Головна   Бут   Вих    Лев   Чис   П.Зак   І.Нав   Суд   Рут   1Цар   2Цар   3Цар   4Цар   1Літ   2Літ   Єздр   Неєм   Ест   Йова   Псал   Прит   Екк   П.Пісн   Ісаї    Єрем   Пл.Єр   Єзек   Дан   Осії   Йоїла   Ам   Овд   Йони   Міх   Наум   Авак   Соф   Огія   Зах   Малах   Мат   Мрк   Лук   Іван   Діян   Яков   1Пет   2Пет   1Ів   2Ів   3Ів   Юди   Рим   1Кор   2Кор   Гал   Ефес   Фил   Кол   1Сол   2Сол   1Тим   2Тим   Тита   Филм   Євр   Одк.

Послання до Римлян

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16

Римлян 1

Павло Апостол вітає церкву в Римі.

1. Павло, служник Ісуса Христа, покликаний Апостол, вибраний для благовістя Божого,
     Діян.9:15; 13:2

2. Котре Бог передніше обіцяв через пророків Своїх, у Святих Писаннях,
     Рим.3:21

3. Про Сина Свого Ісуса Христа, Котрий народився від насіння Давидового у плоті,
     2Ц 7:12; Діян.13:23

4. І відкрився Сином Божим у силі, за духом святині, через воскресіння з мертвих, про Ісуса Христа, Господа нашого,
     Мт.28:18; Діян.9:20; 1Ів.5:6; 1Тим.3:16; Євр.1:2

5. Через Котрого ми прийняли благодать і апостольство, щоб у ймення Його підкоряти вірі усі народи,
     1Кор.15:10; Гал.2:7, 9; Еф.3:8

6. Поміж котрими й ви, покликані Ісусом Христом, –
     Рим.9:24

7. Усім, хто знаходиться у Римі, улюбленим Божим, покликаним святим: Благодать вам і мир від Бога, Батька нашого, і Господа Ісуса Христа.
     1Кор.1:2-3; 2Кор.1:2; Еф.1:6

8. Насамперед дякую Богові моєму через Ісуса Христа за всіх вас, що віра ваша сповіщається в цілому світі;
     1Кор.1:4

9. Свідок мені Бог, Котрому служу духом моїм у благовіщенні Сина Його, що безнастанно згадую про вас;
     Рим.9:1; Фил.1:8

10. Завжди прошу в молитвах моїх, щоб воля Божа коли-небудь допомогла мені прийти до вас.
     Діян.19:21

11. Бо я вельми бажаю побачити вас, щоб викласти вам певний дар духовний для утвердження вашого,
     Діян.28:31; 1Сол.3:10

12. Тобто, підбадьоритися з вами спільною вірою, вашою і моєю.
     Рим.15:32

13. Не хочу, браття, утаємничити од вас, що я багато разів мав намір прийти до вас, але зустрічав перешкоди навіть донині, – щоб мати певний плід у вас також, як в інших народів.
     Рим.11:25; 15:22

14. Я боржник як грекам, так і поганам, мудракам і невігласам;
     1Кор.1:22-24; 9:16

15. Отож, щодо мене, то я готовий благовістити й вам, що знаходяться в Римі.

16. Бо я не соромлюся благовістя Христового, тому що воно є сила Божа для порятунку кожному, хто вірує, по-перше, юдеєві, а відтак і грекові.
     Пс.118:46; 1Кор.1:18, 23, 24; 2Тим.1:8, 12

17. У ньому відкривається правда Божа од віри у віру, як написано: Праведний вірою житиме.
     Ав 2:4; Рим.3:21, 22; Гал.3:11; Євр.10:38

18. Бо відкривається гнів Божий з неба на всяке безчестя і неправду людей, які перепиняють істину неправдою.
     Рим.2:8; 2Сол.1:8

19. Бо що можна знати про Бога, явне для них, тому що Бог явив їм.
     Діян.14:17

20. Бо невидиме Його, вічна сила Його і Божество, від створення світу через розгляд творінь видимі, аж так, що їм (цим людям) немає виправдання.
     Пс.18:2; Рим.2:14, 15

21. Та оскільки вони, спізнавши Бога, не прославили Його, як Бога, і не подякували, але знікчемніли суєтністю думок своїх, і затьмарилося їхнє нерозумне серце,
     Еф.4:18

22. Називаючи себе мудрими, впали у безум,
     Іс 19:11-12; 1Кор.1:19

23. І славу нетлінного Бога замінили образом, що схожий на тлінну людину, на птаха, на чотириногих, і на плазунів, –
     Вих.20:4; П Зак 4:16; Пс.105:20; Єр 2:11

24. А тому й віддав їх Бог у похотях сердець їхніх нечистоті, аж так, що вони опоганили самі свої тіла,
     Пс.80:13; Діян.7:42; 14:16

25. Вони замінили істину Божу неправдою і поклонялися і служили творінню замість Творця, Котрий благословенний навіки, амінь.
     Ів.8:44

26. А тому й віддав їх Бог ганебним пристрастям – жінки їхні змінили природне вживання протиприродним;

27. Так само й чоловіки, залишивши природне єднання з жіночою статтю, розпалювалися похіттю один до одного, чоловік на чоловіка, вчиняючи ганебно, а відтак дістаючи в собі належну покару за свою оману.
     Лев.18:22

28. А що вони не жадали мати Бога в розумі, то віддав їх Бог хибному розумові, – чинити ганебне.

29. Аж так, що вони виповнені всілякою неправдою, блудом, лукавством, жадобою зиску, злобою, заздрістю, убивством, розбратом, обманом, лихими звичаями,
     2Тим.3:2

30. Вони – обмовники, наклепники, богоненависники, напасники, чванливі, пихаті, винахідливі на лихе, неслухняні батькам,

31. Нерозважливі, підступні, безсердечні, немилосердні, немилостиві.

32. Вони знають праведний суд Божий, що ті, хто чинить подібне, зроковані на смерть; а проте не тільки це вчиняють, але й тих, що вдаються до цього, вихваляють.
     Рим.2:2, 14

Римлян 2    

Провина юдеїв.

1. Ось чому немає тобі виправдання, кожна людино, що судиш іншого; бо тим самим судом, яким судиш іншого, осуджуєш себе, тому що, судячи іншого, чиниш те саме.
     2Ц 12:5; Мт.7:1; Ів.8:7

2. А ми знаємо, що справедливий суд Божий на тих, хто таке чинить.
     Рим.3:6, 19; 1Кор.6:9-10

3. Невже сподіваєшся ти, людино, що уникнеш суду Божого, осуджуючи такі діяння і сама вчиняєш те саме?
     Пс.49:16-22

4. Або нехтуєш багатством Його доброти, лагідности і довготерплячости Божої, не розуміючи, що Божа доброта веде тебе до каяття?
     Вих.34:6; Рим.9:23; Еф.1:7; 2:4, 7

5. Однак через упертість твою і нерозкаяність серця, ти сама собі збираєш гнів на день гніву і одкровення праведного суду від Бога,
     Йов 36:13; Мт.10:15

6. Котрий віддасть належне кожному за його вчинками:
     Пр 24:12; Єр 17:10; Мт.16:27; 2Кор.5:10; Одк.20:12-13

7. Тим, що наполегливо добрими справами шукають слави, честі і безсмертя, – життя вічне.
     1Пет.1:7; Рим.5:10-21; 1Кор.15:42; Євр.10:36; Одк.22:19

8. А тим, котрі чинять спротив і не підкоряються істині, але віддаються неправді, – лють та гнів.
     Діян.7:51; 2Сол.1:8

9. Скорбота й утиски всілякій душі людини, котра чинить лихе, по-перше, – юдея, а потім і грека!
     Рим.1:16; 3:9

10. І навпаки, слава і честь, і мир всілякому, хто чинить добро, по-перше, юдеєві, а відтак і грекові!

11. Бо немає упереджености у Бога.
     П Зак 10:17; Діян.10:34

12. Ті, котрі, не маючи Закону, згрішили, поза Законом і загинуть; а ті, котрі під Законом згрішили, за Законом й судитимуться, –
     Ів.5:45; Рим.3:19; Гал.2:15

13. Тому що не слухачі Закону праведні перед Богом, але виконавці Закону виправдані будуть;
     Мт.7:21; 1Ів.3:7

14. Бо коли погани, що не мають Закону, за природою законне чинять, то, не маючи Закону, вони самі собі закон:
     Пс.147:9

15. Вони показують, що справа Закону в них написана в серцях, про що засвідчує їхня совість і думки їхні, то звинувачуючи, а то виправдовуючи одна одну, –
     Діян.24:25; Рим.1:32

16. Того дня, коли, за благовістям моїм, Бог буде судити утаємничені справи людей через Ісуса Христа.
     Бут.12:1-3; Рим.10:8, 15-16; 1Кор.4:5

17. Ось ти називаєшся юдеєм, і спираєшся на Закон і хвалишся Богом,
     Ів.8:41; Рим.3:29; 9:4

18. І знаєш волю Його, і розумієш найкраще, навчаючись із Закону.
     Лк.12:47-48; Рим.3:2; 12:2; Фил.1:10

19. І маєш певність, що ти провідник для сліпих, світло для тих, що знаходяться в пітьмі,
     Мт.15:14

20. Наставник невігласів (нерозумних), навчитель дітей, що має в Законі взірець ведення та істини;
     2Тим.3:5

21. То як же ти, навчаючи іншого, не навчаєш себе самого?
     Пс.49:16; Мт.23:3, 4

22. Проповідуєш не красти, а сам крадеш! І кажеш: Не чини перелюбу, а сам чиниш перелюб. Гидуєш ідолами, а сам святокрадець!

