їсти і пити вино, приятель митникам і грішникам.

35. І виправдана мудрість усіма дітьми її.

36. Хтось із фарисеїв просив Його пообідати з ним; і Він зайшов до оселі фарисея і приліг.

37. І ось, жінка того міста, котра була грішницею, дізналася, що Він приліг у домі фарисея, принесла алебастрову посудину мира;

38. Вона припала до Його ніг іззаду й почала обливати Його ноги слізьми і витирати волоссям голови своєї, та цілувати ноги Його, і мазала миром.

39. Коли побачив те фарисей, котрий запросив Його, то сказав подумки: Якби Він був пророком, то пізнав би, хто і яка жінка торкається до Нього, бо вона грішниця.

40. Ісус обернувся до нього і сказав: Симоне! Я маю дещо сказати тобі. Він озвався: Скажи, Учителю.

41. Ісус сказав: У одного позикодавця було два боржники; один був винен п’ятсот динаріїв, а другий п’ятдесят;

42. Та оскільки вони не мали чим заплатити, він простив обидвом. Нумо, скажи, котрий з них більше полюбить його?

43. Симон відповідав: Гадаю, той, кому більше простив. Він сказав: Ти добре розсудив.

44. А тоді обернувся до жінки, і сказав Симонові: Чи бачиш ти цю жінку? Я прийшов до твоєї оселі, і ти води Мені на ноги не дав; а вона слізьми облила Мені ноги і волоссям голови своєї витерла.

45. Ти поцілунку Мені не дав; а вона з тієї хвилини, як Я прийшов, не перестає цілувати в Мене ноги.

46. Ти голови Мені оливою не помазав; а вона миром помазала Мені ноги.

47. А тому повідую тобі: Прощаються їй багато гріхів за те, що вона полюбила багато; а кому мало прощається, той мало любить.

48. А їй сказав: Прощаються тобі гріхи!

49. І ті, що були біля Нього почали казати подумки: Хто це, що й гріхи прощає?

50. А Він сказав жінці: Віра твоя врятувала тебе; йди з миром.

Луки 8    ⇧

Ісус проповідує і уздоровлює в Галілеї.

1. Після цього Він проходив містами й поселеннями, проповідуючи і благовістячи Царство Боже, і з Ним дванадцятеро.

2. І деякі жінки, котрих Він уздоровив од злих духів і хворощів: Марія, звана Магдалиною, з котрої вийшло сім демонів,

3. Й Іванна, дружина Худзи, урядовця Іродового, і Сусанна, та багато інших, котрі слугували Йому маєтністю своєю.

4. А коли зібралося багато народу, і з усіх міст мешканці сходилися до Нього, Він почав оповідати притчею:

5. Вийшов сівач сіяти насіння своє; і коли він сіяв, деяке впало при дорозі і його потоптано, і птахи небесні видзьобали його.

6. А деяке впало на каміння і тільки-но зійшло, як відразу всохло, тому що не мало вологи.

7. А деяке впало поміж терням, і виросло терня і заглушило його.

8. А деяке впало на добру землю, і коли зійшло, то з часом принесло плід сторицею. Сказавши це, Він проголосив: Хто має вуха чути, нехай почує!

9. А учні Його запитали в Нього: А що б вона мала означати, ця притча?

10. Він сказав: Вам дано знати таємниці Царства Божого, а іншим – у притчах, аж так, що вони дивляться, і не бачать, і чують, і не розуміють.

11. Ось, що означає притча оця: Насіння – є слово Боже;

12. А те, що впало при дорозі, це суть ті, що слухають, до котрих пізніше приходить диявол і забирає слово з їхнього серця, щоб вони не увірували і не врятувалися.

13. А те, що впало на каміння, – це ті, котрі почують слово, з радістю приймають, але котрі не мають коріння, і в певному часі вірують, а під час спокуси відпадають.

14. А те, що впало в терня, це ті, котрі слухають слово, але відходячи, турботами, багатством і насолодами житейськими придушуються і не приносять плоду.

15. А те, що впало на добру землю, це ті, котрі, почувши слово, бережуть його в доброму й чистому серці і приносять плід у терпінні. Сказавши це, Він проголосив: Хто має вуха чути, нехай почує!

16. Ніхто запаленої свічки не покриває посудиною, або не ставить її під ліжко, а ставить на свічник, щоб світло бачили ті, хто входить.

17. Бо немає нічого таємного, що не стало б явним, ні утаємниченого, що не стало б відомим і не виявилося б.

18. Отож, пильнуйте, як ви слухаєте; бо хто має, тому дасться, а хто не має, в того відбереться й те, що він сподівається мати.

19. І прийшли до Нього Матір і брати Його, і не могли підійти до Нього через юрбу народу.

20. І повідали Йому: Матір і брати Твої стоять надворі, бажають бачити Тебе.

21. Він сказав їм у відповідь: Матір Моя і брати Мої – є ті, що слухають слово Боже і виконують його.

22. Одного дня Він зайшов у човен з учнями Своїми і сказав їм: Перепливемо на той бік озера. І попливли.

23. Під час плавання їхнього Він заснув. А на озері зчинилася буря значна, і заливало їх хвилями, і вони були в небезпеці.

24. Вони підійшли, розбудили Його і сказали: Наставнику! Наставнику! Гинемо! Але Він підвівся й заборонив вітрові і хвилям; і вони вщухли, і тиша настала.

25. Тоді сказав Він їм: Де віра ваша? А вони у страхові і подиві сказали один одному: Хто ж це Такий, що навіть вітрам наказує і воді, і підкоряються Йому?

26. І припливли в країну Гадаринську, що навпроти Галілеї.

27. А коли Він вийшов на берег, зустрів Його один чоловік городянин, що з давніх часів мав у собі демонів, не вдягався ніколи, і мешкав не в оселі, а в гробах (печерах).

28. Він побачив Ісуса, закричав, і впав перед Ним ницьма і голосно сказав: Що Тобі до мене, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Благаю Тебе, не муч мене.

29. Бо Ісус звелів духові нечистому вийти з цього чоловіка; тому що він тривалий час мучив його, аж так, що його зв’язували ланцюгами і мотузками, оберігаючи його, але він розривав ланцюги, – і гнав його демон у пустелю.

30. Ісус запитав його: Яке в тебе ім’я? Він сказав: Легіон, тому що багато демонів увійшло в нього.

31. І вони просили Ісуса, щоб не наказував їм кинутися в безодню.

32. Тут-таки на горі паслося велике стадо свиней; і демони просили Його, щоб дозволив їм увійти в них. Він дозволив їм.

33. Демони вийшли з чоловіка і увійшли в свиней; і кинулося стадо з крутопаду в озеро і втопилося.

34. А пастухи все це бачили і кинулися тікати, і розповіли про це в місті і в поселеннях.

35. І вийшли люди подивитися, що сталося; а коли прийшли до Ісуса, побачили чоловіка, з котрого вийшли демони, що сидів біля ніг Ісуса, вже одягнутого і при здоровому глузді; і жахнулися.

36. А пастухи розповіли їм, як уздоровлювався біснуватий.

37. І просив Його увесь народ Гадаринської округи відійти од них, тому що виповнилися великим страхом. Він зайшов у човен і повернувся.

38. А чоловік той, з котрого вийшли демони, просив Його, щоб з Ним бути. Але Ісус відпустив його, сказавши:

39. Повернися до своєї домівки, і повідай, що учинив тобі Бог. Він пішов і проповідував по всьому місту, що учинив йому Ісус.

40. А коли Ісус повернувся, народ прийняв Його, тому що всі чекали на Нього.

41. І ось, прийшов чоловік на ім’я Яір, котрий був старшим у синагозі, і впавши до ніг Ісуса, просив Його зайти до його оселі,

42. Тому що в нього була одна донька, років дванадцяти, і вона помирала. Коли Він йшов, то народ юрмився біля Нього.

43. І жінка, що страждала на кровотечу дванадцять літ, котра витратила на лікарів увесь свій маєток, і ніхто з них не міг її уздоровити,

44. Підійшла ззаду і торкнулася поли одягу Його; і тієї ж миті кровотеча в неї припинилася,

45. І сказав Ісус: Хто торкнувся до Мене? Коли всі заперечували, Петро сказав, а також ті, що були з Ним: Учителю! Народ оточує Тебе і тіснить, – а Ти кажеш: Хто торкнувся до Мене?

46. Але Ісус сказав: Хтось торкнувся до Мене; бо Я відчував силу, що виходила з Мене.

47. Та жінка зрозуміла, що вона не втаємничилася, з трепетом підійшла, і, впавши перед Ним, призналася Йому при всьому народові, з якої причини торкнулася до Нього, і як тієї ж миті уздоровилася.

48. Він сказав їй: Збадьорся, дочко! Віра твоя врятувала тебе; йди з миром,

49. А коли Він ще говорив це, прийшов один з домашніх старшини синагоги і сказав йому: Донька твоя померла; не чини труднощів Учителеві.

50. Але Ісус почув це і сказав: Не бійся, тільки віруй, і врятована буде.

51. А коли прийшов до оселі, не дозволив зайти нікому, окрім Петра, Івана та Якова, і батька юнки, і матері.

52. Усі плакали і ридали за нею. Та Він сказав: Не плачте; вона не померла, але спить.

53. І сміялися з Нього, відаючи, що вона померла.

54. А Він спровадив усіх геть, узяв її за руку і голосно сказав: Дівчинко, підведися!

55. І повернувся дух її; вона відразу підвелася; і Він порадив їм дати їй їсти.

56. І були вражені батьки її. А Він наказав їм нікому не оповідати про те, що сталося.

Луки 9    ⇧

Ісус посилає учнів благовістити.

1. Він покликав дванадцятьох, дав їм силу і владу над усіма демонами і уздоровлювати від недуг.

2. І послав їх проповідувати Царство Боже і уздоровлювати хворих;

3. І сказав їм: Нічого не беріть у дорогу: ні посоха, ні торби, ні хліба, ні срібла, і не майте по дві одежі.

4. І в який дім зайдете, там залишайтеся і звідти рушайте в дорогу,

5. А якщо десь не приймуть вас, то, виходячи з того міста, обтрусіть порох з ваших ніг для свідчення супроти них.

6. Вони пішли, і проходили поселення, благовістили і уздоровлювали повсюди.

7. Почув Ірод тетрарх про те все, що вчинив Ісус, і віри не йняв: Бо одні казали, що це Іван постав із мертвих;

8. Інші, що Ілля з’явився, а ще інші, що один із стародавніх пророків воскрес.

9. І сказав Ірод: Іванові я відтяв голову; а хто ж Оцей, про Котрого я чую такі речі? І шукав нагоди побачити Його.

10. Коли Апостоли повернулися, то розповіли Йому, що вони вчинили; і Він, узявши їх із собою, відійшов сам у пустельне місце поблизу міста, що зветься Віфсаїда.

11. Але народ дізнався й пішов слідом за Ним; і Він прийняв їх, бесідував з ними про Царство Боже, а тих, що просили уздоровлення, Він уздоровлював.

12. А день уже схилявся на вечір. І наблизилися до Нього дванадцятеро і казали Йому: Відпусти народ, щоб вони пішли в довколишні поселення і села ночувати і дістали харчів; тому що ми тут у пустельному місці.

13. Але Він сказав їм: Ви дайте їм їсти. Вони сказали: У нас немає більше п’яти хлібів і двох рибин; може, нам піти й купити харчів для всіх цих людей?

14. Бо їх було близько п’яти тисяч чоловіків. Але Він сказав учням Своїм: Розсадіть їх рядами по п’ятдесят.

15. І вчинили так, і розсадили всіх.

16. А Він узяв п’ять хлібів і дві рибини, і, глянувши на небо, благословив їх, переламав і дав учням, щоб роздавали народові.

17. І їли, і наситилися всі, і залишених у них кусків набрали дванадцять кошів.

18. Одного разу, коли Він молився на самоті, і учні Його були з Ним, Він запитав їх: За кого має Мене народ?