23. Хвалишся Законом, а зневажанням Закону безчестиш Бога!
     Рим.3:23

24. Бо через вас, як написано, ймення Боже зневажається в поганів.
     Іс 52:5; Єз 36:20-23

25. Обрізання корисне, якщо виконуєш Закон; а якщо ти нехтуєш Законом, то обрізання твоє стало необрізанням.
     Єр 4:4; 9:25; Єз 44:7

26. Отож, якщо необрізаний дотримується настанов Закону, то його необрізання чи не зарахується йому за обрізання?
     Рим.4:10; Гал.5:6

27. І необрізаний з природи, що виконує Закон, чи не осудить тебе, що нехтуєш Законом, маючи Писання і обрізання?
     Рим.3:19-21, 27-28, 31; 4:13-16; Гал.3:1-29

28. Бо не той юдей, хто схожий на нього зовні, і не те обрізання, котре зовнішнє, на плоті;
     1Пет.3:21; Рим.9:6; Кол.2:11

29. Але той юдей, хто внутрішньо такий, і те обрізання, котре в серці, за духом, а не за буквою: йому й похвала не від людей, але від Бога.
     П Зак 30:6; Рим.7

Римлян 3    

Бог вірний і праведний в суді Своєму.

1. Отож, яка перевага бути юдеєм, чи яка користь від обрізання?
     Рим.2:25

2. Велика перевага у всіх відношеннях, а найбільше в тому, що їм довірене Слово Боже.
     Пс.147:8; Рим.9:4; Євр.1:1

3. Що ж бо, якщо деякі й невірні були, чи невірність їхня хіба знищить вірність Божу?
     Рим.11:1-2, 29

4. Аж ніяк! Бог вірний, а всіляка людина неправдива, як написано: Ти праведний у словах Твоїх і переможеш у суді Твоєму.
     Пс.50:6; 115:2; Тит.1:2

5. Та коли наша неправда відкриває правду Божу, то що скажемо? Чи не буде Бог несправедливий, коли виливає гнів? – кажу це, як на людський погляд.
     Рим.9:14; 1Кор.9:8

6. Зовсім ні! Бо інакше, як Богові судити світ?
     Бут.18:25; Рим.2:16

7. Бо коли вірність Божа підноситься моєю невірністю для слави Божої, то за що мене судити, як грішника?

8. І чи не варто нам чинити зло, щоб вийшло добро, як деякі лихословлять нас і запевняють, наче ми отак навчаємо? Праведний суд на таких.
     Рим.6:1-2

9. Ну, то як? Чи маємо ми перевагу? Зовсім ні; бо ми вже довели, що, як юдеї, так само й греки, – усі під гріхом,
     Рим.1:2; 11:32

10. Як написано: Немає праведного жодного;
     Рим.10:10

11. Немає тямущого; ніхто не шукає Бога;

12. Усі збилися з дороги, до останнього нікчемні; немає тих, що чинять добро, – немає жодного.
     Пс.13:1-3

13. Їхнє горло – відкритий гріб, язиком своїм обманюють; отрута гадюча на губах їхніх;
     Пс.5:10; 139:4

14. Уста їхні виповнені лихослів’ям і гіркотою.
     Пс.9:28

15. Ноги їхні швидкі на пролиття крови;

16. Руїна і загибель на шляху їхньому;

17. Вони не відають шляху миру.
     Пр 1:16; Іс 59:7-8

18. Немає страху Божого перед очима їхніми.
     Пс.35:2

19. Але ми знаємо, що Закон, коли щось говорить, то говорить до тих, що стоять під Законом, аж так, що загороджуються всілякі уста, і увесь світ стає з провиною перед Богом,
     Рим.2:12; 4:13-16

20. Тому що справами Закону не виправдається перед Ним жодна плоть; бо Законом пізнається гріх.
     Пс.142:2; Ів.3:6; Рим.4:15; 7:7

21. Але нині, незалежно від Закону, з’явилася правда Божа, про котру свідчать Закон і пророки,
     Рим.1:17

22. Правда Божа через віру в Ісуса Христа в усіх і на всіх віруючих; бо немає різниці,
     2Кор.5:21; Фил.3:9; Одк.19:8

23. Тому, що всі згрішили і позбавлені слави Божої;
     3Ц 8:46

24. Одержуючи виправдання даром, від благодаті Його, покутою у Христі Ісусі,
     Ів.1:16; Діян.13:38; Рим.4:4-16; Еф.2:8

25. Котрого Бог запропонував на пожертву спокути в Крові Його через віру; для показу правди Його у прощенні гріхів, учинених передніше,
     Лев.16:12-16; Рим.3:28; 5:9; Євр.10:18

26. У часи довготерплячости Божої, на показ правди Його в теперішній час, нехай же з’явиться Він праведним, що виправдовує віруючого в Ісуса.
     Рим.8:3-4

27. А де те, щоб ним похвалитися? Знищене. Яким законом? Законом справ? Ні, але законом віри.
     Ів.6:29

28. Бо ми визнаємо, що людина виправдовується вірою, незалежно від справ Закону.

29. Невже Бог є Бог юдеїв лише, а не поганів також? Авжеж, і поганів;
     Рим.9:24; 10:12; 11:32

30. Тому що один Бог, Котрий виправдовує обрізаних завдяки вірі і необрізаних через віру.
     Зах 14:9; Діян.15:11; Рим.4:11-12

31. Отже, ми знищуємо Закон вірою? Зовсім ні, але Закон стверджуємо.
     Мт.5:17; Рим.8:4

Римлян 4    

Авраам виправдався вірою.

1. І що ж, скажемо, Авраам, батько наш, надбав за плоттю?
     Іс 51:2; Фил.3:3-4

2. Якщо Авраам виправдався справами, він має похвалу, але не перед Богом.
     Лк.18:14; Рим.3:28

3. Бо що оповідає Писання? Повірив Авраам Богові, і це зараховано йому у праведність.
     Бут.15:6; Гал.3:6

4. Тому, хто виконує якусь роботу, нараховується заробіток не з ласки, але з обов’язку;
     Мт.20:1-16; Ів.1:17; Рим.11:6

5. А тому, хто цього не чинить, але вірує в Того, Хто виправдовує нечестивого, віра його постає як праведність.
     Рим.5:1-2

6. Так само й Давид називає блаженною людину, котрій Бог зараховує праведність незалежно від справ.
     Пс.31:1-2; Рим.3:28

7. Блаженні, чиї беззаконня прощені і чиї гріхи покриті;
     Лев.4:20; Мт.26:28

8. Блаженна людина, котрій Господь не завважить гріха.
     Пс.31:1-2

9. Блаженство це стосується обрізання чи до необрізання? Ми кажемо, що Авраамові віра зарахувалася як праведність.
     Рим.3:29-30

10. Коли зарахувалася? По обрізанні, чи до обрізання? Не по обрізанні, а до обрізання.

11. І ознаку обрізання він прийняв, мов печать праведности через віру, котру мав у необрізанні, аж так, що він став батьком усіх віруючих у необрізанні, щоб їм також зарахувалася праведність.
     Бут.17:10-11; Рим.2:28; Гал.3:7

12. І батьком обрізаних, і не лише тих, що прийняли обрізання, але також і тих, що ходять по слідах віри батька нашого Авраама, котру він мав у необрізанні.
     Мт.3:9; Ів.8:39

13. Бо не Законом дарована Авраамові, або ж насінню його, обітниця – бути спадкоємцем світу, але праведністю віри.
     Бут.12:7; 15:5; 18:18; 22:17, 18; Гал.3:16

14. Бо коли спадкоємці ті, що в Законі, то марна віра і не діє обітниця;
     Гал.3:15

15. Бо Закон викликає гнів, тому що, де немає Закону, там немає і злочину.

16. Отже, за вірою, щоб з милости було, щоб обітниця була неодмінно для всіх, не лише за Законом, але й за вірою нащадків Авраамових, котрий є батько всім нам;
     Гал.3:1-29

17. Як написано: Я настановив тебе батьком багатьох народів, – перед Богом, Котрому він повірив, що животворить мертвих і називає неіснуюче, як існуюче.
     Бут.17:5

18. Він, понад надію, повірив надією, а тому став батьком багатьох народів, за сказаним: таким численним буде насіння твоє!
     Бут.15:5; Євр.11:1

19. І не знемігся він у вірі і не вважав, що тіло його, майже столітнього, уже омертвіло, і лоно Саррине вже не живе;
     Бут.17:1, 17; 18:11; Євр.11:12

20. Не мав сумніву в обітниці Божій через невіру, але був твердий у вірі, прославивши Бога.

21. І був уповні певен, що Він міцний і виконає обіцяне.
     Бут.18:14; Євр.11:11

22. А тому й зараховано йому як праведність.
     Рим.4:3

23. А втім, не стосовно до нього одного написано, що зарахувалося йому,
     Рим.15:4

24. Але стосовно також до нас, зарахується й нам, що вірують у Того, Хто воскресив із мертвих Ісуса Христа, Господа нашого.
     Як.2:23; 1Пет.1:21; Рим.5:13; 10:9

25. Що був виданий за гріхи наші і воскрес для виправдання нашого.
     Рим.3:25; 5:10; 8:32; 2Кор.5:21

Римлян 5    

Мир з Богом і певність в могутньому порятунку.

1. Отож, виправдавшися вірою, ми маємо мир з Богом через Господа нашого Ісуса Христа,
     Іс 32:17-18; Рим.10:4, 8-10, 17; 14:17; Еф.2:14

2. Через Котрого вірою ми дістали доступ до тієї благодаті, в котрій стоїмо і хвалимося надією слави Божої.
     1Ів.3:21, 22; Еф.2:18; 3:12, Євр.10:19

3. І не цим лише, але хвалимося й скорботою, знаючи, що від скорботи приходить терпіння,
     1Пет.4:13

4. Від терпіння досвід, від досвіду надія,
     Євр.10:36

5. А надія не осоромлює, тому що любов Божа вилилася в серця наші Духом Святим, що нам даний.
     1Пет.1:3, 4; 1Ів.4:12-13, 16; Рим.8:1-27; 13:8-10; Євр.6:18

6. Бо Христос, коли ми були ще немічні, у визначений час помер за нечестивих.
     Гал.4:4; Кол.2:13

7. Бо навряд чи хтось помре за праведника; хіба за доброчинця, можливо, хтось наважиться померти.
     Ів.15:13; Рим.10:10

8. Але Бог Свою любов до нас засвідчує тим, що Христос помер за нас, коли ми були ще грішниками.
     Ів.3:16; 1Ів.4:10; Рим.8:32

9. Тому тим паче, коли ми виправдані Кров’ю Його, врятуємося Ним від гніву.
     Лк.18:14; Рим.1:18; 3:28; 4:15; 8:30, 33; Кол.1:20; Євр.10:18

10. Бо навіть тоді, коли ми були ворогами і примирилися з Богом смертю Сина Його, то тим паче примирившися, врятуємося життям Його.
     Як.4:4; Рим.4:25; 8:7; 2Кор.5:18-20; Кол.3:3-4

11. І не досить цього, а проте хвалимося Богом через Господа нашого Ісуса Христа, через Котрого ми одержали нині замирення.
     Рим.2:17; 1Кор.1:30

12. А тому, як одним чоловіком гріх увійшов у світ, і гріхом смерть, так само й смерть перейшла в усіх людей, через те, що в ньому всі згрішили.
     Бут.2:17; Євр.2:15

13. Бо ще до Закону гріх був у світі; але гріх не зараховується, коли немає Закону.
     Рим.4:15; 6:11

14. А проте смерть царювала від Адама до Мойсея також над тими, що не вчинили подібного до злочину Адама, котрий є образ майбутнього.
     1Кор.15:22-23

15. Але дар благодаті не як злочин. Бо якщо злочином одного зазнали смерти багато, то тим паче благодать Божа і дар через благодать однієї Людини, Ісуса Христа, щедро виливається для багатьох.
     1Кор.15:22; 1Тим.2:5

16. І дар не як суд за одного, що згрішив; бо суд за один злочин на осудження, а дар благодаті на виправдання від багатьох злочинів.

17. Бо коли злочином одного смерть царювала через одного, то тим паче ті, що приймають щедрість благодаті і дар праведности будуть царювати в житті через єдиного Ісуса Христа.
     Рим.3:22-23

18. Тому, як злочином одного всім людям осудження, так само правдою одного всім людям виправдання для життя.
     Іс 53:11; 1Кор.15:22

19. Бо, як через непослух одного чоловіка багато людей стали грішниками, так само й послухом одного стануть праведниками численні.
     Фил.2:8

20. А Закон прийшов пізніше, і таким чином примножилися злочини. А коли примножився гріх, почала ряснішати благодать,
     Рим.4:15; 6:14; 7:13; Гал.3:1-29

21. Щоб, як гріх царював до смерти, так само й благодать царювала через праведність до життя вічного Ісусом Христом, Господом нашим.
     Ів.1:16; Рим.6:4, 22-23; 11:5-6

Римлян 6    

Звільнення від сили гріха і смерти.

1. То що скажемо? Чи залишатися нам у гріхові, аби примножилася благодать? Зовсім ні!
     Рим.5:20

2. Ми померли для гріха: як же нам жити в ньому?
     Рим.7:6

3. Невже не відаєте, що всі ми, які хрестилися в Христа Ісуса, в смерть Його хрестилися?
     Гал.3:27

4. Отож, ми поховані з Ним хрещенням у смерть, щоб, як Христос воскрес із мертвих славою Вітця, так само й нам ходити в оновленому житті.
     1Пет.3:21; Рим.8:10; Кол.2:12; 3:3

5. Бо, якщо ми з’єднані з Ним подобою смерти Його, то маємо бути поєднані й подобою воскресіння.
     Ів.12:24-25; 2Тим.2:11

6. Знаючи те, що давній наш чоловік розп’ятий з Ним, щоб могло бути зруйноване тіло гріховне, аби ми вже не служили гріху;
     Рим.8:13; Гал.5:24; 6:14; Еф.4:22

7. Бо померлий звільнився від гріха.
     Гал.2:19

8. А якщо ми померли з Христом, то віруємо, що й жити будемо з Ним,
     Гал.2:20

9. Знаючи, що Христос, воскреснувши з мертвих, вже не вмирає: смерть уже не має над Ним влади.
     Іс 53:8, 10; Одк.1:18

10. Бо, як Він помер, то помер одного разу для гріха, а що живе, то живе для Бога.
     Євр.7:25; 9:26-28; 10:10-12, 14

11. Так само й ви вважайте себе мертвими для гріха, а живими для Бога у Христі Ісусі, Господі нашому.
     Як.2:23; 2Кор.5:15

12. Тож нехай не царює гріх у смертному вашому тілі, щоб вам підкорятися йому у похотях його;
     Бут.4:7

13. І не віддавайте членів ваших гріхові на знаряддя неправди, але віддайте себе Богові, як ожилих із мертвих, і члени ваші Богові, як знаряддя праведности.
     Рим.7:5; 12:1; Еф.2:1

14. Гріх не мусить панувати над вами, бо ви не під Законом, але під благодаттю.
     1Ів.3:6; Рим.7:1-9, 12-14, 16, 25; Гал.3:1-29; 5:16, 18; 1Тим.1:9

15. І що ж? Чи почнемо грішити, тому що ми не під Законом, а під благодаттю? Зовсім ні.
     Рим.6:1

16. Невже ви не знаєте, що кому ви віддаєте себе в служники для послуху, того ви й служники, кому підкоряєтеся: або раби гріха на смерть, або послуху на праведність?
     Ів.8:34; 2Пет.2:19

17. Але подяка Богові, що ви, хоч були перше служниками гріха, від серця стали слухняними тому вченню, якому ви себе віддали.
     Ів.8:32-35

18. Звільнившись від гріха, ви стали служниками праведности.
     1Кор.7:22

19. Кажу це за людським міркуванням, через неміч плоті вашої. Бо як ви віддавали члени ваші в служники нечистоті і беззаконню на справи беззаконні, так само нині віддайте члени ваші у служники праведности на святість.
     Рим.3:5

20. Бо коли ви були служниками гріха, тоді були вільні від праведности.

21. А який плід ви мали тоді? Такі діяння, котрих нині самі соромитеся, тому що кінець їхній – смерть.
     Рим.7:5; 8:6

22. Але нині, коли ви звільнилися від гріха і стали служниками Богові, плід ваш є святість, а кінець – життя вічне.
     Рим.8:2, 6, 10; 2Кор.7:1; 1Сол.4:3, 7; Одк.22:11

23. Бо заплата за гріх – смерть, а дар Божий – життя вічне у Христі Ісусі, Господі нашому.
     Як.1:15; 1Ів.5:11; Рим.5:12; 8:6

Римлян 7    

Звільнення від Закону і визволення
від розбрату поміж плоттю і духом

1. Хіба ви не знаєте, браття, – бо кажу знавцям Закону, – що закон має владу над людиною, але доки вона жива?