19. Вони сказали у відповідь: За Івана Хрестителя, а інші – за Іллю; а ще інші кажуть, що один із стародавніх пророків воскрес.

20. І Він запитав їх: А ви за кого Мене маєте? Відповідав Петро: За Христа Божого.

21. Але Він суворо наказав їм нікому не говорити про це,

22. Він сказав, що Синові Людському треба багато постраждати, і бути відкинутим старшинами, першосвященниками і книжниками, і бути вбитому, і третього дня воскреснути.

23. А до всіх Він сказав: Якщо хтось хоче йти за Мною, відмовся од себе, візьми хреста свого щоденно і йди за Мною слідом.

24. Бо хто хоче життя своє зберегти, той втратить його; а хто втратить життя заради Мене, той врятує його;

25. Бо яка чоловікові користь надбати цілий світ, а себе самого погубити, чи нашкодити собі?

26. Бо хто буде соромитися Мене і Моїх слів, того Син Людський посоромиться, коли прийде у славі Своїй, і Отчій, і святих Ангелів.

27. Повідую вам істину: Є деякі, що стоять тут, які не спізнають смерти, але побачать Царство Боже.

28. По цих словах десь через вісім днів, узяв Петра, Івана та Якова і пішов Він на гору помолитися.

29. І коли молився, вигляд обличчя Його змінився, і одежа Його стала білою і осяйною.

30. І ось, два мужі розмовляли з Ним, котрі були Мойсей та Ілля;

31. Котрі прийшли у славі, вони говорили про Його відхід, котрого Йому треба було звершити в Єрусалимі.

32. А Петро і ті, що були з ним, обтяжені були сном; але пробудилися, побачили славу Його, і двох мужів, котрі стояли з Ним.

33. І коли вони відходили од Нього, сказав Петро Ісусові: Учителю! Добре нам отут бути; вчинимо три курені: одного Тобі, одного Мойсеєві, і одного Іллі, – не відаючи, що казав.

34. Коли він говорив це, з’явилася хмарина і осяяла їх; і настрашилися, коли ті зайшли в хмару.

35. І був з хмари голос, що казав: Це – Син Мій улюблений; Його слухайте.

36. Коли був голос цей, залишився Ісус один. А вони промовчали і нікому не говорили за тих днів про те, що бачили.

37. А наступного дня, коли вони зійшли з гори, зустріло Його багато народу,

38. Раптом хтось із народу закричав: Учителю! Благаю Тебе глянути на мого сина, він-бо один у мене:

39. Його охоплює (нечистий) дух, і він раптом скрикує, і терзає його, аж він випускає піну; і насилу відступає од нього, змучивши його.

40. Я просив учнів Твоїх вигнати його; і вони не змогли.

41. Ісус у відповідь сказав: О, роде невірний і розбещений! Доки буду з вами і терпітиму вас? Приведи сюди сина твого.

42. Коли той іще йшов, демон повалив його і почав бити; але Ісус заборонив нечистому духові; і уздоровив юнака, і віддав його батькові його.

43. І всі були вражені величчю Божою. А коли всі дивувалися з усього, що вчинив Ісус, Він сказав Своїм учням:

44. Укладіть ви собі у вуха слова оці: Син Людський буде виданий до рук людських.

45. Але вони не зрозуміли слова цього – воно було закрите від них, аж так, що вони не втямили його; а запитати Його про це слово боялися.

46. А спало їм на думку: А хто найбільший серед них?

47. Та Ісус, знаючи думки їхні, взяв дитину, поставив її біля Себе

48. І сказав їм: Хто прийме оце дитя в ім’я Моє, той Мене приймає; а хто Мене приймає, той приймає Того, Хто послав Мене, – бо хто з вас найменший з-поміж усіх, той буде великим.

49. При цьому Іван сказав: Учителю! Ми бачили чоловіка, що йменням Твоїм виганяв демонів, і заборонили йому, тому що він не ходить з нами.

50. Ісус сказав йому: Не забороняйте; бо хто не супроти вас, той за вас.

51. А коли наблизилися дні, коли мали взяти Його від світу, Він побажав рушити до Єрусалиму.

52. І послав вісників перед Собою; і вони пішли і зайшли до поселення самарійського, аби приготувати для Нього.

53. Але там не прийняли Його, тому що Він мав вигляд мандрівника до Єрусалиму.

54. Учні Його, Яків та Іван, побачили те і сказали: Господе! Чи хочеш, ми скажемо, щоб вогонь зійшов з неба і винищив їх, як ото Ілля вчинив?

55. Але Він, обернувшися до них, заборонив їм і сказав: Не відаєте, якого ви духа;

56. Бо Син Людський прийшов не вигублювати душі людські, а рятувати. І пішли до другого поселення.

57. Сталося, що коли вони були в дорозі, хтось сказав Йому: Господе! Я піду за Тобою, куди б Ти не йшов.

58. Ісус одказав йому: Лисиці мають нори, і птахи небесні – гнізда; а Син Людський не має де прихилити голову.

59. А іншому сказав: Йди за Мною. Той відповів: Господе! Дозволь мені передніше піти й поховати батька мого.

60. Але Ісус сказав йому: Залиши мертвим ховати своїх померлих; а ти йди, благовісти Царство Боже.

61. І ще інший сказав: Я піду за Тобою, Господе! Але передніше дозволь мені попрощатися з домашніми моїми.

62. Але Ісус сказав йому: Ніхто, з тих, що кладуть руку свою на плуга і озирається назад, не надійний для Царства Божого.

Луки 10    ⇧

Ісус посилає благовістити сімдесят учнів. Пророцтво у місійній роботі.

1. Після цього вибрав Господь ще інших сімдесят, і послав їх по двоє перед Собою до всілякого міста і місцини, куди Сам хотів піти,

2. І сказав їм: Жнива багато, а женців замало; отож, благайте Господа жнив, щоб вислав женців на жниво Своє.

3. Рушайте! Я посилаю вас, наче ягнят до вовків.

4. Не беріть ні мішка, ні торбини, ні взуття, і нікого на шляху не вітайте,

5. Як зайдете до якоїсь оселі, найперше кажіть: Мир домові цьому!

6. І якщо буде там син миру, то спочине на ньому мир ваш; а якщо ні, то до вас повернеться;

7. У домі тому лишайтеся, їжте і пийте, що в них є: бо трудівник вартий нагороди за працю свою. Не переходьте з дому в дім.

8. І якщо прийдете до якогось міста, і приймуть вас, їжте, що вам запропонують;

9. І уздоровлюйте хворих, що в ньому будуть, і кажіть їм: Наблизилося до вас Царство Боже.

10. А якщо прийдете до якогось міста, і не приймуть вас, то вийдіть на вулицю і скажіть:

11. Навіть порох, що прилип до нас від вашого міста, обтрусимо вам; одначе знайте, що наблизилося до вас Царство Боже.

12. Повідую вам, що Содомові в день відомий буде краще, аніж місту отому.

13. Горе тобі, Хоразине! Горе тобі Віфсаїдо! Бо якби у Тирі чи Сидоні були сили, явлені у вас, то вже давненько вони покаялися б, сидячи у веретищі і попелі.

14. Але й Тирові і Сидонові краще буде на суді, аніж вам.

15. І ти, Капернауме, що до неба звеличився, до пекла провалишся.

16. Хто слухає вас – Мене слухає, а той, що ухиляється од вас, від Мене ухиляється. а той, що ухиляється від Мене, ухиляється від Того, що послав Мене.

17. Сімдесят учнів повернулися з радістю і казали: Господе! І демони (біси) підкоряються нам в ім’я Твоє.

18. А Він сказав їм: Я бачив сатану, що з неба впав, як блискавиця;

19. Ось, даю вам владу наступати на гадів і скорпіонів і на всю силу ворожу; і ніщо не зашкодить вам.

20. Однак не радійте з того, що духи вам підкоряються, але радійте тим, що імена ваші написані на небесах.

21. О цім часі зрадів Ісус духом і сказав: Прославляю Тебе, Отче, Господе неба і землі, що Ти утаємничив це від мудрих і розумних, та відкрив немовлятам; так, Отче! Бо такою була Твоя добра воля.

22. Він обернувся до учнів і сказав: Усе передано Мені Батьком Моїм, і хто є Син, не відає ніхто, окрім Батька, і хто є Батько, не відає ніхто, окрім Сина, і кому Син бажає відкрити.

23. І, звернувшися до учнів, сказав їм наодинці: Блаженні очі, котрі бачать те, що ви бачите!

24. Бо повідую вам, що багато пророків і царів жадали бачити, що ви бачите, і не бачили, і чути, що ви чуєте, і не чули.

25. Аж ось, один законник підвівся і, спокушуючи Його, сказав: Учителю! Що мені вчинити, аби успадкувати життя вічне?

26. А Він сказав йому: У законі, що написано? Як читаєш?

27. Він сказав у відповідь: Полюби Господа, Бога твого, всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією силою твоєю, і всім розумом твоїм, і ближнього твого, як самого себе.

28. Ісус сказав йому: Ти щиро відповів; так учиняй і будеш жити.

29. Але він, бажаючи виправдати себе, сказав Ісусові: А хто мій ближній?

30. На це сказав Ісус: Один чоловік простував з Єрусалиму до Єрихону і попав до рук розбійникам, котрі зірвали з нього одяг, завдали йому ран і покинули його заледве живим.

31. Як на те, один священник поспішав тією дорогою і, побачивши його (чоловіка), пройшов мимо.

32. Так само й левит був на тому місці, підійшов, подивився і пройшов мимо.

33. А один самарянин проїздив дорогою і знайшов його, пожалів.

34. Він підійшов, перев’язав йому рани, полив їх оливою і вином; і посадив його на свого віслюка, привіз його до заїзду, і доглянув його.

35. А другого дня, як від’їздив, витягнув два динарії, дав їх господареві заїзду і сказав йому: Поклопочися за нього; і, якщо витратиш на нього більше, то я, коли повернуся, віддам тобі.

36. Як ти гадаєш собі, хто з оцих трьох був ближнім чоловікові, що постраждав од розбійників?

37. Він сказав: Той, що вчинив йому милість. Тоді Ісус сказав йому: Іди, і ти вчиняй так само.

38. Коли ж вони були в дорозі, то прийшов Він до одного поселення; тут жінка на ім’я Марта, прийняла Його в оселю свою;

39. У неї була сестра, на ім’я Марія, котра сіла біля ніг Ісуса і слухала слова Його.

40. А Марта піклувалася щедрою гостиною, а тому підійшла і сказала: Господе! Чи в Тебе потреби немає, що сестра моя залишила мене саму служити? Скажи їй, щоб допомогла мені.

41. Але Ісус сказав їй у відповідь: Марто, Марто! Ти піклуєшся і клопочешся чималим,

42. Проте лиш на одне потреба. А Марія вибрала кращу частку, котра не відбереться од неї.

Луки 11    ⇧

Ісус навчає учнів молитися.

1. Сталося, що, коли Він молився в одному місці, і перестав, один із учнів Його сказав Йому: Господе! Навчи нас молитися, як Іван навчав учнів своїх.

2. Він сказав їм: Коли молитеся, кажіть: Отче наш, Сущий на Небесах! Хай святиться ймення Твоє; хай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя і на землі, як на небі.

3. Хліб наш щоденний подавай нам на кожний день;

4. І прости нам гріхи наші, як і ми прощаємо боржникам нашим, і не введи нас у спокусу, але захисти нас від лукавого.

5. І сказав їм: Якщо, хто-небудь із вас, маючи приятеля, прийде до нього опівночі і скаже йому: Друже! Позич мені три хліби,

6. Бо приятель мій з дороги зайшов до мене, а мені нічим його пригостити;

7. А той зсередини скаже йому: Не докучай мені, двері вже замкнені, і діти мої зі мною в постелі; не можу підвестися і дати тобі.

8. Якщо, кажу вам, він не підведеться і не дасть йому, покликаючись на дружбу з ним, усе ж таки через його настирливість підведеться і дасть йому, скільки просить.

9. І Я скажу вам: Просіть, і дасться вам; шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам.

10. Бо кожний, хто просить, одержує, а той, що шукає, знаходить; і тому, хто стукає, відчинять.

11. Котрий із вас, батьків, коли син попросить у нього хліба, дасть йому каменя? Або, коли попросить риби, подасть йому гадину замість риби?

12. Або, якщо попросить яйце, подасть йому скорпіона?

13. Отож, якщо ви, навіть виповнені гнівом, умієте щедро добро дітям чинити, то тим паче Батько Небесний дасть Духа Святого тим, що просять у Нього.

14. Одного разу вигнав Він демона, котрий німував; і коли демон вийшов, німий почав говорити, а народ здивувався.

15. А деякі з них запевняли: Він виганяє демонів силою Вельзевула, князя бісівського.

16. А ще інші, щоб спокусити, вимагали від Нього ознаки з неба.

17. Але Він, відаючи помисли їхні, сказав їм: Усіляке царство, що розділиться саме в собі, спорожніє, і дім, розділений сам у собі, упаде.

18. Якщо ж сатана розділився у собі, то як устоїть царство його? А ви кажете, що Я силою вельзевуловою виганяю демонів.

19. І, якщо Я силою вельзевуловою виганяю демонів, то сини ваші чиєю силою виганяють їх? Тому вони будуть вам суддями.

20. А якщо Я пальцем Божим виганяю демонів, то звичайно сягнуло до вас Царство Боже.

21. Коли сильний зі зброєю охороняє дім свій, тоді в безпеці його маєток;

22. А коли сильніший від нього вчинить напад на нього і переможе його, тоді забере всю зброю його, на котру він сподівався, і розділить маєток його.

23. Хто не зі Мною, той проти Мене; і хто не збирає зі Мною, той розкидає.

24. Коли нечистий дух вийде з людини, то блукає безводними місцинами, – спокою шукає, а коли не знаходить, каже: Повернуся до оселі своєї, звідки вийшов.

25. І, прийшовши, знаходить її виметеною і прибраною;

26. Тоді йде і бере із собою семеро інших духів, ще зліших від себе, – і входять вони, і живуть там, і буває останнє гірше від першого.

27. А коли Він говорив це, одна жінка піднесла голос з-поміж народу і сказала Йому: Щасливе лоно, яке носило Тебе, і перса, що Тебе насичували!

28. А Він сказав: Блаженні, хто чує слово Боже і дотримується його.

29. А коли народ почав сходитися у великій кількості, Він почав оповідати: Рід цей лукавий; він шукає ознак, і ознаки не даються йому, окрім ознаки пророка Йони;

30. Бо, як Йона був ознакою для ніневітян, так буде й Син Людський для роду цього.

31. Цариця південна постане на суд з людьми роду цього і викриє їх, бо вона приходила від рубежів землі послухати мудрість Соломонову; і ось, тут більший від Соломона.

32. Ніневітяни постануть на суд із родом цим і викриють його, бо вони покаялися від проповіді Йонової, і ось, тут більший від Йони.

33. Ніхто, запаливши свічу, не ставить її в утаємниченому місці, ні під посудину, але на свічник, щоб захожі бачили світло.

34. Світильником тіла є око; отож, якщо око твоє буде чистим, то все тіло твоє буде світлим; а якщо воно буде недобре, то й тіло твоє буде темним.

35. Отож, дивися: Світло, котре в тобі, – чи не є пітьма?

36. А коли тіло твоє все світле і немає жодної темної частки, то буде світлим усе так, неначе світильник освітлював тебе сяянням.

37. Коли Він казав це, один фарисей просив Його до себе пообідати; Він прийшов і приліг.

38. А фарисей здивувався, коли побачив, що Він не помив рук перед обідом.

39. Але Господь сказав йому: Нині ви, фарисеї, зовнішність чаші і тарелі очищаєте; а нутро ваше виповнене здирством і лукавством.

40. Нерозумні! Чи не Той, Хто витворив зовнішнє, витворив і внутрішнє?

41. Подавайте краще милостиню з того, що у вас є, тоді все у вас буде чистим.

42. Але горе вам, фарисеям, що даєте десятину з м’яти, рути і всіляких овочів, і не пильнуєте суду і любови Божої: це треба чинити, і того не залишати.

43. Горе вам, фарисеям, що полюбляєте сидіти в синагогах на перших лавицях і вітання на зібраннях народних.

44. Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, бо ви, немов гроби приховані, над котрими люди ходять і не відають цього.

45. На це один із законників сказав Йому: Учителю! Кажучи це, Ти й нас кривдиш.

46. Але Він сказав: І вам, законникам, горе, що накладаєте на людей тягарі важкі, а самі навіть пальцем не торкнетеся тих тягарів.

47. Горе вам, що споруджуєте гробниці пророкам, котрих вигубили батьки ваші:

48. Цим ви засвідчуєте вчинки батьків ваших і погоджуєтеся з ними; бо вони вигубили пророків, а ви споруджуєте їм гробниці.

49. А тому й премудрість Божа сказала: Пошлю до них пророків та Апостолів, і одних із них уб’ють, а інших проженуть;

50. Нехай же відповість цей рід за кров усіх пророків, пролиту від утворення світу,

51. Від крови Авеля до крови Захарії, убитого поміж жертовником і храмом. Так, повідую вам, відповість за все рід цей.

52. Горе вам, законники, що взяли ви ключа розуміння: самі не увійшли і тим, що входять, перешкодили.

53. Коли Він виповідав їм це, книжники і фарисеї почали тиснути на Нього, примушуючи Його відповідати на багато запитань,

54. Вони під’юджували Його, аби зловити на якомусь слові, щоб звинуватити Його.

Луки 12    ⇧

Засторога від лицемірів і фарисеїв.

1. Тим часом, коли зібралися тисячі народу, аж так, що тіснили один одного, Він почав оповідати спершу учням Своїм: Остерігайтеся закваски фарисейської, котра є лицемірство!

2. Немає нічого утаємниченого, що не стало б явним, і таємного, про що не дізналися б.

3. А тому те, що ви сказали в темряві, те почуєте при світлі; і що казали на вухо всередині оселі, те буде зголошуватися на дахах.

4. Повідую ж вам, друзям Моїм: Не бійтеся тих, що вбивають тіло, а відтак уже не можуть нічого зробити;

5. Але скажу вам, кого боятися: Страхайтеся того, хто після вбивства може вкинути в геєну; так, повідую вам, цього бійтеся.

6. Чи не п’ять малих птахів продаються за два асарії? Жодна з них не забута у Бога.

7. У вас же навіть волосся на голові пораховане все. Отож, не бійтеся: ви дорожчі від багатьох малих птахів.

8. А тому повідую вам: Кожного, хто сповідує Мене перед людьми, Син Людський також сповідуватиме перед Ангелами Божими;

9. А хто відкинеться од Мене перед людьми, той відкинутий буде перед Ангелами Божими.

10. І кожному, хто скаже слово на Сина Людського, – проститься йому; а хто ганьбитиме Святого Духа, – йому не проститься.

11. А коли приведуть вас до синагоги, до можновладців, не бентежтеся, як чи що відповідати, або що казати;

12. Бо Святий Дух навчить вас о тім часі, що маєте казати.

13. Озвався до Нього хтось із народу: Учителю! Скажи братові моєму, щоб він поділив зі мною спадщину.

14. А Він сказав чоловікові тому: Хто настановив Мене судити чи ділити вас?

15. І відразу сказав іще: Глядіть, остерігайтеся всілякої пожадливости, бо життя людини не залежить від надміру маєтностей.

16. І повідав їм притчу: В одного багатого чоловіка був гарний урожай у полі;

17. І він міркував подумки сам у собі: Що мені вчинити? Немає куди зібрати урожай мій.

18. І сказав: Ось, як учиню: Поламаю засіки мої і споруджу великі, і зберу туди увесь хліб мій і все добро моє,

19. І скажу душі моїй: Душе! Багато добра лежить у тебе на багато років: спочинь, їж, пий, веселися.

20. Але Бог сказав йому: Шалений! Цієї ночі душу твою візьмуть у тебе; а кому ж залишиться те, що ти зібрав?

21. Таке трапляється з тим, хто збирає скарби для себе, а не в Бога багатіє.

22. І сказав учням Своїм: А тому повідую вам: Не піклуйтеся для життя вашого, що вам їсти, ні для тіла, у що зодягнутися.

23. Життя більше від їжі, і тіло – від одежі.

24. Подивіться на гайвороння; воно не сіє, не жне; немає в нього ні комор, ні засіків, і Бог насичує його; а на скільки ж ви кращі від птахів?

25. Окрім того, хто з вас, піклуючися, може добавити собі зросту бодай на один лікоть?

26. Отож, якщо ви найменшого вчинити не можете, нащо клопочетеся іншим?

27. Подивіться на лілеї, як вони ростуть: не трудяться, не прядуть, але кажу вам, що й Соломон у всій славі своїй не одягався так, як оце кожна з них.

28. Тож коли траву в полі, котра сьогодні є, а завтра буде вкинена до печі, Бог так одягає, то тим паче вас, маловіри!

29. Отож, не шукайте, що вам їсти, або що пити; і не клопочіться,

30. Тому що всього цього шукають люди світу сього; а ваш Батько знає, в чому ви маєте потребу.

31. Найретельніше від усього шукайте Царства Божого, і все це додасться вам;

32. Не бійся, мала чередо! Тому що Батько ваш виявив добру волю дати вам Царство.

33. Продавайте маєтки ваші і подавайте милостиню. Готуйте собі сховища нетлінні, скарби невичерпні на небесах, куди злодій не наближається, і де міль не з’їдає.

34. Бо, де скарби ваші, там і серце ваше буде.

35. Нехай крижі ваші будуть підперезані, а світильники запалені;

36. І будьте схожі на людей, котрі наджидають повернення господаря свого зі шлюбу, щоб, коли прийде і постукає, тієї ж хвилі відчинити Йому.

37. Блаженні служники ті, котрих господар, прийшовши, упевниться, що пильнують вони; істину кажу вам, він підпережиться і всадовить їх, і, підходячи, почне слугувати їм;

38. І, якщо прийде й за другої сторожі, і за третьої прийде і побачить їх такими, то блаженні ті служники.

39. Ви знаєте, що якби відав господар дому, о котрім часі прийде злодій, то пильнував би, і не допустив би підкопати дім свій.

40. То будьте й ви готовими, бо, в яку годину ви не чекатимете, прийде Син Людський.

41. Тоді сказав Йому Петро: Господе! Чи нам цю притчу оповідаєш, чи всім?

42. А Господь сказав: Хто вірний і розумний розпорядник дому, котрого господар настановив понад служниками своїми роздавати їм свого часу міру хліба?

43. Блаженний той служник, котрого господар його, коли прийде, упевниться, що чинить так;

44. Істину повідую вам, що над усім маєтком своїм настановить його.

45. А якщо служник той скаже в серці своєму: Не скоро прийде господар мій; почне бити служників і служниць, їсти і пити, і впиватися,

46. То прийде господар того служника за дня, котрого він не сподівається, і в годині, про котру й не здогадується, і розітне його, і зрокує його на лихо з невірними.

47. А служник той, котрий знав про волю господаря свого, і не був готовий, не чинив за волею його, битий буде тяжко.

48. А котрий не знав і чинив гідне покари, битий буде менше. І від кожного, кому дано багато, багато й вимагатиметься; і кому багато довірено, з того й більше зажадають.

49. Вогонь прийшов Я кинути на землю, і як Я прагну, щоб він уже запалав!

50. Хрещенням Я мушу хреститися; і як Я знемагаю, поки це звершиться!

51. Чи ви гадаєте собі, що Я прийшов дати мир землі? Ні, повідую вам, але розділення;

52. Бо віднині п’ятеро в одному домі почнуть розділятися: троє супроти двох, а двоє супроти трьох;

53. Батько буде супроти сина, і син супроти батька; мати супроти доньки, і донька супроти матері; свекруха супроти невістки своєї, і невістка супроти свекрухи своєї.