2. Заміжня жінка прив’язана законом до живого чоловіка; а якщо помре чоловік, вона звільняється від закону заміжжя.
     1Кор.7:39

3. А тому, якщо при живому чоловікові вийде за іншого, називається перелюбницею; а якщо помре чоловік, вона вільна од закону, і не буде перелюбницею, як вийде за іншого чоловіка.
     Мт.5:32

4. Так само й ви, браття мої, померли для Закону Тілом Христовим, щоб належати іншому, Воскреслому з мертвих, нехай же приносимо плід Богові.
     Рим.6:4, 7, 22; Гал.2:19

5. Бо коли ми жили за плоттю, тоді пристрасті гріховні, виявлені Законом, діяли у членах наших, аби приносити плід смерти.
     Рим.6:21

6. Але нині, коли ми померли для Закону, котрим були зв’язані, ми звільнилися від нього, щоб нам служити Богові в оновленому дусі, а не за давньою буквою.
     Рим.8:1, 2, 10, 11; 2Кор.3:6

7. Ну, то що скажемо? Невже від Закону гріх? Зовсім ні. Але я не інакше пізнав гріх, як засобом Закону, бо я не розумів би й пожадання, якби Закон не казав: Не пожадай.
     Вих.20:17; Як.1:14; Рим.3:20; 13:9

8. Але гріх, узявши привід від заповіді, викликав у мені всіляке пожадання; бо без закону гріх мертвий.
     Рим.5:13, 21

9. Я жив свого часу без закону, та коли прийшла заповідь, – гріх ожив,

10. А я помер, і, таким чином заповідь, котру дано мені для життя, послужила мені на смерть.
     Бут.2:17 Лев 18:5

11. Тому що гріх, взявши привід од заповіді, обдурив мене і умертвив нею.
     Бут.3:13; Рим.5:21

12. Тому Закон святий і заповідь свята, і праведна, і добра.
     1Тим.1:8

13. Отож, невже добре вчинилося мені смертоносним? Зовсім ні. Але гріх, що виявився гріхом через те, що засобом доброго завдав мені смерть, аж так, що гріх стає украй грішний через заповідь.
     Рим.5:20; 6:23

14. Бо ми знаємо, що Закон духовний, а я тілесний, проданий гріхові.
     Мт.5:22, 28; Ів.3:6; Рим.8:3, 7

15. Бо не розумію, що вчиняю: бо не те вчиняю, що хочу, а що ненавиджу, те вчиняю.
     Гал.5:17

16. А якщо вчиняю те, чого не хочу, то погоджуюся із законом, що він добрий;

17. А тому вже не я вчиняю те, але гріх, що живе в мені.

18. Бо знаю, що не живе в мені, тобто в плоті моїй, добре; тому що бажання добра є в мені, але щоб учинити його, того не знаходжу.
     Бут.8:21

19. Доброго, котрого хочу, не вчиняю, а лихе, котрого не хочу, вчиняю.

20. А якщо вчиняю те, чого не хочу, вже не я вчиняю те, але гріх, що в мені живе.

21. Отож, я знаходжу закон, що, коли хочу чинити добре, озивається в мені лихе.
     Бут.4:7; Як.1:14

22. Бо, з огляду на внутрішню людину, знаходжу вдоволення в Законі Божому.
     Рим.2:14-15

23. Але в членах моїх бачу інший закон, що протидіє законові розуму мого і вчиняє мене бранцем закону гріховного, що є в членах моїх.
     Гал.5:17

24. Нещасна я людина! Хто визволить мене від цього тіла смерти?
     Рим.8:11; 1Сол.4:14-17

25. Дякую Богові моєму Ісусом Христом, Господом нашим. Отож, той самий я розумом моїм служу Законові Божому, а плоттю – законові гріха.
     Рим.8:1-11; 1Кор.15:57; Гал.3:1-29

Римлян 8    

Життя в Дусі.

1. Отож, немає нині жодного осуду тим, котрі в Христі Ісусові живуть не за плоттю, а за Духом.
     Рим.5:18; 10:4; 14:10; Гал.5:16, 25

2. Тому що закон Духу життя у Христі Ісусі звільнив мене від закону гріха і смерти.
     Рим.3:27; 7:23-25; 2Кор.3:6, 17

3. Оскільки Закон, знесилений плоттю, не мав сили, то Бог послав сина Свого в подобі гріховної плоті на пожертву за гріх, і осудив гріх у плоті,
     Діян.13:39; 1Ів.4:9; Рим.7:12; 2Кор.5:21; Кол.1:22; Євр.4:15; 7:18

4. Щоб виправдання Закону звершилося в нас, що живуть не за плоттю, а за духом.
     Рим.3:31; Гал.5:16, 25; Тит.2:14

5. Бо ті, що живуть за плоттю, про тілесне мають замір, а ті, що живуть за Духом, – про духовне.

6. Задуми тілесні – то смерть, а задуми духовні – життя і мир.
     Рим.6:21; Гал.6:8

7. Тому що тілесні задуми є ворожнеча супроти Бога; бо Законові Божому не підкоряються і, зрештою, не можуть.
     Як.4:4; Гал.3:1-29

8. А тому ті, що живуть за плоттю, Богові догодити не можуть.

9. Але ви не у плоті, а в Дусі, якщо Дух Божий живе у вас. Якщо ж хтось Духа Христового не має, той якраз не Його.
     1Кор.3:16

10. А якщо Христос у вас, то тіло мертве для гріха, а дух живий через праведність.
     Рим.6:6; 2Кор.2:16; Гал.2:20

11. А якщо Дух Того, Хто воскресив із мертвих Ісуса, живе у вас, то Той, Хто воскресив Христа із мертвих, оживить також ваші смертні тіла Духом Своїм, що живе у вас.
     Йов 19:25; 1Кор.15:52; Фил.3:20-21

12. Отож, браття, ми не боржники плоті, щоб жити за плоттю;
     Рим.6:7, 18

13. Бо якщо живете за плоттю, то помрете, а якщо духом умертвляєте справи тілесні, то живі будете.
     Ів.1:13; Рим.13:14

14. Бо всі, що ведені Духом Божим, є сини Божі;
     Гал.4:5-6; 5:18

15. Тому, що ви не прийняли духа рабства, щоб знову жити у страхові, але прийняли Духа усиновлення, Котрим кличемо: Авва, Отче!
     Мк.14:36 1Ів.4:18; Гал.4:1-6; Еф. 1:5

16. Саме Цей Дух засвідчує нашому духові, що ми є діти Божі.

17. А якщо діти, то спадкоємці Божі, співспадкоємці-таки Христові, якщо страждаємо тільки з Ним, щоб з Ним разом і прославитися.
     Гал.4:7; 2Тим.2:11-12; Євр.1:2; 9:15; Одк.3:21

18. Бо я гадаю, що нинішні тимчасові страждання нічого не варті у порівнянні з тією славою, котра відкриється в нас.
     2Кор.4:17

19. Бо створіння з надією очікує появи синів Божих, –
     Бут.3:17-19; 1Ів.3:2

20. Тому що створіння підкорилося марноті не добровільно, але за волею того, хто підкорив його, – сподіваючись,
     Бут.3:17, 5:29

21. Що й саме створіння звільнене буде від рабства тлінню для волі слави дітей Божих.

22. Бо знаємо, що все створіння разом стогне і страждає донині;

23. І не лише воно, але й ми самі, маючи першоплоди Духа, і ми в собі стогнемо, наджидаючи усиновлення, спокути тіла нашого.
     1Кор.1:30; 12:7; 2Кор.1:22; 5:2; Гал.5:22; Еф.1:14; 4:30; Фил.3:20

24. Бо ми врятовані надією. А надія, коли бачить, не є надія; бо якщо хтось бачить, то навіщо йому й сподіватися.
     Євр.11:1

25. Та коли сподіваємося того, чого не бачимо, тоді чекаємо з терпінням.
     2Кор.4:18; Євр.10:36

26. Так само й Дух допомагає нам у немочах наших; бо ми не знаємо, за що молитися, як належить, але Сам Дух клопочеться за нас зітханнями невимовними.

27. Однак Той, Хто досліджує серця, знає, яка думка в Духа, тому що Він клопочеться за святих, з волі Божої.
     Пс.7:10; 1Ів.5:14

28. І ми знаємо, що тим, які люблять Бога, покликаним за Його волею, все сприяє доброму.
     Рим.9:11, 12; Еф.1:11; 3:11

29. Бо Кого Він передбачив, тим і визначив бути подібними образові Сина Свого, щоб Він був першовродженим поміж багатьма братами;
     Ів.6:64; 1Пет.1:20; Рим.11:2; Кол.1:18

30. А кого Він передбачив, тих і покликав; а кого виправдав, тих, отже, й прославив.
     Діян.4:28; 1Кор.2:7; 2Сол.2:13-14

31. То що сказати на це? Якщо Бог за нас, то хто супроти нас?
     Пс.117:6

32. Той, Котрий Сина Свого не пощадив, але віддав Його за всіх нас, як із Ним не дарує нам усього?
     Бут.22:12; Ів.3:16; 1Кор.2:12

33. Хто буде звинувачувати вибраних Божих? Бог виправдовує їх.
     П Зак 7:6; Лк.18:14; 1Пет.1:2; Рим.3:28; 1Кор.1:27; Одк.12:10

34. Хто осуджує? Христос Ісус помер, але й воскрес. Він і є праворуч Бога, Він і клопочеться за нас.
     Рим.4:25; Еф.1:20; Євр.7:25

35. Хто нас відлучить од любови Христа: скорбота, чи утиски, чи переслідування, чи голод, чи нагота, чи небезпека, або меч? Як написано:

36. За Тебе умертвляють нас щодня, мають нас за овець, зрокованих на заклання.
     Пс.43:23; 1Кор.4:9; 15:31

37. Але все це долаємо силою Того, Хто полюбив нас.
     Ів.16:33; 1Ів.5:4; 1Кор.15:57; 2Кор.1:5; Одк.12:11

38. Бо я певен, що ні смерть, ні життя, ні Ангели, ні започатки, ні сили, ні теперішнє, ні прийдешнє,
     2Тим.1:12; Еф.1:21; 6:12

39. Ні висота, ні глибина, ні інше якесь створіння не може відлучити нас від любови Божої у Христі Ісусі, Господі нашому.
     Пс.41:8; 2Кор.10:5

Римлян 9    

Чудові Божі шляхи з Ізраїлем.

1. Істину виповідаю у Христі, не обманюю, засвідчує мені совість моя в Дусі Святому,
     Рим.1:9; 14:17; 2Кор.1:23; 12:19

2. Що велика для мене скорбота і невпинне страждання серцю моєму.
     Рим.10:1

3. Я бажав би сам бути відлученим від Христа за братів моїх, рідних мені плоттю,
     Вих.32:32

4. Себто, ізраїльтян, котрим належить усиновлення, і слава, і заповіти, і законодавство, і богослужіння, і обітниці;
     Бут.12:2; Вих.40:34; П Зак 4:7; Рим.8:15-23; 10:; 11:26; Гал.4:5; Еф.1:5; 2:12

5. Їхні й батьки, і від них Христос у плоті, Бог, що є над усім, благословенний навіки, Амінь.
     Лк.1:55; Ів.5:20; Рим.1:3; 1Тим.3:16

6. Проте не так, щоб слово Боже не справдилося. Бо не всі ті ізраїльтяни, що від Ізраїля,
     Ів.1:47; Рим.2:28

7. І не всі діти Авраама, котрі від насіння його; але сказано: В Ісаакові назветься тобі насіння.
     Бут.21:12; Ів.8:39

8. Себто, не тілесні діти є діти Божі, – але діти обітниці визнаються за насіння.
     Ів.1:13; Рим.8:14

9. А слово обітниці таке: О цій же порі прийду, і в Сарри буде син.
     Бут.18:10

10. І не одне це: але так було з Ребеккою, коли вона зачала водночас двох синів від Ісаака, батька нашого;
     Бут.25:21

11. Бо коли вони ще не народилися і не вчинили нічого доброго чи лихого, – щоб воля Божа у вибранні звершувалася,
     П Зак 7:6; 1Пет.1:2; Гал.1:6

12. Не від справ, але від Того, Хто прикликає, – сказано було їй: Більший буде у рабстві в меншого.
     Бут.25:23

13. Як написано: Якова Я полюбив, а Ісава зненавидів.
     Мал 1:2-3

14. То що скажемо? Невже неправда у Бога? Зовсім ні;
     Йов 34:10

15. Бо Він каже Мойсеєві: Кого милувати, помилую; кого жаліти, пожалію.
     Вих.33:19

16. Отже, помилування залежить не від того, хто бажає, і не від того, хто прагне, але від Бога, що милує.
     Екк 9:11; 1Кор.9:24; 2Тим.4:7

17. Бо Писання каже фараонові: Для того самого Я поставив якраз тебе, аби показати над тобою силу Мою і щоби проповідувано було ймення Моє по всій землі.
     Вих.9:16

18. Отож, кого хоче, милує, а кого хоче, ожорсточує.
     1Пет.2:9; Рим.11:30-32

19. Ти скажеш мені: За що ж іще звинувачують? Бо хто чинитиме опір Його волі?
     Йов 9:12

20. А хто ти, людино, що сперечаєшся з Богом? Хіба виріб скаже виробникові своєму: Навіщо ти отак мене учинив?
     Іс 45:9

21. Чи не має гончар влади над глиною, щоб з тієї ж суміші вчинити одну посудину для почесного використання, а іншу для низького?
     Єр 18:6; 2Тим.2:20

22. То й що, коли Бог, бажаючи показати гнів і явити могутність Свою, з великим довготерпінням щадив посудини гніву, готові до загибелі,
     Вих.9:29; Рим.2:4

23. Щоб разом виявити багатство слави Своєї над посудинами милосердя, котрі Він приготував на славу;
     Рим.8:29-30; Еф.1:3-12; Кол.1:27

24. Над нами, котрих Він покликав не лише з юдеїв, але також із поганів?
     Іс 42:6-7; Діян.15:14; Рим.3:29; 8:30

25. Як також в Осії каже: Не Мій народ назву Моїм народом, і не улюблену – улюбленою.
     Ос 2:23, 25; 1Пет.2:10

26. І на тому місці, де сказано їм: Ви не Мій народ, вони названі будуть синами Бога Живого.
     Ос 1:10; Соф 2:11

27. А Ісая проголошує про Ізраїля: А хоча б сини Ізраїлеві були числом, як пісок морський, лише останок врятується;
     Іс 10:22, 23; Рим.11:5

28. Бо справу закінчує і невдовзі вирішить по правді, справу рішучу звершить Господь на землі.
     Іс 10:22-23

29. І, як провістив Ісая: Якби Господь Саваот не залишив нам насіння, то ми стали б, як Содом, і були б схожі на Ґоморру.
     Іс 1:9; Рим.11:5

30. То що скажемо? Погани, що не шукали праведности, дістали праведність од віри;
     Рим.10:10, 20

31. А Ізраїль, що шукав Закону праведности, не досяг до Закону праведности.
     Рим.10:3; 11:7

32. Чому? Тому що шукали не у вірі, а в справах закону, бо спіткнулися об камінь спотикання.
     Іс 58:2; 1Пет.2:8; Рим.10:4-5; 1Кор.1:23; Гал.3:1-29

33. Як написано: Ось кладу в Сіоні камінь спотикання і камінь спокуси, але кожний, хто вірує в Нього, не осоромиться.
     Пс.117:22; Іс 8:14; 28:16; Мт.21:42; 1Пет.2:6

Римлян 10    

Кожний віруючий і той, 

що прикликає Господа, врятується.

1. Браття! Бажання мого серця і молитва до Бога за Ізраїль для спасіння.
     Рим.11:26

2. Бо засвідчую їм, що мають велику ревність до Бога, але не згідно з пізнанням.
     Діян.22:3; 1Тим.1:13

3. Бо, не розуміючи праведности Божої і докладаючи зусиль надбати власну праведність, вони не підкорилися праведності Божій.
     Рим.1:17; 9:31

4. Тому що кінець Закону Христос – для праведности кожного віруючого.
     Лев.18:5; Ів.1:17; Діян.13:39; Рим.8:1; 13:8, 10 Гал.3:24

5. Мойсей каже про праведність від Закону: Людина, яка виконала його, живою буде ним.
     Лев.18:5; Лк.10:28

6. А праведність од віри так говорить: Не кажи в серці твоєму: Хто вийде на небо? Себто Христа звести долу,
     П Зак 30:11-14

7. Або: Хто зійде у безодню? Себто, Христа з мертвих піднести.
     Йов 28:14

8. Але що каже Писання? Близько до тебе слова в устах твоїх, і в серці твоєму, себто слово віри, котре проповідуємо.
     П Зак 30:14; 1Тим.4:6

9. Бо якщо устами твоїми будеш сповідувати Ісуса Господом і серцем твоїм вірувати, що Бог воскресив Його з мертвих, то врятуєшся;
     Мт.10:32; Лк.12:8; Діян.8:37; Рим.1:16; 4:24; 6:4; 1Кор.12:3; 2Кор.4:13

10. Тому що серцем вірують для праведности, а вустами сповідують для порятунку.
     Рим.14:23; Євр.11:39

11. Бо Писання запевняє: Кожний, хто вірує в Нього, не осоромиться.
     Іс 28:16; Рим.9:33

12. Тут немає різниці поміж юдеєм і греком, тому що один Господь у всіх, багатий для всіх, хто кличе Його.
     Рим.3:22; Гал.3:28

13. Бо кожний, хто прикличе ймення Господнє, врятується.
     Йоіл 2:32; 3:5; Діян.2:21

14. Але як прикликати Того, в Кого не увірували? Як вірувати в Того, про Кого не чули? Як почути без проповідника?