54. Сказав також і народові: Коли ви бачите хмару, що насувається із заходу, то зараз же кажете: Дощ буде; і так буває;

55. І коли віє вітер південний, кажете: Спека буде; і буває так.

56. Лицеміри! Обличчя землі і неба розпізнавати умієте, то чому часу цього не розпізнаєте?

57. Чому ж ви й самі по собі не судите, що має бути?

58. Коли ти йдеш із супротивником твоїм до старшини, то по дорозі постарайся звільнитися від нього, щоб він не привів тебе до судді, а суддя, щоб не віддав тебе наглядачеві, а наглядач, щоб не вкинув тебе до в’язниці.

59. Повідую тобі: Не вийдеш звідти, доки не заплатиш останнього шеляга.

Луки 13    ⇧

Про каяття.

1. О цім часі прийшли деякі й оповіли Йому про галілеян, що їхню кров Пилат змішав був з їхніми пожертвами.

2. Ісус сказав їм на це: Чи гадаєте ви собі, що ці галілеяни були грішніші від усіх галілеян, що отак постраждали?

3. Ні, кажу вам: Але якщо не покаєтеся, усі так само загинете.

4. Чи ви гадаєте собі, що ті вісімнадцять чоловіків, на котрих упала вежа Силоамська і повбивала їх, мали більшу провину від усіх, що замешкали в Єрусалимі?

5. Ні, кажу вам; але якщо не покаєтеся усі, так само загинете.

6. І сказав цю притчу: Один чоловік мав у винограднику своєму посаджену смоковницю, і прийшов шукати плоду на ній, і не знайшов.

7. І сказав виноградареві: Ось, я третій рік приходжу шукати плоду на цій смоковниці і не знаходжу; зрубай її, нащо вона землю марнує?

8. Але він сказав йому у відповідь: Господарю! Залиши її на цей рік також; а поки що я обкопаю її і обкладу гноєм;

9. Чи не принесе плоду; а якщо ні, то наступного року зрубаєш її.

10. Однієї суботи навчав Він у синагозі;

11. Там була жінка, що вісімнадцять літ мала духа немочі: вона була скорчена і не могла випростатися.

12. Коли Ісус побачив її, то підкликав її і сказав: Жінко! Ти звільняєшся від недуги твоєї.

13. І поклав на неї руки; і вона тієї ж миті випросталася і почала прославляти Бога.

14. При цьому старший у синагозі, обурюючись, що Ісус уздоровив у суботу, сказав народові: Є шість днів, упродовж котрих можна діяти; за тих (днів) і приходьте уздоровлюватися, а не суботнього дня.

15. Господь сказав йому у відповідь: Лицеміре! Чи не відв’язує кожний з вас свого вола, або віслюка від ясел у суботу, і чи не веде напоїти?

16. Чи ж оцю Авраамову доньку, котру сатана зв’язав був на вісімнадцять літ, не належить звільнити від ланцюгів цих суботнього дня?

17. І коли говорив Він це, усі, що протидіяли Йому, соромилися; і увесь народ радів, за всі славні діяння Його.

18. А Він сказав їм: На що схоже Царство Боже? І до чого прирівняю його?

19. Воно схоже на гірчичне зерно, котре взяв чоловік і посадив у саду своєму: і виросло, і стало великим деревом, і птахи небесні ховалися поміж гіллям його.

20. І ще сказав: До чого Мені прирівняти Царство Боже?

21. Воно схоже на закваску, котру жінка взяла і поклала в три мірки борошна, аж поки все не скисло.

22. І проходив через міста та поселення й навчав, прямуючи до Єрусалиму.

23. Аж сказав хтось (з народу) до Нього: Господе! Невже мало буде тих, що врятуються? А Він сказав їм:

24. Докладайте зусиль, щоб увійти через вузьку браму, бо, повідую вам, чимало шукатимуть увійти і не зможуть.

25. Коли господар дому підведеться і замкне двері, тоді ви, стоячи зовні, почнете гримати у двері і будете казати: Господе! Господе! Відчини нам. Але Він скаже вам у відповідь: Не знаю вас, звідки ви.

26. Тоді будете казати: Ми їли і пили перед Тобою, і на вулицях наших навчав Ти.

27. Але Він скаже: Повідую вам: Не знаю вас, звідки ви; відійдіть од Мене всі, хто чинить неправду.

28. Там буде плач і скрегіт зубів, коли побачите Авраама, Ісаака і Якова та всіх пророків у Царстві Божому, а себе такими, котрих виганяють геть.

29. І прийдуть від сходу та заходу, і від півночі та півдня, і сядуть в Царстві Божому.

30. І ось, є останні, котрі будуть першими, і є перші, котрі будуть останніми.

31. Того ж дня прийшли деякі із фарисеїв і казали Йому: Вийди і відійди звідси, бо Ірод хоче вбити тебе.

32. І сказав їм: Рушайте, скажіть цій лисиці: Ось, виганяю демонів і звершую уздоровлення сьогодні, завтра, і третього дня закінчу;

33. А втім, Мені необхідно ходити сьогодні, завтра і наступного дня, тому що не буває так, що пророк гине поза Єрусалимом.

34. Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків і камінням вигублюєш посланих до тебе! Скільки разів хотів Я зібрати діток твоїх, мов птаха пташенят своїх під крила, а ви не захотіли.

35. Ось, залишається вам дім ваш порожній. Повідую вам, що ви не побачите Мене, поки не настане час, коли скажете: Благословенний Той, що приходить в ім’я Господнє!

Луки 14    ⇧

Ісус уздоровлює в суботу.

1. Довелося Йому в суботу прийти в дім одного із фарисейської старшини, щоб хліба спожити, а вони за Ним наглядали;

2. І ось, постав перед Ним чоловік, що страждав на водянку.

3. На цей випадок Ісус запитав у законників та фарисеїв: Чи дозволено лікувати в суботу?

4. Вони мовчали. Він торкнувся до нього, уздоровив його і відпустив.

5. При цьому сказав їм: Якщо у когось із вас віслюк чи віл упаде в криницю, хіба не тієї ж хвилини почнуть витягати його навіть в суботу?

6. І не змогли відповісти Йому на це.

7. І, помічаючи, як покликані вибирали перші місця, оповів їм притчу:

8. Коли ти будеш покликаний кимось на шлюб, не сідай на перше місце, щоб не завітав хтось із покликаних почесніший від тебе,

9. І той, що покликав тебе, підійшовши, не сказав тобі: Поступися йому місцем; і тоді з соромом змушений будеш зайняти останнє місце.

10. Але коли покликаний будеш, то, як прийдеш, сідай на останнє місце, щоб той, який кликав тебе, підійшовши, сказав: Друже! Пересядь вище; тоді буде тобі честь перед тими, що сидять з тобою.

11. Бо кожний, хто підносить себе сам, принижений буде, а той, що принижує себе, буде піднесений.

12. А тому, хто покликав Його, сказав: Коли вчиняєш обід чи вечерю, не клич друзів твоїх, ні братів твоїх, ні родичів твоїх, ні сусідів багатих, щоб вони також тебе колись не покликали, і не дістав ти винагороди.

13. Але коли вчиняєш бенкет, клич убогих, калік і кульгавих та сліпих,

14. І щасливий будеш, що вони не можуть відплатити тобі, бо відплата твоя у воскресінні праведних.

15. Зачувши це, один з тих, що сиділи з Ним при столі, сказали Йому: Блаженний, хто хліб споживатиме в Царстві Божому!

16. А Він сказав йому: Один чоловік вчинив значну вечерю і покликав багатьох;

17. І коли настав час вечері, послав служника свого сказати покликаним: Ідіть, бо вже все приготовлене.

18. І почали всі, неначе змовившись, вибачатися. Перший сказав йому: Я купив землю, і мені треба піти й подивитися на неї, прошу тебе, вибач мені.

19. Другий сказав: Я купив п’ять пар волів і йду їх випробувати; прошу тебе, вибач мені.

20. Третій сказав: Я одружився і тому не можу прийти.

21. Коли служник той повернувся, то доповів про це володареві своєму. Тоді господар дому розгнівався і сказав служникові своєму: Побіжи скорше вулицями і перевулками міста, і приведи сюди вбогих, калік, кульгавих і сліпих.

22. І сказав служник: Володарю! Виконано, як ти звелів, і є ще місце.

23. Володар сказав служникові: Піди шляхами й на майдани і переконай прийти, щоб виповнився дім мій;

24. Бо повідую вам, що ніхто з отих покликаних не покуштує Моєї вечері; бо кликаних багато, але мало вибраних.

25. Із Ним простувало багато народу; і Він, звернувшися до них, сказав їм:

26. Якщо хтось приходить до Мене, і не зненавидить батька свого, і матері своєї, і дружини, і дітей, і братів та сестер, а, до того ж, навіть життя свого, той не може бути Моїм учнем.

27. І хто не несе хреста свого і не йде за Мною, не може бути Моїм учнем.

28. Бо хто з вас, бажаючи спорудити вежу, не присяде передніше і не вирахує видатків, і чи має він, що необхідне для звершення її,

29. Щоб, коли покладе підмурка і не зможе звершити, усі, що бачитимуть те, не почали сміятися з нього,

30. Кажучи: Цей чоловік почав будувати і не міг скінчити.

31. Або, який цар, йдучи на війну супроти другого царя, не сяде і не порадиться передніше, чи сильний він з десятьма тисячами протистояти тому, що йде на нього з двадцятьма тисячами?

32. Інакше, поки той ще далеко, він пошле посольство до нього – просити миру.

33. Отак усілякий з вас, хто не зрікся всього, що має, не може бути Моїм учнем.

34. Сіль – добра річ; але коли сіль утратить силу, чим виправити її?

35. Ні в землю, ані в гній не годиться: геть викидають її. Хто має вуха слухати, нехай чує!

Луки 15    ⇧

Нарікання фарисеїв і книжників.

1. Підходили до Нього всі митники і грішники, щоб слухати Його.

2. А фарисеї і книжники ремствували, кажучи: Він приймає грішників і їсть з ними.

3. Але Він сказав їм наступну притчу:

4. Хто з вас, маючи сто овець і загубивши одну з них, не залишить дев’яносто дев’ять у пустелі і не піде за тією, що пропала, доки не знайде її?

5. А коли знайде, візьме її на плечі свої з радістю;

6. А тоді прийде додому, поскликає друзів та сусідів і скаже їм: Потіштеся й ви зі мною, бо я знайшов свою заблуклу вівцю.

7. Повідую вам, що так на небесах більше радощів буде через одного грішника, що вдався до каяття, аніж через отих дев’яносто дев’ятьох праведників, котрі не потребують каяття!

8. Або яка жінка, що має десять драхм, якщо загубить одну драхму, не запалить свічу і не почне мести кімнату і шукати пильно, аж доки не знайде?

9. А коли знайде, то покличе подруг і сусідок і скаже: Потіштеся зі мною, я знайшла загублену драхму.

10. Отак, повідую вам, буває радість в Ангелів Божих, коли бодай один грішник учиняє каяття.

11. І ще сказав: У одного чоловіка було два сини;

12. І сказав молодший з них батькові: Отче! Дай мені належну частину маєтку. І батько розділив їм маєток.

13. Як минуло багато днів, молодший син зібрав усе й пішов до далекої країни і там розтратив маєток свій, живучи розпутно.

14. А коли він усе прожив-прогайнував, то настав страшний голод у тій країні, і він почав бідувати,

15. І пішов, пристав до одного з мешканців країни тієї, а той послав його на поля свої пасти свиней;

16. І він радий був виповнити черево своє бодай стручками, що їли свині, але ніхто не давав йому.

17. А коли прийшов до тями, то сказав (собі): Скільки наймитів у батька мого мають хліба надмір, а я помираю від голоду!

18. Підведуся, піду до батька мого і скажу йому: Отче! Я згрішив супроти неба і перед тобою;

19. І вже недостойний називатися сином твоїм; прийми мене в число наймитів твоїх.

20. Він підвівся і пішов до батька свого. І коли він був іще далеко, побачив його батько і змилосердився; і побіг, а тоді впав йому на груди і цілував його.

21. А син сказав йому: Отче! Я згрішив супроти неба і перед тобою, і вже не гідний називатися сином твоїм.

22. А батько сказав служникам своїм: Принесіть найкращу одежу і одягніть його, і дайте перстень на руку його і взуття на ноги.

23. І приведіть відгодоване теля і заколіть; почнемо їсти і веселитися,

24. Бо цей син мій був мертвий і ожив, пропадав і знайшовся. І почали веселитися.

25. А старший син його був у полі; і, повертаючися, коли наблизився до дому, почув спів і веселі погуки;

26. І прикликав одного із служників і запитав: Що це таке?

27. Він сказав йому: Брат твій прийшов, і батько твій заколов угодоване теля, тому що отримав його (сина) живим і здоровим.

28. Він розгнівався і не хотів зайти. А батько його, вийшовши, кликав його.

29. Але він сказав у відповідь батькові: Ось, я стільки років служу тобі і ніколи не порушував наказу твого; але ти ніколи не дав мені бодай козлика, щоб мені повеселитися з друзями моїми.

30. А коли оцей син твій, що змарнував маєток свій з блудницями, прийшов, ти заколов для нього вгодоване телятко;

31. Але він сказав йому: Сину мій! Ти завше зі мною, і все моє – твоє;

32. А через те треба було радіти і веселитися, що брат твій оцей був мертвий і ожив, пропадав і знайшовся.

Луки 16    ⇧

Притча про мудрого, але невірного управителя.

1. Повідав також Ісус учням Своїм: Один чоловік був багатий і мав управителя, на котрого надійшов виказ йому, що він переводить маєток його;

2. І прикликав його і сказав йому: Що це я чую про тебе? А дай-но звіт про твою управу, бо ти вже не можеш більше провадити її.

3. Тоді управитель сказав сам у собі: Що мені вчинити? Володар мій відбирає в мене управу домом; копати не можу, просити соромлюся;

4. Знаю, що вчинити, аби прийняли мене в доми свої, коли буду позбавлений управи домом.

5. І прикликав боржників володаря свого, кожного нарізно, і сказав першому: Скільки ти заборгував господареві моєму?

6. Він сказав: Сто мір оливи. І сказав йому: Візьми твою розписку і сідай скорше й напиши: П’ятдесят.

7. Потім другому сказав: А ти скільки заборгував? Він одказав: Сто мір пшениці. І сказав йому: Візьми твою розписку і напиши: Вісімдесят.

8. І похвалив володар управителя невірного, що мудро вчинив; бо сини віку цього мудріші в їхньому роді від синів світла.

9. І Я кажу вам: Надбайте собі друзів багатством неправедним, щоб Вони, коли воно минеться, прийняли вас до осель вічних.

10. Вірний у малому, вірний також у великому, а невірний в малому невірний у великому.

11. Отож, якщо ви у неправедному багатстві не були вірними, хто довірить вам істинне?

12. І якщо в чужому не були вірними, хто дасть вам ваше?

13. Жодний служник не може слугувати двом володарям: бо він або одного буде ненавидіти, а другого буде любити, або одному буде прислуговувати, а другим нехтувати. Не можете служити Богові і мамоні.

14. Чули все це й фарисеї, котрі любили гроші, і насміхалися з Нього.

15. Він сказав їм: Ви виставляєте себе праведниками перед людьми, але Бог знає серця ваші: бо, що високе у людей, те мерзенне перед Богом.

16. Закон і пророки до Івана; звідтоді Царство Боже благовіститься, і кожний зусиллям входить до нього.

17. Але скорше небо і земля щезнуть, аніж бодай одна риса пропаде із закону.

18. Кожний, хто розриває шлюб із дружиною своєю і одружується з іншою, чинить перелюб; і кожний, що одружується з розлученою з чоловіком, – чинить перелюб.

19. Один багатий чоловік, що одягався в кармазин та вісон, щодня бенкетував вельми пишно.

20. Був також один убогий, на ім’я Лазар, котрий лежав біля воріт його у струпах.

21. І прагнув насититися крихтами, що падали зі столу багатого; і пси, проходячи мимо, лизали його струпи.

22. Помер жебрак і віднесли його Ангели на лоно Авраамове; і багач помер, і поховали його;

23. І в пеклі, страждаючи в муках, він підвів очі свої й побачив віддалік Авраама і Лазаря на лоні його,

24. І заволав, і сказав: Отче Аврааме! Змилосердься наді мною і пошли Лазаря, щоб умочив пальця свого у воду і вихолодив язика мого, бо я тяжко страждаю в полум’ї цьому,

25. Але Авраам сказав: Сину! Пригадай, що ти вже дістав добре твоє в житті твоєму, а Лазар лихе; а нині він тут матиме втіху, а ти страждаєш;

26. І понад усе те поміж вами і нами утворене величезне провалля, аж так, що ті, котрі жадали б перейти звідси до вас, не можуть, а також і звідти до нас не переходять.

27. Тоді сказав він: То прошу тебе, отче, пошли його в дім батька мого,

28. Бо в мене п’ятеро братів: Нехай він засвідчить їм, щоб вони не прийшли до цього місця страждань.

29. Авраам сказав йому: У них є Мойсей і пророки; нехай слухають їх.

30. А він сказав: Ні, отче Аврааме! Але якщо хтось із мертвих прийде до них, то покаються.

31. Тоді Авраам сказав йому: Якщо Мойсея і пророків не слухають, то, якби хтось із мертвих воскрес, не повірять.

Луки 17    ⇧

Про серйозність спокус
і про прихід Божого Царства.

1. Сказав також Ісус учням Своїм: Неможливо не прийти спокусам, але горе тому, через кого вони приходять.

2. Краще було б йому, якби повісили йому на шию каменя від жорен, і кинули його в море, аніж сталося б те, що спокусив би одного з малих оцих.

3. Спостерігайте за собою. А якщо згрішить супроти тебе брат твій, застережи його, і, якщо покається, прости йому;

4. І якщо сім разів на день згрішить супроти тебе і сім разів на день звернеться, і скаже: Каюся, – прости йому.

5. І сказали Апостоли Господові: Примнож у нас віру.

6. Господь сказав: Якби ви мали віру завбільшки з гірчичне зернятко і сказали смоковниці оцій: Вихопися з корінням і пересадися в море, то вона підкорилася б вам.

7. Хто з вас, маючи служника орача, або служника пастуха, коли він прийде з поля, скаже йому: Іди мерщій та сідай до столу?

8. Навпаки, чи не скажете йому радше: Приготуй мені щось на вечерю та підпережися служити мені, поки буду їсти і пити, а потім їж і пий сам?

9. Чи буде він дякувати служникові цьому за те, що він виконав наказа? Не певен.

10. Отак і ви, коли виконаєте все, що наказано вам, кажіть: Ми служники нікчемні, бо вчинили тільки те, що мусили вчинити.

11. Йдучи до Єрусалиму, Він проходив між Самарією та Галілеєю.

12. І коли входив Він до одного поселення, зустріли Його десять чоловіків прокажених, котрі зупинилися віддалік.

13. І дужим голосом кричали: Ісусе Наставнику! Помилуй нас!

14. Він побачив їх, і сказав їм: Підіть, покажіться священникам. І коли вони пішли, то очистилися,

15. А один із них, побачивши, що уздоровлений, повернувся, і почав голосно прославляти Бога,

16. І упав ницьма до ніг Йому, дякуючи Йому; і це був самарянин.

17. Тоді Ісус сказав: Чи не десятеро очистилися? А де ж дев’ятеро?

18. Чому ж вони не повернулися прославити Бога, окрім одного чужинця?

19. І сказав йому: Підведися і йди; віра твоя врятувала тебе.

20. Аж ось, фарисеї запитали Його, коли прийде Царство Боже, відповідав їм: Не прийде Царство Боже примітним чином,

21. І не скажуть: Ось, воно тут, або: Ось, там. Бо Царство Боже усередині вас.

22. Сказав також учням Своїм: Надійдуть дні, коли зажадаєте бачити хоча б одного з днів Сина Людського, і не побачите;

23. І скажуть вам: Ось, тут, або: Ось, там, – не ходіть і не ганяйтеся;

24. Бо, як блискавка, сяйнувши від одного краю неба, зблискує до другого краю неба, так буде Син Людський за дня Свого.

25. Але передніше належить Йому багато постраждати, і бути відкинутим родом оцим.

26. І, як було за днів Ноя, так само буде й за днів Сина Людського.

27. Їли, пили, шлюбилися, виходили заміж до того дня, як зайшов Ной до ковчега, і прийшов потоп і вигубив усіх.

28. Так само було й за днів Лота: Їли, пили, купляли, продавали, садили, будували;

29. Але того дня, коли Лот вийшов із Содому, пролився з неба дощ вогненний та сірковий і винищив усіх;

30. Так станеться й того дня, коли Син Людський прийде.

31. Того дня, хто буде на покрівлі, а речі його вдома, той не сходь забрати їх; і хто буде в полі, також не повертайтеся назад;

32. Не забувайте дружину Лотову.

33. Хто буде рятувати життя своє, той погубить його; а хто погубить його, той оживить його.

34. Повідую вам: Тієї ночі будуть двоє на одній постелі: одне візьметься, а друге залишиться.

35. Дві будуть молоти разом: одна візьметься, а друга залишиться;

36. Двоє будуть на полі: один візьметься, а другий залишиться.

37. На це сказали Йому: Де, Господе? А Він сказав їм: Де труп, там зберуться й орли.

Луки 18    ⇧

Притча про неправедного суддю.

1. Повідав також притчу їм про те, що треба завжди молитися і не сумувати,

2. Кажучи: В одному місті був суддя, котрий Бога не боявся і людей не соромився,

3. А в тому місті була одна вдова, і вона, коли приходила до нього, то сказала: Захисти мене від супротивника мого.

4. Але він тривалий час не хотів. А пізніше сказав сам собі: Хоч я Бога й не боюся і людей не соромлюся,

5. Та оскільки ця вдова не дає мені спокою, захищу її, щоб вона не приходила більше надокучати мені.

6. І сказав Господь: Чуєте, що каже суддя неправедний?

7. Хіба не захистить Бог вибраних Своїх, що волають до Нього вдень і вночі, хоча й не поспішає захистити їх?

8. Повідую вам, що надасть їм захист невдовзі. Але Син Людський, прийшовши, чи знайде віру на землі?

9. Повідав також для деяких, котрі були певні в собі, що вони праведні, хоч принижували інших, отаку притчу:

10. Двоє чоловіків зайшли до храму помолитися; один фарисей, а другий – митник.

11. Фарисей почав молитися сам у собі так: Боже! Дякую Тобі, що я не такий, як інші люди, грабіжники, кривдники, перелюбники або, як оцей митник:

12. Пощуся двічі на тиждень і даю десяту частку від усього, що надбаю.

13. А митник стояв оддалік і не смів навіть очей підвести до неба; але бив себе в груди, і благав: Боже! Будь милостивий до мене грішника!

14. Повідую вам, що цей повернувся додому більш виправданий, аніж той: бо кожний, хто підносить себе сам, принижений буде, а той, що принижує себе, піднесеться.

15. Приносили до Нього й немовлят, щоб Він торкнувся до них; а учні, коли бачили те, забороняли їм.

16. Але Ісус, підкликавши їх, сказав: Пустіть дітей приходити до Мене і не забороняйте їм, бо таких є Царство Боже;

17. Істину кажу вам: Хто не прийме Царства Божого, як дитя, той не увійде до нього.

18. І запитав Його хтось із старшин: Учителю добрий! Що мені вчинити, щоб успадкувати життя вічне?

19. Ісус сказав йому: Нащо ти називаєш Мене добрим? Ніхто не добрий, а тільки один Бог.

20. Чи відаєш Заповіді: Не чини перелюбу; не убивай; не кради; не свідкуй неправдиво; шануй батька твого і матір твою.

21. А він сказав: Усе це я пильнував ще від юности моєї.