15. І як проповідувати, якщо не будуть послані? Як написано: Які чудові ноги тих, що благовістять мир та добро!
     Бут.12:1-3; Іс 52:7; Наум 1:15; Одк.14:6

16. Але не всі підкорилися Євангелії: Бо Ісая каже: Господе! Хто повірив почутому від нас?
     Іс 53:1; Ів.12:38; 2Сол.1:8

17. Отож, віра від почутого, а почуте від Слова Божого.
     Діян.15:7; 1Сол.2:13

18. Але запитую: Хіба вони не чули? Навпаки, по всій землі пролинув голос їхній, і до рубежів усієї землі слова їхні.
     Пс.18:5; Рим.15:19

19. І ще запитую: Хіба Ізраїль не знав? Але перший Мойсей каже: Я викличу у вас ревність не народом, роздратую вас народом нерозважливим.
     П Зак 32:21; Рим.11:11

20. А Ісая сміливо каже: Мене знайшли ті, що не шукали Мене, Я відкрився тим, що не запитували про Мене.
     Іс 42:6-7; 65:1

21. А про Ізраїль повідує: Цілісінький день Я простягав руки Мої до народу неслухняного і упертого.
     Іс 65:2

Римлян 11    

Не увесь Ізраїль ожорсточиться.

1. Отож, запитую: Невже Бог відкинув народ Свій? Зовсім ні. Бо я також ізраїльтянин, від насіння Авраамового, з коліна Беньямінового.
     Пс.93:14; Єр 31:37; Фил.3:5

2. Не відкинув Бог народу Свого, котрого Він наперед знав. Чи не відаєте, що каже Писання врешті про Іллю? Як він скаржиться Богові на Ізраїля, кажучи:

3. Господе! Пророків Твоїх повбивали, жертовники Твої зруйнували, і залишився я один, і душі моєї шукають.
     3Ц 19:10, 14

4. А що каже йому Божа відповідь? Я зберіг Собі сім тисяч чоловіків, які не схилили коліна перед Баалом.
     3Ц 19:18

5. Так само й нинішнього часу, за вибраною благодаттю, зберігся останок.
     Іс 1:9; Ів.1:16; Рим.3:24; 8:29; 9:27; 2Кор.8:9

6. Але, якщо з благодаті, то не за справи; інакше благодать не була б уже благодаттю. А якщо за справи, то це вже не благодать; інакше справа вже не є справа.
     Рим.4:4-5; Гал.5:4

7. То що? Ізраїль, чого шукав, того не дістав; а вибрані дістали, проте інші ожорсточилися.
     П Зак 7:6; 3Ів.Ів.15:19; Рим.9:31

8. Як написано: Бог дав їм духа приспання, очі, котрі не бачать, і вуха, якими не чують, навіть до сього дня.
     П Зак 29:4; Іс 6:10; 29:10

9. І Давид повідує: Нехай же буде застілля їхнє сіттю, тенетами і зашморгом на відплату їм;

10. Нехай потьмаряться очі їхні, щоб не бачити, і нехай хребет їхній зігнеться назавжди.
     Пс.68:23-24

11. Отож, запитую: Невже вони спіткнулися, щоб зовсім упасти? Зовсім ні. Але від їхнього падіння порятунок поганам, аби пробудити в них ревність.
     Іс 42:6-7; Рим.9:32; Діян.13:46; 28:24, 28

12. А якщо падіння їхнє – багатство світові, і виснаження їхнє – багатство поганам, то тим паче повнота їхня.

13. Вам кажу, поганам: Як Апостол поганів, я прославляю служіння моє;
     Рим.15:16; Гал.2:7, 9

14. Чи не викличу ревність у співродичів моїх за плоттю і чи не врятую деяких із них?
     Рим.1:16; 9:3, 22

15. Бо якщо відторгнення їхнє буде замиренням світу, то що буде прийняття ними, як не життя з мертвих?
     Іс 26:16-19; Єз 37:1-14; Ос 6:1-3

16. Якщо започаток святий, то й ціле також; і якщо корінь святий, то й гілка також.
     Чис.15:17-21

17. А якщо деякі з гілок відламалися, а ти, дике оливкове дерево, прищеплене на їхнє місце і стало спільником кореня і соку оливи,
     Еф.2:11-14

18. То не чванься над гілками: якщо ж усе-таки піднесешся, то пригадай, що не ти корінь тримаєш, але корінь – тебе.
     Ів.4:22

19. Скажи: гілки відламалися, щоб мені прищепитися.

20. Гаразд. Вони відламалися невір’ям, а ти тримаєшся вірою: Не пишайся, але бійся.
     1Кор.10:1-13; 2Кор.1:24; Євр.3:19

21. Бо якщо Бог не помилував природних гілок, то гляди, чи помилує тебе.
     Єр 13:14; Єз 24:14; Ам 2:4

22. Отож, бачиш доброту і суворість Божу: суворість до тих, що відпали, а доброту для тебе, якщо перебуватимеш у благодаті Божій; інакше ти також будеш відтятий.
     Ів.15:2-6; Євр.10:29

23. Але й ті, якщо не будуть в невір’ї, прищепляться, тому що Бог має силу знову прищепити їх.
     Єр 50:4-5; Рим.14:4

24. Бо, якщо ти відтятий від дикої за природою оливки і не за природою прищепився до гарної оливи, то тим паче ці природні прищепляться до своєї оливи.

25. Бо не хочу залишити вас, браття, з незвіданою таємницею цією, щоб ви не мріяли про себе, – що ожорсточення сталося в Ізраїлі частково, до часу, поки увійде повне число поганів,
     Мт.13:11; 24:14; Лк.21:24; Ів.10:9, 16; 2Пет.3:9; 2Кор.3:14

26. І оскільки Ізраїль врятується, як написано: Прийде від Сіону Визволитель і відверне безбожність від Якова;
     П Зак 30:3; Пс.13:7; Діян.1:9-11

27. І цей заповіт їм від Мене, коли зніму з них гріхи їхні.
     Бут.12:2-3; Іс 27:9; 59:20-21; Єр 31:31-37; Євр.8:8; 10:16

28. У відношенні до благовістя, вони вороги заради вас; а у відношенні до вибрання, улюблені Божі заради батьків.
     Рим.9:4; 1Сол.2:15

29. Бо дари і покликання Боже непорушні.
     Чис.23:19; Мт.3:2; Діян.17:30

30. Як ви самі колись були неслухняні Богові, а нині помилувані, через непослух їхній,

31. Так само й вони тепер неслухняні для помилування вас, щоб самі вони також були помилувані.

32. Бо всім визначив Бог непослух, щоб всіх помилувати.
     Пс.144:9; Рим.3:9, 19; Гал.3:22; 1Тим.2:4

33. О, безодня багатства і премудрости і ведення Божого! Які неспогадані судьби Його і шляхи Його, яких не дослідити!
     Йов 11:6; Іс 55:8, 9; Рим.10:12

34. Бо хто спізнав розум Господній? Або хто був порадником Йому?
     Йов 15:8; Іс 40:13

35. Або хто дав Йому наперед, щоб Він мусив відплатити?
     1Л 29:11; Йов 41:3

36. Бо все з Нього, Ним і для Нього. Йому слава навіки. Амінь.
     1Кор.8:6; 15:28; Кол.1:16; Євр.2:10

Римлян 12    

Життя віруючих – служіння Богові.

1. Отож, благаю вас, браття, милосердям Божим, віддайте тіла ваші на пожертву живу, святу, вельми угодну Богові, для розумного служіння вашого;
     Ів.4:24; 1Пет.2:5; Рим.6:13; 15:16; Фил.4:18; Євр.9:1; Одк.22:11

2. І не спілкуйтеся з віком цим, але вдосконалюйтеся оновленням ума вашого, щоб вам пізнати, що є воля Божа, добра, угодна і досконала.
     Бут.12:1; Еф.5:10, 17

3. Через дану мені благодать, кожному з вас кажу: Не думайте про себе більше, аніж треба думати, але думайте скромно, в міру віри, котрою кожного Бог наділив.
     Мт.20:26; Рим.11:20; Гал.6:3

4. Бо, як в одному тілі в нас багато членів, але не в усіх членів одне і те ж діяння;
     1Кор.12:12

5. Отак і ми: численні, але складаємо одне тіло у Христі, а нарізно один для одного члени.
     1Кор.12:27; Еф.4:25

6. Та, згідно з даною нам благодаттю, маємо різні обдаровання, то, чи маєш пророцтво, пророкуй в міру віри;
     1Пет.4:10; 1Кор.12:4

7. Чи маєш служіння – перебувай у служінні; чи навчитель, – в навчанні;
     1Пет.4:11

8. Умовляч (наставник), – умовляй; чи роздавач, – роздавай у простоті, чи старший, – учиняй старшинство старанно; чи доброчинець, – чини добро з радістю.
     Мт.6:3; Лк.14:12; Як.1:5

9. Любов нехай буде невдавана; відвертайтеся од зла; приставайте до добра;
     Пс.33:15; Пс.36:37; 1Тим.1:5

10. Будьте братолюбні один до одного з ніжністю; з пошаною один одного випереджайте;
     Ів.13:4-15; 1Пет.1:22; 2:17

11. У ревності не занепадайте; духом горіть; Господові служіть;
     2Пет.1:5; Діян.18:25; Одк.3:15

12. Утішайтеся надією; у скорботі будьте терплячі, в молитві постійні;
     Рим.5:2; 1Сол.5:16-17

13. У потребах святих беріть участь; будьте гостинні до мандрівників (чужинців);
     1Пет.4:9; 3Ів.5-8; Євр.13:2, 16

14. Благословляйте переслідувачів ваших; благословляйте, а не проклинайте.
     Мт.5:44; Лк.6:27, 28; 1Пет.3:9

15. Радійте з тими, що радіють і плачте з тими, що плачуть.
     Лк.15:32

16. Будьте однодумцями поміж собою; не мудруйте зависоко, але наслідуйте сумирних; не підносьтеся в собі;
     Пс.130:1; Пр 3:7 Іс 5:21; Як.1:9-10

17. Нікому не повертайте злом за зло, але дбайте про добре перед усіма людьми.
     1Пет.3:9; Фил.4:8

18. Якщо можливо з вашого боку, будьте в мирі з усіма людьми.
     Рим.14:19; Євр.12:14

19. Не мстіться за себе, улюблені, але дайте місце гнівові Божому. Бо написано: Моя помста, Я відплачу, каже Господь.
     П Зак 32:35; Лев 19:18; Мт.5:38; Євр.10:30

20. Отож, якщо ворог твій голодний, нагодуй його; якщо спраглий, – вгамуй спрагу його; бо, творячи це, ти збираєш йому на голову розпалене вугілля.
     Пр 25:21-22

21. Не будь переможений злом, але перемагай зло добром.