22. Зачувши це, Ісус сказав йому: Ще одного бракує тобі: Усе, що маєш, продай, роздай убогим і будеш мати скарби на небесах, і приходь, та йди за Мною.

23. А він, як почув це, зажурився, тому що був дуже багатим.

24. Ісус побачив, що він зажурився і сказав: Як важко багатим увійти до Царства Божого!

25. Бо зручніше верблюдові пройти крізь вушко голки, аніж багатому увійти до Царства Божого.

26. Ті, що слухали це, сказали: А хто ж може врятуватися?

27. Але Він сказав: Те, що неможливе людям, можливе Богові.

28. А Петро сказав Йому: Ось, ми залишили все і пішли за Тобою.

29. Він сказав їм: Істину повідую вам: Немає нікого, хто залишив би дім, чи батьків, чи братів і сестер, чи дружину, чи дітей заради Царства Божого,

30. І не дістав би набагато більше цього часу, і в наступному вікові – життя вічне.

31. Відкликавши дванадцятеро учнів Своїх, сказав їм: Ось, ми підходимо до Єрусалиму, і звершиться все написане через пророків про Сина Людського:

32. Бо видадуть Його поганам і зневажать Його, і образять, і обплюють Його,

33. І будуть бити, і вб’ють Його; і третього дня воскресне.

34. Але вони нічого зі сказаного не втямили; ці слова були для них утаємничені, і вони не зрозуміли почутого.

35. А коли підходив Він до Єрихону, один сліпий сидів при дорозі й просив милостині;

36. І коли почув, що повз нього проходить народ, запитав: Що це таке?

37. Йому сказали, що Ісус Назарянин іде.

38. Тоді він закричав: Ісусе, сину Давидів! Помилуй мене!

39. Ті, що простували попереду, примушували його замовкнути; але він ще голосніше кричав: Сину Давидів! Помилуй мене.

40. Ісус зупинився і наказав привести його до Себе. І, коли той підійшов до Нього, запитав його:

41. Чого ти хочеш від Мене? Він сказав: Господе! Щоб мені прозріти.

42. Ісус сказав йому: Стань видющим! Віра твоя врятувала тебе.

43. І він зараз же прозрів і пішов за Ним, і прославляв Бога. І увесь народ, бачивши це, складав хвалу Богові.

Луки 19    ⇧

Ісус у Закхея.

1. Потім Ісус зайшов до Єрихону і переходив містом.

2. І ось, чоловік на ім’я Закхей, старшина митників і вельми багатий,

3. Хотів бачити Ісуса, Хто Він, але не міг за народом, тому що був малий на зріст;

4. Він побіг наперед, виліз на смоковницю, аби побачити Його, тому що Він мав проходити повз неї.

5. Коли Ісус підійшов до цього місця, то глянув і побачив його, а тоді сказав йому: Закхею! Злізай скорше, бо сьогодні треба Мені бути у тебе в оселі.

6. І він квапливо зліз і прийняв Його з радістю.

7. І всі, коли побачили те, почали нарікати й казали, що Він зайшов до грішного чоловіка.

8. А Закхей сказав Господові: Господе! Половину маєтку я віддам убогим, і якщо когось покривдив, поверну учетверо.

9. Ісус сказав йому: Нині прийшло спасіння домові цьому, тому що й він – син Авраама;

10. Бо Син Людський прийшов, щоб знайти і врятувати загинуле.

11. А коли вони слухали це, долучив притчу, бо Він був поблизу Єрусалиму, і вони думали, що невдовзі має відкритися Царство Боже.

12. Отож, Він сказав: Один чоловік шляхетного роду зібрався в далеку країну, щоб одержати царство і повернутися;

13. Він покликав десять служників своїх, дав їм десять мін і сказав їм: Пускайте їх у діло, поки я повернуся.

14. Але громадяни ненавиділи його і відправили услід за ним посланців сказати: Не хочемо, щоб він царював над нами.

15. І коли повернувся, прийнявши царство, звелів прикликати до себе служників тих, котрим дав срібло, щоб дізнатися, хто що надбав.

16. Прийшов перший і сказав: Володарю! Міна твоя принесла десять мін.

17. І сказав йому: Гаразд, старанний слуго! За те, що ти в малому був вірний, візьми управу над десятьма містами.

18. Прийшов другий, і сказав: Володарю! Міна твоя принесла п’ять мін.

19. Сказав також цьому: І ти будь над п’ятьма містами.

20. Прийшов третій, і сказав: Володарю! Ось міна твоя, котру я беріг, загорнувши в хусточку;

21. Бо я боявся тебе, тому що ти чоловік жорстокий: береш, чого не клав, і жнеш, чого не сіяв.

22. Володар сказав йому: Твоїми устами буду судити тебе, лукавий служник! Адже ти знав, що я людина жорстока, беру, чого не клав, і жну, чого не сіяв.

23. Чому ти не пустив срібло моє в діло, щоб я, повернувшись, одержав його з прибутком?

24. І сказав тим, що стояли перед ним: Візьміть у нього міну і дайте тому, що має десять мін.

25. Сказали йому: Володарю! У нього є десять мін!

26. Повідую вам: кожному, хто має, дасться, а в того, хто не має, відбереться й те, що має.

27. А ворогів моїх тих, котрі не хотіли, щоб я царював над ними, приведіть сюди і вбийте на моїх очах.

28. Сказавши це, Він пішов далі, входячи до Єрусалиму.

29. І коли наблизився до Вітфагії та Віфанії, до гори, що Оливною зветься, послав двох учнів Своїх,

30. Сказавши: Ідіть у поселення, що перед вами; як увійдете до нього, знайдете молодого віслюка прив’язаного, на якого ніхто з людей ніколи не сідав; відв’яжіть його і приведіть;

31. І, якщо хтось запитає вас: Нащо відв’язуєте? – скажете йому так: Він необхідний Господові.

32. Посланці пішли і знайшли, як Він казав їм.

33. А коли вони відв’язували молодого віслюка, господарі його сказали їм: Нащо відв’язуєте віслюка?

34. Вони відповідали: Він необхідний Господові.

35. І привели його до Ісуса; і накинули одежу свою на віслюка і всадовили на нього Ісуса.

36. І коли Він їхав, стелили одежу свою на дорозі.

37. А коли Він наблизився до узвозу з Оливної гори, то всі численні учні почали з радістю й голосно прославляти Бога за всі чудеса, котрі вони бачили,

38. Кажучи: Благословенний Цар, що йде в ім’я Господнє! Мир на небесах і слава на висоті!

39. І деякі фарисеї з-поміж народу сказали Йому: Учителю! Заборони учням твоїм.

40. Але Він сказав їм у відповідь: Повідую вам, що, коли вони замовкнуть, то заволає каміння.

41. І коли наблизився до міста, то глянув на нього й заплакав над ним,

42. І сказав: О, якби хоч ти цього дня спізнало, що слугує мирові твоєму! Але це утаємничене нині від очей твоїх,

43. Бо прийдуть на тебе дні, коли вороги твої валом тебе оточать, і обляжуть тебе, і тіснитимуть тебе звідусіль,

44. І розорять тебе, і повбивають діток твоїх, і не залишать у тебе каменя на камені, за те, що ти не пізнало часу відвідин твоїх.

45. А коли зайшов до храму, почав виганяти купців, що продавали, і покупців, що купляли,

46. Кажучи їм: Написано: Дім Мій є дім молитви; а ви вчинили його вертепом розбійників.

47. І навчав щодня у храмі. А першосвященники і книжники й старшини народу шукали можливости убити Його,

48. І не знаходили, що б іще вчинити з Ним, тому що увесь народ горнувся до Нього й слухав Його.

Луки 20    ⇧

Якою владою діє Ісус.

1. Одного дня, коли Він навчав народ у храмі і благовістив, наблизилися першосвященники і книжники із старшинами,

2. І сказали Йому: Повідай нам, якою владою Ти все це чиниш, або хто дав Тобі цю владу?

3. Він сказав їм у відповідь: Запитаю Я вас про одне, і скажіть Мені:

4. Хрещення Іванове з небес було, чи від людей?

5. А вони, порадившися поміж собою, казали: Якщо скажемо: З небес, то мовить: Чому ж ви не повірили йому?

6. А якщо скажемо: Від людей, то увесь народ поб’є нас камінням, бо він переконаний, що Іван є пророк.

7. І відповідали: Не знаємо, звідки.

8. Ісус сказав їм у відповідь: І Я не скажу вам, якою владою це вчиняю.

9. І почав Він оповідати народові притчу оцю: Один чоловік посадив виноградника і віддав його виноградарям, а сам виїхав на тривалий час;

10. А вже певного часу послав до виноградарів служника, щоб вони дали йому плодів з виноградника, але виноградарі, побивши його, відіслали ні з чим.

11. І знову послав до них іншого служника, але вони й цього прибили й облаяли й відіслали ні з чим.

12. І ще третього послав; але вони й цього, зранивши, прогнали.

13. Тоді сказав господар виноградника: Що маю вчинити? Пошлю сина мого улюбленого; можливо, побачивши його, засоромляться.

14. Але виноградарі, побачивши його, міркували поміж собою, кажучи: Це – спадкоємець; ходімо, заб’ємо його, і спадок його буде нашим.

15. І вивели його геть із виноградника і вбили. То що вчинить з ними господар винограднику?

16. Прийде і вигубить виноградарів тих і віддасть виноградника іншим. Ті, що це чули, сказали: Нехай не буде!

17. Але Він поглянув на них і сказав: Що означає це, що написане: Камінь, котрого відкинули будівничі, той самий (камінь) став наріжним!

18. Кожний, хто впаде на той камінь, розіб’ється; а на кого він упаде, того роздушить.

19. І шукали в цім часі священники і книжники, аби покласти на Нього руки, але боялися народу, бо втямили, що про них сказав Він цю притчу.

20. І спостерігали за Ним, а тоді підіслали недобрих людей, котрі вдавали з себе праведних, щоб Його упіймати на якомусь слові, а відтак видати старшинам і владі правителя.

21. І вони запитали Його: Учителю! Ми знаємо, що Ти правдиво говориш і навчаєш, і не зважаєш на особу, але істинно Божої дороги навчаєш.

22. Чи дозволено нам давати кесареві податок, чи ні?

23. А Він, зрозумівши лукавство їхнє, сказав їм: Нащо ви Мене спокушаєте?

24. Покажіть Мені динарій: Чиє на ньому зображення і напис? Вони відповідали: Кесарове.

25. Він сказав їм: Отож, віддайте кесарове кесарю, а Боже – Богові.

26. І не могли зловити Його на слові перед народом, і, здивувавшися з відповіді Його, замовкли.

27. Тоді прийшли деякі із саддукеїв, що нехтують воскресінням, і запитали Його:

28. Учителю! Мойсей написав нам, що коли у когось помре брат, котрий мав дружину, і помре бездітним, то брат його мусить взяти його дружину і відновити сім’я братові своєму.

29. Було семеро братів: перший, узявши дружину, помер бездітним;

30. Узяв ту дружину другий (брат), і той помер бездітним;

31. Узяв її третій, і також усі семеро, й померли, не залишивши дітей;

32. Після всіх померла й жінка.

33. Отож, за воскресіння котрого з них буде вона дружиною? Бо семеро мали її за дружину.

34. Ісус сказав їм у відповідь: Діти віку цього шлюбляться і виходять заміж;

35. А ті, що будуть достойні того віку і воскресіння з мертвих, – не будуть ні одружуватися, ні заміж виходити.

36. І померти вже не можуть, бо вони такі ж, як ангели, і суть сини Божі, будучи синами воскресіння.

37. А що мертві воскреснуть, то й Мойсей показав при купині, коли назвав Господа Богом Авраама, і Богом Ісаака, і Богом Якова.

38. Але Бог не є Бог мертвих, а живих, бо в Нього всі живі.

39. На це деякі із книжників сказали: Учителю! Ти добре сказав.

40. І вже не сміли запитувати Його ані про що. А Він сказав їм:

41. Чому кажуть, що Христос є син Давидів?

42. Адже сам Давид каже у книзі Псалмів: Сказав Господь Господові моєму: Сиди праворуч Мене,

43. Аж доки покладу ворогів Твоїх до підніжжя ніг Твоїх.

44. Отож, Давид Господом називає Його; то як же Він син йому?

45. І коли слухав увесь народ, Він сказав учням Своїм:

46. Остерігайтеся книжників, котрі полюбляють ходити в довгій одежі і люблять вітання в народних зібраннях, сидіти попереду в синагогах і перші місця на бенкетах,

47. Котрі пожирають оселі вдів і лицемірно довго моляться; через те вони дістануть найтяжче осудження.

Луки 21    ⇧

Лепта вдови.

1. Він глянув і побачив багатіїв, що клали дари свої до скарбниці.

2. Побачив також і бідну вдову, що поклала туди дві лепти,

3. І сказав: Істину кажу вам, що ця бідна вдова більше від усіх поклала.

4. Бо всі ті від надлишку свого поклали як дар Богові, а вона від убогости своєї поклала увесь свій прожиток, що його мала.

5. І коли деякі говорили про храм, що він був оздоблений коштовним камінням та обітницькими дарами, Він сказав:

6. Надійдуть дні, коли з того, що ви бачите, не залишиться каменя на камені; усе буде зруйноване.

7. І запитали Його: Учителю! Коли це станеться? І яка ознака, коли це має справдитися?

8. Він сказав: Остерігайтеся, щоб вас не звели облудою; бо чимало прийде під йменням Моїм, кажучи, що це Я; і час цей близько. Не ходіть слідом за ними.

9. А коли почуєте про війни і заворушення, не жахайтеся: бо все це має бути передніше; але не зараз кінець.

10. Тоді сказав їм: Повстане народ на народ і царство на царство;

11. Будуть великі землетруси по різних місцях, і голод, і моровиця, і жахливі явища, і значні ознаки з неба.

12. Але передніше, аніж це станеться, покладуть на вас руки і будуть вас проганяти, віддаючи до синагог і в’язниць, і поведуть вас до царів та правителів – за ймення Моє.

13. А буде вам усе це на свідчення.

14. Отож, покладіть собі на серце не обдумувати наперед, що відповідати;

15. Бо Я дам вам слова і премудрість, котрої не зможуть перевищити, ані протистояти всі ті, що чинять вам перешкоди.

16. Вас зрадять також і батьки, і брати, і родичі, і друзі; а деяких із вас позбавлять життя.

17. І за ймення Моє вас усі ненавидітимуть.

18. Але й волосина з голови вашої не пропаде.

19. Терпінням вашим рятуйте душі ваші.

20. А коли побачите Єрусалим, оточений військами, тоді знайте, що наблизилося спустошення його.

21. Тоді ті, що будуть в Юдеї, нехай утікають у гори; і хто в місті, виходь з нього; і хто на околицях, не заходь до нього.

22. Тому що це дні помсти, нехай справдиться все написане.

23. І горе вагітним, а також тим, хто годує грудьми за тих днів; бо велике буде лихоліття на землі і гнів на народ сей.

24. І впадуть од вістря меча; і відведуть їх у полон поміж усі народи, і погани топтатимуть Єрусалим, доки не скінчиться час тих поганів.

25. І будуть ознаки на сонці і місяці, на зорях, а на землі смуток і нерозважливість; і море залегоче і збуриться.

26. Люди будуть вмирати від страху і начікування лихолітть, що прийдуть на всю землю, бо сили небесні захитаються.

27. І тоді побачать Сина Людського, що йтиме на хмарі із силою і славою великою.

28. А коли все це почне справджуватися, тоді випростайтеся і піднесіть голови ваші, тому що наближається визволення ваше.

29. І оповів їм притчу: Подивіться на смоковницю і на всі дерева.

30. Коли вони вже розпукуються, то бачачи це, самі знаєте, що вже близенько літо;

31. Отож, коли ви побачите все те, що справджується, знайте, що вже близько Царство Боже.

32. Істину повідую вам: Не промине рід цей, як усе це станеться.

33. Небо і земля минуться, але слова Мої не минуться.

34. Пильнуйте за собою, щоб серця ваші не обтяжувалися ненажерством і пиятикою, а також клопотами житейськими, щоб день той не спіткав вас зненацька.

35. Бо він, мов сіть, упаде на всіх, що живуть по всій землі;

36. Тож пильнуйте о всякій порі і моліться, щоб уникнути вам усіх цих майбутніх лихоліть і постати перед Сином Людським.

37. За дня Він навчав у храмі; а вночі, вийшовши, перебував на горі, що звалася Оливною.

38. І увесь народ з ранку приходив до Нього в храм, щоб слухати Його.

Луки 22    ⇧

Юда зраджує Ісуса

1. Наближалося свято опрісноків, що Пасхою зветься;

2. І шукали першосвященники й книжники, у який спосіб убити Його, тому що боялися народу.

3. Але сатана увійшов у Юду, найменованого Іскаріотом, одного з числа дванадцятьох,

4. І він пішов і розмовляв з першосвященниками та старшинами, як Його видати їм.

5. Вони зраділи і погодилися дати йому срібняків.

6. І він обіцяв, і шукав зручної нагоди і часу, щоб видати Його їм, але не при народі.

7. І ось, настав день опрісноків, коли треба було заколоти пасхальне ягня.

8. І послав Ісус Петра та Івана, сказавши: Підіть, приготуйте нам їсти пасху.

9. Але вони сказали Йому: Де звелиш нам приготувати?

10. Він сказав їм: Ось, при входженні вашому до міста, зустрінеться з вами чоловік, що нестиме глечик води: підіть за ним в оселю, до котрої він зайде,

11. І скажете господареві дому: Учитель каже тобі: Де світлиця, у котрій Мені їсти пасху з учнями Моїми?

12. І він покаже вам світлицю простору, вистелену; там приготуйте.

13. Вони рушили і знайшли, як сказав їм, і приготували пасху.

14. І коли настав час, Він приліг і дванадцять Апостолів з Ним.

15. І сказав їм: Вельми бажав Я їсти з вами оцю пасху передніше Моїх страждань.

16. Бо повідую вам, що вже не буду їсти її, аж доки вона не звершиться в Царстві Божому.

17. І, взявши чашу та вчинивши подяку, Він сказав: Прийміть її і розділіть поміж собою;

18. Бо повідую вам, що не буду пити від плоду виноградного, доки не прийде Царство Боже.

19. І, взявши хліб і вчинивши подяку, поламав і подав їм, кажучи: Це – Тіло Моє, котре за вас віддається; так учиняйте на спомин про Мене.

20. Так само й чашу після вечері подав, кажучи: Оця чаша – Новий Заповіт у Моїй крові, що за вас проливається.

21. І ось, рука того, що зраджує Мене, зі Мною за столом.

22. А втім, Син Людський іде за призначенням; але горе тому чоловікові, що Його зраджує.

23. І вони почали запитувати один в одного, хто б це серед них був такий, що вчинив би подібне.

24. Була також поміж ними суперечка, хто з них має вшановуватися більше.

25. А Він сказав їм: Царі володарюють над народами, і ті, що володіють ними, благодійниками називаються;

26. А ви не так: Але хто з вас більший, нехай буде, як менший; а старший, – як служник.

27. Бо хто більший: той, що за столом, чи служник? Чи не той, що за столом? А Я поміж вами, як служник.

28. Але ви були зі Мною у скрутах Моїх,

29. І Я заповідаю вам, як заповідав Мені Батько Мій, Царство,

30. Щоб їли і пили за трапезою Моєю в Царстві Моєму, і сядете на престолах судити дванадцять колін Ізраїлевих.

31. І сказав Господь: Симоне! Симоне! Ось, сатана хотів мати вас, щоб пересіяти вас, як пшеницю;

32. Але Я молився за тебе, щоб не вичахла віра твоя; а ти, коли навернешся, утверджуй братів твоїх.

33. Він відповідав Йому: Господе! З Тобою я готовий і в тюрму, і на смерть піти.

34. Але Він сказав: Запевняю тебе, Петре, що не проспіває півень сьогодні, як ти аж тричі зречешся, що не знаєш Мене.

35. І сказав їм: Коли Я послав вас без мішка і без торби та без взуття, чи бракувало вам чогось? Вони відповідали: Нічого.

36. Тоді Він сказав їм: Але тепер, хто має мішка, той візьми його, а також торбу; а в кого нема, продай одежу свою і купи меча.

37. Бо повідую вам, що має звершитися на Мені й оце написане: І до злодіїв прилучений. Бо те, що про Мене, підходить до кінця.

38. Вони сказали: Господе! Ось, тут аж два мечі. Він сказав їм: Досить!

39. І, вийшовши, рушив за звичаєм на гору Олив; за Ним простували учні Його.

40. А коли прийшов на місце, сказав їм: Моліться, щоб не спокуситися.

41. А Сам відійшов од них на відстань кинутого каменя і прихилив коліна, – молився,

42. Кажучи: Отче! О, якби Ти вволив пронести чашу оцю повз Мене! А втім, не Моя воля, але Твоя нехай буде.

43. З’явився до Нього Ангел з небес і зміцнював Його.

44. І виповнений скорботою і тривогою, ще ревніше молився; і був піт Його, мов краплини крови, що падали на землю.

45. Підвівшись з молитви, Він прийшов до учнів, і знайшов їх сплячими від смутку,

46. І сказав їм: Чого ви спите? Підведіться і моліться, щоб не спокуситися.

47. Коли Він ще говорив це, з’явився народ, а попереду в нього простував один із дванадцятьох, найменований Юдою, і він підійшов до Ісуса, аби поцілувати Його. Бо він такий їм знак подав: Кого я поцілую, Той і є.

48. А Ісус сказав йому: Юдо! Чи поцілунком видаєш Сина Людського?

49. Ті, що були з Ним, уже бачили до чого йдеться, і сказали Йому: Господе! Чи не вдарити нам мечем?

50. І один з них ударив служника першосвященникового, і відтяв йому праве вухо.

51. Тоді Ісус сказав: Залишіть, досить. І, торкнувшися вуха його, уздоровив його.

52. А першосвященникам і старшинам храму та старшині, що зібралися супроти Нього, сказав Ісус: Неначе на розбійника вийшли ви з мечами та списами, щоб узяти Мене.

53. Щодня Я був з вами у храмі, і ви не здіймали на Мене рук; але тепер – ваш час і влада пітьми.

54. Вони взяли Його і повели, і привели у дім першосвященника. А Петро йшов на віддалі.

55. Коли вони розпалили багаття посеред двору і сіли разом, присів і Петро поміж ними.

56. Одна служниця побачила його сидячого біля вогнища і, придивившися уважно, сказала: І цей був з Ним.

57. Але він зрікся Його, сказавши жінці: Я не знаю Його.

58. Невдовзі другий побачив його і сказав: І ти з них. Але Петро сказав цьому чоловікові: Ні!

59. Минуло з годину часу, і ще один вимогливо казав: Напевне й цей був із Ним, бо він галілеянин.

60. Але Петро сказав тому чоловікові: Не знаю, що ти кажеш. І відразу, як він ще говорив, заспівав півень.

61. Тоді Господь, обернувся і глянув на Петра; і Петро пригадав слова Господа, як Він сказав йому: Передніше, аніж проспіває півень, зречешся Мене тричі.

62. І, вийшовши геть, гірко заплакав.

63. Люди, які тримали Ісуса, збиткувалися над Ним і били Його.

64. І, накривши Його, далі били Його по обличчю і запитували Його: Нумо, пророкуй, хто вдарив Тебе?

65. І багато інших знущань завдали Йому.

66. А коли настав день, зібралася старшина народу, першосвященники і книжники, і завели Його до свого синедріону.

67. І сказали: Чи Ти – Христос? Скажи нам. Він сказав їм: Якщо Я скажу вам, то ви не повірите.

68. А якщо запитаю вас, не будете відповідати Мені і не відпустите Мене.

69. Віднині Син Людський сидітиме праворуч Сили Божої.