Римлян 13    

Віруючий і влада.

1. Кожна душа нехай буде покірна вищій владі, бо немає влади не від Бога; а та влада, яка існує, від Бога настановлена.
     Пр 24:21; Єр 27:5; Ів.19:11; 1Пет.2:13, 14 Тит.3:1

2. А тому той, що чинить спротив владі, чинить спротив Божій настанові, а ті, що чинять спротив, самі викличуть на себе осуд.
     Пр 24:21-22; Діян.23:2-5

3. Бо володарі – страшні не для добрих справ, але для лихих. Чи хочеш не боятися влади? Вчиняй добро, і дістанеш похвалу від неї.
     1Пет.2:14; 3:13

4. Бо володар є служник Божий, тобі на добро; якщо вчиняєш лихе, бійся, тому що він не марно носить меча: він Божий служник, месник на покарання тому, хто вчиняє лихе.
     2Л 19:6; 1Тим.1:8-10

5. А тому необхідно підкорятися не лише через страх покарання, але й заради совісті.

6. Для цього ви також податки сплачуєте, бо вони служники Божі, цим якраз постійно й зайняті.
     Мт.17:27

7. Отож, віддавайте кожному належне: кому податок, податок, кому мито, мито, кому страх – страх; кому честь, – честь.
     Мт.22:21; Мк.12:17; 1Пет.2:17

8. Не залишайтеся боржниками нікому і ні в чому, окрім взаємної любови; бо той, що любить іншого, виконав Закон.
     Лев.19:13; Пр 22:7; 1Пет.1:22

9. Бо заповіді: Не чини перелюбу, не вбивай, не кради, не свідкуй неправдиво, не побажай чужого, і всі інші єднаються в цьому слові: Люби ближнього свого, як самого себе.
     Вих.20:13-17; Лев 19:18; Мт.22:39-40; Гал.5:14

10. Любов не чинить ближньому зла; отож, любов є виконання Закону.
     Як.2:8; 2Ів.5; 1Кор.13:4

11. Так учиняйте, знаючи час, що настала пора пробудитися нам зі сну. Бо нині ближче до нас порятунок, аніж тоді, коли ми увірували.
     Рим.1:16; 2Кор.6:2; Еф.5:14; 1Сол.5:5-9

12. Ніч минула, а день наблизився: тож відкинемо справи пітьми і зодягнімося у зброю світла.
     Еф.5:11

13. Як за дня, будемо поводитися доброчесно, не віддаючись ні бенкетам і пияцтву, ані перелюбові та розпусті, ні сваркам і заздрості;
     Лк.21:34; Як.3:14

14. Але вдягніться в Господа нашого Ісуса Христа, і не дбайте про тіло задля похотей.
     Ів.1:13; 1Кор.9:27; Гал.3:27; Кол.3:10, 12

Римлян 14    

Про немічних і міцних вірою.

1. Немічного у вірі приймайте без суперечок про той чи той погляд на речі.
     Рим.15:1

2. Бо один певен, що можна їсти все, а немічний їсть овочі.
     Бут.1:29; Бут.9: 3; 1Кор.10:25

3. Хто їсть, не принижуй того, хто не їсть; і хто не їсть, не осуджуй того, хто їсть, тому що Бог прийняв його.
     1Кор.8:8; Кол.2:16

4. Ти хто такий, що осуджуєш чужого служника? Перед своїм Господом стоїть він, чи падає; і буде знову поставлений, бо Господь має силу поставити його.
     Мт.7:1-2; Як.4:11-12; Рим.2:1

5. Є такий, що відрізняє день від дня, а інший міркує про всілякий день однаково. Кожний чини з огляду на можливості свого розуму.
     Гал.4:10; Кол.2:16

6. Хто розрізняє дні, для Господа розрізняє; і хто не відрізняє днів, для Господа не відрізняє. Хто їсть, для Господа їсть, бо дякує Богові. І хто не їсть, для Господа не їсть, і дякує Богові.
     1Тим.4:4

7. Бо ніхто із нас не живе для себе, і ніхто не вмирає для себе,
     1Кор.6:19-20; 2Кор.5:15

8. А чи живемо, – для Господа живемо; чи помираємо, – для Господа помираємо. І тому чи живемо, чи помираємо, – завжди Господні.
     Діян.20:24; Рим.6:10-11; 2Кор.5:13-15; Гал.2:20; Фил.1:20-21

9. Бо Христос задля того й помер і воскрес, і ожив, щоб володарювати й над мертвими й над живими.
     1Сол.4:13-18; Одк.1:17-18; 14:13

10. А ти нащо осуджуєш брата твого? Або ти, що ганьбиш брата свого? Усі ми постанемо на суд Христів.
     Мт.25:31, 32; Рим.2:16; 1Кор.3:11-15; Одк.20:12

11. Бо написано: Живу Я, каже Господь, переді Мною схилиться кожне коліно, і всілякий язик буде сповідувати Бога.
     Іс 45:23; Фил.2:10-11

12. Отож, кожний із нас дасть за себе звіт Богові.
     1Кор.3:8; Гал.6:5

13. То ж не будемо вже осуджувати один одного, а краще міркуйте про те, як чинити так, щоб не надати братові підстави для спотикання чи спокуси.
     Мт.18:7; Лк.17:1-2; Одк.2:14

14. Я знаю і певен у Господі Ісусі, що немає нічого в самому собі нечистого; тільки для того, хто вважає щось нечистим, для того нечисте.
     Мт.15:11; 1Кор.10:24-33; Тит.1:15

15. А якщо через їжу зажурений твій брат, то ти вже не з любови чиниш; не погуби твоєю поживою того, за кого Христос помер.
     Рим.13:10; 1Кор.8:11

16. Нехай же не ганьбиться ваше добре ім’я.
     Рим.3:8

17. Бо Царство Боже не їжа і пиття, але праведність і мир, і радість у Святому Дусі.
     Мт.6:33; Лк.17:20-21; Рим.15:13, 19; 1Кор.4:20; Євр.13:9

18. Хто цим служить Христові, той угодний Богові і достойний схвалення від людей.
     Лк.2:52; Діян.2:47; 2Кор.5:9

19. Отож, будемо шукати того, що служить для миру і для взаємного напуття.
     Рим.15:2; 1Кор.14:3; Еф.4:29; 1Сол.5:11

20. Заради їжі не руйнуй справи Божої: все чисте, але погано людині, котра їсть на спокусу.

21. Краще не їсти м’яса, не пити вина і не чинити нічого такого, від чого брат Твій спотикається, або спокушається, чи падає на силі.
     1Кор.8:13; 10:33; 2Кор.6:3

22. Ти маєш віру? Май її в самому собі, перед Богом. Блаженний, хто не осуджує себе за те, що вибирає.
     1Ів.3:21

23. А той, що сумнівається, якщо їсть, осуджується, тому що не з віри, а все, що не з віри, – гріх.
     Ів.7:17; Рим.3:23; Євр.11:39

24. А Тому, Хто може упевнити вас з благовістя мого і проповіді Ісуса Христа, за одкровенням таємниці; про котру від одвічних часів не було мовлено,
     Рим.15:13; Еф.3:4-12; Кол.1:26

25. Але котра нині явлена, і через писання пророчі, з веління вічного Бога, сповіщена всім народам, для підкорення їх вірі,
     Еф.3:5; 2Тим.1:10

26. Єдиному премудрому Богові, через Ісуса Христа, слава навіки. Амінь.
     Рим.11:34; 1Кор.1:24-25; 2:4-5; Еф.3:21; 1Тим.1:17

Римлян 15    

Кожний допомагай братові за прикладом Христа.

1. Ми, міцні, мусимо терпіти немочі безсилих і не собі допомагати:
     1Кор.9:22; Гал.6:2

2. Кожний з вас має допомагати ближньому, на добро, для науки,
     Рим.14:19; 1Кор.10:23, 24, 33

3. Бо Христос також не Собі догоджав, ось, як написано: Лихослів’я тих, що лихословлять Тебе, впали на Мене.
     Пс.68:10; Мт.17:27; Лк.9:51; 1Пет.2:23

4. А все, що написане передніше, написане нам для науки, щоб ми терпінням і втіхою з Писань зберігали надію.
     Рим.4:23-24; 1Кор.9:9-10; 2Тим.3:16-17

5. А Бог терпіння і втіхи нехай дарує вам бути однодумцями поміж собою, за вченням Ісуса Христа.
     Рим.12:16; 1Кор.1:10; 2Кор.1:3; Фил.1:27; 2:2

6. Щоб ви в одну душу, єдиними устами прославляли Бога і Батька Господа нашого Ісуса Христа.
     1Пет.4:11; 2Л 5:13

7. А тому приймайте один одного, як Христос прийняв вас у славу Божу.
     Рим.14:1, 3

8. Розумію те, що Ісус Христос став служителем для обрізаних – заради істини Божої, щоб звершити обіцяне батькам.
     Мт.15:24; 20:28; Ів.19:15, 19-22; Діян.3:25

9. А для поганів – з милости, аби прославляли Бога, як написано: За те буду прославляти Тебе, Господе, між поганами, і буду співати йменню Твоєму.
     Пс.17:50; Іс 42:6-7; Рим.11:30

10. І ще сказано: Звеселіться, погани, з народом Його.
     П Зак 32:43

11. І – ще: Хваліть Господа, усі погани, і прославляйте Його усі народи.
     Пс.116:1

12. Ісая також каже: Буде корінь Єссеїв, і постане, щоб володіти народами; на Нього погани сподіватися будуть.
     Іс 11:10

13. А Бог надії нехай виповнить вас усілякою радістю і миром у вірі, щоб ви силою Духа Святого збагатилися надією.
     Рим.5:1-2; 12:12

14. І сам я певен про вас, браття мої що й ви виповнені добротою та всіляким пізнанням і можете наставляти один одного.
     2Пет.1:12

15. Але писав вам, браття, з певною сміливістю, почасти неначе нагадуванням вам, з даної мені від Бога благодаті,
     2Пет.3:18; Рим.6:1; 1Кор.1:4

16. Бути служителем Ісуса Христа у поганів і звершувати священодіяння благовістя Божого, щоб це приношення поганів, як буде освячене Духом Святим, було вельми приємне Богові.
     Мал 1:11; Рим.11:13; Еф.3:8

17. Через те я можу похвалитися в Ісусі Христі в тому, що стосується Бога;
     2Кор.3:4

18. Бо не насмілюся сказати про щось таке, чого не звершив через мене Христос, у підкорені поганів вірі, словом і ділом.
     Ів.15:5; Рим.1:5; 2Кор.3:5; 13:3

19. Силою ознак і чудес, силою Духа Божого, аж так, що благовістя Христове поширене мною від Єрусалиму і околиць аж до Іллірика.
     Діян.19:11, 12; 26:20; Євр.2:4

20. Причому, я старався благовістити не там, де вже було відоме ймення Христове, щоб не споруджувати на чужій основі.
     2Кор.10:13-18

21. Але, як написано: Ті, що не мають про Нього свідчень, побачать, а ті, що не чули, пізнають.
     Іс 52:15

22. Якраз це й чинило мені щоразу перешкоди прийти до вас.
     Рим.1:13; 1Сол.2:18

23. А нині, не маючи такого місця в цих країнах, і з давніх літ бажаючи прийти до вас,
     Діян.23:11; Рим.1:10-11

24. Тільки-но започаткую мандрівку до Іспанії, прийду до вас. Бо сподіваюся, що, проходячи, побачуся з вами, і що ви проведете мене туди, як тільки-но навтішаюся спілкуванням з вами хоч трохи.
     Діян.15:3; 17:14-15; 1Кор.16:6

25. А тепер я йду до Єрусалиму, аби послужити святим;
     Діян.18:21, 22; 20:22; 24:17; 2Кор- Розд 8-9

26. Бо Македонія і Ахая з добрим серцем збирають певну милостиню для бідних поміж святими в Єрусалимі.
     Діян.11:29; 1Кор.16:1

27. Бо визнали за добродіяння, а ще ж боржники вони перед ними. Бо якщо погани стали учасниками в їхньому духовному, то мусять також їм послужити в тілесному.
     Рим.1:14; 11:17; 1Кор.9:11

28. Виконавши це і належним чином допровадивши цей щедрий плід доброго серця, я вирушу через ваші місця до Іспанії.

29. І певен, що, коли прийду до вас, то прийду з повнотою Христового благословення.
     Рим.1:11; Еф.3:8, 19

30. А втім, благаю вас, браття, Господом нашим Ісусом Христом і любов’ю Духа, помагайте мені в молитвах за мене до Бога,
     2Кор.1:11; Еф.6:18; Фил.2:1

31. Щоб мені звільнитися від невіруючих в Юдеї і щоб служіння моє для Єрусалиму були вельми приємне святим,
     2Сол.3:2

32. Щоб мені в радості, якщо Богові угодно, прийти до вас і заспокоїтися з вами.
     2Ів.4; 3Ів.4; Рим.1:10

33. А Бог миру нехай буде з усіма вами. Амінь.
     Рим.16:20; 1Кор.14:33; 2Кор.13:11; 1Сол.5:23; 2Сол.3:16; Фил.4:9

Римлян 16    

Доручення і привітання друзям.

1. Представляю вам Фіву, сестру нашу, дияконису церкви в Кенхреях.
     1Тим.5:9

2. Прийміть її для Господа, як личить святим, і допоможіть їй, в чому вона буде мати потребу у вас, бо вона також була помічницею багатьом і мені самому.
     Рим.12:10; 15:7; Еф.5:3; Фил.1:27, 2:29

3. Вітайте Прискиллу й Акилу, співробітників моїх у Христі Ісусі, –
     Діян.18:2, 18, 26; 1Кор.16:19; 2Тим.4:19

4. Котрі голови свої за душу мою клали, яким не я один вдячний, але також усі церкви із поганів, – і домашню їхню церкву.
     Діян.15:26

5. Вітайте улюбленого мого Епенета, котрий є первісток Ахаї для Христа.
     1Кор.16:15

6. Вітайте Марію, котра багато потрудилася для нас.
     Фил.4:3

7. Вітайте Андроніка і Юнію, родичів моїх і в’язнів зі мною, що прославилися поміж Апостолами і передніше від мене увірували у Христа.
     Рим.9:3; 2Кор.8:23

8. Вітайте Амплія, мого улюбленого в Господі.

9. Вітайте Урбана, співробітника нашого у Христі, і Стахія, любого мені.

10. Вітайте Апеллеса, випробуваного у Христі. Вітайте вірних з дому Аристовулового.
     1Кор.11:19

11. Вітайте Іродіона, родича мого. Вітайте з домашніх Наркісса, тих, котрі в Господі.

12. Вітайте Трифену і Трифосу, що працюють у Господі. Вітайте Персиду улюблену, котра багато попрацювала в Господі.

13. Вітайте Руфа, вибраного в Господі, і матір його і мою.
     П Зак 7:6; Мк.10:30; 1Пет.2:9

14. Вітайте Асинкрита, Флегонта, Єрма, Патрова, Єрмія та інших братів, що з ними.

15. Вітайте Філолога і Юлію, Нірея і сестру його, і Олімпіяна, і всіх з ними святих.

16. Вітайте один одного з цілуванням святим. Вітають вас усі церкви Христові.
     1Пет.5:14; 1Кор.16:20; Одк.22:11

17. Благаю вас, браття, остерігайтеся тих, що спричиняють роз’єднання і спокуси усупереч ученню, котрого ви навчилися, і ухиляйтеся від них;
     Мт.7:15; 1Кор.1:10; 1Тим.6:3-5; Тит.3:10

18. Бо такі люди служать не Господові нашому Ісусові Христу, а своєму череві, і приязню та красномов’ям спокушають серця простодушних.
     Юди.1:12; Кол.2:4; Фил.3:18-19

19. Ваша покірність вірі усім відома; тому я радію за вас, але бажаю, щоб ви були мудрі на добро і прості на зло.
     Мт.10:16; Рим.1:8; 1Кор.14:20; 1Сол.1:8

20. А Бог миру потопче сатану під ногами вашими невдовзі. Благодать Господа нашого Ісуса Христа з вами! Амінь.
     Бут.3:1, 15; Лк.10:19; Рим.15:33; 1Кор.5:5; Одк.20:10

21. Вітають вас Тимофій, співробітник мій, і Луцій, і Ясон, і Сосипатр, мої родичі.
     Діян.16:1; 17:5; 20:4

22. Вітаю вас у Господі і я, Тертій, що писав це послання.

23. Вітає вас Гай, гостинний для мене і всієї церкви. Вітає вас Ераст, скарбник міський, і брат Кварт.
     Діян.19:22; 1Кор.1:2, 10-17; 2Тим.4:20

24. Благодать Господа нашого Ісуса Христа з усіма вами! Амінь.
     1Кор.16:23