70. І сказали всі: Отож, Ти – Син Божий? Він відповідав їм: Ви кажете, що Я.

71. А вони сказали Йому: Яке ж іще нам потрібне свідчення? Адже ми самі почули з Його уст!

Луки 23    ⇧

Ісус перед Пилатом.

1. І підвелася вся їхня громада і повела Його до Пилата.

2. І почали звинувачувати Його, кажучи: Ми знайшли, що Він ворохобить народ і забороняє сплачувати податки кесареві, називаючи Себе Христом Царем.

3. Пилат запитав Його: Ти – Цар юдейський? Він сказав йому у відповідь: Ти мовиш.

4. Пилат сказав першосвященникам і народові: Я не знаходжу жодної провини в Цьому Чоловікові.

5. Але вони наполягали, кажучи, що Він підбурює народ, бо навчає по всій Галілеї аж до цього місця.

6. Пилат, як почув про Галілею, запитав: Хіба Він – галілеянин?

7. І коли дізнався, що Він із провінції Іродової, послав Його до Ірода, котрий за тих днів був також в Єрусалимі.

8. Коли Ірод побачив Ісуса, вельми зрадів, бо давно хотів побачити Його, бо дуже багато чував про Нього і сподівався побачити від Нього яке-небудь диво.

9. І ставив Йому багато запитань; але Він нічого не відповідав йому.

10. А першосвященники і книжники стояли і щосили звинувачували Його.

11. Але Ірод зі своїми вояками принизив Його і, зганьбивши Його, одягнув Його у світлу одежу та й відіслав назад до Пилата.

12. І стали того дня Пилат та Ірод приятелями поміж собою, а раніше ворогували один з одним.

13. А Пилат скликав першосвященників і старшин, і народ,

14. І сказав їм: Ви привели до мене Цього Чоловіка, що підбурює народ; і ось, я у вашій присутності дослідив і не знайшов у Чоловіка Цього жодної провини, за що ви Його звинувачуєте;

15. А Ірод також: бо я послав Його до нього, і нічогісінько не знайдено в Ньому такого, за що варто було б зрокувати Його на смерть.

16. Отож, покаравши Його, відпущу.

17. А йому якраз треба було заради свята відпустити їм одного в’язня.

18. Але увесь народ почав кричати: Смерть Йому! Відпусти нам Варавву.

19. Варавву ув’язнили за вчинене у місті заворушення і вбивство.

20. Пилат знову підніс голос, бажаючи відпустити Ісуса.

21. Але вони кричали: Розіпни! Розіпни Його!

22. А він утретє сказав їм: Яке ж зло Він учинив? Я нічогісінько не знаходжу в Ньому, за що варто було б зрокувати на смерть; отож, покараю Його і відпущу.

23. Але вони продовжували голосно кричати, вимагаючи, щоб Його розп’яли; і крик їхній та першосвященників домігся свого.

24. І Пилат ухвалив вчинити за проханням їхнім,

25. І відпустив їм ув’язненого в тюрму за підбурювання і вбивство, котрого вони просили; а Ісуса віддав на їхню волю.

26. І коли повели Його, то схопили якогось Симона із Кирінеї, що повертався з поля, і поклали на нього хреста, щоб ніс за Ісусом.

27. І рушила за Ним безліч народу і жінок, котрі плакали і ридали за Ним.

28. А Ісус обернувся до них і сказав: Доньки єрусалимські! Не плачте за Мною, але плачте за собою і за діток ваших!

29. Бо надходять дні, коли скажуть: Благословенна неплідна, і лоно, яке не родило, і перса, що не годували.

30. Тоді почнуть казати горам: Упадіть на нас! І пагорбам: Накрийте нас!

31. Бо коли подібне вчиняють зеленому дереві, то що буде сухому?

32. І вели разом із Ним на смерть двох злочинців,

33. І коли прийшли на місце, що його називають Лобним, то розп’яли Його там і злочинців, – одного праворуч, а другого – ліворуч.

34. А Ісус казав: Отче! Прости їм, бо не відають що, коять. І ділили Його одежу, кидаючи жереба.

35. І стояв народ і споглядав. І насміхалися разом з ними старшини, кажучи: Інших рятував, то нехай урятує Себе Самого, якщо Він Христос, вибраний Божий.

36. Також і вояки збиткувалися над Ним; підходили й підносили Йому оцет (до уст).

37. І казали: Якщо Ти Цар юдейський, врятуй Себе Самого.

38. І був над Ним напис грецькою, латинською і єврейською мовами вчинений: Це – Цар юдеїв.

39. Один із повішених (на хресті) злочинців лихословив Його і казав: Якщо Ти – Христос, то врятуй Себе і нас.

40. А другий, навпаки, докоряв йому і казав: Чи ти не боїшся Бога, коли й сам під тим же звинуваченням?

41. Але ми засуджені справедливо, тому що належне за вчиненим дістали; а Він нічогісінько недоброго не вчинив.

42. І сказав до Ісуса: Згадай мене, Господе, коли прийдеш у Царство Своє!

43. І сказав йому Ісус: Істину повідую тобі, що нині будеш зі Мною в раю.

44. А було вже близько шостої години, і вчинилася пітьма по всій землі до дев’ятої години.

45. І затьмарилося сонце, і завіса (в храмі) роздерлася посередині.

46. Ісус щосили гукнув, промовляючи: Батьку! В руки Твої віддаю духа Мого. І тільки-но сказав це, як о тій же хвилі віддав духа.

47. А сотник, як побачив те, що вдіялося, прославив Бога і сказав: Справді Чоловік Цей був Праведник.

48. І весь народ, що зійшовся на це видовище, побачив усе і, повертаючись, бив себе в груди.

49. А всі, що знали Його, і жінки, і діти, що йшли за Ним з Галілеї, стояли віддалік і дивилися на це.

50. Тоді один чоловік, на ймення Йосип, радник, людина добра і правдива,

51. Який не брав участі в раді, і в діяннях їхніх, з Ариматеї, міста юдейського, що також наджидав Царства Божого,

52. Прийшов до Пилата і випросив тіло Ісусове;

53. І зняв Його; обгорнув плащаницею і поклав Його в гробі, витесаному в скелі, де ще нікого не поклали.

54. То був день п’ятниця, і наставала субота.

55. А жінки, що прийшли з Ісусом із Галілеї, оглянули гріб, а також те, як Його тіло покладене було;

56. А коли повернулися, то приготували пахощів і мира, а в суботу спочили за заповіддю.

Луки 24    ⇧

Ангели сповіщають жінкам про воскресіння Христа.

1. Першого ж дня неділі, рано вранці прийшли вони до гробу, несучи всі приготовлені пахощі, а разом із ними деякі інші;

2. Але побачили, що камінь відвалений од гробу.

3. А коли зайшли, то не виявили тіла Господа Ісуса.

4. І коли вони були вельми вражені тим, як ось постали перед ними два мужі в осяйних шатах.

5. І коли вони були в страхові і нахилили обличчя свої до землі, – сказали їм: Що це ви шукаєте живого поміж мертвими?

6. Його тут немає: Він воскрес; пригадайте, що Він казав вам, коли був ще в Галілеї,

7. Повідуючи, що Синові Людському належить бути виданому до рук грішників, і бути розп’ятому, і третього дня воскреснути.

8. І пригадали вони слова Його.

9. І коли повернулися від гробу, то звістили все одинадцятьом і всій решті.

10. То були Магдалина Марія, і Іванна, і Марія, матір Якова, та інші з ними, котрі оповіли про це Апостолам.

11. І здалися їм слова їхні вигадкою, – і не повірили їм.

12. Але Петро підхопився й побіг до гробу, і коли нахилився, то побачив саму лише плащаницю, і рушив назад, вельми вражений тим, що сталося.

13. Того ж дня двоє з них простували до поселення, що було на відстані близько шістдесяти стадій від Єрусалиму і називалося Єммаус,

14. І розмовляли поміж собою про всі оці події.

15. І коли вони розмовляли і ділилися враженнями поміж собою, Сам Ісус наблизився і пішов поруч з ними;

16. Але очі їм неначе заслало, щоб вони не впізнали Його.

17. А Він сказав їм: Що це ви, йдучи, так обмірковуєте поміж собою, і чому ви сумні?

18. Один із них, на ім’я Клеопа, сказав Йому у відповідь: Невже Ти – один з тих, що прийшли до Єрусалиму, не відаєш, що сталося в ньому цими днями?

19. І сказав їм: А що там? Вони сказали Йому, що було з Ісусом Назореєм, Котрий був Пророком, сильний в діяннях і в слові перед Богом і всім народом;

20. Як віддали Його першосвященники і старшини наші для осудження на смерть і розп’яли Його.

21. А ми сподівалися було, що Він є Той, Котрий має визволити Ізраїля; а проте, все це сталося третього дня передніше;

22. Аж тут деякі жінки з наших вразили нас: вони були вранці біля гробу,

23. І не знайшли Тіла Його, а тоді прийшли й оповіли, що вони бачили явлених Ангелів, котрі запевняють, що Він живий.

24. І пішли деякі із наших до гробу, і побачили все так, як жінки оповідали; але Його не бачили.

25. Тоді Він сказав їм: О, безглузді і запеклі серцем, аби повірити всьому, про що сповіщали пророки!

26. Хіба ж не так належало Христові постраждати і увійти в славу Свою?

27. І, почавши від Мойсея та від усіх пророків, розтлумачив їм сказане про Нього у всьому Писанні.

28. І наблизилися вони до того поселення, в котре йшли, і Він дав їм зрозуміти, що хоче йти далі;

29. Але вони притримували Його, кажучи: Залишися з нами, тому що день уже схилився до вечора. І Він зайшов і залишився з ними.

30. І коли Він присів разом з ними, то взяв хліб, благословив, переламав і подав їм.

31. Тоді відкрилися їм очі, і вони впізнали Його; але Він став невидимим для них.

32. І вони сказали один одному: Чи не горіло нам серце наше, коли Він промовляв до нас по дорозі, і коли розтлумачував нам Писання?

33. І вони підвелися о тій же хвилі, повернулися до Єрусалиму, і знайшли всіх одинадцятьох Апостолів і тих, що були з ними,

34. Котрі запевняли, що Господь справді воскрес і з’явився був Симонові.

35. І вони розповідали про те, що сталося в дорозі, і як Він був упізнаний, коли вчинив переломлення хліба.

36. Коли вони оповідали про це, Сам Ісус постав серед них і сказав їм: Мир вам!

37. Вони знітилися і злякалися, гадаючи, що бачать духа;

38. Але Він сказав їм: Чому ніяковієте, і навіщо подібні думки постають у серці вашому?

39. Гляньте на Мої руки і на Мої ноги; це Я Сам; торкніться до Мене і роздивіться; бо дух плоті і кісток не має, як бачите в Мене.

40. І, сказавши це, показав їм руки і ноги.

41. Коли ж вони від радощів ще не вірили і дивувалися, Він сказав: Чи є у вас тут якась їжа?

42. Вони подали Йому кусника смаженої риби і щільникового меду;

43. І, взявши, їв перед ними.

44. І сказав їм: Ось те, про що Я казав вам, коли був з вами, що належить справдитися всьому написаному про Мене в Законі Мойсеєвому і в пророків та в Псалмах.

45. Тоді відкрив їм розум, щоб вони розуміли Писання.

46. І сказав їм: Так написано: і так належало постраждати Христові і воскреснути з мертвих третього дня,

47. Щоб в ім’я Його проповідувалося каяття на прощення гріхів у всіх народів, починаючи з Єрусалиму.

48. А ви цьому свідки;

49. І Я пошлю обітницю Батька Мого на вас; а ви залишайтеся в місті Єрусалимі, аж доки не одягнетеся Силою з висоти.

50. І вивів їх геть з міста до Віфанії, і піднісши руки Свої, благословив їх.

51. І коли благословляв їх, почав віддалятися од них, і підноситися на небо.

52. Вони вклонилися Йому і повернулися до Єрусалиму з великою радістю,

53. І перебували завжди в храмі, прославляючи і благословляючи Бога. Амінь.